This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Transcript
Науковий журнал. № 2/2014
49
Moves of the eyes too are shown. It can convey a wide range of emotion major and
minor characters of the novel. There are also non-verbal signs with the meaning of
the moving of the face.
Key words: language, communication, non-verbal means of communication,
non-verbal communication, non-verbal communication types.
УДК 811.161.2’367:821.161.2 – 3’’20’’
Лариса Голоюх
СИНТАКСИЧНІ ФОРМИ АВТОРСЬКОЇ МОДАЛЬНОСТІ
В УКРАЇНСЬКИХ ПРОЗОВИХ ТЕКСТАХ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.
У статті висвітлено поняття про авторську модальність як категорію лінгво-
стилістики та лінгвістики тексту. Розкрито синтаксичні механізми формування
авторської модальності в роздумах прозових текстів початку ХХІ ст. Показано,
що модальний компонент синтаксису виступає експлікатором естетичних, пси-
хологічних та філософських інтенцій письменника. З’ясовано взаємозв’язок автор-
ської модальності з предметним та емоційно-оцінним змістом фрагментів тексту.
Втілення в тексті авторської модальності тісно пов’язане з особливістю синтак-
сичної форми висловлення. Значну роль у формуванні авторської модальності
відіграють питальні речення, зокрема питання-зачини міні-текстів, змістове на-
повнення яких становлять тематично-асоціативні поля людина, життя, час та
ін. Поширеним синтаксичним засобом творення авторської модальності є без-
сполучникова форма нанизування простих речень і повторюваного вставного
слова, повтори, повтори з формальним розвитком, ампліфіковані однорідні чле-
ни тощо. Структура роздуму фіксує міні-тексти, що становлять складне речення
з різними видами зв’язку, які завершуються питальними реченнями з одна-
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній лінгвістиці
теорія модальності як синтаксичної категорії започаткована у працях
В. В. Виноградова. Класифікація модальних значень, з’ясування
чинників формування суб’єктивної та об’єктивної модальності тощо
зафіксовані в дослідженнях В. М. Бондаренка, Г. А. Золотової, І. І. Мє-
щанінова, Н. Ю. Шведової та ін. Сучасні лінгвостилістика та лінг-
вістика тексту, розвиваючи теорію Ш. Баллі, активізують дослідження
модальності в антропоцентричному аспекті. Вивчення модальності
тексту як форми реалізації знаків мови в індивідуально-авторській
інтерпретації відображене у працях О. С. Бочкової, Н. С. Валгіної,
С. С. Вауліної, А. Вежбицької, М. В. Ляпон, Г. Я. Солганика та ін.
Науковий журнал. № 2/2014
51
Незважаючи на численність досліджень про лінгвістичну, логіч-
ну, філософську та ін. природу модальності, у сучасному мовознав-
стві багато аспектів цієї проблеми залишаються нерозглянутими.
Якщо синтаксична природа модальності речення вивчена докладно,
то синтаксичні форми авторської модальності у прозовому тексті по-
требують досліджень.
Мета і завдання статті. Мета статті – з’ясувати механізм форму-
вання авторської модальності в прозових текстах початку ХХІ ст.
через активізацію синтаксичного рівня, виявити змістове й емоційно-
оцінне навантаження найбільш поширених синтаксичних побудов.
Мета статті зумовила розв’язання таких завдань:
– розкриття естетичних, психологічних та філософських інтенцій
письменника через аналіз поширених синтаксичних одиниць худож-
нього тексту;
– з’ясування логіко-композиційної ролі синтаксичних моделей
у формуванні авторської модальності;
– взаємозв’язок авторської модальності та емоційно-оцінного змісту
фрагментів тексту.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре-
зультатів дослідження. Семантичну основу текстової модальності
становлять предметна та оцінна модальність як відображення автор-
ської моделі дійсності й доповнення її якісно-оцінними характеристи-
ками, втіленими в різних лексичних одиницях та синтаксичних побу-
довах. Українська художня проза початку ХХІ ст. в міні-текстах роз-
думів активізує питальні речення, змістове наповнення яких станов-
лять тематично-асоціативні поля концептів людина, життя, час та
ін., наприклад: Чи може людина переінакшити те, чого ніколи не
переінакшиш? [9, с. 21]; …хто ж тут на кого полює – ти на при-
чаєну хижість життя – чи матеріал на тебе? [11, с. 117]. Синтак-
сична форма риторичного питання найчастіше виступає формальним
засобом розгортання семантики тих понять, які в мовній картині світу
письменника є домінантними. Формуючи в тексті тематично-асоціа-
тивні поля, такі лексеми відображають авторську модальність філо-
софських роздумів і психологічного заглиблення у внутрішній світ
сучасної людини. Роздуми Є. Пашковського – це міні-тексти, що розгортаються як
спогад про минуле, як кадри історії, віддалені у просторі і часі, конта-міновані авторськими асоціаціями. Структурування авторської мо-
Типологія та функції мовних одиниць
52
дальності в таких роздумах реалізується за допомогою безсполучни-кової форми нанизування простих речень і повторюваного вставного слова, наприклад: Може, розсипаним сухим волоссям обтирала находжені, пустельно засмаглі ноги, може, з потерпілими біду ама-зонками звабливо намовляла скіфських парубків гнати за Дон, може, пучками загашувала тривожні свічки в узголів’ї Мазепи; може, вік Анни – тисячолітня осінь, де чоловічі тіні млинкують змервленим листям над прірвою? [10, с. 101].
У семантичному центрі багатьох роздумів сучасної художньої прози перебуває образ людина і пов’язані з ним проблеми сенс життя, минущість існування тощо. Авторська модальність роздумів Є. Пашковського з притаманними їй ознаками афористичності побу-дована на естетичних номінаціях сад, садівник, дерево, плоди, які символізують розумну працю, доцільність людського існування, наприклад: Андрій згадував сад, де щовесни до молодих дичок при-щеплював родючі сорти, та жодна з груш не вродила: чи то садівник такий? чи то справді нема поганого дерева, щоб вродило добрими плодами? [10, с. 27–28]. Синтаксичне оформлення роздуму за допо-могою складного речення з різними видами зв’язку, що завершується питальними реченнями з однотипними початками, надає міні-тексту змістової відкритості, створює своєрідне тематичне поле для діалогу письменника й читача.
Поширена синтаксична форма роздумів – це питання-зачин із лексичними домінантами людина, світ, місто та ін., яке лінійно розгортається тлумаченням, міркуванням чи гіпотетичною відпо-віддю, наприклад: Дивні люди, думаю я, живуть у цьому містечку, без кафе і гучномовця, без проституток і чупа-чупсів, сидять по ха-тах, позачинялись, суки, на всі замки і дивляться телевізор до самого ранку, що вони дивляться? що їх цікавить? останні новини? що вони хочуть почути в останніх новинах? Чого вони чекають від цього світу, ховаючись від нього за зачиненими дверима і забитими наглухо вікнами? – що їм у свою чергу може показати цей світ, що світ приготував для цих дивних людей, котрі дивляться телевізор о п’ятій ранку? [5, с. 20].
Привертають увагу міні-тексти роздумів, побудовані на повторі однакових початків питальних речень, наприклад: Чи хто тому
винен, що не всі люди на світі знайомі з найпростішими – благо-родними словами і поняттями, які подекуди бувають одночасно лег-кими, мов пір’я, й важкими, як брила?! Спасенними й смертельними
Науковий журнал. № 2/2014
53
одночасно?! Чи хто тому винен, що не всі в цьому світі такі швидкі на здогад про те, що подеколи вибрані слова ходять між людьми, мов справжнісінькі варвари, – без жалю й милосердя? Так, як ходять невиховані люди в чоботях квітковими алеями чи зі зброєю між вес-няними ланями. Як багато ще слів на світі мають свої залізні кулаки, шовкові зашморги й солодку отруту! [9, с. 44]. Текстотворчі можли-вості таких синтаксичних конструкцій полягають у їхній відкритості: ряд питань може бути продовженим без обмежень. Ця синтаксична форма надає роздуму урівноваженої, спокійної (навіть відчуженої) тональності. Інтонаційно-ритмічні характеристики такої структури контрастують із подальшим авторським коментарем, який формує емоційну модальність висловлень письменника. Метафоричність пояснень, поєднана з прихованими думками, навмисною недомов-леністю (вибрані слова), спонукає читача до власних роздумів.
Значна частина міні-текстів із роздумами має синтаксичну
будову, яку схематично можна зобразити як міркування + питання,
наприклад: І хто вся ця публіка, яка їде разом із нами, хто всі ці
тьолки в спортивних кофтах, хто ці бабусі з пакетами, мужики з ди-
пломатами, прочани, іноді мене бере такий розпач від усвідомлення
власної непотрібності, ось вони всі їдуть у справах, тьолки, на-
приклад, їдуть у петеу, бабусі везуть самогон на базар, мужики з ди-
пломатами їдуть цей самогон купувати, добре, а куди їдемо ми? [5,
с. 37]. Основна функція таких роздумів – надати єдності різним яви-
щам, враженням, об’єктам і залишити відкритою проблему, яку автор
формулює для себе. Конкретно-чуттєві образи сучасного світу, верба-