20 ЗБІРКА ДОКУМЕНТІВ «КОЗАКИ ВАРВИНЩИНИ» (уривки) Були у нас великі люди, служили на славу свого народу, а ми про них або мало знаємо, або й нічого…» Андрій Чайковський ПЕРЕДМОВА В процесі вивчення праць різних авторів з історії Лівобережної України відібрав документи, що мають відношення безпосередньо до козацтва на варвинській землі – вийшло доволі багато … Довго не наважувався братися за написання «Збірки…», вважаючи, що це мені не під силу, і все ж, «Збірка…» - перед вами. Якщо комусь із вас вона принесе хоча б найменшу користь, стане поштовхом у вивченні варвинської бувальщини, буду радий тому, що праця моя не була даремною. В додатках до «Збірки…» можна знайти карти, схеми й інші документи, що мають відношення до козацького періоду, а також козацький словник. Осип Максимович Бодянський (1808 - 1877) Видатний славіст, історик і етнограф, видавець і перекладач. Родом з Варви (в ті часи Варва була в складі Лохвицького повіту Полтавської губернії). В формулярному списку чиновника Федора Бодянського (брата Осипа Б.) записано: «У матери его родовое имение: 6 душ мужского пола, земли: пахотной, сенокосной, лесной и усадебной примерно до 95 десятин; благоприобретенной земли пахотной и болотистой до 10-ти десятин. Дом деревянный и недвижимое имение находятся в местечке Варве Лохвицкого уезда». Літом 1842 року Осип Максимович Бодянський повертався з п’ятирічної подорожі по східних слов’янських землях і зупинився на місяць в Варшаві для вивчення місцевих архівів та знайомства з польськими письменниками. Там же він відвідав свого земляка – Андрія Яковича Стороженка. А. Стороженко (в ті часи «Тайный Советник и Сенатор Варшавских Департаментов») - генерал українського походження, прихильник слов’янської історії і старовини ознайомив О. Бодянського з оригіналом «Реєстру Війська Запорожського …», що був складений при гетьмані Богдані Хмельницькому після славетної перемоги під Зборовом у серпні 1649 року. О. Бодянський так описує реєстр: «Это толстый листовникъ, корешокъ коего въ ладонь, переплетень въ красноватую кожу съ кожаными застежками сверху и снизу, ..., всего 190 листовъ, ... Письмо красивое, мелкое, но четкое... Чернила по-большой части светлорыжеватыя, ...сходныя съ чернилами подписи Богдана Хмельницкаго ... Какъ почеркъ подписи Генеральнаго Писаря Войска Запорожскаго, Ивана Виговскаго, такъ и чернила, указывают, на то, что все «Реестра» писаны рукой последняго, что подтверждаетъ и сокращенная подпись его ...» В 1875 році О. Бодянський на основі оригіналу склав і надрукував в типографії при Московському університеті працю під назвою «РЕЕСТРА ВСЕГО ВОЙСКА ЗАПОРОЖСКАГО…» (далі по тексту «Реєстр»). Згідно договору з Польським королем Яном Казимиром гетьману дозволялося мати 40 тисяч козаків. Відповідно до «Реєстру» всіх полків було 16, з них 9 - на правому березі Дніпра і 7 - на лівому. Козаків записано числом 37745. О. Бодянський не обмежився простим цитуванням реєстру, а написав дуже цікавий вступ (свого роду науковий трактат на тему «Реєстрові козаки»), де поіменно перелічив усіх козаків. «Реєстр» дає величезні можливості для різного роду досліджень (в тому числі історичних, філологічних і етнографічних). В «Збірці…» наведені списки лише Журавської та двох Варвинських сотень (повний об’єм «Реєстру» складає 379 сторінок).
This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Transcript
20
ЗБІРКА ДОКУМЕНТІВ «КОЗАКИ ВАРВИНЩИНИ» (уривки)
Були у нас великі люди, служили на славу свого народу,
а ми про них або мало знаємо, або й нічого…»
Андрій Чайковський
ПЕРЕДМОВА
В процесі вивчення праць різних авторів з історії Лівобережної України відібрав документи,
що мають відношення безпосередньо до козацтва на варвинській землі – вийшло доволі багато …
Довго не наважувався братися за написання «Збірки…», вважаючи, що це мені не під силу, і все ж,
«Збірка…» - перед вами. Якщо комусь із вас вона принесе хоча б найменшу користь, стане
поштовхом у вивченні варвинської бувальщини, буду радий тому, що праця моя не була
даремною.
В додатках до «Збірки…» можна знайти карти, схеми й інші документи, що мають
відношення до козацького періоду, а також козацький словник.
Осип Максимович Бодянський (1808 - 1877)
Видатний славіст, історик і етнограф, видавець і перекладач.
Родом з Варви (в ті часи Варва була в складі Лохвицького повіту
Полтавської губернії). В формулярному списку чиновника Федора
Бодянського (брата Осипа Б.) записано: «У матери его родовое
Иванъ Иванощенко, Марко Мартиненко, Тымошъ Яременко, Лавринъ Петренко, Ярема
Иванащенко, Дмитро Левченко, Лесько Федоренко, Куць Павленко, Кирикъ Тоболенко,
Дмитро Невидомчий, Мартинъ Срибиенко, Максимъ Шуть.
22
В першій половині 16 ст. на українських землях зароджується нова воєнна і землеробна
верства населення, що утворена на основі рівноправності і побут якої базується на давніх звичаях –
звичаях початку вічового устрою. Мова йде про козацтво. Саме йому судилося вступитися за
права народу України, завзято за них боротися і виграти програну раніше привілейованим станом
країни справу.
В документах, що представлені в цьому розділі збірки, мова йдеться про часи, коли після
вигнання поляків з України (1648-50 рр.) вся земля, що знаходилася до того часу у володінні панів,
стала належати всьому українському народу, котрий шаблею своєю скасував права колишніх її
власників. Кожен міг обробляти землю, де він того хотів… Але незабаром український народ почав
ділитися (поділ був розпочатий реєстрами 1649 р.) на дві частини – козаків, що становили собою
товариство, і посполитих. В подальшому товариство стало присвоювати собі виключне право
володіння землею і її роздачі. Селяни ж з вільного стану, що жив на вільній землі, ставали все
більш залежними від козацької старшини. Тому укази про розпуск Запорізької Січі і покріпачення
селян не викликали в народі протесту… Селяни і міщани, придушені старшиною, вже не в силах
були боротися за свої права, а старшина була зацікавлена лиш в тому, щоб якомога вище піднятися
в щойно створених імператрицею Катериною закладах… .
«Очерки по истории Лохвицкой, Сенчанской, Чорнуской, Куренской и Варвинской
сотен, вошедших в состав Лохвицкого уезда». – К.,1906./ - автор В. Модзалевський - написані
на основі книг О.М. Лазаревського і його рукописних матеріалів.
В ті часи Лохвицький повіт складався з трьох полків: Лубенського, Прилуцького і
Гадяцького. Варвинська сотня, про яку йдеться в наведених документах, входила до Прилуцького
полку. В 1649 році в Прилуцькому полку
було 20 сотень, в тому числі і дві
Варвинські (5-а і 6-а сотні); в 1713-1741
рр. - 8 сотень (серед них 2-га Журавська
і 3-я Варвинська); в 1779 році – 10 сотень
(2-га, 3-я Варвинські і 4-а Журавська).
Прим. 1) О. М. Лазаревський (1834-1902) - автор низки унікальних історичних робіт, серед яких «Описание старой Малороссии». Прадід його був конотопським козаком, батько – конотопським повітовим суддею. Відомого історика, знавця історії лівобережної Малоросії часів гетьманщини Олександра Матвійовича Лазаревського можна назвати дослідником того процесу, в силу якого посполиті 17 ст. стали кріпаками, а козацька старшина - дворянством. 2)«Малоросские переписные книги 1666 года». Перепис полків Прилуцького, Лубенського, Миргородського і Полтавського. 3)Полком називалася територія розмірами в сучасний р-н, який підпорядковувався полковнику (в воєнні часи він був ватажком всіх козаків свого полку, а у мирні часи йому належала вища судова і адміністративна влада на території полку).
с.383
23
Прим.
1)«Воитъ» (війт) – обирався на посаду довічно і очолював виборних магістратських
чиновників. Наступними посадами були: бургомістри, райці і лавники, які обиралися щорічно
(їх було 4, а іноді і більше). Міщани управлялися так званим магдебурзьким правом на засадах
самоуправління, на чолі якого були магістрат і ратуша, яким належала як судова, так і
адміністративно-господарська влада.
2) Кушнір – хутровик в основному займався вичинкою овчини.
24
Прим.
1) «Фольварк» (фільварка) – маєток/садиба, відокремлене поселення, що належить
одному власнику. На землях Речі Посполитої «фольварк» – найменування садиби поміщика.
2) Бунчуковий товариш – сини заслужених старшин; назва пішла від гетьманського
бунчука, під яким вони знаходились в походах і на урочистих подіях. Виконували різні
доручення гетьмана. Звання це було почесним, а перевагою було те, що вони були вільні від
сотенного і полкового судів.
25
В 18-19 століттях у Варві розвинуто ткацтво, виготовлення зброї; значною є торгівля
хлібом для навколишніх поселень Лохвицького, Прилуцького та Пирятинського повітів.
Після ліквідації полкового поділу Варва в 1782 р. ввійшла до складу Чернігівського
намісництва, в 1797 р. – Малоросійської губернії, а з 1802р. – Остапівської, потім Озерянської
і, нарешті, Гнідинської волості Лохвицького повіту Полтавської губернії.
В 1885 році в поселенні нараховувалося 470 дворів, кількість мешканців - 2150, 3 церкви, 5
лавок, 26 вітряків, 14 олійниць; щонеділі влаштовувалися торги, тричі на рік відбувалися
ярмарки. Частими гостями варвинських ярмарок були чумаки, які завозили сюди сіль та рибу.
26
Іван Самійлович Самойлович – гетьман Лівобережної України (1672-1687) намагався об'єднати
Правобережжя та Лівобережжя (у 1674 р. обраний гетьманом «обох сторін Дніпра») і зробити
гетьманську владу спадковою. Після невдалого спільного українсько-російського походу на Крим
у 1687 р. був звинувачений у «зраді Москві», скинутий з гетьманства, заарештований і
відправлений на заслання до м. Тобольськ в Сибір, де й помер у 1690 р.
27
Докладніше про козаків Галаганів та Стороженків, їх нащадків
див. «Великие и малоизвестные …».
28
Варвинський сотник Патока, ймовірно, був родичем Захарія Петровича Патоки, «писаря изъ
Лубенъ», який в 1721 році був зісланний в Соловецький монастир (докладніше див. «Київську
старовину» за вересень 1882 року, с.405)
29
В.В. Кривошея відмічає: «У гору пішов Василь Себастьянович, який перші чотири роки
гетьманування Самойловича був полковим обозним, а постарівши, як один із найдосвідченіших у
полку старшин обійняв уряд полкового судді».
30
Ал. Лазаревскій «ПОЛКЪ ПРИЛУЦКІЙ». С. 368 «С. Брагинцы (Брагинецъ), «на раздольи и
въ ярахъ, чрезъ оное село протекаеть неболш. рч. Козинка» (Пащ.), возникли на старому
«селищЂ», которое три брата Брагинца, Игнатъ, Максимъ и Илья, купили у Іер.Вишневецкаго, за
7 тыс. («золотыхъ?») …».
Прим. Слобода - вид поселення чи району міста в історії Росії, Білорусії і України.
Селище – стародавнє неукріплене поселення. Слово вживалося з давніх часів і означало
житло, а також місце, де колись було село.
31
Докладніше про Себастьяновичів, їх тяжби за Брагінські землі і багато іншого
можна прочитати в «ОПИСАНІЕ СТАРОЙ МАЛОРОССІИ» А.Лазаревского - Том 3
«Полкъ Прилуцкій», с.369-373.
32
Ал Лазоревскій «ПОЛКЪ ПРИЛУЦКІЙ» с. 373 « С. Озеряне, «въ ярах и на косогорахъ, через
село протекает небольш. Рч. Озерянка, на которой мельница» (Пащ.), возникли не позже полов.
XVII в., хотя первая здЂсь церковь строилась только въ 1703 г. – Самойловичемъ О. отданы были
тогдашнему Варвинскому сотнику ЯремЂ Моренцу, по смерти которого принадлежали къ числу
ратушнихъ селъ, но Галаганъ, воспользовавшись удобнымъ случаемъ, стал садить тутъ своих
«подданныхъ».
Прим. Левада -1) Береговий ліс, гай з ольхи, верби, тополі на берегах річок, що заливаються
під час повені. 2) Присадибна ділянка землі з сінокосом, городом та плодовим садом або іншими
деревами.
33
Прим. Зносками по тексту у А. Лазоревского «(Пащ.)» позначена книга Д.Р. Пащенко
«Описаніе Черниговскаго намЂстничества». В книзі наведенні топографічні данні про поселення і
річки. Рукописи Пащенко знаходились (1886 р.) в бібліотеці Чернігівского губернського
статистичного комітету. Зошити, в яких був опис Прилуцької полкової сотні частково
втрачені (Прилуцький полк включав в себе наступні центри: Прилуки, Монастирище, Ічню, Кр.
Колидень, Іванницю, Срібне, Варву і Журавку).
34
Олександр Іванович Румянцев (1680- 4 (15) березня 1749). В 1738 році Румянцева призначили
правителем Малоросії, але скоро перевели в діючу армію, а в 1740 році призначили черезвичайним
і уповноваженим послом в Константинополь
Олексій Іванович Шаховський родився біля 1690, помер 27 травня 1736 - князь, генерал-
аншеф, сенатор, правитель Малоросії (з 26 січня 1734 по 5 лютого 1736).
35
Ал Лазоревскій «ПОЛКЪ ПРИЛУЦКІЙ» с.371 «слоб. Мормизовка, «рЂки нить никакой»
(Пащ.), поселена Андреемъ С-чемъ на Брагинскихъ землях, при чемъ въ 1718 г. здЂсь было уже 10
дв.»
36
В першій половині 18 століття в Варві було чотири шинка, з яких два належали сотнику
Кониському. Пізніше вдова Дмитра Кониського вийшла заміж за Микиту Кравченка, який був у
неї шинкарем.
37
На цій і двох наступних сторінках Модзалевський розповідає про сотника Барановського,
який відзначався надзвичайним пияцтвом і самоуправством. В очах козаків це була звична
справа: « гулять напропалую, пить и бражничать, …, - все это было ему по плечу» - писав
М. Гоголь. Толерантне відношення до прихильників спиртного і зневажливе до гірких і запійних
п’яниць - характерне для слов’ян минулих і нинішніх віків.
В списках Варвинських сотників відсутній Павло Ладинський. Лазаревський и Модзалевський -
обидва не згадали його. У В. Кривошея Ладинський П. значиться. Ймовірно його «пропустили»
умисно і пов’язано це з скандальною історією за часів його служби на посту Варвинського
сотника. З дитинства, перебуваючи при дворі сестри Петра I Наталії, Павло Ладинський, після
отримання освіти іде служити в Генеральну воєнну канцелярію.
38
Після 12 років служби в 1736 р. П. Ладинський займає пост сотника в Варві. З 1735 по 1739
роки лівобережних козаків використовували для проведення фортифікаційних робіт. В травні
1736 р. Прилуцький полк організував на такий наряд команду з 490 козаків, набраних з різних
сотень. Полковник Г. Галаган назначив їх командиром сотника П. Ладинського. Ввечері 25
червня 1736р. П. Ладинський, в стані сильного алкогольного сп’яніння визвав Корнія Дорошенка,
сина козака Срібнянської сотні і … Корній звернувся до козаків з проханням врятувати його від
«содомського гріха»… Докладніше можна прочитати в статті О.Репана «Шпетная окказия»
варвинського сотника Павла Ладинського. Олег Репан зсилається в своїй статті на діло №5470 з
фонду Генеральної воєнної канцелярії (зберігається в історичному архіві м. Києва).
39
Свавілля сотників було звичним явищем тих часів Цей випадок, як і попередній в Бахмачі, не
мав для сотника Барановского ніяких наслідків. В першому випадку його перевели сотником в
Варву (головним чином за пияцтво), після розправи над шинкарем Кравченко Барановский
залишався Варвинським сотником ще п’ять років…
40
Існує дві гілки роду Жили, зв'язок між якими В.Л. Модзалевський не встановив. Крім
«родословника» прізвище «Жила» (козак Іван Жила) згадується в другій Варвинській сотні
(див. «Реєстр» О.М. Бодянського).Чи належить він до якоїсь з двох гілок – відомостей немає. В книзі Куриленка М.І. «Прилуцьке Благочиння: історія, трагедія, відродження» автор,
описуючи Варвинську церкву Різдва Пресвятої Богородиці, так пише про Лева Васильовича:
«Ікона і кіот були споруджені у 1862 році в пам'ять визволення від кріпацтва поміщиком
с. Світличне Левом Васильовичем Жилою».
41
Вадим Львович
Модзалевський (1882-
1921) – історик і
археограф, який ще в
юнацькі роки захопився
генеалогією і
геральдикою, народився
в сім'ї відомого в свої
часи вчителя. Батьки
належали до
дворянських родів, що
походили від козацької
старшини. Отримав
гарну воєнно-інженерну
освіту. Великий вплив на
нього, як дослідника,
мали праці історика О.
Лазаревського.
Під керівництвом
В.В.Руммеля Вадим
Львович почав
генеалогічні
дослідження і в
результаті випустив
свою фундаментальну роботу «Малороссийский родословник» (в чотири томи, видані за
життя, і п’ятий (виданий на початку 21 ст.) ввійшли 236 родів). Крім того В.Модзалевський
за своє коротке життя написав ще ряд праць, в тому числі і статтю про Варвинську сотню,
представлену вище. Дворянин, секретар Дворянства Чернігівської губернії, капітан запасу
інженерних військ, завідуючий «Музеєм Української старовини В.В.Тарновського
Чернігівського Губернського Земства» Модзалевський залишив величезний науковий спадок,
що став класикою генеалогії.
***
Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького
у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 124.
«ВАРВИНСЬКА [ВАРВЯНСЬКА] СОТНЯ (1648-1782 pp.)
Виникла влітку 1648 року, а восени вже складалася з двох сотень. За Зборівським реєстром у
жовтні 1649 року включена до Прилуцького полку у складі двох підрозділів по 100 козаків у
кожному. В цьому ж полку перша сотня перебувала весь час свого існування, аж до ліквідації у
1782 році. Друга сотня існувала у 1648-1658 pp., 1672-1676 pp., 1760-1782 pp. Територія
ліквідованої Варвинської сотні увійшла до складу Лохвицького повіту Чернігівського
намісництва. Сотенний центр: містечко Варва, нині - районний центр Чернігівської області.
42
СОТНИКИ:
Першої сотні - Антоненко Микита (1649). Ракович Михайло (1672). Моринець Ярема Савович
(1676-1682). Ляшко-Тарновський Федір Іванович (1689-1694). Патока Петро (1710).
Тарновський Михайло Федорович (1714-1729). Михайлів Марко (1723). Косенко Мусій (1726).
Себастьянович Матвій Андрійович (1731-1735). Кониський Дмитро Григорович (1736-1753).
Тарновський Михайло (1744). Барановський Андрій Іванович (1757-1763). Жила Осип
Петрович (1763-1781).
Другої сотні - Федько Андрійович (1649). Андріїв Іван (1672). Тарновський Іван Данилович
(1760-1769). Троцина Фадій Микитович (1772). Магіровський Яків (1773-1781).