ЗВ’ЯЗОК МІЖ СЕКСУАЛЬНИМ ... · стосунки з одруженими партнерами; (хіі) ранні статеві стосунки тощо. Психологи

ЗВ’ЯЗОК МІЖ СЕКСУАЛЬНИМ

НАСИЛЬСТВОМ У ДИТИНСТВІ ТА

РИЗИКОВАНОЮ СЕКСУАЛЬНОЮ

ПОВЕДІНКОЮ В ДОРОСЛОМУ ВІЦІ

дослідження

2

Національний центр з попередження насильства над дітьми 61/2 Calea Iesilor st., Chisinau, MD 2069 (Кишинів, Молдова)

тел.: 022 75-88-06;

E-mail: [email protected]; [email protected]

www.cnpac.org.md

Автори дослідження: Даніела СИМБОТЯНУ

Діана КЕЙЯНУ-АНДРЕЙ

Редактор:

Діана СЕНІК

Наукове дослідження «Зв’язок між сексуальним насильством у дитинстві та

ризикованою сексуальною поведінкою в дорослому віці» було проведено

Дослідницько-консультаційним центром «СоціоПоліс» на замовлення Національного

центру з попередження насильства над дітьми в рамках проекту «Попередження

сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей у країніх Центральної та

Східної Європи», який реалізується у партнерстві з Empowering Children Foundation

(Польща) за підтримки OAK Foundation і Посольства США в Кишиневі.

Обкладинка і макет: Realitatea Media

© 2016 Національний центр з попередження насильства над дітьми

Симботяну, Даніела Зв’язок між сексуальним насильством у дитинстві та ризикованою сексуальною поведінкою жертв такого насильства в дорослому віці: Наукове дослідження / Даніела Симботяну, Діана Кейяну-Андрей; Нац. центр з попередження насильства над дітьми (NCCAP).—Кишинів : S.n.,2016 (Типогр. “Foxtrot”). – 73 стор. Бібліогр.:стор.71. – Видано за фінансової допомоги OAK Foundation і Посольства США в Кишиневі.— 200 примірників. ISBN 978-9975-89-014-4 [343.541-053.2+159.922.5]:303 S 56

3

4

СТИСЛИЙ ВИКЛАД

Згідно із загальносвітовим звітом ЮНІСЕФ 2014 р. «Ховаючись на виду: Статистичний аналіз насильства проти дітей"

1, який підготовлено за даними

зі 190 країн, насильство проти дітей і жінок залишається невирішеною проблемою для більшості країн, включно з Республікою Молдова. Сьогодні в Республіці Молдова ми спостерігаємо зростання кількості повідомлень про сексуальні злочини за участі дітей та збільшення кількості видів таких злочинів проти дітей – від сексуальних домагань до зґвалтувань і сексуальних збочень. Статистичні дані демонструють повільне зростання кількості зґвалтувань дітей – від 52 випадків у 2009 р. до 81 у 2014 р. Тенденція до зростання кількості таких злочинів також є наявною в даних Генерального інспекторату поліції, який у 2015 р. зареєстрував 332 випадків, коли діти були жертвами сексуального насильства, порівняно з 218 випадками у 2014 р. Викликає занепокоєння той факт, що 39 випадків сексуального насильства над дітьми у 2015 р. було вчинено біологічним чи прийомним батьком або іншими родичами.

2

Метою цієї роботи було дослідження наслідків сексуального насильства в дитинстві для дорослого життя жертв насильства, і визначення відповідних захисних чинників і факторів ризику. Зокрема в дослідженні головна увага приділялась таким завданням: (і) аналіз діяльності психологічних служб для жертв сексуального насильства в Республіці Молдова; (іі) вивчення досвіду психологів і психіатрів, які надають допомогу жертвам сексуального насильства, включно з дітьми; (ііі) оцінювання доступності психологічних послуг для дітей – жертв сексуального насильства; (iv) аналіз досліджень випадків сексуального насильства проти дітей; (v) виявлення та аналіз захисних чинників і наслідків сексуального насильства в дитинстві для дорослого життя; (vi) виявлення та аналіз чинників ризику, які можуть погіршувати наслідки сексуального насильства в дитинстві для дорослого життя; (vii) підкреслення значення наслідків сексуального насильства в дитинстві на поведінку в дорослому житті; (vii) надання рекомендацій щодо усунення факторів ризику та посилення захисних чинників для жертв сексуального насильства в дитинстві. Для досягнення мети та виконання завдань дослідження використовувався методологічний підхід на основі розуміння та пояснення поведінки жертв сексуального насильства в дитинстві, які зверталися до психологів або психіатрів після досягнення віку 18 років.

1 http://statbank.statistica.md/pxweb/Dialog/varval.asp?ma=JUS0106&ti=Infractiuni+impotriva+copiilor+dupa+ti pul+infractiunii%2C+2000-2014&path=../Database/RO/12%20JUS/JUS01/&lang=1 2 http://www.igp.gov.md/sites/default/files/ni_starea_delicventei_juvenile_pe_12_luni_ale_anul_2015_.pdf

ЗВ’Я

ЗОК

МІЖ

СЕ

КС

УА

ЛЬ

НИ

М Н

АС

ИЛ

ЬС

ТВО

М У

ДИ

ТИН

СТ

ВІ

ТА Р

ИЗИ

КО

ВА

НО

Ю С

ЕК

СУ

АЛ

ЬН

ОЮ

ПО

ВЕ

ДІН

КО

Ю В

ДО

РО

СЛ

ОМ

У В

ІЦІ

5

LIN

KS

BET

WEE

N S

EXU

AL

AB

USE

IN C

HIL

DH

OO

D A

ND

RIS

KY

SEX

UA

L B

EH

AV

IOR

IN

TH

E A

DU

LTH

OO

D

Було зібрано первинні дані від 50 фахівців (48 психологів і двох психіатрів), які надають консультаційні послуги в державних і приватних закладах, із використанням опитування за допомогою анкет, а також було проведено 20 поглиблених індивідуальних бесід із фахівцями (19 психологами та одним психіатром) з досвідом роботи з жертвами сексуального насильства в дитинстві. Загалом було проаналізовано 30 випадків сексуального насильства над дітьми.

За даними дослідження, на сьогодні в Республіці Молдова немає професійної організації психологів, яка б контролювала та регулювала їхню професійну діяльність. У Молдові не існує нормативних документів або стандартів для діяльності цієї категорії фахівців. Також не існує стандартизованих діагностичних інструментів для психологів, які було б адаптовано для умов Республіки Молдова. Кожен фахівець надає психологічні послуги залежно від своєї освіти та навчальних курсів, які він відвідував. Із 50 опитаних фахівців (психологів і психіатрів) 33 мали серед своїх пацієнтів жертв сексуального насильства, і 23 фахівці консультували дорослих, які були жертвами сексуального насильства в дитинстві. Згадані фахівці надають послуги різним категоріям пацієнтів: дітям віком до 5 років, дітям віком 5-10 років, дітям віком 11-18, дорослим жінкам, чоловікам і подружжям. Діапазон послуг є різним, зокрема надання індивідуальних консультацій, індивідуальна психотерапія, групова психотерапія, рідше проведення груп підтримки, різних семінарів, психологічних оцінювань, допомога в суді, терапевтичні сесії, підтримка/навчання для фахівців відповідних служб, психологічно-педагогічна діяльність, психотерапія для подружжя, підготовка до судових слухань тощо.

За даними дослідження, частина психологів консультувала жертв сексуального насильства у 1-3 випадках, але деякі фахівці консультували в 10-15 таких випадках, включно з випадками сексуального насильства над дітьми. Психологи, які працювали з найбільшою кількістю жертв сексуального насильства, були співробітниками державної системи соціальних служб, а також недержавних організацій, що надають допомогу дітям і дорослим, які стали жертвами насильства (Центр допомоги та захисту жертв і потенційних жертв торгівлі людьми, Материнський центр у Кишиневі, Центр психологічної допомоги для дитини та родини «Амікул» Національного центру з попередження насильства над дітьми, Міжнародний центр “Ла Страда”). Кількість жертв сексуального насильства, які звертаються до приватних психологічних установ, є меншою, оскільки їхні послуги є платними.

Найчастіше до психологічних служб жертви сексуального насильства направляються соціальними службами (державними закладами, неурядовими організаціями) і поліцією, на другому місці за кількістю звернень до таких служб самих жертв або їхніх родичів. Рідше жертви насильства направляються до психологічних і психіатричних служб іншими психологами, навчальними закладами, молодіжними центрами, а також телефонними «гарячими лініями», «Лінією довіри» та «Лінією допомоги дітям». Психологічні послуги для жертв сексуального насильства, зокрема в дитинстві, базуються на використанні різних методик, методів і стратегій для зміцнення самоповаги, підтримки для контролю негативних емоцій, використання арт-терапії тощо.

6

Коли жертва сексуального насильства одружується і це впливає на взаємини подружжя, деякі психологи запрошують на консультацію обох партнерів.

Психологи, які проводили консультації для жертв сексуального насильства, повідомляють, що подолання проблем, пов’язаних із сексуальним насильством, не завжди є успішним, тому що це призводило до виникнення інших проблем особистості, а також потребує зусиль самої жертви. Деякі фахівці вважають, що негайне звернення (після випадку сексуального насильства) до психолога може вирішити відповідну проблему на 90%.

Фахівці не мають єдиної думки щодо якості психологічних послуг, які надаються жертвам сексуального насильства. Деякі з них стверджують, що якість послуг є високою, оскільки вони використовують спеціальні методи й існує диференційований підхід до дорослих жертв насильства та жертв у дитинстві. Інші вважають, що якість послуг, які надаються жертвам сексуального насильства, є незадовільною через відсутність нормативної бази та робочих стандартів, а також тому, що проблема сексуального насильства над дітьми має вирішуватися комплексно через навчання та збільшення ролі людей, які можуть надавати підтримку жертві в родині та громаді. Також опитані фахівці повідомили, що довгострокова терапія у цих випадках не використовується. Фахівці, які надають консультації жертвам сексуального насильства, зокрема в дитинстві, стикаються з численними труднощами та проблемами, такими як: (і) проблеми, які є специфічними для жертви; (ii) проблеми, які є специфічними для родини жертви; (ііі) труднощі, що виникають через наявність стереотипів у суспільстві; (iv) проблеми, пов’язані з прогалинами в законодавстві та судочинстві при розгляді справ, що стосуються насильства; (v) проблеми, що виникають через відсутність служб для надання допомоги жертвам сексуального насильства та їхніх родин; (vi) проблеми фахівців, які надають психологічні послуги.

Записи, що стосуються жертв сексуального насильства, ведуться та зберігаються на розсуд кожного психолога. Через відсутність стандартів щодо роботи психологів із 33 фахівців, які надавали психологічні послуги жертвам сексуального насильства, лише 21 повідомили, що вони зберігають записи випадків, з якими вони працюють. Але стандартних процедур для ведення та зберігання записів щодо випадків сексуального насильства для психологів у Республіці Молдова не існує. Структура таких записів є різною в різних закладах і в різних фахівців.

Дані дослідження показали, що жертви сексуального насильства привертають увагу психологів і психіатрів зокрема двома способами: (і) звернення особи; (іі) розміщення жертви в соціальному центрі для жертв або потенційних жертв торгівлі людьми, центрі для жертв домашнього насильства або центрі для матерів із подальшим направленням до психолога/психіатра. Інколи жертви самі звертаються за допомогою до психолога з певними психоемоційними проблемами, такими як депресія, неспокій, конфлікти, і під час проведення консультацій виявляється травма, що виникла внаслідок насильства в дитинстві. У випадках сексуального насильства над дітьми кривдниками найчастіше є: (і) чоловіки (ситуації, коли жінка вдається до сексуального насильства, зустрічаються набагато рідше (2 випадки, в одному з яких сексуальне насильство не було підтверджено)); (іі) відомі дитині особи, зокрема ті, що доглядають за дитиною

ЗВ’Я

ЗОК

МІЖ

СЕ

КС

УА

ЛЬ

НИ

М Н

АС

ИЛ

ЬС

ТВО

М У

ДИ

ТИН

СТ

ВІ

ТА Р

ИЗИ

КО

ВА

НО

Ю С

ЕК

СУ

АЛ

ЬН

ОЮ

ПО

ВЕ

ДІН

КО

Ю В

ДО

РО

СЛ

ОМ

У В

ІЦІ

7

(біологічний батько, співмешканець матері, опікун, дядько, двоюрідний брат тощо).

Значна частина випадків сексуального насильства в дитинстві, щодо яких фахівці надавали консультації, стосується сексуального насильства протягом тривалого часу (1-8 років). У багатьох випадках сексуальне насильство відбувається після того, як один із батьків або обидва батьки виїжджають на заробітки. У багатьох випадках спостерігалися незадовільні взаємини між дитиною, яка стала жертвою сексуального насильства, та її матір’ю, зокрема, брак прихильності матері до дитини.

Незалежно від віку та статі дитини, наслідки сексуального насильства залежать від багатьох чинників: (i) тривалість часу, протягом якого відбуваються випадки сексуального насильства; (іі) частота повторення випадків сексуального насильства; (ііі) форма сексуального насильства; (iv) індивідуальні особливості дитини; (v) психологічні послуги, які отримує жертва насильства; (vi) підтримка родини тощо.

Результати дослідження показують, що сексуальне насильство в дитинстві призводить до таких наслідків: (і) гіперсексуалізована поведінка; (іі) тривожний синдром і нездатність налагодити тривалі інтимні стосунки; (ііі) інтерналізація віктимної поведінки у виборі супутника життя; (iv) проблеми в статевих стосунках, відсутність задоволення під час сексу, поява болю, який не має фізіологічних підстав, фригідність, відсутність оргазму; (v) негативістична поведінка як механізм самозахисту, що розвивається, зокрема агресія; (vi) побоювання, недовіра до людей; (vii) проблеми зі здоров’ям; (viii) повторні випадки сексуального насильства; (ix) спроби самогубства; (v) передавання віктимної поведінки іншим людям, зокрема своїм дітям; (хі) відсутність сталих стосунків, одночасні стосунки з 3-4 партнерами, стосунки з одруженими партнерами; (хіі) ранні статеві стосунки тощо.

Психологи служб, які працюють із жертвами та потенційними жертвами торгівлі людьми, жертвами домашнього насильства часто виявляли серед жертв сексуального насильства в дитинстві схильність до ризикованої сексуальної поведінки (ранні статеві стосунки, часті зміни партнерів, декілька партнерів, груповий секс, проституція, сексуальна експлуатація тощо).

Захисні чинники та фактори ризику наслідків сексуального насильства в дитинстві для дорослого життя слід розподілити на декілька рівнів (залежно від моделі оточення). На особистісному рівні важливу роль відіграють міцна нервова система жертви, сильний характер, мотивація та бажання стати особою, яку поважають, амбіція досягти більшого, інтелектуальні здібності, упевненість у собі, самоповага, уміння налагоджувати взаємини з іншими людьми, стійкість тощо. На міжособистісному рівні це значною мірою залежить від родини та її цінностей, історії родини, наявності довірливих взаємин, ставлення матері/ інших близьких родичів до розповіді дитини, ступеню уваги матері до поведінки дитини, міцні взаємини зі школою, бажання навчатися тощо. На рівні громади в Республіці Молдова захисними чинниками є міське середовище, можливості для дітей реалізувати свої інтереси та захоплення, кваліфікація фахівців, які працюють з дітьми і можуть підозрювати та виявляти випадки насильства тощо. Відсутність стереотипів, сексуальна освіта, освітні кампанії, наявність спеціалізованих служб тощо є захисними чинниками, якими суспільство охоплено меншою мірою. Також важливу захисну роль відіграє ставлення жертви до себе, відсутність осуду та ревіктимізації в громаді та суспільстві.

ЗВ’Я

ЗОК

МІЖ

СЕ

КС

УА

ЛЬ

НИ

М Н

АС

ИЛ

ЬС

ТВО

М У

ДИ

ТИН

СТ

ВІ

ТА Р

ИЗИ

КО

ВА

НО

Ю С

ЕК

СУ

АЛ

ЬН

ОЮ

ПО

ВЕ

ДІН

КО

Ю В

ДО

РО

СЛ

ОМ

У В

ІЦІ

8

Чинники ризику наслідків сексуального насильства в дитинстві для дорослого життя на особистісному рівні: побоювання, брак упевненості, наявність інвалідності/ затримки розумового розвитку, наївність, брак основних життєвих навичок тощо. На міжособистісному рівні: розлад у родині, брак емоційного спілкування в родині, брак прихильності та любові, поверховість в емоційних взаєминах, брак довіри в родині, домашнє насильство в рідному домі матері, виїзд за кордон одного або обох батьків, відсутність друзів тощо. На рівні громади спостерігається більше чинників ризику в сільській місцевості. Там можна частіше побачити осуд жертв за насильство, брак недоторканості приватного життя, маргіналізацію, соціальну дискримінацію. Чинниками ризику в суспільстві в Молдові є брак сексуальної освіти, наявність стереотипів, осуд жертви, брак психологічних служб. Повторне сексуальне насильство поглиблює травму та збільшує ймовірність ризикованої сексуальної поведінки, зокрема появу інших ризиків (наприклад, пов’язаних із торгівлею людьми). Жертви сексуального насильства в дитинстві не бачать інших можливостей врятуватися від сексуального насильства. Віктимна поведінка жертв сексуального насильства в дитинстві призводить до низької самооцінки, нерозуміння себе, відсутності самоповаги та інстинкту самозбереження. Жертви не приділяють уваги своїм позитивним якостям і не вважають, що їх повинні поважати та цінувати за їхні здібності.

Дані дослідження розраховані на фахівців соціальної сфери (менеджерів соціальних служб, психологів і психіатрів, соціальних працівників (зокрема тих, хто працює у громадах), учителів, лікарів та інших фахівців, які надають послуги жертвам сексуального насильства, зокрема дітям, і не в останню чергу на керівників, які приймають рішення.

Дані цього дослідження є основою для розробки рекомендацій для використання захисних чинників і усунення факторів ризику з оточення жертви, що може допомогти їй подолати наслідки отриманої травми. Ці рекомендації розраховані на державних службовців і представників громадянського суспільства. Вони містять положення щодо розвитку психологічних служб для жертв сексуального насильства та забезпечення якісних послуг, що сприятиме зменшенню наслідків травми після насильства, а також посилить систему психологічних служб у Республіці Молдова.

ЗВ

’ЯЗО

К М

ІЖ С

ЕК

СУ

АЛ

ЬН

ИМ

НА

СИ

ЛЬ

СТВ

ОМ

У Д

ИТИ

НС

ТВ

І ТА

РИ

ЗИК

ОВ

АН

ОЮ

СЕ

КС

УА

ЛЬ

НО

Ю П

ОВ

ЕД

ІНК

ОЮ

В Д

ОР

ОС

ЛО

МУ

ВІЦ

І

9

8 LINKS BETWEEN SEXUAL ABUSE IN CHILDHOOD AND RISKY SEXUAL BEHAVIOR IN THE ADULTHOOD

ЗВ’Я

ЗОК

МІЖ

СЕ

КС

УА

ЛЬ

НИ

М Н

АС

ИЛ

ЬС

ТВО

М У

ДИ

ТИН

СТ

ВІ

ТА Р

ИЗИ

КО

ВА

НО

Ю С

ЕК

СУ

АЛ

ЬН

ОЮ

ПО

ВЕ

ДІН

КО

Ю В

ДО

РО

СЛ

ОМ

У В

ІЦІ

ВИСНОВКИ

Аналіз психологічних послуг для жертв сексуального насильства в

Республіці Молдова і досвіду психологів та психіатрів, які консультують жертв сексуального насильства, зокрема жертв сексуального насильства в дитинстві,

дає нам змогу зробити такі висновки:

ЖЕРТВИ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА, ЯКІ ЗВЕРТАЛИСЯ ДО ПСИХОЛОГІЧНИХ СЛУЖБ, ЗА ДАНИМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

♦ Із 50 опитаних фахівців (психологів і психіатрів) 33 фахівці консультували жертв сексуального насильства, і 23 фахівців консультували дорослих, які були жертвами сексуального насильства в дитинстві. Ці фахівці пропонують свої послуги різним категоріям пацієнтів: діти віком до 5 років, діти віком 5-10 років, діти віком 11-18 років, дорослі жінки та чоловіки, пари. Комплекси послуг, що надаються ними, є різними і включають надання індивідуальних консультацій, індивідуальну психотерапію, групову психотерапію і рідше групи підтримки, різноманітні семінари, психологічні оцінювання, допомога в суді, лікувальні сеанси, підтримка для фахівців, педагогічна діяльність, психотерапія для пар, підготовка до судового розгляду тощо.

♦ Жінки найчастіше стають жертвами сексуального насильства, але також частіше звертаються до психологічних служб. Найчастіше жертви сексуального насильства направляються до психологічних служб соціальними службами і поліцією, досить часто звертаються безпосередньо самі жертви або їхні родичі, а також направляються деякими неурядовими організаціями (НУО). Рідше жертви насильства направляються до психологічних або психіатричних служб іншими психіатрами, освітніми закладами, молодіжними центрами, телефонними лініями довіри («Гаряча лінія», «Гаряча лінія довіри», «Лінія допомоги дітям»).

♦ У випадках людей, які були жертвами сексуального насильства в дитинстві та зверталися за психологічною допомогою, особами, що вчиняли таке насильство найчастіше були: (і) чоловіки (ситуації, коли жінка вдається до сексуального насильства, зустрічаються набагато рідше (лише 2 випадки, в одному з яких сексуальне насильство не було підтверджено)); (ii) відомі дитині особи, зокрема ті, кому вона довіряє (біологічний батько, співмешканець матері, опікун, дядько, двоюрідний брат тощо).

12

10

LIN

KS

BET

WEE

N S

EXU

AL

AB

USE

IN C

HIL

DH

OO

D A

ND

RIS

KY

SEX

UA

L B

EH

AV

IOR

IN

TH

E A

DU

LTH

OO

D

♦ У переважній більшості випадків, проаналізованих у цьому дослідженні, кривдниками були дорослі. Існують випадки, коли кривдниками були молоді особи, але кількість подібних звернень до фахівців була меншою. Кривдники молодшого віку частіше зустрічалися у випадках людей з інвалідністю. Проведене дослідження дало змогу виявити випадки сексуального насильства як в інтернатних закладах для дітей з інвалідністю, так і випадки такого насильства над дітьми з інвалідністю, які мешкають у своїх родинах.

♦ Значна частка випадків сексуального насильства в дитинстві, щодо яких консультували фахівці, тривала протягом тривалого періоду часу (1-8 років). У багатьох випадках сексуальне насильство траплялося після виїзду одного або обох батьків на заробітки закордон, також у багатьох випадках спостерігалися незадовільні взаємини між дитиною, яка стала жертвою сексуального насильства, та її матір’ю, зокрема, брак прихильності матері до дитини.

ПОСТАЧАЛЬНИКИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ ДЛЯ ЖЕРТВ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА ЗА ДАНИМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

♦ Психологічні послуги в Республіці Молдова пропонуються в державних закладах (послуги психологічно-педагогічної підтримки для дітей, психологічні послуги для дітей в освітніх установах, психологічні послуги для дітей у центрах розподілення, дитячих садках, психологічні послуги для дорослих у центрах для жертв сімейного насильства або центрах для жертв і потенційних жертв торгівлі людьми) і приватних закладах: а) неурядових закладах (спеціалізовані психологічні послуги для різних категорій людей – інвалідів, жертв насильства взагалі тощо); б) приватних психологічних кабінетах.

♦ Психологи з найбільшою кількістю дітей - жертв сексуального насильства серед своїх пацієнтів працюють у системі державних соціальних служб або в недержавному секторі, який надає послуги дорослим і дітям – жертвам насильства або торгівлі людьми (Центр допомоги та захисту жертв і потенційних жертв торгівлі людьми, Центр для матерів «Каусени», Центр психологічної допомоги дитини та родині «Амікул», Міжнародний центр «Ла Страда»). Кількість жертв сексуального насильства, котрі звертаються за допомогою до приватних психологів, є меншою через те, що їхні послуги є платними. Психологи, які надають платні психологічні послуги, повідомляли про ситуації, коли жертви сексуального насильства не могли оплатити послуги, після чого вони направляли пацієнтів до державних соціальних служб або неурядових організацій.

♦ На сьогодні в Молдові немає професійної організації психологів, яка б регулювала та контролювала їхню професійну діяльність. Також у Молдові відсутнє законодавство та стандарти для регулювання діяльності цієї категорії фахівців. Вони не мають стандартизованих діагностичних інструментів, адаптованих до умов Республіки Молдова, для використання у своїй роботі. Кожний фахівець надає психологічні послуги залежно від своєї освіти та навчальних курсів, які він закінчив.

11

ЗВ’Я

ЗОК

МІЖ

СЕ

КС

УА

ЛЬ

НИ

М Н

АС

ИЛ

ЬС

ТВО

М У

ДИ

ТИН

СТ

ВІ

ТА Р

ИЗИ

КО

ВА

НО

Ю С

ЕК

СУ

АЛ

ЬН

ОЮ

ПО

ВЕ

ДІН

КО

Ю В

ДО

РО

СЛ

ОМ

У В

ІЦІ

♦ Загалом, у Республіці Молдова бракує психіатричної культури. Населення не звертається до психологів або психіатрів. Причинами незначної кількості звернень до психологічних служб є як їх відсутність поруч із місцем проживання, так і те, що люди соромляться звертатися до них. Тому кількість жертв, які звертаються до психологічних служб, є незначною.

♦ Серед фахівців не існує єдиної думки щодо якості психологічних послуг, які пропонуються жертвам сексуального насильства. Деякі з них стверджують, що вони використовують спеціальні методики з різними підходами до роботи з дітьми і дорослими, які стали жертвами насильства, і в деяких випадках це допомагає в суді. Інші кажуть, що якість послуг, що надаються жертвам сексуального насильства, є низькою через відсутність регуляторної бази, робочих стандартів, а також той факт, що проблема сексуального насильства над дітьми не вирішується комплексно через навчання та використання можливостей людей, котрі можуть надати необхідну підтримку. ♦ Труднощі та виклики, що стоять перед фахівцями, які консультують жертв сексуального насильства, зокрема в дитинстві, є численними, зокрема: (і) проблеми, які є специфічними для жертви; (ii) проблеми, які є специфічними для родини жертви; (ііі) труднощі, що виникають через наявність стереотипів у суспільстві; (iv) проблеми, пов’язані з прогалинами в законодавстві та судочинстві при розгляді справ, що стосуються насильства; (v) проблеми, що виникають через відсутність служб для надання допомоги жертвам сексуального насильства та їхніх родин; (vi) проблеми фахівців, які надають психологічні послуги.

♦ Записи, що стосуються жертв сексуального насильства, ведуться та зберігаються на розсуд кожного психолога. Із 33 фахівців, які надавали психологічні послуги жертвам сексуального насильства, лише 21 повідомили, що вони зберігають записи випадків, з якими вони працюють. За даними дослідження, у Республіці Молдова не існує стандартних процедур для ведення та зберігання записів щодо випадків сексуального насильства для психологів. Структура таких записів є різною в різних установах і в різних фахівців. Із 21 психолога, котрі документують випадки, які вони консультують, 7 зазначили, що вони по-різному документують випадки сексуального насильства в дорослому віці та в дитинстві. Документація щодо жертв сексуального насильства в дитинстві містить докладніші пояснення, більше даних про батьків/ опікунів, потреби пацієнта, наслідки сексуального насильства, конкретні методи, що застосовувалися.

ЧИННИКИ РИЗИКУ ЩОДО НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА В ДИТИНСТВІ

♦ Чинники ризику для наслідків сексуального насильства в дитинстві у дорослому житті включають: (і) на особистісному рівні (побоювання, брак упевненості, наявність інвалідності/ затримки розумового розвитку, наївність, брак основних життєвих навичок тощо); на міжособистісному рівні (розлад у родині, брак емоційного спілкування в родині, брак прихильності та любові, поверховість у емоційних взаєминах, брак довіри в родині, сімейне насильство в рідному домі матері, виїзд за кордон одного або обох батьків, відсутність друзів тощо);

12

LIN

KS

BET

WEE

N S

EXU

AL

AB

USE

IN C

HIL

DH

OO

D A

ND

RIS

KY

SEX

UA

L B

EH

AV

IOR

IN

TH

E A

DU

LTH

OO

D

(iii) на рівні громади (у сільській місцевості – осуд жертви за те, що трапилося, відсутність недоторканності приватного життя, маргіналізація, суспільна дискримінація тощо); (iv) на рівні суспільства (брак сексуальної освіти, наявність стереотипів, осуд жертви, недостатня кількість психологічних служб тощо).

♦ Незалежно від віку та статі дитини, наслідки сексуального насильства проти неї залежать від багатьох чинників: (i) тривалість часу, протягом якого відбуваються випадки сексуального насильства; (іі) частота повторення випадків сексуального насильства; (ііі) форма сексуального насильства; (iv) індивідуальні особливості дитини; (v) психологічні послуги, які отримує жертва насильства; (vi) підтримка родини тощо.

♦ Результати опитування свідчать про те, що сексуальне насильство в дитинстві має численні наслідки: (і) гіперсексуалізована поведінка; (іі) тривожний синдром і нездатність налагодити тривалі інтимні стосунки; (ііі) інтерналізація віктимної поведінки у виборі супутника життя; (iv) проблеми в статевих стосунках, відсутність задоволення під час сексу, поява болю, який не має фізіологічних підстав, фригідність, відсутність оргазму; (v) негативістична поведінка як механізм самозахисту, що розвивається, зокрема агресія; (vi) побоювання, недовіра до людей; (vii) проблеми зі здоров’ям; (viii) повторні випадки сексуального насильства; (ix) спроби самогубства; (v) передавання віктимної поведінки іншим людям, зокрема своїм дітям; (хі) відсутність сталих стосунків, одночасні стосунки з 3-4 партнерами, стосунки з одруженими партнерами; (хіі) ранні статеві стосунки; (хііі) проституція; (хiv) побоювання стати матір’ю тощо. Психологи служб, які працюють із жертвами та потенційними жертвами торгівлі людьми, жертвами сімейного насильства часто виявляли серед жертв сексуального насильства в дитинстві схильність до ризикованої сексуальної поведінки (ранні статеві стосунки, часті зміні партнерів, декілька партнерів, груповий секс, проституція, сексуальна експлуатація тощо).

♦ Повторне сексуальне насильство поглиблює травму та збільшує ймовірність ризикованої сексуальної поведінки, зокрема появу інших ризиків (наприклад, пов’язаних із торгівлею людьми). Жертви сексуального насильства в дитинстві не бачать інших можливостей врятуватися від сексуального насильства. Віктимна поведінка жертв сексуального насильства в дитинстві призводить до низької самооцінки, нерозуміння себе, відсутності самоповаги та інстинкту самозбереження. Жертви не приділяють уваги своїм позитивним якостям і не вважають, що їх повинні поважати та цінувати за їхні здібності.

ЗАХИСНІ ЧИННИКИ:

♦ Захисні чинники від наслідків сексуального насильства для дорослого життя включають: (і) на особистісному рівні (міцна нервова система жертви, сильний характер, мотивація та бажання стати особою, яку поважають, амбіція досягти більшого, інтелектуальні здібності, упевненість у собі, самоповага, уміння налагоджувати взаємини з іншими людьми, стійкість тощо); (іі) на міжособистісному рівні: (родина та її цінності, історія родини, наявність довірливих взаємин, ставлення матері/ інших близьких родичів до розповіді дитини, ступінь уваги матері до поведінки дитини, міцні взаємини зі школою,

13

THOOD

ADUL

THE IN

VIOR

BEHA AL

EXU S

RISKY D

AN

CHILDHOOD IN E

ABUS AL

SEXU

BETWEEN S K

LIN

бажання навчатися тощо); (ііі) на рівні громади (міське середовище, можливості для дітей реалізувати свої інтереси та захоплення, кваліфікація фахівців, які працюють з дітьми і можуть підозрювати та виявляти випадки насильства тощо); (iv) на рівні суспільства (відсутність стереотипів, сексуальна освіта, освітні кампанії, наявність спеціалізованих служб). Також важливу захисну роль відіграє ставлення жертви до себе, відсутність осуду та ревіктимізації в громаді та суспільстві.

14

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Результати дослідження демонструють реальну ситуацію з доступністю психологічних послуг для жертв сексуального насильства, зокрема в дитинстві, наслідки сексуального насильства в дитинстві для дорослого життя, захисні чинники та фактори ризику щодо таких наслідків.

Ці результати дають змогу підготувати рекомендації з питань запобігання випадкам сексуального насильства над дітьми та зменшення наслідків травми для жертв сексуального насильства.

Запобігання сексуальному насильству над дітьми є можливим через усунення/ мінімізацію чинників ризику та збільшення ролі захисних чинників. У зв’язку з цим рекомендується настуне:

♦ Розробка та зміцнення стратегій і систематичних підходів у сфері захисту дітей (на рівні особистості, родини, громади, суспільства).

♦ Підвищення пріоритетності заходів первинної профілактики сексуального насильства над дітьми шляхом включення відповідних заходів/ програм у діяльність відповідних служб (освітніх, охорони здоров’я, соціального захисту, правоохоронних), проведення інформаційних кампаній і збільшення поінформованості суспільства, особливо дітей.

♦ Запровадження структурних програм для запобігання сексуальному насильству над дітьми, особливо для дітей дошкільного віку.

♦ Зміцнення потенціалу фахівців сфери освіти, соціального захисту, охорони правопорядку, судочинства з питань запобігання та виявлення випадків сексуального насильства над дітьми і направлення їх до відповідних служб.

♦ Розвиток програм і служб для підтримки сімей, освіти батьків, допомоги сім’ям, які знаходяться в складних життєвих обставинах.

♦ Запровадження державних психологічних служб в усіх адміністративних територіальних одиницях, забезпечення доступу для населення до цих служб і його інформування.

♦ Надання безкоштовного доступу до спеціалізованих служб реабілітації та реінтеграції всім дітям-жертвам сексуального насильства.

ЗВ’Я

ЗОК

МІЖ

СЕ

КС

УА

ЛЬ

НИ

М Н

АС

ИЛ

ЬС

ТВО

М У

ДИ

ТИН

СТ

ВІ

ТА Р

ИЗИ

КО

ВА

НО

Ю С

ЕК

СУ

АЛ

ЬН

ОЮ

ПО

ВЕ

ДІН

КО

Ю В

ДО

РО

СЛ

ОМ

У В

ІЦІ

15

Враховуючи те, що в рамках цього дослідження також було проаналізовано стан психологічних служб, які надають допомогу жертвам сексуального насильства, зокрема жертвам-дітям, ми хочемо окремо навести декілька рекомендації щодо зміцнення цих психологічних служб у Республіці Молдова, які є захисним чинником на рівні системи захисту дітей у запобіганні сексуальному насильству над дітьми і боротьбі з ним. Зокрема, було б бажано звернути увагу на такі рекомендації:

♦ Розвиток законодавчої бази для урегулювання діяльності психологів, створення та забезпечення діяльності професійної організації психологів у Республіці Молдова.

♦ Запровадження стандартів якості для психологічних послуг; створення професійного реєстру психологів, які спеціалізуються на наданні допомоги жертвам сексуального насильства.

♦ Розробка і запровадження механізму професійного зростання психологів, в тому числі в окремих областях, таких як надання послуг жертвам насильства загалом і дітям-жертвам сексуального насильства.

♦ Розвиток спектру психологічних послуг для жертв сексуального насильства та членів їхніх сімей, надання таким жертвам консультації протягом тривалого часу.

♦ Зміцнення партнерських взаємин між психологами, які пропонують послуги жертвам сексуального насильства, зокрема дітям, і представниками служб соціального захисту, освітніми та медичними закладами, правоохоронцями, громадянським суспільством тощо.

♦ Розробка спеціалізованих терапевтичних програм для осіб, які вдаються до сексуального насильства.

ЗВ’Я

ЗОК

МІЖ

СЕ

КС

УА

ЛЬ

НИ

М Н

АС

ИЛ

ЬС

ТВО

М У

ДИ

ТИН

СТ

ВІ

ТА Р

ИЗИ

КО

ВА

НО

Ю С

ЕК

СУ

АЛ

ЬН

ОЮ

ПО

ВЕ

ДІН

КО

Ю В

ДО

РО

СЛ

ОМ

У В

ІЦІ

16