01-zastup-14-07-24...2014/07/21  · організації та благодійні фон-ди. Вони готові інвестувати свої знання, іні-ціативу

№ 1 (001) Липень 2014 ЗА СОЦІАЛЬНУ ТРУДОВУ УКРАЇНСЬКУ ПЕРСПЕКТИВУ www.zastup.org.ua

Селян пограбували двічі

С. 5

НА ВЛАСНІ ОЧІ

Кошик із хлібом чи дірки в кишенях?

С. 2

АКТУАЛЬНО

Ірина Синявська: «ЗАСТУП» – знаряддя впливу громадськості на владу»

ІНТЕРВ’Ю

С. 3

Щороку, цеглина за це-глиною, руйнувався фун-дамент української еконо-міки – аграрна галузь, а з нею й село. Латати дірки час від часу – практика не найкраща, вважають у Все-українському об’єднанні «ЗАСТУП». Тут пропонують підходити до аграрних про-блем у комплексі.

Нова громадська органі-зація «ЗАСТУП» (За Соціаль-ну Трудову Українську Пер-спективу) вже зробила свій вибір – діяти і об’єднувати навколо себе авторитетних лідерів територіальних гро-мад, які будуватимуть єдину та заможну країну.

«ЗАСТУП» поставив перед собою одночасно два важ-ливих завдання – відродити українське село та нагоду-вати країну.

Легенди про нинішню мо-гутність аграрної України зникають у найближчому селі: там на полях працю-

ють застарілі трактори, фер-мери ледве зводять кінці з кінцями, а більшість селян – безробітні. Вони не можуть отримати достойний при-буток зі свого домашнього господарства, бо молоко і городина від одноосібника оцінюються в дрібну копій-чину. Водночас, ці ж про-дукти мешканці міст мусять купувати втридорога!

Так стається тому, що наші виробники та спожи-вачі ніким не захищені: на їхній праці та потребах за-робляють гроші треті особи. Тому в «ЗАСТУПі» вважають, що відродження аграрної галузі – це спільна робота жителів села та міста.

Найперше, громадська організація має на меті сформувати і запропону-вати державі таку модель одночасного розвитку ма-лого і великого сільгоспви-робника, щоб забезпечити інтереси кожної зі сторін та

їхню взаємовигідну співп-рацю. При цьому, аграрний сектор має не просто заро-бляти гроші на землі, але й підвищувати рівень життя на селі та роби-ти доступними якісні продукти на полицях місь-ких магазинів.

Вже зараз се-ред партнерів об’єднання «ЗА-СТУП» є профе-сійні асоціації АПК, громадські організації та благодійні фон-ди. Вони готові інвестувати свої знання, іні-ціативу та досвід у розбудо-ву сільського господарства.

Активісти почали з того, що детально вивчили го-ловні проблеми на селі, класифікували їх в одному комплексному дослідженні. Адже без масштабного під-ходу держава й надалі буде латати дірки то там, то тут.

У «ЗАСТУПі» наголошу-ють, що однією з важливих проблем, яка не дає селам і селянам розвиватися, є це бездіяльність місцевих чиновників. Тому одним із завдань ВО «ЗАСТУП» є гро-мадський контроль над ді-

яльністю місцевих органів влади.

Водночас, аграрії, селя-ни-одноосібники та спожи-вачі продукції, виробленої

в українському селі, можуть р о з р а х о в у в а -ти на підтрим-ку «ЗАСТУПу», який буде реалі-зовувати реаль-ні програми в інтересах вироб-ників та спожи-вачів. Для цього необхідно не лише розуміти існуючі пробле-

ми, а й ставати активним учасником політичного процесу.

Це дозволить не тільки відроджувати село, а й про-копувати широку дорогу до європейського продоволь-чого ринку. Адже наразі тільки один агровиробник із десятьох зможе виконати вимоги Євросоюзу до якос-ті продукції. Таку невтішну статистику Україна, без сум-ніву, виправить, бо тепер у кожного селянина на озбро-єнні є всеукраїнський «ЗА-СТУП».

РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ЗАСТУП»

ВРЯТУЄМО СЕЛО – ОБ’ЄДНАЄМО УКРАЇНУ!Громадськість з усіх областей держави створила Всеукраїнське об’єднання «ЗАСТУП»

МОВОЮ ЦИФР

641сільський населений

пункт зник з карти України з 1991 по

2013 рік

Понад третину населення України становлять мешканці сільських територій. Та попри це, за останні 20 років офіційно припинили своє існування 40 селищ і 601 село. Аграрний сектор зумів встати на ноги, але це майже не вплинуло на розвиток села та наявність якісних продуктів за доступними цінами у містах

2 №1 (001) Липень 2014 АКТУАЛЬНО

На ціну овочевої продукції впливає чимало факторів: затрати на виробни-цтво, його обсяги, транспортування, се-зонність тощо. Фактично, маємо зараз сезон ранніх овочів, і ринок достатньо ними наповнений, каже експерт агент-ства «ААА» Марія Колесник.

«Цьогоріч овочі дозріли мінімум на 2 тижні раніше. Відповідно, в наявності продуктів є набагато більше, і овочі не є винятком. Тому фактично щотижня

відбувається цінове зниження, і зараз на оптових ринках ціна вже впала на окремі овочі борщового набору», – ко-ментує Колесник.

Упродовж липня прогнозують по-ступове, не ривками, зниження ціни на сільськогосподарські продукти в межах 10-20%. А в серпні – у пік сезо-ну – можливо, навіть і на третину. В будь-якому разі підстав для подорож-чання точно немає: в цьому запевняє керівник відділу моніторингу аграр-ного ринку Мінагрополітики Ярослав Черевичний. «Картопля подешевшала на 9%, капуста – на 15%, морква на 11% і буряк столовий – на 13%», – деталізує чиновник.

Якщо вірити офіційним коментато-рам, то зараз на аграрному ринку – рай

для виробників та споживачів. Пер-ший масово продає урожай та отримує справедливу винагороду за важку ро-боту на землі, другий – купує задешево селянську продукцією та робить запа-си на зиму.

Але в реальності картинка дещо інша: за даними експертів проекту «АПК-інформ: овочі та фрукти», напри-кінці червня ціна популярного в Укра-їні борщового набору, навпаки, зросла на 1,7%. Крім того, значно подорожча-ли й інші сільськогосподарські продук-ти: молоко, олія, цукор, м’ясо.

Чому показники експертів різнять-ся? А тому, що деякі фахівці порівню-ють ціни у травні та червні цього року (і у червні, зрозуміло, вартість продук-тів харчування знизилася, бо сезон у розпалі). Але якщо порівняти минуло-річні ціни з сьогоднішніми цінниками, то одразу видно: їсти стало дорожче. Безперечно, наші гаманці це й без гли-бокого економічного аналізу відчули.

У Державній інспекції контролю за цінами підтвердили – вартість продук-тів харчування пішла вгору. «Ми спо-

стерігаємо підвищення цін майже на всі продукти харчування. У порівнянні з кінцем минулого року підвищились ціни на хліб, пшеничне борошно ви-щого сорту, макаронні вироби, гре-чану та манну крупу, рис, м’ясо та м’ясопродукти, молоко та молокопро-дукти, цукор, соняшникову олію, сіль, свинину, овочі», – розповів керівник відомства Олександр Кисельов. Тут від-значають й іншу тенденцію: зниження цін на курячі яйця.

Від цьогорічного здорожчання сіль-ських товарів могли б порадіти вироб-ники. Але ні – і їм не до радощів. Від подорожчання продуктів харчування виробники зиску не отримали. Навпа-ки – їхні затрати зросли, прибутки зни-зилися. Виходить, бал на споживчому

ринку правлять треті особи. Якщо про-аналізувати, дорогою від селянина до кінцевого споживача продукція іноді зростає у ціні в 5 і більше разів.

За словами фермера з Херсонщи-ни Леоніда Кириченка, за останні дні оптовики знизили ціну на закупівлю цибулі на 50%. На противагу – пальне зросло в ціні також наполовину.

«Скажу ще про моркву… Торік у цей період вона коштувала 7 гривень, сьо-годні – 3 гривні. Не знаю, по якій ціні її продають в Києві. Але це питання не

до нас, а до перекупників. Капусту у нас купують по півтори гривні за кіло, буряк – по дві гривні. Картоплю – так само. Тому я впевнений, що наступно-го року всього цього буде посіяно вдвічі менше. І ціна знову злетить вверх. Я, наприклад, як фермер, не знаю вихо-ду із ситуації. Якщо пробувати регулю-вання, квотування – це був би вихід. Але в корупційній країні це неможли-во», – розводить руками фермер.

ВАЛЕНТИНА СІДАК

АГРАРНА ЕКОНОМІКА: кошик із хлібом чи дірки в кишенях?

Влітку і восени сільсько-господарські виробники зазвичай очікують прибут-ків, а споживачі – дешевого розмаїття городини, м’яса та іншої агропродукції. Од-нак цього року справи піш-ли дещо не так: селянин рахує збитки, городянин – економить на харчах. Чому кошик із хлібом перетво-рюється на дірки у кише-нях? Більше про це – в наші статті.

» Від цьогорічного подорожчання продуктів харчування виробники зиску не отримали. Навпаки – їхні затрати

зросли, а прибутки знизилися. Виходить, бал на споживчому ринку правлять треті особи. Дорогою від селянина до кінцевого споживача продукція іноді зростає у ціні в 5 і більше разів.

Олександр Кисельов, голова Державної інспекції України з контролю за цінами:«Ми спостерігаємо підвищення цін майже на всі продукти харчування. У порівнянні з кінцем мину-лого року підвищились ціни на хліб, пшеничне бо-

рошно вищого сорту, макаронні вироби, гречану та манну крупу, рис, м’ясо та м’ясопродукти, молоко та молокопродукти, цукор, соняшникову олію, сіль, свинину, овочі».

СЕРЕДНІ ЦІНИ ДЛЯ СПОЖИВАЧІВ на основні продукти харчування в Україні(станом на кінець червня – початок липня)

Продукт Ціна у червні-липні 2014 р., грн/кг

Порівняно з кін-цем 2013 р., %

Хліб з борошна пшеничного вищого сорту 6,53 7,8%

Борошно пшеничне вищого сорту 5,21 23,5%

Макаронні вироби 7,50 14,3%Гречана крупа 9,25 22%Рис 11,01 31,7%Яловичина 51,54 4,2%М’ясо птиці 23,91 19,9%Свинина 47,19 5,5%Сало 25,80 4,4%Яйця 7,81 грн/дес. 25,3%Молоко 8,19 грн/л 5,4%Масло вершкове (жирність 72,5%) 67,19 8%

Цукор 10,55 36,5%Олія соняшникова 14,72 грн/л 4,4%Картопля 6,25 15,1%Цибуля 10,01 62,5%

Джерело: Державна інспекція України з контролю за цінами

«Велика родина» була створена у 2004 році, щоб підтримувати культур-ну, історичну, наукову спадщину Укра-їни та захищати людей, яким потрібна рука допомоги. Практично в усіх регіо-нах нашої держави відчули, що ми жи-

вемо у «Великій родині», і у складних ситуаціях є на кого покластися.

Голова Наглядової Ради благодійно-го фонду Віра Ульянченко каже, що за час існування організація встигла по-працювати з лікарнями, залізнични-

ками, аграріями, науковцями, освітя-нами, діячами культури.

«Кошти, які вдавалось залучити у співпраці з провідними фірмами та потужними підприємствами, з проф-спілками та громадськими організа-ціями, з бізнесменами та політиками, сприяли вирішенню болючих проблем медицини на Київщині, відновлювали потерпілі від повені села Закарпаття, рятували життя хворих малюків та розраджували пенсіонерів», – розпові-ла пані Віра.

Один з останніх проектів «Великої родини» – це об’єднання поколінь і ці-лої нації навколо постаті Тараса Шев-

ченка. Заходи, приурочені до 200-ліття Кобзаря, минулої весни відбулися у багатьох українських містах. На ідею «Великої родини» відгукнулося чима-ло українців різного віку.

У благодійному фонді «Велика ро-дина» переконані, що у будь-яких си-туаціях українці та Україна мають вберегти і збагатити свою природжену людяність. Шлях розвитку не можли-вий без інтелектуального, культурного та духовного надбання. Тому «Велика родина» Віри Ульянченко продовжить свою щоденну роботу заради миру, до-бра і сімейних цінностей.

КАТЕРИНА ВОЙТЕНКО

«ВЕЛИКА РОДИНА» ВІРИ УЛЬЯНЧЕНКО ПІДТРИМУЄ ІДЕЇ, ЯКІ НЕСУТЬ МИР, ЗЛАГОДУ, КРАСУ ТА ГАРМОНІЮ

Найбільший скарб кожної нації – це родина. Тут на-роджується любов, повага, вдячність, добро. Благодій-ний фонд «Велика родина» десять років невпинно пра-цює для того, аби національ-ні та сімейні цінності були у серці кожного українця.

3№1 (001) Липень 2014

– Деякі організації та політичні партії вже встигли назватися за-хисниками селян. Чим від них від-різнятиметься «ЗАСТУП»?

– В аграрній сфері дійсно існує багато галузевих організацій. При-чиною їх виникнення є не тільки проблеми в аграрній галузі та сіль-ському розвитку, а й необхідність координації дій у їхньому вирішен-ні. Але організації, створені під вирі-шення окремих проблемних питань, розгортають свою діяльність і «за-вмирають» після спадання напруги.

Всеукраїнське об’єднання «ЗА-СТУП» пішло іншим шляхом. Спо-чатку ми провели соціологічне опи-тування сільських голів, вчителів і лікарів, фермерів та виробників, спо-живачів продукції та жителів міст. Таким чином, чітко визначився весь комплекс проблем, які потребу-ють не лише нагального вирішення, а й стратегічного бачення подальшо-го розвитку галузі.

Стало зрозуміло, що, визнаючи беззаперечну роль великих агро-холдингів в економіці України та її міжнародному визнанні, значення потужного переробника сільгосп-продукції у продовольчій безпе-ці країни, держава залишила поза увагою господарства населення, які виробляють половину продукції. «ЗАСТУП» вбачає необхідним сфор-мувати таку модель аграрного роз-витку країни, яка б забезпечила інтереси кожної з цих сторін, їх вза-ємовигідне співіснування та співро-бітництво.

Активісти «ЗАСТУПу» розпочали діалог, який повинен мотивувати органи влади почути сільгоспвироб-ників та тих, хто споживає продук-цію, аби дії влади не розходилися з очікуваннями суспільства. Сподіва-юся, наша організація стане відкри-тим майданчиком дискусій для ви-роблення конкретних пропозицій та контролю за їх упровадженням в реальне життя.

– Слово «заступ» в українській мові має два значення – «лопата для копання» та «захист». Яке з них ви поклали в основу назви всеукра-їнського об’єднання?

– Всеукраїнське об’єднання поєд-нує в собі обидва значення. «ЗАСТУП» є скороченим варіантом нашої назви «За Соціальну Трудову Українську Перспективу!». Щоб заступитися за селян та споживачів продукції, ін-коли доводитиметься брати лопату, щоб прокопати шлях через черству бюрократію та байдужість чиновни-ків. Ми не боїмося роботи та мозо-лів на руках. Для нас «ЗАСТУП» – це

знаряддя впливу громадськості на чиновників задля розвитку аграрної країни.

– «ЗАСТУП» у своїй діяльності біль-ше зорієнтований на селян і співпра-цюватиме з вузьким колом аграріїв?

– Навпаки, ми перш за все орієн-туємося на захист селян та аграріїв, для того, щоб жителі всієї України, в тому числі й великих міст, завжди мали змогу купити якісну продукцію з українського села. Серед активістів «ЗАСТУПу» є значна кількість меш-канців обласних та районних цен-трів. Наші з ними погляди збігають-ся у ключовому принципі – серцем української культури є село, а його

родюча земля стане основою вітчиз-няної економіки.

– Як саме заступатиметься ваша організація за селян та сільгоспви-робників?

– Найперше – економічний блок нашої програми. Більшість чиновни-ків думають, що селяни автоматично запрограмовані на вирощування хлі-ба, м’яса та овочів навіть собі у зби-ток. Можливо, когось розчарую, але це не так. Спорожнілі села, гектари занедбаних земель та низька якість сільського життя це підтверджують.

Аграріям потрібна фінансова під-тримка, гарантії реалізації їхньої про-дукції за справедливими цінами, а головне – відсутність бюрократії та ха-барництва. Зокрема, «ЗАСТУП» дома-гатиметься прийняття програми піль-гового кредитування для аграрного виробника, бо поки аграрій живе від кредиту до кредиту за грабіжницьки-ми відсотками, він ніколи не отримає можливостей для розвитку.

Крім того, підписання економіч-ної частини Угоди про Асоціацію з ЄС потребує захисту українського сільгоспвиробника у процесі євроін-теграції.

В європейських країнах широко розвинена система державних до-

тацій для сільгоспвиробників. Це дозволяє значно компенсувати ви-трати фермера на виробництво про-дукції. І ціновий рівень при цьому залишається невисоким.

Україні вже зараз варто виробити методики і розрахунки для аграрно-го сектору. Потрібно бути готовим забезпечити не тільки виживання, а й розвиток українського села в умовах потужної ринкової конку-ренції. Це впровадження системи якісної аграрної освіти, застосуван-ня нових технологій та використан-ня новітньої техніки.

Тому на перший план виходить політика державного протекціо-нізму відносно аграрного сектору України. «ЗАСТУП» завжди підтри-муватиме будь-які здорові кроки з боку уряду щодо захисту села і лю-дей, які працюють на землі, але й виступатиме проти порушення ін-тересів села і споживачів продукції, виробленої в селі.

– Де «ЗАСТУП» планує взяти ко-шти для здійснення своєї діяль-ності?

– Серед активних та ініціативних членів «ЗАСТУПу» є багато небайду-жих людей – фермерів, агровироб-ників, переробників сільгосппро-дукції, які допомагають діяльності організації. Ми об’єднуємо тих, хто живе в селі, та тих, хто веде успіш-ний аграрний бізнес в Україні. На сьогодні тривають активні перего-вори з кількома народними депу-татами, які мають з нами спільні погляди на відродження сільського господарства та розвиток сільських територій.

«ЗАСТУП» – це люди, які хочуть діяти. Наші осередки вже створені у більшості областей України. Ми хочемо, щоб з часом представник «ЗАСТУПу» був у кожному селі та селищі. Він відстежуватиме пробле-матику конкретного села, а наша організація сприятиме її вирішен-ню.

– Ще одна серйозна проблема українського села – там практично не залишилося молоді. Більшість молодих людей виїхали у міста та за кордон у пошуках заробітку. Як утримати молодь у селі?

– Перш за все, цю проблему необ-хідно визнати і зрозуміти, що це питання робочого місця, сфери нор-мальної життєдіяльності, можли-востей самореалізації.

Що село пропонує молодим лю-дям зараз? У більшості випадків роботи на селі немає, конкурентну освіту здобути складно, до міста до-биратися тяжко розбитою дорогою, транспорт курсує кілька разів на тиждень. У сільському клубі, якщо він ще не закритий, у кращому ви-падку – дискотека. Ось, мабуть, і все.

Для початку, у сільській школі має бути налагоджене базове про-фесійне навчання, щоб випускник разом з атестатом отримував спе-ціальність, пов’язану із сільським господарством. Кращих учнів бажа-но направляти до сільськогосподар-ських вишів з гарантією подальшо-го робочого місця.

Повірте, якщо молодим людям за-пропонувати гарно оплачуване міс-це агронома, інженера, технолога чи іншого аграрного спеціаліста, то навряд чи він поїде збирати полу-ницю до Польщі чи працювати на полях Франції або фермах Данії...

Напрямки нашої діяльності – різ-нопланові. Віковий склад членів ор-ганізації досить потужний: від му-дрих і досвідчених – до молоді, що має амбітні цілі. Вони знають, чого хочуть, і готові до наполегливої ро-боти, аби нова країна була україн-ською реальністю.

ІНТЕРВ'Ю З ПРИВОДУ

ІРИНА СИНЯВСЬКА: «ЗАСТУП» – ефективне знаряддя впливу громадськості на владу»

Заступитися за аграріїв та селян, забезпечити, щоб на столі кожної родини був хліб та до хліба, – такі завдання поставило пе-ред собою новостворене Всеукраїнське об’єднання «ЗАСТУП». Навіщо ініціа-тивні люди з усієї України об’єдналися у всеукраїн-ську громадську організа-цію, розповіла голова ВО «ЗАСТУП» Ірина Синявська.

Ірина Максимівна Синявська – голова ГО «Всеукраїнське об’єднання «ЗА-СТУП». Народилася 12 лютого 1957 року на Вінниччині. Закінчила Вінницький дер-жавний педагогічний інститут ім. М. Островського (1979 р.) та Українську Академію державного управління при Президентові України (2003 p.).Голова Житомирської обласної ради (з квітня 2006 до лютого 2008 року), го-лова Житомирської обласної державної адміністрації (2005-2006). До берез-ня цього року обіймала посаду директора ДУ «НМЦ «Агроосвіта».Ірина Синявська відома тим, що реалізовувала програму підтримки та роз-витку сільських територій та впровадження інноваційних методів у систему вітчизняної аграрної освіти.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

» «Активісти «ЗАСТУПу» розпочали діалог, який повинен мотивувати органи влади почути сільгоспвиробників

та тих, хто споживає продукцію, аби дії влади не розходилися з очікуваннями суспільства. Сподіваюся, наша організація стане відкритим майданчиком дискусій для вироблення конкретних пропозицій та контролю за їх упровадженням в реальне життя».

4 №1 (001) Липень 2014 ТОЧКА ЗОРУ

«Нас дуже хвилює одне питання – це закупівля молока за низькими цінами, – бідкаються жителі одного із сіл Черкаської області. – Пляшка газованої води коштує вдвічі, втричі дорожче, ніж літр смачного Зірчино-го молока. Притому, що воду земля дає, а нам щоб взяти молоко, потріб-но вкласти гроші і сили».

Люди поглядають у бік перероб-ників і реалізаторів молочної про-дукції, мовляв: «Що діється? Чому в магазинах молочні товари такі до-рогі, а в селян молоко скуповують за безцінь?». Однак ті стверджують, що молокозаводи і торговці – такі ж заручники ситуації, як і сільгоспви-робники. І кивають на підприємців-заготівельників. Останні є посеред-никами між селянами і згаданими заводами.

Щоб виправити несправедливість щодо до селян, наприкінці червня цього року народні депутати зареє-стрували в Парламенті законопроект №4194а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо державного регулювання закупівель-ної ціни на молоко)».

Згідно з документом, мінімальні за-купівельні ціни на молоко сорту екс-тра пропонується встановити на рівні 5 грн/л, вищого сорту – 4,5 грн/л, пер-шого сорту – 4,25 грн/л, другого сорту – 4 грн/л.

Законопроект також припускає, що діятиме мінімальна закупівель-на ціна для всіх виробників молока і молочної сировини: юридичних осіб усіх форм власності, фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, особистих селянських господарств.

Депутати пояснюють – регулювати мінімальні ціни на молоко необхідно, бо перекупники надто занижують їх для виробників. Особливо на те, яке

вироблене в господарствах населен-ня. Посередники скуповують молоко у селян за 1,5-4 грн/л.

Встановлення мінімальних закупі-вельних цін на молоко на запропоно-ваному рівні, на думку нардепів, зро-бить виробництво молока цікавішим для селян і агрокомпаній. Але в цієї палиці є й інший кінець: підвищення

мінімальних закупівельних цін може підняти вартість кінцевого продукту на полицях супермаркетів.

Як відшукати баланс? Експерти молочного ринку кажуть, що «ручне регулювання цін» – не найкращий ва-ріант для розвитку галузі і добробуту селян. І справа не в капелюсі, а в якос-ті молока і скороченні логістичного

ланцюжка, який переповнений недо-бросовісними посередниками.

«Потенціал українських молокопе-реробних підприємств для насичення своєю продукцією світових ринків – величезний, але галузь має виріши-ти низку хронічних проблем, із яки-ми роками борються «молочники», – каже генеральний директор ПАТ «Юрія» Олег Кашко.

Експерти кажуть, що Україна на-справді отримала унікальний шанс заповнити своєю продукцією ринки європейських країн. І це питання стає вкрай актуальним у зв’язку із перего-ворами про збільшення для України квот на експорт нашої продукції до Європи. Крім того, для нас відкрилася можливість забезпечення сухим мо-локом (збираним та незбираним) мо-лочного ринку Китаю.

Реальним виходом для селян-одно-осібників у нових економічних умо-вах може бути об’єднання в коопера-тиви і створення міні-ферм, на яких буде контролюватися якість молока. Тоді й ціну можна диктувати відповід-ну. Звісно, тут не можна обійтися без підтримки держави, адже перші кро-ки такої справи будуть затратними. «Нам потрібна підтримка від держа-ви, віл галузевих громадських органі-зацій. Ми ж не можемо на голій основі будувати ферму», – кажуть люди.

Водночас відчайдушні українські селяни вже працюють на таких міні-фермах. Григорій Наконечний у селі Семенівка на Київщині утримує вели-ке господарство: 56 голів великої рога-тої худоби, 6 коней, свині та кози.

«Село помирає. Молодь виїжджає до міста. Хоча на фермерські продук-ти саме зараз попит швидко зростає. У мене у Баришівці молоко купують по 8 гривень, і то всім бажаючим не ви-стачає. Наші продукти охоче беруть столичні магазини органічної продук-ції. Тобто ринок збуту є, але його треба шукати, бо так і будеш здавати молоко по 2 гривні перекупникам», — переко-наний фермер Григорій Наконечний.

ВАЛЕНТИНА СІДАК

ДОРОГЕ ДЕШЕВЕ МОЛОКО: селяни продають літр за дві гривні, городяни – купують за десять

Між українськими селами та містами виросла молоч-на прірва. Ласунки дають молоко, за яке перероб-ники платять 2-3 гривні. А городяни мусять купувати вже розведений продукт за 10-12 грн. Чому? Причин ба-гато, і вони, на превеликий жаль, перейшли в хронічну стадію. Звузити молочну прірву здатні державна по-літика і створення невели-ких селянських ферм.

Моніторинг закупівельних цін на молокоЛипень 2014 р.

Закупівельні ціни на молоко екстра ґатунку, за даними господарств АВМ. Найвища ціна зафіксована у Кіровоградській області: 4,54 грн/кг, а найнижча – в Сумській області: 4,00 грн/кг.

Ціни на молоко вищого ґатунку. Найдорожче молоко цього ґатунку – у Черкаській області: 4,33 грн/кг, а найдешевше – у Чернігівській, Хмельницькій та Івано-Франківській облас-тях: 4,00 грн/кг.

Ціни на молоко першого ґатунку. Найдо-рожче молоко цього ґатунку закуповували у Кіровоградській області: 4,23 грн/кг, а най-дешевше — у Полтавській та Харківській об-ластях (3,95 грн/кг).

4,19 грн/кг

[ більше на 1,95 % ]

4,11 грн/кг

[ більше на 0,24% ]

3,97 грн/кг

[ більше на 1,02 % ]

5№1 (001) Липень 2014

Під час ліквідації колгоспів україн-ським селянам обіцяли віддати землю і майно, яке вони заробляли протягом десятиліть. Законодавчі акти чітко го-ворять про те, що селянин має право на свою земельну та майнову частку колишніх колгоспів. І якщо з земельни-ми паями так-сяк все ж вдалося трохи розібратися, то майнові паї людей досі залишаються химерними. Майнові сертифікати у селян є, але фактично їх-нім майном користуються треті особи.

Чому так сталося? Колгоспна влас-ність була і є ласим шматком, поділ якого нерідко відбувається за нала-годженими корупційними схемами. Тому в селах через махінації та хабарі селянське майно віддали спритникам, які заробляють на чужому горі гроші.

Про махінації з майном колишніх колгоспів говорять селяни з Київщини, Житомирщини, Вінниччини та інших регіонів України. З усього видно, що майно крадуть з-під носа у людей за традиційною схемою: представниками місцевої влади організовуються збори

власників, говорять на них «про те, про се», підписується протокол, в якому йдеться про якісь загальні питання.

Однак за кілька років з’ясовується, що приміщеннями і технікою ко-лишнього колгоспу вже на повну користується якесь приватне під-приємство. При цьому люди нічого за це не отримують. Селяни почи-нають порушувати це питання, а їм межі очі тицяють протокол кіль-карічної давності, в якому вони ні-бито погодилися фактично «пода-рувати» своє майно третім особам.

У районних судах лежить купа справ, які об’єднані спільною майно-вою темою. Люди судяться роками, щоб відвоювати свою законну частку колгоспу. Але результату ніякого не-має: все вирішують місцеві «князь-ки», яким закони не писані. Селяни очікують, що ситуація в країні кар-динально переламається і держава прийде їм на поміч не тільки пара-лізованими законами, а й реальною справою.

КАТЕРИНА ВОЙТЕНКО

СЕЛЯН ПОГРАБУВАЛИ ДВІЧІ: коли створювали колгоспи і коли їх розпайовували

НА ВЛАСНІ ОЧІ

Окремі регіони України мають ко-лосальний потенціал для вирощу-вання винограду, а відповідно – для виготовлення вина. Для цього в на-шій країні придатні 250-300 тисяч га земель, 30% з них припадали на Крим.

І якщо виноградників на материковій Україні залишилася більша частина, то виробничі потужності українсько-го виноробства на 60% були зосеред-жені саме на півострові. Тому саме час дати дрібним виноробам дорогу

до винних полиць, вважають фахівці.Варто додати, що вже існують

кілька сотень малих виноробних під-приємств, які всупереч існуючому законодавству напівлегально займа-ються виробництвом високоякісного виноградного вина в Одеській, Хер-сонській, Миколаївській та Закарпат-ській областях. У напівлегальному становищі їх примушує бути не влас-на забаганка, а непідйомна для дріб-ного підприємства плата за ліцензію – 500 тисяч грн.

Саме тому український винний ринок розподілений між великими гравцями. На противагу – у Франції, навпаки, масово розвивають дрібні винокурні і пропонують поціновува-чам особливі – терруарні – вина (вина місцевості).

Власник ФГ «Перлина Струмка» Ва-дим Петров каже, що продукція дріб-них винокурень може бути якісною і доступною. «Найголовніше – якість са-мого винограду. В усьому світі, хто ви-ноград вирощує – той і переробляє на вино, той і продає. Тобто відбувається повний виробничий цикл», – пояснює фермер.

Але в сьогоднішньому законодавчо-му полі фермер може хіба що вирощу-вати виноград, максимум – виготов-ляти виноматеріал. Великі виноробні комплекси диктують свої ціни на цю сировину. «Минулого року сортовий

виноград «Каберне» у нас купували по 1,4 гривні. Це менше собівартості. Хочеш – продавай, хочеш – викидай», – додає фермер.

У Парламенті вже неодноразово ре-єстрували законопроекти, які б мали скасувати 500-тисячну ліцензію на продаж вина. Також були пропозиції запровадити диференціацію подат-ку для дрібних і великих виноробів або визначити його в розрахунку на пляшку. Але документи, з тих чи ін-ших причин, так і не були ухвалені народними депутатами.

Винороби кажуть, що великі компа-нії мають значні можливості для ло-біювання свої інтересів. «А хто за нас заступиться? Зараз ми залишаємося сам на сам зі своїми проблемами. Ми виготовляємо по кілька тисяч пляшок вина в рік на голому ентузіазмі, радує-мо наших друзів, знайомих… Але при цьому ми, як би це дико не звучало, нелегали», – коментує винороб з Хер-сонщини Федір Григоренко.

Варто зазначити, що нещодав-но було створено всеукраїнське об’єднання «ЗАСТУП», яке головними своїм завданням визначило захист саме дрібного виробника. Фахівці пе-редбачають, що «ЗАСТУП» стане тією платформою, яка об’єднає дрібних виноробів і зробить їхній продукт конкурентоздатним на вітчизняному ринку.

ГІРКА НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ: дрібні винокурні в Україні – поза законом

Пригощати – можна, продавати – зась! Власники невеликих винокурень, які виробляють вино з власного винограду, не мають права його продавати. Закони – проти них: ліцензія на продаж коштує 500 тис. гривень. Для дрібного винороба – це нереальна сума.

В українських селах вже давно немає колгоспів, але люди досі не можуть отримати свої майнові паї. На папері аграрії, які працювали в колгоспах по 30-50 років, володіють технікою, приміщеннями та іншими активами, на-справді ж – нічим.

Звичайна дівчина з села Мигія на Миколаївщині буквально відбирає коней у м’ясників. Зараз у неї вже десять скакунів, яких вона ретельно доглядає. Дівчина хоче, щоб на цих конях каталися діти.

Рятувати коней для Олени – це не професія і навіть не хобі. Просто вона знає, що по-іншому не може. Коли їй телефонують і кажуть, що везуть коня на бійню, вона робить усе можливе та неможливе, щоб його врятувати.

Іноді шукає нового господаря, іно-ді сама викуповує коня. Сьогодні їх у дівчини десять: десять душ, які вона прийняла, вилікувала і якими опі-кується. Важко уявити, скільки про-блем і питань вона щоденно вирішує заради кожного з них.

«Галка – з Шабо, у них розпродаж був. Ось двоє рисачків також звідти: вони там на м’ясо здавали поголів’я, коли господар змінився. Кілька днів тому я забрала мерина – його також здали на бійню. З деяких цих тварин вийшли б непогані бігові коні» – роз-казує Оленка і гладить одного зі своїх вихованців.

Деяким коням Оленка знаходить нових господарів через інтернет-фо-руми. Інколи вона просить людей не здавати коней, почекати кілька днів, поки вона шукає їм «втечу від смер-ті». Часто дівчина з друзями скида-ються грошима, щоб викупити твари-ну. За одного коня вони віддають 7-8 тисяч гривень, що для села – великі гроші.

«У мене є велика мрія – зробити кінний клуб, більше для дітей», – про-щаючись, каже дівчина.

ВАЛЕНТИНА СІДАК

ВОНА РЯТУЄ КОНЕЙІ МРІЄ СТВОРИТИ КЛУБ ВЕРХОВОЇ ЇЗДИ ДЛЯ ДІТЕЙ

6 №1 (001) Липень 2014 ДОБРИЙ ГОСПОДАР

Взимку так хочеться свіжого…

Але для цього потрібно знати, як збе-рігати овочі у домашніх умовах, щоб вони залишалися смачними і корисни-ми довший час.

Більшість овочів містить від 75% до 97% води, і втрата хоча б 5% води при-зводить до в’янення: овочі втрачають зовнішній вигляд і харчову цінність, виглядають зморшкуватими і непри-вабливими. А мікроби, що потрапля-ють на овочі, починають розмножува-тися. Тому, щоб зберегти овочі на зиму, не варто класти їх усі разом на балкон, у холодильник або погріб. Найперше – потрібно кожен овоч ретельно огля-нути і відібрати пошкоджені і пом’яті екземпляри.

Найкраще зберігати будь-які овочі в гаражі, в спеціальному погребі чи під-валі за температури від +3 до +10 °C за вологості повітря 85-90%.

Солодощі в банці

Відомий польський письменник Станіслав Єжи Лец був переконаний, що навіть з мрії можна зварити варен-ня, якщо додати фруктів і цукру. А ми впевнені – щоб зробити людей щасли-вими, потрібно дати їм радість, любов і трохи абрикосового варення…

Рецепт КЛАСИЧНОГО АБРИКОСО-ВОГО ВАРЕННЯ. Для приготування варення знадобляться 2 кілограми

абрикосів (трохи недоспілих), 1 кіло-грам цукру і півсклянки води. Фрукти миємо і просушуємо. Перед тим, як ва-рити абрикосове варення, з плодів слід видалити кісточки. Це досить копітке заняття, але варення без кісточок наба-гато смачніше.

Після цього абрикоси викладаємо у велику каструлю, насипаємо цукор, за-ливаємо водою і ставимо на середній вогонь. Варення слід кип’ятити про-тягом 20 хвилин, помішуючи ложкою, щоб воно не пригоріло. Через 20 хви-лин каструлю знімаємо з вогню і охо-лоджуємо.

Коли варення охолоне, ставимо його знову на вогонь і кип’ятимо ще 15-20 хвилин. Цю процедуру потрібно повто-рити 3 рази, тоді варення буде густим, а його смак – насиченим. Після цього варення можна закривати кришка-ми. Банки необхідно підготувати за-здалегідь – ретельно помити і просте-рилізувати. Абрикосове варення слід розливати гарячим, а закручені банки ставити догори дном для охолодження. Зберігайте варення з абрикосів у холод-ному місці.

АБРИКОСОВЕ ВАРЕННЯ «П’ЯТИ-ХВИЛИНКА». Для приготування ва-рення «П’ятихвилинка» з абрикосів, необхідно взяти тільки абрикоси і цу-кор. Як і в попередньому рецепті, абри-коси необхідно промити, відокремити від них кісточки і укласти в каструлю. Зверху абрикоси слід засипати цукром і залишити до тих пір, поки абрикоси не пустять сік. Після цього каструлю поставити на вогонь, довести до кипін-ня і варити 15 хвилин. Через 15 хвилин гаряче абрикосове варення можна роз-ливати у банки і закривати металеви-ми кришками.

ВАРЕННЯ «КОРОЛІВСЬКЕ». Абри-косове варення стає приголомшливо

смачним, якщо в абрикоси додати ядра з кісточок. Добування ядерець з абри-косових кісточок – тривалий процес, оскільки кісточки тверді і розбивають-ся тільки дуже важкими предметами. В абрикосі необхідно зробити надріз,

дістати через нього кісточку, витягну-ти з неї ядро і помістити ядро назад у абрикоску. Варити таке варення мож-на будь-яким зручним способом.

ВІКТОРІЯ МИРОВА

Іргу ще називають коринкою або бішмулою: смак від цього не змінюєть-ся. Ця рослина надзвичайно холодос-тійка і витривала. Вона швидко росте і вражає невибагливістю. Якщо навіть вирощувати її просто так, віддаючи урожай на поживу пташиній братії і абсолютно не доглядаючи, то вона чу-дово впорається сама зі своїми життє-вими труднощами. Попри все буде рос-ти, цвісти і давати врожай. Живе ірга довго: 60-70 років.

Ірга – невеличке деревце або кущ заввишки 2-3 м. Пагони прямі і тонкі. Листя мають яйцеподібну форму. Білі квітки зібрані в гроноподібні суцвіття. Плоди розміром з велику горошину, темно-фіолетові, майже чорні, вкриті

восковим нальотом. Ягоди дуже смач-ні, солодкі, зібрані в грона приблизно по 8-12 штук. Починають дозрівати до кінця червня, причому не одночасно, а поступово.

Ірга зовсім невибаглива до скла-ду ґрунту і майже не потребує догля-ду. Але все ж чудово відгукнеться на пухкий, удобрений перегноєм ґрунт. Саджаючи, слід пам’ятати, що вона світлолюбна і в тіні практично не буде плодоносити. Молоді саджанці ірги по-чинають давати плоди вже в 3-4-річно-му віці.

Ірга щорічно дає багато прикорене-вої порослі, яку можна використовува-ти для розмноження. Молоді саджанці висаджують навесні або восени. Не-

зважаючи на їхні скромні поки що роз-міри, потрібно викопати велику ямку (60х60см), заправити її органікою, дода-ти попелу. Саджанець краще обрізати приблизно на одну третину висоти, це посприяє швидкому приросту і кращій приживлюваності.

Щоб не утворився величезний висо-кий кущ, потрібно періодично виріза-ти старі дорослі гілки ірги. Ірга взагалі легко переносить стрижку і завдяки швидкому утворенню нової порослі може використовуватися навіть в якос-ті живої огорожі.

Плоди ірги не тільки мають своє-рідний чудовий смак, вони також ба-гаті вітамінами, цукром, органічни-ми кислотами та іншими корисними речовинами. Наприклад, за вмістом вітаміну С вони перевершують вино-град, яблука, груші, абрикоси та пер-сики.

Ягоди ірги використовуються як ласощі не тільки у свіжому вигляді. З них готують варення, джем, повидло, компоти, їх заморожують, сушать. Завдяки достатній кількості у складі ягід природних цукрів, для приготу-вання варення потрібно всього лише 300 г цукру на 1 кг ірги. Посадіть цієї осені іргу – не пошкодуєте.

СВІТЛАНА ІГНАХОВА

Влітку, коли на вулиці висока температура і для кролика не перед-бачені напувалка і затінок, тварини можуть перегрітися і серйозно захво-ріти. Бувають і серйозніші наслідки – спека провокує приток крові до моз-ку, що призводить до загибелі кроля.

Отже, вухані в жодному разі не по-винні довго перебувати під прямими променями сонця, їх необхідно поміс-тити в затінені місця. Приміщення, в якому утримуються кролики, пови-нно мати гарну вентиляцію. Для зво-ложення повітря – у великі ємності налийте холодну воду і поставте їх поряд із закритими клітками. Воду в напувалках слід міняти частіше, аби вона завжди була свіжою.

Якщо кролик все ж перегрівся, то він не їсть, малорухливий. Дихання у нього дуже часте і поверхневе, слизо-ві оболонки рота і носа наливаються кров’ю. Можуть з’явитися періодичні конвульсивні посмикування кінці-вок.

В разі перегрівання кролика по-трібно якомога швидше забрати на свіже повітря у затінене прохолодне місце. На голову покласти компрес – змочену в холодній воді ганчірочку, яку слід час від часу змінювати.

ВІТАЛІНА ГОНЧАР

ЗАКЛАДАЄМО В ПОГРІБ СМАЧНЕ НА ЗИМУ: свіжі овочі та фруктове варення

ПОСАДІТЬ ЦІЄЇ ОСЕНІ ІРГУ ВУХАНІВ ПОТРІБНО БЕРЕГТИ ВІД СПЕКИ

Літо! Куди не глянь – овочі, ягоди і різнобарв’я фруктів. Хочеться всього спробува-ти і приберегти трохи для холодних осінньо-зимових вечорів. Як це зробити – чи-тайте далі.

До цього літа я нічого не знала про іргу. Але випадко-во натрапила на три міцних кущі на піщаному ґрунті. Вони були всипані дрібни-ми чорними яблучками. Смак не можна переказа-ти – потрібно спробувати. Є більше 20-ти видів ірги, яка невибаглива до умов росту. Вона сама впорається зі всі-ма проблемами: просто по-садіть її цієї осені в саду.

7№1 (001) Липень 2014

Борис Мозолевський народився 4 лютого 1936 року в селі Миколаївка Веселинівського району на Микола-ївщині в простій родині. Батько за-гинув на фронті, мати виховувала Бориса одна. Після закінчення сіль-ської школи-семирічки Борис став вихованцем при Одеській спецшколі військово-повітряних сил. Після роз-формування школи був вихованцем однієї з частин ВМФ аж до вступу

до військово-морського авіаційного училища в Єйську, яке не закінчив через дострокову демобілізацію.

Після демобілізації переїхав до Києва, де протягом майже 10 років працював кочегаром на заводі залі-зобетонних виробів. З 1958 року, не відриваючись від роботи кочегаром, заочно навчався на історико-філософ-ському факультеті Київського дер-жавного університету.

Після закінчення університету працював з 1965 до 1968 року редак-тором у видавництві «Наукова Дум-ка» у Києві, редагуючи видання ар-хеологічної тематики. У цей час він ближче знайомиться з археологією і, в одній з експедицій, — з видатним українським археологом О. І. Тере-ножкіним. Це знайомство на довгі роки пов’язало Мозолевського з архе-ологією.

Одна з найважливіших дат у житті Бориса Миколайовича – це 21 червня 1971 року. Під час археологічних до-сліджень Товстої Могили зроблено сенсаційну знахідку – багате скіфське поховання, серед скарбів якого була золота скіфська пектораль.

Своїм односельчанам на Миколаїв-щині Борис часто розповідав про той вечір, коли він знайшов пектораль. Вже багато днів поспіль експедиція досліджувала курган, але не натра-пляла на щось надто вартісне. Гроші експедиції завершувалися і запал учасників гаснув. До всього, почало дощити: розкопки перетворювалися на суцільне болото.

Коли вже майже всі пішли до пала-ток грітися, Борис Мозолевськи в роз-пачі почав рити землю у віддаленому кутку. І тоді він натрапив на найбіль-шу знахідку століття.

Мало хто про це говорить, але скіфська пектораль мала для Бориса Мозолевського неоціненне значен-ня – вона подарувала йому свободу. Справа в тому, що Мозолевський був поетом-дисидентом. Кажуть, що радянська влада вже на той час пла-нувала його арешт. Мозолевський і сам готувався розділити долю Василя Стуса. Пізніше він навіть присвятить Стусу такі рядки:

Прости мене, Василику, мій брате, За всі твої печалі і жалі, Що ти один ламав холодні грати, Коли я їв свій кусень у теплі.Знайдена пектораль сколихнула

науку і здивувала увесь світ. Звісно, ніхто вже не зміг би відправити за грати відомого археолога. Того ж року Мозолевський став молодшим науко-вим співробітником Інституту архе-ології АН УРСР. Пізніше він блискуче захистив кандидатську дисертацію, – тема якої – скарби з Товстої Могили.

Із 1986 року і до кінця життя Борис Мозолевський працював завідувачем відділу, потім – сектору скіфської ар-хеології Інституту археології НАНУ. У ці роки він займався проблемами етногеографії Скіфії, паралельно про-водячи польові дослідження. Останні два роки працював над докторською дисертацією, яку так і не встиг завер-шити.

У селі Миколаївка Бориса Мозолев-ського часто згадують, тут живе його племінниця. Вона розповідає, що він був навстіж відкритою людиною.

До скіфського золота ставився ви-ключно як до артефактів – не бачив у ньому фінансового багатства. Один з односельчан розповідає, що Борис зберігав знахідки у звичайних полот-няних торбах, охоче показував золо-то всім, хто бажав. Ніколи не боявся, що в рідному селі його можуть погра-бувати. На такі застереження тільки сміявся. «Він був чесним, і того самого очікував від людей у відповідь», – ка-жуть ті, хто його знав.

СЕЛЯНИН, ЯКИЙ ВІДШУКАВ ЗОЛОТУ ПЕКТОРАЛЬ

Я пішла до Музею коштов-ностей України у Києві тільки заради неї. Зара-ди вишуканої прикраси, яку виготовили греки і носили скіфські царі. Пек-тораль – українське диво двадцятого століття, яке знайшли в кургані Товста Могила. Але хто знайшов? За музейним склом – жод-ної згадки про археолога з села Миколаївка Бори-са Мозолевського, якому степ довірив золото скі-фів.

ВИДАТНИЙ ЗЕМЛЯК

Газета «ЗАСТУП» Спеціальний випуск газети «Рідна Україна»Свідоцтво: КВ 17341-6110P, видане Міністерством юстиції України.

Редакція листується з читачами тільки на сто-рінках газети. Газета публікує також матеріали, в яких думки автора не збігаються з позицією редакції. Рукописи не рецензуються і не повер-таються. Редакція не несе відповідальності за зміст авторських матеріалів на сторінках газети.

Адреса: 04107, м.Київ, вул. Багговутівська, 17-21Тираж — 10 000 прим.

Такі висновки зробив заслужений майстер народної творчості України, викладач Гадяцького училища куль-тури ім. Котляревського Григорій Кисіль. Він є автором 4-х альбомів схем-вишивок. Серед них: «Портре-ти видатних людей Полтавщини» (у ньому серед інших є портрет хрести-ком Кириченко-Берегині).

«До мене приходять дуже бага-то листів від вишивальниць, і вони щиро дякують мені за цю схему», – розповів автор Григорій Кисіль.

Популярність Кириченко серед майстринь вишивки пан Григорій називає закономірністю: «Вона на це заслуговує, бо вона – Берегиня нашої духовності».

Як відомо, видатна українська співачка Раїса Кириченко на-родилася 14 жовтня 1943 року в селі Землянки на Полтавщині. Дівоче прізвище – Корж. Першу співочу практику Раїса Киричен-ко пройшла у Землянківській

школі, у громадському житті якої приймала активну участь.

Почала працювала у колгоспі, але і тут Раїса Кириченко співала: на фермі дівчата створили хор доярок. Одного разу до села приїхав хор Кре-менчуцького автозаводу. Спів Раїси Корж почув керівник колективу – Павло Отченаш. Згодом він запросив Раїсу до свого колективу.

Ім’ям Раїси Кириченко названа Землянківська загальноосвітня школа. Щороку 14 жовтня школа гостинно запрошує шанувальни-ків творчості Раїси Кириченко на пісенне свято «Голос рідної землі».

ПОЛТАВСЬКІ МАЙСТРИНІ ЧАСТО ВИШИВАЮТЬ ПОРТРЕТИ РАЇСИ КИРИЧЕНКО

Найпопулярнішою пор-третною вишивкою серед полтавських майстринь є образ знаменитої україн-ської співачки Раїси Кири-ченко.

Більше про пекторальВага – 1150 г, діаметр – 30,6 см, виконана із золота 958 проби. Техніки виготовлення: лиття за втра-ченою восковою моделлю, карбування, гравію-вання, філігрань, паяння, інкрустація кольорови-ми емалями.

На думку вчених, пектораль була виготовлена грецькими майстрами на замовлення скіфської знаті як дипломатичний дар у другій чверті IV

століття до н. е. в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея.

Пектораль складається з чотирьох джгутоподібних трубок, скріплених обоймами на кінцях. За допомогою штифтів до них кріпляться витон-чені плетіння з орнаментами, з наконечниками у вигляді лев’ячих го-лів.

Трубки поділяють пектораль на три напівкруглі яруси. Ці яруси запо-внені скульптурками людей, тварин, рослинним орнаментом. Симво-лічне значення багатьох зображень досі залишається нерозгаданим. За однією з численних версій, пектораль зображає уявлення давніх на-родів про світ.

ЗА ДОБРО, ЩО РОБИВ Я НА СВІТІ За добро, що робив я на світі, За усі мої муки й жалі Я воскресну в тридцятім столітті І пройдусь по коханій землі.

По степах золотих і безкраїх, Де страждаю, люблю і живу, Де душа, наче птах, завмирає, Коли падає тінь на траву.

Не реліктом, не родичем бідним, Що з далеких доріг заблукав, - Я прийду до вас гордо і гідно, Бо для вас я цю землю плекав...

Врятувавши її від пожежіІ утвердивши братство земне,Ви в оцім подніпровськім безмежжіОбніміть, наче брата, мене.

Б. МОЗОЛЕВСЬКИЙЗбірка «Дорогою стріли»

8 №1 (001) Липень 2014 ТОЧКА ЗОРУ

СИРНА ЗАПІКАНКА З ЯГОДАМИ

Що потрібно?домашній сир - 500 гванільна есенція - 1 ч. ложкацукор - 6 ст. ложокборошно - 1/4 чашкийогурт - 200 гяйця - 2 шт.ягоди і фрукти - 200-300 гмед (рідкий) за смаком

Як приготувати?Сир, яйця і цукор збийте в од-

норідну пишну масу. Додайте йогурт і ванільну есенцію, збий-те. Потім додайте борошно і зно-ву збийте до однорідності. Маса повинна вийти досить пишною.

Додайте в масу ягоди, пере-мішайте. Заготовку викладіть в змащені вершковим маслом формочки. Запікайте в розігрі-тій до 180 °С духовці 40 хвилин. Ягоди і порізані фрукти занурте в рідкий мед і викладіть на за-піканки.

САЛАТ ІЗ КАПУСТИ І СЕЛЕРИ

Що потрібно?невеликий качан білокачан-

ної капусти3 стебла селери2 кисло-солодких яблука0,5 шт. лимонапучок кропу2 ст. ложки рослинної олії0,5 ч. ложки цукрусіль за смаком

Як приготувати?Капусту тонко нашаткуйте.

Селеру наріжте тонкими ски-бочками. Подрібніть кріп. Яблу-ка очистіть від шкірки і насін-ня, наріжте соломкою і відразу ж полийте лимонним соком, щоб вони не потемніли.

Капусту викладіть в салат-ницю, посоліть, додайте цукор, перемішайте, трохи примніть руками, щоб вона пустила сік. Злийте капустяний сік.

Потім додайте до капусти се-леру, яблука і кріп. Заправте олією і перемішайте. Готово!

БАКЛАЖАНИ З ГРИБАМИ ТА ЦИБУЛЕЮ

Що потрібно?400 г баклажанів80 г грибів 200 г помідорів1 ріпчаста цибулина10 г зелені кропу 2 ст. ложки вершкового масла2 ст. ложки борошна 3-4 ст. ложки сметани сіль, перець за смаком

Як приготувати?Баклажани очистити і наріза-

ти кружечками. Помідори теж нарізати кружечками. Все по-солити, поперчити, обваляти в борошні і обсмажити на верш-ковому маслі з обох сторін.

Нарізати і обсмажити цибу-лю, додати нарізані гриби, тро-хи загасити. Залити сметаною, довести до кипіння.

Викласти на тарілку шарами: обсмажені баклажани і помідо-ри, зверху – цибулю з грибами. Посипте страву зеленню кропу.

СМАКУЄ ВЛІТКУ!

Поруч з будинком добре посадити яблуню. Це жіноче дерево, воно да-рує слабкій статі силу і красу. Жіно-чим деревом вважалася і горобина. Її потрібно садити так, щоб дерево було видно з вікон будинку. Близь-ко до будинку горобину краще не садити. Її квіти мають неприємний специфічний запах.

Березу здавна наділяли цілющи-ми і магічними силами. Вважаєть-ся, що береза біля будинку відганяє погані сни, дає здоров’я і душевні сили. Вона годиться для садівлі бли-

зенько з будинком. Її мереживне листя не затуляє світло, а тільки розсіює сонячні промені.

Таким же корисним деревом вва-жається модрина. Вона заспокоює, відновлює душевні сили. А ще мо-дрина дуже гарна, особливо восени.

Санітаром вважають тополю. Це дерево вбирає всі забрудники з по-вітря і очищає його. Тополю кра-ще садити біля паркану, адже вона може вирости дуже високою.

Добра прикмета – виростити біля будинку вишню: вона красиво цві-те і рясно плодоносить. Дерево не-вибагливе, не вимагає особливого догляду.

А от до ялини у дворі потрібно ставитися обережно. Народні зна-вці кажуть, що на ділянці не пови-нно бути парне число ялин. Також їх не можна висаджувати в ряд, інакше в будинку оселиться біда.

БЕРЕЗА ВІДГАНЯЄ ЗЛІ СИЛИ, А ТОПОЛЯ ОЧИЩАЄ ПОВІТРЯ

Які саме дерева садити на ділянці, щоб вони при-носили не тільки красу, а й удачу? Існує безліч повір’їв відносно того, які рослини краще садити біля будинку.

ВЕСІЛЬНИЙ СЕЗОН: КОЛИ КРАЩЕ ВИХОДИТИ ЗАМІЖ?

За народними прикметами, одруження в липні означає, що молоду сім’ю чекає повсякденна праця. Всього буде порівну: і щасливих, і гірких хвилин. Серпень – вдалий місяць для весіль. Молодят чекає міцний союз. Однак у селах застерігають, що не можна грати весілля під час Успенсько-го посту: з 14 по 27 серпня.

У прикмети можна вірити і не вірити. Головне пам’ятати – щасливий шлюб – це взаємна любов між чоловіком і жінкою, взаєморозуміння і гар-монія в усіх сферах життя.

Найкращим часом для весіль є літо. Святкувати можна на відкритому повітрі, стіл урізно-манітнити фруктами. Сучасну традицію – після весілля ви-рушати у весільну подорож – найкраще здійснити саме в літній період.

ФОТОФАКТ