kcda^ -‘a bSoc^Ygk[YZ hQb ‘Yb F lXd d[aQp^goS Ed]d^op · 2)SYX^QhV^YZ ?_^bcYcdgonl H[aQp^Y bcaQcVToh^YZ [dab H[aQp^Y j_U_ nSa_Qc\Q^cYh^_p c B5G ^VXS_a_-c ^VX. 3)]oW^Qa_U^o bQ^[gop

$Page 1: kcda^ -‘a bSoc^Ygk[YZ hQb ‘Yb F lXd d[aQp^goS Ed]d^op · 2)SYX^QhV^YZ ?_^bcYcdgonl H[aQp^Y bcaQcVToh^YZ [dab H[aQp^Y j_U_ nSa_Qc\Q^cYh^_p c B5G ^VXS_a_-c ^VX. 3)]oW^Qa_U^o bQ^[gop$
X XX X XX - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 2 3 - 2 4 / - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 2 3 - 2 4 / Г Р У Д Е Н ЬГ Р У Д Е Н Ь 2 0 1 9 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .2 0 1 9 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

До 30-річчя ЗАСНУВАННя СоюЗУ УКрАЇНЦіВ рУМУНіЇ!

• У Бухаресті – на пам’ять Голодомору

• Штрихи психології художнього критика

• Яська філія СУР обрала новий провід

• «Там, де той дощик, вечір убито...»

• Український фільм «Заборонений» у Ясах

• Етапи міграції українців до Банату

• Дитяча поетична збірка Ірини Мойсей

• Свято Довженка у м. Клуж-Напоці

• Різдво в с. Бистрий Марамороського повіту

• «Одеса-мама» – повість на тему Голодомору

• Українська колядка в селі Балківці

• Звернення чеських українців до «ВС»

• Найближчий до Бога Святий Миколай

• Звідки пішла традиція наряджати ялинку

• Яси – місто етнічної культурної різновидності

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

стор. 3

стор. 2

стор. 4

стор. 5

стор. 6

стор. 7

стор. 8

стор. 9

стор. 15

стор. 10

стор. 11

стор. 12

стор. 13

стор. 14

стор. 16

Уцей період року, сповнений релігійних смислів, тради-цій та звичаїв, приурочених до прославленняНародження Спасителя, ми зобов’язані в першу чергу

перед власною совістю підсумувати свої думки та вчинки,задуматися над цінностями, які ми хочемо передати май-бутнім поколінням, розуміючи, що лише завдяки злагоді,єдності та взаємоповазі ми зможемо зміцнити нашу спільно-ту відповідальних та працьовитих українців. Тепер, можли-во, як ніколи, нам слід зрозуміти суть єдності, яка останнімчасом зазнала важких випробовувань, усвідомити, що лишеоб’єднані в думках і справах ми зможемо подолати пере-шкоди, що мають на меті дестабілізацію того, що діє бездо-ганно і має позитивні результати, продовжувати та розви-вати проекти на благо нашої громади, керуючись, як і досі,мудрими, міцними моральними принципами та цінностями.

Рік, що закінчується, хай стане ще одним наріжним каме-нем для укріплення нашої національної та релігійної ідентич-ності, для духовного та емоційного збагачення, щоб матисилу вступити з упевненістю та сподіваннями у наступнийрік.

Дорогі українці, бажаю вам, щоб зимові свята наповняливаші душі вірою, любов’ю і толерантністю до ближніх, аНовий рік хай принесе вам здоров’я, процвітання та здійс-нення всіх мрій.

Різдво – на славу Господню!З Новим щасливим роком!

Голова СУР,Депутат

Микола-Мирослав ПЕТРЕЦЬКИЙ

У номері:

Дорогі українці!

ГРУДЕНЬ 2019 р.2

(Закінчення на 4 стор.)

Унів. проф. д-р В’ячеслав КУШНІР, декан Факультету історії та філософії

Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова

Одеса – Тульча

Бухарестська філія Союзу україн-ців Румунії, спільно з Посольс -твом України в Румунії, провела22 листопада 2019 року у примі-

щенні Бухарестської сурівської організаціїзахід, приурочений до 86-х роковинГолодомору, однієї з найбільш трагічнихсторінок в історії українського народу.Жалобний захід розпочався поминальноюмолитвою, під час якої були запалені свічкита вшановано пам'ять мільйонів невинних

жертв Голо -домору укра -їнсь кого на -ро ду в 1932-1933 рр., якувідслужив о -тець Кор не -лій Ірод, тах в и л и н о юмов чання.

До присут-ніх звернули-ся перший

заступник голови СУР Бог -дан Мойсей, голова Буха -рестської філії СУР Ми -хайло Трайста та радник-пос ланник По сольс тва Ук -ра їни в Румунії Євген Ле -вицький. Вони закликалиприсутніх, щоб кожногороку в четверту суботу лис -топада запалити свічку длявшанування пам'яті жертвГолодомору.

Голова Яської філії Со -юзу українців Румунії Вік -тор Григорчук також взявучасть у жалобному заходіна запрошення Буха рестсь -кої філії СУР. Він представив цікаву допо-відь на тему Голодомору.

У рамках заходу були представленікороткометражний фільм «Голодомор 1932-1933. Повернення до історії Теті їв щини»,фото-документальна виставка, присвяченавшануванню жертв Голо домору та продек-

ламовані тематичні вірші. У неділю, 24листопада 2019 року, в Українській право-славній церкві міста Бухарест відбуласяпанахида за жертвами Голодомору 1932-1933 років, яку відправив отець ДмитроКолотило.

Христина ШТІРБЕЦЬ

У Бухаресті вшанували пам’ять жертв Голодомору

Напередодні зустрічі очільни-ків України, Німеччини,Франції та Росії 9 грудня вПарижі для переговорів у

«нормандському форматі» СвітовийКонґрес Українців (СКУ) знов підкрес-лює позицію, що Росія повинна бутипримушена припинити збройну агресіюпроти України. Вже більше 5 років Росіята її найманці ведуть криваву війнупроти України, здійснивши вторгненнята окупацію частини Донбасу на сходіУкраїни. Війна Росії проти України вжепризвела до понад 13.000 вбитих, понад30.000 поранених та понад півтора

мільйона внутрішньо переміщених осіб ітриває до сьогодні.

СКУ закликає Німеччину, Францію,Україну та її союзників дотримуватисьчіткої та однозначної позиції про те, що:

1) жодні вибори не можуть відбувати-ся на окупованих Росією територіяхДонецької та Луганської областей до тихпір, поки всі російські війська, найман-ці, зброя та матеріальні засоби не будутьвиведені з української території, покиУкраїна не поверне повний контрольукраїнської сторони на українсько-російському кордоні, поки не пройдедостатній період нормалізації для відтво-

рення демократичних інститутів,та поки вимушені переселенці зДонбасу не зможуть мирноповернутися до своїх домівок.

2)визначений КонституцієюУкра їни стратегічний курсУкраїни щодо євроатлантичноїінтеграції та НАТО є незворот-нім та незмінним.

3)міжнародні сан кції протиРосії повинні бути посилені тарозширені, поки Росія не деоку-пує суверенну українську тери-торію Кри му та частини До -нецької та Лу ганської областей.

4)не може бути жодних прямихпе ре го во рів з лідерами підкон-трольних Росії те ро ристичнихорганізацій, так зва них До нець -кої та Луганської НароднихРеспублік («ДНР» та «ЛНР»).

5) Росія повинна нести повну відпові-дальність за відбудову розбитої війноюУкраїни та виплату репарацій всімпостраждалим від війни проти Українита від збиття малайзійського літакарейсу MH17.

Будь-які поступки щодо цих «черво-них ліній» пошкодять суверенностіукраїнської держави, безпеці в Європі тапризведуть до розбрату всередині країни– чого й добивається Росія. Формула«миру будь-якою ціною» легітимізуєсили закордонної окупації в Україні,створить тривалий розкол у країні, тавідірве Україну зі шляху євроатлантич-ної інтеграції.

«Ми глибоко стурбовані тим, що пере-говори «нормандського формату» вПарижі можуть бути скеровані своєко-рисливими інтересами різних сторін.Отже, ми закликаємо до того, щоб пере-говори щодо миру в Україні відбувалисяпрозоро та за участі всіх сторін, щодозволить Україні захистити інтересисвоєї держави та народу», – зазначивПрезидент СКУ Павло Ґрод. «Ми закли-каємо лідерів «нормандської четвірки»створити чітку дорожню карту та часовірамки для відновлення миру та понесен-ня Росією відповідальності за відбудовузруйнованого війною регіону та виплатурепарацій сотням тисяч українців, якіпостраждали від безглуздої російськоївійни проти України».

СКУ знову підкреслює, що Росія повинна бути примушена припинити збройну

агресію проти України

ГРУДЕНЬ 2019 р. 3

ăâîşţ

t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t

30листопада – 1 грудня 2019року відбувся офіційнийвізит делегації ЗбройнихСил України на чолі з

начальником Генерального штабу –Головнокоман дувачем Збройних СилУкраїни генерал-лейтенантом РусланомХомчаком до Румунії.

У Бухаресті генерал-лейтенант Руслан

Хомчак зустрівся з Міністром обо-рони Румунії Ніколає-Іонелом Чукета з начальником ГенеральногоШтабу Оборони Збройних Сил Ру -мунії генерал-лейтенантом Да ніе -лем Петреску.

В ході офіційних зустрічей булиобговорені актуальні питання про-довження стратегічного діалогу

щодо безпекової ситуації вЧорноморському регіоні, об -міну досвідом з реформуван-ня й розвитку збройних силта визначено пріоритетнінапрямки військового співро-бітництва двох країн.

1 грудня 2019 року в Бухарестіукраїнська делегація взяла участь усвяткових заходах та військовомупараді з нагоди Національного дняРумунії, а також в офіційній церемо-нії, в ході якої Президент РумуніїКлаус Йоганніс представив особово-му складу новопризначеного началь-

ника Генерального Штабу ОборониЗбройних Сил Румунії генерал-лейтенантаДаніеля Петреску.

Візит до Румунії став першим візитомначальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних СилУкраїни генерал-лейтенанта РусланаХомчака за кордон на двосторонньомурівні.

Критика художня, від грецького –мистецтво судити,– спосіб роз-витку естетичної діяльності,ідейно-естетичний аналіз явищ

мистецтва, оцінка позититвних якостей танедоліків художніх творів, або певнихнапрямів у мистецтві, сукупність прийомів,що поєднують у собі всі мовні засоби, яківживаються у мистецтві для виразу специ-фічної особливості мистецтва як естетичноїдіяльності, що відрізняє його від іншихформ відображення та перетворення дійс-ності й виявляється насамперед у специфіціобразу художнього.

Художній критик має чітко вираженісвоєрідні риси особливості мислити, усві-домлювати творчий процес митця, намага-тися зрозуміти, міркувати, припускати, роз-думувати над художнім твором. Типовоюрисою для художнього критика є здатністькритичного ставлення, вимогливості, аналі-зу і оцінки вартості літературних та мис-тецьких творів. Він аналізує і оцінює літе-ратурні, мистецькі твори шляхом розчлену-вання їх на складові частини, ставлячи доних певні вимоги, не задовольняючисьбудь-чим.

Правильно оцінювати, визначати вар-тість літературних і мистецьких творів мож-ливо тільки на основі методології, як сукуп-ність прийомів і правил дослідження, що їхзастосовують у мистецтві, в науці і в науко-во-технічній творчості.

Наприклад, критики часто вказують наосновну хибу методології: відрив форми відзмісту, переважання першої над другим,внаслідок чого принципи, роздуми, визна-чення понять виявляються цілком відірва-ними від дійсності.

За підставу критичного аналізу і оцінкихудожніх творів мистецтвознавці берутьпринцип, специфіку художнього пізнання іосвоєння об‘єктивної дійсності. Такий під-хід до пізнавальної функції мистецтва даєбагатий матеріал щодо поглиблення худож-нього пізнання і виявлення спецификивідображення в різних галузях образотвор-чого мистецтва.

Мистецтво, на думку великого україн-ського художнього критика ОлександраПотебні, полягає в трьох взаємопов‘язанихспособах духовно-практичного освоєннясвіту. Перший спосіб виявляється в здатнос-ті відображувати дійсність у художніх обра-зах, згідно з її об‘єктивними законами; дру-гий – в пізнанні людиною змісту самогомистецтва та відображення в ньому законо-мірностей реального життя; третій – в мож-ливості творити світ за законами краси (Иззаписок по теории словесности, 1905, Х,стр. 67).

На цій основі художні критики аналізу-ють і оцінюють твори літератури і мистец-тва, маючи на увазі слідуючі критерії:

1) Пізнавальна функція мистецтва здійс-нена митцем в художньому творі.

2) Аналіз художніх образів, в яких збері-гаються конкретні чуттєві властивостіоб‘єктів та своєрідність сприймання їх мит-цем.

3) Символічність художніх образів, щозумовлена специфічною природою мистец-тва.

4) Єдність відображення і вираження –як втілення в творі особливостей предмета іособливостей автора; дійсність переосмиле-на автором з погляду потреб практики, есте-

тичного ідеалу митця, його власного індиві-дуального досвіду, світогляду тощо.

5) Відображення в художнім творі типо-вих сторін дійсності і людської діяльності.

6) Цінність художнього твору полягає нев повній відповідності певної ідеї образу, а втій можливій здатності образу відповідатиновим і новим ідеям, збуджувати, викликатинові і нові думки, пояснювати явища життя.

7) Критерій істини художнього пізнанняце – критерій цінності твору мистецтва, таксамо, як і наукового, – це використання їхдля добра суспільства і людини.

На закінчення підкреслимо, що рольхудожнього критика полягає в утвердженнісправді прекрасного, піднесеного, героїчно-го в житті, в морально-естетичному осудіпотворного, низького, ганебного. Лишекеруючись високими естетичними ідеала-ми, передовим світоглядом, художній кри-тик може правильно оцінити образи, ство-рені уявою митця на основі ідейного заду-му, зіставляючи їх із дійсністю.

Проф. д-р Михайло КРАМАР,Клузький Університет

ім. Бабеша-Бойоя

Бібліографія:

Mihai Kramar, Psihologia stilurilor degândire şi acţiune umană, Capitolul 5,Caracteristicile psihologice ale stilurilor în lite -ratură şi artă, Editura Polirom, 2002, pg. 83-95;

Александр Потебня, Из записок по тео-рии словесности Х, 1905, стр. 67, Фило -софский словарь, под редакцией Розенталяи Юдина, Москва, 1963 г.

Посольство України в Румунії

Офіційний візит Начальника Генерального штабу –Головнокомандувача Збройних Сил України до Румунії

Штрихи психології художнього критика


(Закінчення. Поч. в попередньому числі)

ПОДІЯ В ЛУЗІНАД

Уневимушеній та приємнійатмосфері, після того, як учас-ники конференції мали декіль-ка добрих хвилин для спілку-

вання та обміну думками щодо заходу, наякий вони були запрошені, та і діяльностіфілії взагалі, розпочалась робота повітовоїконференції Яської філії СУР. Робота про-ходила у приміщенні Клубу лікарів – добро-зичливого господаря для переважної біль-шості заходів нашої філії – у підготовлено-му залі для урочистостей, і цього разу, як довеликого свята. Ми також підкреслюємотой факт, що наша конференція відбуваласятакож під потужним впливом головноїподії, яка проходила в цей період в Ясах -паломництво християн до Ракли СвятоїПараскеви.

До відкриття конференції головафілії запропонував учасникам провестихвилину мовчання для тих членів філії,які покинули ряди нашої організаціїпротягом періоду від останнього з'їздуСУР і до дня проведення конференції.

Далі робота Конференції проходилавідповідно до положень чинного зако-нодавства, Статуту СУР, внутрішньогорозпорядження та директиви, затвер-дженої Радою Союзу українців Румуніїпід керівництвом президії конференціїу складі 3 осіб: пана Івана Робчука –голови президії, пана ВіктораГригорчука та пана ДаніеляСерденчука.

Після вибору робочихорганів конференції (секрета-ріату, Комісії для перевіркиприсутніх на конференції тапідтвердження голосувань)робота продовжувалась пре-зентацією головою філії звітупро діяльність Яського комі-тету та філії взагалі за 2015-2019 роки. Оскільки уКонференції брали участьнові члени та гості, головафілії зробив короткий підсу-мок історії діяльності філії зчасу її заснування дотепер,висвітлюючи як досягнення, так і труднощі,які пережила наймолодша філія СУР. Поси -лаючись на період, за який був підготовле-ний звіт, він представив основні заходи, щовідбувалися, підкреслюючи, що з року в ріккількість заходів, запропонованих та зат -вер джених Радою СУР, збільшилися вдвічі,стали більш різноманітними та включали зроку в рік все більше людей, також і багатозапрошених. Він також підкреслив, щодіяльність філії не обмежується лише куль-турними, мистецькими та спортивнимизаходами. Щороку організовувались симпо-зіуми, круглі столи та конференції, на якихбули представлені звичаї та традиції україн-ського народу, а зокрема українців уРумунії, моменти з історії українськогонароду, трагедії, через які цей народ пере-живав і продовжує переживати і сьогодні.

Щодо співпраці з місцевою владою,голова нагадав, що філія брала і бере участьу різноманітних акціях та заходах, організо-ваних префектурою (відзначення міжнарод-

ного дня меншин, зустрічі з представника-ми українських установ та організацій),повітовою радою (взаємні робочі візити уІвано-Франківськ, Чернівці, Вінницькуобласть, а також відповідні робочі візити доЯс у рамках міжнародних економічних,культурних, спортивних та освітніх акцій)та заходів міста Яси (робочі зустрічі в рам-ках економічних, культурних акцій, спор-тивно-просвітницьких, святкування днівміст Яси і Чернівці та ін.). Вагомий внесокбуло зроблено нашою філією у підготовціта підписанні угоди про побратимствоміста Яси з містом Чернівці. Нарешті, вінпідкреслив, що сфера, над якою можна пра-цювати, можливо, також за підтримки

керівництва СУР, – це укладання та підпи-сання угод, протоколів про співпрацю міжнашою філією та місцевими органамивлади чи їхніми відомствами. Ще є однебажання, яке можна б досягти і за підтрим-ки місцевих органів та нашого депутата. Церозміщення бюста нашого поета ТарасаШевченка на одній із вулиць міста Яси.

Щодо співпраці з іншими меншинами танеурядовими організаціями, можна згадати,що у заходах, присвячених видатним осо-бистостям української культури та пам’ят-ним датам для українців, відповідно, берутьучасть наші вірменські, грецькі, італійські,липованскі, єврейські, ромські друзі і, у від-повідь, члени нашої громади беруть участьу організованих ними заходах. На місцево-му рівні на даний час у нас є протоколиспівпраці, підписані з Національним колед-жем мистецтв "Октав Банчіла" та з універ-ситетом "Александру Іоан Куза" із Яс. І вцій галузі на стадії проекту залишилисядеякі пропозиції: місцева газета чи журнал

мешин, які проживають в Ясах, в якомумолодь могла б спробувати свої таланти,написавши вірші, нариси, оповідання,тощо; книга про традиції та звичаї нашихменшин та кулінарна книга з найбільш реп-резентативними рецептами на різні випад-ки; Будинок дружби меншин, і в паркуКопоу алея видатних письменників длякожної з меншин, які проживають в Ясах.

Що стосується співпраці з установами,неурядовими організаціями за межами кор-донів, ми маємо дуже хороші стосунки змеріями Чернівців та Вінниці, з дитячоюхудожньою школою «Віньєнка» з Віннії, зРумунським культурним центром «Єв док -сіу Гурмузакі» із Чернівців (готується про-

ект співпраці), з Буковинським Ху дож -нім центром для збереження та просу-вання традиційної румунської культури вЧернівцях, були і залишилися хорошістосунки з Художньою школою для дітейіз Коломиї Івано-Франківської області. Унас були добрі стосунки з колишнімголовою, а зараз і з нинішнім головоюукраїнської громади з Р. Молдова. Мибрали участь у кількох заходах, організо-ваних у Кишиневі (на одному з них взявучасть і голова СУР Микола-МирославПетрецький, а в інших члени нашої філіїта члени Ради СУР – є проек Угоди проспівпрацю).

Після представлення зві -ту про діяльність філії з вис-тупами, гратилюваннями тапобажаннями брати участь узаходах Яської філії долучи-лося декілька членів філії тазапрошених, які оцінили ді -яльність Комітету та Ясь коїфілії в цілому, а також хоро-шу співпрацю, яка існує зустановами, які вони пред-ставляють. Одноголоснимго ло суванням учасники кон-ференції оцінили діяльністьяк дуже хорошу.

Наприкінці Конференціїбули обрані голова та, відпо-відно, новий Комітет Яської

філії СУР. Нове керівництво Яської філіїмає такий склад: Віктор Григорчук – голова;Даніель Серденчук – перший заступникголови, Сорін Скалскі – заступник голови;Тимофте Маковей – секретар, Іван Лейба –член.

У якості делегата та запрошених на 8-ийконгрес СУР, який відбувся в Клужі-Напоці, були висунуті та обрані слідуючі:Серденчук Даніель – делегат; Скалскі Со -рін та Лейба Іван – запрошені.

Засідання Конференції закінчилося вневимушеній атмосфері та з певністю того,що в майбутньому діяльність Яської філіїСоюзу українців Румунії буде прогресува-ти, і багато проблем, що залишилися наетапі проектів, реалізуються за підтримкинашого депутата (та інших меншин), голо-ви СУР пана Миколи-Мирослава Петрець -кого, місцевих органів, Посольства Українив Румунії з більш активною участю членівнашої організації.

Віктор ГРИГОРЧУК

Члени Яської філії СУР обрали свій новий провід


Ще один дощик, майже жура,а по сім боці грузне мара,йде дощик, йде,сіє, мов сито,він мені скаже,де й кого вбито.

Там вбито ранок,злотний напій,там вбито полудень,злий-голосний,там, де той дощик,вечір убитой маком червонимкинуто в жито…

Після Революції 1989 року вРумунії українська громадазбагатіла п’ятьма публікація-ми замість дореволюційного

єдиного часопису «НОВИЙ ВІК», який 40років кохав українське письмо та вихову-вав цінителів українського слова, дарувавнашим українцям по домах зразкову, живу,рідну українську мову, щоб читати її ініколи не забувати, що ми українці, бо цеж мова наших батьків, бабусь і дідів тапра-прадідів, сильної князівської державиКиївської Русі, праматері наших українців,першої християнки нашого роду княгиніОльги та її внука Св. ВолодимираВеликого, що охрестив у 988 році у Дніпріперших християн українців, про що свід-чать зараз тисячолітні собори Києва Св.Софії, Свято Михайлівський монастир таПечерська Лавра.

Мудрих віршів-пісень розсіває у «Віль -нім слові» кожного місяця відомий укра-їнський поет і редактор цього часописуІван Ковач, продовжує життя «Новоговіку» та служить своїм однокровникам накрасування рідного слова. Коли хтось нелюбить вірші, хай читає будь-що хочпотрошки, щоб управлятись постійно істати Читачем з великої букви.

У червні я писав про вірш Івана Ковача

«Там де іде відлуння у черешні», коли про-понував варіантти читання і розуміннявірша, щоб вважати поезію близьким дру-гом. А зараз знову запрошую ло пісеньки«Там, де той дощик, вечір убито…», щоброзібрати буквально або дослівно, якмовну вправу, якою обов’язково треба зро-зуміти хоч слова «жура»/турботa, гризо-та, страх та «мара»/мряка, сльота, бо всіінші відомі: дощ/дощик приносить земель-ні плоди, урожаї, а коли немає дощу, абозабагато мари/сльоти, напливає журa,боязнь, грижa/гризота, і навіть в такупогоду відкриваються пізніше й людськібеззаконня, часом і вбивства.

Друга частина подає знайомі слова впереносному значенні, бо зовсім важкозрозуміти синтагму «Там вбито ранок»,що може визначати смутний ранок, безроси/«злотний напій», через сушу, абозатоплений довгою сльотою теж безроси-святині; в іншому боці «вбито полу-день/злий-голосний», бо коли полудень не єсонячний, він смутний/вбитий, і так самовідчуваємо гарний сонячний вечір, колизапалюється небо на заході, бо сльотапостійно наводить смуток, а від жари/спеки ховаються люди, а від сльотитакож. Цікаво, що вбивство не було убив-ством: «І маком червоним/ кинуто вжито...», коли у добру погоду ми радіємочервоним макам в житі, які переносять ісльоту, і сушу на знак Божої любові долюдства, з якої простягається нам небес-ний букет червоних маків для всіх коханихземлі.

Добренький читач, хоч і початківець,відкриє на перше-друге читання, що вір-шик не віршик, а пісенька, що прославляєжиттєдайність дощику, а до мари/пред-овгої сльоти може долучитися і сму-ток/неприємність, або таки нещастя,але не в прямому сенсі, бо ні ранок, ні полу-день, ні вечір ніхто не вб’є як істоту. Хібазатьмарить їхню красу, збентежитьчари небесні, або людський спокій на землісвоїм безглуздям – забрудненням природи про -мисловцями, природними катастрофамиі людським ігноруванням довкілля, забава-ми та зарозумілістю сильних, що знева-жають міжнародне право вторгненнямна чужі землі війною тощо, коли поверхо-вість – без алегорій та її символіки.

Цікавіше шукати інший ключ до весе-лої/невеселої пісеньки «Там, де той дощик,вечір убито…», яка кличе назвою читачадо тексту, щоб зрозуміти чудо-диво – «ве -чір убито…». Вірш здається простим ігарним, а коли зрозуміти його художнєнавантаження, тоді можна оцінити якрідкісним шедевром, символічною піснею-протестом у нашому столітті, яке про-стелило нам усім на планеті Землі косміч-ну загрозу, не тільки тривогу i страх, апрямо безвихідний терор смерті, що вико-рінює життєві умови дня. Отже, віршпана І. Ковача простягає раптом пасткунеймовірності, може, й безглуздя, якщо незадумуєшся, яке таїнство зашифроване вньому?!

Розглянемо його просту структуру:

містить всього 16рядків, що осно-вуються на трохеї,як більшість на -род них пісень і маєвін дві восьмирядко-ві частини з розпо-відним тоном-сюр-призом стривоже-ного автора пов -тор ним дощиком,тому що й першийнепокоїв чимось ізараз охоплює душу «майже жура» зі сто-рони дощику, а з другої сторони «грузнемара», насувається небезпечно/«грузне»,бо дощик собі «сіє, мов сито»/січе, просу-вається в душу з несподіваною страшноювісткою»: «він мені скаже,/де й коговбито», і це напевне тому, що не вперше!

Лірика І. Ковача нераз переплітається зепікою і просуває нам зав’язку, немов урумунській баладі «Міоріца», де зависні накрасу і багатство овечок «молдована»близькі йому братні чабани румунськихземель «унгурян і вренчан» готують неща-стя звечора», щоб вбити цього після захо-ду сонця і забрати овечки. Тут вже не про-стий конфлікт між трьома звичайнимилюдьми, а між побратимами, які зави-дять мирному співжиттю та єдностіодного народу.

У цьому вірші відкритий конфлікт –поширений на планетарному рівні, якдоказує алегорично друга частина»: «Тамвбито ранок/злотний напій» з росою, якоюГосподь напуває природу Землі – посвячуєїї, «там вбито полудень/злий-голосний»,гомін життя, що обідом відчуваєтьсянайсильніше, а «там вечір убито…», і цевже, певне, буде велике нещастя, можли-во, якийсь катаклізм! Людство не дужедбає сьогодні про нашу святу Землю, хочвона наче Божий рай простелена переднами зі своїми чарами: лісами, ріками,горами й морями, травами й квітами,садами, виноградниками й полями з пта-шеними концертами, з надзвичайнимисвітами, рослинними й тваринними,сушею, повітрям й морями, де посів заразвсюди людський бруд, якого й не можна нізаховати, ні обробити, ні спалити, аніпочистити!

Земля відчуває удари атмосферою, гід-росферою, літосферою та біосферою, ініхто не зупинить отруєння людей, поши-рення хвороб, хімічних, механічних і теп-лових ушкоджень, які загрожують жит -тю мільйонам людей! Тоді алегорія «вби-того ранку, вбитого полудня і вбитоговечора» стає тривожним сигналом, щобопам’ятати людство, яке самовинищу-ється зневагою людини до Природи.

Згадує 8-й Псалом, що Господь зробивлюдину господарем довкілля, правити йогоз любов’ю, не винищувати.

ІВАН КОВАЧ І ПІСНЯ-ПРОТЕСТ НА ЗДОРОВ’Я ЗЕМЛІ:«ТАМ, ДЕ ТОЙ ДОЩИК, ВЕЧІР УБИТО…»

Лист до редакції«Вільного слова»

Шановний пане Іване, здоров'яВам і всій Вашій родині! Незабуваю Вас і завжди любуюсьвашими віршами, чому й пишувдруге про іншу з них, щоб звер-тати увагу на красу і потребупоезії. Не шкодила б рубрика-конкурс аналізу малих шедеврів,зокрема для учнів, яку б веливикладачі української мови.Пробачте мені за пропози-цію.На многії Вам літа і всімВашим співпрацівникам!

Іван КІДЕЩУК

(Продовження на 10 стор.)

Іван КІДЕЩУК – грудень 2019 р.


20листопада 2019 ро -ку в рамках проек-ту «Муль ти куль -тур ність в кі нема -

тографічному мистецтві», якийпроходить за підтримки мерії міс -та, в залі урочистостей «Діа дема»Будинку культури ім. Міхая Ур -саке Яська філія Союзу українцівРумунії представила українськийфільм «Заборонений» режисераРомана Бровка.

На заході були присутні пред-ставники місцевих органів влади,фа культету славістики Універ -ситету ім. Александру Іоана Кузита Націо наль ного коледжу мис-тецтв ім. Октава Банчіли, з якиминаша філія тісно співпрацює, атакож представники інших націо-нальних меншин, студенти тавикладачі з України та Румунії:загалом 90 глядачів.

Почесними гостями цієї подіїстали: Світлана Приходько - Iсекретар Посольства України вРумунії, Марина Мовчан – аташеПосольства та румунський режи-сер Овідіу Лазар (режисер понад50 вистав, що отримали численніпризи різних національних таміжнародних театральних конкурсів (уФрайзбурзі (Німеч чина), Парижі (Фран -ція), Касабланці (Марокко), Кишиневі (Р.Молдова).

До присутніх з вітальним словом звер-нулась керівник відділу культурних про-грам Будинку культури «Міхай Урсаке»м. Яси пані Марія Білашевскі, I секре-тар Посольства України в Румунії паніСвітлана Приходько та голова Яськоїфілії Союзу українців Румунії пан ВікторГригорчук.

Захід було відкрито відеозверненнямдо глядачів режисера Романа Бровка таавторів сценарію Сергія Дзюби та Арте -мія Кірсанова. Вони розповіли про при-чини, що спонукали їх написати сценарійі, відповідно, поставити цей фільм.Цікавими були факти про задум тапостановку фільму. Як виявилось, зарезультатами опитування, проведеногосеред уч нів, студентів, викладачів таінших верств населення, постать ВасиляСтуса для 90% респондентів не є відо-мою. Багато хто з них не знали фактів зйого біографії та не могли продекламува-ти хоча б декілька рядків з його поезії.

За 28 років незалежності України цеперший правдивий фільм про В. Стуса.

Перед показом фільму румунськийрежисер Овідіу Лазар зазначив, що«...українці показують прав ду». Вартозазначити, що у фільмі на прикладі доліВ. Стуса показана участь цілого ряду дія-чів культури 60-80-х років, борців за сво-

боду та незалежність українського наро-ду.

Фільм орієнтований на широку гля-дацьку аудиторію. Актуальність його в

тому, що він присвячений багатьомполітичним в'язням того часу.

За словами авторів, вони досяглипоставленої мети, оскільки фільмвикликав зацікавленість молодогопокоління не тільки особистістю В.Стуса, а і його сучасників.

Мета екранізації фільму буладосягнута, адже після переглядузацікавлені глядачі шукали в мере-жі інтернету матеріали про епоху В.

Стуса та його особистість. Перег лядвикликав позитивні емоції, ба жанняподілитись враженнями про роботу твор-чої команди, що створила кінофільм«Заборо не ний».

Зокрема, дякуємо Посольству Українив Румунії, режисеру фільму «Забо -ронений» Роману Бровку, авторам сцена-рію Артемію Кірса нову та Сергію Дзюбіза їх відеозвернення та за надане сприян-ня Союзу українців Румунії в організаціїзазначеного вище заходу.

Примітка: Василь Стус народився 6січня 1938 року в селі Рахнівка Гай -синського району Вінницької області, апомер 4 вересня 1985 року в таборі БЦ-389/36-1 поблизу с. Кучино Пермськоїобласті РРФСР).

Василь Стус – видатний українськийпоет і літературознавець XX століття,правозахисник, борець за незалежністьУкраїни. Він один з найактивніших пред-ставників українського дисидентськогоруху, лауреат Державної премії Т.Шевченка (1991), Герой України (2005,посмертно). За власну віру в необхідністьзбереження та розвитку українськоїкультури він був репресований радян-ською владою. Його творчість була забо-ронена, а сам він був засуджений на довгіроки ув’язнення в тюрмі, де і помер.

Віктор ГРИГОРЧУК,голова Яської філії СУР

Український фільм «Заборонений» був презентований у ясах


Четверта хвиля міграції відбуласяпісля Грудневої Революції 1989-гороку, яка продовжується і сьогодні.Впродовж неї компактні групи укра-

їнців із марамороських і буковинських сілдоповнили українське населення із Щуки,Драгомірешт, Дарови, Поґанешт, Малого Беч -кереку, Салбаджелул Ноу, Джелу, Варіа -шу, Ґоттлобу, Томнатику, Синні колауМаре, Бетгаусена, Малих Ремет, Маш -локу, Бринешт, Ченаду, Соки, Ніцкі -дорфу, Петроси Великої у повіті Тіміш,Кіеру, Дуд і Тирнови у повіті Арад.

Бевка Петро із Петроси Великої роз-казує: «1990-го року у Петросу Великуприїхали перші українці із Марамо -рощини: Куліча Штефан і Кут Штефан ізРускови, а далі приїхали і з інших мара-морських сіл. В цілому селі жили німці,які продали свої господарства і поїхали уНімеч чину. У першу чергу, українціство рили місцеву організацію Союзуукраїнців Румунії, з допомогою якої вве-лося вивчання української мови у школіі створилася у дитячому садочку групадітей із викладанням на українськіймові. В наступні роки ми зуміли збуду-вати українську православну церкву».

В українських селах, які створеніпонад 100 років тому, чисельність жите-лів зменшилась в останні десятиліттяХХ-го століття і на початку ХХІ-го сто-ліття внаслідок міграції молоді до міста.Все ж таки, це довело до збільшеннячисла українців у містах, як Тімішоара,Лугож, Фаджет, Синніколау Маре,Карансебеш, Решіца і Арад. Сьогоднітільки у повіті Тіміш українці розпов-сюджені більшим чи меншим числом убільше 200 населених пунктах. Числожителів повіту Тіміш, які за переписомнаселення лютого 2002-го року оголоси-лися етнічними українцями, було 7621, зяких у Тімішоарі – 802, а у Лугожі –750.За переписом населення 2011-го року,записалося тільки 5950 українців. Уповіті Караш-Северин число українцівбуло приблизно 6400 душ, головно уселах Копашиль, Зоріле і Корнуцел, їхнінаслідники розійшовшись по містахцілого Банату. За переписом населення2011-го року, записалися як українці2483 особи. В останні десятиліття, слі-дом за тими українцями, які поселилисяу повіті Арад, приїхали багато україн-ських родин із Мараморощини, якіпоставили основу сильної громади уселах Тирново, Дуд і Кіер, число цихдосягаючи 1500 осіб (1261 за переписом насе-лення).

Подані вище цифри не відображають дійс-ність, тому що не були записані і всі ті, що поїха-ли на заробітки на чужину, а у деяких місцевос-тях перелік населення був зроблений поверхово,багатьох осіб не питаючи, до якої етнічної групиналежать. Маючи на увазі, що за законом під часперепису населення громадяни Румунії маютьповну свободу заявити свою етнічну приналеж-ність, багато тіміських жителів оголосили себерумунами або навіть іншої національності (сер-

бами, німцями, угорцями). На це сприяло відда-лення від своїх етнічних громад (хоча прізвищепоказує на їх українське походження), внаслідоксоціального і професійного включення дорумунської громади і створення мішаних сімей.

Вищі дані та міркування достатні для під-креслення важливості створення організацій,призначених представляти співживучі націо-нальності Румунії, культові та культурні устано-

ви. Мова іде про організації меншин, про цер-кви, школи або класи із викладанням на мате-ринській мові, культурні доми і т.д. Їхня роль єстворення для всіх співживучих національнос-тей матеріальної і духовної підтримки для вира-ження – через мову, звичаї, культуру – участі уздійсненні ідей спільноти щодо повної рівностіу затвердженні всіх держав, членів Євро -пейського Союзу.

Так, 28 грудня 1989-го року, з ініціативи ЮриСеменюка була записана місцева організаціяукраїнців міста Лугож, а в січні 1990-го року

було створено Союз українців Банату, до керів-ного комітету ввійшовши професор СеменюкЮра – голова, Біланін Юра – заступник голови,Павліш Василь – секретар, юрист МасикевичЄвген – почесний голова. 23 лютого 1990-гороку створено Союз українців міста Тімішоара.Перший його голова був Бучута Степан, а секре-тар – Руснак Андрій; члени: Даніла Еуфіміє,Шутак Юра і Ковач Аурелія. Після реорганізації,

яка відбулася 2000-го року, головою СУРТіміш був обраний Глеба Юра. Лібер Іванбув вибраний головою СУР Караш-Северину, а Микулайчук Гаврило – голо-вою СУР Арад. Із цих даних виходить, що2015-го року українці Банату святкували25 років від заснування Союзу українцівБанату і 15 років від заснування повіто-вих філій СУР, подія, на якій членизасновники Союзу та інші видатні україн-ські і банатські особистості отрималиплакети і ювілейні грамоти від КомітетуСУР, філія Тіміш.

Сьогодні керівникам філій допомага-ють секретарі Цімбота Ліліяна в Тімішу,Ганціґ Анна в Араді і Блаж Марія уКараш-Северині, а також повітові коміте-ти, до яких входять Дрозд Василь, КовачІван, Корнищан Микола, Кимпяну Іван,Бумбук Міхаєла, Грінь Анна, ГребеначДокія, Шпілька Сорін, Ньорба Іван уТіміші, Микулайчук Степан, Ганціґ Анна,Дзіцак Дмитро, Лазар Юра, МатящукАнна, Гриздак Тітіана у Араді і ПоповичІван, Тюх Юра, Сімеску Ольга, Верши -гора Володя, Шушко Сільвія, Мали -новський Василь, Дзіцак Василь, Попо -вич Дмитро у Караш-Северині.

З 1990-го року Союз українців Румуніїз центром у Бухаресті представляє інтер-еси всіх українців Румунії, маючи і одно-го представника у Парламенті Румунії,яким з 2015 р. є пан економіст Микола-Мирослав Петрецький, він же депутат уПарламенті Румунії. СУР має повітовіфілії на Мараморощині, Буковині, вБанаті, Добруджі і в Бухаресті. В своючергу, вони створили місцеві організаціїу більшості населених пунктах, де існу-ють українські громади. СУР має вирі-шальний внесок у збереженні національ-ної ідентичності і материнської мовиукраїнців у Румунії.

Завжди українці Банату усвідомлюва-ли своє походження і приналежність доукраїнського народу, відновивши зв’язкиіз родинами, які залишились у колишньо-му Радянському Союзі, особливо почи-наючи із 1970-их років, а ті, що приїхалиіз Мараморощини і Буковини, не перери-

вали ніколи цих зв’язків. Після ГрудневоїРеволюції 1989-го року СУР встановив зв’язкиспівробітництва із багатьма організаціями і міс-цевостями з України, Сербії, Угорщини і, з допо-могою Посольства України в Бухаресті, булиорганізовані екскурсії в Україну та артистичніансамблі українців Банату брали участь на різ-них фестивалях і конкурсах у країні і за кордо-ном Румунії.

Іван КІМПАН-КИМПЯНУ

СТОРІНКИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНЦІВ БАНАТУ.ПРИЧИНИ І ЕТАПИ МІГРАЦІЇ УКРАЇНЦІВ ДО БАНАТУ

(Закінчення з попереднього числа)

Ще в першому випуску літературно-наукового альманаху «Обрії»(1979) Марія Бойко в статті підпромовистою назвою «Дитяча

література – література серйозна» вказувала нагостру потребу віршованих, прозових і драматич-них творів для найменших українськомовнихчитачів Румунії. Ішлося також і про певні здобут-ки в цій галузі літературної діяльності, пов'язанихіз творчістю Юрія Павліша, Івана Мойсюка,Михайла Михайлюка, Оксани Мельничук та ін.Особливо наголошувалося на книжці МихайлаМихайлюка «Мурчик кіт упав з воріт», яка, надумку авторки статті, «для дітей майже новина, ботаких творів у нас мало, а діти люблять читати вір-шовані казки, головно, в яких багато гумору».Отже, Марія Бойко окреслила проблему, яка зали-шається актуальною і сьогодні – брак якісної літе-ратури для дітей у загальному вимірі і частково вжанрово-тематичному, бо із приходом нових поко-лінь змінюються й смаки та вподобання читачіврізних вікових категорій, в тому числі й наймолод-ших, але незмінними залишаються критерії, заякими оцінюються твори для них – виховні, пізна-вальні, естетичні та ін.

Водночас наголошу на тому, що з часу публіка-ції статті Марії Бойко сталося багато важливихподій, які докорінно змінили ситуацію в розвиткуукраїнської дитячої літератури Румунії.Насамперед треба відзначити вихід журналу«Дзвоник», який здобув заслужене визнання іпопулярність серед українських дітей Румунії. Найого сторінках друкуються твори письменників зУкраїни та інших країн, але найважливіше, щоперевага віддається місцевим авторам, які найкра-ще знають смаки і вподобання своїх маленькихчитачів і творять для них у відповідних жанрах ітемах. Крім того, на поприщі української дитячоїлітератури в Румунії голосно заявили про себесучасні письменники: Михайло Трайста, МаріяОпрішан, Марта Бота, Марія Чубіка, ЛюдмилаДорош та ін., які вже встигли опублікувати своїкнижки для дітей різного віку. Відрадно, що до цієїкогорти письменників упевнено приєднується йІрина Мойсей, яка рекомендує читацькій увазісвою першу книжку для дітей «Найкраща мама»,надзвичайно цікаву і тематично, і жанрово, а особ-ливо – майстерною оповідною манерою, сповне-ною хвилюючих несподіванок фабулою та доско-налою віршовою формою.

Поетична збірка Ірини Мойсей адресуєтьсянасамперед дітям, але вона, безперечно, будекорисна всім, надто ж батькам, які покликані пер-шими відкривати своїй малечі загальноприйнятілюдські чесноти. Відтак до цього долучаться вихо-вателі дошкільних установ і вчителі.Найважливіше, щоб у цій високій місії першістьпосіли почуття громадянського обов'язку передсвоєю країною і гордість приналежності до кон-кретного роду і народу. Вважаю, що саме цимиякостями передовсім і приваблює збірка ІриниМойсей. Адже в ній багато повчального, такого,що спонукає кожного замислитися над тим, як бине відірватися від рідної гілки і не потрапити піддошкульний сміх і загальний осуд. Важливо, що

письменниця робить це дуже тактовно й ненав'яз-ливо, демонструючи при цьому високу мистецькудовершеність. З цього погляду найвдалішимивидаються два твори – своєрідні притчі «Не цурай-ся свого роду!» і «Найкраща мама». У першому зних проводиться думка про найголовніші речі вжитті кожного триматися свого роду і берегтирідну мову, бо:

Як заміниш свою суть,Станеш на непевну путь.Ти нікому на догодуНе цурайся свого роду.Що б не трапилось з тобою,Залишайсь самим собою.

У другому творі возвеличується почуття людсь-кої гідності, а через вчинок малого совеняти, якепопри насмішки інших птахів зуміло відстоятивласне переконання – рідна мама найкраща в світі,передано те найсокровенніше у житті кожного, хто

має любов і повагу до свого й чужого, до себе йінших.

Надзвичайно важливо, що книжка ІриниМойсей сприятиме також пізнанню дітьми довкіл-ля, таємниць природи та її краси («Тук-тук-тук»,«Веселка», «Як упаде з неба зірка», «Нічний гість»та ін.). Мова творів письменниці барвиста, багатана поетичні асоціації і, головне, доступна сприй-няттю дитини, відповідна її внутрішньому світу,інтелекту та віковим особливостям. Ось як, примі-ром, передано народження нового дня у віршова-ній новелі «Найкраща мама»:

З-за гори на горизонті Вибігли проміння злотні, Сонця диск піднявся мідний –Починався день погідний. Від нічного сну збудилась Звірина, заметушилась, Птаство дружно заспівало, Новий Божий день вітало. Ліс, в жупан зелений вбраний, Ранньою росою праний,

Зашумів, зрадівши днині: «Буде ясно й тепло нині».

Приваблює збірка Ірини Мойсей і своїм жанро-вим багатством. Тут і віршовані притчі, новели,оповідання, казки, байки, «веселі задачки» тощо.їм притаманні цікаво побудовані сюжети, лаконіч-но змальовані живі сцени, індивідуалізовані харак-тери, вміння в малому показати велике, у буденно-му – незвичайне. А що найбільш важливо, пись-менниця поступово дає зрозуміти маленькомучитачеві, що погано, а що добре, і в такий спосібстворює в його душі ауру добра, любові і людяно-сті. Впевнений, що «Найкраща мама» ІриниМойсей матиме щедру читацьку увагу, активносприятиме формуванню в душах малечі найкра-щих людських якостей, гідно увійде у скарбницюукраїнської дитячої літератури.

Володимир АНТОФІЙЧУК


З НоВИХ ВИДАНЬ СУр

Кілька міркувань про українську дитячу літературурумунії та поетичну збірку ірини Мойсей(передмова до книжки для дітей «Найкраща мама»)

Веселі задачки

Ось і осінь загостила, Ліс увесь позолотила. Милуватися ж не час, Білка дбає про запас.

Щоб спокійно зимувати І щоб голоду не знати, Їй потрібно би горіхів Назбирати аж п'ять міхів.

А в один такий ось міх Входить сто один горіх. Але цього недостатньо, Треба ще грибочків сотню.

Та якось одної днини Білка сіла на хвилину: «Досить вже, чи ще збирати?» І почала рахувати:

«Сто горіхів - в комірчині, Двісті сорок п'ять - у скрині, Ще в коробках двох лежать, В кожній по вісімдесят.

І грибів уже не мало Цими днями назбирала Та розвісила сушити, Треба теж їх полічити:

Вісім сохнуть на ялині І дванадцять - на соснині, На березі ще сімнадцять І на дубі- вісімнадцять. А ще в скрині двадцять п'ять Уже сушені лежать».

Білка пальці загинала І старанно рахувала, Але збилась в котрий раз. Може, помогти їй час?

Тож давайте усі разом Порахуємо запаси, Чого й скільки їй збирати, Щоб спокійно зимувати?

Відповідь: Щоб спокійно зимувати, білочці потрібно зібрати ще 25 грибів.

На факультеті іноземних мовКлузького Університету іменіБабеша-Бойоя, на кафедріслов’янських мов, у відділі

української мови та літератури пройшовостанній у цьому році захід. Його булоприсвячено геніальному українськомурежисерові радянського періоду, визначо-му класику світового кінематографу –Олександру Петровичу Довженку (1894-1956). Його вважають талановитим про-заїком, публіцистом і драматургом,художником, сценаристом і великим пат-ріотом свого народу. О.П. Довженка нази-вають «генієм краси і мучеником часу»,постаттю «особливою і масшабною».Він є автором всього лише 7-ми кінострі-чок, які стали однією з найяскравішихсторінок у створенні національного укра-їнського та й загалом радянського кінема-тографу. Найвище визнання отрималайого робота «Земля» (1932), яку у 1958році міжнародна кінокритика назвалаодним із 12-ти найкращих фільмів всіхчасів і народів.

Подію відкрив голова Клузької філіїСоюзу українців Румунії пан доктор-лек-тор Іван Гербіль, який стисло румунсь-кою мовою перерахував досягнення і особ-ливості творчості Довженка для тихстудентів і гостей зустрічі, які не воло-діють українською. Підкресливш йогоестетичне кредо, свідомий вибір загаль-нолюдського поняття краси, як темитворчості на противагу проблемності ізлободенності, пані Гербіль процитувавзапис із Довженкового щоденника: «Якщовибирати між красою і правдою, я виби-раю красу. У ній більше глибокої істини,ніж у одній лише голій правді. Істиннетільки те, що прекрасне. І коли ми непостигнемо краси, ми ніколи не зрозуміє-мо правди ні в минулому, ні в сучасному, нів майбутньому. Краса нас всьомуучить...».

Про становлення і визна-чальні риси Довженка-особи-стості та Довженка-творцяйшлося у доповіді доктора-лектора пані Михаєли Гербільна тему: «Геній Довженкапокорив всесвітнє кіно».Викладач говорила про розглядДов женкового спадку з двохперспектив: перша «повністюзадовольняла радянську владу іпоходженням, і напрямкомрозвитку свого таланту». ТойДовженко вірив в «ідеальнийобраз комунізму, непомилко-вість більшовицьких вождів іправомірність революційногонасильства». Він відображавулюблену тему партійної вер-хівки – класову боротьбу, вико-ристовуючи єдино дозволені методисоціалістичного реалізму. До цього періо-ду відносять кінострічки «Арсенал»,«Земля», «Щорс». Та з часом сформувавсяінший митець, який дивився на речі зіншої перспективи і який створив «новий

філософський погляд на радянську систе-му і місце в ній українського народу».Цього Довженка відкрили фахівці ущоденнику, розпочатому під час ДругоїСвітової Війни. Його нові вартості

знайшли своє відображення у ряді кіно-стрічок та повістей. Однією з них єстрічка «Україна у вогні», яка вважаєть-ся «повстанням на захист українськогонароду». Цю роботу Сталін заборонив, а їїавтор дорого і довго платив за прозріння

та патріотизм, за зображення правдивоїтрагедії українського народу на початкуДругої Світової Війни.

Останньою кінострічкою О.П. Дов -женка є «Зачарована Десна», яку без сум-ніву можна віднести до надбань, яківідображають іншого, зміненого генія.Критики називають цю роботу «повістюні про що і про все одночасно», яка виріз-няється відсутністю конфліктності івідсутністю негативних персонажів. Це«мозаїка епізодів» з дитинства автора таситуацій, що вражають то «комізмом токрайнім драматизмом». Дослідники водин голос говорять про вдале «возвеличу-вання свого народу" та про оспівуванняпрекрасного: не пафосно, не соціалістич-но, а надзвичайно ніжно, мяко, просто івід чистого серця – так, як тількисправжній геній може. Цей простий поформі, але не для всіх легкий для сприй-няття шедевр, було переглянуто на захо-ді. Переказати його дійсно важко, бо цястрічка не має сюжету як такого. Алевсіх нас присутніх вразила непевершена,чарівна картина вимальованого Дов -женком світу. Вона поєднує красу приро-ди і красу простої людини, що вміє житиу злагоді з усім навколишнім, не дивлячисьна протиріччя. Ця краса у злагоді, надумку автора, є найвищим змістом нашо-го існування, секретом виживання і дже-релом нат хнення. Мені ця стрічка вида-лась закликом до толерантності, досприйняття світу в його різнобарв’ї і від-мінностях, до радості від добре виконаноїсправи, до відновлення здатності ті ши -тися сонцю, зливі, повені чи буянню рос-лин. Це незвична робота для того часу, вякій автор неймовірно яскраво і в якійсьбатьківській, добрій манері нагадує нампро вроджену здатність людини радітикожному дневі. Це геніальний показвиняткового творця змісту життя

людей на землі. Це не тількиповернення змученого крова-вою боротьбою революціоне-ра до першоджерел – сім'ї,народу, природи, а й повер-нення колись переконаноготворця соціалістичного май-бутнього «...від класових цін-ностей до національних ізагальнолюдських».

На нашому заході повер-ненням у сьогодення давніхзвичаїв стало колядуваннягрупи молоді та студентів,які вже традиційно відбу-ваються у цей передсвятко-вий період. Старовинні тавсім відомі пісні є завждитією ланкою, що єднає при-сутніх різного віку, різнихнаціональностей та куль-

тур. І ця єдність органічно відповідаєцілям клузьких заходів та цінностямукраїнського народу і її найкращих пред-ставників.

Ольга СЕНИШИН


125-ту РІЧНИЦЮ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ О.П. ДОВЖЕНКА ВІДСВЯТКУВАЛИ У M. КЛУЖ-НАПОЦІ

(Продовження на 11 стор.)Проф. Василь ПАСИНЧУК,

перший заступник голови СУР

(Продовження. Поч. на 8 стор.)


Православні християни почалиРіздвяний піст. Протягом одно-го церковного року маємо вста-новлені чотири великі періоди

посту: Піст святих Апостолів Петра іПавла, Піст Пресвятої Богородиці,Великодній Піст та Різдвяний Піст.Останній був встановлений для того, щобкожна людина мала можливість приготува-ти себе для того, щоб стати «дитиноюБожою» (Ін 1,12).

У контексті глобалізації можна запримі-тити, що всі великі християнські святамайже повністю втратили своє значен-ня, і, на жаль, релігійні свята сталибільш комерційними, людина вженемає часу, або вже не дуже бажаєдумати про справжнє значення свята,а приділяє всю свою увагу побільшепокупкам, подарункам та готуваннюстрав.

На щастя, у наших українськихселах Мараморощини церковні свята,а головно Різдво Христове, християнисвяткують як для радості душі, так ітіла, як вони успадкували від своїхпредків. Різдво у нас святкується застарим стилем, тобто за Юліанськимкалендарем. На першому місці єСлужба Божа, потім різні обряди з нагодиСвятого Вечора, коли вся родина збираєть-ся за столом з пісними стравами, а вже пер-шого, другого і третього дня Різдва за сто-лом зі скоромними стравами.

На Різдво у нашому селі дуже добре збе-рігся давній звичай колядування. Малі дітиходять колядувати зі звіздою, або з трьомацарями, а переважно колядують групами,парубки виступають у виставі Вифлеєм, адорослі ходять зі Старою або Церковноюколядою. Цими днями колядки лунають повсьому нашому селу.

На Святий вечір колядування починаютьдіти, які стараються колядувати в кожнійхаті, оскільки ми у Бистрому майже всіродичі й живемо в любові та порозумінню.Всі християни з радістю відкривають своїдомівки та приймають колядників з вели-кою радістю та вдячністю.

Перший день Різдва починається в цер-кві зі Святою Літургією, в якій берутьучасть всі мешканці села – від малого достарого та їхні гості. Після Служби Божоївсі повертаються додому, оскільки післяобіду чекаємо на Вифлеєм. ВиставаВифлеєм, до складу якої входять хлопці, якіграють певні ролі, зображає дійство, щовідбулося з нагоди народження ІсусаХриста у Вифлеємських яслах. До складувистави Вифлеєм входять два ангели, якіперші заходять до хати і починають співатипрекрасну пісню, в якій висловлюють

радість Різдва Христового, так, як ангели нанебесах співали над Вифлеємськими ясла-ми: "Слава вовишньому Богу, і на землімир, у людях благовоління". Після цієї пісніпочинається прекрасний діалог між члена-ми вистави: ангелами, Іродом, пастирями,царями, дідом. Все, що написано у Святомуписьмі, вся дія з нагоди Різдва Христовогопредставлена у виставі Вифлеєм, щоб зновувідновити в серцях і душах християн тойчудовий момент.

З виставою Вифлеєм хлопці ходять відхати до хати протягом трьох днів сповіщатипро Рождество Ісуса Христа. Вистава закін-чується однією із численних колядок, якіколядують у нашому селі. Старший пастирвіншує господарям. Люди дуже оцінюютьВифлеєм, уважно слухають парубків, дяку-ють за коляду і дають їм гроші, зокрема напідтримку церкви.

На другий день Різдва, після СлужбиБожої, у нашій українській православнійцеркві колядують діти, підготовлені панідобродійкою Юстиною Юрча та отцем пен-сіонером Іваном Арделяном. Вони співаютьколядки на два голоси, декламують вірші, априсутні радіють тому, що діти так гарноспівають, ходять до церкви та слухаютьСлово Боже, а також продовжують традиціїсвоїх родичів та дідусів.

Після обіду знову чекаємо колядників, нацей раз «Стару Коляду». Не знати, хто єавтором цієї коляди та якого вона віку, але її

дуже люблять всі наші християни. Доскладу старої коляди входять 8-10 чоло-віків під акомпанементом чоловіка абопарубка, який грає на скрипці.Увійшовши до хати, вони сідають за стілі починають співати колядку "Ой дай,Боже", в якій іде мова не лише пронародження Ісуса Христа, але і про всейого людське життя, кінчаючи із страс-тями та смертю на Хресті й приспівом"Ой дай, Боже." На третій день РіздваСтара коляда колядує в церкві. Всі уваж-но слухаємо і стараємось співати разоміз ними, щоб не забути слова цієї прек-расної колядки.

Не хочу перехвалити наше село, алетреба сказати правду. А правда полягає втому, що завдяки способу, яким ми святкує-мо Різдво Христове у молитві, в колядці тана гостинах, кожний гість, котрий завітає донас на це велике свято, бажає й наступногороку святкувати разом із нами РіздвоХристове. Але все, що гарне та веселе,скоро минає, а зі всього цього нам требазрозуміти, чому саме народився ІсусХристос? А на це запитання прекрасно від-повідає митрополит Варфоломій: «СинБожий раждається, жиє між людьми, поми-рає, воскресає з мертвих, возноситься нанебо, а після себе залишає відкриті одніВорота: Ворота Царства Небесного!».

д-р Іван ЮРЧА,отець Української православної

церкви села Бистрий Марамороського повіту

Недаремно Богдан Ігор Антоничвіршем-гімном «Зелена Єван -гелія» зауважує якраз любитий шанувати святиню чарівної

природи: «Ти поклоняйся лиш землі/Землістобарвній, наче сон цей!», бо це – єдинаможливість зберігати життєві умовидля людства, інакше людина стає ворогом«матері землі», «матері годувальниці», яксвідчать давні пословиці, «Земля - нашамати, всіх годує», коли шануєш її, як свя-тиню, a коли не шануєш, губиш життя,бо «Земля дає все і забирає все». З давніх-давен люди відчували її живою, обожне-

ною: за Біблією, людина походить з одухо-твореної землі і в землю повертається присмерті. Землю люди любили і люблять,лікувалися нею, цілували свою праматірвітчину/вітчизну, батьківщину, мате-ринське лоно! Румунський народний геройДан в татарськiм плину перед смертюпросить поцілувати рідну землю, яка від-чуває любов свого сина і здригається прирозлуці з героєм (В. Александрі).

Надіємся, що турботлива пісня-про-тест Івана Ковача на здоров’я людства іхворої планети Землі прихилить людей,щоб любили плодючу землю, як любили їїпредки. користувались технологією пози-

тивно на загальне добро, уникали нена-ситність та зневагу людини, що стелитьбруд та отруту, вбиваючи природу –ранок-святиню, полудень життєдайний івечір миротворчий та солодкий чарами-снами, яких оспівує поет на захист невин-них з покликом в ряди поклонників-Богомольців зупинити нещастя на Земліта насівати червоних маків безмежноїлюбові до Бога і свого ближнього, божиття в людини – одне, як і одна є мати-земля-годувальниця i тепле лоно її.

Хай Новий Рік і поезія-краса, мас-медія,вчені і людство зберігають нашу святи-ню-землю!

ІВАН КОВАЧ І ПІСНЯ-ПРОТЕСТ НА ЗДОРОВ’Я ЗЕМЛІ:«ТАМ, ДЕ ТОЙ ДОЩИК, ВЕЧІР УБИТО…»

(Закінчення. Поч. на 5 стор.)

Різдво в селі Бистрий Марамороського повіту


15

...чорНоБИЛЬ-СЬКУ ЗоНУ

Максимкові приснилося, щовисох ставок, що не сталойого. Замість води жовтієвелика яма, довкола неї аж

палахкотить поруділий, сухий очерет.Хлопчина злякався, що без ставка пропадей він. Не про рибку думав крізь сон, бо тієїрибки вже давно ніхто не бачив. Чи самаперевелася, чи виловили її ще до голоду.Відколи забрали в людей землю, зігнали їхдо тсозу й по селах пішов голод, з того дня,як поховали маму, хлопчину вдень годувалиставок і берег, а вночі снилися сни.Видилось те, що вдень було насправді: лозив березі, камінчики, устояна, перемішана зжабуринням вода, чорна бляха на двох цег-линках. Максимко навчився під тією бля-хою розпалювати вербовий хмиз. Упіймаєхваточкою кілька жабок чи навіть п'явок,кине на гарячу бляху, присмажить та й хру-має... Тому й не спух, навіть бігати може.Хлопців багатьох уже нема, а котрі щелишилися – човгають опухлими ногами,наче колись повстяками старі діди;Максимко ж собі проворний. Навіть дошколи ходив. Зосталося в його другомукласі семеро. Вчителька робила переклич-ку:

– Лавренюк Петро!– Вже здох,– сказала котрась.дівчинка.– Пилипенко Гриць!– Здох...– Не здох, Наталю, а вмер, – виправила

вчителька.– Ні, Варваро Петрівно,– стояла на своє-

му Наталя,– вмирають ті, що хворіютьдовго, що лежать, а тут спух із голоду – й натой світ...

– Це тобі куркуль набалакав! – свариласяна Наталю вчителька. – В нашій радянськійкраїні нема голоду, тільки тимчасова неста-ча окремих продуктів харчування.

– А чого ж?..– Замовчи й не розводь куркульських

теревенів, бо до директора поведу! – грим-нула вчителька.

Директора боялися всі. І Наталя змовча-ла.

Здихали хлопчики й дівчатка, дорослі ймалі. їх звозили і скидали в широку яму. Неслухали Максимка, то й здихали. Він, хоч імалий, кожному радить, як бути. Ще колибув живий Гриць Пилипенко, то видибаєтими своїми пухляками на долину й питає:

– Що ти тут робиш, Максимку?– Дощових черв'яків шукаю. Ось бачиш,

під камінцем вилежуються.

– Ти їх їси?Максимко бере довгого, товстого

черв'яка, протягує поміж пальцями, щобвичавити з нього землю, кладе в рота й ажприцмокує.

– Не жуєш? – питає Гриць.– Нащо жувати?– А не бридко, Максимку?– Дурний ти, Грицю. Чого бридитися?

Черв'як же із м'яса. Кому бридко, хай здихаєз голоду.

– А він не дригається там, у тебе в живо-ті?

– Трішки подригається, а потім сидитьтихо... І п'явка, і жаба – все із м'яса.

– А чому ти п'явку не ковтаєш живою, аспершу смажиш на блясі?

– Боюсь, що може вкусити там, всереди-ні... А смажена смачна. Гриць знаходивчерв'яка, дивився на нього, вичавлювавземлю, а ковтнути не міг. От і повезли йогов широку яму.

Все, що із зерна чи із м'яса, можна їсти.Он стара Гуцулиха житнячки їла, хвалила-ся, що дуже смачні. Це ще давніше, колитільки починали здихати... Казала: «Нак -ладу пастку, впіймаю кілька, облуплю,спечу... Куди тим ковбасам, що буликолись!» Люди не знали, що воно за жит-нячки, то й не вірили. А вона теж добравсім хотіла, то й розказувала: «Мишенята вкомірчині завелись були, то й ловила і дума-ла собі: колись люди свинину споживали, асвиня ж усе пожирає – і, чисте, і брудне,мишка ж – тільки зеренце та соломку,житечко...» Тому й житнячками мишокназивала, казала: «Не облуплена – мишка, аоблупити, спекти – житнячок...» Але немавже й Гуцулихи. Перевелися в комірчинімиші – і її не стало.

А Максимкові приснилося, що висохставок. Прокинувшись, тихо, щоб не розбу-дити тата, зліз із постелі, почапав до вікна.Глянув у шибку. За вербами, в синяві сві-танку, супокійно парувала вода. Макси -мкові засмоктало під ложечкою – тяжкозахотілося їсти. В хаті не було нічого, тіль-ки голий, без скатертини, стіл, порожніймисник, приперта до стільця липова нога,що правила татові за справжню, яку відір-вала колись революція. Навіть мух у хаті небуло. Максимко їв би й мух, але не трима-ються вони голодної хати.

По тому, як маму одвезли до широкоїями, в хаті не варили й лободи. Що їв тато,Максимко не знав. Приносив йому смаженужабку – не хоче, гидує. В тата вже очей не

видно – тільки дві рисочки під бровами,наче осокою прорізані. Тато опухлими губа-ми згадує хліб, тільки не може вимовити,каже:

– Хліп...Максимко теж пригадує, як його сетра

Соломія краяла хлібину, давала йому, щемаленькому, окраєць-цілушечку, щоб, яквиросте, дівчата любили. І тоді він не хотівїсти... Це-було так давно, наче й не булоніколи. Не хотів, дурний, їсти рум'яної цілу-шечки. Коли б зараз хлібина така завелика,як хата, він їв би і їв не спочиваючи і, зда-ється, все одно не наївся б... На таке пішлов селі, що, мабуть, ніколи він уже не покуш-тує смачного окрайця. Голод почався десьпісля різдва. До ранньої весни, ще при мамі,їли буряки, що були в льоху. Коли не сталобуряків і не стало мами, Соломія виїхала доОдеси. Якщо не згинула в дорозі, то там,певне, десь працює. Кажуть, в городі добре,там держава усім пайок видає. В школі вчи-телька казала, що робітничий клас зробивреволюцію і тепер скрізь його диктатура –це значить, що він скаже, те й робитьсяскрізь, а товариш Сталін його вчить, щобусі мали щастя. Але звідки тому робітничо-му класові знати про невеличке село, промалого Максимка? В нього фабрики, заво-ди, то й журиться, аби собі не дати пропас-ти. Соломія, певне, десь там, у робітничомукласі, якому вивезли із села усе до зернини.Добре, мабуть, Соломії. Поїхав би й він, але– малий... І тато не поїде на тій липовійнозі.

Поволі зліз із лави на долівку, підійшовдо тата подивитися, чи він ще є. Тато щебув, він дихав...

Максимка тягло до ставка. За литкипощипувала холодна роса, по тілу гулялидрижаки. Коли б швидше сходило сонце...На вишнях цвірінчали горобці. Їх тежможна їсти, – мабуть, смачні. Хлопчикипробували ловити решетом, але скільки їхвпіймаєш?.. Та й під решето пшона треба, аде воно?.. Десь далеко під небом стоялаякась незбагненна Одеса... А тут, на кутку,жив злодіячка Микита Кабак. Худенькийбув, верткий, як в'юн. Колись крізь грати украмничне вікно проліз, украв гроші і щещось там, потім по людських льохах кравбуряки, ловився, били його, кидали ним обземлю, та лишився живий. Як не стало вселі буряків, пішов на станцію, вчепивсятам до поїзда – поїхав до Одеси...

Андрій М'ЯСТКІВСЬКИЙ – на 95-річчя нашого друга

ОДЕСА-МАМА(Повість на тему Голодомору)

М'ЯСТКІВСЬКИЙ Андрій народився 1924 року в селі Соколівці наВінниччині. Помер 2003 року. Закінчив Тульчинську фельдшерськушколу та Вінниць кий педінститут. Працював сільським фельдшером,учителював, перебував на журналістській та видавничій роботах.Учасник Великої Вітчизняної війни. Автор численних поетичних збі-рок, книжок для дітей, повістей та романів, перекладів з молдавськоїта румунської літератур.

(Далі буде)


Загальна характеристика

колядок

До Християнської віри практику-валося багато магічних обрядівта ворожінь, вони дійсно спів-падали в період зимового сон-

цестояння. Через ворожіння люди старали-ся вгадувати, яким буде наступнийрік (чи дощовим чи посушливим,теплим чи холодним, врожайнимабо неврожайним), чи в господар-стві примножиться худоба, коні,вівці, бджоли, чи господарі будутьздоровими та щасливими і чи їхнімдітям, особливо дочкам, що навиданні, випаде щастя вийти заміж.Магічними діями та обрядами людимали намір здійснити побажання вновому році, про які ворожили.

Для того, щоб виконували магічніобряди, люди співали (колядки,щедрівки, засівальні пісні), в якихпоздоровляли ґаздів зі святами,бажаючи їм щастя, здоровя вновому році. З допомогоюпісень, які мали магічну силуслова, учасники старалисянакликати врожай, щастя здо-ров’я в наступному році.

Колядки та щедрівки, зви-чайно, виконувались зимою з24 грудня до перших днів січ -ня. Колядували вечором передРіздвом, а під Новий рік щед-рували (тобто співали щед -рівки; можливо, назва похо-дить від того, що здавна укра-їнці називали цей вечір щед-рим, багатим).

Термін колядка знаходимо убагатьох народів – халандія(грецьке), саlendae (латин-ське), коlеda (сербське), коляд-ка, коляда (українське, російське), colind,colin dă (румунське).

Існують багато гіпотез щодо походженняцієї назви. Деякі науковці вважали, щоколядка походить від латинського слова ca -len dae (calendae ianuarie – перший деньмісяця січня). Відомий вчений Костомаровтвердив, що термін колядка походить відслова коло, тому що сонце рухається колом,а Веселовський вважав, що до українцівцей термін перейшов від греків черезрумунське посередництво (І. Ребошапка,Ой у саду –винограду, 1971).

Давно в римлян і слов'ян Новий рік непочинався зимою, а весною, коли, дійсно,природа пробуджувалася до життя. Новийрік відзначався між 1-10, 14 березнем. Цейдень мав особливе значення, тому що це бувперший день нового року. Первісні людибули впевнені в магічну силу першого дня.Вони уявляли, що яким буде перший день,таким буде і весь рік. Побажання, які ти

представив родині, друзям, знайомим, всете сповниться в Новому році. Звичайно, щолюди вірили у магічну силу слова та дії,вважаючи, що різними словами та спеціаль-ними діями можна вплинути на природу,задобрити її.

«Чим далі в старину, – писав О. Потебня,– тим значніше й міцніше віра в здатністьслова однією своєю появою творити те, щонам означено». Таким чином узальнюється

побажання та поздоровлення і починаютьсявони використовуватися із стародавньогоНового року.

У Румунії відомий науковець П. Ка раманвизначив три напрями розвитку колядокримського типу, звичайних побажань знагоди Нового року. Перший напрям стано-вить магічні практики: закляття хлібороб-ського характеру, ровподіляння зеленихгілок або вдаряння ними людей, взаємнийобмін подарунками,тобто маємо магію нас -лідування, частину, взяту в значенні цілого.У другому напрямі, крім магічної дії, дода-ється словесна формула, коли виконавецьрозкидає солому в господарстві. В остан-ньому, магічна дія починає виражатися задопомогою словесної формули і, такимчином зникає потреба її практикувати.

Разом із таких магічних практик похо-дить відомий мотив колядок господареві, деколядники гнали багато худоби в господар-ський двір. І так, спочатку відбувалася тіль-

ки магічна дія з основовною метою, щонаступного року господарство збільшитьсячисло худоби. Протягом часу ця акція поча-лась виражатися тільки словами, тобто змі-нила свій характер. На основі цієї транс-формації виникають окремі колядки.

Можна зрозуміти, що в минулому святоНового року відбувалося весною. Якщо зувагою проаналізуємо зміст колядок, поба-чимо, що в колядці зустрічаємо господаря,

який виготовляє знаряддя праці(плуг) і співвідносні дії землероб-ства (орати поле, сіяти і т. д.). Крімцього, в колядках є присутній мотивластівки, яка прибуває тільки вес-ною, а в інших є присутній мотивяблуневого цвіту. Ці факти дока-зушть, що дійсно в минулому святоНового року відбувалося весною.

Колядування весною відоме нелише білорусам. По всьому Під кар -патті, Закарпатті, в марамороськихселах відомі весняні ігри, які тема-тично співпадають, а певним видомнародних колядок. Крім цього, в пів-денних, західних слов'ян та румуніввідоме теж весняне колядування,

функціональність яких та жсама, що й зимового колядуван-ня, – відрізняється лише їхняназва.

Згодом, за допомогою церквивесняний Новий рік був перене-сений взимку разом із новоріч-ними звичаями. Для того, щобзбутися язичеських звичаїв,поступово в християн розпов-сюджувалась релігійна наука. І,таким чином, замість язиче-ських звичаїв, стали проникатирелігійні елементи, згодом поча-ли з’являтися колядки з прямоюрозповіддю про народженняХриста.

Наші предки святкували деньзимового сонцестояння. Язич -

ники вірили, що у цей день змій Коротунз’їсть Сонце, але народиться нове, богинюКолядкою. Таким чином, колядники спові-щали, ходячи від хати до хати, бажалидобробуту господарям та їхнім дітям, про-цвітання і благополуччя в наступному році.Крім цього, деякі колядки мали історичнийзміст, де розповідалося про героїчні подіїта подвиги воїнів.

Ряд язичницьких звичаїв на Різдвопов’язано із тваринами та рослинами. Віднечистої сили захищалися часником, клалийого на чотири кути столу. На свято Василяхлопці ходять «посівати». Вони ходять похатах, бажають господарям доброго наступ-ного року та сіють зерном пшениці. Такожна Новий Рік першим до хати має зайтичоловік. Якщо прийде жінка, то це поганаприкмета – наступний рік буде нещасли-вим...

(Далі буде)

Роман ПЕТРАШУК

«Зимова обрядовість. Українська колядка в селі Балківцях Сучавського повіту»


Рубрику веде Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

ЗДОРОВИМО ВАС І БАЖАЄМОУСПІШНОГО 2019 р.!Вельмишановна редакціягазети "Вільне Слово" тависоконШажании' голов-

ний редактор "Віль ного Слова" панІван Ковач,

Надсилаю Вам на пам'ятку та надобру згадку міжнародний незалеж-ний чесько-український літератур-ний часопис для дітей та юнацтва"Незабудка" (№ 1, 2019 р.), видав-цем котрого є Товариство "ОпірЗахідної України" в Празі (ЧеськаРеспубліка) і прошу Вас зворотомнадіслати мені на пам'ятку та надобру згадку культурно-просвіт-ницький часопис СУРу "ВільнеСлово" (№ 19-20, 2019 р.).

З правдивою повагою,

Р. 8. В подарунок надсилаюВашій редакції номери міжнародно-го незалежного чесько-українськоголітературного часопису "Ман дрів -ник" (№ 2, 2019 р. та № 3, 2019 р.),видавцем котрого є Товариство"Опір Західної України" в Празі(Чеська Республіка) (в "Мандрівнику"(№ З, 2019 р.) редакції "ВільногоСлова" надруковане вітання "Віль -ному Слову" та головному редактору"Вільного Слова" пану Івану Ковачу з

нагоди відзначення 70-річчя "ВільногоСлова").

Головний редактор часопису„Незабудка“

Мґр. олег ПАВЛіВ

До успіхів, до дедалі більших успіхів, дорогі побратими українці!

Знагоди відзначення 70-річчя куль-турно-просвітницького часопису Со -юзу українців Румунії "Вільне

Слово" вітаємо головного редактора"Вільного Слова" Івана Ковача та колек-тив "Вільного Слова" з цим визначним дляукраїнської діяспори в Румунії ювілеєм ібажаємо "Вільному Слову" успіхів, багато-багато читачів та подальших довгих й плід-них років життя й діяльності редакції"Вільного Слова".

Редакція "Мандрівника"

ГРУДЕНЬ

1. Ліліану ЦІМБОТУ (3 грудня 1967 р.) –щиру українку з Банатського краю, яка вжероками служить українській справі як тех-нічний секретар при Тіміській філії СУР.

2. Василя ПАСИНЧУКА (6 грудня 1951р.) – уродженця с. Ремети Марамороськогоповіту, викладача математики. Багатороків був директором Реметянської восьми-річки. Був заступником голови місцевої орга-нізації, опісля і членом комітетуМарамороської філії. На VІ-му З’їзді вТімішоарі обраний скарбником і членом РадиСУР. Був радником місцевої ради селаРемети від СУР. На VІІ-му і цього року, наУІІІ З’їзді СУР обраний І-им заступникомголови Союзу українців Румунії, членомПрезидії та Ради СУР. Дописує до газети«ВС».

3. Терезу ШЕНДРОЮ (12 грудня 1956 р.)– марамороську українку із с. Кричунів,випускницю українського відділенняСігетського ліцею ім. Драгоша Воде. Післязакінчення ліцею, з травня 1978 р. почалапрацювати у газеті «Новий вік», опісля – у їїпродовжувачу «Вільному слові», а згодом в

«Українському віснику». Після закінченняУніверситету ім. Спіру Гарет в 2011 р.стала редактором в тій же газеті –«Український вісник». Вже втретє обранасекретарем Союзу українців Румунії. Матидвох синів та бабуся трьох внучок, якихдуже любить і до яких завжди спішить, яксправжня молода бабуся.

4. Марію ШТЕФАН (27 грудня 1969 р.) –марамороську українку (з дому Думнич),випускницю українського відділення Сігетсь -кого ліцею ім. Драгоша Воде та Факультетуіноземних мов Бухарестського університету,викладача української та російської мов.Деякий час, у найважчі роки газети «Вільнеслово», коли не виплачувались зарплати пра-цівникам редакції, працювала в редакції цієїгазети. Опісля перейшла працювати до«Нашого голосу», а згодом, після одруження,повернулася до рідної Мараморощини, щоббути близько до своєї матері. Сьогодні –директор Реметянської восьмирічки. Матигарного, талановитого сина, учняСігетського ліцею.

Вітаємо з 50-річчям! На Многая Літ!

5. Ярославу-Орисю КОЛОТИЛО (28 груд-ня 1954 р.) – вихідця з марамороського села

Вишавська Долина, випускницю українськоговідділення Сігетського ліцею ім. ДрагошаВоде та Факультету іноземних мовБухарестського університету, спеціальність– українська-російська мови. До 1989 р. пра-цювала викладачем, а після ГрудневоїРеволюції перейшла із сім'єю до Бухаресту.До 2019 р. голова Бухарестської організаціїСУР. Працювала радником при Міністерствікультури і культів Румунії з боку СУР довиходу на заслужену пенсію в грудні 2014 р.Одружена, мати трьох дітей та бабусячотирьох внуків.

Вітаємо з 65-річчям! На Многая Літ!

6. Доріну ФАРТУШНИК (29 грудня 1958р.) – давнього і відданого адміністратораСоюзу українців Румунії, скарбникаБухарестської Філії СУР. Мати і бабуся гар-них внука і маленької внучки, які дають радо-сті і звеселяють їй кожен день. На Многіїліта!

З РОСИ І ВОДИ ВАМ, ДОРОГІ НАШІЮВІЛЯРИ!

НА МНОГІЇ І БЛАГІЇ ЛІТА ВАМ! ГАРНИХ ЗИМОВИХ СВЯТ ТА ЩАСЛИВОГО НОВОГО 2020 р.!

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУР

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ВІТАЄМО ВАС!

ЗВЕРНЕННЯ


¨̈ С Т О Р І Н К АС Т О Р І Н К А Д Л ЯД Л Я Д І Т Е ЙД І Т Е Й ¨̈

Святий Миколай – посе-редник між Богом ілюдьми. Святий Ми -колай – найулюбленіший

святий для дітвори. Адже саме вінприносить їм подарунки в ніч з 18на 19 грудня.

Цікаво знати, що святкуванняСвятого Миколая і традиції до днясвятого дійшли до нас завдяки нім-цям, і вже в ХІ ст. в Європі зналипро добрі справи Святого.

На українській землі СвятогоМиколая почали відзначати ще у1088-1089 роках завдяки князюВсеволоду.

Цікава і та річ, що хоч СвятийМиколай був греком з народження,його вшановували як православні ікатолики, так і мусульмани таязичники.

Починаючи з 19 ст., Миколайстав виключно дитячим святом.Йому пишуть листи діти всьогосвіту і просять принести їм особ-ливий, вимріяний за цілий рік пода-рунок.

Надіємось, що всі чемні і розумнідіти отримають свої подарунки.

Вітаємо Всіх Миколаїв з їхнімднем! Зичимо добра!

(І.П.-К.)

Взагалі, помічники Ми ко -лая – тема дуже розпов-сюджена! У деяких краї-нах західної Європи вва-

жають, що зі святим ходить ослик,та не простий (хоч і земний). Він,начебто, походить з особливогороду, чий пра-пра-пра… прадід при-віз Ісуса до Єрусалиму. Саме томумісцеві діти залишають кількаморквин для тваринки, якщо тачасом зголодніє.

В Австрії своєрідними "помічника-ми" Миколая є лихі чортенятаКрампуси. Вони ходять вулицямиміст, лякають перехожих, створю-

ють безлад та шум, аж поки не з'яв-ляється святий. Чортенята ходятьз Миколаєм також у Словаччині таХорватії, носячи різки для непослу-хів. Чехи вірять, що зі святимходять янголя і чортеня, у кожного зних в руках книга, де записані добріта злі діла кожної дитини. Декотріукраїнці також вірять, що помічни-ками святого є янголята і чортеня-та, які постійно намагаються вкра-сти торбу з подарунками. А нідер-ландського Миколая, окрім білогоконя Амеріго, супроводжує такожслуга-мавр Чорний Піт, одягнений яксередньовічний паж.

Транспорт

Як ми вже згадували, вНідерланди і сусідні краї-ни Миколай припливає накораблі, а далі сідає на

ослика чи коня.На віслюку пересуваються англій-

ський, німецький і ще кілька європей-ський Миколаїв. Норвежці й досі неможуть дійти згоди: одні кажуть,що святий їздить на козі, інші – щовін літає на санях, запряжених вось-ма оленями. Другий варіант такожприпав до душі американцям. А укра-їнський Миколай позбувся будь-якоготранспорту і тепер просто спус-кається з неба до кожного маляти.

Не кінь і не пес, їсть дрова, а не овес.(Піч)

Гру цю люблять всі на світі: І батьки, і їхні діти. М’яч. Удар. І крики: «Го-ол!» Пречудова гра ...

(Футбол)

Взимку біле, навесні чорне, Влітку зелене, восени стрижене

(Поле)

ДИВНАЯ НОВИНА

Дивная новина –Нині Діва СинаПородила в ВифлеєміМарія єдина!

Не в царських палатах,А поміж бидляти.У пустині ввечір нині –Це всім треба знати.

На руках тримаєІ Йому співає:Люлі, Сину, спи, дитино,Мати колихає.

Помічники Миколая

19 ГРУДНЯ: ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ –

НАЙБЛИЖЧОГО ДО БОГА СВЯТОГО


¨̈ С Т О Р І Н К АС Т О Р І Н К А Д Л ЯД Л Я Д І Т Е ЙД І Т Е Й ¨̈

11

Платон ВОРОНЬКО

ЯЛИНЯ

Сива матінка-зимаМолоду яличку

Одягала крадькомаВ снігову спідничку.

Обтрусило ялиняСнігову спідничку,Бо зелене убранняДо лиця яличкам.

У своєму убранніЮні ялинята

Дуже милі, осяйніВ новорічні свята.

Звідки пішла традиціянаряджати ялинку:

теорія Древнього Риму

Найдавніші теорії свід-чать, що витоки тра-диції прикрашати я -

лин ку на зимові свята знахо-дяться в історії СтародавньогоРиму, який існував з 753 до 476рр. до н. е. Там прикрашали «яли-новими» житла в честь богазем леробства Сатурна. Тоді прос - то розвішували зелені хвойнігілки, прикрашали їх свічками іякимись блискучими дрібничка-ми. Ці, найбільш ймовірно, най-перші ялинки звисали зі стелі ібули покликані захищати житловід злих духів. Пізніше, в першо-му тисячолітті нашої ери, колихристиянство вже виникло, алеще не було сильно поширене,римляни відзначали 25-го грудняСвято Сонця-«Sol Invictus ». Іхоч християнство вже активнопов зло по імперії, Різдво ще несвяткували. Бо не була встанов-лена точна дата появи Христана світ. Правда, було відомо, щосталося це взимку, тому «SolInvictus» поступово перетворив-ся в його День народження.

***

Офіційно було встанов-лено першу громадськуялинку на Різдво в Єв -

ропі, про що точаться запеклісуперечки. Германці стверджу-

ють, що в Страсбурзькому ка -федральному соборі 1539 року.На те навіть є докази Олек -сандра Демандта – знаменитогонімецького історика.

***

Єй релігійні варіантипоходження різдвяноїсимволічності ялинки.

За однією з легенд, всі земнідерева прийшли привітатибожественне немовля в ніч йогонародження на світ. А хто змігдістатися до Ісуса першим? Ті,хто поруч росли. Віфлеємськіпальми, потім – буки, кипариси,верби, дуби і т. д. А ось остан-ньою прийшла на поклоніннямаленька ялинка з Півночі. Запишним рослинним оточеннямХриста, скромну ялинку зовсімне було видно. Але раптом на неїпрямо з неба почали падатизірки – північна красуня, прикра-шена зоряним світлом, заблища-ла-засяяла. Ось вам, наприклад, іпрекрасний варіант, як поясни-ти дитині появу ялинки наНовий рік.

Країни без ялинки

Проте існують на цій земній куліі країни, у яких символічноюріздвяно-новорічною рослиною

є не ялицево-соснові дерева. Наприклад,у В'єтнамі на Новий рік дарують одинодному квітучі гілочки персика. На Кубі

замість ялинки прикрашають пінію абопальму. У Нікарагуа будинок декоруютькавовими деревами. У Судані – молодоюпорослю горіха. В Японії – ікебаною зтроянди, бамбука, абрикоса, сливи і, все-таки, гілочок сосни.

Одне з найочікуваних християнських свят, як для малечі, так і длядорослих, – це Різдво Христове, яке святкується українцями вРумунії з 7 по 9 січня. Напередодні Різдва, на Святвечір, колистемніє і господарі сідають за стіл з 12 пісними стравами, діти

починають колядувати і звеселяти кожну хату своїми дзвінкими голосами! Заце віддячують їм яблуками, горіхами, солодким та грошима.

Перша згадка про Різдво як свято відноситься до 200 року нашої ери, колитеологи Олександрії вирішили, що Різдво треба святкувати 20 травня. А у 4 сто-літті було вирішено святкувати Різдво 25 грудня. Ця дата була вибрана тому, що25 грудня язичники святкували день народження Сонця. Пізніше про це святийКипріан сказав: «Як чудово розпорядився Бог, що народження Христа відбуло-ся в день народження Сонця». А традиція да рувати подарунки на Різдво при-йшла до нас від древніх римлян, які обмінювалися пода рун ками в день НовогоРоку.

Слід згадати, що Різдво за свою історію було заборонено: в Англії 1644 р. УБостоні Різдво було заборонено впродовж 22 років – з 1659 по 1681 рік. А вже усучасні роки Різ дво було заборонено комуністами аж до 1990 р, а в радянськомупросторі пізніше було дозволено, а саме з розпадом Радянського союзу.

За стародавнім французьким літописом, перші святково вбрані ялинкиз'явилися у 1605 р.

Цікава легенда і про прикрасу – срібну мішуру на ялинці!Давним-давно жила на світі бідна, але дуже добра жінка. І мала вона бага-

то дітей. Наближалося Різдво, жінка прикрасила ялинку лише кількома при-красами. У ночі, коли всі міцно спали, ялинку обплели павуки. Та Христос,побачивши безмежну доброту серця бідної жінки, благословив ялинку, а густупавутинку перетворив на сяюче срібло!

(І.П.-К.)

«Як чудово розпорядився Бог,що народження Христа відбу-

лося в день народженняСонця!»

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

,

З А С Т Е Р Е Ж Е Н Н ЯЗ А С Т Е Р Е Ж Е Н Н Я= За достовірність фактів, цитат, власних імен та інших

відомостей відповідають автори підписаних матеріалів.= Редакція може не поділяти точки зору авторів.= Надіслані до редакції матеріали не рецензуються

і не повертаються.= Редакція залишає за собою право скорочувати

і редагувати надіслані матеріали, непорушуючи їхнього основного змісту.

= З юридичної точки зору за зміст матеріалів відповідають їх автори.

(Закінчення. Поч. на 12 ст.)

16 ГРУДЕНЬ 2019 р.

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ

Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУККомп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «RCR PRINT» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988 Adresa redacţiei:

Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti, ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737

E-mail: [email protected]/ Адреса сайту СУР: www.uur.ro

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців РумуніїРЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ; Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУК

Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ, Техноредагування – Роман ПЕТРАШУК

Друкарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti,

ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737 E-mail: [email protected]

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

яси - місто етнічної та культурної різновидності

3грудня 2019 року Національнийколедж м. Яси у співпраці зфакультетом історії університету"Александру Іоан Куза", АСТРА

Яси – Відділ Міхай Когалнічану предста-вив симпозіум "Яси - місто етнічної такультурної різновидності". Робота симпо-зіуму проходила у залі урочистостей та біб-ліотеці коледжу, маючи почесних гостейпрофесора доктора Лукіана Леуштяна,професора історії Яського Університету"Александру Іоан Куза" та почесного кон-сула Франції в Ясах пана Раду Градінару.У симпозіумі взяли участь викладачі уні-верситету, учні та викладачі з кількохколеджів міста Яси, запрошені учні зУгорщини, Греції, Італії та Німеччини,представники вірменської, єврейської,грецької, русько-липованської та україн-ської меншин. Меншинам були представ-лені стенди з матеріалами про традиції,звичаї, національними костюмами та про-дуктами харчування, характерні для кож-

ної меншини. Наша філіянадала організаторам 4рулонні набори про культу-ру, традиції та звичаї укра-їнців, 3 набори плакатів нату саму тему, 2 українськінародні костюми та взялаактивну участь у дискусіях,що проводилися з керівниц-твом коледжу та з учасни-ками круглого столу з конк-ретними пропозиціями що -до співпраці на 2020 рік.

Симпозіум був відкри-тий вітальною промовоюдиректора коледжу паніпрофесора д-ра Елени Ка -лістру і почесним консуломФранції в Ясах, паном РадуГредінару. Захід продовжив-ся короткими промовами зсторони АСТРА - Яси голо-вою асоціації пані Арета

Мошу та пред-ставниками мен-шин, які зосере-дилися на загаль-ній інформаціїпро громаду, якувони представля-ли на симпозіуміта на короткій історії місцевоїгромади.

Робота симпозіуму складала-ся з двох частин: у першій час-тині професор доктор ЛукіанЛеуштян виступив з доповіддю«Національне самовизначеннята проблеми меншин у СхіднійЄвропі після 1918 року: справаВеликої Румунії». В ході своговиступу, зробивши огляд стано-вища Румунії та європейськихдержав між двома світовимивійнами, він зупинився напитанні національних меншин,відображених у договорах, укла-дених після Першої світовоївійни, а саме - про забезпеченняправ і свобод для меншин.Наприкінці виступу доповідачвідповів на запитання учасни-ків заходу.

У другій частині симпозіумувідбувся круглий стіл, за яким в

якості модераторів виступали професор д-р Адріана Раду – заступник директорацього ж коледжу та професор ГабріелаПетраке. Тема круглого столу "Сприй -няття учасниками проблем меншин сьо-годні на європейському рівні та в Румунії,можливості співпраці між громадами мен-шин та навчальними закладами для кра-щого знання їх культури, традицій та зви-чаїв". У дискусії взяли участь учні тавикладачі коледжу, представники меншині Лучіан Тіберіус Аргіре, заступникЯського відділення товариства АСТРА вякості посередника дії. Під час обговореньбуло запропоновано низку спільних дій,які можна б організувати та провести у2020 році. У цьому відношенні буде укладе-на окрема Угода про партнерство між кож-ною громадою та Національним коледжемЯс та інша Угода про партнерство міжнаціональними меншинами, які прожива-ють у Ясах, та Яським відділенням това-риства АСТРА.

Віктор ГРИГОРЧУК

kcda^ -‘a bSoc^Ygk[YZ hQb ‘Yb F lXd d[aQp^goS Ed]d^op · 2)SYX^QhV^YZ ?_^bcYcdgonl H[aQp^Y bcaQcVToh^YZ [dab H[aQp^Y j_U_ nSa_Qc\Q^cYh^_p c B5G ^VXS_a_-c ^VX. 3)]oW^Qa_U^o bQ^[gop

Documents