УДК 82(100).09(075.3)П18
Паращич В. В.П18 Зарубіжналітература.9клас:підручникдля9класуза
гальноосвіт.навч.закл./В.В.Паращич,Г.Є.Фефілова.—Х.:Вид.група«Основа»,2017.—304c.:іл.,табл.,схеми.
ISBN9786170028921.УДК 82(100).09(075.3)
Забажаннямучнійучителіможутьскористатисябезкоштовнимелектроннимдодатком(http://book.osnova.com.ua/tests/literature-9-2017/)дляперевірки
набутихзнань,уміньінавичок; онлайнхрестоматієюзтекстамивсіххудожніхтворівзаПрограмоюзарубіжноїлітературидля9гокласу.
© ПаращичВ.В.,ФефіловаГ.Є.,2016ISBN 978-617-00-2892-1 © ТОВ«Видавничагрупа“Основа”»,2017
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказМіністерстваосвітиінаукиУкраїнивід20.03.2017р.№417)
Виданодержавнимкоштом.Продажзаборонено
Експерти,якіздійснилиекспертизуданогопідручникапідчаспроведенняконкурсноговідборупідручниківдля9класузагальноосвітніхнавчальнихзакладівізробиливисновокпродоцільністьнаданняпідручникугрифа«РекомендованоМіністерствомосвітиінаукиУкраїни»:
ШтейнбукФ.М.,доктор філологічних наук, професор кафедри теорії та історії світової літератури імені В. І. Фесенко
Київського національного лінгвістичного університету;ІсаєнкоК.П.,кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янської філології, історії культури та компаративістики Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя;
КузьмінаК.А.,доцент кафедри теорії та практики перекладу Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
Лук’янченкоС.Г.,методист КУ «Голопристанський районний методичний кабінет» Голопристанської районної ради Херсонської області
3
ЗмістВСТУПнЕСЛОВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
ШЛяХДОМРІїТАУСПІХУ—чЕРЕЗПОДОРОжКРАїнОюКниГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
УМОВнІПОЗнАчЕння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
ЛІТЕРАТУРА«нАДОЛОнІ»:ЛІТЕРАТУРнІжАнРийСТиЛІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
Перехідніявищавлітературі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
ПОДОРОжПЕРША.ПРОСВІТницТВОяКШЛяХДОСВІТЛА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
ІсторичніумовитапровідніідеїПросвітництва.Впливфілософіїналітературуйкультурудоби.Художнінапрями(просвітницькийкласицизм,просвітницькийреалізм,сентименталізм) . . . . . . . . . . . . 15ДжонатанСвіфт:співецьлюдининовогочасу—Просвітництва,майстералегорії . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24йоганнВольфґанґҐете—видатнийнімецькийієвропейськийпоетпросвітитель . . . . . . . . . . . . . . . . . 46йоганнКрістофФрідріхШиллер—виразникпросвітницькихідейсвободийсправедливості. . . . . . . . . . 57Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
ПОДОРОжДРУГА.РОМАнТиЗМ—нОВАДОбАВІСТОРІїЄВРОПЕйСьКОїЛІТЕРАТУРи . . . . . . . . . . . . 67
Романтизмяклітературнийнапряміякуніверсальнийсвітогляд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67ГенріхГейне—видатнийнімецькийпоетромантик,найбільшийлірикепохи.СпецифіканімецькогоромантизмуітворчістьГенріхаГейне . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77Англійськийромантизм.ДжорджноелҐордонбайрон—видатнийанглійськийпоетромантик,фундаторепохиновоїпоезії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114
ПОДОРОжТРЕТя.«СТОЛІТТяІСТОРІї»:ВІДРОМАнТиЗМУДОРЕАЛІЗМУ . . . . . . . . . . . . . . . 119
Взаємодіяромантизмуіреалізму. . . . . . . . . . . . . . . . . 119
4
ОлександрСергійовичПушкін—видатнийросійськийписьменник.ОсновніперіодитворчостіО.Пушкіна . . . . . 120МихайлоюрійовичЛермонтов:російськийпоет,прозаїктадраматург—«пророк»своєїепохи . . . . . . . . . . . . . . 154Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180
ПОДОРОжчЕТВЕРТА.РЕАЛІЗМ—ОСнОВнийХУДОжнІйнАПРяМУСВІТОВІйЛІТЕРАТУРІХІХСТОЛІТТя . . . . . . . . . . . 185
Оноредебальзак—найвеличнішийфранцузькийроманістпершоїполовиниXIXстоліття . . . . 191М.В.Гоголь—російськийтаукраїнськийписьменник,історик,фольклорист.Впливукраїнськоїкультуринарозвитокйоготворчості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 232
ПОДОРОжП’яТА.CВІжийПОДиХчАСУ:ДРАМАТУРГІяПОРУбІжжяXIX–XXСТОЛІТь . . . . . . . 235
«Стара»і«нова»драми.ЗмінивдраматургіїкінцяXIX—початкуXXстоліть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235ГенрікІбсен—творецьсоціальнопсихологічноїдрами . . . 240бернардШоу—одиніззасновників«новоїдрами»,борецьза«одухотворення»людинизасобамимистецтва . . . 251Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 266
ПОДОРОжШОСТА.ЛІТЕРАТУРА—МОЛОДь—чАС . . . 270
ШоломАлейхем—видатниймайстерсумногогумору . . . . 270ТворчістьРеяДуґласабредбері—одиніздивовижнихпроявівсучасноїамериканськоїкультури . . . 283РоманнеллГарперЛі«Вбитипересмішника»—класикаамериканськоїлітературиХХстоліття . . . . . . . . 296Підсумуємознаннязтеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 298
«СВІТчАРІВнийІбЕЗМЕжний…»:ПОГЛяДКРІЗьСТОЛІТТя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 300
ДОДАТОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 303
Словничоклітературознавчихтермінів . . . . . . . . . . . . . 303
5
Вступне словоЗарубіжналітература,мабуть,одинізнайцікавішихнавчаль
нихпредметівушкільнійпрограмі.Пізнаннязаконівлітературинеможливе без усвідомлення того,що з часом якісь цінності можутьзмінюватися,аякісь—залишатисявічними,безрозуміннятого, яким уявляли світ люди певної культурної доби. Розгортаючи цей підручник, ви знову, як і у восьмому класі, вирушаєтевзахопливуподорожнеосяжнимідивовижнимсвітомхудожньоїлітератури.
Світ розширить для вас свої обрії, і цього навчального року увійдуть у ваше життя яскраві, неповторні літературні герої, багатоз яких, можливо, стануть вірнимидрузями.Разом із ними ви вирішуватимете складніжиттєвіпроблеми,відкриватиметеновіістини.
цього навчального року на васчекають тривалі подорожі: до епохПросвітництва,Романтизму,Реалізмутадосучасностізїхнімивершиннимидосягненнями.
Могутність,мудрістьікрасалітературивідкриваютьсявусьомубезмежжітількипередлюдиноюосвіченоюйдопитливою,томукожен із шести розділів підручника починається біографічноюдовідкою про епоху, письменника, його батьківщину, анотацієютвору,якийвививчатимете.
Системазавданьпідручникамаєтрирівні.Різноманітні рубрики — «Теорія літератури» (ТЛ), «Культу
рологічні зв’язки» (ЕК), «Україна і світ» (УС), «Співдружністьмистецтв»(ЛК),«Літературнийринг»,«Вашакнижковаполиця»,«Онлайнбібліотека» та інші— допоможуть вам усебічно розглянутипропонованілітературнітемитапроблемийпоміркуватинадними,удосконалитисвоївміннятанавички.
Упевнені,щопідручникстаневамупригодійдопоможепідвищитирівеньключовихкомпетентностей та адекватно оцінитивласний рівень навчальних досягнень, спроектувати програмуподальшої самоосвіти, скласти список літератури для читаннявлітку.читайте!Хайнебудеувасжодногодня,коливинепрочиталибодайоднієїсторінкизновоїкниги.
бажаємовамуспіхівітількипозитивнихемоцій!
6
Шлях до мрії та успіху — через подорож Країною Книг
СучаснийанглійськийписьменникфантастнілҐейменустатті«чомунашемайбутнєзалежитьвідчитанняйуяви»розмірковуєпророльчитанняхудожньоїлітературидляпрогресулюдствайнаводитьразючіфакти.
Він пише, що в книгах коженможезнайтищось«життєвоважливедляіснуваннявцьомусвіті».Світовінеобов’язковобутисаметаким.Усеможезмінитися. Література може показати людині інший світ, можеперенести її туди,девонаніколинебула.
Людство створило себе, розвивалося, породило тип знань,які можна розвивати, а не постійно запам’ятовувати. Хтосьвирішив,щонабагатолегшесидітинастільці,ніжназемлі,іпридумавстілець.Комусьдовелосяпридумати спосіб розмовляти на значній відстані, не ризикуючизмокнутипіддощем.Усіречііснуютьтому,щолюдизновутазновущосьпридумують.
ніл Ґеймен розповідає, що йому довелося відвідати в Китаїконференцію з наукової фантастики та фентезі. Він поцікавивсявофіційногопредставникавлади,щозмінилося,аджевКитаїнауковуфантастикутривалийчаснесхвалювали.
йому відповіли: «Китайці створювали чудові речі, якщо їмприносилисхеми.Алевонинічогонеполіпшувалийнепридумувалисамі.Вониневинаходили.ІтомупослалиделегаціюдоСША,вApple,Microsoft,Google,тарозпиталилюдей,якіпридумувалимайбутнє,пронихсамих.Виявилося,щовсівоничиталинауковуфантастику,колибулихлопчикамийдівчатками».
Інформаціямаєціну,аправильнаінформаціябезцінна.Останнімирокамимиперенасичилисяінформацією.
Згідно з підрахунками Еріка Шмідта з Google, тепер щодваднілюдствовиробляєстількиінформації,скількиїївиробиливідпочатку нашої цивілізації до 2003 року.нині завдання полягаєне в тому, щоб знайти рідкісну квітку в пустелі, а в тому, щоб
Вінсент ван Ґог. Натюрморт з французькими новелами
і трояндою
7
розшукати конкретну рослину в джунглях. нам потрібна допомогавнавігації,щобзнайтисередцієїінформаціїте,щосправдіважливо.
Даліписьменниктвердить:«якщовинецінуєтебібліотеки,винецінуєтеінформацію,культуручимудрість.Виглушитеголосиминулогойшкодитемайбутньому».
Одного разуАльбертаЕйнштейна запитали, якможна зробити дітей розумнішими. його відповідь була простою та мудрою:«якщовихочете,щобвашідітибулирозумними,читайтеїмказки.якщовихочете,щобвонибулищерозумнішими,читайте їмщебільшеказок».
Усіми—дорослійдіти,письменникийчитачі—маємомріяти.Миповиннівигадувати.Легкоудати,щоніхтонічогонеможезмінити,щомиживемоусвіті,десуспільствовеличезне,аособистістьменша,ніжніщо,атомустіні,зернинканарисовомуполі.Але правда полягає в тому, що особистості змінюють світ зновуйзнову,особистостістворюютьмайбутнє, івонироблятьце,уявляючи,щоречіможутьбутиіншими.
Миповинніробитиречіпрекрасними.неробитисвітгіршим,ніж він був до нас, не спустошувати океани, не передавати нашіпроблеминаступнимпоколінням.Миповинніприбиратизасобоюінезалишатинашихдітейусвіті,якиймитакнерозумнозіпсували,обікралитаспотворили.
ЗтакимидумкаминілаҐейменаважконепогодитися.
Національна бібліотека України для дітей. Сучасне фото
8
Умовні позначенняТЛ.Теоріялітератури
Дайтевідповідьназапитання
Проаналізуйте!
Запам’ятайте!
Усвідомте!
Створіть!
Розширюємосвітогляд
ЛК.Співдружністьмистецтв
УС.Українаісвіт
Калейдоскопцікавого
Літературнийринг
багажзнань
Вашакнижковаполиця
Онлайнбібліотека
ЕК.Культурологічнізв’зки
Авторитетнадумкалітературознавця
9
Література «на долоні»: літературні жанри й стилі
якщо поставити запитання, які люди розумніші— давні чисучасні,—товідповідьбуде,безперечно,накористьостанніх.Алепоміркуймо: базові винаходи,починаючи від колеса, паперу,письма, математичних формулта теорем, належать саме давнім людям. Серед них і художнялітературатаподілїїнародийжанри.
Відповідно до специфікизмісту та форми художні твори поділяють натри роди— епос,лірику
і драму. Теорія літературних родів і жанрів, хоча їй присвяченочималонауковихпраць,досінемаєдостатньочіткихнауковихвизначень.
незважаючи на розмитість визначень міжродових меж і наявністьпроміжнихформ(ліроепічнапоема,ліричнадрама),укожномутворізазвичайможнавиокремитиродовудомінанту:оповіданняпроподію(епос),суб’єктивноемоційнеміркування(лірика),діалогічнезображенняподій (драма).Письменник,обмірковуючизадуміпрацюючинадйоговтіленням, співвідноситьйого зпевнимжанром.Визначити,доякогожанруналежитьтвір,—значитьглибшейточнішезрозумітивласнетекстійогоможливийпідтекст.
Умежахкожногородурозрізняютьвидиіжанри.Видпосідаєпроміжнемісцеміжродамитажанрами,відрізняєтьсявіджанрувищимступенемхудожньогоузагальнення.Длявидухарактернівідносно стійкі, повторювані в літературномупроцесі структури,способипобудовиобразів(див. схеми на форзаці).
Термін жанр з’явився у XX ст.жанр— це підвид літератури з певним спрямуванням у відборі матеріалу, який вимагаєвідповідної форми вираження, обсягу, композиції, лексикофразеологічних засобів і метрики. жанр — форма розвитку літератури, він має конкретноісторичний характер, національніособливості.
Взаємодія жанрів сприяє появі нових жанрових форм. Такз’явилисятрагікомедія,роман у новелах,роман у віршах,кіно-повість,кіноновелатощо.
10
ДоXIX ст.жанри мали чіткі відмінності. У літературі порубіжжя XIX–XX ст. спостерігається їхнє змішування. Побутуєдумка,щовизначальнимужанріє зміст.Так,елегіязнайдавнішихчасівбулаздебільшогосумноюпіснею.УДавнійГреціївонамала форму двовірша, який було утворено із гекзаметра й пентаметра. Згодом елегія відмовилася від такоїформи, але сумнийзміст як основна ознака залишився. У деякихжанрах беруть доуваги композиційноверсифікаційні особливості художніх творів—рубаї,танка,рондо,сонет.Окреміжанрихарактернілишедля певних національних літератур, наприклад: щедрівки тадуми— в українців, саги та едди — в ірландців і скандинавів,хоку(хайку)ітанка—уяпонців.
Категорія жанр найбільш суб’єктивна щодо психології творчості. Так, М. Гоголь назвав свій роман «Мертві душі» поемою,твір М. Коцюбинського «Дорогою ціною» вважають то повістю,тооповіданням,«Пампушк໥.деМопассана,зарізнимиоцінками,належитьдожанруновелиабооповідання,як,власне,ітвориО.Генрі«Дариволхвів»,«Останнійлисток»таінші.
Перехідні явища в літературі
Епос (від грец. слово, розповідь)— 1. Один із трьох родівлітератури, відмінний за своїми ознаками від лірики тадрами.Основаепічноготвору—розповідьвідавтора.2.Героїчнаепічнапоемадавніхчасів.
«Удобуткахепічногожанру,—пишелітературознавецьМ.Гуляєв,— письменник постає як аналітик, дослідник дійсності,який з’ясовує обставини, що змусили персонажів зробити ті чиіншівчинки».
Лірика—1.Одинізтрьохродівхудожньоїлітератури,уякомунавколишнюдійсністьзображеношляхомпереданняпочуттів,настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора. 2.Певнийвіршовийтвірабосукупністьтворів.
Длялірикихарактернийліричнийгерой.Ліричний герой—образ,щовиникаєвуявічитачапідвраженнямвисловленихутворіпочуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов’язковототожнийавторові.
Драма — 1. Один із основних родів художньої літератури, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дії самих персонажів. 2. Один із жанрів драматичногороду,нарівнізкомедієютатрагедією.цеп’єсасоціальногочи
11
побутовогохарактерузгостримконфліктом,якийрозвиваєтьсявпостійномунапруженні.
Перехіднимиє,наприклад,ліроепічніжанри:поема,балада,байка.
Існують жанрові різновиди творів. Так, наприклад, різновидамироманувсучаснійлітературієбіографічний,автобіографічний,детективний,історичний,пригодницький,психологічний,науковофантастичний, соціальнопобутовий, романепопея, романщоденник,романпритча,смсроман,онлайнповість,онлайнказкатаін.
Для літератури, мистецтва ще характерне таке поняття, якстиль.
Стиль—сукупністьознак,якіхарактеризуютьмистецтвопевногочасутанапрямуабоіндивідуальнуманерухудожникастосовноідейногозмістуйхудожньоїформи.Поняттястилюбагатогранне.наприклад,розглядають:
стильдоби;стильнапрямуйтечії;yстильписьменникаістильпевногоперіодуйоготворчості;yстильтворуістильйогоокремогоелемента.yСтиль письменника— ідейнохудожня своєрідність його тво
рів,зумовленаособливостямиталанту,світоглядом,життєвимдосвідом,характером,загальноюкультурою,орієнтуваннямнапевнізразкитощо.Стильпроявляєтьсявобраннітем,персонажів,укомпонуваннітворів ірозгортанні сюжетів,урозробленніулюбленихжанровихформ, у доборі зображальновиражальних засобів,мовітощо.ФранцузькийписьменникмодерністМ.Пруствцикліроманів«Утраченийчас»писав:«Стильдляписьменника,таксамоякфарбадляхудожника,—цепитаннянетехніки,абачення».
Визначення індивідуального стилю письменника вимагає порівнянь,зіставлень,завдякиякимрозкриваютьсянауковізакономірностілітературнихявищ.багатотворівмаютьспільнусюжетнуоснову,образитощо,протерізнізасобизображення.ПригадаймотворипрозакоханихВ.Шекспіра«РомеоіДжульєтта»таМ.Коцюбинського«Тінізабутихпредків».
1.Що таке жанр і як він пов’язаний із родовим поділом літе-ратури?
2. За якими ознаками можна впізнати рід літератури та жанр художнього твору? Наведіть приклади.
3. Які розрізняють літературні стилі та якими є їхні складники? На-ведіть конкретні приклади.
4. Як індивідуальний стиль письменника залежить від сприйняття цим письменником дійсності?
12
1. Проаналізуйте твори та уривки із творів, визначте їхні жан-рові особливості та з’ясуйте, до якої літератури вони на-лежать. Які ознаки сприятимуть такому визначенню?
2. До якого роду літератури належать художні твори, фрагменти яких наведено далі? За якими ознаками ви так вирішили?
Пан журден. я закохався в одну вельможну пані і прошувас дуже — допоможіть мені написати до неї ніжну записочку;яхочуїїкинутиційпанідоніг.<…>
Учитель філософії.<…>Вихочетенаписатидонеївіршами?Пан журден.ні,ні,навіщовіршами!Учитель ф іло соф і ї.Ага!Виволієтепрозою?Пан журден.ні,нехочуяніпрози,нівіршів.Учитель ф іло соф і ї.Алежконче требащось: чи одне, чи
друге.Пан журден.чому?Учитель ф іло соф і ї.А тому,пане,щомиможемовислов
люватинашідумкитількипрозоюабовіршами.<…>(Мольєр «Міщанин-шляхтич»)
Старийставок.Пірнуложабеня—Водасплеснула. (Мацуо Басьо, переклад І. Бондаренка)
Вдушімоїйзустрілисьденьініч;Веселийщойно—вразстаюсумним,Впадаювгріхйрозкаююсьунім,Любовклянуйхвалуїйшлюнавстріч;Вогоньяйлід,женуйтікаюпріч… (Дж. Донн, переклад В. Марача)
Укогокожнийденьвзапасіпівкоржа,Укогосвійсадокіхатанечужа,Хтоврабствінеродивсьісамрабівнемає,Утогосвітлийзірірадіснадуша. (Омар Хайям, переклад В. Мисика)
— Є такий закон,— сказав мені згодомМаленький принц.—Причепурився сам уранці, причепури гарненько і свою планету.Требаполотибаобабизаразже,яктількипобачиш,щотонерожі,бомолодіпагінцірож і баобабівмайжеоднакові.цяпрацядуженудна,алезовсімлегка.
(А. де Сент-Екзюпері, переклад А. Перепаді)
13
3. Розгляньте схему компаративного аналізу та доповніть її власни-ми прикладами.
Зарубіжналітература
В.Винниченко«Федькохаламидник»
П.Куліш«чорнарада»
СтрофиІ.Франка
І.КарпенкоКарий«Мартинборуля»
ІнтимналірикаЛесіУкраїнки
МаркТвен«ПригодиТомаСойєра»
В.Скотт«Айвенго»
ОмарХайям.Рубаї
Мольєр«Міщаниншляхтич»
ІнтимналірикаГ.Гейне
Українськалітература
тема
ідея
жанр
композиція
сюжет
проблематика
образи
літературнінапрями
Запам’ятайте! Читач має розрізняти художні твори за рода-ми та за жанрами, визначати приналежність твору до літера-турного стилю, відчувати індивідуальний стиль письменника,
щоб глибше усвідомити задум автора, його головні думки та само-бутність художнього зображення.
Усвідомте, що вдумливий читач збагачує себе духовно, долу-чається до загальнолюдських цінностей і, зрештою, дбає не лише про своє майбутнє, а й про майбутнє цілого світу.
Проаналізуйте зміни, які відбувалися в літературознавстві у зв’язку із дослідженням понять роду літератури, жанру та стилю. Зробіть висновки.
Складіть опорну схему теми, увівши в неї конкретні прикла-ди. Згадайте вивчені у восьмому класі літературні напрями та стилі і створіть у вигляді проекту їхні «портрети».
15
Подорож перша. Просвітництво як шлях до світлаІздоситьтемного,сповненогосуперечностейСередньовіччями
прямуємоу своїй віртуальнійподорожі до дивної епохиПросвітництва,ідеаломякоїсталиРозумтаЩастялюдини.
Діячі епохи Просвітництва були духовними спадкоємцямигуманістівдобиВідродження.найгострішекритикуючий гнівновисміюючифеодальніпорядки,церковнідогмати,вонипідривалиідеологічніпідвалинистарогосуспільстватастворювалиновудуховнукультуру,засновануназасадахгуманізму,рівностілюдей,розкріпаченнялюдськогорозумуйгармонійногорозвиткуособистості.
Історичні умови та провідні ідеї Просвітництва. Вплив філософії на літературу
й культуру доби. Художні напрями (просвітницький класицизм,
просвітницький реалізм, сентименталізм)1. Про які літературні течії й напрями ви дізналися у восьмому класі?2. Назвіть найвидатніших представників цих літературних епох, їхні
найвідоміші твори.3. Які основні ідеї сповідували в ці часи? Простежте за їхніми змі-
нами.
Просвітництво—цевихідлюдинизнеповнолітньоговіку.
І. Кант
Усе рухалося, вирувало, було охопленодумкою,якжитидалі.
Вольтер
Ми стільки можемо, скільки знаємо.Знання—сила.
Ф. Бекон
16
Історичні умови та провідні ідеї ПросвітництваПросвітництво — широка ідейна течія, інтелектуальний
і духовний рух, який відображав антифеодальний, антиабсолютистськийнастрійосвіченоїчастининаселеннявдругійполовиніХVІІ—уХVІІІст.Учені,філософи,письменникитогочасувважалиметоюрозвиткусуспільствалюдськещастя,шляхдоякого—переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованихрозумом.Усівонибулиприхильникамитеорії«природногоправа».
Пафосом,духоміпідґрунтямідеологіїПросвітництвабулабезмежнатащиравіравперетворювальнуйусепереможнусилулюдськогорозумуйосвіти,унеминучістьнастання«царстварозуму».Самевційвірікорінитьсявизначальний(хочінеєдиний)настрійтієїдоби—оптимізм.
ЗачасомдобаПросвітництва—цесерединаXVII—XVIIIст.ІдеїПросвітництваз’являютьсяспочаткувАнглії,потімуФранції, пізніше — у німеччині, Італії та в інших країнах Європи.найчисленніша,позначенаяскравимиталантамигрупапросвітителівсформуваласяуФранції.
найвизначнішіфранцузькіфілософипросвітники—Вольтер,ЕтьєнКондільяк,ШарльЛуїдеМонтеск’є,жанжакРуссо—перебувалинапозиціяхдеїзму.
Деїзм уфілософії—ценапрямгромадськоїдумки,щовиникуXVIIст.Згідноздеїзмом,першопричиноювиникненнясвітубувбогабоякийсьВищийРозум.Самевіндавпоштовхдлярозвиткувсього дивного й прекрасного, що оточує нас. Далі він залишивсвіт розвиватися за природними законами. Дені Дідро, жульєнЛаметрі, Клод Гельвецій, Поль Гольбах відстоювали матеріалістичніпогляди.
Матеріалізм—одинізосновнихнапрямівфілософії,якийпідчас розв’язання основного питанняфілософії стверджує,що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне—вторинним.
АнглійськафілософіяепохиПросвітництвапредставленаДжоном Толандом, ЕнтоніШефтсбері, Ентоні Коллінзом, бернардомМандевілем,німецька—ХристияномВольфом,Александромбаумґартеном,ҐотгольдомЛессінґом.
ФілософіяПросвітництва, зробившиакцентнарозумі, успадкувала багато від раціоналізму, однакчималопочерпнула такожізідейемпіризму.
Раціоналізм — філософська точка зору, яка наголошує напершості й компетентності розуму (логічного ходу міркування)
17
в пошуках правди. В історії філософії раціоналізм протиставленоемпіризму—філософськійнастанові,якапоклалавосновупошуківістинидослід.
В епоху Просвітництва співіснували такі художні напрями, як просвітницький класицизм, просвітницький ре-алізм,сентименталізм,рококо.
Просвітницький класицизм—напрямуфранцузькій літературі XVIІ ст., який розвивав основні формальні принципи класицизмувнових історичнихумовах.Просвітницькийкласицизм(наприклад, творчість Вольтера) був сповнений нового змісту,суголосного ідеям добиПросвітництва. Зокрема, ідея абсолютноїмонархії поступається місцем мотивам боротьби проти тираніїнеобмеженоїмонархічноївлади,протирелігійногофанатизму,боротьби запарламентські тареспубліканськіформиправління, завіротерпимістьтаперемогуРозуму.
Реалізму епохи Просвітництва властивий демократизм:просвітителі спираються наідею природної доброчесностігероя, а середовище розглядаютьякджерелопоширенняневігластва та обмеженості, щопрагне чинити насильство надцим героєм. Просвітницькийреалізм як художній напрямзаявивпросебевусіхєвропейських країнах переважно в літературі та театральному мистецтві:вАнглії—утворчостіД.Дефо,Дж.Свіфта,Г.Філдінґа,Р.бернса;уФранції—Д.Дідро,ж.ж.Руссо,Вольтера,бомарше;унімеччині—Ґ.Лессінґа,й.В.Ґете,Ф.Шиллера.
Сентименталізм—художнійнапрям,якийвиникнапротивагувигадливомуаристократичномумистецтву.Вінапелюєдопочуттівлюдей,ідеалізуєдобропорядністьгероївіпротиставляєзлудобро. Сентименталізм звертається до дійсності, але, на відмінувід реалізму, він є наївним, ідеалістичним у сприйнятті навколишньогосвіту(ж.ж.Руссо,ж.б.Ґрез,М.Карамзін,Г.КвіткаОснов’яненкота ін.).Сентименталізмідеалізуєприроду,сільськежиття, патріархальність, високу любов тощо. Він започаткував такіжанри, як елегія, сльозлива комедія, міщанська драма,
Ж.-Б. Ґрез. Невдячний син
18
чуттєва повість, пригодницький жанр тощо. Сентименталізм існував у багатьох європейських художніх культурах (німецькій,французькій,російськійтаін.).
В образотворчому мистецтві виразниками просвітницьких ідей були переважно представники «третього стану».Демократизмтворчості властивийж.б.Шардену,ж.Гу
дону (Франція), В. Хоґарту (Англія), Ф. Ґойї (Іспанія). Ідеалипросвітницькогореалізмувідображеніу творчостіж.Л.Давида,що мовою живопису відтворив величні й трагічні події Великоїфранцузької революції («Клятва в залі для гриум’яч», «СмертьМарата»).
Розширюємо світогляд
Реалізм Просвітництва вже не породжує таких могутніхтитанів,якмистецтвоВідродження.Героєммистецтвастаєгромадянин, який утверджує свободу в межах політики.
Велич духу, неймовірне напруження загальнолюдськихпристрастей замінюється кмітливістю, спритністю винахідливого героя.це—РобінзонКрузо,Гуллівер,Фіґаро,Кандид,ТомДжонс,ЕміліятаОдоардоҐалотті,жильблазтощо.
Важливоювіхоюврозвитку ідей Просвітництва сталовидання в середині XVIIІ ст.під керівництвом Дені Дідрота жана Лерона д’Аламбера«Енциклопедії, або Тлумачногословниканаук,мистецтві ремесел». В одному виданні тогочасні знання людствабуло викладено у світському,науковомудусі.
УС. В українській філософії, культурі, літературі в епоху заро
дження капіталізму (перша чверть XVIII ст.) виокремлюютьетап раннього Просвітництва, упродовж якого формується одназ основних ідей цього часу — ідея залежності суспільного прогресу від поширення освіти.
Утім, в Україні ще не було середнього класу — носія ідейпросвітителів у Європі, тому українськими просвітниками стали прогресивні освічені дворяни й міщани, що вірили
Найвидатніші енциклопедисти
19
в перетворювальну силу освіти. Критикуючитогочаснийсуспільнийлад, вонивимагали пом’якшення експлуатаціїселян, раціоналізації сільськогосподарського та промислового виробництва,розкріпачення селян, демократизаціїсуспільства.У своїхмаєтках просвітники організовували гуртки, де обмірковувалиідеїсуспільногопрогресу.члени«Попівської академії» (у с. Попівка наСумщині)умаєткуО.Паліцинавивчалитворифранцузькихпросвітників.Таквиникла ідея створенняХарківського університету,яку1805рокувтіливужиттячленгурткаВасильКаразін.ЗасновникХарківськогоуніверситетувідомийтакожтим,щоналагодивтехнологіювиробництвамакаронів,консервуванняпродуктів,якішвидкопсуються,атакожвивчавупливлісосмугнакліматіродючістьґрунтів.
Серед просвітників— випускниківКиєвоМогилянськоїАкадемії—булилітератори,перекладачі,публіцисти,зокремаМиколаМотоніс,ВасильРубан,ГригорійПолетика,яківКозельськийтаін.Восновусуспільногоідеалупросвітникипоклалиідеїсвободийрівності.
було висунуто концепцію розумного егоїзму або доброчесності,філософськепідґрунтяякоїяківКозельськийрозробивутворі«Філософськіречення».Вищимзакономдержавногоуправліннявважализагальнувигоду.
ВУкраїніутвердилисядванапрямиідеологіїПросвітництва
науковоосвітнійнапрям
Дворянипросвітники,яківиражалиінтересиміщан,булизацікавлені
в розвиткуосвіти,наукийтехніки.Вонивиступали
завдосконаленнярозумуякзапорукиісторичного
поступулюдства
Етикогуманістичнийнапрям
йогоприхильникивиражалипротестширокихмаспротифеодально
кріпосницькогогнобленнятанегативнихявищ,пов язанихіззародженням’
буржуазії.йогозасадинайповнішевтіленоу творчостіГригоріяСковороди.Він
заперечуєматеріальнийінтересі вказуєнашляхлюдинидощастячерезморальневдосконалення,духовнепросвітлення
В. Н. Каразін
22
Важливими історичними документами цієї епохи стали«Декларація прав людини і громадянина», «Деклараціянезалежності»,КонституціїСШАтаПольщі.
ЕпохаПросвітництвадалапотужнийпоштовхосвіті.Так,корольПруссіїФрідріхІІтаавстрійськийімператорйосипІІувелиусвоїхкраїнах загальну початкову освіту. У Франції протягом XVIII ст.кількістьнеписьменнихскоротиласяз79до63%населення.
Академіїтарівнозначніїмнауковітовариства—такі,якЛондонське королівське,— сформувалися у великих європейськихдержавахуХVІІст.Вонисприялипоширеннюнауковихзнаньтазаохочувалинауковідослідження.
СамевдобуПросвітництвавиниклоновесуспільнеявищегромадського життя— академії, наукові товариства, а також гуртки,салони,кав’ярні,масонськіложі,девідбувалисядебатищодоважливихдлясуспільствапроблем.
Літературні салони зародилися у Франції за часів правлінняЛюдовікаХІV.Зазвичайгосподинясалонузапрошуваладосебеякусь знаменитість, письменника абофілософа, котрий розпочинавдискусіюстосовноцікавоїдлягостейфілософської,суспільноїабополітичноїтеми.
ЛК.Ранішетеатрипереважнобулипридворними;доступніширокійпубліцітеатридіялитількивЛондонітаПарижі.УXVIIIст.їхвідкрилинавітьуневеличкихмістахЄвропи.
КомедіїжанабатістаПоклена (Мольєра) були найпопулярнішими:їхставилискрізь.
Зміниласяйрольмузики.Ранішевонабулапризначенадлясупроводу богослужіння,придворних свят, вистав, а уXVIII ст. зазвучаласамостійно.Клавесин,фортепіано,скрипка,флейтасталиконцертними інструментами.Композиторий виконавці опинилися в центрі уваги світської публіки, їх запрошували королі тавельможі. й.С. бах, й. Гайдн,В. А. Моцарт, Л. ван бетховензажилисвітовоїслави.
Доступнішимставживопис.Почаливлаштовувативиставкикартин,щопотімобговорювалив салонах і пресі. Картини ніколя Пуссена,жакаЛуї Давида користувалися найбільшоюпопулярністю.
А. Ш. Ґ. Лемоньє. У салоні мадам Жоффрен
23
Ознаки ПросвітництваПрагненняйогопредставниківперебудувативсісуспільнівідyносининаосновірозуму,«вічноїсправедливості»,рівності.Однакрозуммавзважатинате,щонаявніумови(абсолютистyськавладащебуладоситьсильною)заважализдійснитипрактичнеперетвореннясуспільства.Рушійноюсилоюісторичногорозвиткуйумовоюперемогироyзумупросвітителівважалипоширенняпередовихідей,знань,політичної грамотності та виховання громадянської свідомості,атакожполіпшенняморальногостанусуспільства.Просвітники вірили в людину, її розум і високепокликання.yцим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.Для художньої культури доби Просвітництва характернийyвищий (порівняно з попередньою культурною епохою) рівеньхудожнього сприйняття, що характеризувався інтимністю,ліризмом, гострою спостережливістю, проникненням у людські пристрасті й характери. Водночас було дещо втраченоуніверсальнуповнотузображеннядуховногожиття,цілісністьувтіленніестетичних ідеалівсуспільства,властивімистецтвупопередніхроків.
Літературний ринг
Проти За
Розум—фальшивийідеал,якийзвеличилоПросвітництво.йогоможназамінитивірою,релігійнимицінностями,алевонирізніурізнихнародів,ізанимитакожтягнетьсяшлейфкривавихвійн
Розум,якідеалПросвітництва(звісно,ізрозуміннямйогообмеженості),залишаєтьсяосновноюцінністюсучасноїцивілізації.ЗависловомВ.черчилля,буржуазнадемократіянедосконала,алекращоїлюдствопокищоневигадало
А якої думки ви?
1. Що таке Просвітництво?2. Назвіть його особливості.3. На яких філософських засадах воно ґрунтується?
4. Назвіть найвидатніших представників доби Просвітництва в літе-ратурі.
5. Які художні напрями співіснували в цей час?6. Назвіть видатних художників, музикантів доби Просвітництва.
24
7. У чому полягають особливості Просвітництва в українській літе-ратурі?
8. Які відкриття в галузі природничих, математичних та суспільних наук було здійснено за доби Просвітництва?
9. Які зміни відбулися в цей період у громадському житті та освіті За-хідної Європи? Порівняйте їх зі становищем та змінами в Україні.
10. Визначте, що запозичила епоха Просвітництва в попередніх лі-тературних напрямів та що додала нового.
11. Які ознаки, ідеї Просвітництва в художній літературі дійшли до наших часів?
Запам’ятайте! Просвітництво — ідейно-культурна течія на основі філософії деїзму, матеріалізму та емпіризму, яка поста-вила на перше місце розум людини та природу. Література Про-
світництва уславила людину допитливу, кмітливу, винахідливу; показа-ла зразки мудрого облаштування держави та організації суспільства.
Усвідомте, що увага до людини, віра в її розум і можливо-сті, прагнення пізнавати світ, відкриття його законів, значення
морального виховання, удосконалення — це те, що пропагували всі-ма засобами просвітники і що є актуальним до сьогодні.
Проаналізуйте, наскільки принципово новими були відкриття в різних галузях науки в наступні епохи.
Створіть образ епохи Просвітництва з літературно-мистець-кої точки зору.
Джонатан Свіфт: співець людини нового часу — Просвітництва, майстер алегорії1. Як ви ставитеся до фантастики і які фантастичні твори пам’ята єте?2. Що ви знаєте про Гуллівера і хто такі ліліпути?3. Як ви ставитеся до серйозного змісту твору, поданого у фанта-
стичній, сатирично-алегоричній формі?
Життєвий і творчий шлях Джонатана СвіфтаДжонатанСвіфтнародивсявДубліні,йогорідніздідапрадіда
булиангліканськимисвященослужителями.батькообіймавпосадудоглядачасудовихспоруд,алепомерзовсіммолодим.УньогозалишиласямаленькадонькатадружинаЕбіґейл,якасамечекаланародженнядругоїдитини.начестьбатькахлопчиканазвалиДжонатаном.
26
невдовзімати,віддавшисинагодувальниці,назавждивиїхаладоАнглії,деоселиласявЛестерширі,умаєткуФарнхем,щоналежавродиніТемплів.
Джонатанзростав,незнаючиматеринськогопіклуванняйтепларідноїдомівки.Дитячірокимайбутньогописьменникаминулив сім’ї його дядька Ґодвіна Свіфта, вельми успішного адвоката,якийживуДубліні.Колихлопчиковівиповнилося6років,йоговіддалидошколив ірландськомумістіКілкенні,ав14роківвінвступивдоТринітіколеджуДублінськогоуніверситету,дездобувступінь бакалавра мистецтв. Упродовж деякого часу Джонатанжив уФарнхемі разом із матір’ю, а потім улаштувався секретарем Темпла й оселився в його маєткуМурПарк. Вільям Темпл,колишній політичний діяч, дипломат, письменник, високо цінувавґрунтовнізнанняйерудиціююногоСвіфта.
Працюючи секретарем, юнак мавможливість користуватися величезноюбібліотекою; читанню він присвячувавпо10–12годинщоденно.
Джонатан допомагав Темплу в підготовці мемуарів, але 1699 року йогопокровителянестало.цебуводинізнебагатьох знайомих Свіфта, про кого тойнаписав лише теплі слова й сказав, щовседобретапривабливевлюдствіпомерлоразомізТемплом.
1692 року Свіфт здобув звання магістра мистецтв у Оксфорді. надзвичайноважлива подія в його житті — зустрічзЕстерДжонсон,якасталаблизькимдругомісупутницеюжиттяписьменника.
напочатку1695p.СвіфтотримавцерковнупарафіювКілруті(Ірландія), розташованому неподалік белфаста, що був одним ізцентрівпротестантів,котріборолисяпротиангліканства.
УЛаракорі, розташованому за 32км відДубліна, кудиСвіфтапризначили1705року,парафіямала15осіб, іуписьменникабуло вдосталь часу, щоб упорядкувати свій сад, провести канал(у голландському стилі, схожому на МурПарк), посадити вербиіперебудуватисвоюдомівкусвященика.Уцейперіодвінопублікувавкількаанонімнихпамфлетів.СучасникиодразувідзначилиособливостісатиричногостилюСвіфта:яскравість,безкомпромісність,відсутністьпрямоїпроповіді—авторіронічноописуєподії,залишаючивисновкинарозсудчитача.
Бюст Дж. Свіфта в соборі св. Патріка
27
1713 року за допомогою друзів з табору торі Свіфта було призначено деканомсоборусвятогоПатріка.
ДжонатанСвіфт бувпорядною і чесною людиною. його життєве кредо:«я пишу не заради слави, єдина моямета—благосуспільства».
З ім’ям письменника пов’язані важливі політичні події, наприклад укладення1713рокуУтрехтськогомируміжАнглією та Францієющодо іспанськогоспадку. Сучасники назвали цю угоду«Свіфтовиммиром».
цікаво, що знаменитий письменниктретину своїх прибутків віддавав у казнунапотребиірландськогонароду.
1724 року анонімно вийшли й розійшлися багатотисячним накладом бунтівні«Листисукнороба»,щозакликалидо бойкоту англійських товарів і неповноцінної англійської монети. Резонанс
від «Листів…» був приголомшливимі повсюдним, отож Лондон був змушенийтерміновопризначатиновогонамісника,щобутихомиритиірландців.
Зрештою Англія вирішила піти надеякіекономічніпоступки,івідтодіангліканськийдеканСвіфт ставнаціональним героєм і неофіційним лідером католицької Ірландії. Сучасник зазначає:«його портрети були виставлені на всіхвулицяхДубліна…Привітаннятаблагословення супроводжували його всюди,дебвіннепроходив».
За спогадами друзів, Свіфт говорив:«Що стосується Ірландії, то тут менелюблять лише мої старі друзі— чернь,і я відповідаю на їхню любов взаємністю, бо не знаюнікого іншого, хто б нацезаслуговував».
У дублінському ТринітіколеджіСвіфт здобуває звання доктора теології.
Малюнок на обкладинці зібрання творів
Дж. Свіфта: Ірландія дякує Свіфту, і ангели
дарують йому лавровий вінок
Звернення до народу Ірландії («Листи
сукнороба», 1724)
28
Коли він завершив роман «Мандри Гуллівера» й видав його1726 р., то сягнув вершини своєї прижиттєвої літературної слави.черезтрирокиСвіфтздобуваєзванняпочесногогромадянинаДубліна.Ужезажиттяписьменникабулоопубліковано зібранняйоготворів.
Останнірокиписьменникавиявилисядужеважкими.Пішлиз життя близькі йому люди. Участь у політичній боротьбі партій та угруповань, літературна діяльність не здобули йому посадінепринеслибагатства.Докучалатяжкахвороба.1745pокуписьменника не стало. Свої кошти він заповів віддати на спорудження лікарні. Епітафію письменник склав задовго до своєїсмерті:«ТутспочиваєтілоДжонатанаСвіфта,деканацьогособору, ісувореобуреннявженероздираєйогосерце. Іди,подорожній, івізьмиприклад,якщоможеш,зтого,хтомужньоборовсязасправусвободи».
Творчість Джонатана СвіфтаТворчість Свіфта — важливий етап у розвитку англійського
просвітницькогореалізмуXVIIIст.йогосповненаобуреннясатира таврувала вади сучасного йому світу, руйнуючи оптимістичнісподіванняпросвітниківнамайбутнійпрогрес.Свіфткритикуваввнутрішню політику Англії, висміював парламентську систему,засуджував колоніальні та загарбницькі війни, виступав протирелігійного фанатизму та невігластва. У «битві книг» Свіфт висловивсвоїпоглядина завданнялітератури.Обов’язокписьменникавінубачавутому,щобиприноситикористьлюдямізбагачуватиїхідеями.
Свіфт — майстер алегорії. У своїхпамфлетах письменник розповідає прореальне, буденне, використовуючи незвичайні,очудненіформитаобрази.
Алегорію як сатиричний прийомписьменникзастосувавів«битвікниг».Місце дії — бібліотека. бібліотекарбентлі, який віддає перевагу новим авторам,розкладає їхнітворинанайзручнішихполицях.Книгистародавніхавторівзчиняютьбунт.Починаєтьсябійміж«давніми»і«новими».«Старі»—Гомері Піндар, Платон та Аристотель — поводяться гідно й мужньо; «нові» діють
Обкладинка зібрання творів Дж. Свіфта
29
хочіззапалом,протенезавждирозсудливо.«Давніх»підтримуютьбогиОлімпу,«нових»—богиняКритика,доньканевігластваіПихи.ПорядізКритикоювиступаютьїїдіти—Марнославність,безсоромність,Галасливість,ТупістьіПедантизм.Триваєбій.
ЗагальневизнанняпринісСвіфтовіпамфлет«Казкадіжки»—сатира на тих, хто бере участь у невпинних релігійних чварах.УпамфлетізображеноприбічниківтрьохнайпоширенішихуАнглії форм християнства — католицизму, лютеранства (англіканськацерква)йкальвінізму (пуританство).«Діжка»,якаповиннавідвернути увагу від «кораблядержави»,—це релігійні суперечки.Втягуючинародуцічвари івтакийспосібвідвертаючийогоувагу від нагальних проблем, держава дбає про власну безпеку.
Калейдоскоп цікавого
УсвоїхтворахСвіфтприділяєбагатоувагиприродничимтафізикоматематичним знанням: устами героїв він докладно описуємісцевості, даєматематичні розрахункиоб’єму,
площі,змальовуєоблаштуванняфантастичноголітальногоапарата—летючогоострова.
У«МандрахГуллівера»згаданодвасупутникиМарса,відкритітількивXIXст.
1.Чим особлива країна, яка є батьківщиною Дж. Свіфта?2. За що там Свіфта вважають національним героєм?3. З якої родини Свіфт? Як це позначилося на його долі?
4. Як Джонатан ставився до навчання? Чому?5. У кого служив Свіфт і ким?6. Як господар ставився до юнака і чому?7. Що Джонатан робив по 10–12 годин щодня?8. Що це за «Свіфтів мир»?9. Як вплинули «Листи сукнороба» на англійсько-ірландську полі-
тику?10. Яку роль відіграли в житті Джонатана Свіфта жінки?11. Які риси характеру були притаманні Джонатанові Свіфту?
Запам’ятайте! Джонатан Свіфт — людина свого часу: з то-гочасними уявленнями, можливостями, способом життя. Але свій талант та особисті якості він присвятив розв’язанню од-
вічних проблем — утвердженню добра й справедливості, розумному облаштуванню суспільства, моральному вихованню людей, незва-жаючи на те, що це не давало йому можливості подолати матері-альну скруту й піднятися кар’єрними сходами.
30
Усвідомте, що не просто художнім словом вплинути на рішен-ня уряду, «достукатися» до короля, віддавати третину своїх досить скромних прибутків на потреби рідного народу. Але
Свіфт це робив, і йому багато чого вдавалося. Саме справами дово-дять свою любов до народу, свій талант, чесність та порядність.
Проаналізуйте, які риси характеру письменника допомогли йому досягти мети й успіху в житті, а також любові й пошани
простого народу, поваги прогресивних людей. Як це співзвучно з на-шим часом?
Створіть образ Джонатана Свіфта — письменника, громад-ського діяча та людини.
«Мандри Гуллівера». Історія написання твору1. Які наукові, природничі, географічні відкриття збігаються за ча-
сом з епохою Просвітництва?2. Як це позначилося на розвитку літератури, її тематиці, жанрах та
героях?
Джонатан Свіфт «Мандри Гуллівера»
назва «МандридорізнихдалекихкраїнсвітуЛемюеляГуллівера,спершухірурга,апотімкапітанакількохкораблів»
Рокинаписання,видання
1721–1726
жанр Романзпоєднаннямреалістичнихелементівісоціальноїфантастики
Тема Сатирананедосконалістьлюдськоїцивілізації,критикатогочасногосуспільстваіпоказ«ідеального»
Композиція Міститьчотиричастини,розповідьведетьсявідпершоїособи
Образи Гуллівер,МалліАлліГ’ю—імператорЛіліпутії;Флімнеп—лордканцлерказначействаЛіліпутії;болголам—адміралкоролівськогофлоту,Рельдресель—головнийсекретарЛіліпутіїзтаємнихсправ,другГуллівера.Корольбробдінгнегу—миролюбнийгігант;Гламделкліч—дочкафермера,якадопомагалаГулліверові.Струльдбруги—расанещаснихбезсмертних;єгу—потворнімавпоподібніістоти,гуїгнгнми—наділенірозумомблагородніконітаін.
Художнізасоби
Пародія,гротеск,алюзії,ремінісценції,натяки,прихованітаявніцитатитаін.
31
Коли англійський письменник Джонатан Свіфт почав писати про своїх героїв, то звичних для нас тепер слів, як,наприклад, «ліліпут» — промаленькуназрістлюдину—небуло, томущо придумав їх самСвіфт. Здавалося б, «МандриГуллівера» — книжка для дітейтапідлітківпронезвичайні,фантастичні пригоди. Але невсетакпросто.цезашифрованасатирана сучаснийписьменникові світ і всі його негаразди,це показ нової людини допитливого розуму, що прагне пізнати,зрозуміти навколишню дійсність, суспільство та покращити їх.Анайдивнішевцьомутворіте,щовдіях,учинкахтахарактерахбагатьохгероївмиможемоупізнатийнашихсучасниківтанавітьсамихсебе.
Протягом другої половини ХVІ–ХVII ст. завдяки сміливимекспедиціяммореплавців імандрівниківбагатьохкраїнбуловідкритоідослідженобільшучастинуземноїповерхні,морівтаокеанів, які омивають її; було прокладено важливі морські шляхи,якісполучилиматерики.
Саме тому тема морських подорожей була популярною в художній літературі тих часів і водночас— зручним літературнимприйомомдляписьменників.
Судячи з листуванняСвіфта, задумкниги «Мандри до різнихдалекихкраїн світуЛемюеля Гуллівера, спершухірурга, а потімкапітанакількохкораблів»(«Travels into Several Remote Nations of the World in Four Parts by Lemuel Gulliver, first a Surgeon, and then a Captain of Several Ships»)уньоговиникугурткулондонськихдотепників,яківигадувалигумористичніісторіївідіменіобмеженоговченогопедантаМартинаСкріблеруса(тобто«писаки»).
1726рокупершідватоми«МандрівГуллівера»(беззазначення імені справжнього автора) виходять друком; інші два публікуютьнаступногороку.Книга,дещозміненацензурою,користуєтьсянебаченимуспіхом, і авторство її ні длякогоне секрет. Закількамісяців«МандриГуллівера»перевидаютьтричі,незабаромз’являютьсяперекладинімецькою,голландською,італійськоютаіншими мовами, а також розлогі коментарі з розшифруваннямсвіфтівськихнатяківіалегорій.
Титульний аркуш першого видання «Мандрів Гуллівера»
32
Вольтер дав захоплений відгук про книжку і надіслав декількапримірниківуФранцію.Першийперекладфранцузькоюмовою,що на багато років став класичним, виконав 1727 рокуписьменник, абат П’єр Дефонтен. наступні переклади іншимиєвропейськимимовамимайжепівторастоліттяробилинезанглійського оригіналу, а з французької версії. У листі до СвіфтаДефонтен перепросив за те, що майже половину тексту він переробив,щоб книга відповідала французьким смакам. У відповідь Свіфт, удавано відсторонившись від авторства, дав оцінкусвоєму творінню: «Прихильники цього Гуллівера, яких у настутнезліченнакількість,стверджують,щойогокнигапроживестількисамо,скількинашамова,боцінність їїнезалежитьвідсьогоденнихзвичаївмисленняймови,аполягаєвнизціспостереженьнадодвічноюнедосконалістю,безглуздямівадамиродулюдського».
Популярністьсвіфтівськогогерояспричинилачисленнінаслідування, фальшиві продовження, інсценування і навіть оперетиза мотивами «Мандрів Гуллівера».на початкуXIX ст. у різнихкраїнах з’являються значно скорочені дитячі перекази «Гуллівера».
ЗображуючиЛіліпутію, Свіфт висміює все те,що його не задовольняло в тогочасній Англії. Закони, звичаї, устрій Ліліпутії—це гігантська карикатура намонархічнубританію.Країнувелетнівбробдінгнег автор змальовуєяк ідеальнумонархію,якапротистоїтьнедосконалійАнглії,аїїкороля—якмудрогоправителя,щозасуджуєвійнийусвоїхдіяхдотримуєпринципіввищоїморалі(єйпротилежнітрактування).
ПодорожГулліверадоЛапутизвідвідуваннямВеликоїАкадемії—цев’їдливасатираписьменниканапсевдонаукуйогочасів,відірвану від реального життя. Заключна частина роману ознайомлює читача з останньою мандрівкою Гуллівера — до країниз розумними кіньми та здичавілими представниками людства—єгу.Усе це є результатом глибокого розчарування автора вможливостяхпозитивногорозвиткусуспільства.
УС. «Свіфт застеріг людей, він показав усю гидоту і жахзастою, позбавленого ідеалів, повного безглуздого егоїзмужиття»,—напишепотімвидатнаукраїнськапоетесаЛеся
Українка. 1889 року вона переклала перші дві частини твору(переклад утрачено). Повний переклад роману, здійснений відомим харківськимфілологомМиколою Івановим, вийшов друком1935р.
33
1. Чому за часів Свіфта була популярною тема морських по-дорожей?
2. Скільки років автор працював над твором? Про що це свід-чить?
3. Чому письменник видав книги про Гуллівера анонімно?4. Якою мовою був популярним переклад «Мандрів Гуллівера» у За-
хідній Європі понад півтораста років?5. Як оцінив Свіфт своє творіння?6. Проти чого протестує автор?7. Як оцінювали твір письменники наступних поколінь?
Запам’ятайте! «Мандри Гуллівера» Дж. Свіфта — плід трива-лих роздумів, спостережень автора та його наполегливої пра-
ці з художнім словом; смілива критика тогочасного суспільного ладу та утопічна мрія про ідеальне суспільство з ідеальним монархом.
Усвідомте, що критикувати наявний державний устрій, мож-новладців, виступати проти релігійних чвар — це було небез-печно в усі часи, а особливо тоді, коли жив і творив Свіфт.
Це характеризує письменника як мужню та сильну духом людину, справжнього патріота.
Проаналізуйте мотиви роману та прийом контрасту в худож-ньому зображенні.
Складіть уявлення про книгу Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» у формі усного малювання та визначте, які теми, проблеми актуальні й донині, які питання цікавлять особисто вас.
Дім людей, який побудував Свіфт. «Мандри Гуллівера»: просвітницькі ідеї у творі
1. Пригадайте основні ідеї Просвітництва.2. Чим вони схожі на нинішні загальнолюдські демократичні ідеали
і чим відрізняються?
Просвітництво — епоха змін і оновлення. його появу булопідготовленозмінамивумовахжиття,яківідбувалисяпідвпливомрозвиткукапіталізму,природничонауковихвідкритівтапоширенняраціоналізму—віривбезмежніможливостілюдськогорозуму.
Зміни відбувалися в усіх сферах— релігії й політиці, освітійвихованні,культуріймистецтві,науційтехніці.Пріоритетними були розум, освіта, дотримання «природних прав» людини,відкриттятадослідженнясвіту.
34
нацихідеяхізаснованотвірСвіфта«МандриГуллівера».
Із перших сторінок книгими дізнаємося про героя (освіченого й чесного юнака), якийсам розповідає про себе: «вчився дуже старанно» в коледжі,потімпішовунаукудовидатного лондонського хірурга бетсай пробув у нього чотири роки.
Гроші, які батько інколинадсилав, Гуллівер витрачав«на вивчення навігації та інших галузей математики, кориснихдлятих,хтозбираєтьсяподорожувати»,аджезавждидумав,щораночипізнойомусудитиметьсятакадоля.
Діставшивід батька та родичів сорокфунтів стерлінґів, поїхавдоЛейдена,де«протягомдвохроків і семимісяців…вивчавмедицину,знаючи,щовонастане…впригодіпідчасдовгихподорожей».
Отже, людина освічена, цілеспрямована, Гуллівер знав, чогохотів,— подорожувати, відкривати світ. Водночас він — людина свогочасу—дотримувався тогочасниханглійських традицій:«янайнявчастинуневеликогобудинкувОлдДжуріі,запорадоюдрузів, одружився з Мері бертон — другою дочкою містера Едмондабертона,власникапанчішноїкрамницінаньюгетстріт,діставшизанеючотиристафунтівпосагу».Далінашгеройвирушаєвморе,відвідуєрізнікраї,дбаючинелишепрозбільшеннясвоїхстатків,айпросамоосвіту:«Протягомшестироківябувлікаремнадвохкораблях,неразвідвідавшиІндіютаВестІндію, і трохизбільшивсвоїстатки.надозвілліячитавтворинайкращихсучасних і давніх авторів, бо завжди брав із собою у плавання багатокнижок;абуваючинаберезі,яприглядавсядопобутутазвичаївлюдейівивчавчужімови,доякихмаввеликийхистзавдякидобрійпам’яті».
ПісляштормуйзагибелікорабляволеюдолітаавторськоїфантазіїГулліверпотрапляєдокраїниЛіліпутії.Тамйоготримаютьзаполоненого.Майженічогофантастичного—ліліпутияклюди,тількиудванадцятероменші.Відповіднойусевнихпропорційномалезарозмірами.
Призвичаївшись до нового життя, Гуллівер, він же КвінбусФлестрін(людинагора,якйогоназивалиліліпути),почавстаранно вивчати устрій суспільства цієї держави — політику, науку,освіту,побут,звичаї—тавсете,щойогоцікавило.
Гуллівер у ліліпутів. Настінний розпис у Бремені
35
Дім, який побачив Свіфт очима свого героя
Монарх
ГолбастоМомаренЕвлемГердайлоШефінМалліАлліГ’ю,могутнійімператорЛіліпутії,окрасайпострахвсесвіту,чиїволодінняпростягаютьсянап’ятьтисячблестрагів(близькодвадцятимильвобводі)ісягаютькраюземлі;владарнадусімавладарями;найвищийзусіхсинівлюдських;той,щоногамиспираєтьсянацентрземлі,аголовоюторкаєтьсясонця;доситьйомулишеповорухнутипальцем,іувсіхмонархівпідгинаютьсяколіна…йоговеличністьвисловивбажання,щобязнайшовнагодуіпривівуйогопортирештуворожихкораблів.честолюбністьмонархівнемаємеж,ійому,напевно,заманулосянебільшейнеменше,якобернутивсюімперіюблефускунасвоюпровінцію…післячоговінставбиєдинимволодаремусьогосвіту.Євнихщеоднарозвага.Імператорбереврукипалицюйтримаєїїгоризонтально,апретенденти,ідучиодинзаодним,тострибаютьчерезнеї,топролазятьпопіднею,тудийназад,залежновідтого,підіймаєчиопускаєпалицюімператор.<…>Хтовиконуєвсіціштукинайдовшетазнайбільшоюспритністю,тойдістаєвнагородусинюнитку;другийприз—червонанитка;третій—зелена
Міністри
Відтодійоговеличністьіворожаменіклікаміністріврозпочалиінтригупротимене…Угріційберутьучастьтількикандидатинаякусьвисокупосадуаботі,хтохочедістативеликоїласкипридворі.Той,хтонайвищепідстрибнеіневпаде,дістаєпосаду.Дужечастонавітьнайголовнішіміністридістаютьрозпорядженняпоказатисвоюспритністьідовестиімператорові,щовониневтратилисвоїхздібностей.Флімнеп…порадивімператоровіпозбутисяменезапершоїнагоди
Політика, управління державою
…наднамитяжатьдвалиха—гостріпартійнічваривсерединікраїниіможливийнападнадзвичайномогутньогозовнішньоговорога.Сімдесятмісяцівтомувнашійімперіїутворилисядвіворожіпартії—відоміпідназвоюТремексенівіСлемексенів,відвисокихінизькихпідборівначеревиках,чимвонивідрізняютьсяоднівідодних.…Війнарозпочинаєтьсяабоіззаздростіодногомонархадоіншого,абочерезрізницюврелігійнихзабобонах;інодівиникаєвоначерезте,щоміждвомакоролямипочинаєтьсясуперечка,комузнихтребазахопитиволодіннятретьогокороля,наякевонижодногоправанемають…
36
Релігія
Двімогутнідержавивжетридцятьшістьмісяцівперебуваютьустанізапеклоївійни,іосьізякоїпричини.Всімвідомо,щояйця,першніжїхїсти,розбиваютьзтупогокінця,ітакведетьсяспоконвіку.Одначе,колидідйоговеличностіщехлопчиком,розбившияйцезастаровиннимзвичаєм,урізавсобіпальця,йогобатько,тодішнійімператор,видавуказ,щобусіпідданціпідстрахомнайсуворішоїкарирозбивалияйцятількизгострогокінця.цейзаконтакобуривнаселення,щовідтогочасувнашихлітописахзгаданошістьспричиненихцимповстань…
Дім людей, який побудував у своїй уяві Свіфт
Монарх
Платитизавсемаласкарбницяйоговеличності,боцеймонархживепереважнозприбутківвідвласнихмаєтківілишерідко,хібащоувинятковихвипадках,удаєтьсяпосубсидіюдосвоїхпідданців.Затенавійну,коливіннакаже,вонизобов’язанівиступатизвласноюзброєютаспорядженням.Корольвелетнів:«Кожен,хтозамістьодногоколосаабоодногостеблатравизумієвироститинатомусамомуполідва,зробитьлюдствуісвоїйбатьківщинібільшупослугу,ніжусіполітики,узятіразом».найогодумку,правителевіпотрібнітількиздоровийглуздірозсудливість,почуттясправедливості,милосердя,умінняшвидкорозв’язуватикарнітацивільнісправи…
Політика, способи й методи правління
…Тамкожен,хтоподастьдостатнідокази,щопротягомсімдесятитрьохмісяцівточновиконувавусізаконикраїни,дістаєправонапевніпільгивідповіднодосвогостанутажиттяйодержуєпропорційнусумугрошейзіспеціальнихкоштів.Крімтого,йомудаютьтитулснілпела,тобтозаконника,якийдодаєтьсядойогоімені,аленепереходитьнаспадкоємців.Призначаючикогонебудьнадержавнупосаду,ліліпутибільшеувагизвертаютьнаморальніякості,ніжназдібності
37
Економіка
ячувпалкусуперечкудвохпрофесорівзприводунайвигіднішоготанайефективнішогоспособудіставатигроші,необтяжуючинаселення.Одинтвердив,щонайсправедливішебулобоподаткувативадитадурнийрозум,іпропонував,щоброзмірподаткунакожноговстановлювалонайбезстороннішежурізйогосусідів.Другийдодержувавсяцілкомпротилежногопогляду.найогодумку,оподаткуватитребаякразтіякостідушітатіла,котримлюдинасамаправитьнайвищуціну.Розмірподаткуповинензалежативідступенярозвиткуцихякостей,аоцінюванняїхнехайкоженвизначаєзавласнимсумлінням.найвищіподатки,казаввін,слідстягатизосіб,якімаютьнайбільшийуспіхуіншоїстаті,асумуподаткувизначативідповіднодокількостітахарактеруодержанихнимизнаківприхильності,прощокожензаявляєсам.Вінтакожпропонувавякнайвищеоподаткуватирозум,відвагутачемність,причомуподатокстягувативтакийсамийспосіб,тобтокоженсамвизначає,якоюміроюволодієназванимиякостями
Моральні закони
Шахрайствовонивважаютьзатяжчийзлочин,ніжкрадіжку…невдячністьвважаєтьсявЛіліпутіїкарнимзлочином;…надумкуліліпутів,той,хтовідплачуєзломсвоємублагодійникові,єворогівсіміншимлюдямблагороднігуїгнгнмимаютьвідприродинахилдовсіхчеснотінеуявляють,якторозумнаістотаможеробитищосьпогане.Отже,головнеправиловних—церозвиватирозумікеруватисялишеним
Виховання дітей
Убудинках,девиховуютьсиніввельможізнатнихдворян,працюютьповажні,високоосвіченіпедагогитаїхнічисленніпомічники.Дітейтамодягаютьігодуютьдужепросто.Прищеплюютьїмправилачесті,справедливості,відваги;внихрозвиваютьскромність,милосердя,релігійніпочуттяталюбовдобатьківщини.Завиняткомкороткогочасунаїжутасонідвохгодиннарозвагитафізичнівправи,дітизавждичимосьзайняті.Ужіночихвиховнихзакладахдівчатокзнатногородувиховуютьмайжетаксамо,якіхлопчиків…МолодідамивЛіліпутіїнеменшезахлопцівсоромлятьсябоягузтватадуростіізневажаютьусіприкраси,завиняткомцнотливостітаохайності.янепомітивніякоїрізницівїхньомувихованні,зумовленоївідмінністюстаті…
38
Потрапивши до Ліліпутії, Гулліверіз притаманною йому допитливістю почавспостерігатизамешканцямикраїни,вивчати їхні мову та звичаї, цікавитисядержавнимустроєм,економікою,мораллю. І побачив досить строкату картину:зодногобоку,крихітниймонархуважаєсебе окрасою та пострахом усього світу,міністри та інші держслужбовці обіймаютьпосадизавдякинизькимпідборамнасвоєму взутті, уміннюходитипоканатуйвироблятирізнітрюки;нагородиотримуютьті,хтокращевмієстрибатичерезпалицю,якутримаєімператор;придворіпануютьзаздрість,інтриги,підступність.Точатьсяпостійнічвариміжпредставникамирізнихрелігійнихтечій,імператораліліпутівнеполишаютьчестолюбніпланищодозавоюваннясусідньоїдержавийпідкоренняцілогосвіту.УсецетакнагадувалогероєвійогоріднуАнглію.
ОднакГулліверпобачивуліліпутівіте,прощомріяв:монархживзарахунокприбутківвідвласнихмаєтків,необтяжуючидержавнускарбницю;судинелишекараютьзазлочини,айвинагороджуютьзаконослухнянихгромадян;підчаспризначеннячиновників на державні посади особливу увагу звертають на моральніякості.Дотепносказанопрошляхипокращенняфінансовогостану держави через податки на вади людей та дурний розум (йогооцінює спеціальнежурі) абоначесноти (їх билюдинаоцінюваласама).Ліліпути засуджувалишахрайство, невдячність як великезло.цікавоюздаласяГулліверовійсистемавихованнядітей:їхізранньоговікувіддавалипідопікудержави,зокремакваліфікованихвихователівтавчителів.
Утопічні мрії Гуллівера підтримують і в країні велетнів бробдінгнег,депокладенокінецьвійнам,відданоперевагучеснійпраці.
Розширюємо світогляд
Утопія—фантазія, вимисел,мрія,щоне здійсниться.Поняття«утопія»впершез’явилосьутворіТомасаМора«Утопія»(такуйогокнизіназивавсяострів,наякомубулоство
рено ідеальне суспільство). Письменник устами головного герояРафаїла Гітлодея критикує несправедливість і безчинства, які існуваливтогочаснійАнглії.напротивагуїмвінзмальовуєкартинуідеальногосуспільногоустроюнауявномуостровіУтопія.Тамнемає
Дж. Ґіллрей. Король велетнів роздивляється Гуллівера, карикатура
39
приватної власності, немає грошей,майжевсіпрацюють,крімученихіпосадовихосіб.найважливішіпитанняобговорюютьусіжителіострова.їхнійрозумовийі моральний рівень мусить бутинадзвичайновисоким.
Особливо Гуллівер захоплюється країною гуїгнгнмів — расою розумних коней. Гуїгнгнмине знають зла та обману, жадібності, корисливості, заздрості.Вониведутьрозумнегосподарство.Унихнемаєнавітьвлади,томущокоженчинитьпосовісті.найповажнішийізгуїгнгнмів,ізякимчасторозмовлявГуллівер,неприпинявдивуватисянерозумнимтанесправедливимпорядкамнабатьківщинігостя,проякітойрозповідав,їхнімнескінченнимвійнам.Українігуїгнгнмівбулайрасарабів—єгу.цездичавілінащадкиоднієїанглійськоїпари,щопотрапиладоних.
Гуллівер, дізнавшисьпро єгу більшейпобачивши їхнюповедінку,ставсоромитися,щойсамналежитьдоцьогоплеменілюдей,щоправда,трохицивілізованішого.
Однією ізпопулярних ідейПросвітництва була ідеяпросвіченогомонарха:найоптимальнішепочинатипросвітународузпросвітимонарха(короля,царя,шахатощо).Той,усвоючергу,почнерозвиватисвоїхміністрів,ті—своїхпідлеглихі,зрештою,такпросвітятьусюсвоюкраїну,аджевладав їхніхруках.Дотогожідеяпросвіченогомонархасвоєріднозбігласязтрадиційноюмрієюнародупродоброгоцаря.УСвіфтацюідеювтіленовобразікоролявелетнівбробдінгнегу.
1. На яких ідеях Просвітництва засновано «Мандри Гуллі-вера»?
2. Які вади тогочасного суспільства критикує автор, змальо-вуючи фантастично-алегоричну країну Ліліпутію?
3. Що таке утопія і яке відображення вона дістала у творі?4. Яку ідеальну картину щодо перебудови держави на чолі з «про-
свіченим монархом» уявляв Свіфт?
Запам’ятайте! У творі Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» дві сюжетні лінії — це критика тогочасного суспільства й утопіч-на мрія про новий суспільний лад, побудований на основі
розуму, добра та справедливості (її втілено в сатирично-алегоричній картині фантастичних морських пригод).
Жан Ґранвілль. Гуллівер і гуїгнгнми
40
Усвідомте, що письменник у цікавій формі не лише навчав і просвіщав своїх співвітчизників, а й звертався до нащадків (так об’єктивно виходить!), щоб ті намагалися втілити ці мрії в життя.
Знайдіть та проаналізуйте документи доби Просвітництва й зробіть висновки про те, які суспільні явища вони презен-тують.
Складіть уявлення про систему виховання дітей і молоді в сучасній Свіфтові Англії та про те, яке виховання письмен-ник вважав ідеальним; порівняйте із сучасними ідеалами.
Образ Гуллівера як утілення концепції нової людини
Концепція—системапоглядів,теабоіншерозумінняявищіпроцесів;єдиний,визначальнийзадум.
ЕК.Усімзнайомаздитинствазбіркаарабськоперськихказок «Тисяча й одна ніч» у Європі стала відомою лише напочаткуХVІІІ ст. (неповнийперекладфранцузькоюздійс
неноАнтуаномҐалланом)ісправилазначнийвпливнатогочаснуєвропейськулітературу.найвідомішіісторіїзізбірки—«чарівналампа Аладдіна», «Алібаба та сорок розбійників» і «Синдбадмореплавець».
Синдбадмореплавець — людина допитлива, смілива, якапрагне пізнатижиття у всіх його виявах, відкривати нові землі,знайомитисяз їхнімимешканцями,частодивовижнимийнавітьсмертельнонебезпечними.
Атеперпорівняймо:
Синдбадпочавговорити:—Середбенкетівірозвагяшвидкопочавзабуватипроколишністрашніпригоди.Арозкішне,ситежиттяменіпочалообридати.ябувмолодий,дужий—хотілосьякоїсьдіяльності.Скінчилосятим,щоязновупоклавсянадолю,зібравтоваришівторговців,накупиврізногокрамуйсівнакорабельубальсорі.Довгомиплавалицілкомщасливо,приставалидорізнихземельівигідноторгувалисвоїмкрамом.
«Синдбад-мореплавець»
япробувздружиноютадітьмитількидвамісяці,боневгамовнежаданнябачитичужікраїништовхаломененановіпригоди,іянемігусидітивдомадовше.язалишивдружиніпівторитисячіфунтівготівкоюінайнявдлянеїгарнийбудинокуРедріфі.Рештусвогомайна,часткововгрошах,часткововтоварах,явзявізсобою,сподіваючисьзбільшитисвоїстатки.
«Мандри Гуллівера»
41
Закономірно припустити, що образголовного героя роману Дж. Свіфта виник у автора не без впливу кращих літературнихвзірців,зокремайарабськоїказки. Але це переважно стосуєтьсяособливостей подання тексту — морськоїподорожі,розповідівідпершоїособи, «очевидця», діяльної й допитливоїособистості головного героя. По суті ж,ГулліверуСвіфта—втіленняідейучотирьохобразахзалежновідтого,доякоїкраїнивінпотрапляє:уліліпутіввін—велетень і дивиться на все критичнимоком, у велетнів—карлик,що захоплено спостерігаєйпідмічаєусі тонкощі, у вчених академії наук— скептик, у гуїгнгнмів—гарячийприхильник.
СамГуллівер захарактероммайже ідеальний (щоправда,длясвогочасу,аджесьогоднінебудеідеальноюлюдина,якатакпринижуєтьсяпередможновладцями).
Автор відзначає його людяність («…[Гуллівер] рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу…»), підкреслює сміливість («Поки я порався з цим, ворогипускалитисячі стріл, і багатознихупивалисяменіврукитаобличчя,завдаючипекучогоболюйзаважаючименіпрацювати…»).
Допитливість Гуллівера є наскрізною упродовжусього твору:«…а буваючи на березі, придивлявся до побуту і звичаїв людейіводночасвивчавчужоземнімови…».
цьомугероєвіпритаманніволелюбність(«Першеречення,якея вивчив, було прохання повернути мені волю…») і великодушність («…Полковникнаказавсхопитишістьохзаводіяк… івіддати зв’язанихмені до рук… я перерізав ножем нитки, якими вінбувзв’язаний,іобережноспустивйогоназемлю…»).
Розум та винахідливість багато разів ставали в пригоді Гулліверові під час цієї мандрівки: «…за три тижні я зробив великіуспіхиувивченніїхньоїмови…»;«…умиснонепідходивдоберега,щобмененепомітилизякогосьворожогокорабля…»;«…ясплівканатудвоє,щобзробитийогоміцнішимізтієюсамоюметоюпоскручувавзалізнібрусивтроє…».
Гулліверіздобротоютаповагоюставивсядо інших.Вінволодів непоганими дипломатичними здібностями, а також утримавімператораліліпутіввідйогозагарбницьких,немиролюбнихпланівстосовносусідів.
Жан Ґранвілль. Гуллівер у ліліпутів
42
Гуллівер—освіченаймудралюдина,добреобізнанавматематиці,схильнадофілософськихроздумів:«безперечно,філософимаютьрацію,коликажуть,щоуявленняпровеликеімале—відносні,щовонивизначаютьсятількивпорівнянні.Можестатися,долізаманеться влаштувати так,щой ліліпути зустрінутьнарод,меншийвіднихнастільки,наскількивонибулименшівідмене…».
Автор поставив Гуллівера у ситуацію зіткнення зі світовимзломупороговихйоговиявах.Усе,щовінбачитьусвоїхподорожах,—цедлявипробування ідеї,анехарактеру.його історія—цеісторіялюдини,щонамагаласязмінитилюдейіїхнійсвітсловомрозуму.
Віраврозум,допитливість,активність,енергійність,прагненнявідкриттівієрисаминовоїлюдинидобиПросвітництва.
ЛК.Жан Іньяс Ізидор Ґранвілль—французькийхудожникілюстратор,народився в сім’ї акторів і художників. Ґранвілль—сценічнеім’яйогопредків.Вінілюструваввелику
кількістьлітературнихтворів:байкижанадеЛафонтена,пригодницький роман «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо, романпародію«ДонКіхот»МігеляСервантесадеСааведра,фантастичнопригодницький роман «Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта та інші.
1. Які літературні та інші впливи позначилися на образі Гуллі-вера?
2. Які риси притаманні героєві? Які з них відповідають загально-людським цінностям, а які обумовлені часом, коли він жив?
3. Як розвивається характер Гуллівера протягом твору? Він статич-ний чи динамічний?
4. Як у цьому образі реалізуються ідеї Просвітництва?
Запам’ятайте! Гуллівер — образ-ідея, втілення мрій і споді-вань письменника-просвітника словом правди поліпшити рід людський; водночас це — людина Нового часу, якій прита-
манні жага до відкриття та пізнання світу, прагнення самовдоскона-лення, мудрість, високі моральні якості.
Усвідомте, що кожній епосі, кожному поколінню людей потріб-ні свої Гуллівери, адже чим більше людина дізнається про світ і себе, тим більше постає перед нею нових таємниць і загадок.
Проаналізуйте міркування Гуллівера про навчання та ви-ховання дітей, складіть за ним програму, залучивши до неї
пункти, що відповідають і сучасним поглядам на виховання дітей, їхню освіту.
43
Створіть узагальнений портрет людини Нового часу та з’я суй-те, яке значення мав образ Гуллівера для сучасників Свіфта та має для сьогодення.
Жанрова своєрідність роману Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»:
поєднання реалістичних елементів і соціальної фантастики
ТвірДж.Свіфтавизначаютьяксатиричнийроман,уякомупоєднано реалістичні елементи із соціальноюфантастикою, з ознаками романуподорожі пригодницькофантастичного характеру,щопосідаєвагомемісцевмистецтвідобиПросвітництва.
Твірмаєчотиричастини,укожнійзякихідетьсяпроперебування героя в тій чи іншій країні (у ліліпутів, у велетнів, у Лапуті, у країні гуїгнгнмів). це приваблює передусім дітей. Уводячи казкові та фантастичні мотиви в їхній особливій художнійфункції, Свіфт не обмежується нею, розширює її значущість задопомогоюпародії,наякійпобудованосатиричнийгротеск.Текст«Мандрів…» пронизано алюзіями, ремінісценціями, натяками,прихованимитаявнимицитатами.
ТЛ.Пародія—комічнеабосатиричненаслідуванняіншогохудожньоготвору.
Гротеск — поетичний пpийом умисного спотвоpення абозмiшування контpастiв: тpагiчного i комiчного, добpого і злого,pеальногоiфантастичного.
Алюзія— стилістичнафігура,щомістить указівку, аналогіючинатякнапевний історичний,міфологічний,літературний,політичний або побутовий факт, закріплений у текстовій культуріабоврозмовномумовленні.
Ремінісценція— елемент художньої системи,що відсилає дораніше прочитаного, почутого або побаченого твору мистецтва;неявнацитата,цитуваннябезлапок.
Езопова мова (від імені напівлегендарного давньогрецькогобайкаряVIст.дон.е.Езопа)—замасковане,алегоричневисловленнядумокзіронічниминатякамийнедомовками.
Памфлет — публіцистичний твір злободенної тематики,уякому з особливоюгостротоюй експресією,часто в сатиричнійформі,висміянойвикритоякісьнегативнісуспільніявища.
Інвектива — різке викриття або сатиричне осміяння реальної особи чи групи осіб; зазвичай супроводжене деяким зрушенням у реальності зображення; характеризується структурною
44
ісмисловоюдвоплановістю,щовисуваєнапершийпланособистізвинуваченнядлясуспільноїганьби.
З описів морських подорожей XVII ст. Свіфт запозичує мандрівний колорит, який надаєфантастиці ефекту зримої реальності.Угротескносатиричномуописівсіхтрьохкраїн,яківідвідуєГуллівер перед своєю останньою мандрівкою, є контрастний момент—мотивутопії,ідеальногосуспільноголаду.
Протест проти відсутності свободи належить до головних тем«Мандрів…».Тимбільшзначущимєепізодпроте,якзачарованийінтелектом гуїгнгнмів Гуллівер відчуває тільки відразу до істот,подібнихдосебе,аджевінїхбачить«прив’язанимизашиюдоколоди».ТакСвіфтвисміюєраціоналізмпросвітників.
Виховати в людині ясну думку та почуття моральної відповідальності за свої вчинки, сприяти її моральному та фізичномуздоров’ю,безнахилівдорозкошітамарнуваннясил—такаприхованадумкаавторакниги.
Засоби комічного, езопова мова в романі Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»
Джонатан Свіфт у своєму творі «Мандри Гуллівера» виявивнадзвичайнухудожнюмайстерність,фантазіютавинахідливість.Вінвдаєтьсядо іронії:«Осьвони,дивовижнінаслідкиобмеженості такороткозорості!Обдарованийусімаприкметами,що забезпечують йому повагу, любов та шану, дуже здібний, розумний,освічений,талановитийвладар,майжеобожнюванийсвоїмипідданцями,зякоїсьнепотрібної,незрозумілоїєвропейцямделікатностівідмовляєтьсявідщонайпевнішоїнагодистатицілковитимхазяїномжиття,воліймайнасвогонароду»;
до гострої сатири: «Мій історичний нарис нашої країни заостаннє сторіччя надзвичайно здивував короля; у нашій історіївін убачав самі змови, заколоти, вбивства, страти, революції тазаслання, що є найгіршими наслідками зажерливості, розбрату,лицемірства, зрадництва, жорстокості, люті, безумства, злостивості,заздрощів,розпуститачванливості»;
до гнівної інвективи:«більшістьвашихспіввітчизниківєвиводком маленьких огидних плазунів, найзгубніших зі всіх, якібудьколиповзалипоземнійповерхні»;
до гумору:«читач,напевне,скаже,щотакаісторіямоглатрапитисяскорішевАнгліїчивЄвропі,аніжутакійдалекійкраїні.Але хай він зважить на те,що примхижіноцтва не обмежені нікліматом,нінаціональністюіщонасправдівоникудиодноманітніші,ніжцездаєтьсянапершийпогляд».
45
Дуже часто автор удається до контрастного зображення, протиставлень,применшення (літоти) чи перебільшення (гіперболи), перелічення: «…Корользауважив,яканікчемнаотапиха—людськевеличання,колиїїнаслідуютьітакімізернікомахи,якя».
Свіфтпостійнозвертаєтьсядоезопової мови: «Спадкоємецьпрестолу, абине сваритися з партіями, змушений взувати накожну ногу різне взуття, відтак «під часходийоговеличністьнакульгує» (йдетьсяпропринцаУельськогоҐеорґаII).
Комічносатиричний зміст має опистого,якрозправлялисязінакодумнимитаворогами, розшифровуючи їхні листи чизаписки: «…вбиральня означає таємну раду, табун гусей— сенат,кривийсобака—загарбника,чума—регулярнуармію,яструб—прем’єрміністра, мітла — революцію, мишоловка — державнуслужбу,гнійнарана—владу…Так,«н»означаєзмову,«б»—кіннийполк,«Л»—флотнаморі.Користуючисьіншимметодом,вонипереставляютьлітерипідозрілоголистаівтакийспосібможутьвиявитиякнайглибшеприхованінаміринезадоволеноїпартії».
ЛК. Продовжуючи в «Мандрах Гуллівера» та памфлетахтрадиціюреалістичноїфантастикиепохиВідродження,розвиваючи й збагачуючи цю традицію в річищі сатиричних
форм, за допомогою яких йому вдавалося робити грандіозні узагальнення,Свіфт створив тексти, на які орієнтувалися сатирикийфантастиXIX–XXст. (Т.Дж.Смоллетт,В.Ґодвін,ч.Діккенс,С.батлер,Г.Веллс—вАнглії;Вольтер,А.Франс—уФранції;М.СалтиковЩедрін—уРосіїтощо).
1. Чому виникають труднощі з визначенням жанру твору Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»?
2. Які художні засоби, сатиричні прийоми переважають у тво-рі Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»?
3. Якою є роль сатири в розкритті головних думок твору?4. Наведіть приклади різних видів комічного у творі Свіфта.
Запам’ятайте: роман «Мандри Гуллівера» має своєрід-ну жанрову специфіку, адже в ньому поєднано ознаки ре-алізму та соціальної фантастики, є ознаки роману-подорожі
Жан Ґранвілль. Гуллівер і летючий острів Лапута
46
при год ниць ко-фан та стич но го характеру. Автор виявив надзвичай-ну винахідливість у вигадуванні способів реалізації своїх ідей, зо-крема сатиричному зображенні сучасного йому суспільства. Бага-то вад того часу не подолано, на жаль, і донині.
Усвідомте, що письменник Дж. Свіфт завдяки своїм творам, і насамперед «Мандрам Гуллівера», зробив переворот не
лише в культурному, літературному житті Англії та інших країн Євро-пи доби Просвітництва, а й у тогочасній державній політиці.
Проаналізуйте засоби сатиричного зображення у творі Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» і зробіть висновки про їхні функції у творі.
Складіть уявлення про індивідуальний стиль письменника Дж. Свіфта й розкрийте його значення.
Мабуть, кожен із нас у душі—невиправниймрійник.АДжонатанСвіфт був видатниммрійником і вигадником,щоподарувавнамуспадокціннийскарб—роман«МандриГуллівера»,гортаючисторінкиякогомищоразуміркуємо,девигадка,адереалії,інамагаємося«впіймати»істину,мудрість,якінесенамписьменниксвоїмтвором.
Йоганн Вольфґанґ Ґете — видатний німецький і європейський поет-просвітитель
1. Пригадайте, що ви знаєте про Й. В. Ґете з курсу зарубіжної літе-ратури 5–8-х класів. Які враження у вас залишилися після про-читання його поезії «Нічна пісня подорожнього»?
2. Розгляньте портрет письменника. Як ви можете охарактеризува-ти цю людину?
3. Прочитайте висловлювання видатного німецького поета Г. Гей-не про Й. В. Ґете: «Його зовнішність була так само значущою, як слово в його творах, і постать була так само гармонійною, світлою, радісною, шляхетною, пропорційною, і за ним, як за античною статуєю, можна було вивчати грецьке мистецтво. Очі були спокійні, як погляд божества… Час укрив його голову снігом, але не зміг схилити її. Він продовжував тримати її гордо й високо, а коли говорив, то здавалося, що йому дано можли-вість пальцем указувати небесним зорям шлях, яким вони мають рухатися…» Висловіть свою думку щодо прочитаного.
48
Життєвий і творчий шлях Йоганна Вольфґанґа ҐетеВавтобіографічнійкнизі«Поезіяіправд໥етеписавпросвоє
народження:«28серпня1749року,опівдні,здванадцятимударомдзвона,яз’явивсянасвітуФранкфуртінаМайні.Розташуваннясузір’ївсприяломені…»Поетбувпереконаний,щоцевпливаєнадолю,іуВсесвітікожномусудилосясвоєособливемісце.
Майбутній письменник йоганн Вольфґанґ Ґете з’явився насвітуродовитійтазаможнійбюргерськійродині.батькойогойоганнКаспарбувюристом,вимогливою,неемоційною,алечесноюлюдиною. Від нього синові передався потяг до знань.Мати прищепила своєму синові любов до творчості, вона була для хлопцяприкладомсердечноїтеплотиймудрості.
Уродинібагатоувагиприділяливихованнюдітейтарозвиткуїхніхздібностей.юнакволодівкількомаіноземнимимовами,вивчав художнюлітературу, історію, природничі науки,музику тамалювання.До речі, перськумову він опанував у 60 років!Поетзавжди прагнув якомога продуктивніше провести свій день. Зокрема,йогообов’язковимзаняттямбулочитання,ащоденнанормастановила80сторіноккнижки.
Дослідникийоготворчостістверджують:Ґетесміливомігсказати,щовінсамсебестворив,аджевідомо,щонародивсявінкволою дитиною, зростав дуже хворобливим і навіть змушений бувчерезнедугузалишитиуніверситет.ОднакустудентськірокиҐетевідкривдлясебефілософіюприродиСпінози.нідерландськийфілософ стверджував,щоприрода обдарувала людину всім,щоб тамогла протистояти хворобам,моральному злу, дурості, залежності від згубнихінстинктів. Захопившись цією філософією,юнакпочавпрацюватинадформуваннямсвоєїособистостійдосягблискучихрезультатів.
Початок творчогошляху Ґете пов’язаний з літературним рухом, представники якого виступали під девізом таназвою«буряінатиск».ціпоетийдраматурги йменували себе «штюрмерами» — від німецької назви Sturm und Drang.Вонипроголосиликультсвободи,генія,природи.
Роман «Страждання юного Вертера» (1774), написаний у Веймарі, деҐете за наполегливою вимогою батька
Пам’ятник Ґете і Шиллерові в місті
Сірак’юс (США)
49
стажувався в імперському суді, уславив автора не тільки в німеччині, а й у всій Європі.Митець одним із перших виголосивсвітові свої ідеї: гідність людини не в її предках, не в майновомустані,авнійсамій—вїїособистості,їїталанті,інтелектітавчинках.
1775 року Ґете запросили до Карла Авґуста, герцога СаксенВеймарЕйзенахського. Письменник став першим міністром герцога, дістав титул таємного радника.Потім, переконавшись,щоцебулоутопією,Ґетепоступовообмежуєсвоюдержавнуслужбу,залишаючизасобоюлишетеатрінавчальнізаклади.
1786рокуҐетеїдезВеймарайдварокипроводитьвІталії.Вінзахоплено милується творами античного та ренесансного мистецтва, пробує себе вживописі. Відмовившись від бунтарства ранніхроків,вінвбачаєметусвоєїтворчостівмирномупропагуванніпросвітницьких ідей. У творчості Ґете після повернення з Італіївідбилися нові естетичні погляди, що їх дослідники визначаютьяк веймарський класицизм. Поет тепер віддає перевагу класичним формам античного мистецтва, він стриманий у вираженнісвоїх ідей. У Веймарі поет знайомиться із Шиллером, і відтодіпочинаєтьсядружбадвохвидатнихмитців.ҐетестаєдиректоромпридворногоВеймарського театру.Він ініціюєвідродженнялітературної балади й пропонує другові позмагатися в цьомужанрі.1797рікдіставназву«рокубалади».
Ґете прожив тривалежиття (83 роки), бувпереважно у чудовійфізичнійформі,багатопрацював,вирізнявсяздоров’ямдуху.
УС. Уже на початку XIX ст. Ґете був широко відомийв Україні. 1827 року його обрали почесним членом РадиХарківськогоуніверситету.
ТарасШевченко називав Ґете «великим», знав і любив йоготвори, особливо «Фауста». невтомним популяризатором Ґетебув І. Франко, який переклав багато його поезій, кілька частин«Фауста».
Перший повний переклад «Фауста» українською мовою зробивМ.Лукаш.
2016 року сучасний український письменникюрійАндрухович бувнагороджениймедаллюҐетеінституту запереклади текстівнімецькихпоетівукраїнськоюмовою.
ЛК. Твори Ґете поклали намузику багато визначних композиторів світу: Л. ван бетховен (увертюра «Еґмонт»),Ш. Ґуно (опера «Фауст»), Ф. Шуберт («Ґретхен за пряд
кою»),Р.Шуман(ораторія«СценизФауста»)таін.
50
Твори Ґете не раз було екранізовано. Фільм кінорежисераО.Сокурова«Фауст»,знятийнімецькоюмовоюзаучастієвропейськихакторів,здобувнайвищунагородунаВенеціанськомукінофестивалі2011року—«Золотийлев».
«Вільшаний король»: міфологічний зміст образів твору«Таємницяжиттянезбагненна,алеминеможемовідмовитися
відспокусивсежтакипізнатиїїтазрозуміти»,—писавй.В.Ґете.цевисловлюваннямоглобибутидевізомусієїтворчостіпоета.
написатибаладу«Вільшанийкороль»Ґетенадихнуладанськанароднапісня«Дочкакороляельфів»,атакожантичніміфийсередньовічніперекази.
Утакійфантастичнійформібуловідтворенозабобоннийстрахсередньовічноїлюдинипередворожимисиламиприроди,таємничимиміфічнимиістотами,втіленнямякихєельфи.
Розширюємо світогляд
Ельфи— це духи повітря, природи, які можуть жити надеревах,люблятьтанцюватийзаворожуватилюдей.Ельфибуваютьсвітлі(добрі)йтемні(злі),унихєсвоїкоролі,своїволодіння,межіякихнеможнапорушувати.
ТЛ. Балада — це жанр ліроепічної поезії фантастичної,історикогероїчноїабосоціальнопобутовоїтематикиздраматичнимсюжетом.
Убаладізазвичайідетьсяпрощосьнезвичайне,виняткове,героїчне;реальнечастопоєднуєтьсязфантастичним.
балади є історичні, міфологічні, ліричні, трагедійні, розбійницькі,сімейнопобутові,моторошні.
баладу Ґете «Вільшанийкороль» написано в традиціяхмоторошної похмурої балади.Образлісовогокороляспорідненийзпоширенимвукраїнськихнародних казках та легендахобразомлісовика.
Порівняно з попереднімитворамипоета, де природа виступаєблагодатноюіжиттєдайноюсилою,убаладі«Вільшанийкороль»вонастаєвтіленнямтаємничихсил,невідомихіворожих
Ґ. Доре. Ілюстрація до балади Ґете «Вільшаний король»
51
людям.Саметомуреалістичнийпланоповіді(поверненнябатькаіз сином додому) накладаєтьсяна фантастичноміфологічний(поява вільшаного короля), щоіпороджуєтрагізм,напруженістьсюжету. Атмосферу тривоги,страху, лихих сил підкресленотакожтим,щодіявідбуваєтьсявночі,улісі,дереальніпредмети та явища набувають казковості,алегоризму.
У баладі тісно переплітаються реальний та ірреальний світи.це відображення двох поглядів на той самийпредмет чи явище:цар—туман,колиханнягілля—заманюваннявільшаногокороля,дочкилісовогоцаря—верби.
У баладі спостерігається драматичне зіткнення двох начал:життяісмерті,відчаюйнадії,буденноготаінтуїтивного.Уцьомуконфліктіберутьучастьдитинайдорослий.
батько й син порізному сприймають світ. Дорослий чоловікневіритьудива,його світосприйняттявирізняєтьсяврівноваженістю,поміркованістю,раціоналізмом.Вінлюбитьсинайусіляконамагаєтьсярозвіятийогострахи.Дитина,навпаки,сповненазанепокоєння,страху,інтуїтивноговідчуттявпливуякихосьневідомихсил.
У творі відбувається конфлікт вільшаного короля й малюка.Мовлення вільшаного короля сповнене містичної сили.це неначеголосприроди,якаможепоглинутивсенавколо,навітьлюдину.Зпідтекстубаладиможназрозумітижорстокість«хвостатогоПана»:можливо,людиякосьпорушилийогоспокій,аширше—природнугармонію.
Символічнимєобраздитини.Зтекстувідомо,щовдушіхлопчика існує конфлікт: невідома, таємнича сила природи і вабитьйого,іводночасжахає.Дитинауособлюєлюдство,щоневиробилогармонійнихстосунків ізприродою,зі світом, із собою.Таклітературознавціпояснюютьтрагічнийфіналбалади.
УС. Існує кілька перекладів балади Ґете «Вільшаний король»українськоюмовою.Першимперекладачемтворубувукраїнськиймовознавець,
грекокатолицький священикй. Левицький.Пізніше перекладиздійснилиб.Грінченко,П.Куліш,Д.Загул,М.Рильський.
Г. Плюддеман. Ілюстрація до балади Ґете «Вільшаний король»
52
Переклад П. Куліша вирізняється національною забарвленістю(авторвикористовуєгероївнаціональнихміфів,словарозмовної українськоїмови: «вітласта», «се», «царівнивільхівни», «навіттігойдати,коточкаспівати»тощо).
Особливопоетичним,естетичнодовершенимєперекладМ.Рильського.Поетовівдалосязберегтинімецькуспецифікутворуйнадатийомуознакиукраїнськоїбалади.
Усіперекладимаютьрізніназви.М.РильськийзберігназвунімецькогооригіналуErlkönig—«Вільшанийкороль»,натомістьінші,якот б. Грінченко, обрали узагальнювальну назву «Лісовий цар».
Хтоїдепідвітернічноюдобою,Синканасідельцівезепідполою?Коняострогамиразпоразторкає,Дитинудосебевтеплопригортає.<…>
(Переклад П. Куліша)
Хтоїдевнегодутимлісомгустим?Тобатько,спізнившись,іхлопецьізним.Обнявшималого,врукахвіндержить,йогопригортає,йоговінпестить.<…>
(Переклад Б. Грінченка)
ERLKÖNIGWerreitetsospätdurchNachtundWind?EsistderVatermitseinemKind;ErhatdenKnabenwohlindemArm,Erfaßtihnsicher,erhältihnwarm.
(Оригінал)
Абатькощешвидше—схопивйогожах,Істогнеуньогосиннаруках.Доїхавдодомузакількахвилин;Врукахужемертвийлежавйогосин.
(Переклад Д. Загула)
За твердженням відомого українського перекладознавцяВ.В.Коптілова,історіяукраїнськихперекладівбаладий.В.Ґете«Вільшаний король»— це історія поступового, дедалі глибшогопроникненняперекладачів у зміст і стиль славетного творуҐете,дедаліповнішогооволодінняйогосвоєрідноюритмікою.
Вивчатиперекладенийпоетичнийтвір—значитьдивитисяназмісточимаперекладача,зрозумітиійогобаченнятеж.
53
Нове розуміння природи в ҐетеПрирода у й. В. Ґете— це джерело та основа життя, діяль
ності та творчості, вона— бог, утілення таємничих сил. Людина—дитяПрироди,якаперебуваєувічномурусі,постійнорозвивається.ПошукгармоніїзПриродою,гармоніїусвіті—цетворчезавданняпоета.необхіднонавчатисяуПрироди,причомунесліпоїїнаслідувати,адуховноєднатисязнею.
У баладі «Вільшаний король» природу подано у двох планах — реальному («час нічний», «вранішній туман», «вітер колишевгаюгілля»,«вербисивіютьвдалині»)таміфологічноказковому,персоніфікованоолюдненому(«Корольвільшанийонтамстоїть!/Вінукороні,хвостатийПан»,«—Мійтату,мійтату,якестрашне!/якнадитьвільшанийкорольмене!»,«—Мені,хлопче,любакрасатвоя!/Зневолічизволівізьмутебея»).
Убаладіпоказанозіткненнярізнихначал—природного ідуховного, буття і небуття, людини і природи. Ґете вірив,що, потрапившивполондовільшаногокороля,людствозможезбагнутитаємничістьімудрістьприродитаспрямуватибігконядосвітла,якездолаєніч.Головне—незупинятисьусвоїхпошукахінезневажатитаємницьприродийсвіту.
ЛК.КартинаМ.Врубеля«Пан»(див. с. 56)близькадобаладиҐете«Вільшанийкороль»іможеправитизаілюстраціюдонеї.
1. Яким є сюжет балади?2. Які події в баладі є реальними, а які — фантастичними?3. Опишіть, якими ви уявляєте героїв балади зовні, у якому
психологічному стані вони перебувають.4. Як побудова балади підкреслює драматизм подій, емоційно на-
пружений стан героїв та їхню боротьбу зі страшним?5. До якого виду балад, на вашу думку, належить цей твір?6. Як ви вважаєте, що спричинило загибель дитини?7. Яким є віршовий розмір балади і як це впливає на сприйняття
твору?8. За допомогою словника з’ясуйте символічне значення образів ві-
тру, верби, туману, ночі, стрімкого бігу коня, Пана.9. Що, на вашу думку, «моторошне» в баладі, те, що може наляка-
ти читача?10. Головну думку балади «Вільшаний король» літературознавці ви-
значають по-різному. Як би визначили її ви й чому?11. Які художні засоби використав Ґете у своєму творі?
54
«Травнева пісня» ҐетеЗа словами дослідника творчості й. В. Ґете б. Шалагінова,
післятворчогоперелому1780хрр.поет«убачавсвоєпокликаннявтому,щобдіятиузлагодізприродоюісвоїмособистимбуттям,неначебтопродовжуватиприроду.його«Травневапісня»—своєріднийестетичнийпортретпоета.Ґете…чудовийліриккраєвиду,щозавждипрагнеобратиякусьвіддаленуівисокуточкудляогляду,тутпостаєпереднамивцентріприроди,якавсміхаєтьсяйому.Геніальнопростізасоби«освіжають»…Природуохарактеризованословами, що співвідносяться з людськими емоціями, і від цьогоемоціїнабуваютьширшогозмісту («якрадісносяє/меніприрода!/яквиблискуєсонце!/яксміютьсялуки!»)».
Прощойого«Травневапісня»?Вона— іпровесну, іпрорадістьлюбові,іпровеличезнещастятого,хтоздатеннащирілюдські почуття. биття молодого серця ніби зливається з голосами,багатобарвнимсяйвомновогодня.Митецьвбачавуприродіздоровеначало,першооснову,протиставляючиїїдисгармоніїсучасногойомусуспільства.
1. Прочитайте поезію Й. В. Ґете «Травнева пісня» й поясніть своє розуміння назви, теми та ідеї твору.
2. Визначте характер ліричного героя вірша.3. Якими, на ваш погляд, мають бути стосунки людини та природи?
Волелюбні мотиви та протистояння образів-персонажів у «Прометеї».
Образ ПрометеяУ другий період своєї творчості (1770–1775) й. В. Ґете звер
таєтьсядоміфічнихобразів,сюжетів,аленадає їмсуб’єктивногозвучання, пронизує їх бунтарськими інтонаціями, ідеєю свободийнепокори.
цютематикуінодітакіназивають—«прометеївською»(вонабулапопулярноювЄвропіпрактичноупродовжусьогоXVIIIст.).Роботунаддрамою,названою«Прометей»,Ґетерозпочав1773р.Рокомпізнішепоетнаписаводнойменнийгімн.Ґетевбачавуційтемі багатоманіттямотивів— творчої особистості, незалежності,людинолюбства,змістулюдськогожиттятощо.
УцьомутворічиненайповнішевиявилисяволелюбнібунтарськінастроїмолодогоҐете.
Гімн «Прометей» побудований у формі монологу самого титана. Ґете зробивПрометея символомпротеступроти змертвілихтрадицій та авторитетів, символом справжньої любові до людей,
55
підкреслюючи богоборчу енергію й духовнуперевагугероянадйогосупротивниками.
ну,тутясиджуіформуюЛюдейнасвійобраз—Поріддя,щоподібнедомене,Щобмучитися,щобридати,Щобвтішатися,щобрадіти,—Ізневажатитебе,якя!
Водночас Прометей гнівно викриває владу богів (і земних, і небесних),сміливо кидаючи Зевсові звинуваченняв самозакоханості, жорстокості та байдужостідолюдськихстраждань:
незнаюнікогобіднішогоПідсонцем,ніжви,богове!<…>
Тебешанувати?чому?Може,зм’якшивтиколисьболізнедоленим?Може,притишивколисьСльозинастрашених?
(Переклад М. Бажана)
Автор закликає вірити в себе, у свої сили, як це робив одинзулюбленихйогогероїв—Прометей.
УС. Про привабливість ґетівського образу Прометея свідчитьізверненнядоньоговидатногоукраїнськогописьменникаІ.Франкаякперекладача.
УперекладіФранкаПрометеймаєрисинаполегливого,діяльного героя, якийшукає однодумців серед тих, хто не прагне нездійсненних химер, а знаходить реальне підґрунтя існування тапоказуєйогоіншим.
1. Хто такий Прометей? Що ви про нього знаєте з античних міфів?
2. Чого навчив людей Прометей?3. Чому Ґете звернувся до тем античності, до «прометеївської» теми?
Й. В. Ґете. Прометей. Титульний аркуш
(Нью-Йорк: Українська книгарня
ім. Т. Шевченка, 1918)
56
4. За що Прометей картає Зевса і в його особі — усіх богів, можно-владців?
5. Якою є головна думка твору?6. Чим вірш «Прометей» близький сьогоденню?
ЕК. Порівняйте уривки з твору «Прометей» у різних перекла-дах, висловіть свої уподобання та зробіть висновки.
незнаюнікогобіднішогоПідсонцем,ніжви,богове!нещедровиживлитеДаннямофірІдихоммолитовВашувеличність.
(Переклад М. Бажана)
…незнаюямізерніших,ніжви,боги,усвіті!ЗлиденниймаєхарчВеличністьваша:МаєдимжертовнийТамолитвидух.
(Переклад І. Франка)
Запам’ятайте. Й. В. Ґете вважають засновником сучасної ні-мецької літератури, він був лідером романтичного руху «Буря і натиск». У галузі ботаніки письменник став засновником по-рівняльної морфології рослин.
Усвідомте на прикладах із життя письменника, що людина може створити себе сама, незалежно від несприятливих об-ставин, завдяки наполегливій праці над собою, самоосвіті,
самовихованню. Потрібно бути небайдужим до долі своєї країни, свого народу, робити те, що зможеш, для їхнього добробуту.
Проаналізуйте твір Ґете «Вільшаний король» з точки зору жанру, а вірш «Травнева пісня» — з точки зору викори стан-ня художніх виражальних засобів для розкриття теми та ідеї твору.Опишіть картину М. Врубеля «Пан» та визначте, наскільки вона перегукується з твором Ґете «Вільшаний король».
Створіть на основі висловлювань Й. В. Ґете його психологіч-ний портрет.
М. Врубель. Пан
57
Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер — виразник просвітницьких ідей свободи й справедливості1. Що ви пригадуєте з курсу зарубіжної літератури 7-го класу про
Ф. Шиллера та його творчість?2. До якого жанру належить його твір «Рукавичка»?3. Як у цьому творі утверджено ідеї збереження самоцінності люд-
ського життя, людської гідності, пріоритету високої людяності?
Сторіччяпокинедозріло.я—громадянинприйдешніхстоліть.
Ф. Шиллер
Життєвий і творчий шлях Йоганна Крістофа Фрідріха Шиллера
1770–1780ті рр. у німеччині, відомі під назвою «буря і натиск» (Sturm und Drang),малищеодного героя.Геройштюрмербувзакоханимусвободумрійником,якийнебоявсяризикувати.Уйогогрудяхбилосягарячесерце,щонемогломиритисязобставинами.СаметакимужиттійутворчостібувФрідріхШиллер—німецькийпоет,драматург,філософтаісторик.
Ось як говорив про Ф.Шиллера його товариш— німецькийпоетй.В. Ґете: «Статурайого, постава, хода, навітькоженйогорух були сповнені гордості. І лише очі в нього були ніжними.Італантйогобувтакимсамим,якйогозовнішність.Вінсміливобрався за великий сюжет, досліджував його звідусіль, розглядавзусібіч».
батько майбутнього поета— йоганн КаспарШиллер— військовий фельдшер, мати — Доротея, уроджена Кодвейс, дочкатрактирника.Хлопчик зростав середмальовничихоколиць,руїнстародавніх замків, уважно придивляючись та дослухаючись довсьогоновогойцікавого.Разомізбатькомвінбувавнаярмарках,народних гуляннях, враження від яких назавжди вкарбувалосяв хлоп’ячу пам’ять. найбільше запам’яталисяФрідріхові виставиляльковоготеатруйпостановкисередньовічнихмістерій.Саметодівньогозароджуєтьсялюбовдотеатру,лицедійства.
З 1768 р.Фрідріх почав відвідувати латинськушколу.Потімбатько змушенийбуввідправити14річного синананавчаннядощойноствореноїгерцогомвійськовомедичноїакадемії.ВакадеміїШиллервивчавправоймедицину,якінецікавилихлопця.Там,узадушливійатмосферішпигування,доносів,покарань,йомудовелосяпровестиажвісімроків.
59
ЛишевночіШиллермігкрадькомачитати.Підвпливомодного зі своїх наставників навіть став членом таємного товариства.Після закінчення академії Шиллера було призначено полковимлікарем,наційпосадівінодержувавжалюгіднігроші.
надпершоюдрамою«Розбійники»Шиллерпочавпрацювати,щеперебуваючивакадемії.1781рокудрамубулозавершено,азарікїївпершепоставилинасценіМангеймськоготеатру.Успіхбувшалений:«незнайомілюдикидалисяоднеодномувобійми,жінкивнапівпритомному станіполишализал».Автор,якогонегайно охрестили «німецькимШекспіром», потай відвідав прем’єру.Потім були тріумфальні вистави в багатьох іншихмістахнімеччини.
1787рокуШиллероселивсяуВеймарі,деживіпрацюваввеликийҐете.Упоетів склалисядружні стосунки.Пізнішемитецьживурізнихмістахнімеччини,пробувавсвоїсиливжурналістиці, писав теоретичні трактати, працював професором історії Єнськогоуніверситету,утім,йогоматеріальнестановищезалишалосяскрутним.
1790 рокуШиллер обвінчався зШарлоттоюфонЛенґефельд.незабаром він захворів, і відтоді почалася невпинна боротьба зажиття.
КількароківШиллерпроводитьуМангеймі,деобіймаєпосадузавідувачалітературноїчастинив«національномутеатрі».
В історії світової драматургіїп’єсуШиллера«Підступністьі кохання» було визнано першою «міщанською трагедією».До Шиллера в трагедіях діяливинятково монархи й аристократи, третій стан було дозволено зображувати тільки в комедіях. на відміну від першихдрам,тутцентральнимперсонажемєдівчинаЛуїзаМіллер.
У Карловій академії викладав філософію талановитий педагог і вченийАбель, який згодом став другомШиллера.Професорнаголошувавнанеобхідностінасампередсвітовоїгармонії.Вінпрагнув прищепити своїм вихованцям оптимістичне світосприйняття,вселитилюбовдоближнього,напучувавїхпізнаватинавколишньєжиття.Впливйогофілософськоїконцепціїнайвідчутнішевиявляється в «Оді до радості», яка ґрунтується на властивому
Т. Оер. Веймарське придворне товариство
60
Шиллеровіоптимізмі,вірівлюдину,переконанніутому,щолюдиможутьіповиннізріднитисяоднезодним.
Шиллерусвідомив,щопрогреслюдства—щенезапорукащастя. Така сама думка простежується в його баладах. Вони сприймаютьсяяквідгомінтихдавніхчасів,колирізніповір’я іпереказитрансформувалисяупримхливіфольклорніобрази.
У творах дрезденського періодупомітний відхідШиллера відколишньої бунтарської ідеології. ТеперШиллер уважає, що дляпримирення ідеалу йжиття поетичний геній «має прагнути розривузреальнимсвітом».Переворотусвітоглядіпоетавідбуваєтьсяякунаслідокрозчаруваннявідеалах«буріінатиску»,такізавдяки вивченню кантівської філософії та захопленню ідеямифранкмасонства.
Розширюємо світогляд
Масонство,франкмасонство (фр.Franc-maçonnerie,англ.Freemasonry, «вільне каменярство»)— моральноетичнийрух у вигляді закритої організації. найбільш поширене
означеннямасонства—це«системаморалі,викладенавалегоріях та проілюстрована символами»; також— всесвітнє братство,всесвітнійорден:масони—цечленидуховноетичнихорганізацій«вільнихкаменярів».
ОсобливопліднимбулоостаннєдесятиліттятворчоїдіяльностіШиллера.Вінстворюєтакідраматичнішедеври,яктрилогія«Валенштейн» (1799), драми «Марія Стюарт» (1800), «Орлеанськадіва»(1801),«ВільгельмТелль»(1804).Уцихтвораххудожньомуаналізупідданознаковіетапиісторіїєвропейськихнародів.
Митецьпішовізжиття1805року.
ЛК.ТвориФ.Шиллерабулидужепопулярнимиврізнихвидахмистецтва.Так,зайогоп’єсамикомпозиториДж.Россіні, Ґ. Доніцетті, Дж. Верді, П. чайковський, З. Фібіх,
С. Слонімський створили опери, композиторМ. Пейко— балет;єкількадраматичнихвиставтателевистав.
УС. Першим перекладачем поезій Шиллера українськоюмовоюставу1830хpp.й.Левицький,далійоготвориперекладали П. Куліш, б. Грінченко, А. Могильницький,
М.Маркович,О.навроцький,О.Левицький,О.Кониський,ОленаПчілка,борисТен,С.Гординськийтаін.черезпереслідуванняукраїнської мови драмиШиллера українською мовою було заборонено, а перші вистави відбулисяульвівськомуТеатрі «Руської
61
бесіди». Уперше виставу «Розбійники» поставив у народномуТеатрі м. Києва 1918 р. П. Саксаганський. Визначним явищемвукраїнськихтеатрах1920–1930хрр. сталивистави«ВільгельмТелль»,«ЗмоваФієсковҐенуї»,«ДонКарлос»тощо.
«Ода до радості»: пафос твору, що відомий як гімн Євросоюзу
Поетбагаторозмірковуєнадсенсомлюдськогобуття.надумкуШиллера, цивілізація мала для життя людини не тільки позитивнінаслідки(наука,техніка,удосконаленізакони),айнегативні. А найстрашнішим булоте, що людина втрачала кращіморальні риси (простоту, щирість, сердечність, віру). Вонаставала надто раціональною.Шиллер уважав,що повернутилюдину на правильний шляхзможе мистецтво. Ось чому вінговорив: «Краса мусить спрямуватилюдейнашляхістини».
«Ода до радості» (нім. Ode an die Freude),уякійзвеличеноєдність усіх людей, написана 1785 року для дрезденської масонськоїложі.незважаючинапопулярністьвірша, самШиллернегативновідгукувавсяпронього,відзначаючи,щоода«далекавідреальності».
Згодомтекстоди,зокремаключовеслововній,булозмінено.Упервинномуваріантіавторвикориставпоняття«свобода»,ане«радість»,однакнезабаромШиллерзамінивйогозарадитого,щобвідокремитисявідполітики.найбільшоїпопулярностівіршздобувпіслятого,якЛюдвіґванбетховенпоклавйогонамузикутаувівдо складу завершальної частини знаменитої Дев’ятої симфонії.
Спершу«Одадорадості»зажилаславиякгімнФРн,потім—якгімнРадиЄвропи,пізніше—якгімнЄЕС,аз1993рокусталавідомаякгімнЄвропейськоїСпівдружності.
Розширюємо світогляд
ЄвропейськийСоюз(Євросоюз,ЄС,EuropeanUnion,EU)—економічнийтаполітичнийсоюз28(станомнапершуполовину2017р.)державчленів,щорозташованіпереважновЄвропі.
Мета Європейського Союзу — створення економічного союзуз найвищим рівнем інтеграції економік держав. ЄС засновано на
«Ода до радості». Рукопис Ф. Шиллера з автографом
62
загальнолюдськихцінностях:пошанидолюдської гідності, свободи, демократії,рівності,верховенстваправатаповагидоправлюдини.названіцінностієспільнимидлявсіхдержавчленівусуспільстві,депануєтолерантність,правосуддя,солідарністьтарівністьжінокічоловіків.
ЛК. Аранжування «Оди до радості» виконаноГербертомфонКараяном.2003рокубуловирішено
від гімнуЄС залишити лишемузику—задлярівностівсіхмов.
Музику до цього вірша також писали відомі композиториТ.Кернер,Р.Ваґнер,Ф.Шуберт,П.чайковський,П.Масканьї,й.Штраустаінші.
Пригадайте:ода—цеурочистапісняначестьякоїсьважливоїподії чи визначної особи. Тут письменник звертається до почуття, емоції— радості— як уособленнящастя людини.називає її«гарною іскроюбожою»,«царицеюгожею».Матінказемля,природадаютьуседляїїрадості.Самецярадістьбуттярухаєсвітовийпрогрес («Радість — всесвіту пружина»), живить творчість душі(«Радість— творчості душа»).якщо ти успішнийучений—тебе«радістьусміхомвіта»й«дочеснотпроводитьрадо,/хочтропадонихкрута».Ірадістьтут—уособленняоптимізму,віриусвітлорозуму,«кращийсвіт».Поетназиваєйможливіконкретніпричини«нерадості»—«горейзлидні»,«відомста»,«погрози»,«сльози»,«каяття»,навітьзгадує«книгиборговії».Вінзакликаєдо«всепрощення ворогам», загального примирення, стати дружною сім’єю.Поет переконаний, що це пом’якшить серця жорстоких, додастьдуху«кволим».Останністрофи«Одидорадості»—своєріднийманіфест того,хто знаєшляхдоцьогопочуттятайоговисокуціну:
будьтвердимвлихугодину,Помічскривдженимдавай,Всюдиправдузнайєдину,Зродуклятвинеламай…<…>
ХорСтаньмодружноюсім’єю,житиправдоюйдобромПрисягнімо…
(Переклад М. Лукаша)
Україна і Європейський Союз на мапі Європи
63
«Одадорадості»маєкосмічну,планетарну,всеохопнуспрямованість, звертається до «міліонів» і так само дістає відгук у серцяхмільйонів.
1. Сучасники писали про Шиллера: «Його ніщо не сковувало, ніщо не спиняло вільного польоту його думки. Усі великі пла-ни він творив вільно. Це справжня людина». Чим можна по-яснити таку високу оцінку Ф. Шиллера його сучасниками?
2. Прослухайте аудіозапис «Оди до радості» Л. ван Бетховена, по-рівняйте свої враження від музичного та літературного творів.
3. Прокоментуйте висловлювання Ф. Шиллера й запропонуйте свої міркування з цього питання: «Знайди в собі сміливість стати му-дрецем. Необхідна енергія в мужності, щоб подолати перешкоди, які протиставлені здобуттю знань як природною лінню, так і бо-язкістю серця».
4. «Сторіччя поки не дозріло. Я — громадянин тих століть, що при-йдуть»,— писав свого часу Ф. Шиллер. Як ви вважаєте, прийшли ці століття чи ще ні?
Запам’ятайте! Свого часу Ф. Шиллер належав до частини свідомої, активної молоді, яка, апелюючи до розуму, хотіла змінити ледь не хід історії. Тут ідеться по рух «Буря і натиск».
Драми Ф. Шиллера «Розбійники», «Вільгельм Телль» та інші показу-ють приклади небайдужості до долі свого народу. Те саме утверджує поезія «Ода до радості».
Усвідомте, що життя кожної людини неповторне, і щось «запо-зичити» із біографії знаменитої творчої людини складно. Але є спільні риси, що цінують за всіх часів і у всіх народів, і на них
варто звернути увагу. Це — почуття справедливості, надзвичайна пра-цьовитість, знання багатьох мов, любов до своєї батьківщини, свого народу, вболівання за людину, оптимістичне світобачення.
Проаналізуйте текст гімну ЄС і поміркуйте, чому було обрано саме ці строфи; які рядки є провідними й найповніше відо-бражають тему та головну думку.
Складіть психологічний портрет Ф. Шиллера; паспорт-харак-те ристику «Оди до радості».
Підсумуємо знання з теми
1. Які чинники — історичні, філософські, естетичні — спри-яли розвитку європейської літератури доби Просвітництва?
64
2. Назвіть основні художні напрями розвитку літератури й мисте-цтва Просвітництва, їхні ознаки, проілюструвавши відповіді при-кладами із прочитаних творів.
3. Зазначте провідні ідеї Просвітництва, утілені у творчості Дж. Свіф-та, Й. В. Ґете, Ф. Шиллера, розкрийте їхнє значення в культурно-му перевороті доби.
4. У чому полягають особливості сюжету та композиції роману Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» та жанрова своєрідність твору?
5. Схарактеризуйте образ Гуллівера як типу людини Нового часу, визначте художні засоби його творення.
6. Визначте функції гумору, іронії, сатири, сарказму у творі Дж. Свіф-та «Мандри Гуллівера».
7. У чому полягає нове розуміння природи в ліричних творах Ґете?8. Поясніть, чому «Ода до радості» зажила слави як гімн Євросо-
юзу, здобула світову популярність і є актуальною до сьогодні.
Проаналізуйте!
1. Чому Гуллівер не почав шкодити мешканцям Ліліпутії, хо-ча вони полонили його, використовували, могли позбавити здо ров’я чи навіть життя?
2. З якою метою Й. В. Ґете звернувся до жанру «моторошної» ба-лади, написавши твір «Вільшаний король»?
3. У чому полягає життєствердний пафос «Травневої пісні» Ґете?4. Які проблеми «Оди до радості» Ф. Шиллера ви вважаєте того-
часними, а які — вічними?5. Проаналізуйте частину «Оди до радості» Ф. Шиллера, відомої як
гімн Євросоюзу, з точки зору художніх особливостей.
Радість,гарнаіскробожа!несказаннолюбонамУвійти,царицегожа,Втвійпресвітлийдивний храм.Все,щострогоділитьмода,В’яжештиоднимвузлом,РозцвітаєбратнязгодаПідблагимтвоїмкрилом.
<…>КогодоляощастилаТим,щодруговівіндруг,Коголюбитьладамила,—йдидонасввеселийкруг.
йдітьусі,хтозвесвоєюВсвітідушухочодну!Хтожвесьвікчерствівдушею—йдиуіншусторону.
<…>Радість—всесвітупружина,Радість—творчостідуша,Дивнакосмосумашинанеюживитьсяйруша.РадістьквітирозвиваєІрозгіндаєсонцям,їхвпросторипориває,невідомімудрецям.<…>
(Переклад М. Лукаша)
65
1. Створіть «Указ Гуллівера», який би він видав, коли б його обрали імператором Ліліпутії.
2. Напишіть есе за висловлюванням Джонатана Свіфта: «Са-тира — своєрідне дзеркало, у якому кожен, хто дивиться в ньо го, бачить зазвичай обличчя всіх, крім свого власного».
3. Складіть анкету країни Ліліпутії, до якої потрапив герой роману Дж. Свіфта Гуллівер.
Анкета країни Ліліпутії
назвакраїни ***
Столиця ***
Формаправління ***
Верствинаселення ***
Політичніпартії ***
Релігія ***
Зовнішняполітика ***
Внутрішняполітика(обійманнядержавнихпосад,нагород;правосуддя,освіта)
***
Грошоваодиниця ***
Літературний ринг
Дж.Свіфтякосьписав:«Головнамета,якуясобіпоставивувсіхсвоїхпрацях,—швидшеображатилюдей,ніжїхрозважати,і,якбияздолавдовершитисвоїнамірибезшкоди
длясебе,бувбизмененайпліднішийписьменникусвіті…»
«МандриГуллівера»—цеодназнайсумнішихкнижоквісторіїєвропейськоїлітератури,найгострішийпамфлетналюдство,написаний,якзазначаютьдеякіісторикилітератури,унападіхворобливоїмізантропії…Зневагайобуренняподекудипростоб’ютьвочізісторінок«МандрівГуллівера».
В. Якименко
написанняСвіфтомтворузпочуттям«ненавидячоїлюбові»долюдининеєнаслідкомлихоївдачіписьменника,азбудженоглибокоюобразоюзалюдину,якоювонає,загострогоусвідомленнятого,якоювонамаєйповиннабути.Самевіравлюдину,прихованапідличиноюжорстокогоскепсису,диктувалаавторовінещаднірядки,уякихбезоглядномуосудовіпіддавалисясоціальні,політичнітаіншіформисучасногоСвіфтовісуспільства.
А. Шамрай
А якої ви думки про сатиру Дж. Свіфта? Можливо, він надто су-ворий до своїх сучасників?
66
Кращі представникиПросвітництва— сміливі люди, які,випередивши свій час, проголосили головними Розум таЩастя людей усіх станів. Засобами для досягнення цього
були Свобода, єднання з Природою, «природні права людини».Основи Просвітництва заклали філософи, а письменники їх розвинулиівтілиливхудожніхобразах.Дж.Свіфту«МандрахГуллівера»почавізкритикитогочасногосвітузйогозагарбницькимивійнами, несправедливістю, жадібністю, пихою та іншими вадами, намагаючись просвітити його, і змалював ідеальне суспільство.й.В.Ґетепоновомупереосмисливпроблемулюдинитаприроди,змалювавшиПрироду,зодногобоку,якджерелорадостітанатхнення(«Травневапісня»),азіншого—якщосьтаємниче,якнебезпеку,щозагрожуєлюдинівразіпорушеннягармоніїспівіснуванняїїзлюдиною.Ф.Шиллерзакликавплекатирадість,самедляякоїйнародженолюдину.
Ваша книжкова полиця y Білецький Віталій. СоціальнофілософськіпоглядиДжо
натана Свіфта (на прикладі «Казки бочки») / В. В. білецький//Схід.—2014.—№3.Дж. Свіфт. y МандриГуллівера.—К.:Дніпро,1983.
Онлайн-бібліотека y бібліотека світової літератури. Оригінали та переклади
творів.http://www.ae-lib.org.ua/Мандри Лемюеля Гуллівера. Переклад ю. Ліснякаy(1983).http://ae-lib.org.ua/texts/swift__gulliver__ua.htm
ТвориШиллера на сайті Ебібліотека «чтиво».y http://chtyvo.org.ua/authors/Friedrich_Schiller/чтиво:електроннабібліотека.y http://chtyvo.org.ua/authors/Svift/
67
Подорож друга. Романтизм — нова доба
в історії європейської літературиРікачасунесенасдедалішвидше.Мистецтво,яквідомо,над
звичайно багатогранне. Значна кількість жанрів і напрямів дозволяєкожномуавторовіякнайповнішереалізуватисвійтворчийпотенціал, ачитачеві дає змогуобрати саме тойхудожній стиль,який йому до душі. наступна наша зупинка— біля узбережжядивовижної епохи—епохиромантизму,якапошириласянаприкінціXVIIIстоліттявєвропейськійкультурі.цейновийтипсвідомостіохопивабсолютновсіосновнівидимистецтва—живопис,літературу,музику, архітектуру—та бувпов’язаний із докорінноюзміноюсвітогляднихорієнтирів.
Романтизм як літературний напрям і як універсальний світогляд
1. Із чим для вас асоціюється слово романтизм? Яких значень може набути це слово?
2. Яких письменників і які твори романтичного напряму ви могли б назвати?
3. Що привабило вас у цих творах?
Уцарині мистецтва романтизм призвівдосправжньоїреволюції,докоріннооновивши художню теорію і практику, проголосивши вищими цінностями свободу особистостійвільнувідбудьякихпуттворчість,поезіюіправду.
Д. С. Наливайко
Історичні, естетичні, філософські чинники розвитку романтизму
Словоромантизмпоходитьвідіспанськогороманс,щопозначалоліричнийжанр,якийвиниквіспанськійлітературіщевсереднівіки.
69
Історикилітературивизнають,щозпоміжусіхтермінів,яківикористовує наука, одним із найневизначеніших і розпливчастихєсамеромантизм.ЩекнязьП.ВяземськийулистідоВ.жуковськогодотепновідзначив:«Романтизмякдомовик;багатохтовіритьунього;переконаний,щовініснує,—аледейогоприкмети,якпозначитийого,яквказатинаньогопальцем?»Можливо,цяневизначеністьромантизмупояснюєтьсятим,що,посуті,немає такогонапрямуйнавіть такого витворумистецтвайлітератури,уякомубулибвідсутніромантичнінотки.
ТЛ.Романтизм—ідейнийрухулітературіймистецтві,що виник наприкінці XVIII ст. у німеччині, Великійбританії таФранції, поширився на початкуXIX ст. Ро
сійською імперією,ПольщеюйАвстрією, а з серединиXIX ст.охопив рештукраїнЄвропи таПівнічної іПівденноїАмерики.
Історичні чинники розвитку романтизмунапорубіжжіXVIII–XIXст.вєвропейськійлітературіутвер
джується новий напрям — романтизм. Романтизм можна розглядати як своєрідний відгук на соціальні та економічні змінивжиттіЄвропинаприкінціXVIIIст.Спонукоюдозародженняромантизму стали такі історичні події, як: Французька буржуазнареволюція1789–1794рр., наполеонівські війни,щорозпочалисяпіслянеї, тапромисловийпереворотвАнглії.Подальшийрозвиток романтизму припадає на період Реставрації (1815–1830) та1830ті—1840ві рр. Згодом провідним напрямом став реалізм,якийу1870–1900тірр.поступивсямісцемнатуралізму.
Стрімкесходженнянаполеонадослависталодлябагатьохромантиківприкладомсміливогодерзання,духовногорозкріпачення особистості. Саме тут слід шукати витоки активного в життігерояромантизму—героябунтаря,герояпротестувальника.
Естетичні чинники розвитку романтизму1.неприйняття реальногожиття, прагнення пізнати непізнане.2.Винятковістьромантичногогероя(внутрішняроздвоєність,са
мотністьуреальномусвіті,пошукиідеалутамрії,заглибленняусвітемоційіпочуттів).
3.Природа як вираження стихійного начала життя, прообразсвободи.
4.Культ минулого: ідеалізація античності й Середньовіччя, інтересдофольклору.
70
Філософські чинники розвитку романтизмуФілософську основу романтизму заклали німецькі філософи,
зокрема йоган Ґотліб Фіхте. Саме він дуже чітко поставив «я»уцентрсвіту.
У створенні філософської основи романтизму незаперечноютакож є заслугаФрідріхаШеллінґа. «Мистецтво надає змогу цілісній людині досягнути висот пізнання»,— стверджував віну «Філософії мистецтва». ЗаШеллінґом, пізнатиВсесвіт можна,тількипоєднавширозумта інтуїцію.ДумкиШеллінґапідтрималилітературознавціАвґуст іФрідріхШлеґелі (потімдонихприєднався англієць С. Кольрідж). Так виникне міркування: твірмистецтва— явище природне, він залежить від свідомості автора лише частково, а взагалі, існує незалежно — народжується,розвивається, змінюється згідно з вимогами окремих епох і продовжуєжиттятоді,колилюдина,якадопомоглайомуз’явитися,давновжезалишиласвіт.
Етапи розвитку романтизму
Ранній романтизм (порубіжжя XVIII–
XIX ст.)
Зрілий романтизм (1820-ті–1840-ві рр.)
Пізній романтизм (після революції
1848 р.).
Першахвиляромантичнихтворівз’явиласяпідчаснаполеонівськихвійнтавперіодРеставрації.ВАнглії—цетворчістьпоетівДж.н.Ґ.байрона,П.б.Шеллі,В.Скотта,унімеччині—майстрасатиричноїпрозиЕ.Т.А.ГофманаілірикаГ.Гейне
Другахвиляромантичнихтворівз’явиласяпісляЛипневоїреволюціїуФранціїтаповстаннявПольщі.найкращітворивцейчаспишутьуФранціїВ.Гюґо,жоржСанд,А.Дюма;уПольщі—А.Міцкевич,ю.Словацький;вУгорщині—Ш.Петефі.Уцейперіодромантизмширокоохоплюєживопис,музику,театр
Уцейперіодромантизмнабуваєякостейдемонізму.Іронічнеставленнядореальностізмінюєтьсяненавистюдонеї.УтворахЕ.Т.А.Гофмана,Дж.н.Ґ.байрона,А.Мюссез’являютьсямотивиестетизаціїзла,злочину
Ознаки романтизму як напряму в літературі й мистецтві
Підкреслена увага до людської особистості, індивідуальності,yвнутрішньогосвітулюдини.Зображеннявинятковогохарактеруувинятковихобставинах,yсильної, бунтарськоїособистості,непримиренноїдо світу зла.
71
цялюдинанетількивільнадухом,ащейособливатанезвичайна.найчастішецеодинак,якогонерозумієрешталюдей.Культпочуттів,природитаприродногостанулюдини.Запереyчення раціоналізму, вивищення розуму та впорядкованості.Існування«двохсвітів»:світуідеалу,мріїтасвітудійсності.Міжyнимиіснуєглибоканевідповідність.цезумовлюєвхудожниківромантиківнастроївідчаютабезнадії,«світовоїскорботи».Звернення до народних сюжетів, фольклору, зацікавлене виyвчення історичного минулого, пошуки історичної свідомості.Активний інтерес до національного, народного. Піднесеннянаціональної самосвідомості, спрямованість на самобутністьлітературєвропейськихнародів.У літературі та живописі стають популярними розгорнутіyописиекзотичноїприроди,бурхливихстихій,а такожобрази«природних»людей,«незіпсованих»цивілізацією.
Література епохи романтизмуПисьменникиромантики прагнули піднести особистість над
суспільством, показати її як джерело таємничих сил, наділитилюдинудивовижнимиздібностями.Геройуромантиківсамотній,внутрішньонівідкогоінівідчогонезалежний,вінтікаєвіднавколишнього світу або силою власної волі володіє середовищем,абостаєвизволителем.ПосилюєтьсяінтересромантиківдоСходу,до східної екзотики. Пригадаймо «Східні мотиви» В. Гюґо, «Єврейськімелодії»Дж.н.Ґ.байрона,«Кримськісонети»А.Міцкевича.насхідномутлівідбуваєтьсядіябагатьохромантичнихтворів(«Повстанняісламу»П.б.Шеллі,«бахчисарайськийфонтан»О.Пушкіна,«Демон»М.Лермонтова,«Корсар»Дж.н.Ґ.байрона). Особливу увагу романтики приділяють християнським мотивам і образам («Мойсей» А. Віньї, «Каїн» Дж. н. Ґ. байрона,«Еліксири диявола» Е. Т. А. Гофмана, «Марія» Т. Шевченка).ВікторГюґовважав,щосамехристиянствопородилоромантичнулітературу.
Найвидатніші представники мистецтва романтизму
Англія Німеччина Франція США
Дж.н.Ґ.байрон Г.Гейне В.Гюґо Е.По
Польща Угорщина Росія Україна
А.Міцкевич Ш.Петефі О.Пушкін,М.Лермонтов
Т.Шевченко
72
Романтизм у різних країнахРозвиваючись у багатьох країнах, романтизм усюди набував
національноїсвоєрідності,обумовленоїконкретнимиісторичнимиумовамийнаціональнимитрадиціями.
У німеччині вся інтелектуальна енергія романтизму зосередилася в галузі теорії, що відбилося у філософськоестетичнихшуканнях,роботіславнозвісноїшколиєнськихромантиків.
Видатний представник німецького романтизму — драматургйновелістГенріхфонКлейст.йоготворчістьнайбільшпослідовнотаповнопередаєдухепохи.цілоюдобоювнімецькійісвітовійпоезіїєтворчістьГенріхаГейне.
Розквіт англійського романтизму відбувся в період між битвоюпідВатерлоотапарламентськоюреформою.найбільшзначнітвориналежатьДж.н.Ґ.байрону,хоч той і назавжди залишивАнглію.В.Скоттрозробив історичнийроман.Упоезіюприйшлиромантикимолодогопокоління:П.б.Шеллі,Дж.Кітс.
на відміну від англійського та німецького, французький романтизм не відмовлявся від реальності, навпаки, він її стверджував як реальність героїчну. Романтичні ідеї Франції навітьне припускали відокремленості художника від сучасності, якабула романтичною сама по собі. найбільші досягнення зробленовживописі та літературі.Художникиромантикинамагалися довестифранцузькійпубліці:мірилом«витонченогосмаку»можутьбути і народне мистецтво, і героїчна сучасність, а не тільки застарілікласицистичнінорми.ВікторГюґо—найавторитетнішийіз французьких романтиків, вождь французького романтизму тайоготеоретик.АфранцузькамузикаромантизмузначнозміцниласвоїпозиціїпісляприбуттядоПарижаполякаемігрантаФредерікаШопена.
Романтизм у російській літературі сповідував свободу особистості, її внутрішню незалежність, свободу самовираження, заохочувавнайменшевираженняіндивідуальності.цимпринципамякнайкращевідповідалапоезіяГ.Р.Державіна,В.А.жуковського,О.С.Пушкіна,М.ю.Лермонтоватаін.
У мистецтві бельгії, яка виборола державність, видатнимипредставникамиромантизмувцейперіодбулиЛуїҐаллевживописі таШарльдеКостерулітературі.Звертаючисьдо героїчногоминулогоФландріїXVII ст., обидвамитці закликали сучасниківдо патріотичного служіння новоствореній країні, до вшануванняпам’ятігероївминулого.
Під впливом європейського романтизму набула своєрідного розвитку американська література. Творчість Дж.Ф. Купера,
73
Е.По,Г.В.Лонґфеллоувійшладоскарбницісвітовоїлітератури,значновплинувшинаїїрозвиток.
ЛК.ЛідеромпоміжживописцівромантиківставфранцузькийхудожникЕженДелакруа.йогокартинирозкриваютьтему боротьби за свободу й показують сильну особистістьумоментнайвищогонапруженнядуховнихсил.
Серед найкращих його творів—«Свобода,якаведенародна барикади», «барка Данте».
Захоплювався митець і образом гетьмана Івана Мазепи.Під впливом творів видатнихписьменників доби романтизму—Вольтера,Дж.н.Ґ.байрона, В. Гюґо, а також народних легенд — Делакруа пишекартину«Мазепа».
Сучасником Делакруа бувфранцузький художникромантик Теодор жеріко. його творчість має патріотичну, суспільнускладову, яку він яскраво втілив у картиніспротиві «Пліт “Медузи”».жерікорозкриваєскладнугамулюдськихпочуттів—відцілковитогорозпачуйапатіїдопалкоїнадіїнапорятунок.
Унікальним явищем французького та європейського романтизмуставбарельєф«Марсельєза»наТріумфальнійарцівПарижі(скульптор—ФрансуаРюд).
Розгляньте репродукцію картини «Пліт “Медузи”» та фото ба-рельєфа «Марсельєза». Якою вам видається людина на цих зо-браженнях? Схарактеризуйте людину доби романтизму за цими зображеннями.
Т. Жеріко. Пліт “Медузи” Ф. Рюд. Марсельєза
Е. Делакруа. Мазепа
74
Романтизм у музиці та архітектуріЛюдвіґ ван бетховен — провідна постать західної класичної
музикиромантизму.Вінписавувсіхвідомихнатойчасжанрах,всуцільдоопери,балету,симфоній.найпопулярнішітвори:«Місячна соната», «Аппассіоната», «Ода до радості», симфонія№ 3«Героїчна».
Композиториромантики Франц Шуберт (Австрія), ФредерікШопен(Польща),ФеренцЛіст(Угорщина),нікколоПаґаніні(Італія) намагалися за допомогоюмузичнихзасобіввиразитиглибину й багатство внутрішньогосвітулюдини.
«Замковий романтизм» охопивусюЄвропу,проявившисебевнімеччині (замкиШверін, Гогенцоллерн,Хоеншванґау),учехії (замкиГлубоканадВлтавою,Ледніце), Франції (замок П’єрфон), Португалії (палац Пінав Сінтрі), Росії (Михайлівськийзамок).
Романтизм в Україні
УС. Своїми ідеями та настановами романтизм відіграв визначальну роль у пробудженні й відродженні літературислов’янськихнародів,зокремаукраїнського.
Український романтизм охоплює період 1820–1860х рр.Виникнення цього літературного напряму в Україні пов’язаноз публікацією у 1827–1828 pp. творів П. ГулакаАртемовського«Твардовський» і «Рибалка», з появою«Малоросійськихпісень»М. Максимовича 1827 р., а також зі створенням літературногогуртка І. Срезневського в Харківському університеті наприкінці1820х pp. В Україні було кілька осередків українського романтизму: у Харкові діяли Л. боровиковський, А. Метлинський,М.Костомаров;уЛьвові—М.Шашкевич,І.Вагилевич,я.Головацький («Руська трійця»), М. Устиянович; у Києві — кириломефодіївціМ.Костомаров(вінпереїздитьізХаркова),Т.Шевченко(раннятворчість),П.Куліш.
Українські митці зацікавлено вивчають національну історію та народну творчість. Вони видають збірки народних пісень(М. Максимович, І. Срезневський, П. Лукашевич), літописи(«ІсторіяРусів»),працізісторіїУкраїни(М.Костомаров).
Замок Глубока, м. Глубока-над-Влтавою, Чехія
75
Романтикиутвердиливукраїнськійлітературіновіжанри:баладу, історичнуйліроепічнупоему,думуймедитацію,трагедіюйдраму,громадянськуйінтимнулірику.
1. Які явища в мистецтві порубіжжя XVIII–XIX ст. позначали поняттям романтизм?
2. Якими були передумови виникнення романтизму?3. У чому полягає різниця між романтизмом і класицизмом?4. Яку школу вважають центром романтичного напряму?5. Що нового внесли в літературу поети-романтики?6. Як розвивався романтизм в українській літературі? Назвіть відо-
мих вам українських поетів-романтиків.7. Якою була тематика поезій українського романтизму? Що об’єд-
нує сюжети цих творів?
Запам’ятайте! Романтизм — перший за часом виникнення ху-дожній напрям, який відобразив зрушення в суспільній свідо-мості та зміни у світогляді людей на межі XVIII–XIX ст. Центр
художньої системи романтизму — особистість, а головний конфлікт, який зображують романтики,— особистість і суспільство.
Усвідомте, що в пошуках ідеалів романтики звернулися не до доби античності, як класицисти й просвітителі, а до Се-редньовіччя з його культом ідеального кохання, лицарських подвигів, добрих та злих чарівників.
1. Які вони, учасники подій знайомих вам романтичних творів? У який спосіб можна розмежувати їх на героїв і лиходіїв?
2. Оберіть слова, які, на ваш погляд, трапляються в романтичних творах: битва, благоденство, боротьба, щастя, бій, блажен-ство, побоїще, благо, січа, благополуччя. Відповідь обґрунтуйте.
3. Як ви розумієте ці висловлювання? Свою думку обґрунтуйте.Людина,якабачитьжиттявреальномусвітлі,атлумачитьyїїромантично,приреченанавідчай(Б. Шоу).Мистецтвонадаєзмогуціліснійлюдинідосягнутивисотпіyзнання(Ф. Шеллінґ).
4. Які твори нашого часу ви вважаєте романтичними?5. Як ви ставитеся до популярних творів у дусі фентезі? Які пись-
менники — творці фентезі — вам відомі? Які елементи роман-тизму наявні в їхніх творах?
Складіть творчий проект — «візитівку» епохи романтизму як лі-те ра турно-мистецького напряму, відповівши на запитання: «Яка ідея є провідною в романтичній концепції світу й людини?»
77
Генріх Гейне — видатний німецький поет-романтик, найбільший лірик епохи. Специфіка
німецького романтизму і творчість Генріха Гейне1. Які суспільно-політичні події вплинули на зародження романтизму?2. Назвіть головну ознаку романтизму як художнього напряму.3. Розкажіть про особливості та специфіку німецького романтизму.
Минуломайже220роківвідднянародженняГ.Гейне,одногозтихвидатнихпоетів,якіналежатьнетількисвоїйбатьківщині,айусьомулюдству.йогосправедливоназиваютьспівцемкоханняй природи. Він зворушливо оспівував те найкраще,що властивелюдині: її здатність щиро кохати, любити землю та природу.У простих і глибоких рядках письменник передав силу почуттівіпереживаньлюдини.небуло,мабуть,жодногосучасногопоетові суспільногочимистецькогоявища,якенедісталобосмисленняйоцінкивйоготворах.ТомулітературнийдоробокГейнеставправдивимісвоєріднимлітописомдоби.
Життєвий і творчий шлях Генріха ГейненародивсяГенріхГейне13грудня1797рокувм.Дюссельдорф
у незаможній єврейській родині. батько, людина лагідна, добра,привітна, торгував крамом, але в комерції йому нещастило, томусім’я постійно зазнавала матеріальних збитків.Мати майбутньогопоета, донька відомого лікаря, була освіченою жінкою (досконаловолоділа англійською і французькоюмовами), багато читала і любов до читання зуміла передати дітям.Вонапершоюпомітилавсинові«божуіскру» любові до літератури і підтрималаїї.Гейненераз звертавсяу своїй творчостідомилогойомуобразуматері.
навчався Гейне в початковій школі, а згодом у Дюссельдорфському католицькому ліцеї. його улюбленимикнижками були «Дон Кіхот» і «РобінзонКрузо», «МандриГуллівера», поезіїй.В.ҐетеіФ.Шиллера.
Коли Генріхові виповнилося 17 років, постало питанняпройогомайбутнє.батьки, захоплені романтичною біографією наполеона, спочатку мріяли провійськовукар’єрудлясина.Алезгодомна
Будинок, у якому народився Г. Гейне
78
сімейнійнарадібуловирішенозробитизГейнекомерсанта.1816рокубатькивідправляютьйогодоГамбурґадобагатогодядька,банкіраСоломонаГейне,деюнакмавпройтишколуділовоїлюдини.
У будинку дядькамайбутній поет провів три роки; почувавсябіднимродичем.Тутжевінпереживпершудраму:коханнядокузини Амалії, яка ним знехтувала й вийшла заміж за прусськогоаристократа.МолодийГейнеприсвятивїйсвоїраннівірші,зякихзгодомбулоскладеноцикл«Стражданняюності».
Переконавшись, що комерсанта з племінника не вийде, дядько погодився допомогти йому здобути вищу освіту й утримуватийогопідчаснавчання.1819рокуГейневступивдобоннськогоуніверситету на юридичний факультет, алез більшим задоволенням відвідував заняттязфілологіїтафілософії.наприкінці1821 р. у берліні вийшла друком першазбіркапоетапід скромноюназвою«ВіршіГ. Гейне», яка не лишилася непоміченоюй дістала схвальні відгуки критики. навесні1823р.,передзакінченнямуніверситетськогокурсу,побачила світ другайогозбірка поезій з двома драматичними творами—«Трагедіїзліричнимиінтермецо».
бажаючинавласніочіпобачитижиття рідної країни, молодий поет 1824 р.пішки вирушив у подорож німеччиною.Краса природи захопила його вразливу душу. Але настрій поетазатьмарився, коли він побачив тяжке життя народу. Правдивікартини, які Гейне спостерігав під час цих мандрів, змальованов прозовому творі «Подорож на Гарц» (1826), яким починаласячотиритомназбіркапрози«Подорожнікартини».
1825рокуГ.Гейнезакінчивуніверситетіздобувдипломюриста.П’ятьроківвінживурізнихмістахнімеччини.
УжевГамбурзівінзустрічає1826р.Тутвидаютьпершийтом«Подорожніх картин», а також цикл віршів під назвою «Поверненняна батьківщину» іпершучастинуциклу«Північнеморе».Дещо пізніше з’являється й другий том «Подорожніх картин».Серед критиків і в пресі він спричинив різку полеміку.Поет вирішив,що буде краще на деякий час покинути Гамбурґ. Він вирушаєдоЛондона,потімподорожуєІталією.
Унімеччинівжезнаютьйоготвори,уякихвінвиступаєпротиреакції,феодальноабсолютистськихпорядків.Занимпочинаєстежитиполіція,йомузагрожуєв’язниця.
Й. К. Штилер. Портрет Амалії фон Крюденер
79
У травні 1831 р. Гейне виїжджає доФранції, де залишитьсяполітичним емігрантом до кінця своїх днів. Він постійно живевПарижі,тількиу1843–1844рр.ненадовговідвідуєнімеччину.Уфранцузькійстолицізнайомитьсязтакимидіячамимистецтва,якГ.берліоз,Дж.А.Россіні,Ф.Шопен,Ф.Ліст,А.Гумбольдт.йогоприятелямистаютьТ.Ґотьє,А.Дюмастарший,А.деВіньї,О.Тьєррі,жоржСандтаін.
Гейнебуломайже37,коливінпознайомивсязмолодоювродливою француженкою Ксенією Ежені Міра, яку поет уперто називав Матильдою. Селянка за походженням, вона приїхала доПарижа в пошукахщастя йжила у своєї тітки, допомагаючи їйторгувати взуттям. через рік Гейне одружився з нею.Матильдабула примхливою, вередливою і дуже запальною жінкою (Гейненазивавїї«домашнімВезувієм»);вонаневмілачитати, іГейнемарнонамагавсянавчитиїїнімецькоїмови.Аледівчинаполонила поета своєющирістю, веселістю, безмежною відданістю, йогонедужебентежилоте,щовонанезналайоготворів:вонакохалайогонезагучнуславу,неякпоета,аяклюдину.Разомвонипрожили20років.Колипоеттяжкойневиліковнозахворів,Матильдатурботливодоглядалайого.
З1846рокухворобаГейнепрогресувала.Вінпочав сліпнути,з великимитруднощамипересувався, однакнеприпинявпрацювати. Поема «АттаТроль» з’явилася 1842 року. через два рокипобачила світ збіркаГейне «нові вірші», а такожпоема «німеччина.Зимоваказка»,щоздобулавеликупопулярність.
1851рокупоетстворивтретюйостаннюсвоюкнигувіршівпідназвою «Романсеро», а також продовжив роботу над «Мемуарами»,щорозпочавраніше.
Гейненестало1856року.йогоостаннімисловамибули:«Писати!..Паперу,олівця!»
якзазначаютьдослідникитворчогодоробкумитця,Гейненасамперед «узяв від романтичноїшколи всежиттєздатне: зв’язокз народною творчістю… Він продовжив розпочате романтикамивикористання мотивів народної легенди й казки, розхитуванняканонівкласичноговіршування».Асвітовоїславинімецькийпоетзаживзавдяки«Книзіпісень»,виданої1827р.
ЛК. Пам’ятник «останньому співцеві романтичної епохи»Генріхові Гейне (скульптор Вальдемар Гржимек) встановлено в центральній частині берліна на невеликій площі
поблизу будівлі університету ім. братів Гумбольдтів. Пам’ятник — бронзова скульптура поета, розміщена на невисокому
80
мармуровому постаменті. Гейне сидитьна простому стільці в мить поетичного натхнення. Постамент по периметруоперізує вузька смуга барельєфа із зображеннямирізнихсценізтворівпоета.
ПершізбіркитворівГейневУкраїніпобачили світ 1892 р. уЛьвові. У перекладах Лесі Українки і Максима Старицького було видано «Книгу пісень»(вибрані твори), а в перекладах ІванаФранка—«Вибірпоезій»Г.Гейне.Протягом другої половини XIX ст. та першихдвохдесятирічXXст.небуложодноговидатногоукраїнськогопоета,якийнезвертавсябдолірикиГейне.
1. На які етапи можна поділити життя Гейне? Розкажіть про них.
2. Які факти з життя поета вам особливо запам’яталися? Чому?
3. Як позначилися події життя Гейне на його творчості?4. До якого типу романтизму належить творчість Г. Гейне?5. Чому в Німеччині за життя Гейне і в часи фашизму забороняли
твори поета?6. Як ви вважаєте, чому до творчості Гейне завжди було прикуто
увагу читачів і митців слова?
Запам’ятайте! Поезія Генріха Гейне стала найвищим досяг-ненням німецького романтизму. Поет, прозаїк, публіцист, дра-матург, він, як ніхто інший, виразив головні тенденції та провід-
ні суперечності своєї епохи. Оголошуючи себе прихильником «вільної пісні романтизму», Гейне давав тверезу аналітичну оцінку своєму часові, відбивав у своїй творчості його найважливіші закономірності.
Усвідомте, що дві головні риси визначають характер світо-сприйняття Генріха Гейне: постійна увага до долі стражден-ного та приниженого люду й рішуче прагнення боротися за утвердження ідеалів рівності, добра та справедливості.
1. Визначте за уривком із вірша українського поета ХХ ст. Ма ксима Рильського «Гейне» риси характеру ліричного героя.
В. Гржимек. Пам’ятник Г. Гейне в Берліні
81
Гейне<…>Правда,смішновіритийлюбить,Правда,смішнозквітівмилуватись?Скількироків,скількивжестолітьЛюдивміютьїстийцілуватись!Вінсміється,щобнезаридать…<…>
2. Ознайомтеся з крилатими висловами Г. Гейне. Як ви розумієте ці слова? Прокоментуйте один-два вислови. Свою думку обґрунтуйте.
Добротазавждипереможекрасу.yЄдинакраса,якуязнаю,—цездоров’я.yРозумніобмірковуютьсвоїдумки,адурніпроголошуютьїх.yЗловиникаєтам,делюбовівженевистачає.y
1. Створіть «Усний літературний журнал» (усне словесне ма-лювання) за темою «Яким я бачу Генріха Гейне».
2. Складіть запитання для вікторини, кросвордів, ігор «Що? Де? Коли?» за біографією Генріха Гейне, його творчим шляхом. За-значте очікувані відповіді.
«Книга пісень» — видатне явище німецького романтизму. Особливості композиції збірки,
образ ліричного героя, фольклорні елементи1. Як особиста доля поета-вигнанця відбилася в поезії Г. Гейне?2. Про свою «Книгу пісень» Г. Гейне писав: «Книжка ця — то тільки
урна з попелом мого кохання». Як ви розумієте слова поета?
1827 року з’явилася знаменита поетична збірка «Книга пісень», яка увібрала все краще з поетичного доробкуГенріхаГейне1816–1827рр.«Книгапісень»єліричноюповістю,складовіякоїоб’єднано спільною темою— темою кохання. У віршах збірки знайшли відображенняпереживанняпоета,пов’язанізпочуттямнерозділеногокоханнядокузиниАмалії;дослідникитворчостіГейнезнаходять тут сліди й інших юнацькихзахоплень.«Змоговеликогоболютворюяпіснімаленькі»,—говоривпоет.Однак
Титульна сторінка «Книги пісень» Г. Гейне
82
величГейнепоетавиявиласявтому,щовінтимноліричнійтемі,щоєпровідноюдлябільшостівіршів«Книгипісень»,вінзуміввідобразитиістотнірисисвогосучасника—молодоїлюдини1810–1820хрр.
Структура збірки «Книга пісень»З одного боку, художню структуру своєї збіркипоет будує за
аналогієюдопоетичноїзбірки«Канцоньєре»(XIVст.)італійського поета епохи Відродження Франческо Петрарки, який оспівуєвнійсвоєкоханнядомадонниЛаури.УПетраркиГейнезапозичуєйназвусвоготвору:«Канцоньєре»вперекладіозначає«Книгапісень».
З іншого боку, називаючи свої вірші піснями, Гейне орієнтуєтьсянапритаманнунімецькійромантичнійпоезії1820хрр.тенденціюдонаслідуваннязразківнароднопісенноїтворчості.
«Книгапісень»містить215віршів,об’єднанихуп’ятьциклів:
«юнацькістраждання»y«Ліричнеінтермецо»y«Зновунабатьківщині»y
збіркивідображаютьтриетапинерозділеногокоханняліричногогероя
«ЗподорожінаГарц»y«Північнеморе»y
тематичнопов’язанізісторієюкохання
У складі збірки поезії різних жанрів: пісня, балада, романс,сонет,щосвідчитьпроорієнтуванняГейненанароднупоезію,наритмомелодику,образністьістильнімецькихнароднихпісень.
Цикл «Юнацькі страждання»цикл містить невеличкі розділи, вірші в яких згруповано за
тематичним і жанровим принципами («Сновидіння», «Пісні»,«Романси», «Сонети»).наскрізна темациклу—мукинерозділеного кохання, ревнощі дощасливого суперника, різні історії нещасливих закоханих.Упершомуциклікохання—цефатальна,ірраціональна сила, що несе страждання й загибель. Поет живеу світі гнітючих снів і марень, його переслідують образи нерозділеноїлюбовій зрадливоїкоханої,переднимпостаютьпривидиймерцізмогил,івсівони—жертвинещасливогокохання.
Цикл «Ліричне інтермецо»циклміститьпрологтаневеликіліричнімініатюри.Відповідно до назви, цикл розгортає тему нерозділеного ко
хання ліричного героя з дещо іншим емоційним та смисловим
83
забарвленням. на відміну від першого циклу, тут кохання неєфатальноюсилою,тутвонопостаєяксутолюдськепочуття,щоприноситьіщастя,імуки.
Цикл «Знову на батьківщині»циклпродовжуєтемунещасливогокохання.Змученийнерозді
ленимкоханням,поетшукаєзабуттятавтіхивмандрах.йоговаблять рейнські простори, казкові пейзажі, прості люди.Він повертаєтьсядорідногоміста, деколисьупершепокохав, зустрічаєтьсяізсім’єюсвоєїкоханої,івйогодушіоживаютьспогадипродушевнімуки.Ліричний герой дивиться наминуле очима досвідченої людини.юнацькістражданняблизькійомуякспогад.циклміститьнайбільшукількістьпоетичнихшедеврів,дояких, зокрема,належатьвірші«незнаю,щосталозомною…»,«Вечірніпроменіясні…»,«Вмираютьлюди,іроки…»,«Хотівбиявсловоєдине…»тощо.
Цикл «З подорожі на Гарц»назвацьогоциклупов’язаназмандрівкоюГейнепіслязакін
ченнянимуніверситетунапівнічнімеччини,девінвідвідавгірський масив Гарц. Вірші цього циклу не відбивають безпосередньо душевну драму ліричного героя, але поглиблюють уявленнячитачапросвітйоговнутрішніхпереживань,пройогоспівчутливейскорботнесерце,якетутпротиставленодушевнійпорожнечіміщанобивателів,щов бездумній гонитві за благамицивілізаціївтратили зв’язок із природою, здатність щиросердно сприйматисвітталюдей,якіїхоточують.
Цикл «Північне море»циклнавіялопоетовіперебуваннянаморськомукурортінор
дернейулітку1825і1826рр.Моресимволізуєсвободу,нездоланне прагнення людиною гармонії, джерело людської діяльності.Ліричний герой, зазнавширозчарування та втрати, прагнежитиодним життям із природою, почуватися малою, але необхідноючасткоюВсесвіту.йомуздаютьсятепермарнотоюдаремнінервування, він позбувся романтичних мрій та ілюзій. Поет творитьзразки високої філософської лірики, у якій природа співвідноситься з людиною, а людськежиття вимірюютьмасштабами світобудови. Перед стихією втрачає всеосяжне значення любовнатрагедіяліричногогероя.
ТЛ. Інтермецо (італ. intermezzo, від латин. intermedius —розташованийпосередині,проміжний)—невеликамузична
84
п’єса, що розміщена зазвичай усередині циклічного твору і правитьзазв’язокміжчастинами.
Дольник — вид тонічного вірша, у рядках якого витриманооднакову кількість наголошених складів, а кількість ненаголошенихміжнимиколиваєтьсявіджодногододвох («міжударнийінтервал»). Дольник часто трапляється в англійській, німецькійта російській поезіях. цим розміром вірша найчастіше послуговується Гейне у «Книзі пісень». Дольник у Гейне заснований натрискладовомусилаботонічномурозмірі.
Ліричний герой «Книги пісень»
Стильові особливості «Книги пісень»
85
«На півночі кедр одинокий…»ШедевромпоетичноїтворчостіГ.Гейнеставвірш«напівночі
кедродинокий…»,уміщенийуциклі«Ліричнеінтермецо».Самецейтвірможнавважатизразкомромантичноїпоезії.че
рез образиприродиавторпередає своїпочуття.Здавалось би,мичитаємопробуденніподії зжиттялюдини.Але звичайнелюбовне розчарування переростає в трагедію самотності людини в бездуховномуміщанськомуоточенні.Переднамипостаютьобрази—символисамотності.
Головниймотивнерозділеногокоханнямаєрізнетрактуваннявперекладах.
1. Виразно прочитайте вірш (попередньо зробіть мовленнєву партитуру).
2. Визначте провідний мотив твору.3. Осмисліть та прокоментуйте настрій ліричного героя.4. Розкажіть про особливості творення жіночого образу вірша.
УМ.ю.ЛермонтоваєперекладцьоговіршаГейнепідназвою«насевередикомстоитодиноко…»удвохваріантах.Перший переклад був ближчим до оригіналу, він навіть
містив епіграф з Гейне, але був зроблений нашвидкуруч, і поетуважав його недосконалим. Другий варіант Лермонтов називав«вільнимперекладом»,тасамецейвіршставоднієюзвершинромантичноїлірики.Лермонтовнамагаєтьсяпередатидумкупросамотністьлюдськогоіснуваннявзагалі,анетількигіркотунерозділеногокохання.
Порівняйте оригінал, підрядковий та художній переклади вірша; дослідіть особливості кожного перекладу, визначте серед них, на ваш погляд, найвдаліший. Свою думку обґрунтуйте.
Поміркуйте та спроектуйте зображене у вірші на життєвий шлях поета, ототожнивши або розмежувавши автора й лірич-ного героя.
Калейдоскоп цікавого
Унімецькіймові словососна—чоловічогороду, апаль-ма—жіночого;дляГейнецеважливо,адже,олюднюючидерева, він через образисимволи зображує почуття осіб
різноїстаті.Вукраїнськійіросійськіймовіісосна,іпальма—жіночого роду. У цьому і полягала основна складність перекладу.
86
«Коли розлучаються двоє…»Тема розлуки, прощання—центральна в циклі «Ліричне ін
термецо». Кульмінацією її розвитку є вірш «Коли розлучаютьсядвоє…», який немовби вихоплює зі щемливої сповіді ліричногогерояциклутоймоментуйогостосункахізкоханою,коливнихнастає найважча пора— болісного, але неминучого розлучення.
1. Виразно прочитайте вірш у перекладі Л. Первомайського.2. Визначте тему твору.3. Який прийом використав автор у побудові вірша? З якою
метою?4. Якою зображено природу?5. Чи можна визначити пору року?6. Які художні засоби використовує автор?7. Виразно прочитайте вірш у перекладі М. Стависького.8. Яким є настрій вірша? Чим він спричинений?9. Які два плани існують у цій поезії?
10. Як розлучився ліричний герой зі своєю коханою?11. Як ви розумієте останні рядки вірша: «Той сум, оті тяжкі зітхан-
ня / Прийшли до нас згодом самі»?12. Що перебуває в центрі уваги поета?
Порівняйте переклади вірша; дослідіть особливості кожного перекладу, визначте серед них найвдаліший.
«Не знаю, що стало зо мною…»Вірш«незнаю,щосталозомною…»належитьдоциклу«Зно
вунабатьківщині»йприсвяченийказковійрейнськійкрасуніЛорелей.Уважають,що вперше романтична історіяЛорелей з’явилась у романі К. брентано «Ґодві» (1801).Мотив цей підхопилибагато німецьких поетівромантиків, але найяскравіше втіленнявіндіставуГ.Гейне.цейвірш,покладенийнамузикуФ.Зільхером,ставунімеччинінародноюпіснею.
ПоезіюГейне«незнаю,щосталозомною…»можнавизначитизажанромякбаладу,аджевнійпереплелисяліричнайепічнастихії, уведено фантастичні елементи, дію зосереджено довколаодного сюжетного вузла, відчутно драматичну напруженість подій,черезокремийфактрозкритозагальнолюдськіпроблеми.
яківпопередників,ЛорелейуГейне—втіленнязгубнихчарів кохання. Гейне перевів відомий мотив у глибинно ліричнийплан,уньоговін стаєметафорою,щопередаєдушевнийстанпоета,йоговідчуття,породженіказковимобразом.
87
1. Знайдіть експозицію, зав’язку, розвиток подій, кульмінацію та розв’язку у творі.
2. Яка зорова картина виникає у нашій уяві під час читання вірша? Які слухові образи ви помітили?
3. Розкрийте поетичну майстерність Гейне-пейзажиста і Гейне-порт-ретиста. Які художні засоби використовує автор вірша? Знайдіть у творі метафори.
4. Символом чого постає у вірші образ Лорелей? Що вам більше до вподоби: пряме вираження почуттів автора чи «розчинення» їх у поетичному образі? Чому?
5. Який настрій має цей поетичний твір? Як він пов’язаний із на-строєм інших віршів із «Книги пісень»?
1. Доведіть, що вірш «Не знаю, що стало зо мною…» близь-кий до фольклорної пісні.
2. Визначте ознаки романтизму Г. Гейне у творі «Не знаю, що стало зо мною…».
Калейдоскоп цікавого
Лорелей(нім.LoreleyабоLorelei)—скелянасхідномуберезіРейна, поблизу містечка СанктГоарсхаузен. Розташованав найвужчій частині річки міжШвейцарією та Північним
морем,за90кмвідмістаФранкфуртнаМайні.Сильнатечіяіскелястий берег у давнину призводили до того, що тут розбивалосябезліч човнів. ТомуЛорелей—це також ім’я однієї із дів Рейна,котрі прекрасним співом заманювалимореплавцівна скелі як сирени в давньогрецькій міфології. на стрімчаку, де, за легендами,любиласидітиЛорелей,стоїтьскульптуразбілогомармуру.
1. Розгляньте репродукцію карти-ни Л. Ланґе «Скеля Лорелей на Рейні».
2. Що зображено на картині?3. Чи збігається настрій вірша з настро-
єм картини?
УС. Леся Українка зробила першувдалуспробувтілитизасобамиукраїнськоїмовинетількизміст,
айпоетичнуформуліричнихтворівГейне.Переклади92поезійз«Книгипісень»малюють образ юного Гейне, побачений
Л. Ланґе. Скеля Лорелей на Рейні
88
очима письменниці. Лесі Українці творчість Гейне завжди булаблизькою.Поетеса відчула та відтвориланелишеромантичнінастроїранньогоГейне,айтонкопередалагуморпоета.
Перше повне українське видання «Книги пісень» у перекладахДмитраЗагула побачило світ у 1918–1919 рр. ТворинімецькогопоетаперекладалитакожІ.Франко,П.Грабовський,М.Коцюбинський,В.Стефаник,М.Рильський,П.Тичина,М.бажан,В.Сосюра,А.Малишко,Л.Первомайський,М.Воронийтаінші.
ДеяківіршіГейне,зокрема«Колирозлучаютьсядвоє…»вперекладіМ.Стависького,набуливУкраїнітакоїпопулярності,щосталинароднимипіснями.
ЕК. Усі твори у збірці вирізняються надзвичайною мелодійністю. не випадково вірші з «Книги пісень» привернули увагу таких всесвітньо відомих композиторів, як
Ф.Шуберт,Р.Шуман,Ф.Ліст,Р.Ваґнер,Ф.Мендельсон,Е.Ґріґ,П. чайковський,М. РимськийКорсаков, С. Рахманінов,М. Лисенко та ін. За кількістю текстів, покладених на музику, збірка«Книга пісень» немає рівних у світовій поезії. За підрахункаминімецьких учених, на кінець XIX ст. існувало приблизно півторитисячімузичнихтворівнатекстиймотивиізцієїзбірки.Азапідрахункамисучаснихдослідників,ниніцяцифрасягаєвосьмитисяч.
1. Розкрийте історію створення збірки «Книга пісень».2. Чому автор так назвав свою збірку?3. Які цикли містить «Книга пісень»?
4. Вірші яких жанрів складають збірку? Визначте провідний жанр збірки.
5. Чим різняться розділи між собою? Як вони відображають еволю-цію поетичного стилю Гейне?
6. У чому виявляється зв’язок поезії Гейне з народною творчістю? Наведіть приклади.
7. Як ви можете схарактеризувати ліричного героя збірки?8. Доведіть, що у віршах Гейне існують два світи: реальний та іде-
альний.
Своєрідність «Книги пісень»
Запам’ятайте!Збіркаміститьп’ятьциклів;yнаявнітематичнаєдність,темакоханняякпровідна;y
темаприродияксупровідна;yорієнтуваннянанароднунімецькупоезію,зокремапісні;y
89
ліричнийгерой—співзвучнийавторові,втіленняромантичноyгосвітовідчуття;історіякоханняйоспівуваннядушізакоханогогероя,глибинаyйоговнутрішньогосвіту;філософськаглибинавіршівізциклу«Північнеморе»;yромантичнаіронія;yмузичність;yрозмаїттясимволічнихобразів.y
Провідні теми творчості Г. Гейне y Коханняліричногогероя;
природавжиттіліричногогероя;yподорожіліричногогероя;yзасудженняліричнимгероємбездуховногоспособужиття.y
Ознаки романтизму в ліриці Г. Гейне y Протестпротибездуховностііневолі;
бунтарськінастрої;yпротистоянняміщанськомусуспільству;yмріїпроекзотичнікраїни,бурхливіподії;yдуховнасамотністьліричногогероя.y
1. Чому вірші Г. Гейне назвали маленькими піснями? Відпо-відь аргументуйте.
2. Що спільного між «Книгами пісень» Ф. Петрарки та Г. Гейне?
Справжньогопоетаможнапорівнятизнатягнутоюструноюнаскрипцібуття.Дотик—ізаспіває,заплачедушапоета.Алюдямзалишаютьсявірші…Особливоцестосуєтьсятих,
укоговеликеіпалкесерце,здатневідчуватипрекрасне,тачистаспівоча душа. Генріх Гейне стояв біля витоків романтизму, бувйого фундатором разом із Дж. н. Ґ. байроном, А. Міцкевичем,О. Пушкіним, Т.Шевченком. У кожного з цих поетів була своякнига,щопринеслайомусвітовуславу.ДляГейнетакоюкнигоюсталазбіркапоезій«Книгапісень».
Відомий український перекладач творів німецького поетаО. Дейч так згадував про відвідування могили Гейне в Парижі.ВінпопросивслужникацвинтаряпоказатидорогудомогилиГенріхаГейне.Тойнамить замислився і сказав: «МосьєГейне?Мосьє Гейнеживе ліворуч, на третій алеї». Перекладача здивувалатакавідповідь івінперепитав:«якживе?»Аслужникпереконанойупевненоповторив:«Так,так,мосьєГейнеживе.Такілюдибезсмертні».Іжиттяпідтвердилоціслова.
91
Англійський романтизм. Джордж Ноел Ґордон Байрон — видатний англійський
поет-романтик, фундатор епохи нової поезії«Я проб’ю собі дорогу до Вершин Слави, але тільки не безче-
стям…» (Дж. Н. Ґ. Байрон). Як за цими словами можна визначити риси характеру людини? Які саме?
ТворчістьДж.н.Ґ.байрона—цецілаепоханетількиванглійській,айувсійєвропейськійлітературі.яскравоюзореюспалахнула вона на літературному небосхилі, а її далеке світло запалилодушіцілогопокоління.нелишевпершійчвертіХІХст.,коли писав поет, а й пізніше багато молодих людей свідомо абонесвідомонаслідувалилордабайроначийогогероїв.ІчайльдГарольд, іМанфред, іКорсар, і ліричні герої більшостіпоезійбайронауособлюютьтипромантичногоіндивідуаліста,розчарованоговнавколишньомусвіті,самотньогойгордого.
Життєвий і творчий шлях Джорджа БайронаДжордж ноел Ґордон байрон народився в Лондоні 22 січня
1788рокуузнатній,алезбіднілійдворянськійродині.Поет належав до давнього англійського роду, а по лінії мате
рі, уродженої Ґордон, був прямим нащадком короля ШотландіїяковаІ.йогобатько,якийвівлегковажнежиттяізмарнувавзалишкисвогомайнатапосагдружини,утікдоФранції,рятуючисьвідкредиторів,дейпомер,колиДжорджевібулотрироки.Мати,майже позбавлена засобів до існування, відвезла сина на своюбатьківщинувАбердин.1798рокупіслясмерті двоюрідного діда байрон успадкував титул лорда й родовий маєток—ньюстедське абатство. 1801 року байрон вступив до аристократичної школиХарроу,ачерезчотирироки—доКембриджськогоуніверситету.
Уже в шкільні роки поет часто закохувався. Він плекав ніжну любов досвоєї кузиниМаргарет Паркер, присвятивши їй свої перші сердечні вірші, потім—доМерічаворт,якажиланеподалік відньюстеда.Особливо зворушливобайрон передав свої страждання і коханнядонеївпоемі«Сон»(1816).
Мініатюра невідомого художника. Мері Чаворт
92
УрокинавчаннявКембриджськомууніверситетіпочавзахоплюватисянаполеоном.будучистудентом,байронвинаймавчудові кімнати, жив безтурботно, став справжнім модником. байронпочувавсяодинакомсередпредставниківтогочасноїаристократії.Ужевранніхвіршахпоетазвучалимотивирозчаруванняйсамотності. Дедалі гостріше відчувався конфлікт митця з офіційниманглійським суспільством, причиною якого було те, що він поводився надто волелюбно, сміливо мислив і писав, надто гостройбезжальнокритикувавсвітськежиття.
У грудні 1806 р. байрон видав першу збірку віршів, примірникиякої,запорадоюдруга,вилучивізпродажуйзнищив.Обидвавиданняз’явилисябезпосиланнянаавторство.Упершесвоїміменембайронпідписавсяпідзбіркою«Годинидозвілля»,якапобачиласвіт1807р.Рецензентодноголітературногожурналувзагалі не радив молодому поетові братися за літературу. Та й самбайронбачивсебепередусімполітиком,суспільнимдіячем,авжепотім—поетом.Хочасамепоезіясталаголовнимтереном,девиявився його волелюбний, антитиранічний дух, його запереченняпоневоленнятанасильстванадлюдьмиінародами,йоголюбовдоістинитасправедливості.
1808рокубайрон отримав диплом і деякийчасжив у своємуродовомумаєтку.Колидосягповноліття,посівзаконнемісцевпалатілордів.черезкількаднівпісляприсягипобачила світпоема«Англійські барди і шотландські оглядачі», якою автор наживсобі багато ворогів. Один із ображених, Томас Мур, послав байронові виклик на дуель, котра не відбулася через те, що розпочалася дворічнасередземноморська подорож поета. Вінвідвідав Іспанію,Албанію, Грецію, Турцію. незабутнє враження у нього залишилаприродаАлбанії,простотапобуту,благородство й мужність її народу. Тут,вАлбанії,булонаписанодвіпершіпісніпоеми«ПаломництвочайльдГарольда».
Лондонський період (1807–1816) —час непростої для байрона романтичноїслави,роківуспіху,щовиявилосянелегкимвипробуванням.Залишитисясобою,жити своїм життям повною мірою невдалося.У1812–1813pp.відвідуваввиступивпалатілордів,протейомушвидко «набридла парламентська комедія».
Дж. Холмс. Авґуста Марія Лі
93
Славаприйшладобайронамиттєво,одногочудовогодня.Вінтакісказав:«Одногоранкуяпрокинувсязнаменитим».Тобувранок27лютого1812року.Саметодіпоетвиголосивупалатілордівпромову, у якій чітко сформулював своє політичне кредо. А наступногоднявийшлидрукомдвіпершіпісніпоеми«ПаломництвочайльдГарольда».
Шаленимуспіхомкористувавсякоженізциклупоем,написаних 1813–1816 рр.,— «Гяур», «Корсар», «Абідоська наречена»,«Лара»,«Паризіна».
1815рокупоетодруживсязАннабелоюМільбенк.Воназдаваласяйомувтіленнямжіночоїкрасийвисокихдуховнихякостей.незабаромвиявилося,щоАннабеланездатназрозумітипориваньсвогочоловіка. Від самого початкумолода дружина намагалася привернутибайронадорелігії,булапротийогогромадськоїдіяльності.
ЛіричнимзавершеннямцьогоперіодужиттябайронабуливіршідозведеноїсестриАвґустиЛі:«СтансидоАвґусти»,«ПосланнядоАвґусти».байроннаписавїхуШвейцарії,кудивирушивпіслярозлученняздружиною.Сестрабулаоднієюзнебагатьох,хтонепокинувпоета.
ТЛ.Завдякибайроновівєвропейськійлітературіутвердивсяновийпоетичнийжанр—станси.Станси(уперекладізфр.«строфа»,«зупинка»,«місцепо
ложення»)— у поезії XVIII–XIX ст. елегійний вірш невеликогообсягу(зазвичайчотиривіршічотиристопногоямбу)ізобов’язковоюпаузою(крапкою)наприкінцікожноїстрофи.найбільшвідомістансиДж.н.Ґ.байрона,О.Пушкіна,М.Лермонтова.
Значноюподієювжиттіпоета стало знайомство зП.б.Шеллі.наприкінцірокувінзалишивШвейцаріюйпереїхавдоВенеції. В Італії розпочався найбільшплідний період його творчості:з’являється 4та пісня поеми «Паломництво чайльд Гарольда»,«СкаргаТассо»,«ОдадоВенеції»,«ПророцтвоДанте».СамевІталіїбайронпочавписатимістеріїзабіблійнимитемами—«Каїн»,«небо і земля», сатири—«Видіння суду», «бронзовий вік», поеми—«Мазепа»,«Острів»,створив16пісень«Донжуана».
1823рокувАнгліїутворивсякомітетдопомогиГреції,іпоетові запропонували статийогопредставником,нащо він з радістюпогодився. Розпочалася бурхлива діяльність байрона — командира одного з повстанських загонів і уславленого митця епохи.Востаннірокижиттявінчерезбракчасуписавмало.УМіссолунгіпоетвідсвяткувавсвоє36річчя,відчуваючи(такколисьнапророкувалайомуворожка),щоцейрікстанефатальним.
94
Саметам,надавнійземліулюбленоїнимЕллади,19квітня1824рокувінпомервідлихоманки,неполишившисвоєїбойовоїпосади.
Останнімисловами,якізлетілизйоговуст, були:«Сестромоя!дитямоє!.. бідна Греціє!.. я віддав їй час, маєтності,здоров’я!.. тепер віддаю іжиття!..» УсяЄвропабуластурбованатрагічноюзвісткою. Греція вшанувала поета, як у давнинувшановувалаеллінськихгероїв.Занаказом Маврокордато було оголошено21денний національний траур. СерцебайронаспочиваєуГреції, апрах—набатьківщині, неподалік родового ньюстедськогозамку.
ЛК. Сучасники говорили про поета:«йогоочі—церозкритабрама сонця, вони створені зі світла
і для світла. У поета був дивовижний голос разючої краси, якийзачаровувавтавабив,якнайдивовижнішамузика».
Розглянувши портрет Байрона та ознайомившись із його біо-графією, спробуйте скласти психологічний портрет поета. Які особ-ливості його характеру та духовні якості вас вразили?
ТЛ. Байронічний герой — тип літературного героя, створений Дж. н. Ґ. байроном: самотня розчарована людина(частоіззагадковимминулим),яказпрезирствомставить
ся до суспільства,що відштовхнуло її, і мститься йому, але прицьому страждає. У байронічного героя страдницька душа, сильнийхарактерібунтівливавдача:такийсобівільнолюбнийбунтарізвразливоюдушею.Джорджбайронстворюєцілунизкуобразівтакихгероїв—чайльдГарольда,Мазепи,Прометеятаін.Послідовникитворчостібайронатакожстворювалиподібніобрази.
Типовий байронічний герой— титаноборець, бунтар, одержимий«світовоюскорботою»,мрійник,ідеаліст,щопереживтяжкерозчарування, крах своїх ідеалів, самотній мандрівник, вигнанець. Зазвичай це винятковий характер, що діє за винятковихобставин. Для нього характерні глибокі та палкі почуття, туга,меланхолія, душевні поривання, палкі пристрасті, він відкидаєзакони,якимпідкоряютьсяінші.Томутакийгеройзавждививищуєтьсянадоточенням.
Т. Філліпс. Портрет Дж. Н. Ґ. Байрона
в албанському національному костюмі
95
«Світова скорбота»—термінізлітературознавства,якийувівнімецький письменник жан Поль. Розчарування у світі і йогоцінностях, пересиченняжиттям, туга й нудьга, втеча від людей,милуваннясобоютасвоїмпригніченимстаном,відчайчерезусвідомленнясвогобезсиллязмінитистанречей,песимістичнінастроїпронизуютьтворчістьбагатьохписьменниківкінцяXVIII—першоїтретиниXIXст.
УС. Українську перекладну байроніану започаткувавМ. Костомаров віршами з циклу «Єврейські мелодії», якібулоопубліковановхарківськомуальманасі«Сніп»(1841).
Улюбленимтворомукраїнськихписьменниківбув«Каїн»,прощосвідчатьчисленнійогопереклади.Окремітворибайронапереклали І.наумович,О.Кониський, І.Верхратський,О.навроцький,б.Грінченко,ЛесяУкраїнкатаін.П.Кулішцікавивсятворчістюбайрона,вважаючиїїрівноцінноютворчостіВ.СкоттайВ.Шекспіра.ВісторіїукраїнськоїбайроніаниП.Кулішуналежитьоднеіз чільних місць. Він переклав поему «Паломництво чайльд Гарольда»підназвою«чайльдГарольдовамандрівка»,романувіршах«Донжуан»(декількапісень).
У1870тірр.доперекладівтворівбайроназвертавсяМихайлоСтарицький.Вінпереклавліричнівіршітачастинупоеми«Мазепа».
1. Ознайомтеся з поезією Дж. Н. Ґ. Байрона «Хотів би жити знов у горах…». Чи можна пов’язати життєві події поета з поетич-ними рядками цього вірша? Визначте основну думку твору.
2. Чому поет порівнює свою душу з прип’ятим птахом?3. Чому митець вважає себе «серцем сиротою»?4. Як ви розумієте метафору «крижане серце»? Чому Байрон ува-
жає, що саме таке серце в нього?5. Чого просить поет у долі?6. Чому поет значну увагу приділяє ролі людини в суспільстві?
бунтівливого духу сповнена поезія Дж. н. Ґ. байрона «Хотів бижити знов у горах…».У вірші посилюється тема втечі віддійсності, тема«світової скорботи».Але,крімцієї теми, упоезіїз’являєтьсящеодна—протестбайронапротизагальноприйнятихнормморалітогочасноїАнглії,якупоетназиває«краємлукавстваінімоти».Самотністьтарозчаруваннявідчуваютьсяутворі.Самедика, незаймана природа, грізна й велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, делюдинанеможелишатисясобою,авимушеналукавити,брехати,
96
пристосовуватися,нажиттянаодинцізприродою,девиявляютьсякращірисилюдини,відбуваєтьсяперевірканаміцність.
Увіршіспогадипроминулепоєднанозгіркимироздумамипросучасне. Ліричний герой кохав, але ті, кого він кохав, померли,вінмавдрузів,аледрузідитинствапішливіднього.його«самотнє серце» відчуває страшний смуток, адже всі його надії марні.
Світ, у якому живе ліричний герой, задушливий для нього.Уньомунемаєщирості,проявівлюдськоївідвертості,свободи,вінфальшивий, у ньому людина неможе вільно дихати.це світ безруху,цезамкненийпростір.
«Задушливому світові» протиставлене грозове небо, де немаєлицемірства.небо—цеприрода,аїїнеможнапідкорити,вона—справжня, не фальшива. Гроза — це вияв стихії, свобода дій,угрозовомунебівільнодихається.Торозімкненийпростір.
Душапрагне скель і висоти.цекрай,уякомувсі вільні.Вінсправжній, позбавлений лицемірства й обману. Там панує природнастихія.
неабиякого значення для розкриття ідеї вірша мають образисонця та орла. Сонце— це символ світла, а світло— це істина(«світло істини»). Ідеаломдлябайронаєорел—символсвободи,волі.Віннебоїтьсясонцяйлітаєвищезавсіхптахів.цевільнийптах,якийвневоліприживаєтьсяпогано.Дляпоета—цевисотадуху,необтяженогоземнимиклопотамийнаділеного«незлобнимсерцем».
Фіналвіршаєрозв’язкоюконфлікту.Силадухуліричногогероя здатна пробити небо, щоб досягти іншого світу. Виразні метафорипідкреслюютьвисокіпрагненнялюдини:«Тількибкрилабулиданімені,/Щопонесутьголубкудогнізда…».
1. Ознайомтеся з поезією Дж. Н. Ґ. Байрона «Мій дух як ніч…».2. До якої збірки належить вірш «Мій дух як ніч…»? Що стало
його сюжетною основою?3. Що можна сказати про душевний стан ліричного героя?4. Що спричинило сум та страждання ліричного героя вірша?5. Як у поезії розкрито біблійні мотиви?6. Яке значення має образ арфи?7. Чому звуки арфи виражають жалобу?8. Які художні засоби використано у вірші?9. Які мотиви є провідними у вірші «Мій дух як ніч…»?
10. Як ви вважаєте, чому автор розширює межі біблійної історії? Чого він досягає?
11. Як ви розумієте останні рядки вірша?
97
12. Який прийом автор використовує в цій поезії?13. Що робить твір актуальним за будь-яких часів?
1. Порівняйте переклади В. Самійленка і М. Лермонтова. Ви-словіть свої уподобання, обґрунтувавши їх.
2. Яким зображено ліричного героя в обох перекладах?
1. Розгляньте репродукцію картини Рембрандта «Давид грає на арфі перед Саулом».
2. Що зображено на картині? Яким зма-льовано Саула?
3. Що можна сказати про душевний стан співця?
4. Як ви вважаєте, що об’єднує тво-ри Рембрандта й Байрона?
ПоезіяДж.н.Ґ.байрона«Мійдухякніч…»належитьдоциклу«Єврейськімелодії». Сюжетною основою вірша є історія старозавітних царя Саула й співцяДавида.Забіблійноютрадицією,Саул—уособлення правителя, який отримав владу божою волею, алеставнеугоднимГосподу,томущовідвернувсявіднього.СпочаткуСаулнавітьвідмовляєтьсявідцарськихпочестей, сампрацюєнавласному полі, а потім перебирає на себе дедалі більше владнихповноваженьінавітьприпиняєвизнаватибожественнуволю.бог,відступившисьвідСаула,виявляєприхильністьдоюногопастухаДавида, гарногосвітловолосогоюнака.Саулнаближаєхлопцядосебе. його душу мордує злий дух, якого можуть відігнати лишечарівнізвукиДавидовоїарфи.Забіблійноюлегендою,самеДавидавважаютьавторомКнигипсалмів («ПсалмиДавидові»)—гімнів,зверненихдоГоспода,тожйогословойпіснючуєбог.юнийпоетпотоваришувавізсиномСаулайодруживсязйогодонькою.Перемоги на полі бою зробили співця надзвичайно популярнимународі.ІтодіСаулзадумавубитиюнака,навітьнепідозрюючи,щозагинесам,аДавидпісляйогосмертістанецарем.
Віршбайрона—це звертаннямонологСауладоДавида.йогодушазнемагаєвіднеймовірногостраждання:«…йогодух,якніч»;а серце ледь не розірветься через муки, адже вщерть наповненетяжкимиобразами.Ініщонеможевтішитицаря,окрімбожественнихзвуківарфи,аджевонаврукахспівця,чиїпіснілюбіГосподу.чогопрагнеСаул—веселощів,задоволеннячищебільшоївлади?
Рембрандт. Давид грає на арфі перед Саулом
98
ні,вінхочепереконатися,щойогодушажива,нескам’яніла,аджевінщездатенчути«арфиглас».Вінпрагне,щоббожественнапіснярозбудилавсерцінадію,щобсльозиполилисязйогоочей.
жодногонатякунаконкретнуособучиякісь історичніреаліїу вірші немає. Перед нами постає скорботний образ особистості,якамужньо переносить неймовірні муки, прагнучи певного просвітлення, що їй може дати музика (мистецтво). З тексту віршанамневідомо,відчогостраждаєліричнийгерой,чомувньогонадушітакважко.цепевнеабстрагуваннявідбіблійноїісторіїперетвориловіршнаобразалегоріюстражденноїдуші,щопрагнеспокоюйумиротворення, але вженіденеможейого знайти…Душуліричногогерояможеврятуватилишемистецтво.Алериторичнепитання наприкінці твору залишається без чіткої відповіді: «якнепоможеспів,воно[серце]одмуктяжкихпорветьсявраз!»
1. Що нового ви дізналися про відомого англійського поета Дж. Н. Ґ. Байрона?
2. Яке враження ви склали про нього як про особистість та по-ета?
3. Що здивувало вас у його вчинках?4. Як ви розумієте поняття байронічний герой?5. З яким твором Дж. Н. Ґ. Байрона пов’язане виникнення цього по-
няття?
1. Чи вдалося перекладачеві Д. Паламарчуку відтворити основний зміст вірша «Хотів би жити знов у горах…» та його ідейний пафос?
2. Зі сторінок віршів Байрона зійшов і став широко уживаним у ро-мантичній поезії вираз світова скорбота. Як ви розумієте цей вираз? Підтвердьте свою думку прикладами.
Уявіть, що ви — керівник творчої групи, якій необхідно ство-рити проект з теми «Особливості образу ліричного героя у творчості Байрона». Порадьтеся з товаришами та запропо-нуйте план реалізації цього проекту.
Дж. Н. Ґ. Байрон. «Паломництво Чайльд Гарольда»: відображення в поемі духовного життя особистості,
історії та культури Європи1. Як ви вважаєте, чому Байрон, творчістю якого захоплювались
сучасники, вважав себе самотнім?2. Назвіть мотиви та мету першої подорожі Дж. Н. Ґ. Байрона
(1809–1811). У чому полягають його основні творчі підсумки?
99
Творчість Дж. н. Ґ. байрона за характеромйоготворіврізнихроківжиттяможнаумовноподілитина2періоди:
лондонський(1807–1816);yіталійський(1817–1824).yПерший період — це час романтич
ноїслави,рокиуспіху,щосталидляпоетаважкимвипробуванням.
Поема«ПаломництвочайльдГарольда» опублікована частинами в періодз 1812до1818року тапосідає у творчостіДж.н.Ґ.байронаособливемісце.
її вважають деякою мірою автобіографічною, розповідь ґрунтується частково на власних враженнях байронапід час подорожі до Португалії, Середземномор’ятаГреції,якупоет здійсниву 1809–1811 рр.Попри те,що самбайронцієїпоеминелюбив,оскількинадтовідкрив у ній власну душу, її публікація спричинила те, що автор опинивсявцентрігромадськоїуваги.Поемаприсвячена«фіалці».ТакбайронназивавШарлоттуГарлі.Уназвівжитослово«чайльд»(англ.childe)—середньовічнийтитулюнака,кандидатавлицарі.
Упередмовідотретьоїкнигипоетвизнає,щойогогеройєйоговласнимпродовженням.надумкукритикаДжеромаМакГанна,маскуючись за вигаданим літературним образом, байрон зуміввиразити думку,що «найбільша трагедія людини— мати змогузбагнутидосконалість,аленематизмогиїїдосягти».
Усічотирипісніпоемиоб’єднанооднимгероєм.ОбразчайльдГарольда увійшов у світове мистецтво як образ зовсім нового героя, якого доти не знала література. У ньому втілено найхарактернішірисиосвіченоїчастинимолодогопоколінняепохиромантизму. Сам байрон заявляв, що він хотів показати свого героя«таким,яквінє»теперівційдійсності,хоча«булобприємнішеі,напевно,легшезобразитибільшпривабливуособу».
Щодо історії створення поеми. байрон наприкінці червня 1809 р. почав свою дворічну подорож. Поета цікавило те, якживуть народи різних держав, якою є їхня культура. Соціальніконтрасти особливо вразили його. байрон побачив нічим не обмеженесвавілляіноземнихімісцевихтиранів.йогообурилоповне безправ’я корінних народів. Усі ці враження було покладено
Титульна сторінка видання поеми
«Паломництво Чайльд Гарольда». 1825
100
в основу роздумів поета,що й визначили сюжет поеми. «ПаломництвочайльдГарольда»—твір,уякомуавторпорушуєнайважливішітемиісторіїтасучасності,атакожвічніпроблеми.
Основа та історія створенняВласні спогади і враження байрона, який у 1809–1811 рр.
мандрувавкраїнамиЄвропи:І, ІІпіснінаписанопідчасподорожікраїнамиСередземномоyр’я(1812);III пісню — на березі женевського озера після остаточногоyвід’їздузАнглії(1816);IVпіснюствореноувигнанні—вІталії(1817).y
Жанр твору — ліро-епічна поема
Епічне Ліричне
Картиниєвропейськогожиття,наполеонівськівійни,контрреволюційнідіїмонархів,боротьбанародівЄвропизавизволення,історичніекскурси,опистрадиційєвропейськихнародів
Думкигероя,відображенняйогоемоцій;авторськівідступи,міркування;мальовничікартиниприроди,щоконтрастуютьзпочуттямигерояабоакомпануютьїм
«Паломництво Чайльд Гарольда» — романтична поема
Віршованийтвір;yгерой—бунтарyодинак;розповідьсупровоyджуєтьсяроздумамиавтора,йогопереживаннями
Паломництво—мандрівкадосвятихмісць;yчайльд—звертаннядоюнаківшляхетноyгопоходження;Гарольд—пов’язуєокремічастинипоеми,yмаєбагатоавтобіографічного,алецетиповийромантичнийобраз;бюрон—байронзбиравсятакназватиyсвогогероя
Особливості композиції поеми
Іпісня—ГарольдподорожуєПортугалієютаІспанію(1812)
Авторпротиставляєнаполеонівськійагресіїсправжніхпатріотів—іспанськихселяніпартизан,середякихпостаєвеличнапостатьзахисниціСарагоси.Вінусвідомлюєтрагічнунерівністьсилнародуйвійськагресора,ідушайоговскорботі
101
ІІпісня—ГарольдвідвідуєГреціютаАлбанію(1812)
Сумогортаєавторавідпокоригреківгнобителям—туркам.Оповідачхочепробудитигромадськийдухгреків,нагадуючиїмпровеличдавньоїЕллади.Авторзахоплюєтьсямужністютаблагородством,чесністюйпростотоюалбанців,їхньоюгостинністю,чогонебачивусебенабатьківщині
ІІІпісня—присвяченаподорожіГарольдадобельгії(1816,супроводжуєтьсяроздумамипрореволюціюуФранції
Авторзіспівчуттямпишепрославнеминулекраїниудніреволюції,алерозвінчуєдіяльністьнаполеона
IVпісня—присвяченаІталії(1817)
АвторописуєВенецію,Флоренцію,Рим;відтворюєвеличніобразиДанте,Петрарки,боккаччо,пам’яткиантичноїдавнини
«Паломництво Чайльд Гарольда». Аналіз І, ІІ пісень
1. Що ви знаєте з уроків історії про події в Європі початку XIX ст.?
2. Як побудована перша пісня?3. Чому герой Байрона вирушає в мандри?4. У чому причина зневіри й туги героя, його розриву з Батьківщиною?5. Прочитайте ліричні відступи.
У чому полягає їхній ліризм? Як вони допомагають пере-дати душевний стан автора та його героя?
6. Як у поемі зображено вищий світ? Які засоби використовує автор під час його опису?
7. Коли автор засуджує свого героя і чому?
8. Яким було становище грець-кого й албанського народів у цей період історії?
9. Як змінюється Чайльд Гарольд у ІІ пісні?10. Як автор пояснює зміни, що відбулися в ньому?11. Які нові почуття з’явилися в душі героя?12. Які суспільно-політичні події змалював поет у І і ІІ піснях поеми?13. Що він засуджує, а що прославляє в історії, житті тих країн, які
відвідав його герой?
В. Тернер. Паломництво Чайльд Гарольда
102
14. Чому автор, настільки не схожий на свого розчарованого героя, також приречений на страждання й самотність у людському світі?
15. Що зцілює душу поета, відроджує її?
1. Проаналізуйте, як описує Байрон природу і життя Порту-галії. Порівняйте ставлення автора до португальського та іспанського народів.
2. У І пісні поеми автор суворо засуджує свого героя. Але в ІІ пісні ми вже не зустрічаємо таких різко негативних характеристик Га-рольда. Чому?
3. Як пояснює автор «Паломництва Чайльд Гарольда» причини, що спонукали його героя до мандрів? Як тепер він оцінює англійську дійсність?
4. Чим пояснює автор зміну в Гарольді, почуття якого прокинулися під час мандрів Грецією? Які нові нострої з’явилися в душі героя поеми?
Упершихдвохпісняхми бачимо героя вПортугалії, Іспанії,АлбаніїтаГреції—утихкраїнах,депобувавбайрон.чайльдГарольд жадає особистої волі й, не знаходячи її в навколишньомусвіті «багатств і жалюгідної вбогості», мріє про самотність. Вінуникає людей, іде далеко в гори, слухає плескітморської хвилі,його захоплюєрозбурхана стихія.Лишепрості люди,мужні, волелюбні,привертаютьчайльдГарольда.
чайльд Гарольд не вдоволенийжиттям, але протест його пасивний:вінміркуєпропричинисвогоневдоволення,аленепрагневтрутитисявжиття,взятиучастьувизвольнійборотьбі.
Іпоступово,умірурозвиткусюжетупоеми,образчайльдГарольда дедалі активніше відсувається на другий план. Образ нездатного боротися з обридлим йомужиттям героя дедалі більшевідтіняють повні драматизму історичні події, у яких сам авторпостає не тільки як сучасник і спостерігач, а як активний їхнійучасник.Упоеміз’являєтьсяінший,неменшважливийобраз—образнародуборця.
Підчасперебуванняв Іспаніїбайронстаєсвідкомзнаменнихподій.
1808рокунаполеонI,прагнучизахопитикраїну,увівсвоївійська й, користуючись підтримкою іспанського дворянства, оголосивкоролем Іспанії свогобрата,жозефабонапарта.національновизвольнийрухохопивзначнучастинукраїни.Іспанськіпартизанипочали народну війну. Одним із найгероїчніших епізодів її булаоборонаСарагоси.жителіпротягомвосьмимісяцівзахищалисвоємісто. ІншоютвердинеюопорусталомістоКадикс(нині—Кадіс).
103
Про ці події розповідає байрону І пісні своєї поеми. З надзвичайноюпоетичноюсилоюмалюєвінкартининародного патріотичного підйому. байронпідкреслюєрішучістьповсталихдовестисвоюборотьбудокінця.
УцентріІІпісніпоеми—поневоленаГреція,що втратила свою незалежністьі колишню велич. байрон таврує колонізаторськудіяльністьАнглії,щоразомз феодальною Туреччиною наклала нагрецький народ подвійні ланцюги рабства. Отже, у перших двох піснях «ПаломництвачайльдГарольда»байрон вітаєвиступпрогресивнихсил,підйомнароднихмас,захистволі.
«Паломництво Чайльд Гарольда». Аналіз ІІІ, ІV пісень
1. Пісню ІІІ Байрон починає зверненням до своєї маленької доньки, яку йому більше не судилося побачити. І тут Бай-рон не ховається за маскою ліричного героя. Що ж непо-коїть поета? У якому настрої він починає пісню?
2. Що відбувається з Гарольдом у ІІІ, ІV піснях?3. Що турбує в подорожі ліричного героя (що ототожнюється з ав-
тором), а що — Гарольда?4. Чому ми не бачимо Гарольда наприкінці третьої пісні?5. Ліричний герой відвідав Венецію. У чому він вбачає чарівність
цього міста?6. Відвідування Італії, Рима спричиняє нову хвилю роздумів лірич-
ного героя. Про що ж він думає?7. Останні строфи поеми він присвячує грандіозній картині моря. Чому?8. На якій емоційній ноті поет завершує свою поему?
1. Байрон назвав свою поему «простою розповіддю». Чому він саме так визначив жанрові та композиційні особливості свого твору?
2. У «Паломництві Чайльд Гарольда» поет не раз звертається до народів тих країн, які відвідує його герой. Що засуджує і що про-славляє при цьому поет?
3. Які риси свого покоління Байрон відобразив в образі Чайльд Га-рольда?
Е. Делакруа. Греція на руїнах Міссолунгі
104
4. Чому поет негативно ставився до спроб витлумачити образ Га-рольда як його художнього двійника?
Складіть уявний діалог з Чайльд Гарольдом. Про що б ви по-говорили з ним?
ІІІ та ІV пісні «Паломництвачайльд Гарольда» відділено відпершихдвохкількомароками.Вонибезпосередньопов’язанізперебуванням байрона у Швейцарії та Італії, де він жив у 1816–1823рр.,остаточнопокинувшиАнглію.
УІІІпісні,опублікованій1816р.,байронторкаєтьсяважливого питання—про ставлення доФранцузької революції кінцяXVIII ст. Говорячи про засилля монархічної реакції, особливопісля утворення Священного союзу 1815 р., він доводить, щоідеалисвободи,проголошеніреволюцією,неодмінномаютьперемогти;людствобагаточогонавчилося,повірилоусвоїсили,тожнехайтирани,якітеперпривладі,знають,щоцетимчасовойгодинарозплатинеминученастане.
Швейцарія, куди перенесено дію поеми, нагадує байроновіпро видатних французьких письменниківпросвітителів — РуссойВольтера,якідеякийчасжиливційкраїні. їхнядіяльністьідейнопідготувалареволюційніподіїкінцяXVIIIст.багатовіковеярмофеодальногорабствабулодолеюФранції,«покинарод,розбуджений Руссо та його друзями, не підняв прапор затятої помсти».Длябайронапросвітителя—це«гігантирозуму»,натхненнітитанічноюметоюзвільненнялюдства.
УІVпісні,щовийшладруком1817р.,байронрозповідаєпроколишню велич Італії, роздробленої нині на низку феодальнихдержав,іАвстрії,щоперебуваєпідярмом.Вінкличеіталійцівдоповстання.Запорукаїхньоїперемоги—славнеминулеІталії,волелюбністьїїнароду.
Узаключнихстрофах ІVпісні«ПаломництвачайльдГарольда»байронмалюєобразморяйобразвідважногоплавця—поета,здитинстваспорідненогозвільноюстихією.
Символічною є картина безкрайого, вічно змінюваного і завжди незмінного моря — безпосереднього свідка нескінченногокругообігуісторичногожиттялюдства.
Поема про подорож чайльд Гарольда стала одкровенням нетількидлябританців, айдлявсієїЄвропи.незважаючина, здавалосяб,цинічнийтонвіршів,ставленняавторадонавколишньоїдійсностібулозрозумілимбудьякомучитачеві.новийлітературнийтипаж—образчайльдГарольда—закріпивсяусвітовійпоезіїякбайронічний герой,спричинившизгодомбезлічнаслідувань.
105
ТЛ.Спенсерова строфа—строфа,якуствориванглійськийпоет XVI ст. Е. Спенсер у поемі «Королева фей». Для неївластивий п’ятистопний ямб, але останній рядок написа
но шестистопним ямбом. Має римування за схемою: абаб бвбвв.Зразком спенсерової строфи вважають поему Дж. н. Ґ. байрона«ПаломництвочайльдГарольда».
«Українська» тема у творчості Дж. Н. Ґ. Байрона. Поема «Мазепа»: специфіка зображення образу
гетьмана у творі1. Чому, на вашу думку, видатні діячі часто стають головними геро-
ями художніх творiв?2. Що вам відомо з уроків історії України про Івана Мазепу?3. Які риси характеру Мазепи-політика відзначають історики?4. Пригадайте заслуги гетьмана в розвитку держави й культури
України.
Іван Мазепа — постать історична й легендарна
Мазепа Іван Степанович (1639–1709)— державний, політичний і військовий діяч, дипломат, генеральний осавулВійськаЗапорозького,гетьманЛівобережноїУкраїни.на
родивсяус.МазепинцінаКиївщинівсім’їукраїнськогошляхтича. Освіту здобував спочатку в КиєвоМогилянській колегії, згодом— у єзуїтськійшколі у Варшаві. Свою кар’єру IванМазепарозпочавнаслужбівпольськогокороляянаКазимира.ПовернувшисьдоУкраїни,1665р.пішовна службудо гетьманаПравобережноїУкраїниП.Дорошенка,апотім—догетьманаЛівобережноїУкраїниI.Самойловича.
Мазепа був першим українським гетьманом, який незміннотримавгетьманськубулавупротягоммайже22років.цейперіодхарактеризувався економічнимрозвиткомгетьманськоїУкраїни,стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковнорелігійногожиттятакультури.
Історична основа поеми та романтичний міфОсобливемісцевпоемнійромантичнійспадщиніДж.н.Ґ.бай
ронапосідаєтвір«Мазепа»,написаний1818р.вІталії.Створенийу пору творчої зрілості поета, він водночас суттєво вирізняєтьсявід його попереднього творчого доробку, адже головний геройцього твору—не вигадана загадковапостать, а видатна історичнаособа.Мазепа,попривсівипробуванняйстраждання,невпав
106
у відчай, а став гетьманом України. Звісно, твір байрона — неісторичне відтворення реальної постаті Мазепи, а поетичне уявленняпроромантичну,сильнуйнепереможнуособистість.
Історичним джерелом поеми став IV розділ хроніки «ІсторіяКарла ХІІ» Вольтера й романтичний міф— легенда про історіюкоханняМазепи тайогопокарання.ВольтерхарактеризуєУкраїнуяк«країну,щозавждипрагнуласвободийнаполегливобороласяза її здобуття».Поемажбайрона—церозповідьсамогогерояпронезвичайнупригодуйогомолодості тапронічний епізодустепупіслябитвипідПолтавою.
на початку поеми байронподає довідку, яка свідчить,що її основою є один із епізодівхронікиВольтерапроте,як«шляхтича» Мазепу замолодузазв’язкизжінкоюпольськоговельможібулопокарано—прив’язано до дикого коня, якоговідпустили у степ. Тоді «Мазепавідстражданьізголодутрохиневмер».
цяподіяйстановитьосновнийзмістпоеми.ПронеїрозповідаєМазепашведськомукоролеві Карлу XII після поразкипідПолтавою1709року.
цікаво, що на розповіді Мазепи про його закоханість в юнукрасуню Терезу, дружину старого багатого графавоєводи, явнопозначилися взаємини самого байрона з юною дружиною графаГвіччіолі,якутакожзвалиТерезою.
Композиція поеми 20 невеликих розділів
Історичніподії,щозображеноутворі
битвапідПолтавою1709р.тавідступМазепизКарломXIIдоТуреччини
жанровіособливості ПоемаДж.н.Ґ.байрона—ліроепічнапоема,монологсповідьМазепи.Авторацікавитьплинпочуттів,рухдумокгероя,політйогоуяви
Ґ. Седерстрем. Іван Мазепа і Карл XII
107
Сюжет поемиУ науковій літературі існує думка, що основний сюжет тво
ру—розповідьгероя,анічнасцена—целишеїїсюжетнеобрамлення.У поемі маємо дві сюжетні лінії і, відповідно, два образиМазепи—вюнацтвітанасхиліліт,алесмисловийакцентперенесенонадругуйогоіпостась.
Головний герой поеми— гетьман Іван Мазепа, що після поразкипідПолтавоюрозповідаєсвоюісторіюКарлуXII.цярозповідь—основнийзмістпоеми, івонамаємалоспільногозбіографієюісторичногоМазепи.
Розділи1–4
Поемапочинаєтьсязгадкоюпропоразку,якоїзазналишведипідчасПолтавськоїбитви.невеличкийзагіншведів,уякомуперебуваютькорольКарлXIIіМазепа,рятуєтьсявідпереслідуванняворогівізупиняєтьсяпосередлісудляперепочинку.АвторзмальовуєМазепу,якийретельнооглядаєсвоїзброютавбрання,дістаєприпасиїжі,ділитьсянимизкоролем.Увагукороляпривернулатаособливатурбота,зякоюМазепаставитьсядосвогоконя.Задовольняючицікавістькороля,атакожнамагаючисьрозрадитийогопохмурийнастрій,Мазепарозповідаєісторіюзісвогожиття,пов’язанузконем
Розділи5–8
Мазепарозповідає,щозамолоду,підчассвоєїслужбипажемприпольськомукоролі,вінбувсправжнімкрасенем.Іхочабагатожінокнеоминалийогосвоєюувагою,додушісамомуМазепіприпалаодна—красунянаім’яТереза.Поприте,щоТерезаодруженазпольськимграфом,Мазепашукаєзустрічізнеютанагодипознайомитися,і,зрештою,цейомувдається.Вонипочинаютьпотайкизустрічатися,танедовго
Розділи9–19
РозлюченийграфвигадавдляМазепистрашнукару:прив’язанийдоспиниконя,вінбувприреченийнамученицькузагибель,щомалатриватикількаднів.Конявипускаютьнаволю,івінстрімкомчитьуперед,завдаючигероєвінеймовірнихмук.Поля,ліси,річка,якуперепливкінь,степ…Геройвтративлікдням,якітриваливічність.Шаленийбігконязавдававневимовногоболю.нарештізнесиливкіньі,впавши,сконав.Готуючисьдосмерті,знепритомнівіМазепа,аколирозплющивочі—зрозумів,щоврятованийкозаками
Розділ20 Захопленийірозчуленийрозповіддюсвогобойовогопобратима,корольнепомітнозаснув.ТодійсамМазепалігнаспочинок,сподіваючисьнате,щозавтраїхнійзагіндосягнетурецькогоберегаівтакийспосібврятуєтьсявідзагибелі
108
1. Яке значення мала смілива інтерпретація Вольтера для закріплення міфу про Мазепу?
2. У чому полягає жанрова особливість поеми? З якою метою автор використовує цю жанрову форму?
3. Як починається поема? Що є історичною правдою?4. Яким автор зображує шведського короля Карла ХІІ?5. Яким зображено гетьмана на початку твору?6. Чому автор порівнює Мазепу з дубом?7. Як ви вважаєте, чому Мазепа так піклується про свого коня?8. Якої думки шведський король про гетьмана? Зачитайте слова
з тексту.9. Яку історію розповів Мазепа королю?
10. Як польський шляхтич розправився з пажем?11. Як Мазепа опинився в Україні?12. Як автор описує незвичну «подорож» Мазепи?13. Які епізоди містять найбільше емоційне навантаження?14. Які риси байронічного героя відбилися в характері Мазепи?15. На які риси характеру героя автор звертає особливу увагу? Як
ви вважаєте, чому?16. Які твори інших авторів, де змальовано образ Мазепи, вам ві-
домі?17. Як змінилося ваше ставлення до образу Мазепи після знайом-
ства з поемою?18. Яке ваше враження від поеми Дж. Н. Ґ. Байрона?19. Чого, на ваш погляд, більше в поемі Байрона: історії чи міфу?
1. Доведіть, що в образі Мазепи є риси романтичного героя.2. Якою зображено природу в поемі? Якою є роль пейзажу
у творі?3. Чому Байрон називав Мазепу титаном? Які спільні риси в Мазе-
пи та Прометея?4. Якою Байрон уявляв і зобразив Україну у поемі «Мазепа»?5. Наскільки точно він передав історичну правду про Україну?6. Чому саме Мазепа став героєм його «української» поеми?7. Подумайте, яке значення у поемі має образ долі.8. Яке значення мають символи, використані автором у творі?
Спробуйте витлумачити їх.
1. Порівняйте, як змальовано українського гетьмана в одно-йменній поемі Байрона та в історичній хроніці Вольтера «Історія Карла XII». Подайте у вигляді опорної таблиці свої висновки.
109
2. Порівняйте образи Мазепи й Тараса Бульби та з’ясуйте значен-ня образу землі в текстах обох поем.
ЛК. Розгляньте репродукції картин до поеми «Мазепа», що розміщені хаотично. Розмістіть репродукції в тій послідовно-сті, як описані події в поемі.
1.«КараМазепи»Л.буланже(1827).2.«Мазепа.Виконаннянаказу»Л.Гесне(1872).3.«Мазепа,переслідуванийвовками»О.Верне(1826).4.«Мазепа,прив’язанийдоконя»О.Верне(1820ті).5.«Мазепа»Е.Делакруа(1828).6.«Мазепасередконей»О.Верне(1825).7.«КозачкабілятілаМазепи»Т.Шассеріо(1851).
110
1. Що вам здалося дивним на ілюстраціях?2. Чому колір коня різний на репродукціях?3. Порівняйте репродукції картин та зверніть увагу на авторів по-
лотен. Кожен митець уявляє та сприймає образи, створені Бай-роном у поемі, по-своєму.
4. Розгляньте інші репродукції, літографії, ілюстрації, офорти. Як ви вважаєте, чому митці різних країн доволі часто зверталися до постаті українського гетьмана?
5. Кожен із вас, коли читав поему, також уявляв художні образи — головного героя, природи тощо. Які картини постали у вашій уяві? Чому? Хто, на ваш погляд, найближчий до зображеного в літературному творі?
Авторитетна думка літературознавця
Прочитайте висловлювання українських дослідниць С. Д. Пав-личко та К. О. Шахової щодо поеми Дж. Н. Ґ. Байрона. Чия аргументація здалася вам переконливішою? Чому?
Вдається і центральний образ, подвійний, аджеМазепапоказанийівюності, івстарості.ПричомуМазепагетьманнепростобагатша й цікавіша натура за Мазепукоханця, перед нами дварізниххарактери.
(С. Д. Павличко)
байронмалюєМазепуізсимпатією,яклюдинусміливоївдачіі могутньої волі, постать безумовно романтичну і титанічну, алеажніякнепохмуродемонічну.
(К. О. Шахова)
Образ МазепиГетьмана зображенона початкуй наприкінці твору людиною
похилоговіку:йому70років.ОбразМазепигетьманазмальованоупоеміскупими,алевиваженимийточнимиштрихами.Сильний,сміливий,здатнийопануватисебеунайскладнішійситуації.Він,попривсінамагання,неможезмінитиперебігісторії,алезавждибережесвоючестьігідність,залишаєтьсялюдяним.
Трагічної ночі після поразки під Полтавою він розповідаєКарлові XII історію своєї молодості, щоб відвернути його відтяжких дум та фізичних страждань (напередодні битви королябулопоранено) ідопомогтиперепочитиувісні.Тутподаноколоритнупортретнухарактеристикугетьмана,уякійнезабутойогокозацькі риси. незважаючи на надмірну втому, він упорядкувавсвоєвійськовеспорядження,потурбувавсяпроконя,апотім
111
почав пригощати короля та його почет, томуКарлові «видалосьнамить,щопонадгоремвінстоїть».
Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він змінюється зовнішньо під тягарем прожитих років, але зберігає головне:мужність,силу,тверезістьрозуму,шляхетність.
Мазепа як романтичний геройПісля початку оповіді історичні події відступають у поемі на
другий план, і читач поринає у світ романтики. РомантичнимиєібезмежналюбовюногоМазепидопрекрасноїТерези(цепочуттягетьманпроніскрізьусежиттяівжелітнімпам’ятаєпристрасть,яка охоплювала його багато років тому), і відмова коритися обставинам,прагненняборотисянавітьтоді,коливідсутнябудьяканадіянапорятунок,івсеохопнапристрастьпомсти.ДжорджбайронізсимпатієюзмалювавМазепуяклюдинусміливуймогутню,постатьромантичнуйтитанічну.
Риси романтичного героя в образі Мазепи
Риси байронічного героя в характері Мазепи
Вінпохмурий,самотній,відданийвисокимідеалам(кохання,дружби,свободи,вірностіВітчизні),волелюбний,внутрішньонезалежний
«Шляхетнийзлочинець»,нескорений,бунтарзістрадницькоюдушею,уякійвідбиваютьсянастрої«світовоїскорботи»;сміливавдача,могутняволя,титанічнапостать
Символічні образи поеми
Образприроди:«дикакраїна»,уякій«дикістепи»,«дикийпраліс»,«дикаплощина»
Символічніобрази,щостворюютьемоційний,романтичнийобразУкраїни,щоєвільною,алещенеосвоєноюземлею.Пейзажіпоказують«дикуприроду»,зображенняякоїтежмаєсимволічнезначення.бурхливіпотоки,потужніхвилі,сильнівітриуособлюютьпристрасті,щоохопилисамогогероя
Образдолі Переслідуєусіхгероїв.ДолявідвернуласявідшведівпідПолтавою,відкороляКарлаXII,прирікшийогонавтечу.ДолянелишезвелаМазепузТерезою,подарувавшийомутакесильнекохання,алейрозлучилаїх(аджеМазепанічогонезнаєпроподальшудолюсвоєїкоханої).Таксамодоляврятувалайого,принісшивУкраїну,ізробилаМазепугетьманом
112
Образбойовогоконя,«дикогоконя»
Символудачі,людськоїдолі.Томустаєзрозумілим,чомуКарлXIIвтрачаєсвоїхконей(долявідвернуласявіднього),аМазепазберігсвогоконя(долядоньогоприхильна).Символінестримноїпристрастімайбутньогогетьмана,іфатальноїдолі,івтіленнясмерті,щоочікувалаМазепу,ікаринебесноїзайоговчинок(порушенняподружньоївірності),ісимволнесхитноїволі,щоєвМазепиіякайприводитьйогодогетьманства.Ізцимобразомнерозривнопов’язанийіобразУкраїни,якапостаєвільноюкраїною,щоповиннарухатисявмайбутнє
ОбразвершникаМазепи
Символнеспокійноїдуші,нескореноїсили,постійноїнебезпеки,уособленнявільноїлюдини;символсвободи,нації
Образсонця Сонцесупроводжуєгероя—топіднімається,тозаходить.Воносимволізуєжиття,якетопокидало,топоверталосьдогетьмана
Отже,Дж.н.Ґ.байронтворчопідійшовдоопрацюванняісторичногоматеріалу.Поемапоєднуєісторичнуправдутаавторськувигадку,сповненуромантичногоколориту.Поемарозкриваєтрагізмгетьмана:вчорашнійволодарбулави,людина,якаперебувала на вершині соціальної піраміди, волею долі та обставин стаєвигнанцемнасвоїйземліта змушенийтікати.Усюжетінаскрізнимиєнепередбачуваністьмайбуття,боротьбазавиживанняйперемогасилидуху.
С. Д.Павличко писала: «Вольтер, а за ним і байрон помилялися, уважаючи Мазепу польським шляхтичем, який випадковопотрапив в Україну. Однак у цій помилці була своя романтика…У чужих землях Мазепа завойовує владу, славу, навіть королівськийтитул.церомантичнийміф,наякомучастковопозначиласяособистість самогобайрона,якийучужійкраїні—Італії—ставкарбонарієм, а потімпрагнувприєднатисядоболівара вПеручиочолитиабохочабоб’єднатинаціональновизвольнийрухГреції».
ЕК.І.МазепаєнайбільшвідомимвЄвропійАмериціпредставником України. його доля цікавила багатьох відомихукраїнських та закордонних письменників, художників,
композиторів із різних країн: Франції, Англії, США, Канади.Іванові Мазепі присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. Серед найвідомішихтворів—гравюриІ.Мигури,І.Щирського,Д.Галяховського,
113
Л. Тарасевича; портрети невідомих художників XVII — початку XVIII ст.,що зберігаються в музеях України; полотна істориколегендарногозмістувідомиххудожниківА.Деверія,ю.Коссака,Л.буланже,Т.жеріко,Е.Делакруа;поетичні та прозові твори Дж. н. Ґ. байрона, В. Гюґо,ю. Словацького; музичніінструментальні та оперні твори П. Сокальського, Дж. В. Гінтона, П. чайковського,Ф. Ліста,ж.Матіаса, С. Рахманінова.
Запам’ятайте! Впливбайрона наєвропейську літературу складнопереоцінити. й. В. Ґете такими
словами виразив значення поета: «Так,ця людина була великою: вона в мукахвідкрилановісвіти».
Творчістьбайроназавдякипоетичнійпристрасності,волелюбнимідеям,потужномупротеступротибудьякоїтираніївідігралазначнурольуформуваннісвітоглядубагатьохпоетівромантиків.АйогослававпершійтретиніXIXст.буланезвичайноюйпоступаласяхібащославінаполеона.
ТЛ. Байронізм — літературна течія початку XIX ст., щовиниклапідвпливомтворчостіДж.н.Ґ.байрона,характеризується романтичним індивідуалізмом, розладом міжпоетомісуспільством,розчаруванням.
Загальні особливості лірики Байрона y яскраво виражене суб’єктивне (особисте) начало (авто
біографічна канва творів або опосередкована розповідьпросебе);
страдницькадушаліричногогероя;yджерелостражданьліричногогероя—недосконалістьжиття;yзагадковість,недомовленість,внутрішняенергіяпоезії;yпорушення традиційних форм поезії: обірваний на серединіyрядок; використання слів із побутової лексики; різний ритм,розмір, довжина рядків, строф; створення нового поетичногожанру—стансів,«віршівнавипадок»(вірш,написанийзпевногоприводучизверненийдоконкретногоадресата);написанняпоезіїувиглядівнутрішньогомонологупоета.
Гравюра І. Мигури. Гетьман Мазепа
в оточенні добрих справ
114
Підсумуємо знання з теми
1. Що ви знаєте про романтизм як напрям мистецтва?2. Назвіть найвизначніші досягнення романтиків у літературі.3. Імена яких найвідоміших письменників пов’язані з роман-
тизмом?4. До якого типу романтизму належить творчість Г. Гейне? Аргу-
ментуйте свою думку.5. У якому творі Г. Гейне яскраво виявилися фольклорні мотиви?6. Чому Г. Гейне свою збірку назвав «Книга пісень»?7. Якими є духовні переживання ліричного героя збірки?8. У чому полягає символіка поезії Г. Гейне «На півночі кедр одино-
кий…»?9. Розкажіть про новаторство поезії Г. Гейне.
10. Схарактеризуйте поезію Г. Гейне «Не знаю, що стало зо мною…».11. У чому полягають особливості зображення образу ліричного ге-
роя у поезії Дж. Н. Ґ. Байрона?12. Дайте тлумачення назви поеми Дж. Н. Ґ. Байрона «Паломництво
Чайльд Гарольда». Розкажіть історію створення цього твору.
Проаналізуйте!
1. Як ліричний герой «Книги пісень» пов’язаний із природою? Що об’єднує розділи збірки?
2. Які ідеї Дж. Н. Ґ. Байрон проголошував у своїй творчості? Доведіть, що ці ідеї були сенсом його життя.
3. Схарактеризуйте образ ліричного героя віршів Дж. Н. Ґ. Бай-рона.
4. «Паломництво Чайльд Гарольда» — ліро-епічний твір. Як ви ро-зумієте це визначення? Як довести його справедливість?
5. Чи можна вважати образ Мазепи в поемі Байрона романтичним байронічним героєм?
6. Поміркуйте над рисами романтичного героя в поемі Байрона «Мазепа».
7. Випишіть описи української природи з тексту твору. З’ясуйте їхню роль у розкритті теми та ідеї твору «Мазепа».
Створіть!
1. Уявіть, що ви — учитель зарубіжної літератури. Складіть перелік понять, з якими необхідно ознайомитись учням для успішного опанування теми «Романтизм».
2. Створіть творчий проект-характеристику «Книги пісень» відповід-но до таблиці, доберіть до кожної частини поезії Г. Гейне.
115
«Юнацькі страждання»
«Ліричне інтермецо»
«Знову на батьківщині»
«Північне море»
Знехтуванепочуттякоханнястаєджереломрізкогоконфліктупоетаздійсністю
Послідовнопростежуєтьсяісторіякоханняпоета,якийзосереджуєтьсянавласнихпереживаннях,муках
Поетрозповідаєпронещодавнопережитутрагедію
Образ—море
Кохання—ірраціональнайфатальнасила
Заканонамиромантичногомистецтваприсутнізав’язка,кульмінація,розв’язка
Минулеспонукаєосмислитидушевнімукигероя,анепереживатиїхзнову
Філософськалірика
юнакведебесідузпривидаминацвинтарі,йогосерцеобливаєтьсякров’ючерезнещасливекохання
«Вона»—невірнакохана,їїобразузагальнений,позбавленийіндивідуальнихрис
Ліричнийгерой—людиназдосвідом,томупочуттярозгортаютьсядинамічно:торозквіт,тозгасаннянадіїнащастя
Природаспіввідносназлюдиною,ілюдськежиттявиміряномасштабамисвітобудови
3. За запропонованим цитатним матеріалом визначте риси харак-теру Мазепи-пажа і Мазепи-гетьмана, зробіть висновки про ху-дожню майстерність автора та прокоментуйте їх. Перенесіть у робочий зошит таблицю та заповніть її.
Цитати до образу Мазепи-пажа
Коментар, риса
характеру
Цитати до образу Мазепи-гетьмана
Коментар, риса
характеру
«…такпалкоялюбив…
Кохавяікоханимбув…»
*** «Гетьман—похмурийістарий.
Ісам,якдубтойвіковий…»
***
«ябжиттявіддав,Щобпереднебом
іземлею,ямігназватьїї
моєю…ятактужив
ісумував…»
*** «Увесьубогийсвійприпас
ІзКарломівсімазпочоту
Гостинноподіливсявін
Зтакоюжгідністюдостоту»
***
116
Цитати до образу Мазепи-пажа
Коментар, риса
характеру
Цитати до образу Мазепи-гетьмана
Коментар, риса
характеру
«ямавгарячукровдідів,
Щовідобразихвилювалась»
*** «…обтерконя,розгладивгриву,
ногийхвіст»
***
«Таяжнераз,недвічі
Дививсяпростосмертіввічі»
*** «Вам,пане,спативжепора,
Авартубудуянести»
***
«бувало,кожноговельможу
Змужівчихлопцівпереможу»
*** «…відважнийдух,твердарука»
***
«Літа,якбачте,невгасили,
Вменінімужності,нісили»
*** «…балакавменшібільшзробив…»
***
Підтвердьте або спростуйте один із афоризмів письменни ків-романтиків на вибір.1)«Доброзавждивізьмегорунадкрасою»(Г. Гейне).2)«Той,хтонелюбить своєїкраїни,нічоголюбитинемо
же»(Дж. Н. Ґ. Байрон).
Кожнаепохаробитьсвоївідкриття.Романтизм—вольницявпоезії.Віннабуваврізноманітнихформ,зважаючина
країну,демайорівйогопримхливийпрапор, і творчіособливостіокремихйогопредставників.
Епоха романтизму відкрила внутрішню безмежність індивідуальноїособистості,розкрилалюдинузїїглибиною,складністюйневичерпністю.Людинаунікальна!
Отже,романтизм—ценабагатобільше,ніжпростолітературна школа: це— особливе світовідчування й світогляд, значноюміроюперейнятиймістичнимиелементами.Дляромантикалюдськадуша—іскрабожественногополум’я,трепетначасткасвітовогодуху.
117
Ваша книжкова полиця y Гейне Г.Твори:пер.знім.—К.:Молодь,1974.
Джордж-Гордон Байрон. y Мазепа : пер. В. богуславської(серед них і поема «Паломництво чайльд Гарольда»),О. Веретенченка («Мазепа») і Д. Паламарчука. — Х. :Фоліо,2005.
Лірика y /Д.Г.байрон :пер. з англ. :Д.Паламарчук ;передмова:Л.Герасимчук.—К.:Дніпро,1982.
Онлайн-бібліотека y бібліотека світової літератури. Оригінали та переклади
творів.http://www.ae-lib.org.ua/«Відкрита книга» — електронна бібліотека класики украyїнської та світової літератури. https://sites.google.com/site/openbookclassic/Джордж байрон. Поема «Мазепа».y http://www.ukrcenter.com/Література/Джордж-Байрон/21814-1/Мазепа-переклад- Д-ЗагулаПоезіяГенріхаГейне.y http://ukrcenter.com/Література/41055/Генріх-Гейне
119
Подорож третя. «Століття історії»:
від романтизму до реалізмуХІХ ст.— одне з найзагадковіших в історії. Запрошуємо вас
продовжити мандрівку літературними епохами та здійснити захопливий екскурс: відвідати великосвітський бал, перегорнутиальбомпанянкиXIXст.,зазирнутидолітературногосалону,статисвідкомдуелі…Літературатогочасувражаєішляхетністюдумок, і справжніми вчинками, і глибиною емоцій, які непокоятьчитачівісьогодні.цілітературнішедевриніколинебудутьзабуті,аджеїхніповчальніісторії,їхнісюжети,темитаідеїдопомагаютьчитачамзрозумітисенсжиття.
Взаємодія романтизму і реалізмуXIX ст. називають «століттям історії», і невипадково— саме
вцейчасвідбуваютьсясерйознісоціальнізміни,якіпозначилисьна ході літературного процесу: Велика Французька революціястворила духовні засади для виникнення суспільства буржуазноїдемократії, і хоча просвітниківраціоналістівXVIII ст. було звинуваченоукривавихжахіттяхякобінськоготерору,всеодноєвропейськесуспільствопішлошляхомрозвиткураціональноїкультури,прощояскравосвідчитьрозквітнаукивXIXст.
яскравою прикметою літературиXIX ст. було виявлення національноїсвоєрідностіокремихкраїн.Формуванняєвропейськихнаційзавершувалося.якщовпопередніепохирозвиткуєвропейських літератур інтелектуали Європи радше сприймали себе яксвоєрідну «інтелектуальну націю» серед різнорідного, але нерозумного люду, то тепер письменники ототожнювали себе з культурою своєї батьківщини. Проте усвідомлення національної самобутностінеозначаєвідокремлення.Уєвропейськихкультурахтриває активна взаємодія,що сприяє взаємозбагаченню й утвердженнюсамобутностікожноїзних.
Для літературиXIX ст. характерними є два глобальних літературних напрями: романтизм і класичний реалізм.ці напрямирозвивалисяпаралельно,постійновзаємодіяли,збагачувалиодинодного. Романтизм уважають «старшим» за класичний реалізм,
120
оскількиромантикираніше,ніжреалісти,розробиливласнуестетичну теорію,що спочатку виникла внімеччині (Єнський і Гейдельберзькийуніверситети),апотімпошириласясвітом.
Реалізмжетривалийчаспросебенезаявляв.навітьцейтермінз’явивсявлітературознавствілишенаприкінціXIXст.—тоді,колинапрямужесформувався.
Літературареволюційноїепохибуласпрямовананааналізсуспільства. За «поетичне правосуддя» бралися і романтики, і реалісти.Алеробиливоницерізнимиметодами.
Романтизм Реалізм
незвичайні,екзотичні,далекі(частовигадані)краї
Реальні,добрезнайомічитачаммісця
Система жанрів
Переважанняліричнихжанрів Переважанняепічнихжанрів
Поміжжанрівепосудомінуєісторичнийроман
Поміжжанрівепосудомінуєсоціальнопсихологічнийроман(просучасність)
Олександр Сергійович Пушкін — видатний російський письменник.
Основні періоди творчості О. ПушкінаПушкінсвійнетількидлявсіхнародів,
нетількидлярізнихтворчих індивідуальностей,айдлявсіхепох…
М. Рильський
1. Згадайте, що вам відомо про життя і творчість О. С. Пушкіна з курсу зарубіжної літератури 7-го класу.
2. Яким ви уявляєте О. Пушкіна як поета, як людину?3. Як ви розумієте вислів М. Рильського? Чому Пушкін «свій» для
всіх народів і всіх часів?
Пушкін— поет, драматург та прозаїк, реформатор і творецьсучасної російської літературної мови, автор критичних та історичних творів. його творчість належить до найкращих зразківросійської літератури, подібно до творів Данте в Італії чи Ґетевнімеччині.Пушкінащезажиттяназивалигенієм,іздругоїполовини1820хрр.йогопочаливважати«першимросійськимпоетом»(нетількисучасності,айусіхчасів).
122
Життєвий і творчий шлях Олександра ПушкінаОлександрСергійовичПушкіннародився6червня(26травня
застаримстилем)1799рокувМоскві.батькойого,СергійЛьвович,походивзпоміщицької,колисьзаможноїродини.Відстатківпредківйомулишилосянебагато,однакітевінвитрачав,незамислюючись,ізовсімнецікавивсягосподарством.
УродиніПушкінихлюбилилітературу,асамСергійЛьвовичбувприхильникомфранцузькихкласиківіписаввіршіфранцузькою та російською.Мати,надіяйосипівна, була з родуГаннібала,петровського«арапа»,якогозгодомПушкінзобразивуромані«АрапПетраВеликого».ВонабулазнаноюкрасунеюПетербурга,«з чудовою зовнішністю креолки», тому повинна була підтримуватисвою«репутацію»,щовимагалоїїпостійноїприсутностіпридворійучастівусіхсвітськихвечіркахстолиці.
МаріяОлексіївнаГаннібал,бабусямайбутньогопоета,буладобреосвіченоюжінкою,зналабагатоказок.
Щемаленьким,умостившисьувеличезномуробочомукошикубабусі,середклаптиківтканинийклубківрізнокольоровоївовни,хлопчик,затамувавшиподих,слухавїїрозповіді.
Особливо любивОлександр своюнянюАрінуРодіонівну, просту й добру селянку. Колись вона була кріпачкою. Отримавши«вільну», навіки пов’язала свою долю з родиною Пушкіних. цядивовижна російськажінка не знала грамоти, але пам’ятала безліч російськихнароднихказок, пісень, прислів’їв, примовок, повір’ївтабилин,якімайстернорозповідала.
Уже відомим поетом Пушкін записав зі слів няні сім казок,якіправилизаматеріалдля«КазкипроцаряСалтана…»,«Казкипропопаійогоробітникабалду»,«Казкипромертвуцарівнуісімохбогатирів»таін.
У 12 років Пушкін вступивдоцарськосільськоголіцею, депровчився6років.Ліцейбувзакритим навчальним закладом,уньомубуловсього30учнів.
УліцеїПушкінзахоплювався поезією, особливофранцузькою, защо й дістав прізвисько«француз».
1817 року відбувся першийвипуск царськосільських ліцеїстів, серед яких був іПушкін,що дістав призначення на службу в Колегії іноземних справ.його поезії друкують ужурналах,
І. Рєпін. Пушкін на ліцейському іспиті в Царському Селі
123
паралельнопоетпрацюєнадпоемою«РусланіЛюдмила»,якупочав писати в останній рік перебування в ліцеї. У березні 1819 р.Олександр Сергійович стає членом літературного товариства «Зеленалампа»,депоширюютьсяліберальніідеїйкритикацарськогорежиму.УцейперіодПушкіннаписавполітичнівірші«Вольність»(1817),«Дочаадаєва»(1818),«Казки»(1818),«Село»(1819).
Радикальність поглядів поета створила йому погану репутаціювуряді.ВіршіПушкіначиталивтаємнихгуртках. їхнавітьпереписували від руки. надзвичайно популярні вони були середофіцерства, тож незабаром Пушкін зажив не меншої слави, ніжзавдякитворам,якідрукувалиупресі.
1820 року Пушкін отримує нове призначення на службу доКишинева в канцелярію генерала І. М. Інзова. Причиною цьогосталийоговірші,які,засловамитодішньогогенералгубернатораПетербурга,«булинесуміснізістатусомдержавногочиновника».
не доїхавши до Кишинева, Пушкінзахворівназапаленнялегенів іотримавдозвіл тимчасово поїхати до Криму длялікування. За два місяці він відвідуєФеодосію, Гурзуф, бахчисарай і Сімферополь.
наприкінці вересня 1820 р. ОлександрСергійовичПушкінприбувнановемісцеслужби.незважаючиназатримку,І. М. Інзов ставиться до поета поблажливо й надає йому численні відпустки.Зачас службиПушкіннеразвідвідувавОдесу, Київ і Кам’янку, де жили йогодрузі.УКишиневіпоетпишесвоюпоему«Кавказькийбранець».
Улипні1824р.поетподаєпроханняпро відставку, яке задовольняють. ВінпрямуєдосвоїхбатьківвМихайлівське(маєтокуПсковськійгубернії). Там вінпишецілунизку своїх творів, середяких знаменитийвірш«япам’ятаюдивнумить…».
Епідемія холери вболдіно, кудиПушкін вирушив після сватаннядонаталіїГончарової для залагодженнядеяких справ, затрималатамйогонавсюосінь.Уцейперіодтворчістьпоетаприкрасив кращий твір «болдінської осені» — «Повісті бєлкіна».Такожвінпишеостанніглави«ЄвгеніяОнєгіна»(романувіршахбулорозпочатоще1823р.уКишиневі)ібезлічвіршів.Дужеплідноюдлятворчостібулайдруга«болдінськаосінь».
Б. Щербаков. Пушкін у Петербурзі
124
наступного року ОлександрСергійович Пушкін вінчаєтьсяз наталією Гончаровою і переїжджає жити до Петербурга,орендуючи дачу в царськомуСелі.царМиколаІ,дізнавшисьпро красу дружини Пушкіна,побажавбачитиїївсебенавсіхбалах.
1833 року Пушкіна обираютьчленомРосійськоїАкадемії.
Змінивідбулисяйнаслужбі:наприкінцігрудня1833р.Микола Іпризначивйогокамерюнкеромпридворі.Поетсприйнявцеякобразу,щоспричинилочерговийконфліктізцарем.
УцейжечасПушкінвідчуваєматеріальнускруту:посадапридворінедаваласпокійнопрацювати,аперевиданняйоготворівнеприносиловеликихприбутків.
через рікдва народжувалися діти—Марія, Олександр, Григорій,наталія.цебувукрайскладнийперіоддляПушкіна.Сім’ятамаєтоквимагалидедалібільшихгрошовихвитрат.незважаючина скрутне фінансове становище, Пушкін відчуває необхідністьвирватисязпідопікицаряй1834р.подаєпроханняпровідставку,якебулозадоволено.Протейомузабороняютьдаліпрацюватиздержавнимиархівами.Посилюєтьсягромадськакритикапоета,оскількикращійоготворибулозабороненоцензурою.
У листопаді 1836 р. виникає конфлікт Пушкіна з французькимофіцеромжоржемШарлемДантесомчерезобразучестіпоета.
8 лютого (27 січня за старим стилем) 1837 рокуДантес поранивПушкінанадуелі,задвадніпісляякоїпоетпомер.ПохованоОлександраСергійовичаПушкінауПсковськійгуберніїнакладовищіСвятогірськогомонастиря.
Основні періоди творчості О. Пушкіна
1.Ліцейськийперіод(1813–1817)
Мотивидружби,кохання,природи,yгромадянськалірика,анакреонтичнімотиви(відіменідавньогрецькогопоетаАнакреонта):«Додругавіршотворця»,«СпогадиуцарськомуСелі»;впливкласицизмутасентименталізмуy(ода,елегія,балада,романс,послання,поематаін.)
О. Наумов. Дуель Пушкіна з Дантесом
125
2.Петербурзькийперіод(1817–1820)—часстановленнятворчоїіндивідуальностіпоета.Товариство«Зеленалампа»
Розширеннятематичногодіапазону:yанакреонтичні,політичні,волелюбнітаелегійнівірші;пошукисвогостилю:«РусланіЛюдмиyла»,«Вольність»,«Казки»,«Село»,«ПісняпровіщогоОлега»,«Дочаадаєва»,гостріепіграминацаряОлександраІ
3.Південнийперіод(1820–1824).Засланнянапівдень.Київ,Катеринослав,ПівнічнийКавказ,Крим,бахчисарай,Сімферополь,Кишинів,Кам’янка
Захопленняестетикоюромантизму;yутвердження«пафосусвободитворчості,yжагитанапруженостісвітобачення»:«Кавказькийбранець»,«бахчисарайськийфонтан»,«цигани»,«братирозбійники».Роботанадроманом«ЄвгенійОнєгін»
4.Михайлівськийперіод(1824–1826).Повстаннядекабристів
Поступовепереорієнтуваннязромантизyмунареалізм;аналізтрагічноїсуперечності—протиyстояннявладиінароду:трагедія«борисГодунов»,поезія«япам’ятаюдивнумить…»
5.Пізнійперіодтворчості(1826–1837)—часрозвиткуПушкінаяк«поетадійсності».«болдінськаосінь»(1830)
Утвердженняреалістичнихпринципівyутворчості:«ЄвгенійОнєгін»;поеми«Полтава»,«Міднийвершник»;«Маленькітрагедії»;«Повістібєлкіна»;повісті«Дубровський»,«Піковадама»,«Капітанськадочка»
ЛК.Пронеї говорилирізнев століттях минулих й у столітті нинішньому. Хтось — заздрив,
хтось — злословив, хтось — намагавсяопоганити її. А Пушкін начебто відчував,щойогощастянеможебутитривалим, тому й просив брюллова намалюватицейпортретнаталі,щобзалишитиобраз прекрасної жінки для нащадків…Спокійне обличчя з тонкими рисами,лагідний погляд, ніжність у кожномурусі — саме такою вона постає переднами на портреті, саме такою її бачиввидатний поет, що був так закоханийунеї—своюдружину.
О. Брюллов. Портрет Н. М. Гончарової
126
УС.Пушкінубулидобрезнайоміукраїнськанароднапоезіяй українська історія.Ще в ліцейські роки він пише вірш«Козак», що є наслідуванням української народної пісні.
ЗустрівшисьізМаксимовичем,Пушкінчитавокремірядкизцихпісеньіжартомазізнававсяйому:«Аяобкрадаювашіпісні».
Збереглися документи, якісвідчатьпроте,щопоетзбирався написати історію України.Він був обізнаний з минулимУкраїни,їїнаціональновизвольноюборотьбою.
В Україні поет зустрічавсяівівдружнірозмовиздекабристами,щосприялойогоідейномуйтворчомузростанню.
ТворчістьО.С.ПушкіназнавілюбивТ.Г.Шевченко,йоговіршівінцитувавнапам’ять,прощозгадуєусвоємущоденнику.
найкращіперекладитворівО.С.ПушкінаукраїнськоюXIX—початкуXX ст. належатьЛ.боровиковському,М.Старицькому,І.Франкові,М.Вороному.УXXст.досузір’яперекладачівпоетабуло вписало іменаМ.Рильського,П.Тичини,М.бажана та ін.
Значення творчості О. С. Пушкіна для розвитку російської та світової літератури
Ф.М.Достоєвськийстверджував,щовсяросійськалітература«вийшлазПушкіна».
У плані національному Пушкін — перший російський поетєвропеєць. Завдяки його поезії російська культура стала однієюзі складових культури європейської з її складними й глибокимисуперечностями.
Творчість Пушкіна глибоко національна. Він — людина нового, післяреволюційного часу,що відчуває ймислить суто історично,перебираєнасебе«громадянствовсьогосвіту»,тимсамимстворюючиобразкультурногоєвропейцясвогочасу.
Письменницький подвигПушкіна неоціненний. В усіх родаххудожньоїтворчості—вепосі,лірицітадраматургії—вінстворивнеперевершенівзірцівисокогомистецтва.
Дуже дотепно та вдало, наприклад, використовувала пушкінського «Євгенія Онєгіна» німецька есеїстка Е. ГлейхенРуссвурм, що вивчала «громадськість Західної Європи» початку
Д. Кардовський. Пушкін серед декабристів у Кам’янці
127
позаминулого сторіччя. Вона цілимисторінкамицитуєусвоїйкнизі«ЄвгеніяОнєгіна»,характеризуючижиттявищихверств суспільства Парижа, Лондона,ВідняпочаткуXIXст.
«Пушкін — найвидатніший зразокпоетапатріота, який понад усе любивсвоютворчусправу ібачивунійнетільки професію, а й покликання, не тількифах, а й місію»,— писав М. Рильський.
ЛК. Перший в Україні бюстпам’ятник російському письменниковіОлександруПушкіну—один
з найстаріших пам’ятників Харкова,встановлений1904 рокунаТеатральнійплощі(скульпторборисЕдвардс).
Запам’ятайте! О. С. Пушкін — перший поет європейсько-го рівня, що новою мовою, у нових образах зобразив життя своєї епохи.
Усвідомте, що природжений реаліст за світоглядом, виразник передових ідей свого часу, друг декабристів, Пушкін був, нарів-ні із Гоголем, і основоположником критичного реалізму в росій-
ській літературі. Реалістичні тенденції Пушкіна були обумовлені куль-том розуму, тверезістю мислення, позбавленого захмарної мрійливості, розпливчастості емоцій, не стримуваних суворим кон тролем Розуму.
1. Розкажіть про основні віхи біографії О. С. Пушкіна. Які факти його життя ви вважаєте найголовнішими?
2. Які історичні події та прогресивні ідеї вплинули на Пуш кі-на-ліцеїста?
3. Як вплинуло на розвиток творчого таланту Пушкіна його пере-бування в ліцеї?
4. Схарактеризуйте тематику й проблематику ліцейської лірики О. С. Пуш кіна. Як у ній утілився мотив дружби, міцного союзу друзів?
5. Схарактеризуйте духовну атмосферу в колах передового дво-рянства напередодні й після декабристського повстання.
6. З’ясуйте тематику й проблематику ранньої творчості О. С. Пушкі-на й у період його південного заслання.
7. У чому виявилося романтичне світовідчуття поета?
Б. Едвардс. Пам’ятник О. С. Пушкіну в Харкові
128
8. Чому поняття свобода є основним для Пушкіна? Покажіть різно-бічність цієї теми в ліриці поета.
9. У чому полягає загальнолюдський сенс і сучасне звучання віршів О. С. Пушкіна?
10. Прокоментуйте висловлювання Ю. М. Лотмана, що «Пушкін на-стільки далеко попереду від свого часу, що сучасники почали вважати, ніби він від них відстав»?
Підготуйте комп’ютерну презентацію з теми «Життєвий і твор-чий шлях О. С. Пушкіна».
Авторитетна думка літературознавця
Прочитайте висловлювання про О. С. Пушкіна. Прокомен-туйте одне з них, підтвердивши свою думку фактами з життя й творчості поета.
«Пушкін був людиною у найвищому значенні цього слова,yійогопоезія—цепершзавселюдяність»(М. Рильський).«Величезна загадка Пушкіна, секрет його творчості полягаєyв тому, що він може бути актуальним, «живим» у будьякуепоху, у будьякий період людськогожиття» (М. Цвєтаєва).
Провідні мотиви лірики О. С. ПушкінаПоезіяПушкіна—цецілий світ, у якомукоженчитачможе
знайтите,щостосуєтьсяйогоособисто.Дружба,любовдобатьківщини,історіялюдства,свободаособистайсуспільна,рабствоітиранія,життяісмерть,природаілюдина,коханняісамотність—осьпровіднімотивийоголірики.
ПровіднімотивилірикиПушкіна
Посланнямайбутнімпоколінням Пейзажнатаволелюбналірика
Темапоетаі поезії Любовналірика
Громадянськалірика Філософськалірика Темадружби
Пейзажна та волелюбна лірика Пушкінабагатайрізноманітна.немовживим, олюдненимфоном постають картини природивліриціпоета («Село»,«Осінь»,«Зимовийранок»,«Зимовийвечір», «Доморя», «Знову я відвідав…», «Дочаадаєва», «Анчар»,«Углибинісибірськихруд…»таін.).
129
Пушкін бачив природу душею,насолоджувався її вічноюкрасою та мудрістю, черпавунійнатхненнятасили.Вінбуводнимізпершихросійськихпоетів,хтовідкривчитачамкрасуприроди й навчив нею милуватися. Гармонію світу Пушкінвбачав у єднанні з природою.не випадково пейзажна лірикапоета сповнена філософськихнастроївіроздумів.
Філософська лірика Пушкі-на. У філософській ліриці поетосмислює вічні теми людського буття: сенсужиття, смерті і вічності, добра і зла, природи і цивілізації, людини і суспільства,суспільства та історії («Марний дар», «йду я вздовж вулиць галасливих…»,«Елегія»,«Зновуявідвідав…»,«наслідуванняКорану»,«Демон»,«Ангел»).ФілософськімотивипроявляютьсядедалічіткішевбільшпізніперіодитворчостіО.Пушкіна.
Тема дружби.ЗначнемісцеутворчостіО.С.Пушкінапосідаєтемадружби(особливоувіршах,присвяченихліцейськимтоваришам), відданості ідеаламдобрай справедливості (у посланняхдоколишніх ліцеїстів і друзівдекабристів), щирості й чистоти моральнихстосунків(увіршахроздумахпросенсжиття,проріднихі близькихпоетовілюдей):«Дочаадаєва»,«19жовтня»,«Дружба»,«ДоПущіна»,«Посланнядокн.Горчакова»таін.
Ужевліцейськірокивизначальноювпушкінськійпоезіїстала тема духовного єднання, дружби однодумців. Вона відбиласяв багатьох його посланнях до друзів—А. Дельвіга, В.Пущина,М.язикова,П.чаадаєва.
Ліцейськідрузі—цете,щосталоопороюувсьомуподальшомужиттіпоета.
Громадянська лірика О. С. Пушкіна.Пушкінудовелосяжитив епоху,колипісляперемогинад армієюнаполеона вРосії поширювалисянові,волелюбнівіяння. ІдеїсвободиПушкінгаряче сприйнявщевліцеї.читаннятворівфранцузькихпросвітителівXVIIIст.,творівРадищеватількизміцнилоідейніпозиціїмайбутньогопоета.ЛіцейськівіршіПушкінабулинасиченіпафосом свободи. Основні мотиви лірикиПушкіна громадянськоїспрямованості— це теми свободи і внутрішньої людської сили(«Додругавіршотворця»,«ДоЛіцінія»,«Станси»таін.).
П. Кончаловський. Пушкін у Михайлівському
130
ПетербурзькийперіодтворчостіПушкінаособливонасиченийволелюбноюлірикою.Воді«Вольність»,денаскрізноюєідеявизволеннянародувідрабства,поет заявляєпро своєбажанняслужитивтіленнюцієїзаповітноїмрії.
До1823р.волелюбніпоглядиПушкінавтрачаютьсилуівпевненість.Поетпереживаєкризу.Вінрозуміє,щозакликидосвободитонутьупорожнечібайдужостійнерозуміння.
ПізнішетемасвободиуПушкінабудетіснопов’язаназвіршами про поета й поезію. Він заявляє про право художника бутивільнимвідтискувладийдумки«вищогосвіту».
Любовна лірика. неможливо уявити творчість Пушкіна безінтимної лірики. це почуття допомагало йому боротись і сподіватися, мріяти і засмучуватися, радіти і страждати. не тількипоезія, а й усе життя поета було перейнято любов’ю: до друзів,батьківщини і, звісно, до жінки. Основні мотиви інтимної лірикиПушкіна—легка закоханість, доросле та осмисленепочуття,пристрасть,ревнощійбіль,образайрозчарування.
чудоворозуміючи,щовкоханняє зворотнийбік—ревнощі,згасання почуттів, розлука,— Пушкін завжди надзвичайно зворушливо ставиться до цього почуття. Самовідданість і благородствоуставленнідокоханоїжінкиєвизначальнимидля інтимноїлірики О. С. Пушкіна («я пам’ятаю дивну мить…», «я вас любив…»,«напагорбахГрузії…»,«Мадонна»таін.).
Тема поета і поезії. чимало віршів О. С. Пушкін присвятивтеміпоетаіпоезії,особливуувагузвернувшинарольпоезіївжитті суспільства. Пушкін у своїх творах ніби веде діалог зі своїмипопередниками у світовій і російській поезії: Горацієм, Овідієм,М.Ломоносовим,Г.Державіним.
Ужепершийвірш«Додругавіршотворця»містивроздумипропризначенняпоета.
нове ставленнядопоезії звучитьу вірші«Розмовакнигопродавця з поетом».цей віршпобудовано уформі діалогупродавцякнигзпоетом.Темівисокоїметипоезіїприсвяченоібезсмертнийпушкінський «Пророк». цей вірш було написано в найважчийдляпоетаперіодскорботизазагиблимидекабристами.
«Я пам’ятаю дивну мить…»
1. Які почуття викликав у вас цей вірш? Які почуття в ньому передано?
2. Які події життя Пушкіна є основою цієї поезії? Кому її при-свячено?
131
3. Проаналізуйте композицію вірша. Як показано в ньому розвиток інтимного почуття?
4. На скільки смислових частин можна поділити вірш?
5. Простежте за зміною настрою лірич-ного героя в кожній частині.
6. Яким постає образ коханої жінки? Який художній прийом використовує Пушкін у першій строфі?
7. Які художні засоби залучає поет, пи-шучи портрет коханої?
8. Яке значення вкладає поет у слово «геній»?
9. Які зміни відбулися в житті й душі лі-ричного героя?
10. Що спільного й чим різняться останні два рядки в 4-й і 6-й стро-фах?
11. Як зустріч із колишньою коханою допомогла відродитися душі лі-ричного героя? Які почуття він пережив?
12. Що сказано у вірші про самого поета? Які подробиці його життя відтворено в ньому?
13. Які художньо-зображальні засоби передають емоційну піднесе-ність та занепокоєність ліричного героя?
Чому поет не подає детального портрета коханої, а створює узагальнений жіночий образ, що стає джерелом високого по-етичного натхнення?
СередбагатьохлюбовнихзахопленьПушкіна ім’яАнниКернпосідає особливе місце, адже почуття до цієї жінки надихнулиПушкіна на створення поетичного шедевра. Вірш «я пам’ятаюдивнумить…»(1825)залишаєтьсяоднієюзперлинросійськоїлюбовноїлірики.цейтвірспонукавМ.Глінкудоствореннячудовогоромансу.
Переднамипостаєобразчарівноїжінки,щопороджуєвдушіпоетаглибокейчистепочуттякохання.цейобразнестількиреальний,скількиідеальний.Івласневірш—цецілапоемапрозародженняйрозвитокчистогопочуття.
Поштовхомдонаписання твору сталаперша зустріч зАнноюКерннабалувПетербурзі1819р.Вдругевонизустрілисявлітку1825р.уселіМихайлівському,ілюбовнапристрастьудушіпоетаспалахнула зновоюсилою.Передвід’їздомАннизТригорського
А. Арев’єв-Богайов. Портрет Анни Петрівни
Керн
132
Пушкінподарував їй згорнутий учетвероклаптикпоштового паперу.Розгорнувшийого,жінкапобачилапоетичнірядки,якізгодомнавічноуславилиїїім’я.
Вірш чітко поділено на три рівні частини — по дві строфивкожній.Такакомпозиціязабезпечуєнеобхіднесприйняттявіршатастворюєйогогармонійнуєдність.
Образ чарівної жінки подано лише кількома штрихами: «голос,начемрії»,«голосніжний».Тутнепотрібнобутибагатослівним, адже вищий ступінь захоплення поета коханою вмістивсяутрьохсловах—«генійчистийкрасоти».Поетумиснодвічівживаєпорівняння«якпривид,сповненийлюбов’ю»,щобпідкреслити казкову нереальність, фантастичність об’єкта свого кохання.У такий спосіб він перетворює поклоніння конкретній жінці напристрасний гімнжіночій красі,що здатна пробудити найкращіпорухидуші.
Потрібнобутивизначниммайстром,щоб,узагальнившисвоїпочуття, зберегти їхню біографічну конкретність та емоційнупіднесеність. Показово, що Пушкін у зображенні почуттів ліричного герояуникає всього випадкового,побутового, дрібного.Аджейогокохана—ценепростожінка,якапробудилавньомубурхливіпочуття,вона—ідеалжіночності,чистотийзворушливоїкраси.
«Я вас кохав…»
1. Який настрій створює ця поезія? Чому?2. Які почуття охоплюють ліричного героя? Як він ставиться
до коханої?3. Які психологічні деталі можна виокремити у вірші?4. Визначте роль емоційно забарвленої лексики у вірші.5. Чому в поезії тричі вжито фразу «Я вас кохав…»?6. Як повтор слова «кохав» у кожній з трьох частин вірша допо-
магає передати почуття й переживання закоханого в минулому, теперішньому і майбутньому?
7. Який сенс вкладено в те, що дієслово «кохати» стоїть у минуло-му часі?
8. Як поет підкреслює силу колишньої любові?9. Чим пояснити відсутність у вірші опису коханої?
10. Як монолог ліричного героя характеризує його особистість?
Які почуття викликає у поета нещасна любов — розчаруван-ня, смуток, гнів, смирення, благородство, іронію? Обґрунтуй-те свій вибір.
133
ЛК. Прослухайте романс Б. С. Шереметєва «Я вас кохав…». Що нового до ваших відчуттів, вражень від вірша додали му-зика й виконання?
М.Гогольписав,щодлясприйняттяхудожньогобагатствалірикиПушкінапотрібнийтонкийсмак:«Тутнемакрасномовства,тутлишепоезія:ніякогозовнішньогоблиску,якийрозкриваєтьсянеодразу;уселаконічно,яктрапляєтьсявчистійпоезії.Слівнебагато,алевонинастількиточні,щопозначаютьусе.Укожномусловібезодняпростору;кожнесловонеосяжне,якпоет».
Увлучностіцьоговисловлюваннямиможемопереконатисянаприкладіпушкінськоговірша«яваскохав…» (1829),якийдоводить,що у вісім рядків можна вмістити бездонну глибінь думокіпочуттів.
Історикилітературийдонинісперечаютьсяпроте,комусамебуло адресоване послання. За однією із версій, вірш «я вас кохав…»,написанийуформіпрощальноголиста,присвяченопольськійкрасуніКаролініСабанській.
За іншою версією, цей твір адресовано Анні Олексіївні АндроОленіній,у заміжжі — графині де Ланжерон,петербурзькій знайомій О. С. Пушкіна. Поета полонили не стільки її красайвитонченість,скількигострийідопитливий розум, а також винахідливість,зякоювонавідбивалажартівливіреплікиПушкіна,нібидражнячийогойспокушаючи.
«я вас кохав…»— це поетична сповідь,пристраснайсумнаводночас.Слова прощання, адресовані колись коханій жінці, сповнені смутку й чоловічоїгідності. Композиційно вірш ділитьсяна дві частини,що не збігаються ані зарозміром, ані заформою.Одна зних є «ліричнимоповіданням»,інша — «ліричним побажанням». Перша частина охоплює сімрядків;цестриманиймонологгероя,уякомутричіповтореноанафору«яваскохав…».Удругійчастиніінтонаціярізкозмінюється—відбуваєтьсянесподіванийперехідвідм’якоїсповідальностідораптовогоемоційногопориву.
Вірш відтворює переживання ліричного героя, який розлучається з коханою, переживає один із найтяжчих моментів
О. Кіпренський. Портрет Анни Оленіної
134
у стосунках чоловіка й жінки. Саме тоді в людині часто прокидаються образа, ревнощі, бажання помститися.Але нічого цьогоувіршінемає.нерозділенекоханняпоетапозбавленеегоїзму.Ліричнийгерой—людинашляхетна,самовіддана,томувіршсповнений почуття величезної любові в минулому і стриманого, турботливогоставленнядокоханоїжінкивсьогоденні.
У вірші немає метафор, яскравих епітетів. напевно, у цьомуй полягає чарівливість поезії Пушкіна, щоб за допомогою найпростіших слів та образів передати прекрасний, піднесений стандуші.Парадоксальністьвіршаполягаєвтому,щозаключнийрядок(«Дай,боже,вамщеразтакулюбов!»)спростовуєвсесказаневпопередніхсеми:вінозначає,щолюбовнеминула,а,навпаки,досяглавищогоступенясамовідданості.
«Я пам’ятник собі поставив незотлінний…»
1. Як ви розумієте слова «я пам’ятник собі поставив незо-тлінний»?
2. Як поет говорить про загальнолюдський зміст своєї твор-чості? У яких рядках про це йдеться?
3. Яку традицію античної літератури продовжує поет?4. У чому Пушкін вбачає призначення поета?5. «О Музо! Наслухай господнього велін-
ня!..» Як ви розумієте значення цих слів?
6. Назвіть засоби художньої виразності у вірші. Яку роль во ни відіграють?
7. Як розв’язано у вірші вічну проблему смерті і безсмертя? Підтвердьте свою думку прикладами.
8. Знайдіть у вірші Пушкіна слов’янізми. Якої тональності вони надають вірше-ві?
9. Як у вірші відображена проблема про-тистояння поета і натовпу? Для до-ведення своїх думок прокоментуйте останню строфу.
10. Визначте проблематику твору. Які про-блеми непокоять автора? Охаракте-ризуйте погляд поета на ці проблеми. Знайдіть підтвердження цього в тексті.
11. У чому, на вашу думку, полягає ідея вірша? Яким є його пафос?
Київ. Погруддя, встановлене біля Києво-
Печерської гімназії на честь 100-річчя
з дня народження поета (скульптор Р. Бах,
постамент Склавони)
135
1. Проаналізуйте тематику твору (які теми порушено у творі, у яких рядках).
2. Порівняйте переклади вірша О. Пушкіна «Я пам’ятник собі по-ставив незотлінний…», виконані М. Зеровим і М. Рильським.
Вершиною пушкінської лірики, присвяченої темі поета і поезії, став вірш «я пам’ятник собі поставив незотлінний…».Поетпідбиває підсумок свого творчого шляху. Він замислюється надсенсомжиття,надособливоюмісією,якадаєтьсякожнійлюдинівіднародження.
За тематикою і будовою твір близький до вірша російськогопоетаХVІІІ ст. Г.Р.Державіна, який, у своючергу, взяв за взірець оду давньоримського поета І ст. до н. е. Горація, що малатакусамуназву—«Пам’ятник»(Monument).
Щождає поетові правона безсмертя?Геній своєю творчістюставить собі ще за життя нерукотворний, «незотлінний пам’ятник»,томущовін—голоссвогонароду,йогопророк.Ужевпершій строфі віршаПушкінпідкреслюєнародність своєї творчості:«Доньоговіклюдськанезаростетропа».
Пушкінупевнений,щойогонерукотворнийпам’ятниквищий,ніж найвища в Петербурзі споруда — Александрійський стовп,зведений на честь царя Олександра І на Дворцовій площі. Тексторигіналу віршадаєнамще одинцікавийобраз: «Щопереднимчолоікаміньнепоклінний/Александрійськогостовпа…»,щовиразновиявляєволелюбнімотивитворчостіпоета.
ДаліПушкінпередбачає,що,допокиусвітішануватимутьпоезію(«лишитьсяхочодинспівець»),йоготворибудутьпопулярними серед людей різних національностей, адже їх знатиме «І гордийвнукслов’ян,іфін,інинідикий/Тунгуз,істеповийкалмик».
ДляПушкіна«байдужість»,«осуд»,«хвала»—всецетимчасоветамарне,невартеуваги.Музазавждиповиннасувородотримуватись істини й служити правді, красі, справедливості й волі.
ЕК.Воді«ДоМельпомени»Гораційпершимзпоміждавніхпоетіввирішуєосмислитидосягненнясвоготворчогошляху.Мотивувічненняпам’ятіпропоетавйоготворчомудо
робкові єпровіднимтакожупоезіїО.С.Пушкіна.Уподібнюючипоезію пам’ятнику, О. С. Пушкін вибудовує свій вірш на основіметафори,запозиченоївГорація.
Своєю заслугою перед людьми римський поет уважає те, щовінпочавписатилатиноювіршіустилідавньогрецькоїпоезії,якабулазразком,ідеалом,моделлюнетількидляримлян.УГорація
136
звернення в останніх рядках поезії до музи пов’язане з правоммитцянаувінчаннялавровимвінком.
1. Про який пам’ятник ідеться в поезії «До Мельпомени»?2. Про яку заслугу в галузі поетичного мистецтва згадує Го-
рацій?3. Виявіть схожість і відмінності у підходах митців до розкриття те-
ми «пам’ятника» (поезія О. Пушкіна «Я пам’ятник собі поставив незотлінний…» та ода Горація «До Мельпомени»).
4. Що спільного в композиції цих поезій?5. З якими фактами і явищами суспільного життя кожен із поетів
пов’язує тривалість своєї слави?
«Євгеній Онєгін» — соціально-психологічний роман у віршах. Взаємодія романтизму й реалізму в романі
Історія створення«Євгеній Онєгін», перший російський реалістичний роман
у віршах,—найвизначніший твірПушкіна. За підрахунками самого письменника, робота над романомтривала 7 років. Пушкін постійно вносив певні корективи в текст, пишучиніби«заплиномжиття».
Авторвідмовивсявідромантизмуякпровідного творчого методу і вирішивписати реалістичний роман у віршах,хоча в перших розділах ще помітновпливромантизму.
Роботу над романом у віршах Пушкін називав подвигом. З усього своготворчого доробку тільки «бориса Годунова» він схарактеризував так само.наширокомутлікартинросійськогожиттяпоет показав драматичну долю кращихпредставників дворянської інтелігенції.
Взаємодія романтизму і реалізму в романіПушкін замислив свій романяк сатируна тогочасне суспіль
ство, але під час роботи поет переорієнтував свій задум, пишучитвірпродуховнішуканнямолодіXIXст.Авторпочавписати«ЄвгеніяОнєгіна»,будучиромантиком,азакінчивреалістом.
Автограф Пушкіна — автопортрет з Онєгіним
на набережній Неви
138
Крімтого,твірбулорозпочатодоповстання декабристів, а завершено післяйого поразки, отже, ці суспільнополітичнізмінитакождісталивідображеннявкнизі.
У «Євгенії Онєгіні» вперше в російській літературі створено тип «зайвоїлюдини».
Використовуючи прийом зіставлення, Пушкін докладно показує, як іноземнесередовище,чужевихованняформують характер Євгенія і як російськесередовище формує характер Тетяни.Причому в характері головного герояавторпоказуєнетількитипові,айіндивідуальні риси. Поєднання типового таіндивідуального і визначає своєрідністьреалістичногохарактерутвору.
У романі також яскраво простежується принцип історизму:описувану епоху відображено в її основних тенденціях і закономірностях, типові характери зображено в типових обставинах. Самобутньоюознакою роману є його жанрове визначення—роман у віршах.
ТЛ. Соціально-психологічний ро-ман — це один із різновидів роману,уякомузаскладних,часто
екстремальних життєвих умов, розкриваються людські характери; а психологію героїв, їхнюповедінку, вчинки розглядають у контексті того соціальногосередовища, у якому вониперебувають.
Для соціальнопсихологічних творів характерне розкриття несподіванихвчинків, прихованих причин поведінкиперсонажів через розкриття спадковихфакторів, потаємних бажань, роздумів,мрій,снів.
В європейськійлітературіХІХ ст. взірцями соціальнопсихологічногороману сталитвориписьменниківреалістівО. дебальзака(«Людськакомедія»),Стендаля («червоне і чорне»),ч.Діккенса
Автограф О. С. Пушкіна (рукопис роману
«Євгеній Онєгін»)
Обкладинка роману О. Пушкіна «Євгеній Онєгін» у перекладі
М. Рильського
139
(«Пригоди Олівера Твіста»), О. Пушкіна («Євгеній Онєгін»),М. Лермонтова («Герой нашого часу»), І. Тургенєва («батькиідіти»),Л.Толстого(«АннаКареніна»)таін.
Роман у віршах—різновидліроепічного (змішаного)жанру,у якому поєднано особливості і ліричного, і епічного зображень,що створює багатоплановість художнього світу. Межує з драматичноюпоемою,віршованоюповістю.
ПоширенняцейжанрнабувуXIX–XXст.Зразкиромануувіршах:«Донжуан»Дж.н.Ґ.байрона,«ЄвгенійОнєгін»О.Пушкіна,«Марина»М.Рильського,«Марусячурай»Л.Костенко.
«Євгеній Онєгін» як роман у віршах
Епічне начало Ліричне начало
Розповідьпроподіїтагероїввідіменіавтора.наявністькількохсюжетнихлінійінизкидійовихосіб.Діявідбуваєтьсяпротягомзначногопроміжкучасу.Збільшенняобсягутворупорівнянозпоемою.Орієнтаціяназовнішнєзображенняжиттявйогорізноманітнихпроявах
Глибокийпсихологізмурозкриттіхарактерівгероїв,увагадоїхньоговнутрішньогосвіту.неприхованаавторськапозиція,емоційнеоцінюванняподій,героїв,дійсності.Авторськівідступи,щостосуютьсярізнихпроявівлюдськогожиття.Відступивідпрямолінійногосюжету,вільнийперехідурізнічаси.Віршованаформа
ТЛ. Онєгінська строфа — 14рядкова строфа зі схемоюримуванняабаб ввгг деед жж. Згідно з думкоюВолодимира набокова, уперше у світовій літературі її використав
ж.деЛафонтен (казка«Nicaise» та ін.).Пушкінспочаткузастосувавонєгінськустрофувпоемі«РусланіЛюдмила»,апізніше—якєдинустрофуроману«ЄвгенійОнєгін».
його наслідували в римуванні М. Лермонтов, М. Волошин,українськийпоетО.Гаврилюк.
Основою онєгінської строфи є майстерне переплетення трьохформ: октави, катрена і шекспірівського сонета, яким Пушкінтакож чудово володів. Однак сонет — складна строфічна формаіз суворими вимогами щодо розгортання внутрішнього змісту.Реалістичний роман у віршах вимагав простої форми, придатноїдляцікавоїрозповідійфілософськихроздумів,дляпереходіввідлірики кохання до іронії, для поступового розкриття характерівгероївідлястислогопейзажу.
140
1. Чому роман «Євгеній Онєгін» називають соціально-пси хо-ло гічним?
2. У чому, на вашу думку, полягає основна різниця між рома-ном у віршах та прозовим романом?
3. Яку роль відіграють авторські відступи у творі?4. Які дві різні жанрові форми поєднав О. Пушкін у творі «Євгеній
Онєгін»?5. Хто є головним героєм роману?6. Прочитайте французький епіграф до «Євгенія Онєгіна» і висло-
віть свої міркування щодо нього. Про що у ньому йдеться?7. Чому Пушкін назвав сторінки свого роману «напівсмішними, на-
півсумними»?8. Прочитайте присвяту до роману «Євгеній Онєгін». Як ви її ро-
зумієте? За допомогою коментарів Ю. М. Лотмана до роману з’ясуйте, кому адресовано ці рядки.
9. Розкрийте роль назви роману «Євгенiй Oнєгін», епiграфа та при-святи до нього.
1. Як ви вважаєте, роман у віршах «Євгеній Онєгін» — це твір, цікавий і важливий для певної історичної епохи, чи в ньому порушено проблеми, актуальні і для нашого часу? Свою думку аргументуйте.
2. Знайдіть елементи романтизму в I розділі роману. Доведiть, що Пушкiн поступово долає романтизм, стаючи на шлях реалiзму.
3. Чому О. С. Пушкiн назвав свiй твip романом у вiршах? Розкрий-те жанрову своєрiднiсть роману «Євгенiй Онєгiн».
4. Що таке онєгінська строфа? Покажiть значення цієї поетичної форми для розкриття змiсту роману.
«Євгеній Онєгін». Реалістичне висвітлення романтичних тем і образів. Дзеркальна композиція.
Духовний світ головних героїв
«Євгеній Онєгін»: система образівДо центральних персонажів у романі належать одразу п’ять
героїв.Міжнимиавторвибудовуєскладнісхемивзаємодії.Головні героїромануПушкіна«ЄвгенійОнєгін»уособлюютьросійськесуспільствоХІХст.
Євгеній Онєгін—молодий дворянин 24 років.його характеррозкрито в протиставленні театрального життя в першій главііреальнихлюдськихпочуттівнаприкінціроману.
141
Володимир Ленський — навчався в престижному Ґеттінґенськомууніверситеті,юнийромантик,закоханийвОльгуЛаріну.
Тетяна Ларіна — втілення національного ідеалу російськоїжінки,романтичнаособистість,вірнасвоємучоловікові.
Ольга Ларіна, молодша сестра Тетяни Ларіної. як і Тетяна,Ольга виросла в сільській місцевості, під дбайливим наглядомбатьків,красивазовні,алебезособливихдушевнихпоривань.
У центрі роману— автор-персонаж, який знайомий з усімаіншими героями (на досить близьке знайомство вказує та обставина, що автор, за його власними словами, зберігає в себелист Тетяни до Онєгіна, віршіЛенського, зацікавленовисловлюється про зовнішністьОльгитощо) і навіть доводиться приятелем Онєгіну, про що не раззгадує. його доля то перетинаєтьсяздолеюОнєгіна,товідходить на другий план. СпочаткуОнєгін перебуває поруч з автором(«Онєгін—добриймійприятель»).Потімавтор,якідеологіособистість,укрупнюється,чому сприяють реальні історичніобставини (формування декабризму, показане в Х розділі, де об’єктом зображення стає вженеОнєгін, аПушкін), аОнєгін залишаєтьсяна тій самійпозиції(«Туга!Туга!»).Фігурагероязавдякитакомунаближеннюавтора«тікає»вдалечінь,доточки«сходження».наприкінціромануавторічитачвзагалірозлучаютьсязгероєм«назавжди».
Онєгін Ленськийдружба
Ольга
кох
ання
Тетяна
кох
ання
спорідненість
автор
О. Самокиш-Судковська. Онєгін з Ленським гостюють у Ларіних
142
Сюжет і композиція роману «Євгеній Онєгін»Деякі епізодивроманіповторюютьсядвічі, аленемовудзер
кальному відображенні. З одного боку, сюжетна лінія пов’язаназгероєм—Онєгіним,азіншогобоку—згероїнею,Тетяною.
«Перший виток» — Онєгін «Другий виток» — Тетяна
ЗнайомствочитачазОнєгіним:похоyдженнятадитинствогероя,виховання,освіта,спосібжиття;опискабінетуОнєгінавПетербурзі;yпереїзддосела,щопов’язаноздвомаyпричинами(хворобаісмертьдядечка,хандрагероя,йогоневдоволеннятимспособомжиття,якийвінведевПетербурзі);«реформаторська»діяльністьуселі;yзнайомствоідружбазЛенським,зуyстрічізТетяною;листТетянидоОнєгіна;yрозмовавсадуміжОнєгіниміТетяною;yсонТетяни;yімениниТетяни;yдуельміжОнєгіниміЛенським.цимyепізодомзакінчуєтьсяпершийвитокурозвиткуподійуромані.Даліподіїнібиповторюються,аленаіншомурівні(див. «Другий виток»)
Від’їздОнєгінаізсела;yопискабінетуОнєгіyнавйогосільськомубудинку,якийвідвідуєТетяна;хворобаТетянитаyвід’їздсім’їЛарінихдоМоскви;заміжжяТетяни;yзустрічОнєгінаіТетяниyусвітськомусалоні;листОнєгінадоТетяни;yрозмоваОнєгінаіТетяyнивїїбудинку;деякіепізодиповністюyповторюються.ценевипадково.Такийприйомдозволяєавторовіпоказатисвоїхгероївутійсамійситуації,алетількиіншими,зміненими
Духовний світ головних героївТипове та індивідуальне в образах Онєгіна і Ленського
Євгеній Онєгін Володимир Ленський
Освіта і виховання
Традиційнедворянськевихованняйосвіта:удитинствізанимнаглядає«мамзель»,потім—«мосьє».Пушкінпише:
Мивсінавчалисьнебагато,Абиякіабичого…
(Переклад М. Рильського)
насправдіпоетздобувчудовуосвітувелітномуцарськосільськомуліцеї
навчавсявнімеччині.Проте,хтоопікувавсяйоговихованнямуранньомувіці,авторнічогонеговорить.Результатомтакогонавчаннястаєромантичнесвітосприйняття,невипадковоЛенський—поет
143
Євгеній Онєгін Володимир Ленський
Стан душі, ставлення до загальнолюдських цінностей
Онєгінпочуваєтьсявтомленимвіджиття,розчарованимуньому,дляньогонемаєжоднихцінностей—віннецінуєлюбов,дружбу,точніше,невіритьущирістьісилуцихпочуттів.
ні:почуттяпригаслиюні;Докучивраносвітськийшум…
(Переклад М. Рильського)
Ідаліавторставить«діагноз»своємугероєві:
нудьга,понашомусказать.йоговзялавсвоюоблогу…
Повернувшисьнабатьківщину,Ленськийчекаєвіджиттящастяйдива—томуйогодушайсерцевідкритідлялюбові,дружбиітворчості:
життярозгадувавмету;йогозагадливоюмлоюВінголовусобісушивІсподівавсярізнихдив.
(Переклад М. Рильського)
Життя в селі, стосунки із сусідами
Приїхавшидосела,Онєгіншукаєвиходузбезцільногоіснування.Віннамагаєтьсязамінитипанщину«оброкомлегким»,прагнезнайтилюдей,близькихйомузапоглядамийдухом.незнайшовшинікого,Онєгінсамвідокремивсебевіднавколишніхпоміщиків.Атійсобівизналийого«диваком»,«фармазоном»і«дружбуприпинилизним».незабаромйогозновуопановуютьнудьгайрозчарування
Ленськоговирізняєзахопленомрійливеставленнядожиття,душевнапростотайнаївність.
ІщепідподихомпорокуЗів’янутьсерцемвінневстиг,Тойдружбу,ілюбоввисокуЩецінуватищироміг.
(Переклад М. Рильського)
Уявлення про мету і сенс життя
невіритьужоднувисокумету Упевнений,щоєякасьвищаметавжитті,алевінпокищонезнаєїї
Поетична творчість і ставлення до неї героїв
Онєгін«неміг…ямбавідхорея…відрізнити»,немаваніздатностіписати,анібажаннячитативірші;дотворівЛенського,якіО.С.Пушкін,ставитьсязлегкоюіронією
Ленський—поет.Ленськогонадихаєтворчістьнімецькихпоетівромантиків,вінсебетежвважаєромантиком.УчомусьвінсхожийнаодногоздрузівПушкіна—Кюхельбекера.ВіршіЛенськогосентиментальні,вониприсвяченікоханню:
Співаввінпролюбов,іспівибулиневиннітаясні…
144
Євгеній Онєгін Володимир Ленський
Історія кохання
Онєгінневіритьущирістьжіночоїлюбові.ТетянаЛарінапідчаспершогознайомстваневикликаєвйогодушіжоднихпочуттів,окрімжалостітаспівчуття.ТількизакількароківОнєгінрозуміє,відякогощастявінвідмовився,відкинувшилюбовТетяни.життяОнєгінанемаєсенсу,томущовньомунезнайшлосямісцядлякохання
ЛенськийзакохуєтьсявОльгу.Дляньогоідеалжіночоїкраси,вірності—усевній.Віннепростолюбитьїї,вінстрашенноревнуєОльгудоОнєгіна,підозрюєїїузраді.АлещойноОнєгінїдезвечора,присвяченогоіменинамТетяни,ОльгазновущировиявляєсвоюлюбовізакоханістьуЛенського
Дружба
Попривідмінністьхарактерів,темпераментівіпсихотипів,міжОнєгіниміЛенськиміснуєціланизкаспільнихрис:
протиставленідворянствуякумісті,таківселі;yпрагнутьзнайтисенсжиття,необмежуючися«радощами»світськоїyмолоді;маютьширокірозумовіінтереси—історіяйфілософіятаморальніyпитання,читаннялітературнихтворів
Дуель
ТрагічноюсторінкоюустосункахміжОнєгіниміЛенськимстаєдуель.Обидвагероїрозуміютьусюбезглуздістьідаремністьцьогопоєдинку,алежоденнеможепереступитичерезумовність—громадськудумку.Самебоязньосудузбокуіншихзмусиладвохдрузівстатибілябар’єруйнацілитидулопістолетаугрудисвогонедавньогоприятеля.Онєгінстаєвбивцею,хоча,заправилами,віннескоюєвбивства,алишезахищаєсвоючесть.АЛенськийіденадуельдлятого,щобпокаратизагальнезло,якевтоймомент,найогодумку,зосередилосявОнєгіні
Головнийгеройроману—молодийпоміщикЄвгенійОнєгін—целюдиназіскладним,суперечливимхарактером.ВобразіЄвгенія Онєгіна найбільш повно відбилися риси, які були характернимидлямолодіпочаткуXIXст.йогожиття—нудьгайлінощі,одноманітні розваги за умови відсутності реальної, живої справи. У світській атмосфері лицемірства, зрадливої дружби та грив любов, дежиття «одноманітне і строкате, і завтра те саме,щовчора»,немоглибутищасливимилюди із гостримрозумом.Хочвонизабезпеченізарахунокпрацікріпаків,проте,навідмінувідбільшості представників панівного класу,що спокійно сприймалисвоєжиттябезділайтяжкестановищепригніченоголюду,ці
145
юнакирозумніші, чутливіші, сумлінніші, благородніші.Вонинезадоволенісобою,своїмоточенням,суспільнимустроєм.Онєгінзапоглядамий завимогамидожиття стоїтьвищене тількиза своїхсільськихсусідівпоміщиків,айпредставниківпетербурзькоговищогосвіту.ЗустрівшисьізЛенським,якийздобуввищуосвітуу найкращому університеті німеччини, Онєгін зміг дискутуватизнимнабудьякутему,якізрівним.ДружбазЛенськимвідкриває в душіОнєгінаможливості доброзичливого ставлення до людей,прихованізамаскоюхолодногоегоїзмутабайдужості.
Підвпливомподій,зображенихуромані,удушіЄвгеніявідбуваєтьсяеволюція,івостаннійглавіроманувінужезовсімнетой,якиммибачилийогораніше.
нарівнізОнєгінимнеменшяскраво виписаний образ іншогопредставникамолодіпочаткуXIXст.—ВолодимираЛенського.Палкийізахопленийромантизм Ленського — явище неменш характерне для передової молоді пушкінського часу,ніж холодність та скептицизмОнєгіна.
Ленський — справжній романтик, подібний до байронічного героя. Він схильний ідеалізувати дійсність, керуєтьсялишепочуттями, ідеямийемоціями. Викликавши на дуельОнєгіна, він не може вчинитиінакше,хочайусвідомлюємарністьвласноговчинку.СмертьромантикаЛенського натякає на те,що романтизму у російськомусуспільствіпочаткуХІХст.більшенеіснує.
1. Що ви можете сказати про походження Євгенiя Онєгіна? Які oсвіту й виховання він здобув? На вашу думку, Онєгін був справді освіченою людиною?
2. У якiй галузi він був справжнім генієм? Яку науку засвоїв найкра-ще? Зачитайте відповідні цитати.
3. Знайдіть опис кабінету та одягу Євгенiя Онєгіна. Як характери-зує героя його помешкання та вбрання?
4. Чому Пушкiн називає свого героя фiлософом, другим Чаадаєвим?
О. Самокиш-Судковська. Онєгін у кабінеті
146
5. Опишіть маєток Онєгіна. Як Пушкін руйнує романтичні сподіван-ня читачів у процесі опису села? Наведіть відповідні цитати.
6. Розкажіть про життя Євгенія Онєгіна в селі. Які нововведення він зробив? Які стосунки мав із сусідами? Спробуйте пояснити, чому всі припинили дружбу з ним.
7. Як соціальне середовище вплинуло на життя Онєгіна?8. Чим він вирізнявся з-поміж свого оточення? Що спричинило пе-
редчасне «старiння» душi Онєгіна?9. Що вам відомо про життя Ленського? Яке значення має згадка
про Німеччину та німецьких діячів культури для розуміння його образу?
10. Які риси романтичного героя виявилися в характері Ленського? Знайдіть відповідні цитати.
11. Чи міг хтось оцінити ро-мантичну натуру Ленського на батьківщині? Кого бачили в ньо му сільські обивателі? Як це характеризує суспіль-ство того часу?
12. Чому потоваришували Лен-ський і Онєгін? Що зблизило їх?
13. У чому полягає різниця між ни-ми? Як Пушкін пише про це?
14. Про що розмовляли Ленський і Онєгін? Визначте теми їхніх розмов.
15. Спробуйте від імені Ленсько-го розповісти про ситуацію, що виникла на балу в Ларі-них. Як він сприймав пове-дінку Ольги й Онєгіна під час вальсу, мазурки, котильону?
16. Поясніть мотиви поведінки Ленського, що спонукали його викликати на дуель Онєгіна. Як цей учинок ілюструє характер юного поета? Доведіть свою точку зору за допомогою цитування.
17. Чи міг Онєгін відмовитися від дуелі? Що йому завадило це зро-бити?
18. Яка доля, на ваш погляд, могла б бути у Ленського: звичайна чи особлива?
19. Які думки викликала в автора смерть Ленського?
О. Самокиш-Судковська. Онєгін і Ольга Ларіна на балу
147
1. У XXXVIII строфi розділу I Євгенія Онєгіна порівнюють із Чайльд Гарольдом Дж. Н. Ґ. Байрона. Якi спiльнi риси мають цi герої? Чим різняться?
2. Визначте схожiсть мiж автором i його героєм. Що в Євгенії Онє-гіні надзвичайно близьке Пушкiну? А в чому полягає рiзниця мiж ними?
3. У чому трагiзм iснування Євгенія Онєгіна?4. Деякi сучасники Пушкiна не сприйняли новий образ, який поет увів
у лiтературу. Наприклад, О. Бестужев 1825 р. писав: «Бачу люди-ну, тисячi яких зустрiчаю наяву». Як ви вважаєте, чим же не спо-добався Онєгін окремим представникам пушкiнського поколiння?
5. Oнєгін — тип «зайвої людини». Чому Онєгін, освічена, розумна, непересічна людина, став «зайвим»? У чому це виявляється? Чи є слово «зайвий» негативною для нього характеристикою?
6. Дуель між Онєгіним і Ленським у романі — це певна гра. Як ви вважаєте, які ролі перебирає на себе кожен із учасників цієї гри?
7. Що думає автор про можливу долю Ленського, якби той не заги-нув? Зачитайте відповідні строфи. До якої думки схиляєтесь ви?
8. Змальовуючи сцену зустрічі Тетяни з Онєгіним, Пушкін викори-стовує слова «сповідь» (на початку промови Онєгіна) і «про-повідь» (наприкінці його промови). То його відповідь Тетяні — сповідь чи проповідь? Як виявляє себе герой у цій ситуації? Дайте оцінку його вчинку.
«Євгеній Онєгін»: образи Ольги й Тетяни Ларіних як типи жіночих національних характерів.
Образ автора. Зображення в романі різних сфер життяПеред вами літературні портрети, створені О. С. Пушкіним. Які
труднощі можуть постати перед художником-ілюстратором рома-ну у відтворенні зовнішності пушкінських персонажів? Спробуйте скласти словесний портрет кожного героя.
А)Остригсяпідостаннюмоду,якdandyтойпричепуривсь…
б)Красунь,стрункий,якочерет,ШанувальникКантаіпоет.
Тетяна та Ольга Ларіни: несхожі сестриВобразахОльгийТетяниО.С.Пушкінутіливдватипижіно
чих характерів. Обидва ці персонажі у творі показані абсолютнопротилежниминатурами.
148
Тетяна ОльгаХарактер
Тетяніпритаманнітакірисихарактеру:скромність,задумливість,трепетність,мовчазність,меланхолійність
ОльгаЛарінавідзначаєтьсявеселиміжвавимхарактером.Вонаактивна,допитлива,доброзичлива
Спосіб життя
Тетянаведесамітницькийспосібжиття.Кращепроведеннячасудлянеї—насамоті.Воналюбитьспостерігатикрасивісвітанки,читатифранцузькіромани,міркувати
Ольгалюбитьпроводитичасувеселійігаласливійкомпанії.Воналегкайпростауспілкуванні.Обмеженістьколаспілкуваннянезаважаєїйналагоджуватиконтактизлюдьми.Ольгаможепідтриматибудьякурозмову—промоду,суспільніновиниабосвітськежиття
Ставлення до кохання
Тетяна—ідеалвірності.Вонавмієкохатипосправжньому.Алекоханнядлянеї—ценетількипочуття,цещейвідповідальністьтаобов’язок.Тетяна,усуперечсвоїмсправжнімщиримпочуттям,залишаєтьсявідданоюсвоємувибору
СтавленняОльгидокоханняможнаохарактеризуватиякповерховейлегковажне.Ольгашвидкозакохуєтьсяітаксамошвидкоможерозлучитисязлюдиноюйзахопитисязнову.їїпочуттянеглибокі.ОднакОльгазалишаєтьсящироюінейденаперекірсвоїмпочуттям
Ставлення до життя й суспільства
ТетянаЛарінажиланемовунесвоємучасі.їйнеподобалосянічого,щобулопритаманнесуспільствутогочасу:світськірозмови,гучнібали,кокетство,флірт,веселощійнеробство.ТомупорятунокТетяназнаходитьумріях.УсежиттяТетяни—вїїроздумах,сумнівах,ваганнях
СтавленнядожиттясформувалосявОльгиЛаріноїпідвпливомтогочаснихтрадиційі«звичаїв».Постійноперебуваючивепіцентріжиття,Ольгашвидковвібралалегковажністьілицемірство,характернідлясуспільства.Однакзамаскоювеселощівіпростодушностіховалисяпорожнеча,обмеженістьірозчарування
Ставлення автора до персонажів
АвторпоблажливийдоТетяни.Вонадлянього—ідеал.їїскромність,загадковістьідеякадраматичністьнедозволяютьавторовірозлучитисязобразомТетянипротягомусьогороману.ВнутрішнійсвітТетяниЛаріної,їїжиття,переживання,почуттяпостійнотримаютьунапруженніічитачів,ісамогоавтора
ДообразуОльгиавторставивсядоситьіронічнойупереджено.ДляньогоОльга—абсолютнапосереднядівчинатогочасу,якихбезліч.Авторшвидко«забуває»проОльгупіслязагибеліЛенського
149
Тетяна Ларіна, подібно дошекспірівськоїДжульєтти, стала символом жіночності, глибокої, безмежної любові та порядності. Тетяна — людиназ гармонійним внутрішнім світомічистоюдушею.
І хоча роман Пушкіна названо «Євгеній Онєгін», образТетяни Ларіної не менш важливий і цікавий, аніж образОнєгіна.Переважну роль у формуванні поглядів Тетяни і її почуттів відіграликниги, заякимивона судилапрожиття.Романи їй заміняли все, давали можливість знайти «снужароту самітну».Захопленнякнигами,зануреннявінший,фантастичнийсвіт,наповненийусімафарбамижиття,булодляТетянинепростоюрозвагою.Дівчинашукалавньомуте,чогонемоглазнайтиусвітіреальному.Можливо,узв’язкуізцимітрапиласяїїпершажиттєва невдача, фатальна помилка—кохання до Онєгіна.Сприймаючинавколишнєоточенняякдалеке,осоружнекожнійклітинціїїпоетичноїдуші,Тетянаствориласвійілюзорнийсвіт,у якомуправили добро, краса, любов, справедливість.Дляповноти картини бракувало тільки одного — героя, єдиного й неповторного.чи не тому замислений, оповитий таємницею сусідОнєгінздавсяТетянівтіленнямвсіх їїдівочихмрій?ЛистТетяни—цемилейзворушливеосвідченнявкоханні,якенайбільшповновідбиваєвсюгамупочуттів,щоохопилиїїнепорочну,бентежнудушу.
ОнєгінбувзворушенийніжнимзізнаннямТетяни,аленеготовий взятина себе тягар відповідальності за чужудолю, чужіпочуттяйчужунадію.йогопорадапростай відбиваєнабутийнимдосвіджиттявсуспільстві.
ЗакоханаТетянавиявиласягарноюученицею.Упоравшись ізнестерпнимдушевнимболем,вонанавчилася«опановуватисебе».ТетяначерезкількароківжиттявПетербурзівже інша:вонатепер вміє триматися у вищому світі, недоступна й поцарськи велична.Іприцьомунезрікаєтьсясамоїсебе,поводитьсяприродно.Тетянувважаютькоролевоюстолиці,іОнєгінраптомзакохуєтьсявнеї.Але тут вона виявляє власну гідність: залишається вірноюсвоємучоловікові,хочавглибинідушіщеживеїїдівочекоханнядо Онєгіна. Сила волі допомагає їй дотримати чесності, шляхетностіуставленнійдосвоєїсім’ї.Отже,ТетянаЛарінаєеталоном
О. Самокиш-Судковська. Тетяна пише лист Онєгіну
150
чутливої, жіночної, мрійливоїособистості.АлеводночасобразТетяни—цеобразсильної,чесноїтапорядноїжінки.
цілковита протилежністьТетяні — її молодша сестраОльга Ларіна, наречена Володимира Ленського. В Ользі багатожиттєрадісності,жвавості.Воназавжди«злегкоюпосмішкоюнавустах»,всюдивбудинку Ларіних чути її «дзвінкийсміх».їїчеснотамипоетвважаєскромність, слухняність, простодушністьівеселість.
Ольга — звичайна сільськапанночка, у якої не виникаєпрагненькращого,цікавішогожиття.Основнарисагероїні—легковажність,головноюцінністюєвеселетабезтурботнежиття.
ЗовнішняпривабливістьічарівнажиттєрадісністьОльгинеможутьприховатинерозвиненість їїдушевногосвіту.ВонанеможезрозумітиТетяну,унеїнезмінюютьсяповедінкайнастрійнапередодні дуеліЛенського. їйнепотрібнажертва, якупринісЛенськийцієюдуеллю.
В образі Ольги О. С.Пушкін втілив один зжіночих типів—гарної,чарівноїжінки,грайливої,веселої,безтурботної.якщододатидовсіхперерахованихвищеякостейповерховістьсприйняттяйлегкістьсуджень,товийденайпоширенішийжіночийобраз,доситьпривабливий,аленедостатньоглибокий.
Образ авторанаявність автора як персонажа твору є характерною особли
вістюромануувіршах,оскількисамеавторсвоїмставленнямбагато в чому зумовлює суть подій.цейжанр диктує необхідністьнетількирозповістипродолюголовнихгероїв,айзмалюватисоціальнийфон, картинипобуту, природи, народногожиття тощо.Ісамевцьомуразіобразавтораєорганічноючастиноютвору.
Автор — ліричний центр оповіді в романі. Він надає неповторної своєрідностікомпозиції і постаєпередчитачемяк авторперсонаж, автороповідач і автор — ліричний герой: розповідаєпро себе, свої переживання, погляди,життя. Він постає співрозмовником читача, дотепним, легким, товариським. Стиль його
О. Самокиш-Судковська. Володимир Ленський
з Ольгою Ларіною
151
мовлення— це стиль мислення і мовлення людини культурної,начитаної, життєлюбної, ознайомленої з усіма різновидами рідноїмови.Поетлегковживаєпросторічнівирази,колицепотрібно.Інодінаводитьсутолітературніприклади,вдаєтьсядонауки.Загальний тон його оповіді— теплий ліризм і м’яка іронія, якідопомагають читачеві зорієнтуватися в перипетіях подій і низціфактівжиття,описанихуромані.
Упершихрозділахроману,розпочатихвумовахсуспільнополітичногопідйому,авторськийголосзвучитьжартівливоіронічно,сповнений світлих інтонацій. У подальших розділах (починаючизп’ятого),написанихпісля14грудня1825року,урокижорстокоїреакції, тон автора стає стриманішим, серйозним, а в прикінцевихчастинах—глибокоелегійнимідраматичним.Ужевпершійглавіпоетуводитьутекстнизкуавтобіографічнихвідступів.Кожна з наступних глав відображає певні факти біографії Пушкіна,включнозйогомісцезнаходженнямутойчас,колитривалароботанадтвором.Романувіршахстаєроманомщоденником,зякогомидізнаємосяпроавторанеменше,ніжпройогогероїв.
Авторські відступи на різні теми — один із найважливішихкомпонентівтвору.Такавторрозповідаєпровласніспогади,ачитачйогоочимабачитьдеталіпобутудворянськогоПетербурга,дізнається про смаки, культурний світогляд та інтереси інтелігенціїсучасногоПушкінусуспільства.невипадковороман«ЄвгенійОнєгін»назвали«енциклопедієюросійськогожиття».
1. Чим вирізнялася Тетяна з-поміж інших дівчат? А чим Тетя-на відрізнялася від Ольги?
2. Як формувався характер Тетяни Ларіної?3. Опишіть коло занять Тетяни. Що вона любила і що не любила
робити?4. Знайдіть рядки, у яких підкреслено любов Тетяни до природи.5. Які риси характеру героїні проявляються в її коханні до Євгенія?
Яким уявляє щастя героїня?6. Спробуйте пояснити, чому Тетяна закохалася в Онєгіна. Наведіть
цитати, у яких автор виражає своє ставлення до почуттів Тетяни.7. Розкажіть від імені Тетяни про її життя в Петербурзі.8. Як ви вважаєте, чи було глибоким кохання Тетяни? Доведіть
свою думку.9. Висловіть своє ставлення до листа Тетяни. Чи повинна була ге-
роїня першою висловлювати свої почуття? Як це характеризує її?10. Доведіть, що Тетяна, попри набуття статусу у світському товари-
стві, зберегла природність у поведінці та спілкуванні.
152
11. Чому, кохаючи Онєгіна, вона відвертається від нього?12. Перечитайте VI–VIII розділи роману «Євгеній Онєгін». Поясніть,
чо му Тетяна й Онєгін не змогли пізнати щастя взаємного кохання.13. Схарактеризуйте образ автора в романі «Євгеній Онєгін».14. Назвіть теми авторських відступів.15. Доведіть, що автор — сучасник своїх героїв, мудрий філософ,
який осмислює загальний стан тогочасного суспільства.
1. Порівняйте, як відреагувала Тетяна на повчальний моно-лог Онєгіна (частина четверта) і як поводиться під час зу-стрічі з Онєгіним у Москві (частина восьма). Як змінився характер Тетяни?
2. Зверніть увагу на ліричні відступи про світських панянок — рі-шення Тетяни першою зізнатись у коханні Онєгіну (третя частина роману, р. XXII–XXIII, XXV). Які висновки можна зробити про ха-рактер Тетяни?
3. Порівняйте образи Тетяни та Ольги. Як ви вважаєте, чому всі симпатії автора на боці Тетяни?
4. Проаналізуйте ставлення автора до своєї героїні. Підтвердьте свою відповідь цитатами з тексту роману.
5. Чому, розповідаючи про Тетяну, Пушкін звертається до образу її матері? Яке значення має цей відступ?
6. Із розділу І дізнайтесь, скільки строф автор присвячує розповіді про героя, скільки — ліричним відступам, скільки — щоб пере-казати слова героя, скільки — щоб описати суть своїх взаємин із героєм. Зробіть узагальнення та висновки.
7. Порівняйте Онєгіна і Тетяну. Хто виграє від цього порівняння? Чому?
незважаючинарізне виховання,Тетяна таЄвгеній—духовно близькі люди. Обоє розумні, багато читають, освічені, добре розуміються на людях. Саме Онєгіна Тетяна
виокремила зпоміж молодих людей, яких знала. Онєгін такожвіддавперевагуТетяні. їмобомвластиваневдоволеністьжиттям.Можливо,тому,щобулаякась«ниткаєднання»міжТетяноютаЄвгенієм, вони начебто поділились своїми душевними надбаннями:ТетянапробудилавОнєгініпочуття іздатністькохати,натомістьсамазайогопорадоюнавчиласяопановуватисебе.
ЛК. 17 березня 1879 року стало знаменною датою в історіїсвітової музичної культури. цього дня в Москві відбуласяпрем’єра однієї з найкращих опер російського класичногорепертуару—«ЄвгенійОнєгін»ПетраІллічачайковського.
153
Працюючинадоперою,композиторвизначивсвійзадумяк«ліричнісцени»,вибранізпушкінського роману. це були тісцени, які чітко й недвозначноокреслювали моральноетичнізасади молодих героїв— Тетяни,ОнєгінаіЛенського.
«ЄвгенійОнєгін»П. І.чайковського започаткував оперунового типу, побудовану не наінтризі та історичному парадоксі,анарозкриттівнутрішньогосвітугероїв.Восновуїїляглитиповілюдськіпочуття.чайковськийутверджуваввоперномумистецтвіщенезвичнийнатойчаспринциппсихологічногореалізму,«інтимної,алесильноїдрами».
Оперуставилинавсіхнайбільшихсценахсвіту—уЛондоні,берліні,Відні,Мадриді,Мілані,Стокгольмі,ньюйорку…
УС. У квітні 1884 р. «Євгенія Онєгіна» було вперше показано в Україні (Харків). А в жовтні того самого рокупрем’єра опери відбулася в Києві. Київський оперний те
атр ім.Т.Шевченкавженераззвертавсядосценічноговтілення«ЄвгеніяОнєгіна»,іцейшедеврсвітовоїоперноїкласикизалишаєтьсявйогорепертуарівжепонад100років.
Запам’ятайте!УліричнихтворахО.С.Пушкінапорушенонайсуттєвіші проблеми сучасного йому життя, окресленотеми, які знайдуть продовження в літературі його послі
довників.ПоезіяПушкіна—цецілийсвіт,уякомукоженчитачможе знайти те,що стосується його особисто. Дружба, любов добатьківщини, її історія, історія людства, свобода особиста й суспільна,рабствоітиранія,життяісмерть,природаілюдина,кохання і самотність—ось лишеневеликачасткамотивівйого лірики.
Усвідомте,щотворчістьО.С.Пушкінамаєнетількинаціональне, а й усесвітньоісторичне значення. найбільшоюзаслугою поета в російській і світовій літературах західні
критикивважаютьстворенняреалістичноїпоезії інаписанняромануувіршах«ЄвгенійОнєгін».Особливезначеннятворуполягаєв тому,щоО.С.Пушкінподавнадзвичайноглибокий і водночасмісткийопистогочасноїросійськоїдійсності.
Київський оперний театр ім. Т. Шевченка. Сцена з опери
«Євгеній Онєгін»
154
1. Чому для свого вірша «Я пам’ятник собі поставив незо-тлінний…» О. С. Пушкін узяв за зразок вільний переклад оди Горація Г. Р. Державіним, а не більш наближений до оригіналу переклад М. В. Ломоносова?
2. Хто із персонажів роману «Євгеній Онєгін» є ідеологічним опо-зиціонером Онєгіна і живе за іншими життєвими принципами?
Використовуючи власні знання, поезію Пушкіна, складіть лан-цюжок асоціацій за темою «Провідні мотиви лірики Пушкіна».
Михайло Юрійович Лермонтов: російський поет, прозаїк та драматург — «пророк» своєї епохи
яне знаюмовикращої,ніжуЛермонтова. я б так зробив: узяв його розповідьі розбирав би, як розбирають ушколах,—зареченнями,частинамиречення…Такбиівчивсяписати.
А. П. Чехов
1. Розкажіть про першу «зустріч» з М. Ю. Лермонтовим і його по-езією. Які твори Лермонтова вам добре відомі?
2. Пушкін і Лермонтов: які сторінки їхніх творів вам здаються близь-кими, у яких — більше відмінностей, ніж подібного?
3. Чи є у М. Ю. Лермонтова вірші, співзвучні пушкінським?4. Як ви розумієте вислів А. П. Чехова? Чи згодні з його думкою?
«Виняткова особливість Лермонтова полягала в тому, щов ньому поєднувалося глибоке розуміння життя з величезнимтяжінням до надчуттєвого світу. В історії поезії навряд чи знайдетьсяподібнийтемперамент.немає іншогопоета,якийби таквідвертовважавнебосвоєюбатьківщиною,аземлюсвоїмвигнанням…Вінбувсильний,пристрасний,рішучий,ізяснимігостримрозумом, озброєний чарівним пензлем, дивився глибоко в сучасність,зотрутоюіроніїнавустах,—ітомупритаманнаЛермонтовуневідворотнапотребаувизнаннііншогосвітусповнюєусюйогопоезію чарівливості дивної, божественної таємниці»,—писав дослідникйоготворчостіС.Андрєєвський.
незважаючинадужекороткежиття,МихайлоЛермонтовзалишивнащадкамчималочудовихтворів,щостановлятьзолотийфондлітературноїкласики.
156
Життєвий і творчий шлях Михайла ЛермонтоваМихайло юрійович Лермонтов народився 3 (15) жовтня
1814 року в родині армійського капітанаю.П.Лермонтова, рідякогобересвійпочатоквідшотландськогопоетаТомасаЛермонта,іМ.М.Арсеньєвої.КолиМихайликовівиповнилосятрироки,йогоматипомерла.ця трагедія і подальша сварка бабусі з батьком,природно,наклаливідбитокнаформуванняособистостімайбутньогопоета.
Тяганина заюногоЛермонтоваміж бабусею і батьком тривала доповноліттяюнака.бабусянезмінно брала гору вцихдомаганнях, і, зрештою,юрій Петрович був змушений поступитися.ДитинствоЛермонтова,незважаючинате,щорісвінбезбатьків,булощасливим.ПіслясмертідочкивсялюбовЄлизаветиОлексіївнизосередиласянаонукові.Мішельвільноволодівфранцузькою,німецькоютаанглійськоюмовами,читавлатиною,йогонавчалималювання і ліплення, гри на скрипці та фортепіано. на освітуонука Єлизавета Олексіївна не шкодувала коштів. численні гувернери,вихователітабонниоточувалиЛермонтовазмалку.КолиМішелювиповнилося11років,ЄлизаветаОлексіївна,турбуючисьпрослабкездоров’яонука,повезлайогонаКавказ,якийсправивнамайбутньогопоетавеличезневраження.
1827 року разом з бабусею Михайло переїжджає доМоскви та вступає доблагородного пансіону приМосковськомууніверситеті.якібільшістьвихованців пансіону, подальшу освіту він здобуває у стінах університету— спочаткуна моральнополітичному відділенні,апотімна словесному.Лермонтов із захопленням читає байрона та Пушкіна.
1828–1829 рр. Лермонтов написавкілька байронічних поем: «Корсар»,«Злочинець»,«Олег»і«Двабрати».Дляцих поем, як і для байронічної поемизагалом, характерною є центральна постатьгероя—сильної,вольовоїособистості, сповненої титанічних пристрастей,що перебуває у стані війни із суспільством.неодмінниймотивутакійпоемі—трагічнекохання.Очищувальнаприцьомурольстраждання—важливахудожня ідея,якуМ.ю.Лермонтоврозвинеусвоїйпізнійтворчості. Ізформуванням типу байронічного героя пов’язана й тема богоборства:
Невідомий художник. Портрет Є. О. Арсеньєвої,
бабусі поета. Початок XIX ст.
157
1829р.письменникзадумуєпоему «Демон», над якоюпрацюватиме майже до кінцяжиття.
1832 року Лермонтов покинув університет, плануючипродовжити освіту в столиці.Проте в Петербурзькому університеті йому відмовилися зарахувати прослухані у Москвідисципліни. Щоби не розпочинати навчання наново, Лермонтовнебезваганьприставдопорадиріднихтаобраввійськовийшлях.4листопада1832рокувінсклавіспитиуШколугвардійськихпідпрапорщиківікавалерійськихюнкерів,якузакінчив1835p., ставшикорнетомулейбгвардії гусарськогополку.Тогосамого року вийшла друком поема М. ю. Лермонтова «ХаджіАбрек». Письменник віддав у цензуру першу редакцію драми«Маскарад», розпочав роботу над поемами «Сашка» та «бояринОрша»,романом«КнягиняЛіговська».
Драму «Маскарад» (1835–1836) М. ю. Лермонтов уважавсвоїмнайвизначнішимтвором,гіднимоприлюднення.Загостротою конфлікту та частково за жанром «Маскарад» був близький до французької мелодрами та романтичної драми (В. Гюґо,А.Дюма).
УПетербурзі 1835–1836 pp.М.ю.Лермонтов почав зближуватисязлітераторами,протезО.Пушкінимвінщенебувзнайомий. Звістка про загибель О. Пушкіна приголомшила молодогописьменника,інаступногоднявінпишевірш«насмертьпоета»,азатиждень—заключні16рядківцьоговірша,якийодразузробивйоговідомим.
Проте саме останні рядкитвору, що містять різкі випадипротивищогосвіту,звернулинасебе увагу імператораМиколи I.При дворі вірш сприйняли як«заклик до революції». наслідкибулипередбачувані:18лютогоЛермонтова заарештували й незабаромперевели в чині прапорщика нижньогородського драгунськогополкунаКавказ.
М. Ю. Лермонтов. Тифліс. 1837
Малюнок М. Ю. Лермонтова, розфарбування Г. Г. Гагаріна.
Битва при Валеріку. 1840
158
Заслання тривало до самої осені.Але самЛермонтов уважав,щовонопішлойомутількинакористь.
Кавказькі теми й образи здобули широке відображення нелишевлірицііпоемах,романі«Геройнашогочасу»(1838–1840),айучисленнихзамальовкахтакартинахМ.ю.Лермонтова.
Кавказьке заслання поета було скорочене завдяки клопотанням бабусі тавпливових знайомих. Уже наступного1838 р. він повернувся до Петербурга.ТамЛермонтов провів три з половиноюроки. це були роки його літературноїслави.йоговважалисправжнімспадкоємцемПушкіна.
М.ю.Лермонтовзблизивсязредакцією журналу «Вітчизняні записки»,який видавав А. Краєвський, і поступово долучився до середовища петербурзьких літераторів. Він одразу ж потрапив у пушкінське літературне коло,опублікував у «Сучаснику» поеми «бородіно» і «Тамбовська скарбничиха».Відвідує поетичні вечори, зустрічаєтьсяз І. Тургенєвим, В. бєлінським. Вірші Лермонтова почали регулярноз’являтисявпресі.неабиякийуспіхмала історичнапоема«ПісняпроцаряІванаВасильовича…».
До 1839 р. Лермонтов закінчив останню редакції поеми «Демон», 1839 р. створює поему «Мцирі». 1840 року виходить друкомзібранняйоговіршівіроман«Геройнашогочасу».
У лютому 1840 р. за дуель з Ернестом де Варантом, синомфранцузькогопосла,ЛермонтовабуловідданодовійськовогосудуйзгодомвисланонаКавказдодіючоїармії.якучасникатяжкогобоюпоблизурічкиВалерікучечнійогодвічіпредставлялидонагород, але цар, не бажаючи полегшити долю поета, відхиливці подання. У лютому 1841 р. Лермонтову дозволили короткувідпустку до столиці для побачення з Арсеньєвою, але невдовзі,сповнений похмурих передчуттів, він мусив знову вирушити дополку. В останні місяці життя поет створив свої найкращі вірші—«батьківщина»,«бескет»,«Суперечка»,«Листок»,«ні,нетебетакпалкоялюблю…»,«Пророк».
Повертаючисядополку,вінзатримавсяналікуваннівП’ятигорську. Таємні недоброзичливці,що добре знали про ставленнядо М. ю. Лермонтова у вищих колах, сприяли розпалюванню
К. Горбунов. Останній прижиттєвий портрет
Лермонтова. 1841
159
сварки між ним та колишнім однокашникомМ. С.Мартиновимінезапобіглидуелі,яказакінчиласявбивствомпоета.Сталосяце15липня1841року.
М. ю. Лермонтова було поховано на міському кладовищіу П’ятигорську. Згодом його перевезли в с. Тархани й поховаливсімейномусклепіАрсеньєвих.
Розширюємо світогляд
«Маскарад»—єдиназп’ятип’єсЛермонтова,якувінмріявпобачитинатеатральнійсцені,длячоготричіпереписувавтекст,щоботриматисхвален
нядраматичноїцензури.Однакцензоривсе одно визнали твір неприпустимим,«зважаючинанепристойнінападки»насвітськесуспільствоі«зухвалістьпротидамвищоїзнаті».Лишечерезрікпіслясмерті поета «Маскарад» опублікували(зцензорськимиправками), а черездвадесятиліттябулознятозаборонунайогопостановку. Із другої половиниXIX ст.п’єса стала складовою репертуару провідних театрів. Драма Лермонтова витримала випробування часом і ввійшладо золотогофонду російської класичноїдраматургії.
УС. М. ю. Лермонтов з любов’юставився до України (називав«сумною вітчизною») і її наро
ду (вірш «на світські окови»). Із йоготворчістю був добре знайомий Т. Шевченко (згадування в листах,щоденнику, вірш «Мені здається, я не знаю…»). І.ФранковважавЛермонтовакорифеємросійської поезії.П’єсиЛермонтова ставили в багатьох театрах України, а на мотиви його поезіїбуло створено романси «бескет»М.жербіна, «О. О. Смирновій»Ф.надененка,«Сонце»б.Лятошинського,«ні,нетебетакпалкоялюблю»ю.Мейтуса,«Сумнийя…»В.Косенкайін.ПершіукраїнськіперекладийпереспівивіршівМ.ю.Лермонтоваз’явилисяв 1860х рр.його твориперекладалиМ.Старицький, І.Франко,ОленаПчілка,П.Грабовський,М.Зеров,М.ДрайХмара,М.Рильський,Г.Терещенко,В.Сосюра,Л.Первомайський,А.Малишко,Р.Лубківський,В.Колодійтаін.
Обкладинка книжки М. Ю. Лермонтова
«Маскарад»
160
Провідні мотиви лірики Лермонтоважага свободи, боротьби («Вітрило», «В’язень», «Полоненийyлицар»);осмисленнядолісвогопокоління(«Дума»);yрозчарування, самотність, пошук гармонії у стосунках з наyвколишнімсвітом(«Уважкухвилинужиття»,«Інудноісумно…»,«Гірськівершини»,«надорогуйдуявсамотині…»);високепризначенняпоетайпоезії(«Поет»,«Пророк»);yкритика самодержавства й світського суспільства («Прощай,yнемитаРосіє»,«Смертьпоета»,«1січня»);темакохання(«янепринижусяпередтобою…»);yтеманародутабатьківщини(«батьківщина»,«бородіно»).y
Особливості лермонтовського поетичного стилюФілософськазаглибленість;yгострокритичнийіводночаспесимістичнийпафос.y
Мотиви «світової скорботи» в ліриці М. Ю. ЛермонтоваХудожня самобутність лірики М. ю. Лермонтова полягає
в тому, що це «поезія думки», сповнена філософських роздумівпролюдину,суспільство,природу,буття.Длятворівпоетахарактернийглибокийпсихологізм,схильністьдоаналізу(навітьсамоаналізу), прагнення збагнути місце людини в суспільстві, сповідальнийхарактерлірики,трагічнийпафоспоезії.
болісні переживання самотності, відчуття безплідності існування, мертва нудьга, пекуча й беззмінна, «як пломінь», печаль—осьосновнірисиліричногогерояМ.ю.Лермонтова.Поетзумівпередатиатмосферусвогочасу,настроїсвоїхсучасників.
УлюбленимиприйомамиЛермонтоваєконтраст,антитеза(герой—юрба,життя—смерть, воля—неволя, духовне—нице),елементисатири,іронії,сарказмутаін.
Провідниймотив лірикиЛермонтова—цемотив самотності,«світової скорботи», на яку приречена людина, поєднаний ізмотивомсвободи.Доволівиразноцезвучитьувіршах«Інудноісумно…»(1840)і«надорогуйдуявсамотині…»(1841).
«І нудно і сумно…»
1. Яким зображено ліричного героя? Схарактеризуйте його душевний стан.
2. Чого прагне герой?3. У чому полягає конфлікт героя з навколишньою дійсністю?4. Назвіть особливості побудови поезії.
161
5. Які засоби поетичного синтаксису використовує автор для від-творення напруженого стану героя?
6. Який художній прийом використовує автор? Наведіть приклади.7. Знайдіть байронічні мотиви у вірші.8. У чому полягає автобіграфічність цього вірша?9. Як у змісті вірша відображено роздуми поета про сенс життя?
10. Якого висновку наприкінці твору доходить ліричний герой?11. Чи можна цей твір вважати філософською лірикою?12. Які художні засоби використав поет у словах «вогонь їх солодких
недуг»?
1. Уважно попрацюйте над текстом вірша і знайдіть у ньому ознаки діалогу. Випишіть (підкресліть) слова, що належать оптимісту у роздвоєній свідомості поета («Бажання!», «Ко-хати», «Чи в себе заглянеш?», «Що пристрасті?»).
2. Яку роль відіграють повтори сполучника «і» («І нудно і сумно! — і нікому руку подать»; «І радість, і мука, і все це мінливе!»)? Чому поряд з нагромадженням питальних і окличних речень автор до-сить часто вживає три крапки?
3. Спробуйте пояснити часте вживання Лермонтовим тире. Яких стилістичних ознак це надає віршу?
Вірш «І нудно і сумно…» було написано, коли його авторовіщеневиповнилося26років.РозвитокЛермонтоваякособистості,атакожйогопоетичнийгенійсприялитому,щовін,щезовсіммолодий,зумівстворитисправжнійхудожнійшедевр.
Вірш побудований у формі внутрішнього монологу, який фактичноперетворюєтьсянадіалогдвохполовинок«я»ліричногогероя.Вчитавшисьурядкивірша,миможемочітковиокремитидвіпозиції людини у ставленні досенсу життя. Перша позиція —це позиція оптиміста, якийживе почуттями й емоціями та вірить у те, що в житті є багатопринад. Поет виділяє чотириз них: бажання, кохання, самоаналіз, пристрасті.Але скептик,якийпокладаєтьсялишенахолодний розум, усі ці людськізадоволення заперечує, розкриває їхню марність, нещирість,
Л. Пастернак. Лермонтов пише вірші. 1891
162
швидкоплинність, нездійсненність. А тому, зрештою, для ньогожиття—це«лишжарт,деанізмісту,аніглуздунемає».
цей лермонтовський вірш дуже вдало переклав українськоюмовоюМ. Терещенко.Перекладачеві вдалося зберегти весь змісттвору,йогообразнуструктуруйдужеточновідтворитистилістикуЛермонтова.
жанрвірша—елегія.Провідниймотив: самотність,«світоваскорбота».
Художні засоби в елегії: епітети («найкращі хвилини», «солодких недуг»); риторичні питання («чи варто даремно і вічнобажать?»);риторичніоклики(«Інудноісумно!»);антоніми(«ірадість,імука»).
ТЛ.Елегія(грец.elegeia,elegos—«скаpга»)—одинізжанрівлірикимедитативного,меланхолійногозмісту.цевipш,у якому виpажено настpої жуpби, туги, смутку, безнадiї.Пошиpенийутвоpчостiсентименталiстiвтаpомантикiв.
ВелегіїЛермонтова«Інудно і сумно…»ліричнийгеройстраждає: він утратив віру вжиття, його вже не приваблюють власні бажання, не розраджуєкохання.Ліричний герой—песиміст,якогорозчаруваланевлаштованістьжиття.Важливо,щойогозневіразумовленаневідмовоювідідеалівтависокихпоривань,автомою(вінвтомивсяїхшукати).
«На дорогу йду я в самотині…»
1. На які частини можна поділити цей вірш?2. Який прийом покладено в основу композиції?3. Які художні образи створює поет у цьому вірші?
4. Поміркуйте, яким постає у творі ліричний герой. Доберіть ключо-ві слова для його характеристики.
5. Який прийом надає особливої мелодійності цьому віршу?6. Який образ з’являється у фіналі твору? Як ви вважаєте, що він
виражає?7. Які мотиви, образи, характерні для Лермонтова, втілено в цьому
творі?8. Назвіть ключові слова цього вірша, зробіть висновок про головну
думку твору.
1. Як відбився у вірші «На дорогу йду я в самотині…» життє-вий і творчий шлях видатного письменника?
2. Назвіть твори М. Ю. Лермонтова, у яких наявні ознаки байронізму.3. Яку подію із життя поета ви б назвали найяскравішою? Чому?
163
Вірш«надорогуйдуявсамотині…» Лермонтов написавтрагічногодлянього1841р.
За визначенням відомихкритиків, цей вірш належить«до кращих творінь Лермонтова». це чудовий взірець російської філософської лірики,у якому вміщено роздуми ліричногогерояпросутністьлюдськогобуттятапромісцелюдиниувсесвіті, а такожрозкритокосмізмсвітосприйняттяпоета.
Поезіяпочинаєтьсязописуприроди.цепрекрасний,загадковий, таємничий нічний пейзаж. Ліричний герой зворушений величчю ночі, зачарований урочистою тишею і спокоєм, розлитимуприроді.
Простими, неускладненими реченнями поет змальовує картину Всесвіту— землю, небо, людину, у якій панує гармонія таспокій.цейнастрійпередаєтьсяінам,читачам.Мибачимосоннуземлю,пустелю,зорі,блакитнесяйво.
Та цей пейзаж не тільки зоровий, він ще й слуховий: пануєтиша,пустеляслухаєбога,зоріміжсобоюрозмовляють.якбачимо,напочаткувіршапоетспіваєгімнкрасі,гармоніївільноїімогутньоїприроди,щонезнаєрозладуісуперечностей.
Від нічного пейзажу, що потопає у блакитному сяйві, думкаавтора звертається до людського суспільства, у якому вируютьпристрасті ідушевнітривоги,аводночас—ідосвоїхсумнихдумок.Поетуболячейтяжкочерезте,щовіннемаєдушевногоспокою та свободи, його душа поринула в журбу. Ліричного герояпоглинає песимістичний настрій: «Мрією не тішусь я пустою».Аленетількимайбутнєвидаєтьсяпоетовібезперспективним.Вінусвідомлює,що ізанікчемнимминулимйомуневартошкодувати:«Днівнежаль,щобільшнерозцвітуть».Стомленийжиттям,геройвіршажадаєлишетишітаспокою,вінбажаєзабутисяйзаснути.
Та в душі ліричний герой усетаки любитьжиття у всій йогоповноті—зістражданнямиірадощами.недармавостаннійстрофіз’являєтьсяобраздуба—символвічногожиття.
Поет подає узагальнений образ людини, не вдоволеної життямунедосконаломусуспільстві,позбавленомугармонії,розмірковує про долю особистості, яка стає вигнанцем або добровільно
М. Ю. Лермонтов. Вигляд гірського селища. 1840
164
віддаляється від такого суспільства. Саме тому шлях ліричногогероявіршасамотнійінелегкий.
Завершується цей невеличкий шедевр пейзажною замальовкою.цекартинабажаної гармоніїлюдинийприроди,уякійпануєлюбов.
Останнідвістрофи—вільнийпереспіввіршаГ.Гейнез«Книгипісень».
Художні засоби у вірші: епітети («крем’яний путь»); метафори («Спить земля в промінні голубім…»); риторичні питання(«чомже серце з болю завмирає?»); інверсія («Мрією не тішусьяпустою»); анафора («яжадаюволі та спокою! /я бхотів забутисьізаснуть!»).
1. Дослідіть ідейно-тематичну спорідненість, творче мислен-ня й світосприймання Т. Шевченка та М. Лермонтова.
2. З’ясуйте їхню літературну оригінальність, а та кож своєрідність кожного з них; покажіть Т. Шевченка та М. Лермонтова не лише як творчі ін дивідуальності, а й як особистості.
«Герой нашого часу» — морально-психологічний роман. Особливості сюжету й композиції
Чим привернули вашу увагу перші сторінки роману? Чи можна їх назвати своєрідною передмовою?
Зв’язок твору з історичною та духовною атмосферою добиМоральнопсихологічний роман «Герой нашого часу»— вер
шина творчості М.ю. Лермонтова. Робота над цим твором тривала з 1838 до 1840 рр. «Герой нашого часу» разом із «ЄвгеніємОнєгіним»О.Пушкіна започаткував цілу низку образів «зайвихлюдей»покоління1840хрр.
Роман«Геройнашогочасу»написанопродолюпоколіннялюдей, характери яких формувалися в суворі часи після розгромуповстаннядекабристів14грудня1825року.
Підкерівництвомчленів«Північноготовариства»наСенатськуплощувПетербурзівийшлоблизько3тис.солдатів.ОднаккерівникповстаннякнязьТрубецькойупризначенийчасне з’явився.Покиобиралиновоговатажка,часбулозгаяно.новообранийцарМикола І вивів на площу віддані йому війська, які розстрілялиповстанців із гармат. У період з 29.12.1825 р. до 02.01.1826 р.офіцери «Південного товариства» підняли чернігівський полк,що був розташований у Василькові (за 30 км від Києва). це повстання також зазнало поразки. П’ятьох організаторів бунту
165
було засуджено до повішення, 579 осібпотрапили до в’язниці, з яких 100 відправилинакаторгудоСибіру.
Періодреакції,щонаставпісляпридушення повстання декабристів, не зупинив розвитку громадської думки.Виникаютьрізнітечіїреформуванняросійської дійсності: слов’янофіли, західники, прихильники революційної перебудови суспільства. Діяльність гуртківсвідчила про необхідність змін у російськомусуспільстві.
ТЛ. Морально-психологічний ро-ман — різновид реалістичногороману, у якому основну увагу
зосереджено на розв’язанні порушених письменником моральних проблем, що сприяє глибокому психологічному аналізу дійтавчинківгероїв.ПрикладомцьогожанровогорізновидуможутьслугуватироманиШ.деЛакло«небезпечнізв’язки»,ж.К.Гюїсманса«навпаки»,М.Лермонтова«Геройнашогочасу».
Людина і доля, мета і смислжиття людини, аналіз, «діалектика душі» людини— усе це в центрі уваги авторів психологічних романів, які були поширеними вХІХ ст. В умовах створення«Героянашогочасу»усвідомленняособистістюсвоєїлюдськоїгідності, свогоправанасамопізнанняйсамовираженнянабувалозначеннянелишелітературного,айполітичного.
Посилена увага до психологічного розкриття внутрішньогосвітулюдинидопомоглаЛермонтовупоновомупоставитипитання про моральну відповідальність особистості за свої вчинки, заобранняжиттєвогошляху,засвоюдолюізадолютихлюдей,якізустрілисяйомунажиттєвомушляху.цепроблеминелишепсихологічні,айморальнофілософські.
Фабула — хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі; канва, схема розвиткужиттєвих подій,подана в художньому творі в певній послідовності. Фабула —чинниксюжету,йогоядро,щовизначаємежірухусюжетувчасійпросторі.
Елементи фабули:колізія,інтрига,перипетія,експозиція,зав’язка,кульмінація,розв’язка,пролог,епілог.
Деякі літературознавці хронологічну послідовність подій називаютьфабулою,аїхнєхудожнєрозташування—сюжетом.
Титульна сторінка першого видання
166
Композиція літературного твору—цепобудова,розташування,взаємозв’язокусіхйогочастин,образів,епізодів,сцен.
Особливості розвитку сюжету й композиції в романі «Герой нашого часу»
Письменник ретельно обмірковує послідовність епізодів, систему образів у їхньому взаємозв’язку, спосіб оповіді: від автора(оповідача)абовід іменігероя.Інодіавтор,утілюючисвійзадум,порушує хронологічну послідовність подій, вільно використовуєкатегоріюхудожньогочасу,переноситьсязтеперішньогоуминуле,зновуповертаєтьсявтеперішнєіт.ін.Такакомпозиціяназиваєтьсяретроспективною.
«Геройнашогочасу»написаноуформіжурналу,дорожніхзаписок.назвароману(«Геройнашогочасу») іпрізвищеголовногогерояпрозоронатякаєнате,щопоетнового(порівнянозпушкінським)поколінняпретендувавстворитиобразновогогероя(Печора—річканапівночіРосії,таксамоякіОнєга).Історіюрозчарованоїпечорінськоїдушівикладеноусповідальнихзапискахгерояз усією нещадністю самоаналізу. Печорін безстрашно говоритьіпросвоїідеалістичніпоривання,іпротемністоронисвоєїдуші,іпросуперечності.
ГвардійськийофіцерПечорінприбуваєдомісцясвогопризначення. Дорогою він заїжджає в Тамань (повість «Тамань»), звідти—уП’ятигорськ (повість «КняжнаМері»). За дуель із Грушницьким Печоріна висилають служити до далекої фортеці, девідбуваютьсяподії,прояківповісті«бела»розповідаєдобрезнайомийзПечорінимштабскапітанМаксимМаксимович.Епізодомз цього періодужиттяПечоріна є повість «Фаталіст»— частинащоденника («журналу Печоріна») головного героя твору. Минає кілька років. Печорін іде у відставку та вирушає до Персії.ДорогоютудивінвостаннєзустрічаєтьсязМаксимомМаксимовичем(повість«МаксимМаксимович»).
УроманіЛермонтоваціповістірозташованівіншійпослідовності. Розпочинає роман повість «бела», потім— «Максим Максимович»,далі—«Тамань»і«КняжнаМері»,завершуєтьсяроманповістю«Фаталіст».
Такапослідовністьпереслідуємету,якавипливалаз ідейногозадуму,—ширше та глибше розкрити складну особистістьПечоріна. Автор писав: «Історія душі людської, хоча б найдрібнішоїдуші, є чи не найцікавішою і найкориснішою, ніж історія цілого народу…» У трьох перших частинах оповідь іде від іменіМаксимаМаксимовичайавтора,утрьохостанніх—відіменісамого
168
Печоріна.Звісткапросмертьгерояприпадаєнасерединуроману.Вона забарвлює наше сприйняття того, що відбувається, в інші,трагічнітони.
Завдякитакійкомпозиціїавтормаксимальнозацікавлюєчитача:спочаткузображуєгероятаким,якимвінє,апотімвисвітлюєподії, які вплинули на формування його особистості. Поєднаннязовнішньоготавнутрішньогосюжетів (події тапсихологіягероя)спрямованонате,щобкраще,глибшерозкритихарактерПечоріна,з’ясуватипричинивиникненнятакихтипівлюдей.
Схема роману «Герой нашого часу»
«бела»
«МаксимМаксимович»
«Тамань»
«КняжнаМері»
«Фаталіст»
фортеця
1. Чому роман М. Лермонтова «Герой нашого часу» вважа-ють морально-психологічним?
2. Що таке фабула? У чому її відмінність від сюжету?3. Дайте визначення поняття композиція літературного твору.4. Як називається композиція, коли автор із теперішнього часу по-
вертається в минуле?5. Назвіть ознаки морально-психологічного, філософського романів.6. Чому автор звернувся саме до такої форми побудови твору?7. З якою метою використано порушення хронології оповіді?8. Прочитайте два останніх абзаци передмови до роману. Як пояс-
нює автор назву твору? У чому вбачає свою мету?9. Хто в романі виконує роль оповідача?
10. З якою метою оповідь ведеться від імені кількох осіб?11. Визначте місце Печоріна серед інших персонажів. У чому поля-
гає його життєва позиція?
169
1. Як впливає особливість побудови роману «Герой нашого часу» на розкриття внутрішнього світу головного героя?
2. Як ви вважаєте, чому роман називається «Герой нашого часу»? Наскільки відокремлює себе автор від покоління, недоліки якого викриває?
3. Які риси вказують на реалістичність твору Лермонтова?
«Герой нашого часу». Складність образу Печоріна, його духовна трагедія (повісті «Бела», «Максим Максимович», «Тамань»)
1. Як ви розумієте назву твору М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу»?
2. Як ви вважаєте, чи випадково відмовився Лермонтов від хроно-логічного принципу розташування повістей, із яких побудовано роман, від порядку їхньої первісної публікації?
Автор ставить перед собою завдання розкрити «історію душілюдської», прощо й пише в передмові до «журналуПечоріна».йогоувагу зверненонарозкриттяскладногой суперечливогохарактеруголовногогероя.Змінаоповідачівуроманідозволяєчитачевіпобачитигероянібизтрьохточокзору.
Такийрозподілролейміжоповідачаминевипадковий:всепочинаєтьсяіззовнішнього,осудливогойнедужепроникливогопоглядуМаксимаМаксимовича, потім ідемаксимально об’єктивнаоцінка мандрівного офіцера. І, нарешті, останнє слово за самимПечоріним—йогощирайтрагічнасповідь.
Максим Максимович (розповідає про Печоріна
в повісті «Бела»)
Офіцер, який мандрує (автор роману)
Печорін
цейлюдськийтипхарактернийдляРосіїпершоїполовиниXIXст.:целюдиначесті,військовогообов’язку,дисципліни.Вінпростодушний,добрий,щирий
Освіченийофіцер,якийвжедещознаєпротакудивнулюдину,якПечорін.Своїспостереженняйвисновкибудуєзурахуваннямтого,щойомувідомопродивацтвайсуперечностіхарактеругероя.ЗарівнемофіцеріПечоріннабагатоближчі,томудеякіречі,незрозуміліМаксимовіМаксимовичу,вінможепояснити
Людинарозмірковуєпросенсжиття,провласнепризначення,намагаєтьсязрозумітисуперечливістьсвогохарактеру,Печорінсамсебеісудить,ікарає
170
Максим Максимович (розповідає про Печоріна
в повісті «Бела»)
Офіцер, який мандрує (автор роману)
Печорін
Яким представлений герой
ЗрозповідіМаксимаМаксимовичаПечорінпостаєпередчитачемяктаємнича,загадковалюдина,якоїнеможназрозумітиівчинкиякоїнеможнапояснити.«Єж,далебі,такілюді,якимнародунаписано,щознимимаютьтраплятисярізнінезвичайніречі!»
Упершенасторінкахроманувиписанопсихологічнийпортретгероя.Печорінунаданоживіриси,авторнамагаєтьсяпояснитидеяківчинкиПечоріна.Загадковістьіабстрактністьобразупоступаютьсямісцемконкретностійреалістичності.«Всіціувагиспалименінадумку,можливо,лишетому,щоязнавдеякіподробиційогожиття,і,можливо,наіншоговиглядйогосправивбизовсіміншевраження…»
Трагічнасповідьгероя.«Історіядушілюдської,хочабнайдрібнішоїдуші,чинецікавішайнекориснішазаісторіюцілогонароду,особливоколивона—наслідокспостереженьрозумузрілогонадсамимсобоюіколиїїписанобезчестолюбногобажаннявикликатиспівчуттячиподив»
Повісті «Бела», «Максим Максимович», «Тамань»Композиція роману підпорядкована логіці розкриття обра
зу головного героя. У першій частині ми бачимо Печоріна очима Максима Максимовича. ця людинащиро прив’язана до Печоріна, але духовно йому чужа. їх розділяє не тільки різниця в соціальному статусі й вік.Вони— люди принципово різних типівсвідомостіідітирізнихепох.Дляштабскапітана, старого кавказця, його молодийприятель—явищечужорідне, дивнейнезрозуміле.ТомувоповідіМаксимМаксимовичаПечорінпостаєяклюдиназагадкова,таємнича.
Один із найважливіших героїв роману М. Лермонтова «Герой нашогочасу», Максим Максимович, не випадково обраний першим оповідачем. його В. Сєров. Бела
171
образ— один із найцікавіших у романі, томущо цей людськийтипхарактернийдляРосіїпершоїполовиниXIXст.цечуйнанатура,що надовго зберігає свою прихильність.як і решта героїв,він дозволяє нам глибше зрозуміти образ головного героя роману—Печоріна.
Отже,вклавширозповідьпроісторіюПечорінавуста«старогокавказця» Максима Максимовича, Лермонтов відтінив трагічнуспустошеність душіПечоріна і водночас протиставивйомуцілісний характер російської людини, здатної на розуміння та співчуття до інших. Однак це не свідчить про чітке протиставленняцих персонажів як негативного й позитивного. У Максимі Максимовичувідображеноросійськийхарактерзпритаманноюйомупокірністюдолі.Він сумліннотягнелямкувійськової службинаКавказітанезамислюєтьсяпрометусвогоіснування.напротивагуйому,Печорінохопленийдухомпротесту,щовираженовйогопрезирстві й ненависті до людства загалом. І чим більше читачзнайомитьсязПечоріним,тимбільшепроймаєтьсядоньогоповагоюінавітьсимпатією.
ПечорінприноситьстражданняйнещастяМаксимовіМаксимовичу, белі. Він намагаєтьсящиро кохати, поважати, дружити,аленезнаходитьусвоїйдушісилдлятривалого,постійногопочуття. Кохання поступається місцем розчаруванню й охолодженню.Дружні стосунки—роздратуваннюйутомі відпостійноїопіки.
Печоріна приваблює цілісність, сила й природність почуттівгірської«дикунки»,черкешенки.Любовдобели—ценепримхазбокуПечоріна.Спробаповернутисяусвітщирихпочуттів,намаганнянаблизитисядолюдини іншоївіри, іншогоспособужиття,пізнати белу ближче, знайти якусь гармонійну рівновагу у стосункахізнеюзакінчуєтьсятрагічно. Печорін — людина, щоживе«зцікавості»,зізнаючись:«Усемоєжиття було лише низкою сумних і невдалих запереченьсерцюаборозуму».
Історію розчарованої печорінської душі викладено в запискахгероязусієюнещадністюсамоаналізу; будучи одночасно і автором, і героєм «журналу…», Печорін безстрашноговорить і про свої ідеальні
Ілюстрація М. Дубовського до повісті «Максим Максимович».
«Коляска була вже далеко…»
172
поривання,іпротемністоронисвоєїдуші,іпросуперечностісвідомості.Алецьогомалодлястворенняоб’ємногообразу;Лермонтовуводитьурозповідьіншихоповідачівне«печорінського»типу—МаксимаМаксимовича,мандрівногоофіцера.Зрештою,ущоденникуПечорінанаведеной інші відгукипронього:Віри,княжниМері,Грушницького,доктораВернера.
найбільш важливими в цьому плані є повісті «бела» і «Тамань». Перша, з якої й починається весь роман, дає нам лишезагальнеуявленняпрогероя,оскількиоповідьведетьсявід іменіМаксимаМаксимовича—людининеосвіченої інездатноїдоглибокого аналізу, а у другій (повість «Тамань»— це третя повістьу романі) події викладає вже сам герой, тобто перед читачем постаєвнутрішнійсвітгероя.
Думка познайомити Печоріна з белою належить МаксимовіМаксимовичу.Щироспівчуваючи«тоненькому,біленькому»офіцерові«звеликимидивацтвами»,МаксимМаксимовичхочейогорозважитийведенавесіллядокнязя.Самтогонеусвідомлюючи,вінпідказуєПечорінуспосібвикраденнябели.
Становище бели посправжньому трагічне. Хоча їй присвяченоцілуповістьуромані,авторзвертаєнанеїувагухібащоякнакрасиву«річ»:«Ісправді,вонабулавродлива:висока,тоненька,очічорні,якугірськоїсарни,такізаглядаливамудушу.Печорін у задумі не зводив з неї очей, і вона частенько спідлобананьогопоглядала…».Печорін своєюпримхою,навіяноюйомуМаксимомМаксимовичем,вирвавїїзізвичногожиття.Колижвонапокохалайогоіцимсвідомопорвалазминулим,вінохоловдонеї:«Любовдикункиненабагатокращазалюбовзнатноїпані;неуцтвоі простосердність однієї так само набридають, як і кокетуваннядругої». Печорін готовий на рішучі кроки заради своєї примхи,незважаючинанаслідкийогодійдля інших.Вінопосередковановиненусмертібели,яказдатнанавеликепалкекохання,алененалежитьдоколаПечоріна,томуперспективдлярозвиткуїхньогокоханнянемає.
Геройдужеболіснопереживаєзагибельчеркешенки,хочайнехочецьогопоказати.
У повісті «Тамань» починає вимальовуватися внутрішній образПечоріна.З«Тамані»мищенеможемоскластиуявленняпройого життєву філософію, але вже починаємо розуміти, що це захарактер.Уційглавіпроявляєтьсяпотребагероявяскравихжиттєвихвраженнях,нестандартнихситуаціях.Печорінвдавсядонебезпечноїавантюризоднієюлише метою—«дістатиключдоцієїзагадки».Узв’язкузцимуньомупроявилосябагатопозитивних
173
якостей: сила,воля, зібраність,відвагатарішучість.Алеціякостівінрозтрачуєабсолютнобезцільно.
Печорінзовсімнедумаєпротих,хтопоряд.Віндбаєлишепросвої інтереси та розваги.Щойно він відчуває наближення якоїсьтаємниці, одразу ж забуває про обережність і стрімко рухаєтьсяназустріч викриттям.Томучасто геройперекручує абонавітьламаєдолі іншихлюдей,втручаючисьу їхнідолі ізцікавості.Колитаємницюцихлюдейрозкрито,оголенойбезцільністьрішучихдійПечоріна.Ізновунудьга,байдужість,розчарування…
Упершихтрьохповістях(«бела»,«МаксимМаксимович»,«Тамань») описано лише вчинки героя. Лермонтов демонструє прикладипечорінськоїбайдужості,жорстокостідолюдей,показанихабоякжертвийогопристрастей(бела),абоякжертвийогохолодного розрахунку (бідні контрабандисти).Мимоволі напрошуєтьсявисновок,щоключовимирушіямидійПечорінаєвладатаегоїзм:«Щомені,мандрівномуофіцеру,дорадощівілихлюдських?»Аленевсетакпросто.Зовсімнетакийпростийвнутрішнійсвітгероя.
Переднамиводночассовісливатавразливалюдина,щоглибокостраждає.
1. Як у першому портреті Печоріна, зображеному Максимом Максимовичем, розкрито суперечливість характеру ге-роя — мандрівного офіцера?
2. Чому історія Бели, що сталася в минулому, постійно перерива-ється оцінними репліками Максима Максимовича та автора, що лунають у їхньому теперішньому?
3. Чому в історії з Белою Печорін не вважав себе винним?4. Як виявляється суперечливість характеру Печоріна після смерті
Бели? Які художні деталі це підкреслюють?5. З якою метою в цю главу введено описи кавказької природи?6. Яке враження справила на вас перша історія з життя Печоріна?7. Які риси його характеру здаються вам негативними? Які деталі
тексту 1–2-ї глав підкреслюють його позитивні якості?8. Який художній сенс у тому, що в главі «Тамань» оповідачем
є власне герой?9. Що здивувало Печоріна (повість «Тамань»)?
10. Навіщо йому потрібно було дістати «ключ» загадки контрабан-дистів?
11. Прочитайте портрет дівчини-ундіни. Які оцінки дає їй Печорін і як це характеризує його особисто?
12. Проаналізуйте епізод сутички Печоріна з дівчиною в човні. Дайте оцінку поведінці Печоріна в цій сцені.
174
13. Чому Печорін називає контрабандистів «чесними»? Чому йому сумно наприкінці їхньої історії? Що це прояснює в його характері?
14. Яку позицію Печоріна стосовно тих, хто поряд, підкреслює автор?
1. Прочитайте опис зовнішності Печоріна. Доведіть, що це психологічний портрет.
2. Чому другий портрет Печоріна ми бачимо очима автора?3. Порівняйте Печоріна на попередніх сторінках роману і в повісті
«Тамань». У чому ви бачите відмінність і чим її можна пояснити?
Печорін — «герой свого часу» (повісті «Княжна Мері», «Фаталіст»)
Чим відрізняється Печорін у повістях «Бела» і «Максим Макси-мович» від Печоріна в «Тамані»? Які якості він утратив?
найбільша за розміром складова роману— повість «КняжнаМері». Письменник використовує форму журналу, щоденникадля того, щоб відкрити читачеві характер головного героя, усюйого суперечливість і складність. Проподії розповідає головний учасник, щоперебуваєвцентріподій.Вінневиправдовується і не звинувачуєнікого, а розкриваєсвоюдушу.
як і Пушкін («Постріл» і «Піковадама»),Лермонтовпродовжуєрозробляти тему гравця, який випробовує долю.Авторові цікаво зрозуміти: чи існуєфатум, і якщо так, тонаскільки самостійнаособистість?чомуждолягероятакатрагічна? Відповіддю на це питанняє остання повість «Фаталіст»,що зновуповертає розповідь у фортецю, у якійіпочиналася історія збелою.Тут авторпорушує вже проблеми не стільки психологічні,скількифілософськійморальні.Отже,утворівимальовуєтьсякільцевакомпозиція,характернадлялермонтовськихповістей:поверненнянакругисвояозначаєбезвихідьфілософськихпошуківголовногогерояіприреченістьуйогодолі.
Розширюємо світогляд
Фаталізм(уперекладізлатин.«зумовленедолею»)—вірав нібито наперед визначену, невідворотну долю, у фатум.
Л. Фейнберг. Княжна Мері
175
Відповідно до думки прихильників цього світогляду, будьякадія,щовідбуваєтьсяусвіті,єчастиноюякогосьсценарію,наякийнеможливовплинути.
Калейдоскоп цікавого
багато персонажів повісті «КняжнаМері», за свідченняммемуаристів, мали своїх прототипів. Загальновизнанимпрототипом Грушницького був Микола Петрович Колю
бакін— запальний, фертикуватий і завзятий дуелянт. Пораненнявногупідчасекспедиціїсталоприводомдляпоїздкинаводи,де й відбулася його зустріч із Лермонтовим. не виключено, щов Грушницькому відбилися і якісь рисиМ. С.Мартинова, у минуломутоваришаЛермонтовапоШколі гвардійськихпідпрапорщиків і кавалерійських юнкерів, а пізніше— учасника фатальної дуелі,що сталася в липні.ПрообразомВіри, вочевидь, сталаВ. О. Лопухінабахметєва. А ось щодо прототипу княжни Мерінемає одностайної думки. Одні називали ім’я н. С.Мартинової,сестри М. С. Мартинова, інші — К. А. Клінберг, п’ятигорськоїзнайомої Лермонтова. Лікаря Вернера списано з медика штабукавказькихвійськуСтаврополіМ.В.Майєра,Вулича—зкінногвардійцяВ.В.Вулича.
ПрообразомПечоріна,якпереконливодовелаЕ.Г.Герштейн,бувтоваришпоетаАндрійПавловичШувалов.«Віндужеподобавсяжінкамзавдякиконтрастуміжйогозовнішністю,щоздаваласяніжноюітендітною,йогонизькимприємнимголосом,зодногобоку,інадзвичайноюсилою,якуприховувалацятендітнаоболонка,—зіншого»,—такописуєШуваловасучасник.
1. Навіщо Печорін домагався любові Мері?2. Як зрозуміти його твердження: «А що таке щастя? Наси-
чена гордість»? Чи послідовний Печорін у дотриманні цієї життєвої позиції?
3. Які погляди Печоріна на дружбу? Як це виявляється в його сто-сунках з іншими людьми?
4. Як Печоріна характеризують його взаємини з Вернером і Груш-ницьким?
5. Чому з усіх жінок Печорін виокремлював Віру? Знайдіть пояс-нення цьому в щоденникових записах від 16 і 23 травня.
6. Прочитайте епізод переправи Печоріна і Мері через гірську річку (запис від 12 червня).
7. Як у розмові Мері з Печоріним розкривається розум і неординар-ність її характеру?
176
8. Прочитайте запис від 14 червня. Як Печорін пояснює зміни в са-мому собі і як це його характеризує?
9. Прочитайте внутрішній монолог Печоріна перед дуеллю (запис від 16 червня). Чи щирий Печорін у цьому визнанні, чи він лука-вить навіть перед самим собою?
10. Чому розповідь про дуель автор дає у спогадах Печоріна (через півтора місяця у фортеці)?
11. Як поводиться Печорін під час дуелі? Що позитивного і що не-гативного підкреслює автор у його образі? Які почуття викликає герой — співчуття чи осуд?
12. Як проявляється майстерність Лермонтова в зображенні життя та психології людей у цьому епізоді?
Повість «КняжнаМері»—цемайжещоденний літописжиття Печоріна. Він пише про свої думки, почуття, поведінку тавчинки. Віншукає самобутні, природні й глибокі натури, досліджує, аналізує їх так само, як досліджує власну душу. Скрізь,де з’являється Печорін, він не просто ускладнює життя людей,ай додає донього своюнеприкаяність, безпритульність. Зіштовхуючи людей одне з одним, він змушує їх розкриватися повноюмірою:любити,ненавидіти,страждати.Уцихлюдях,у їхніхдушах і доляхпрагнеПечорінрозгадати їхнє справжнєпризначення.ПейзажнізамальовкиприродиКавказусвідчатьпроздатністьПечоріназахоплюватисяпрекрасним,пройоговисокувнутрішнюкультурутарозвиненіестетичніпочуття.
Печорін одразу ж виокремлює княжну Мері з натовпу світських красунь.Мері скромна, добра й розумна. її вчинки та почуттяблагородні,унеї«немаєнічоготакого,щобвиключалоповагу». Розумний Печорін, досконало опанувавши закони життяаристократичних кіл, розуміє, що шанувальники Мері можутьзіграти з ним злий жарт. бунтівливий, охоплений нудьгою, вінохочейденазустрічпригодам.
Забувши про аристократичну гордість, Мері потягнулася досильноїособистості.ЗачарованасилоюдухуПечоріна,вонаполюбилайого,аленезрозумілайогобунтівливої, суперечливоїдуші.
В описі трагічної сцени прощанняПечоріна зМері немає анідокорів,аніістеричнихридань,протедрамумолодоїдушіпереданозприголомшливоюсилою.ЩиросерднезізнанняМеріприскорилоїїрозривзПечоріним,якийпонадусебоявсявтратитисвоюнезалежність.
В історії зМері, як і в інших драматичних епізодах роману,Печорінпостає водночас іжорстокиммучителем, і людиною,що
177
глибокостраждає.йомувластивіживіпориваннясерцяйсправжнялюдяність.ВиглядзмученоїМерівикликаєвньомугострепочуттяжалю.«цеставалонестерпно:щехвилина—іявпавбидонігїї»,—зізнаєтьсягерой.
КняжнаМері, як і бела,— це лише епізоди вжиттіПечоріна,але, як виявляється, уйогожитті булажінка—Віра, яку вінпосвоємукохавужебагатороківіякащирокохалайого.Післязустрічізнеюугротівінзаписавущоденнику:«Серцемоєболісностислося,якпісляпершоїрозлуки.О,якязрадівцьомупочуттю!».йомупотрібнаблизькалюдина.ЛишезВіроювінмігбутисамимсобою,неграти«комедії»,аджеВіра—єдинажінка,яказрозумілаПечоріназйого«мізернимислабкостями,дурнимипристрастями».
ЛК.Усі,хтознавМ.Врубелязажиття,хтописавпройоготворчість, бачили глибокий зв’язок художника з творчістю видатного російського поетаМ.ю. Лермонтова. Лер
монтовбувулюбленимпоетомВрубелявсежиття.Вінзнавбагатойого віршів напам’ять, читав їх друзям і близьким. Подібно доЛермонтова,Врубельрановідчувсвоюобраність,мріявпрославуйвизнання.Поетмавнахудожникаособливийвплив.
Розгляньте ілюстрації М. Врубеля до роману М. Лермонтова «Ге-рой нашого часу» — «Княжна Мері і Грушницький», «Дуель Печоріна з Грушницьким». Які епізоди зображено на ілюстраціях? Які почуття персонажів роману передав художник? Підтвердьте свою думку ци-татами.
М. Врубель. Малюнки до роману «Герой нашого часу» М. Лермонтова
178
Повість«Фаталіст»завершуєроманЛермонтова«Геройнашого часу».Прикметно,що вона є останньою і в «журналіПечоріна». Хронологічно події в цьому розділі відбуваються вже післятого,якПечорінпобувавуТамані,П’ятигорськуйКисловодську,після епізоду з белою, але перед зустріччю героя з МаксимомМаксимовичемуВладикавказі.У«Фаталісті»Печоріннамагаєтьсярозв’язатинайскладнішедляньогопитання:наскількилюдинавільнарозпоряджатисясвоєюдолею?ВідповідьнацепитаннязможепояснитиПечорінуйоговласнудушуйдолю,атакожрозкриє найважливіший момент — авторське трактування образу.Ми зрозуміємо, ким, на думку Лермонтова, є Печорін: жертвоючипереможцем.
1. Як ставиться до зумовленості долі Вулича? Печорін? ав-тор? Чиє ставлення неоднозначне й чому?
2. Навіщо Лермонтов уводить у розповідь думку про те, що Печорін відчував швидку загибель Вулича?
3. Хто з героїв шукає смерті — Вулич чи Печорін? Чому?4. Як характеризує Печоріна його бажання випробувати долю? Які ри-
си його характеру виявляються в сцені захоплення п’яного козака?5. Кого з героїв стосується назва розділу? У чому полягає її худож-
нє значення?
1. Доведіть, що глава «Фаталіст» — це філософський твір.2. Чи можна вважати кінцівку роману похмурою, безнадій-
ною? Аргументуйте свою думку.
Заключнаглава«Фаталіст»,напершийпогляд, здаєтьсязайвою, випадає із закономірного розвитку роману. Але насправдіу«Фаталісті»міститьсянайважливішадумкаоповіді,доякоїпоступововівнасавтор.Печорінпереходитьвідсамооцінкидороздумівпросвоєпокоління.
це«останнійакорд»устворенніобразуПечоріна(асамезцимпов’язаніособливостікомпозиціїроману).Геройроманурозмірковуєпро головнепитання буття, пропризначеннялюдиний віру.
ПовістьпочинаєтьсязфілософськоїсуперечкиПечоріназВуличемпроприреченістьлюдськогожиття.Вулич—прихильникфаталізму.цю суперечкуперевіряють трьомаприкладами, трьома смертельними герцями з долею: спробою Вулича вбити себепостріломускроню,щозакінчиласяневдачею;випадковимвбивствомВулича на вулиці п’янимкозаком; відважнимкидкомПечорінанакозакавбивцю.
179
Особливого значення набувають роздуми Печоріна про долюсвого покоління — про втрату віри й марні пошуки «високогопризначення».Роздум«підзорями»—вельмизначущийдлялермонтовськоїлірикисимволнебесного,прекрасного ізазвичайнедосяжного.Розмова про поколінняпереноситься уфілософськийплан,набуваєцілісностійлогікисвітогляду.
«Дзеркальнийепізод»(ізп’янимкозаком)—спробаПечорінавипробуватидолю.Важливо,що,попривсюсхожістьмети,ситуація зовсім інша: Вулич грає; Печорін,вступаючивгруздолею,допомагаєзловитизлочинця.
Проблемуфаталізмутак інерозв’язано остаточно, і міркування Печорінавідображаютьщеоднуважливурисупокоління—сумнів.
Повість «Фаталіст»має відмінне відрешти повістей значення для композиції. Тут ми не дізнаємося нічого новогопрогероя.АвторпідбиваєпідсумокміркуваньідумокПечоріна.
Завдяки такій композиції у фіналіроманупочинаютьпроступати світлімотиви. Світло пробивається, коли в повісті«Фаталіст»геройнамагаєтьсярозв’язати головнепитання—пропризначеннялюдинивжитті, долюякоївизначаєбожественнаабовласнаволя.Зрештоювчитачівзалишаєтьсявраженнядраматичностілюдськоїдолі,уякійзавждиприсутніборотьба,злетийпадіння.
Отже, філософський розділ «Фаталіст» відіграє в романіроль своєрідного епілогу. Завдяки особливій композиції романувінзакінчуєтьсянесмертюгероя,проякубулоповідомленовсерединітвору,апоказомПечорінавмоментвиходузтрагічногостанубездіяльностійприреченості.Тутупершегерой,роззброюючи п’яного козака, який вбив Вулича і є небезпечнимдля інших, чинить так для загального добра, а нещобипозбутисянудьги.Крімтого,Печорінтутнепов’язаний ізжодними«порожнімипристрастями»:темикоханняу«Фаталісті»немаєзовсім.
на перший план виведено головну проблему—можливостейлюдини,якувзятовнайзагальнішомуплані.Самецейдозволяєзакінчити на мажорній ноті, здавалося б, «сумну думу» про покоління1830хрр.
П. Боклевський. Печорін
180
Запам’ятайте! Творчість Михайла Юрійовича Лермонтова — духовного спадкоємця О. С. Пушкіна — одна з найвищих вершин російської та світової літератури. Лірика поета поруч
із ранньою творчістю Пушкіна визначила злет російського романтиз-му. Про що б не писав Лермонтов — про далеке минуле чи про ко-хання і дружбу, про пошуки сенсу буття,— його ідеї й образи завжди насичені почуттями патріотизму й волелюбності. Мотиви свободи і трагічної самотності в поезії Лєрмонтова втілено так сильно і в та-кій загостреній формі, як у жодного з російських поетів.
Усвідомте, що М. Лермонтов досліджує складний духовний світ людини. Творчість поета наскрізь пронизана глибокими почуттями. Ключові слова до його світорозуміння слід шукати
в поняттях «особистість» і «доля». Ліричний герой невід’ємний від автора.
1. Згадайте, які риси притаманні байронічному герою. Чи можна вважати Печоріна байронічним героєм?
2. Як ви вважаєте, чому Лермонтов називає Печоріна героєм свого часу? Яке значення він вкладає у слово герой? Аргументуйте свою думку.
Прізвище Печорін походить від назви річки Печори, що роз-ташована на північ від річки Онєги. Чи є щось спільне між Онєгіним та Печоріним? Складіть порівняльну характеристи-ку персонажів.
Підсумуємо знання з теми
1. Яким ви уявили ліричного героя віршів Пушкіна? Наскільки притаманні йому риси романтичного героя?
2. Визначте елементи романтизму в ліриці О. С. Пушкіна.3. Якою постає перед сучасним читачем інтимна лірика Пушкіна?4. Підготуйте відповідь на запитання: «У чому вбачає Пушкін при-
значення поета і як він обґрунтовує у віршах своє право на без-смертя»?
5. Які мотиви звучать у філософській ліриці Пушкіна? У чому по-лягає її художня своєрідність?
6. Чому критик стверджує, що кохання у Пушкіна — «це не просто почуття людини, але почуття людини-митця»?
7. У чому полягає своєрідність композиції вірша «Я пам’ятаю дивну мить…»?
8. Чи вважаєте ви, що роман О. Пушкіна «Євгеній Онєгін» — це гімн коханню?
181
9. Доберіть ключові слова для характеристики ліричного героя вір-шів М. Лермонтова. Обґрунтуйте свій вибір.
10. Як мотиви поезії, на вашу думку, пов’язані з життям М. Ю. Лер-монтова?
11. Які ознаки романтизму наявні у прочитаних вами поезіях М. Ю. Лермонтова? Що пов’язує лермонтовські вірші з творчістю Дж. Н. Ґ. Байрона?
12. Наскільки романтизм вплинув на поезію Лермонтова? Аргумен-туйте свою відповідь.
Проаналізуйте!
1. Чим, на вашу думку, відрізняється ліричний герой поезій М. Лермонтова від ліричного героя віршів О. Пушкіна? Що в них спільного?
2. Останнім часом дедалі частіше згадують крилату фразу, сказану 1859 р. Аполлоном Григор’євим, одним з провідних літературних критиків XIX ст.: «Пушкін — наше все: Пушкін — представник усього нашого душевного, особливого, такого, що залишається нашим душевним, особливим після всіх зіткнень з чужим, з ін-шим світом…» Що це означає — «все»? Спробуйте відповісти на це питання.
Створіть!
Уявіть, що ви — письменник-реаліст. Вам необхідно ство-рити невеличкий реалістичний твір-оповідання, пам’ятаючи про його ознаки: зображення типових характерів за типових
обставин, увага до проблем взаємодії людини й середовища, пере-несення уваги на соціальну сферу. Оберіть найважливішу, на вашу думку, тему сучасності. Анонсуйте власний твір.
Літературний ринг
1. Ознайомтеся з різними думками щодо особистості М. Ю. Лер-монтова. Наскільки згодні ви із твердженням, що критичний погляд на поета — погляд зазвичай необ’єктивний?
ЛітературознавецьІ.Л.Андроніков,щоґрунтовновивчавтворчістьМ.Лермонтова,зазначав:«Щоразу,яквимовляєшім’яЛермонтова,думаєш,щоцеодинізнайгеніальнішихлюдей,якіколисьнароджувалисяназемлі»
«більшачастинасучасниківЛермонтова,навітьдехтозосіб,пов’язанихзнимспорідненістюіприязню,кажутьпропоетаякпроістотужовчну,незграбну,зіпсовануітаку,щомаєчудернацькіпримхи»
182
2. Проведіть міні-дослідження за темою «Поезія Лермонтова про особистість поета».
3. Поміркуйте, чи можна вважати бездоганним учинок головної ге-роїні «Євгенія Онєгіна» Тетяни — заміжжя без кохання?
Авторитетна думка літературознавця
Прочитайте та прокоментуйте висловлювання відомих літе-ратурознавців, спираючись на свій досвід прочитання пушкін-ських та лермонтовських творів.
«Пушкінчесний,івньомулюyдинадорівнюєпоетові»(С. Ше-вирьов, критик, поет XIX ст.).«читаючиПушкіна,можнаyчудовимчиномвиховативсобілюдину»(В. Бєлінський, кри-тик XIX ст.)
Ф.боденштедт,одинізпереyкладачівМихайлаюрійовича,зауважив,щохочатойбув«суб’єктивнимпоетом,вінумівбутиіоб’єктивним»,атому«маєтеспільнезвидатнимиписьменникамивсіхчасів,щотворінняйогоправдивовідображаютьйогочасізусімайогодобримиіпоганимирисами»
Беручи до уваги наведені свідчення, чи вважаєте ви, що поезія Пушкіна та Лермонтова актуальна сьогодні?
XIXст.—один ізнайцікавішихперіодіву історії світової літератури. його по праву зараховують до золотогофонду світовогомистецтва.Панівні естетичні принципи
встигали кілька разів трансформуватися протягом життя одного покоління. Але простежується певна закономірність, зокрема провідна роль двох літературних напрямів: романтизмуйреалізму.
О. С. Пушкін належить до тих письменників, чий творчийшлях розвивався під знаком різних художніх напрямів. РаннійПушкін—романтик,уйоготворахможнанавітьвиявитидеякийвплив сентименталізму. Водночас його вважають родоначальникомросійськогореалізму.йогороманувіршах«ЄвгенійОнєгін»названо«енциклопедієюросійськогожиття».
М. ю. Лермонтов, як і його видатний попередник, у своїй творчості поєднав романтизм і реалізм. Поезія романтичноїсамотності й протистояння світові знайшла відображення в поемах «Мцирі» й «Демон». Вершиною лермонтовського реалізмувважаютьроман«Геройнашогочасу».
183
Ваша книжкова полиця y Лірика О. С. Пушкіна / переклад з рос. ; передмова
М.Рильського.—К.:Дніпро,1969.—216с.—(Перлинисвітовоїлірики).
Лермонтов Михайло. y Вибранапоезія/перекладзрос.;післямоваВ.богуславської.—К.:Духілітера,2009.О. С. Пушкін. y Вибране.—К. :Школа,2009.—336с.—(бібліотекашкільноїкласики).
Онлайн-бібліотека y бібліотека світової літератури. Оригінали та переклади
творів.http://www.ae-lib.org.ua/Вивчення біографії та творчості О. С. Пушкіна.y http://wiki.ciit.zp.ua/
Євгеній Онєгін в перекладі українською (М. Рильський).yhttp://www.ukrlib.com/PushkinEvgeniiOnegin.htmlЛірикаЛермонтова.y http://tvori.com.ua/lirika-lermontova/нові тенденції вивченнябіографіїписьменника.y http://zarlit19.blogspot.com/2014/12/blog-post_74.htmlнотаткишколяра.y http://parta.at.ua/publ/z_rosijskoji_literaturi/lermontov_m_ju/33ПеречитуючиЛермонтова.Статтізлітератури.y http://historylib.net/perechituyuchi-lermontova/Стисла біографія Лермонтова.y http://mykniga.com.ua/biograph/korotka-biografiya-lermontova-najgolovnishe-i-korotkij-zmist-zhittya-mixajla-yurijovicha-dlya-vsix-klasiv.html
185
Подорож четверта. Реалізм — основний художній напрям у світовій літературі ХІХ століття
ЛітератураХІХст.булатіснопов’язаназісвоєюдобою.Відгукомнадуховніпотребисуспільства сталоформуванняв серединій протягом третьої третиниХІХ ст. нового великого художньоголітературного стилю, який дістав назву реалізм. Реалізм у літературі,якомупоступивсямісцемромантизм,шукаєістинуйзнаходить її, прагнучи перетворити дійсність. Один із найважливіших принципів реалістичного мистецтва— показ літературногоперсонажа в тісному зв’язку з оточенням, яке формує характерлюдини.
Покращувати звичаї свого часу — осьмета, якої повинен прагнути кожен письменник,якщовіннехочебутитількизвеселителемпубліки.
О. де Бальзак
СвоїхкласичнихформреалізмнабуваєуФранціїв1830тірр.,згодом поширюючися також іншими країнами. на формування реалістичного світогляду мали вплив філософія позитивізму,розвитокприродничих і суспільнихнаук.ОсобливоюприкметоюXIX ст. є поява нового розуміння сутності й функції мистецтва,новогобаченнялюдини,щозумовилотворенняоновленоїхудожньоїсистеми,новерозумінняправдидійсностійправдихудожньої.цей період характеризується стильовим розмаїттям, коли в мистецтвіспівіснувалиромантизм,реалізм,модернізм.
Розширюємо світогляд
Позитивізм (латин. positivus — позитивний) — напрямфілософії,уякомуєдинимджереломзнаньуважаютьконкретнінауки.ВиникуФранціїу1830тірр.йогофундато
ромбувфранцузькийфілософ і соціологО.Конт.Позитивістиневизнавалиабстрактнихтеоретичнихміркувань,що,наїхнюдумку,недаютьсправжньоїкартинижиття.Своєюфілософієювониоголосиликонкретнінауки,якіспиралисянадосвідлюдини.
186
ТЛ. Реалізм (метод) — художній метод, основою якогоє принцип життєвої правди у змалюванні соціального се
редовища,побуту,суспільнихвідносиніобумовленихнимитипівлюдськиххарактерів.
Реалізм ХІХ ст. (напрям)— літературний напрям, у якомулюдину розглядають в її зв’язках із соціальним середовищем.Сформувавсяв1820хрр.певноюміроюякзапереченняхудожніхпринципів романтизму. Іноді реалізмХІХ ст. називаютькласич-ним реалізмомабокритичним реалізмом.
Течії реалізму
Умови, обставини дійсності,
що зображеноКонфлікт
Герой і прийоми його зображення
ДобаВідродження(XVIст.)
царствоприроди,суспільство,близькедодемократичного
Міжгуманістичнимтасередньовічнимиідеалами
Показгармоніїбагатствадушійкраситілатарозуму
ДобаПросвітництва(XVIIIст.)
Природніобставини,умовноправдоподібніситуації.Людинарозумна,практична
Міжрозумнимтастихійним,негативнимулюдинійсуспільстві
Показсамоцінностілюдини,їїпоетизація,піднесеннясилирозуму;критиканерозумнихдійусатиричнихобразах
Критичнийреалізм(XIXст.)
Типовіумови,типовіобставини
Міжособистістютасуспільниминегативнимиявищами,суперечностями
Типовийпредставникпевногосуспільногопрошарку,поведінкаякогозумовленасоціальнимиобставинами;психологізація,сатиричнізасоби
Соціалістичнийреалізм(ХХст.)
Дійсністьізпозиційпартійногокерівництва
Міжкапіталістичнимитасоціалістичнимиідеями
Ідеалізованалюдинасоціалістичногосуспільства;борець,будівникновогосуспільства;ідеалізація,контрастність
Письменникиреалісти вивчали матеріальні мотиви людськоїповедінки, приватне життя окремих людей і намагалися зображуватижиттяоб’єктивно,неупереджено,показуючиякпозитивні,такінегативнійогориси.Томувїхніхтворахчастопорушено«низькі», «брудні» теми — гроші, злочини, аморальні вчинки.Одним із найважливіших принципів реалістичного мистецтває показ літературного героя в тісному зв’язку з оточенням, яке
187
впливає на формування його характеру.Ретельноаналізуючидійсність,різніваріанти соціальної поведінки, митціреалістистворювалитипи—узагальнені образи людей, характерні для певноїгрупи суспільства чи соціальної групи,—своєріднийаналогвидівіпідвидівубіології.
Реалізмрозвивавсяврізних стилях,одним із яких наприкінці XIX ст. ставнатуралізм (засновник—Е.Золя).натуралістивважали,щовитвірмистецтваповинен бути справжнім«людськимдокументом» — вичерпним описом тогочиіншогосуспільногоявища.Доляперсонажів, їхня психологія залежать відспадковості (життєвий шлях, характергероя обумовлені його генами, спадковістю), середовища (персонаж є витвором середовища, у якомуформувався) та історичного часу. натуралісти зняли заборонуз багатьох тем, які доти не можна було описувати в літературі.
Ще в 1850ті рр. у Великій британії та Франції поширився есте тизм («парнасці» Д. Ґ. Россетті, Д. Рьоскін, В. Пейтерта ін.). Письменникиестети проголосили красу головною цінністю, писали лише про вишукане, досконале, прекрасне й навітьвважали,щокрасаєвищоюзамораль (найяскравішийпредставник—ОскарВайльд).
У1870–1880ті рр. в деякихкраїнахнабувпоширеннянеоро-мантизм.Зновпопулярнимисталиобразисильноїсамотньоїособистості,атакожтемиекзотичнихкраїн,пригод,таємниць(найяскравішіпредставники—Р.Л.Стівенсон,Р.Кіплінґ,Е.Ростанта ін.). Автори неоромантичних творів багато чого взяли від реалізму(зокрема,психологічнийаналізузв’язкузнавколишньоюдійсністю).
Реалізм робить головним предметом свого зображення сучасність,заперечуєміфи,звертаєтьсядосоціальноїприродиконфліктів, змальовує «маленьку людину», життєподібного героя. Моваромантизмупоетична,мовареалізмунаближенадорозмовної,побутової,використовуєдіалектизмийжаргонізми.
Однаку творчості визначнихреалістівці два великінапрямичастоневиключаютьодинодного,агармонійноспівіснують.бальзаквикористовуєромантичнуфантастикув«Шаґреневійшкірі».
Обкладинка книги Р. Л. Стівенсона «Острів скарбів»
188
Стендаль зображає характерні для романтизму виняткові характери й пристрасті («червоне ічорне»,«Пармськиймонастир»). новели Меріме поєднуютьдійсність із фантастикою, містикою,зображають екзотику Півдня, сповнені фольклорних мотивів. Елементи романтизму можна спостерігати такожутворахч.Діккенса іГ.Гейне,Ґ.Флобера і Ф. Достоєвського, Т. Шевченкаі б. Пруса,Ш. де Костера і І. Франка.«Кожний великий реаліст — посвоємуромантик,— зауважує літературознавець Г. Померанц.— Письменники, якіналежать до класичного реалізму, невідкидають, а продовжують романтичнітрадиції…»
Письменникиреалісти намагаються не просто «сфотографувати»явище,атворчоосмислитийого,датисвоюоцінку.Реалізміде далі від простої фіксації фактів. Реалістична література, засловамиІ.Франка,нелише«громадитьйописуєфактищоденногожиття»,ай«заодноаналізуєїхіробитьізнихвисновки».
1. У якому столітті реалізм став основним художнім напрямом?2. Якими є його ідейні засади та філософська основа?3. Назвіть найвидатніших представників реалізму та знакових
героїв.4. Чому ознаки реалізму були присутні в літературі від найдавні-
ших часів і наявні нині?5. Назвіть течії реалізму та коротко їх схарактеризуйте.6. На основі поданих цитат визначте ознаки реалізму:
«Митціреалісти,—зазначаввидатнийнімецькийдраматургyбертольт брехт,— наголошують на суттєвому, «земному»,типовомууглибокомурозумінні»;«якщописатизнатуриоднуякусьлюдину,тоцевийдезоyвсімнетипово—вийдедещопоодиноке,винятковейнецікаве,—зазначавЛевТолстой.—Аслідсамеузятивкогосьйого головне, характерні риси й доповнити характернимирисамиіншихлюдей,якихспостерігав».
7. Б. Брехт наголошував, що «митці-реалісти відображають супе-речність у людях та їхніх взаєминах і відображають умови, за яких такі суперечності розвиваються».
Обкладинка книги Р. Кіплінґа «Як і чому? Казки, що відповідають
на безліч запитань»
189
Запам’ятайте! Реалізм різною мірою існував і в античності, і в Середньовіччі, і у Відродженні, ознаки реалізму знаходять у всіх напрямах: у Просвітництві, романтизмі, модернізмі,
пост модернізмі. У сучасній художній літературі поширився неоре-алізм, магічний реалізм тощо, переробивши ознаки напряму відпо-відно до своїх завдань.
Усвідомте, що митці-реалісти чи не найближче підійшли до реальної людини, перейнялися її проблемами, переживан-
нями, мріями й намагалися віднайти шляхи до покращення життя; активно утверджували у своїх творах загальнолюдські цінності.
Проаналізуйте й знайдіть логічні зв’язки між двома стовпчи-ками таблиць та зробіть висновки.
Суспільні, історичні, наукові події XIX ст.
Реалізм як один із основних творчих методів XIX ст. і його ознаки
наполеонівськівійyни;громадянськавійнаyвСША;об’єднаннянімечyчини;розвитоккапіталізyму;жорстокаринковаyборотьба;соціальнодемокраyтичнірухи;великівідкриттяyвприродознавстві—еволюційнатеоріяДарвіна,законзбереженняіперетворенняенергії;розвитокнауковоyтехнічногопрогресу:автомобілі,електрикатощо
Зв’язокіздійсністю,аналітизм,типовістьyобразівіситуацій,розкриттявпливусоціальногосередовищаналюдину,критичнийпафос,дослідженняжиттясуспільства,психологізм(ототожненняпсихікиісвідомості,недооцінюванняпозасвідомихпроцесів);зображеннятиповиххарактерівутиповихyобставинах;викривальнийпафос;yрозмаїттяхудожніхформ;yпізнавальнеспрямування(зв’язокізнауками);yоб’єктивність,достовірністьвідображенyня(змалюванняжиття«уформахсамогожиття»);конфліктність(драматизація)яксюжетноyкомпозиційнийспосібформуванняхудожньоїправди;головнапроблема—взаєминилюдиниyйсуспільства;провідніжанриреалізму:роман,повість,yфізіологічнийнарис(превалюванняепічних,прозовихжанрів,послабленняліричногоначала)
1. Створіть «портрет» епохи реалізму ХІХ ст.2. Підготуйте культурологічний проект «Живопис, музика та
інші види мистецтва за доби реалізму».
191
Оноре де Бальзак — найвеличніший французький романіст
першої половини XIX століття
бальзака вивчали і досліджуватимутьу майбутньому, як вивчають і досліджуютьсвіт,томущовінієцілийсвіт.
Андре Моруа
Передвами—портретфранцузькогописьменникаО.дебальзака.ОсьякйогоописуєфранцузькийпоетАльфонсдеЛамартін:«чоловікміцноїстатури…жвавеобличчя,відякогонеможнавідірватиочей,васзаворожувалойполонило.Волоссярозсипалосянад лобом крупними хвилястими пасмами, пронизливий поглядчорних очей пом’якшувався доброзичливістю; ці очі дивилисяна вас довірливо й дружньо; щоки були крупні, рум’яні, коліробличчя яскравий; ніс добре виліплений, хоча трішки задовгий;голова,частонахиленанабік, гордовитоздіймалася,коливін говорив.Охопленийнатхненням,<…>дитячавеселість—такийхарактернийвиразцьогообличчя».
наскількиспогляданняпортретаможевідкритинам,щожзалюдинапереднами,яку і сучасники, імайбутніпоколінняназиваютьПрометеєм,порівнюютьізнаполеоном?
Уявіть велику художню книжку на 200–500 сторінок. якшвидковиїїможетепрочитати?Апереписативідруки?якбивиохарактеризувалитулюдину,яканепростопереписувала,астворювала роман чиповість кожні дватримісяці протягомкількохроків?Усеце—проневтомногобальзака.
«бальзаквизначний!йогохарактери—витвіррозумуВсесвіту!»—сказавпроньоговидатнийросійськийписьменникФ.Достоєвський. Творчість Оноре де бальзака витримала перевіркучасом. Про це свідчать наклади видань та численні екранізаціїйого творів. Проте життя самого письменника виявляється неменшзахопливиміповчальним,аніжйоготвори.КнигоюАндреМоруа «Прометей, або життя бальзака» зачитувалося не однепокоління.
Основні віхи творчості та особливості світогляду Оноре де Бальзака
Майбутній письменник народився 20 травня 1799 рокуум.Туруродинічиновникавійськовоговідомства.
192
Практичний, енергійний батько Оноре Франсуа бальзак бувлюдиною відомою— секретаремКоролівського суду.Під час революції1792р.йогообралиголовоюсекціїПравлюдини,членомВеликоїрадикомунимістаПарижа,вінставвласникомюридичної контори. Своє дідове селянське прізвище бальса батько змінивнааристократичнебальзак.Окреміфактийогобіографіїсинвикористав у творі «батько Ґоріо». Саме від батька письменникуспадкувавжиттєлюбство,підприємливість,вірувуспіх.
його дитинство і юність минули поза рідною домівкою: спочатку в селі в годувальниці, потім у різних закритих пансіонахішколах,прояківньогозалишилисянайсумнішіспогади.Родинупам’ятавмало, батьковіна тойчас виповнилосявже53роки.Мати бальзака АннаЛаура — жінка розумна, добре вихована,аледуженервова,вразливайпримхлива(буламолодшоюзачоловіканатридесяткироків), з головоюпоринулаувиркоханнятааристократичногожиття.
навчавсяОнореуВандомськомуколеджівПарижі,потімуТурі,уліцеїКарлаВеликого.Дитинідовелосятерпітинецікавенавчання,суворудисципліну,постійнийтискізбокуматерічерезнеуспішність,браккишеньковихгрошейіглузуваннязцьогоприводуоднолітків.Усе це гостро ранило самолюбство, змушувало йогошукати слави,успіхуталюбові.Єдиноюрозрадоююнакабулочитання.
Усупереч суворим правилам, юний бальзак примудрявся діставатикнижкитауважновивчативільнодумнітворипросвітителівXVIIIст.йантичнихфілософів.
Коли хлопцеві виповнилося п’ятнадцять і сім’я переїхала доПарижа,крімнавчанняуприватнихшколах,вінвідвідувавлекціївСорбонні,кудизгодомулаштувавсянафакультетправа.Алестудентське життя, яке здавалася йому спочатку прекрасним,було поєднане з роботою в конторімесьєМервіля, томущо батьки заповзялися зробити зньогоуспішногоюриста.Зламані долі,несправедливість, людські вади в хитромудрому переплетінні—чого він тільки не надивився в цій адвокатській конторі! ЗгодомнеабиякийжиттєвийдосвідбудевтіленовяскравомуобразіДервілязповісті«Ґобсек».
бальзака зовсім не приваблювала юридична кар’єра, і він,отримавшидипломбакалавра, сказав батькам,щохоче статилітератором.Після тривалих суперечок і сварок батькинадали синовідворічнийвипробувальнийтермінізмінімальноюматеріальноюпідтримкою.
Енергійний двадцятидворічний юнак був сповнений багатимитворчимизадумамиіпланами.Алепотрібнозароблятисобіна
193
життя.Випадокзвівйогозпідприємливим Оґюстом Лепуатвеном, через якоговін ледь не став ремісником у літературі.Оґюстзароблявнатому,щопродававкниговидавцям романи, написані нашвидкуруч «літературними ремісниками»(цебулимодніроманижахів).бальзак, який підписувався псевдонімомОрас де Сент Обрен, радів, що за своюроботуотримуєгонорари,інаївномріявпрозбагаченнятаславу.
будьяка, навіть найбільш ризикована комерційна угода, яка могла датишвидкий прибуток, захоплювала йогой штовхала на сміливі кроки. бальзак був повністю упевненийвуспіхуйпереконувавутомусвоїхкредиторів.Але,колимареворозсіялосяівсіпроектиодинзаоднимзазналикраху,вінопинивсясамнасамізборгамивсорокп’ятьтисячфранків.
Тількивтридцятьроківдоньогоприходитьсправжнійуспіх,колибулоопублікованойогоісторичнийроман«Шуани,абобретань1799року».
А який бум спричинив 1831 року філософський роман «Шаґренева шкіра»! Книжку розкупили миттєво, а читачі, яким непощастило її придбати, записувалися в чергу в читальних залах.Водночас письменник відчув, що таке людська заздрість — учорашні «друзі» нашпальтах газет та часописів просто знущалисяз нього. Утім, вони не змогли зіпсувати його насолоду життям.бальзакставбагатимімігжитидлявласногозадоволення:вишуканийодяг,прекраснежитло,обідивресторанах,відвідуваннясалонів,спілкуваннязВікторомГюґо,жоржСанд,ГенріхомГейне…
Протевінневмівзаощаджувати,томуйоговитратинезабаромутричіперевищилиприбутки.
Митець отримував велику читацьку пошту. якось із далекоїУкраїниприйшовлиствідтаємничої«Іноземки».Вонааналізувалароман «Шаґреневашкіра» як справжній літературний критик. їїроздумизацікавилиписьменника,почалосялистування,щотривалокількароків.ІноземкоювиявиласьбагатапольськааристократкаЕвелінаГанська,щожиланеподалікбердичеваумаєткуВерхівня.їїчоловікбуввеликимземлевласником,дужешляхетним,алехворобливимінабагатостаршимзанеї,томуЕвеліна,вочевидь,родинногощастятакінезазнала.бальзакупершезустрівсязнеюзакордоном,аколивонасталавдовою,приїздивдоВерхівні,Києва,
Х. Зовґен. Портрет Евеліни Ганської
194
Петербурга.неодразу,алевсежтаки Ганська погодилася статидружиноюбальзака,хочаписьменник був уже тяжко хворимі мав величезні борги, з якимиЕвеліні довелося розрахуватисязісвоїхстатків.
Твори бальзака друкуютьодин за одним, і в письменника виникає задум об’єднати їху грандіозну епопею «Людськакомедія» (як «божественна комедія»Данте).
«Привiтайтемене.Аджещойноз’ясувалося,щоя—генiй»,—жартомасказавбальзаксвоїймолодшійсестріЛоріСюрвiльтаїїчоловіковіщенапочаткуроботинадепопеєю,алетiсловавиявилисьпророчими.
УС.незабутнівраженняпривізписьменникзУкраїни,якувін відвідував двічі. Прекрасний Київ, мальовничі села,родючі ниви, веселі селяни. «Всюди я бачив групи селян
іселянок,якійшлинароботуабоповерталисядодомудужевесело,безтурботноймайжезавждизпіснями»,—писаввін.
«Колиявиїхавзамiсто,топобачивхлiбнеполе.це—пустеля,царствохлiба.Усе,щоябачивдосi,нiчогоневарте,—будинокЕвелiни Ганської схожий на Лувр або грецький храм, позолоченийвечірнімсонцем,якевисочілонаддолиною…чудово!»
це надихнуло бальзака написати роман «Селяни» та «ЛистпроКиїв».
Переклади творів бальзака українською мовою з’являютьсявостаннійтретиніXIXст.1884рокууЛьвовівийшовдрукомроман «батько Ґоріо» як літературний додаток до журналу «Діло».Широкевходженняписьменникавукраїнськукультурупочинаєтьсяу1920–1930хрр.,коли з’являютьсяв українськихперекладахосновнійоготвори.цейпроцестривавівповоєнніроки.Переклади українськоюмовою, які сталикласичними, здійснили І. Сидоренко,Є.Дроб’язко,В.Підмогильний,М.Рудницькийтаін.
З 1989 р. триває видання 10 томівбальзака українськоюмовою, у підготовці якого взяли участь перекладачі В. Шовкун,Д.Паламарчук, І. Сидоренко, Т.Воронович тощо.До цього часувиданопершихп’ятьтомів.
У квітні 1959 р. у приміщенні Верхівнянського сільськогосподарськоготехнікуму(с.Верхівня)буловідкритокімнатумузей
Костел святої Варвари в Бердичеві, у якому вінчалися
(1850) Оноре де Бальзак і Евеліна Ганська. Сучасне фото
195
Оноре де бальзака, а 1999 р.тут засновано житомирськийлітературномеморіальний музейОноредебальзака.
Щороку в день народженняОноре де бальзака — 20 травня—уВерхівніпроводятьМіжнародне літературномистецькесвято«ВеснаПрометея».
ЛК.Прозначнупопулярність Оноре де бальзаката його повісті «Ґобсек»
свідчать, зокрема, кілька екранізацій: «Ґобсек» (СРСР, 1937, режисер К. Еггерт), «ПомилкаОноредебальзака» (СРСР,1968,режисерТ.Левчук),«бальзак»(Франція—Італія—німеччина,1999,режисерж.Дайан).
1. Які події в житті Бальзака вплинули на формування його світогляду?
2. Як ви вважаєте, сприяло чи шкодило розвитку особистості Баль-зака його важке життя без батьківської ласки в дитинстві й під-літковому віці? Чому?
3. Які найяскравіші риси характеру проявляються в Бальзака в юно-сті? Які періоди можна виокремити у творчості митця?
4. Назвіть «сходинки» таланту Бальзака.5. Що саме спонукало Оноре де Бальзака до створення «Людської
комедії»?6. Чим для Бальзака стала зустріч з Евеліною Ганською? Яке вра-
ження на нього справило знайомство з Україною?7. Про що свідчить популярність письменника та його творів у кіне-
матографі?8. У народі кажуть, що людина живе лише в ті моменти, які на-
завжди залишаються в пам’яті. Які моменти життя та творчості О. де Бальзака ви запам’ятали?
1. Чому Андре Моруа назвав свій твір про письменника «Про-метей, або Життя Бальзака»? Чи можна назвати Бальзака генієм, Прометеєм?
2. Бальзак — людина, яка сама себе створила. Його життєвий шлях — це відповідь на запитання, як стати особистістю. Спро-буйте й ви дати відповідь: «Як стати особистістю?».
Стіл у маєтку Ганських, за яким працював Бальзак
упродовж 1847–1850 рр.
196
3. Проаналізуйте висловлювання Бальзака й визначте, як вони його характеризують.
чесналюдина—всімворог.yКлючемдовсякоїнаукиєзнакзапитання.yУспіх однієї відважної людини завжди спонукає до завзятyтяймужностіцілепокоління.Визнавшисвоюслабкість,людинастаєсильнішою.yЗаздрiсть — найнерозумніша з усiх вад, адже вона не даєyнiчого.Щобдосягтимети,потрібнонасампередіти.yТой,хтошукаємільйони,доситьрідко їх знаходить,протеyтой,хтоїхнешукає,—незнаходитьніколи!
Запам’ятайте! Біографія Бальзака варта роману. У житті письменника є багато гідного наслідування: пристрасть до
читання книг, надзвичайна працьовитість, уміння спостерігати за життям, аналізувати, робити висновки.
Усвідомте, що Бальзак своїми творами прагнув показати лю-дям їх самих, сприяти покращенню їхніх характерів, як кри-тикуючи, так і наводячи позитивні приклади. Завдяки типіза-
ції та змалюванню найширших верств — і за соціальним станом, і за професіями, різних типів характерів кожен міг упізнати в героях себе, своїх близьких та знайомих і зробити висовки.
Створіть психологічний портрет письменника та портрет його коханої Евеліни Ганської.
Творчість Оноре де БальзакаВікторГюґо, іншийвидатнийфранцузькийписьменник, ска
заву словіпошанидобальзака:«Усійоготвористановлятьєдинукнигу,повнужиття,яскраву,глибоку,дерухаєтьсятадієусянашасучаснацивілізація,втіленавобразахдоситьреальних,алеовіянасум’яттямтажахом.чудовакнига,якуїїавторназвавкомедієютамігбиназвати історією,книга,уякійпоєднуютьсявсіформи і всі стилі».це—цілісний задумписьменника, якийхотівусебічнозмалюватижиттяфранцузькогосуспільства, закономірності й тенденції його розвитку, головні рушійні сили.Творипоєднаноспільнимиперсонажами,а їхвепопеїпонаддвітисячі.Ікоженмаєсвоїбіографію,вдачу,долю.Одинізпровіднихгероївциклу—Растіньяк,бідниймолодийпровінціал,студент,якийпоступовопозбуваєтьсяілюзійпроможливістьчесногожиття,зумів
197
увійтидовищогопаризькогосвіту,одружитисяздочкоюмільйонера і стати міністром та перомФранції. Він є головним героєму романі «батькоҐоріо», другорядним—у«Шаґреневійшкірі»;з’являється або про нього згадано у романах «Втрачені ілюзії»,«Кузинабетта»,«банкірськийдімнусінґена»,«Розкошітазлидні куртизанок», «Комедіанти без відома про це», «Депутат відАрсі». Колишній каторжанин Вотрен діє в романах «батько Ґоріо», «Розкоші та злидні куртизанок»,драмі «Вотрен». Про загибель Люсьєнаде Рюбампре, головного героя «Втрачених ілюзій», ми дізнаємось з роману«Розкошітазлиднікуртизанок».
Вепопеїбальзакапостаютьдетальнікартинижиттяпровінціїтастолиці,усіпрошаркинаселення:відселян,дрібнихбуржуа та службовців, лікарів, адвокатів до вищої аристократії, міністрів тавсевладних банкірів. «Людська комедія»— унікальне явище в історії європейськоїцивілізації задві тисячіроків.Вражає, що створила її одна людинапротягом20років.
Ш. бодлер про свого сучасника відгукувався так: «Мене часом дивувало,щобальзакапрославлялипереважно зайого спостережливість; а мені завждиздавалося, що він фантазер, і фантазержагучий. Усі його герої наділені гарячою життєвою силою…» Художнiй свiттворiв бальзака, як i художнiй свiткожного великого майстра, гармонiйнопоєднуєрiзноманiтніелементи.найяскравiшимприкладомтакогосплавуєтакзванабальзакiвськапристрасть. їїознакамиєхарактер з надмірностями, могутня сила, яка знищує, зрештою, їїносiя.
«чи це скнарiсть Ґранде, чи це розпуста барона юло, чи цегурманство i нездоланні схильностi кузена Понса, чи це кохання Анрiєтти де Мордюс або батькiвська любов Ґоріо — бальзакнеодмiнно показує, як почуття, що охоплює цих людей, розростається,неначежахливахвороба,iзрештоюберегорунадiншимипочуттями»(Андре Моруа).цяпристрастьгероївєпружиною,якарухаєвесьсюжеттворiвбальзака.
Поховання Оноре де Бальзака на цвинтарі
Пер-Лашез у Парижі
200
Оноре де Бальзак «Людська комедія»: історія написання, художня структура, тематика й проблематика, образи
Мiйтрудмаєсвоюгеографiю,своюсiм’ю,своїкраєвиди,iнтер’єри,дiйовихосiб,факти,своєдворянствоiбуржуазiю,своїхремiсникiвiселян,полiтикiвiдендi,своюармiю,однимсловом—увесьсвiт.
О. де Бальзак
1. Схарактеризуйте шлях Бальзака до створення «Людської коме-дії». Які етапи довелося подолати митцю?
2. У чому він дотримувався традицій попередніх історико-літера-тур них епох, у чому виявилася його самобутність?
неможливоназвати всі теми творівОноре дебальзака.Авторчасто звертається, здавалося б, до антихудожніх, неестетичнихтем:збагаченняйбанкрутствоторговця, історіязанепадумаєтку,спекуляція земельними наділами, фінансові афери, боротьба навколозаповіту.Уроманахсамеці головніподії і визначаютьстосункибатьківтадітей,дружинтачоловіків,коханцівтакоханок.
Длятогощобнадатицілісностівсійспоруді«Людськоїкомедії»,бальзаквикористовуєрізніприйоми,аленайважливіший—«перехідніперсонажі»:тісамігероїфункціонуютьурізнихроманахіповістяхтоякголовні,тоякдругорядні.
Спостереження за життям та їхнійаналіз змусили письменника зробитипевні висновки про деградацію людинивбуржуазномусуспільстві.Протевіннеабсолютизувавупливсередовища,апідводив героядо самостійноговибору свогожиттєвогошляху.
1. У чому полягав задум О. де Баль-зака, коли він створював «Люд-ську комедію»?
2. Розкажіть про художню структуру «Люд-ської комедії» та поясніть, чому автор у назві використав слово комедія.
3. Що пов’язує героїв «Людської комедії»?4. Які висновки робить письменник, спо-
стерігаючи за людиною в буржуазному суспільстві?
Ілюстрація О. Дом’є. Вотрен. Один з основних
персонажів «Людської комедії» О. де Бальзака
201
Повість «Ґобсек» у структурі «Людської комедії»Повість«Ґобсек»—цеодинізпершихтворів,якібальзаксві
домовбачавчастиноюепопеї«Людськакомедія».Порушеніутворі проблеми були актуальними й настільки непокоїли бальзака,що письменник не раз до них звертався та шліфував, удосконалювавхудожнійтекст.Спочаткуцебувнариспролихваря.Потімвін увів його до повісті «небезпека розпусти», де в центрі увагиперебувалародинадеРесто.
Упершомуваріантіповістібулирозділи«Лихвар», «Адвокат», «Смерть чоловіка»,а лихвар Ґобсек був цілком позитивнимгероєм— він допоміг адвокатові Дервілю,пробачив борг бідній дівчиніФанніМальво, урятував сім’ю де Ресто від банкрутства,насамкінецьнавітьставдепутатом.
Другийваріантповісті,написанийчерез п’ять років, називався «батечко Ґоріо».Письменникунійпозбавивголовногогероябагатьохпозитивнихрис,змінивфінал, зосередивши увагу на його пристрастідозбагачення.черезкількароківбальзакназвавсвійтвірпросто«Ґобсек»,і повість увійшла до «Сцен приватногожиття»«Людськоїкомедії».
Сюжетно-композиційні особливості твору («розповідь у розповіді»)
Зажанром«Ґобсек»—соціальнопобутова, аще більшоюмірою—філософськаповість, уякійпереважають елементиреалістичного стилю. Але в ній, як і в решті творів «Людської комедії», відчутні романтичні впливи, її герой від самого початку незвичайна,амайжесимволічнапостать.Вінуособлюєсилуівладугрошейтаруйнівнийвпливбагатстваналюдськудушу.
ТЛ. Типовий образ — це художній образ, який, подаючиоб’єктивнукартинудійсностіуформісуб’єктивногосприй
няття, узагальнює характерні риси, ознаки, властиві якійсь сукупностіосіб,явищ,предметівтощо.
Повість—епічнийпрозовийтвірздебільшогозоднолінійнимсюжетом, незначною кількістю героїв та зосередженням на доліголовногогерояабоважливомуепізодізйогожиття.Заширотоюохопленняжиттєвихявищіглибиноюїхньогорозкриттявонапосідаєпроміжнемісцеміжроманомтаоповіданням.
Обкладинка до повісті О. де Бальзака «Ґобсек»
202
Повістьмаєжанровірізновиди:соціальнопсихологічна,соціальнопобутова,філософська,історична,політична,фантастична,пригодницькатощо.
Психологізм—передаванняхудожнімизасобамивнутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішнімийзовнішнімичинниками.
Художня деталь—одиніззасобівстворенняобразу,щодопомагаєуявитивтіленийхарактер,картину,предмет,дію,переживаннявїхнійсвоєрідностітанеповторності.Детальфіксуєувагучитачанатому, що письменникові здається найбільш важливим, характерним у природі, у людині або в навколишньому предметному світі.
Художня деталь психологічна — дрібне зауваження, визначення,опис,яківідображають істотнурисувхарактері,поведінці,вчинкахгероя.
Художні деталі різних видів— характерна ознака бальзаківського реалізму. Так, письменник називає свого героя «людинавексель»,«людинаавтомат»,«удавненаситний»,«фантастичнапостать,уособленнявладизолота».Винесеневназвуповістіпрізвищеголовногогероя—Ґобсек—уперекладіозначає«живоглот».
«якщо персонаж вигаданий, мистецтво романіста полягаєвправдивостівсіхдеталей»,—писавсамбальзак.
Інтер’єр—описухудожньомутворіархітектурнойхудожньооздобленоївнутрішньоїчастиниприміщення.
Повість бальзака «Ґобсек» має оригінальну композицію —«розповідь у розповіді». Спочатку подано присвяту. Автор звертається до свого товариша по Вандомському коледжу — баронабаршадеПоноен,згадуючиїхнєспільнезахопленнялітературоюйнаголошуючи,щотількивонине зрадилисвоємупокликанню.Вочевидь, письменниквикориставякісьфакти, імена з біографіїбаронайцимпідкресливреалістичнуосновусвоготвору.напершійсторінцівіннавітьзазначаєроки,коливідбуваєтьсядія.
якось у салоні віконтеси де Ґранльє засиділися два гості,щоне належали до її родини. Один із них, красивиймолодий чоловік, незабаром відкланявся. Віконтеса зробила зауваження своїйдочціКаміллі,щотаприділяєнадтобагатоувагимолодомуграфуде Ресто, а це неприпустимо, адже він неможе бути її обранцемчерезпоганурепутаціюсвоєїматері.
Адвокат Дервіль, який свого часу зробив велику послугу родинідеҐранльє,повернувшиїхніконфіскованіпідчасреволюціїмаєтки,імавїїприхильність,помітиврозбіжностівпоглядахматерійдочки івирішиврозповісти історіюпролихварятародину
203
деРесто,з’ясувавшиперспективимолодогографанамайбутнє.
Дервіль знімав квартиру поряд ізоднимдоволі дивнимчоловіком—лихварем Ґобсеком. Вік його складно буловизначити, як і те, багатим він був чибідним.Сім’їтаблизькихродичівнемав.Обличчя,щонібибуловилитеізбронзи,невиражалоніякихемоцій.Ґобсекекономивнавсьому—на їжі,наопаленні,на візникові, наприслузі.Пройогоминулетежнічогоневідомо,алебуловоно,напевно, досить складним і навіть романтичним.Дервільжив скромно, томуҐобсек його інколи запрошував до себе,івонирозмовляли.якосьстарийлихваррозповів, як він розважається, яку владумаєнадлюдьми,аджезолотоправитьсвітом. Згадав,що найкрасивішіжінкивищогосвітупідлещуються іпринижуютьсяпередним,колипотрапляютьуборговузалежністьвіднього,як,наприклад,графинядеРесто.ЗгадуєлихваріпропростудівчинуФанніМальво,щотежзаборгувала,томущовідкриласвоюсправу,алезаробляланапрожиттячесноюпрацеюшвачки.ІнколиҐобсекдозволявДервілюбутиприсутнімпідчасйогорозмовізвідвідувачами.незабаромДервільзахистивдисертаціюіставадвокатомводнійюридичнійконторі. Потім переїхав на іншу квартиру. А старий лихвар почавбезкоштовнокористуватисяйогопослугами.черездеякийчасхазяїнюридичної контори розтринькав свої статки та змушенийбуввиставитиустановунапродаж.Дервільзахотівїїкупити,алегрошей не було. Залишалося звернутися до Ґобсека. Лихвар погодився дати гроші, але під досить великі відсотки, незважаючинаїхнєприятелювання.Іщейпопросивзацещотижняпригощати його обідами. Дервіль незабаром розрахувався з Ґобсеком таодруживсязФанніМальво,якущирополюбив.ОдногоразунавечірціДервільпознайомивсязвідомимувищомусвітіграфомМаксимомдеТрай.ТойпопросивпомиритийогозҐобсеком.Лихварприйняв де Трая, але грошей не дав. Тут під’їхала каретою надзвичайно вродливажінка й запропонувала для застави фамільнідіаманти.Ґобсекпогодився,аледавзанихнабагатоменшуціну.Дервільзрозумів,уякупрірвупадаєцяжінка,графинядеРесто,через свою згубну пристрасть до молодого гульвіси. невдовзі до
Д. Штеренберг. Ілюстрація до повісті
О. де Бальзака «Ґобсек»
204
лихваряприйшовчоловікграфинійсказав,щовсезнаєпродружину та їхнюшахрайську угоду.Дервіль, присутній при цьому,роз’яснив графові деРесто його становищей повівсящодоньогочесно. Пізніше граф попросив адвоката стати повіреним у йогосправах. Графиня де Ресто непокоїлася,що чоловік позбавить їїпозашлюбних дітей спадку, томунікого до нього не пускала відтоді,яквінзахворів,іпостійношукалайогозаповіт.
Вона не посоромилася обшукати покійного, знайшла духівницюй спалила її, не знаючи,що там було згадано всіх її дітей.МаєтокперейшовдоуправлінняҐобсека,якийрозумновівгосподарство та примножував статки.Дервіль звернувся до Ґобсека ізпроханнямдопомогтимолодомуграфовідеРесто,інакшейомунебачити коханоїКамілли, але лихвар відмовив, сказавши,щощерано, хайюнак спробує свої сили й поживе за власний рахунок.
Минувчас.ОдногоразузаДервілемприйшовслужниквідҐобсекайсказав,щотойзбираєтьсяпомирати.Лихварпопросивзнайтийогодалекуродичкутарозпорядитисяспадком.Колистарогонестало,Дервільжахнувся,аджевкімнатахгнилакупапродуктів,припадалипиломрізнікоштовніречі,авкамініпідпопеломбулакупазолотихзлитків.
ВіконтесадеҐранльєпогоджуєтьсязвиборомдочки,аджемолодийграфдеРестостаєбагатим.Іїїтепернебентежитьсумнівнарепутаціяйогоматері.
У сюжеті повісті О. де бальзака «Ґобсек» наявні всі елементи — експозиція (вечір у домі віконтеси де Ґранльє), зав’язка(втручання в бесіду адвоката Дервіля), розвиток дії (розповідьДервіля про лихваря Ґобсека та його клієнтів), кульмінація (монолог Ґобсека про золото і його владу над людьми), розв’язка(смерть Ґобсека й зміна думки віконтеси про графа де Ресто якмайбутньогозятя).
Багатогранність образу Ґобсека, засоби його створенняОбраз скнари — це мандрівний образ у світовій літературі
(ШейлокуШекспіра,скнаравМольєра,скупийлицаруПушкінатаін.).
Започаткував цю традиціюМольєр. його Гарпаґон понад усебоїться втратити скриньку з грошима. Заради неї він здатен пожертвувати навіть щастям дітей. Ебінізер Скрудж із «Різдвяноїпісні у прозі» ч. Діккенса найбільше не любить Різдва, бо воновимагає багато витрат.найбільше вражає образПлюшкіна з поемиГоголя«Мертві душі».через скупість віннастількивтративлюдську подобу, що навіть Гоголь вигукує: «І до якої ницості,
205
дріб’язковості, гидоти могла зійти людина!Могла так змінитися!». До образускупогозвертавсяйукраїнськийдраматургІ.КарпенкоКарий(п’єса«Хазяїн»)таінші.
Уже в десять років мати прилаштувала жана Естера ван Ґобсека юнгоюнакорабель, і вінвідпливу голландськіволодіння в ОстІндії, де й мандрувавпротягом двадцяти років. «І зморшкина його жовтуватому чолі зберігали таємницістрашнихвипробувань,раптовихкошмарів, несподіваних подій, романтичнихневдач, безмежних утіх, перенесенийголод,розтоптанекохання,набуте,втрачене і знов набуте багатство, безлічсмертельних небезпек, коли життя, щовисілонаволосинці,рятувалирішучимиіжорстокимизаходами».
Він стає багатим,дужебагатим.Тайомунічогонедалося задарма.
Ґобсекзнайшовсвоюмету—золото,єдинудлясебеможливістьвивищитисянадлюдьми,триматиїхупокорі.Алевінвтративлюдяність,милосердя,вірувзагальнолюдськіцінності,аджедоцьогощездитинстватаюностійогопідштовхувалижиттєвіобставини.
Ґобсек—лихвар,посвяченийутаємницілюдськихстосунків.У нього в руках надійний важіль людських доль, ім’я якому—гроші. неупереджено й правдиво зображує бальзак головногогерояповісті: «Усе вжиттілихваря здавалосянастількивпорядкованим, ніби його хтось завів, наче якийсь механізм. У нього,здавалося,й емоційне було».життяйогоминало безшумно,немов «сипався цівкою пісок у старовинному пісочному годиннику».часомйогожертви обурювалися, кричали, алепотімнаставалатиша,«якбуваєнакухні,колизаріжутькачку».
Уційлюдині«живутьдвіістоти:скнараіфілософ,підлаістота і вивищена». «Але якщо я помру, залишивши малолітніх дітей,товінбудеїхнімопікуном»,—говоритьДервіль.
ОсновноюрисоюҐобсекабуласкнарість.живвінскромно,небажаючи,абихтонебудьздогадавсяпройогостатки.якосьізкишенійогожилеткивипалазолотамонета,аколиїїспробувалиповернутивласникові,Ґобсеквідмовився.Вінсказав,щотонейого,звідкивнього,людинибідної,такікошти.
Д. Штеренберг. Ілюстрація до повісті
О. де Бальзака «Ґобсек»
206
Хтось із сучасників бальзака сказав,що автора «Ґобсека» таіншихйогобезсмертнихтворівнезавадилобуважночитативусіхкомерційнихучилищах. Ізтворівбальзакаможнабагатопрощодізнатися, зокрема про закони кредиту, купівлі і продажу, проюридичну правомірність угод та ще про багато інших тонкощівведеннябізнесу.
«це була людинаавтомат, якущодня накручували»,— пишепроньогобальзак.
Отже, він розумна людина, але його пристрасть виявляєтьсясильнішоюзарозум.Влада золота,проякулихвар стільки говорив,робитьсвоєюжертвоюійогосамого.
бальзаківськийҐобсек—не зовсім типовийлихвар.його особливість полягає в тому, що він скнарафілософ. Система поглядівҐобсеканажиттяформуваласяпоступово.Вінпройшовдовгийшляхібагатопережив,першніжупевнився,що«всюдийдеборотьбаміжбагатимийбідними».«Уменепринципизмінювалисьвідповіднодообставин,доводилося змінювати їх і залежновід географічнихширот»,— зізнається Ґобсек Дервілю. через важкий життєвий досвідвіндійшовсумнихвисновків,виробивсистемупоглядів,яківженезмінювались. Важливемісце в цій системі посідає «інстинкт самозбереження»,«особистийінтерес»,азусіхземнихблагтількиодне,найогодумку,вартетого,щоблюдинайогодомагалася,—цезолото,уякому«сконцентрованівсісилилюдства».Ізолотодлянього—цепередусімвлада,воноє їїсимволом:«яволодіюсвітом,невтомлюючисебе,асвітнемаєнадімноюнайменшоївлади».ОповідьҐобсека характеризує його як аналітика і психолога, який знає життя,розуміє людську природу. Проте ставлення автора до свого героя
неоднозначне:захоплення,переданечерезсприйняття Дервіля, змінюється осудом.
Образ Ґобсека майстерно змальований. У його портреті не випадково домінують кольори благородних металів:«місячний лик», «жовтувата блідість,щонагадуєколірсрібла,зякогозлетілапозолота»,рисийогообличчя«здавалисьвідлитими з бронзи», а очі були «жовтими». Довершує портретну характеристикузгадкапроте,що,добуваючигроші, він бігав сам «по всьомуПарижунатонких,сухорлявих,якуоленя,ногах».Кожна деталь цього яскравого портретасвідчитьпрохарактергероя.
Ю. Гершкович. Ілюстрація до повісті О. де Бальзака
«Ґобсек»
207
МонологҐобсека—цегімнзолоту.Іневипадкововньомузвучатьпатетичніноти:«Уменепогляд,якуГосподабога:ячитаюв серцях…» Але водночас відчуваються і цинічні думки: «я достатньобагатий,щобкупуватисовістьлюдську…»,«Щотакежиття,якнемашина,якурухаютьгроші?».
Згадаймо висловлювання Ґобсека«Щобздійснитисвоїпримхи,мипотребуємочасу,засобівізу
силь.Такот,узолотівсецеєузародку, івоновседаєужитті».«…Переконання і мораль — порожні слова. непохитне тількиоднеєдинепочуття,якимнаділиланасприрода: “інстинкт самозбереження”,або“особистийінтерес”».Зусіхземнихблагєтількиодне,доситьнадійне,щоблюдинапрагнулайого.це—золото.Узолотівтіленовсілюдськісили.
«нещастя навчить його [графа де Ресто] знати ціну грошамі людям, чоловікам іжінкам.нехайпоплаваєпопаризькомуморю. А коли стане вправним лоцманом, ми дамо йому корабель».
«Краще самому утискувати, ніж дозволяти,щоб тебе утискувалиінші».
бальзакмайстерной глибоко розкрив образ Ґобсека, використовуючи всі художні прийоми та засоби, і зробив образ вічнимулітературі.
Літературний ринг
Ужиттігероївповісті«Ґобсек»yзолото,багатство,грошівідіграютьзначнуроль.безнихнеможутьпрожитиграфийграфинізвищогосвіту,неможевідкритисвоюконторуадвокатДервільізалагодитисвоїсправиФанніМальво.беззначнихкоштівскладноyдосягтиуспіхувсуспільствіякучасибальзака,такісьогодні.Отже,Ґобсекмаєрацію,колинадаєбагатствутакоговажливогозначення
Ґобсеквзявсобізаметустаyтидужебагатимі,ставлячиіншихлюдейвзалежністьвідсвоїхпозичок,матинаднимиповнувладу,насолоджуватисяцим.багатствозамінилойомувсе—родину,дружбу,думкапроньогогрілайоговсіромуйпрохолодномуприміщенні,заміняланормальнуїжу,візникавмісті.Помираєвінсамотнімінещасним.Отже,невсеможнапридбатизазолото,якуважавҐобсек?
А як ви оцінюєте роль багатства в житті героя твору Бальзака, у житті сучасної людини?
208
Творчий метод письменника
ТЛ. бальзака вважають засновникомкритичного реалізмуу Франції. Він розкривав зв’язок між характером людинитавпливомсоціальнихобставиннаїїжиття;показував
представників різних соціальних класів та стосунки між ними;виокремив типи людей; визначив наявність складних та суперечливиххарактерівуперсонажівтворів;аналізувавстансуспільствазагалом.
Саме він почав плідно розвивати у французькому реалізмі таківидироманів,яксоціальний,соціальнопобутовийтафілософський.
Літературознавець О. В. чичерін вбачав новаторство бальзака в тому,що цей видатний письменник закликає «іти впереді далі в розумінні людини й світу, втілювати новий досвід багатьохлюдей,щодумаютьішукають…».Письменник,яктеоретикта практик реалізму, уміло відтворював усю тогочасну ситуаціювсуспільcтві:уйогороманахтаповістях,навідмінувідпопередників,зображенонелишенегативні,айпозитивніякостілюдей,навітьцілкомпозитивнихгероїв.
ЛК. Зрозуміти неоднозначність лихваря допоможуть ілюстраціїбагатьоххудожників—М.Майофіса,В.Тарасова,Р.Синельникова,Д.Штеренбергатаінших,наякихзображеноҐобсека.
Д.Штеренбергстворивневеликийциклілюстраційдоповісті.цікавоюєманерахудожника.Основнимизображальнимизасобамиуньогоєлініяташтрих.Головнуувагуавторприділяєрухам,поставамгероїв,розкриваючивнутрішнійсвіт,наміри.Утім,постать Ґобсека на всіх малюнках статична, на відміну від іншихперсонажів повісті. Контрастним зображенням лихваря та осіб,щойогооточують,художникпідкреслюєпанівнеположенняҐобсека: він є центром усіх подій,що відбуваються у творі. Статичність зображення Ґобсека вказує на незмінність його принципів:жорстокість,сторожкість,відчуттясвоєївладинадлюдьми,впевненістьутому,щовінмаєправовиконуватимісіюбога.
1. Розгляньте обкладинки до повісті «Ґобсек», ілюстрації Д. Штерен-берга. Порівняйте зображення Ґобсека на обкладинках різних ви-дань. Яке з них найбільше відповідає вашим уявленням?
2. Як ви вважаєте, яка з обкладинок найкраще відображає внутріш-ній світ героя?
3. Чи збігається графічний образ ілюстрацій Д. Штеренберга із ва-шою уявою про Ґобсека? Яке враження справила на вас зовніш-ність лихваря?
209
4. Через які деталі портрета Ґобсека розкрито його жадобу до зо-лота і влади?
1. Яким є жанр твору Бальзака «Ґобсек»?2. Назвіть ознаки реалізму у творі «Ґобсек» та елементи ро-
мантизму.3. Чому письменник так ретельно працював над цим твором?4. Знайдіть і зачитайте портрет Ґобсека. Що підкреслено в усіх порт-
ретах героя? Які кольори та відтінки використовує автор у змалю-ванні зовнішності героя?
5. Із чим порівняно зовнішність Ґобсека, манеру його поведінки?6. Як такий опис характеризує героя, показує ставлення до нього
автора?7. Як перекладають прізвище Ґобсек?8. Що відомо про дитинство та юність головного героя?9. Розкажіть про заняття Ґобсека, його фінансову діяльність.
10. Як жив старий лихвар? Із ким, крім своїх клієнтів, спілкувався?11. Якої теорії він дотримувався, що вважав найголовнішим у житті?
На вашу думку, чому?12. Чому навіть для свого приятеля Дервіля лихвар не зробив зниж-
ки під час позики? Пригадайте його власне пояснення й висло-віть свою думку щодо цього.
13. Як розважався Ґобсек? Що приносило йому справжнє задово-лення?
14. Опишіть останні хвилини життя героя. Як вони його характеризу-ють?
15. Що побачив Дервіль у кімнатах Ґобсека після його смерті?16. Яке враження справило побачене в помешканні Ґобсека на Дер-
віля, коли старого не стало?17. Як змінилася думка віконтеси де Ґранльє про молодого графа
де Ресто після розповіді адвоката? Як це характеризує тогочас-ний вищий світ?
18. Зробіть висновок щодо головного героя повісті. Назвіть негативні й позитивні, реалістичні та романтичні риси його характеру.
1. Проаналізуйте засоби характеротворення в повісті Бальза-ка «Ґобсек».
2. Чи погоджуєтесь ви з думкою, що Ґобсек не тільки лиходій, він — трагічний герой?
3. «Людська комедія» — це епопея чи цикл творів? Доведіть свою думку.
4. Поміркуйте, яку роль у розкритті образу Ґобсека відіграє образ майна, що залишилося після його смерті.
210
Запам’ятайте! Образ Ґобсека доволі суперечливий, оскіль-ки поєднує як негативні, так і позитивні риси. Надмірна при-
страсть спричиняє повний крах людської особистості, таїть небез-пеку й для інших.
Усвідомте, що прагнути гідного матеріального забезпечення потрібно, але чесними засобами, не за рахунок інших.
Створіть (складіть) узагальнений портрет бальзаківського Ґобсека і порівняйте його із сучасними ґобсеками.
1. Дервіль, слухаючи сповідь Ґобсека про його життєву філософію, про його гімн золоту, з жахом запитує в себе: «Невже усе зво-диться до грошей?» А як вважаєте ви? Чи є щось у світі таке, чого не можна купити за гроші? Чи є образ Ґобсека сучасним? Створіть ваш проект-доказ, погоджуючись із цим твердженням або спростовуючи його.
2. Проведіть дослідження й порівняйте образи творів Плавта «Скарб», В. Шекспіра «Венеціанський купець», Мольєра «Скупий», О. Пушкіна «Скупий лицар», М. Гоголя «Мертві душі» (Плюшкін), Ч. Діккенса «Різдвяна пісня в прозі», І. Карпенка-Ка ро го «Хазяїн» (Пузир), зробіть висновки.
Оноредебальзакналежитьдотихписьменників,щосимволізують свою епоху. його життя, творчість нерозривнопов’язані з історичноюдобою,уякуйому судилосяжити.
Усежиттямитцябулосповненепраці—наполегливої,напруженої.Івінсамвимірювавйоголишесвоїмитворами.
Твори Оноре де бальзака — класика французької літератури—сталивзірцемреалізмупершоїполовиниXIXст.
М. В. Гоголь — російський та український письменник, історик, фольклорист. Вплив
української культури на розвиток його творчостіякписьменник,Гогольсформувавсянаґрун
ті давньоукраїнської літератури, його творчістьувібрала родові барокові ознаки, тому гоголівськітвориблизькідоукраїнськоїбароковоїпроповіді, повчального слова і до старої інтермедії,вертепноїдрами,побутовогоанекдоту,бурлеску.
Ю. Барабаш
211
1. Які картини, книги, герої постають у вашій уяві, коли ви чуєте ім’я письменника?
2. Що ви знаєте про М. В. Гоголя із уроків зарубіжної літератури 6-го класу?
3. Які твори Гоголя ви вивчали? Яких героїв запам’ятали?4. Чому до сьогодні М. Гоголя називають одним із найзагадковіших
письменників, а в місцях, які пов’язані із його життям, пліткують про якісь містичні історії, що часто там трапляються?
Життєвий і творчий шлях Миколи Гоголя. Петербурзький етап життя і творчості письменникаМиколаГогольпроживскладнейводночасдивовижнежиття.Майбутнійписьменникнародився1квітня (20березняза ста
рим стилем) 1809 року вмістечкуВеликі СорочинціПолтавськоїгубернії. Миколою його назвали на честь чудотворної ікони Святого Миколая. Згідно із сімейними переказами, Гоголі були нащадками відомого козака Остапа Гоголя, гетьмана Правобережної України наприкінціXVII століття. батькиМиколи походилизі старовинного дворянського роду. Дід,Опанас Дем’янович, закінчив Київськудуховну академію, знав шість мов, бабуся Тетяна Семенівна гарно малювала.батько, Василь Опанасович, був освіченоюлюдиною,любивтеатр,писавп’єси.
ОдинрікхлопецьнавчавсявПолтавському повітовому училищі, потім сімроків — у ніжинській гімназії вищихнаук. Там він захопився театром, спробувавсебеякактортарежисер.
ПершимилітературнимитворамиГоголя були вірші. Водночас юнак думавпро те, щоб «бути посправжньому корисним для людства»: «я палав незгасним прагненням зробити своєжиття потрібним для блага держави,яжадавпринестибодайнайменшукористь.Тривожилидумки,щоянезможу,щоменіперепинятьшлях,завдавшиглибокогосуму.я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати,не зробивши блага». Тодіж записав у своємущоденнику,що найстрашнішою бідою він уважає «кривосуддя» та несправедливість.
Мріючи про літературну діяльність, дев’ятнадцятирічний Гоголь поїхав до Петербурга. Щоб забезпечити себе, він пішов наслужбучиновникомДепартаментунаділів.
Гербовий значок роду Гоголів-Яновських
213
В одному із листів до матері із Петербурга Гоголь пише:«Дорога моя матінко! Ви маєтетонкий, спостережливий розум, Ви багато знаєте про звичаї ітрадиціїмалоросіян.Унаступному листі я чекаю від васопису вбрання сільського дяка,від верхнього одягу до самихчобіт».
У творчій уяві Гоголянароджувались сюжети «Вечорів нахуторі біля Диканьки» — твору, який зробив двадцятидворічногоГоголявідомим.
1835 року Гоголь влаштовується на кафедру історії у СанктПетербурзькому імператорському університеті, та невдовзі змушений остаточно полишити професорську, а отже, і педагогічнудіяльність.
Письменника опановують релігійномістичні настрої, і з метоюдушевногооновленнявінвирушаєдоПалестини.
ГогользнайомитьсязграфомО.П.Толстиміщиротоваришуєз ним, а 1848 року навіть оселяється на його запрошення в московськомуособнякуТолстихнанікітськомубульварі.
Останні роки свого життяМ. В. Гоголь тяжко хворів. Деякийчасвінживунімеччині,Італії,лікувавсятам.Алейогостражденнадуша прагнула додому, на Полтавщину.
Помер письменник у невимовній тузі.адже єство його роздирали мрії і плани,яким не судилося втілитися в життя. насхилі віку Микола Васильович ще більшсамотній,ніжколиприїхав«вражатиПетербург».Письменникнеразцитувавсловазбіблії:«Увеликіймудростібагатосмутку, і той, хто примножує свою мудрість,примножуєйсмутокусерцісвоєму».
Творчість Миколи ГоголяСвої перші літературні твори Гоголь
написав ще в роки навчання. Спочаткуйого публікації з’являлися в періодичних виданнях, часто без підпису автора.
Е. Бернштейн. Гоголівські місця Петербурга. Колишній будинок
каретника Іохима на Казанській вулиці. 1952
Обкладинка збірки М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»
214
незабаром окремими виданнями вийшли: «Ганц Кюхельгартен»(1829), «Вечори на хуторі біляДиканьки» (1831–1832), «Миргород»(1835),«Арабески»(1835),«Ревізор»(1836).
1831 року М. В. Гоголь зустрівся з Олександром Пушкіним,якийсерйозновплинувнавибірписьменникомлітературногоматеріалу. Особливо це стосувалося збірки «Вечори на хуторі біляДиканьки», написаної на фольклорній основі. 1835 року Гогольопублікував нову збірку «Миргород», куди увійшла й історичнаповість«Тарасбульба».Головнийгерой її—сильний,героїчнийперсонаж. У пізніших роботах письменник звертається здебільшогодообразівавантюристів,шахраївтаневдах.
«Петербурзькі повісті» — назва збірки повістей і циклу,об’єднанихспільниммісцемдії—СанктПетербургом1830–1840х рр. її складовими стали повісті «невський проспект», «Портрет»,«Запискибожевільного»,щоспочаткубулиу збірці«Арабески». Пізніше Гоголь пише повісті «ніс», «Шинель». Усі цітвориоб’єднановциклузібраннітворів1843р.
центральноюпроблемою в цих повістях є проблема «маленькоїлюдини».УцикліпетербурзькихповістейГогольстворюєобраз Петербурга. Столиця в його зображенні — місце жахливихконтрастів, соціальної несправедливості, моральних конфліктів,приниженняйтрагічноїбезпомічності«маленькоїлюдини»знещадно понівеченою душею,місто,що нищить благороднімрії тасподівання.
Творчу роботу М. В. Гоголю доводилося поєднувати з державною службою,наякійвінперебувавз1829до1835рр.Поступово він просувався кар’єрнимисходами, отримуючи чини й нагороди,набуваючи досвіду та зав’язуючи корисні знайомства. Він мав звання колезького асесора — чиновника 8го класуізмінивбагатомісць—відслужбиврізнихдепартаментахдовикладанняісторіїв патріотичному інституті, на кафедрізагальної історії Петербурзького університету.
1836рокувиходитьдрукомзнаменитап’єса М. В. Гоголя «Ревізор», у якій розповідаєтьсяпромолодогочиновникаХлестакова,що опинився в невеликому провінційному містечку без грошей.Місцеві
Обкладинка повісті М. Гоголя «Шинель».
1890-ті рр.
215
чиновникипомилкововважаютьйогодержавнимінспектором,якийприїхавдонихупровінціюінкогніто.Хлестаковблискучевживаєтьсяусвоюновурольікористується ситуацією, аж поки не приїжджаєсправжнійревізор.Містечковічиновникипостаютьувсійсвоїй«красі».
Перша постановка «Ревізора» відбулася в СанктПетербурзі в присутностіцаря. Після прем’єри володар, виходячизложі, сказав:«Гм,щозап’єса!Усіхвисміює, і більше за всіх— мене!» (Однакбагато літературознавців уважають цейфакт літературноісторичною легендою.)Гоголь, надто чутливий до критики,утомлений, засмучений через театральніінтригитагалас,вчиненічерезкомедію«Ревізор»,виїжджаєзакордон.Мандруєнімеччиною,ШвейцарієюіФранцією,апотімоселяєтьсявРимітапрацюєнадпершоючастиною«Мертвихдуш».
1. Які факти біографії письменника справили на вас особли-ве враження і чому?
2. Що ви можете сказати про творчість М. В. Гоголя, спира-ючись на ті твори, з якими ви знайомі?
3. Яку роль у житті та творчості М. В. Гоголя відігравала Україна?4. Розкажіть про те, як і чому Гоголь опинився в Петербурзі.5. Які твори Гоголь написав у Петербурзі та про Петербург?6. Яка проблема у цих творах є центральною?7. За що критикували п’єсу Гоголя «Ревізор» після її постановки на
сцені?8. Із чим пов’язано суперечку про те, до якої культури належить
творчість М. В. Гоголя?
П’єса «Ревізор». Творча історія. Образи чиновників. Образ Хлестакова та його динаміка. Засоби комічного
у творі. Специфіка художнього конфлікту й жанру п’єсиТеатр—великашколаікафедра.
М. Гоголь
«У“Ревізорі”,—писавГоголь,—язваживсязібративоднукупу все погане в Росії… усі несправедливості, які чиняться в тихмісцяхівтихвипадках,денайбільшепотребуютьлюдисправедливості,ізаодинразпосміятисянадусім».
Перше видання комедії М. Гоголя «Ревізор».
1836
216
Ось рядки з листа Гоголя доЩепкіна після постановки «Ревізора»: «Усі проти мене. найменша тінь істини— і проти тебеповстають,інехтосьодин,ацілістани».
УС.Сюжеттвору«Ревізор»нагадуєкомедіюГ.КвіткиОснов’яненка«Приезжийизстолицы,илиСуматохавуездномгороде»,написануросійськоюмовою(1827).Вукраїнсько
го письменника головний герой, петербурзький чиновник Пустолобов,потрапляючидопровінційногомістечка,навмисновдаєз себе ревізора, а гоголівський Хлестаков випадково стає ним,томущо за ревізорайогоприймають самі чиновники.це зміщуєакцентзгерояпройдисвітанаабсурдністьросійськоїдійсності.
Відомо, що перший переклад «Ревізора» українською булозроблено 1875 р., і належить він відомому українському письменникові, драматургові, театральному акторові М. Кропивницькому. Перекладав п’єсу для свого театру й М. Садовський.Українською«Ревізора»такожперекладали:В.Сімович,О.Коваленко,ОстапВишня,АнтінХуторян,ВасильШкляртаінші.
Історія написання комедії «Ревізор»ВодномузлистівдоО.ПушкінаМ.Гогольпросивдати«який
небудь сюжет, хоча б якийнебудь смішний чи не смішний, алесуто російський анекдот. Рука дрижить написати тим часом комедію».
Олександр Сергійович порадив написати комедію про удаваногоревізора.М.Гоголь із задоволенням інатхненнямпрацювавнадтворомпротягомп’ятимісяців,багаторазівпереписувавстворене. Останні виправлення було розглянуто театральною цензуроюзап’ятьднівдопрем’єри,щовідбулася19квітня1836року.ГогользапевнявПушкіна,що«духомбудекомедіянап’ятьдійі,клянуся,будесмішнішоюзачорта».
Післявиходуусвіт«Мертвихдуш»Гогользновувзявсязапереробляннякомедії,ілишешостаредакціятворувиявиласяостаточною.цензура не дуже прискіпувалася до комедії, як то булозіншимитворамиГоголя.надумкудеякихдослідників,таксталося через те,що й цензори, і глядачі сприйняли «Ревізора» якводевіль,кумеднуісторіюізжиттяпровінційногомістечка.
Калейдоскоп цікавого
Гоголь,повертаючись зі своєї літньоїподорожічерезКиївдоПетербурга, разом зі своїми друзями провів оригінальну репетицію «Ревізора». Він попросив свого товариша
217
Пащенка виїжджати раніше за нього й поширювати чутки, щозаним їдеревізор,якийретельноприховує справжнюмету своєїпоїздки. Завдяки такому трюку мандрівники їхали надзвичайношвидко,тодіякіншимразомїмдоводилосяпокількагодинчекатиконей.
ТЛ.Комедія—драматичнийтвір,уякомузасобамигуморута сатири викрито негативні суспільні та побутові явища,виявленосмішневнавколишнійдійсностічилюдині.
Тема п’єси М. Гоголя «Ревізор» — зображенняжиття чиновництва в сучасній авторові Росіїшляхом показу комедійних, сатиричних ситуацій та характерів у маленькому провінційномумістечку. чиновництво зображене як втілення лицемірства, заздрості,хабарництва,жорстокості,неуцтватаневігластва.
Жанр твору М. Гоголя «Ре-візор»визначаютьяксоціальнусатиричнукомедію,томущоавтор порушує в ній важливу суспільнупроблемугромадянського служіння й показує істиннеобличчя державних чиновників, «слуг царя та народу».П’єса пронизана сатиричнимпафосом, у ній цінні не тількикомічні ситуації, а й сатиричніхарактеригероїв.
КомпозиціяВідомийтеатральнийрежисерВ.І.немировичДанченкоустат
ті про «Ревізора» зауважив, що навіть найгеніальнішим драматургампотрібнобулокількасцендлятого,щоб«зав’язатип’єсу».У «Ревізорі»ж єдина першафраза городничого— і пішла круговерть,п’єсавжетугозав’язана.Причомузав’язанащільно,водинвузол,«всієюсвоєюмасою»,долямивсіхосновнихперсонажів.
Отже, зав’язкою є повідомлення поштмейстераШпекіна проприїзд ревізора. Далі дія розвивається стрімко: городничий даєрозпорядженнячиновникамприбративулицю,навестиладутихустановах, якими вони опікуються. Поміщики Добчинськийі бобчинський повідомляють новину, що в готелі вже живе чиновник, який може бути ревізором. Городничий терміново виїжджає знайомитися з ним.Хлестаков, побачивши,що його приймаютьзаіншого,заревізора,розумієвигідністьсвогостановища
Фрагмент одного з малюнків, зроблених М. Гоголем до комедії «Ревізор»
218
і, не спростовучи цього, приймає правила гри. Він оглядає богоугоднізаклади,оселяєтьсявгородничого,приймаєчиновниківмістечкайберевідниххабаріпідвиглядомпозики.Доньоговжебіжать прохачі та скаржники.Хлестаков нахабніє і залицяється додружинигородничого,апотімдойогодочки,щейпроситьїїруки.
КульмінаційниммоментомєвихвалянняХлестакова,нібивінобіймає високий чин у Петербурзі та його там дуже поважають.Городничий ійогодружинаторжествуютьтамріютьпророзкішнежиттяустолиці.чиновникивітаютьначальницькеподружжя,ледьнелуснувшивідзаздрощів.
Хлестаков поспішно їде з міста, після чого настає розв’язка:поштмейстерповідомляє,щовінпрочитавлистаудаваногоревізора,якоготойнадіславсвоємупетербурзькомудруговіжурналісту.Закінчується твір «німою сценою»—чиновники дізнаються,щоприїхавсправжнійревізор.
У комедії є така композиційна особливість, як відсутністьунійголовногогероя.Такимгероємставзбірнийобразчиновництватакупецтва.
Художні образиПровінційнемістечко,уякомузупинивсяХлестаков,завдяки
комічному непорозумінню розкрило всю мерзенність звичаїв тахарактерівмісцевихчиновників.Колигородничийтайогонаближенідізналисяпроте,щонезабаромприїдеревізор,тоспробувалинавестилад—прибративулицю,якоюїхатимеревізор,захара
щенінепотребомдержавніприміщення,надягти на пацієнтів лікарні чисті ковпаки. Але багато чого самим лише розпорядженням не виправиш — не вивезеш гори сміття, не побудуєш церкви,аголовне—«непримусишмовчативсіхображених».
Отже,Гогольпоказує,щопобутпровінційного містечка залежить від того,як чиновники ставляться до виконаннясвоїхслужбовихобов’язків.Замістьтого,щобпротистоятибеззаконнюйпіклуватисяпроблагоміщан,вонипиячать,берутьхабарі,граютьукарти,пліткують.Городничий, наприклад, навіть із гордістюзаявляє:«Тридцятьроківживунаслужбі!Трьохгубернаторівобдурив!»не
П. Боклевський. Іван Хлестаков
219
приховуєсвоїхвадісуддя:«якажувамодверто,щоберухабарі,алечимхабарі?Хортенятами.цезовсіміншасправа».Поштмейстер «із цікавості» читає чужі листи. найбільш «освіченим» середперсонажіввиявляєтьсясуддяЛяпкінТяпкін—завсежиттяпрочитав п’ять чишість книжок, тому, на думку інших, «дещовільнодумний».
Попечитель богоугодних закладівЗемляника— «чоловік товстий, але обманщик тонкий». У лікарні, якою вінопікується,людимруть,якмухи;лікаріноземець і слованерозумієросійськоюмовою. Принагідно Земляника готовийдонестинасвоїхтоваришівпослужбі—і на поштмейстера, і на суддю, і на наглядачаучилищ.
У п’єсі немає позитивного героя.Самписьменникпояснювавцетак:самелишевиявленняпороку (вад, хиб) створює у глядача позитивний ідеал, «відвертає»людинувідусьогопоганого.Позитивним героєм у цьому випадку стаєсміх. Однак він приправлений значноюміроюсумнимавторськимпочуттям.
Комедіявражаємайстерністювідтвореннякомічнихабосатиричнихситуацій,діалогівтавіртуозновиписанимихарактерами.Особливодобрехарактеризуєперсонажайогомова.Так,городничий, який звик розпоряджатися, указувати, робити зауваження,лаяти,не соромитьсявисловлюватися грубо: «Ахто буденезадоволений, тойомуопіслядам такогонезадоволення…»,«Осья їх,каналій…», «Що, самоварники, аршинники…». У спілкуванніз Хлестаковим, якого городничий уважає ревізором, його тонзмінюється до улесливопідлабузницького: «Інший городничий,звичайно, дбав би про свої вигоди; але, чи вірите, що навіть яклягаєшспати,вседумаєш:«Господибожетимій,якбитакулаштувати, щоб начальство побачило мою відданість і було вдоволене?!»чи нагородить воно, чи ні, звісно, його воля, принаймнія буду спокійнийу серці.Коли вмісті у всьомупорядок, вулицізаметено, арештантів добре тримають, п’яниць мало… то чогожменібільше?їйбогу, іпошаниніякоїнехочу.Воно,звісно,привабливо,алепротидоброчинностівсепрахісуєта»;«Віншихмістах,насмілюсьдоповістивам, градоправителі і чиновникибільше турбуються про свою, тобто, користь; а тут, можна сказати,
А. Константиновський. Ілюстрація до комедії М. Гоголя «Ревізор»
220
немаєіншогопомислу,крімтого,щобблагодіянняміневсипущістю заслужитиувагуначальства». Іноді у своїх твердженнях віндоходить до комічного абсурду: «Там купці скаржились вашомупревосходительству.честюзапевняю,інаполовинунематого,щовони кажуть. Вони самі обманюють і обмірюють народ. Унтерофіцерша набрехала вам, нібито я її висік; вона бреше, їйбогу,бреше.Вонасамасебевисікла».
Хлестаковнахапавсяу«вищомусвіті»дечогоповерхах,томунавчивсявивертатися,напускатитуманувочі,видаватисебезанагодинезатого,кимєнасправді.Колижмолодикзахоплюєтьсявихваляннямтабрехнею,тонеможеспинитисяйледьнесампочинаєвіритисвоїмнісенітницям:
«Хлестаков. Та мене вже скрізь знають… З гарненькимиактрисамизнайомий.яжботежрізніводевільчики…Літераторівчастобачу.ЗПушкінимнадружнійнозі.бувалочастокажуйому:«ну,що,братеПушкіне?»—«Татак,брате»,—відповідаєбуло:«якосьтакусе…»Великийоригінал.
Анна Андр і ї вна. То ви й пишете? якце, мабуть, приємно письменникові. Ви, певно,івжурналивміщуєте?
Хлестаков. Так, і в журнали вміщую.Моїх, зрештою, багато є творів: «ОдруженняФігаро», «Роберт Диявол», «норма». Ужейназвнавітьнепам’ятаю».
У комедії Гоголя навіть прізвища героївпромовисті — ЛяпкінТяпкін, Держиморда,Уховертов,СквозникДмухановськийтаін.
Ідеябеззаконня, казнокрадство, хабарництво,
пияцтво показано в «Ревізорі» не як індивідуальнівадичиновниківпровінційногоміста,а як повсякденну практику у всій сучаснійписьменникові Російській імперії. на думкуавтора,міжінтересамичиновничоїбюрократіїтаїїістиннимиобов’язкамислужитинародовііснує нездоланний конфлікт, який варто розв’язуватизадопомогоюнещадноїзброїсміху.Адже сміх — «єдиний чесний, благороднийперсонаж… комедії» і «сміху боїться навітьтой,хтонічогонебоїться».
Д. Кардовський. Ілюстрація
до п’єси М. Гоголя «Ревізор».
Городничий. 1922
221
Деякісучасникисприймалип’єсу«Ревізор»яккумеднийфарсабоводевільчик.Справді,утворібагатофарсовихситуацій,колигородничий у метушні нап’яв на голову коробку зпід капелюхазамість власне капелюха, або колибобчинський, якийпідслуховував,упавразоміздверима,чиколиналяканічиновники,тікаючи, застряглиу дверях.Смішній вивертиХлестакова,якийневідмовляєтьсявідтого,щобпозалицятися ідодружинигородничого,ідойогодочки.
Але широка картина чиновничобюрократичного правліннякріпосницької Росії 1830х рр. засвідчує сатиричнокритичнуспрямованість твору, а отже, те,що зміст п’єси значноширшийтаглибший.
ЛК. Хоча в гоголівському«Ревізорі» серед персонажівнемає позитивного героя,
прискіпливі театрознавці знайшлийого. це — сміх, за допомогоюякого автор пропонує глядачам«розлучитися зі своїм минулим».І хоча вже скільки часу людствонамагається весело відхреститисявід свого непривабливого минулого,нічогоневиходить.немовбур’янкрізьасфальт,пробиваютьсячерездосягненняпрогресулюдськажадібність,злодійство,лицемірство,шахрайство,цинізмтаобман.
Томутакдовгойпостійнозберігаєтьсяінтересдоцієїгеніальної комедіїМиколи Гоголя. Адже городничі зі своїми молодимикомандамиспокійноживутьівнашчас.
Прем’єрну виставу «Ревізор» Київського театру на Липкахповною мірою можна вважати авторською, оскільки режисерпостановник Валентин КозьменкоДелінде створив сценографіюй костюми, розробив музичне оформлення. це сприяє цілісномусприйняттювистави,усвідомленнюїїестетичногозначення.Уційвиставі епоха—не важлива, а важливі характери, гоголівськийтекст,пропущенийкрізьпризмучасу…
Розширюємо світогляд
Фарс— драматичний або кінематографічний твір легкогозмістуіззовнішнімикомічнимиприйомами.Дляфарсуха
рактерні неправдоподібні парадоксальні ситуації, численні перебільшення,граслів.
На фото — Добчинський (Сергій Кучера), Хлестаков (Роман Лях) і Городничий (Максим Михайличенко)
222
Водевіль — п’єса легкого комедійного змісту, у якій діалогичергуються з піснями й танцями. В Україні водевіль має і своїнаціональні джерела. Відомі автори водевілів — Іван Котляревський («Москальчарівник»), Василь Гогольяновський («Простак, або Хитрощі жінки, перехитрені солдатом»), ЛеонідГлібов(«Домирового»),МаркоКропивницький(«Поревізії»,«ЗальотисоцькогоМусія»,«Засиротоюібогзкалитою»)таінші.
Репертуар — сукупність драматичних, оперних, музичнихтворів,яківиконуютьпротягомпевногочасувтеатрі,наконцертнійестраді.Репертуарвідображаєпевні ідейнійхудожніпозиціїтеатру.Упершетермінрепертуарбуловикористано1847р.Окрімтого, під репертуаром можуть розуміти й сукупність ролей, музичнихпартій,літературнихтворів,зякимивиступаютьокремийактор,співак,читець,музикант.
Літературний ринг
Автор«Ревізора»—ворогРосії.цеюнаРосія,вусійсвоїйнахабностійцинізмі(Ф. Булгарін, су-часник М. В. Гоголя, критик)
«Ревізор»—цесучаснакомедія,уякійпорушеносуспільнітеми,змальованоживихлюдей,анеузагальненілюдськівади(В. Андро-сов, сучасник М. В. Гоголя)
То хто ж автор «Ревізора» — ворог чи друг? Аргументуйте свою думку.
1. Яке завдання ставив перед собою М. В. Гоголь, беручись за створення комедії «Ревізор»?
2. Яку роль, на думку сатирика, виконує театр у житті людей, су-спільства?
3. Прочитайте епіграф до твору. Як, на вашу думку, слід розуміти його зміст? Який прийом використав автор, обравши цей епіграф?
4. Яка подія є зав’язкою в п’єсі?5. Чому звістка про ревізора налякала все місто?6. Хто такий Хлестаков?7. Як він опинився в провінційному містечку?8. Як його характеризує служник Осип?9. Які почуття виникли в городничого, коли він побачив «ревізора»
і почав із ним розмовляти? Як змінилися вони потім?10. Які надії покладав городничий і його дружина на майбутнього зятя?11. Що ріднить Хлестакова й городничого?12. Що дає М. В. Гоголеві прийом «репліка вбік»?
223
13. Чому цей прийом відсутній під час змалювання образу Хлеста-кова?
14. Опишіть «галерею» чиновників міста, яких зображує письменник у комедії?
15. Чим є V дія в композиційному плані?16. Як ви можете охарактеризувати мову городничого?17. Чому глядачі й читачі образилися на комедію М. В. Гоголя?
1. Проаналізуйте, як та якою мірою Хлестаков відрізняється від чиновників містечка, у якому його помилково почали вважати за ревізора.
2. Над чим сміється М. В. Гоголь у своїй комедії «Ревізор»? Що смішне, а що сумне в п’єсі?
3. Літературознавці вважають, що головним героєм комедії є сміх. Чи згодні ви з цією думкою?
4. Наскільки, на вашу думку, актуальна комедія М. В. Гоголя «Реві-зор» у наші дні?
Запам’ятайте! Комедія М. В. Гоголя «Ревізор» — знаковий твір у російській та світовій літературах. За допомогою вда-лого літературного прийому — використання анекдотичного
випадку — авторові вдалося показати в житті чиновників провінцій-ного містечка життя всієї чиновницької держави.
Усвідомте, що обман рано чи пізно буде викрито. Народне прислів’я говорить про те, що брехнею світ пройдеш, та на-зад не повернешся; тож сміх — це серйозна зброя у боротьбі
з недоліками в характерах людей; і сміху боїться навіть той, хто ні-чого не боїться.
1. Створіть колективний портрет чиновників провінційного мі-стечка, зробіть висновки про дотримання законності в дер-жаві.
2. Уявіть ситуацію і складіть алгоритм своїх дій, поясніть свої вчин-ки та міркування.
Випотрапиливтовариство,девасприйнялизаякусьзнамеyнитість—чемпіоназпевноговидуспорту,переможцятелевізійногоконкурсу,акторачикогосьіншого.Вамприємно,лестить загальнаувага.Тайколищетрапитьсяопинитисявтакійролі?Увашомуколіспілкуванняз’явиласялюдина,якавидаєсеyбезовсімнезату,якоювонаєзахарактером,—вдаєізсебедобру, товариську, старанно приховуючи свої заздрість тазлостивість.
224
Повість «Шинель». «Маленька людина» — літературний тип М. В. Гоголя
1. Подумайте, які «таємниці Гоголя» ви хотіли б розгадати й чому.2. Яку збірку називають «Петербурзькими повістями»?3. Яким у них постає Петербург? Які твори увійшли до збірки?
нам, звісно, смішна обмеженість АкакіяАкакійовича,алемиводночасбачимойогонезлобивість, бачимо, що він взагалі перебуваєпоза егоїстичними розрахунками, корисливими мотивами,що турбують інших людей. Переднаминемовістотаневідсвітуцього.
Ю. В. Манн
Історія написання повістіПовість«Шинель»,щоувійшладоциклу«Петербурзькихпо
вістей», спочаткумала гумористичнийхарактер, адже з’явиласявоназавдякианекдоту.М.В.Гоголь,засловамиП.В.Анненкова,«дослуха вся до зауважень, описів, анекдотів… і, траплялось, користувавсяними».
якось письменник почув історію про бідного чиновника, щодужелюбивполювання.ціноюжорсткоїекономіїйвиснажливоїпрацівін зібрав грошітапридбавдорогурушницю.Алепершогож дня, коли він на човні вирушивФінською затокою, рушницяупала у воду. Утрата так засмутила чиновника, що він захворівібувнамежіжиттяйсмерті.Товариші,дізнавшисьпроцюпригоду,зібралигрошійкупилийомутакусамурушницю.Ізцієїісторіївиникзадумнаписатиповість,уякійбирозповідалосьпробідногочиновника,щовиплекавсобімрію,апотімутративбажане.
Першаредакціяповісті(1839)маланазву«Повістьпрочиновника,якийкрадешинелі».УційредакціїголовнийгеройТишкевичщенемав імені.Пізнішепрізвищебуло зміненена«башмакевич»,апотім—на«башмачкін».
Тема, проблеми, порушені в повісті «Шинель»«Шинель» розвиває тему «маленької людини», яку почали
порушувати й розкривати в російській літературі М. Карамзіну«біднійЛізі»таО.Пушкіну«Станційномунаглядачі».АлеГоголь вбачає причину зла не в людях, а в улаштуванніжиття, депривілеївнемаєпереважнабільшістьлюдей.
Темоюповісті«Шинель»сталареалістичнофантастичнаісторіядрібногопетербурзькогочиновника,якийживбіднимнепомітним
225
життям безмрій і прагнень, радів своїй роботі переписувача паперів.Коливиникланеобхідністьпридбатиновушинель,йомудовелосяекономитинавсьому.Омріянарічпридбана,алеїїтутжевкрали,і ніхто не допоміг знайти злочинців. це призвело до смерті героя,апомститисявінзміг,лишез’явившисьпривидомдокривдника.
Уповістіпорушенопроблемисуспільні,етичнітаестетичні.ОбразАкакіяАкакійовичарозглядалиякжертвубюрократичної системийбайдужості.Підкреслюючитиповістьдолі«маленькоїлюдини»,Гоголь говорить,щоне важливо,у якому департаменті це сталося. Післясмертібашмачкінайогомісцеодразупосівіншийчиновник,ніхтоневідчувутрати,—логічнийланцюжокзамкнувся.
Етичні проблеми письменник прагнув розв’язати, закликаючи до великодушностій справедливості, аджекожналюдинамаєправонаповагу. Івслабкомупротестіпротиканцелярськихжартівтаодвертихзнущань—«Облиштемене,і навіщо вименекривдите?»— звучатьіншіслова:«ябраттвій».
Естетичні проблеми автор розв’язуєзавдяки майстерному використаннювсіх виражальнозображальних засобівхудожньоїлітератури.
Жанр повістіжанр«Шинелі» визначаютьякповість, алене стільки за об
сяг (твірнеперевищує двадцяти сторінок), скільки за величезнусмисловунаповненість.Простаісторіяпробідногочиновниканабулазначногофілософськогопідтексту.ценепростовикривальносатиричнаповість,ахудожнійтвір,якийрозкриваєвічніпроблемилюдськогожиття,сенссамогобуттялюдининаземлі.
Побутовий, психологічний, філософський плани повістіПовість «Шинель» має кілька планів— побутовий, психоло
гічнийтафілософський.Письменникзображуєжиття,побутбідного чиновника, який ледьживотіє на свою мізерну зарплатню;дозвіллячиновників—вечіркиізшампанськимтагроювкарти,дебашмачкінпочувавсязайвим.Зап’ятдесятроківвінпрактичноненаживмайна—жоднихречей.ТакимиубогимибулийвуличкиПетербурга,демешкавгерой.
Обкладинка до повісті М. Гоголя «Шинель»
226
ПильнуувагуГогользвертаєнапсихологію героїв, особливо чиновників.якщопереднимилюдинаслабка,беззахисна тащейнизькогочину, томожнадо неї ставитися з неповагою, насмішкою чи навіть презирством: «Сторожіне тільки не вставали змісця, коли вінпроходив, але навіть і не дивились нанього,немовчерезприймальнюпролетілазвичайнамуха».
Кожна людина має право на повагута співчуття; зло й жорстокість у будьякихїхніхпроявахнеприпустимі;людина, прийшовшина землю, виконує своєпризначення; необхідно усвідомлюватисвоїгріхитапрощатиінших—осьтакимиєпровідніідеїгоголівськоготвору.
Образ Башмачкіна та засоби його створеннянайчастіше письменник вдається до прямої авторської харак
теристики: він змальовує портрет головного героя («низенький назріст, трохи рябуватий, трохи рудуватий, трохи навіть на виглядпідсліпуватий,зневеличкоюлисиноюналобі,зізморшкамипообидвабокищік»),історіюйогоімені,ставленнядоньогозбокуначальстватазбокутоваришівпослужбі(«Удепартаментіневиявлялидоньогоніякоїпошани.начальникиповодилисязнимякосьхолоднодеспотично.Молодічиновникипідсміювалисяйглузувализнього,скількиставалоканцелярськоїдотепності,розказувалитутжеприньомувсяківигаданіпронього історії<…>сипалинаголовуйомупапірці,називаючице снігом.Тані однимсловомне обзивавсянаце Акакій Акакійович… Мало сказати: він служив ретельно, ні,він служив з любов’ю. Там, у цьому переписуванні, йому ввижавсяякийсьсвійрозмаїтий іприємнийсвіт»).башмачкін—людинаневибаглива,якаумілабути задоволеноюсвоєюдолеюнавіть змізерної зарплатні й цілковитої неповаги на роботі, на орендованійквартирі та з найдешевшою їжею. чиновник однієї з найнижчихкатегорійпросуватисяпослужбінемігчерезбракосвіти,боязкістьта невпевненість у собі.йогомова обмежена («АкакійАкакійовичвисловлювавсяздебільшогоприйменниками,прислівниками,і,нарешті,такимичасточками,щозовсімнічогонеозначають»),віннеможевиконатинавітьнайпростішоготворчогозавдання,якедаєначальник,здатнийлишесумліннопереписуватипапери.
Ілюстрація Кукриніксів до повісті М. Гоголя
«Шинель»
227
необхідність придбати нову шинельнібипереродилачоловіка—«вінжививсядуховно,носячивдумкахсвоїхвічнуідеюмайбутньоїшинелі.Відтоді неначевінодружився,неначеякасьіншалюдина присутня була з ним, неначе він бувне сам, а якась приємна подругажиттязгодиласязнимпроходитиразомжиттєвупуть,—іподругацябуланехтоінша,як та сама шинель на товстій ваті, наміцній підкладці, що її й не зносити».
Кричуща несправедливість— пограбування,абсолютнабайдужістьчиновників щодо виконання своїх обов’язків —пошуку злочинців, грубе й жорстокеставлення «значної особи» настількивплинулинагерояповісті,щозвелийоговмогилу.Людининестало,алецьогонепомітилинавітьудепартаменті,девінпрацював.Аколиз’ясуваласяпричинавідсутностіАкакіяАкакійовича,тойогоодразужзамінилиіншим.нічогонезмінилося і вмісті, нібий не було такої людинина світі взагалі.Але письменник, який ставився до свого героя якщо не з симпатією, то із явним співчуттям, не міг цього так залишити. Томупродовжує історію чиновника уже в містичнофантастичному дусі:привидзобличчямАкакіяАкакійовичазнімаєверхнійодягізперехожих інаводитьжахнавсіхпетербуржців.Триваєцедоти,покипривидненатрапивна«значнуособу», невідібравугенералашинельіненажахавтогодонестями.
Образ столиці (як чужого й ворожого для людини простору)СтолицяПетербург постає в повісті як чужий і ворожий для
людини простір. Тисячі чиновників біжать уранці до своїх департаментів, цілоденно сидять за роботою, отримуючи мізернуплатню,потерпаючивідприниженьзбокуначальників.«Значнаособа»,наприклад,«завів,щобнижчічиновникизустрічалийогощена сходах,коливінприходивнапосаду;щобдоньогопростоз’явитися ніхто не смів, а щоб відбувалось усе порядком найсуворішим: колезький регістратор доповів би губернському секретареві, губернський секретар— титулярному, чи якому випадалоіншому,іщобужетакимспособомдоходиласправадонього»;«Звичайна розмова його з нижчими відзначалася суворістю і містиламайжетрифрази:«яквисмієте?чизнаєте,зкимговорите?
Б. Кустодієв. Ілюстрація до повісті М. Гоголя
«Шинель»
228
чирозумієтеви,хтостоїтьпередвами?»Автім,вінбувдушеюнезлалюдина,добразтоваришами,послужлива;алегенеральськийчинзовсімзбивйогозпантелику».
Великемістобайдужедосвоїхчисленнихмешканців:«ІПетербург залишився без Акакія Акакійовича, наче в ньому йогоніколи й не було. Зникла і сховалась істота, ніким не оборонена,нікомунедорога,нідлякогонецікава,щонавітьнепривернуладосебеувагиіприрододослідника,якийнепроминенастромитинашпилькузвичайнумухуіроздивитисьїївмікроскоп…»
Трактування фіналу, значення елементів фантастики в реалістичному творі
Трохи дивним здається фантастичний фінал у такому реалістичному творі.Проте хоч у такий спосіб можна було відновитинесправедливість,помститисяможновладцямзакривди.напевне,цебулонездійсненноюмрієюбагатьохлюдей.Гоголь,якглибокорелігійналюдина,вірив,що«івоздастьсязлодіямзазлая».
Тема «маленької людини»Протягом усієї повісті читач відчуває співчутливе ставлення
автора до долі свого героя, якого згодом у критиці назвуть «маленькоюлюдиною».Гогольпоказує,щоголовнийгеройнікогонечіпає,небажаєнікомузла,живеусвоємумаленькомусвітізйогомаленькими радощами. І, безперечно, має право на щастя. Вінслабохарактерний,замкнутий,боязкий інедужекмітливий,алеце не дає права іншим, сильнішим і владнішим, знущатися надним.Тащотамсильнішим!Вільнеповодженнязнимдозволяютьнавітьнижчізачиномтасторожітількитому,щовіннеладенбувдавати відсіч, захиститися. насправді той, хто дозволяє собі насміхатисянадіншими,щенижчийтаобмеженішийзастражденногочиновника.цейтвір—нібизастереженнялюдині,щозавсісвоївчинкиїйколисьтакидоведетьсявідповідати.
Акакій Акакійович і «значна особа»
Башмачкін Генерал
Спільне
Обидваслабкійгрішні;ідутьнавечірку—коженусвоєтовариство;випиваютьподвісклянкишампанського;обидвастаютьвідтоговеселими;обидва,хочіпорізному,звертаютьувагунажінок;нарешті,обидвавтрачаютьсвоїшинелі,переживаючиодвічнелюдськепочуття—страх
229
Башмачкін Генерал
Різне
1)Щасливийсвоїмжиттям 1)нещасливий
2)беззахисний 2)Захищений
3)бідний 3)багатий
4)нерозумний 4)Розумний
5)Шинельдлянього—дорогоцінність
5)Шинельдлянього—простоодяг,дрібниця
Ідея повістіКлюч до розуміння ідеї повісті слід шукати у словах самого
М.В.Гоголя:«навіщожзображуватибідність…інедосконалістьнашого життя, вихоплюючи людей із життя, віддалених завулків держави?…ні, буває час, коли інакше не можна спрямуватисуспільство інавітьпоколіннядопрекрасного,покинепокажешусюглибинуйогосправжньоїмерзенності».
Тожголовнимидумкамиповісті Гоголя «Шинель» є критика тогочасного суспільства,байдужого до «маленької людини», заклик до милосердя,любові тавзаєморозумінняміжлюдьми, утвердження правакожної людини на гідні умовиіснування та справедливе ставленнядонеї.
Розширюємо світогляд
У царській Росії існував «Табель про ранги» (громадянські, військові, придворні чини). У ньому було визначено14 класів — від колезького реєстратора (ХІV клас, най
нижчий), губернського, колезького секретаря, титулярного радника(ІХклас),статськогорадника,таємногорадникадодійсноготаємногорадникаІкласу.
До чиновників І–ІІ класів зверталися «Ваше високопревосходительство», ІІІ–ІVкласів—«Вашепревосходительство»,Vкласу— «Ваше високородіє», VІ–VІІІ— «Ваше високоблагородіє»,ІХ–ХІVкласів—«Вашеблагородіє».
С. Бродський. Нова шинель. Ілюстрація до повісті М. Гоголя
«Шинель». 1978–1981
230
Акакій Акакійович башмачкін був титулярним радникомІХкласу, і доньогоналежало звертатися«Вашеблагородіє».якбачимо,незважаючинапорядокікористуючисьсумирністю,беззахисністюгероя,йогоневітали,атойпросто ігнорувалинавітьсторожі. Для порівняння: О. С. Пушкін після закінчення ліцеюмавVІІІклас.
ЕК.Підвпливом«Петербурзькихповістей»Гоголяз’являютьсятвориМ.некрасова«Пропогоду»,«Пісняпровільнулюдину»; М. СалтиковаЩедріна — «Заплутана справа»;
Ф. Достоєвського— «бідні люди», «Записки із мертвого дому»,«Приниженійскривджені»;В.Гаршина—«Художники»;А.чехова—«Трироки»таінші.
Літературний ринг
Одинізлітературнихкритиків,сучасникГоголя,відгукуючисьнатвірросійськогописьменникаФ.Достоєвського,уякомутойпорушувавпроблему«маленькихлюдей»,писав,що,мовляв,«жоднихтамотих“бедныхлюдей”немає,аєвсьоготільки“глупыелюди”»
«чизгадуєГогольпроякісьнедолікиАкакіяАкакійовича?»—запитуєчернишевський:«ні,АкакійАкакійовичбезумовнобезневиннийіславний;уселихойогоприписуєтьсябайдужості,вульгарності,грубостілюдей,відякихзалежитьйогодоля.якіниці,огидніспівробітникиАкакіяАкакійовича,щоглумлятьсянадйогобезпомічністю!якзлочиннонеуважнійогоначальники,щонерозуміютьйоготяжкогостановищайнепрагнутьдопомогтийому!АкакійАкакійовичстраждаєйгиневідлюдськогожорстокосердя.Так,підлимвважавбисебеГоголь,якбирозповівнампроньогоіншимтоном…»
Якої ви думки про це? Бідні, «маленькі люди» потрапляють у скрутне становище, страждають найчастіше через свій характер чи через несправедливість суспільного устрою, злих людей?
1. Чому письменник, детально все описуючи, не називає де-партаменту, у якому служив Башмачкін?
2. Що означає ім’я головного героя повісті «Шинель» і яке це має значення для розкриття теми та ідеї твору?
3. Як минало життя чиновника Башмачкіна? Чим він захоплювався?4. Як би ви назвали його, зважаючи на рід діяльності і ставлення
до своєї роботи?5. Чому над ним насміхалися інші чиновники, особливо молоді, і не
поважали навіть сторожі?
231
6. Як Акакію Акакійовичу вдалося зібрати кошти на нову шинель?7. Як мрія про новий одяг, а потім і придбання її змінили героя?8. Як почувався Башмачкін на вечірці? Чому?9. Що наповнювало внутрішній світ Башмачкіна?
10. Що спричинило трагедію в житті героя — пограбування чи те, як поставилися до цього відповідальні службовці, його товариші по службі, «значна особа»?
11. Хто, на вашу думку, винен у смерті Акакія Акакійовича — він сам, лікар, бідність, поліція, «значна особа», товариші по службі чи збіг обставин?
12. Яким є, на ваш погляд, ставлення автора до живого Башмачкіна і до йо го привида?
13. Чому привид знімає шинелі з усіх, «не розбираючи чину й зван-ня»?
14. Чому М. В. Гоголь вдається до фантастичного фіналу?15. Якою є основна думка твору?16. Що смішного, а що сумного у творі письменника?
1. Як ви вважаєте, Башмачкін і генерал — абсолютно різні чи мають щось спільне? Що в них спільного і чим вони різ-няться?
2. Чого більше у творі: гумору чи сатири? Що ви можете сказати про гоголівський гумор?
3. Чи справді ми вийшли з «шинелі», чи, може, і досі в ній перехо-вуємося?
Запам’ятайте! Творчість М. В. Гоголя мала величезний вплив на розвиток російської, української та світової літера-тур. Письменник показав світові поетичну Україну з її звича-
ями та фольклором, героїчне козацтво; висміяв чиновництво, гаряче став на захист «маленької людини».
Усвідомте, що кожна людина має право на повагу її людської гідності, на гідне матеріальне забезпечення; насмішка, зну-
щання над слабшим принижують, передусім, самих кривдників, по-казують їхнє духовне убозтво.
ЕК. Проаналізуйте специфіку розкриття теми грошей та їхньо-го впливу на людину у творчості О. де Бальзака й М. В. Го-голя.
ЛК. Створіть презентацію проекту «Утілення образів і сюже-тів творів О. де Бальзака, М. В. Гоголя в мистецтві (ілюстра-ціях, кіно, театрі тощо)».
232
Уявіть ситуацію і складіть алгоритм своїх дій, поясніть свої вчин-ки та міркування.
Увашомукласі єучень,якомузавждинеталанить, ізнимyпостійно трапляються прикрі історії. Він із малозабезпеченої сім’ї, не може модно одягатися, мати дорогі гаджети.Алевчитьсястаранно,нікомунезаважає.багатооднокласниківнаднимнасміхаєтьсяпростозарадирозваги.Увасємета—придбатиякусьдорогуріч.батькинеможутьyвиділититакусумуізбюджетуродини.Можна,звісно,просити,наполягати,скаржитися,ображатися,аможна…
М. Грушевський уважав Гоголя «одним із найгеніальнішихлюдей,якихдалаУкраїна».«нашбезсмертнийГоголь»,—говорив про нього Т.Шевченко. Уже своїм сучасникам Гоголь відкрився як справжній чарівник слова, який діставав його із гущавининародногожиттяіперетворювавнапоетичнийфеномен.Він бачив у слові не тільки засіб інформації, а, передусім, джерелопоезії.
Гогольнібийнерозповідав,амалював.Звісно,цяманерапозначиласянайогописанихтворах,авжелітературознавцідійшливисновку:«Гогольперекладавсвоїсюжетимовоюживописнихобразів».
Зрештою,цевідомокожномушколяреві,якийвчивнапам’ятьзнамениті«пейзажні»уривкикласика—проукраїнськуніч,степчиДніпро.Іколипотімраптомпотрапляєшдоякоїсьнезайманоїмісцини,мимоволі пригадуєш,що ти уже бачив цюкрасу— бачивочимаГоголя.
Підсумуємо знання з теми
1. Дайте визначення поняття реалізму, назвіть його провідні ознаки, спираючись на прочитані твори.
2. Як реалізм взаємодіяв із іншими напрямами ХІХ ст.— романтиз-мом та натуралізмом?
3. Дайте визначення соціальнопсихологічної прози.4. У чому полягає сутність соціального і психологічного експери-
менту письменників другої половини XIX ст.? Доведіть свою дум-ку на прикладі творчості О. де Бальзака.
5. Розкажіть про всесвітнє значення творчості О. де Бальзака.6. З’ясуйте особливості світогляду М. В. Гоголя.
233
7. Які із порушених М. В. Гоголем проблем залишаються актуаль-ними сьогодні? Свої відповіді підтвердьте прикладами із життя, власними спостереженнями.
8. Визначте ознаки новаторства у творах О. де Бальзака та М. В. Го-голя.
9. Дайте визначення поняття психологізм, розкрийте специфіку психологізму в прочитаних творах.
Проаналізуйте!
1. Головні образи-персонажі у вивчених творах О. де Баль-зака та М. В. Гоголя здебільшого негативні. А що в них є позитивного? Що в цих творах сумне, а що — смішне? Висловіть своє особисте ставлення до героїв та проблем, порушених у творах цих письменників.
2. Порівняйте особливості втілення теми грошей та їхнього згубно-го впливу на людину й суспільство у творчості О. де Бальзака та М. В. Гоголя (на прикладі прочитаних творів).
Створіть!
1. Складіть схему, яка відображала б спільне та відмінне в проблематиці творів О. де Бальзака й М. В. Гоголя.
2. Попрацюйте в групах і складіть паспорти-характеристики голов-них героїв прочитаних творів, відобразивши також засоби їхнього створення (портрет, психологічні деталі, інтер’єр, мова, стосунки із середовищем, з іншими персонажами тощо).
3. Створіть презентації про зв’язки письменників О. де Бальзака й М. В. Гоголя з Україною, увічнення їхньої пам’яті й утілення об-разів і сюжетів їхніх книг у музеях і пам’ятках.
ХІХ ст. здається нам таким далеким, а проблеми, порушені у творах О. де бальзака та М. В. Гоголя,— застарілими. Але вчитаймося в ці твори! Хіба жадібність,
прагнення збагачення будьякими засобами не характерні длядеякихнаших сучасників? І невже ілюзію,що за грошіможнакупити все, розвіяно? Тому, нажаль, ґобсеківще досить у нашомусуспільстві.
УгоголівськихХлестаковатабашмачкіна іншібіди:першийкористуєтьсянагодоювдатиізсеберевізорайбезжаліснооббираєта обманює чиновників провінційного міста, які відчувають свої«грішки»; другий страждає від байдужості й злостивості «сильних світу цього». Отже, до багажу наших компетентностей додаються знання про психологію людей різних типів характеру,
234
уміннярозбиратисявних,спостерігаючизаїхнімиповедінкоютавчинками, усвідомлення важливості сповідування загальнолюдськихморальнихцінностей.
Ваша книжкова полиця y Гоголь М. В.Зібраннятворів[текст]:у7т.—Т.3:Дра
матичнітвори (Ревізор;Одруження,Додаткидокомедії«Ревізор»)/М.В.Гоголь ;пер. зрос.ОстапаВишні.—К.:науковадумка,2008.
Гоголь М. В. y Зібраннятворів:у7т./М.В.Гоголь.—К.:науковадумка,2008–2012.Гоголь М. В. y Твори:у3т./М.В.Гоголь.Шинель;пер.А.Хуторяна.—К.,1952.Шкляр Г. y Північназорябальзака.—Вінниця:Тірас,2003.
Онлайн-бібліотека y Вибрані твори Оноре де бальзака українською. http://
knyga.in.ua/index.php/inozemna-literatura/frantsiia/balzak-onore-de
Гоголезнавчий центр.y http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/gogoleznavchij-tsentr/pro-hoholeznavchyi-tsentr/item/1026-hoholeznavchyi-tsentrТвориМиколи Гоголя в мережевій бібліотеці «Відкрита книга».yhttps://sites.google.com/site/openbookclassic/ukraienska-literatura/ gogol
235
Подорож п’ята. Cвіжий подих часу: драматургія
порубіжжя XIX–XX столітьПорубіжжяХІХ–ХХст.уєвропейськомулітературномупроце
сіподарувалосвітовіноверозуміннялюдини,митцятайогоособливого впливу на суспільство. Відкривши новий духовний простір,література сягнула далеко за межі традиційних тем й у глибинилюдськоїдуші,непідвладніреалістичномудослідженню.
Театральну і драматичну естетику межі століть сформувалитворчівідкриттяГ.Ібсена,ю.А.Стріндберґа,К.Гамсуна,М.Метерлінкатаін.
«Стара» і «нова» драми. Зміни в драматургії кінця XIX — початку XX століть
1. Що таке драматичний твір?2. Які театральні вистави ви переглядали,
які п’єси, драми читали останнім часом?3. Яким, на вашу думку, значення театру бу-
ло раніше і яким воно є тепер?
Драматургія останньої третиниХІХ ст.вирізняється пошуком нових форм зображення дійсності засобами мистецтва. Такз’являється«новадрама».
Кожен із представників «нової драматургії»—Г. Ібсен,Дж.б.Шоу,А.чехов,М.Метерлінк,ю.А.Стріндберґ, Ґ. Гауптман, В. Винниченко та інші— безумовно,йшов власними шляхами. Підхід митцівдо театральної естетикитапоетикизначнорізнився.Алеіснувалаоднаспільнаознака:усі вони намагалися створити проблемнийтеатр, який би максимально наближавсядосучасногочитачайвідповідавновимвикликамжиття.
Пам’ятник засновнику «нової драми» Г. Ібсену. Берґен, Норвегія
237
«Стара драма» Об’єкт порівняння «Нова драма»
Подіївжиттіперсонажа
Трагедія життяособистостівсуспільстві
Людинавнезвичайнихситуаціях
Предметзображення
Людинасамастворюєпевнускладнуситуації
Відбуваєтьсязовнішнійконфліктміжокремимиособистостями
центруваги Внутрішні,глибиннісуперечностісамоїдійсності,зіткненняідей,протирічудушійдумкаходнієїлюдини
черезособистіякостілюдини
Драматичнийконфлікт
черезідеалилюдини
Трагедія,комедія,драма
жанр Трагікомедія(«драмаідей»,інтелектуальна,аналітичнадрама)
Узагальненийтиплюдини
Головнийгерой Людинасередньогокласу,незвичайнаособистість
Головнітадругорядні,позитивнійнегативні
Рештагероїв Виступаютьутворітоголовними,тодругорядними,характеринеоднозначні,сповненісуперечностей
Порушуєреальніпроблеми,повчає,робитьвисновки
Автор Відтворюєдуховніпошуки,терзання.недаєоднозначнихвідповідей
Спостерігає,отримуєвраження
читач,глядач Переживаєразомізгероями,дискутуєзнимитапроних
Маєзрозуміле,чіткетаочікуванезавершення,розв’язку
Фіналтвору Відкритий,незавершений,спонукаєдодискусій,роздумів
«новадрама»поставилавцентріувагиособистість,аленевїїсоціальнихзв’язках,авплощинідуховності, індивідуальнихпереживаньівідчуттівзагальноїатмосфериепохиназламістоліть.Драматургипрагнулирозкрити«трагедіюжиття»,ане«трагедіювжитті»,закликалидоосмисленняглибинноїсутностідійсності,пошуку гармонії.Театр стає«інтелектуальним»,«дискусійним».на перший план виходить внутрішній конфлікт, а не зовнішнядія. У «новій драмі» вже можна помітити ознаки модернізму—символізм,імпресіонізм,неоромантизмтощо.
238
Засновником «нової драми» вважають норвежця Генріка Ібсена. його ідеї підхопили німецький драматург Ґ. Гауптман,англійський — Дж. б. Шоу, шведський — ю. А. Стріндберґ,бельгійський — М. Метерлінк, французький — Е. Золя, російський—А.чехов,український—В.Винниченкотаін.
новими й не зовсім звичними на сценах театрів були картиниповсякденногожиття,побутубанкірів,комерсантів,адвокатіві навіть робітників, злидарів. чи не вперше почали порушуватижіночепитання,проблемуґендерноїрівності.Уп’єсахсталобільшекритичного,викривальногопафосу.
було навіть переосмислено природу драматичного жанру.У житті часто сумне поєднується із комічним і навпаки, томурозвивається новий жанр трагікомедії. Замість «любовнихтрикутників», таємниць, кримінальних злочинів, тобто «зовнішньої інтриги» драматургивирішили звертатисядопоказуідейних конфліктів (б. Шоу),внутрішньої прихованої інтриги(М.Метерлінк),складноїгрипідтекстів(А.чехов).
Герої«новоїдрами»вирізняються суперечливими характерами,частонавітьскладновизначити,хтознихголовний,ахто—другорядний,укогопереважаютьпозитивніриси,авкого—негативні. Інколи вони протягом твору виступають то головними,то другорядними. Персонажі розмовляють сучасною літературною мовою, використовують просторічну лексику, чим наближаються до глядача (читача). П’єси вже не мають зрозумілого,завершеного закінчення— його доводиться додумувати самомучитачеві чи глядачеві. Виникнення «нової драми» завдякиширокому резонансові суттєво вплинуло на гуманізацію всього суспільства.
1. У чому полягає суттєва різниця між «старою драмою» та «новою драмою»?
2. Назвіть ознаки осучаснення драми на межі століть.3. Хто були найвідоміші драматурги цього часу?4. Яким був герой «нової драми»?5. Які нові проблеми почали порушувати в новочасних творах?6. Чому драматурги вдавалися до відкритих фіналів?
Музей Г. Ібсена, Осло, Норвегія
240
Генрік Ібсен — творець соціально-психологічної драми
Сила соціального протесту, вірністьвисокимморальнимпринципам,глибинарозкриття психології особистості— всімцимможнапояснитизаворожувальнусилуйогодрам.
В. Адмоні
«Під шум великих міжнародних бур я зі свого боку воювавіз маленьким суспільством, до якого був прикутий волею обставин іжиттєвихумов»,—писавусвоїхспогадахГенрікІбсен,видатнийнорвезькийдраматургдругоїполовиниХІХст.,чиїп’єсиосьужепонад130роківнесходятьзісцентеатрівувсьомусвіті.Головниймотивйого творчості—закликдолюдиниреалізуватисвоєсправжнєпокликання,тількинезарахунокчужогощастячисамогожиття.
Життєвий і творчий шлях Генріка ІбсенаГенрікюханІбсеннародився20березня1828рокувневелич
комунорвезькомумістечкулісорубівШиєні,убагатодітнійродині,що належала до коламісцевої купецької аристократії. З усіхбратів та сестерГенрікбувблизькимлишез сестроюХедвіґ.Дитинство Генріка було самотнім та безрадісним. Особливо нещасливимвоносталопіслятого,якрозориласябатьковаторговельнафірма.У15роківхлопцявідправилидоҐримстадавчитисянапомічникааптекаря.
Вечері в будинку аптекаря часто не було навіть напередодніРіздва.СтановищеІбсенаполіпшилосялишечерезчотирироки,коли в аптеці змінився власник, який підвищив юнакові платню й надав окрему кімнату. Генрік дістав змогу багато читати,узявся за самоосвіту. незабаром він познайомився з молодимилюдьми,щоподілялийого погляди, і замкнутийхарактерюнака змінився на краще: він бував веселим, інколи збирав друзівусебе.Молодьпотягнуласядоінтелектуальногоспілкування,додискусій із серйозних питань. Ібсен увійшов у світське товариство,почавбратиурокилатинитагрецької,деякінаукививчавсамостійно.
Так він провівшість років,жив умансарді на скромнуплатню.юнака приваблювали поезія, літературна праця. Генрік почав писати вірші. Перша п’єса Ібсена «Катиліна» — історична
241
драма—особливогоуспіхунемала.Алевже1852рокудвадцятидворічнийюнакприїжджаєдоберґенайочолюємолодийнорвезький театр. У театрі він робив усе— від підмітання сцени до режисури,щодопомоглойомупізнатисценічніумовностітогочасу,традиції,канони,якіпотімйомузахотілосязруйнувати.ДирекціятеатрувідправилайогодоДаніїтанімеччини—набуватидосвіду.йогоп’єсиужепочинаютьпомічати.СімроківпотомуГенрік ІбсенперебуваєвКристіанії (теперішнєОсло).Іцеодинізнайважчих періодів у його житті. Ібсен бідує, і справжнім порятункомвиявляєтьсяодержаназадопомогоюдраматургаб.б’єрнсонастипендіянапоїздкудоРима.
1864 року Ібсен виїхав із норвегії. це добровільне вигнаннятривалоаж27років.
Генрік Ібсен одружився із СюзанноюТоресен, яка стала йоговірнимдругомнавсежиття.Унихнародився син.Родинажилатов Італії,товнімеччині.Першітвори,якіпринеслидраматургові світову славу,— «бранд» (1866) і «Пер Ґюнт» (1867). Вонивромантичномусвітлізмальовуваликонфліктлюдинизїїоточенням і показували безоднюміж героїчними пориваннями та дійсністю, між реальністю та ідеалом. У наступних творах письменник більше схиляється до реалізму. 1891 року Ібсен повернувсяна батьківщину.Ачерез сімроківнорвегіяурочисто святкуваласімдесятирічний ювілей видатного письменника. не стало його1906року.
Драми Ібсена не сходять зі сцен і сучасних театрів світу,особливоюпопулярністюврежисерівкористуєтьсяп’єса«Ляльковийдім».
Калейдоскоп цікавого
З1986рокувнорвегіївручаютьнаціональнупреміюІбсена за внесок у драматургію, а з 2008року—МіжнароднупреміюІбсена.
2001рокуюнЕСКОвнеслорукопис«Ляльковогодому»усписокпрограми«Пам’ятьсвіту».
начестьголовноїгероїніп’єсиГенрікаІбсенаназваноастероїд(783)нора,відкритий1914року.
УС.ВУкраїніпротворчістьІбсенаписалиІ.Франко,ЛесяУкраїнка, н. Кобринська та інші. Драми Ібсена ставлятьна українській сцені з початкуXX ст. Окремі драматичні
твори письменника переклали А. Крушельницький, М. Загірня,н.Грінченко,І.Стешенкотаінші.
242
Творчість Г. ІбсенаУдругійполовиніХІХст.внорвезькійлітературіпанувалатак
звана національна романтика.Але Ібсен був переконаний,що «недріб’язкове копіювання сцен побуту» робить письменника національним,а«тойособливийтон»,щомчить«назустрічнамізріднихгір, із долин… але насамперед— із глибини нашої власної душі».Ще1857року Ібсен так визначив своє творче завдання— зробитидрамусерйозною,примуситиглядачамислитиразомізавторомігероями,перетворившийогона«співавторадраматурга».Удрамінеповинніборотисяідеї,томущоцьогонебуваєвдійсності,слідпоказувати«зіткненнялюдей,життєвіконфлікти,уяких,якукоконах,глибокоприхованіідеї,щоборються,гинутьабоперемагають».
Усю творчість Генріка Ібсена умовно поділяють на 3 періоди1848–1864рр.—Іперіодтворчості:національноромантичний.
Оспівує героїчне минуле норвегії. це «Катиліна», «богатирськамогила».
1865–1878рр.—IIперіодтворчості:реалістичний.Засудженнябуржуазноїдійсності—п’єси«бранд»,«ПерҐюнт».
1878–1896рр.—IIIперіодтворчості:створення«новоїдрами».«Ляльковийдім»,«Привиди»,«Дикакачка».
Ще за життя Ібсена його драматургію було визнано новаторською.
Алеособливовизначальнівсетакитіп’єсиІбсена,уякихісюжетна аналітичність, й інтелектуальне осмислення зосередженівостанніхсценахтвору,уйогорозв’язці,девдіалозі,якиймежуєздискусією,відбуваєтьсясправжнєпереосмисленняперсонажамисвогопопередньогожиттяйсамихсебе.
1. Як ви розцінюєте таку поведінку драматурга — обстоювати національну культуру й перебувати в матеріальній скруті, а не піддаватися модному данському впливу, завдяки яко-му можна було б стати багатим та успішним?
2. Які риси характеру Генріка Ібсена допомогли йому стати всесвіт-ньо відомим письменником?
3. Які твори драматурга можна назвати знаковими?
Прокоментуйте афоризми письменника.більшістьмаєзасобоювладу,аленеправа;меншістьзаyвждимаєзасобоюправо.
жінка—наймогутнішаусвітіістота,івіднеїзалежитьспряyмовуватичоловіка туди,кудийогохочеповестиГосподьбог.
243
П’єса не завершується, коли падає завіса після п’ятої дії.yСправжнійфінал—позаїїмежами…Справакожногочитачачиглядачасамомудійтидоцьогофіналучерезособистутворчість.
«Ляльковий дім» як соціально-психологічна драма, перший завершений твір «нової драми». Роль Г. Ібсена
в розвитку світової драматургії, його новаторствоП’єсу «Ляльковий дім» написано 1879 року. В основу драми
Ібсен поклав реальну подію. Прототипом нори, головної героїнітвору, стала норвезькоданська письменниця Лаура Кілер. Підвпливом п’єси Ібсена «бранд» 19річна дівчина написала книгу«Дочкибранда»,якавийшладруком1869рокупідпсевдонімом.З нею познайомився драматург і порадив авторці розпочати літературну творчість. Вони потоваришували. Після смерті батькаЛауразматір’юпереїхаладоДанії,де1873рокувийшлазаміжзаад’юнктаВіктораКілера.1876гоВікторзахворів,ійогопотрібнобулолікуватинаПівдні.Віннезахотівзвертатисяподопомогудосвогобагатогобатька,хочякйогоЛауранепросила.Тодівонатаємновзялапозикувбанку.Занеїпоручивсяїївпливовийбагатийдруг.чоловікзціливсявідхвороби.назворотномушляхувМюнхеніКілеривідвідалиІбсенів.ЛаурапосекретувсерозповілаСюзанні, дружині Ібсена.Після повернення доДанії знову потрібнібулигрошідляпереїздудоіншогоміста.Лауразновувзялапозикууформі векселя.Занеїпоручивсядалекийродич,комерсант.
Покиспливавтермінпогашеннявекселя,Лауранездужалапісляпологівінемалагрошей.Родичтежперебувавускладномуматеріальномустановищіінезмігвикупитивексель.Лаураврозпачізважиласявидатипідробленийвексель,алепередумалатазнищилайого.Усіїїдіїсталивідомічоловікові.Спочаткувінїйглибокопоспівчував,алепідупливомсім’їтадрузівзмінивсвоєставленнядо неї та почав вимагати розлучення, яке незабаром і оформили.Дітей уЛаури забрали, її визнали психічно хворою,шахрайкою.черездеякийчасчоловікпередумав,перепросивудружинийповернувїїдодому.Вонарозпочалалітературнудіяльністьтапоступововиплатилавсіборги.Самеїїжиттясталоосновоюдлясюжету«Ляльковогодому».нораіїїпрототипмалибагатоспільного,алебулайістотнавідмінність:норасамапішлазсім’ї,самапротиставиласебесуспільству—цеїїсвідомерішення.
П’єса«Ляльковийдім»—цекласичнийзразоксоціальнопсихологічної драми, драмипродім, сім’ю,людей,якіпрожилиразомбагатороків,алетакінезмоглистатищасливими.Вонаєприкладомтого,яксоціальнийзасвоєюсуттюконфлікт—зіткнення
244
природних людських прагнень і нелюдських законів суспільства—набуваєспочаткуморальногозабарвлення(уп’єсівмежахсім’їз’ясовують,моральночиаморальновчиниланора,підробивши підпис на векселі), а потім дію переводять у сферу психології — основну увагу зосереджено на душевній боротьбі головноїгероїні. не випадково цю п’єсу часто називають просто «нора».
Композиція п’єси «Ляльковий дім» має аналітичний характер.Аналітизмїїполягаєвтому,щотвіррозпочинаєтьсяпоказомзовнішньої ілюзіїщастя,азакінчуєтьсякатастрофою.Драматургдоводить, що злагода, комфорт, у яких живуть його персонажі,атакожнібитодоброзичливівзаєминиміжнимиєоманою.
Тема твору — духовне пробудження людини, її прагненнявільнопроявитисяякособистість;становищежінкивсуспільстві,бунтпротисуспільноїморалі.
Ідея—розкриттябезправногостановищажінкивчоловічомусуспільстві; заклик до збереження сімейних стосунків, до злагоди й миру в родині; відновлення загальнолюдських цінностей.
Проблематика:жінкаісуспільство;yособистістьісуспільство;yбагатствоібідність;yкохання,шлюб,сім’я;yвідповідальністьзасвоївчинки;yматеринськийобов’язок;yлюдськагідність;yсенсжиттяіщастя.yГоловнуувагуписьменникзосередивнапроблеміправжінки,
алепобудовадрами,системаобразівпереконливодовели,щодоляголовної героїні відбила глибинні суперечності сучасного драматурговісуспільства.
Жанр твору — соціально–психологічна драма, драмадискусія.
ТЛ. Соціально-психологічний твір — це твір, у якомуускладних,частоекстремальнихжиттєвихситуаціях,розкрито багатогранні характери героїв у всьому розмаїтті
їхнього психологічного функціонування в контексті соціальногосередовища.
Драма-дискусія—цедрама,уякійгероїєносіямирізних,аледобре обґрунтованих поглядів. Конфлікт вибудовано на дискусіїівпродовжп’єсиїїнезакінчено,а,навпаки,загострено,фіналзалишаєтьсявідкритим.
245
Уп’єсі«Ляльковийдім»Ібсензаклавоснови реалістичної соціальнопсихологічноїдрами.ОбивательськеблагополуччяродиниадвокатаХельмерарозкрилосявнійунайнещаснішийінайневблаганніший спосіб, оголивши брехливість моралі, панівних на той час норм родинногожиттятагорезвісноїсвятостішлюбу.
Соціальний конфлікт драми «Ляль-ковий дім» полягає в зіткненні природних людських прагнень з антилюдськими, застиглими законами та звичаямисуспільства.
Згодомсоціальнісуперечностіудрамі переросли в суперечності моральні,якідраматургрозв’язавупсихологічному плані. Поведінка героїв психологічно глибоко вмотивована: вісімроківподружньогожиттянори,проякімидізналисяізпередісторії,—цевісім років роздумів і сподівань. І лише у ті три дні, коли героїня,хапаючисьзаостаннюнадію,бороласязасвоюсім’ю,защастя,повністюрозкривсяїїскладнийдуховнийсвіт.Рішенняпітизсім’їдалосянелегко,ценеемоційнепоривання,аглибокообдуманийучинок.
Психологічний конфлікт—«пробудження»йдуховнаборотьбанори,їїбажанняпосправжньомурозібратисявжитті,усвідомитисебеякособистість.
Сюжетний конфлікт— таємниця і кримінальний учинокнориякнесвідомий виклик буржуазному суспільству, його законам.
Конфлікти твору можнаще поділити на основний, зовнішнійтавнутрішній.
Основний Міжпрагненняминоритаписанимийнеписанимизаконамитогочасногосуспільства,атакожміжуявнимтареальнимжиттямжінки
Зовнішній «бурхливий»,навколошантажуКроґстада,історіїйоготафруЛінне
Внутрішній Удушінори
Композиція драминатридіїаналітична,щоозначаєпослідовнерозкриттянеблагополуччяйтрагізму,якіприхованіпід зовніпристойною оболонкою. Так поступово автор розкриває сутність
Обкладинка книги Г. Ібсена «Ляльковий дім»
246
подружнього життя Хельмерів, на перший погляд, щасливого,алезаснованогонанеправдітаегоїзмі.
Уп’єсіформальнонаявнівсіелементисюжету.Експозиція—передденьРіздва,показжиттявсім’їХельмерів.Зав’язка—появаКрістіниЛінне інільсаКроґстадавбудин
куХельмерів.Крістіназадопомогоюнориотримуємісцероботи.Кроґстадтежвимагаєдопомоги.
Розвиток дії—Кроґстадшантажуєнору.нораврозпачішукаєвихідзіскладноїситуаціїінезнаходитьйого.
Кульмінація—листКроґстада.Торвальддізнавсяпрозлочиннори,анорапочуласправжньогоТорвальда.
Розв’язка—розпадсім’ї.норайдездому.
Сценічна доля твору
ЛК.цікавоютаскладноюбуласценічнадоляп’єси«Ляльковий дім».на початку 1900х рр. ібсенівську драму ставилина всіх європейських сценах.Першапостановкавід
булася21грудня1879рокувКоролівськомутеатріКопенгагена.Самевцейчасуп’єсахІбсенагралиСарабернар,ЕлеонораДузе,АґнесСорма.найкращіакторкисвіту,граючирольнори,втілювализадумІбсенапорізному.ІталійськапримаЕлеонораДузенепогоджувалася з авторським фіналом,і драматургові довелося його змінити.РосійськаакторкаВіраКомісаржевська,навпаки, повністю дотримувалася у заключнійсценіібсенівськоготексту.Обидваваріантималивеличезнийуспіх.наукраїнськійсценіп’єсувпершебулопоставлено 1900 року в київському театрі«Соломон». Але публіка не була готовасприйнятиїїоднозначно.
Драма «Ляльковий дім» посідає особливе місце на батьківщині Г. Ібсена: тамфільмизацимйоготворомтаіншимизнімаютьрегулярно.Замежаминорвегіїдрамуекранізувалидвічі1973року:уВеликійбританії та уФранції.Відомий такожтелеспектакль «нора» російського режисераІона Унгуряна, екранізований 1980 року.
назвап’єси«Ляльковийдім»символічна.«Ляльковийдім»—цедімфальшивихцінностей,заякимиприхованоегоїзм,духовну
Бетті Хеннінґс у ролі Нори. Королівський
театр. Копенгаген
247
порожнечу,роз’єднаністьлюдськихдуш.Уцьомудомінежили,алишеграливкохання,шлюб,сімейнузлагоду інавітьлюдськігідністьічесть.цяназвавказуєнаголовнуідею—втратувлюдині людського, підкріплену низкою ігрових ситуацій (наприклад,на вечірці в сусіданорі призначали роль гарненької ляльки,щочудово танцює), символічними реаліями та епізодами (репетиціятавиконаннятанцютарантели;маскараднікостюми;ялинка,щозів’яла).неменшпромовистоюєсимволіка,пов’язаназРіздвом,оскільки головнийзмістРіздваХристовогополягаєуповерненнідовічнихцінностей,людських ідеалів,увідновленніпорушенихзв’язківізбогомтаміжлюдьми.
Образ НориЗдається, сім’янори— ідеальна. Заможний люблячий чоло
вік, діти, няня, затишний будинок.Усі здорові, веселі,щасливі.Протечи такценасправді?норапотайкикупляє і їстьмигдалевепечиво,чоловікнапівжартоманапівсерйозноназиває їїмарнотраткою.Потіммидізнаємосяпрострашнутаємницюнори.Щобвіддати борг (вона взяла гроші на лікування чоловіка), їй доводитьсярокамивикручуватися—економитинавласномугардеробі, обманюватищодо вартості покупок, використовувати свої подарунки,робитивласноручялинковіприкраси.
Виникаєзапитання:чомувонанесказалачоловіковіпроборгічомувониразомневіддаютьйого?Відповідьпроста:норадужелюбитьТорвальда,оберігаєйогочоловічугідністьтавразливунатуру.Зарадицьоговонанавітьпорушуєзакон—підробляєпідписбатькапоручителявбанківськомудокументі (зновужтаки,щобнезасмучуватитого,хворого).Таквонарозумієсвійобов’язокякдружини й дочки. Та ось приходить біда в особі лихваря Кроґстада: тойшантажуєнору, вимагаючи,щобжінка поклопоталаперед чоловіком щодо його посади, інакше він розкриє її таємницю, а це спричинить великінеприємності для всієї родиниХельмерів.норагарячковошукаєвиходу.
Зрештою, Хельмер про вседізнається.Уноризалишаєтьсянадія,що він як сильний, люблячий чоловік, що постійно нацьомунаголошував,візьмепровину на себе, захистить її, зрозуміє, і вони разом подолають
Драматичний театр В. Ф. Комісаржевської.
«Ляльковий дім» Г. Ібсена
248
усіперешкоди.Алецьогоне трапляється…Хельмерзвинувачуєдружинувусіхсмертних гріхах і фактично відлучає їївідсім’ї,дітей.
Коли ж Кроґстад несподівано повертає боргове зобов’язання й справа щасливозавершується,Торвальд,нібинічого не трапилося, говорить, що… прощаєнору!Івсебуде,якраніше!Утім,жінка,прозрівши, побачила справжню сутністьсвогокоханого,зарадиякоговонастількироківстраждала.Вонавирішуєпітиздому,щобобміркувати,якїйжитидалі,якзахистити свою людську гідність, зрозумітисправедливістьчинесправедливістьтогочасних законів суспільства, релігії,моралітасімейнихстосунків.
на запитання стурбованого Торвальда, чи повернеться вона,звучитьрішучавідповідь:«Дляцьогоповиннестатисячудозчудес, щоб спільне життя посправжньому стало шлюбом». Торвальд намагається втриматинору, нагадуючи їй про так званийобов’язок перед чоловіком і дітьми. нораж відповідає, що вонанетількиматисімейства,але«насампередлюдина,такасама,якіти,—абопринаймніповиннастатилюдиною».
Фіналп’єси,якбачимо,—катастрофа.Алейогонеможнаназватитрагічним.Героїнянезагинула,а,навпаки,сталапереможницею, бо ніби знайшла себе й мала достатньо мужності, аби реалізувати свою волю й відкинути все, що їй заважало. Водночасцяперемогагірка,аджеїїспричинивболіснийрозривноризусімїї попереднім життям (особливо з дітьми) і зробив її самотньоюупротистояннісуспільствузйогонормамиморалі.Отже,перемоганори,тобтоїївнутрішнєзвільненнятаобраннянеюсвогосправжньогошляху,неозначаєзавершенняїїборотьби.навпаки,реальнівипробуваннягероїніщепопереду—післятого,якопуститьсязавіса.Тількитодіпочнетьсяборотьбаноризасвоєсамоствердження,запізнаннясправжніхзаконівжиття.
Художні особливості, значення творуСтворивши нову, аналітичну за настроєм п’єсу, Ібсен не роз
вантажив її від побутових подробиць. Так, п’єса починаєтьсяз принесення норою додому різдвяної ялинки, встановлення якоїприпадає на Святий вечір. Різдво для католиків і протестантів—
Київський академічний театр юного глядача на Липках. Нора — заслужена артистка
України Анжеліка Гирич
249
головнесвятороку,воноєуособленнямсімейногозатишкуйтепла.Крімялинки,драматургнаводитьбагато іншихпобутовихподробиць.це і неаполітанськийкостюмнори, у якому вона танцюватиме на вечірці в сусідів, а потім у цьому самому костюмі почнерішучу розмову зХельмером.це і поштова скринька, де лежитьвикривальний лист від лихваря, візитівки Ранка з чорним знаком—свідченнямшвидкоїйогосмерті.ІдучивідХельмера,норахоче взяти з собою тільки ті речі,що привезла зі свого будинку,одружившись.Воназвільняєтьсявідречей«ляльковогобудинку»,від усього,що здається їй нещирим, чужим.У безлічі подробицьІбсен прагнув показати засмічення життя в будинку Хельмера.Водночас, ці подробиці підтексту допомагають читачеві та глядачевірозібратисявподіях,щовідбуваються.
Риторика, іронія, суперечка, парадокс та інші елементи драмиідейпокликанірозбудитиглядачавідемоційногосну,змуситийогоспівпереживати,перетворитинаучасникадискусії,щовиникла,—отже,нешукатидляньогопорятункувчутливості,сентиментальності,анавчитидумати.
Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторствоВиступаючи 1898 року в Союзі норвезьких жінок на святі,
влаштованому на його честь, Ібсен сказав: «Дякую за тост, алеяповиненвідхилитивідсебечестьсвідомогосприянняжіночомуруху.я навіть не дуже усвідомив його суть. І справа, за яку борютьсяжінки,меніздаєтьсязагальнолюдською…»
Ібсенпоклавпочаток«новійдрамі»,івочахб.Шоудлясучасного глядача він набагато важливіший, ніж видатнийШекспір:«Шекспірвиводивнасценінассамих,алевдалекихдлянасситуаціях… Ібсен задовольняєпотребу, не втамовануШекспіром.Вінподаєнассамих,аленасунашихвласнихситуаціях.Те,щотрапляєтьсязйогогероями,трапляєтьсяізнами».
Ібсен,засловамиб.Шоу,«наполягаєнатому,щобвищаметабуланатхненною,вічною,такою,щобезупиннорозвивається,анезовнішньою,незмінною,фальшивою…нелітерою,аледухом…неабстрактнимзаконом,аживимспонуканням».
ТЛ.Ібсенізм—особливістьхудожньогомислення,творчогометоду,якийполягаєврозкриттітрагізмужиттячерезпсихологічніколізії,поєднаннязовнішньоїтавнутрішньої
дії, інтелектуальноаналітичномупідході до подій та образів,філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту,символікитощо.
250
1. Що таке драма?2. Який твір називають соціально
психологічним?3. Як би ви визначили жанр твору «Ляль-
ковий дім»?4. Визначте композиційні елементи дра-
ми «Ляльковий дім».5. У чому полягає особливість композиції
ібсенівської «нової драми»?6. У чому полягає конфлікт драми?7. Чому твір має таку назву?8. У чому символічність драми Ібсена?9. Розкажіть про кожного з героїв «Ляль-
кового дому», накресліть схему їхніх взаємин.
10. Як сам драматург ставився до «жіно-чого питання» й чому?
11. У чому полягає значення п’єси Г. Ібсена сьогодні?12. Що таке ібсенізм?
1. Розшифруйте ланцюжок «дочка-лялька → дружина-ляль-ка → особистість».
2. У чому, на вашу думку, полягає символічність назви п’єси «Ляльковий дім»?
Літературний ринг
норасвідомонедопускаєсебедодітей,щобїмнезашкодити,томущовіритьуте,щосказавчоловік:«Майжевсі,хтораносхибивужитті,малибрехливихматерів»
норуназивають«жахливоюматір’ю»,якапокинулатрьохсвоїхдітейтадумалалишепросебе
А якої думки про це ви? Чи згодні ви з тим, що Нора є жахливою матір’ю, що діти, матерям яких доводилося обманювати, обов’язково схиблять у дорослому житті?
Запам’ятайте! Твір Г. Ібсена «Ляльковий дім» — новатор-ський за своїм змістом і формою. У ньому чи не вперше по-рушено жіноче питання й твердо заявлено, що жінка в роди-
ні — це не красивий додаток до чоловіка, лялька, а людина, що має гідність і честь, тож і ставитися до неї необхідно відповідно: як до рівної.
Обкладинка збірки п’єс Г. Ібсена
251
Усвідомте, що справжнє кохання, міцна родина спираються на взаємну любов, повагу та вірність партнерів. Довіряти потрібно не стільки словам та обіцянкам, скільки реальним
справам; а міцність родини перевіряють не в щасті, а в нещасті, у складних обставинах.
Проаналізуйте образи Нори та фру Лінне, порівняйте їх; зі-ставте образи Хельмера та Кроґстада, висловивши свою думку про те, чи є вони цілком негативними.
Створіть проект-дослідження «Жіноче питання на межі ХІХ–ХХ ст. та його втілення у творах мистецтва — літературі, те-атрі, живописі, музиці тощо».
1. Ви не хочете засмучувати когось із близьких і приховуєте від нього якусь неприємну таємницю, хочете самотужки залагодити справу. Ваших добрих намірів не помічають і звинувачують вас у різних особистих недоліках. Як ви вчините?
2. Хтось (як доктор Ранк) пропонує вам значну матеріальну під-тримку, якої ви дуже потребуєте (як Нора), в обмін на прихиль-ність та дружбу. Що ви відповісте на це?
3. Перед вами вибір — виконати свій обов’язок (як у Нори перед дітьми) чи відстоювати свою людську гідність (як Нора перед чо-ловіком); допомогти другу або подрузі в життєво важливій справі, поступаючись своїми інтересами, чи розв’язувати свої проблеми. Що й чому ви оберете?
Бернард Шоу — один із засновників «нової драми», борець
за «одухотворення» людини засобами мистецтва1. Назвіть ознаки «нової драми».2. Як драматурги нового часу ставилися до античної спадщини?3. Згадайте міф про Пігмаліона та Галатею, казку про Попелюшку.
Як ви вважаєте, чому ці мандрівні сюжети про чудесні перетво-рення популярні й досі?
Англійці—націяшанувальників,анепрофесіоналів;їхнігенерали,таксамо,якіїхніписьменники,—аматори.Саметомумизавждивиграваливійнийстворилинайбільшуусвітілітературу.
Дж. Б. Шоу
253
«Людинастоліття»,бернардШоупроживдовгейпліднежиття.Понадсімдесятроківвінвіддавлітературнійпраці.Письменник Шоу пробував свої сили в різних жанрах — виступав якпрозаїк, публіцист, музикальний, театральний і літературнийкритик, але найповніше його талант розкрився в драматургії.бернардШоу—найвеличнішийанглійськийдраматургвідчасівШекспіра.СамейогозусиллямитеатрАнгліїнапорубіжжіХІХ–ХХ ст. повернув собі не лише загальноєвропейську, а й світовуславу.
Життєвий і творчий шлях Джорджа Бернарда ШоуДжордж бернард Шоу народився 1856 року в Дубліні, най
більшомумісті Ірландії, у родині дрібного чиновника.численнуродинуШоувДублінізналивсі.Середнихбулобагатосвящеників і торговців, був один баронет. батько майбутнього письменникаДжорджКаррШоуневдаловівхлібнуторгівлю,зловживавалкоголем. Мати Шоу, Люсінда Елізабет Герлі, вийшовши заміж,придбала,засловамисина,трьохдітей,бідністьічоловіказішкідливимизвичками.ВихованнямдітеймісісШоузовсімнепереймалася. 1869 року батькиШоу влаштувалихлопчика доцентральної зразкової чоловічої школи в Дубліні, у якій навчалисядітидрібноїбуржуазії—ремісниківікрамарів.ПісляцьогоШоузмінивза4рокище3школи,якізалишиливньогогнітючівраження.Усвоїхспогадахвінтакпишепрошкільніроки:«Ушколіяневивчивнічогоізабувбагаточого…»навчаннябулодляньогосухимінецікавим,томувін«утікізкласичноїшколи»саметоді,колийому«загрожувализаняттяГомером».Зп’ятнадцятироківхлопець працює клерком і касиром у конторі Земельної агенції.Він ненавидів свою службу — любив тільки мистецтво і мріявприсвятити себе живопису, музиці чи літературі. бернард почувавсядужесамотнім,соціальніконтрастивеликогомістазмушувалийогостраждати.черезп’ятьроківШоупереїжджаєдоЛондона. Він багато читає, працює в бібліотеці британського музеюй пише.Протягомп’яти років видає по одному романущорічно,але вони не приносять йому слави. його відмовилися друкуватиаж60видавництв!б.Шоуактивноцікавитьсягромадськимжиттям,захоплюєтьсясоціалістичнимиідеями.
У 1880ті рр. передШоу остаточно відкрилася дорога публіциста.1885рокувінставлітературнимрецензентом«ПеллМеллгазет», а наприкінці 1880х рр.— музичним критиком у газеті«Стар».блискучі,оригінальнізазмістоміпарадоксальнізаформоюстаттіпривертализагальнуувагу.
254
Шоу,якийз1897р.живевЛондоні імаєзваннядержавногорадника,підчасПершоїсвітовоївійнипоринаєвполітичнежиття.Післяпублікаціїстатті«Війназточкизоруздоровогоглузду»,уякійвінкритикуєіАнглію,інімеччину,глузуєнадбезтямнимпатріотизмом,Шоувиключають ізКлубудраматургів.Уцейчасвінпочинаєпрацюватинаддрамою«Дім,дерозбиваютьсясерця»(1913–1919), яку слушно вважає своїм найкращим творінням.ВершиноюдраматургічноїтворчостіШоусталахронікальнап’єса«Святажанна»(1923).Спираючисьнареальнийісторичнийпрототип—жаннуд’Арк,драматургстворивобразжінки,яканевизнає жодного компромісу з продажним суспільством і понад усецінуєособистусвободу.
1925 рокуШоу стає лауреатом нобелівської премії «за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру,яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою». Згодом драматург багато подорожує світом, відвідавши, зокрема,СРСР,СШАтаПівденнуАфрику.ПисьменникпереживДругусвітовувійну,підчасякоїактивноборовсяпротифашизму,іпомерусвоємумаєткувХартфордширіу94роки.
б. Шоу цілком свідомо орієнтувався на творчий досвід Ібсена. Але він нелише ставив питання, як знаменитийнорвежець, а й намагавсянаних відповістивдусіісторичногооптимізму.
боротьба за нове суспільство буладля Шоу невід’ємною від боротьби затакудраму,якамоглабпоставитипередглядачемактуальніпитаннясучасності.нічого подібного на англійській сценітогочасунебуло:завиняткомтрадиційних шекспірівських вистав, у репертуарі театрів переважали мелодраматичнітапсевдоісторичніп’єси.
Розширюємо світогляд
Пуританин—суворийревнительчистотизвичаїв,високоїморальностітаін.ПуританізмставідеологічнимпрапоромАнглійської революції 1640–1649 рр. У переносному зна
ченнітермінпуританинуживаютьщодолюдини,якасильнопереймаєтьсячистотою своїх думок і вчинків і вимагає такої самоїчистотивідінших.
Обкладинка книги Б. Шоу «Дім,
де розбиваються серця»
255
(ПідпуританамиШоумаєнаувазілюдейпередових,моральнихтаідейних.«япуританинупоглядінамистецтво»,—пишевін.)
Цикли п’єс Б. Шоу
«Неприємні п’єси» «Приємні п’єси» «П’єси для пуритан»
«будинкивдівця»,«Серцеїд»,«ПрофесіямісісВоррен»
«Війнаілюдина»,«Кандіда»,«Обранецьдолі»,«Поживемо—побачимо»
«Ученьдиявола»,«цезаріКлеопатра»,«наверненнякапітанабрассбаунда»
Тематика п’єс
Глядач,засловамиавтора,«натрапляєвнихнажахливійпотворнівиявисуспільногоустроюАнглії»
«…Меншестосуютьсязлочинівсуспільства»,висвітлюючиздебільшого«йогоромантичніпомилкитаборотьбуокремихосібізцимипомилками»,—такхарактеризуєцейциклсамписьменник
Шоупідкреслював,щовіннеханжайнебоїтьсязображенняпочуттів,алевінпротиобмеженнявсіхдійгероївлишелюбовнимимотивами.якщодотримуватисяцьогопринципу,стверджуєдраматург,«ніхтонеможебутихоробрим,чидобрим,чивеликодушним,якщовіннівкогонезакоханий»
Новий період творчості. П’єси початку ХХ ст.«Дім, де розбиваються серця». Шоумає намір почехівськи
досліджувати душі, «розбиті серця» мешканців загального Дому, які бездумно витрачають культурні багатства нації.Драматург звертаєтьсядо символіки,філософської алегорії,фантастики,політичногогротеску.
«Візочок з яблуками». Шоу у гротескноексцентричній формі розкриває важливі особливості суспільнополітичної ситуаціївАнгліїпершоїтретиниXXст.Уцентріп’єси—дискусіяпрополітичнувладу.
«Гірко, але правда» (фантастика, яка стає прийомом художнього втілення дійсності письменникомсатириком). Парадоксищохвилини спонукають думку читача працювати, породжуютьпочуття сумніву й недовіри до всього банального, загальноприйнятого, дотепно викривають стереотипи мислення й соціальногожиття,провокуютьчитачадополеміки.
256
«Назад до Мафусаїла». Шоу критикує сучасне йому суспільство, образи його дотепні й реалістичні, але вихід із кризивіншукаєнашляхах ідеалізму.Розгорнувшиширокупанорамуісторії людства відАдама доХХ ст. й далі—до людеймайбутнього,Шоу оголошує,що порятунок людства— у продовженнідовголіття людей, яке буде можливим завдяки зусиллям людськоїволі.
П’єса«Свята Жанна»знеабиякоюхудожньоюсилоюрозвиваєактуальнудля1920хроківтемународноївизвольноїборотьби.
П’єса«На мілині» сталановимгостримпамфлетомнабуржуазнудемократію.
Укомедії«Юродивий з несподіваних островів»Шоувпарадоксальнійформіпоказуєприйдешнюкризубританськоїімперії,крахїїколоніальноїмогутності.
ЛК. П’єсі «Війна і людина» Шоу зобов’язаний своїм сценічнимуспіхомізагальнимвизнанням.їїбулопоставлено1894 рокуна сцені «незалежного театру». Серед глядачів
знаходивсяамериканськийактор ірежисерМенсфілд.ПовернувшисьдоАмерики,віннегайнопоставивп’єсуШоувньюйорку,девонатаксамомалавеличезнийуспіх.
Відмову від традиційної художньої і сценічної достовірностізаради широкої філософської дискусії в пізній драматургії Шоувисоко оцінив б. брехт, який назвав англійського драматурга«творцемінтелектуальноготеатруXXст.».
Драматургзізнавався,що«змушенийбративесьматеріалдлядрами або просто з дійсності, або із достовірних джерел», і говорив:«янічогонестворив,нічогонепридумав,нічогонеперекрутив,ятількирозкривдраматичніможливості,щокриютьсявреальності».
1. У якій родині зростав Бернард Шоу?2. Як він ставився до навчання? Чому?3. Які ідеї сповідував митець та в якій формі втілював їх
у життя?4. Чому його називають письменником століття?5. Хто був для драматурга взірцем та літературним учителем?6. Які періоди можна виокремити у творчості Б. Шоу?7. У чому виявилося його новаторство?8. Які теми та мотиви були його улюбленими? Чому?9. Які художні прийоми переважають у драмах Б. Шоу?
257
Запам’ятайте! Б. Шоу — один із засновників «нової драми» в західноєвропейській літературі, що звертався і до античних міфів, і до казки, і до проблем свого часу. Прагнув парадо-
ксами, навіть скандалом привернути увагу до болючих тем суспіль-ного та особистого життя людей.
Усвідомте, що критикувати суспільство, його бездуховність, висміювати вади певних типів людей може людина лише смі-лива, небайдужа. Робити ж це майстерно та захопливо до
снаги тільки дуже талановитій і наділеній глибоким почуттям гумору особистості. Таким і був Б. Шоу.
Проаналізуйте тематику та проблематику п’єс Б. Шоу, визнач-те їхні провідні мотиви та пафос.
Складіть психологічний портрет письменника. Підготуйте пре-зентацію проекту «Театрально-музичні постановки за твором Б. Шоу “Пігмаліон”».
Твір «Пігмаліон» Б. Шоу — новий міф про духовне переродження людини
ДраматургвикористовуєвідомийдавньогрецькийміфпроПігмаліона — скульптора, який зневажливо ставився до кохання,віддаючи перевагу мистецтву. За це богиня Афродіта покаралайого: вона наслала на Пігмаліона кохання до найпрекраснішогойоготвору—статуїморськоїбогиніГалатеї.УраженийстрілоюАмура, Пігмаліон страждає, тому що його кохана залишаєтьсялише витвором із холодного каменю.Пігмаліон благаєАфродітуоживитиГалатею.Статуяоживаєі,перетворившисьнапрекраснужінку,стаєдружиноюПігмаліона.
Шоу оригінально переробляє цей міф, підкоряючи весь йогозмістсвоємутворчомузадуму.ЗабуденнимиподіямийкумеднимиситуаціямиШоупобачивважливупроблему—пробудженнялюдськоїгідності,можливістьреалізаціїособистості.
це і є головним питанням у п’єсі «Пігмаліон». У п’єсіШоу,як івміфі,поданодвапланицьогорозвитку:перший—Еліза, її«одухотворення»підвпливоммистецтваХіґґінса,другий—власнеХіґґінс,якийповиненвизнати,що,крімцього«мистецтва»,крімфонетики, є інші важливі речі: людські стосунки, людські долі.
П’єсу«Пігмаліон»булонаписано1912–1913рр.МіфпроПігмаліонадраматургпереноситьвобстановкусучасногойомуЛондона. Але якщо антична Галатея, оживши, стала втіленням покориталюбові,тоГалатеяШоузчиняєбунтпротисвоготворця:
258
вонанехочевиходитизаміж,прагне статисамостійноютанезалежною, відстояти свою людську гідність. безпосереднє завданняШоу, яке він усіляко намагався підкреслити в передмові,—пропагуваннялінгвістики інасампередфонетики.Алецетількиодинізмотивівцікавої,багатогранноїп’єси.Провіднийжемотивмаєяскравесоціальне,демократичнезвучання,аджейдетьсяпроприроднурівністьлюдейіїхнюкласовунерівність.цейпсихологічнадрамапрокохання,якездеякихпричинмайжеперетворюєтьсянаненависть.Зрештою,цеп’єсагуманістична,щопоказує,якдбайливойобережнопотрібноставитисядоживоїлюдини,наскількистрашнимінеприпустимимєхолоднийекспериментнадособистістю.
СюжетПрофесорфонетикиХіґґінсстоявіззаписникомнаоднійзву
лицьЛондонайкожнійлюдині,якадоньогозверталася,говорив,ізякогорайонуАнгліївонародомчинавітьуякомурайоніЛондонатаживе.
Випадково на цьому самомумісці опинився полковникПікерінґ, ученийіндолог, який розшукував Хіґґінса. Хіґґінс запрошуєПікерінґа до себе,щобпоказати своюфонетичну апаратуру.
ПідчасрозмовиприсутняквіткаркаЕлізаДуліттл,зприводувульгарної мови якої Генрі Хіґґінс робить кілька в’їдливих зауважень.Спочаткудівчинаображена,алепотімрозуміє,що,колидивакучений навчить її говорити правильно, вона зможе змінити своєжиття і навіть стати власницеюквіткового магазину. Еліза приїжджаєдоХіґґінсай вимагає,щоб той давав їйуроки. Спершу професор із обуреннямвідмовляє—уньогожнавчаютьсямільйонери.Алеповедінкавідвідувачкитакаексцентрична й кумедна, що Хіґґінсукладає з Пікерінґом парі: він береться за півроку навчити Елізу літературноїмовитак,щоїїневідрізнятьувищомусвітівідсправжньоїгерцогині.
Спочатку експеримент удається.Еліза виявляється здібною. їй улаштовують «генеральну репетицію» на прийомі в матері Хіґґінса. І хоча героїняопанувалаправилалітературноївимови,відповідні слова, утім, вона не володіла Е. Норман. Пігмаліон
259
найголовнішим—навичкамисвітськоїрозмови.Говорячипропогоду,Елізасхожанадиктора,якийчитаєметеозведення,апотімізовсімпочинаєговоритисвоєюзвичноювуличноюмовою.Утім,усіцесприймаютьза«новийстиль».це,якісамаЕліза,здаєтьсямолодикуФреддічарівним.
Дівчинашвидко засвоюєнаукуйпочинає усвідомлювати себеякособистість.Воназакохуєтьсяусвоговчителяйнарікаєнате,щотойставитьсядонеїякдоіграшки.Хіґґінсізподивомвиявляє,що перед ним прекрасна жінка. Фінал — відкритий, хоча Шоув«Післямові»йзапевняє,щоЕлізавийшлазаміжзаФредді.
Розширюємо світогляд
Мине кілька років, і філософи погодяться з думкою, щоідеальна мова нікому не потрібна. Тепер лінгвіст Л. Вітґенштейнзакликавучитисявнароду,вивчатиживумову.
б.ШоунапочаткуХХст.устамисвогогероявисловивміркування про те,що людина—це те,що вона говорить, це її мова,мовленнєва діяльність. У такий спосіб драматург зміщує центрувагиізсоціальнихпроблемнаестетичні,щохарактернодляаналітичноїфілософії,якавсіпроблемизводиладопроблеммовленняівисокимзавданнямякоїбулапобудоваідеальноїнауковоїмови.
ОсьякпроцеговоритьпрофесорГенріХіґґінсналондонськійвулиці:
Джентльмен (вертаючись на попереднє своє місце ліворуч від записувача).чиможнавасзапитати:якцеувасвиходить?
Записувач. Сама фонетика, більш нічого. Сама наука провимову. це мій фах і моє улюблене захоплення.Щасливий той,хтоможезробитизісвогохобіпрожиток!Отвиможетевідрізнитиза наріччям, хто з Ірландії, а хто— зйоркширу?А я визначаюмісцекожноїлюдинивмежахшестимиль.УЛондоні—умежахдвохмиль,іноді—двохвулиць.
<…>Джентльмен.Ащо,цьоговамстаєнапрожиток?Записувач.Отак,щейнадобрийпрожиток!нашвік—вік
вискочнів. Скоробагатьки починають у Кентиштауні з вісьмомадесятками фунтів на рік і незабаром опиняються на ПаркЛейнзі ста тисячами річного прибутку. Хочуть вони позбутися свогоКентиштауна і не можуть: видають себе кожнісіньким словом!яжможунавчитиїх…
Кв і ткарка.Сікаєтьсядобідноїдівчини!нетвоємелеться—небігайз…
<…>
260
Записувач.Створіння,що видає такі гнітючі й поглинаючізвуки,немаєправабутихочбийде—немаєправанажиття!Затям:ти—людськаістота,наділенадушеюібожественнимдаромясного, виразного слова, а твояріднамова—цемоваШекспіра,Мільтонатабіблії,тожнекурникайтут,неначехвораголубиця!
(Переклад О. Мокровольського)
ТЛ.Парадокс—судженняабовираз,якіпротиставленізагальноприйнятимпоняттям,здоровомуглузду (частотільки зовні). У давньогрецькій філософії цей термін викори
стовувалидляхарактеристикиновоїоригінальноїдумки.«не відкладай на завтра те, що можна зробити післязавтра»
(О. Вайльд);«нечинизіншимитак,якхочеш,щобвоничинилизтобою:увасможутьбутирізнісмаки»(Б. Шоу).
Мета парадоксу — висміяти догму, здивувати незвичайним,вразити оригінальністю судження. Інколи на парадоксі можутьбутипобудованінавітьцілітвори(уп’єсіШоу«Гірко,алеправда»мікробзаражаєтьсявідлюдей).
Особливості художнього методу Бернарда ШоуОсновніхудожнізасобитаприйоми:парадоксийдискусії;yзасоби комічного поєдналися з реальним трагізмом буття суyспільства і духовно багатої людини, якій не було місця в навколишньомусвіті;найбільшийпарадокс—людина;yширокевживанняафоризмів;yгострокомедійні ситуації — іронічна, пародійна стилізаціяyдавньогрецькогоміфупроПігмаліонатаГалатею;синтезепічноїідраматичноїоснов.y
Жанр твору, особливості сюжету та композиціїАвтор назвав свій твір «романом у п’яти діях». Існує кілька
варіантівперекладувласнежанру:«романфантазіяуп’ятидіях»,«сентиментальнийромануп’ятидіях».
Роман у п’яти діях
Епос Драма
Описгероїв;yпоширеніпояснення;yприділеноувагупсихологічноyмустануперсонажів;єавторськаоцінкаy
Діалогічнаструктура;yремарки;y«режисерськадраматургія»(авyторзазначивкоженсценічнийрухгероїв)
261
П’єса«Пігмаліон»маєкороткупередмову під назвою «Професор фонетики»та велику післямову, у якій ідеться проподальшу долю головної героїні драми.
Тема твору— духовне пробудженнялюдини за допомогою мистецтва слова,творчості.
назватворупідкреслюєпризначеннялюдинимитця бути Творцем, сприятипробудженнюдухулюдини.
Шоу подає не традиційну структуру:зав’язка→розвитокдіі→розв’язка,а дещо змінює її: зав’язка → розвитокдії→дискусія.
Композиція драми «Пігмаліон»1.Експозиція — випадкова зустріч
двохгероївтвору.2.Зав’язка— паріПікерінґа йХіґґін
сащодо«створеннягерцогинізквіткарки».
3.Розвиток дії—навчаннядівчини,експериментізгостями.4.Розв’язка—«герцогинябунтуєпротипрофесора».
Розв’язка в Шоу стала водночас новою зав’язкою, початкомдискусії. Автор створив дискусійну ситуацію, висунув конфліктідей, перетворив хід подій на сутичку протилежних життєвихпозицій. Драматург уважав, що п’єса повинна мати відкритийфінал,спонукатичитачадовідповідінапоставленізапитання,дообговорення проблеми, тому він не дає однозначної відповіді, недаєщасливогозавершенняісторії.
Образи творуПрофесорХіґґінс—людинанауки,дляякоїнеіснувалоіншо
гожиття.Він—аристократ,алейогоманеринеаристократичні,експериментатор,алебезвідповідальностізадолюпіддослідного.Водночасцепорядналюдина,аджевіннеобіцявЕлізічогосьбільшого,ніжнавчитимовийманертаввестиу«вищийсвіт».
ОбразХіґґінса—цеваріантантичногоскульптора.Діяльний,жвавий, всюдисущий Хіґґінс сповнений тієї зацікавленості, безякої неможлива будьяка творча діяльність. Для нього всі людирівні,безподілунакласи.СаметомуХіґґінстаксміливоберетьсядовести,щоза тримісяціквіткаркастане герцогинею.Професор
Гравюра Ґюстава Доре. Світ Елізи Дуліттл
262
зважився на експеримент і докладав усіх зусиль, щоб довестивласну думку. Хіґґінс не думав про те, що буде після того, якказковий сон скінчиться і ГалатеяЕліза прокинеться. Природнісили,щобулиприспанівгероїні,виявилисянабагатопотужнішими,ніжнацемігрозраховуватипрофесорфонетики.
Еліза стає гідним суперникомХіґґінса. Вона сповнена гордощів,самоповаги.Опановуючимову,Елізазасвоїлатакожінавичкиправильногомислення,щодопомагалоїймативласнісудженняпрожиття.Вонавважала,щоїїшляхдогерцогинірозпочавсятоді, коли полковникПікерінґ назвав її «місДуліттл», коли вінвиявив донеї увагу: знявкапелюх, відчинив двері, адже«різницяміжледііквіткаркоюполягаланевтому,яквонаповодиться,автому,якдонеїставляться».
Еліза в розпачі, перед нею, зрештою, посталажорстока істина: здобувши манери й вимову герцогині, вона не стала своєюв аристократичному колі; утім, і від свого класу Еліза вже відірвана,вонавженіколинестанетієюпростою«невдахою»,арозпочатиякусьсправувідповіднодоздобутихзнаньтавміньнемаєкоштів.
Отже,розпочавшизпроблемфонетики,авторвивівчитачанапроблемуособистості,їїдуховногорозвитку.Вінзазначив,щонавітьосвічена,розумналюдинанаврядчизмоглабподолатимежісвогосоціальногостану.
Отже, це драма не про кохання, а про силу творчості, продуховне пробудження людини під впливом мистецтва, про можливістьздобуттяособистістювнутрішньоїкрасийсвободи.
Образигероївдавньогрецькогоміфупідперомб.Шоусуттєво трансформувалися відповідно до умов нового часу та задумуавтора.
Порівняймо:
Професор Хіґґінс Пігмаліон з античного міфу
1)навчавмовиЕлізу,допомігзрозумітисвітмистецтва,хочатаксамо,якіПігмаліон,ненавидівжінок;
2)Елізамайженічогонезмінилавпоглядахпрофесора,івіннезбиравсязмінюватисясам;
3)вінневідчуваввідповідальностізадолюлюдини,йогозахоплюваливищіідеї,результатексперименту
1)Злюбов’ювиліпивстатую,пишавсянею,прикрашав;
2)ГалатеязмінилаПігмаліона,їїкрасарозбудилавйогодушіприспанекохання
263
ЛК. Твір «Пігмаліон», написаний у 1912–1913 рр., упершебулопоставленонасценіВіденськоготеатру1913року.Англійська ж прем’єра відбулася в лондонському Театрі
його Величності 11 квітня 1914 року й витримала 118 вистав.Драматург сам був режисером власної п’єси; роль ЕлізиДуліттлвіннаписавспеціальнодляСтеллиПатрікКемпбелл,апрофесораХіґґінсаграввідомийакторГербертбірбомТрі.
Перша екранізація безсмертного«Пігмаліона»ДжорджабернардаШоуцікаванелишенеперевершенимакторськимскладом,айтим,щоадаптувавсценарійавторп’єсиособисто.
Фільм мав шалений успіх як у глядачів, так і у критиків:1938рокувінотримавпремію«Оскар»занайкращийсценарій(також був представлений у номінаціях «найкращий фільм», «найкращийактор»(Л.Говард)та«найкращаакторка»(В.Гіллер)).
1956рокусценарійфільмубулоадаптованодлямюзиклу«Моячарівналеді»;1964рокуцеймюзиклпідтієюсамоюназвоюбулоекранізовано.
ЕК. Переклад такої «філологічної» п’єси, як «Пігмаліон»б.Шоу,становитьдляфахівцівнеабиякускладність,аджемовнізасобивкожніймовісвої.Томусвітовапрактикадо
пускаєпідчасперекладувільнеобранняцихмовнихзасобів.Лінгвіст і перекладач Р. К. Міньярбєлоручев зазначає, що під часперекладу «втрати й набутки— неминучі». До того ж художнійперекладєтворчим,певноюміроюсамостійнимтворомйогоавтора(перекладача).Ухудожньомуперекладідопускаєтьсяпевнатрансформаціяперекладноготексту,обумовленабагатовчомукультурними та літературними традиціями, носіями яких є перекладач.
УС.Упершеп’єсубернардаШоу«Пігмаліон»українськоюу 1940–1950х рр. переклав М. Павлов. Але надрукованопереклад було значно пізніше — на сторінках журналу«Всесвіт»1999року.
У статті «ФеноменШоу для українського читацтва»М. Павлов писав: «було б неправильним, якби мова Елізи мало чим
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. «Пігмаліон»
264
відрізнялася від мови самого Хіґґінса. Мовленнєвий контраствукраїнськомуперекладімаєбути,відтак,більшим,аніжцеприпустимоворигіналі».
Томувідперекладачавимагаютьособливоїретельностіізначної винахідливості, аби перенести твір на український культурнийґрунт.
Порівняйте:
б.Шоу LIZA.Well,youwouldnthavethefacetoaskmethesameforteachingmemyownlanguageasyouwouldforFrench.LIZA.Yourenogentleman,yourenot,totalkofsuchthings.I’magoodgirl.Iam;andIknowwhatthelikeofyouare,Ido.
Є.Калашнікова
ЭЛиЗА.носвашейстороныбессовестнобылобыстолькозапрашивать,—ведьтофранцуз,авыменябудетеобучатьмоемуродномуязыку.ЭЛиЗА.Стыдновамговоритьтакиевещи,аещёджентльмен!янекакаянибудь,ячестнаядевушка,авашегобратаянасквозьвижу,да.
П.Мєлкова
ЭЛиЗА.Аувасведьнехватитнахальствабратьсменязамойроднойязыкстолькоже.ЭЛиЗА.Вынеджентльмен,никакойвынеджентльмен,еслиговоритетакиевещи.ячестнаядевушка,да,честная.Знаюятаких,каквы!Видала!
М.Павлов
ЕЛІЗА.Авижмайтесовість:яжплачузамову,шовжезнаю!Такшо,даювамшилінга—йнеторгуйтесь.ЕЛІЗА.жинтільмен,називається!бачилаятаких!Іотонесоромвамтакеказать?!яжпоряднадівчина!
1. Опишіть свої враження від першого знайомства з квіткар-кою та її співрозмовниками на одній із лондонських вулиць.
2. Чим квіткарка дивує своїх нових знайомих?3. Чому Еліза погодилась на пропозицію Хіґґінса?4. Якими були умови експерименту?5. Які зміни ви помітили в розвитку образу Елізи?6. Опишіть поведінку Елізи в гостях у місіс Хіггіс та враження, яке
вона справила на гостей.7. Якого перевтілення зазнав Альфред Дуліттл?8. У чому полягали претензії та вимоги Елізи до Хіґґінса?9. Яку позицію обстоює Хіґґінс?
10. Порівняйте п’єсу Б. Шоу із міфом про Пігмаліона і Галатею. Як назва та сюжет п’єси перегукуються із сюжетом античного міфу? Як і де зміст п’єси та міфу починає різнитися?
265
11. Яким є продовження п’єси в післямові Б. Шоу?12. Чому Еліза не задоволена результатами експерименту? Чого
вона прагне?13. Порівняйте образи Елізи та Галатеї.14. Які основні проблеми порушено в п’єсі?15. Визначте ознаки «нової драми» в «Пігмаліоні».
Літературний ринг
б.ШоувважавписьменникаyЛ.М.Толстогосвоїмоднодумцемівчителем,навітьнадсилавйому«насуд»деякісвоїтвори.Алетойнадіславдостатньокритичнувідповідь,зокремапроп’єсу«Людинаінадлюдина»:«неможнажартівливоговоритипротакіречі,яксенслюдськогобуття,пропричинийогоперекрученняйтогозла,якесповнюєжиттянашоголюдства».Толстойбувупевненийутому,щоробитижиттєвоважливіпитанняпредметомсатиринебажано,томущоценесприяєзнаходженнюшляхіврозв’язаннягострихморальнихпроблемсучасності:«бажанняздивуватичитачасвоєюглибокоюерудицією,талантомірозумомчастовідвертаютьувагучитачавідсутіпредмета»
«Хочупохвалитися,щоп’єсаy«Пігмаліон»користуваласянайбільшимуспіхомвЄвропі,ПівнічнійАмериційунас.їїповчальністьнастількисильнайнавмисна,щояіззахопленнямшпурляюїївобличчятимсамовдоволениммудрецям,що,якпапуги,повторюють,щомистецтвонеповиннобутидидактичним.цепідтверджуємоюдумку,щомистецтвонеможебутиніякиміншим»,—писавШоу.«“Пігмаліон”—ценасмішкаyнадшанувальниками“блакитноїкрові”…кожнамояп’єсабулакаменем,якийякидавувікнавікторіанськогоблагополуччя»,—таквідгукувавсяавторпросвоюп’єсу.ЛітературознавецьО.Анікстyуважавб.Шоупродовжувачемкращихтрадиційзахідноєвропейськогогуманізму
А що ви думаєте про можливість розв’язання серйозних суспіль-них проблем засобами сміху — сатири, іронії тощо? Наскільки, на вашу думку, це можливо й доречно?
Запам’ятайте! Англійський драматург Бернард Шоу став ра-зом із Г. Ібсеном та іншими письменниками засновником «но-вої драми», спрямованої на активну співпрацю з глядачем та
читачем. Ознаками її є інтелектуальність, дискусійність, відкритий фінал та боротьба за гідність людини.
266
Усвідомте, що Б. Шоу, як і інші митці порубіжжя ХІХ–ХХ ст., активно шукав шляхи удосконалення людини та людства, вважав літературу, театр важливими засобами впливу на гро-
мадську та особисту думку. Щоби якомога виразніше донести свої думки, використовував гумор та сатиру, указував на парадоксальні явища життя, з іронією розвінчував стереотипи, домагаючись того, щоб людина уважніше придивилася до себе, побачила свої недоліки й прагнула змінитися на краще.
Проаналізуйте висловлювання Б. Шоу, і за ними та відо-мими вам відомостями визначте життєве кредо письмен-ника.
найбільшийгріхстосовноблизьких—нененависть,абайдуyжість:осьістинновершинанелюдяності.Минемаємоправаспоживатищастя,невиробляючийого.yякщо ви колинебудь, ганяючись за щастям, знайдете його,yто, подібно до старої, якашукала свої окуляри, виявите,щощастявесьчасбулоуваснаносі.якщоувасєяблуко,івменеєяблуко,імиобмінюємосяцимиyяблуками, то у вас і в мене залишається по одному яблуку.Аякщоувасєідея,івменеєідея,імиобмінюємосяними,товкожногоізнасбудеподвіідеї.Людина—якцеглина:обпалюючись,міцнішає.yТепер,колиминавчилисялітативнебі,якптахи,плаватипідyводою,якриби,намневистачаєлишеодного:навчитисяжитиназемлі,яклюди.життя полягає не в тому, щоб знайти себе. життя полягаєyвтому,щобстворитисебе.
Складіть продовження п’єси Б. Шоу в кількох варіантах, спи-раючись на англійські реалії того часу та обґрунтовуючи свій варіант.
Підсумуємо знання з теми
1. Чому питання відродження духовності, мови, національної культури стало особливо актуальним на межі ХІХ–ХХ ст.?
2. Які обставини сприяли тому, що Г. Ібсен став драматургом? У чому полягає внесок Г. Ібсена у створення й розвиток націо-нального норвезького театру?
267
3. Після виходу твору Г. Ібсена «Ляльковий дім» у суспільстві ви-никли такі бурхливі суперечки, що подекуди у вітальнях вивішу-вали оголошення: «Просимо не говорити про “Ляльковий дім”». Чому?
4. Що таке ібсенізм?5. Яким був драматург Б. Шоу як письменник, як громадський діяч
і як людина?6. У чому полягала «філологічна теорія» Б. Шоу?7. Чому драматург Б. Шоу назвав свій твір «Пігмаліон» за жанром
романом?8. Порівняйте «стару драму» й «нову драму», наведіть конкретні
приклади, зробіть висновки.
Проаналізуйте!
1. Чи можна «Ляльковий дім» уважати прикладом «нової дра-ми»? Якщо так, то чому?
2. Як вислів Соломона стосується Нори: «Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його»? Якою, на вашу думку, є героїня — мудрою чи нерозумною?
3. Поміркуйте, чому п’єса Б. Шоу називається «Пігмаліон», а не «Галатея»?
4. Б. Шоу говорив: «Кожна з моїх п’єс — це послання до людства». Яке послання до людства має п’єса «Пігмаліон»?
Створіть!
1. Складіть порівняльну табличку образів Нори та Елізи, зна-йдіть спільне та відмінне, покажіть розуміння письменни-ками жіночого питання та шляхи його розв’язання.
2. Створіть проект «Утілення драматичних творів Г. Ібсена і Б. Шоу в театрі, кіно».
Прокоментуйте умовні ситуації, поясніть свої думки, подальші дії та вчинки.
Ви потрапили в компанію людей, де всі розмовляють праyвильно, обговорюють важливі й цікаві теми, висловлюютьсвоїоригінальні,частопарадоксальнідумки.Виусвідомлюєте,щоневолодієтеправильноювимовою,зтемоюдискусіїнеобізнані,тайумінняїїпідтримативамтежбракує.Простопітизвідтинеможете.Щовизробите,щобнепочуватисянезручно,зайвоюлюдиною?Оцініть підприємливість Елізи, героїні твору б.Шоу «Пігyмаліон».якїїідеюможнавтілитивсучасномужитті?
268
Ознайомлюючисьізновимитенденціямиудраматургіїпорубіжжя ХІХ–ХХ ст., ви помітили, що «стара драма» ізтрадиційним розвитком сюжету, передбачуваним закри
тимфіналоміпасивнимспогляданнямглядача(читача)поступилася місцем «новій драмі», яка змусила цього глядача (читача)думати,розв’язуватилогічнізавдання,аналізувати,дискутувати,домислювати своє завершення твору, міркувати про долю героївпісля того, як вистава скінчилася. Головними проблемами сталодуховне відродження людини, утвердження її самоцінності. Кожен із драматургів ішов своїми шляхами, обирав свої форми—ідейніконфлікти(б.Шоу),внутрішнюприховануінтригу(М.Метерлінк),складнугрупідтекстів (А.чехов).Творипредставників«новоїдрами»Г.Ібсентаб.Шоузробиливагомийвнесокусправугуманізаціїсуспільства.
Ваша книжкова полиця y Г. Ібсен.«Ляльковийдім».Короткалітературнаенцикло
педія.Градовський А. В. y Картковий дім Торвальда: вивчення п’єсиГ.Ібсена«Ляльковийдім»(нора).Половинкина Ольга. y новаядрама:Генрикибсен//Литература.—2004.Понімаш Г. Б. y жіноче питання у драматургії кінця ХІХ —початкуХХ ст. // Зарубіжна література в навчальних закладах.—2003.Соловцова Ірина. y Ібсен— реформатор європейської драми //Зарубіжналітература.—2002.Шоу Б. y Полноесобраниепьес:в6т.—М.:искусство,1980.—Т.4.
Онлайн-бібліотека y Г. Храповицька. Генрик Ібсен. біографія. http://www.
ukrlit.vn.ua/zaruba/biography/ibsen1.htmlДеякіукраїнськіперекладитворівбернардаШоу.y http://chtyvo.org.ua/authors/Shou/Історія зарубіжної літератури XIX–XX ст.y http://westudents.com.ua/knigi/253-storya-zarubjno-lteraturi-XIX-XX-st-davidenko-g-y.html
270
Подорож шоста. Література — молодь — час
Сучасназарубіжналітератураєпроцесом,хронологічноокреслениммежамивід1980хрр.допочаткуХХІст.назламістолітьлюдство зазвичай переоцінює філософські, соціальні, політичнійестетичніцінності.Зарубіжналітературанашогочасувідкриваєновіперспективи,прагнучиподолатирозривміж«мистецтвомдляосвічених» тамасовиммистецтвом.Сучасніписьменникируйнуютьусталенікордонилітературнихнапрямів,жанрів,читацькогоочікування, наводячи приклади примирення того, що здавалосяранішенепримиренним.
Шолом-Алейхем — видатний майстер сумного гумору
Які оповідання Шолома-Алейхема ви читали? Поділіться своїми враженнями про них.
ШоломАлейхем лишив нам у спадоклюбов і сміх: любов до простої людиниісміхпередлицемнещастя.
Бел Кауфман
Мабуть,вамдоводилосячутисумнітавеселі історіїпрохлопчикаМотла або про Тев’ємолочара. це персонажі творів одногоізнайвидатнішихтанайпопулярнішихєврейськихписьменниківШоломаАлейхема (Шолома нохумовича Рабиновича). У перекладізмовиідиш«ШоломАлейхем»означає«Мирвам!».Обрання цього псевдоніма було не випадковим, адже твори ШоломаАлейхема — повісті, романи, новели, оповідання, п’єси — зіщирою посмішкою йдуть до читачів, навчають людей стійко долатинайважчівипробуваннявжитті.
Життєвий і творчий шлях Шолома-Алейхемайогосправжнєім’я—Шолом(Соломон)Рабинович.народив
ся2березня(18лютогозастаримстилем)1859рокувПереяславінаПолтавщині.Усвідомостінашихсучасниківцемістопов’язанепередовсімз іменамибогданаХмельницького іТарасаШевченка
271
(XIXст.—знаменитий«Заповіт»таіншітвори). навряд, щоб у пам’яті і серцідрібногокрамарянохума(наума)Рабиновичаглибокозакарбувалисяцізнакові для України імена й події. його турбувало становище багатодітної родини.АколиШоломовівиповнилося13років,померлайогомама, і згодом їїмісце заступила сварлива мачуха з бердичева.
навчався хлопець у хедері— єврейськійпочатковійшколі, учительякоїнезнав ані російської, ані українськоїмов.АлеінтересиШоломавиявилисяширшими:підвпливомєврейськоїпросвітницькоїлітературивінузявсязазагальнусамоосвіту,навчавсявповітовійшколі.
Першим літературним твором хлопчика став славнозвіснийсловник лайок і прокльонів мачухи — «Мачушин лексикон»,якийсподобавсяісамій«героїні».З14роківпочаввінписатимовою іврит історичні та пригодницькі романи (наприклад, прочитавши «Робінзона Крузо» Д. Дефо, написав «Єврейського РобінзонаКрузо»).
З17роківпрацювавдомашнімучителемнаПолтавщинівєврейського магнатаорендатора Мейлаха Лоєва. У 1880–1882 рр.був громадським рабином у Лубнах. Довелося жити й працюватитакожуКорсуні,білійцеркві,Одесі,анайбільше—уКиєві.Одружився зі своєюколишньоюученицеюОльгоюЛоєвою, батькоякоїзакоханнядонеїсвогочасуйвирядив іздомуприватного вчителя. Але родина склалася дружна.Шолом був для дітейдобрим ангеломохоронцем, хоча й не заплющував очей на їхнівади— з прорахунками і глупством у їхній поведінці він боровся…сміхом.
Першіпублікації—кореспонденціїтастатті—з’явилисянаприкінці 1870х рр. у єврейських часописах мовою ідиш.А вжевіршітаоповіданняписьменникопублікувавмовоюіврит.Ізапорадоюдружинипідписувавїхініціалами«Ш.А.».
1883 р. можна вважати посправжньому стартовим у йогописьменницькій біографії. Тоді вийшли друкоммовою ідиш повість«Двакамені»таоповідання«Вибори»,підякимивінуперше підписався Шолом-Алейхем. Відтоді письменник безперервно працює. Зпід його пера вийшли десять романів, двадцятьп’єс, сотні повістей, оповідань, статей. його легко було читати,
Шолом-Алейхем замолоду. Фото
272
а багатьом здавалося,щойписав він легко. І справді, писавдуже швидко. Але написанечасто докорінно переробляв,перекреслюючи рядки, абзаци,атойцілісторінки.Адоіншихсторінок щось дописував, приклеювавнові…
Тим часом реальне життявимагало свого, адже багатодітній сім’ї ШоломаАлейхемапотрібнобулозащосьжити.Тожписьменникзабезціньпродававвидавцям свої авторські права. Доводилося вести й торговельнісправи.
1885 року йому поталанило: від тестямагната перейшла велика спадщина. Молодий інтелігентмрійник, хронічний біднякз’явивсянакиївській біржі,«прокручуючи справи».йогошвидко «вирахували»— навколо заметушилися всілякі пройдисвіти,спекулянти. Зап’ять років він утратив усе своє величезне багатствоі,ховаючисьвідкредиторів,утікізКиєва.
Але «діловежиття» збагатило палітру образів у його творах.Укомедіїпамфлеті«якнегоз»(1894)деякікиївськібагатіїпізнали себе й домоглися від царської цензури заборони цього твору.націй самійкиївській біржі зародиласяй ідея одного з найкращих творівШоломаАлейхема—«МенахемМендл» (почавписати1892р.),анезабаромписьменникузявсязащеодинізнайважливішихсвоїхтворів—роман«Тев’ємолочар»,детрудягуТев’єпротиставлено«людиніповітрю»,яканеспроможназнайтисебе,визначитисявреальномусвіті.
Твори«МенахемМендл», «Тев’ємолочар» і «ХлопчикМотл»(надостаннімШоломАлейхемпрацювавдосамоїсмерті)визначаютьхарактер і спрямованістьтворчостіШоломаАлейхема.«Людина—цете,кимвонахочебути»,—такаостанняфразазавтобіографічноїповісті«Зярмарку».Письменниквідтворюєглибокіпласти народного життя, відкриває читачеві багатий національнийколорит єврейства, сміється і плаче з його пригод і поведінки,мрієпрочистотуйпорядністьулюдськихвзаєминах.
Своїтворчізадумиписьменникреалізовувавнаполегливо,алебез поспіху. навіть найбільші роботи він створював ніби з окремихоповіданьчиповістей,рікзарокомнарощуючиїхні«м’язи»:«МенахемМендл» — 1892–1909 рр.; «Тев’ємолочар» — 1894–1914рр.і«ХлопчикМотл»—1907–1916рр.
Письменник з дружиною Ольгою та дітьми. Фото
274
Важко складалисяйжиттєві обставини. 1905 року, післяєврейськихпогромів,вінвиїхавізКиєвадоЛьвова,потімвирушивумандриЄвропою.Побуваву женеві, Лондоні, Варшаві,Вільно,берлінітаіншихмістахЄвропи. Застуда спричинилатяжкухворобулегенів,доводилося лікуватися, тому певнийчасписьменникживу Італії таШвейцарії. 1915 року переїхавдо ньюйорка (США), де й помер13травня1916року.
Похований він на бруклінському кладовищі, згідно із «заповітом»:«Хайменепоховаютьнепоміжаристократів,вельможчибагатіїв,асередзвичайнихлюдей,робітників,разомзісправжнімнародом».
І справді, ШоломАлейхем істинно народний письменник.Уйоготворах—сотніяскравихобразівпростихтрударів—шевців,міщан,рабинів,дітей,домогосподарок.целюдибідні,знедолені,аленескорені.цедобрі,шляхетні,жартівливілюди,якіневтратиливірийоптимізму.
Зі сторінок своїх творівписьменник говоритьпромилосердя,чуйність,любовдоближнього.ТвориШоломаАлейхемазрозумілійблизькіідорослим,імолоді,ідітям.їхзацікавленочитаютьлюдирізнихнаціональностей.
УС. Уся творчість ШоломаАлейхема пронизана духовними зв’язками
єврейського та українського народів. Тут постійно переплітаються скарби, накопичені в народній і літературній творчостієврейськогонародуізбагатствомукраїнськоїлітературитафольклору: піснею, гумором, влучнимсловом.
ШоломАлейхемлюбивУкраїну, де українці та євреї здавнажилийпрацювалипоряд.
Оповідання ідиш з портретом автора і підписом
Меморіальна дошка на честь Шолома-Алейхема у Львові, на розі вулиць Шпитальної
та Котлярської
275
ТвориШоломаАлейхема перекладеноукраїнськоюмовою.ЗініціативиМиколи бажана та ДмитраПавличка булоздійсненовиданнячотиритомникатворівШоломаАлейхемавперекладахукраїнською мовою. Основні перекладачі: ЄфроїмРайцин(йомуналежитьнайбільшачастина перекладів), О. Пархомовська,М.Дубинський.ЗмістовнупередмовудовиданнянаписавМ.бажан.
1. Як склалася життєва доля Шо-лома-Алейхема?
2. Охарактеризуйте основні етапи твор-чого шляху Шолома-Алейхема.
3. Чому Шолома-Алейхема можна назва-ти справді народним письменником?
4. Як псевдонім письменника пов’язаний з головними ідеями його творчості?
5. Як у долі видатного єврейського письменника відбилася доля йо го народу?
6. Що нового вніс у літературу Шолом-Алейхем своєю творчістю?7. Як показано побут єврейського містечка у творчості письмен-
ника?8. Охарактеризуйте тематику і жанрову своєрідність творів Шолома-
Алейхема.9. Які теми для нього були найважливішими? Аргументуйте свою
думку.10. Якими були зв’язки письменника з Україною? Як вони себе ви-
явили у творчості Шолома-Алейхема?
Прочитайте афоризми Шолома-Алейхема й схарактеризуйте за ними його як людину.
Порядналюдина,колиробитьдобрусправу,відусіхховаєтьсяyікаєтьсявзаподіяному,навітьякщопроценіхтонедізнається. (Так говоритьКонфуцій.) А я говорю: у наш час порядналюдина, коли чинить лиходійство, ні від кого не ховаєтьсяінекаєтьсявзаподіяному,навітьякщопроцедізнаєтьсявесьсвіт.Колитирозмовляєш,тохайтвоярозмовабудекращазамовyчання.(Такговоритьарабськеприслів’я.)Аяговорю:колитимовчиш,хайбудетвоємовчаннякращевідтвоїхрозмов.
Пам’ятник Шоломові-Алейхему в Києві
276
якщо ти думаєш за інших— чекай колинебудь добра і дляyсебе.(ТакговоритьПлатон.)Аяговорю:якщотидумаєштількипросебе,чекайколинебудьзлавідінших.якщо ти любиш, твориш добро й страждаєш — ти людина.y(Такговоритьодиніндієць.)Аяговорю:якщотилюбиш,творишдобройстраждаєш—твоїсправидужепогані!
«Пророк буднів» — герой новелістичної повісті Шолома-Алейхема «Тев’є-молочар»
Композиція. Образна система творуПовість, яку частинами друкували впродовж 1894–1914 рр.,
містить дев’ять новел (розділів), із яких чотири (перші три —«Азнедостойний»,«Великаудача!»,«Химери» і остання—«Ідигеть!»)змальовуютьголовногогерояТев’є,арештап’ятьрозповідаютьпродолюйогодочоктасамогоТев’є.
Попри новелістичну структуру твору, «Тев’ємолочар» вирізняється композиційною стрункістю, послідовнимвнутрішнім і зовнішнім зв’язком міжокремиминовеламиіширокимфункціональним навантаженням кожної з них.Усі новели, маючи власну композицію,сюжет і конфлікт, пов’язані між собоюзазмістомістановлятьєдинеціле.
Об’єднувальною ланкою є образТев’є.Оповідання,йдучиоднезаодним,послідовно розширюють розмах подій,відображаютьепохуідокінцярозкриваютьхарактерголовногогероя.
Увесь твір містить серію оповідань,об’єднаних головним персонажем, щовиголошуєколоритниймонологвуявнійрозмовізШоломомАлейхемом.
ТЛ.Повість—прозовийтвір,заобсягомбільший,ніжоповідання.Уповісті зображуютьнизкуподійужитті голов
ногогероя,атакождетальнозмальовуютьпов’язанихізнимперсонажів.
Оповідач — особа в прозовому художньому творі, від іменіякоїписьменникведерозповідьпролюдейіподії.Авторможеназиватиабоненазиватиоповідача,алезавждинаділяєйогорисами
Обкладинка збірки творів Шолома-Алейхема
277
характеру, що проявляються в манері говорити, у ставленні долюдейіподій,проякійдетьсяутворі.
Образ Тев’є-молочара. Народний гумор повістіОдин із улюблених героївШоломаАлейхема— Тев’є.Щож
такогоособливоговцьомуєвреї?Зодногобоку,віннічимневідрізняється від українцівселян, які населяютьАнатівку— село,неподалікякогоживеТев’єразоміздружиноюГолдоюйдочками.
Він— трудівник і бідняк, пов’язаний із землею, з простимилюдьмив селі, такимисамимитрудівниками,як і він сам.йомудобре знайомі і голод, і злидні.наполегливоюпрацеюздобуввінсобі місце під сонцем. І цей земний, плідний труд зміцнив йогодух, не дав йому схилитися перед труднощами, кривдами й нещастями.
Спочатку здається, що Тев’є — забита, покірлива, богобоязка, зломленанещастями людина. Але варто лише замислитися над цим, як одразу починаєморозуміти,щогеройШоломаАлейхемамає велике серце, глибокийрозумтасвоєріднийпоглядна світ.ДумкиТев’є,які він висловлює ніби випадково, мимохіть, уживаючи приказки, прислів’ята афоризми, у сукупності створюютьцілісну філософську систему, сповненусправжньоїжиттєвоїмудрості.
Тев’є має якості, які, на думкуШоломаАлейхема,обов’язковомаютьбутивластиві євреям. Передусім це працьовитість: «ну справді, не доїти ж менікорову у лакованихштиблетах і у фраці?»(цитатавзятазциклу«Касрилівка»змонологу«будьяРотшильд»).Iсправді, ніхтонеможе сказатиТев’є,що вінлінивий.Працяна земліоблагороджує людину, праця на землі освячена богом. Саме такуявляєШоломАлейхемобразєврея,щозберігаєознакиєврействанетількинарівнігенетичноїпам’яті,айуповсякденномужитті.
цейобразмаєдеякіособливостіпорівняноз іншимигероямиШоломаАлейхема. Передусім, це майже неймовірне поєднанняоптимізму та гуморупаралельно з усвідомленням трагедії єврейського народу. Анi часткове банкрутство, ані погром, ані втратачотирьохдочокнезмоглизламатиТев’є.
Обкладинка книги Шолома-Алейхема
«Тев’є-молочар»
278
навіть коли йому наказали виселятися, він усе одно не припиняєжартувати.Хоча,звісно,мирозуміємо,щоце—сміхкрізьсльози: «Знаєте що, пане ШоломеАлейхеме? Поговорімо пробільшвеселіречі.ЩотамчутипрохолерувОдесі?»—кажеТев’єпіслятого,якрозповівавторовіпроте,якйогодочкапоїхаларазомзісвоїмнареченимдоСибіру.
Тев’є—дивовижнаособистість.Він завждиробитьусевідповіднодосвоєїнатурийніколинегрішитьпротисовісті.Пригнічений тяжкимиобставинами,ніколине буває аніжалюгідним, анісмішним.незгинаючисьпереднещастями,Тев’єстоїть,мовдуб,якийжоднабурянезламає.жартинадсобоюінадсвоїмибідамидопомагаютьйомувистояти.йогосміх—мудрий,глибоколюдяний,сміхсамогонароду.
Утакоїнеосвіченоїлюдинидивовижнамова,пересипанажартами, приказками, виразами зі священних книг, зміненими насвійлад.МоваТев’є—цескарбницямудростіімужності.Дойогопослуг, мабуть, подвійна скарбниця гумору, адже єврейськийжартвінзнаєтаксамодобре,якіукраїнськийдотеп.наприкладіТев’ємибачимо,наскількиневичерпнимєнароднийгумор.
Утворідобревидноспецифікуєврейськогогумору.«АчинекупивяВамзапівсотнікорову,якузап’ятдесяткарбованцівнехотіливіддавати?Aщовонанатретійденьздохла,такяжневинен.I друга корова, яку я для Вас купив, теж здохла. Ви самі чудовознаєте,якцеменезасмутило…»Такихцитатможнанавестибезліч.Iкожназнихпідтверджуватимедумкупроте,щоголовнаметаєврейського гумору— це захист моральних і релігійних цінностей.
Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини й народу на межі XIX–XX ст.
новівіяннявкраїнічасто застаютьТев’є зненацька, адженетількинаступкапіталізмузмінюєзвичнийдляньогоустрійжиття,айреволюція1905р., іреакція,якійцяреволюціяпоступиласямісцем.
УсеновепроникаєвдімТев’єчерезйогодочок.батькозовсімнеготовийдозмін:руйнуєтьсяпатріархальнародина, івженетрадиційнийсватулаштовуєсімейнещастядочокТев’є,авонисаміобирають своюдолю.бідипереслідуютьТев’є: нещасливійого дочки,помираєвідгорядружина,йогосамоговиганяють ізріднихмісць.
ця людина прагне зрозуміти, звідки приходять до нього нещастя. Гострий язик Тев’є не жаліє нікого, чутливе батьківськесерце відкрите для благородних поривань його дочок. Страждають діти— страждає й він. як він переживає за бейлку, добре
279
розуміючи,щопостійніприниження—нешляхдощастя!Ісамеїї чоловік першим, ще до урядника, замислює вислати Тев’є ізрідної країни, тому що йому соромно мати тестябідняка. Тев’єчасто замислюється над несправедливістю в житті: «Хіба я нетакажлюдина, як вони?чине було б справедливо, слово честі,щобТев’єтежхочразвиїхавуліткунадачу?»
Останній події ШоломАлейхем присвячує чи не найгіркішісторінки повісті: «був би ямолодшийхоч би років на двадцять,іжила б іщемоя Голда, <…> був би я той самийТев’ємолочар,щоколись,<…>ябтаклегконепіддався!ябопирався,бивсябдокрові!».Тев’єусієюсвоєюсутністюприв’язанийдобатьківщини,дорідної землі,до своїх сусідівселян,йомунераздоводилосявступатисязанихпередурядником.Атутусівідвернулисявіднього,щовиднозіслів:«якщогромадатакухвалила,тосперечатись не доводиться: мабуть, ви знаєте,що Тев’є у вас заслужив,щобвизнищилидопнявсейогомайнойвсюйогохудобу…»
Філософські проблеми творуОбраз людини з народу, людини праці завдяки талантуШоло
маАлейхема виростає у значну, майже епічну постать. В образіТев’є уособлено образ єврейського народу, який, незважаючи навсізлигодні,щойомусудилися,непригніченийпочуттямприреченості,асповненийоптимізмутажиттєвоїсили.Тев’єзрадістюпрацюєназемлі,міцностоїтьнаній,вінфізичнойморальноздоровий,життєлюбний.
АвторособливопідкреслюєпочуттялюдськоїгідностіуТев’є,а також глибинну народнумудрість.цитуючи з єврейських священних писань, він перефразовує їх, посвоєму коментує. наводитьвінічималоєврейськихтаукраїнськихприслів’ївіприказок.Віндаєпорадидонькам,алейдонькивчатьйого.Вінрозмірковуєнад їхніми долями й доходить думки: «Ащо таке єврей і не єврей?»та«чомувонимусятьбутитакіроз’єднані?..»Уфіналівінпроголошує:«Покидушавтілі—вперед,Тев’є!»
Сучасні інтерпретації твору в театрі, кіно та інших видах мистецтва
ЕК. СереднайвідомішихвиконавцівроліТев’єна сцені—видатні актори Соломон Міхоелс, Мар’ян Крушельницький,МихайлоУльянов,ЄвгенійЛеонов,богданСтупка.
ГригорійГоріннаписавп’єсу«Тев’єТевель»замотивамицього твору для національного академічного драматичного театруіменіІванаФранка.
280
Прем’єра вистави відбулася у грудні 1989 р., і незмінним виконавцем головної роліпротягом багатьох років залишався улюблений багатьма видатний український актор богдан Ступка. Вистава є одниміз найуспішніших проектів наукраїнській театральній сценіостанніхдвохдесятиріч—воназавжди проходила з аншлагом.
ОнукаШоломаАлейхема бел Кауфман під час гастролей вистави у ньюйорку визнала богдана Ступку «найкращим Тев’ємолочаром».ПіслясмертібогданаСтупкивиставузнялизрепертуарузповагидопам’ятіактора.
ІваноФранківський академічний обласний театр ляльокім. Марійки Підгірянки поставив бродвейський мюзикл «Скрипаль на даху», який створив композитор Джеррі бок на основісюжету повісті ШоломаАлейхема «Тев’ємолочар». За словамирежисераДмитрануянзіна,напострадянськомупросторіцеперша постановка знаменитого мюзиклу, реалізована засобами театруляльок.
Театральні,анетелевізійнімюзикливУкраїніненадтопопулярні. Дмитро нуянзін запевняє, що трупа ІваноФранківськоготеатруляльок—єдиназвідомихйому,уякійусіакториспівають.Постановканасправдівийшладужемузичною,зживимвокалом,прекрасною національною єврейською хореографією, фольклором,девідчутноукраїнськумелодику.
1. Чи сподобався вам головний герой твору? Чим саме? Яким ви уявляєте його?
2. У чому полягає проблематика «Тев’є-молочара»?3. Схарактеризуйте образ Тев’є. Як ви вважаєте, чому саме Тев’є
був найулюбленішим героєм автора?4. Чи відчуває Тев’є радість життя, незважаючи на труднощі?5. Розкажіть про ставлення автора до головного героя свого твору.6. Розкрийте майстерність Шолома-Алейхема в побудові діалогів
у повісті «Тев’є-молочар» (на прикладі 1–2 діалогів).7. Пригадайте, хто з відомих українських, російських акторів вико-
нував роль Тев’є-молочара на сцені.8. Хто з них, на вашу думку, спромігся найкраще донести до гляда-
чів задум Шолома-Алейхема?
Богдан Ступка в ролі Тев’є-молочара
281
Запам’ятайте! Творчість Шолома-Алейхема багатогранна. Він відо-мий як прозаїк, драматург, критик,
поет, видавець літературних альманахів, блискучий читець власних творів. Най-більш популярними серед них є «Тев’є-молочар», «Менахем-Мендл», «Мандрівні зорі», «Пісня над піснями». Його творчий доробок становить десять романів, два-дцять п’єс, сотні оповідань, багато віршів, статей, фейлетонів, кілька досліджень. Твори Шолома-Алейхема перекладено де-сятками мов світу.
Усвідомте естетичні принципи Шо-лома-Алейхема:
жити й творити для народу; yреалістично зображувати життя в усіх yйого проявах;говорити правду, що йде із глибини душі, від самісінького серця, yкотре до останку належить рідному народові.
1. Доведіть, що художній твір Шолома-Алейхема «Тев’є-моло-чар» — новелістична повість.
2. Поясніть думку онучки Шолома-Алейхема, американської пи-сьмен ниці Бел Кауфман, авторки відомого роману «Угору схо-дами, що ведуть вниз»: «Шолом-Алейхем лишив нам у спадок любов і сміх: любов до простої людини і сміх перед лицем не-щастя. А це багатий спадок».
Складіть перелік питань для інтерв’ю з героєм повісті Шоло-ма-Алейхема «Тев’є-молочар».
Існує давній афоризм: «бог не насміхається над людьми,а сміється разом з ними». Разом з людьми вже багато десятиріч сміється мудрий письменник, класик єврейської
та світової літератури, неперевершений майстер гумористичнихмонологів—ШоломАлейхем.«Мирвам!»—саметакперекладаютьзідишйоголітературнийпсевдонім.Твориписьменникадавно перетнули «межу осілості» і добрими сусідами оселилися порядзнами,заговорилизісценнайкращихтеатрівсвіту.Творчостіписьменника присвячено окремий том «Всесвітньої літератури».
Поховання Шолома-Алейхема на цвинтарі
у Брукліні
283
Творчість Рея Дуґласа Бредбері — один із дивовижних проявів
сучасної американської культуриУся міцність цивілізації залежить від
наукитаМистецтва.А. Пуанкаре,
французький математик і філософ
немає, мабуть, людини, яка б не думала про своє майбутнє,промайбутнєлюдства,непрагнулабодайкраєчкомоказазирнутивнього.якимвибачитенаше суспільство,цивілізаціючерез стороків?
1. Яких письменників-фантастів ви знаєте?2. Чим, на думку А. Пуанкаре, визначено рівень розвитку цивіліза-
ції? Як ви вважаєте, чому?3. Які твори Р. Бредбері ви читали? Сформулюйте їхню основну
тематику. Який твір — оповідання чи роман — справив на вас найбільше враження? Чому?
якдосягтигармоніїусвіті?надцимпитаннямзамислювалисямудреці,учені,письменники.намагавсяуявитимайбутнєлюдськоїцивілізації й американський письменник Рей Дуґлас бредбері.йогоназиваютьфантастомномеродин.Самефантастикадопомагаєйому краще зрозуміти людину, її земні проблеми. Він автор приблизно400літературнихтворівледьневсіхвідомихжанрів.
Письменник кожним своїм твором попереджає людство пробездуховнупрірву,якуможеспричинититехногеннацивілізація.
Життєвий і творчий шлях Рея Дуґласа БредберіРей Дуґлас бредбері народився 22 серпня 1920 року. Друге
ім’яДуґласбатькийомудалиначестьзнаменитогоакторакінематографуДуґласаФербенкса.ДитинствоминуловневеликомумістечкуВокіґані,якезгодомз’явитьсяуйоготворчостіпідназвоюзеленогомістаҐрінтауна.батькоРея,монтертелефонноїстанції,підчасВеликоїдепресії1932р.втративроботу,івпошукахкращогожиттясім’яперетнулакраїнузпівночінапівдень,апотім—із півдня на північ. Зрештою, вони опинилися в ЛосАнджелесі,дебредбері закінчив середнюшколу, і нацьомуйогоформальнаосвітазакінчилася.МешкаючинаоколиціЛосАнджелеса,порядізбудівлею«фабрикимрій»—кіностудіїПарамаунт,бредберімусивзароблятинапрожиток,продаючигазетийводночаспробуючи
284
свої сили в літературі.У серпні 1936 р.у вокіґанській газеті з’явилася першапублікаціямитця—вірш«Пам’ятіВіллі Роджерса», а наступного року в лосанджелеській «Антології студентськихвіршів за 1937 рік» було опублікованопоезію«Голоссмерті».
Про свої дитячі роки він збережевраженняв«Кульбабовомувині» тачисленних оповіданнях про Дуґа — простого американського хлопчика, у якомулегковгадатиавтора.
За працею і творчістю, самодіяльними театральними постановками й поетичними вечорамибредбері не забувавпро освіту. «У мене не було коштів,—згадував пізніше письменник,— щоб вступити до університету.Утім, університетнічогоне дає для становлення особистості: письменникповиненробитицесам.явідвідувавпублічнубібліотеку, працював там годинами, по три, чотири дні на тиждень. Додвадцяти років я вже прочитав усі значні п’єси, знав американську, французьку, італійську, англійську історію, найвідомішіповісті та оповідання». Сам письменник напівжартома називавсебе«бібліотечнимвипускником».
наполеглива праця, зрештою, дає свої результати: на початку 1940х рр. поодинокі оповіданнябредбері починають виходити друком, спершу в невеликихмісцевихжурналах, а згодом—упрестижнихвиданнях.
Ранні оповідання письменника увійшли до збірок «Темнийкарнавал» (1947), «жовтнева країна» (1955). Зі «страшними»оповіданнями (наприклад, «Вітер», «Карлик», «Коса», «Маленькийубивця»,«Електростанція»)контрастують«добрі»йнадзвичайно поетичні новели із циклу про казкову сімейку: «ДядечкоЕйнар», «Квітневі чари», «Повернення додому». До теми Зла,уособленого в поетичному образі «людей осені», протистоятиякому здатні лише знання й безневинний дитячий сміх, бредберіповернувсяводнійізнайкращихсвоїхкниг—похмурій«карнавальній»феєрії«Щось страшне іде» (1962). її діявідбуваєтьсяу провінційному американському містечку, куди прибуває зловісний власник «смертельних атракціонів» зі своїм почтом. Ім’явласника—Пітьма, а супроти нього виступають улюблені героїбредбері—підліткитабатькоодногозних,міськийбібліотекар.
Обкладинка книги «Кульбабове вино»
285
1947рокубредберіповінчався з Марґаріт Сюзанною МакКлюр, з якою познайомивсяв одному з книжкових магазинівЛосАнджелеса,девонапрацювала. А за день до цього вінспалив «мільйон слів» своїх забракованих творів.ПисьменникмешкавупередмістіЛосАнджелеса,убудинку,девінздружиноювиховавчотирьохдочок.
Справжнійуспіхприходитьдобредберілишечерезтрироки,коли з’являються «Марсіанські хроніки». Із 1943 р.Рейбредберіставпрофесійнимписьменником,створюючипо52оповіданнянарік.
Репутацію майстра наукової фантастики бредбері принесли«Марсіанськіхроніки»(1950),уякихідетьсяпрокосмічнувійнуу близькому майбутньому. це, за його висловом, «неочікуванийроман», скомпонований з окремих оповідань проМарс і марсіанзапорадоювидавничогоредактора,авторовогооднофамільцяВолтерабредбері.
Значнучастинулітературногоспадкубредберістановлятьновели. більшість із них є у складі збірок «Людина в картинках»
(1951), «Золоті яблука Сонця» (1953),«Духи назавжди» (1981), «Оповіданняпро динозаврів» (1983), «Класичні оповідання1»(1990)таін.
Убагатьохоповіданняхбредберіпорушуєпроблемудітейтадитинства.Прицьому своїх героїв не ідеалізує, а намагається розкрити обидві їхні іпостасі: добру та злу. Дитячу жорстокістьзмальовано в оповіданнях «Дитячиймайданчик» (1960) та «Все літо за одиндень» (1954). І, навпаки, віра в дітей,любовілюдяністьпронизуютьоповідання «Канікули», «надвечірній берег»,«Добридень і прощай», «Хлопчикневидимець», «Ракета», «Подарунок», «Співаютілоелектричне».
Останнє його оповідання «Джаґґернаут»вийшлодруком2009року.
Р. Бредбері з дружиною та доньками
Обкладинка книги «Марсіанські хроніки»
286
У своїх творахбредбері пишепро згубні для людства наслідкиантигуманного техніцизму, про те, що на сучасній стадії науковотехнічної революції багато її відкриттів обернулися нещастям длялюдей. У «Марсіанських хроніках» передано почуття страху, щоохопилолюдей,якіживутьунапруженомуочікуваннікатастрофи.
Попривсюгіркугостротуодкровень,прозабредберіпоетична.Уйогооповіданняхіроманахлунаютьпопередження,зверненідолюдей, страх за їхнє майбутнє, біль, сум і надзвичайно рідко—надія. Виникають картини спустошеної землі, висохлих водойм,самотностітих,хтовипадковозалишивсясередживих.
невдовзіпіслявиходуроману«451° заФаренгейтом»ужиттіР.бредберірозпочавсяетапнагородіпремій.1954говінотримавнагородунаціонального інститутумистецтв і письменства.ДвічійомуприсуджувалипреміюО.Генрі.Усьогожнарахункубредбері8нагород і 2номінації в галузікіно.2000рокуписьменникздобувмедальнаціональноїКнижковоїпреміїзапідсумкомусієїприжиттєвої творчості; 2004го—національнумедальмистецтвПрезидентаДж.буша;2007го—Пулітцерівськупремію«завизначну, пліднуй глибоко впливовукар’єру як незрівнянного авторанауковоїфантастикиіфентезі».
Визначнийписьменникпішовізжиття5червня2012року.«янеможуназвати письменника, чиєжиття було б кращим
відмого.Всімоїкнигивидані,вониєвусіхшкільнихбібліотеках,і,колиявиступаюпередпублікою,меніаплодуютьщедотого,якя почну говорити»,— із втіхою підбив підсумки своїєї творчостіРейбредбері.
Розширюємо світогляд
Пулітцерівська премія(англ.Pulitzer Prize)—одназнайпрестижнішихнагородугалузілітератури,журналістики,музики і театру в США,
заснована видавцем ДжозефомПулітцером.
З 1917 р. премію вручаютьщорічновньюйоркувпершийпонеділок травня опікуни Колумбійськогоуніверситету.Розмір премії— 10 тисяч доларів.Окремо оголошують категорію«За служіння суспільству», переможецьякоїотримуєнетількигрошовувинагороду,айзолотумедаль«Загіднеслужіннясуспільству».
Золота медаль Пулітцерівської премії
287
УС. Твори бредбері перекладено понад 30 мовами світу.ПершіперекладиР.бредбері українськоюмовоюдатують
серединоюХХст.ПерекладачамийоготворівбулиЄ.Крижевич,В.Митрофанов,О.Терехтаінші.
Восени 2015 р. з’явилися два томи перекладів оповіданьР.бредбері,депоручзістаримиперекладамибулоуміщенонизку нових (переклади я. Веприняка, Л. Коломієць, А. Євси таб.Сторохи).
Видавництво «навчальна книга — богдан» двічі публікувало «Марсіанські хроніки», «451° за Фаренгейтом», «Кульбабовевино» (2011 та 2015). 2015року вийшладрукомкнига«Вселітоначеденьодин.100оповідань».
Калейдоскоп цікавого
Цікаві факти з життя Рея Бредбері
Улюбленимгероємписьменникабувкапітаннемо.бредберінекористувавсякомп’ютером,асвоїтекстидрукувавнастарійдрукарськіймашинці.Утім,коли2011року
видавництво Simon&Schuster виявило бажання видати «451° заФаренгейтом»велектронномуформаті,бредберідавзгодунаце,хочайпіслядеякогоопору.
Письменникфантаст заявляв, що йому не подобаються таківинаходилюдства,якінтернет,мобільнітелефониталітаки.
Існує премія Рея бредбері, яку періодично присуджують закращий фантастичний кіносценарій у межах нагородження премією неб’юла (нагороди Американської асоціації письменниківфантастів). Першим володарем премії бредбері 1992 р. ставДжеймсКемеронзафільм«Термінатор2:Суднийдень».
Розширюємо світогляд
Рей бредбері— людина, чиї твори вплинули на розвитокне одногопоколіннячитачів.навітьякщовине єпоціновувачемфантастики,хочабкількатворівРеябредберіви
всеодномаєтепрочитати.Сповненіглибокоїфілософії,вониспонукаютьзамислитисятапереглянутисвоїжиттєвіпозиції.
Важко сказати, у який саме момент народжується дружба.yКолипокраплиніналиваєшводувпосудину,буваєякасьодна,останнякрапля,відякоїцяпосудинараптомпереповнюється,і волога переливається через край. Так і тут у низці добрихвчинківякийсьодинраптомпереповнюєсерце(з роману «451° за Фаренгейтом»).
288
Люди… ідіоти. Вони наробили купу дурниць: придумувалиyкостюми для собак, посаду рекламного менеджера і штукинакшталт IPhone,неотримавшивзаміннічого,крімкислогоприсмаку.Аотякбимирозвивалинауку,освоювалиМісяць,Марс,Венеру…(з інтерв’ю Р. Д. Бредбері).Перше,щодізнаєшсявжитті,—щотидурень.Останнє,щодіyзнаєшся,—цещотивсетойсамийдурень(з оповідання «Куль-бабове вино»).
1. Що вам найбільше запам’яталося про життя та творчість Р. Бредбері?
2. На основі статті підручника про письменника розкажіть про ево-люцію творчості Бредбері.
3. Назвіть найвідоміші твори митця.4. Поміркуйте, чому літературознавці називають Бредбері соціаль-
ним фантастом.5. Які проблеми порушує письменник у своїх творах? Про що по-
переджає людство?6. Як ви розумієте такі слова Рея Бредбері: «Фантастика про май-
бутнє допомагає жити в сучасному, оскільки майбутнє народжу-ється із сучасного»?
1. Висловіть власну думку щодо майбутнього людства. Яким би ви хотіли його бачити? Відповідь аргументуйте.
2. Уявіть, що ви філософ і шукаєте відповідь на запитання: «Для чого ми живемо?». Знайдіть відповідь у висловлюваннях Р. Бред-бері й порівняйте зі своїми міркуваннями.
3. З’ясуйте сутність попередження Р. Бредбері про загрозу науко-вого прогресу майбутньому людської цивілізації в разі втрати духов ності, аналізуючи життя та творчість Р. Бредбері.
Тривога за майбутнє суспільства в романі-антиутопії «451° за Фаренгейтом»
«Фантастика— це наша реальність, доведена до абсурду»,—сказав одного разуРейбредбері, автор відомого роману«451° заФаренгейтом»,щодужеяскравохарактеризуєпровідніідейнімотивийоготворчості.
Уроманірозповідаєтьсяпро,здавалосяб,зовсімпарадоксальнізпоглядуздоровогоглуздуподії.Авторподаєнасудчитачасвоєбаченнямайбутньогосвіту—світуспоживачів,денарод,немовмаріонетку,контролюєтоталітарнаверхівка.Думкилюдейтакожпідпорядковано режиму, усюди діють каральні загони пожежників.
289
Пожежники,чийсвятийпрофесійнийобов’язок—боротисязвогнем,полюютьусуспільствізакнижкамиіспалюютьїх.
Вигадка? Плід уяви фантаста? навіщо письменникові такіапокаліптичні видовища?Щоб налякати читачів?ні. Він прагнененалякати,азастерегтилюдей:будьтепильні,цеможестатися!
Творча історія, сюжет роману-антиутопії «451° за Фаренгейтом»
«451° за Фаренгейтом» — романантиутопія в жанрі науковоїфантастики.Упершейогобулонадруковано1953року.Авторприсвятивкнигу«ДоновіКонґдонузівдячністю».
Книгамістила25000слів,якібулонаписановпродовж9днівще 1951 року, і коштувала 9 доларів 80 центів. Саме таку сумуписьменник заплатив за роботу за друкарською машинкою в бібліотеці імені Лоренса Павелла в КаліфонійськомуУніверситетівЛосАнджелесі(це20центів за годину). Поспіх було зумовленотим, що бредбері, шукаючи усамітнення (працювати вдома він не мав змоги;згодом іронічно зауважував, що, колидоводилось обирати між письменствомй іграми із дочками, обирав останнє),знайшовйогосамеузгаданійбібліотеці.
ця книга в багатьох аспектах сталапрограмовоюдлябредбері.Письменникне раз повертався до неї й навіть створив п’єсу за тими самими мотивами.Вінстверджував,щоцеєдинийнауковофантастичний роман, що вийшов зпідйогопера;рештутворчостіслідвважатиприналежноюдожанруфентезі.
назвуроманубулообранотому,щонібитозацієїтемпературисамозаймаєтьсяпапір.насправдіпапір самозаймається за температури трохи вище 450 градусів, але зацельсієм. За визнаннямбредбері, помилку було спричинено тим,щопід час обранняназвивінконсультувавсязфахівцемпожежноїслужби,якийісплутавтемпературнішкали.
Авторописавлюдей,яківтратилизв’язокоднезодним,зприродою, з інтелектуальним спадком людства. Люди поспішаютьнароботучи зроботи,ніколине говорячипроте,щовонидумають або відчувають, розмовляючи лише про безглузді дрібниці,
Обкладинка першого видання роману
«451° за Фаренгейтом»
290
захоплюючись тільки матеріальними цінностями. Удома вониоточують себе інтерактивним телебаченням, яке проектує зображенняодразуна стіни (уяківбудованікінескопи), і заповнюютьсвій вільний час переглядом телевізійних передач, нескінченнихі безглуздих серіалів.Однак«благополучна», напершийпогляд,державаперебуваєнапорозітотальноїруйнівноївійни,якійсудилосяпочатися…
Головні герайМонтеґ,пожежник.yМілдредМонтеґ,дружинаҐая,ладнадонестивладіначоловіка.yКларіса,молодадівчина,подругаҐая.yФабер,професор,другҐая.yбрандмейстербітті,капітанпожежників.y
ТЛ.Фантастична література (фантастика)—різновидхудожньої літератури, у якій зображено дивний і незвичнийсвіт,ізякимлюдинавреальномужиттізіткнутисяне
може.Словофантастика уперекладі з грецької означаємисте-цтво уявляти.ЗасновникамифантастичноїлітературивважаютьЕ.По,жуляВерна,Г.Веллса.
Серед різновидів фантастичної літератури виокремлюютьнауковофантастичнулітературу.
Науково-фантастична література—художнітвори,уякихавтори під впливом науковотехнічного прогресу намагаютьсявобразнійформіпрогнозуватимайбутнє,показуватиприйдешнюдолюлюдства.
Утопія (утопічна література) — література, у якій картинимайбутньогозмальованонабагатокращими,ніжсучасність.
Антиутопія(утопічналітература)—література,уякійлюдствозмальованогіршим,ніжсучасність.новелаР.бредбері«Усмішка»тароман«451°заФаренгейтом»належатьдоантиутопії.
Провідні мотиви твору — книги (читання), пожежі, тотальний контроль, інакомислення. Натовп і влада
Подіївідбуваютьсявнедалекомумайбутньомунабатьківщинібредбері—уСполученихШтатахАмерики.
життяпересічноїлюдини—цетількироботайвідпочинок,наіншівидидіяльностічасупростонемає.Прицьомупідпроведеннямдозвіллямаютьнаувазіпереглядтелевізораабоїздумістаминареактивнихмашинах.Відтакогоспособужиттялюдипоступово черствіють, усамітнюються, припиняють любити одне одного,ненароджуютьдітей…
291
Людямнедозволяютьдумати,розмірковуватипросвоюдолю(«не дай, боже, якщо вони почнуть робити висновки та узагальнення»). Запроваджують інтелектуальний стандарт; людей, якічитають,оголошуютьбожевільними.Культивуєтьсятиплюдини,якавтратиласамусебе,своюнеповторність.
У романі зображено нове, майбутнє споживацьке суспільство(антиінтелектуальнаАмерика),депануютьтоталітаризм імайжеповнийконтрольнадсуспільством.Керівництводержавинамагаєтьсяпідпорядкуватисобінавітьдумкилюдей:книгизаборонено,незаконнимвважаютьчитанняйпереховуваннябудьякоїлітератури,задотриманнямпорядкумаютьстежитипожежники.Післятого як будинки почали зводити вогнетривкими, завданням пожежниківстало:
насигналтривогивиїжджатинегайно;yшвидкорозпалювативогонь;yспалювативсевщент;yнегайноповертатисядопожежноїстанції;yбутинапоготовідоновихсигналівтривоги.yЗа бредбері, 451° заФаренгейтом (233 градуси зацельсієм)—
температура, за якої загоряється папір.Пожежникине гасять вогню:вонийогорозпалюють.Вониносятьскафандриіззображеннямфеніксана грудях і саламандринаплечі.Пожежники—опорарежиму,запорукатого,щолюдинечитатимутькнижок,аджекнижкипримушуютьсамостійнодуматийаналізувати.Пожежникиспалюютькнигийбудинки,деїхховають.Владілегшекеруватинатовпом,якщопришвидшититемпжиття,придумуватиновіспортивні ігри,розвивати в людях почуття стадності, автоматизму. більше швидких машин, кольорових телепрограм, більше шуму, галасу. будьякеінакомисленнячисамостійнадумкароблятьособунебезпечноюдля режиму та потенційною мішенню карної пожежної команди.
Зображаючи основні аспектиманіпулятивного впливу держави на особистість через ЗМІ (засилля екранної продукції розважальногохарактеру,віртуалізаціяреальногожиттятазворотнийпроцес сприйняття віртуального як реального, інформаційне перенасиченнятощо),авторзастерігавчитачів,вказуючинапроблеми,якісталиочевидноюреальністювжечерез20–30роківпіслянаписанняроману.Образдержавиманіпуляторавроманімаєхарактерне стількифантастичний, скількиреалістичний, підсиленийгротескноюпоетикою.
Донесла карним органам на чоловіка, який утримує вдомакнижки, і дружина Ґая— Мілдред. Тепер уже домівку Монтеґівспалюютьущент.ҐайМонтеґдовідавсявідпрофесораФаберапро
292
існуваннявідлюдників—шанувальниківкниг—іподавсядоних.Утопічні принципи збереження знань і скарбів цивілізації длямайбутньогорозділявібредбері,великийшанувальникбібліотек.його персонажі фактично чекають на героїв, що прийдуть і змінять тоталітарний режим на кращий. Для цього нового суспільствайзберігаютьзнаннявідлюдники—шанувальникикниг.
Головна мета твору — підвести читача до думки про те, щонауковотехнічнийпрогреснетількинеседобро,але,нажаль,нерідкопризводитьдовтратизагальнолюдськихцінностей.
Важке прозріння особистості в тоталітарному суспільствіцероманпроважкепрозрінняособистостівтоталітарномусу
спільстві.Вірайнадіяписьменниканапорятуноксвітупов’язаніз людиною,що прозріває та стає на шлях боротьби. Один із пожежників—ҐайМонтеґ—починає замислюватисянад тим,щовін чинить, і ось уже він ховає за пазуху, як найдорогоціннішусвятиню,приреченінавогнянусмертькнижки.Спонукоюдотривожних роздумів стала незвична подія: на черговому спаленніжінка—власницябудівлійбібліотеки—відмовиласяпокинутиулюбленікнижкийзагинулавпожежі.
Монтеґзнав,щойомузагрожує,колийоговикриють,алеостаточнийвибірвінужезробивразіназавжди.Книжкиварторятувати, вони—пам’ять людства, його досвід, у них—правда прозлочини, помилки, прозріння, у них— усе те, без чого людствоперестаєбутилюдяним.
Монтеґапереслідуютьпожежники,івінутікаєзжахливогоміста,уякомущодняспалахуютьвогнища,дезгоряютькнижки.Вінзустрічаєлюдей,щонесутьрозумбагатьохлюдськихпоколінь,аджекоженізнихзберігаєвпам’ятіякусьзізнищенихкнижок.Пам’ятьлюдськанегорить.Монтеґ,якийвиріс у середовищі пожежників(пожежниками були його діді батько), дізнається, що є наземлі й інші закони та принципилюдськогоспівжиття.Коженповиненлишатипособіщосьнасвіті,необхіднелюдям:книжку,картину,вибудуванузцеглистіну,сад,виплеканийвласноруч…Самепро такежиттямріє теперҐай Монтеґ. І боротиметься занього.
Є. Гаврилова. Ілюстрація до роману Р. Бредбері «451° за Фаренгейтом»
293
Рей бредбері показує, що будьяка людина може змінитися,булоблишебажання.ҐайМонтеґ, головнийгеройкниги,яскравийприкладтого,якзі справного гвинтикасистемивінперетворюється на повноцінну особистість, і сприяє цьому дивовижнийзбіг обставин. Такий оптимістичний фінал роману «451° за Фаренгейтом»—одногозкращихтворівудоробкуписьменника.
1. У чому полягає гуманістичний сенс назви роману?2. Як у романі відбилися реальні факти сучасного Бредбері
життя в Америці?3. Чим пишається Монтеґ на початку роману?4. Чому герой десять років працював пожежником, а тепер хоче
змінити своє життя?5. Що спонукало пожежника Ґая Монтеґа до переродження?6. Відродження Монтеґа почалося з книги. Яка книга перевернула
його душу? Чому він намагається врятувати саме її?7. Монтеґ потрапляє за місто до особливих людей. Що вони роб-
лять? Що їх об’єднує?8. Яку роль відіграли зустрічі з ученим Фабером і сімнадцятирічною
Кларісою?9. Розкажіть про еволюцію поглядів Ґая Монтеґа. Які люди допо-
могли йому знайти себе?10. Чому державі вигідно, щоб людину з чотирьох боків оточували
телевізорні стіни? Що кажуть про це Бітті і Фабер?11. Як ви вважаєте, чому небезпечними є книги, а не телевізор, який
дивляться тисячі людей?12. Що довелося пережити головному героєві після того, як він схо-
вав у себе книги?13. Чому «люди-книги», яких зустрів Ґай, визнали його ватажком
свого маленького загону?14. Розкажіть, яким постає майбутнє в романі Р. Бредбері.15. Підготуйте порівняльну характеристику образів Мілдред Монтеґ
і Кларіси Маклеллан.
1. Як ви розцінюєте кінцівку роману? Наскільки велика в ній частка оптимізму? Як проявилася тут життєва позиція ав-тора?
2. Як ви вважаєте, чому саме слова зі Священного Писання зву-чать у фіналі твору?
3. Чому літературні критики визначають жанр роману як «антиуто-пію», а брандмейстера Бітті — як антигероя?
4. Визначте жанрову своєрідність роману «451° за Фаренгейтом», аргументуйте свою думку.
294
ЕК.УкраїнськийписьменникАртемчапайнаписав оповідання«233° зацельсієм» (ізпосиланняминароманбред
бері), у якому також спалюють паперові книжки, але тепер —прихильникикопірайту.
Розширюємо світогляд
Копірайтинґ (англ. copywriting — це сполучення слівcopy—«рукопис»,«текстовийматеріал»таwriting—«написання»)—професійнадіяльність,написаннярекламних
іпрезентаційнихтекстів,реклама (прямаабоприхована)товару,компанії,послугитощо.
Термін copywriting навіть в англійській мові ще є неологізмом, його важко знайти в тлумачних словниках.Фахівця, якийпрофесійновиконуєроботи зкопірайтинґу (тобтонаписання статей—копірайту:слоганів,текстовихкреативів),називаютькопі-райтером. назва цієї професії маєще одне трактування— «письменникрекламнихіпропагандистськихтекстів».
ЛК. Твір став основою для театральних постановок, радіоітелеспектаклів.назвароману,деякіідеїтворунеразвикористовуваливрізнихвидахмистецтва.
Кінорежисер Франсуа Трюффо 1966 року зняв кольоровустрічкузароманомбредбері. Імовірно, ізцьогофільмурозпочавсявідхідвідсюжетулітературногоджерела.
Фільм Курта Віммера «Еквілібріум» 2002 року є найбільшвдалоюекранізацієюзамотивамиромануРеябредбері.Тутбагато змінено, але залишено головну ідею:держава знищує культурний спадок,дбаючи про спокій та продуктивністьсвоїхгромадян.навідмінувідбільшостіантиутопій, герой фільму фактично самостійноперемагаєсистему.
2016рокуфільмзатворомР.бредбері вирішив зняти американський кінорежисер Рамін бахрані, автор стрічки«99домівок».Вінназвавсвоюекранізацію«новимдублем»іпообіцявдативкінострічці «свіжий погляд» на історіюпро пожежника із майбутнього, якийпід контролем деспотичного уряду змушенийспалюватикниги,аленехочемиритисязпанівноюідеологією.
Фото зі зйомок фільму «Еквілібріум»
295
Деталей створення стрічки режисер не розкриває, зазначившитільки,щонаразітриваютькастингитапідготовкидозйомок.Датапрезентаціїстрічкитакожзалишаєтьсяневідомою.
Запам’ятайте! Рей Дуґлас Бредбері — найгуманніший із фантастів, який прожив 91 рік, проте майже 50 його книжок, по за сумнівом, забезпечать авторові пророковане безсмертя.
Від ча су виходу друком «Марсіанських хронік» (1950) і до останнього твору прозаїк майже щороку випускав збірку оповідань і щоп’ять ро-ків — роман. Він повторював, що у дзеркалі щодня бачить щасливця, тому що успішно робить улюблену справу.
Усвідомте, що в романі «451° за Фаренгейтом» Р. Бредбе-рі попереджає про загрозу тоталітарного режиму. Він улов-лює оком письменника-фантаста і відображає у своєму тво-
рі механізми, за допомогою яких держава маніпулює суспільством, формує з нього безлику масу. Один із найважливіших чинників, які роблять можливим запуск механізму такої маніпуляції,— відмова людства від читання книг.
1. Поясніть зміст і значення одного з епіграфів до тексту роману: «Як що тобі дадуть лінійований папір, пиши впоперек» (Хуан Рамон Хіменес). Чи відповідають ці слова характеру Ґая Монтеґа?
2. Випишіть зі словника літературознавчих термінів визначення терміна ремінісценція. Знайдіть 3–4 ремінісценції та цитати в ро-мані, поясніть їхні функції у творі.
Створіть порівняльну характеристику роману «451° за Фарен-гейтом» та одного-двох творів інших письменників-фантастів,
які ви читали, де також відтворено майбутнє. У чому ви бачите подіб-ність і відмінності?
Любов до людини, ненависть до всього ворожого, до того,щозаважаєлюдинібутигідноюцьогогордогозвання,—такоюєрушійнасилатворчостіР.бредбері.
бредбері—філософ.його твори завжди сповнені активнимиавторськимироздумамипронайхарактернішіпитаннябуття.Пробредбері можна сказати словамиАйзекаАзімова: «Щоб виправдати свій погляд на майбутнє, письменник розбирає потенційнізагрози,якічатуютьнанас,іпоказує,доякихсерйознихнаслідківвониможутьпризвести.Алеписьменникнекаже:осьщонеминучемаєстатися.Вінкажеінше:осьщоможестатися,колиминевживемозаходів;якщожмихочемоуникнутизагрози,візьмімосязасправусьогодні,аджезавтравжеможебутизапізно».
296
Роман Нелл Гарпер Лі «Вбити пересмішника» — класика американської літератури ХХ століттяРозвитокхудожньоїлітературиніколинеприпиняється.Серед
сучасних дитячих зарубіжних письменників на увагу заслуговуєтворчістьГарперЛі—американськоїписьменниці тапубліцистки.«Вбитипересмішника»—єдинийроманГарперЛі—буловидано1960року.Книгаодразужздобулапопулярність, отрималаПулітцерівськупреміюйсталакласикоюсучасноїамериканськоїлітератури.
ГарперЛі за фахомюрист. І герої їїроманутакчиінакшепов’язанізборотьбоюзаправакожноїчесноїлюдини (незалежновідкольору їїшкіри), заправона спокійне життя, на працю, відпочинок.Романґрунтуєтьсяякнаособистихспостереженнях авторки за своєю родиною та сусідами, так і на події,що сталася в її рідному місті 1936 року, колиїй самій було десять. Твір вирізняєтьсядушевністю й гумором, хоча й порушуєсерйозні питання насильства та расовоїнерівності.
2011року,відповідаючинапитання,чомувонанаписалалишеодин роман, Лі відповіла: «З двох причин: поперше, я не хотілабипроходитичерезтисктапублічність,черезякіяпройшлаізтвором«Вбитипересмішника»,зажоднігроші.Подруге,ясказалавсе,щохотіласказати,інеговоритимуцезнову».
Події,описанівромані,—просуспільнізмінивСШАтасвіті(1933–1935 рр., періодВеликої економічної депресії), які на тойчастількизароджуються.Діятворурозгортаєтьсявневеличкомуамериканськомумістечкувсередині1930хрр.,алепроблеми,порушенівньому,долаютьмежіцьогомістечка:вонинабуваютьзагальнолюдськогозначення.Доречі,ціпроблеминезастарілийдосьогодні.
Оповідь ведеться від імені дівчини Джин Луїзи Фінч — цезначно «унаївнює», спрощує, згладжує «гострі» питання, порушеніутворі.УроманіописанотрирокизжиттядівчинкиСкаут(та їїна4рокистаршогобратаДжеммі),батькоякої,Аттикус,—правозахисник.Самевцьомупроміжкучасубатьковідоводитьсявідстоювати у суді справу, пов’язану з чорношкірим чоловікомТомом.
Нелл Гарпер Лі
297
Очима дитинилегшепобачитий пояснити,щолюдизрізнимкольоромшкіри — однакові. незрозуміло тоді, чомусоціум ставиться до них порізному,упереджено, несправедливо. «Меседж»тогочасного суспільства: вони — лишедіти, виростуть — усе зрозуміють, усестаненасвоїмісця.
Роман «Вбити пересмішника» перекладено більш ніж десятьма мовамисвіту.
Українською мовою книгу видавали1975 року в перекладі Михайла Харенка та 2015року вперекладіТетянинекрич.
Замотивами книги знято однойменний фільм 1962 року з Ґреґорі Пекому ролі батька головної героїніАттикусаФінча. Фільм теж уважають класикоюамериканськогокіно.
Розширюємо світогляд
Цитати з роману Гарпер Лі «Вбити пересмішника»
y «…є в людинищось таке,щоне скориться більшості,—цеїїсовість»;«…більшістьлюдейхороші,колиїхзрозумієш»;y
«…розумієш,дівчинко,ценеобраза,колитебеназиваютьслоyвом,якекомусьздаєтьсяобразливим.цетількисвідчить,якажалюгіднадушавлюдини,щотаккаже»;«…коли дитинащось питає, заради бога, поясни їй.не требаyвикручуватися.Діти—цедіти,вонишвидше,ніждорослі,помічають, коли ми починаємо ухилятися, це їх тільки збиваєзпантелику»;«…длятогощобжитипосовістіз іншимилюдьми,яповиненyжитив злагоді з власноюсовістю.Діятипо совістіне завждиозначаєпогоджуватисяздумкоюбільшості»;«…справжнямужність—цеколитизнаєшнаперед,щонепеyреможеш, а все одно борешся, борешся до кінця. Рідко перемагаєш,авсетакичасомперемагаєш».
(Переклад з англійської Т. Некрич)
Обкладинка роману «Вбити пересмішника»
298
Підсумуємо знання з теми
1. Які часові межі визначають поняття сучасна зарубіжна лі-тература?
2. Назвіть основні теми та проблеми сучасної літератури.3. Які літературні жанри сьогодні найпоширеніші? Наскільки вони
змінилися порівняно з попередніми епохами?4. Який твір можна назвати сміхом крізь сльози?5. У зв’язку із чим з’явилися утопії, а потім — антиутопії?
Проаналізуйте!
Які моральні ідеали підносять у своїх творах Р. Бредбері, Шолом-Алейхем, Г. Лі? Наскільки ці ідеали актуальні в сього-денні?
Створіть!
1. «Утопічну» та «антиутопічну» картину нашого майбутнього через п’ятдесят, сто років.
2. Проект «Феномен держави єврейського народу», підкресливши ті риси євреїв, які показав Шолом-Алейхем у своїх творах.
3. Дослідження «Від раба до президента» про долю афроамери-канців, еволюцію толерантності в цивілізованому суспільстві.
Літературний ринг
УрукописіромануР.бредбері«451°заФаренгейтом»траплялосябагатолайливихслів.ціслованеєнецензурнимивперекладі,затедужечітковідображаютьсутьтого,щовідбувається.Редакторибільшістьізнихзамінилиназагальновживаніслова.булотакожвилученофрагментизкритикоюнегативнихявищусучасномуавторовіамериканськомусуспільстві
СьогодніантиутопіяР.бредбері«451°заФаренгейтом»єбеззаперечноюкласикою.Людипродовжуютьчитатироман,обговорюютьйогонафорумахіпринагідноцитують.цесвідчитьпроте,щокнигазахоплюєчитачівнетількисюжетом,аймовнимоформленням,дотепними,часомпарадоксальнимитамудримидумками,висловленимиінодіневтрадиційнійлітературнійформі
Як ви вважаєте, чи припустиме в художній літературі вживання ненормативної лексики?
299
ЕК. Порівняйте інтерпретації твору Р. Бредбері «451° за Фа-ренгейтом» у різних видах мистецтва:
укіно(фільмкінорежисераФрансуаТрюффо,1966);yувиставах(телевистава«Знаксаламандри»,1984;театральyна французькоросійська постановка роману А. Шапіроз театру Et Cetera та б. Заборова, російського художника,2007);у балеті (балетмейстерС.Здор,Красноярський театр опериyтабалету).
Миживемо у світі книжок. Однак усі вони різні, і в нихсліднавчитисяорієнтуватися.Ухудожнійлітературієтвори, перевірені роками, навіть століттями. Вони визна
ні в різнихкраїнах,нанихвирослоне однепокоління.ці твористалинадбанняминелишенаціональної,айсвітовоїлітератури,томущо в них порушено питання, актуальні за будьяких часів,аобразимаютьзагальнолюдськийзміст.
Сучасназарубіжналітературадопомагаєвампідготуватисядовходження в сучасний світ, знайти спільну мову з одноліткамирізнихкраїнінародів.
Ваша книжкова полиця y МузейШоломАлейхема:Путівник/заред.А. І.Мона
стирського.—К.:Атопол,2003.Р. Бредбері. y 451°заФаренгейтом.—К.:Веселка,1985.Шолом-Алейхем y (1859–1916): єврейський письменник //100 найвідоміших українців. — К. : Автограф : Книжковийдім«Орфей»,2005.Шолом-Алейхем. y Вибране/ШоломАлейхем;упорядник.А.М.Михайляна.—К.:Україна,2009.
Онлайн-бібліотека y бібліотека світової літератури. Оригінали та переклади
творів.http://www.ae-lib.org.ua/Рей бредбері.y Inmemoriam. http://litakcent.com/2012/11/07/rej-bredberi-in-memoriam/ШоломАлейхем.Вікіпедія.y https://uk.wikipedia.org/wiki/Шолом-Алейхем
300
«Світ чарівний і безмежний…»: погляд крізь століття
Людей, які подорожують світом, називають мандрівниками.Відвідуючирізнікраїни,насолоджуючиськрасоюпам’ятоккультури, неповторною архітектурою, долучаючись до традицій тазвичаїврізнихнародів,людистаютьнабагатоосвіченішими,культурнішими,духовнобагатшими.Отівипобуваливролімандрівників у просторі й часі, потрапили до дивовижного світуКниги,відвідалиАнглію,німеччину,Росію,СШАтабагатоіншихкраїн.не зрушуючизмісця, здійснилинавколосвітнюподорож і,можливо,знайшлиновихдрузівтазустрілисьіздавнімиприятелями.Алепопередунавасчекаютьщецікавішівідкриття.
нашацікаваі,сподіваємося,корисналітературнаподорожрікою часу завершується. Спробуймо підсумувати вивчене,ще разперегорнімосторінкививченихтворів.
1. Який напрям домінував у європейській літературі в першій третині XIX ст.?
2. Де виник романтизм і як він розвивався в країнах Європи?3. Назвіть відомих вам письменників-романтиків та їхні твори.4. Які теми й мотиви переважали в їхніх творах?5. Назвіть ознаки епохи Просвітництва, відомих вам письменників
та їхні твори.6. Дайте визначення романтизму як літературного напряму. Назвіть
представників романтизму в різних галузях мистецтва.7. Доведіть, що творчість Генріха Гейне є яскравим прикладом ро-
мантизму в літературі.8. Поясніть, чим різняться література доби Просвітництва та літе-
ратура доби романтизму.9. Які ознаки притаманні байронічному героєві?
10. Які образи-символи є у творі Байрона «Мазепа»?11. Схарактеризуйте тип «зайвої людини» у світовій літературі. Які
митці зверталися до нього?12. У творах яких письменників звучить тема «маленької людини»?13. Назвіть тематику віршів Пушкіна. Яка з поезій вам сподобалася
найбільше?14. Який принцип покладено в основу сюжету п’єси «Пігмаліон»?
301
Літературна вікторина1.Щоспільногоуформівідображення,укомпозиціїтворівДж.Сві
фта«МандриГуллівера»іО.С.Пушкіна«ЄвгенійОнєгін»?2.Хтотакігуїгнгнмитагероямиякоготворувониє?3.якімотивиєднаютьтворий.В.ҐететаДж.б.Шоу?4.чийлітературнийтвірзаживславиякгімнЄвросоюзу?5.У якому вірші Г. Гейне під час перекладу українською було
зміненопородудеревадлязбереженнязмісту?6.Уреальнійісторіїоднівважалийогозрадником,інші—патрі
отом,національнимгероєм.ПрокогозгероївДж.н.Ґ.байронайдеться?
7.КомуО.С.Пушкінприсвятивпоетичнийшедевр«япам’ятаюдивнумить…»?
8.З чиїм твором античності перегукується вірш О. С. Пушкіна«япам’ятниксобіпоставивнезотлінний…»?
9.Хтозгероїввивченихтворіввиявився«зайвоюлюдиною»свогочасу?
10.як звалифілософаскнаруу творахО. дебальзака іщо означаєйогопрізвище?
11.яка помилка сприяла збагаченню героя твору М. В. Гоголя,аавторовідалазмогувисміятивадивсьоготогочасногочиновництва?
12.Процюгероїнюбулостількирозмов,суперечокінавітьскандалів,щовдеякихвітальняхвивішувалиоголошенняіззабороноюпронеїговоритивзагалі.
1. Доведіть, що у баладі Й. В. Ґете «Вільшаний король» по-єднано три жанри: казку, пісню та драму. Перенесіть таб-лицю до зошита та заповніть її. Наведіть приклади.
Жанри Приклади з твору
Ознакиказки ***
Ознакипісні ***
Ознакидрами ***
Висновок: ***
2. Створіть літературний портрет Чайльд Гарольда (за поемою Дж. Н. Ґ. Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда»).
3. Використавши знання з теорії літератури, визначте риси типово-го та індивідуального в героїв О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, М. В. Гоголя.
302
4. Доведіть, що «Ляльковий дім» Г. Ібсена — соціально-психологічна драма.
5. Чи вдалося Хіґґінсові зробити з квіткарки Елізи справжню леді (за п’єсою Дж. Б. Шоу «Пігмаліон»)? Обґрунтуйте свою думку.
6. Виконайте малюнки-асоціації до прочитаних творів, визначивши в них авторське начало.
1. Створіть рекламу для майбутніх дев’ятикласників, які чи-татимуть роман Дж. Свіфта. Відобразіть те, що особливо зацікавило особисто вас. Може, це зацікавить й інших?
2. Створіть літературну карту життя й творчості М. Ю. Лермонтова за темою «Ні, я не Байрон, інший я…».
3. Прочитайте романізовані біографії О. де Бальзака: А. Моруа «Прометей, або Життя Бальзака» і С. Цвейґа «Бальзак. Роман його життя». Що спільно го та відмінного ви помітили у тракту-ванні образу О. де Бальзака цими дво ма письменниками? При-гадавши відомості з міфології, поясніть, чому Мо руа порівнює Бальзака з Прометеєм.
4. Створіть збірку-презентацію «Зарубіжні письменники й Україна».5. Складіть міні-словничок літературознавчих термінів на основі
здобутих знань з теорії літератури після вивчення курсу зарубіж-ної літератури 9-го класу.
6. У тексті повісті Оноре де Бальзака «Ґобсек» є вислови, які мож-на назвати крилатими, але деякі з них здаються досить спірни-ми. Наприклад:
«Вдячність—це борг, який діти не завжди охоче приймаyютьуспадоквідбатьків»;«життя—цескладне,важкеремесло, і требадокластизуyсиль,щобнавчитисяжити»;«нещастя—нашнайкращийучитель».y
Спробуйте відшукати істину. Висловіть свої думки щодо цих питань.Знайдіть у повісті інші вислови, прокоментуйте їх.
7. Висловіть свою думку: Нора Хельмер — особистість чи «лялька» (за п’єсою Г. Ібсена «Ляльковий дім»)? Відповідь аргументуйте.
Відповіді на запитання літературної вікторини (с. 301)1. Дзеркальне відображення. 2. Розумні коні з твору Дж. Свіфта
«МандриГуллівера».3.Античні—«Прометей»й.В.Ґетеі«Пігмаліон»Дж.б.Шоу.4.Ф.Шиллер«Одадорадості».5.«напівночікедродинокий…»:воригіналі—сосна.6.Мазепа.7.А.П.Керн.8.Горацій.9.Печорін,Онєгін. 10. Ґобсек—живоглот. 11.чиновникиприйняли одногоприїжджогозаревізора.12.нораздрами«Ляльковийдім»Г.Ібсена.
303
ДодатокСловничок літературознавчих термінів
Алегорія—троп,уякомуабстрактнепоняттяяскравопереданозадопомогоюконкретногообразу(наприклад,указкахЛисицяуособлюєхитрість).
Антиутопія—зображеннявхудожнійлітературінебезпечнихнаслідків,пов’язаних з експериментуваннямнадлюдством задляйого«поліпшення», певних, часто принадних соціальних ідеалів. (Джонатан Свіфт«МандриГуллівера»,ГербертВеллс«Машиначасу»,Рейбредбері«451°заФаренгейтом»,ВолодимирВинниченко«Сонячнамашина»таін.).
Байронічний герой—різновидлітературногогероя,якийдіставсвоюназвупісляпоявипоемианглійськогопоетабайрона«ПаломництвочайльдГарольда»(1812).
Ліро-епічний твір— це літературний твір, у якому гармонійно поєднанозображальновиражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, завдяки чомуутворюютьсяякісноновіформи(балада,співомовка,поема,романувіршах).
Літературний напрям—цеконкретноісторичневтіленняхудожньогометоду,що проявляється в ідейноестетичній спільності групи письменниківупевнийперіодчасу.Літературнийнапрямєсвоєріднимсинтезомхудожньогометодутаіндивідуальногостилюписьменника.
«Маленька людина» — тип літературного героя, що з’явився в реалістичнійлітературіпочаткуXIXст.Для«маленькоїлюдини»характернеперебуваннянанижніхщабляхсуспільноїдрабини,якевизначає їїпсихологіюйсуспільнуповедінку—приниженістьупоєднаннізвідчуттямнесправедливостітаураженогосамолюбства.
Онєгінська строфа — строфічна форма, винайдена О. Пушкіним длянаписання роману у віршах «Євгеній Онєгін» з використанням такихформ,як сонет та октава.Онєгінська строфа—чотирнадцятирядкова зісхемоюримування:абаб ввгг деед жж.
Парадокс— незвичне твердження,що має розбіжності з усталенимипоглядами, часом ніби суперечить здоровому глузду, а насправді можематиглибокийсмисл,наштовхуватинароздуми.
Сатира — 1. У давньоримській літературі написаний гекзаметромпоетичнийтвір,уякомувикривалипорокисуспільства.2.Різкеосміяння суспільних вад за допомогою сатиричних засобів. 3. Художній твір,уякомуздійсненотакеосміяння.
Стиль—сукупністьознак,якіхарактеризуютьтворипевногочасу,напряму,індивідуальнуманеруписьменника.Мистецтвознавствопідстилемрозумієтеспільне,щооб’єднуєтворчістькількохмитців,спорідненутематикою,способомстворенняхудожньогосвіту.
Строфа—повторюваневповномувіршіпоєднаннякількохвіршованих рядків, пов’язаних між собою певною системою рим та інтонацієюабо за змістом, а також відділене від аналогічних сполук помітною паузоютаіншимичинниками.
Художній образ—особливаформа естетичного освоєння світу, заякоїзберігається його предметночуттєвий характер, його цілісність, життєвість,конкретність,навідмінувіднауковогопізнання,щоподаноуформіабстрактнихпонять.
Н а в ч а л ь н е в и д а н н я
ПАРАЩичВалентинаВ’ячеславівнаФЕФІЛОВАГалинаЄвгенівна
ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА. 9 КЛАС Підручник для 9 класу загальноосвітніх
навчальних закладів
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказМіністерстваосвітиінаукиУкраїнивід20.03.2017р.№417)
Виданодержавнимкоштом.Продажзаборонено
Відповідальністьзазмістелектронногододатканесевидавництво.Гриф«РекомендованоМіністерствомосвітиінаукиУкраїни
(наказМіністерстваосвітиінаукиУкраїнивід20.03.2017р.№417)»наелектроннийдодатокнерозповсюджується.
РедакторкаМ. В. КоноваловаТехнічнийредакторЮ. О. Неджеря
Комп’ютерневерстанняЄ. С. Островський
Підп.додруку25.03.2017р.Формат60×90/16.Папірофсет.ГарнітураШкільна,Аріал.Друкофсет.Ум.друк.арк.19,0+0,25форзац.
наклад15307прим.Зам.№О0306.
ТОВ«Видавничагрупа“Основа”».Свідоцтвосуб’єктавидавничоїсправиДК№5216від22.09.2016р.
Україна,61001Харків,вул.Плеханівська,66.Тел.(057)7319634.Email:[email protected]