1 НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА МИХАЙЛЮК ІННА ВОЛОДИМИРІВНА УДК 159.946.3:808.56:005.336.2(043.5) ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ДІАЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Київ – 2017
26
Embed
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ...psychology-naes-ua.institute/files/pdf/avtoreferat... · 2018-05-28 · Статистичний аналіз
This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Transcript
1
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА
МИХАЙЛЮК ІННА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 159.946.3:808.56:005.336.2(043.5)
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ДІАЛОГІЧНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ
19.00.07 – педагогічна та вікова психологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ – 2017
2
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України,
лабораторія методології і теорії психології
Науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент Зливков Валерій Лаврентійович, Інститут
психології імені Г. С. Костюка НАПН України, лабораторія методології і теорії
психології, завідувач
Офіційні опоненти:
доктор психологічних наук, професор Кузікова Світлана Борисівна, Сумський
державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, кафедра психології,
завідувач
кандидат психологічних наук, Куліш Віктор Іванович, Центральноукраїнський
державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, кафедра
практичної психології, старший викладач
Захист відбудеться 19 грудня 2017 р. о 1300
годині на засіданні спеціалізованої
вченої ради Д 26.453.02 в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України за
адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені
Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.
Автореферат розісланий 18 листопада 2017 р.
Заступник голови
спеціалізованої вченої ради О. М. Кокун
3
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. У сучасних умовах політичних, економічних,
соціокультурних трансформацій, динамічного розвитку інформаційних технологій,
технологізації й комерціалізації психологічної галузі все нагальнішими постають
питання якості надання психологічних послуг, а відтак і професійної підготовки
майбутніх психологів, їх конкурентоздатності на національному та міжнародному
ринках праці, ключовим показником якої є оволодіння діалогічною компетентністю
як однією з фундаментальних професійно значущих інтегральних якостей фахівця
психологічного профілю. Враховуючи тенденцію сучасних запитів психологічної
науки та практики, досягнення високого рівня діалогічної компетентності майбутніх
фахівців у процесі професіоналізації обумовлює їх здатність до професійної
діалогічної взаємодії та вирішення широкого кола особистісних і міжособистісних
проблем, що постають перед сучасним суспільством. Зважаючи на це, необхідність
формування діалогічної компетентності майбутніх психологів у системі професійної
освіти набуває пріоритетного значення.
Розгляд проблеми діалогічної компетентності здійснюється на перетині
загальних наукових проблем – діалогу та компетентності.
Проблемі діалогу присвячена велика кількість вітчизняних і зарубіжних
досліджень, що мають міждисциплінарний характер і вивчаються на філософському
Аналіз наукової літератури свідчить, що за досить широкого звернення до
вивчення поняття діалогічна компетентність наукові позиції авторів дають змогу
лише торкнутись до розуміння означеного феномену. У контексті даної проблеми
заслуговують на увагу праці (А.М.Акулін, М.Р.Мінігалієва).
Разом із тим, лишаються поза увагою особливості формування діалогічної
компетентності, передусім у майбутніх психологів. За таких умов актуалізується
проблема більш поглибленого наукового осягнення можливостей формування
діалогічної компетентності майбутніх психологів у процесі їх професійної
підготовки. Очевидна актуальність цієї проблеми та її недостатня наукова
розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Психологічні
чинники формування діалогічної компетентності майбутніх психологів».
4
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає основним напрямам досліджень НАПН України, проведених у рамках комплексних науково-дослідних тем: «Психологічні умови становлення професійної ідентичності особистості» (державний реєстраційний номер 0111U000357); «Методологічні закономірності формування автентичності фахівців соціономічних професій» (державний реєстраційний номер 0115U000801), які виконувались у лабораторії методології та теорії психології Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України (протокол № 11 від 29.11.2012 р.) та узгоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 23.04.2013 р.).
Об’єкт дослідження – діалогічна компетентність майбутніх психологів. Предмет дослідження – психологічні чинники формування діалогічної
компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки. Мета дослідження полягає у теоретичному та експериментальному
визначенні психологічних чинників формування діалогічної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки.
залежить від комплексу зовнішніх (застосування діалогічного підходу до організації навчання у вищій школі, дотримання діалогічної стратегії у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців, використання студентами-психологами ефективних форм діалогічної взаємодії у контексті професійного навчання та міжособистісного спілкування) та внутрішніх чинників (здатності майбутніх фахівців до самопізнання, емпатійності, конгруентності, рефлексивності);
2) впровадження у навчальний процес програми соціально-психологічного тренінгу спрямованого на розвиток визначених внутрішніх чинників (самопізнання, емпатійності, конгруентності, рефлексивності) сприятиме формуванню діалогічної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки.
Завдання дослідження: 1. На основі аналізу теоретичних та емпіричних досліджень обґрунтувати
сучасний підхід до вивчення проблеми діалогічної компетентності. 2. Виокремити психологічні чинники формування діалогічної компетентності
майбутніх психологів. 3. Розробити концептуальну структурно-функціональну модель діалогічної
компетентності психолога. 4. Дослідити рівень сформованості структурно-функціональних компонентів
діалогічної компетентності майбутніх психологів залежно від їх соціально-демографічних характеристик.
5. Зʼясувати особливості впливу психологічних чинників на рівень сформованості діалогічної компетентності майбутніх психологів.
6. Розробити та апробувати програму соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на формування діалогічної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки.
Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження
стали загальні принципи психологічної науки (детермінізму, відображення,
активності, розвитку, системно-структурного підходу та ін.).
5
У дослідженні діалогічної компетентності ми спиралися на культурологічні
концепції діалогу (М.М.Бахтін, В.С.Біблер, М.Бубер) та розвиток їхніх поглядів у
сучасній вітчизняній психології в працях (Г.О.Балл, Г.В.Дьяконов, З.С.Карпенко,
В.Ф.Литовський, С.Д.Максименко), принципи діалогічного підходу (Г.О.Балл,
та операційно-поведінкового (р<0,01) компонентів діалогічної компетентності ніж
психологи чоловічої. Встановлено рівень сформованості діалогічної компетентності
в цілому та її структурних компонентів залежно від курсу навчання майбутніх
психологів. Констатовано, що у студентів першого курсу переважає вищий рівень
сформованості діалогічної компетентності в цілому (р<0,05) та її структурних
компонентів, а саме аналітико-прогностичного (р<0,05) й мотиваційно-ціннісного
(р<0,05) ніж у студентів третього курсу.
Згідно виміру показників рівнів сформованості функціональних компонентів
діалогічної компетентності майбутніх психологів, зокрема Я-компетентності
(розуміння себе як учасника діалогу), використано методику діагностики
міжособистісних взаємин Т.Лірі (модифікований варіант Л.М.Собчик), виявлено
12
переважаючий стиль міжособистісних взаємин майбутніх психологів. Встановлено,
що у більшості досліджуваних переважає стиль міжособистісної поведінки, котрий
не сприяє успішній професійній взаємодії, а саме «домінування-агресивність»,
«підкорення-дружелюбність», «підкорення-агресивність. При цьому, статистично
значущих відмінностей у розумінні майбутніми психологами індивідуального стилю
міжособистісної поведінки залежно від статі та курсу навчання за дисперсійним
аналізом не виявлено (р>0,05).
З метою дослідження компетентності-в-Іншому (розуміння Іншого у контексті
діалогічної взаємодії), констатовано середній рівень комунікативної інтерактивності
у досліджуваних майбутніх психологів, використано методику перцептивно-
інтерактивної компетентності (модифікований варіант М.П.Фетіскіна). За
результатами дисперсійного аналізу на рівні тенденції виявлено рівень вираженості
взаєморозуміння як складової перцептивно-інтерактивної компетентності майбутніх
психологів залежно від статі. Доведено, що майбутні психологи жіночої статі мають
вищий рівень взаєморозуміння у контексті перцептивно-інтерактивної взаємодії ніж
психологи чоловічої. Встановлено статистично значущі відмінності показників
взаємопізнання залежно від курсу навчання, студенти третього курсу більше
орієнтовані на взаємопізнання у контексті перцептивно-інтерактивної взаємодії ніж
студенти першого курсу (р<0,05). На підставі кластерного аналізу констатовано
низький та середній рівень у більшості майбутніх психологів ставлення до Іншого, використано методику діагностики ставлення до Іншого (авторську розробку за
принципом семантичного диференціалу), здійснено статистичну оцінку її надійності
та валідності, методами, відповідними до психометричних вимог. З цією метою
проведено кореляційний та факторний аналіз. За результатами дисперсійного
аналізу встановлено гендерні відмінності у ставленні майбутніх психологів до
Іншого. Виявлено, що майбутні психологи жіночої статі мають вищий рівень
ставлення до Іншого в цілому (р<0,01), потреби в Іншому (р<0,05), інтересу до
Іншого (р<0,01) та емоційного ставлення до Іншого (р<0,01) ніж психологи
чоловічої. Констатовано відмінності у ставленні майбутніх психологів до Іншого
залежно від курсу навчання, студенти першого курсу мають вищі показники ставлення
до Іншого в цілому (p<0,01), так і за окремими показниками: потребі в Іншому (на рівні
тенденції), інтересу до Іншого (p<0,01), емоційного ставлення (p<0,05) та оцінного
ставлення (p<0,05) ніж студенти третього курсу. Виявлено, що значна кількість
майбутніх психологів характеризується недостатнім, переважно дуже низьким та
заниженим, рівнем сформованості емпатії, використано методику діагностики рівня
емпатійних здібностей В.В.Бойко. За результатами дисперсійного аналізу
констатовано статистично значущі відмінності згідно показників емпатії майбутніх
психологів залежно від статі. Доведено, що майбутні психологи жіночої статі мають
вищий рівень вираженості інтуїтивного каналу емпатії (р<0,05) ніж психологи
чоловічої. Встановлено статистично значущі відмінності у показниках емпатії
майбутніх психологів залежно від курсу навчання, студенти першого курсу мають
вищі показники емоційного каналу емпатії (р<0,01) ніж студенти третього курсу.
13
У результаті дослідження компетентності-у-ситуації (розуміння ситуації
діалогічної взаємодії) констатовано недостатній рівень діалогічно орієнтованих
психологів у розумінні ситуації професійної взаємодії, використано опитувальник
діалогічної орієнтації психолога Т.О.Флоренської. При цьому статистично значущих
відмінностей згідно орієнтації майбутніх психологів у розумінні ситуації
професійної взаємодії залежно від статі та курсу навчання за дисперсійним аналізом
не виявлено (р>0,05). Натомість встановлено слабку тенденцію, за критерієм χ2 –
майбутні психологи жіночої статі більше зорієнтовані на гуманістичний та
діалогічний типи ніж психологи чоловічої. Водночас психологи чоловічої статі дещо
більше зорієнтовані на технологічний тип ніж психологи-жінки.
Таким чином, констатувальне дослідження засвідчило недостатній рівень
сформованості структурно-функціональних компонентів діалогічної компетентності
майбутніх психологів, що зумовило потребу у їх подальшому формуванні в системі
фахової підготовки у вищому навчальному закладі.
На третьому етапі емпіричного дослідження досліджено психологічні
котра застосувалась на першому етапі констатувального дослідження. На третьому
етапі дослідження здійснено спробу за допомогою розробленого інструментарію
змінити інструкцію та оцінити ступінь орієнтації викладачів ВНЗ на діалогічний
підхід у професійній підготовці майбутніх психологів. Дослідженням було охоплено
40 викладачів, котрі оцінювали власний підхід щодо можливості формування
діалогічної компетентності майбутніх психологів в процесі професійної підготовки.
Дослідження зовнішніх чинників показало недостатній рівень орієнтації викладачів
на діалогічний підхід у підготовці студентів-психологів. Про що вказує недостатній
рівень усвідомлення ефективності різних форм навчання по формуванню діалогічної
компетентності майбутніх психологів. В той час як застосування діалогічного
підходу можливе у будь-якій формі професійного навчання як невід’ємної складової
успішної діалогічної взаємодії викладача та студентів. Встановлено необхідність
психологічної підготовки викладачів до діалогічного підходу у системі ВНЗ.
Дослідження внутрішніх чинників здійснювалось у контексті з’ясування впливу
функціональних компонентів на діалогічну компетентність (структурні компоненти) та виявлення між ними достовірного взаємозв’язку. З цією метою було використано
процедуру дисперсійного аналізу та встановлено достовірний вплив функціональних
компонентів на діалогічну компетентність (структурні компоненти). У межах
окресленого проблемного поля ми показали як внутрішні чинники (здатності
майбутніх фахівців до самопізнання, емпатійності, конгруентності, рефлексивності)
виявляються через функціональні компоненти (Я-компетентність (розуміння себе як
учасника діалогу), компетентність-в-Іншому (розуміння Іншого у контексті
діалогічної взаємодії), компетентність-у-ситуації (розуміння ситуації діалогічної
взаємодії)) та здійснюють достовірний вплив на сформованість діалогічної
компетентності в цілому та її структурні компоненти.
14
Відповідно гіпотеза про психологічні чинники, котрі виокремлено у
теоретичному розділі нашого дослідження знайшла своє достовірне підтвердження в
експериментальному дослідженні.
Таким чином, дослідження психологічних чинників сформованості діалогічної
компетентності майбутніх психологів дає змогу стверджувати про недостатній
рівень сформованості зовнішніх чинників з подальшою перспективою психологічної
підготовки викладачів до діалогічного підходу у системі ВНЗ й достовірний вплив
внутрішніх чинників на діалогічну компетентність в цілому та її структурні
компоненти. Крім того, виникає необхідність впровадження у навчальний процес
програми соціально-психологічного тренінгу спрямованого на розвиток визначених
внутрішніх чинників, котрі згідно вищеозначеного, здійснюють відповідний вплив
на сформованість діалогічної компетентності та її структурних компонентів.
У третьому розділі – «Психологічні чинники формування діалогічної
компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки» –
окреслено загальну стратегію формувального експерименту, розкрито зміст і структуру
програми соціально-психологічного тренінгу формування діалогічної компетентності
майбутніх психологів та результати її експериментального впровадження.
Формувальний експеримент було проведено впродовж 2014–2015 рр.
У дослідженні взяли участь 96 студентів-психологів першого та третього курсу
психолого-природничого факультету Рівненського державного гуманітарного
університету, з яких 48 осіб склали експериментальну групу та 48 – контрольну
групу (ЕГ1-24 студенти першого курсу, ЕГ2-24 студенти третього курсу, КГ1-24
студенти першого курсу, КГ2-24 студенти третього курсу). У експериментальній
групі впроваджувалася спеціальна програма соціально-психологічного тренінгу,
спрямованого на формування діалогічної компетентності майбутніх психологів. В основу побудови програми було покладено положення та техніки
відповідного спрямування запропоновані у працях (М.В.Бадалова, В.Ю.Большакова,