1 місто Вінниця Мальовнича Вінниця – столиця краю Територія – 6868 га Кількість населення – 365,6 тис. осіб Відстань від Вінниці до Києва автошляхами – 252 км. Річка: Південний Буг Адміністративний центр області – у 1923 р. місто стає центром округу, а з 1931 р. і до нинішнього часу - адміністративним центром утвореної Вінницької області. Телефонний код: 80432 Великий герб м.Вінниці Малий герб м.Вінниці Мапа м.Вінниці Перлина Поділля, окраса Подільського краю, мальовнича, місто-парк. І все це про місто Вінницю, яке розкинулося вздовж крутих берегів Південного Бугу. Місто Вінниця та його околиці розташовані в межах Волинсько - Подільського кристалічного масиву, прикритого четвертинними відкладеннями пісків, глин, вапняків та мергелів. Перемішуючись із залишками рослинного світу, вони утворили родючі чорноземні ґрунти. Фундамент цього масиву складається з найдавніших порід: гранітів, гнейсів, сієнітів, які в ряді місць виходять на поверхню та являють собою цінний будівельний матеріал. Місто розташовано в 260 км (автомобільний шлях) від столиці України - міста Києва, в 429 км від міста-порту Одеси, в 369 км від Львова. Це сприяє встановленню Площа Гагаріна - вхід до парку ім.Горького
39
Embed
місто Вінниця - irp.vn.ua_ata/data/24.pdf · Мальовнича Вінниця – столиця краю Територія – 6868 га Кількість населення
This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Transcript
1
місто Вінниця Мальовнича Вінниця – столиця краю
Територія – 6868 га
Кількість населення – 365,6 тис. осіб
Відстань від Вінниці до Києва автошляхами – 252 км.
Річка: Південний Буг
Адміністративний центр області – у 1923 р. місто стає центром округу, а з 1931 р. і до нинішнього часу - адміністративним центром утвореної Вінницької області.
Телефонний код: 80432
Великий герб м.Вінниці
Малий герб м.Вінниці
Мапа м.Вінниці
Перлина Поділля, окраса Подільського краю, мальовнича, місто-парк. І все це про місто Вінницю, яке розкинулося вздовж крутих берегів Південного Бугу.
Місто Вінниця та його околиці розташовані в межах Волинсько - Подільського кристалічного масиву, прикритого четвертинними відкладеннями пісків, глин, вапняків та мергелів. Перемішуючись із залишками рослинного світу, вони утворили родючі чорноземні ґрунти. Фундамент цього масиву складається з найдавніших порід: гранітів, гнейсів, сієнітів, які в ряді місць виходять на поверхню та являють собою цінний будівельний матеріал.
Місто розташовано в 260 км (автомобільний шлях) від столиці України - міста Києва, в 429 км від міста-порту Одеси, в 369 км від Львова. Це сприяє встановленню
Площа Гагаріна - вхід до парку ім.Горького
2 тісних економічних зв’язків, як з сусідами, так і з більш віддаленими торговими партнерами.
Місто Вінниця знаходиться на 49 градусі північної широти, тобто в середніх широтах, що визначає помірність її клімату. Для міста характерне тривале не спекотне літо з достатньою кількістю вологи та порівняно коротка не сувора зима.
Щедра земля і сприятливий клімат зумовили заселення людьми території нинішнього міста з прадавніх часів. Започаткування літопису Вінниці з 1363 р. пов’язане з намаганням Великого Литовського князівства утвердити своє володарювання на Поділлі після розгрому татаро-монголів.
Історія міста невід’ємна від історії українського народу, який упродовж усього життя боровся за право бути володарем своєї землі. Нелегко жилося нашим предкам під час міжусобних війн у Литовському князівстві, 30 спустошливих нападів татар зазнала Вінниця з 1400 до 1569 рр. Але й за цих важких умов місто розвивалося як економічний і культурний осередок. Найдавніша згадка про вінничанина, студента Краківського університету відома з 1469 р., а про першого ремісника – з 1508 р. У 1545 р. у Вінниці налічувалося 273 будинки, через сім років - 429. Зі спорудженням у 1558 р. нової фортеці на острові Кемпа виникло «Нове місто» на правому березі Південного Бугу і продовжувало розвиватися «Старе місто» на лівому.
За Люблінською унією Вінниця входила до складу Польщі і з 1598 р. була центром Брацлавського воєводства. Про її відчутну роль у господарському житті краю засвідчують надані у 1580, 1593 і у 1634 рр. привілеї безмитної торгівлі на всій території польсько-литовської держави і утвердження Магдебурзького права у 1640 р.
Важливі процеси у ті роки протікали в духовному житті її мешканців. Католики у 1617 та 1624 рр. завершили будівництво двох монастирів, у 1642 р. відкрили єзуїтський колегіум. Серед православних віруючих наростала популярність вінницького братства Кузьми й Дем’яна, яке з останньої чверті XVI ст. утримувало українську братську школу. Завдяки зусиллям відомого діяча культури Петра Могили та брацлавського підсудка Михайла Кропивницького у 1632 р. відкрито православний колегіум.
Визначальною подією цього століття в історії міста був розгром польського війська у березні 1651 р. козацькими полками під проводом славетного Івана Богуна. У 1643 та 1653 рр. Вінницю відвідував Богдан Хмельницький.
Після приєднання Правобережної України до Росії і утворення Подільської губернії у 1797 р. місто стає центром Вінницького повіту, а на початку 1798 р. у ньому запроваджено «Городовое положение», а по всій території Росії воно впроваджувалося лише після 1801 р. З цих часів помітне поступове зростання міста, і в 1860 р. у ньому вже налічувалось 10 тис. жителів, 5 шкіл, лікарня, 190 крамниць. Працював театр.
Важливим стимулом подальшого розвитку міста стало будівництво Києво-Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин – Здолбунів, завдяки чому відкрились можливості безпосередніх зв’язків з Києвом, Одесою, Москвою, Петербургом, а також Польщею. За останні 40 років XIX ст. Вінниця зросла майже у три з половиною рази. Їй належало перше місце в Подільській губернії за розміром товарообігу.
Відчутно змінювалось місто на початку XX ст. У 1911 р. побудовано першу чергу водогону, встановлено електроосвітлення. 1912 р. відкрито трамвайне сполучення району Замостя з центром міста, завершено будівництво суперфосфатного заводу.
1914 р. Вінниця стає адміністративним центром Подільської губернії.
Бурхливі події відбувались у місті протягом 1917-1918 рр. Владу утримували революційні комітети робітничих та солдатських депутатів, ставленики австро-угорських військ, денікінської
3 армії. Між тим у готелі «Савой» у центрі міста тимчасово перебував уряд Української Народної Республіки.
У 1923 р. місто стає центром округу, а з 1932 р. і до нинішнього часу - адміністративним центром утвореної Вінницької області.
Непоправних втрат зазнало місто у роки репресій комуністичного режиму. Та найбільш спустошливої шкоди йому завдали німецькі окупанти, які встановили у Вінниці особливий режим у зв'язку з розміщенням неподалік ставки «Вервольф». Під час війни 1941-1945 рр. кількість жителів із 100 тисяч скоротилась до 27 тис., із 50 –ти промислових підприємств вціліли лише 10, повністю було зруйновано 1880 житлових будинків. Героїчними зусиллями вінничан та посланців інших регіонів країни наприкінці 1948 р. майже повністю була відбудована промисловість міста, а у подальші роки в обласному центрі потужно розвивались електронна, радіотехнічна та металообробна та інші галузі.
У 1972 р. у місті утворено три райони: Ленінський, Замостянський та Староміський.
З проголошенням Україною суверенності, внаслідок пробудження потужних демократичних сил Вінниця стала третім містом в Україні, у якому на головній площі з офіційної згоди місцевої влади замайорів синьо-жовтий прапор. Нині Вінниця розкинулась впродовж 12 кілометрів на обох мальовничих берегах Південного Бугу. Вона постійно зростає, стає ошатнішою, набуває європейських рис.
У нових економічних, соціальних та інших нинішніх умовах Вінниця продовжує поступово розвиватись як промисловий та адміністративний центр області, органічно пов’язаний з іншими регіонами держави.
Нині у Вінниці діють відомі далеко за межами України національний медичний та технічний, державний педагогічний та аграрний університети. В них щорічно здобувають освіту біля 900 зарубіжних студентів майже з усіх континентів світу. Науковий потенціал міста доповнюють 5 інститутів, 10 середніх спеціальних закладів, 9 науково-дослідних інститутів, 10 самостійних проектно-конструкторських організацій та 2 науково-конструкторські підрозділи.
На основі колишнього санаторію Військово-Повітряних сил утворено Головний лікувально-діагностичний, експертно-реабілітаційний та науково-методологічний військово-медичний центр Військово-Повітряних сил України, у якому створено відділення аерокосмічної медицини, впроваджено складні лікувально - реабілітаційні прийоми та методики.
У ході реформування економіки міста помітно вирізнились галузі легкої та переробної промисловості. Унікальністю продукції та досягненням рівня світової якості відзначається завод «Кристалл», де виготовляють діаманти круглої форми 57 гранями, які користуються широким попитом у багатьох країнах світу. Відомі і визнані у багатьох країнах світу швейні вироби фабрик «Володарка» та «Поділля». Далеко за межами регіону відомі продукти харчування виробництва українсько-австрійського підприємства «Поділля-ОБСТ», продукція українсько-іспанської фармацевтичної фірми «Сперко-Україна», сучасні вироби і блоки для житлового і промислового будівництва спільного українсько-канадського підприємства «Новолакс» та інших.
Впродовж багатьох років на Європейському континенті користуються попитом гідравлічні насоси і системи для сільськогосподарської та іншої техніки виробництва акціонерного товариства «Вінницький завод тракторних агрегатів». Вінницька державна картографічна фабрика продовжує забезпечувати поліграфічною продукцією не лише Україну, а і країни ближнього зарубіжжя. На внутрішньому ринку помітно зростає конкурентоспроможність продуктів харчування виробництва ТОВ «АВІС», «Вінницької харчосмакової фабрики» та «Олійно-жирового комбінату».
У ході реалізації стратегічного плану економічного та соціального розвитку міста на 2002-2010 роки відкриваються широкі перспективи для інвестування започаткованих міською владою заходів
4 енергозбереження на підприємствах комунальної власності, будівництва та реконструкції житлового фонду та інших напрямків життєдіяльності міста.
Туристичні перлини міста, які варто відвідати
Розпочніть свою туристичну мандрівку Вінницею з головної вулиці – Соборної. Тут майже кожний будинок має власну і неповторну історію. Зупиніться в її центрі і зверніть увагу на приміщення Вінницької обласної універсальної бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва, проект якого на початку ХХ ст. підготував головний архітектор міста Г.Г. Артинов.
До речі, всього у місті збереглося 30 будинків, створених Григорієм Артиновим. З’ясовано, що перший міський архітектор брав участь у будівництві 39-ти об’єктів міста, хоча і ця цифра не є остаточною.
Сьогоднішнє архітектурне обличчя Соборної досить важко уявити без таких його споруд як, міський театр (1910 р.), приміщення 2-ї школи (1900 р., колишня жіноча міністерська гімназія), будинок судових установ (1911р., колишнє приміщення окружного суду та міської управи), магазин «Лікарські рослини» (будинок Райхера), готель «Україна» (колишній готель «Савой», будівля 1912 р.) Вінницька товарна універсальна біржа і Торгово-промислова палата (1911 р., колишня міська Дума) тощо.
В пояснювальній записці до проекту бібліотеки Артинов відмічав, що в якості зразка він брав американські бібліотеки, з точки зору «найкращих засобів зберігання книжкових скарбниць і надання публіці можливості вільно користуватись ними».
Нині Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А.Тімірязєва, яка нещодавно відзначила 100-літній ювілей з часу свого заснування, є перлиною міста, центром культури, науки і духовності, скарбницею знань. Відвідавши книгозбірню, ви познайомитеся з її славною історією, яка розпочалася далекого 1907 р. Поринете у світ стародруків, адже за шлях довжиною в століття тут сформовано і збережено унікальний фонд рідкісних і цінних видань. Серед яких – інкунабули і палеотипи, книги кирилівського шрифту ХУІІІ – першої чверті ХІХ ст., прижиттєві і рідкісні видання творів класиків української, російської та світової науки, літератури і мистецтва, політичних і громадських діячів, українські та російські видання 1917 р., періоду громадянської війни, рідкісні періодичні видання, альманахи і збірники. Доторкнетеся до однієї з найвідоміших інкунабул-велетнів – «Книги хронік» (Нюрнберг, 1493), яка ілюстрована численними гравюрами із зображенням біблейських і середньовічних міст, портретами історичних діячів від початку світу. Побачите неперевершені шедеври поліграфічного мистецтва: «ельзевіри», ілюстровані видання, мініатюрні та книги – велетні, а також незвичайні зразки палітурного мистецтва. Тут зберігаються і фрагменти особистих бібліотек графа Л.П.Гейдена, В.П.Дезіна, К.Подвисоцького, книги з автографами С.Потоцької, Й. де Вітте, С.Стемповського. Гордісю бібліотеки є книги, що побачили світ у друкарнях таких відомих видавців, як Блокгауз та Ефрон, Вольф, Глазунов, Мамонтов, Маркс, Павленков, Плавильщиков, Ситін, Соскін та ін.
Шанують і пам’ятають у бібліотеці ім’я Н.А. Борщевської, яка за часів фашистської окупації, ризикуючи власним життям, зберегла в підземних сховищах Мурів цінні видання.
Завітавши до бібліотеки, вас полонить гармонійне поєднання старовини і сучасності. Сьогодні обласна книгозбірня – культурний, науковий, освітній, краєзнавчий центр Вінниччини, де активно впроваджуються новітні інформаційні технології.
Найулюбленішим місцем представників вінницької інтелігенції є місцевий академічний музично-драматичний театр імені М. Садовського, побудований Григорієм Артиновим у 1910 р. і частково
Вінницька обласна універсальна наукова
бібліотека ім.К.А.Тімірязєва
5 перебудований 1948 р. Це окраса нинішнього міста, осередок мистецького життя, де побутує високе, вічне і неповторне.
Спочатку на його сцені виступали заїжджі актори, але в 1920 р. Гнат Юра заснував тут стаціонарний драматичний театр, у складі якого були Амвросій Бучма, Олексій Ватуля, Володимир Сокирко, Феодосія Барвінська та інші. Та в 1923 р. театр переїжджає до Харкова, а в 1926 – до Києва. Нині це уславлений театр імені Івана Франка.
Теперішній Вінницький академічний театр – один з найкращих обласних театрів України. На його сцені ставляться вистави різних жанрів, репертуар надзвичайно різноманітний і заслуговує на повагу. Акторська трупа часто виїздить на гастролі, особливо в західні регіони України. На своїй же сцені актори радо зустрічають своїх колег з різних куточків світу. Одним словом, театральне та гастрольне життя у Вінниці вирує. Не вірите – завітайте до театру і переконаєтеся.
Приверне вашу увагу і триповерховий будинок колишньої міської Думи (1911 р.), що біля перетину вулиць Соборної та Козицького, збудований архітектором в «новогрецькому» стилі. Масивні канілеровані напівколони доричного ордера, що несуть своєрідно трактований фронтон, великий малюнок «грецького» парапету сусідять із високими прямокутниками вікон нової архітектури, над якими поміщені міські герби: «золота уда» і «два мечі натурального виду», які, однак, мають вид шаблі. По кольоровому рішенню інтер'єрів весь будинок називався колись «білим залом». Воно пам'ятне радянським революційним минулим: 17 січня 1918 р. тут була проголошена Радянська влада.
Віддалік на розі стоїть його знаменитий будинок – колишній готель «Савой», який і сьогодні прикрашає місто. Це - еклектична по своєму архітектурному рішенню споруда, що відрізняється ретельним проробленням дрібних деталей. Усе покликано підкреслити «розкіш» готелю. Шостий поверх був мансардним. Меморіальна дошка нагадує про часи громадянської війни: у березні 1919 р. тут містився штаб Першої Української Радянської дивізії, якою командував Н.А.Щорс.
Вище по вулиці Козицького, забудованої респектабельними дохідними будинками, на розі зеленого скверу стоїть величезна вежа із червоної цегли. З її верхньої площадки все місто видне як на долоні.
Побудована на початку ХХ ст. водонапірна башта, з годинниками й пожежним постом, - мовчазний свідок всіх бур сторіччя... Зараз тут знаходиться музей воїнів-афганців. Виставкові експонати включають фото, листи та інші предмети дають уявлення про солдатів міста Вінниці, що брали участь у війні в Афганістані.
У сквері біля підніжжя вежі - вінницький меморіал героїв революції, громадянської й Вітчизняної воєн. Тут же - могила соратника В. И. Леніна по петербурзькому «Союзу боротьби за звільнення робітничого класу» Петра Запорожця.
Відвідайте меморіал у вихідні, щоб побачити, як місцеві наречені в білих сукнях кладуть квіти тим, хто загинув під час Другої світової війни.
Вінницький обласний академічний український музично-драматичний
театр ім. М. Садовського
Вінниця. Колишній готель «Савойя»,
зараз - готель «Україна»
6 Поруч, на одному з будинків вулиці Грушевського, установлена меморіальна дошка: в 1925 -1927 роках тут жив герой громадянської війни комкор Ян Фабрициус.
Цікаві й сусідні будинки: один у стилі бароко, інший в стилі модерн із реалістично виконаним барельєфом, що зображує полювання Діани.
Еклектичний по своєму архітектурному вигляду великий будинок у кілька поверхів під крутим берегом Бугу, на самому початку вулиці Козицкого, але при його зведенні були використані прогресивні досягнення будівельної техніки початку XX ст.: залізобетон, сталь, бут і цегельна кладка. Будинок побудований для багатого одеського купця грека Кумбари, чиє ім'я збереглося в назві популярного вінницького пляжу.
Мандруючи Соборною, обов’язково відвідайте Вінницький обласний краєзнавчий музей, що міститься в реконструйованих історичних Мурах. Колекція музею нараховує понад 90 тис. унікальних предметів з природи, історії, археології та етнографії краю.
За останні роки вона значно поповнилась унікальними предметами, серед яких знахідки світового значення, що надійшли до музею в результаті археологічних відкриттів 1984-
1992 рр. Одне із поховань, виявлених біля с. Пороги Ямпільського району, належало сарматському вождеві (І ст. н. е.).
Прекрасні золоті ювелірні вироби - гривна, підвіски, браслети, поясні пряжки, зброя цього комплексу експонувалися на багатьох міжнародних виставках в Італії, Фінляндії, Німеччині. В 1986 р. біля с. Гордіївка Тростянецького району знайдено найдревніше золото України (епоха бронзи, вік курганів - 3-3,5 тис. років). В 1992 р. біля села Северинівка Ямпільського району знайдено поховання сарматської жриці зі всіма атрибутами. Пам'яток такого типу в Україні за всю історію археології знайдено декілька.
Гордістю музею є надзвичайно цінна колекція, яка стала результатом розкопок і дослідження професора Кам'янець-Подільського університету І.Винокура. Це - унікальний східно-слов'янський Бернашівський ювелірний комплекс середини І тис. нової ери.
З цікавістю відвідувач огляне діораму «Розгром польсько-шляхетських військ загонами козаків на чолі з Іваном Богуном у Вінниці. Березень 1651 року». Її виготовили художники студії імені Грекова - М. І. Ананьєв, П. І. Жигмонт, Г. І. Марченко.
Цілий комплекс матеріалів розкриває тему розвитку освіти на Поділлі, окремий розділ експозиції присвячений діячам науки і культури, які жили і творили на Вінниччині. Експозиція відтворює і трагічні сторінки історії краю: голодомор 1932-1933 рр. на Поділлі, масове знищення органами НКВС людей в 1937-1938 рр. Широко представлені матеріали періоду Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.
В окрему експозицію виділені матеріали, які знайомлять відвідувачів з ремеслами, промислами, пам'ятками духовної культури вінничан. Значне місце в колекції музею займають предмети етнографії, що інформують про походження, етнічну історію, господарську діяльність, побут і культуру українців, росіян, поляків, євреїв.ібрана колекція яскравих жіночих і чоловічих сорочок, які на Поділлі вишивали з давніх-давен. В колекції широко представлений такий вид діяльності, як ткацтво, зокрема килимарство, що були невід'ємною частиною домашніх занять кожної селянської сім'ї. Складовою частиною етнографічної колекції є гончарство, яке посідало одне із провідних
Вінниця. Вінницька вежа у
сквері ім. Козицького
Вінницький обласний краєзнавчий
музей
7 місць серед народних промислів. Кераміка Поділля відрізняється красою орнаменту, колоритом і витонченістю. У колекції є предмети духовної культури - писанки, витинанки, народний малюнок, ікони. До розряду унікальних відносяться предмети, що репрезентують ковальський, кушнірський, рибальський, мисливський, бондарський промисли подолян.
Колекція музею - то духовна спадщина краю. Вона розповідає, якого ми роду, коли з'явилися на цій землі, як жили, в що одягалися, чим обробляли землю, які традиції берегли з діда-прадіда, яким богам поклонялись, як навчали і виховували дітей, як боронили рідну землю від численних завойовників. Музейна експозиція навчає, застерігає, спонукає до роздумів, примушує задуматись над вічними людськими цінностями.
На території «Мурів», неподалік обласного краєзнавчого музею, у затишному куточку розмістився Вінницький обласний художній музей, заснований 1919 р.
Шанувальників мистецтва тут чекає зустріч з надзвичайно багатою колекцією художніх цінностей з Немирівського палацу княгині М.Г.Щербатової (з роду Потоцьких), зокрема, полотнами майстрів Західної та Східної Європи XVII - XIX ст., творами знаних мистецькому загалу художників: Т. Ромбоутса, Ф. Воувермана, Е. Бертьє, М. Баччіареллі, Ж. Лампі Старшого, Р. Шустера, Б. Роде, А. Шрейєра, Л. Майє, О. Фроммеля, О.
Росліна, М. Квадаля, Г. Кюгельгена, Я. Мізевича, І. Ясинського, П. Стахевича, В. Смоковського, Л. Горовиця, Ю. Сімлера, Т. Гольпайна, І. Репіна, В. Полєнова, К. Брюллова, К. Савицького, І. Козакова, І. Світлицького, Є. Буковецького, А. Кайгородова, П. Нілуса, О. Новаківського, В. Орловського, А. Маневича, Г. Головкова та інших визначних митців, в тому числі, і сучасних.
Вагому частину збірки музею складає колекція графіки XVIII-XXст., репрезентована творами видатних майстрів: Ж.-П. Норблена, О. Орловського, К. Тінті, Д. Вольпато, Н. Орди, К. Трутовського, В. Касіяна, Г. Якутовича та ін. В музейній збірці є унікальна колекція італійської майоліки XVII ст., вироби порцелянових заводів Західної Європи, України та Росії XVII-XX ст., скульптура, старовинні меблі, багата колекція народного декоративно- ужиткового мистецтва (вишивка, ткацтво, кераміка, писанка, витинанка, різьбярство, гута, розпис), станковий народний живопис, народна ікона.
Біля цих відомих у місті і області закладів культури милує око Свято-Преображенський кафедральний собор.
Вінницький собор не завжди називався Преображенським. Перша соборна церква у Вінниці була названа на честь св. Косьми і Даміана. Початок її історії губиться у сивій давнині, коли ще сама Вінниця тільки формувалася як місто і являла собою невелику укріплену фортецю на березі р. Бог. Саме з описів цієї фортеці 1552 р. можна дізнатися, що серед дворів її мешканців був двір «попа Косьмо-Даміанівського». Отож, можна припустити, що у Вінниці або на її околицях ще тоді була церква з цією назвою, яка з кінця XVIII ст. отримала статус соборної і проіснувала до 1832 р.
Немає, напевно, такого вінничанина, який би не знав, що у його місті народився і жив відомий письменник М.Коцюбинський, але навряд чи кожний знає, що Михайло Михайлович приймав Таїнства хрещення і шлюбу саме у Преображенському соборі. Хрестив дитину у 1864 р. настоятель о. Порфирiй Вознесенський.
Мури. Вежа і стіни, 1617 р.
Свято-Преображенський
Кафедральний собор
8 ХХ ст. було чи не найважчим в житті Преображенського собору. У 1922 р. він був пограбований радянською владою. Двічі собор закривався. Перший раз у 1930 р. – тоді храм перетворили на гумовий склад, і вдруге у 1962 р., коли у церковному приміщенні розмістився спортзал.
У 80-х роках у приміщенні храму було розміщено зал органної та камерної музики, який проіснував до 1990 р., коли за рішенням обласної та міської влади собор було знову передано Церкві.
На протилежній стороні вулиці Соборної височить в усій своїй красі Католицький жіночий монастир та католицький собор Пресвятої Діви Марії Ангельскої (Капуцинів ордена св. Франціска), заснований в 1744р. Собор збудований на початку 20ст.
Повернуто його у власність католицької громади після того, як у радянський період був лекторієм.
По цій же стороні Соборної приверне вашу увагу приміщення синагоги Ліфшиця (1897р.) За радянської влади тут містилася обласна філармонія. З 1992р. будівля передана єврейській громаді міста.
Якщо вас полонять шедеври сакральної архітектури, вам обов’язково слід побачити храм святителя Миколи Чудотворця, що розташований у наймальовничішому районі Старого міста - на піднесеному гранітному плато лівобережжя ріки Південний Буг.
Церква рубана з дубових колод і являє собою чудовий зразок мистецтва подільських майстрів дерев'яного зодчества в стилі пізнього українського бароко. Це типовий для Південно-Західної України триярусний храм з галереєю, що оперізує його по всьому периметру. Особливу витонченість зрубам додають зрізані кути, що утворюють три восьмерики, які поступово звужуються догори. Зберігся традиційний напис на дверному косяку: «Старанням ктитора Антона Постельника в ім'я Отця і Сина і Святого Духа Амінь. Спорудився храм цей Святителя Христова Миколая року Божого 1746, місяця квітня 11 дня». 31 серпня того ж року храм був освячений для богослужіння. Побудований він на місці згорілого однойменного дерев'яного храму, який спалив польський полководець Чаплинський.
З вулиці Соборної легко потрапити до Вінницького центрального парку культури і відпочинку ім. М.Горького, що є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (площа 40 га). Важко уявити сьогодні місто без парку. Парк завжди чудовий в літньому, молодому вбранні зеленого листя і залитий золотим промінням весняного сонця, в сяйві іскристих наметів снігу, і в жовтогарячих кольорах красуні-осені.
Це обличчя і посмішка міста, це організатор дозвілля, вихователь і виконавець багатьох інших функцій культурно-масових заходів міста.
Відмінно працює в парку Планетарій. Бажання спостерігати зоряне небо за будь-якої погоди приваблює багатьох вінничан та гостей міста.
Протягом 40 років ансамбль «Мелодія» своїми виступами прикрашає всі загальноміські свята та урочистості.
Гарною традицією стало святкування в парку народних гулянь та свят. Такі наприклад як: Весна Визволення, День Перемоги, День Конституції та ін.
На території парку працює 40 об'єктів дозвілля: 21 атракціон та 19 ігрових автоматів.
Вінниця. Храм Пресвятої Діви Марії Ангельської
9 Вінничанам багатьох поколінь пощастило, що мають в центрі міста неповторний зелений оазис, прекрасне місце відпочинку і розваг.
А на лівому березі річки Південний Буг стоїть скромний одноповерховий будиночок, скоріше схожий на подільську «хату на дві половини», побудований в 1820-х рр. у районі, де жила вінницька біднота, - у Замості (за мостом), або ж Завальї, - будинок, який не відноситься до пам’яток архітектури. Але ім’я людини, що народилася тут в 1864 р., відоме в усьому світі. Двір перед будинком потопає у квітах, і серед них особливо виділяється «полум'яні» гвоздики; у центрі клумб - велика агава, що «цвіте, щоб умерти, і вмирає, щоб цвісти». Ці слова належать М.М.Коцюбинському, великому Сонцепоклонникові, що народився й проживав тут тридцять три роки. Тепер у будиночку письменника - музей,
заснований в 1927 р., а на вулиці Соборній, біля входу у великий будинок в офіціозному «російському» стилі - колишнє реальне училище (1890 р.) - встановлена меморіальна дошка, яка нагадує, що тут у жовтні 1891 р. видатний український письменник здавав екстерном іспит на звання народного вчителя. Вражаючі й повчальні експонати музею М.М.Коцюбинського. Літературно-меморіальний музей «великого сонцелюба», класика української літератури М.М.Коцюбинського користується великою популярністю у місцевих жителів та гостей, навколо якого гуртується та зростає творча молодь.
Музей-садиба Миколи Івановича Пирогова.
Погруддя хірургу
Музей-садиба Миколи Івановича Пирогова. Будинок.
Вінниця. Дзвіниця церкви-усипальниці Миколи Івановича
Пирогова
З Вінницею пов’язав понад 20 останніх років життя вчений, хірург, основоположник польової хірургії, засновник Російського Червоного Хреста, автор 4-томного видання «Топографічної анатомії» М.І. Пирогов, котрий у свій час врятував від гангрени знаменитого італійця Джузеппе Гарібальді. Музей-садиба М.І.Пирогова з церквою-некрополем завжди викликають велику зацікавленість з боку гостей та місцевих жителів.
Вінничани пишаються тим, що у їх місті відкривав невмирущу красу української пісні славетний М.Д. Леонтович.
Далеко за межами України відомі своєю виконавською майстерністю муніципальний хор і танцювальний колектив «Барвінок», Вінницький міський камерний хор, палітра репертуару якого включає у себе більше 200 творів – від епохи Відродження до найсучасніших хорових композицій.
За краще виконання творів духовної музики хор було удостоєно великої честі – продемонструвати виконавську майстерність на аудієнції у Папи Римського Іоанна Павла II. Колектив отримав його високу оцінку та благословення.
Літературно-меморіальний музей
М.М.Коцюбинського
10 Польща і Угорщина, Франція і Словаччина, Румунія, Австрія, Німеччина – ось перелік країн, де хор за роки свого існування гідно представляв хорове мистецтво України.
Шанувальникам музичного мистецтва припаде до душі виконавська майстерність камерного оркестру «Арката» Вінницької обласної філармонії. За роки творчої діяльності камерний оркестр «Арката» зіграв понад 650 концертів. Його слухали майже у всіх містах Вінницької області, а також у Києві, Черкасах, Хмельницькому, Житомирі, Каневі, Острозі, Кракові, Вроцлаві, Битомі, Лєжайську, Могилеві, Одесі та ін.
Вінничани з великою повагою згадують міського війта Яцька Палагенка, страченого польською шляхтою за відстоювання незалежності міста, гайдамацького ватажка Гриву, селянського філософа Семена Олійничука, відомого художника Натана Альтмана, знавця Поділля Йосипа-Антонія Ролле та, дослідника історії м. Вінниці Валентина Отамановського, письменника Михайла Стельмаха та багатьох інших, котрі вписали багато славних сторінок в історію міста.
Запрошуємо вас у подорож до Вінниці – мальовничого, зеленого міста, що розкинулося на берегах Південного Бугу, де переплелося багато культур, звичаїв, мов та традицій.
Вид на Буг з Богунових круч
Південний Буг
Саме тому Вінниця має свій власний характер, свою особливу ауру та затишну атмосферу.
Познайомтесь з цим самобутнім містом – і ви відчуєте себе бажаним гостем-родичем.
Гостинні і привітні вінничани завжди раді вас бачити і потурбуються щоб у Вінниці вам було зручно, комфортно і цікаво.
Керівник міста
Вінницький міський голова: Гройсман Володимир Борисович,
Літературно – меморіальний музей М.М.Коцюбинського
Дні прийому: щодня 10.00 – 17.00, вихідний – ср.
Адреса: м. Вінниця, вул. І.Бевза, 15
Тел.: 8 (0432) 26-32-98
Національний музей – садиба М.І. Пирогова
Дні прийому: щодня 9.00 – 17.00 вихідний – пн.
Адреса: м. Вінниця, вул. М.Пирогова, 155
Тел.: 8 (0432) 43-71-49, 43-80-16
Музей воїнів-афганців
Дні прийому: щодня 10.00 – 17.30, вихідний – пн.
Адреса: м. Вінниця, вул. Козицького, 20
Тел.: 8 (0432) 35-35-75, 35-30-19
37 Музей гончарного мистецтва ім. О. Луцишина
Дні прийому: щодня 9.00 – 18.00, вихідний – сб., нд.
Адреса: м. Вінниця, вул. Козидуба, 11 (район “Старе місто”)
Тел.: 8 (0432) 68-82-74
Музей “Мій край - Поділля” (підпорядкований МВС)
Дні прийому: щодня 10.00 – 17.00, вихідний – нд., пн.
Адреса: м. Вінниця, вул. М.Пирогова, 148
Тел.: 8 (0432) 53-68-42
Військово-історичний музей Повітряних Сил Збройних Сил України
(для проведення екскурсій іноземцям необхідний дозвіл Міністерства оборони)
Дні прийому: за домовленістю ( за 2 – 3 дні)
Адреса: м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105
Тел.: 8 (0432) 59-61-90
12. Церкви та собори
Храм Святителя Миколая Чудотворця
унікальна споруда 18 ст. збудована з дерева без жодного цвяха на гроші вінницького козацтва, знаходиться на старому місті за мостом.
Свято-Преображенський Кафедральний Собор
Адреса: м. Вінниця, вул., Соборна, 23,
Свято-Іоанно-Богословський Храм
Адреса: м. Вінниця, вул. Блюхера
Костьол капуцинів ордена св. Франциска та католицький жіночий монастир
Збудований в 1744 р., знаходиться на вул. Соборній, 12
38 13. Телефони першої необхідності
Міліція
Черговий міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області,
тел. 102, 59-33-29.
Пожежна охорона
Оперативний черговий Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій в Вінницькій області (оперативно - рятувальна служба), тел. 101, 35-53-35.
Черговий спеціаліст відділу оперативного реагування по усуненню аварійних та надзвичайних ситуацій апарату міської ради та її виконавчого комітету (диспетчер міськвиконкому), тел. 060, 61-
17-29.
Оперативний черговий Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації, тел.
67-11-35.
Медична допомога
03, Черговий диспетчер міської станції швидкої допомоги, тел. 103, 27-66-05.