КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА - Луганський національний ...

1

Форма ЛНАУ № 1.01р

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Біологічних і харчових технологій

(назва факультету)

Екології та безпеки життєдіяльності

(назва кафедри)

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на здобуття освітнього рівня магістр

спеціальності 101 Екологія

на тему: «ВПЛИВ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІСТА ХЕРСОН НА

ГІДРОЕКОСИСТЕМУ РІЧКИ ДНІПРО»

Здобувач вищої освіти групи ЕКО-81м

______________ Захар НЕЛІПА ( підпис )

Керівник

_______________ Ганна КОРОБКОВА ( підпис )

Старобільськ, 2020

2

Форма № ЛНАУ-10.02р (1.02р)

Луганський національний аграрний університет

Навчально-науковий інститут Біологічних і харчових технологій

Кафедра Екології та безпеки життєдіяльності

Освітній рівень магістр

Спеціальність 101 Екологія

ЗАТВЕРДЖУЮ В. о. завідувача кафедри

____________ Ганна КОРОБКОВА

«___»_____________2020 р.

ЗАВДАННЯ

НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Неліпа Захар В’ячеславович

1. Тема роботи Вплив функціонування міста Херсон на гідроекосистему річки Дніпро

керівник роботи Коробкова Ганна Володимирівна, кандидат географічних наук

( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)

затверджено наказом ЛНАУ від «___»_______________ 20 ___ року №______

2. Строк подання студентом роботи «___»______________ 2020 року

3. Вихідні дані до роботи. Дані державного моніторингу якісного стану

поверхневих вод в Херсонській області за період 2008-2019 рр., екологічний

паспорт обласного державного управління охорони навколишнього природного

середовища в Херсонській області, статистичні матеріали Обласного

управління статистики по Херсонській області, статистичні матеріали

Херсонського Гідрометеорологічного центру, літературні джерела.

4. Зміст дипломної роботи (перелік питань, які потрібно розробити)

Розділ 1 Антропогенне навантаження на водні об’єкти урбанізованих територій

Розділ 2 Характеристики малих річок в межах міста Херсон та методи їх

дослідження

Розділ 3 Дослідження екологічного стану води гідроекосистеми Дніпра та

розроблення природоохоронних заходів щодо вирішення нагальних проблем Розділ 4 Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

___________

3

5. Консультанти розділів роботи

Прізвище, ініціали та посада

Підпис, дата

Розділ

завдання

завдання

консультанта

видав

прийняв

6. Дата видачі завдання

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Назва етапів кваліфікаційної роботи

Строк виконання Примітка

з/п

етапів роботи

1. Огляд літературних джерел, визначення січень 2020 р.

напрямку та методики дослідження

Дослідження особливостей березень 2020 р.

2. антропогенного впливу урбанізованих

територій на гідроекосистему

3. Екологічна характеристика малих річок червень 2020р.

Херсонської області

Аналіз часової динаміки рівнів липень 2020 р.

4. забруднюючих речовин р. Дніпро,

р. Кошева та р. Веревчина

5. Огляд норм охорони праці та безпеки при вересень 2020 р.

проведенні гідрохімічних досліджень

6. Оформлення дипломної роботи жовтень 2020 р.

7. Представлення дипломної роботи до листопад 2020 р.

захисту

Здобувач вищої освіти __________ Захар НЕЛІПА

( підпис )

Керівник роботи __________ Ганна КОРОБКОВА

( підпис )

4

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………. 6

РОЗДІЛ 1 АНТРОПОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ВОДНІ ОБ’ЄКТИ

УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ…………………………..………….………… 9

1.1. Сучасний екологічний стан поверхневих вод України…… 9

1.2 Екологічні проблеми гідроекосистеми річки Дніпро ………… 14

1.3 Джерела антропогенного навантаження міста Херсон на

гідроекосистему р.Дніпро ……………………………………… 23

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА МАЛИХ РІЧОК В МЕЖАХ МІСТА

ХЕРСОН ТА МЕТОДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ………….…………….……… 34

2.1 Характеристика водного фонду досліджуваного регіону 34

2.2 Кліматична характеристика району досліджень …….….…… 42

2.3 Методи оцінки якості поверхневих вод урбанізованих ділянок

річок ………………………………………………………………………… 49

РОЗДІЛ3ДОСЛІДЖЕННЯЕКОЛОГІЧНОГОСТАНУ

ГІДРОЕКОСИСТЕМИ ДНІПРА ТА РОЗРОБЛЕННЯ

ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ВИРІШЕННЯ

НАГАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ……………………………………….………. 50

3.1. Оцінка якості вод гідроекосистеми Дніпра …………………. 50

3.1.1 Дослідження екологічного стану річки Дніпро……….. 51

3.1.2 Дослідження екологічного стану річки Веревчина…… 61

3.2 Зміна екологіного стану поверхневих вод вище та ниже міста

Херсон ……………………………………………………………………. 72

3.3 Результати проведення аналізу екологічного стану

гідроекосистеми Дніпра та антропогенного впливу на якість води в

р. Веревчина та р. Кошева……………………………………………… 82

5

3.4 Природоохоронні заходи щодо відновлення екологічного

стану гідроекосистеми Дніпра в межах м. Херсон, на прикладі річок

Веревчина та Кошева…………………………………………………… 89

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЯХПРИВИКОНАННІПРИРОДООХОРОННИХ

ЗАХОДІВ………………………………………………………….………… 94

4.1 Заходи з охорони праці і техніка безпеки, санітарно-

гігієнічного забезпечення, пожежної безпеки при виконанні

природоохороннних заходів………….………….………….……… 94

4.2 Основні небезпеки при експлуатації при проведенні

природоохоронних робіт………….………….………….………….…………. 98

ВИСНОВКИ…………………………………………………….………… 101

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….……………. 104

АНОТАЦІЯ………………….…………………………….………………… 109

6

ВСТУП

Актуальність теми. Антропогенне втручання в гідрологічний режим

Дніпра негативно відобразилося на екологічному стані всього пониззя. Об'єм

водного стоку за останні десятиріччя знаходився в межах 42,1-42,5 км3 за рік,

що на 20 % нижче того, який спостерігався до впровадження гідротехнічних

заходів в басейні Дніпра [1].

Сезонні та короткочасні регулювання стоку греблею Каховської ГЕС

спричинили незворотні процеси в рівневому та термічному режимах, швидкості

течій у водотоках та водоймах досліджуваної території. В гідрографічній

мережі посилилися процеси евтрофікації та відмирання малих водотоків і

заплавних водойм. Такі процеси пов'язані переважно з погіршенням водообміну

та замуленням водних об'єктів [2].

Інтенсивне господарське споживання води в приміських районах,

підвищений антропогенний тиск на екосистеми зумовили необхідність

всебічного вивчення водойм нижнього Дніпра, в тому числі і з точки зору

впливу гідрологічного режиму на процеси формування якості води та

біопродуктивності водних об'єктів в цілому [3].

Особливо актуальним залишається питання засмічення берегів і русла

річок побутовими відходами в межах м. Херсон. Окремі ділянки заплави

перетворилися в справжні сміттєзвалища.

Зараз в Україні майже не залишилося річок у первісному природному

стані. Практично усі вони в деякій мірі змінені діяльністю людини.

Дослідження та визначення антропогенного впливу функціонування

території міста Херсон на стан гідроекосистеми річки Дніпро, на прикладі його

притоки р. Кошева та р. Веревчина, є практично необхідним завданням. Тому

дослідження, виконані в дипломній роботі, є дуже актуальними.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні

антропогенного впливу функціонування території міста Херсон на стан

гідроекосистеми річки Дніпро, на прикладі його притоки р. Веревчина.

7

Для досягнення мети були поставлені та вирішені такі завдання:

- проаналізувати особливості антропогенного впливу урбанізованих

територій на гідроекосистему;

- охарактеризувати сучасний стан малих річок, як об'єктів, що зазнають

найбільшого навантаження внаслідок антропогенного впливу урбанізованих

територій;

- провести дослідження причин, механізмів та наслідків

антропогенного впливу на водні обʼєкти;

- дослідити стан водних об'єктів Херсонської області та визначити

основні джерела негативного впливу на їх гідроекологічний стан;

- за результатами моніторингових спостережень визначити гідрохімічні

показники, що негативно впливають на стан гідроекосистем у просторово-

часовому періоду коливань стоку;

- оцінити ступінь забрудненості малих річок та визначити їх якість.

Об’єктом дослідження є екологічний стан річки Веревчина та

гідроекосистеми річки Дніпро в межах м. Херсон.

Предметом дослідження є просторово-часові зміни якості води річок під

впливом функціонування міста.

Наукова новизна одержаних результатів:

- вперше з метою обґрунтування захищеності умов життєдіяльності

місцевого населення, досліджен стан водних об'єктів Херсонської області та

визначені основні джерела негативного впливу на їх гідроекологічний стан;

- набуло подальшого розвитку аналіз особливостей антропогенного

впливу урбанізованої території міста Херсон на екологічний стан

гідроекосистеми річки Дніпро.

Методи дослідження: теоретичні підходи до вирішення поставленої

проблеми; методики проведення хіміко-аналітичних лабораторних досліджень,

статистичні методи обробки гідрологічної інформації з використанням

аналітичних розрахунків; стандартні методи визначення макро- і

мікрокомпонентного складу річкових вод; обробка даних та результатів

8

аналітичних розрахунків з використанням методів математичної статистики та

табличного редактора Microsoft Office Exсel.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження

можуть використовуватися для подальших досліджень техногенного впливу

урбанізованих територій на стан гідроекосистем та при розробці необхідних

природохоронних заходів щодо покращення екологічного стану водних

об’єктів.

Особистий внесок здобувача. Особисто здобувачем проведено: збір,

обробка інформації, проведено розрахунки. Викладені в кваліфікаційній роботі

основні наукові положення, результати досліджень, висновки й рекомендації

отримано й розроблено особисто автором. При цьому формулювання завдань

кваліфікаційної роботи, аналіз та вибір можливих підходів до їх вирішення

здійснено автором спільно з науковим керівником.

Результати кваліфікаційної роботи апробовано на студентській

конференції у 2020 р. [4].

9

РОЗДІЛ 1 АНТРОПОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ВОДНІ

ОБ’ЄКТИ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

Водні ресурси є одним з життєво важливих компонентів гідросфери

земної кулі та необхідною підвалиною соціально-економічного розвитку в

цілому, задоволення основних потреб людей, діяльності у галузі виробництва

продовольства, збереження екосистем [5].

Екологічно руйнівні моделі розвитку в багатьох країнах світу призвели до

деградації водних ресурсів, що відбивається на обсязі наявних водних ресурсів

та якості води. Тому виникає необхідність забезпечення оптимального

використання вод, захисту ресурсів прісної води [6].

Україна належить до малозабезпечених країн за запасами води, що

доступні до використання. До того ж довготривалі наслідки втручання людей у

екосистеми призвели до суттєвих якісних та кількісних їх змін та

антропогенного навантаження [7].

Значний економічний спад, що відбувався в останні роки, призвів до

скорочення використання води в країні.

Дві третини контрольованих водних об'єктів перебувають у стані

антропогенного навантаження, а решта - екологічної напруги з елементами

регресу. Найбільша забрудненість спостерігається у басейнах річок Дунай,

Дністер, Південний Буг, Дніпро та Сіверський Донець. Найбільший вплив на

стан поверхневих вод мають стічні води підприємств різних галузей

промисловості, сільського і комунального господарства [8,9].

1.1 Сучасний екологічний стан поверхневих вод України

Основними причинами забруднення поверхневих вод України є: скид

неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових

стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації;

надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі

10

поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія

ґрунтів на водозабірній площі

Основні джерела прісної води на території України - стоки річок Дніпра,

Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю з притоками, а також

малих річок північного узбережжя Чорного та Азовського морів.

Порушення норм якості води досягло рівнів, які ведуть до деградації

водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення

України використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну воду, що

загрожує здоровʼю нації.

Сумарна величина стоків річок України без Дунаю в середній заводністю

рік становить 87,1 млрд. куб. метрів, знижуючись у маловодний рік до 55,9

млрд. м3. Безпосередньо на території держави формується відповідно 52,4 і 29,7

млрд. м3 води, решта надходить з суміжних територій. Водні ресурси Дунаю

становлять у середньому 123 млрд. м3 води на рік [10, 11, 12].

Прогнозні ресурси підземних вод питної якості розподілені на території

України вкрай нерівномірно і становлять 22,5 млрд. м3 на рік (61,7 млн.

м3/добу), з яких 8,9 млрд. м

3 (24,4 млн. куб. м

3/добу) гідравлічно незвʼязані з

поверхневим стоком і становлять додаткову складову до поверхневого стоку.

Водозабір підземних вод у складі прогнозних ресурсів становить 21 %,

що свідчить про можливість ширшого використання їх у багатьох областях. З

метою забезпечення населення та народного господарства необхідною

кількістю води в Україні збудовано 1087 водосховищ загальним обʼємом понад

55 млрд. м3, 7 великих каналів довжиною близько 2000 кілометрів з подачею на

них понад 1000 м3 води за секунду, 10 великих водоводів великого діаметру, по

яких вода надходить у маловодні регіони України [12,13,14].

Витрати свіжої води в Україні на одиницю виробленої продукції значно

перевищують такі показники у розвинутих країнах Європи: Франції - в 2,5 рази,

ФРН - в 4,3, Великобританії та Швеції - в 4,2 рази.

Забезпечення водою населення України в повному обсязі ускладнюється

через незадовільну якість води водних об'єктів. Якість води більшості з них за

11

станом хімічного і бактеріального забруднення класифікується як забруднена і

брудна (IV - V клас якості).

Найгостріший екологічний стан спостерігається в басейнах річок Дніпра,

Сіверського Дінця, річках Приазовʼя, окремих притоках Дністра, Західного

Бугу, де якість води класифікується як дуже брудна (VI клас). Для екосистем

більшості водних обʼєктів України властиві елементи екологічного й

метаболічного регрессу [15,16,17].

До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти, еноли,

азот амонійний та нітритний, важкі метали тощо.

Для переважної більшості підприємств промисловості та комунального

господарства скид забруднюючих речовин істотно перевищує встановлений

рівень гранично допустимого скиду (далі - ГДС). Це призводить до

забруднення водних об'єктів, порушення норм якості води.

Основними причинами забруднення поверхневих вод України є: скид

неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових

стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації;

надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі

поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія

ґрунтів на водозабірній площі [18,19].

Якісний стан підземних вод внаслідок господарської діяльності також

постійно погіршується. Це пов'язано з існуванням на території України близько

3 тисяч фільтруючих накопичувачів стічних вод, а також з широким

використанням мінеральних добрив та пестицидів.

Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод у Донбасі та

Кривбасі. Значну небезпеку в експлуатаційних свердловинах Західної України

становить наявність фенолів (до 5 - 10 гранично допустимих концентрацій -

далі ГДК), а також підвищення мінералізації та зростання вмісту важких

металів у підземних водах Криму [18,19,20].

Проблема екологічного стану водних об'єктів є актуальною для всіх

водних басейнів України. Що стосується Дніпра, водні ресурси якого

12

становлять близько 80 % водних ресурсів України і забезпечують водою 32

млн. населення та 2/3 господарського потенціалу країни, то це одне з

найважливіших завдань економічного і соціального розвитку та

природоохоронної політики держави [20,21,22].

Це зумовлено складною екологічною ситуацією на території басейну,

оскільки 60 % її розорано, на 35 % земля сильно еродована, на 80 % -

трансформовано первинний природний ландшафт. Водосховища на Дніпрі

стали акумуляторами забруднюючих речовин [15,16,17].

Значної шкоди завдано північній частині басейну внаслідок катастрофи

на Чорнобильській АЕС; в критичному стані перебувають малі річки басейну,

значна частина яких втратила природну здатність до самоочищення. У

катастрофічному стані знаходяться річки Нижнього Дніпра, де щорічно має

місце ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби,

бідніє біологічне різноманіття [23,24,25,26].

Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із щорічним забрудненням

басейну органічними речовинами (40 тис. тонн), нафтопродуктами (745 тонн),

хлоридами, сульфатами (по 400 тис. тонн), солями важких металів (65 - 70

тонн) завдає забруднення біогенними речовинами внаслідок використання

відсталих технологій сільськогосподарського виробництва, низької

ефективності комунальних очисних споруд [15,16,17].

Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших

пріоритетів державної політики у галузі охорони та відтворення водних

ресурсів. 27 лютого 1997 року Верховною Радою України затверджена

Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та

поліпшення якості питної води [27,28,29,30].

Основною метою Національної програми є відновлення і забезпечення

сталого функціонування Дніпровської екосистеми, якісного водопостачання,

екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської

діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження. В

гіршому стані перебувають басейни інших річок України (Сіверського Дінця,

13

Дністра, Західного Бугу, Південного Бугу, басейни річок Приазовської та

Причорноморської низовин). Тому мета та стратегічні напрями, визначені

Національною програмою для Дніпра, є аналогічними і для інших водних

басейнів України [29,31].

Системний аналіз сучасного екологічного стану басейнів річок України та

організації управління охороною і використанням водних ресурсів дав змогу

окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують розв'язання, а

саме:

надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти внаслідок

екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового

зменшення самовідтворюючих можливостей річок та виснаження

водноресурсного потенціалу;

стала тенденція до значного забруднення водних об'єктів внаслідок

неупорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських

об'єктів і сільськогосподарських угідь;

широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох річок

внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;

недосконалість економічного механізму водокористування і

реалізації водоохоронних заходів;

погіршення якості питної води внаслідок незадовільного

екологічного стану джерел питного водопостачання;

недостатня ефективність існуючої системи управління охороною та

використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової

бази і організаційної структури управління;

відсутність автоматизованої постійно діючої системи моніторингу

екологічного стану водних басейнів акваторії Чорного та Азовського морів,

якості питної води і стічних вод у системах водопостачання та водовідведення

населених пунктів і господарських об'єктів [18,19,20,21].

14

1.2 Екологічні проблеми річки Дніпро

Головні проблеми суббасейну Дніпра:

забруднення органічними речовинами – як результат недостатнього

очищення стічних вод або ж її відсутності;

забруднення біогенними елементами (зокрема азотом і фосфором);

забруднення небезпечними речовинами;

гідроморфологічні зміни (спрямлення та зарегулювання русел річок).

Крім цих головних проблем, до переліку слід включити забруднення

побутовими відходами (зокрема пластику) та зміни клімату (з паводками та

посухами) [32,33].

Враховуючи, що Дніпро є однією з найбільших річок Європи, територія

його басейну характеризується найскладнішими гідрогеологічними умовами. В

середньому по суббасейну використовується близько 10,9 % підземних вод від

прогнозних [23,24].

Рівень забруднення органічними речовинами розподіляється між

точковим і дифузним у співвідношенні 34% і 66%, відповідно. Вплив точкових

джерел майже повністю визначається житлово-комунальним господарством,

частка промисловості становить 0,3%. У суббасейні нижнього Дніпра

проживають переважно містяни – 84%. У межах суббасейну розташоване друге

за величиною у басейні Дніпра місто Дніпро, населення якого сягає майже 1

млн. чол., та ще 6 великих міст - це Херсон, Запоріжжя, Кривий Ріг,

Кам’янське, Павлоград. Разом вони формують 75% органічного навантаження

на поверхневі води. Найбільшого навантаження зазнають р. Самара та

Каховське водосховище. Майже у 5 разів менше порівняно з ними – річки

Інгулець, Мокра Московка, Дніпро нижче Херсона [23,24].

Щорічне навантаження азотом сягає понад 9360 т. Це єдиний у басейні

Дніпра суббасейн, у якому роль точкового забруднення азотом переважає

частку дифузного, відповідно, 52% і 48%.

15

Іншою характерною особливістю суббасейну нижнього Дніпра є те, що

дифузне надходження сполук азоту більшою мірою визначається сільським

населенням. Цей факт пояснюється маловодністю річок суббасейну.

Позитивний баланс азоту у ґрунтах сільськогоподарських угідь створює

потенційну небезпеку забруднення вод від сільськогосподарських джерел.

Найбільша небезпека дифузного забруднення вод пов’язана з іригацією, що

проводиться переважно у Херсонській, Запорізькій, Миколаївській та

Дніпропетровській областях [22,30].

Також води нижнього Дніпра зазнають значного навантаження важкими

металами. Два підприємства (КП "Днiпроводоканал" ДМР, КВП КМР

"Мiськводоканал", м. Кам’янське) сумарно за рік відводять 2420 кг сполук

нікелю, 109 кг кадмію та 71 кг плюмбуму, які входять до списку пріоритетних

речовин. Серед інших металів, у великій кількості надходять манган, хром та

купрум. Про систематичне забруднення водосховищ нижнього Дніпра важкими

металами свідчить їхнє накопичення у донних відкладах [23,24,25].

Майже всі річки суббасейну є істотно зміненими і лише 28 з 243 річок

(11,5%) не зазнали жодних гідроморфологічних змін.

Вплив господарської діяльності людини не оминув велику перлину

України – річку Дніпро. Дніпровськими водами користується більше як

половина населення країни. Стан річки погіршується з кожним роком і

вирішення екологічних проблем Дніпровського регіону є нагальним завданням,

адже від цього залежать здоровʼя та якість життя його мешканців.

Дніпро – третій за величиною транскордонний водотік Європи після

Дунаю і Волги. Річка протікає територією трьох країн Східної Європи –

Російської Федерації, Республіки Білорусь і України [23,24].

Бaсейн Дніпра має високу економічну, соціальну, природничу, історичну

і духовну цінність для нашого народу, адже українська його частина займає

48,6% території держави. Дніпро – практично єдине джерело водопостачання

великих промислових центрів Південної і Південно-Східної України.

Відповідно, водними ресурсами річки забезпечується близько 60% потреб

16

держави у прісній воді. У його басейні сконцентровано сотні промислових

підприємств, у тому числі так званих брудних (металургійне та хімічне

виробництво, добування руди й вугілля) і водоємних галузей (теплова та

атомна енергетика). Унаслідок виробничої, сільськогосподарської, побутової,

рекреаційної та іншої діяльності в річку потрапляє й акумулюється значна

кількість різноманітних речовин. Їх нaкопичення призводить до погіршення

якості води практично за всіма гідрофізичними, гідрохімічними,

гідробіологічними та сaнітарно-гігієнічними показниками. Тaкі зміни

зaгрожують екосистемі Дніпра екологічною катастрофою і перетворенням його

на «брудне болото».

У 20-му столітті поступово відбувалася трансформація дніпровського

регіону з аграрного на промисловий. Однaк нiхто не врахував негативних

наслідків цього процесу. Зaбруднення, повʼязaне зі скиданням неочищених i

недостатньо очищених каналізаційних, виробничих стоків, що утворюються в

межах промислових центрів на територіях басейну Дніпрa і його приток,

нaлежать до основних чинників, котрі впливають нa його екологічний та

сaнiтарно-гігiєнічний стaн. Істотним забруднювачем поверхневих вод також є

поверхневий і зливовий стік із території міст [32,33,34].

Втручання людини у природний стан басейну Дніпра спричинило значні

проблеми, пов’язані із забезпеченням його екологічної стабільності, які

сьогодні потребують нагального вирішення.

Внаслідок будівництва гідрокаскаду дніпровських водосховищ, які

зайняли май же повністю річку в її середній і нижній течіях, та каналів для

перекидання стоку, а також надмірної зарегульованості стоку малих і середніх

річок (на 30 - 70, а подекуди – до 100 %) відбулися зміни гідрологічного

режиму поверхневих вод. Через широкомасштабну меліорацію земель у басейні

Прип’яті багато річок (особливо малих) були повністю або частково спрямлені

й каналізовані. Руйнування торфового шару на великих осушених територіях

(більше ніж 1 млн га) призвело до формування напівпустельної зони через

локальні виходи на поверхню пісків, які підстеляють торфові поклади. У

17

південних регіонах басейну річки сільське господaрство споживaє знaчні

об’єми води для зрошення земель [15,17].

Водний режим водосховищ значно відрізняється від того, за яким

«живуть» річки. Дніпро на великій відстані перетворився із швидкоплинної

чистої річки на водозастійну забруднену водойму з ознаками озерного типу.

Утворені водойми мають більшу глибину і ширину, інший вигляд берегів.

За розрахунками фахівців, водосховища каскаду затопили 709,9 тис. га

земель Наддніпрянщини, з них 197,6 – піщаних та не придатних для

використання, 261,5 – лісів, дрібнолісся, 177,6 – сінокосів, пасовищ, 73,2 тис. га

- орних земель, садів, садиб. Продуктивні землі займають близько 30 %

затопленої території.

Процеси затоплення, підтоплення територій і руйнування берегів, як і

раніше, завдають значних збитків господарському комплексу. Затоплені землі

майже назавжди вилучені із сільськогосподарського обігу. У 1990-х рр.

одночасно з виявленням досить низької економічної ефективності роботи

гідровузлів здійснено еколого-економічну оцінку наслідків спорудження

гідрокаскаду. З’ясовано, що втрaти тільки від затоплення чорноземів

дніпровських заплав майже в 400 разiв перевищують прибуток від роботи

шести гідроелектростанцій на Дніпрі [23,24,25]..

Ці явища спричинені замуленням русел річок, руйнуванням заплавних

ділянок, вирубкою лісів та меліоративною діяльнiстю. Стік Дніпра

зарегульований численними водосховищами, каналами, ставками, греблями і

шлюзами (усього в басейнi Дніпра створено 564 водойми). У зоні їхнього

впливу сформувалися ділянки постійного підтоплення й високого стояння

ґрунтових вод. Загалом вплив водосховищ нa режим ґрунтових вод

незaхищених територій стaновить від кiлькох сотень метрів до 10 - 25 км.

Пiдтоплення звичaйно починалося ще в перші роки після зaповнення

водосховищ і змушувало здійснювати додаткове переселення людей, оскільки

внаслідок підтоплення деформувався ґрунт, що призводило до руйнування

будинків [14,15,16].

18

Підтопленню сприяє наявність великої кількості мілководних ділянок

водосховищ, зокрема глибиною до 2 м – 150 тис. га, до 1 м – 70 тис. га

(відповідно 20 і 10 % від площі затоплених земель). Мілководдя практично

становлять одну третину площі затоплених угідь. Очевидно, що вони є

недоліком при проектуванні ГЕС, а їх роль для енергетики дуже мізернa через

на- копичення недостaтніх об'ємів води [22,23,24].

Внаслідок замулення малих річок і втрати ними дренуючої здатності

підтоплюється від 400 до 700 сільських населених пунктів і 60 - 200 тис. га

сільгоспугідь. Надмірно розвинена в басейні Дніпра гірничодобувна

промисловість, невід’ємною частиною якої є шлaмовідстійники і

хвостосховища, навколо яких формуються зони підтоплення, сольового

забруднення поверхневих і підземних вод.

Подальше функціонування дніпровських водосховищ потребує

забезпечення захисту навколишніх територій не лише від підтоплення, а й

абразії берегів. Через руйнівну дію хвиль відбувається берегообвалення,

близьке розташування водосховищ спричиняє підтоплення, посилюється ерозія

берегової зони. За даними фахівців, абразійно-ерозійні процеси поширені на

1111 км (із загальної довжини берегової лінії 3079 км) [15, 17, 22].

У результаті підтоплення водні маси проникають у нижні горизонти, що

призводить до значного зростання підземного стоку Дніпра. Оскільки його води

забруднені промисловими і сільськогосподарськими стоками, якість підземних

вод суттєво погіршилася.

Інтенсивний розвиток промисловості, сільського господарства,

урбанізація і розвиток транспортної мережі в басейнi Дніпра спричинили

хiмічне забруднення вод. Через надмірне антропогенне навантаження

відбувається постійне погіршення їх якості. Зі стічними водами до водних

об’єктів басейну надходить близько 900 тис. т забруднюючих речовин. В

Українi нараховується майже 5 тис. об’єктів збереження непридатних

пестицидів і агрохімікатів, розміщених переважно в сільській місцевості. В

19

українській частині басейну Дніпра розташовано 1310 полігонів та інших місць

складування чи поховання відходів, 161 об’єкт розміщення токсичних відходів,

куди звозять матеріали, що містять токсичні речовини в концентраціях, які

перевищують максимально допустимі значення більше ніж у 50 разів. Хімічне

забруднення вод пов’язане із зносом, низьким інженерним і технічним рівнем

та невідповідністю потужностей систем водопостачання і водовідведення (до 40

% мереж і водогонів потребують реконструкції, втрати води сягають 30 %,

спостерігається стійкa тенденція зменшення обсягів реалізації води населенню,

зростання об’ємів неврахованих втрaт води), недостатньою ефективністю

очисних споруд промислових підприємств [22,23,26].

Підвищене антропогенне навантаження на водні ресурси зафіксоване на

ділянці Нижнього Дніпра (від м. Дніпродзержинська до гирла): тут незворотньо

використовується 76 % води від загального беззворотного водоспоживання та

скидається 83 % усіх забруднених вод. Незaдовільним залишається рівень

очищення комунальних стічних вод, який посилюється внаслідок аварійного

стану мереж і частих aвaрій.

На погіршення екологічної ситуації в басейні Дніпра суттєво вплинула

гідромеліорація, тому що меліоративні заходи були передбачені для

компенсації вилучених під водосховище колгоспних земель. Вважається, що

штучний полив чорноземів був і є для них шкідливим, оскільки це ґрунти, які

сформувалися в умовах посушливості. До негативних чинників забруднення

належить високий рівень водогосподарського і меліоративного освоєння

водних об’єктів та їхніх водозбірних площ, зниження ефективності

використання потенціалу гідромеліоративного комплексу, швидкі темпи

морального і фізичного старіння гідромеліоративних систем, погіршення

технічного стану зрошувальної і дренажної мереж [18,19,20].

Окремо слід виділити проблему, спричинену катастрофою на

Чорнобильській АЕС, наслідки якої ще більше загострили екологічну ситуацію

в басейні Дніпра: підвищився радіаційний фон води, донних відкладень, зросло

надходження радіонуклідів у водосховища каскаду, де їх акумульовано близько

20

60%.

Основними джерелами забруднення радіонуклідами є також атомні

електростанції (у басейні Дніпра розміщено 20 ядерних реакторів, із яких 13

працюють в Україні), підприємства з видобутку й переробки уранової

сировини, а також об’єкти захоронен ня радіоактивних відходів. Додатковим

джерелом радіаційної небезпеки може стати побудова в Чорнобильській зоні

централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, могильників для

поховання старого палива ЧАЕС та заводів із переробки твердих і рідких

радіоактивних відходів [35,36,37].

На санітарно-епідемічну ситуацію та якість питної води Дніпра негативно

впливає вміст значної кількості органічних і хлорорганічних сполук, що

реєструється майже в усіх створах спостереження. Перевищення санітарних

норм за різними показниками коливається в межах 1,1 - 4,0 рази. Очисні

споруди водопроводів не можуть перешкоджати потраплянню цих сполук у

питну воду. За даними відомчого моніторингу, найзабрудненішою є середня

частина Дніпра. В аварійному стані нині перебуває 19,9 тис. км, або 26 %,

водопровідних мереж, часті аварії на яких (майже дві на 1 км довжини)

спричиняють повторне забруднення питної води і небезпеку виникнення та

поширення інфекційних захворювань.

Важливою екологічною проблемою Дніпра є евтрофікація - штучне

підвищення продуктивності водойми внаслідок збільшення вмісту біогенних

(азот, фосфор) та органічних речовин. Цей процес пов'язаний із зменшенням

проточності й розширенням площі мілководних ділянок, зумовлених

побудовою каскаду дніпровських водосховищ. Основними причинами

евтрофування водойм є змив мінеральних добрив із сільськогосподарських

полів та забруднення вод стоками тваринницьких комплексів. Недотримання

екологічних вимог при здійсненні сільськогосподарської діяльності і

несанкціонована оранка земель майже до зрізу води призводять до змиву

гумусу та збільшення площі еродованих земель [36,37,38].

Невирішеним залишається питання захисту водойм від так званого

21

цвітіння води. Сьогодні це явище набуло загрозливих масштабів та кожного

літа охоплює близько 30% площ басейну. Причиною цвітіння води в Дніпрі є

наявність мілководь, де відбувається розвиток синьо-зелених водоростей,

інтенсивність якого з кожним роком зростає. Якість водних ресурсів,

продукційні можливості водних екосистем погіршуються. Щорічне цвітіння

води стає причиною неухильного збільшення евтрофікації водойм, накопичення

органічної речовини у воді та донних відкладах. Протягом останніх років

синьо-зелені водорості ускладнюють водопостачання, забиваючи фільтри і

фактично зупиняючи водопідготовку, промислові водозабори. Внаслідок

цвітіння води сучасний вигляд водосховищ є досить неестетичним. Власне

природа починає діяти всупереч економічним, екологічним, соціальним

інтересам людини. Відомо, що прискорення швидкості течії обумовлює

зменшення масштабів явища цвітіння води Дніпра [14, 15,16,17].

Втручання людини в екосистему басейну р. Дніпро призвело до втрати та

збіднення біорізноманіття. Зокрема, втрачено не менше ніж 80% природних

екосистем. Дніпро зберігає свій природний стан лише на невеликих ділянках,

що з’єднують водосховища. Будівництво каскаду водосховищ та гребель

негативно вплинула на рибні запаси річки, що спричинило зміни міграційних

шляхів і зменшення популяцій багатьох цінних видів риб. Греблі перегородили

річку і закрили окремим видам риб шлях до нерестилищ, унаслідок чого їх

вилов зменшився. Більше того, через періодичні попуски води (зниження і

потім підвищення рівня води у водосховищі, які здійснюються згідно з

правилами експлуатації водосховищ) гине багато особин дорослої риби і

мальків, які залишаються на мілководді. Загибель риби в особливо великих

масштабах спостерігається також влітку під час цвітіння, коли риба задихається

у цій воді [23,32,33].

Меліоративна діяльність у Поліссі спричинила значну зміну природних

характеристик екосистеми басейну Дніпра, значне збіднення біорізноманіття в

регіоні, де втрачено низку аборигенних видів, включаючи 31 вид судинних

рослин і майже 20 видів наземних ссавців.

22

У результаті знищення дніпровських плавнів поступово змінився видовий і якісний склад тваринного й рослинного світу. Із Наддніпрянщини зникло

чимало видів диких тварин і птахів.

Варто зазначити, що ці проблеми не виникли сьогодні, вони обумовлені

всім поступом історичного розвитку й особливо загострилися після

широкомасштабного, необґрунтованого втручання у природне середовище.

Поява об'єктів дніпровського гідрокаскаду негативно вплинула на екологічний

стан Наддніпрянщини, але завдяки водосховищам певною мірою поліпшено

водозабезпечення великих промислових і аграрних центрів України.

Водосховища на Дніпрі побудовані протягом 1932–1973 років. Основним

призначенням штучних водойм було регулювання річкового стоку в басейні,

зважаючи на нерівномірність його розподілу в часі й просторі. Одночасно вони

мали забезпечити роботу ГЕС, функціонування зрошувальних систем, водного

транспорту, рекреаційного господарства, захист прибережних територій від

катастрофічних паводків тощо. Якщо врахувати економічну ефективність

реалізації цих заходів, то, на перший погляд, здається, що зроблена добра

справа. Але якщо розглянути цей ефект в екологічному та соціальному

аспектах, то вагомість результатів значно зменшується і це за умови

впровадження оптимальної еколого-економічної моделі, яка включає

проектування, будівництво й експлуатацію каскаду водосховищ. Тобто можна

спостерігати як позитивні, так і негативні наслідки зарегулювання стоку та

створення каскаду дніпровських водосховищ [15,16,17,18].

Перелік імовірних негативних наслідків реалізації цього заходу можна

продовжити, проте остаточне рішення слід приймати лише після ґрунтовних

наукових досліджень, комплексних експертиз, прогнозів тощо.

Світова практика показує, чим загрожує в майбутньому нехтування

процесами відновлення природного стану річкових систем, а будівництво дамб

призводить до знищення останніх. Наприклад, у США з 1999 р. ліквідовано 350

дамб і цей процес триває [2, 3, 5].

У ситуації, що сьогодні сформувалася навколо дніпровського каскаду,

23

необхідно акцентувати увагу на напрямах поліпшення екологічного стану

Дніпра і його водосховищ шляхом реалізації виваженої державної

водогосподарської та екологічної політики.

1.3 Джерела антропогенного навантаження міста Херсон на

гідроекосистему р. Дніпро

Характеристика водозабезпеченості Херсонської області

У Херсонській області налічується 24 малих річок із заплавами довжиною

745 км, 693 озер, одне водосховище (Каховське), 22 лимани загальною площею

10,34 тис. га, акваторії Чорного та Азовського морів площею 470 тис. га

(таблиця 1.3.1 і 1.3.2).

Головна ріка Херсонщини – Дніпро. Дніпро перетинає область з

північного сходу на південний захід протягом 216 км. Водами Дніпра

живляться Каховський магістральний і Північно-Кримський канали [22,23,24].

Водокористування та відведення. У 2018 році з природних водних

об’єктів області забрано 3043,0 млн.м3 води, в т.ч.:

- з поверхневих джерел – 2976,0 млн.м3

- з підземних джерел – 59,58 млн. м3

Використано води – 1241,0 млн. м3, в т.ч.:

- на питні та санітарно-гігієнічні потреби – 39,37 млн. м3

- виробничі потреби – 26,16 млн. м3

- сільськогосподарські потреби – 0,091 млн. м3

- на зрошення – 1174,0 млн. м3

- інші потреби – 1,652 млн. м3

24

Таблиця 1.3.1 - Характеристика річок Херсонської області

Кількість трубо-

,

К і л ь к і с т ь г р е б е л ь

(вод

осхо

вищ

),од

.

г а з о -

н а ф т о - а м і а к о - п р о д у к т о -

К і л ь к і с т ь н а п і р н и х

щ о п е р е т и н а ю т ь в о д н и й

об’є

кт,о

д.

Кількість

кана

ліза

ційн

ихко

лект

орів

проводів, що

Протяжність населених проходять через

Назва по території пунктів річку, од.

регіону, км

вздовж

берегової

смуги, од.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Великі річки

р. Дніпро 200 21 1 1 - - -

Усього 200 21 1 1 - - -

Середні річки

р. Інгулець 180 34 - 1 - - - -

Усього 180 34 - 1 - - - -

Малі річки

Кам’яниха 1,125 1 - - - - - -

Гнилуша 1,875 1 - - - - - -

Гниліша 7,4

Фролиха 2,625 1 - - - - - -

Старий Дніпро 11 1 - - - - - -

Чайка 14 2 - - - - - -

Конка 26 5 - - - - - -

р. Козак 15,52 5 - - - - - -

р. Бургунка 1,92 2 - - - - - -

р. Кохань 2,65 3 - - - - - -

р. Хмельник 5,05 4 - - - - - -

р. Речище 6,82 5 - - - - - -

р. Тягінка 5 2 - - - - - -

Каланчак 54,75 4 4 5 - - - -

Інгулка 17 2 - - - - - -

Вірьовчина 42 5 - - - - - -

Рвач 15,6 - - - - - - -

25

Продовження табл.1.3.1

1 2 3 4 5 6 7 8 9

балка 53 5 - - - - - -

Білозерська

Солонець 4,4 3 - - - - - -

Пливаха 1,5 - - - - - - -

Прогной 2,8 - - - - - - -

Сірогозька балка 54,7 5 44 - - - - -

Кошева 15 1 - - - - - -

балка Осокорівка 12 1 - - - - - -

Усього 373,735 59 48 5 - - - -

Всього по всіх 753,735 114 50 7 - - - -

річках в

регіоні:

Таблиця 1.3.2 - Водні об’єкти регіону Одиниця Кількість Примітка

виміру

Усього од. 1900 Річок –26; озер – 693; ставків –

1154; лиманів – 22; каналів – 2;

Каховське водосховище;

акваторія Чорного моря,

акваторія Азовського моря

у тому числі:

місцевого значення од. 1582 Ставків – 878; Озер – 656; Річок

– 24; Каналів – 2; Лиманів - 22

з них передано в оренду од. 9 Ставків – 8; Озер - 1

водних об’єктів (їх частин)

загальнодержавного значення од. 5 Каховське водосховище; Річок –

2; акваторія Чорного моря,

акваторія Азовського моря

з них передано в оренду од. -

ставків

26

Скинуто у поверхневі водні об’єкти – 71,7 млн. м3, в т.ч.:

- забруднених стічних вод – 2,106 млн. м3

- нормативно-чистих – 36,59 млн. м3

- нормативно-очищених – 22,20 млн. м3

В порівнянні з 2017 роком загальний забір води з природних водних

об'єктів збільшився на 1316,0 млн.м3, з поверхневих джерел – на 1307,76

млн.м3, а з підземних – на 0,82 млн.м

3. Проте, загальне

. використання води

за 2018 рік зменшилося на 35,0 млн.м3 в порівнянні із загальним

використанням 2017 році [24,25,26]. Відповідно на зрошення зменшилося

використання свіжої води на 29,0 млн.м3, для виробничих потреб

зменшилось на 4,86 млн.м3, використання води на питні та санітарно-

гігієнічні потреби зменшилось на 0,12 млн.м3, а на сільськогосподарські

потреб – на 0,13 млн.м3.

В області обліковується 65 підприємства, стічні та дренажні води яких

скидаються в поверхневі водойми. Із стічними водами у поверхневі водні

об’єкти було скинуто 39,744 тис. тон забруднюючих речовин, таких як:

- СПАР – 0,002772 тис. тон;

- Нафтопродукти – 0,000012 тис. тон;

- Мідь – 0,000005 тис. тон;

- Азот амонійний – 0,035 тис. тон;

- БСК5 – 0,336 тис. тон;

- Завислі речовини – 0,276 тис. тон;

- Нітрати – 0,527 тис. тон;

- Нітрити – 0,031 тис. тон;

- Сульфати – 5,459 тис. тон;

- Сухий залишок – 25,09 тис. тон;

- Хлориди – 6,402 тис. тон;

- ХСК – 1,532 тис. тон;

- Залізо – 0,003372 тис. тон;

- Фосфати – 0,0496 тис. тон;

27

Хром (шестивалентний) – 0,000003

тис.тон; -Цинк – 0,000027 тис. тон;

В умовах постійного збільшення обсягів використання водних ресурсів,

при дуже обмежених їх запасах і нерівномірному розподілі, необхідна науково

обґрунтована система ведення водного господарства, яка забезпечувала б

оптимальний розподіл водних ресурсів за природно-географічними зонами

[28,31,32], економічними районами і галузями народного господарства,

відтворення, охорону і комплексне використання води, а також раціональну

систему обліку, планування і управління водогосподарським комплексом [33,

35].

Водокористувачами в області спожито 1241,0 млн.м.куб води, що на 35,0

млн.м.куб (або на 2,74 %) меньше порівняно з 2017 р [23].

У 2018 р. на виробничі потреби підприємств припало 2,11 % (26,16 млн.

м. куб ) всієї використаної води, на питні та санітарно-гігієнічні потреби

– 3,17 % (39,37 млн. м. куб ), зрошення – 94,6 % (1174,0 млн.м.куб) та на

сільськогосподарські та інші потреби – 0,14 % (1,743 млн. м. куб) (рисунок

1.3.1).

Рисунок 1.3.1 - Динаміка споживання свіжої води

28

За даними Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра

кількість звітуючих по області складає 1192 водокористувачів, що на 26

водокористувача менше ніж у 2017 році.

З 04 червня 2017 року відповідно до Закону України від 07.02.2017 №

1830-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що

регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного

характеру», внесені зміни до статті 49 Водного кодексу України, якою

передбачено:

«Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними

органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері розвитку водного господарства».

Так, за інформацією Сектору у Херсонській області та м. Севастополі

Державного агентства водних ресурсів України у 2018 році було видано 940

дозволів на спеціальне водокористування, анульовано 18 дозволів (таблиця

1.3.3) [23,24,25,26].

Таблиця 1.3.3 - Дозвільна діяльність у сфері водокористування

Дозволи на спеціальне За роками

водокористування

2016 рік 2017 рік 2018 рік

ко

ро

тко

стр

око

ви

довгостро

ко

ро

тко

стр

око

ви

довгостроков

ко

ро

тко

стр

око

ви

довгостроковий

й (

до

3 р

оків

) к овий

й (

до

3 р

оків

) ий

3-5

ро

ків

5-1

0 р

оків

10

-25

3-5

р

оків

5-1

0 р

оків

10

-25

й (

3 р

оки

)

3-5

ро

ків

5-1

0 р

оків

10

-25

років

У разі використання води 886 122 721 751 189

водних об'єктів

загальнодержавного

значення:

видано вперше 816 110 643

видано повторно на 70 12 78

новий строк

анульовано* 42 15 18

29

Примітка:* - припинення права юридичних та фізичних осіб на спеціальне

водокористування та порядок припинення права на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до вимог Водного кодексу України та Закону України «Про

дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Згідно пункту 7 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері

господарської діяльності» Департамент анулював дозволи на спеціальне водокористування з підстави звернення суб’єкта господарювання із заявою про

анулювання документа дозвільного характеру. Основною причиною звернення суб’єктів господарювання із заявою про

анулювання документа дозвільного характеру є зміна умов спеціального водокористування.

Таблиця 1.3.4 - Динаміка скиду забруднюючих речовин в стічних

водах по Херсонській області

Найменування Рік

речовини

2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

БСКПОВ 462,0 377,0 332,0 236,0 257,0 264,0 336,0

ХСК 1924,0 1571,0 1303,0 1341,0 1475,0 1410,0 1532,0

Завислі речовини 212,0 244,0 233,0 240,0 271,0 261,0 276,0

Фосфати 71,2 65,6 49,02 48,80 48,69 51,59 49,6

Сухий залишок 34900 30670 25980 24610 24590 24100 25090

Нафтопродукти 0,042 0,048 0,011 0,007 0,018 0,056 0,012

Сульфати 8161,0 7269,0 5651,0 5267,0 5368,0 5221,0 5459,0

Хлориди 8804,0 7337,0 6584,0 6329,0 6200,0 6050,0 6402,0

Азот амонійний 48,0 50,0 41,0 36,0 37,0 36,0 35,0

Нітрати 717,0 555,0 441,0 436,0 485,0 469,0 527,0

Нітрити 45,0 49,0 42,0 29,0 28,0 30,0 31,0

СПАР 3,225 2,692 1,958 2,499 2,395 2,484 2,772

Залізо 5,542 5,369 3,581 3,463 3,386 3,348 3,372

Мідь 0,005 0,004 0,006 0,005 0,005 0,005 0,005

Цинк 0,02 - 0,003 0,026 0,019 0,029 0,027

Марганець - - 0,001 - - - -

Алюміній - - - - - -

Магній - - - - - - -

Фтор - - - - - -

Хром(+6) 0,003 0,003 0,004 0,004 0,003 0,004 0,003

Скид зворотних вод у 2018 році у порівнянні з 2017 роком

30

збільшився на 2,35 млн. м3.

Щодо скиду забруднених зворотних вод у

поверхневі водні об’єкти області, то тут спостерігається збільшення обсягу

скиду забруднених зворотних вод на 1,194 млн. м3 в порівнянні з 2017 роком.

Збільшення обсягів скиду забруднених стічних вод відбулося за рахунок

дренажних вод, які надійшли від господарської діяльності рисосіючих

підприємств області та установ житлово- комунального господарства

(таблиці 1.3.5, 1.3.6 і 1.3.7) [24].

Таблиця 1.3.5 - Динаміка водокористування

Показники Одиниця виміру 2016 рік 2017 рік 2018 рік

1 2 3 4 5

Забрано води з природних джерел, млн м3

1432 1727 3043

усього

у тому числі: млн м3

1374,68 1668,24 2983,59

поверхневої

підземної млн м3

57,81 58,76 59,58

морської млн м3

0,109 0,109 0,086

Забрано води з природних джерел у м3

1367,7 1649,5 2932,5 розрахунку на одну особу

Використано свіжої води, усього млн м3

989,6 1276 1241

у тому числі на потреби:

господарсько-питні млн м3

40,04 39,49 39,37

виробничі млн м3

33,77 31,02 26,16

сільськогосподарські млн м3

0,215 0,221 0,091

зрошення млн м3

913,8 1203 1174

рибогосподарські млн м3

0,136

Використано свіжої води у розрахунку м3

1295,67 1218,72 1195,91 на одну особу

Втрачено води при транспортуванні млн м3

208,8 186,7 212,2

% до забраної

води 14,58 10,8 6,98

Скинуто зворотних вод, усього млн м3

66,12 72,66 74,89

31

Продовження табл. 1.3.5

1 2 3 4 5

у тому числі:

у підземні горизонти млн м3

- - -

у накопичувачі млн м3

3,826 3,31 3,19

на поля фільтрації млн м3

- - -

у поверхневі водні об’єкти млн м3

62,29 69,35 71,70

не віднесених до водних об’єктів млн м3

- -

Скинуто зворотних вод у поверхневі

водні об’єкти,

усього млн м3

62,29 69,35 71,70

з них: 22,53 21,81 22,20

нормативно очищених, усього млн м3

у тому числі: 22,51 21,80 22,18

на спорудах біологічного очищення млн м3

на спорудах фізико-хімічного млн м3

0,018 0,012 0,023

очищення

на спорудах механічного очищення млн м3

- - -

нормативно (умовно) чистих без млн м3

38,77 38,16 36,59

очищення

забруднених, усього млн м3

0,989 0,912 2,106

Показники Одиниця виміру 2016 рік 2017 рік 2018 рік

у тому числі: 0,376 0,372 0,129

недостатньо млн м3

очищених

без очищення млн м3

0,612 0,540 1,977

Скинуто зворотних вод у поверхневі млн м3

0,00006315 0,00006624 0,0000691

водні об’єкти у розрахунку на одну

особу

32

Таблиця 1.3.6 - Обсяги оборотної, повторної і послідовно використаної

води

Види економічної 2016 рік 2017 рік 2018 рік

діяльності

усього, % економії усього, % економії усього, % економії

млн. м³ свіжої води млн. м³ свіжої води млн. м³ свіжої води

за рахунок за рахунок за рахунок

оборотної оборотної оборотної

Усього по регіону 23,19 38,32 18,65 34,31 25,16 46,19

у тому числі:

промисловість 13,75 82,85 13,22 82,41 13,37 83,05

сільське господарство 9,43 20,30 5,379 10,63 11,74 30,12

житлово-комунальне 0,010 0,627 0,045 2,490 0,054 3,102

господарство

Таблиця 1.3.7 - Скидання зворотних вод та забруднюючих речовин

водокористувачами - забруднювачами поверхневих водних об’єктів

Назва водокористувача- 2016 рік 2017 рік 2018 рік

забруднювача

об’єм обсяг об’єм обсяг об’єм обсяг

скидання забруд- скидання забруд- скидання забруд-

зворотних нюючих зворотних нюючих зворотних нюючих

вод, речовин, т вод, речовин, т вод, речовин,

млн.м.³ млн.м.³ млн. м.³ т

1 2 3 4 5 6 7

р. Дніпро, р. Інгулка

МКП1 «Миколаївводоканал» 0,005 8,0 0,004 6,001 0,004 6,0

р. Дніпро

КП «Міський водоканал» 3,098 4271,17 2,888 4116,282 2,095 2711,82

(м. Нова Каховка)

р. Вірьовчина

МКП «Виробниче

управління водопровідно- 17,2 31065,09 16,65 29948,68 16,97 31105,96

каналізаційного

господарства м. Херсона»

(ОУЖКГ)2

33

Продовження таблиці1.3.7

1 2 3 4 5 6 7

р. Каланчак

Каланчацьке комунальне

унітарне підприємство 0,044 25,0 0,045 57,02 44,8 200,28

"Джерело»

Каланчацької селищної ради

Чорне море

МКП «Очисні споруди» 0,333 467,52 0,327 493,41 0,194 308,95

(м. Скадовськ)

Азовське море

КП Генічеське ВУВКГ3

0,221 245,141 0,245 249,16 0,216 190,11

Генічеськ)

оз. Сиваш

ТОВ «Соціальні ініціативи

Криворіжжя» 0,030 38,003 0,036 41,003 0,056 62,005

ДОТ «Альбатрос», б

«Стрілкове»

Каховське водосховище

КВУ «Каховський 1,958 2271,60 1,971 2277,77 2,095 2710,2

водоканал» 3 54

(м. Каховка)

р. Козак

ТОВ Сільськогосподарське

підприємство «НІБУЛОН» 0,020 17,037 0,018 16,06 0,029 28,081

смт Козацьке

Примітка: 1

- мале комунальне підприємство; 2 – обласне управління житлово-

комунальне підприємство; 3 – виробниче управління водопровідно-каналізаційного

господарства; 4 – товариство обмеженої відповідальності;

5 – комунальне

виробниче управління.

34

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКИ МАЛИХ РІЧОК В МЕЖАХ МІСТА

ХЕРСОН ТА МЕТОДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Характеристика водного фонду досліджуваного регіону

Річка Кошева – річка на півдні України, правобережна протока

річки Дніпро. Початок її знаходиться в м. Херсон, в районі річкового

вокзалу, за 6 км на південний захід від центру міста, на висоті 1 м над

рівнем моря (рисунок 2.1). Ширина Дніпра в районі витоки р. Кошева –

біля 600 м. Протікає в південно-західному і південному напрямку і впадає в

Дніпро на 15 км від його гирла. В районі селища Дніпровське річка

розділяється на два рукави та утворює острів Рожок, близько кілометра

завдовжки [23,25,39,40]. Довжина річки 16 км, площа водозбору 815 км2,

загальне падіння 0,01 м/км. Долина протоки широка, біля 4 км, глибина

долини 20 м. Ширина заплави 2, км, середня ширина русла 50 м. В протоку

впадає 6 невеликих приток, найбільшою з яких є р. Веревчина [39].

Рисунок 2.1 – Розташування річки Кошева на адміністративній карті м.

Херсона

35

Місце відгалуження протоки Кошева від Дніпра прийнято вважати

вершиною Дніпрової дельти. В результаті утворення протоки Кошева і

численних менших проток та озер на дельті утворився острів Карантинний

(рисунок 2.2) [39,40].

Рисунок 2.2 – Район досліджень на топографічній карті Херсонської

області

Карантинний острів є одним із численних островів в басейнах Дніпра і

Кошевої. На острові знаходяться три житлових масиви Херсону – мікрорайони

Корабел, Острів і Нафтова гавань, а також ряд великих промислових

підприємств – Херсонський кораблебудівний завод, кораблеремонтний завод,

завод «Паллада» та ін. (рисунки 2.3-2.5). На острові також розміщений

найбільший пляж Херсону – Гідропарк. Декілька пляжів також облаштовано на

р. Кошева. Річка судноплавна для катерів по всій своїй довжині [16, 20, 25].

Протока Кошева є місцем масового відпочинку мешканців Херсону, є

улюбленим місцем рибалки і місцем тренування гребців на байдарках і каное.

36

Рисунок 2.3 – Досліджувані річки Дніпро, Кошева, Веревчина на

адміністративній карті м. Херсон

У міжріччі Дніпра і Кошевої знаходяться численні протоки і рукави

(рисунок 2.4), що розбивають басейн на ряд плавневих масивів. Тут також

37

знаходяться ряд плавневих озер різних розмірів, що мають овальну або

продовгувату форму і пологі низькі береги. Майже всі озера стічні і їх

режим тісно пов'язаний з режимом Дніпра і Кошевої. Дно озер покрите

шаром сапропелевого чорного або темно-сірого мулу з домішками детриту.

Береги покриті типовою прибережною рослинність. В межах літоралі

розвинута водна рослинністю. Острови у плавнях низькі, заболочені, дещо

підвищені в центральній частині [39,40,41].

Рисунок 2.4 – Загальний вид на річку Кошева та Карантинний острів

Лісових масивів відносно мало з причини відсутності сухих

підвищень рельєфу. В плавнях масово, практично повсюди, проростає

очерет, є багато осоки, рогози і інших болотних трав. Також багато

чагарників. В періоди високої весняної повені і дощових паводків плавні

затоплюються. Температура води в озерах літом сягає 24-26 оС. Взимку

озера замерзають [39].

Для басейну протоки Кошева, як і для всіх річок Херсонщини,

характерним є змішане живлення: снігове і дощове живлення становить 85-

90%, підземне – 10- 15%. Режим річок характеризується значними

весняними повенями, переважно в березні, та низьким літнім рівнем з

38

незначними дощовими паводками. Весняні повені на протоках

спостерігаються не щорічно. Замерзання річок і плавнів відбуваються

приблизно 15-25 грудня, льодохід починається 5-10 березня [40,41,42].

У зв’язку з характерними для регіону нестійкими зимами, коли

періоди з низькою температурою повітря перериваються відлигою різної

тривалості, під час переходу температури повітря через 0 оС на річках

встановлюється нестійкий льодовий режим з утворенням заберегів, сала,

зрідка шуги, а в окремі роки – льодоставу. Товщина льоду на річках з

природним режимом становить від 5-10 до 15-20 см.

Режим рівнів води протоки Кошева безпосередньо пов'язаний з

припливно- відпливними явищами, що обумовлені режимом роботи

Каховської ГЕС. Припливні підвищення рівнів води виникають як наслідок

дії довгих хвиль припливу з лиману [41,42].

Рисунок 2.5 – Забудова берегів та сучасний вигляд заплави річки Кошева

39

Рисунок 2.6 – Гідрографічна мережа верхньої ділянки дельти Дніпра,

річки Кошева та Веревчина

При великих припливах з Дніпро-Бузького лиману похил водної поверхні

може набувати від’ємного значення, тобто за рахунок нагону абсолютний

рівень води на гирловій ділянці може бути вищим ніж біля Херсону. Відпливи

починаються з пониження рівнів в лимані, що обумовлює збільшення

швидкості течії в протоці. Припливно-відливні явища проходять при дії

сильних і тривалих вітрів, особливо восени, коли є найбільш інтенсивними

відпливи. Літом найбільш часто спостерігаються припливи. При нагінних

явищах солонуваті води з лиману поширюються на значні відстані. В результаті

поширення морської води з лиману, як більш важкої, спостерігається значна

різниця солоності між придонними і поверхневими горизонтами. При цьому

різко зменшується доступ кисню в придонних горизонтах і відмічається його

дефіцит на дні [39].

Вище Херсона солоні води практично не поширюються. Слід зазначити,

40

що періодичні штучні коливання рівнів води в протоці, що обумовлені

попусками ГЕС, а також нагінні явища значно підвищують водообмін протоки

Кошева і, відповідно, сприяють покращенню її екологічного стану за рахунок

зростання інтенсивності розбавлення забруднених стічних вод з території м.

Херсону.

Оскільки надходження води в нижній течії Дніпра визначається режимом

скидів з Каховського водосховища, чітко виражених паводків не спостерігається.

Рівневий режим Дніпра і, відповідно, протоки Кошева в період весняних повеней

залежить від водності водопілля і об’ємів наповнення водосховищ всього

Дніпровського каскаду [39,40,41,42].

Річка Веревчина або Вірьовочна/Вірьовчина (вторинно від

перекрученого російською «Верѐвочная») - річка що протікає на півдні України

в Херсонській та Миколаївській областях, права притока Кошевої. Річка бере

свій початок біля села Новоіванівка Баштанського району Миколаївської

області. Річку часто ще називають балкою, оскільки вона часто в літній період

надовго пересихає. Довжина річки 115 км (в межах Херсонської області – 53 км),

ширина річища від 6 до 20 метрів, ширина заплави 100-800 метрів. Річка

частково протікає в межах Інгулецької зрошувальної системи. Впадає в протоку

Кошева, на відстані 4,8 км її довжини від витоку [39,40,41].

Ще в 70-х роках минулого століття річка була місцем нересту цінних

порід риб, але в результаті інтенсивного забору води у верхів’ї на меліоративні

потреби, річка стала швидко мілити, замулюватись і заростати очеретом і

осокою. Одним з основних джерел надходження води у русло стали дренажні

води, зливові стоки та очищенні стічні води з каналізаційної системи міста

Херсона.

У 1952 році в басейні річки була споруджена меліоративна система

«Камишани». Було збудовано насосну станцію, до якої від р. Веревчина було

прокладено 2 км труб великого діаметру, по яких вода підіймалася на 47 м до

найвищих точок поливного масиву. Також було споруджено 7 км магістрального

каналу, від якого відгалужувалися десятки кілометрів розподільчих каналів. Була

41

закладена ділянка закритого дренажу на площі 4 га для підземного живлення.

Загальна площа системи сягала 300 га. В даний час система повністю зруйнована

і практично не існує (рисунок 2.6).

Болотна рослинність річки Веревчина займає більшу частину берегів і

представлена переважно формаціями очерету звичайного. Це широко

розповсюджена злакова рослина. Зарості його відіграють важливу екологічну

роль. Вони очищають води річки від забруднення, виконують функції фільтра, а

також захищають береги від руйнування, створюють сприятливі умови для

життя та гніздування навколоводних птахів. Крім очерета звичайного на річці

зустрічаються також окремі плями рогози вузьколистої та широколистої, осоки,

є поодинокі рослини плетухи звичайної, півників болотних, пасльону солодко-

гіркого, куги озерної [39].

Рисунок 2.6 – Забудова берегів та сучасний вигляд заплави р.Веревчина

В водах річки Веревчина та на поверхні басейну мешкають такі водні

безхребетні тварини як: п’явка медична, водомірка, плавунець широкий, рак

річковий, молюски, котушка обплямована, дресейна мінлива. У водному

середовищі розвиваються личинки комарів, які є цінним елементом

природного корму для риб. В річці зустрічаються окунь, щука, карась, лящ.

Також, у водах річки знаходять свій притулок тритони, водяні черепахи, жаби

та вужі. На берегах Веревчини, особливо на схилах, водяться ящірки [41].

Також в заплавах річки достатньо представлений пташиний світ.

42

Найбільш поширені види, які зустрічаються восени: шпак, горобець польовий,

грач, горобець хатній, мартин сріблястий. Навесні та влітку найбільш

поширені такі види як: ластівка сільська, ластівка міська, серпокрилець

чорний, шпак.

Інтенсивне освоєння берегів річки Кошева розпочалося одночасно із

заселенням прибережних силових територій і розвитком м. Херсона. На березі

річки Кошева дуже тривалий час існували човнові станції та невеликі

підприємства (рисунок 2.7) [40,41,42]. Під час інтенсивної індустріалізації на

берегах річки почали з’являтися промислові гіганти: силікатний та

судноремонтний заводи, дачні масиви (рисунок 2.7).

Рисунок 2.7 – Стан досліджуваної ділянки річки Кошева та її

притоки Веревчина з розташованими дачними масивами у 2018 р.

2.2 Кліматична характеристика району досліджень

Територія дослідження розташована в континентальній області

кліматичної зони (поясу) помірних широт і характеризується помірно-

континентальним кліматом з м’якою малосніжною зимою і жарким

посушливим літом [39].

Із складових загальної циркуляції атмосфери на формування клімату

43

найбільший вплив роблять: розташування території в поясі низького тиску

помірних широт – на шляху західного перенесення повітря; переважання

помірних (морських і континентальних) повітряних мас і окремі вторгнення

арктичного або тропічного повітря; діяльність циклонів Атлантики,

Середземного і Чорного морів, вплив сибірського і азовського антициклонів і

фронтів пов’язаних з цими вихровими утвореннями.

Серед чинників, які характеризують належну поверхню, головними є:

незначна висота території над рівнем океану, відсутність гір, розташування у

безпосередній близькості до морів, формування у зв’язку з цим місцевих вітрів-

бризів [39,41].

Характери і інтенсивність основних кліматоутворюючих чинників істотно

змінюється по сезонах. Зима характеризується переважаючою роллю

циркуляційного чинника, невеликої тривалості дня, значної хмарності.

Характерною особливістю зими є часта відлига, яка викликається

переміщенням циклонів з Атлантики, Середземного і Чорного морів.

Перехід до весни характеризується підвищенням ролі радіаційного

чинника і посиленням впливу належній поверхні. Процеси адвекції

ослаблюються зі зниженням температурних контрастів між морем і сушею.

Посилюється західне перенесення повітря. Повернення холодів, які

обумовлюються заморозками, пов’язані з окремими вторгненнями арктичних

повітряних мас. Влітку посилюється вплив азорського антициклону. Його

відроги і окремі частини поширюються на схід, при цьому атлантичне повітря

трансформується і приходить на нашу територію прогрітим і сухим. Потому

влітку переважає антициклональна погода зі значною кількістю якісних

сонячних днів. Часто виникають суховії і пилові бурі. Активізується грозова

діяльність із зливами. Опали фронтального походження пов’язані з циклонами

із заходу. Восени в атмосфері відбуваються зміни – азорський антициклон

руйнується, розвивається сибірський. Різко збільшується кількість вторгнень

холодного повітря з північного сходу і сходу. У зв’язку з цим частіше

повторюються адвентивні тумани, часто спостерігається похмура погода з

44

мрякою, пізньою осінню – з ожеледицею [39].

Температурний режим території визначається особливостями

атмосферної циркуляції, радіаційними чинниками і характером належній

поверхні.

Взимку вторгнення арктичних повітряних мас змінюється циклонами, які

приносять відлигу. Найнижча температура повітря в області спостерігається в

січні Середньомісячна температура січня складає 3,5-4оС. Мінімальна

температура повітря зафіксована в межах -32оС. Початок весни відзначається

стійким переходом добової температури повітря через 0оС. Починаючи з

березня, температура повітря на тлі частин понижень починає рости, спочатку

поступово, потім більш інтенсивно, особливо в квітні. Влітку значну роль грає

трансформація повітря в зонах підвищеного тиску. При таких процесах довго

утримується суха погода з високою температурою повітря. Найбільш теплий

місяць – липень. Температура повітря в липні від +22оС до +23

оС.

Максимальна температура + 40оС. Восени спостерігається поступовий спад

температури повітря [39,40].

Амплітуда абсолютних температур складає 72оС. Період с температурою

більше 10оС складає 220-230 днів. Навесні і осінню часто спостерігаються

заморозки – зниження температури повітря або ґрунту до 0оС і нижче на тлі

позитивних температур. Адвективні заморозки виникають в результаті

вторгнення холодних повітряних мас з температурою 0оС і нижче. Весняні

заморозки, по багаторічним спостереженням, відзначаються в середині квітня,

осінні – у кінці першої декади жовтня. Тривалість без морозного періоду

складає в середньому 170-180, в окремі роки досягає 200 днів. (таблиця 2.1)

[39].

Таблиця 2.1 – Середня місячна та річна температура повітря Місяць 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Рік

оС -3,2 -2,6 2,2 9,3 16,2 20 23 12,9 16,8 10,5 4,1 -0,8 9,8

45

Вологість повітря і зміст водяної пари в повітрі характеризується

величинами абсолютної, відносної вологості і дефіциту вологості. Абсолютна

вологість змінюється відповідно до зміни температури повітря. Найбільшого

значення вона досягає в січні- лютому (4,8-4,9 мб). У березні, у зв’язку із

загальним зростанням температури, абсолютна вологість зростає приблизно на

1 мб (мілібар) – далі відбувається інтенсивне зростання. Максимальних значень

абсолютна вологість досягає в липні – 6,0 мб. Відносна вологість повітря є

показником насичення повітря водяною парою. Річний і добовий хід відносної

вологості протилежний до ходу температури повітря і абсолютної вологості. У

річному ході відносна вологість досягає максимуму взимку [39].

Починаючи з березня вологість знижується, влітку до 41-42%. У червні

вона може дещо підвищуватись у зв’язку з активізацією зливових дощів. У

липні-серпні досягає мінімуму – 36-40% в періоди без дощів. Восени

відбувається зростання відносної вологості повітря. Впродовж доби найбільше

значення відносної вологості спостерігається перед сходом сонця, коли

температура повітря найбільш низька, а мінімальна вологість відзначається в

післяполудневий час, тому, як правило, відносну вологість визначено о 13

годині (таблиці 2.2-2.3) [40,41].

Таблиця 2.2 – Багаторічні середні місячні і річні значення абсолютної

вологості

1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 11 12 Річн.

Абс. 4,8 4,9 5,7 7,9 11,4 14,7 16,0 13,2 12,2 9,2 7,8 5,6 9,6

волог.

Від. 83 27 65 48 46 44 41 40 44 58 76 78 58

волог.

Дефіцит 0,6 0,8 1,7 4,8 8,0 10,7 13,5 12,6 7,7 3,5 1,3 0,8 5,5

46

Таблиця 2.3 – Середня кількість днів з відносною вологістю 80% і більше,

30% і менше о 13 годині

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Рік

Від.волог.80% 19,3 12,8 7,6 3,3 1,5 1,5 0,8 0,6 1,4 4,4 13,9 19,0 86,1

Від.волог. 30%0 0,04 1,3 7,2 7,4 7,4 8,2 8,6 5,4 2,3 0,1 0 47,9

Дні, коли вологість повітря о 13 годині досягає 80% і більше відносять до

вологих, а 30% і менше – до сухих (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 – Середні місячні і річні значення відносної вологості

о 13 годині (%)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 річна

83 77 65 48 46 44 41 40 44 58 76 78 58

Відмічено до 70 ясних і до 100 хмарних днів з повнохмарністю, а також

140 ясних і 70 хмарних днів з найменшою хмарністю за рік. Опади

утворюються в результаті проходження атмосферних фронтів, рідше –

внаслідок процесів, які відбуваються усередині повітряних мас. Річна кількість

опадів незначна – 300-400 мм [42].

Переважаюча кількість опадів випадає влітку у вигляді злив.

Максимальна інтенсивність злив досягає 7-10 мм за хвилину. Як правило, зливи

короткочасні: тривалість їх більш ніж 1-1,5 година спостерігається рідко.

Зареєстрована найбільша добова кількість опадів зливового характеру складає

189. Випадання короткочасних зливових дощів призводить до того, що велика

частина води не встигає потрапляти в ґрунт і не використовується рослинами, а

стікає в пониження – поди, балки, річки (таблиця 2.5) [39].

Таблиця 2.5 – Середня кількість опадів (мм)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Рік

22 16 19 25 38 42 39 34 29 29 27 28 343

47

Сніговий покрив нестійкий. Середня кількість днів з сніговим покривом

складає 30-40 в рік. Бувають відхилення від цієї кількості (2-100 днів). Запаси

води в снігу в окремі роки можуть досягати 50-100 мм. Часом створення

снігового покриву супроводжується заметіллю – явищем перенесення снігу

сильним вітром над земною поверхнею. Найбільша кількість днів із заметіллю

– 15, середня – 5 днів в рік при тривалості заметілі менше 6 годин [39, 41].

При намерзанні переохолоджених крапель дощу, паморозі, туману на

земній поверхні, дротах, деревах утворюється шар льоду – ожеледь. Це

спостерігається в холодні періоди року. Середня кількість днів з ожеледдю

складає 6-8 в рік.

Характерні щорічні бездощові періоди різної тривалості. Багаторічна

середня тривалість бездощових періодів перевищує 100 днів. У ці періоди тепло

не витрачається на випар, а йде на нагрівання земної поверхні і навколоземного

шару повітря. Виникають посухи і складні явища, які обумовлені відсутністю

опадів в теплий період року. Атмосферна посуха (тривалий бездощовий період,

висока температура і низька вологість повітря) може викликати ґрунтову

посуху і висушування ґрунту, що призводить до недостатнього забезпечення

рослин водою, порушення їх водного режиму, в’янення і навіть до загибелі.

Взимку високий атмосферний тиск, обумовлений впливом азіатського

антициклону, часто змінюється низьким, пов’язаним з термічною депресією над

Чорним морем. Влітку баричне поле формується під впливом азорського

антициклону. Середні величини атмосферного тиску складають: в січні – 1021

мб, в квітні – 1015 мб, в липні – 1012 мб, в жовтні – 1020 мб [39,40,42].

Вітровий режим обумовлюється атмосферною циркуляцією і характером

належної поверхні. Взимку східний і північно-східний напрям вітру

визначається наявністю смуги високого тиску, яка пролягає на північ від

Херсонської області. Навесні зі зменшенням циклонної діяльності більшого

впливу набувають місцеві умови. Переважають вітри східного напряму. Влітку

на формування вітрового режиму впливають баричні формування і фронти, які

переміщаються із заходу. Через це влітку переважають західні, південно-західні

48

вітри. Восени із-за послаблення західного і посилення східного антициклону

переважають південно-східні вітри [39].

Середня швидкість вітру на Херсоні значна і складає від 3,5 до 5 м/с

більше, ніж в Україні (3-4 м/с).

Влітку часто спостерігаються суховії і гарячий сухий вітер, який викликає

порушення водного балансу рослин. Показниками суховію є: низька відносна

вологість повітря (менше 30%), висока температура повітря (вище +25оС),

значна швидкість вітру (5м/с і більше). Суховій може тривати від 30 до 50 днів

в рік.

В цілому, кліматичні умови району дослідження можна охарактеризувати

як сприятливі.

2.3 Методи оцінки якості поверхневих вод урбанізованих ділянок

річок

Для оцінки якості води за вхідні матеріали прийняті дані спостережень за

період з 2008 року по 2019 рік Державної екологічної інспекції у Херсонській

області, Басейнового управління водних ресурсів Нижнього Дніпра та

Херсонського обласного центру з гідрометеорології:

-р.Дніпро (в межах м. Херсон) – 2 створи, розташовані вище та нижче

міста Херсон;

- у річці Веревчина (500 м вище скиду МКП «ВУВКГ міста Херсона» та

1000 м нижче скиду МКП «ВУВКГ міста Херсона»).

Найбільш чутливими до антропогенного впливу урбанізованих територій

є середні та малі річки. Кількісна оцінка цих антропогенних змін складна, через

те, що вони відбуваються на фоні просторово-часових коливань стоку.

Діюча в Україні система Державного моніторингу водних об’єктів

забезпечує отримання первинних даних про склад та обсяги викидів домішок в

поверхневі водні об’єкти, узагальнення даних матеріалів про рівень

забруднення на певній території за певний проміжок часу, показників

49

екологічного стану й якості та оцінок ступеня небезпечності небезпеки

забруднення водного басейну за стандартними методиками.

За допомогою Індексу забруднення води (ІЗВ) проводилась попередня

оцінкаи якосты води за шістьма показниками. Сьогодні існує декілька

модифікацій. Дві методики найбільш поширені в Україні для використання:

стандартна та модифікована. До стандартної методики входять шість

показників, які є обов’язковими: БСК5, розчинений кисень, феноли,

нафтопродукти, аміак, нітрати. У разі відсутності одного чи декількох із

перерахованих компонентів розрахунок поводять за модифікованою методикою

в якій залишаються два обов’язкових компонента БСК5 та розчинений кисень, а

чотири інших відбираються по максимальному відношенню їх концентрації до

ГДК [28].

При визначенні ІЗВ для водних об’єктів господарсько-питного та

культурно-побутового видів водокористування розрахунок проводився для шести обраних компонентів, які мають найбільшу кратність перевищення

відносно значень ГДКі.

За величинами розрахованих ІЗВ виконується оцінка якості води. При

цьому виділяють сім класів якості води.

За означеною методикою аналіз отриманих даних проводится за такою

шкалою: I клас – це води, на якi найменше впливає антропогенне навантаження,

їх гiдроекологiчнi показники близькі до природних значень для даного регiону;

II клас – це води з певними змiнами щодо природного стану, однак змiни поки

що не порушили екологiчної рівноваги; III клас – води зi значним

антропогенним впливом, рівень якого близький до межі стійкості екосистем;

води вищих класів відносять до вод з порушеними екологічними параметрами

та екологічний стан котрих оцінюється як «eкологічний регрeс».

Також в роботі з метою порвіняння інтегральних оцінок екологічного

стану якості досліджуваних ділянок річок (а саме р.Дніпро та р. Веревчина)

було проведено за допомогою розрахунку екологічного індексу якості води за

Методикою [36].

50

РОЗДІЛ 3 ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ

ГІДРОЕКОСИСТЕМИ ДНІПРА ТА РОЗРОБЛЕННЯ

ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ВИРІШЕННЯ НАГАЛЬНИХ

ПРОБЛЕМ

3.1. Оцінка якості вод гідроекосистеми Дніпра

Оцінка якості вод гідроекосистеми Дніпра (р. Веревчина, р. Дніпро – в

раойні міста Херсон) здійснювалася на основі аналізу інформації щодо

концентрації вмісту гідрохімічних показників, які порівнювалися з

відповідними значеннями їх гранично допустимих концентрацій чи рівнів

(ГДК) та розраховувався індекс забрудненості води ІЗВ [34,43] та розрахований

екологіний індекс якості поверхневих вод за Методикою екологічної оцінки

якості поверхневих вод за відповідними категоріями [43].

Аналіз проведено на основі матеріалів територіальних підрозділів

моніторингу [24,25,26].

3.1.1 Дослідження екологічного стану річки Дніпро

В роботі було проведено аналіз динаміки зміни середньорічних

концентрацій забруднюючих речовин у річці Дніпро за період 2008-2019 років

по двом пунктам спостереження: 1-й – вище міста Херсон та 2-й – нижче міста

Херсон [24,25].

На основі даних проведено аналіз динаміки зміни концентрації

гідрохімічних показників (забруднюючих речовин) по рокам для виконання

порівняння величин концентрацій за пунктами спостереження в часовому

розрізі (рис. 3.1-3.11).

З даних графіків можно зробити висновок, що більший рівень

концентрацій забруднюючих речовин переважає в 2-му пункті спостереження,

що розташований у 1000 м нижче міста Херсон. Спостерігається висхідний

51

тренд зростання концентрацій забруднюючих речовин лише по розчиненому

кисню (рис. 3.1), за вмістом ХСК (рис. 3.3), та за вмістом сульфатів нижче міста

Херсон. За іншими гідрохімічним показникам спостерігається нисхідний тренд

(рисунки 3.2, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7 – 3.11).

Для розрахунку ІЗВ проаналізовано перевищення рівнів ГДК

концентрацій забруднюючих речовин у часі по кожному пункту спостереження

(таблиці 3.1 та 3.2).

мг/

дм

12

3

10

Series1

8 1-й пункт

Series2

6 2-й пункт

4

Expon. (Series1)

2 Expon.

(Series2)

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020 роки

Рисунок 3.1 – Динаміка вмісту розчиненого кисню в р. Дніпро

д 6

/

2

мгО

3

5

м

4 1-й пункт

3 Series1

2 2-й пункт

1 Series2

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.2 – Динаміка вмісту БСК5 в р. Дніпро

52

3 40

/д м

35 1-й пункт 2

м

г

О

30

25 Series1

20 2-й пункт

15

Series2

10 Expon.

5 (Series1)

0 Expon. 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020 (Series2)

роки

Рисунок 3.3 – Динаміка вмісту ХСК в р. Дніпро

180 1-й пункт

дм

3

160 Series1

/

140

мг

2-й пункт 120

100 Series2

80

60 Expon.

40 (Series1)

20

0 Expon.

(Series2) 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.4 – Динаміка вмісту хлоридів в р. Дніпро

д 140 м г / м 3

120

100 Series1

80

1-й пункт

60 Series2

40 2-й пункт

20

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.5 – Динаміка вмісту сульфатів в р. Дніпро

53

3

1,4

N/д

м

1,2

мг

1

0,8

Series1

1-й пункт 0,6 Series2

0,4 2-й пункт

0,2

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.6 – Динаміка вмісту азоту амонійного в р. Дніпро

дм

3 0,6

/

0,5

мг

0,4 Series1

0,3 1-й пункт

Series2

0,2 2-й пункт

0,1

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.7 – Динаміка вмісту фосфатів в р. Дніпро

дм

3 0,5

0,45 1-й пункт

мг/

0,4 Series1

0,35 2-й пункт

0,3 Series2

0,25

0,2 Expon.

0,15 (Series1)

0,1 Expon. 0,05 (Series2)

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020 роки

Рисунок 3.8 – Динаміка вмісту заліза загального в р. Дніпро

54

/дм

700

600

мг

3

500 Series1

400 1-й пункт

300 Series2

2-й пункт

200

100

0

2006 2008 2010 2012роки 2014 2016 2018 2020

Рисунок 3.9 – Динаміка вмісту мінералізації в р. Дніпро

дм

3 3,5

/ 3

мг

2,5 Series1

2 1-й пункт

1,5 Series2

1

2-й пункт

0,5

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.10 - Динаміка вмісту азоту нітратного в р. Дніпро

/дм

3 0,07

0,06 Series1 м

г

0,05 1-й пункт

0,04 Series2

0,03

2-й пункт

Expon.

0,02 (Series1)

0,01 Expon.

0 (Series2)

2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.11 - Динаміка вмісту азоту нітритного в р. Дніпро

55

Таблиця 3.1 – Аналіз динаміки м. Херсон)

Рік

П е р е в и щ е н н я

Розч

инен

и

йкис

ень

мг/д

м

БС К,

мг

О/

дм 52

3

3

1 2 3 4

20

08

ГДКр/г 1,14 1,22

ГДКг/п 1,71 1,22

ГДКк/п 1,71 0,61

20

09

ГДКр/г 1,32 0,85

ГДКг/п 1,98 0,85

ГДКк/п 1,98 0,43

20

10

ГДКр/г 1,68 0,90

ГДКг/п 2,52 0,90

ГДКк/п 2,52 0,45

20

11

ГДКр/г 1,36 0,66

ГДКг/п 2,04 0,66

ГДКк/п 2,04 0,33

201

2 ГДКр/г 9,67 1,19

ГДКг/п 2,41 1,19

ГДКк/п 2,41 0,60

середньорічного перевищення забруднюючих речовин у річці Дніпро (вище

Гідрохімічний показник

3

3

3

Азо

там

о

нійн

ий,

мгN

/дм

3

Залі

зоза

галь

не,

мг/д

м

Мін

ерал

ізац

ія,м

г/дм

Азо

тніт

ратн

ий,м

г

/дм

Аз

от ні тр ит ни й, мг /д м3

ХС

К, мг О/

дм

Хл

ор ид и, мг/

дм

Сул

ьфат

и

,мг/

дм

Ф о с ф а т и , м г / д м

3

3

3 3

ІЗВ

5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

0,52 0,12 0,48 0,31 0,35 1,40 0,36 0,14 1,15 0,98

0,86 0,10 0,09 0,08 0,07 0,46 0,36 0,126 0,023 0,78

0,86 0,10 0,09 0,08 0,07 0,46 0,36 0,126 0,023 0,68

0,52 0,11 0,58 0,32 0,44 1,30 0,337 0,12 1,20 0,96

0,87 0,01 0,11 0,08 0,09 0,43 0,337 0,11 0,024 0,76

0,87 0,01 0,11 0,08 0,09 0,43 0,337 0,11 0,024 0,69

0,53 0,10 0,44 2,32 0,48 1,30 0,338 0,12 1,70 1,40

0,88 0,09 0,08 0,58 0,09 0,43 0,338 0,11 0,034 0,94

0,88 0,09 0,08 0,58 0,09 0,43 0,338 0,11 0,034 0,86

0,46 0,12 0,08 0,34 0,28 1,30 0,342 0,11 0,80 0,82

0,76 0,10 0,08 0,085 0,05 0,43 0,342 0,102 0,016 0,72

0,76 0,10 0,08 0,085 0,05 0,43 0,342 0,102 0,016 0,67

0,57 0,10 0,55 0,38 0,28 1,40 0,332 0,11 0,85 2,37

0,95 0,08 0,11 0,10 0,05 0,46 0,332 0,102 0,017 0,91

0,95 0,08 0,11 0,10 0,05 0,46 0,332 0,102 0,017 0,81

56

Продовження табл. 3.1

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

ГДКр/г 1,68 0,93 0,55 0,11 0,486 0,32 0,21 1,70 0,310 0,104 0,95 0,94

20

13

ГДКг/п 2,52 0,93 0,91 0,094 0,097 0,08 0,043 0,56 0,310 0,095 0,019 0,88

ГДКк/п 2,52 0,46 0,91 0,094 0,097 0,08 0,043 0,56 0,310 0,095 0,019 0,81

ГДКр/г 1,86 0,46 0,54 0,12 0,40 0,28 0,14 2,10 0,300 0,10 1,00 0,90

201

4

ГДКг/п 2,80 0,46 0,90 0,10 0,08 0,07 0,028 0,70 0,300 0,09 0,02 0,87

ГДКк/п 2,80 0,23 0,90 0,10 0,08 0,07 0,028 0,70 0,300 0,09 0,02 0,83

ГДКр/г 1,73 1,00 6,20 0,13 0,49 0,20 0,40 3,60 0,360 0,03 0,05 2,23

201

5

ГДКг/п 2,59 1,00 1,03 0,11 0,09 0,05 0,08 1,20 0,360 0,027 0,001 1,04

ГДКк/п 2,59 0,50 1,03 0,11 0,09 0,05 0,08 1,20 0,360 0,027 0,001 0,96

ГДКр/г 1,70 0,33 0,61 0,12 0,60 0,24 0,20 1,30 0,320 0,10 0,05 0,81

201

6

ГДКг/п 2,55 0,33 1,02 0,10 0,12 0,06 0,04 0,43 0,320 0,09 0,001 0,79

ГДКк/п 2,55 0,16 1,02 0,10 0,12 0,06 0,04 0,43 0,320 0,09 0,001 0,76

ГДКр/г 1,66 0,81 0,67 0,12 0,64 0,16 0,42 1,40 0,3261 0,12 0,250 0,93

201

7

ГДКг/п 2,50 0,81 1,12 0,10 0,12 0,04 0,06 0,46 0,3261 0,113 0,005 0,89

ГДКк/п 2,50 0,40 1,12 0,10 0,12 0,04 0,06 0,46 0,3261 0,113 0,005 0,82

ГДКр/г 1,65 0,84 0,65 0,11 0,60 0,16 0,35 1,90 0,3181 0,123 0,001 0,99

201

8

ГДКг/п 2,48 0,84 1,08 0,10 0,12 0,04 0,07 0,63 0,3181 0,12 0,0001 0,91

ГДКк/п 2,48 0,42 1,08 0,10 0,12 0,04 0,07 0,63 0,3181 0,12 0,0001 0,84

ГДКр/г 1,56 0,81 0,67 0,11 0,53 0,44 0,28 1,50 0,3086 0,10 1,50 0,92

201

9

ГДКг/п 2,34 0,81 1,13 0,09 0,11 0,22 0,057 0,50 0,3086 0,09 0,030 0,88

ГДКк/п 2,34 0,40 1,13 0,09 0,11 0,22 0,057 0,50 0,3086 0,09 0,030 0,81

57

Таблиця 3.2 – Аналіз динаміки середньорічного перевищення забруднюючих речовин у річці Дніпро (нижче м. Херсон)

1

Пер

еви

щен

ня

Розч

инен

ийки

сенм

г/д

м

БСК

,мгО

/дм5

2

ХС

К,м

гО/д

м

3 3

3

2 3 4 5

ГДКр/г 1,2 1,27 0,54

ГДКг/п 1,8 1,27 0,91

ГДКк/п 1,8 0,64 0,91

ГДКр/г 1,35

1,63 0,68

ГДКг/п 2,03 1,63 1,13

ГДКк/п 2,03 0,81 1,13

ГДКр/г 1,21 0,87 0,56

ГДКг/п 1,82 0,87 0,94

ГДКк/п 1,82 0,44 0,94

ГДКр/г 1,44 1,30 0,68

ГДКг/п 2,16 1,30 1,14

ГДКк/п 2,16 0,65 1,14

ГДКр/г 1,23 1,06 0,67

ГДКг/п 1,85 1,06 1,12

ГДКк/п 1,85 0,53 1,12

Хлори

ди

, м

г/д

м3

6 0,13

0,11

0,11

0,28 0,24

0,24

0,12

0,11

0,11

0,13

0,11

0,11

0,14

0,12

0,12

Гідрохімічний показник

Сул

ьфат

и,

мг/д

м Азо

там

оній

ний

,

мгN

/дм

3 Ф о с ф а т и , м г / д м

3 3

7 8 9

0,61 0,346 0,42

0,12 0,086 0,08

0,12 0,086 0,08

1,302 0,36 0,75

0,26 0,09 0,15

0,26 0,09 0,15

0,61 0,40 047

0,12 0,10 0,09

0,12 0,10 0,09

0,62 0,46 0,34

0,12 0,11 0,07

0,12 0,11 0,07

0,75 0,42 0,44

0,15 0,105 0,08

0,15 0,105 0,08

Залі

зоза

галь

не,м

г/дм

Мін

ерал

ізац

ія,

мг/

дм

Азо

тніт

ратн

ий,м

г/дм

А

з

от ні тр ит ни й, мг

/д м3

3

3

3

10 11 12 13

1,70 0,385 0,15 1,25

0,56 0,385 0,134 0,025

0,56 0,385 0,134 0,025

2,10 0,496 0,362 3,05

0,70 0,496 0,039 0,061

0,70 0,496 0,039 0,061

1,40 0,335 0,17 0,75

0,46 0,335 0,16 0,015

0,46 0,335 0,16 0,015

2,20 0,346 0,1307 0,85

0,73 0,346 0,119 0,017

0,73 0,346 0,119 0,85

1,70 0,427 0,0824 1,05

0,56 0,427 0,075 0,021

0,56 0,427 0,075 0,021

ІЗВ

14 1,09

0,84

0,73

1,69 1,04

0,90

0,90

0,76

0,69

1,11

0,96

0,98

1,07

0,86

0,77

58

Продовження табл. 3.2

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

ГДКр/г 1,36 0,86 0,70 0,17 0,65 0,36 0,36 1,90 0,545 0,093 0,5 1,00 20

1

3

ГДКг/п 2,05 0,86 1,16 0,15 0,13 0,09 0,071 0,63 0,545 0,085 0,01 0,89

ГДКк/п 2,05 0,43 1,16 0,15 0,13 0,09 0,071 0,63 0,545 0,085 0,01 0,82

ГДКр/г 1,41 0,44 0,72 0,51 0,50 0,32 0,31 1,80 0,600 0,099 0,25 0,91

201

4

ГДКг/п 2,11 0,44 1,20 0,44 0,10 0,08 0,06 0,60 0,600 0,09 0,005 0,89

ГДКк/п 2,11 0,22 1,20 0,44 0,10 0,08 0,06 0,60 0,600 0,09 0,005 0,86

ГДКр/г 1,46 1,00 0,62 0,13 0,52 0,22 0,39 4,50 0,360 0,03 0,05 1,41

201

5

ГДКг/п 2,19 1,00 1,03 0,11 0,10 0,055 0,078 1,50 0,360 0,0273 0,001 1,03

ГДКк/п 2,19 0,50 1,03 0,11 0,10 0,055 0,078 1,50 0,360 0,027 0,001 0,94

ГДКр/г 1,52 0,33 0,61 0,12 0,60 0,20 0,20 1,20 0,330 0,099 0,50 0,76

201

6

ГДКг/п 2,28 0,33 1,02 0,10 0,12 0,05 0,04 0,40 0,330 0,09 0,001 0,74

ГДКк/п 2,28 0,16 1,02 0,10 0,12 0,05 0,04 0,40 0,330 0,09 0,01 0,71

ГДКр/г 1,62 1,00 0,63 0,14 0,66 0,16 0,40 1,60 0,278 0,10 1,50 1,17

201

7

ГДКг/п 2,43 1,00 1,05 0,12 0,13 0,04 0,08 0,53 0,278 0,091 0,03 0,90

ГДКк/п 2,43 0,50 1,05 0,12 0,13 0,04 0,08 0,53 0,278 0,0191 0,03 0,81

ГДКр/г 1,78 1,56 0,66 0,12 0,60 0,16 0,44 1,80 0,355 0,147 1,50 1,31

201

8

ГДКг/п 2,67 1,56 1,10 0,10 0,12 0,04 0,088 0,60 0,355 0,134 0,03 1,07

ГДКк/п 2,67 0,78 1,10 0,10 0,12 0,04 0,088 0,60 0,355 0,134 0,03 0,93

ГДКр/г 1,67 0,97 0,68 0,13 0,57 0,16 0,27 1,40 0,331 0,096 1,50 1,13

201

9

ГДКг/п 2,51 0,97 1,14 0,11 0,11 0,04 0,054 0,46 3,0331 0,088 0,03 1,37

ГДКк/п 2,51 0,48 1,14 0,11 0,11 0,04 0,054 0,46 0,331 0,088 0,03 0,83

59

Серед показників сольового складу відзначено підвищену середню

концентрацію нітритів (3,05 ГДКр/г). Максимальні рівні показників

трофосапробіологічного блоку відзначені перевищенням рівнів:

- Нітритів (у пункті відбору проб: вище міста Херсон – 1,20-1,70

ГДКр/г; нижче міста Херсон - 1,50-3,05 ГДКр/г);

- Амонію сольового (у пункті відбору проб: в 1-му – 2,32 ГДКр/г, в

2- му – не спостерігається перевищень);

- Розчиненого кисню (у пункті відбору проб: в 1-му – 1,5 -2,55-9,67

ГДКр/г, в 2-му – 1,20-2,67 ГДКр/г);

- Сульфатів (у пункті відбору проб: в 1-му пункті – немає

перевищень; в 2-му пункті – 1,302ГДКр/г);

- БСК-5 (у пункті відбору проб: в 1-му пункті – 1,22 ГДКр/г, г/п; в

2-му пункті – 1,633 ГДКр/г,г/п);

- Нітратів (у пункті відбору проб: в 1-му та в 2-му – немає

перевищень);

За вмістом фосфатів не спостерігається перевищень за досліджуваний

період часу.

За показниками специфічного блоку показників токсичної дії і

радіаційної дії відмічаються максимальніперевищення вмісту заліза загального

– у пунктах відбору контрольних проб: у річці Дніпро (вище м. Херсон) – 3,60

ГДКр/г (2015 р.) і в річці Дніпро (нижче м. Херсон)– 4,50 ГДКр/г (2015 р.).

Відмічається тенденція підвищення рівнів забруднюючих речовин для

рибогосподарських потреб у пункті відбору проб – нижче м. Херсон. Це

обумовлено тим, що м. Херсон є урбанізованим містом, в якому розташована

значна кількість різноманітних промислових підприємств, які чинять

техногенний вплив на р. Дніпро.

За розрахованими даними таблиць 3.1 і 3.2 побудовано графіки зміни ІЗВ

для різних груп споживання в часі (рисунки 3.12-3.14).

60

2,5

2

ІЗВ

Series1

1,5 1-й пункт

Знач

енн

я

Series2

1 2-й пункт

0,5

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020 роки

Рисунок 3.12 - Динаміка зміни ІЗВ р/г в двох створах р. Дніпро за період

2008-2019 рр (1-й пункт - вище м. Херсон; 2-й пункт – нижче м. Херсон)

1,6

1,4

1,2 Series1

ІЗВ

1 1-й пункт

Знач

енн

я

0,8 Series2

0,6 2-й пункт

0,4

0,2

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.13 - Динаміка зміни ІЗВ г/п в двох створах р. Дніпро за період 2008-

2019 рр. (1-й пункт - вище м. Херсон; 2-й пункт – нижче м. Херсон)

61

1,2

1

0,8

Series1

ІЗВ

1-й пункт

Знач

енн

я

0,6 Series2

0,4

2-й пункт

0,2

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.14 - Динаміка зміни ІЗВ к/п в двох створах р. Дніпро за період

2008-2019 рр (1-й пункт - вище м. Херсон; 2-й пункт – нижче м. Херсон)

Води річки Дніпро за досліджуваний період 2008-2019 рр. за середніми

рівнями показників можна охарактеризувати по рівню забруднення води - від

«чистої» до «забрудненої», по класу якості води - від ІІ-го до IV-го по

контрольних пунктах.

3.1.2 Дослідження екологічного стану річки Веревчина

В роботі було проведено аналіз динаміки зміни середньорічних

концентрацій забруднюючих речовин у річці Веревчина за період 2008-2019

років по двом пунктам спостереження: 1-й пункт – 500 м вище скиду МКП

«ВУВКГ міста Херсона» та 2-й пункт – 1000 м нижче скиду МКП «ВУВКГ

міста Херсона»).

На основі даних побудуано графіки динаміки зміни концентрації

гідрохімічних показників (забруднюючих речовин) по рокам для виконання

порівняння величин концентрацій за пунктами спостереження в часовому

розрізі (рис. 3.15-3.25).

З даних графіків можно зробити висновок, що більший рівень

концентрацій забруднюючих речовин переважає в 2-му пункті спостереження,

62

що розташований у 1000 м нижче скиду МКП «ВУВКГ міста Херсона».

Спостерігається висхідний тренд зростання концентрацій забруднюючих

речовин лише по розчиненому кисню вище м. Херсон (рис. 3.15), по всім іншим

гідрохімічним показникам - нисхідний тренд (рис. 3.15 – 3.25).

Для розрахунку ІЗВ проаналізовано рівні перевищення ГДК рівнів

концентрацій забруднюючих речовин у часі по кожному пункту спостереження

(таблиці 3.3, 3.4).

дм

3 12

м г/

10

8 Series1

6 1-й пункт

4

Series2

2-й пункт

2

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020 роки

Рисунок 3.15 – Динаміка вмісту розчиненого кисню в р. Веревчина

/д 60

2

мгО

3

50

м

40 Series1

1-й пункт 30

Series2

20 2-й пункт

10

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020 роки

Рисунок 3.16 – Динаміка вмісту БСК5 в р. Веревчина

63

3 140

/д м

120 2

1-й пункт м

г

О

100 Series1

80

2-й пункт

Series2 60

40 Linear

(Series1)

20 Linear

0

(Series2)

2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.17 – Динаміка вмісту ХСК в р. Веревчина

дм

3

700

600 /

м г Series1

500 1-й пункт

400

Series2

2-й пункт

300 Expon. (Series1) 200

Expon.

100 (Series2)

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.18 – Динаміка вмісту хлоридів в р. Веревчина

дм

3

900

800 /

м г

700

600 Series1

500 1-й пункт

400 Series2

300 2-й пункт

200

100

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.19 – Динаміка вмісту сульфатів в р. Веревчина

64

N/д

25

3

м г

м

20

15

Series1

1-й пункт

10 Series2

2-й пункт

5

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020 роки

Рисунок 3.20 – Динаміка вмісту азоту амонійного в р. Веревчина

/дм

3

20

18

м г

16

14

12 Series1

10

8 1-й пункт 6 Series2

4 2-й пункт

2

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020 роки

Рисунок 3.21 – Динаміка вмісту фосфатів в р. Веревчина

дм

3

1

0,9

м г/

0,8

0,7 Series1

0,6 1-й пункт Series2 0,5

0,4 Expon.

2-й пункт (Series1) 0,3

0,2

0,1

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.22 – Динаміка вмісту заліза загального в р. Веревчина

65

дм

3 2500

м г/

2000

Series1 1500 1-й пункт

1000

Series2

2-й пункт

500

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020 роки

Рисунок 3.23 – Динаміка вмісту мінералізації в р. Веревчина

/дм

90

80

мг

3

70

60 Series1

50 1-й пункт

40

Series2

2-й пункт 30

20

10

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.24 – Динаміка вмісту азоту нітратного в р. Веревчина

дм

3

9

/

8 м г

7

6 Series1

5

1-й пункт

4

Series2

3

2-й пункт 2

1

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020 роки

Рисунок 3.25 – Динаміка вмісту азоту нітритного в р. Веревчина

Таблиця 3.3 – Аналіз динаміки середньорічного перевищення забруднюючих речовин у річці Веревчина

(500 м вище скиду МКП «ВУВКГ міста Херсона»)

П е р е в и щ е н н я

Гідрохімічний показник

Р і к

Р о з ч и н е н и й

к и с е н ь , м г / д м

Б С К 5 ,

м г О / д м 2

Х С К , м г О / д м

Х л о р и д и ,

м г / д м

С у л ь ф а т и ,

мг

/д м

А з о т

а м о н і й н и й ,

3 м г N / д м

Ф о с ф а т и ,

м г / д м

З а л і з о з а г а л ь н е , м г / д м

М і н е р а л і з а ц і я , м г / д м

А з о т н і т р а т н и й , м г / д м

Аз

от

ніт

ри

тн

ий

,мг

/д м3

3 3

3 3 3 3

3

3

3

20

08

ГДКр/г 0,23 5,83 1,4 1,56 6,50 30,00 17,14 6,00 1,80 1,93 350,0

ГДКг/п 0,35 8,75 2,33 1,34 1,30 7,50 3,43 20,00 1,80 1,76 7,00

ГДКк/п 0,35 8,75 2,33 1,34 1,30 7,50 3,43 20,00 1,80 1,76 7,00

20

09

ГДКр/г 0,26 1,55 1,10 1,00 6,78 8,00 5,00 2,50 1,50 1,97 2,00

ГДКг/п 0,40 2,33 1,83 0,85 1,35 2,00 1,00 0,83 1,50 1,80 0,04

ГДКк/п 0,4 2,33 1,83 0,85 1,35 2,00 1,00 0,83 1,50 1,80 0,04

20

10

ГДКр/г 1,055 2,81 1,34 1,45 7,37 4,72 2,43 5,70 2,28 2,21 2 ,50

ГДКг/п 1,58 4,22 2,22 1,24 1,47 1,18 0,48 1,90 2,28 2,01 0,05

ГДКк/п 1,58 4,22 2,22 1,24 1,47 1,18 0,48 1,90 2,28 2,01 0,05

20

11

ГДКр/г 1,48 1,68 0,94 1,07 2,93 12,48 13,04 3,90 1,29 2,43 220,55

ГДКг/п 2,22 2,52 1,57 0,92 0,58 3,12 2,61 1,30 1,29 2,21 4,411

ГДКк/п 2,22 2,52 1,57 0,92 0,58 3,12 2,61 1,30 1,29 2,21 4,411

20

12

ГДКр/г 1,25 5,5 1,34 1,20 6,20 30,6 23,43 4,00 1,50 1,75 280,0

ГДКг/п 1,87 8,25 2,23 1,03 1,24 7,65 4,70 1,33 1,50 1,60 5,6

ГДКк/п 1,87 8,25 2,23 1,03 1,24 7,65 4,70 1,33 1,50 1,60 5,6

66

ІЗВ

68,28

7,65

7,65

4,01

1,64

1,62

4,02

2,36

2,36

42,18

2,84

2,84

57,83

5,05

5,31

67

Продовження табл. 3.3

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

ГДКр/г 1,36 7,0 0,92 0,75 5,13 18,8 16,42 3,0 1,35 1,34 265,0 52,28

20

13

ГДКг/п 2,05 7,0 1,53 0,64 1,026 4,7 3,28 1,0 1,35 1,22 5,3 3,97

ГДКк/п 2,05 3,5 1,53 0,64 1,026 4,7 3,28 1,0 1,35 1,22 5,3 3,40

ГДКр/г 1,42 4,8 0,48 0,16 0,45 11,68 7,14 2,40 1,20 0,09 255,0 47,07

201

4

ГДКг/п 2,13 4,8 0,80 0,14 0,09 2,92 1,43 0,80 1,20 0,09 5,1 2,91

ГДКк/п 2,13 2,4 0,80 0,14 0,09 2,92 1,43 0,80 1,20 0,09 5,1 2,53

ГДКр/г 1,22 4,0 1,62 1,46 2,55 3,84 19,04 3,51 1,48 9,09 275,5 52,11

201

5

ГДКг/п 1,81 4,0 2,70 1,25 0,51 0,96 3,81 1,17 1,48 8,28 5,51 4,35

ГДКк/п 1,81 2,0 2,70 1,25 0,51 0,96 3,81 1,17 1,48 8,28 5,51 4,02

ГДКр/г 1,52 3,36 1,044 1,11 3,10 16,04 4,90 9,20 1,35 1,33 31,35 11,06

201

6

ГДКг/п 2,28 3,36 1,74 0,95 0,62 4,01 0,98 3,06 1,35 1,215 0,627 2,63

ГДКк/п 2,28 1,38 1,74 0,95 0,62 4,01 0,98 3,06 1,35 1,215 0,627 2,63

ГДКр/г 1,40 1,36 0,83 0,56 1,99 1,14 7,21 3,15 0,77 3,11 54,20 11,73

201

7

ГДКг/п 2,11 2,05 1,40 0,48 0,39 0,28 1,44 1,05 0,77 2,83 1,084 1,82

ГДКк/п 2,11 2,05 1,40 0,48 0,39 0,285 1,44 1,05 0,77 2,83 1,084 1,82

ГДКр/г 1,03 0,033 1,96 1,89 6,24 0,22 2,05 7,00 2,20 0,05 1,50 3,10

201

8

ГДКг/п 1,55 3,81 3,26 1,62 1,25 0,055 0,41 2,33 2,20 0,05 0,03 2,46

ГДКк/п 1,55 3,81 3,26 1,62 1,25 0,055 0,41 2,33 2,20 0,05 0,03 2,46

ГДКр/г 1,10 2,93 0,82 0,93 1,77 9,82 12,04 1,20 1,017 5,52 183,45 35,81

201

9

ГДКг/п 1,65 4,4 1,37 0,80 0,35 2,45 1,72 0,40 1,017 5,026 3,669 3,15

ГДКк/п 1,65 4,4 1,37 0,80 0,35 2,45 1,72 0,40 1,017 5,026 3,669 3,15

68

Таблиця 3.4 – Аналіз динаміки середньорічного перевищення забруднюючих речовин у річці Веревчина

(1000 м нижче скиду МКП «ВУВКГ міста Херсона»)

Пер

е

вищ

е

ння

Гідрохімічний показник

Р о з ч и н е н и й

к и с е н ь , м г / д м

Б С К , м г О / д м 5 2

ХС

К,м

гО/

дм

Х л о р и д и ,

м г / д м

Сульф

ати

,

мг/д

м

Азо

та

мон

ій

ний

,мг

N/д

м

Ф о с ф а т и , м г / д м

З а л і з о з а г а л ь н е , м г / д м

М і н е р а л і з а ц і я , м г / д м

А з о т н і т р а т н и й , м г / д м

А з о т н і т р и т н и й , м г / д м 3

3

3

3

3

3

3

3

3

3

3

ГДКр/г 0,35 16,6 1,80 1,63 8,00 41,6 22,0 8,10 2,30 1,71 412,5

ГДКг/п 0,525 16,6 3,00 1,40 1,60 10,4 4,40 2,70 2,30 1,56 8,25

ГДКк/п 0,525 8,3 3,00 1,40 1,60 10,4 4,40 2,70 2,30 1,56 8,25

ГДКр/г 0,66 10,63 2,29 1,50 6,33 10,1 5,40 3,50 2,20 2,19 2,5

ГДКг/п 1,00 10,63 3,81 1,28 1,26 2,52 1,08 1,16 2,20 2,00 0,05

ГДКк/п 1,00 5,31 3,81 1,28 1,26 2,52 1,08 1,16 2,20 2,00 0,05

ГДКр/г 0,74 6,16 1,90 1,58 3,84 12,34 19,23 3,60 1,81 1,95 311,3

ГДКг/п 1,112 6,16 3,16 1,36 0,77 3,085 3,84 1,20 1,81 1,77 6,226

ГДКк/п 1,112 3,08 3,16 1,36 0,77 3,085 3,84 1,20 1,81 1,77 6,226

ГДКр/г 1,41 3,52 0,96 1,56 4,19 16,46 15,48 3,80 1,81 1,83 170,2

ГДКг/п 2,12 3,52 1,61 1,34 0,83 4,115 2,99 12,66 1,81 1,67 3,404

ГДКк/п 2,12 1,76 1,61 1,34 0,83 4,115 2,99 12,66 1,81 1,67 3,404

ГДКр/г 1,12 12,66 1,56 1,56 7,50 33,4 26,71 4,00 1,70 2,19 335,0

ГДКг/п 1,68 12,66 2,60 1,34 1,50 8,35 5,34 1,33 1,70 2,00 6,7

ГДКк/п 1,68 6,33 2,60 1,34 1,50 8,35 5,34 1,33 1,70 2,00 6,7

ІЗВ

83,52

7,19

5,81

6,10 3,70

2,80

58,93

3,93

3,41

35,21

4,80

4,50

69,4

6,22

5,16

69

Продовження табл. 3.4

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

ГДКр/г 1,35 7,33 1,12 1,60 5,2 22,4 17,71 3,20 1,50 1,78 175,0 38,16

20

13

ГДКг/п 2,025 7,33 1,86 1,37 1,04 5,6 3,54 1,06 1,50 1,62 3,5 3,97

ГДКк/п 2,025 3,66 1,86 1,37 1,04 5,6 3,54 1,06 1,50 1,62 3,5 3,36

ГДКр/г 1,55 5,8 0,60 1,59 1,00 8,46 7,14 2,40 1,20 1,48 50,0 12,55

201

4

ГДКг/п 2,33 5,8 1,00 1,37 0,20 2,115 1,42 0,80 1,20 1,35 1,0 2,40

ГДКк/п 2,33 2,9 1,00 1,37 0,20 2,115 1,42 0,80 1,20 1,35 1,0 1,91

ГДКр/г 1,02 6,66 1,68 1,44 2,85 3,44 2,13 3,10 1,52 2,19 50,0 3,10

201

5

ГДКг/п 1,53 6,66 2,80 1,24 0,57 0,86 4,26 1,03 1,52 2,00 1,0 3,13

ГДКк/п 1,53 3,33 2,80 1,24 0,57 0,55 4,26 1,03 1,52 2,00 1,0 2,57

ГДКр/г 0,76 5,0 0,79 1,04 2,15 2,16 6,85 2,91 1,18 8,01 92,5 19,33

201

6

ГДКг/п 1,14 5,0 1,33 0,89 0,43 0,54 4,62 0,97 1,18 7,29 1,85 3,54

ГДКк/п 1,14 2,5 1,33 0,89 0,43 0,54 4,62 0,97 1,18 7,29 1,85 3,12

ГДКр/г 0,51 3,68 0,86 7,77 1,99 4,08 9,44 2,70 0,96 3,73 76,0 16,91

201

7

ГДКг/п 0,76 3,68 1,43 0,66 0,398 1,02 1,88 0,90 0,96 3,40 1,52 2,11

ГДКк/п 0,76 1,84 1,43 0,66 0,398 1,02 1,88 0,90 0,96 3,40 1,52 1,80

ГДКр/г 0,00 5,18 2,08 2,04 6,47 1,66 4,47 8,00 2,27 0,005 1,50 4,40

201

8

ГДКг/п 0,00 5,18 3,46 1,74 1,29 0,415 0,89 2,66 2,27 0,05 0,03 2,55

ГДКк/п 0,00 2,59 3,46 1,74 1,29 0,415 0,89 2,66 2,27 0,05 0,03 2,12

ГДКр/г 1,38 5,60 0,78 1,152 0,18 17,92 9,25 1,7 1,27 5,43

125,1 27,44

20 19

ГДКг/п 2,07 5,60 13,03 0,98 0,47 4,48 1,85 0,56 1,27 4,94 2,502 5,33

ГДКк/п 2,07 2,80 13,03 0,98 0,47 4,48 1,85 0,56 1,27 4,94 2,502 4,86

70

Серед показників відзначено підвищену середню концентрацію

нітритів (412,5 ГДКр/г). Максимальні рівні показників трофосапробіологічного

блоку відзначені перевищенням рівнів:

- Нітритів (у пункті відбору проб: в 1000 м нижче скиду МКП

«ВУВКГ міста Херсона» – 412,5ГДКр/г; в 500 м вище скиду МКП «ВУВКГ

міста Херсона»)– 350,0 ГДКр/г);

- Фосфатів (у пункті відбору проб: в 1-му – від 13,04 до 23,43

ГДКр/г; в 2-му – 19,23 до 26,71 ГДКр/г);

- Нітратів (у пункті відбору проб: в 1-му – 9,09 ГДКр/г, в 2- му - 8,01

ГДКр/г);

- Амонію сольового (у пункті відбору проб: в середньому - в 1-му–

від 8,0 до 30,6 ГДКр/г, в 2- му – від 17,92 -22,4 до 41,6 ГДКр/г);

- Розчиненого кисню (у пункті відбору проб: в 1-му – 2,28ГДКр/г, в

2-му – 2,33 ГДКг/п, к/п);

- Сульфатів (у пункті відбору проб: в 1-му пункті – 7,37ГДКр/г; в 2-

му пункті – 8,00 ГДКр/г);

- БСК-5 (у пункті відбору проб: в 1-му пункті – 2,28ГДКг/п, к/п; в 2-

му пункті – 2,33 ГДКр/г,г/п);

За показниками специфічного блоку показників токсичної дії і радіаційної

дії відмічається перевищення вмісту заліза загального – у пункті відбору проб:

в 1-му – 20,00 ГДКг/п, к/п та у 2-му – 12,665 ГДКг/п, к/п.

З результатів проведеного аналізу можемо відмітити, що вимоги до

якості поверхневих вод не виконуються. Особливу увагу викликає перевищення

майже всіх показників у контрольних пунктах відбору проб на р.

Веревчина, що свідчить про її техногенну забрудненість, яка відслідковується

за весь досліджуваний період часу.

За розрахованими даними таблиць 3.6 і 3.7 побудуємо графіки зміни ІЗВ

для різних груп споживання в часі (рисунки 3.26-3.28).

71

90

80

70

ІЗВ

60 Series1

1-й пункт

Знач

енн

я

50

40 Series2

2-й пункт

30

20

10

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.26 - Динаміка зміни ІЗВ р/г в двох створах р. Веревчина за період

2008-2019 рр (1-й пункт - 500 м вище скиду МКП «ВУВКГ міста Херсона»; 2-й

пункт – 1000 м нижче скиду МКП «ВУВКГ міста Херсона»)

9

8

7

6

Series1

ІЗВ

1-й пункт

Знач

енн

я

5

4 Series2

3 2-й пункт

2

1

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.27 - Динаміка зміни ІЗВ г/п в двох створах р. Веревчина за період

2008-2019 рр (1-й пункт - 500 м вище скиду МКП «ВУВКГ міста Херсона»; 2-й

пункт – 1000 м нижче скиду МКП «ВУВКГ міста Херсона»)

72

9

8

7

6 Series1

ІЗВ

5

1-й пункт

Знач

енн

я

4 Series2

3 2-й пункт

2

1

0 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020

роки

Рисунок 3.28 - Динаміка зміни ІЗВ к/п в двох створах р. Веревчина за період

2008-2019 рр (1-й пункт - 500 м вище скиду МКП «ВУВКГ міста Херсона»; 2-й

пункт – 1000 м нижче скиду МКП «ВУВКГ міста Херсона»)

Води річки Веревчина за досліджуваний період 2008-2019 рр за середніми

рівнями показників можна охарактеризувати по рівню забруднення води - від

«помірно забрудненої» до «надзвичайно брудної», по класу якості води - від ІІІ-

го до VII-го (включно) в 1-му і 2-му контрольних пунктах.

3.2 Зміна екологіного стану поверхневих вод вище та ниже міста

Херсон

Значення індексів екологічної оцінки трактуються на основі класифікацій,

наведених у методиці [43] за принципом, представленим у розділі 2.

Просторовий розподіл і сезонна динаміка індексів екологічної оцінки по

досліджуваним ділянкам р.Дніпро (вище та нижче м. Херсон) та р. Веревична

(вище та нижче м. Херсон) наводяться у таблицях 3.5– 3.12 та на рисунках 3.29

– 3.32.

73

Таблиця 3.5 - Екологічна оцінка якості води за 2008-2019 роки у пункті

р.Дніпро вище м.Херсон за середніми значеннями показників

Блокові індекси Загальна оцінка

Пункт Сольового складу Трофо-сапробності Специфічних речовин Індекс Категорія

Індекс Категорія Індекс Категорія Індекс Категорія

2008 1,67 2 4,17 4 4,00 4 3,28 3

2009 2,00 2 3,83 4 4,00 4 3,28 3

2010 1,33 1 4,33 4 4,00 4 3,22 3

2011 1,67 2 3,17 3 4,00 4 2,94 3

2012 2,00 2 3,50 4 4,00 4 3,17 3

2013 1,67 2 3,33 3 4,00 4 3,00 3

2014 1,67 2 3,00 3 4,00 4 2,89 3

2015 1,67 2 2,50 3 4,00 4 2,72 3

2016 2,00 2 2,67 3 4,00 4 2,89 3

2017 2,00 2 3,17 3 4,00 4 3,06 3

2018 2,00 2 3,33 3 4,00 4 3,11 3

2019 2,00 2 3,83 4 4,00 4 3,28 3

Таблиця 3.6 - Екологічна оцінка якості води за 2008-2019 роки у пункті

р.Дніпро вище м.Херсон за середніми з найгірших значеннями показників

Блокові індекси Загальна оцінка

Пункт Сольового складу Трофо-сапробності Специфічних речовин

Індекс Категорія Індекс Категорія Індекс

Категорі Індекс Категорія

я

2008 3,00 3 6,00 6 4,00 4 4,33 4

2009 3,00 3 6,00 6 4,00 4 4,33 4

2010 2,00 2 6,00 6 4,00 4 4,00 4

2011 3,00 3 6,00 6 4,00 4 4,33 4

2012 3,00 3 6,00 6 4,00 4 4,33 4

2013 3,00 3 5,00 5 4,00 4 4,00 4

2014 3,00 3 5,00 5 4,00 4 4,00 4

2015 3,00 3 5,00 5 4,00 4 4,00 4

2016 3,00 3 5,00 5 4,00 4 4,00 4

2017 3,00 3 6,00 6 4,00 4 4,33 4

2018 3,00 3 6,00 6 4,00 4 4,33 4

2019 3,00 3 5,00 5 4,00 4 4,00 4

74

Таблиця 3.7 - Екологічна оцінка якості води за 2008-2019 роки у пункті

р.Дніпро нижче м.Херсон за середніми значеннями показників

Блокові індекси Загальна оцінка

Пункт Сольового складу Трофо-сапробності Специфічних речовин Iндекс Категорія

Індекс Категорія Індекс Категорія Індекс Категорія

2008 2,00 2 4,00 4 4,00 4 3,33 3

2009 3,00 3 4,33 4 4,00 4 3,78 4

2010 2,00 2 3,83 4 4,00 4 3,28 3

2011 2,00 2 3,83 3 4,00 4 3,28 3

2012 2,33 2 4,17 4 4,00 4 3,50 4

2013 2,33 2 3,33 3 4,00 4 3,22 3

2014 2,67 5 2,83 3 4,00 4 3,17 3

2015 2,00 2 2,50 3 4,00 4 2,83 3

2016 2,00 2 2,67 3 4,00 4 2,89 3

2017 2,00 2 3,50 3 4,00 4 3,17 3

2018 2,00 2 3,83 4 4,00 4 3,28 3

2019 2,00 2 3,50 4 4,00 4 3,17 3

Таблиця 3.8 - Екологічна оцінка якості води за 2008-2019 роки у пункті

р.Дніпро нижче м.Херсон за середніми з найгірших значеннями показників

Блокові індекси Загальна оцінка

Пункт Сольового складу Трофо-сапробності Специфічних речовин Індекс Категорія

Індекс Категорія Індекс Категорія Індекс Категорія

2008 3,00 3 6,00 6 4,00 4 4,33 4

2009 4,00 4 7,00 7 4,00 4 5,00 5

2010 3,00 3 6,00 6 4,00 4 4,33 4

2011 3,00 3 6,00 6 4,00 4 4,33 4

2012 3,00 3 5,00 6 4,00 4 4,00 4

2013 3,00 3 5,00 5 4,00 4 4,00 4

2014 5,00 5 5,00 5 4,00 4 4,67 5

2015 3,00 3 5,00 5 4,00 4 4,00 4

2016 3,00 3 5,00 5 4,00 4 4,00 4

2017 3,00 3 5,00 6 4,00 4 4,00 4

2018 3,00 3 6,00 6 4,00 4 4,33 4

2019 3,00 3 5,00 5 4,00 4 4,00 4

75

ЕКОЛОГІЧНИЙ ІНДЕКС У ПУНКТІ Р. ДНІПРО ВИЩЕ

М. ХЕРСОН

6

5

4

3

2

1

0 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019

Іeсер 3,28 3,28 3,22 2,94 3,17 3 2,89 2,72 2,89 3,06 3,11 3,28

Іemax 4,33 4,33 4 4,33 4,33 4 4 4 4 4,33 4,33 4

Рисунок 3.29 Зміна екологічного стану якості води за 2008-2019 роках у

пунктах р. Дніпро вище міста Херсон.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ІНДЕКС У ПУНКТІ Р. ДНІПРО НИЖЧЕ

6 М. ХЕРСОН

5

4

3

2

1

0 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019

Іeсер 3,33 3,78 3,28 3,28 3,5 3,22 3,17 2,83 2,89 3,17 3,28 3,17

Іemax 4,33 5 4,33 4,33 4 4 4,67 4 4 4 4,33 4

Рисунок 3.30 Зміна екологічного стану якості води за 2008-2019 роках у

пунктах р. Дніпро нижче міста Херсон.

Пункт р. Дніпро вище м. Херсон. За означений період за середніми

рівнями показників, води дослідженої акваторії можна охарактеризувати, як

«відносно чисті» (ІІ клас, 3 категорія). Значення екологічного індексу

коливались в межах 2,72 -3,28. При цьому, найгірші показники спостерігались

не одноразово у 2008, 2009 та 2019 рр. (3,28, що також відповідає «відносно

чисті» (ІІ клас, 3 категорія).

76

Пункт р. Дніпро нижче м. Херсон. За означений період за середніми

рівнями показників, води дослідженої акваторії можна охарактеризувати, між

«відносно чисті» та «слабко забрудненим» (ІІ клас, 3 та 4 категоріями).

Значення екологічного індексу коливались в межах 2,83 -3,78. При цьому,

найгірші показники спостерігались одноразово у 2009 та 2012 роках, що змінює

категорію та клас якості до «слабко забрудненим» (ІІІ клас, 4 категорія).

Спостерігається тенденція щодо поліпшення екологічного стану річки цієї

ділянки протягом всього періоду.

В цілому означений період спостерігалися тенденції поліпшення

показників нижче м. Херсон, але рівень відхилень не виходив за межі однієї

категорії окрім 2009 та 2012 років - перехід із «відносно чисті-слабко

забрудненим» (між ІІ клас, 3 категорія та ІІІ клас, 4 категорія).

Істотних відмінностей у рівнях індексів екологічної оцінки між окремими

пунктами спостереження і чітких тенденцій впливу на екологічний стан р.

Дніпро від функціонування міста Херсон не зафіксовано. Несуттєво нижчі рівні

індексів екологічної оцінки спостерігалися вище міста Херсон, втім рівень

відхилень не виходив за межі однієї категорії окрім 2009 та 2012 років. Це може

бути свідченням того, що існує незначний вплив міста Херсон на екологічний

стан поверхневих вод р. Дніпро.

Найбільший внесок у рівень загальної екологічної оцінки на обох пунктах

давав блок показників трофо-сапробіологічного стану вод [34,43].

Пункт р. Дніпро вище м. Херсон. За означений період за середніми з

найгірших рівнями показників, води дослідженої акваторії можна

охарактеризувати, як «слабко забрудненим» (ІІІ клас, 4 категорія). Значення

екологічного індексу коливались в межах 4,0-4,33. Спостерігається незначна

стала тенденція щодо зменшення рівня екологічного індексу на цій ділянці

протягом всього періоду.

Пункт р. Дніпро нижче м. Херсон. За означений період за середніми з

найгірших рівнями показників, води дослідженої акваторії можна

охарактеризувати, як «слабко-помірно забрудненим» (ІІІ клас, між 4 та 5

77

категоріями). Значення екологічного індексу коливались в межах 4,0-5,0. При

цьому, найгірші показники спостерігались у 2009 та 2014 роках, що змінює

категорію та клас якості до «помірно забрудненим» (ІІІ клас, 5 категорія).

Спостерігається незначна стала тенденція щодо зменшення рівня екологічного

індексу на цій ділянці протягом всього періоду.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ІНДЕКС У ПУНКТІ Р. ВЕРЕВИЧНА

ВИЩЕ М. ХЕРСОН

6

5

4

3

2

1

0 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019

Іeсер 5,22 4,44 5 4,39 4,55 4,28 4,11 4,33 4,67 3,55 4,56 4,34

Іemax 5,67 5,33 5,67 5,33 5,33 5,33 5,33 5,33 5,67 4,67 5,67 5

Рисунок 3.31 Зміна екологічного стану якості води за 2008-2019 роках у

пунктах р. Веревична вище міста Херсон.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ІНДЕКС У ПУНКТІ Р. ВЕРЕВИЧНА

НИЖЧЕ М. ХЕРСОН

6

5

4

3

2

1

0 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2008

Іeсер 5,33 4,83 4,83 4,45 4,72 4,39 4,06 4,56 4,33 4,06 4,89 4,22

Іemax 5,67 5,33 5,67 5,33 5,33 5,33 5,33 5,33 5,67 4,67 5,67 5

Рисунок 3.32 Зміна екологічного стану якості води за 2008-2019 роках у

пунктах р. Дніпро нижче міста Херсон.

Пункт р. Веревична вище м. Херсон. За означений період за середніми

рівнями показників, води дослідженої акваторії можна охарактеризувати, як

78

перехід із «слабко-помірно забруднені» (між ІІІ клас, 4 та 5 категорії). Значення

екологічного індексу коливались в межах 3,55-5,22. При цьому, найгірші

показники (ІІІ клас, 5 категорія «помірно забруднені») спостерігались

у 40% випадків. Спостерігається нечітка тенденція екологічного стану річки

цієї ділянки з 2012 року.

Пункт р. Веревична нижче м. Херсон. За означений період за середніми

рівнями показників, води дослідженої акваторії можна охарактеризувати, як

«слабко-помірно забруднені» (ІІІ клас, між 4 категорія та 5 категоріями).

Значення екологічного індексу коливались в межах 4,06-5,33. При цьому,

найгірші показники (ІІІ клас, 5 категорія «помірно забруднені») спостерігались

у 60% випадків. Спостерігається нечітка тенденція щодо поліпшення

екологічного стану річки цієї ділянки протягом всього періоду.

В цілому означений період спостерігалися сталі тенденції погіршення

показників нижче м. Херсон, але рівень відхилень не виходив за межі однієї

категорії

Істотних відмінностей у рівнях індексів між окремими пунктами

спостереження не спостерігалось. Несуттєво вищі рівні індексів екологічної

оцінки спостерігалися нижче міста Херсон. Тобто суттєвого впливу на

екологічний стан р. Веревична від функціонування міста Херсон не

зафіксовано. Це може бути свідченням того, що головні чинники формування

якості води досліджуваної акваторії відносяться до вищих за течією ділянок.

Найбільший внесок у рівень загальної екологічної оцінки на обох пунктах

давав блок показників трофо-сапробіологічного стану вод.

Пункт р. Веревична вище м. Херсон. За означений період за середніми з

найгірших рівнями показників, води дослідженої акваторії можна

охарактеризувати, як «помірно забрудненим» (ІІІ клас, 5 категоріями) та

«брудні» (IV клас, 6 категоріями). Значення екологічного індексу коливались в

межах 4,67-5,67.

Пункт р. Веревична нижче м. Херсон. За означений період за середніми з

найгірших рівнями показників, води дослідженої акваторії можна

79

охарактеризувати, як «помірно забрудненим» (ІІІ клас, 5 категоріями) та

«брудні» (IV клас, 6 категоріями) як і в пункті вище м. Херсон. Значення

екологічного індексу коливались в межах 4,67-5,67.

Спостерігається незначна стала тенденція щодо зменшення рівня

екологічного індексу на цій ділянці протягом всього періоду.

Таблиця 3.9 - Екологічна оцінка якості води за 2008-2019 роц у пункті

р.Веревична вище м.Херсон за середніми значеннями показників

Блокові індекси Загальна оцінка

Пункт Сольового складу Трофо-сапробності Специфічних

речовин Індекс Категорія

Індекс Категорія Індекс Категорія Індекс Категорія

2008 3,67 7 7,00 7 5,00 5 5,22 5

2009 3,00 6 6,33 6 4,00 4 4,44 4

2010 4,00 7 6,00 6 5,00 5 5 5

2011 3,50 7 5,67 6 4,00 4 4,39 4

2012 3,33 6 6,33 6 4,00 4 4,55 5

2013 3,00 6 5,83 6 4,00 4 4,28 4

2014 3,00 6 5,33 5 4,00 4 4,11 4

2015 3,00 6 6,00 6 4,00 4 4,33 4

2016 3,33 6 5,67 6 5,00 5 4,67 5

2017 1,33 4 5,33 5 4,00 4 3,55 4

2018 4,00 7 4,67 5 5,00 5 4,56 5

2019 2,70 5 6,33 6 4,00 4 4,34 4

Таблиця 3.10 - Екологічна оцінка якості води за 2008-2019 роц у пункті

р.Веревична нижче м.Херсон за середніми значеннями показників

Блокові індекси Загальна оцінка

Пункт Сольового складу Трофо-сапробності Специфічних речовин Індекс Категорія

Індекс Категорія Індекс Категорія Індекс Категорія

2008 4,00 7 7,00 7 5,00 5 5,33 5

2009 4,00 6 6,50 6 4,00 4 4,83 5

2010 3,67 7 6,83 6 4,00 5 4,83 5

80

Блокові індекси Загальна оцінка

Пункт Сольового складу Трофо-сапробності Специфічних речовин Індекс Категорія

Індекс Категорія Індекс Категорія Індекс Категорія

2011 3,67 7 5,67 6 4,00 4 4,45 5

2012 3,67 6 6,50 6 4,00 4 4,72 5

2013 3,33 6 5,83 6 4,00 4 4,39 4

2014 2,67 6 5,50 5 4,00 4 4,06 4

2015 3,33 6 6,33 6 4,00 4 4,56 5

2016 2,67 6 6,33 6 4,00 5 4,33 4

2017 1,67 4 6,50 5 4,00 4 4,06 4

2018 4,00 7 5,67 5 5,00 5 4,89 5

2019 3,00 5 5,67 6 4,00 4 4,22 4

Таблиця 3.11 - Екологічна оцінка якості води за 2008-2019 роки у пункті

р.Веревична вище м.Херсон за середніми з найгірших значеннями показників

Блокові індекси Загальна оцінка

Пункт Сольового складу Трофо-сапробності Специфічних речовин

Індекс Категорія Індекс Категорія Індекс

Категорі Індекс Категорія

я

2008 5,00 5 7,00 7 5,00 5 5,67 6

2009 5,00 5 7,00 7 4,00 4 5,33 5

2010 5,00 5 7,00 7 5,00 5 5,67 6

2011 5,00 5 7,00 7 4,00 4 5,33 5

2012 5,00 5 7,00 7 4,00 4 5,33 5

2013 5,00 5 7,00 7 4,00 4 5,33 5

2014 5,00 5 7,00 7 4,00 4 5,33 5

2015 5,00 5 7,00 7 4,00 4 5,33 5

2016 5,00 5 7,00 7 5,00 5 5,67 6

2017 3,00 3 7,00 7 4,00 4 4,67 5

2018 5,00 5 7,00 7 5,00 5 5,67 6

2019 4,00 3 7,00 7 4,00 4 5 5

81

Таблиця 3.12 - Екологічна оцінка якості води за 2008-2019 роц у пункті

р.Веревична нижче м.Херсон за середніми з найгірших значеннями показників

Блокові індекси Загальна оцінка

Пункт Сольового складу Трофо-сапробності Специфічних речовин Індекс Категорія

Індекс Категорія Індекс Категорія Індекс Категорія

2008 5,00

5 7,00

7 5,00

5 5,67 6

2009 5,00 5 7,00 7 4,00 4 5,33 5

2010 5,00

5 7,00

7 5,00

5 5,67 6

2011 5,00

5 7,00

7 4,00

4 5,33 5

2012 5,00

5 7,00

7 4,00

4 5,33 5

2013 5,00

5 7,00

7 4,00

4 5,33 5

2014 5,00

5 7,00

7 4,00

4 5,33 5

2015 5,00

5 7,00

7 4,00

4 5,33 5

2016 5,00

5 7,00

7 5,00

5 5,67 6

2017 3,00

4 7,00

7 4,00

4 4,67 5

2018 5,00

5 7,00

7 5,00

5 5,67 6

2019 4,00

4 7,00

7 4,00

4 5 5

Виходячи зі вказаного вище, можна сформулювати такі висновки:

- Найгірша якість води відзначена за трофо-сапробіологічним блоком

показників.

- Виявлено незначне погіршення якості води між пунктами вище та

нижче, найбільші погіршення нижче міста Херсон, особливо за показниками

сольового та трофо-сапробного блокових індексів з переходом до гіршої групи

якості води (найчастіше це сульфати та розчинений кисень).

- За середніми рівнями показників, у пунктах на р. Дніпро вище стабільно

спостерігається 3 категорія, ІІ клас («добрі» за екологічним станом, «відносно

чисті» за ступенем чистоти) але нижче м. Херсон води змінюють якість на 4

категорію, ІІ клас «слабко забрудненим» за ступенем чистоти) (ІІ клас, 4

категоріями) у більш ніж 50% випадків. Тобто спостерігається незначний

сталий вплив міста Херсон на стан поверхневих вод р. Дніпро на цій ділянці. А

за середніми на з найгірших рівнів нижче м. Херсон води змінюють якість між

82

4 і 5 категоріями, ІІІ клас («задовільні – посередні» за екологічним станом,

«слабко-помірно забруднені» за ступенем чистоти).

- За середніми рівнями показників, у пунктах на р. Веревична як вище так і нижче м. Херсон води характеризуються, як перехід із «слабко до помірно

забруднені» за ступенем чистоти та (між 4 та 5 категорії, ІІІ клас). Тобто

спостерігається незначний сталий вплив міста Херсон на стан поверхневих вод

р. Веревична на цій ділянці. А за середніми на з найгірших рівнів як вище так і

нижче м. Херсон води води дослідженої акваторії можна охарактеризувати, як ІІІ клас, 5 категоріями («посередні» за екологічним станом та «помірно

забруднені» за ступенем чистоти) та IV клас, 6 категорія («погані» за

екологічним станом «брудні» за ступенем чистоти)

- У порівнянні з попередніми роками, за середніми показниками індексів

спостерігаються нечіткі тенденції до поліпшення якості поверхневих вод як на

р. Дніпро так і на р. Веревична.

3.3 Результати проведення аналізу екологічного стану

гідроекосистеми Дніпра та антропогенного впливу на якість води в р.

Веревчина та р. Кошева

Проаналізуємо екологічний стан водного об’єкту та антропогенний вплив

на якість води гідроекосистеми Дніпра, на прикладі річок Веревчина та Кошева.

Річка Кошева та її екосистема в сучасний період потерпає від значного

антропогенного навантаження. На її берегах розташовані два порти: річковий та

морський; через неї прокладено два мости: автомобільний та залізничний; на

ній знаходяться промислові об’єкти. Отже, ця річка є типовим прикладом, який

відчуває на собі вплив міста і підлягає змінам, зумовлених цими впливами.

Хімічний склад води рукава Кошева залежить від складу та властивостей

річного стоку в основному руслі річки Дніпро, котрий залежить від якості води

сформованого стоку Каховського водосховища [22,23].

83

За матеріалами досліджень, виконаних в інституті гідробіології НАНУ

(А.І. Цибульський і ін.) скидний канал очисних споруд та річка Веревчина має

ширину 1,5-2,0 м, глибину 0,5-0,7 м, швидкість течії 1,2 м, рН - 8,0, вміст

розчиненого кисню 8,4 мг/л, мінералізацію 1400 мг/л [22-27]. Вища водна

рослинність відсутня. На виході води з каналу ширина рукава 2,5-3,0 м, глибина

1,0-1,5 м. Вода каламутна, прозорість 0 м, рН – 8,7, вміст розчиненого кисню

8,8 мг/л, мінералізація 1400 мг/л. Зростання рН пов’язане із збільшенням

кількості синьо-зелених водоростей. Після злиття рукавів, через 3 км нижче

скиду, річка має ширину 1,5-2,0 м; глибину 0,5-1,5 м, швидкість течії 0,6-0,8

м/с. Далі русло розширюється і пройшовши плавні перетворюється в витягнуту

затоку. Тут ширина становить 10 м, глибина 3-4 м, течія сильно уповільнюється

[24].

Через 0,5 км від злиття рукавів прозорість збільшується до метра, вміст

розчиненого кисню 11,5 мг/л, а мінералізація зменшується до 400 мг/л. В

русловій частині прибережні мілини порушені забудовою дачних ділянок.

Відносно високі концентрації кисню пов’язані з зростанням турбулентності

потоку і його аерацією. Загальна мінералізація річки значно вища ніж в протоці

Кошева. Тут високий вміст амонійного і нітратного азоту, а також фосфатів на

ділянці скиду.

Таким чином, після проходження біоплато відбувається суттєве очищення

води, причому рівень забруднення по біогенним речовинам в місті впадіння

річки в протоку не перевищує контрольних значень, тобто через 6 км нижче

скиду, при впадінні протоки Кошева в Дніпро вплив стічних вод Херсону не

спостерігається, зокрема, тут зафіксовані найвищі в гирловій частині Дніпра

індекси сапробності по фітопланктону – 1,55-2,94. Введення в дію очисних

споруд і припинення скидів неочищених вод в протоку Кошева сприяло

оздоровленню екологічної ситуації у водоймах [24,26,27].

Аналіз на спостережних станціях показав, що екологічний стан р.

Веревчина повертається до норми через 3,4 км нижче від точки скиду

забруднених вод, що свідчить про високий рівень самовідновлювального

84

потенціалу річки, що протікає через великий масив очеретяних плавнів

(біоплато), в якому достатньо швидко і ефективно очищується забруднена вода.

Основні гідрохімічні показники води у контрольних створах р. Веревчина і р.

Кошева наведені у таблиці 3.13 (за матеріалами Херсонської гідробіологічної

станції НАН України) [39].

Таблиця 3.13 - Гідрохімічні показники водних об’єктів Херсонського

«Водоканалу»

№ Мін-ція, O2, мг/дм3

NH4, NO2, NO3, РO4,

з/п Станції відбору проб мг/дм3

рН toC (% насич) мг/дм

3 мг/дм

3 мг/дм

3 мг/дм

3

1 Скид очисних споруд 1400 8,7 22,7 8,8 0,450 1,380 10,43 0,690

м. Херсон (104)

Проміжний скид в каскаді

2 відстійників очисних 1440 8,0 24,1 6,3 (75) 0,070 0,006 2,60 0,400

споруд м. Херсон (0,65 км

вище)

р. Веревчина нижче

3 скиду очисних споруд 1060 8,2 24,2 8,4 0,013 0,009 7,30 0,620

м. Херсон (2,7 км) (100)

р. Веревчина нижче скиду

4 очисних споруд м. Херсон 990 8,0 24,2 4,6 (55) 0,026 0,370 4,35 0,320

(2,4 км)

р. Веревчина нижче скиду

5 очисних споруд м.Херсон 1030 8,1 22,0 4,4 (50) 0,013 0,014 2,48 0,350

(2,1 км)

6 Гирло р. Веревчина (3,4км) 380 9,2 25,7 11,5 (141) 0,017 0,006 0,44 0,094

7 Рукав р. Веревчина (6,0км) 380 9,0 25,1 10,1 (119) 0,017 0,029 0,44 0,104

Дніпро, Херсонська

8 біостанція (контроль) (6,2 360 8,8 24,3 6,1 (72) 0,017 0,023 0,55 0,101

км вище)

Таким чином, проведені дослідження якісного стану поверхневих вод

річки Кошева показали, що відповідають нормативам концентрації

забруднюючих речовин по таким показникам: нітрогену нітратного, заліза

загального, розчиненого кисню та мінералізації.

85

Концентрація ХСК завищена та значно високою є концентрація фосфору

фосфатного. Окрім цього, значення гідро-фізичних показників (запах,

забарвлення, прозорість) свідчать про забрудненість річки. Тому, загалом,

поверхневі води річки Кошева можна класифікувати як помірно забруднені.

Аналіз екологічного стану водойми показав, що більшість цих показників

свідчить про вплив на стан річки комунально-побутових стічних вод

«Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м.

Херсон», що спричиняє органічне забруднення річки (перевищення ГДК по

фосфору фосфатному в 3,4 рази та завищені концентрації ХСК).

Слід виділити три складові такого забруднення. Це, по-перше, побутові та

промислові стоки, які поступають по каналізаційним мережам на міські очисні

споруди біологічного очищення, де після біологічних ставків скидаються в

правий рукав Дніпра – Кошеву через р. Веревчину. Другою складовою такого

забруднення є води зливової каналізації, що безпосередньо поступають в

Дніпро, Кошеву та Веревчину без очищення. І третьою – скиди в ці річки з

окремих виробництв з різним ступенем очистки вод та каналізаційних вод з

приватних будинків без очищення.

Через міські очисні споруди, що розташовані на правому березі річки

Веревчина, щорічно проходить 200-250 тис.м3 комунально-побутових та

промислових стоків міста, які після очищення і скидаються в цю річку. Певні

проблеми технічного плану, що існують на очисних спорудах, зокрема,

невчасне чищення біологічних ставків призводить до того, що велика кількість

забруднювачів залишається в водах, які потрапляють у Веревчину. Кожного

року, разом з умовно очищеними міськими комунально-побутовими та

промисловими водами, в цю річку потрапляє близько 400 т поверхнево-

активних речовин (залишки миючих засобів), окисів азоту, сірки, фосфору,

нафтопродуктів тощо. Але слід визначити, що в цілому якість цих вод

пересічно вища ніж якість води річки до моменту скидів з міських очисних

споруд. Це пов’язано з тим, що в річку Веревчину скидаються ще і неочищені

дощові води з Таврійського мікрорайону, погано очищені промислові скиди з

86

підприємств, дренажні скиди із зрошуваних систем та деяких частин міста

Херсон тощо. Саме з цих причин фонові концентрації забруднюючих речовин в

місці впадання Веревчини в Кошеву перевищують ГДК для водойм

комунально-побутового використання по амонійному азоту та біологічному

споживанню кисню (БСК). Окрім того, дуже велику роль у покращенні якості

води тут відіграє біоплато, що розміщене нижче за течією від очисних споруд.

Певною проблемою в роботі очисних споруд є накопичення після

біологічної очистки великої кількості забрудненого мулу, який неможливо

використовувати як органічне добриво через обмеження санітарно-

епідеміологічного характеру. Велика кількість цього мулу безперервно

скидається на території міських очисних споруд і може бути джерелом

вторинного забруднення.

Але найбільшою небезпекою для якості дніпровських вод є зливова

(дощова) система каналізації міста Херсона, води якої поступають в річку без

очищення. Відведення зливових вод з території міста без очистки здійснюється

до водних об’єктів – р. Дніпро, р. Кошева та р. Веревчина. Зливова

каналізаційна мережа та 14 випусків зливових вод знаходилися на балансі КП

«Міське дорожнє управління», яке на даний час ліквідоване. Відсутність

балансоутримувача призвела до самовільних підключень каналізаційних мереж

індивідуальних житлових будинків до зливових каналізаційної мережі міста, в

результаті чого неочищені каналізаційні стоки потрапляють у водні об’єкти.

Відведення зливових вод з міста здійснюється за допомого 14 випусків, з

яких 6 скидають воду в безпосередньо Дніпро (№1-6), 6 в протоку Кошеву (№7-

10, №13-14) і 2 в річку Веревчину (№ 11,12). Крім безпосередньо території

міста, в зливову каналізацію скидаються дощові води з великих підприємств.

Звичайно, опади, які випадають в місті, змивають з вулиць велику кількість

нафтопродуктів, нітратів, фосфатів, органічних речовин різного походження.

Сильно впливає на стан каналізаційних дощових вод загальний стан міста,

зокрема, його засміченість. Погана робота комунальних служб по прибиранню

міста від сміття, екологічна безграмотність населення м. Херсона на загал

87

тільки посилює хімічне забруднення Дніпра і тому в момент зливових вод в

річку їх хімічний склад значно перевищує ГДК. Лише велика водність річки,

висока здатність її до самоочищення, в певній мірі нейтралізує такий вплив

міста на річку Дніпро.

Для більшості випусків зливових вод (зокрема в районі Річкового порту,

балки Молочної, Санітарного провулка тощо) потрібне їх доочищення, тому що

фактичні концентрації забруднювачів води в річках в місці скидів перевищують

ГДК по нітратам, фосфатам, нафтопродуктам та БСК5. Річкова вода тут

набагато більше забруднена в порівнянні з загальним фоном. З цих причин для

міста будівництво локальних очисних споруд на випусках каналізаційних

зливових вод в річки Дніпро, Кошеву та Веревчину є дуже нагальною

проблемою.

Більш катастрофічні ситуації виникають, коли через каналізаційну

зливову мережу скидають комунально-побутові та промислові води. Така

ситуація буває при аваріях на каналізаційних мережах, що буває дуже часто

через виняткову зношеність устаткування локальних каналізаційних станцій,

які перекачують і транспортують стоки, та каналізаційних трубопроводів.

Хронічна відсутність коштів в водно-каналізаційному господарстві не дозволяє

вчасно та якісно здійснити ремонт цих систем. В цьому випадку в річку

викидається велика та неконтрольована кількість неочищених побутових та

промислових стоків.

Нерідко фіксуються випадки несанкціонованого скиду рідких відходів

підприємств з використанням асенізаційних машин. До різкого погіршення

якості води і фактичного її позеленіння призвів скид теплої води Херсонської

ТЕЦ, у яку був доданий синтетичний барвник для перевірки мереж на

герметичність.

Деякі підприємства Херсона мають власні очисні споруди та випуски

різного ступеня очищення промислових вод в річки. Це консервний комбінат (р.

Дніпро), суднобудівні заводи (р. Дніпро, р. Кошева) тощо. Зокрема, суднобудівний

завод скинув в протоку Кошева 11,4 тис.м3 стоків, разом з якими

88

в річку попало 6,2 тон забруднюючих речовин, а річку Дніпро – 27,3 тис. м3, які

вміщували і 1,8 тон забруднювачів. Завод «Паллада» в дві ці річки скинув

близько 3 тис. м3 стоків, які вміщували 2,7 тон забруднюючих речовин. Ці два

підприємства скинули вже більше 70 тис. м3, що вміщувало 43,8 тон

забруднювачів. За хімічним складом до забруднюючих речовин входять: аміак,

нітрити, нітрати, марганець, мідь, цинк, нафтопродукти, кадмій, свинець тощо

[22,23,24,25,26,27].

Підприємства, що знаходяться поряд з річкою, можуть забруднювати її

через недбалість та халатність робітників. Зокрема, зареєстровані випадки

потрапляння в води мінеральних добрив при завантаженні суден в морському

порту, лакофарбових матеріалів в процесі фарбування корпусів суден тощо.

Отже, місто Херсон сильно впливає на загальний стан забруднення річки

Кошева і є одним з головних загального незадовільного стану річкових вод.

Головним джерелом забруднення р. Веревчина в межах Херсона є

побутові (господарсько-фекальні) і стічні води промислових підприємств, у

яких вміщується велика кількість неорганічних і органічних речовин в

завислому, колоїдному і розчиненому стані. Річка Веревчина безпосередньо

протікає через околицю м. Херсон і є головним водоприймачем міських

очисних споруд. Через міські очисні споруди, що розташовані на правому

березі річки, щорічно проходить 200-250 тис. м3 комунально-побутових та

промислових вод міста, які після очищення і скидаються в цю річку. Певні

проблеми технічного плану, що існують на очисних спорудах, а саме, невчасне,

очищення біологічних ставків приводить до того, що велика кількість

забруднювачів залишається в водах, які потраплять у р. Веревчину.

Скидання стічних вод здійснюється через систему ставків-відстійників і

каналів в р. Веревчина і далі в протоку Кошева. Після каскаду ставків, що

розміщені на заплаві річки, через канал вода по системі рукавів проходить

через масив очеретяних плавнів, що займають велику площу. Нижче злиття всіх

рукавів, приблизно за 3,0 км від місця виходу із системи ставків, річка протікає

вздовж дачної забудови, де її води використовуються для поливу городів,

89

рекреації, рибалки [26,27].

Особливо актуальним залишається питання засмічення берегів і русла

річки побутовими відходами. Окремі ділянки заплави перетворилися в

справжні сміттєзвалища. Головною причиною цього цьому є низький рівень

екологічної освіти, свідомості громадськості та безкарність і низькі штрафи.

Критерії екологічних оцінок впливу прийняті за діючими нормативними

актами, критерієм оцінки є затверджені нормативи для ГДК.

На даний момент на ділянці водойм Веревчина та Кошева (притоки р.

Дніпро) в м. Херсон склався несприятливий санітарно-екологічний стан. Значна

частина русел річок замулена. Погіршення природного регулювання стоку і

швидкий розвиток ерозійних процесів призводять до зниження водності річок.

За результатами означеного вище можно зробити висновок, що місто

Херсон сильно впливає на загальний стан забруднення річки Кошева та річки

Веревчина, і є одним з головних факторів загального незадовільного стану

річкових вод.

3.4 Природоохоронні заходи щодо відновлення екологічного стану

гідроекосистеми Дніпра в межах м. Херсон, на прикладі річок Веревчина

та Кошева

В останні роки зростає інтерес до ресурсів малих річок. Починаючи з

другої половини 20-го століття багатьма науково-дослідними, проектно-

вишукувальними, конструкторськими організаціями був виконаний великий

об'єм різнопланових робіт з вивчення малих річок, розробки водозахисних

заходів, конструкцій і пристроїв, створення нормативно-методичних

документів щодо комплексного використання та охорони водних ресурсів

річок. На державному рівні удосконалювалася система управління й контролю

за використанням і охороною малих водотоків. Були посилені вимоги до норм

санітарно-екологічного стоку (попуску) та ефективності очисних споруд,

90

посилені нормативи гранично допустимих скидів стічних вод; як обов'язкова

норма була введена вимога щодо створення водозахисних зон тощо. Проте

належного позитивного ефекту від реалізації цих наукових, нормативних,

проектних та інших робіт в області раціоналізації використання і охорони

малих річок досягнуто не було, головним чином через те, що разом з

впровадженням науково обґрунтованих прогресивних правил, норм, споруд і

пристроїв водозахисного призначення здійснюється нераціональна

господарська діяльність.

Одним з напрямів зниження надходження забруднюючих речовин у водні

обʼєкти є система організованих заходів, які проводяться природоохоронними

структурами на водозбірних територіях: впровадження системи нормування

відходів, організація екологічного контролю у системі поводження з відходами,

інвентаризація обʼєктів і місць розміщення відходів, розробка схем санітарного

очищення міст та інших населених пунктів, направлених на зменшення

надходження до природного середовища забруднюючих речовин, що

утворюються з відходів при природокористуванні.

Аналіз наявної інформації показав, що в Україні не дуже багато

здійснюється, а тим більш документується, успішних водоохоронних заходів на

малих річках з подальшою оцінкою їх ефективності. Значно більше існує

розробок і пропозицій, які, за умов реалізації, здатні суттєво покращити

екологічний стан як річок, так і навколишніх територій. Результатом більшості

досліджень з обстеження екологічного стану малих річок різних регіонів

України є науково обґрунтовані рекомендації, спрямовані на його поліпшення,

що відображено у роботах [29,30,44,45], але майже відсутня інформація

відносно практичної реалізації розроблених пропозицій та поліпшення стану

гідроекосистем за гідрологічними, гідрохімічними та гідробіологічними

показниками.

Аналіз наявної інформації дав змогу виділити основні напрями заходів

щодо збереження малих річок Херсонської області та відновлення їх

гідрологічного режиму.

91

Заходи умовно можуть бути поділено на першочергові, що є найбільш

ефективними у більшій своїй кількості та довгострокові, які є більш

затратними, але будуть мати більш пролонгований ефект.

Першочергові завдання спрямовані на вирішення першопричин

найбільш важливих проблем, що має призвести до запобігання або ліквідації

негативних наслідків природокористування у водозборах малих річок,

поліпшення їх екологічного стану:

1) інтеграція природоохоронних стратегій щодо охорони малих річок у

Стратегію соціально-економічного розвитку Херсонської області;

2) удосконалення системи моніторингу стану вод малих річок у

Херсонській області;

3) охорона вод малих річок від забруднення поверхневим стоком;

4) поліпшення гідрологічного режиму малих річок;

5) зменшення навантаження на малі річки внаслідок забруднення

зворотними водами;

6) забезпечення екологічної безпеки;

7) популяризація знань щодо екологічного значення малих річок

Херсонщини;

8) науково-методичне супроводження Програми.

До довгострокових можуть бути віднесені наступні:

- реконструкція агроландшафту у водоохоронних зонах малих річок;

- подальше розчищення русел малих річок;

- оптимізація зарегульованості водотоків;

- будівництво і реконструкція очисних споруд та систем водовідведення

зворотних вод;

- упорядкування водовідведення зливових вод з урбанізованих територій

водозборів малих річок;

- відновлення гідротехнічних споруд.

Вибір шляхів та способів розв’язання проблеми негативних змін у

екологічному стані досліджуваних малих річок повинен враховувати масштаби

92

та специфіку впливу урбанізованих територій на басейни окремих річок. Для

розв’язання проблем забруднення малих річок, що є природним ресурсом

місцевого рівня, в першу чергу мають бути задіяні ресурси міст, де вони

протікають та приділятися увага з боку контролюючих органів за об’єктами, що

здійснюють антропогенний вплив своєю господарською діяльністю.

Згідно з ст.87 Водного Кодексу України, для створення сприятливого

режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення й

вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення

коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водоймищ й інших водойм

встановлюються водоохоронні зони.

Згідно з ст.88 Водного Кодексу України [6] з метою охорони поверхневих

водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж

річок, морів і навколо озер, водоймищ й інших водойм в межах водоохоронних

зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні

захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм

уздовж урізу води (у меженний період).

Річка Кошева вважається протокою Дніпра, у зв’язку з чим ширина

прибережної смуги визначена, як для великих річок – 100 м. Річка Веревчина

має площу водозабору до 2 тис. км2, у зв’язку з чим ширина захисної смуги

визначена відповідно до Водного кодексу, як для малих річок – 25 м.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом

обмеженої господарської діяльності згідно статті 89 Водного кодексу [6].

У прибережній захисній смузі забороняється:

- розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження та залісення);

- зберігання та застосування пестицидів і добрив;

- влаштування літніх таборів для худоби;

- будівництвобудь-якихспоруд(крімгідротехнічних,

гідрометричних та лінійних), в тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та

стоянок автомобілів;

93

- миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

- влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і

твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації,

тощо.

Згідно з ст.91 Водного Кодексу України [6] в прибережній захисній смузі

можуть проводитись роботи, повʼязані зі створенням водоохоронних

лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних

споруд.

Науково обґрунтуванними заходами з покращення екологічного стану

частини річки Кошева у межах Корабельного району м. Херсона може бути

встановлення меж водоохоронних зон з регульованим режимом господарської

діяльності, в межах яких має бути виконаний комплекс природоохоронних

заходів, а саме: заліснення, залуження, кріплення берегів та благоустрій

території, що і передбачається планованою діяльністю.

94

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЯХ ПРИ ВИКОНАННІ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

4.1 Заходи з охорони праці і техніка безпеки, санітарно-гігієнічного

забезпечення, пожежної безпеки при виконанні природоохороннних заходів

Охорону праці під час виконання робіт по розчищенню русел річок

необхідно забезпечити шляхом виконання вимог чинних в Україні законів,

будівельних нормативів, правил та нормативних документів:

- Закон України "Про охорону праці" від 14. 10.1992 р, №2694-ХІІ [46];

- ДБН А.3.2-2-2009 (НПАОП 45.2-7.02-12) Охорона праці і промислова

безпека у будівництві. Основні положення [47].

Охорона праці та безпека працюючих повинна забезпечуватись згідно

відповідних заходів, а саме:

створення належних умов праці, санітарно-побутове та медичне

обслуговування працюючих у відповідності з діючими санітарними нормами;

забезпечення всіх працівників, відповідно існуючих норм, засобами

індивідуального та колективного захисту (спецодяг, взуття, окуляри та ін.);

вивчення всіма працівниками правил техніки безпеки під час робіт по

розчищенню;

проведення перед початком робіт необхідного інструктажу з техніки

безпеки їх виконання;

організація перевезення працівників до місця робіт тільки на

обладнаних для цих цілей автомобілях;

забезпечення робочих ділянок спорудами санітарно-побутового

призначення, відповідно вимог нормативних документів з техніки безпеки,

виробничої санітарії та ін. [48].

Охорона праці. Безпечне виконання необхідних етапів робіт

забезпечується за рахунок обовʼязкового дотримання правил безпеки та шляхом

виконання вимог чинних в Україні нормативних документів та інструкцій

[46,47,48,49,50,51].

95

Виконувати роботи підвищеної небезпеки та експлуатувати обладнання

підвищеної небезпеки необхідно на підставі дозволу Держпраці України та

декларації безпеки.

Особи, які виконують роботи підвищеної небезпеки, зобов'язані пройти

попереднє навчання та перевірку знань з питань охорони праці, а також

щорічно проходити навчання та перевірку знань з питань охорони праці та

щоквартальні інструктажі.

Особи, які зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи

небезпечними умовами праці, підлягають попередньому та періодичному

огляду [49].

Пожежна безпека. При проведенні робіт необхідно дотримуватись вимог

«Правил пожежної безпеки в Україні» [49].

Передбачається необхідним проведення навчання та інструктаж

обслуговуючого персоналу з питань пожежної безпеки, а також навчання

відповідальних осіб щодо стану пожежної безпеки з перевіркою знань та

видачею відповідного посвідчення.

4.2 Основні небезпеки при експлуатації при проведенні

природоохоронних робіт

Основні небезпеки при експлуатації об’єкту в рамках проектних рішень

враховуються та мінімізуються шляхом дотримання правил експлуатації та

технічними регламентами підприємства, власним доглядом за обладнанням та

технологічним процесом та своєчасним проведенням ремонтів і перевірок

технічного стану конструкцій [49].

Основні небезпеки при виконанні робіт мінімізують шляхом дотримання

правил охорони праці при виконанні робіт, дотриманням правил пожежної

безпеки.

Опис очікуваного значного негативного впливу діяльності на довкілля,

зумовленого вразливістю проекту до ризиків надзвичайних ситуацій, заходів

запобігання впливу надзвичайних ситуацій на довкілля та заходів реагування на

96

надзвичайні ситуації відповідно до ЗУ «Про об’єкти підвищеної небезпеки»

(відомості ВРУ 2001 р., № 15, ст. 73, 18.01 2001 № 2245-111) та враховуючи

ДСТУ Б А.2.2-7:2010 «Розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту

(цивільної оборони) у складі проектної документації об’єктів» об’єкт, що

розглядається, не входить до об’єктів підвищеної небезпеки.

Основні заходи проектних рішень спрямовані на запобігання виникненню

надзвичайної ситуації, забезпечення захисту населення і територій та зниження

можливих матеріальних збитків від надзвичайних ситуацій техногенного та

природного характеру, а також створення містобудівних умов для забезпечення

стійкого функціонування об'єктів [51].

Складовими умов експлуатації, що відповідають нормальному режиму

експлуатації об’єкта, є впливи, що виникають від роботи устаткування,

вантажів, навантаження від людей, атмосферних впливів тощо у сполученні з

можливими прогнозованими впливами довкілля, що виникають у той же час.

Характер і величина (силових, температурних, деформаційних, від

заданих переміщень тощо), що виникають в умовах нормального режиму

експлуатації визначені з урахуванням нормативних документів [49,50,52].

Для забезпечення безпечних умов праці під час будівництва необхідно:

- створення належних умов праці,

- санітарно-побутове обслуговування працюючих,

- медичне обслуговування працюючих у відповідності з діючими

санітарними нормами;

- суворе дотримання правил охорони праці та техніки безпеки відповідно

до Закону України «Про охорону праці» [46],

- пожежної безпеки відповідно до З У «Про пожежну безпеку» [50],

- Правил техніки безпеки в Україні [48,49,50,51,52];

- комплекс робіт по будівництву повинно виконувати спеціалізоване

будівельно-монтажне підприємство;

- перед початком земельних робіт на місцевості повинні бути відмічені

всі підземні комунікації, розташовані в зоні розробки грунту.

97

Земляні роботи в зонах підземних комунікацій можна виконувати тільки з

письмового дозволу організації, в ведінні якої знаходяться ці комунікації і в

присутності їх представника;

- в місцях розташування електричних кабелів ґрунт дозволяють

розробити тільки з допомогою лопат, ударні пристрої (ломи, кірки та інше)

застосовувати забороняється;

- на всіх ділянках виробництва, де це потребують умови роботи, повинні

бути встановлені попереджувальні і вказівні знаки або написи з техніки

безпеки. Крім того, всі небезпечні зони роботи повинні бути огороджені;

- нагляд за спорудами і догляд за ними повинні бути систематичними,

особливо в період експлуатації споруд;

- для спостереження зa безперебійною роботою гідротехнічних споруд під

час проходження повені (попередження забивання кригою, деревиною, сміттям)

повинна бути сформована чергова бригада з декількох осіб і спостереження

повинні вестись цілодобово;

- забороняється виконувати будівельні роботи, складування матеріалів і

влаштовувати стоянки машин та охоронній зоні високовольтних ліній без

узгодження з організацією, яка експлуатує лінію [47,48];

- під час розробки ґрунту перебування людей в межах призми обрушення,

розвороту стріли екскаватору, а також в межах небезпечної зони роботи кранів

забороняється;

- робітники повинні бути забезпечені всіма захисними засобами,

передбаченими інструкцією щодо правил безпеки та промсанітарії;

- робітники, які працюють протягом змін, зобов'язані доповідати

начальнику або іншому старшому за посадою про всі неполадки у роботі;

- з метою правильної організації праці під час будівництва робоча бригада

повинна бути забезпечена спеціальними автомобілями (ремонтними,

аварійними, оперативними та інше), водовідливними механізмами і засобами,

передбаченими правилами безпеки;

- застосовані пристрої повинні відповідати вимогам технічної

98

експлуатації і вимогам техніки безпеки;

- робочі місця та прилеглі території повинні утримуватись у чистоті;

- нa кожному робочому місці повинні бути посадові інструкції щодо

техніки безпеки та охорони праці для даного виду робіт. Робітники повинні

бути забезпечені необхідними інструментами тa пристроями, інвентарем;

- нa будівництві в якості санітарно-побутових приміщень передбачено

використання пересувних вагончиків, обладнаних опаленням, забезпечених

аптечками з медикаментами і засобами першої медичної допомоги [52];

- необхідно постійно слідкувати за станом технологічної дамби, при

просіданнях чи сповзаннях відкосів дамби роботи призупинити і виконати

ремонт дамби;

- роботи на дамбі (в т.ч. рух автотранспорту) повинні виконуватись в

жорсткій відповідності з правилами техніки безпеки.

В цілому заходи, що передбачені проектом, не мають негативної дії на

ґрунти, рослинний і тваринний світ, клімат і мікроклімат, повітряне, геологічне і водне середовище. Проектований об’єкт є комплексом заходів

природоохоронного призначення та не здійснюватиме негативного впливу на

довкілля.

Забруднення ґрунту під час будівництва можливе у разі витоку паливно-

мастильних матеріалів від автотранспорту і будівельних машин, також можливе

забруднення території відходами та сміттям.

Способи та засоби забезпечення нормативного стану земельних

ресурсів під час будівництва включають:

– обов'язково дотримуватися меж території, відведеної для будівництва;

– всі будівельні матеріали повинні бути розміщені на спеціально

відведеному майданчику з твердим покриттям;

– заправка будівельної техніки тільки закритим способом або поза

територією будівельного майданчика – автозаправниками;

– заправка автотранспорту повинна бути тільки на автозаправних

станціях;

99

– контроль за роботою інженерного обладнання, механізмів і

транспортних засобів, своєчасний ремонт, недопущення роботи несправних

механізмів;

– при експлуатації будівельних машин з двигунами внутрішнього

згоряння не допускаються витоки на ґрунт пально-мастильних матеріалів;

– технічне обслуговування будівельних машин автотранспорту повинно

проводиться на базах будівельних організацій;

– складування будівельних матеріалів і конструкцій в межах території

відведення на вільних майданчиках, щоб уникнути захаращення проїздів і

проходів;

– забороняється спалювання всіх видів горючих відходів на території

прилеглої до ділянки розчистки.

Викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря передбачаються в

невеликих кількостях від роботи двигунів внутрішнього згорання. Здійснення

днопоглиблювальних робіт та будівельні роботи будуть провадитися

екскаваторами та бульдозерами з дизельними двигунами, а транспортування

розробленого грунту автосамоскидами. Максимальне підвищення приземної

концентрації забруднюючих речовин в атмосферне повітря буде спостерігатись

поблизу робочої зони екскаваторів, бульдозерів в радіусі не більше 30 м.

Підвищення приземної концентрації забруднюючих речовин в атмосферному

повітрі у селітебній зоні, яка знаходиться на відстані більше 1 000 м від робочої

зони будівельної техніки, не будуть перевищувати припустимих величин

[47,48].

Способи та методи забезпечення нормативного стану атмосферного

повітря:

– облаштування необхідних огороджень будівельного майданчика

(охоронних, захисних або сигнальних);

– розосередження в часі роботи будівельних машин і механізмів, не

задіяних у єдиному безперервному технологічному процесі;

– контроль за точним виконанням технології проведення робіт;

100

– використання існуючі дороги з твердим покриттям для зменшення

утворення пилу.

виключення роботи машин і механізмів на холостому ходу;

Основними джерелами шуму і вібрації при будівництві є будівельна

техніка та автотранспорт [51,52].

Способи та методи для зменшення впливу шуму і вібрації на

прилеглій території і на території будівельного майданчика включають:

– заборона робіт у нічний час, за винятком випадків, коли розпочаті

будівельні роботи не можуть бути припинені.

– установка шумозахисних екранів, установка вихлопних систем

(глушників) на транспортних засобах і шумозахисних пристроїв на обладнанні;

Способи та методи для забезпечення нормативного стану

поверхневих і підземних вод під час будівництва включають:

– облаштування будівельного майданчика з твердим покриттям і

оснащення робочих місць інвентарними контейнерами для збору побутових і

будівельних відходів;

– недопущення потрапляння нафтопродуктів у ґрунт;

– обладнання будівельно-монтажних майданчиків спеціальними зонами

для техобслуговування, мийки, заправки машин і механізмів.

– зливання паливно-мастильних матеріалів виконувати у спеціально

відведених і обладнаних місцях;

Заходи від можливого впливу поводження з відходами під час розчистки

річок Веревчина і Кошева наступні:

– тимчасове складування будівельних і побутових відходів у пересувних

контейнерах в спеціально відведених місцях;

– оснащення будівельного майданчика контейнерами для роздільного

збору побутових і будівельних відходів;

– вивезення та подальша утилізація будівельного сміття [47,48,49].;

– побутові відходи, які будуть утворюватися, повинні бути локалізовані з

наступним централізованим вивезенням спеціалізованим підприємством

101

ВИСНОВКИ

1. Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із щорічним забрудненням

басейну органічними речовинами (40 тис. тонн), нафтопродуктами (745 тонн),

хлоридами, сульфатами (по 400 тис. тонн), солями важких металів (65 - 70

тонн) завдає забруднення біогенними речовинами внаслідок використання

відсталих технологій сільськогосподарського виробництва, низької

ефективності комунальних очисних споруд.

2.Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших

пріоритетів державної політики у галузі охорони та відтворення водних

ресурсів. 27 лютого 1997 року Верховною Радою України затверджена

Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та

поліпшення якості питної води

3. Визначено проблеми антропогенної трансформації водних екосистем,

які пов’язані з посиленням урбанізаційних процесів. Здійснення комплексних

оцінок якісного стану водних об’єктів забезпечує встановлення об’єктивного

рівня забруднення поверхневих вод в просторово-часовому розрізі. Визначено,

що найбільш небезпечними, в межах урбосистеми м. Херсон, є зливові та

каналізаційні стічні води.

4. З результатів проведеного аналізу можемо відмітити, що вимоги до

якості поверхневих вод не виконуються. Особливу увагу викликає

перевищення майже всіх показників у контрольних пунктах відбору проб на р.

Веревчина, що свідчить про її техногенну забрудненість, яка відслідковується

за весь досліджуваний період часу.

5. Відмічається тенденція підвищення рівнів забруднюючих речовин для

рибогосподарських потреб у пункті відбору проб – нижче м. Херсон. Це

обумовлено тим, що м. Херсон є урбанізованим містом, в якому розташована

значна кількість різноманітних промислових підприємств, які чинять

техногенний вплив на р. Дніпро.

6. Води річки Дніпро за досліджуваний період 2008-2019 рр. за середніми

102

рівнями показників ІЗВ можна охарактеризувати по рівню забруднення води -

від «чистої» до «забрудненої», по класу якості води - від ІІ-го до IV-го по

контрольних пунктах. Води річки Веревчина за досліджуваний період 2008-

2019 рр за середніми рівнями показників ІЗВ можна охарактеризувати по рівню

забруднення води - від «помірно забрудненої» до «надзвичайно брудної», по

класу якості води - від ІІІ-го до VII-го (включно) в 1-му і 2-му контрольних

пунктах.

7. За середніми рівнями показників екологічного індексу (Іе), у пунктах

на р. Дніпро вище стабільно спостерігається 3 категорія, ІІ клас («добрі» за

екологічним станом, «відносно чисті» за ступенем чистоти) але нижче м.

Херсон води змінюють якість на 4 категорію, ІІ клас «слабко забрудненим» за

ступенем чистоти) (ІІ клас, 4 категоріями) у більш ніж 50% випадків. Тобто

спостерігається незначний сталий вплив міста Херсон на стан поверхневих вод

р. Дніпро на цій ділянці. А за середніми на з найгірших рівнів нижче м. Херсон

води змінюють якість між 4 і 5 категоріями, ІІІ клас («задовільні – посередні» за

екологічним станом, «слабко-помірно забруднені» за ступенем чистоти).

- За середніми рівнями показників екологічного індексу (Іе), у пунктах на

р. Веревична як вище так і нижче м. Херсон води характеризуються, як перехід

із «слабко до помірно забруднені» за ступенем чистоти та (між 4 та 5 категорії, ІІІ клас). Тобто спостерігається незначний сталий вплив міста Херсон на стан

поверхневих вод р. Веревична на цій ділянці. А за середніми на з найгірших

рівнів як вище так і нижче м. Херсон води води дослідженої акваторії можна

охарактеризувати, як ІІІ клас, 5 категоріями («посередні» за екологічним

станом та «помірно забруднені» за ступенем чистоти) та IV клас, 6 категорія

(«погані» за екологічним станом «брудні» за ступенем чистоти)

8. Головним джерелом забруднення р. Веревчина в межах Херсона є

побутові (господарсько-фекальні) і стічні води промислових підприємств, у

яких вміщується велика кількість неорганічних і органічних речовин в

завислому, колоїдному і розчиненому стані. Річка Веревчина безпосередньо

протікає через околицю м. Херсон і є головним водоприймачем міських

103

очисних споруд. Через міські очисні споруди, що розташовані на правому

березі річки, щорічно проходить 200-250 тис. м3 комунально-побутових та

промислових вод міста, які після очищення і скидаються в цю річку. Певні

проблеми технічного плану, що існують на очисних спорудах, а саме, невчасне,

очищення біологічних ставків приводить до того, що велика кількість

забруднювачів залишається в водах, які потраплять у р. Веревчину.

9. На даний момент на ділянці водойм Веревчина та Кошева (притоки р.

Дніпро) в м. Херсон склався несприятливий санітарно-екологічний стан.

Значна частина русел річок замулена. Погіршення природного регулювання

стоку і швидкий розвиток ерозійних процесів призводять до зниження водності

річок. За результатами досліджень річки Кошева та річки Веревчина можно

зробити висновок, що місто Херсон сильно впливає на загальний стан

забруднення річки Кошева та річки Веревчина, і є одним з головних факторів

загального незадовільного стану річкових вод.

10. Встановлено, що місто Херсон сильно впливає на загальний стан

забруднення річки Кошева та річки Веревчина, і є одним з головних факторів

загального незадовільного стану річкових вод. На даний момент на ділянці

водойм Веревчина та Кошева (притоки р. Дніпро) в м. Херсон склався

несприятливий санітарно-екологічний стан. Значна частина русел річок

замулена. Погіршення природного регулювання стоку і швидкий розвиток

ерозійних процесів призводять до зниження водності річок.

11. На ділянці водойм Веревчина та Кошева (притоки р. Дніпро) в м.

Херсон необхідним є впровадження природоохоронних заходів, що було

запропоново в роботі. Науково обґрунтуванними заходами з покращення

екологічного стану частини річки Кошева у межах Корабельного району м.

Херсона може бути встановлення меж водоохоронних зон з регульованим

режимом господарської діяльності, в межах яких має бути виконаний комплекс

природоохоронних заходів, а саме: заліснення, залуження, кріплення берегів та

благоустрій території, що і передбачається планованою діяльністю.

104

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Осадчий В. І. Ресурси та якість поверхневих вод України в умовах

антропогенного навантаження та кліматичних змін: за матеріалами наукової

доповіді на засіданні Президії НАН України 31 травня 2017 р. Вісник

Національної академії наук України. 2017. № 8. С. 29-46.

2. Ходаков В.Е., Соколова Н.А., Черный С.Г. Влияние природно-

климатических факторов на социальноэкономические и производственные

системы. Херсон: Олді-плюс, 2013.

3. Hutcheson M.R. Waste load allocation for whole effluent toxicity to protect

aquatic organisms: Water Resour. Res. 1992. Vol. 28. no. 11. Pp. 2989–2992.

4. Неліпа З. Вплив урбанізованих ділянок на притоки Дніпра та напрямки

щодо його зменшення. Актуальні проблеми та наукові звершення молоді на

початку Третього тисячоліття: зб. матеріалів V наук.- практ. конф. студентів,

магістрантів та аспірантів, 14 лист. 2020 р., Докучаєвське ; Старобільськ [та ін.]

Луган. нац. аграр. ун-т. – Харків : ФОП Бровін О. В., 2020.

5. Ellis J.B. Sediments and water quality of urban storm water: Water services.

1976. Vol. 80. no. 97. Pp. 730–734.

6. Водний кодекс України від 06.06.95 № 214/95-ВР Відомості Верховної

Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр#Text. (дата

звернення: 15.05.2020).

7. Малі річки України: Довідник / А. В. Яцик та ін. Київ: Урожай, 1991.

8. Водне господарство в Україні / за ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. Київ:

Генеза. 2000.

9. Клименко В.Г. Гідрологія України: навч. посіб. для студентів

географів. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. 124 с.

10. Івченко А.І. Малі річки України. Світогляд. 2009, № 4. С. 48–53.

11. Мольчак Я. О., Герасимчук З. В., Мисковець І. Я. Річки та їх басейни в

умовах техногенезу.Луцьк: РВВ ЛДТУ, 2004. 336 с.

12. Мельник В. Й. Антропогенне навантаження і класифікація

105

екологічного стану басейнів малих річок. Экология, экономика, рынок: сб.

наук. труд. Одесса, 1999. С. 82-86.

13. Клименко В.Г. Гідрологія України: навч. посіб. для студентів

географів. Харків:ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. 124 с.

14. Пичура В.И., Потравка Л.А,. Скок С.В. Экологическое состояние

акватории реки Днепр в зоне влияния урбосистем (на примере города Херсон).

Водные биоресурсы и аквакультура. Вип.2. 2019.

15. Савчук Д. Екологічні та економічні аспекти функціонування

Дніпровських водосховищ. Екологічний вісник. 2003. № 5–6. С. 24-26.

16. Шапар А.Г., Скрипник О.О., Сметана С.М. Еколого-економічні

проблеми переводу екосистеми річки Дніпро до сталого функціонування.

Екологія і природокористування. 2011. Вип. 14. С. 26-49.

17. Шапар А.Г., Скрипник О.О., Сметана С.М. Систематизація задач

наукового забезпечення переводу території басейну р. Дніпро до сталого

функціонування та обґрунтування підходів до їх вирішення. Екологія і

природокористування. 2012. Вип. 15. С. 12-23.

18. Безпека водних ресурсів України у глобальному вимірі: монографія за

заг. ред. д.е.н., проф., академіка НААН України М.А. Хвесика. Київ: Державна

установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку

Національної академії наук України», 2013. 500 с.

19. Аналітична записка «Аналіз актуальних чинників погіршення якості

питного водопостачання в контексті національної безпеки України»

Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України.

URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1037/. (дата звернення: 15.04.2020).

20. Вишневський В. І. Річки і водойми України. Стан і використання.

Київ: Віпол, 2000. С. 44–92.

21. Сокол Л.М. Аналіз водокористування в Україні на відповідність

сталим підходам. Екологічна безпека, 2009. № 3. С. 49–55.

22. Статистичний збірник Довкілля України за 2018 рік. Київ: Державна

служба статистики України, l 2019. 214 с. URL:

106

http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/11/Zb_dovk_2018.pdf. (дата

звернення: 26.05.2020).

23. Херсонське обласне управління водних ресурсів.

URL: http://vodgosp.kherson.ua/kontakti.php. (дата звернення: 21.03.2020).

24. Регіональні доповіді про стан навколишнього природного середовища

в Херсонській області у 2008-2019 роках / Міністерство захисту довкілля та

природних ресурсів України. URL: https://mepr.gov.ua/news/31778.html. (дата

звернення: 27.03.2020).

25. Регіональна доповідь пpо стан навколишнього пpиpодного сеpедовища в Херсонській області у 2018 році. URL:

https://khersonvoda.gov.ua/content/documents/1006/100511/Attaches/regionalna_do

povid_2018.pdf. (дата звернення: 28.03.2020).

26. Екологічний паспорт Херсонської області 2018 року. URL: http://www.city.kherson.ua/articles/zagalna-harakteristika. (дата звернення:

01.04.2020).

27. Экологические карты Херсонской области [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://only-maps.ru/sovremennye-karty/ekologichna-karta-

xersonskoї-oblasti.html.

28. Шапар А.Г., Скрипник О.О., Чілій Д.В. Можливі технічні рішення для

повернення техноекосистеми р. Дніпро до природного стану. Екологія і

природокористування. 2013. Вип. 16. С. 83-92.

29. Хвесик М.А. Экологические проблемы бассейна р. Днепр и пути их

решения. Екологія і природокористування. Випуск 17. 2013.

30. Нестерчук І. Геоекологічна оцінка території та схема геоекологічного

районування як передумова регіонального управлінням розвитком територій.

Вісник Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Київ, 2011. Вип. 59. С. 18 − 23.

31. Ліхо О. А. Обґрунтування моніторингу антропогенних змін в басейнах

малих річок: автореф. дис. ... канд. с.-г. наук: 06.01.02. Київ, 1998. 17 с.

32. Клименко М.О., Пилипенко Ю.В., Бєдункова О.О. Огляд підходів до оці- нювання «здоров’я» гідроекосистем за показниками гомеостазу риб. Вісник

107

Дніпропетровського університету. Біологія, екологія. 2016. 24 (1). С. 61-71.

33. Хільчевський В.К., Забокрицька М.Р., Кравчинський Р.Л., Чунарьов

О.В. Основні засади управління якістю водних ресурсів та їхня охорона: навч.

посібник. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2015. 172 с.

34. Інтегральні та комплексні оцінки стану навколишнього природного

середовища: монографія / Васенко О.Г. та ін. Харків: НУГЗУ, 2015. 419 с.

35. Томільцева А.І., Яцик А.В., Мокін В.Б. Екологічні основи управління

водними ресурсами. Київ: Інститут екологічного управління та збалансованого

природокористування, 2017. 200 с.

36. Юрасов С.М., Сафранов Т.А., Чугай А.В. Оцінка якості природних вод:

навчальний посібник. Одеса: Екологія, 2012. 168 с.

37. Gilvear D.J., Spray C.J., Casas-Mulet R. River rehabilitation for the

delivery of multiple ecosystem services at the river netowrk scale. Journal of

environmental management. 2013. Vol. 126. P. 30–43.

38. Гранично-допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в

атмосферному повітрі населених місць, затв. в.о. головного державного

санітарного лікаря від 03.03.2015 р.

39. Звіт з оцінки впливу на довкілля «Відновлення санітарно-екологічного

та гідрологічного стану водойм Веревчина та Кошева поруч з вулицею

Домобудівельна в м. Херсон з упорядкуванням прибережної захисної смуги».

ТОВ «ЕКОМЕНЕДЖМЕНТ ГРУПП». Херсон. 2019 р.

40. Наукове обґрунтування заходів з покращення екологічного стану

частини річки Кошева у межах Корабельного району м. Херсона. Інститут

водних проблем і меліорації. Київ, 2019 р.

41. Звіт з науково-дослідної роботи «Стан флори та фауни біотопів у місті

впадіння річки Веревчиної у річку Кошову в межах м. Херсон». Херсон:

Херсонський державний університет, 2019 р.

42. Проект по відновленню санітарно-екологічного та гідрологічного

стану водойм Веревчина та Кошева поруч з вулицею Домобудівельна в м.

Херсон з упорядкуванням прибережної захисної смуги. Київ: ДП

108

«УКРВОДСЕРВІС», 2019 р.

43. Романенко В.Д., Жукинський В.М., Оксіюк О.П., Яцик А.В. Методика

екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями. Київ:

Символ. 1998. 28 с.

44 Архипова Л.М. Природно-техногенна безпека гідроекосистем: моно-

графія. Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2011. 366 с.

45. Рибалова О.В., Анісімова С.В., Поддашкін О.В. Оцінка спрямованості

процесів стану екосистем малих річок. Вісник Международного Славянского

університета. 2003. Т. VI. № 1. С. 12–16.

46. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р, №2694-ХІІ.

Відомості Верховної Ради України. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text. (дата звернення: 01.04.2020).

47. ДБН А.3.2-2-2009 (НПАОП 45.2-7.02-12) Охорона праці і промислова

безпека у будівництві. Основні положення. Київ: Міністерство регіонального

розвитку та будівництва України, 2012. 119 с.

48. НПАОП 0.00–4.12.05. Типове положення про порядок проведення

навчання і перевірки знань з питань охорони праці (32368). URL: https://dnaop.com/html/32368/doc-НПАОП_0.00–4.12.05.(датазвернення:

02.04.2020).

49. НПАОП 0.00-4.21-04. Типове положення про службу охорони праці

(3224). URL: https://dnaop.com/html/3224/doc-НПАОП_0.00-4.21-04. (дата

звернення: 29.03.2020).

50. Правила пожежної безпеки в Україні від 30.12.2014 № 1367. Наказ Міністерства внутрішніх справ України. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0252-15#Text. (дата звернення: 30.03.2020).

51. Охорона праці в будівництві: навч. посіб. посібник / за редакцією

Коржика Б. М. і Іванова В.М. Харків: Форт, 2010. 388 с.

52. Ярошевська В. М., Чабан В.Й. Охорона праці в будівельній галузі:

навч. посіб. Рівне: НУВГП, 2005. 313 с.

109

АНОТАЦІЯ

Неліпа З. Вплив функціонування міста Херсон на гідроекосистему річки Дніпро. ─ Магістерська дипломна робота на правах рукопису.

Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня магістр за спеціальністю 101 «Екологія». – Луганський національний агарний університет МОН України, Старобільськ, 2020.

Актуальність роботи обумовлена інтенсивним господарським

споживанням води в приміських районах, підвищений антропогенний тиск на

екосистеми зумовили необхідність всебічного вивчення водойм нижнього Дніпра, також і з точки зору впливу гідрологічного режиму на процеси

формування якості води в цілому.

Особливо актуальним залишається питання засмічення берегів і русла

річок побутовими відходами в межах м. Херсон. Окремі ділянки заплави

перетворилися в справжні сміттєзвалища. Вирішення питань з покращення

санітарно-екологічного, гідрологічного та гідротехнічного стану р. Кошева

(притока р. Дніпро) та р. Веревчина (притока р. Кошева) тісно пов’язано із

заходами по охороні від замулення.

Мета дослідження полягає у визначенні антропогенного впливу

функціонування території міста Херсон на стан гідроекосистеми річки Дніпро, на прикладі його притоки р. Кошева та р. Веревчина.

Об’єктом дослідження є екологічний стан річок Веревчина, Кошева

(притоки р. Дніпро) в складі гідроекосистеми річки Дніпро в межах м. Херсон.

Методи дослідження – оцінки якості води виконувалися за індексом

забруднення води.

Структура та обсяг роботи. Магістерська робота складається з чотирьох

розділів. У першому розділі надається характеристика особливостей

антропогенного впливу міських територій на водні об’єкти, зокрема на

екологічний стан гідроекосистеми Дніпра та його приток в межах Херсона. В

другому розділі наводиться характеристика сучасного стану малих річок

Херсонської області та джерел їх забруднення. В третьому розділі за

методикою оцінки екологічного стану за гідрохімічними показниками

визначені просторово-часові тенденції рівнів забруднення річок

забруднюючими речовинами, здійснена оцінка індексу забрудненості води та

виявлена його динаміка. У четвертому розділі наведені рекомендації з техніки

безпеки при відборі хімічних проб води та при роботі в аналітичних

лабораторіях.

Ключові слова: гідроекосистема, урбанізація, малі річки, антропогенний

тиск, рівень забруднення.

110

SUMMARY

Nelipa Z. The impact of the functioning of the city of Kherson on the

hydroecosystem of the Dnieper River. ─ Master's thesis on the rights of the

manuscript.

Thesis for the master's degree in 101 "Ecology". - Luhansk National Agrarian University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Starobelsk, 2020.

The urgency of the work is due to the intensive economic consumption of

water in suburban areas, increased anthropogenic pressure on ecosystems

necessitated a comprehensive study of lower Dnieper reservoirs, also in terms of the

impact of hydrological regime on the formation of water quality in general. The issue

of clogging the banks and riverbeds with household waste within the city of Kherson

remains especially relevant. Some parts of the floodplain turned into real landfills.

The solution of issues on improving the sanitary-ecological, hydrological and

hydrotechnical state of the Koshevaya River (a tributary of the Dnieper River) and

the Verevchina River (a tributary of the Koshevaya River) is closely related to measures to protect against siltation.

The purpose of the study is to determine the anthropogenic impact of the

functioning of the city of Kherson on the state of the hydroecosystem of the Dnieper River, on the example of its tributary, the river Kosheva and Verevchina.

The object of the study is the ecological condition of the rivers Verevchina, Kosheva, hydroecosystems of the Dnieper River within the city of Kherson.

Research methods - water quality assessments were performed on the index of

water pollution. Structure and scope of work. The master's thesis consists of four

sections. The first chapter describes the features of the anthropogenic impact of urban

areas on water bodies in particular on the ecological condition of small rivers. The

second section describes the current state of small rivers in the Kherson region and

their sources of pollution. In the third section on the method of assessing the

ecological status of hydrochemical indicators, certain spatio-temporal trends in the

levels of river pollution by pollutants, the assessment of the water pollution index and

its dynamics. The fourth section provides safety recommendations for chemical water

sampling and work in analytical laboratories.

Key words: hydroecosystems, urbanization, small rivers, anthropogenic

pressure, pollution level.