21-11-2011-A4_tom-1

Материали за VII международна научна практична конференция

80

*93927*

*94143*

*94837*

*94838*

*94878*

*95100*

*95110*

*95153*

*95234*

*95281*

*95408*

*95496*

*95720*

*94223*

*94605*

*94928*

*94937*

*95015*

*95175*

*95219*

*95232*

*95233*

*95247*

*95471*

*95504*

*95507*

*95546*

МАТЕРИАЛИ

ЗА VII МЕЖДУНАРОДНА НАУЧНА ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦИЯ

«ACHIEVEMENT OF HIGH SCHOOL - 2011»

17 – 25 November, 2011

Том 1

Икономики

София «Бял ГРАД-БГ» ООД

2011

То публикува «Бял ГРАД-БГ» ООД, Република България, гр.София, район «Триадица», бул. «Витоша» №4, ет.5 Материали за 7-а международна научна практична конференция, «Achievement of high school», - 2011. Том 1. Икономики. София. «Бял ГРАД-БГ» ООД - 80 стр. Редактор: Милко Тодоров Петков Мениджър: Надя Атанасова Александрова Технически работник: Татяна Стефанова Тодорова Материали за 7-а международна научна практична конференция, «Achievement of high school», 17 – 25 November, 2011 на икономики. За ученици, работници на проучвания. Цена 10 BGLV

ISBN 978-966-8736-05-6 © Колектив на автори, 2011

© «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2011

«Achievement of high school – 2011» • Том 1

79

Дорощук А.І., Пшегалінська І.В. Конкуренція на ринку залізничного транспорту.................................................................................................................. 49 Юрчук Д.Д., Мельник А.Т. Особливості давальницьких операцій в сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємств цукрової промисловості .....51 Дем`яненко О.В., Озаріна О.В. Cпівпраця КНР та України .............................. 56 Клімова В.В., Бохенко О.С. Проблеми управління державним боргом України в сучасних умовах ...................................................................................... 59 Гура О.О., Фурман І.В. Світова валютна система: проблеми і перспективи розвитку ........................................................................... 62 Чернобай Т.А. Кондитерская отрасль в Украине ................................................. 65 Богачова В.О., Римарева Л.М. Особливості організації функціонування органів, що регулюють ЗЕД в Україні .................................................................... 68 Губрій М.В., Римарева Л.М. Реструктуризація підходів щодо розвитку форм виходу підприємств на зовнішній ринок ...................................................... 70 Хільська І.І., Путь І.О. Аналіз зовнішньої заборгованості України та шляхи її зменшення .............................................................................................. 73 Богачова В.О., Римарева Л.М. Особливості організації функціонування органів, що регулюють ЗЕД в Україні .................................................................... 76


78

СЪДЪРЖАНИЕ

ИКОНОМИКИ

БАНКИ И БАНКОВА СИСТЕМА

Сарсенкулова А. Банковская система и проблемы кредитования ....................... 3 Макаривская А.О. Особливості антикризового управління банківськими установами ........................................................................................... 5 Москаленко О.В. Врахування інформаційного аспекту при управлінні портфелем реальних інвестицій банку ......................................... 10 Пашова С.М. «Теорія пошуку ресурсів» – новий етап в сучасній теорії інновацій ....................................................................................... 13 Дашко И.Н., Полихова А.Н. Функции Национального банка Украины (НБУ) ......15 Viter А. The credit policy of joint-stock company «BTA Bank» .............................. 17 Витер А.В. Advantages and disadvantages of credit policy of Kazakhstan Banking ............................................................................................... 20 Хвалінський С. Узагальнені уроки світової фінансової кризи для банківського сектору.......................................................................................... 22 Чернявська І.О., Татаренко В.О. Теоретичні засади управління кредитними ризиками банку .................................................................................... 25 Литовченко О.Ю., Бадулін В.Л. Узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності управління кредитним портфелем банку ....................... 28 Мягтина Н.В. История становления банковского дела в России в XVIII в.– 60-е гг.XIX в ........................................................................................... 33 Яковенко К.С. Сучасні погляди до формування та управління кредитним потенціалом банку......................................................... 36 Войченко А.Д., Майстро В.А. Інтернет-банкінг як засіб підвищення конкурентоспроможності банків ............................................................................. 38

ВЪНШНАТА ИКОНОМИЧЕСКА ДЕЙНОСТ

Дунська А.Р., Юрова К.С. Економічні наслідки вступу України до СОТ ....... 41 Бурлаченко Ю.В., Семенов .В. Вихід українських компаній на транснаціональний рівень: проблеми та шляхи вирішення............................. 43 Дядечко А.В. Підвищення конкурентоспроможності українських компаній в контексті глобалізації............................................................................................. 45 Мартиненко П.Ю., Семенов А.А. Проблеми впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні....................................... 47

«Achievement of high school – 2011» • Том 1. Икономики

3

ИКОНОМИКИ

БАНКИ И БАНКОВА СИСТЕМА

*93927* Сарсенкулова Айман

старший преподаватель Казахского экономического университета имени Турара Рыскулова (Казахстан, г.Алматы)

БАНКОВСКАЯ СИСТЕМА И ПРОБЛЕМЫ КРЕДИТОВАНИЯ

В статье рассматривается роль и значение факторинга в банковской

продуктовой линейке. Ключевые слова: факторинг, овердрафт, дебитор, единовременный кре-

дит, кредитная линия Современная банковская деятельность включает несколько сотен различ-

ных операций, будь-то относительно обслуживания физических лиц, операций, связанных с валютой, размещением депозитов, предоставлением банковских ячеек, управлением инвестициями и многим другим. К одной из самых востре-бованных можно отнести кредитование. Выдача ссуды банками производится как частным лицам, так и юридическим. Кредитование частных лиц имеет не-сколько форм: единовременный кредит наличными (часто называют потреби-тельский), безналичный (авто-кредит) или посредством кредитной карты, где возможно, как и безналичное пользование денежными средствами, так и их об-наличивание. В сфере малого, среднего и корпоративного бизнеса линейка кре-дитных продуктов представлена существенно шире. Здесь выделяют: единовре-менный кредит, кредитная линия, которая в свою очередь, бывает возобновляе-мая и невозобновляемая, предоставление банковских векселей, банковская га-рантия, факторинг, овердрафт. В настоящее время термин «факторинг» ещё не является широкоузнаваемым и полностью раскрытым на Казахстанском рынке. Так первая факторинговая компания в Европе открылась в Великобритании в 1960 году. И сегодня Великобритания лидирует по объёму факторинговых опе-раций в мире – более 20% всего мирового рынка факторинга. На Казахстанском же рынке многие предприниматели никогда не слышали о факторинговых услу-гах, при том, что, как правило, вопрос пополнения оборотных средств актуален едва ли не для каждого. Многие, если не большинство, отечественных организа-ций предпочитают работать с проверенными инструментами и продуктами, ко-торые им предлагают банки, для поддержания своей экономической деятельно-сти, как например: овердрафт, кредитная линия или же просто кредит единовре-менной суммой. Обусловлено это, как правило, имеющимся и прошлым опытом работы с данными продуктами, то есть отличное их знание, представление с чем сейчас имеют дело и нежеланием вкладываться в введение новых управленче-


4

ских отношений со своими дебиторами или поставщиками, которые также под-разумевают под собой введение новых отчётностей, открытие счетов и их об-служивание, обучение сотрудников, оповещение партнёров о переходе на новый продукт и, как следствие, новая схема работы с такими партнёрами. Насколько оправдано такое отношение к новому? Рассмотрим на примере факторинга. Про-дукт Факторинг понимает под собой комплекс финансовых услуг, включающих в себя: оперативное беззалоговое финансирование поставок под уступку денеж-ного требования, принятие практически всех рисков поставщика, управление де-биторской задолженностью, а также информационно-аналитическое обслужива-ние. Например, рост популярности факторинга среди российских организаций отражает ежегодный прирост рынка факторинговых услуг. Так в 2004 году на российском рынке было уступлено денежных требований на сумму 86 миллиар-дов рублей, в 2005 году – на 147 миллиардов, в 2006 году – на 297 миллиардов, в 2007 году – на 516 миллиардов, в 2008 – на 602 миллиарда. Далее наступил по-сткризисный спад: в 2009 году – на 361 миллиард и в 2010 – на 500 миллиардов рублей. Определимся с типичными портретами организаций, которым продукт факторинг мог бы помочь вести свою деятельность, положительные результаты, которые им это принесёт с конкретными примерами, а также возможные причи-ны, по которым договор факторинга заключать, возможно, не следует. Для при-мера можно взять организацию уровня средний бизнес, осуществляющую свою деятельность в стандартном режиме, а именно производство и отгрузка товара дебиторам, которая во избежание кассовых разрывов, пользуется такой класси-ческой банковской услугой, как овердрафт. Характеристики этого продукта: без залога, выдача ссуды в день или на следующий день отгрузки, в зависимости от времени предоставления документов и при всём при этом небольшая процентная ставка, порядка 7-12% годовых.

Основным плюсом факторинга является то, что деньги поставщикам по-ступают сразу, их оборот денежных средств не останавливается. А также, кли-ентам не надо тратить время на анализ состояния своих контрагентов. Главное дело сделано: товар отгружен, средства поступили. Также следует отметить, что лимиты финансирования устанавливаются индивидуально на каждого де-битора, увеличиваются по мере роста продаж, что способствует расширению оговорённой чуть выше той же ассортиментной линейке. Итак, можно отметить некоторые черты организации, которой был бы актуален факторинг. Если по-купатели продукции организации нуждаются в отсрочке поставленного товара, срок отсрочки от 20 до 180 дней, хорошо, если обороты свыше 5-7 миллионов (стандартно свыше трёх миллионов), количество дебиторов больше одного, ес-ли для поставщика важно получить финансирование отгруженного товара в день отгрузки, также среди прочего есть требование, чтобы организация вела свою деятельность больше года. Но в то же время необходимо отметить, что, несмотря на данные достоинства и преимущества факторинга, существуют не-достатки и сложности, препятствующие более широкому использованию фак-торинга в отечественной экономике. Наиболее существенным из них является его относительная дороговизна. В настоящее время уровень факторинговой ко-миссии составляет до 3% от суммы уступленного денежного требования. В за-


77

зовнішньоекономічної діяльності на території Україні; стверджує списки товарів, екс-порт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється [2].

Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади: вживає заходи до здійснення зовнішньоекономічної політики України; здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; приймає нормативні акти управління з пи-тань зовнішньоекономічної діяльності; забезпечує складання платіжного балан-су, зведеного валютного плану України; здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України [3].

Національний банк України: здійснює зберігання і використання золотова-лютного резерву України та інших державних цінностей, які забезпечують платоспроможність України; представляє інтереси України у відносинах з цен-тральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами. А також укладає відповідні міжбанківські угоди; регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав.

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції): забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі відповідно до міжнародних договорів України; бере участь у розробці прогнозу зовнішньоторговельного і платіжного балансу України, здійснює аналіз їх стану та прогно-зування темпів, пропозицій, ефективності експорту та імпорту ; здійснює керівництво діяльністю торгових представництв, апаратів торгових радників і аташе з торговельно-економічних питань посольств України за кордоном та ін. [3].

Державна митна служба України забезпечує, в межах своєї компетенції, економічну безпеку, реалізуючи економічні інтереси України, здійснює митне ре-гулювання торгово-економічних відносин, вилучає мито, податки та інші митні платежі, здійснює митний контроль, митну статистику зовнішньої торгівлі т.д.

За січень 2010 року, у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року, спо-стерігаються такі тенденції основних показників діяльності митних органів України. Загальна кількість учасників ЗЕД, що перебувають на обліку в митних органах України за станом на 1 лютого 2010 року становить 95,8 тис. осіб (збільшення на 5% або 4,9 тис. осіб). Кількість учасників ЗЕД, з початку звітно-го року становить 10,2 тис.осіб (збільшення на 11% або 1,0 тис. осіб).

Отже, зовнішньоекономічна діяльність заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі передачі технологій, міжнародної торгівлі, міграції робочої сили, руху капіталів. Державне регулювання в Україні та в інших країнах є об'єктивною необхідністю. Подібне регулювання спрямоване на суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення захисту інтересів країни.

Література: 1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Вер-

ховної Ради Української РСР. – 1991. – № 29. 2. Зовнішньоекономічна діяльність: навч. посібник / М.Д. Пазуха. – К.:

Центр учбової літератури, 2008. – 230 с. 3. Чистов СМ., Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. Державне регулювання

економіки: Навч. посіб. для ВНЗ. – К., 2000.


76

Література: 1. Кириченко О. А. Сучасні теорії управління зовнішньою

заборгованістю // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 7. – с. 15-27 2. Лукіна Л. Безнадійна заборгованість перед державним бюджетом і

шляхи її врегулювання // Казна України. – 2010. – № 6. – с. 19-20 3. Малютін О. Місце державного зовнішнього боргу в економічному роз-

витку України // Наука молода. – 2009.- №11. – с.114-117. 4. Мних А.М. Проблема зовнішньої заборгованості та методи її

розв'язання // Економічна наука. – 2009. – № 12. – с. 47-48. 5. Теньков, С. Борги наші: стягнення в порядку наказного провадження //

Юридичний вісник України. – 2010. – 20-26 листопада, № 47. – с. 10-11 6. http//www.minfin.gov.ua

*95546*

Богачова В.О., ст. викл. Римарева Л.М. Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ,

ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ЗЕД В УКРАЇНІ Зовнішньоекономічна діяльність є одним з головних напрямків розвитку ба-

гатьох сучасних держав, джерелом постачання товарів, виробництво яких немож-ливе всередині країни, а також доходів від експортно-імпортних операцій. Для ба-гатьох країн, де з певних причин відсутні виробничі процеси, ЗЕД – єдиний спосіб забезпечення себе необхідними товарами. Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність, пов'язана з товарообміном між партнерами різних країн.

Зовнішньоекономічну діяльність вивчали такі вчені, як О. Акопова, А. Го-ликов, І. Герчикова, О. Кіреєв, Н. Кузнєцов, А. Кредисов, В. Колесов, та ін.

На основі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», який був прийнятий у квітні 1991 року, під зовнішньоекономічною діяльністю ро-зуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка заснована на взаємних відносинах між ними на території України та за її межами [1].

До органів управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні нале-жать: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі. Зовнішньоекономічна діяльність в країні регулюється законами і нормативними актами, прийнятими Верховною Радою України , указами Президента і Кабінету Міністрів України [2].

Вищим законодавчим органом, який здійснює державне управління ЗЕД, є Вер-ховна Рада України, яка: приймає, змінює та скасовує закони, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності; стверджує головні напрямки зовнішньоекономічної політики України; укладає міжнародні договори України; стверджує нормативи обов'язкового розподілу валютної виручки, ставки та умови оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур; встановлює спеціальні режими


5

висимости от срока оборачиваемости дебиторской задолженности эта комиссия при пересчете доходит до 20-30% годовых. Также факторинг не будет актуаль-ным для организаций, занимающихся строительством и ювелирными изделия-ми, покупкой/продажей объектов интеллектуальной собственности. Таким об-разом, для популяризации и развития факторинга на Казахстанском рынке не-обходимо использовать опыт современных мировых лидеров, как, например, Великобритания, где конструкция и технология системы государственного ре-гулирования создают условия для ведения факторинговой деятельности, кото-рые в свою очередь, исключают необходимость получения специальных разре-шений на осуществление факторинговой деятельности. И для того, чтобы хотя бы приблизиться к показателям Великобритании, у которой доля операций фак-торинга в ВВП составляет свыше 13%, 220 миллиардов фунтов стерлингов, не-обходимо также проделать системную работу по популяризации продукта. Для масштабного роста факторинга, как продукта, следует обратить внимание в первую очередь на предпринимательский сектор, где контрольные пакеты ак-ций не принадлежат государственным структурам. Необходимо также разрабо-тать специальную программу на среднесрочную и долгосрочную перспективу, которая бы включала в себя, как непосредственную рекламу продукта, так и проведение семинаров, круглых столов для представителей организаций, средств массовой информации, а также необходимо взаимодействие с высшими учебными заведениями для подготовки компетентного персонала для после-дующей работы с таким финансовым инструментом, как факторинг.

Литература: 1. Сейткасымова Г.С. Деньги, кредит, банки. – Алматы, 1999. – 432 с. 2. Ныязбекова К.С. Русско-казахский словарь банковских терминов. – Ал-

маты, 2010. – 145 с. 3. Ныязбекова К.С. Русско-казахский толковый словарь экономических

терминов. – Алматы, 2010. – 80 с. *94143*

Макаривская А.О.

ОСОБЛИВОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

БАНКІВСЬКИМИ УСТАНОВАМИ У статті проаналізовано поточну ситуацію щодо реалізації у вітчизняних

банках антикризового управління в банках. Ключові слова: фінансова криза, антикризове управління, антикризові заходи. Актуальність проблеми. Сучасний стан банківської системи України

характеризується значними динамічними коливаннями в змінних умовах фінансових ринків. Банківський сектор посідає одне з найвагоміших місць у


6

фінансовій системі. Результати діяльності даного сектору стосуються майже усіх сфер економіки і невдачі та кризи банків можуть призвести до руйнування або значного ушкодження фінансової системи. Світова фінансова криза охарак-теризувалась значним відтоком депозитів з банківських рахунків клієнтів Саме тому кожна країна зацікавлена в тому, щоб діяльність банків була регульова-ною, ефективною і надійною, забезпечувала безпеку і зростання економіки, протистояла кризам і захищала вклади своїх клієнтів.

Протягом останніх двох років діяльність банків України зазнала значного негативного впливу з боку світової фінансової кризи: значно погіршилися ос-новні показники ефективності діяльності вітчизняних банків, спостерігаються численні банкрутства та ліквідації банківських установ. Світова фінансова кри-за охарактеризувалась значним відтоком депозитів з банківських рахунків кліє-нтів. З огляду на це, аналіз та узагальнення антикризового управління у вітчиз-няних банках є важливим для оцінки стану управління кризовими ситуаціями в банківській системі та розробки ефективної системи антикризового менеджме-нту в окремих установах.

Метою статті є визначення сутності антикризового управління та основ-них стратегічних напрямів його використання для стабілізації роботи банків в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Термін «антикризове управ-ління» з´явився в економічній науці недавно, тому не існує єдиного підходу до його означення. У свою чергу, поняття «антикризове управління банківськими установами» є взагалі мало дослідженим.

На думку В.О. Василенка антикризове управління – це управління, яке спря-мовано на передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів і усунення загроз по-яви кризових ситуацій, а в разі їх появи – аналіз і прийняття швидких заходів лікві-даційного характеру з найменшими втратами та негативними наслідками.

Антикризове управління полягає у використанні усього потенціалу засобів та методів сучасного менеджменту з урахуванням ресурсних та часових обме-жень процесу протидії кризовим явищам.

Існують такі основні стратегічні напрямки антикризового управління бан-ківської діяльності в сучасних умовах:

а) реструктуризація зовнішньої заборгованості; б) проведення рекапіталізації вітчизняних банків; в) антикризове управління депозитними банківськими продуктами; г) реструктуризація проблемних кредитів; д) антикризове управління кредитною діяльністю в банках; є) впровадження програм зменшення витрат. Усі ці програми направлені на подолання негативного впливу фінансової

кризи, але детальніше зупинимось на найбільш актуальних, на мій погляд, на-прямах антикризового менеджменту в банках, а саме: реструктуризація про-блемних кредитів в активах банку та впровадження депозитних програм.


75

Як свідчать дані рис. 2, заборгованість за позиками, наданими міжнарод-ними організаціями економічного розвитку протягом 2006-2010 років мала тен-денцію до збільшення. Так, в 2010 році порівняно з 2006 роком заборгованість збільшилась на 547,9 %, а в 2010 році порівняно з 2009 роком на 22,6%.

Зазначимо фактори, які можуть мати позитивний вплив на економіку краї-ни внаслідок зростання державного боргу:

- прискорення темпів економічного зростання; - можливість здійснення масштабних капіталовкладень і реалізації довго-

строкових програм розвитку; - залучення коштів під значно менший відсоток і строки їх залучення носять до-

вгостроковий характер у порівнянні з можливостями вітчизняної системи; - залучення позик суб’єктами господарювання, як правило, матимуть інве-

стиційне спрямування; - реалізація програм довгострокового кредитування банками фізичних і

юридичних осіб тощо [3, с. 115]. Серед негативних явищ, пов’язаних із збільшенням державного боргу, слід

відзначити наступні: - вразливість вітчизняної фінансової системи від кон’юнктури світової фі-

нансової системи; - нестабільність валютних курсів, яка може вплинути на можливості вико-

нання зобов’язань у визначені строки; - невідповідність валюти запозичень і валюти основної частини активів

суб’єкта господарювання; - розриви у строках між залученими коштами на зовнішніх ринках і стро-

ками надходжень коштів від реалізації інвестиційних проектів, кредиту-вання банками суб’єктів господарювання;

- неможливість виконати зобов’язання при ускладненнях з доступом до джерел іноземної валюти [3, с. 117]. Очевидним є те, що і плюси, і мінуси зростання зовнішнього боргу є до-

статньо вагомими. Зменшення заборгованості України мовило за рахунок таких дій: поповнення зо-

лотовалютних резервів до рівня, достатнього для задоволення основних потреб резиде-нтів в іноземній валюті; підвищення рівня фінансового управління на державних під-приємствах і суворий контроль з боку міністерств за цільовою спрямованістю і обґрун-тованістю джерел погашення зовнішніх кредитів; поширення нормативів обов’язкового резервування на ресурси, залучені українськими банками від нерезидентів.

Отже, можна зробити висновок, що зовнішній борг збільшується на протя-зі аналізованого періоду в основному за рахунок основних чинників, що активі-зували зовнішні запозичення в Україні. До них належать незбалансованість державних фінансів і хронічний дефіцит поточного рахунку платіжного балан-су; нестабільність грошової одиниці; відсутність ефективної енергоощадної по-літики і надмірна імпортна енергетична залежність; істотна потреба в інвести-ціях на фоні тотального зниження інвестиційної активності; неможливість за-лучення коштів населення у банківський сектор; значний відтік капіталу за ме-жі України і брак коштів для реалізації соціально-економічних перетворень.


74

63 938 330,969 937 389,2

142 742 873,0

211 751 693,0

276 745 560,7

0,0

50 000 000,0

100 000 000,0

150 000 000,0

200 000 000,0

250 000 000,0

300 000 000,0

2006 2007 2008 2009 2010

сукупний зовнішній борг, тис.грн.

Рис. 1. Динаміка зовнішнього боргу за 2006-2010 роки, тис. грн. [6]. Як свідчать дані рис. 1, зовнішній державний борг України протягом 2006-

2010 років мав позитивну тенденцію. Темп приросту в 2010 році проти 2006 ро-ку становить 267,3 %, а в 2010 році проти 2009 року 33,8 %.

Зовнішній державний борг включає: 1) заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями

економічного розвитку; 2) заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління; 3) заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками; 4) заборгованість не віднесена до інших категорій. Динаміка заборгованості за позиками, наданими міжнародними організаці-

ями економічного розвитку представлена на рис. 2.

12 819 448,7312 542 576,19

24 555 996,44

67 764 170,73

83 058 713,85

0,00

10 000 000,00

20 000 000,00

30 000 000,00

40 000 000,00

50 000 000,00

60 000 000,00

70 000 000,00

80 000 000,00

90 000 000,00

2006 2007 2008 2009 2010

Заборгованість за позиками,наданими міжн. організаціямиекономічного розвитку

Рис. 2. Динаміка заборгованості за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку за 2006-2010 роки, тис. грн. [6].


7

Світова фінансова криза охарактеризувалась значним відтоком депозитів з банківських рахунків клієнтів. З метою утримання існуючих та залучення нових вкладників в кризових умовах вітчизняні банки йдуть на нові ризики, впрова-джуючи спеціально розроблені депозитні пропозиції. У таблиці 1 наведені за-ходи антикризового управління депозитними продуктами у вітчизняних банках в період фінансової кризи.

Таблиця 1 Заходи антикризового управління депозитними продуктами у вітчизняних

банках в період фінансової кризи Депозитна пропозиція Банки, які пропонують

Розробка бонусних програм та програм лояльності, які б задовольняли потреби різних груп постійних та корпоративних клієнтів

ПАТ «ІмексБанк», ПАТ «ПУМБ», ВАТ «ЕРДЕ Банк», АКБ «Київ», ПАТ «Аль-фа-Банк»

Відкриття валютного депозиту шляхом зарахування гривні за офіційним курсом НБУ

ПАТ «Кредобанк», АТ «КБ «Експо-банк», ПАТ АБ «Укргазбанк»

Проведення агресивної рекламної кампанії, акцій з метою залучення вкладників

ВАТ КБ «Надра», АТ «OTП Банк», АБ «Діамантбанк»

Впровадження універсальних депозитних програм, які передбачають свободу розпорядження, можливість зняття коштів, поповнення депозиту, причому нарахування відсотків здійснюється на суму залишку на рахунку

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Індекс-Банк», АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», ПАТ АБ «Укргазбанк», АТ Банк «Фінанси та Кредит», АКБ «Укрсоцбанк»

Мультивалютні вклади, сутність яких полягає у відкритті одразу трьох рахунків – у доларах, євро та гривні

ПАТ КБ «ПриватБанк», АБ «Півден-ний»,ПАТ «А-Банк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ КБ «Правекс-Банк»

Впровадження комплексної програми виплати депозитів фізичним особам, пріоритетними серед яких є пенсії, соціальні виплати, бюджетні платежі, заробітна плата

ВАТ «Інпромбанк», АКБ «Трансбанк»

Залучення довгострокових депозитів на умовах гарантування стабільного доходу та надійності навіть при негативних тенденціях ринку

ПАТ «Укрексімбанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ВАТ «ВіЕйБі Банк»

Залучення коштів на короткі (3-6 міс.) та дуже короткі строки (7-14 днів) під високі відсотки

ВАТ «Кредитпромбанк», ВАТ «Укрексімбанк», ВАТ «Платинум Банк»

Утримання існуючих клієнтів шляхом підвищення відсоткової ставки по депозитам після їх автоматичної пролонгації

ПАТ «Індекс-Банк», АКБ «Трансбанк», АКБ «Київ», ТОВ КБ «Фінансова ініці-атива», ВАТ «Кредитпромбанк»

Таким чином, проведене дослідження дозволило виявити такі специфічні риси антикризового управління депозитною діяльністю вітчизняних банків:

- розробка депозитних пропозицій на мінімальні строки (1-2 тижні) з метою залучення коштів клієнтів та демонстрації зростаючого депозитного портфелю;


8

- розробка універсальних депозитних програм, згідно з якими депозит не підлягає мораторію на дострокове зняття коштів зі строкового вкладу, а клієнт отримує право вільного розпорядження власним рахунком;

- підвищення депозитних відсоткових ставок з метою залучення нових вкладників, що спричинило нездатність задовольнити запропоновані умови, а отже закономірно мало місце падіння ставок;

- переорієнтація на гривневі депозити замість валютних; - проведення роз’яснювальної роботи з клієнтами банку, створення комісій

з розгляду скарг та звернень. Заходи реструктуризації заборгованості за кредитами позичальників в про-

відних банках України наведені у таблиці 2. Таблиця 2

Основні заходи реструктуризації заборгованості за кредитами позичальників в провідних банках України протягом фінансової кризи 2008-2010 років

Вид

реструктуризації

Основна характеристика заходу Банки,що здійснюють даний захід

Зарахування частки кредиту при наявності депозиту клієнта в да-ному банку

Зменшення взаємних зобов’язань шляхом по-гашення проблемного кредиту позичальника за рахунок його депозиту в тому ж банку, тер-мін якого закінчився

АКБ»Трансбанк»

Капіталізація заборго-ваності по кредиту

Переведення простроченого боргу в строковий кредит; розробка нового графіку виплат

АКБ»Трансбанк» ВАТ «ВіЕйБі Банк», АТ «ОТП Банк»

Пролонгація строку дії кредитної угоди

Перенесення кінцевого строку погашення кре-диту з метою зменшення щомісячних платежів

АТ «ОТП Банк», АТ Сведбанк», АКБ «Форум», ПАТ»Райффайзен Банк Аваль»

Зниження платежу за кредитом

Зменшення основної суми кредиту АТ «ОТП Банк»

Скасування частки пені та штрафних санкцій

При виникненні прострочення за боргом банк списує всю суму нарахованої пені або штрафу

АТ «ОТП Банк»

Проведений аналіз заходів реструктуризації заборгованості за кредитами позичальників в провідних банках України протягом фінансової кризи 2008-2010 років дозволяє стверджувати, що найбільш популярними заходами є про-лонгація строку кредитного договору, надання відстрочки, або введення креди-тних канікул. Подовження терміну погашення боргу пропонують переважно банки з іноземним капіталом, причому максимальна відстрочка для іпотечних кредитів становить 10 років. Що стосується кредитних канікул, то банки про-


73

К.е.н., доцент Хільська І.І., Путь І.О. Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельного-економічного університету

АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗМЕНШЕННЯ

Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні від-

носини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезиден-тами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього проду-кту на умовах строковості, платності та повернення.

За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг. Зовнішній державний борг – сукупність боргових зобов'язань держави, що ви-никли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Важливий внесок в дослідження проблеми державного боргу зробили захі-дні економісти: Д. Рікардо, А. Сміт, М. Браунриг, С. Вайнтрауб, Х. Джонсон, та інші. Серед російських вчених варто відмітити праці: М.Б.Богачевського, Б.Г.Болдирєва, Л.О. Дробозіної, Л.М. Красавіної, І.М. Осадчої, Ю.М. Осипова, Г.П. Солюса, В.М. Усоскіна та інших. Теоретичні основи державного боргу та питання щодо його управління висвітлюються в працях таких українських вче-них, як: О.Д.Василик, А.С.Гальчинський, Г.Н.Климко, В.В.Корнєєв, О.В.Плотніков, І.Я. Софіщенко, В.М.Суторміна, В.О. Степаненко, та інших.

Проблеми врегулювання зовнішнього боргу України, формування і управ-ління його оптимальної структури, а також пошук ефективних методів його по-гашення постійно знаходяться в полі зору наукової спільноти, потребують до-даткового дослідження і визначення шляхів їх вирішення [1, с. 20-21].

Обсяг зовнішнього державного боргу визначає рівень кредитного рейтингу України, який суттєво впливає на обсяги притоку капіталу в країну на сприят-ливих умовах.

Метою даної статті є проведення аналізу зовнішнього боргу України за 2006-2010 рр. та розробка рекомендацій щодо вирішення боргового

питання та мінімізації негативних його наслідків. Доцільно провести аналіз сукупного зовнішнього державного боргу за

2006-2010 роки та встановити, які зміни відбулися і що вплинуло на збільшення або зменшення зовнішнього боргу України.

Як свідчать дані, на сайті Міністерства фінансів України сукупний зовніш-ній державний борг України протягом 2006-2010 років мав тенденцію до збіль-шення. В 2010 році порівняно з 2006 роком сукупний зовнішній борг збільшив-ся на 332,8 %, а в 2010 році порівняно з 2009 роком на 30,7 %.

Загальний зовнішній державний борг України складається з зовнішнього прямого боргу та гарантованого зовнішнього боргу.

Динаміка зовнішнього боргу за 2006-2010 роки представлена на рис. 1.


72

Для третього підходу характерним є підвищення прибутковості. Виробник може за певних умов продавати ту саму продукцію з більшою вигодою за кор-доном, ніж у себе вдома. Це може бути пов'язано з відмінністю конкурентного середовища на закордонному ринку від вітчизняного, тому що там товар знахо-диться на іншому етапі життєвого циклу. Таким чином, етап зрілості всередині країни може призвести до зниження внутрішніх цін, у той час як етап зростання за кордоном може звести нанівець актуальність зниження цін.

Четвертий підхід, концепції експортних можливостей передбачає розподіл ризику. Виводячи збут за межі ринку тільки однієї країни, виробник має мож-ливість зводити до мінімуму коливання попиту, оскільки цикли ділової активності країн перебувають в різних фазах, а ті самі товари знаходяться на різноманітних етапах життєвого циклу. Ще один чинник розподілу ризику за допомогою експор-ту полягає в тому, що виробник зможе придбати більше клієнтів, зменшуючи свою вразливість при втраті якогось одного чи декількох клієнтів [1, c. 54].

2. Діяльність на зарубіжних ринках: а) закордонні інвестиції, які включають прямі інвестиції, філіали, спільні

підприємства та купівлю фірм за кордоном; б) без інвестиційна діяльність закордоном, тобто ліцензійні угоди, фран-

чайзинг, виробництво по контракту, виробнича кооперація [1, c. 46]. Можна зробити висновок, що підприємство, яке займається зовнішньоеко-

номічною діяльністю повинно чітко визначити свої міжнародні стратегії для то-го, щоб займати лідируючі позиції на національному і світовому ринках. Тому необхідно, щоб керівництво компанії проводило ефективну зовнішньоеко-номічну політику, максимально враховувало потреби споживачів і створювало конкурентні переваги для завоювання нових ринків.

Література: 1. Воронкова А.Е., Калюжна Н.Г., Оленко В.І. Управлінські рішення в за-

безпеченні конкурентоспроможності підприємства: організаційний аспект: Мо-нографія. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2008.

2 Кобута, І. В. Узгодженість регулювання зовнішньоекономічної діяльнос-ті в АПК України та Росії з принципами СОТ / І. В. Кобута // Економіка А П К. – 2006. *95507*


9

понують їх строком 0,5 – 2 роки, після чого сума, що залишилась, рівномірно розподіляється на решту терміну. Проте у випадку такої реструктуризації банки часто підвищують відсоткову ставку за кредитом, що збільшує загальну суму заборгованості клієнтів.

Висновки. Для подолання негативного впливу фінансової кризи найбільш ак-туальними напрямами антикризового менеджменту в банках України стали: залу-чення коштів з метою рефінансування та рекапіталізації, реструктуризація зовніш-ньої заборгованості та проблемних кредитів в активах банків, впровадження депо-зитних програм з метою залучення нових клієнтів та утримання існуючих.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що антикризове управління у вітчизняних банках на сучасному етапі відзначається певною безсистемністю та непродуманістю заходів. Більшість банківських установ виявилися непідго-товленими до кризової ситуації через відсутність системи моніторингу та реалі-зації превентивних заходів.

Виходом із ситуації, що склалася, має стати розробка та впровадження в банках системи антикризового управління, що спрямована на попередження, недопущення кризових ситуацій та мінімізація негативних наслідків у разі її виникнення.

Література: 1.Блог про фiнансову кризу у свiтi. [Електронний ресурс]. – Режим досту-

пу: http://worldcrizis.com.ua/cat=1. 2. Афанасьєва О. Б. Зарубіжний досвід антикризового управління в банках

у період світової фінансової кризи [Електронний ресурс] / О. Б. Афанасьєва. – Режим доступу: http://www.economy-confer.com.ua/full_article/646/

3. Проблеми при реструктуризації заборгованості. Шляхи досягнення ком-промісу. [Електронний ресурс] / В Курсе, аналітика. – Режим доступу : http://vkurse.ua/ua/analytics/problemy-pri-restrukturizacii -zadolzhennosti.html

4.Данилов, Р. І. Антикризове управління ресурсами комерційних банків [Електронний ресурс] / Р. І. Данилов, С. О. Мормуль // Сьома Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція «Сучасний соціокультурний простір 2010». –– Режим доступу:http://intkonf.org/danilov-ri-mormul-so-antikrizove-upravlinnya-resursami komertsiynih-bankiv.

5. Барановський, О. Антикризові заходи урядів і центральних банків зару-біжних країн [Текст] / О. Барановський // Вісник Національного банку України. – 2009. – № 4. – С. 8–19.


10

*94837* Москаленко О. В.

Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України

ВРАХУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО АСПЕКТУ ПРИ УПРАВЛІННІ ПОРТФЕЛЕМ РЕАЛЬНИХ

ІНВЕСТИЦІЙ БАНКУ Останнім часом все частіше лунає думка про те, що розвиток економіки країни,

вихід з фінансової кризи можливий лише за умов розвитку реального сектору економіки, який, в свою чергу, на пряму залежить від належного фінансування інвестиційних проектів та програм. За сучасних умов одним з головних джерел тако-го фінансування має стати саме банківський кредит. Тому актуальним постає питан-ня щодо підвищення ефективності взаємодії банківського і реального секторів економіки, вирішення якого можливе за умов належного управління інвестиційними ресурсами при формуванні портфелю реальних інвестицій банку.

Процес управління портфелем реальних інвестицій банку є значно склад-нішим ніж вибір форми фінансового забезпечення інвестиційних проектів в йо-го складі. Тому далі детальніше розглянемо весь процес управління та визна-чимо його особливості з врахуванням інформаційного аспекту.

По відношенню до економічних процесів під управлінням мається на увазі «вплив на процес, об’єкт чи систему для збереження їхньої стійкості або пере-ведення з одного стану в інший відповідно до визначених цілей» [1] або «про-цес планування, організації діяльності, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації» [2].

При управлінні портфелем реальних інвестицій банку важливе місце зай-має інформаційний аспект банківської інвестиційної діяльності. При прийнятті рішень щодо формування портфелю реальних інвестицій банк має зважувати результати оцінки інвестиційних проектів, отримані за визначеною методикою, на вплив вхідної інформації, що надходить до банку у вигляді зовнішніх та внутрішніх інформаційних потоків. При цьому, у відповідності до довготрива-лості досліджуваного процесу, необхідно враховувати динамізм цієї інформації та ступінь її важливості для прийняття управлінського рішення. Тобто, до-сліджуваний процес не є статичним і має розглядатись в динаміці.

Виходячи з вищенаведеного доцільно виокремити три основні етапи управління портфелем реальних інвестицій банку.

Розпочинається управління з визначення інвестиційної стратегії банку. На цьому етапі визначаються напрями інвестиційної діяльності банку, а саме мета формування портфелю реальних інвестицій та вимоги до проектів, яким він має відповідати. Виходячи з того, що наявні ресурси банківських установ є обме-женими за різними параметрами, відповідні обмеження встановлюються й до портфелю реальних інвестицій банку. Далі, у відповідності з вищенаведеним,


71

сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовіко-ву історію. Кожне підприємство на етапі активного розвитку та стабільної діло-вої активності починає розширяти горизонт господарських зв’язків і має ціль виходу на зовнішні ринки.

Питанню вивчення побудови стратегії виходу на зовнішні ринки в сучас-ному світі присвятили увагу багато наукових шкіл. Серед них – П. Друкер, Г. Мінцберг, М. Портер, П. Нортон, російські та українські вчені – П. Нємцов, З.М. Шершньова, В.О. Пастухова.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств – це сфера господарської ді-яльності, пов'язана з міжнародною виробничою й науково-технічною коопера-цією, експортом і імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ри-нок. Одним із найважливіших рішень підприємств, які виходять на зовнішній ринок, є вибір способу виходу. Важливими факторами, які впливають на вибір варіанту виходу підприємств на зовнішній ринок є:

- потенціал і умови ринку; - швидкість можливості виходу на ринок; - рівень можливого ризику; - ступені гостроти конкуренції; - попит на продукцію населення країни, де розташований зовнішній ри-

нок[2, c. 76]. Кожне сучасне підприємство визнає, що задовольнити специфічні потреби

кожного іноземного споживача не можливо. Воно має справу з групами спожи-вачів або кластерами індивідуумів, що мають досить схожі споживчі звички, поведінку, економічні характеристики .

В процесі просування товарів на зовнішні ринки використовуються різні способи виходу фірми на міжнародні ринки:

1. Діяльність на національних ринках: а) непрямий експорт, який включає нерегулярний експорт, торгові компа-

нії, експортно- торгові компанії та між фірмова кооперації; б) прямий експорт, який здійснюють зарубіжні представники, місцеві аген-

ти та дебітори та торгові філіали [1, c. 45]. Концепція експортних можливостей включає чотири підходи: Перший підхід передбачає використання надлишкових потужностей. Часто

компанії мають у своєму розпорядженні виробничі потужності в поточному або довгостроковому періодах, що не користуються адекватним внутрішнім попи-том. Це можуть бути розвідані запаси природних ресурсів чи конкретні потуж-ності для виробництва визначеної продукції, які важко переключити на вироб-ництво інших товарів, що мають відповідний внутрішній попит.

Другий підхід передбачає зменшення витрат виробництва. Як показали до-слідження, то компанії можуть зменшувати свої витрати на 20-30 % тоді, коли подвоюється випуск продукції, це явище відоме як «крива акумулювання досвіду» .


70

зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі відповідно до міжнародних до-говорів України; бере участь у розробці прогнозу зовнішньоторговельного і платіжного балансу України, здійснює аналіз їх стану та прогнозування темпів, пропозицій, ефективності експорту та імпорту ; здійснює керівництво діяль-ністю торгових представництв, апаратів торгових радників і аташе з торговель-но-економічних питань посольств України за кордоном та ін. [3].

Державна митна служба України забезпечує, в межах своєї компетенції, економічну безпеку, реалізуючи економічні інтереси України, здійснює митне регулювання торгово-економічних відносин, вилучає мито, податки та інші митні платежі, здійснює митний контроль, митну статистику зовнішньої торгівлі т.д. За січень 2010 року, у порівнянні з аналогічним періодом 2009 ро-ку, спостерігаються такі тенденції основних показників діяльності митних ор-ганів України. Загальна кількість учасників ЗЕД, що перебувають на обліку в митних органах України за станом на 1 лютого 2010 року становить 95,8 тис. осіб (збільшення на 5% або 4,9 тис. осіб). Кількість учасників ЗЕД, з початку звітного року становить 10,2 тис.осіб (збільшення на 11% або 1,0 тис. осіб).

Отже, зовнішньоекономічна діяльність заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі передачі технологій, міжнародної торгівлі, міграції робочої сили, руху капіталів. Державне регулювання в Україні та в інших країнах є об'єктивною необхідністю. Подібне регулювання спрямоване на суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення захисту інтересів країни.

Література: 1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Вер-

ховної Ради Української РСР. – 1991. – № 29. 2. Зовнішньоекономічна діяльність: навч. посібник / М.Д. Пазуха. – К.:

Центр учбової літератури, 2008. – 230 с. 3. Чистов СМ., Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. Державне регулювання

економіки: Навч. посіб. для ВНЗ. – К., 2000. *95504*

Губрій М.В., ст. вик. Римарева Л. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДХОДІВ ЩОДО РОЗВИТКУ ФОРМ ВИХОДУ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗОВНІШНІЙ РИНОК

Зовнішньоекономічна діяльність є важливою і невід’ємною сферою госпо-

дарської діяльності підприємств, фірм, всіх учасників ринкових відносин. Її ро-звиток, розширення і удосконалення є пріоритетним для багатьох держав світу. Міжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих


11

визначаються певні характеристики для окремих складових портфелю реальних інвестицій банку – інвестиційних проектів.

Наступний етап – відбір проектів, які в сукупності сформують ефективний портфель реальних інвестицій банку.

Під ефективним мається на увазі інвестиційний портфель, що приноситиме найбільший дохід на одиницю вкладених коштів. Враховуючи, що найбільш дохідні вкладення переважно є й найбільш ризиковими, то під ефективним бу-демо розуміти портфель, що забезпечує максимальний дохід при заданому рівні ризику або мінімальний ризик при заданому рівні доходу [3].

Заключний етап – реалізація проектів в портфелі банку. Це найбільш дов-гостроковий етап, на якому проект проходить майже всі стадії від розробки графіку фінансування кожного проекту до його закриття. Це й безпосередньо сам процес фінансування, й контроль за цільовим використанням коштів та процесом реалізації проекту, заключною стадією якого є його завершення.

Вищеперераховані етапи є доволі об’ємними. Кожен з них містить свої підетапи (стадії), розкриття яких дозволило створити типовий цикл управління портфелем реальних інвестицій банку (рис. 1).

Визначення інве-стиційної стратегії

банку

Формування інве-стиційного портфелю

банку

Реалізація проектів в портфелі банку

- напрями інве-стиційної діяльності - мета формування портфелю

- вимоги до портфелю - наявні обмеження

- характеристики про-ектів

Оцінка інвестиційних проектів

відбір про-ектів, що відпо-відають визначе-ним на І етапі ха-ракте-ристикам

відхилення проектів, що не відповіда-ють визна-ченим на І етапі ха-ракте-ристикам

графік фінансування і-го проекту

фінансування і-го про-екту

контроль за реаліза-цією і-го проекту

закриття і-го проекту

І етап ІІІ етап

Рис. 1. Цикл динамічного управління портфелем реальних інвестицій банку

∆t1i ∆t2

i

∆t3i

ІІ етап


12

На рис. 1 представлена лише частина складного процесу управління порт-фелем реальних інвестицій банку. Досліджуваний процес є довгостроковим. Якщо перший етап розпочато в момент часу t0, то до початку другого етапу в момент часу t1 пройде певний проміжок часу ∆ t1, за який відбудуться зміни як зовнішніх так і внутрішніх факторів впливу на результат кожного з етапів.

Відповідно між другим та третім етапом пройде ще один проміжок часу ∆ t2, що, знову ж таки матиме вплив на кінцевий результат досліджуваного процесу. Треба також враховувати, що за відповідні проміжки часу змінюються не лише фактори впливу та пріоритети банку, а й наявні в нього ресурси та їх обмеження.

Відповідно перехід з третього етапу до першого для перегляду інве-стиційної стратегії та відбору нових проектів буде відбуватись не після завер-шення хоча б одного з вже наявних в портфелі проектів, а при зміні умов здійсненні банком інвестиційної діяльності. Тому актуальним стає питання що-до визначення оптимальної періодичності перегляду структури портфелю ре-альних інвестицій.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що визначені етапи є послідовними для одного інвестиційного проекту, а при розгляді в часі всього портфелю реальних інвестицій банку різні проекти одночасно знаходяться на кожному з трьох етапів представленого циклу. Визначену особливість необ-хідно врахувати при розробці комплексної моделі управління портфелем реаль-них інвестицій банку з метою формування ефективного портфелю з мож-ливістю подальшої оптимізації структури вже існуючого з врахуванням інфор-маційного аспекту. Та для її розробки необхідно вирішити низку важливих пи-тань, а саме: що робити з проектами, якщо під впливом в часі зовнішніх чи внутрішніх факторів, пріоритети банку змінились до їх завершення? Чи існує можливість відмовитись від активних проектів або передати їх на фінансування до іншого банку, або потрібно й далі витрачати на них інвестиційні ресурси до повного завершення, втрачаючи змогу прийняти в портфель більш перспек-тивні? Відповідь на ці запитання є перспективою подальших досліджень.

Література: 1. Економічна енциклопедія: У трьох томах / [Б. Д. Гаврилишин,

С. В. Мочерний, О. А. Устинко та ін.] ; за заг. ред. Б. Д. Гаврилишин – К. : Ака-демія, 2002. Т.3. – 951 с.

2. Дутка Г. Я. Педагогіка, математика, економіка : словник базових термінів / Г. Я. Дутка. – К.: УБС НБУ, 2009. – 360 с.

3. Фінансово-економічний словник [Текст] : словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. – К. : Знання, 2007. – 1072 с.


69

забезпечення себе необхідними товарами. Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність, пов'язана з товарообміном між партнерами різних країн.

Питаннями організації функціонування органів, зовнішньоекономічної діяльності присвятили багато уваги такі вчені, як О. Акопова, А. Голиков, І. Герчикова, О. Кіреєв, Н. Кузнєцов, А. Кредисов, В. Колесов, та ін.

На основі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», який був прийнятий у квітні 1991 року, під зовнішньоекономічною діяльністю ро-зуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка заснована на взаємних відносинах між ними на території України та за її межами [1].

До органів управління зовнішньоекономічною діяльностю в Україні нале-жать: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі. Зовнішньоекономічна діяльність в країні регулюється законами і нормативними актами, прийнятими Верховною Радою України , указами Президента і Кабінету Міністрів України [2].

Вищим законодавчим органом, який здійснює державне управління ЗЕД, є Верховна Рада України, яка: приймає, змінює та скасовує закони, що стосують-ся зовнішньоекономічної діяльності; стверджує головні напрямки зовнішньоекономічної політики України; укладає міжнародні договори України; стверджує нормативи обов'язкового розподілу валютної виручки, ставки та умови оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних про-цедур; встановлює спеціальні режими зовнішньоекономічної діяльності на те-риторії Україні; стверджує списки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється [2].

Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади: вживає заходи до здійснення зовнішньоекономічної політики України; здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; приймає нормативні акти управління з пи-тань зовнішньоекономічної діяльності; забезпечує складання платіжного балан-су, зведеного валютного плану України; здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України [3].

Національний банк України: здійснює зберігання і використання золотова-лютного резерву України та інших державних цінностей, які забезпечують платоспроможність України; представляє інтереси України у відносинах з цен-тральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами. А також укладає відповідні міжбанківські угоди; регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав.

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції): забезпечує про-ведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами


68

70,3

80,274,3

88,9

100,7

119,5

139,8

160,2 162,1

182,7

82

104,9

125117,4

136

0

20

40

60

80

100

120

140

160

180

200

2006 2007 2008 2009 2010

года

тыс.

тон

н

Кондитерские изделия из сахара, включая белый шоколад Готовые кондитеские изделия с содержанием какаоХлебобулочные кондитерские изделия

Рис. 3. Динамика экспорта кондитерских изделий в Украину

в 2006-2010 гг., тыс. тонн [4] Литература: 1. В. Складчиков, Г. Кокин / На сладкое…// «Мир продуктов». – 2009. –

№1 (50). – с. 18-21. 2. И. Порецкая / Спрос на фантазию // «Food UA. Продукты Украины». –

2010. – №4. – с. 22-29. 3. И Порецкая / Барбарисовое возрождение // «Food UA. Продукты Украи-

ны». – 2010. – №1-2. – с. 48-52. 4. Мучные сладости убегают за рубеж // «Food UA. Продукты Украины». –

2011. – №4. – с. 28-36. *95471*

Богачова В.О., ст. викл. Римарева Л.М.


ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ЗЕД В УКРАЇНІ

Зовнішньоекономічна діяльність є одним з головних напрямків розвитку ба-

гатьох сучасних держав, джерелом постачання товарів, виробництво яких немож-ливе всередині країни, а також доходів від експортно-імпортних операцій. Для ба-гатьох країн, де з певних причин відсутні виробничі процеси, ЗЕД – єдиний спосіб


13

*94838* Пашова С.М.

аспірантка Університету банківської справи (м. Київ)

«ТЕОРІЯ ПОШУКУ РЕСУРСІВ» – НОВИЙ ЕТАП В СУЧАСНІЙ ТЕОРІЇ ІННОВАЦІЙ

Інноваційний тип економічного розвитку – це фундамент, що тримає еко-

номіку країни та визначає її перспективи на світовому ринку. В основі інно-ваційного типу економічного розвитку лежить використання нових прогресив-них технологій, перехід до випуску високотехнологічної продукції, прийняття прогресивних організаційних і управлінських рішень в інноваційній діяльності, що стосується як мікро-, так і макроекономічних процесів розвитку (створення технопарків, технополісів, проведення політики ресурсозбереження, інтелек-туалізації всієї виробничої діяльності, софтизації та сервізації економіки). Еко-номічне зростання, що ґрунтується на інноваційному типі розвитку економіки, передбачає зміну самого поняття науково-технічного прогресу і науково-технічного розвитку [0].

Багато зарубіжних і вітчизняних учених 19 та 20 століття працювали над обґрунтуванням теорій інноваційного розвитку, які лежать в основі науково-технічного прогресу. Досліджуючи та аналізуючи висновки науковців у цій сфері, на сьогодні можна визначити такі теорії інноваційного розвитку: класич-на, циклів (теорія «довгих хвиль»); неокласична; прискорення; соціально-психологічна; «нової економіки» [0, с. 91-101]

Вчені, які проводять дослідження за цією тематикою, вважають теорію «нової економіки» останнім етапом сучасної теорії інновацій. Проте, на нашу думку, можна виділити ще один етап розвитку інновацій, а саме «Теорію пошу-ку ресурсів». Представниками цього напрямку інноваційного розвитку є: А. Кузнєцова, Т. Васильєва, В.Осецький, Б.Пшик, Н.Зінько, М.Крупка. В основі цієї теорії лежать інвестиційні ресурси, як головний рушійний фактор впровад-ження та реалізації інновацій. Теорія «пошуку ресурсів» поєднує в собі теорію «нової економіки» та базується на тому, що інновація стала товаром, придбання якого сприятиме покращенню технології виробництва, відтворенню основного та інвестованого капіталу, та забезпечить довгостроковий сталий економічний розвиток. Щоб придбати інновацію, необхідно винайти вільні фінансові ресур-си, що на сьогоднішній день є дуже складним. Виходячи з того, що проблема нестачі ресурсів при впровадженні інновації є ключовою як для України, так і в світі, то для її подолання використовується державне фінансування стратегічно важливих інновацій, владні стимулятори, які покликані забезпечити створення інноваційних банків розвитку та реконструкції, агентств із залучення заощад-жень. Велика роль надається самофінансуванню підприємств які впроваджують інновацію, та банківським кредитам. Проте, на нашу думку, дуже велике зна-


14

чення має перехід від використання у якості фінансових ресурсів власних коштів підприємств до банківських інвестицій, тобто таким чином переорієнтація джерел фінансування від власних до залучених. Велика значен-ня надається інформації, комунікаційним зв'язкам та конфіденційності. Оскільки, чим швидше здійснюється обіг інформацією між учасниками інно-ваційно-інвестиційного процесу, тим швидший реалізується інновація, тим більше шансів першим впровадити новацію в динамічне економічне середови-ще та тим менший ризик втрати інформації на шляху від адресанта до адресата. Теорія «пошуку ресурсів» реалізується шляхом впровадження нових способів та форм акумуляції заощаджень населення, фірм та корпорацій. Для цього ство-рюються банківські та небанківські організації, головною метою яких є накопи-чення ресурсного потенціалу та подальший його розподіл на фінансування ін-новацій (табл. 1.)

Таблиця 1. «Теорія пошуку ресурсів» та її вплив на динаміку економічного розвитку

Вплив теорій на динаміку економічного розвитку Теорії інновацій

та їх основні представники

Визначення ін-новації як еко-номічної кате-

горії Визначальний Негативний

«Теорія пошуку ресурсів»

(А. Кузнєцова Т. Васильєва В.Осецький Б.Пшик Н.Зінько М.Крупка)

Головним рушійним фак-тором інновацій є інвестиційні ресурси. Інновація – це товар, придбан-ня якого сприя-тиме покращен-ню технології виробництва, відтворенню ос-новного та інве-стованого капіталу, та за-безпечить довго-строковий ста-лий економічний розвиток.

1. Визначена роль інве-стиційних ресурсів при ре-алізації інновації. 2. Встановлено, що основна доля інвестиційних ресурсів – це власні кошти підприємств та організацій, які реалізують інновацію. 3. Обґрунтована роль держа-ви у сприянні реалізації ін-новації. 4. Аргументовано велику роль інформації, ко-мунікаційним зв'язкам та конфіденційності. 5. Банківські установи при наданні фінансової підтрим-ки в реалізації інновації за-цікавлені в комерціалізації результату.

1. Банківські установи неохоче беруть участь у фінансуванні інно-ваційних програм через підвищений рівень ри-зику. 2. Проблема пере-орієнтації від викори-стання у якості фінан-сових ресурсів власних коштів до банківських інвестицій. 3. Нерозвиненість фон-дового ринку та інсти-туційних інвесторів не-гативно впливають на розвиток та впровад-ження інновації.

Власна розробка.

Інновації виступають як потужний чинник економічного розвитку, тому

існує необхідність визначення «інновації» як економічної категорії. Так, голов-ним рушійним фактором інновацій є інвестиційні ресурси. За «Теорією пошуку


67

В 2010 проявилась тенденция роста поставок импорта кондитерских изде-лий в Украину (рис. 2). Эксперты отмечают, что это связано с подорожанием кондитерских изделий украинского производства. Так, в 2010 объемы импорта выросли на 33,8% и составили 19 тыс. тонн против 14,2 тыс. тонн в 2009. Лиде-ром импортных поставок стала Россия. В общей структуре импорта доля этого государства составила 45,4% [4].

3,64,8

7,2

5,3

13,2

10

11,4

13,1

6,8

13,5

15

19,7

23,8

14,2

19,4

0

5

10

15

20

25

2006 2007 2008 2009 2010

года

тыс.

тон

н

Кондитерские изделия из сахара, включая белый шоколад Готовые кондитеские изделия с содержанием какаоХлебобулочные кондитерские изделия

Рис. 2. Динамика импорта кондитерских изделий в Украину в 2006-2010 гг., тыс. тонн [4]

В 2010 украинским производителям кондитерских изделий удалось нарас-

тить объемы экспорта до уровня выше докризисного, что свидетельствует обак-тивизации сектора. Так, кондитерских изделий было экспортировано на 15,8% больше, чем в 2009– 136 тыс. тонн, что значительно выше экспорта (рис. 3). Основными экспортными рынками для украинских производителей традицион-но являются рынки стран СНГ. В частности, самые большие объемы поставок приходятся на Россию – 34,4% [4].


66

Таблица 1 Экспорт-импорт кондитерских изделий

Показатель Единица измере-

ния 2008 2009

тонн 68730 81450 Экспорт тыс. $ 114024 116309 в т. ч. по странам: Российская Федерация тонн 10523 20089 Казахстан тонн 19152 14513 Азербайджан тонн 9500 9714

тонн 6521 4809 Импорт тыс. $ 22409 16539 в т. ч. по странам: Российская Федерация тонн 2134 1900 Турция тонн 1435 999 Польша тонн 1141 801

По данным Госкомстата, в 2010 по сравнению с 2009 объемы производства основных видов сладостей увеличились на 2%, до 1017, 6 тыс. тонн (рис. 1). Добиться этих показателей кондитеры сумели не за счет роста внутренней реа-лизации, а за счет экспорта [4].

394,2419,1

430,6

401,5418,9

302,6

329345,5

303

349,5

214,2

256 248,5266

249,2

0

50

100

150

200

250

300

350

400

450

500

2006 2007 2008 2009 2010

года

тыс.

тон

н

Пряники и аналогичные изделия, сладкое печенье, вафлиШоколад и другие продукты с содержанием какао в брикетах, пластинах или плиткахИздели кондитерские из сахара, включая белый шоколад, без содержания какао

Рис. 1. Производство основных видов кондитерских изделий в Украине

в 2006-2010гг., тыс. тонн [4]


15

ресурсів» інновація – це товар, придбання якого сприятиме покращенню техно-логії виробництва, відтворенню основного та інвестованого капіталу, та забез-печить довгостроковий сталий економічний розвиток.

Незважаючи на широкі дослідження проблеми інноваційного розвитку у світовому масштабі всеохоплюючої теорії поки що не створено. Таким чином, об’єктивні зміни на сьогоднішньому етапі розвитку економіки України призве-дуть до формування нових пріоритетів, ключовими факторами яких вже поста-ють: добробут, інтелектуалізація виробничої діяльності, використання високих та інформаційних технологій, екологічність.

Література: 1. Інноваційний тип розвитку [Електронний ресурс]. : Вікіпедія. Вільна

енциклопедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org 2. Вядрова І.М., Пашова С.М. Еволюція генезису дефініцій: «інвестиції» та

«інновації», побудова логічного зв’язку між понятійним апаратом // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Збірник наукових праць. Вип. 2 (15): Економічні науки. – Чернівці, Технодрук, 2009. – С.91-101. *94878*

Преподаватель кафедры «Учёт и менеджмент»

Дашко Ирина Николаевна Студентка спец. «Экономич.кибернетика»

Полихова Анна Николаевна Криворожский факультет Запорожского Национального университета

ФУНКЦИИ НАЦИОНАЛЬНОГО БАНКА УКРАИНЫ (НБУ) Национальный банк Украины является центральным банком Украины,

особенным центральным органом государственного управления. Юридический статус, задание, функции, полномочия и принципы организации определяются Конституцией Украины.

В соответствии с Конституцией Украины основной функцией НБУ являет-ся обеспечение стабильности денежной единицы Украины. Выполнение глав-ной функции способствует стабилизации банковской системы. Кроме того, НБУ выполняет еще и ряд других функций.

В частности: монопольно осуществляет эмиссию национальной валюты Украины и организовывает ее обращение; выступает кредитором последней ин-станции для банков; устанавливает для банков правила проведения банковских операций, бухгалтерского учета и отчетности, защиты средств, имущества и информации; ; определяет систему, порядок и формы платежей, в том числе между банками; ведет государственный реестр банков; организовывает инкас-сацию и перевозку банкнот, монет и других ценностей; обеспечивает накопле-


16

ние и хранение золотовалютных резервов, осуществление операций с ними и банковскими металлами и др.

Самыми заметными событиями, которые определили развитие НБУ как центрального банка государства, были: закрепление за ним права на эмиссию национальных денег Украины; разработка теоретически-методологических принципов денежно-кредитной политики и организационного механизма ее ре-ализации. В 1995г. был созданный рынок государственных ценных бумаг и НБУ получил в свое распоряжение такой важный инструмент этой политики, как операции на открытом рынке; разграничение эмиссионной деятельности НБУ и бюджетного процесса Министерства финансов, предоставления взаимо-отношениям этих двух финансовых органов государства четкой определенно-сти и прозрачности; межбанковских расчетов с применением новейших техно-логий перевода средств на основе электронных платежей; внедрение дейст-вующего механизма регуляции валютного рынка, что базируется на использо-вании валютных интервенций, внедрение валютного лицензирования и валют-ного контроля, формирование золотовалютных резервов, либерализации ва-лютного рынка Украины; создание механизма государственного надзора за дея-тельностью коммерческих банков.

Национальный банк разрабатывает дизайн денежных знаков, устанавлива-ет номиналы, определяет систему защиты, платежные признаки. Обеспечение экономики наличными деньгами осуществляется через сеть территориальных управлений НБУ на заказ коммерческих банков.

Для поддержки необходимой ликвидности банковской системы НБУ осущест-вляет рефинансирование коммерческих банков. Путем рефинансирования цен-тральный банк действует как «кредитор последней инстанции» – он является гаран-том непрерывного функционирования банковской и финансовой системы в целом.

На основе анализа банковской системы можно сказать, что во время кри-зиса НБУ рефинансировал коммерческие банки («Родовид банк», «Надра банк» и др.), на общую сумму 70 млрд. грн., что дало возможность миллионам клиен-там не потерять свои деньги.

Также, во время кризиса очень обострилась такая проблема, как инфляция. Если в 2006 – 2007 гг. она достигала 10,3% –11,6% соответственно, то в 2008г. – 22,3%. Одной из главных причин роста инфляции является рост курса доллара США по отношению к гривне. Это привело к малоприятным результатам: по-вышение цен на услуги, продукты, товары. Особенно пострадали клиенты, у которых имелись долгосрочные кредиты в валюте. В этих условиях НБУ долж-но сохранить доверие к национальной денежной единице, попытаться сохра-нить ценовую стабильности.

Вместе с этим следует отметить, что банковская система функционирует недостаточно эффективно. Это, в свою очередь, приводит к нарушению право-порядка и безопасности в стране, криминализации сфер экономики, и прежде всего, сферы денежного обращения. В связи с социальной напряженностью


65

*95247* Чернобай Т. А.

ДонНУЭТ имени М. Туган-Барановского, Украина

КОНДИТЕРСКАЯ ОТРАСЛЬ В УКРАИНЕ Для украинских предприятий кондитерской отрасли, таких как ДР «Ро-

шен», ЗАО «АВК», «Бисквит-Шоколад», ЗАО «Конти», кондитерской фабрики «Житомирские Ласощи», характерна политика постоянного инвестирования, переоснащение производства, совершенствование ассортимента. Производства этих корпораций, созданные на базе лучших зарубежных технологий, обеспе-чили выпуск продукции на уровне лучших европейских производителей.

Кондитерская отрасль вошла в период переоснащения базовых структур, которые связаны с процессом реализации продукции. Такие базы логистики уже созданы рядом отечественных предприятий – Киевской кондитерской фаб-рикой, корпорацией «Рошен», «АВК».

Решение таких проблем, как стандартизация, экология, охрана труда, сани-тария, энергосбережения, автоматизация должны решаться совместными уси-лиями. И это демонстрируют предприятия (ДП «Рошен», ЗАО «АВК», ЗАО «Конти», ЗАО «Житомирские Ласощи» и др.), сообща работая в техническом комитете по стандартизации №152 «Продукция кондитерская и пище концен-тратная», в разработке Санитарных правил и норм, в подготовке специалистов, проведении информационно-технических практикумов, выставок [1].

Рейтинг лидеров не изменяется несколько лет и самые крупные предпри-ятия, такие как ДП «Рошен», ЗАО «АВК», ЗАО «Конти», ЗАО «Житомирские Ласощи» и «Бисквит-Шоколад», производят 60% отечественного рынка конди-терских изделий. Продукция иностранных производителей на внутреннем рын-ке практически отсутствует. Объем импорта в 2009 сократился на 29%. Одной из основных причин данного снижения является девальвация внутренней валю-ты. Это явление положительно повлияло на экспорт кондитерской продукции (корпорация «Рошен» в 2009 увеличила экспорт продукции на 46%, что соста-вило 142,6 тыс. тонн.) [2].

Львиная доля кондитерских изделий, производимых в Украине, идет на экспорт. Так, за 2009 год кондитерские предприятия продали за рубеж 34% произведенных изделий, это на 19% больше, чем за 2008 (табл. 1).

В 2009 объем экспорта в Россию увеличился почти в 2 раза. Объясняется этот факт отменой специальных пошлин на кондитерские изделия, ввозимые на российскую таможенную территорию.

В противовес агрессивному продвижению украинской продукции на внешние рынки украинский от импорта защищаться не приходится. Высокая конкуренция среди отечественных кондитеров и качество продукции являются главной преградой для импорта кондитерских изделий [3].


64

монопольну доларову систему (Ямайська валютна система), а з моменту вве-дення євро (2002 р.) перейшла до бiвалютної світової системи. [1]

Долар США, що донедавна був еталоном стабільності, схильний до коли-вань курсу, котрі аналітики не в змозі ні прогнозувати, ні пояснити. Зниження курсу долара з березня 2008 р., коли економічна система була стабільною, і підвищення на фоні світової фінансової кризи у вересні – грудні 2008 р., а та-кож істотне посилення як щодо євро, так і щодо решти провідних валют на по-чатку 2009 р., спричиняють потребу в пошуку закономірностей розвитку світо-вої валютної системи. [3]

Долар, виконуючи всі функції світових грошей, став невід’ємним засобом підтримки ліквідності банківської системи і став більш універсальним, ніж золото, оскільки в той час золото не використовується як засіб звернення і платежу, а тільки для формування найбільш стабільної частини золотовалютних резервів. У цих умовах попит на долар стійко зростав і спокуса його інтенсивної емісії як у кредитній, так і в наявній формах стала для ФРС США нестримною – можливість емісії долара як аналога золота привела до світового панування США у фінансах, у міжнародній економіці, у світовій політиці й у військовій сфері.

Зміни світової валютної системи мають закономірний характер. Можуть змінюватися швидкість протікання процесів, склад економічних союзів, на-йменування валют, але суть майбутніх змін відповідатиме викладеному вище. Це приведе до зміни центрів влади у світі й формування нового геополітичного простору, при цьому неминуча поява суперечностей з приводу переділу, по суті, фінансової системи світу і загострення боротьби між економічними сою-зами за збільшення своєї частки у складі світових резервних валют.

Література: 1. Новикова М.В., Воробей Д.В. Дослідження змін у світовій валютній си-

стемі та передумови створення регіональних валютних систем // Економічний простір: Зб.наук.пр. – №14. Дніпропетровськ: 2010.

2. Вожжов А.П., Коновалова М.Г. Про грядущі зміни у світовій валютній системі // Вісник Університету банківської справи Національного банку Украї-ни. – № 1 (4). – 2009.

3. Черняк О. І., Кержковська Д. Р. Проблеми і перспективи розвитку світо-вої валютної системи в умовах глобальної економічної кризи // Науковий віс-ник ЧДІЕУ. – № 1 (5). – 2010.

4. Барсегян А.Г. перспективы реформирования мировой валютной систе-мы // Экономика и управление. Том 24 (63). – № 1. – 2011 г.


17

участились нападения на банкоматы, инкассаторские службы, финансовые уч-реждения (банки).

Для предотвращения подобных ситуаций уже многое сделано в практиче-ском плане. Ряд банков создали свою службу безопасности, охрану, инкасса-цию, оснащаются необходимыми техническими средствами и автоматизиро-ванными системами.

НБУ определяет структуру валютного рынка Украины и организует торгов-лю валютными ценностями на нем в соответствии с законодательством Украины о валютном регулировании. НБУ проводит дисконтную и девизную валютную по-литику и применяет в необходимых случаях валютные ограничения. НБУ осуще-ствляет дисконтную валютную политику, изменяя учетную ставку НБУ для регу-ляции движения капитала и сбалансирования платежных обязательств, а также коррекцию курса денежной единицы Украины к иностранным валютам.

Таким образом, из проведённого анализа можно сделать вывод, что На-циональному банку Украины необходимо быть более конкурентоспособным: изучать ситуацию на рынке банковских услуг; искать новые пути привлечения клиентов: может необходимо пересмотреть порядок предоставления некоторых услуг, тем самым привлечь клиентов. Национальный банк является банком банков, следовательно, результат его деятельности является «зеркальным» от-ражением деятельности коммерческих банков за анализированный период.

Литература: 1.http://www.prostobankir.com.ua/spravochniki/bankovskoe_delo/bankovskoe_r

egulirovanie_i_nadzor/natsionalnyy_bank_ukrainy 2. http://www.nibu.factor.ua/info/polezn_inf/stavka_nbu

*95100*

Anna Viter Kazakhstan, Karaganda

THE CREDIT POLICY OF JOINT-STOCK COMPANY

«BTA BANK» The credit policy of joint-stock company «BTA Bank» was developed according

to the Republic Kazakhstan current legislation, including standard documents of Agency of Financial Monitoring on the regulation and supervision of the financial market and financial organizations, National Bank of the Republic of Kazakhstan, and also recommendations on the international banking practice. These guidelines de-fine Bank strategy the field of crediting.

Advantages and disadvantages of credit policy of Kazakhstan Banking.


18

The credit policy of joint-stock company «BTA Bank» was developed according to the Republic Kazakhstan current legislation, including standard documents of Agency of Financial Monitoring on the regulation and supervision of the financial market and financial organizations, National Bank of the Republic of Kazakhstan, and also recommendations on the international banking practice. These guidelines de-fine Bank strategy the field of crediting.

It is possible to carry such purposes of bank as: • Maximization of incomes of long-term or short-term credit operations within

the limits of the established risks and the current legislation; • Introduction of a complex control system by risks of the Bank, directed on de-

crease and a diversification of risks; • efficient control maintenance with credit process of Bank; • the direction of credits in priority and least risky branches of economy; • Maintenance of steady growth of profitableness of credit operations by means

of development of new bank products and service improvement of quality; • Increases of a rating of steady Bank in economic, social and ecological aspects.

Allocated three mainframes, service directly involved in process and crediting of cli-ents of Bank:

• the Corporate Block • the Block of Small and Average Business • the Retail Block. The corporate block is engaged in crediting of large corporate clients. For the

purpose of increase of efficiency of interactions and quality of service, distribution of clients between internal divisions of this block is made to regional and branch signs. At occurrence of time financial difficulties «BTA Bank» suggests to use the short-term credit – overdraft. For placing in the credit market, the Bank can use both own money, and involved as deposits of corporations, the organizations, establishments and the population, and also credits and the deposits received in the internal and in-ternational financial markets.

Despite all advantages of Bank, there are also lacks of a credit policy. During confident growth of economy and development of business of borrowers «BTA Bank» has undergone to the risks connected with risk of a non-return of the credit. That is, it is possible to tell that the Bank most loyally concerned the clients in the course of crediting. As a result the situation with an unjustified estimation of finan-cial possibilities of the borrower that has led has served:

- Inability of the debtor to create an adequate future monetary stream in connec-tion with unforeseen adverse changes in a business, economic environment.

- Uncertainty in the future cost and quality (liquidity and sale possibility in the market) pledge under the credit;

- Occurrence of doubts about business reputation of the borrower. Also, the Bank has undergone to branch risk: the branch risk is connected with vari-


63

призначенням світової валютної системи виступає регулювання міжнародних розрахунків та валютних ринків, опосередкування платежів за експорт та ім-порт товарів, капіталів, послуг та інших видів міжнародної господарської дія-льності, створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнарод-ного поділу праці.

Проблематику розвитку світової валютної системи достатньо глибоко до-сліджено в працях вітчизняних вчених, зокрема О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бу-раковського, А. Гриценка, Б. Губського, В. Козака, В. Копійки, Д. Лук’яненка, З. Луцишин, Т. Мельник, О. Мозгового, Ю. Макогона, В. Новицького, Є. Пан-ченка, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Поручника, В. Сіденка, С. Сіденко, А. Філіпенка, В. Чужикова, В. Шевчука, І. Школи та багатьох інших.

Різні аспекти процесів гармонізації монетарних політик, формування оп-тимальних валютних зон, у т.ч. зони євро, всебічно розглянуто в працях відо-мих зарубіжних учених Р. Барро, Т. Бейомі, В. Валесів, Б. Вінклера, А. Гроу, К. Дейсона, П. Кругмана, Р. Манделли, А. Моравшика, Н. Мусиса, Т. Риссе, С. Фішера, М. Фрея.

Міжнародна валютна система – це сукупність грошових відносин, пов'яза-них із формуванням і розподілом валютно-фінансових та кредитних фондів, ви-користанням розрахункових і платіжних засобів у сфері міждержавних госпо-дарських зв'язків.

Зростаюча глобалізація виробництва змушує економічних суб’єктів (під-приємства, банки, фізичних осіб) активно виходити на світовий ринок, що по-требує здійснення відповідних міжнародних розрахунків, додержання вимог і рекомендацій міжнародних інституцій, конвенцій, договорів.

В умовах поглиблення інтеграції економік різних країн валютна система відіграє все більш важливу та самостійну роль у світогосподарських зв’язках. Вона здійснює безпосередній вплив на економічне становище країни: темпи зростання виробництва та міжнародного обміну – на ціни, заробітну плату то-що. Ефективність валютного механізму, рівень втручання державних та міжнародних валютно-фінансових організацій в діяльність валютних, грошових і товарних ринків напряму визначає економічний розвиток, зовнішньоеко-номічну стратегію промислово розвинутих країн.

Зростання вагомості валютної системи примушує промислово розвинуті країни удосконалювати існуючі й шукати нові інструменти та методи держав-но-монополістичного регулювання валютної сфери на національному та надна-ціональному рівнях.

Світова валютна система як інституційно-правова форма організації ва-лютних відносин у своєму розвитку пройшла золотомонетний стандарт (Па-ризька валютна система: 1867–1914 рр.), золотодевiзний – золотозливковий стандарти (Генуезька валютна система: 1922–1929 рр.), золотодоларовий стан-дарт (Бреттон- Вудська система: 1924–1972 рр.) і, по суті, з 1976 р. переросла в


62

Стратегічним завданням боргової політики є також пошук оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних видат-ків. Виходячи з вищезазначеного, стратегія формування і обслуговування ринку державних запозичень повинна базуватися на науково обґрунтованих засадах.

Проблеми державного боргу повинні стати окремим напрямом до-слідження у сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового ме-неджменту, господарського права.

Спираючись на іноземний досвід управління державним боргом, слід ак-центувати увагу на застосуванні методу «цільових орієнтирів» (benchmarking) в оцінці ефективності боргової політики, на основі якого може здійснюватися не-упереджена оцінка ефективності боргової політики [4, с.276].

Висновки. Як бачимо, державна політика щодо формування та управління державним боргом ще не досконала і має багато прогалин. Вирішення цих про-блем дасть можливість підвищення ефективності управління внутрішнім та зовнішнім боргом країни, а також зменшити їх вплив на економічний стан дер-жави в цілому.

Література: 1. Вахненко Т. Державний борг України: поточний стан і ризики //

Економіка України. 2008. – №7. – С. 37-46 2. Мних А.М. Механізм оцінки боргового тягаря в Україні як спосіб

підвищення ефективності державних запозичень // Економіка. Фінанси. Право. – 2010. – №1. – С.17-19

3. Орлюк О.П. Фінансове право. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 527с. 4. Печенюк Н.М. Проблема управління зовнішнім державним боргом

України та шляхи її вирішення / Н.М. Печенюк // Актуальні проблеми еко-номіки. – 2011. – № 7. – С. 274-28

5. Фінансове право: Підручник / Під ред. О.Ю. Грачової, Г.П. Товстопя-тенко. – К.: Проспект, 2004. – 532 с

6. Міністерство фінансів України //www.minfin.gov.ua *95233*

Гура О.О., Фурман І.В.

Вінницький національний аграрний університет

СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Дослідження сучасних тенденцій розвитку світової валютної системи зу-

мовлено новітніми процесами у світовому господарстві, а саме – зростаючою роллю глобалізації, завдяки якій валютні відносини долають національні кор-дони і виходять на якісно новий міжнародний щабель. За таких умов головним


19

ability degree in branch activity in the economic and financial plan. The more vari-ability of branch, the is more risk degree.

The risk of management can be one more lack or omission from Bank, that is malmanagement of resources or derivation of money resources on absolutely other purposes in this case is meant. Such situation could be present even before crisis, now, each 20 days the Bank carries out monitoring of the given out credit if the bor-rower has broken treaty provisions, penal sanctions in this case leave.

Last lack and some kind of risk of a credit policy of Bank, is the risk connected di-rectly with the personnel of Bank. That is, it can be both turnover of staff, and unworthy behavior of the employee to the client that can lead to numerous loss of a part of clients. Ethics in dialogue with the client, this most important thing at the initial stage of dia-logue with the client. Therefore, comparing behavior of employees of our domestic banks to banks of the developed countries, it is possible to tell that it is necessary for workers of banks of our country will learn to rules of behavior at foreign experts.

Crediting process is connected with action of the numerous risk factors, capable to cause inopportuneness of repayment of the loan that will even more worsen bank position. Therefore the bank should give particular attention to studying of credit status of the borrower and an estimation of all risks set forth above accompanying the given credit. A main objective of studying of credit status is definition of ability and readiness of the borrower to return the loan according to treaty provisions. The bank not only should estimate credit status of the client for certain date, but also to predict its financial stability on prospect, and also prospect of all other risks.

To raise economic efficiency and to improve resource distribution, the government encourages competition through free hade. To survive and achieve prosperity, bankers should reject bureaucratic traditions and encourage businessmen reacting and adapting to market economy. Irrespective of a culture political system should aspire to create an effec-tive economy. The most important role belongs to the banks, their credit policy. The major economic feature of a credit policy is the movement of the credit. A credit policy has one purpose to maximize bank income for reliability and stability. Credit policy depends on customer demand and can be combined with new ways to meet this demand. Hence, a progressive policy is an important element of the superstructure, which is executed by the personnel of bank and overseen shareholders, clients of bank, industry, bodies of bank su-pervision. Credit is an important material force, promoting bank development, overall per-formance increases on inadequate credit policy arres is bank development is an indicator of poor financial condition, and may lead to its bankruptcy.

Any bank with credit activity faces a problem in insolvency. Management of a credit policy expresses the general strategy of development of a corporation. Credit policy does not establish a path to achievement but only forms a «skeleton», a structure of recommendations and a basic direction of performance of private business operations. On the basis of this «skeleton» the technique of carrying out of the daily actions can be directed to optimal credit policy.


20

*95110* Магистрант Витер А.В.

Карагандинский Экономический Университет Казпотребсоюза, Казахстан

ADVANTAGES AND DISADVANTAGES OF CREDIT POLICY OF KAZAKHSTAN BANKING

The credit policy of joint-stock company «BTA Bank» was developed according

to the Republic Kazakhstan current legislation, including standard documents of Agency of Financial Monitoring on the regulation and supervision of the financial market and financial organizations, National Bank of the Republic of Kazakhstan, and also recommendations on the international banking practice. These guidelines de-fine Bank strategy the field of crediting.

It is possible to carry such purposes of bank as: • Maximization of incomes of long-term or short-term credit operations within

the limits of the established risks and the current legislation; • Introduction of a complex control system by risks of the Bank, directed on de-

crease and a diversification of risks; • efficient control maintenance with credit process of Bank; • the direction of credits in priority and least risky branches of economy; • Maintenance of steady growth of profitableness of credit operations by means

of development of new bank products and service improvement of quality; • Increases of a rating of steady Bank in economic, social and ecological aspects.

Allocated three mainframes, service directly involved in process and crediting of cli-ents of Bank:

• the Corporate Block • the Block of Small and Average Business • the Retail Block. The corporate block is engaged in crediting of large corporate clients. For the

purpose of increase of efficiency of interactions and quality of service, distribution of clients between internal divisions of this block is made to regional and branch signs. [1, 191-200].

At occurrence of time financial difficulties «BTA Bank» suggests to use the short-term credit – overdraft. For placing in the credit market, the Bank can use both own money, and involved as deposits of corporations, the organizations, establish-ments and the population, and also credits and the deposits received in the internal and international financial markets.

Despite all advantages of Bank, there are also lacks of a credit policy. During confident growth of economy and development of business of borrowers «BTA Bank» has undergone to the risks connected with risk of a non-return of the credit. That is, it is possible to tell that the Bank most loyally concerned the clients in the


61

У відповідності до даних табл. 1 бачимо, що за останні вісім років відбу-вається збільшення державного зовнішнього боргу, у 2003 році він становив 45606,5 млн. грн., а у 2010 році – 181813,1 млн. грн., загальне збільшення зовнішнього державного боргу становило 136203,6 млн. грн. [6].

Якщо прослідкувати основні причини створення і збільшення державного боргу, то вони є такими:

- збільшення державних видатків без відповідного зростання держав-них доходів;

- циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки; - скорочення податків з метою стимулювання економіки без відпові-

дного корегування (зменшення) державних витрат; - вплив політичних бізнес-циклів.

Таблиця 2 Динаміка зміни внутрішнього боргу (млн. дол. США)

Роки Відхилення

2009 р. (+/-) від Показник

2007 2008 2009 2007 2008 Внутрішній державний борг, всього 3526,0 5800,0 11405,14 7879,14 5605,14 Заборгованість перед юридичними особами

1811,2 4353,4 10974,5 9163,3 6621,4

Заборгованість перед банківськими установами

17148 1447,3 430,6 -16717 -1016,4

Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключо-вих факторів забезпечення макроекономічної стабільності в Україні. Від харак-теру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, стан її валютних резервів, а відповідно і стабільність національної валюти, рі-вень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поведінки всіх сегмен-тів вітчизняного фінансового ринку, а також вплив державних запозичень на фінансову систему та економіку країни.

Важливою перешкодою налагодженню належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні є відсутність цілісної системи законодавчого забез-печення регулювання витрат з обслуговування і погашення державного боргу. Зволікання із прийняттям базового закону про державний борг призводить до виникнення суперечностей між положеннями окремих нормативних актів з пи-тань погашення і обслуговування державного боргу.

Стратегічною метою державної боргової політики України має стати залу-чення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу та ВВП.


60

нсформаційної економіки України, коли має місце пошук нових шляхів побу-дови ефективної системи управління державним боргом, перетворення зовніш-ніх державних запозичень на інструмент економічного зростання.

Метою статті є дослідження сутності державного боргу як складової фі-нансової системи держави й особливостей його формування в Україні та розро-бка найбільш ефективних методів управління державним боргом у сучасній ві-тчизняній фінансовій системі.

Виклад основного матеріалу. Відслідковуючи розвиток правової думки щодо визначення поняття державного боргу, зауважимо, що зокрема професор Вахненко Т. визначає державний борг як заборгованість держави в процесі фо-рмування і використання додаткових грошових ресурсів держави за рахунок тимчасово вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб, іноземних держав [1, с.37]. Доктор юридичних наук Орлюк О.П. зазначає, що державний борг – це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам цін-них паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вирахуван-ням бюджетних надлишків [3, с.365]. Російський професор Грачева Р.Ю. під державним боргом розуміє боргові зобов’язання держави перед фізичними та юридичними особами, іноземними державами, міжнародними організаціями та іншими суб’єктами міжнародного права, включаючи зобов’язання за держав-ними гарантіями, надані державою [5, с.306].

Узагальнюючи запропоновані визначення, виділяємо низку спільних ознак, а саме те, що: ключовими елементами цієї категорії є боргові зобов’язання держави; кредитні ресурси існують у формі державних цінних паперів; відносини у сфері державного боргу передбачають дуже широкий суб’єктний склад позичальників.

Управління державним боргом, який є засобом покриття дефіциту бюдже-ту держави та інструментом стабілізації фінансового ринку набуває особливо важливого значення у період трансформації національної економіки та розвит-ку товарно-грошових відносин.

Розмір державного боргу, його динаміка і структура, темпи їх росту є по-казниками фінансового стану держави та ефективності державної боргової політики (табл.1).

Таблиця 1 Відношення зовнішнього державного боргу України

до валового внутрішнього продукту (млн. грн.)

Показники 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 Державний зовнішній борг

45609,5 46729,1 43957,1 49506,1 53487,8 86023,10 135926,2 181813,1

ВВП 267344,0 345113,0 441452,0 544153,0 709445,0 948056,0 914720,0 1094607Державний зовнішні борг до ВВП, %

17,1 13,5 10,0 9,1 7,5 9,07 14,86 16,6


21

course of crediting. As a result the situation with an unjustified estimation of finan-cial possibilities of the borrower that has led has served:

- Inability of the debtor to create an adequate future monetary stream in connec-tion with unforeseen adverse changes in a business, economic environment.

- Uncertainty in the future cost and quality (liquidity and sale possibility in the market) pledge under the credit;

- Occurrence of doubts about business reputation of the borrower. Also, the Bank has undergone to branch risk: the branch risk is connected with vari-ability degree in branch activity in the economic and financial plan. The more vari-ability of branch, the more risk degree.

The risk of management can be one more lack or omission from Bank, that is malmanagement of resources or derivation of money resources on absolutely other purposes in this case is meant. Such situation could be present even before crisis, now, each 20 days the Bank carries out monitoring of the given out credit if the bor-rower has broken treaty provisions, penal sanctions in this case leave.

Last lack and some kind of risk of a credit policy of Bank, is the risk connected di-rectly with the personnel of Bank. That is, it can be both turnover of staff, and unworthy behavior of the employee to the client that can lead to numerous loss of a part of clients. Ethics in dialogue with the client, this most important thing at the initial stage of dia-logue with the client. Therefore, comparing behavior of employees of our domestic banks to banks of the developed countries, it is possible to tell that it is necessary for workers of banks of our country will learn to rules of behavior at foreign experts.

Crediting process is connected with action of the numerous risk factors, capable to cause inopportuneness of repayment of the loan that will even more worsen bank position. Therefore the bank should give particular attention to studying of credit status of the borrower and an estimation of all risks set forth above accompanying the given credit. A main objective of studying of credit status is definition of ability and readiness of the borrower to return the loan according to treaty provisions. The bank not only should estimate credit status of the client for certain date, but also to predict its financial stability on prospect, and also prospect of all other risks [2, 197-237].

To raise economic efficiency and to improve resource distribution, the govern-ment encourages competition through free hade. To survive and achieve prosperity, bankers should reject bureaucratic traditions and encourage businessmen reacting and adapting to market economy. Irrespective of a culture political system should aspire to create an effective economy. The most important role belongs to the banks, their credit policy. The major economic feature of a credit policy is the movement of the credit. A credit policy has one purpose to maximize bank income for reliability and stability. Credit policy depends on customer demand and can be combined with new ways to meet this demand. Hence, a progressive policy is an important element of the superstructure, which is executed by the personnel of bank and overseen sharehold-ers, clients of bank, industry, bodies of bank supervision. Credit is an important mate-rial force, promoting bank development, overall performance increases on inadequate


22

credit policy arres is bank development is an indicator of poor financial condition, and may lead to its bankruptcy [3, 143-164].

Any bank with credit activity faces a problem in insolvency. Management of a credit policy expresses the general strategy of development of a corporation. Credit policy does not establish a path to achievement but only forms a «skeleton», a structure of recommendations and a basic direction of performance of private business operations. On the basis of this «skeleton» the technique of carrying out of the daily actions can be directed to optimal credit policy.

The list of the used sources: 1. Davydova L.D., Rajmanov D.K.bank the right in РК. – And: Жеті жарғы,

2009. – С.191-200 2. Kaplunovsky K.V.financially the mechanism and its development in a transi-

tion period. – Н: ЮНИТИ, 2009. – С.197-237 3.Lavrushin O. I. Money, credit, banks. – the Finance and statistics, 2007. 143-264

*95153*

Хвалінський С. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України

УЗАГАЛЬНЕНІ УРОКИ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

ДЛЯ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ Банківський сектор найбільше потерпів від кризи – світова практика свідчить,

що підтримка банківського сектору в країнах, які підпали під дію кризи, посіла голо-вне місце в національних антикризових програмах. На її реалізацію у світі були витрачені величезні фінансові ресурси. За оцінками, без урахування короткостроко-вих зобов’язань витрати на реалізацію антикризових програм в банківському секторі склали до ВВП: Європа в цілому – 27,3%, ЄС – 27,9% [1]. Таким чином вдоскона-лення регуляторної системи банківського сектору є актуальним завданням. Отже, які уроки винесені з попередньої хвилі кризи 2008-2010рр.

По-перше, варто звернути увагу на макроекономічну політику в тій ча-стині, що стосується банківського регулювання. Дослідження свідчать, що облікова ставка не є хорошим інструментом для боротьби з надмірним рівнем лівериджу, прийняттям надмірних ризиків чи спекулятивними збуреннями на ринках активів [2]. Навіть якщо висока облікова ставка знизить завищені ціни на активи, вона неминуче справить тиск на ділову активність. Тому для зни-ження рівня лівериджу можна підняти вимоги до капіталу, для підвищення ліквідності – збільшити норму ліквідності, для стримування росту цін на житло – зменшити значення відношення «кредит-вартість», для стримування зростан-ня цін на акції – збільшити маржинальні вимоги. Дослідження свідчать, що ці


59

*95232* Клімова В.В., Бохенко О.С.


ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Ключові слова: державний борг, зовнішній борг, внутрішній борг, бюд-

жетний дефіцит, управління. Актуальність теми. В умовах фінансової глобалізації розвиток фінансової

системи характеризується значним зростання обсягів зовнішньої та внутрішньої державної заборгованості країн світу. На сьогодні необхідно констатувати, що державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регу-лювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. До основних причин швидкого зростання державного боргу України за роки її незалежності можна віднести: необхідність збільшення валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової одиниці; значні бюджетні дефіцити; залежність від імпорту енергоносіїв; потреби технічного переозброєння більшості галузей національної економіки.

Постановка проблеми. Управління та обслуговування державного боргу є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження ви-даткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування дер-жавного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної си-туації та розвитку економіки України.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Важливе значення місця та ролі державного боргу у фінансовій системі держави зумовило постійну увагу дослідників до різних його аспектів. Серед західних вчених особливої уваги за-слуговують праці Р. Барро, Дж. Кейнса, П. Кругмана. Різні сторони аналізу да-ного питання розкриті у роботах українських вчених-фінансистів, зокрема, у працях Барановського О.І., Василика О.Д., Вахненко Т.П., Гейця В.М., Козюка В.В., Кучер Г.В., Лісовенка В.В., Луцишиної З.О., Лютого І.О., Новицького В.Є., Новосад Л.Я, Плотнікова О.В., Федосова В.М. та ін. Зовнішню заборгова-ність як невід’ємну складову сучасної міжнародної фінансової системи дослі-джували російські вчені-економісти Вавілов А., Саркісянц А., Федякіна Л. та ін.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба в її подальшому дослідженні, оскільки формування державного боргу відбувалося в умовах тра-


58

тайської бавовни, що використовується вітчизняними підприємствами у вироб-ництві.[2]

У 2007 році за підтримки уряду сумісно з КНР створені 4 промислово-дослідницьких альянсу: у металургії, вугільній, хімічною промисловості, сіль-ськогосподарському машинобудуванні. Великий попит на китайському ринку на нові технології створює передумови для співпраці з українськими вченими. Китай зацікавлений у вживанні наукового потенціалу української економіки. Україна, у свою чергу, дістає можливість розвивати прикладну науку і продава-ти до Китаю ліцензії на впровадження українських технологій.[7]

Таким чином, українсько-китайські відносини можуть успішно розвивати-ся лише за умови усвідомлення Україною, що Китай реалізує один з зовнішніх резервів швидкого нарощування експортних можливостей за рахунок продукції машинобудування, ракетно-космічної, суднобудівної промисловості, ядерної та теплової енергетики, продукції ВПК. Найбільш перспективними є види співро-бітництва, які дають змогу поєднувати продаж Україною високотехнологічної продукції й технологій з розвитком відповідного виробництва з Китаєм. Саме з урахуванням цієї обставини можна, на думку фахівців, сміливо прогнозувати співробітництво, яке враховує імперативи XXI ст.

Література: 1. Державна підтримка українського експорту [Електронний ресурс].-

Режим доступу: http://ukrexport.gov.ua/ukr/torg_obmegennja/chi/1893.html 2. Обзор ситуации на рынке легкой промышленности Украины [Елек-

трон.ресурс].- Режим доступ: http://www.mtf/com.ua/page/news_w2.html 3. Держкомстат України [Електрон.ресурс].- Режим доступу

http://www.ukrstat.gov.ua 4. Журнал «Економіка та держава» №2/2011 З.Я. Макогін Дослідження

впливу надмірної експансії китайських товарів на український ринок 5. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlush/Ist/2010_19/8.pdf І. С.

Погорєлова СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКІ ВІДНОСИНИ: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ.

6. http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/21_7/216_Mat.pdf Студ. М.Р. Матула; доц. О.Є. Шайда, канд. екон. наук – Львівська КА СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКІ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ

7. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tpaeiv/2010_2/22.pdf Медведки-на Е.А., Обухова М.И. Научно-техническое сотрудничество Украины и КНР : инновационный аспект


23

інструменти справляють кращий цільовий вплив на об’єкт регулювання ніж облікова ставка.

По-друге, потребують вдосконалення принципи регулювання та нагляду. Так, периметр регуляторного впливу повинен поширюватись на діяльність, що несе в собі системні ризики. Фінансова діяльність, що несе в собі такі ризики повинна регулюватись, і в окремих випадках може бути введений безпосе-редній нагляд. Якщо такої необхідності немає, можна обмежитись збиранням та оприлюдненням даних стосовно такої діяльності (в межах законодавства, не порушуючи комерційну таємницю). Окрему увагу в цьому питанні слід при-ділити рейтинговим агентствам. Фінансова криза виявила, що вони можуть вдаватися до упередженого оцінювання певних інституцій. Для подолання мо-рального ризику наглядовим органам слід ліцензувати рейтингові агентства і відкликати ліцензії у випадку неетичної поведінки. Деякі автори пропонують поряд з приватними агентствами створити державні, але варто зауважити, що і вони не можуть бути захищені від тиску та морального ризику [3]. На нашу думку ефективніше використати конкуренцію на ринку рейтингових послуг. Наприклад, ввести заборону на перевірку однієї і тієї ж фінансової установи одним і тим же рейтинговим агентством два рази поспіль. Це усуне стимули для рейтингового агентства підмальовувати результати після наданих рекомен-дацій. Також регулюючі органи повинні створювати мотиви для всіх інститу-цій, що є джерелами системного ризику, враховувати можливі збитки від цього ризику в бізнес-плануванні та ризик-менеджменті. Нагляд повинен бути зосе-редженим більшою мірою на тій діяльності, яка несе більший системний ризик і в разі необхідності мусять бути застосовані швидкі і результативні заходи впливу. Дієвим інструментом для оцінки поточного стану певної інституції є стрес-тестування, що добре зарекомендувало себе під час кризи [4]. Також наглядові органи повинні всіляко підтримувати ринкову дисципліну. Можна дозволяти банкрутства окремих, неефективних установ за умови, що не буде викликано ефекту «доміно». В таких випадках зручно використовувати практи-ку злиттів та поглинань в банківському секторі. Також підсилюють ринкову дисципліну відкритість і прозорість нагляду і ведення бізнесу. Такі заходи зни-зять стимули банківського менеджменту до прийняття надмірних ризиків. Необхідно відмовитись від беззастережної підтримки та порятунку великих ін-ституцій (принцип «too big to fail»). Вплив конкретної інституції на банківський сектор має визначатися не стільки розміром її капіталу, скільки дивер-сифікацією діяльності – банкрутство інституції з низькою диверсифікацією істотно не вплине на банківську систему [5]. Крім того, в менеджменту не буде стимулів для «роздування» капіталу, для прийняття надмірних ризиків велики-ми інституціями. Поряд із наглядом за банківським сектором наглядові органи мають намагатися виявляти і виправляти власні недоліки, оскільки фінансові інновації часто випереджають стабілізаційні заходи регулюючих органів, а самі органи підвладні тиску з боку ділових кіл і політиків [2]. Також важливо розро-


24

бити таку систему заходів з подолання кризи, яка міститиме спеціальний режим допомоги дійсно системно важливим інституціям [5].

Зважаючи на глобальну природу банківської діяльності варто створити міжнародну систему фінансового нагляду. В цьому ключі можна гармонізувати основні вимоги до капіталу, ліквідності, лівериджу. В разі створення такої сис-теми на глобальному рівні можна буде досягнути ефекту від введення жорсткіших обмежень щодо ведення певних видів фінансової діяльності, обме-жити можливості для регуляторного арбітражу.

По-третє, згадуючи про об’єднання наглядових зусиль на міжнародному рівні варто звернути увагу на стандарти, що розроблені Базельським комітетом з банківського нагляду (Базель І, ІІ, ІІІ). Під час кризи, та в посткризовий період неодноразово лунала критика Базелю ІІ [5-6]. Базель ІІ провалився з двох при-чин: неспроможність спостерігати за основними показниками пам’ятаючи про ризики, які несе конкретна інституція для системи та не усвідомлення обме-жень моделей ризику. Більше того, банки прийняли Базель ІІ, оскільки сподіва-лись, що зважування ризиків не потребуватиме більших вимог до капіталу ніж в Базелі І. Криза показала, що система регулювання банків Базель ІІ не була в змозі виміряти ризик для окремих інституцій і для системи та не змогла управ-ляти фінансовими інноваціями [5]. Так, науковець П. Гроу ставить під сумнів саму можливість роботи системи банківського регулювання Базель, оскільки вона базується на припущенні про ефективність фінансових ринків, а це при-пущення має бути відхилене [6]. Крім того існує проблема конфлікту інтересів: наглядовим органам не слід довіряти розробленим банкірами складним моде-лям управління ризиком, оскільки у останніх є сильні стимули приховувати свої реальні ризики. Крім того, стверджує науковець, банки, що оперують на фінансових ринках підвладні впливу «бумів» і обвалів. Цей факт породжує ве-лику кількість ризиків, які потенційно не можуть бути оцінені. Тому варто відмовитись від підходів, запропонованих базельськими угодами і повернутись до «вузьких банків». Погоджуючись зі слушністю і доречністю точки зору П. Гроу, зауважимо, що банки ніколи не погодяться на такі обмеження і тому не допустять введення такого підходу.

Література: 1. Економічна криза в Україні: наслідки та ефективність антикризової

політики / Центр економічного розвитку. – Київ, грудень 2009 2. Claessens S. Lessons and Policy Implications from the Global Financial

Crisis / Stijn Claessens, Giovanni Dell’Ariccia, Deniz Igan, Luc Laeven // IMF Working papers. – 2010. – № 10/44. – р. 41

3. Cukierman А. Reflections on the Crisis and on its Lessons for Regulatory Reform and for Central Bank Policies /Alex Cukierman// After the Big Bang: Re-shaping Central Banking, Regulation and Supervision: theses of lecture, (June 18-19 2009). – Milan: Bocconi University, 2009. – p. 28


57

З даних, наведених у табл., можна побачити, що у двосторонній торгівлі для України характерним є від'ємне торговельне сальдо. Це безумовно є нега-тивним явищем для української економіки.[6] З іншого боку, технологічний ім-порт слугує чинником модернізації застарілого обладнання, що сприятиме стій-кому економічному зростанню на інноваційно-технологічній основі. В структу-рі китайського імпорту в Україні переважають машини, обладнання і механіз-мів, електротехнічне обладнання, їх частини звукозаписуюча і звуковідтворю-вальна апаратура тощо. [4]

Хоча у зв`язку із світовою фінансовою кризою обсяги китайського імпорту в Україну відчутно знизилися із 809 млн.дол. США до 369 млн.дол. США, його вартість залишається значною .

Характерною ознакою розвитку торговельних операцій у 2010 р. є посту-пове відновлення обсягів двостороннього товарообігу між Україною та Китаєм, темпи приросту якого у першому півріччі становили 22 % (на відміну від його скорочення у 2009 р. на третину в наслідкок світової фінансової кризи). При цьому його обсяг наближається до показника докризового періоду і становить 2 млрд 338,7 млн дол. США.

Лідерську позицію у структурі експорту на сьогодні займають поставки мінеральних продуктів (переважно залізовмісні руди), їх питома вага становить майже 60%. Серед інших складових українських поставок до КНР, за якими од-ночасно відстежується й нарощування обсягів, варто відзначити: хімічну про-дукцію (здебільшого органічної хімії 14,5%, машини, устаткування і механізми (переважно двигуни турбореактивні) 11,2%. Значне місце в українському екс-порті до КНР належить постачанню неблагородних металів та виробів з них (переважно чорних), які у 2009 р. посідали перше місце. Питома вага цієї това-рної позиції різко скоротилася від 54,3 % до 5,5 %. Частка поставок соняшнико-вої олії, які здійснюються до КНР з березня 2009 р. від менше ніж 0,1 % зросла до 3,7 %, за даними 2010 р.

Отже, український експорт до КНР має здебільшого сировинний характер. Основні причини цього полягають, по-перше, в орієнтації китайського ринку на самозабезпечення та стимулювання внутрішнього виробника і, по-друге, у слаб-кому представництві вітчизняного бізнесу в Китаї і відсутності його системної підтримки на державному рівні. Дослідження впливу китайського імпорту на ме-талургійну промисловість показали, що кожен відсоток імпорту в Україну товарів, походженням з КНР супроводжується зростанням обсягів реалізації металопроду-кції на 0,13% (з лагом у 2 місяці), а це стимулює експорт України, машинобуду-вання, що становить 9,5% від загального обсягу експорту України.[4]

Щодо легкої промисловості, то емпіричний аналіз показав що вона в Укра-їні переважно екпортоорієнтована, причому кожен відсоток реалізації товарів даної галузі спричиняє зростанню експорту на 0,13%. У свою чергу, зростання імпорту з Китаю на 1% сприяє пожвавленню обсягів реалізації товарів легкої промисловості на 0,26%. Такі результати пояснюються ввезенням в Україну ки-


56

*95219* Дем`яненко О.В.

ДонНУЕТ Науковий керівник Озаріна О.В.

CПІВПРАЦЯ КНР ТА УКРАЇНИ

КНР є одним зі світових економічних і політичних лідерів. Американські

дослідники вважають, що Китай у 2035 р. перевершить за економічною потуж-ністю США.

На сучасному етапі економіка Китаю розвивається надзвичайно швидкими те-мпами, що має безпосередній вплив на світову економіку через зростаючі обсяги експорту. Китай є одним із головних зовнішньоторговельних партнерів України. За підсумками 2010 р. Китай посів 10 місце за обсягами експортних поставок і третє мі-сце за обсягами імпортних поставок до України після Росії та Німеччини. Китай є найактивнішим партнером України в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. [5]

Китай вбачає в Україні і перспективного економічного партнера, насампе-ред у таких галузях, як машинобудування, військово-промисловий комплекс, високі технології, зокрема, космічна техніка, авіа- та суднобудівна галузь, ма-теріалознавство, радіаційна безпека тощо.

Серед країн СНД Україна посідає 3 місце за обсягом двосторонньої торгів-лі з Китаєм. У 1992 р. об'єм торгівлі між країнами склав 230 млн. дол., а в 2008 р. перевищив 8 млрд. дол. Проте це не відповідає потужностям обох країн. До того ж, український експорт до КНР має здебільшого сировинний характер (продукція металургії, металообробки і хімічної промисловості). Китай нам ек-спортує здебільшого товари народного споживання.

Протягом кількох останніх років у двосторонній торгівлі між Китаєм і Україною спостерігається домінування китайського імпорту. Причому на торгі-влю товарами припадає приблизно 98 %, а на торгівлю послугами – 2 %.

Табл. Динаміка зовнішньої торгівлі України та КНР у 2001-2010 рр. [3]


25

4. Vincenzo А. Lessons learned from the financial crisis for financial stability and banking supervision / Alessio De Vincenzo, Maria Alessandra Freni, Andrea Generale, Sergio Nicoletti Altimari, Mario Quagliariello // Questioni di Economia e Finanza. – 2010. – № 76. – р. 32

5. Dewatripont M. Balancing the banks: global lessons from the financial cri-sis / Mathias Dewatripont, Jean-Charles Rochet, Jean Tirole. – Princeton: Princeton University Press, 2010. – 149 р.

6. Grauwe Р. Lessons from the banking crisis: a return to narrow banking /Рaul de Grauwe // CESifo DICE Report. – 2009. – №2. – Р. 19-23 *95234*

Чернявська Інна Олександрівна, доц. Татаренко Владислав Олексійович

Донбаський державний технічний університет

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМИ РИЗИКАМИ БАНКУ

В умовах ринкової економіки ризики є невід’ємною складовою діяльності

будь-якого господарюючого суб’єкта, в тому числі і банку. Кожний банк як ко-мерційна установа прагне отримати прибуток і неминуче стикається з ризика-ми. Ризики притаманні всім сферам банківської діяльності. Кредитні операції є одним з головних джерел ризику для банку. Адже, кредити складають значну частину банківських активів, а доходи від кредитних операцій – істотну частку загальних доходів банку. Економічними наслідками від реалізації кредитного ризику для банку можуть стати недоотримання прибутку та поява збитків від кредитної діяльності, а також серйозні проблеми з ліквідністю та платоспромо-жністю. Це спонукає банки до постійного пошуку найбільш ефективних мето-дів управління кредитними ризиками з метою їх мінімізації та обмеження їх-нього негативного впливу.

Дослідженню проблем управління кредитними ризиками банків присвя-чені праці таких вітчизняних і зарубіжних учених і практиків: О.В. Васюренка, Г. Марковіца, О.В. Дзюблюка, П. Роуза, О.В. Пернарівського, С.М. Кабушкіна, Л.О. Примостки, Дж. Сінкі, Дж. Маршалла, А.М. Герасимовича, О.А. Киричен-ка та інших.

Метою статті є з’ясування сутності кредитного ризику та дослідження найбільш ефективних методів управління кредитними ризиками банку.

Існує кілька підходів до визначення кредитного ризику. Згідно першого підходу кредитний ризик розуміється як вірогідність повної або часткової втра-ти частини активів банку. Так, Кириченко О.А. вважає, що під кредитним ризи-ком розуміється можливість того, що в певний момент у майбутньому вартість банківських активів зменшиться з неповерненням (неповним чи несвоєчасним поверненням) цих активів [1].


26

Іншими дослідниками кредитний ризик трактується як можливість змен-шення прибутку банку або одержання збитків внаслідок невиконання умов до-говору. На думку Єпіфанова А.О., кредитний ризик – це ймовірність недоотри-мання прибутку банку або навіть втрати частки капіталу в результаті неспро-можності позичальника виплатити й обслуговувати борг [2]. В іншому джерелі кредитний ризик – це ймовірність збитків у зв’язку з несвоєчасним повернен-ням позичальником основного боргу і процентів за ним [3].

Також існують дослідники іншого напряму, на думку яких, головною ха-рактеристикою кредитного ризику є порушення умов кредитної угоди. Головко А.Т. вважає, що кредитний ризик банку – це ступінь невизначеності щодо ви-никнення небажаних подій при здійсненні фінансових угод, суть яких полягає в тому, що контрагент банку не зможе виконати взятих на себе за угодою зо-бов’язань [4]. Примостка Л.О. зазначає, що у найширшому розумінні кредитний ризик – це невизначеність щодо повного та своєчасного виконання позичальни-ком своїх зобов’язань згідно з умовами кредитної угоди [5]. У загальному ви-гляді кредитний ризик – це ризик несплати позичальником основного боргу та відсотків за користування кредитом у терміни, визначені кредитним договором.

Доцільно розрізняти індивідуальний кредитний ризик (щодо окремого, конкретного контрагента банку) і портфельний кредитний ризик (щодо сукуп-ної заборгованості).

Ефективність управління кредитними ризиками позначається на фінансо-вій стійкості банків, ефективності їх діяльності, конкурентоспроможності. Саме тому розробка та використання методології управління кредитними ризиками є одним з головних завдань в діяльності кожного банку.

Існують наступні методи управління кредитним ризиком: уникнення (відмова від ненадійних клієнтів, відмова від сумнівних проектів); зниження (диверсифікація, лімітування, самострахування, майнове та немайнове забезпе-чення); передача (страхування, сек’юритизація, хеджування); утримання (при-йняття ризику у повному обсязі).

Уникнення ризику банком означає відмову від операцій, що супроводжу-ються ризиком. Відмова від таких операцій означає для банку відмову від при-бутку. Тому, перед тим, як прийняти рішення про кредитування, банки дифере-нціюють своїх клієнтів за різними ознаками (наприклад, рівнем кредитоспро-можності) та обирають тих, з ким вони готові співпрацювати.

Методи зниження ступеня ризику дозволяють зменшити вірогідність реа-лізації ризику та розмір втрат, що може зазнати банк в разі його реалізації.

Диверсифікація полягає у розподілі кредитних коштів за різними катего-ріями позичальників, регіонами, галузями діяльності, термінами надання, роз-мірами, видами відсоткових ставок, видами забезпечення та іншими ознаками. Диверсифікація – простий та універсальний метод зниження портфельного кре-дитного ризику. Але можливості диверсифікації залежать від розміру банків. Крупні банки мають велику кількість різноманітних клієнтів, тому їм дуже лег-


55

го виробляється і підлягає вивезенню за межі митної території України, на за-водах, що здійснюють переробку.

При використанні давальницьких операцій з цукром-сирцем в зовнішньоекономічній діяльності підприємств цукрової галузі поряд з дією по-зитивних факторів можна визначити і ряд негативних моментів, а саме:

- непоодинокі випадки ухилення від оподаткування при використанні да-вальницьких схем;

- витіснення з ринку цукру вітчизняних підприємств та домогосподарств, що виробляють цукрові буряки;

- збільшення залежності галузі від іноземного капіталу; - перерозподіл і трансфер за кордон частини прибутку. Висновки. Незважаючи на дію негативних факторів, на думку автора, да-

вальницькі операції з цукром-сирцем з тростини, враховуючи визначені причи-ни їх здійснення, все ж таки повинні займати свою нішу на українському ринку цукру, за умови їх удосконалення. Для цього необхідно:

- запровадити оподаткування цукру та цукровмісних товарів українського походження, що ввозяться на митну територію України;

- створити рівні умови оподаткування для товарів, що вироблені з да-вальницької сировини іноземного замовника і реалізовані на митній території України без вивезення за кордон, і товарів, що виробляються з давальницькою сировини іноземного замовника і ввозяться на митну територію України;

- встановлення тимчасової заборони ввезення цукру-сирцю за даваль-ницькими схемами в період сезону вітчизняного цукроваріння;

- передбачити у вітчизняному законодавстві механізм забезпечення гро-шової застави на спеціальних рахунках на суму ввезеної давальницької сирови-ни, з метою усунення схем ухилення від оподаткування, коли готова продукція незаконно реалізується на вітчизняному ринку цукру.

Література: 1. Митний кодекс України // Урядовий кур’єр. – 2002. №148 – с.5-23. 2. Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічній дія-

льності: Закон України від 15.09.95р. № 327/95-ВР. 3. Гребельник О.П. Митно-тарифна політика за умов трансформації

економічної системи: Монографія. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. – 488с.


54

Головними причинами використання цукру-сирцю тростинного на даваль-ницьких умовах є:

− зменшення обсягів виробництва цукрових буряків як основної вітчиз-няної сировини через втрату традицій їх вирощування;

− постійна незавантаженість наявних потужностей цукрових заводів; − неконкурентноспроможність через високу собівартість українського

цукру, що робить його не ліквідним на внутрішньому і зовнішньому ринках; − скорочення обсягу внутрішнього ринку цукру через зниження спожи-

вання цукру. Основною умовою давальницьких операцій все ж таки є подальший реекс-

порт виробленого в Україні цукру з тростини. Проте існують непоодинокі ви-падки незаконної реалізації на внутрішньому ринку України цукру, виготовле-ного із давальницької сировини.

Це досягається за рахунок : - реекспорту «порожніх вагонів»; - шляхом штучного заниження коефіцієнтів екстракції з цукру-сирцю

(який за нормальних умов складає 95%); - на виконання зовнішньоекономічних контрактів в якості готової продукції

вивозиться цукор, виготовлений із цукрових буряків урожаю поточного року. В останні роки значна кількість цукру українського походження, вивезено-

го з України після переробки імпортного цукру-сирцю з тростини на даваль-ницьких умовах, знову ввозиться в Україну без сплати ввізного мита. Оскільки, відповідно до ст. 19 Закону України «Про єдиний митний тариф», не обклада-ються митом товари та інші предмети, які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки та переробки.

Таким чином, існує схема ухилення від сплати податків у сфері зовнішньоекономічної діяльності шляхом вивезення продуктів, вироблених з давальницької сировини, що набуває, у результаті переробки, українського по-ходження, з наступним зворотнім ввезенням на митну територію без обкладан-ня ввізним митом.

Державна митна служба України, за наявності інформації про непоодинокі випадки незаконної реалізації на внутрішньому ринку України цукру, виготов-леного із давальницької сировини цукру-сирцю, вживає ряд заходів щодо недо-пущення в подальшому таких зловживань, а саме:

- забезпечує проведення обов’язкових експертних досліджень ввезеної давальницької сировини на предмет встановлення хімічного складу товарів згідно з УКТ ЗЕД;

- здійснює комісійне оформлення вантажів готової продукції, що була вироблена на митній території України з давальницької сировини цукру-сирцю та вивозиться за її межі.;

- проводить регулярні перевірки, спрямовані на встановлення фактичної наявності давальницької сировини цукру-сирцю та готової продукції, яка з ньо-


27

ко вдається диверсифікувати свій кредитний портфель. Дрібні банки обмежені в можливості диверсифікації, адже часто обслуговують клієнтів одного регіону або однієї галузі, мають однакову терміновість кредитів.

Лімітування – встановлення граничних обмежень на розміри кредитів. Ліміти дозволяють уникнути концентрації кредитних коштів і відповідно ризи-ків. В банках можуть використовуватися кредитні ліміти за галузями економі-ки, регіонами, позичальниками або групами взаємопов’язаних позичальників, видами валют, термінами кредитування, типами забезпечення. Прикладом лімі-тів є нормативи кредитного ризику, встановлені Національним банком України. Ліміти можуть встановлюватись у вигляді нормативів або абсолютних гранич-них величин.

Сутність самострахування полягає в створенні безпосередньо банком ре-зервного фонду, кошти якого використовуються для покриття можливих втрат при здійсненні кредитної діяльності.

Майновим забезпеченням (заставою) кредиту можуть бути предмети не-рухомості, товарно-матеріальні цінності, цінні папери, депозити, відкриті в ба-нку. В разі невиконання позичальником своїх зобов’язань перед банком, остан-ній вправі реалізувати отриману заставу і відшкодувати надані кредитні кошти. Немайнове забезпечення (гарантії, поручительства) – це зобов’язання третьої сторони (гаранта, поручителя) перед банком відповідати за виконання боржни-ком свого зобов’язання. За допомогою гарантії (поруки) банк перерозподіляє кредитний ризик щодо позичальника, зменшуючи його.

Новими та недостатньо розвинутими методами захисту від кредитного ризику в практиці українських банків є страхування та сек’юритизація. Кредит-не страхування практикується у двох варіантах: добровільне страхування ризи-ку непогашення кредитів (банк перекладає ризик на страховика та є водночас страхувальником і застрахованим) та добровільне страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту (позичальник страхує кредит на користь свого кредитора, тобто є страхувальником). Перший варіант у вітчизняній практиці поки що не популярний. Сек’юритизація – перетворення банківських активів у цінні папери. При цьому можливе розміщення кредитів шляхом вико-ристання векселів та облігацій.

Література: 1. Банківський менеджмент: Підручник / О.А. Кириченко, В.І. Міщенко,

В.П. Щербань та ін.; За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання, 2005. – 832 с. 2. Операції комерційних банків: Навчальний посібник / А.О. Єпіфанов,

Н.Г. Маслак, І.В. Сало. – Суми: Університетська книга, 2007. – 528 с. 3. Банківський менеджмент: Навчальний посібник / О.А. Кириченко, І.В.

Гіленко, С.Л. Роголь та ін.; За ред. О.А. Кириченка. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.


28

4. Система банківського менеджменту: Навчальний посібник / А.Т. Голо-вко та ін.; За ред. О.С. Любуня, В.І. Грушко. – К.: Фірма «Інкос», 2004. – 480 с.

5. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник / Л.О. Примостка. – 2-тє вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2004. – 468 с.

6. Бражко О.В., Ясько С.В. Визначення можливостей управління кредит-ними ризиками вітчизняних комерційних банків // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2008. – №3. – С. 29-32.

7. Бобиль В. Сучасний ризик-менеджмент у банківській діяльності: теоре-тичний аспект // Вісник Національного банку України, 2008. – № 11. – С. 29-32.

8. Бражко О.В. Мінімізування кредитних ризиків шляхом страхування // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2007. – №5. – С. 9-12. *95281*

Литовченко О.Ю., к.е.н., Бадулін В.Л.

Харківський національний економічний університет, Україна

УЗАГАЛЬНЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ УПРАВЛІННЯ

КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ Банки за своїм призначенням мають бути одним із найбільш надійних

інститутів суспільства, основою стабільності економічної системи держави. В умовах становлення ринкових відносин, нестійкого правового і економічного середовища, недостатньої підтримки з боку держави банки практично само-стійно повинні не тільки зберігати, але й сприяти зростанню коштів своїх клієнтів. Тому першочергового значення в щоденній діяльності банків набуває професійний менеджмент в процесі здійснення кредитних операцій.

Теоретичні, методологічні й методичні аспекти управління кредитним портфелем відображені в роботах провідних вітчизняних вчених у галузі бан-ківської справи, теорії кредиту, банківського менеджменту, аналізу кредитного ризику та кредитного портфеля, теорії економічного ризику: І.А. Бланка, А.М. Герасимовича, В.М. Голуба, О.В. Дзюблюка, Г.Т. Карчевої, І.М. Лазепка, О.М. Левченко, А.М. Мороза, С.В. Мочерного, І.М. Парасій-Вергуленко, А.А. Пере-сади, О.В. Пернарівського, Л.О. Примостки, М.І. Савлука, В.М. Суторміної, та ін. Однак їх теоретичні досягнення і прикладні розробки потребують узагаль-нення для комплексної характеристики теоретико-методичних засад управління кредитним портфелем банку, що й обумовлює мету даного дослідження.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»[1] кре-дитні операції – вид активних операцій банку, які пов'язані з наданням клієн-там залучених коштів у тимчасове користування (надання позик у готівковій або безготівковій формі та надання кредитів у формі врахування векселів, роз-міщення депозитів, операцій peno на фінансування будівництва житла, прове-


53

Таким чином, щоб хоч якось завантажити наявні цукрові заводи необ-хідними обсягами сировини в 2003 році вітчизняними цукровиками вперше бу-ло освоєно цукру-сирцю тростинного на давальницьких умовах в обсязі 6,27 тис.дол. США. Протягом 2003-2007 років обсяг ввезеної давальницької сирови-ни з цукру та кондитерських виробів з цукру невпинно зростав досягнувши розміру 215087,5 тис.дол. США (табл.1). Порівняно з 2007 роком в 2010 році обсяг експортованого цукру та кондитерських виробів з цукру на давальниць-ких умовах зменшився на 214884,5 тис.дол. США, що насамперед пов’язано із збільшенням обсягів виробництва вітчизняної сировини – цукрових буряків.

Таблиця 1

Динаміка імпорту давальницької сировини та експорту виготовленої з неї готової продукції по групі 17 УКТ ЗЕД «Цукор і кондитерські вироби

з цукру» тис. дол. США Показники 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

Експорт давальницької сировини

6,3 1805,7 4599,9 57530,9 215087,5 53063,4 17296,1 203,0

Імпорт ви-готовленої з неї готової про-дукції

331,7 6977,6 854,2 65442,7 146639,6 42235,2 13497,0 8361,9

Слід також зауважити, що давальницькі операції в зовнішньоекономічній

діяльності у цукровій галузі займають значну питому вагу в загальному обсязі давальницьких операцій. Так, у 2006 та 2007 роках даний показник склав 90,7% та 94,6% відповідно, а в 2003 році лише 0,03 %. Починаючи з 2007 року значен-ня питомої ваги має однозначну тенденцію до спадання

0,0322,7

43,0

90,7 94,671,8

35,7

0,30,00%

20,00%40,00%60,00%80,00%

100,00%

2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

Рис. 1. Динаміка частки давальницьких операцій з цукром і кондитерськими виробами з цукру у загальному обсязі давальницьких

операцій з сільськогосподарськими та харчовими продуктами


52

відносяться цукрові буряки та імпортний цукор-сирець із тростини. Останній в основному ввозиться на територію держави на давальницьких умовах, які не зав-жди відповідають нормам законодавства нашої держави у цій сфері.

Аналіз останніх досліджень і результатів. Питання давальницьких опе-рацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності розроблені в працях сучасних українських економістів та в економічній літературі зарубіжних країн. Цьому питанню присвячені дослідження Гребельника О.П., Шарикова В., Житнього В.Є.

Постановка завдань. Особливістю давальницьких схем у цукровій про-мисловості є їх використання з метою проникнення на вітчизняний ринок цук-рової продукції з відповідним ухиленням від сплати митних платежів. А тому необхідно розглянути ефективність діючого законодавства, що регулює даний вид операцій, виявити конкретні схеми ухилення від оподаткування за допомо-гою операцій з давальницькою сировиною та надати практичні рекомендації щодо їх ліквідації.

Відповідно до Закону України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічній діяльності», операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах – це операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини, незалежно від кількості замовників та виконавців, а також етапів операції з перероблення цієї сировини, ввезеної на митну територію України (чи закупленої іноземними замовниками за іноземну валюту в Україні) або вивезеної за її межі з метою отримання гото-вої продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, у яких сировина замов-ника на конкретному етапі її переробки складає не менше 20% загальної варто-сті готової продукції.

Відповідно до Митного кодексу України операції з давальницькою сиро-виною здійснюються у режимах «Переробка на митній території», та «Перероб-ка за межами митної території». Дані митні режими передбачають особливу схему митно-тарифного регулювання операцій з давальницькою сировиною, а саме: сплата мита, податків та зборів, шляхом видачі простого векселя Дер-жавній податковій інспекції за місцезнаходженням виконавця з терміном пла-тежу, що не перевищує 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної ван-тажної митної декларації. У випадку вивезення готової продукції в повному об-сязі, передбаченому в контракті, за межі митної території України у період, обумовлений законодавством, вексель погашається, і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не стягується.

На даний час потужність цукрових заводів України дозволяє щорічно вироб-ляти приблизно 4,8 млн.т. цукру з цукрових буряків і переробляти 1 млн.т. тростин-ного цукру-сирцю. Тим не менш, за останні 13 років із найбільшого світового ви-робника і експортера бурякового цукру Україна стала його імпортером.


29

дення факторингових операцій, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зо-бов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, по-ручительств, авалів тощо), а також операцій з купівлі та продажу цінних па-перів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андерайтинг), будь-яке продовження терміну боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника повернути заборговану суму.

Кредитні операції є головним видом активних банківських операцій, що за-безпечує їх прибутковість і стабільність існування та визначається факторами:

по-перше, кредитування є основним джерелом доходів банківських уста-нов, що являє собою запоруку надійного і стійкого функціонування банків на фінансовому ринку;

по-друге, економічний зміст діяльності комерційних банків, який вира-жається їхньою головною функцією – організації кредитних відносин – полягає насамперед в акумуляції тимчасово вільних грошових коштів і їх перерозподілі на кредитних засадах;

по-третє, економічний ефект від реалізації кредитних операцій має важли-ве значення не лише з точки зору безпосередніх учасників кредитної угоди – а й з огляду на забезпечення неперервності відтворювальних процесів на рівні усь-ого національного господарства[2].

Видаючи кредити фізичним та юридичним особам, банк формує свій кре-дитний портфель, який є «вершиною» кредитної діяльності банківських уста-нов. Саме якість всього кредитного портфеля в цілому визначає ефективність кредитної діяльності[3].

Бугель Ю.В. вважає, що кредитний портфель комерційного банку необхідно розглядати в широкому та вузькому значеннях. Автором досліджено поняття «кредитний портфель» як сукупність банківських позичок, що нада-ються в користування юридичним і фізичним особам для забезпечення їх гос-подарських і соціальних потреб, структуровані за певними форматами відповідно до завдань певної кредитної політики і відображають результати її реалізації[2].

З цією точкою зору погоджується Чуб П.М. в роботі [4] та зауважує, що кредитний портфель банку в широкому значенні – це комплексний інструмент управління (активами і пасивами) банку; у вузькому – набір кредитних інструментів для досягнення таких цілей, як: високий рівень доходу в поточно-му періоді; високий темп приросту очікуваного доходу в майбутній довгостроковій перспективі; мінімізація рівня ризиків кредитного портфеля; дотримання необхідної ліквідності кредитного портфеля; забезпечення макси-мального ефекту податкових пільг.

На наш погляд, заслуговує на увагу точка зору Голуб В.М. на кредитний портфель як важливий інструмент управління кредитною діяльністю комерційного банку, що має спрямовувати його стратегічну політику і поточну діяльність на виконання завдань державної кредитної політики. Для активізації


30

ролі кредитного портфеля як інструмента підвищення дохідності від кредитних операцій в роботі [5] науковцем запропоновано розглядати його з трьох позицій:

по-перше, банк має сформувати кредитний портфель за вимогами державної кредитної політики відповідно до його місця в її впровадженні. Це – стратегічний кредитний портфель, в якому визначаються перспективи підвищення кредитної активності банку, встановлюються співвідношення у розподілі кредитів за строками, галузями виробництва, регіонами, підприємницькими структурами і споживачами, визначаються пріоритети у кредитуванні малого і середнього бізнесу, обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього товарного обігу тощо;

по-друге, банк формує кредитний портфель до моменту укладання кредит-них угод на основі обсягів і з урахуванням структури стратегічного кредитного портфеля, тобто згідно з державними пріоритетами. Відбувається це шляхом відбору із представлених потенційними позичальниками кредитних проектів таких, що задовольняють принциповим вимогам кредитування. Це – переддоговірний (потенційний), або тактичний, кредитний портфель, в якому здійснюється декомпозиція стратегічного портфеля;

по-третє, це – портфель фактично наданих кредитів, або фактичний кредит-ний портфель, що зараз є загальновизнаним. Проте оцінка його якості має здійснюватися не тільки у традиційно встановленому порядку, а й за ознаками повноти реалізації завдань стратегічного кредитного портфеля. У такій ситуації кредитний портфель посідає належне йому активне місце не тільки в управлінні кредитною діяльністю окремого банку, а й банківської системи в цілому, сприяє вирішенню проблем забезпечення зростання потенціалу національної економіки.

Аналіз літературних джерел довів, що більшість науковців відзначають, такі критерії конкурентоспроможності кредитного портфеля як ризиковість, лі-квідність, швидкість відновлення та ступінь оновлення. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина ак-тивів банку, яка має свій рівень дохідності і відповідний рівень ризику. Отже, основними критеріями кредитного портфеля є кредитний ризик і дохідність.

У фаховій літературі також використовуються поняття оптимального та збалансованого кредитного портфеля. Оптимальний кредитний портфель найбільш точно відповідає за складом і структурою кредитної та маркетинговій політиці банку і його планом стратегічного розвитку. Збалансований кредитний портфель – це портфель банківських кредитів, який за своєю структурою і фінансовим характеристикам лежить в точці найбільш ефективного вирішення дилеми «ризик-прибутковість». Оптимальний портфель не завжди збігається зі збалансованим: на певних етапах своєї діяльності банк може на шкоду збалан-сованості кредитного портфеля здійснювати видачу кредитів з меншою прибут-ковістю і з великим ризиком.


51

певну кількість переваг, головною з яких є доставка товару «від дверей до две-рей». Через це створюються конкурентні преваги, які направлені на приваблен-ня, залучення і засвоєння системи клієнтів.[2]

В свою чергу конкурентні переваги на міжнародному рівні дещо відрізня-ються. Вони полягають у створенні більш конкурентного транспорту, тобто якісно стійкого, швидкого, зручного, модернізованого, при цьому з мінімаль-ними затратами для перевізника. Тобто якість перевезень та якість транспорт-ного обслуговування є важливими засобами та інструментами боротьби за отримання конкурентних переваг, а також для залучення клієнтів та закріплен-ня більш стійкої позиції на ринку.[1]

Отже, головним завданнями конкуренції на ринку залізничного транспорту є завоювання сегментів. Не зважаючи на те, що Укрзалізниця є важливою українсь-кою транспортною організацію, її конкурент – автотранспорт набирає темпи роз-витку та поступово витісняє залізничні послуги з ринку. Для підтримки належного рівня конкурентоспроможності залізничного транспорту на ринку необхідно чітко сформувати та реалізовувати конкурентні переваги, які надають можливість збі-льшити ефективність послуг та удосконалити систему в цілому.

Література: 1. Устенко М.О., Основні конкурентні переваги залізничного транспорту /

Вісник економіки транспорту і промисловості. Серія: Проблеми транспортного комплексу України. – 2009. – №28. – С. 100-103.

2. Гриценко Н.В., Широкова О.М., Куделя В.І. Основні фактори конкурен-тоспроможності залізничного транспорту України / Вісник технічного універ-ситету «ХПУ». – 2010. – №59. – С. 75-81.

3. Левковець П.Р. Міжнародні перевезення і транспортне право // П.Р. Лев-ковець, В.С. Марунич: Навч. Посібник. – К: Арістей , 2004. – 291 с. *95175*

Юрчук Д. Д.

Науковий керівник: Мельник А.Т. Буковинський державний фінансово-економічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ДАВАЛЬНИЦЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

В СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку цукрової промисловості

характеризується неефективною системою державного регулювання ринку цукру, проблемами сировинного забезпечення, спадом конкурентноздатності бурякового цукру на світовому ринку. Стабілізація цукрового ринку в Україні головним чи-ном залежить від забезпечення підприємств галузі сировинною базою, до якої


50

Розглядаючи ситуацію на конкурентному залізничному ринку в умовах ринкової економіки, можна зауважити, що конкуренція змінює свої якісні влас-тивості, оскільки розвиток усіх видів транспорту залежить від загальних тенде-нцій ринку та безпосередньо власних джерел фінансування даної сфери госпо-дарювання. За даних умов розвитку ринку підприємства залізничного транспо-рту повинні вміти оцінювати рівень своєї конкурентоспроможності і завчасно вживати заходи щодо попередження збитковості та банкрутства. Постійне збі-льшення якості транспортного обслуговування разом із зростанням обсягів пе-ревезень позитивно відображається на стані конкурентоздатності на ринку тра-нспортних залізничний послуг. Розвиток залізничного транспорту можна роз-глядати за такими основними напрямками: транспортно-економічні зв’язки, розподіл і перерозподіл залізничних перевезень на окремі сегменти, поступове збільшення залізничних перевезень під впливом розвитку транспортної систе-ми, посилення конкуренції на ринку транспортних послуг.[3]

При визначенні конкурентних переваг важливе місце в залізничній галузі займає формування тарифних механізмів, які роблять не можливим визначення економічно-обґрунтованої плати за залізничне перевезення кожному інтегрова-ному перевізнику. Це в свою чергу, призводить до виникнення суперечок між суб’єктами залізничного транспорту з приводу отримання прибутку і робить складним фінансове виокремлення різних секторів конкурентного ринку, тобто спричиняє поширення процесів перетворення залізничного комплексу на рин-ково орієнтовану галузь господарювання.

Створення і розвиток інтегрованих залізничних перевезень збільшує роль та-рифної політики як головного фактору пристосування залізничного транспорту що-до поширення конкуренції на ринку транспортних послуг, оскільки потребує не лише визначення плати за перевезення кожному учаснику, а й забезпечує стабільні позитивні тенденції дії економічних законів. Це в свою чергу, створює передумови для подальшого досконально зростаючого механізму ціноутворення.[1]

Формування та впровадження нового механізму встановлення тарифів сприя-тиме розвитку нових напрямів конкурентних переваг на залізничному ринку послуг. Визначення конкурентних переваг є важливим процесом на ринку. Головною конку-рентною перевагою залізничного транспорту є сукупність особливих можливостей залізничного транспорту, які призводять до миттєвого і точного ознайомлення зі змі-нами на ринку та захоплення конкурентного сегменту середовища. Основними на-прямами формування конкурентних переваг є: нормативне забезпечення, тарифне регулювання, логістичне управління та контейнерне транспортування.

Залізничний транспорт займає значне місце на транспортному ринку Укра-їни через низку переваг, але на сьогодні прослідковується зменшення вантажо-перевезень, що призводить до жорсткої конкуренції і боротьби між компаніями, видами транспорту на міжнародному рівні.

Основним конкурентом на ринку залізничних перевезень є автомобільні перевезення. Вони можуть спричинити зниження доходів Укрзалізниці, через


31

Відповідно до розмежування поглядів науковців щодо сутності кредиту та кредитного портфеля банку, в сучасній економічній літературі точаться диску-сії щодо поняття «управління кредитним портфелем банку»(табл.1).

Таблиця 1

Основні дефініції щодо сутності «управління кредитним портфелем банку»

Автор Визначення Чуб П.М.[4] Управління кредитним портфелем є організацію діяльності ба-

нку при здійсненні процесу кредитування, яка спрямована на запобігання або мінімізацію кредитного ризику

Герасимович А.М.[6]

Управління кредитним портфелем – це процес, що складається із послідовних етапів: вибору кредитної політики, аналізу рин-ку кредитів, формування кредитного портфеля, перегляду кре-дитного портфеля, оцінки його ефективності

Шелест О.Л. [7]

Управління кредитним портфелем є складним фінансово-економічним процесом, який потребує різних форм математич-ного, інформаційного, технологічного та програмного забезпе-чення.

Славянський А.В.[8]

Управління кредитним портфелем є елементом системи управ-ління ризиком

Узагальнення існуючих трактовок досліджуваного поняття дозволяє ви-

значити управління кредитним портфелем як складний організаційно-економічний процес діяльності банку при здійсненні процесу кредитування, що спрямована на досягнення високої результативності та мінімізацію кредитного ризику. При цьому кінцевими цілями при управлінні кредитним портфелем на наш погляд, є, по-перше, отримання прибутку від активних операцій, по-друге – підтримка надійної та безпечної діяльності банку.

На думку Бугель Ю.В. саме від здатності банків оптимальним чином здій-снювати формування кредитного портфеля та управління ним залежать можли-вості ефективного розвитку банківської системи з точки зору забезпечення на-лежного рівня стабільності і прибутковості їх діяльності[2].

Голуб В.М. визначає, що управління кредитним портфелем банку слід роз-глядати за допомогою двох підходів – традиційного та нетрадиційного. Такий поділ випливає із протилежних способів та методів, які існують в прийнятті рі-шень щодо управління кредитним портфелем. Традиційній портфельній теорії притаманна інтуїція та суб’єктивізм. Нетрадиційна (сучасна) портфельна теорія базується на економіко-математичних методах та моделях, активно застосовує комп’ютерну техніку[5].

У сучасній практиці в прийнятті управлінських рішеннях щодо кредитного портфеля переважає традиційний підхід за рахунок того, що він діє в будь-


32

якому середовищі, є простішим, швидшим та дешевшим. Проте позиції нетра-диційного підходу постійно зміцнюються. В першу чергу це пов’язано зі стрімким зростанням продуктивності ЕОМ, що дозволяють за допомогою елек-тронних таблиць все швидше і точніше будувати та перевіряти ефективність імітаційних моделей.

Мета управління кредитним портфелем банків визначається в контексті за-гальної стратегічної мети управління банком, якою в сучасній фінансовій теорії та практиці визнано зростання ринкової вартості установи. Отже, метою управ-ління кредитним портфелем банків є максимізація ринкової вартості банку.

Базовими функціями управління кредитним портфелем комерційного бан-ку слід вважати:

1) інформаційно-аналітичну – відображає можливості банку при форму-ванні кредитного портфеля відбирати раціональні напрями застосування креди-ту і прогнозувати їх розвиток на перспективу;

2) оптимізаційну – надає банку можливості постійно поліпшувати структу-ру кредитних вкладень, визначати рівень їх захищеності та оперативно розроб-ляти необхідні заходи щодо мінімізації кредитного ризику. Дані функції є відо-браженням конкретних аспектів практичної реалізації організаційно-економічного механізму формування банківського кредитного портфеля.

Отже, поняття кредитного портфеля банку дає змогу представити його не лише як технічну сукупність окремих кредитних активів, а насамперед як сукупність відносин кредитора і позичальників, які виникають у процесі руху тимчасово вільних грошових коштів. В процесі управління банку кредитний портфель необхідно розглядати у взаємозв’язку з усіма складовими банківської діяльності, зокрема з власним капіталом та зобов’язаннями банку. Таким чи-ном, управління кредитним портфелем банків має відбуватися в контексті загальної концепції управління активами та пасивами банку, спрямованої на досягнення бажаного рівня доходу та зниження ризиків.

Литература: 1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.

№ 2121-111 з доповненнями – № 661-VI (661-17) від 12.12.2008 р. // ВВР. – 2009. № 15. – Ст. 190.

2. Бугель Ю. Напрями удосконалення сучасних методів управління банківським кредитним портфелем / Ю.Бугель // Галицький економічний вісник. – 2010. – №2(27).– с.157-163.

3. Управління банківськими ризиками [Текст] : навч. посіб. / Л. О. Примо-стка, П. М. Чуб, Г. Т. Карчева та ін. ; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Л. О. Примостки ; вид. 2-ге, без змін. – К. : КНЕУ, 2009. – 600 с.

4. Чуб П. М. Підходи до управління кредитним портфелем комерційного банку. – Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01/ Чуб П. М.; Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2003. – 19 с.: рис., табл. – укр.


49

застосування принципів МСФЗ, а з іншого – ускладнює контроль за дотриман-ням податкового законодавства.

Як свідчать результати аналізу нормативно-правової бази України більшістю галузевих міністерств та відомств не розроблено методологічне забезпечення бух-галтерського обліку, яке б враховувало галузеву специфіку, хоча це повинно бути зроблено. Так, в Україні всі підприємства заповнюють уніфіковані форми фінансової звітності, що позбавляє їх можливості самостійно виділяти або об’єднувати балансові статті виходячи з їх суттєвості. Для урахування галузевої специфіки Радою з МСФЗ розроблені окремі стандарти, наприклад, МСБО 11 «Будівельні контракти», МСБО 41 «Сільське господарство» тощо.

Таким чином, підводячи підсумки, треба відзначити, що процес запровад-ження МСФЗ в Україні супроводжується труднощами організаційного, мен-тального, фінансового, кадрового характеру тощо. Однак, використання МСФЗ при складанні фінансових звітів українськими підприємствами сьогодні є об’єктивною неминучістю, тому потрібно шукати шляхи для подолання визна-чених проблем.

Література: 1. Веріга Г., Савро А. Проблемні аспекти трансформації фінансової

звітності підприємств України відповідно до принципів МСФЗ // Бухгалтерсь-кий облік і аудит. – 2010. – №9. – С. 23-24.

2. Воронко Р.М. Облік у зарубіжних країнах: Навч. посіб. – Львів: «Магнолія 2006», 2009. – 744 с.

3. Голов С. Міжнародні стандарти фінансової звітності: зміни та поширен-ня // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – №8-9. – С. 54. *95015*

Дорощук А.І., Пшегалінська І.В.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, Україна

КОНКУРЕНЦІЯ НА РИНКУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ Розвиток та економічне зростання України активізувало процес інтеграції

залізничної транспортної системи в Європейську. За останні роки були прийня-ті закони і постанови Кабінету Міністрів України щодо регулювання міжнарод-ного перевезення, створення і функціонування міжнародних транспортних ко-ридорів як складової транспортної мережі нашої держави.

Проблеми та питання конкурентоспроможності залізничного транспорту мають широкий розвиток та детальне дослідження в роботах багатьох вчених, таких як: В. Л. Дикань, М. І. Данько, Н. М. Лаптєв, І. Лисак, Ю. С. Бараш, Д. Г. Ейтутіс.


48

проблему можна вирішити за допомогою запровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), які забезпечують зрозумілість та доступність бухгалтерської інформації для інших суб’єктів міжнародного валютного ринку, усувають економічні й торговельні бар’єри між країнами, активізують надход-ження іноземних інвестицій, дають можливість виходу на світові ринки капіталу й сформувати конкурентоспроможне ринкове середовище.

Питання трансформації фінансової звітності підприємств України відповідно до МСФЗ досліджують багато науковців, а саме Г.Верига [1], Р.Воронко [2], С.Голов [3] тощо. Однак, деякі проблеми так і залишаються невирішеними.

Метою написання даної роботи є висвітлення проблемних аспектів ме-ханізму впровадження МСФЗ в Україні для подальшої розробки шляхів їх по-долання.

Існує декілька шляхів уніфікації та стандартизації національних облікових систем, основними з яких є:

- застосування МСФЗ як національних стандартів без змін в «чистому вигляді»;

- розробка національних стандартів бухгалтерського обліку на основі принципів МСФЗ;

- розробка національних стандартів бухгалтерського обліку автономно від МСФЗ. Україна пішла шляхом розробки національних Положень (стандартів) бух-

галтерського обліку (П(С)БО), які ґрунтуються на основних концепціях МСФЗ. Незважаючи на те, що П(С)БО та МСФЗ мають однакову концептуальну осно-ву, між ними існує певна невідповідність, пов’язана із тим, що прийняття, за-провадження та трансформація фінансової звітності відповідно до МСФЗ в ок-ремо взятій країні відбувається в середовищі та під впливом певних еко-номічних, політичних, правових і культурних чинників. У зв’язку із цим при запровадженні МСФЗ можуть виникати певні труднощі, як це сталося й в Україні. Розглянемо основні з них:

запровадження принципів і методів МСФЗ в Україні здійснюється в умо-вах існуючої системи державного регулювання бухгалтерського обліку, що пе-редбачає створення адекватних регуляторних передумов. Це пов’язано з тим, що правова система країни може суттєво обмежити можливості легалізації міжнародних стандартів, розроблених міжнародним неурядовим органом.

Означена проблема стосується насамперед відсутності зв’язку між націо-нальними П(С)БО України та законами і кодексами, які впливають на застосу-вання МСФЗ. Зокрема, понятійний апарат Господарського і Цивільного ко-дексів у окремих випадках не відповідає понятійному апарату бухгалтерського обліку, який застосовується в П(С)БО та інших нормативних актах;

в Украйні існує суттєва відмінність між бухгалтерським обліком і оподат-куванням, яка полягає в їх різних цілях, завданнях, принципах і методах обчис-лення оподатковуваного прибутку. Така відмінність, з одного боку, не заохочує


33

5. Голуб В.М. Управління кредитним портфелем комерційного банку. Ав-тореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / В.М. Голуб; Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2004. – 19 с.: рис., табл. – укр.

6. Герасимович А.М. Система показників, що визначають ефективність управління кредитним портфелем банку / А.М. Герасимович, І.А. Герасимович, Морозова-Герасимович // Вісник ЖДТУ. – 2010. – № 3 (53).

7. Шелест О.Л. Сучасні підходи до управління кредитним портфелем ко-мерційного банку. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.rusnauka.com/22.../25268.doc.htm

8. Славянский А.В. Управление кредитным портфелем как один из мето-дов управления риском. [Електронний ресурс] – Режим доступу: auditfin.com/fin/2008/6/Slavyanskiy/Slavyanskiy%20.pdf *95408*

Ф.и.н., доцент Мягтина Н.В.

Владимирский государственный университет им. Александра Григорьевича и Николая Григорьевича Столетовых, Россия

ИСТОРИЯ СТАНОВЛЕНИЯ БАНКОВСКОГО ДЕЛА В РОССИИ

В XVIII В. – 60-Е ГГ. XIX В Начало становления банковского дела в России относится к XVIII в. В этот

период правительство, будучи заинтересованным в развитии экономики стра-ны, способствовало основанию первых государственных банков и организации государственного кредита.

Впервые попытка государственного кредитования была предпринята в 1733 г., когда императрица Анна Иоанновна повелела выдавать ссуды из Мо-нетной конторы под 8 % годовых под залог золота и серебра [4. C. 917]. В виду того, что в залог запрещалось принимать земельные имения, объемы финансо-вых операций были крайне ограниченными. К таким услугам прибегал только узкий круг придворных лиц.

Согласно указу императрицы Елизаветы Петровны от 13 мая 1754 г. были созданы первые столичные кредитные учреждения. Для дворянства основаны Заемные банки в Москве и Петербурге при Сенате и Сенатской конторе. Этим же указом в Петербурге был учрежден Купеческий Заемный банк при коммерц-коллегии[4. C. 917].

Дворянские банки выдавали ссуды в размере не более чем 10 тыс. р. под 6% годовых под залог золота, серебра, а также недвижимости. Вначале в каче-стве залога принимались только имения с крепостными (в расчете 500 р. за 50 крепостных душ, а с 1766 г. – 20 р. за одну душу). А уже с 26 июля 1754 г. было разрешено выдавать ссуды под залог каменных домов.


34

Купеческим Заемным банком пользовались купцы, торговавшие в Петер-бургском порту. Ссуды выдавались не более чем на год, обеспечиваясь перво-начально только векселем. А с 1764 г. было разрешено кредитование без залога товаров под поручительство магистратов и ратуш. Но невозвраты ссуд привели к закрытию в 1782 г. Купеческого банка. Его капиталы поступили сначала в Дворянский банк, а в 1786 г. – в Государственный Заемный банк[4. C. 917].

В период правления Елизаветы Петровны возникли банковские учреждения, которые способствовали развитию денежного обращения. С целью распростране-ния обращения медных денег в 1758 г. по проекту И. И. Шувалова был организо-ван Медный банк. А указом от 21 июля 1758 г. в обеих столицах были открыты «банковые конторы вексельного производства между городами» [4. C. 917]. Они выдавали купцам, владельцам фабрик и заводов, а также помещикам ссуды под переводные векселя медной монетой с тем, чтобы три четвертые части взятой суммы возвращались заемщиками серебряной монетой. В качестве основного ка-питала «банковым конторам» было ассигновано 2 млн р. медной монетой.

Манифестом Екатерины II от 29 октября 1768 г. в России впервые был юридически закреплен выпуск бумажных денег – ассигнаций. При этом, «все старые ассигнации были обменяны на новые и публично сожжены на площади перед Правительствующим Сенатом» [1. C. 213.]. Выпуск бумажных денег был возложен на ассигнационные банки. Они были организованы в обеих столицах согласно указу от 29 декабря 1768 г.[2].

Ассигнационный банк в Санкт-Петербурге был открыт в 1770 г. Под его наблюдением на заводе в Царском селе выпускались «полушелковые белые, красные и синие бумаги для ассигнаций, синие для 5, красные для 10, белые для 25, 50 и 100-рублевых ассигнаций, на которые ставятся три номера и кои под-писываются правлением банка» [1. C. 219.].

В 1797 г. при Ассигнационном банке в Петербурге была открыта Учетная контора. Она занималась учетом векселей, кредитованием купцов, заводчиков, иностранных предпринимателей под залог золота и серебра. Новшеством было то, что купечеству впервые предоставлялся кредит не только под залог товаров, но и под векселя. Но ссуды были краткосрочными (выдавались на срок не более 10 месяцев), к тому же их могли получить только представители верхушки ку-печества, связанные с внешней торговлей. В 1806 г. такие конторы создаются в Москве, Архангельске, Одессе, Таганроге, Феодосии [3. С. 35.].

За период правления Екатерины II было выпущено около 157 млн р. ассиг-наций. А к 1817 г. когда выпуск был прекращен их количество составило 836 млн р. Государственный ассигнационный банк был закрыт в 1843 г. в связи с изъятием из обращения ассигнаций и заменой их государственными кредит-ными билетами.

В 1786 г. был организован Государственный заемный банк. Он был создан с целью предоставления ипотечного кредита главным образом дворянству. Большая часть капитала банка (22 млн р.) предназначалась для выдачи ссуд


47

путації на міжнародному ринку; формування власного транснаціонального ка-піталу для виходу на міжнародний ринок послуг шляхом комерційної присут-ності [3].

Отже, на даний момент можна сказати, що українські компанії володіють пе-вними конкурентними перевагами й нагромадили конкурентний потенціал для виходу на міжнародний ринок послуг, тому для здійснення своєї ефективної дія-льності необхідно враховувати специфіки послуг відповідно до розробленої фахі-вцями класифікації, орієнтуватися на міжнародні стандарти і правила надання по-слуг, затверджені міжнародними організаціями (Всесвітня туристична організація, Організація міжнародної цивільної авіації та ін.), застосування сучасних форм міжнародного кооперування і партнерства у сфері послуг. Також вітчизняним фі-рмам слід дотримуватися раціональної зовнішньоекономічної стратегії та опану-вання сучасними методами міжнародного менеджменту і маркетингу.

Література: 1. Емцев В. Інвестиційні та інноваційні механізми підвищення

конкурентоспроможності компанії // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tpaeiv/2011_3/125.pdf

2. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. / Под ред. В.Д. Щетинина. – М.: «Международные отношения», 1993. – 896 с.

3. Сагайдак Ю. А. Напрями підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств за умов глобалізації // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/tppe/2009_20/Zb20_22.pdf

4. Шевченко О. О. Моделі підвищення міжнародної конкуренто-спроможності: теоретико-методологічний аспект // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evd/2011_3/12.pdf *94937*

Мартиненко П.Ю.

Науковий керівник: Семенов А.А., к.е.н., доцент Донецький національний університет економіки и торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В УКРАЇНІ

Процеси реформування системи бухгалтерського обліку, які відбувалися за

останні десять років: зміна економічної системи та спрямування країни до вступу в Європейський Союз – надають можливість виходу українських компаній на міжнародний валютний ринок. Сьогодні існують проблеми інтеграції українських компаній на світовий ринок, одна з яких полягає в недоступності інформації, що розкривається в фінансовій звітності компаній для іноземних партнерів. Дану


46

ширення їх діяльності на міжнародному ринку, а також – трудові ресурси, що відповідають вимогам міжнародного ринку праці. З огляду на це, перед вітчиз-няними компаніями постає вкрай актуальне завдання – підвищення конкурен-тоспроможності за рахунок не тільки успішного використання цих чинників, але й їхнього перетворення у конкурентні переваги.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що сьогодні не існує загально-прийнятого підходів до формування міжнародної конкурентоспроможності компаній. Розробці проблем теоретичних та практичних аспектів визначення конкурентоспроможності присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Так, класичними працями з основ конкурентоспроможності вважаються роботи А. Сміта, Д Рікардо, А. Маршала, І. Ансофа, Й. Шумпетера, М. Портера [2]. На основі досліджень цих вчених ґрунтуються роботи сучасних науковців, таких як Ю. Емцев [1], С. Савчук, О. Сагайдак [3], О. Шевченко [4] та ін.

Виходячи на міжнародний ринок, вітчизняні компанії мають брати до ува-ги не лише характерні особливості послуг, а й можливі конкурентні переваги фірм на цьому ринку, які, як правило, є основою стратегії будь-якої компанії, при чому варто зазначити, що відмінність від конкурентів повинна бути реаль-ною і суттєвою, наприклад, наявність ключових компетенцій.

Найважливішими елементами ефективної зовнішньоекономічної стратегії вітчизняних компаній мають стати такі: орієнтація на споживача та всебічне за-доволення його потреб; вибір сервісної концепції – того, що буде зроблено для споживача і яким чином це буде досягнуто; наявні якісні технології. Ці вимоги дуже важливі для українських підприємств, які ще недостатньо активні на зовнішньому ринку [4].

Шляхами підвищення конкурентоспроможності українських компаній на міжнародному ринку мають стати такі заходи: впровадження сучасних техно-логій; розвиток конкурентного середовища у галузі транспортних послуг (за участю підприємств різних форм власності, із залученням зарубіжних інвесто-рів); розширення видів та вдосконалення експортних транспортних послуг; впровадження висококваліфікованої робочої сили (Україна посідає друге місце у Східній Європі за кількістю фахівців з науковими ступенями), що дасть змогу зайняти унікальну нішу на міжнародному ринку послуг; розвиток інформацій-но-телекомунікаційної інфраструктури як напряму переходу країни до інфор-маційного суспільства та нової економіки; розробка програмного забезпечення для захисту від комп’ютерних злочинів як запобігання загрозам інформаційній безпеці; стимулювання конкуренції між учасниками національного ринку; за-безпечення диверсифікації діяльності підприємств у напрямку наукомістких видів; підвищення загальної якості послуг; сертифікація вітчизняних фірм від-повідно до міжнародних стандартів; підвищення аутсорсингового потенціалу вітчизняних підприємств-аутсорсерів; забезпечення консолідації підприємств галузі; участь фірм у міжнародних стратегічних альянсах; вихід вітчизняних сервісних компаній на світові фондові біржі, що сприятиме підвищенню їх ре-


35

дворянству. А 11 млн р. было выделено государством для ссужения городских жителей [1. C. 219.].

Государственный заемный банк выдавал ссуды под залог недвижимости: помещичьих имений, каменных зданий в Петербурге, горнозаводских предпри-ятий. Стоимость имения оценивалась из расчета по 40 р. за каждую крестьян-скую душу мужского пола. Ссуды выдавались банковскими билетами на 25 лет под 5 % годовых. Из средств Государственного заемного банка проводилось дополнительное заимствование кредитных ресурсов и на государственные ну-жды [4. С. 919.].

В 1817 г. был организован Государственный коммерческий банк. Он был открыт на основе учетных контор, существовавших при Ассигнационном бан-ке. Государственный коммерческий банк был создан с целью оживления про-мышленности, оказания помощи развитию мелкого кредита, а также оздоров-лению кредитных учреждений России, чье положение было «подорвано чрез-мерными выпусками ассигнаций, выдачами долгосрочных ссуд и бессрочных вкладов и государственными заимствованиями» [3. С. 35.].

С 1818 по 1821 гг. Государственным коммерческим банком были откры-ты 6 отделений в крупных российских городах, таких как Москва, Одесса, Рига, Нижний Новгород, Архангельск, Астрахань. За период 1838 – 1852 гг. было ос-новано еще 6 отделений. По своей организации банк представлял собой уч-реждение, отвечавшее нуждам коммерческого и промышленного креди-та, а потому его деятельность быстро развивалась, особенно с откры-тием провинциальных контор. В 1860 г. он был реорганизован в первый в России Государственный банк[4. С. 920.].

Таким образом, первый этап формирования кредитно-банковской системы страны приходится на XVIII в. В этот период были организованы банк для дво-рянства (1754 – 1786), Государственный заемный банк (1786 – 1860), Банк при коммерц-коллегии или купеческий банк (1754 – 1782), Ассигнационный банк и Коммерческий банк (1786 – 1818).

Особенностью первого этапа становления банковской системы России яв-ляется то, что банки насаждались сверху. Правительство, будучи заинтересо-ванным в развитии экономики страны, способствовало появлению государст-венного кредита и созданию первых банков. В результате появлялись свобод-ные денежные ресурсы, которые аккумулировались и предоставлялись в виде ссуд промышленникам и торговцам. Кредитные отношения в дореформенный период характеризовались, во-первых, сословностью (займы предоставлялись дворянам и купцам), во-вторых, тяготением к залогам в виде недвижимой соб-ственности.


36

Литература: 1. Георги, И.Г. Описание российско-императорского столичного города Санкт-

Петербурга и достопамятностей в окрестностях оного, с планом – СПб, 1996. 2. Полное собрание законов (ПСЗ). Издание 1-е. – Т. 20. – № 13 219. 3. Предпринимательство и предприниматели России. От истоков до начала

ХХ в. – М., 1997. 4. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. – СПб,

1893. – Т. 4. *95496*

Яковенко Костянтин Сергійович

Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України, м. Харків

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ ДО ФОРМУВАННЯ

ТА УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ БАНКУ Основою функціонування банку є залучення грошових коштів, що вимагає,

перш за все, впровадження ними дієвого механізму пошуку стратегічних альте-рнатив ресурсного забезпечення, яке ускладнюється наявністю конкуренції на фінансовому ринку. У зв'язку з цим загострюється проблема формування ефек-тивного механізму управління кредитним потенціалом, орієнтованого як на пі-дтримку стабільності функціонування банку, так і на досягнення стратегічних цілей його розвитку.

Поняття «кредитний потенціал банку» є систематичною, динамічною, пла-новою і комплексною діяльністю щодо забезпечення стратегічної життєздатно-сті банку шляхом пошуку вільних коштів для розширення обсягу ресурсної ба-зи банку, а також методів їх просування шляхом постійного удосконалювання технології, підвищення конкурентоспроможності. Формування й ефективність управління кредитним потенціалом банку багато в чому визначається, насампе-ред станом економіки, та повинно здійснюватись на основі комплексної страте-гії і системного аналізу, розробленого з урахуванням усіх факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Так, із серпня 2008 року по січень 2009-го витра-ти вітчизняних банків збільшилися на 58.8 млрд. грн., або на 112.86 %. Криза, яка призвела до згортання банківської діяльності, звузила джерела отримання доходів. За перший місяць 2009 року доходи та витрати банків скоротилися майже в десять разів і становили відповідно 12.5 та 10.0 млрд. гривень. Відплив депозитів з українських банків в січні 2009 року становив 21 млрд. доларів США. Тривалість та глибина такої тенденції залежить від розвитку економіки й активності банків. Виникає необхідність у коригуванні політики банків.

Основне завдання управління кредитним потенціалом банку можна визна-чити як управління ліквідністю й витратами щодо залучення ресурсів.


45

- систематичність стратегічного діалогу між державою і представниками національних ТНК, що формуються;

- підтримка і захист національних товаровиробників повинна зводитись в ранг державної політики;

- сприяння участі українських компаній у спільних проектах зі світовими ТНК. Слід зазначити, що подібна макроекономічна політика спрямована на за-

хист національних економічних інтересів, а отже сприятиме подальшому роз-витку українських господарських структур, інтернаціоналізації їхнього вироб-ництва й капіталу, інтеграції України у світову економіку [2].

Література: 1. Кириченко О.А., Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності [Елек-

троний ресурс]: – Електроно-текстові дані (34 кб). – Режим доступу: <http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-721.htm>.

2. Гребешкова О.М., Вовчук К.С., Зміцнення конкурентних переваг українських компаній [Електроний ресурс]: стаття – Електроно-текстові дані (325 кб). – Режим доступу: <http://economica.org.ua/2009/conkurperev09/>.

3. Олейніков О.О., Стратегія виходу українських компаній на транснаці-ональний рівень як засіб реалізації національних інтересів [Електроний ресурс]: стаття – Електроно-текстові дані (612 кб). – Режим доступу: <http://inventure.com.ua/main/analytics/security/govsecurity/strateg456ya-vihodu-ukranskih-kompan456i-na-transnac456onalnii-r456ven-yak-zas456b-real456zac456-nac456onalnih-456nteres456v>.

4. Мотиви та етапи виходу підприємства на міжнародні ринки [Електро-ний ресурс]: – Електроно-текстові дані (543 кб). – Режим доступу: <http://www.info-library.com.ua/books-text-404.html>.

5. Підходи до дослідження міжнародних ринків. Методи виходу на зов-нішній ринок [Електроний ресурс]: – Електроно-текстові дані (347 кб). – Режим доступу: <http://za4etka.org.ua/item.php?id=302>. *94928*

Дядечко А.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

УКРАЇНСЬКИХ КОМПАНІЙ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Конкурентоспроможність компанії в контексті глобалізації означає здат-

ність зайняти найбільш вигідну позицію в постійно мінливому середовищі, яке формується під впливом зовнішних чинників, відповідно, за межами націона-льної економіки. На перше місце в умовах глобалізації виходять такі чинники, як інновації, відповідність системи якості на підприємстві міжнародним стан-дартам, безперервне вдосконалення продукції національних виробників і роз-


44

російські вчені – І.Н.Герчикова, Є. В.Ленський, М.Я. Петраков, С.А.Сітарян; вітчизняні – В.М.Геєць, А.П.Наливайко, В.В. Пастухова, А.С.Філіпенко, М.Г.Чумаченко, В.І.Щелкунов та інші [3].

Вихід підприємства на зовнішній ринок, де панує жорстка міжнародна конкуренція, можливий лише за умови використання сучасних методів управ-ління. Міжнародний ринок є надзвичайно складним утворенням. Він характери-зується значною місткістю, що створює значні перспективи для підприємств, але одночасно висуває і додаткові вимоги. Підприємство має забезпечити відповідність якості товару, упаковки, дизайну, реклами міжнародним стандар-там, а виробничого комплексу – сучасному науково-технічному рівню. Персо-нал повинен вміти налагоджувати тісні зв´язки із закордонними представника-ми та організовувати на високому професійному рівні міжнародні торги, вис-тавки, ярмарки, конференції. Експортно-імпортна політика підприємства по-требує специфічного підходу до підтримання конкурентоспроможності як з кількісних, так і з якісних параметрів [4].

Організаційними формами виходу наших компаній на транснаціональний рівень можуть бути наступні форми: створення за участі українських суб'єктів спільних підприємств (СП), ТНК, реалізація спільних проектів [3].

Процес виходу на зовнішній ринок має декілька етапів. Ретельний аналіз середовища міжнародного маркетингу є першим необхідним етапом при ро-зробці програми виходу фірми на зовнішні ринки. Якщо фірма вирішила вихо-дити на зовнішній ринок, вона може це зробити двома шляхами:

- або звернутися з пропозицією до іншої фірми, яка знаходиться за кордо-ном організувати продаж товарів;

- або самій починати організовувати реалізацію продукції [5]. Постійна підтримка конкурентоздатності та ділової репутації компанії є важ-

ливою умовою успішного співробітництва на зовнішніх ринках. Будь які затримки у постачанні продукції, зміна експлуатаційних характеристик обладнання і технологій, що є предметом контракту, нездатність виробника відповідати за післяпродажне обслуговування продукції підривають довіру до виробників [3].

Слід визнати, що існує ряд перешкод на шляху до формування українських транснаціональних структур: нестабільність економічної та політичної ситуації в державі; нерозвиненість законодавчої бази у питаннях статусу та діяльності транснаціональних корпорацій; потужна конкуренція з боку існуючих світових ТНК, які є лідерами у більшості галузей; низька конкурентоспроможність української продукції (переважно внаслідок високої енергомісткості); відсутність відповідної науково-технічної, інноваційної бази, яка б могла конкурувати з технологіями іноземних ТНК; порівняно низький рівень менеджменту; висока «тінізація» економіки; великий податковий тягар; високий рівень інфляції тощо.

Задля формування необхідних передумов створення українських трансна-ціональних корпорацій необхідно вжити таких заходів:

- суспільна реабілітація великого національного капіталу, визнання важ-ливості формування національних ТНК як основи української економіки;


37

Управління кредитним потенціалом банку дозволяє: створювати дійову си-стему управління банківськими ресурсами завдяки визначенню сутності та змі-сту стратегії управління ресурсами комерційного банку; забезпечити ефективне залучення та використання банківських ресурсів за рахунок збалансованого проведення активно-пасивних операцій банку та методичних рекомендацій що-до відповідного планування; оптимізувати діяльність банківської установи на ринку фінансових послуг на основі використання підходу стосовно формування певного рівня кредитних і депозитних ставок та використання нових критеріїв оцінки доцільності проведення активно-пасивних операцій банку.

У процесі аналітичного обґрунтування величини та джерел кредитного потен-ціалу необхідно враховувати ряд аспектів, напрацьованих світовою практикою : 1. Витрати банку з обслуговування поточних рахунків клієнтів, як правило, найменші. Збільшення їх частки скорочує процентні витрати, що в цілому сприяє зростанню дохідності банківських операцій. Якщо цього не спостеріга-ється, це свідчить про занадто високі витрати банку. 2. Зміна залишків на поточних рахунках непередбачувана. У зв’язку з цим велика їх частка у зобов’язаннях банку послаблює його ліквідність. Оптималь-ний рівень залишків на поточних рахунках до 30%. 3. Незважаючи на зростання процентних витрат, збільшення частки строко-вих депозитів у загальній сумі залучених ресурсів є позитивним фактором, тому що вони є найстабільнішою частиною кредитного потенціалу банку, зміцнюють його ліквідність. Рекомендований рівень строкових ресурсів у загальній ресур-сній базі – не менш як 50%. 4. Витрати на вклади населення значно нижчі, ніж на міжбанківські запози-чення. Тому управління кредитним потенціалом має бути спрямоване на мак-симальне залучення коштів від населення. 5. Нарощування ресурсної бази слід узгоджувати з оцінкою ефективності використання розміщених коштів. 6. Особливої уваги потребує аналіз ритмічності приросту складових кредит-ного потенціалу банку.

Врахування таких аспектів дозволить вирішити низку завдань стосовно вдосконалення управління банківськими ресурсами, як тими, що безпосередньо знаходяться у розпорядженні банку, так і тими, що можуть бути потенційно за-лученими до банківських установ. Таким чином, управління кредитним потенціалом комерційного банку набуває особливого значення.

Література: 1.http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VUABS/2008_2/25.3.7.pdf 2. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. – 7-е изд.

доп. – М.: Институт новой економики, 2007. – 1472 с. 3. Спицнандель В.Н. Основы системного анализа: Учеб. пособ. – С.Пб.:

Изд. Дом «Бизнес-пресса», 2000. – 236 с.


38

4. Рыкова И. Н. Кредитный потенциал коммерческого банка, его роль в деятельности банка и методология оценки / И. Н. Рыкова, Н. В. Фисенко // Фи-нансы и кредит. – 2005. – №25 (193). – С. 10 –20.

5. Управління підприємствами: сучасні тенденції розвитку: Монографія / Н.П. Гончарова, О.С. Федонін, Г.О. Швиданенко та ін. / За заг. ред. проф. О.С. Федоніна. – К.: КНЕУ, 2006. – 288 с. *95720*

Войченко А.Д., Майстро В. А.

Харківський національний економічний університет, Україна Харківський національний університет будівництва та архітектури, Україна

ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКІВ Підвищення конкурентоспроможності банківської установи завжди є вкрай

актуальним питанням для вітчизняного банківського сектору. Проте на сьогодні-шній день актуальність цього питання вкрай висока, оскільки друга хвиля Світової фінансової кризи в значній мірі може вплинути на зменшення довіри населення до банківських установ. Тож банкам для підтримання та покращення своєї позиції на ринку вкрай необхідно здобувати особливі конкурентні переваги, які б виділили привабливі риси банку для вже існуючих та потенціальних клієнтів.

Об`єктом дослідження є конкурентоспроможність банківських установ, а предметом – методи підвищення конкурентоспроможності банківських установ.

Метою дослідження є аналіз шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків в сучасних умовах.

Дослідженням конкурентоспроможності банківських установ займались провідні вітчизняні економісти А. Басов, В. Фурман, Е. Жуков, В. Зубарєв, В. Галанов, М. Мних, Ю. Головін, А. Іванов, О. Лаврушин, Ю. Масленчеков, Б. Рубцов, О. Лилик, Н. Тарасова, Л. Ширинян, А.В. Жуков, З.А. Запорожець, А.В. Калина, а також іноземні вчені Б. Бухвальд, Ханс-Ульріх Деріг, З. Де Куссерг, Же.-Ж. Ламбен, Б. Маруа, Д. Норкотт, М. Портер, П. Роуз, Дж. Еванс та ін.

Модернізація банківських продуктів може позитивно вплинути на позицію банку, оскільки підвищиться конкурентоспроможність окремих продуктів, що при правильному виборі для модернізації найбільш стратегічно важливих для банку продуктів дасть високий позитивний ефект.

Впровадження нових продуктів є більш складним та дорогим шляхом під-вищення конкурентоспроможності, оскільки це пов`язано з витратами на роз-робку цих продуктів, витратами на отримання ліцензій, якщо надання таких продуктів підлягає ліцензуванню, та цілою низкою витрат на впровадження да-них продуктів. Проте нові продукти дадуть банку змогу вийти на новий рівень обслуговування клієнтів, що надасть банку багато конкурентних переваг.


43

наслідки не встиг подумати через велике бажання швидкої інтеграції до міжна-родної торгівельної організації.

Література: 1. Єгоров О. Б. Митна економіка (Україна – СОТ – ЄС) [Текст]: посібник. /

О. Б. Єгоров. – Вид-во: ПЛАСКЕ ЗАТ, 2005. – 226 с. ISBN 966-346-163-2 2. Иванов Ю.Б. Украина и ВТО: год спустя [электронный ресурс] /

Ю.Б. Иванов // Бухгалтерия: газета украинской бухгалтерии. 2009. № 20 (851). Режим доступа: http://www.buhgalteria.com.ua/Hit.html?id=2092 *94605*

Бурлаченко Ю.В.

Науковий керівник: Семенов .В. Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ВИХІД УКРАЇНСЬКИХ КОМПАНІЙ НА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Комплексні економічні перетворення, що відбуваються сьогодні в Україні,

мають на меті не лише виробити моделі та механізми побудови і послідовної реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову інтеграцію україн-ських підприємств у міжнародні економічні зв'язки, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні, – з іншого [1].

Українська держава як рівноправний учасник міжнародних економічних відносин знаходиться на стадії становлення, але вона поступово усвідомлює, що добробут країни все більшою мірою залежать від того, наскільки успішно реалізується діяльність транснаціональних компаній (ТНК), інтереси яких пов’язані з національною економікою. Позитивним фактом можна вважати те, що процеси реформування, які відбуваються в Україні останніми десятиліття-ми, зростання відкритості економіки, вступ до СОТ створюють об’єктивне під-ґрунтя для поширення процесів транснаціоналізації. Необхідність зміцнення конкурентних позицій українських компаній на міжнародних ринках зумовлює пошук адекватних моделей їхнього розвитку та запровадження відповідних форм і способів організації діяльності як на національній , так й на світовій економічній арені [2].

Стратегію корпорації необхідно формувати таким чином, щоб її продукція зберігала високі конкурентні якості й технічну новизну протягом тривалого ча-су. Проблеми вдосконалення стратегічного менеджменту у зовнішньое-кономічній діяльності набувають все більшої актуальності. Авторами фунда-ментальних праць з цих проблем є американські вчені І. Ансофф, Ф.Котлер, П.Кругман, М.Обстфельд, М.Портер, Ф.Рут, А. Сливоцький, А.Томпсон;


42

- суттєві поступки заради швидкої інтеграції до СОТ, і віддання пріоритету політичним, а не економічним факторам, призвело до того, що ринок став неза-хищеним та болісно реагуючим на коливання цін у світі;

- деякі алкогольні компанії можуть сильно постраждати, якщо найближчим часом не змінять назв своєї продукції через те, що вони називаються так само, як локальні території інших держав, членів СОТ;

- не дивлячись на прогнози прибічників СОТ, обсяг іноземних капіталовк-ладень скоротився більш ніж на 22%;

- зміни в законодавчій базі країни, що погіршили ситуацію для галузей, що мали перспективу на ринку ЄС (відміна нульових ставок по поставкам переро-бним комбінатам молока та м’яса, відміна спеціального режиму для виробників сільськогосподарської продукції, тощо).

Все це свідчить про те, що перед Україною висувають багато різних умов та вимог, щоб дати їй відчути, що її продукція не може конкурувати з продукці-єю інших країн-членів СОТ.

Проте вступ України до СОТ не призвів до погіршення ситуації в деяких галузях української економіки, а, навпаки, спричинив їхню реструктуризацію, змушуючи витримувати конкуренцію із закордонним виробником., тому можна все ж таки відзначити окремі позитивні наслідки вступу України до СОТ:

- не відбулося масове збільшення імпорту (причиною було зниження попиту через кризу в економіці), отже не було завдано шкоди національним виробникам;

- налагодження виробництва та експорту олії (єдина галузь, продукція якої успішно експортується в ЄС) завдяки нульовій експортній ставці мита;

- прийняття підвищених вимог до якості продукції та сировини багатьох галузей (тваринництва, харчової промисловості, зерновій галузі тощо) через наполегливість СОТ, що, безумовно є важливим показником як для попиту в Україні, так і за кордоном;

- збільшення акцизного збору (тютюнові вироби) призвело до збільшення надходжень до бюджету;

- вступом до СОТ Україна привернула до себе увагу, що в майбутньому може позначитись на зацікавленості іноземних інвесторів, але поки що цей процес уповільнився [2].

Отже, проаналізувавши макроекономічні наслідки вступу України в СОТ, можна відзначити, що інтеграція нашої країни в СОТ не привела до очікуваних позитивних наслідків, таких як пом’якшення впливу кризи на реальний сектор економіки – промислове виробництво та інвестиційну діяльність. Через те, що країна має високий рівень залежності від зовнішньої торгівлі її економіка ви-явилась надто вразливою до впливу негативних факторів глобальної кризи, від чого страждають не лише товаровиробники, а й населення. Можна зробити ви-сновок, що загалом вступ до СОТ мав більше негативних наслідків, ніж позити-вних, попри прогнози. Скоріш уряд хотів щоб Україна отримала членство, а про


39

При розширенні продуктового ряду банку перш за все банківській установі потрібно визначити, які послуги найбільш необхідні клієнтам на сьогоднішній день. Від результату маркетингових досліджень залежатиме напрям розширен-ня продуктового ряду банку.

Механізм розширення продуктового ряду банку складається з наступних складових [2]:

1. Виявлення потреб клієнтів у нових банківських послугах; 2. Розробка постановки завдання зі створення продукту, реалізація

якого забезпечує надання необхідної послуги; 3. Розробка регламенту надання необхідної послуги; 4. Розробка методики інформ. забезпечення процесу надання послуги; 5. Вирішення організаційних питань щодо створення робочої групи (у

разі необхідності) для надання послуги; 6. Вирішення питань з оцінки вартості надання послуги; 7. Вирішення питань, пов'язаних з матеріальним стимулюванням

виконавців послуги і розробників продукту; 8. Розробка комплексу документації та договору із замовником, що

регламентують надання послуги. Результат впровадження нових продуктів в значній мірі залежить від стра-

тегії їх просування, оскільки саме від успішності просування продуктів залежа-тиме вплив розширення продуктового ряду банку на конкурентоспроможність банківської установи.

В умовах швидкого розвитку технологій в банківській системі та загалом в світі сучасні банки постійно намагаються використовувати найбільш передові технології для обслуговування своїх клієнтів. Найбільш актуальним сектором банківських продуктів на сьогоднішній день слід вважати комплексне обслуго-вування клієнтів, основними перевагами якого можна визначити зменшення транзакційних витрат банку: на взаємодію з існуючими та потенційними клієн-тами; на збереження важливих для банка клієнтів та залучення нових клієнтів, а також на просування різних банківських продуктів окремо. Комплексне обслу-говування на сьогодні для клієнтів настільки ж важливе як і вартість банківсь-ких продуктів, оскільки клієнти цінують свій час та гроші.

В світі комплексне обслуговування клієнтів банками відбувається за допо-могою інтегрованих банківських продуктів – продуктів, які об`єднують декіль-ка продуктів в один. Інтегровані банківські продукти є дуже мобільним та пе-редовим інструментом банківського сектору, проте в Україні поки не має мож-ливості впровадження даних видів банківських продуктів через такі фактори як недосконала нормативно-правова база, низький рівень розвитку банківського сектору та економіки в цілому, недостатній рівень фінансової культури та фі-нансової обізнаності населення. Найбільш актуальним з існуючих інтегрованих продуктів для України можна визначити електронний банкінг як один з най-більш необхідних клієнтам видів комплексного обслуговування клієнтів.


40

Електронний банкінг – система послуг, за допомогою яких клієнт банку може здійснювати всі стандартні банківські операцій, за виключенням операцій з готівкою, зі свого комп’ютера, який має доступ до мережі Інтернет [4]. Елект-ронний банкінг включає два типи систем: систему «клієнт-банк» та систему Ін-тернет-банкінгу, але найбільш мобільною системою, яка надасть банкові значні конкурентні переваги на вітчизняному ринку банківських послуг на сьогодніш-ній день слід вважати саме систему Інтернет-банкінгу. Впровадження даної си-стеми надає для банків низку можливостей: розширення клієнтської бази; зме-ншення потреби у відкритті нових відділень та філіалів; збільшення рентабель-ності та продуктивності роботи банку; можливість просування нових послуг з РКО клієнтів за допомогою Інтернету та отримання інформації про здійснення платежів дистанційно, тобто без відвідування банку, а також можливість досту-пу до сервісів Інтернет-банкінгу в режимі 24/7 [1].

Проте сучасний стан застосування Інтернет-банкінгу має такі характеристи-ки: 86 % банків мають інформаційний Інтернет-ресурс, найчастіше – сторінку в мережі Інтернету; приблизно 10 % банків задекларували про надання послуг Ін-тернет-банкінгу, але фактично такі послуги надаються лише близько трьома від-сотками банків; розвиток Інтернет-банкінгу відбувається досить повільно (послу-ги Інтернет-банкінгу почали надаватися з 2000 р.); більшість банків не забезпечу-ють вільного доступу до своїх систем Інтернет-банкінгу, що, з одного боку, обме-жує кількість користувачів, а з іншого – підвищує безпеку такої системи [3].

Таким чином, для підвищення конкурентоспроможності на сучасному ета-пі розвитку банківського сектору, вітчизняним банкам необхідно впроваджува-ти та модернізовувати системи Інтернет-банкінгу як невід`ємну частину механі-зму комплексного обслуговування клієнтів. Сучасний стан Інтернет-банкінгу на жаль не дозволяє використовувати повний спектр можливостей даної системи, тож розвиток даної системи сприятиме зміцненню довіри населення до вітчиз-няних банків та покращенню якості обслуговування клієнтів.

Література: 1. Електронний банкінг (організаційно-правове забезпечення): монографія /

А. М. Новицький, Н. Б. Новицька, С. П. Позняков [та ін.].; за заг. ред. А. М. Новицького. – Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2008. – 274 с.

2. Стоянова Е. С. Финансовый менеджмент: теория и практика: учебник. / Е. С. Стоянова. – М. , 2000.

3. Чуб О. О. Розвиток Інтернет-банкінгу в глобальному середовищі / О. О. Чуб // Вісник Української академії банківської справи. – 2009. – № 1(26). – С. 62–67.

4. Jobs Market Кар`єра – Електроний банкінг [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://edu.jobsmarket.ru/glossary/bank/2721/


41

ВЪНШНАТА ИКОНОМИЧЕСКА ДЕЙНОСТ

*94223* К.е.н., доцент Дунська А.Р. студентка ФММ Юрова К.С.

Національний технічний університет України «Київський Політехнічний інститут», Україна

ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ

Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом

НТР, спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють вза-ємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі, яка, опосередковуючи рух усіх міжкраїнових товарних потоків, росте швидше виробництва. Аналіз зовнішньоторговельного обороту свідчить, що на кожні 10% приросту світового виробництва припадає 16% збільшення обсягу світової торгівлі, що в свою чергу створює більш сприятливі умови для його розвитку. Зниження торгової активності уповільнює і розвиток виробництва.

Міжнародна торгова система має сьогодні глобальний характер і організа-ційно представлена світовою організацією торгівлі (СОТ), яка створена для врегулювання торгівельних проблем шляхом зниження експортних та імпорт-них бар’єрів. До неї входять вже 153 країни, частка яких в сумі в світовому то-варообороті складає більше ніж 95% [1].

16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі і з цього дня повинен був розпочатися новий етап розвитку економіки країни.

Для економіки України роки на період перебування в СОТ були властиві такі негативні явища як фінансова криза, падіння курсу національної валюти, зниження купівельної спроможності населення, зниження обсягу товарооборо-ту. Зокрема:

- реальний наявний дохід зменшився на 8,5%; - оборот роздрібної торгівлі зменшився на 16,6%; - оборот оптової торгівлі зменшився на 19,3%; - транспортні перевезення скоротилися на 21,9%. Взагалі на перший погляд економіка України не відчула глобальних змін

після вступу до СОТ, але все-таки вплив є, як позитивний, так і негативний. Негативними аспектами, що проявилися є: - попри очікування, вихід української продукції на міжнародний ринок в

широкому масштабі ще не відбувся, товари українського виробництва не кори-стуються попитом за кордоном в бажаному обсязі;

- створення занадто високих екологічних вимог для продукції хімічної промисловості;