Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет 4542 Методичні вказівки до практичної роботи «Визначення показників ефективності використання діагностичних досліджень при певному захворюванні» з дисципліни «Медична інформатика» для студентів спеціальності 222 «Медицина» денної форми навчання Суми Сумський державний університет 2019
27
Embed
4542 Методичні вказівкиlib.sumdu.edu.ua/library/docs/rio/2019/m4542.pdf · необхідно знати величину ймовірності того, що результат
This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Transcript
Міністерство освіти і науки України
Сумський державний університет
4542 Методичні вказівки до практичної роботи
«Визначення показників ефективності використання
діагностичних досліджень при певному захворюванні»
з дисципліни «Медична інформатика»
для студентів спеціальності 222 «Медицина»
денної форми навчання
Суми
Сумський державний університет
2019
v.koplyk
Штамп
Методичні вказівки до практичної роботи
«Визначення показників ефективності використання
діагностичних досліджень при певному захворюванні» з
дисципліни «Медична інформатика» / укладач У. С. Швець. –
Суми : Сумський державний університет, 2019. – 27 с.
Кафедра прикладної математики та моделювання
складних систем
3
ЗМІСТ
С.
Теоретичний матеріал ............................................................ 4
Практична частина ................................................................ 13
Завдання 1 ............................................................................... 13
Завдання 2 ............................................................................... 15
Завдання 3 ............................................................................... 21
Самостійна робота ................................................................ 24
Завдання 4 ............................................................................... 24
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ........................... 26
Теоретична частина
4
Мета – набуття навичок щодо визначення операційних
характеристик методу діагностики, вміння інтерпретувати
одержані результати.
Теоретичний матеріал
Для оцінювання інформативності методу діагностики
результати його застосування для певної групи пацієнтів
заносять до таблиці, що називається матрицею рішень
діагностики (табл. 1). До категорії нехворих осіб (НХ)
відносять тих, хто не хворіє цієї хворобою або хворіє іншими
хворобами. Позитивний результат діагностичного тесту у
хворих (Х) певним захворюванням розглядається як істинно
позитивний (ІП), у нехворих – як помилково позитивний
(ПП). Негативний результат діагностичного тесту у хворих з
певним захворюванням розглядається як помилково
негативний (ПН), у нехворих – як істинно негативний (ІН).
Таблиця 1 – Розподіл результатів досліджень
Пацієнт Результат дослідження
Разом позитивний негативний
Хворі
(Х)
Істинно
(ІП)
правильний
діагноз
Помилково
(ПН)
помилка
ІП + ПН
Нехворі
(НХ)
Помилково
(ПП)
помилка
Істинно
(ІН)
правильний
діагноз
ПП + ІН
Разом ІП + ПП ПН + ІН ІП + ПН + ПП + ІН
До операційних характеристик методу діагностики
належать:
1) чутливість;
2) специфічність;
Теоретична частина
5
3) точність, або ефективність, діагностики;
4) прогностичність позитивного результату;
5) прогностичність негативного результату.
Деякі зазначені вище критерії інформативності
діагностики непостійні, вони залежать від поширеності
захворювання, або преваленсу.
Преваленс (Ps) – це ймовірність певного
захворювання, тобто частота, з якою трапляється це
захворювання серед досліджуваної групи осіб (когорти) або
популяції в цілому.
Інцидент (In) – ймовірність нового захворювання в
досліджуваній групі осіб за певний проміжок часу, частіше
за один рік.
Діагностична чутливість (ДЧ) тесту при певному
захворюванні являє собою відсоткове вираження частоти
істинно позитивних результатів тесту у хворих на цю
хворобу:
(1)
Чутливість методу діагностики характеризується його
ймовірністю виявити захворювання у хворих осіб.
Чутливість апріорі показує, якою буде частка хворих, у яких це
дослідження дасть позитивний результат. Чим більша чутливість тесту,
тим частіше з його допомогою буде виявлятися захворювання, тим
він буде ефективнішим. У той самий час якщо такий високочутливий
тест виявляється негативним, то наявність захворювання малоймовірна.
Тому його необхідно застосовувати для виключення захворювання.
Виходячи з цього, високочутливі тести нерідко називають
ідентифікаторами.
Тести з високою чутливістю рекомендують застосовувати на ранніх
етапах діагностичного процесу, якщо необхідно звузити коло
передбачуваних захворювань. Потрібно також зазначити, що
Теоретична частина
6
високочутливий тест дає багато «помилкових тривог», що вимагає
додаткових фінансових витрат на подальше обстеження.
Діагностична специфічність (ДС) тесту при певному
захворюванні являє собою відсоткове вираження частоти
істинно негативних результатів тесту в осіб, які не
страждають на цю хворобу:
(2)
Специфічність характеризується відсутністю помилкових
(помилково позитивних) результатів, тобто ймовірністю
одержати негативний результат у здорових осіб.
Визначивши специфічність, можна апріорі припустити, яка є частка
здорових осіб, в яких це дослідження дасть негативний результат. Чим
вища специфічність методу, тим надійніше з його допомогою
підтверджується захворювання, тим він є ефективнішим.
Високоспецифічні тести називають у діагностиці дискримінаторами.
Високоспецифічні методи ефективні на другому етапі діагностики, якщо
коло передбачуваних захворювань звужене і необхідно з великою
ймовірністю довести наявність хвороби. Негативним фактором
високоспецифічного тесту є той факт, що його використання
супроводжується досить значною кількістю пропусків захворювання.
Із зазначеного вище випливає дуже важливий практичний
висновок, який полягає в тому, що в медичній діагностиці бажаний
тест – це той, який був би апріорі як високоспецифічним, так і
високочутливим. Проте в реальності цього досягти неможливо, оскільки
підвищення чутливості тесту неминуче буде супроводжуватися втратою
його специфічності, і, навпаки, підвищення специфічності тесту пов’язане
зі зниженням його чутливості. Звідси можна зробити висновок: щоб
створити оптимальну діагностичну систему, потрібно знайти компроміс
між показниками чутливості та специфічності, за яких фінансові витрати
на обстеження будуть оптимально відображати баланс між ризиками
«помилкових тривог» і пропуску захворювань.
Діагностична ефективність тесту (ДЕ) виражається
відсотковим відношенням істинних результатів тесту до
загальної кількості одержаний результатів:
Теоретична частина
7
(3)
Діагностична ефективність тесту (точність) – це частка
правильних результатів тесту.
Під час проведення тестів як для діагностики, так і під час скринінгу
неминуче одержують певну кількість псевдопозитивних і
псевдонегативних результатів. Це означає, що якщо тест не має 100 %
специфічності, позитивний результат тесту не завжди свідчить про
наявність захворювання, а за чутливості нижче ніж 100 % негативний
результат може бути одержаний і у хворої особи. Однак на практиці під
час застосування тесту для встановлення діагнозу, знаючи результат тесту
в конкретної особи, лікар повинен зробити висновок, хвора людина чи ні,
і відповідно прийняти рішення про необхідність лікування. Для цього
необхідно знати величину ймовірності того, що результат тесту
(позитивний чи негативний) дійсно свідчить про наявність або відсутність
хвороби.
Для правильного розуміння діагностичної ефективності
методів важливу роль відіграють критерії апостеріорної
ймовірності – прогностичної значущості позитивного і
негативного результатів. Саме ці критерії показують, яка
ймовірність захворювання (або його відсутності) за відомого
результату дослідження. Апостеріорні показники мають