ЧЕРНЕЦЬКА СВІТЛАНА ГРИГОРІВНА УДК : 633.11+ 633 ...fri.vin.ua/3axustu_dus/6 3axust/dis_Chernetska.pdf6 Україні є вирощування зернобобових

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КОРМІВ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПОДІЛЛЯ НААН

На правах рукопису

ЧЕРНЕЦЬКА СВІТЛАНА ГРИГОРІВНА

УДК : 633.11+ 633.14: 635.65: 631.8

КОРМОВА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТРАВОСУМІШІ

ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО З ГОРОШКОМ ПОСІВНИМ ЗАЛЕЖНО ВІД

СПІВВІДНОШЕННЯ КОМПОНЕНТІВ, СПОСОБУ СІВБИ ТА

УДОБРЕННЯ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ПРАВОБЕРЕЖНОГО

06.01.12 – кормовиробництво і луківництво

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Науковий керівник:

Гетман Надія Яківна,

доктор сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

Вінниця–2017

2

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………… 5

РОЗДІЛ 1 НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ

АГРОФІТОЦЕНОЗІВ ОДНОРІЧНИХ КОРМОВИХ КУЛЬТУР

ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ ВИРОЩУВАННЯ

(огляд літератури)………………………………………………………… 12

1.1 Принципи створення моделей фітоценозів однорічних кормових

культур та їх продуктивність залежно від абіотичних та біотичних

факторів …………………………………………………………………… 12

1.2 Використання тритикале ярого в польовому кормовиробництві........ 18

1.3 Роль мінеральних добрив при вирощуванні однорічних бобово-

злакових кормових культур ……………………………………………..... 27

1.3.1 Способи сівби та норми висіву однорічних ранніх ярих бобово-

злакових сумішей…………………………………………………………... 30

РОЗДІЛ 2 УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ

ДОСЛІДЖЕНЬ ……………………………………………………………… 35

2.1 Агрокліматичні й ґрунтові умови Лісостепу Правобережного.…………. 35

2.2 Характеристика ґрунту та погодних умов у роки проведення

досліджень ………………………………………………………………….. 38

2.3 Методика та методи проведення досліджень………………………… 42

РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО

ТА ГОРОШКУ ПОСІВНОГО ПРИ ВИРОЩУВАННІ В СУМІСНИХ

ПОСІВАХ …………………….……..………………………………….…… 48

3.1 Вплив погодних умов на формування густоти рослин тритикале

ярого і горошку посівного залежно від норм висіву компонентів,

способу сівби та удобрення ………………………………………………. 48

3.2 Проходження фаз росту і розвитку тритикале ярого та горошку

посівного за сумісного вирощування..…………………………………. 56

3

3.3 Динаміка формування висоти рослин тритикале і горошку посівного

залежно від норм висіву компонентів, способу сівби та удобрення …..

60

РОЗДІЛ 4 ПРОДУКТИВНІСТЬ АСИМІЛЯЦІЙНОЇ ПОВЕРХНІ

ТРАВОСУМІШЕЙ ТРИТИКАЛЕ З ГОРОШКОМ ПОСІВНИМ

ЗАЛЕЖНО ВІД ДОСЛІДЖУВАНИХ ФАКТОРІВ………………………

72

4.1 Облиствленість рослин тритикале ярого і горошку посівного

залежно від удобрення, способу сівби та норм висіву …………………… 72

4.2 Фотосинтетична поверхня посіву тритикале ярого з горошком

посівним залежно від норм висіву, способу сівби та удобрення……… 78

РОЗДІЛ 5 ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ ЗЕЛЕНОЇ МАСИ ТА

ВИХОДУ СУХОЇ РЕЧОВИНИ СУМІСНИХ ПОСІВІВ ТРИТИКАЛЕ

ЯРОГО З ГОРОШКОМ ПОСІВНИМ ЗАЛЕЖНО ВІД

ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ ВИРОЩУВАННЯ………………….…….. 85

5.1 Вплив рівня удобрення, способу сівби та норм висіву на видовий

склад сумішей тритикале з горошком посівним ………………………..... 85

5.2 Формування урожайності зеленої маси тритикале і горошку

посівного в одновидових і сумісних посівах……………………………… 91

5.3 Вміст сухої речовини в рослинах тритикале та горошку посівного

залежно від рівня удобрення, норм висіву та способу сівби ……….…... 101

5.4 Накопичення сухої речовини у бінарних сумішей залежно від доз

мінеральних добрив, норм висіву та способу сівби………………….…... 107

5.4.1 Конкурентна спроможність тритикале ярого та горошку посівного

при сумісному вирощуванні……………………………….…………….…. 113

РОЗДІЛ 6 ХІМІЧНИЙ СКЛАД, ЕНЕРГОЄМНІСТЬ ТА ПОЖИВНІСТЬ

КОРМУ ТРАВОСУМІШЕЙ ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО З ГОРОШКОМ

ПОСІВНИМ ЗА РІЗНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ

ВИРОЩУВАННЯ……….......…………………………….……..…………. 119

6.1 Вплив норм висіву та удобрення на хімічний склад сухої речовини

тритикале ярого та горошку посівного в одновидових і сумісних

посівах…………………………….…………….……………………………. 119

4

6.2 Кормова продуктивність сумішей тритикале ярого з горошком

посівним залежно від елементів технології вирощування ………….......... 130

РОЗДІЛ 7 ЕНЕРГЕТИЧНА ТА ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЇ

ВИРОЩУВАННЯ ТРАВОСУМІШЕЙ ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО З

ГОРОШКОМ ПОСІВНИМ НА КОРМ ………………………………….. 139

7.1 Енергетична оцінка технологічних заходів вирощування сумішей

тритикале з горошком посівним………………………………………… 139

7.2 Економічна оцінка вирощування сумісних посівів тритикале ярого з

горошком посівним………………………………………………………… 147

ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 155

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ………………………………………. 158

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 159

ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 186

5

ВСТУП

В забезпеченні населення екологічно чистими продуктами

повноцінного харчування, особливе значення має розвиток скотарства, яке

забезпечує ринок м’ясом, молоком та продуктами їх переробки. За сучасних

умов розвитку тваринництва необхідно збільшити виробництво

високобілкових трав'янистих кормів за рахунок посівів багаторічних бобових

трав та їх сумішей із злаками, а також бобово-злакових сумішей однорічних

кормових культур, які за останні роки мають тенденцію до зменшення

посівних площ за скорочення поголів’я ВРХ. Проблема виробництва

повноцінних кормів повинна вирішуватись на основі застосування

прогресивних технологій, багатофункціональної техніки та сучасного

обладнання для виробництва високоякісних екологічно безпечних кормів,

підвищення їх протеїнової та енергетичної поживності [175].

Розвиток скотарства в Україні, неможливий без здійснення в кожному

господарстві системи ефективних заходів по збільшенню виробництва

високобілкових трав'яних кормів. Збільшення виробництва сіна, силосу,

сінажу та інших кормів сприяє підвищенню ефективності цієї важливої галузі

тваринництва і задовольняє потребу населення нашої країни в м’ясі, молоці

та продуктах їх переробки [3].

Тому висока ефективність кормовиробництва забезпечується лише за

рахунок організації його на інтенсивній основі. Додаткові капітальні

вкладення мають бути пов’язані із впровадженням наукових досягнень та

досвіду кращих підприємств. Тільки на основі застосування

високоврожайних сортів кормових культур, розміщення їх у науково

обґрунтованих сівозмінах після належних попередників, раціональне

використання добрив, боротьба із шкідниками та хворобами можливо

досягти необхідної кількості кормів високої якості при зниженні трудових і

матеріальних витрат [26].

Одним з дешевих джерел вирішення дефіциту кормового білка в

6

Україні є вирощування зернобобових культур і зокрема горошку посівного, в

суміші із однорічними злаками, адже нестача білка в кормах призводить до

підвищення собівартості продуктів тваринництва. Відтак, збільшення

виробництва високоякісних кормів з бобово-злакових сумішей однорічних

кормових культур набуває особливого значення не тільки у

кормовиробництві, але й у землеробстві, в якості попередника у польовій

сівозміні для озимих зернових культур. Цінність їх вирощування полягає не

тільки в агротехнічному значенні, а ще й тому, що вони дозволяють

збалансувати концентровані корми за протеїном та незамінними

амінокислотами [40, 245].

Для розширення асортименту виробництва кормів із однорічних

культур необхідно застосовувати нові інтродуценти, а саме тритикале яре та

його сумішей з бобовими культурами, як ранніх проміжних посівів і ланцюга

сировинного конвеєра. Тому, стале забезпечення тварин збалансованими за

вмістом поживних речовин кормами, можливе лише за різного джерела їх

надходження.

Актуальність теми. Збільшення виробництва високоякісних кормів є

однією із ключових проблем агропромислового виробництва України. В

цьому контексті важливе значення має одержання повноцінних кормів із

бобово-злакових сумішей однорічних культур при використанні їх між

першим і другим укосом багаторічних бобових трав.

Вагомий внесок у вирішенні проблеми виробництва високоякісних

кормів із бобово-злакових сумішей однорічних культур в різних ґрунтово-

кліматичних зонах внесли вітчизняні вчені Зінченко О.І., Петриченко В.Ф.,

Бахмат М.І., Квітко Г.П., Гетман Н.Я., Мойсеєнко В.В.

У зв’язку із зміною клімату в бік глобального потепління розробка

нових рішень виробництва високоякісних кормів на орних землях передбачає

використання у кормовиробництві малопоширених видів зернових культур,

таких як тритикале яре. Сумісне вирощування тритикале ярого з горошком

посівним на корм за оптимальної норми висіву компонентів, способу сівби та

7

удобрення і визначило актуальність теми з науковим її обґрунтуванням в

умовах Лісостепу Правобережного.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження за темою дисертаційної роботи виконані впродовж 2013–

2015 рр. і є частиною тематичного плану наукових досліджень відділу

польових кормових культур, сіножатей та пасовищ Інституту кормів та

сільського господарства Поділля НААН згідно ПНД 14 «Кормові ресурси» за

завданням «Теоретично обґрунтувати моделі формування агрофітоценозів

однорічних культур залежно від системи обробітку ґрунту та розробити

ресурсоощадні технології їх вирощування для заготівлі різних видів кормів в

умовах Лісостепу України» на 2011–2015 рр. (№ державної реєстрації

0111U003045).

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей формування

урожайності травосуміші тритикале ярого з горошком посівним залежно від

співвідношення компонентів, способу сівби і доз мінеральних добрив та

розробки технологічних заходів вирощування на корм в умовах Лісостепу

Правобережного.

Для досягнення цієї мети поставлені наступні задачі:

- встановити особливості росту і розвитку тритикале ярого та горошку

посівного у сумісних посівах залежно від співвідношення компонентів,

способу сівби та доз мінеральних добрив;

- установити вплив співвідношення компонентів, способів сівби і

удобрення на облистяність та формування фотосинтетичної поверхні

травосумішей тритикале ярого з горошком посівним;

- визначити вплив досліджуваних факторів на хімічний склад та

кормову продуктивність агрофітоценозів тритикале ярого з горошком

посівним;

- дати енергетичну та економічну оцінку ефективності технології

вирощування травосумішей тритикале ярого з горошком посівним на корм.

8

Об'єкт дослідження – процеси росту, розвитку та формування

кормової продуктивності тритикале ярого з горошком посівним в сумісних

посівах залежно від співвідношення компонентів, способу сівби і удобрення.

Предмет дослідження – рослини тритикале ярого, горошку посівного,

дози мінеральних добрив, норми висіву та способи сівби.

Методи дослідження. У процесі виконання досліджень

використовували наступні загальнонаукові методи: гіпотез (для постановки

проблематики досліджень), індукції і дедукції (аналіз та узагальнення

результатів досліджень), аналогії (проведення порівняння між впливом

співвідношення компонентів, удобрення), узагальнення (висновки та

рекомендації) та спеціальні: польовий – спостереження за ростом і розвитком

рослин у період вегетації, формування урожайності; лабораторний –

визначення накопичення сухої речовини в суміші тритикале ярого з

горошком посівним, показників якості сухої речовини (сирого протеїну,

сирої клітковини, сирого жиру, сирої золи та БЕР), математично-статистичні

методи (дисперсійний, кореляційний та регресійний) – для визначення

вірогідності різниці між досліджуваними факторами і парних та множинних

залежностей; порівняльно-розрахунковий – для проведення економічної та

енергетичної оцінки ефективності досліджуваних елементів технології

вирощування сумішей тритикале з горошком посівним.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному

обґрунтуванні технологічних заходів вирощування травосумішей тритикале

ярого з горошком посівним на корм в умовах Лісостепу Правобережного.

Уперше:

– встановлено оптимальне співвідношення компонентів, рівень

удобрення за різного способу сівби горошку посівного та тритикале ярого;

– визначено взаємозв'язок між урожайністю зеленої маси сумісних

посівів тритикале ярого з горошком посівним та досліджуваними факторами

і погодними умовами за період вегетації;

9

– обґрунтовано формування кормової продуктивності травосумішей

тритикале ярого з горошком посівним залежно від способу сівби,

співвідношення компонентів та удобрення. Проведено енергетичну та

економічну оцінку ефективності вирощування сумісних посівів тритикале

ярого з горошком посівним.

Удосконалено:

– технологічні заходи вирощування сумісних посівів тритикале ярого з

горошком посівним на корм за рахунок вузькорядного способу сівби

бобового компоненту через 3 рядки тритикале на фоні мінерального

живлення та оптимального співвідношення компонентів.

Набули подальшого розвитку:

– висівання горошку посівного вузькорядним способом через 3 рядки

тритикале ярого у поєднанні з оптимальним співвідношенням компонентів

та удобренням підвищує врожайність та якість корму.

Практичне значення одержаних результатів. На основі порівняльної

оцінки ефективності досліджуваних технологічних заходів вирощування

тритикале ярого в сумісних посівах з горошком посівним і визначення

впливу погодних умов на процеси росту та розвитку рослин в агроценозі

розроблено технологію вирощування на корм, яка забезпечує в умовах

Лісостепу Правобережного 6,23–6,54 т/га сухої речовини, з умістом 4,57–

4,87 т/га кормових одиниць та 1,04–1,20 т/га сирого протеїну.

Розроблена технологія вирощування травосуміші тритикале ярого з

горошком посівним на корм пройшла виробничу перевірку в ДП ―Науковий

інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства

Поділля НААН‖ с. Агрономічне, Вінницького району, Вінницької області на

площі 1,0 га, що забезпечила урожайність зеленої маси 21,9–26,7 т/га з

виходом сухої речовини 5,9–6,4 т/га, приріст сухої речовини – на рівні 0,30–

0,58 т/га за оптимального співвідношення компонентів (60:50 % від норми

висіву) та внесення мінеральних добрив у дозі N45P45K45.

10

Технологія вирощування тритикале ярого з горошком посівним

отримала позитивну оцінку і впроваджена в ТОВ ,,Агро-Еталон‖

с. Василівка, Тиврівського району, Вінницької області на площі 7,0 га, де за

сівби горошку посівного (50 %) вузькорядним способом через 3 рядки

тритикале ярого (60 %) при використанні мінеральних добрив у дозі

N45P45K45 урожайність зеленої маси становила 25,5 т/га з виходом сухої

речовини 5,7 т/га, приріст сухої речовини становив 18,7 % порівняно з

базовим варіантом. Технологія вирощування травосуміші тритикале ярого з

горошком посівним з нормою висіву 75:50 % пройшла виробничу перевірку в

ТОВ «Агрофірма Хліб України» с. Стадниця, Тетіївського району Київської

області на площі 20,0 га, та забезпечила урожайність зеленої маси 27,4 т/га,

вихід сухої речовини 4,35 т/га за внесення мінеральних добрив N45P45K45.

Особистий внесок здобувача полягає у безпосередній участі в

розробці програми, методики та проведенні польових, лабораторних та

науково-виробничих досліджень, самостійному опрацюванні вітчизняної та

зарубіжної наукової літератури за темою дисертаційної роботи, узагальненні

отриманих результатів, їх систематизації та підготовки до друку. Матеріали,

що викладені у дисертаційній роботі, отримані здобувачем особисто в

процесі проведення досліджень. На основі одержаного експериментального

матеріалу оформлено дисертаційну роботу, узагальнено і сформульовано

висновки та рекомендації виробництву.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи

оприлюднені та обговорені й отримали позитивну оцінку на щорічних

засіданнях вченої ради Інституту кормів та сільського господарства Поділля

НААН (Вінниця, 2013–2015 рр.), VII Міжнародній науковій конференції

«Кормовиробництво в умовах глобальних економічних відносин та

прогнозованих змін клімату» (м. Вінниця, Інститут кормів та сільського

господарства Поділля НААН, 2013 р.), Всеукраїнській науково-практичній

конференції молодих вчених «Актуальні проблеми агропромислового

виробництва України» (с. Оброшино, Інститут сільського господарства

11

Карпатського регіону НААН, 2014 р.): VIII Міжнародній науковій

конференції «Корми і кормовий білок» (м. Вінниця, Інститут кормів та

сільського господарства Поділля НААН, 2015 р.); Международной научной

конференции ,,Система создания кормовой базы животноводства на основе

интенсификации растениеводства и использования природных кормовых

угодий‖ (г. Алмалыбак, Казахстан, 2016 г.); Міжнародній науковій

конференції (присвяченої 80–річчю з дня народження академіка НААН

А.О. Бабича) «2016:Зернобобові культури та соя для сталого розвитку

аграрного виробництва України» ( м. Вінниця, Інститут кормів та сільського

господарства Поділля НААН, 2016 р.).

Публікації. Основні результати досліджень за темою дисертації

достатньо повно висвітлено у 12 наукових працях, у тому числі 4 – у фахових

виданнях України, 1 – у науковому періодичному зарубіжному виданні, 5 – у

матеріалах конференцій, 1 – у науково-практичному виданні, 1 – у

рекомендаціях виробництву.

12

РОЗДІЛ 1

НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ

АГРОФІТОЦЕНОЗІВ ОДНОРІЧНИХ КОРМОВИХ КУЛЬТУР

ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ ВИРОЩУВАННЯ

(огляд літератури)

1.1 Принципи створення моделей фітоценозів однорічних кормових

культур та їх продуктивність залежно від абіотичних та біотичних

факторів

Одним із важливих факторів інтенсифікації польового

кормовиробництва є конвеєрне виробництво повноцінних кормів на орних

землях впродовж вегетаційного періоду, яке базується на різноманітті

використання родового, видового та сортового добору бобових і злакових

кормових культур для суттєвого покращення використання біологічного

потенціалу конкретного регіону за рахунок підвищення ефективності

використання ФАР [180].

Встановлено, що більшість польових культур на фотосинтез і

створення врожаю використовують 0,5–1,5 % сонячної енергії. Такі низькі

коефіцієнти корисної дії фотосинтезу обумовлені тим, що величезна

кількість енергії сонця, яка поступає, не пов’язана зі сприятливим режимом

вологості, мінерального живлення й тепла. Тому фотосинтетичний апарат

багатьох рослин має низьку активність [72], а в окремих випадках коефіцієнт

використання сонячної енергії коливається від 5–10 до 12–13 % [129].

Знаючи, що інтенсивність світлових реакцій фотосинтезу залежить від

зовнішніх умов росту і розвитку рослин, які можна регулювати шляхом

проведення спеціальних дослідів, їх результати викликають особливу

зацікавленість [154, 195].

13

Завдяки фотосинтезу створюються первинні продукти – органічна

речовина, що складає 90–95 % сухої маси урожаю, а від його інтенсивності

залежить урожайність усіх сільськогосподарських культур [153].

Ідею спільного вирощування рослин людина взяла з природи, де

трав'яна рослинність й дерева ростуть найчастіше у вигляді рослинних

угруповань – фітоценозів, які краще пристосовані до умов місцевості. На

відміну від багаторічних рослинних угруповань, рослинні угруповання,

створені людиною, прийнято називати агрофітоценозами, або агроценозами.

Це поєднання різних родин, видів і сортів рослин є більш випадковим, який

вимагає знання біології та екології однорічних і багаторічних рослин та

потребує ретельного підходу до прогнозування взаємодії компонентів

суміші.

Відтак при створенні моделей сумішей із однорічних кормових культур

насамперед необхідно враховувати морфологічні ознаки та біологічні

особливості їх росту і розвитку. Так, за морфо–господарськими ознаками

деякі зернобобові культури мають витке стебло, тому в змішаних посівах їх

висівають з рослинами, які мають прямостояче стебло. Суміші складають

так, щоб світлолюбні культури росли поруч з тіньовитривалими, злакові з

бобовими та іншими багатими на білок культурами. Створені суміші при

оптимальних погодних умовах та дотриманні вимог, щодо технологічних

заходів вирощування, забезпечують більш дружні сходи, [233], стійкість

посіву від вилягання та боротьбу з бур’янами [69, 70, 103], найбільш

ефективно використовувати вологу, поживність ґрунту та сонячну енергію,

які вирощують для заготівлі різних видів кормів [121, 155].

Завдяки видовому і сортовому добору компонентів у бінарних посівах

листя злакових і бобових культур розміщуються в різних ярусах, що сприяє

повнішому засвоєнню сонячної енергії [9, 11, 192]. В таких посівах кормові

культури маючи різну висоту рослин, площу листкової поверхні та її

розташування більш повно використовують основні фактори життя та

підвищують його продуктивність. Про що в своїх наукових працях

14

відмічають багато провідних вчених. Багаторічними дослідженнями

проведеними в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН

доведено, що тільки оптимальне співвідношення бобових і злакових

компонентів, як в ранніх різнодостигаючих та пізньодостигаючих сумішах,

сприяє більш ефективно використати природні фактори життя

агрофітоценозу (вологи, світла, ФАР) для підвищення кормової

продуктивності та виробництва повноцінних кормів в конвеєрному

виробництві для ВРХ [33, 35, 174, 176, 177].

Зазвичай спільний ріст і розвиток рослин проходить через виділення в

навколишнє середовище продуктів метаболізму [86]. Проте, внаслідок

біологічної взаємної стимуляції у посівах забезпечується більш ефективне

використання поживних речовин, вологи, сонячної енергії [8, 29, 55],]. Вони

також відіграють важливу роль в покращенні мікроклімату у період вегетації,

оскільки на певних фазах росту і розвитку одного з компонентів може

сприяти нормальному росту рослин другого, пристосування якого буде

вищим вже на наступному етапі органогенезу в інших умовах [34, 36]. Тобто,

при сумісному вирощуванні між рослинами відбувається конкуренція за

ресурси життєдіяльності, де біомаса рослин одного із видів відрізняється від

такої в монокультурі [1, 54, 131].

Однорічні злакові і бобові ранні ярі культури завдяки інтенсивному

росту і розвиту мають короткий період вегетації та маловибагливі до

родючості ґрунту внаслідок чого їх майже не удобрюють [14]. Проте

експериментальними даними багатьох наукових установ доведено, що вони

добре реагують на внесення повного мінерального добрива [66, 76, 77].

Встановлено, що мінеральні добрива забезпечують близько 30 % загального

приросту урожаю кормових культур. При цьому значну роль відіграє

підвищення доз добрив і удосконалення технологій їх внесення [38, 164].

Дослідженнями доведено, що змішані посіви однорічних кормових

культур забезпечують більшу урожайність і вихід поживних речовин [37,

111, 130] та переважають на 25–30 % моновидові посіви [133, 143, 182, 194,

15

197]. Проте їх продуктивність в значній мірі залежить від вищезгаданих

факторів [108, 239] та. більш повного використання ними ґрунтово-

кліматичних умов регіону вирощування [202, 204].

Зокрема продуктивність змішаних посівів однорічних кормових

культур в різних ґрунтово-кліматичних умовах вирощування в значній мірі

залежить від правильного сортового та видового добору компонентів, їх

співвідношення та забезпечення елементами живлення [20, 43, 69, 163].

Встановлено, що для підвищення врожайності і поліпшення якості зелених

кормів важливу роль відіграє родючість ґрунту, вміст в ньому азоту, фосфору

і калію та наявність бобового компоненту [135, 157, 167].

Внесені добрива можуть викликати домінування в травосуміші

бобового або злакового компонентів. Підвищення дози азоту збільшує

урожай злаків, а це призводить до зростання їхньої площі листкової поверхні,

внаслідок чого затінюються бобові культури, які ростуть у нижньому ярусі.

У результаті послаблюється фотосинтез і уповільнюється ріст бобових

культур [205, 206, 211].

На даний час не існує спільної думки щодо доцільності внесення

азотних добрив під зернобобові культури. Деякі автори вважають, що на

малородючих ґрунтах доцільно застосовувати невеликі «стартові» дози

азотних добрив [109]. Оптимальні та високі дози азотних добрив на фоні

підвищеного внесення калію, позитивно впливають на початкових етапах

органогенезу рослин зернобобових культур лише тоді, коли коренева система

менш розвинена. Використання мінеральних добрив в дозах 60–90 кг/га

діючої речовини на посівах гороху не дають істотної прибавки зеленої маси і

насіння, але сприяють збільшенню вмісту сирого протеїну в рослинах [190].

Проте деякі вчені вважають, що за оптимальних умов навколишнього

середовища для симбіотичної азотфіксації азотні добрива не ефективні [183].

За дослідженнями Інституту кормів та сільського господарства Поділля

НААН застосування мінеральних добрив в дозах 30–60 кг/га діючої речовини

сприяло підвищенню урожайності зеленої маси вівсяно-горохової сумішки на

16

сірому опідзоленому ґрунті [14, 114]. Найчастіше в склад сумішей

однорічних ранніх ярих культур вводять бобові і злакові компоненти, де

бобові рослини можуть використовувати азот із повітря за допомогою

бульбочкових бактерій [26, 149].

Зокрема внесення високих доз азотних добрив у межах 90–150 кг/га і

більше негативно впливає на розвиток бульбочкових бактерій і ефективність

азотфіксації та на вміст сирого протеїну [31, 62].

Встановлено також вплив густоти рослин на хімічний склад сухої

речовини однорічних культур. Так, збільшення густоти рослин приводить до

зниження вмісту протеїну [69, 70], або не має істотного впливу на вміст

поживних речовин у зеленій масі та насінні [179, 203].

За дослідженнями В.Ф. Петриченка, І.Я. Пелеха на інтенсивність

накопичення сухої речовини впливала конкуренція рослин, де у бінарних

агрофітоценозів тритикале ярого з бобовими культурами за сівби у рівних

пропорціях горошок посівний виявився більш конкурентоспроможним за

горох та люпин [178].

Доведено, що вміст протеїну збільшується за ранніх строків

скошування кормових культур [188, 203]. За даними Э. Клаппа [87] із

запізненням збирання швидше за все знижується вміст сирого протеїну, а

найбільше зростає вміст сирої клітковини. Встановлено, що вміст протеїну у

сухій речовині знаходиться в прямій залежності від частки бобового

компонента в структурі урожаю зеленої маси, доз азотних добрив [134, 159].

За дослідженнями Ковбасюка П.У. вирощування багатокомпонентних

сумішей однорічних кормових культур із використанням злакових, бобових

та капустяних культур забезпечує збільшення виходу кормових одиниць на

1,5–2,0 т/га та перетравного протеїну – на 0,34–0,39 т/га порівняно з

одновидовими посівами [88, 89].

За даними Лихачева Б.С. складні агрофітоценози забезпечують

більший вихід сирого протеїну порівняно з чистими посівами злакових і

бобових культур. Так, суміш люпину вузьколистого із злаковими культурами

17

на 0,05–0,22 т/га переважала одновидовий посів люпину та була у 2,4–3,7

рази вище злаків [124]. У молодих рослин наростання зеленої маси

відбувається в основному за рахунок листя, що містить в 1,5–2,5 рази більше

протеїну, в 10 разів каротину і в 2 рази менше клітковини, ніж стебла [64].

Відомо, що використання зеленої маси з одновидових посівів бобових

культур викликає білковий перекорм, внаслідок чого порушуються

сприятливі ферментативні процеси в передшлунках тварин та вони

втрачають продуктивність і нераціонально використовують корми. Тому при

використанні злаково-бобових сумішей покращується не тільки загальна

поживність раціону, але й зростають його якісні показники [39, 46].

На нашу думку в польовому кормовиробництві доцільно вирощувати

бобово-злакові суміші однорічних культур, порівняно з одновидовими

посівами, зокрема вівса посівного із зерновими бобовими та капустяними

культурами [41, 150, 151]. Проте з виведенням нових видів та сортів злакових

і бобових культур, які мають короткий період вегетації і незначні відхилення

в біології, є можливість підбирати для будь-якої ґрунтово-кліматичної зони

високоврожайні і високоякісні суміші для організації конвеєрного

виробництва кормів [33, 193], що досягається за рахунок використання

різночасно достигаючих агрофітоценозів однорічних ярих кормових культур

[69, 165, 212, 213].

Таким чином, ігнорування будь – якої з умов підбору компонентів

суміші призводить до пригнічення одного з компоненту іншим, зниження

продуктивності посіву та якості врожаю. У період вегетації польові культури

знаходяться під впливом умов зовнішнього середовища, частиною якого є

спосіб господарювання. Тому їх можна вважати екологічними системами, в

яких людина є необхідною умовою для її існування. Реалізація цього

можлива лише при вирішенні питання взаємного впливу рослин у

фітоценозах, що обумовлює успіх або невдачу при вирощуванні сумісних

посівів.

18

1.2 Використання тритикале ярого в польовому кормовиробництві

Однорічні культури за біологічними особливостями росту і розвитку

характеризуються як холодостійкі, вологолюбні і швидкорослі, які відіграють

важливу роль у вирішенні проблеми кормового білка при вирощуванні

високопродуктивних бобово-злакових сумішей [60, 85, 174].

Понад сто років у виробництві кормів із однорічних бобово-злакових

сумішей використовують найбільш розповсюджену вико-вівсяну суміш, для

якої розроблено технологічні заходи вирощування в системі конвеєрного

виробництва зелених кормів та заготівлі силосу із пров’ялених трав. Проте

вирішити проблему надходження зелених кормів за конвеєрного

виробництва за рахунок цієї суміші неможливо, особливо у період між

першим та другим укосом багаторічних трав[105].

При цьому, питання рослинництва вирішувались і вирішуються з

використанням старих сільськогосподарських культур, взятих людиною з

давнини або відносно недалеких часів з дикої флори і поліпшених відповідно

до виробничих вимог. З розвитком генетики, віддаленої гібридизації,

поліплоїдії створюються не лише сорти і гібриди, а й нові види і навіть

родини рослин, які не існують в природі, до таких рослин відноситься

тритикале [74, 193, 211].

Назва Triticale або Triticosecale (1931 р.) утворена з першої частини

слова Triticum (назва роду пшениці) і другої частини (або цілого) слова

Secale (родова назва жита) [216]. Тритикале, пшенично-житній гібрид, був

зведений в ранг зернової культури майбутнього, культури з небаченими

харчовими і кормовими можливостями. Інтерес до тритикале, як до кормової

культури був викликаний тим, що в порівнянні з іншими хлібними злаками

воно містить більше білка і має кращий амінокислотний склад. Хоча

тритикале прийнято розглядати як кормову культуру, конкурентну по

відношенню до пшениці, кукурудзи, зернового сорго і ячменю, в той час

дослідження з вивчення кормової цінності його обмежені [17, 198, 230].

19

Досить перспективним напрямом використання сировини з тритикале є

харчова промисловість: хлібобулочна, кондитерська, пивоварна галузь, а

також виробництво цінних за якістю кормів та біоетанолу. Комерційне

використання тритикале в світі розпочалось з кінця 60-х рр. минулого

століття − з моменту створення перших промислових сортів канадської

(Rosner, Welsh, Carman), іспанської (Cachirulo) та мексиканської селекції.

Нова культура швидко зайняла відповідний сегмент світового ринку [237].

За даними CIMMYT (Мексика) у 1970 р. площа посіву тритикале

складала близько 100 тис. га, а в 1975 р. вже досягала 500 тис. га [247]. На

теперішній час культура займає у світі досить великі площі і вирощується

майже в 40 країнах. Найбільші площі зосереджені в Австралії [252]. Так, за

даними FAO у світі щорічно зростають площі сівби та валові збори зерна

тритикале. Так, у Європі найбільші площі посіву цієї культури зосереджені у

Польщі понад 1 млн./га, Білорусі 425 тис./га, в Німеччині близько

404,4 тис./га. За даними Держкомстату в Україні у 2010 році під посівами

тритикале було близько 200 тис./га, із них майже 80 тис./га – під ярими

формами.

Тритикале яре – рослина довгого дня. Нестача світла на початку

вегетації спричиняє зниження врожайності. Найбільш оптимальним

освітленням для даної культури є постійне чергування під час вегетації

сонячних днів і похмурих. Інтенсивне сонячне освітлення забезпечує

нагромадження в листках і вузлах кущіння великої кількості пластичних

речовин і вуглеводів. Сонячна погода у фазі виходу в трубку сприяє

формуванню в нього міцних міжвузлів та підвищує стійкість стебел до

полягання [71, 112, 161, 229].

Тритикале яре практично невибагливе до родючості ґрунту. Кращими

по мінеральному складу для нього є дереново-підзолисті легко- і середньо-

суглинкові, а також добре окультурені торф'яні ґрунти низинного типу [42,

216, 231, 232]. Тому завдяки невисокій вибагливості до поживного

середовища з успіхом конкурує на легких ґрунтах в Іспанії, Угорщині,

20

Польщі з такими традиційними для цих країн кормовими культурами як

жито, овес і ячмінь [243].

Доведено, що вирощування тритикале ярого в одновидових посівах,

дозволяє застосовувати отриману зелену масу для приготування силосу, але

він дещо поступається за якістю весняно-озимим агрофітоценозам [238].

Подальшими дослідженнями було виявлено, що сумісне вирощування

тритикале ярого з ячменем або вівсом гарантують стабільність урожаю і

кращу якість листостеблової маси [246]. Дещо інші результати були отримані

Т. Michalski [248], який констатував, що в умовах Польщі збільшення

пропорції в агрофітоценозі тритикале ярого при сумісному вирощуванні з

ячменем чи вівсом збільшує урожайність біомаси.

Значна увага до використання тритикале, як до нової фуражної

зернової культури приділяється в Каліфорнії. Дослідженнями встановлено,

що пізньодостигаючі сорти тритикале виявилися непристосованими для

вирощування в Каліфорнії через низьку продуктивність, що обумовлювалось

головним чином генетичними ознаками до зміни тривалості дня,

недостатньої кількості вологи та температури, які обмежують його

виробництво [244].

З метою профілактичного захисту рослин від шкідників, хвороб,

бур'янів і дотримання карантинних заходів рекомендується розміщати

тритикале після багаторічних трав. Добрими попередниками є зернобобові

культури, які використали на зелену масу й насіння та бобово-злакові суміші.

У рідких випадках допускається висівати тритикале після вівса і ячменю,

якщо попередниками цих культур були просапні (картопля, буряк, кукурудза

й овочі), однорічні трави й конюшина [27, 57, 73].

На основі морфо-господарських ознак та біологічних особливостей

виникає питання щодо використання тритикале ярого у польовому

кормовиробництві з цілю отримання зелених кормів на початку літнього

періоду. Воно менш вибагливе до умов вирощування у порівнянні з

пшеницею ярою, тому що його рослини мають добре розвинену кореневу

21

систему, міцний листовий фотосинтетичний апарат, що дає можливість

краще переносити посуху і активно засвоювати поживні речовини. Завдяки

функціонуванню в їх геномі хромосом жита. Воно більш витривале до

холоду і морозів під час вегетації [74, 216].

Доведено, що для отримання високих врожаїв сільськогосподарських

культур, в тому числі й тритикале, важливим агрозаходом є протруєння

насіння перед сівбою. Протруювання насіння є обов’язковим заходом у

технології вирощування зернових культур, що дає можливість захистити на

ранніх етапах органогенезу молоді проростки рослин від насіннєвої,

ґрунтової, а в окремих випадках – і від аерогенної інфекції [241, 245].

Найбільш відповідальним періодом в онтогенезі зернових культур є

проростання насіння. У цю фазу потрібне оптимальне забезпечення рослин

фосфором, що забезпечує потужний розвиток кореневої системи, швидке

вкорінення сходів, формування здорових і сильних рослин. Він також сприяє

розвитку сильних рослин з міцними не схильними до полягання стеблами та

забезпечує краще засвоєння азоту й підвищує врожайність зерна [232, 235,

236].

Тритикале має високу стійкість та імунітет до хвороб листя та колосу.

Бура листова іржа та септоріоз листя проявляють ураження в більш пізній

період і не набувають поширення. Це дає змогу вирощувати сорти тритикале

ярого без протруювання насіння і застосування фунгіцидів протягом

вегетаційного періоду [57].

В останні декілька років в селекції тритикале досягнуто значного

прогресу. Нові його сорти, завдяки високій урожайності і невибагливості до

умов вирощування можуть стабілізувати виробництво зеленого корму.

Завдяки цим особливостям тритикале яре можна ефективно використовувати,

як кормову культуру [208].

Застосування окремих технологічних заходів не може забезпечити

стабільні прирости урожаю, тільки комплексне їх застосування гарантує

отримання високого рівня продуктивності. Удосконалення основних

22

елементів технології вирощування тритикале ярого, адаптованого до умов

вирощування з врахуванням сортових особливостей, дасть змогу більше

реалізувати високий потенціал культури [78].

За умов західного Полісся України тритикале яре реалізує свій

біологічний потенціал на високому рівні забезпечуючи урожайність зерна від

2,3 до 4,8 т/га. Найбільші показники отримали при вирощуванні сорту Аіст

харківський – 4,2–4,7 т/га та 4,3–4,8 т/га у сорту Арсенал на мінеральному

фоні живлення [173].

Насамперед особливу увагу слід приділяти скороченню посівів

зернових сортів пшениці та жита при використанні їх на кормові цілі, а

замість них включати у сировинний конвеєр тритикале озимого або ярого

типу. За рахунок широкого асортименту сортів тритикале, які відрізняються

тривалістю вегетаційного періоду, внаслідок чого збільшується термін їх

використання у сировинному конвеєрі до 20–30 діб [58, 73, 105]. А тому

використання тритикале ярого, як основного злакового компонента у

кормових агрофітоценозах дасть можливість покращити якість вегетативної

маси та подовжити період використання зелених кормів при конвеєрному

виробництві.

Зазвичай в тваринництві в якості головного компонента раціону

використовують зернові культури. Хоча зерно хлібних злаків прийнято

розглядати як джерело енергії, його слід оцінювати також з точки зору умісту

білка і амінокислот [51, 57]. З точки зору обмінної енергії тритикале близько

до пшениці, але поступається кукурудзі [57]. Тому ним можна успішно

замінити пшеницю, ячмінь, кукурудзу і зернове сорго. У багатьох випадках

зниження споживання тваринами тритикале можна пояснити присутністю в

ньому ріжків [6, 112].

Відомості про використання тритикале, як корму для жуйних тварин

дуже обмежені. Лофгрін, Данбар і Аддіс повідомляють, що тритикале

перевершує зернове сорго в раціонах, згодовуваних в заключний період

відгодівлі бичків-кастратів. Згодовування тваринам зерна тритикале (68%)

23

або тритикале в суміші з ячменем або сорго), не має жодних проблем [231,

235]. Хоча зернові культури є джерелом енергії але при використанні у

великій кількості забезпечують і кормовим білком [74].

Важливою умовою для заготівлі якісного силосу із тритикале є строки

збирання урожаю зеленої маси. Як правило, більшість злакових культур

скошують на силос в фазах молочної – воскової стиглості. За пізніх строків

збирання збільшується урожайність зеленої маси та зменшуються якісні

показники [249, 250].

Для жуйних тварин якість білка не є важливою, оскільки

мікроорганізми рубця розкладають білок корму до пептидів, амінокислот і

аміаку. Кінцеві продукти розкладання білка використовуються

мікроорганізмами рубця для синтезу білка найпростіших і бактерій.

Підвищений вміст білка в тритикале в порівнянні з іншими злаками може

збільшити його цінність в раціонах для жуйних тварин [23]. Збільшення

показників поживності тритикале дає підставу визначити його важливим

кормовим злаком у вирішенні проблеми білка і амінокислот [22, 51, 71].

Зернофуражні культури мають високу поживність - від 1 до 1,34

кормових одиниць, вони багаті на вуглеводи, мікро- і маркоелементи,

вітаміни групи В, Е, К. Тоді як зернобобові культури відіграють важливу

роль у вирішенні проблеми кормового білка завдяки високому вмісту його у

сухій речовині зеленої маси та в зерні. За біологічною здатністю фіксувати

азот повітря на основі симбіотичної діяльності бульбочкових бактерій

зернобобові на 60–70 % забезпечують свою потребу в цьому елементі

живлення. Тому при їх вирощуванні недоцільне внесення високих доз

мінерального азоту.

Формування агрофітоценозів за допомогою введення високобілкових

культур дозволяє отримати більший вихід кормового протеїну з одиниці

площі у порівнянні з одновидовими посівами злакових культур. Завдяки

високому вмісту сирого протеїну, жиру та інших складових компонентів

поживного комплексу у зеленій масі, бобові культури мають істотні переваги

24

над іншими видами, що робить їх важливими компонентами для створення і

подальшого використання в посівах [90, 117, 127].

Бобові культури, такі як горошок посівний (вика яра), горох польовий –

рослини довгого дня і дуже чутливі до зміни світлового режиму, особливо в

першій половині вегетації. За кожну годину скорочення освітлення горошок

посівний подовжує період сходи – цвітіння на одну добу, а при довжині

світлової доби 13,0 – 13,5 год. не формує генеративних органів.

За вирощування бобових культур у сумісних посівах із злаками

формування урожайності зеленої маси в значній мірі залежить від

вологозабезпечення, довжини світлової доби та температурного режиму. При

зменшенні опадів за вегетацію нижче 150 мм, скороченні світлової доби та

підвищенні температури вище 16–17 оС зменшується урожайність зеленої

маси та сіна бобово-злакових сумішей. При вдалому доборі рослин,

достатньому зволоженні і забезпеченні поживними речовинами

продуктивність сумішей не поступається одновидовим посівам [18, 61, 89,

91] та перевищує їх за вмістом і виходом поживних речовин [44, 47, 68].

Одним із розповсюджених видів бобових культур є горошок посівний

(вика яра) – однорічна бобова культура за кормовою цінністю не

поступається багаторічним бобовим травам – конюшині і люцерні. Найбільші

площі його знаходяться у лісостепових і поліських районах України, країнах

Балтії. Значне поширення цієї культури пояснюється високою кормовою

цінністю, різноманітним використанням при заготівлі кормів (зелений корм,

сіно, зерно, силос), а також невибагливістю до родючості ґрунтів та коротким

вегетаційним періодом.

Горошок посівний (ярий) – холодостійка, вологолюбна рослина, яка має

короткий вегетаційний період (від 75 до 130 діб). Насіння проростає за

температури 2–3 °С, а сходи добре переносять приморозки до – 5–7 °С [24,

53]. Для одержання високого урожаю зеленої маси необхідна сума активних

температур 850–900 оС. За достатньої кількості вологи та температурного

режиму горошок швидко росте і розвивається. Цвітіння починається через

25

40–60 діб після з’явлення повних сходів, та триває 20–30 діб. Збирання

проводять через 55–70 діб після сівби, залежно від призначення корму. Це

рослина довгого дня, тому у північних районах ріст і розвиток його

прискорюються [125, 145, 146, 162].

Біологічною особливістю горошку посівного є добра облиствленість

рослин, яка в період бутонізації становить 55–65 %, під час цвітіння – 45–

55 %, а на початку плодоутворення – до 40 %. В 100 кг зеленої маси горошку

посівного міститься 2,4 кг перетравного протеїну та 16,3 кормових одиниць,

а в 100 кг сіна – відповідно 2,2 і 46,5 к. од. [144, 215].

В основному на зелений корм горошок посівний культивують в

сумішах із злаковими однорічними культурами та використовують у

сировинному конвеєрі [16]. При застосуванні мінеральних добрив одержують

високі врожаї зеленої маси [27, 51].

Горошок посівний є добрим попередником для більшості польових

культур, так як покращує баланс азоту в сівозміні. При оптимальних умовах

азотфіксації він спроможний фіксувати до 100 кг/га біологічного азоту і

залишати після себе в ґрунті з кореневими і післяжнивними рештками

близько 30–40 кг/га азоту [4, 10]. Бобово-злакові сумішки порівняно з

кормами одержаними тільки з бобових або злакових культур збалансовані за

співвідношенням цукру до протеїну, кальцію до фосфору, калію до натрію,

суми кальцію і магнію до калію [174, 204].

За кормовою цінністю, і перш за все, за протеїновою поживністю

злакові, бобові культури у значній мірі відрізняються між собою. Злакові у

період найвищої продуктивності, тобто у фазі початку колосіння містять

недостатню кількість протеїну (10–12 % ) і надмірну кількість клітковини

(28–32 %). Бобові культури у фазі цвітіння містять достатню кількість

протеїну і надлишок вмісту клітковини. Тому при конструюванні агроценозів

ранніх ярих культур потрібно поряд із їх високою біологічною

продуктивністю, враховувати також і кормову продуктивність, в першу

чергу, за вмістом в кормі перетравного протеїну (105–110 г в одній кормовій

26

одиниці) і вмістом клітковини, якої повинно бути не більше 26–27 % на суху

речовину [12, 26, 103].

Зазвичай при конструюванні моделей сумішей потрібно включати цінні

види культур, які багаті на білок, макро- і мікроелементи та вітаміни. Для

підвищення виходу сирого протеїну із зернобобових культур вирощують

горошок посівний, люпин вузьколистий, горох польовий та інші види. В

даному випадку зернобобові культури не тільки відіграють важливу роль у

підвищенні продуктивності сівозміни, але вони здатні накопичувати в ґрунті

азот та органічні речовини [121, 122, 126].

Дослідженнями доведено, що кормова продуктивність агроценозів

сумішок ранніх ярих культур в конвеєрному виробництві зелених кормів

залежить, як від природних, так і антропогенних факторів, основними з яких

є родючість ґрунту, погодні умови, строки збирання, внесення добрив [16,

124, 184]. Для зниження втрат і одержання високоякісного корму збирання

сумішок передбачається в сировинному конвеєрі протягом 7–10 діб, замість

5–7 діб в чистих посівах. Зелений корм відрізняється високою

продуктивністю, вмістом достатньої кількості протеїну, фосфору, кальцію,

каротину та інших речовин [68].

Сівба у ранньовесняний період різних видів ярих кормових культур

забезпечує безперебійне надходження збалансованого за вмістом протеїну

зеленого корму [125, 146]. А ранні строки збирання сумішок дають

можливість ефективно використати їх площі під післяукісні посіви кормових

культур і тим самим підвищити продуктивність ріллі [199].

Таким чином, при виробництві високоякісних зелених кормів доцільно

застосовувати нові кормові культури, а саме тритикале яре, що дасть

можливість розширити їх асортимент в сировинному конвеєрі поряд з

традиційними бобово-вівсяними сумішами.

27

1.3 Роль мінеральних добрив при вирощуванні однорічних бобово-

злакових кормових культур

В умовах інтенсифікації кормовиробництва значно зростає роль

мінеральних добрив, як фактору підвищення продуктивності кормових та

зернофуражних культур [84, 128]. Доцільно відзначити, що за останні 20–25

років застосування мінеральних добрив зменшилися, особливо при

вирощуванні кормових культур, а органічні добрива взагалі не

використовують, за винятком господарств з розвинутим тваринництвом.

Внаслідок чого знижується родючість ґрунтів, а саме вміст основних

елементів живлення: азоту, фосфору і калію та його структура, в результаті

чого зменшуються показники урожайності сільськогосподарських культур [5,

22].

У вирішенні проблеми забезпечення рослин поживними речовинами у

період вегетації, крім мінеральних добрив, заслуговує на увагу біологічний

азот, який синтезують бобові культури за рахунок бульбочкових бактерій, що

дає можливість найбільш економічним шляхом вирішувати питання нестачі

добрив і підвищення родючості ґрунту. Роль біологічного азоту не тільки

обмежується економією азотних добрив, але і одержанням дешевих

екологічно чистих та повноцінних кормів [48, 81, 104, 149].

Засвоєння молекулярного азоту (азотфіксація) є важливим біологічним

процесом, від якого залежить життя на нашій планеті [9, 187], тоді як на

долю промислового синтезу аміаку приходиться тільки одна частина, а всі

решта – зв’язуються завдяки біологічному синтезу [240].

Внесені мінеральні добрива неоднаково впливають на ріст і розвиток

злакових та зернобобових культур у період вегетації, коли за використання

помірних, або високих доз змінюється тривалість проходження етапів

органогенезу [102, 106]. Зокрема людина може впливати і на вміст поживних

речовин в рослинах, тоді як нерегульованим та лімітуючим чинником

залишається природний фактор – вологозабезпеченість та температурний

28

режим [106, 107].

У сучасному сільському господарстві з мінеральних добрив

використовуються прості азотні, фосфорні і калійні добрива, а також

комплексні та мікродобрива. Значення азотних добрив зумовлене тим, що

азот входить до складу рослинних білків, амінокислот, нуклеїнових кислот та

інших життєво важливих сполук. Рослини засвоюють лише мінеральний азот

у формі іонів амонію (NH4+) та нітрат-іонів (NO3-). За нестачі азоту

спостерігається гальмування росту рослин, послаблюється утворення

бокових пагонів і коренів, спостерігається зменшення листкової поверхні та

їх забарвлення [218, 219].

Для оптимізації азотного живлення рослин широко використовуються

різні види азотних мінеральних добрив. Майже всі вони, за виключенням

натрієвої і кальцієвої селітри, є фізіологічно кислими. Для нейтралізації їх

кислотності встановлено норми вапна [87, 88]. У нітратних азотних добривах

азот міститься у вигляді аніону азотної кислоти. До таких добрив відносяться

натрієва і кальцієва селітри. Основним амонійно-нітратним азотним

добривом є аміачна селітра, яка містить азот у формі іонів амонію та нітрат-

іонів [101, 102].

Найбільш поширеними азотними добривами є аміачна вода, аміачна та

вапнякова селітра. Аміачна селітра (нітрат амонію, або азотнокислий амоній),

вміст діючої речовини 34 %. Цінність аміачної селітри полягає в тому, що

вона не має шкідливих для рослин і ґрунту баластних речовин і містить дві

форми азоту - швидкодіючу - нітратну та менш рухому - амонійну [187].

Особливостями використання азотних добрив є те, що аміачний азот

вбирається ґрунтовим комплексом, і тому аміачні азотні добрива можна

вносити під зяблеву оранку. Нітратні іони залишаються у вільному вигляді в

ґрунтовому розчині і можуть вимиватись звідти, тому нітратні азотні добрива

доцільніше вносити у підживлення, під час посіву чи у передпосівний

обробіток ґрунту [5, 114].

Як свідчать багаторічні досліди, проведені в Лісостепу, Інститутом

29

кормів та сільського господарства Поділля НААН, кожний кілограм азоту

при внесенні 90 кг/га д. р. у однорічних трав забезпечує приріст сухої

речовини від 8,6 до 16,7 кг, протеїну до 1,3–4,2 кг. Крім того, за внесення

оптимальних доз азотних добрив поліпшується перетравність корму,

підвищується вміст зольних елементів, каротину тощо. Проте високі дози

азотних добрив можуть погіршувати якість корму, тобто в них може зростати

вміст нітратного азоту [152, 183].

Важливу роль відіграють також фосфорні і калійні добрива. Проблема

фосфору полягає не тільки у необхідності підвищування коефіцієнта

використання фосфорних добрив і скорочення їх непродуктивних витрат, але

і використання рослиною малорухомих природних фосфатів, якими багаті

більшість ґрунтів. У рослинних тканинах міститься багато калію – 0,5-1,2 %

до сухої маси. Особливо його багато в молодих тканинах [49].

Однорічні культури добре реагують на внесення повного мінерального

добрива, зокрема комплексного, що містять два і більше основних елементів

живлення рослин. Елементи живлення знаходяться переважно у

водорозчинній легкодоступній рослинам формі [197].

Нітрофоски – найбільш поширені з комбінованих добрив. Це

гранульовані добрива, які містять азот, фосфор і калій. Вміст азоту в різних

марках добрив становить 10–17 %, фосфору 8-30, калію 12–20 % [111].

Ефективність мінеральних добрив підвищується за достатньої кількості

опадів. За таких умов можуть бути меншими дози та строки, способи

внесення добрив. Як правило рослини краще засвоюють всі форми поживних

речовин з мінеральних добрив, особливо азотних. Виявлено залежність між

вологозабезпеченістю і азотними добривами та їх вплив на якісні показники

корму, що становила r =+ 0,968 [163].

Застосування мінеральних добрив дає можливість не тільки збільшити

врожайність культурних рослин, а й поліпшити якість продукції

рослинництва. Так, на посівах гороху значне зростання виходу протеїну

забезпечується не тільки збільшенням урожайності зеленої маси, але й за

30

рахунок підвищення його вмісту в рослинах. При використання лише

фосфорно-калійних добрив вміст його майже не зростав, в той час як за

внесення повного мінерального добрива збільшився від 14,6 до 15,9 %. При

цьому підвищується стійкість рослин до збудників хвороб де вони

ефективніше використовують вологу та забезпечує приріст врожаю до 50 %

[102, 118].

Проте, недотримання науково обґрунтованих заходів під час

застосування добрив, недосконалість способів їх використання може

призвести до негативного впливу мінеральних добрив на окремі компоненти

біосфери, на стан навколишнього середовища та на людину [1].

Дотримання технологічних заходів, а саме науково обґрунтовані дози

мінеральних добрив, строки і способи їх внесення, співвідношення поживних

елементів не тільки забезпечить отримання високого врожаю, але й

дозволить виключити забруднення ґрунтів і продукції токсичними

елементами і сполуками, а також підтримувати природну родючість ґрунтів

на необхідному рівні [49, 123].

1.3.1 Способи сівби та норми висіву однорічних ранніх ярих бобово-

злакових сумішей

Встановлено, що у бобово-злакових сумішах рівень продуктивності і

співвідношення елементів живлення в кормі регулюється не тільки складом

компонентів, нормами висіву окремих видів, а також способом їх розміщення

у посіві [40, 158, 160]. За даними О. І. Зінченка змішані посіви двох і більше

культур на корм чи зернофураж висівають одночасно або в різні строки

неповними нормами в одному рядку або черезрядно. Сумісні посіви – коли

культури висівають стрічками або смугами. Наприклад, смугові посіви

кукурудзи з горохом або горошком посівним на зелений корм за схемою 2-3

рядки кукурудзи, 2-3 рядки бобових тощо [77].

31

Виявлено, що продуктивність сумішок однорічних культур залежить

від конкурентоздатності окремих компонентів із збільшенням кількості

рослин одного з компонентів призводить до підвищення його урожайності

[19, 25, 168, 169]. Тому при складанні агроценозів одним із основних завдань

є визначення оптимального співвідношення компонентів в сумішах. Завдяки

чому такі посіви в найбільшій мірі будуть використовувати поживні

речовини ґрунту, вологу та сонячну радіацію і внаслідок взаємної стимуляції

агроценозу забезпечувати максимальну кормову продуктивність [185, 186,

201].

Збільшення норми висіву одного із компонентів призводить до

затримки настання наступної фази росту і розвитку, в результаті чого

подовжується тривалість періоду вегетації [166, 200]. Доведено, що

підвищення в агрофітоценозі дольової частки бобового компонента значно

покращує якість кормової маси. Так, якщо в сумішці горошок посівний

займає в урожаї близько 42 відсотків, вміст протеїну в сировині підвищується

[234].

В основному при вирощуванні бобово-злакових сумішей підбирають

культури, які сприятливо впливають один на одного в період вегетації,

найбільш конкурентоздатні та підвищують їх урожайність за оптимальної

норми висіву кожного з компонентів. Висока густота травостою

розглядається, як один із основних факторів підвищення урожайності і

навпаки, мала кількість рослин на площі є причиною низьких урожаїв,

особливо за несприятливих погодних умов. Проте упродовж вегетації за

достатньої схожості насіння в сумісних посівах відбувається зрідження

травостою, який зумовлений недостатнім забезпеченням вологою, або її

відсутністю, що призводить до зниження врожайності.

Кормові культури добре реагують на способи сівби, що залежать від їх

біологічних особливостей (різні культури неоднаково вибагливі до родючості

ґрунту, тепла, освітленості, зволоженості тощо). Однією з основних вимог до

способів сівби є створення оптимальної густоти рослин у посівах, що

32

забезпечує найбільш інтенсивне наростання асиміляційної поверхні –

основного фактору врожайності. За вирощування зернових та зернобобових

культур найбільш поширений звичайний рядковий спосіб сівби [157].

Звичайний рядковий спосіб сівби забезпечує рівномірне висівання

насіння по всій площі посіву і загортання його на однакову глибину в

зволожений шар ґрунту. При звичайному рядковому способу сівби насіння

розміщується з міжряддями 10–25 см, він може бути вузькорядним,

перехресним, широкорядним та стрічковим [185, 199].

Однорічні кормові культури при вирощуванні на зелений корм

висівають в основному в змішаних посівах звичайним рядковим способом, в

яких менше випаровується вологи з ґрунту, за рахунок особливого

мікроклімату, що створюється всередині ценозу, тим самим покращується

забезпеченість рослин вологою при більш економній витраті її на створення

органічної речовини. У рослин формується більша площа листкової поверхні

та забезпечується висока продуктивність фотосинтезу порівняно з

одновидовими посівами. Основним критерієм вирішення питання способу

сівби є отримання оптимального стеблостою для формування урожай і його

якості [200].

Формування урожайності зеленої маси залежить від своєчасного

проведення строків сівби, коли рослини краще забезпечуються вологою і

поживними речовинами. За таких умов вони добре вкорінюються,

розвиваються та протистоять несприятливим погодним умовам [30, 69, 85].

Важливе значення для ярих культур має температура проростання насіння і

здатність сходів протистояти можливим весняним заморозкам [52, 60, 65].

Для отримання високих і сталих врожаїв кормових культур незалежно

від рівня мінерального живлення, одним із технологічних заходів є норма

висіву. Вона залежить від багатьох чинників, в першу чергу від біологічних

особливостей культури, способу сівби, природних умов окремих районів та

господарського призначення врожаю. При встановленні норми висіву

враховують якість насіння, вологість ґрунту, забезпеченість рослин

33

поживними речовинами, засміченість ґрунту та площу живлення, яка

потрібна для оптимального росту і розвитку рослин [7, 200].

Норма висіву обумовлюється вибором способу сівби. Так, за

перехресного та вузькорядного способів сівби висівають на 10–15 % насіння

більше, ніж за звичайного рядкового [122]. Для кожної культури в певній зоні

встановлено оптимальну густоту рослин на 1 га посіву, що забезпечує

формування високого врожаю [156].

При відповідній глибині загортання насіння створюються кращі умови

для його проростання. Глибина загортання залежить від розміру насіння [85]

та структури ґрунту [52, 61]. Щоб насіння краще проросло, його потрібно

розміщувати на твердому ложі, де кращий доступ вологи з нижніх шарів

ґрунту [199, 200].

Дружні сходи забезпечуються передпосівним обробітком ґрунту:

розпушуванням і вирівнюванням поверхні, оптимальною густотою рослин,

площею живлення та нормою висіву насіння [30, 157]. За оптимальної норми

висіву забезпечуються сприятливі умови для росту і розвитку рослин,

формування урожайності зеленої маси та надходження поживних речовин під

час вегетації.

Отже, при вирощуванні бобово-злакових сумішей однорічних

кормових культур важливе значення має встановлення оптимальних доз

мінеральних добрив і норм висіву та способу сівби, які забезпечують

сприятливі умови для росту і розвитку рослин та підвищення урожайності

зеленої маси при виробництво високоякісних кормів.

Висновки. На основі аналізу опрацьованих літературних джерел з

питань принципів створення та використання бобово-злакових фітоценозів

однорічних кормових культур при виробництві високоякісних кормів

встановлено: що

– у польовому кормовиробництві тритикале яре не знайшло широкого

використання, як кормова культура, порівняно з вівсом посівним;

– недостатньо вивчено особливості росту, розвитку та процеси

34

формування урожайності зеленої маси нових сортів тритикале ярого та

горошку посівного за сумісного їх вирощування на корм;

– не має єдиної думки дослідників щодо розміщення злакових і

бобових культур у сумісних посівах.

Тому вибір способу сівби ранніх ярих однорічних кормових культур у

агрофітоценозі, оптимальних норм висіву і рівня удобрення, та їх вплив на

кормову продуктивність травосумішей є актуальним, що визначило задачі

наших досліджень та потребує наукового обґрунтування.

35

РОЗДІЛ 2

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Агрокліматичні й ґрунтові умови Лісостепу Правобережного

При вирощуванні сільськогосподарських культур важливим фактором,

що визначають їх продуктивність є родючість ґрунту та погодні умови в

період вегетації. Найпоширенішими ґрунтами в зоні Лісостепу є чорноземи

та сірі опідзолені, що займають 35 % загальної площі і становлять 54,6 % її

орних земель; світло-сірими, сірими, темно-сірими лісовими ґрунтами: 18 %

площ і 12,4 % орних земель.

Зона Лісостепу залежно від особливостей рельєфу поділяється на 3

провінції: ЛС1 – Лісостепова західна, ЛС2 – Лісостепова правобережна, ЛС3 –

Лісостепова лівобережна. За складом ґрунтів, кліматичних умов та інших

особливостей підзони мають певні відмінності. Зона Лісостепу є перехідною

від лісо-лучної (Полісся) до чорноземно-степової. За рельєфом територія

Лісостепу є досить різноманітною. Це підвищена рівнина з добре розвиненим

водно-ерозійним рельєфом. Зона Лісостепу простягається із заходу на схід,

займає центральну частину України і становить 34,6 % її території. У складі

її земельного фонду на сільськогосподарські угіддя припадає 80 %, в тому

числі 66 % ріллі, 8,5 % луків і 6 % пасовищ [56].

За даними Держкомстату України сільськогосподарські угіддя

займають 1866,1 тис. га, або 70,4 % всієї території Вінницької області, в тому

числі 63,7 % ріллі (1689,4 тис. га) або 86,0 % від усіх сільськогосподарських

угідь.

Основними ґрунтами Вінницької області є чорноземи та лучні

чорноземи, які займають 50,1 % площі сільськогосподарських угідь. Понад

17 % площ займають темно-сірі опідзолені ґрунти середньої родючості.

Проте, майже третину (31,4 %) всієї території сільськогосподарських угідь

36

області займають ясно сірі та сірі лісові ґрунти із низьким рівнем родючості,

а також дерново-опідзолені, болотні ґрунти та мочари (5,3 %) [15].

Ступінь родючості ґрунту в значній мірі залежить від його механічного

складу. У Лісостепу Правобережному переважають суглинкові ґрунти: на

півночі – легко- і середньо-, а на півдні – важко-суглинкові.

Ґрунтовий покрив порівняно однорідний. Найбільш поширеними є сірі

опідзолені ґрунти та чорноземи. Сірі опідзолені ґрунти є малородючими.

Вміст гумусу в них невисокий – 2,0–2,5 % і зосереджений переважно в

гумусово-елювіальному горизонті, тому запаси його в 100 см шарі ґрунту

невисокі – 150–200 т/га. Реакція ґрунтового розчину кисла рНсол. 4,5–5,5,

гідролітична кислотність висока – 2,5–4,0 мг-екв./100 г ґрунту, ступінь

насиченості основами – 70–80 %. Сума обмінних основ – 12–14 мг-екв./100 г

ґрунту [65]. Дані ґрунти бідні легкодоступним азотом – 34–45 мг/кг, рухомим

фосфором – 100–150 мг/кг та обмінним калієм – 100–150 мг/кг [15].

За багаторічними метеорологічними спостереженнями у Лісостепу

правобережному перехід середньодобової температури через 5 °С весною

відбувається на початку квітня, а восени – кінець жовтня – початок

листопада. Середньорічна температура повітря становить 7,0 °С. найнижча

середньомісячна температура спостерігається зимою і складає –6 °С,

найвища – літом – 18 °С. Абсолютний мінімум температури – мінус 38 °С,

зимою спостерігаються тривалі інтенсивні відлиги. Літо характеризується

високими сталими температурами із найвищими показниками 38 °С.

Середньорічна сума опадів становить 580–630 мм, за вегетаційний

період випадає 430 мм опадів. Найбільше вологи випадає літом – 80–90 мм за

місяць, найменше зимою – 30–35 мм за місяць. Сніговий покрив неглибокий і

нестійкий, з’являється в грудні та в березні зникає. Запас продуктивної

вологи на період посіву озимих становить 130–140 мм, ярих – 180–

200 мм [15].

За державним агроґрунтовим районуванням України територія

Вінницької області поділяється на два агроґрунтових райони: північна та

37

південна провінції. Вінницький район, де проводили дослідження,

розміщений в центральному підрайоні Північної провінції Лісостепу

правобережного, який характеризується помірно теплим і вологим кліматом.

Гідротермічний коефіцієнт (ГТК) 1,7–1,8. За рік випадає 581–634 мм опадів.

Із цієї суми близько 70 % опадів випадає на теплий період року і 30 % на

холодний (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Характеристика кліматичних умов центрального

району Вінницької області

Кліматичні показники

Довжина безморозного періоду, днів 141–147

Сума активних температур > 5 оС 2671–2780

Сума ефективних температур > 10 оС 1949–2059

Довжина вегетаційного періоду, днів 199–205

Тривалість періоду (днів) із температурою > 5 оС 210

Тривалість періоду (днів) із температурою > 10 оС 161

Сума опадів за рік, мм 581–634

Сума опадів за період вегетації, мм 369–425

Середньорічна температура повітря, оС 6,7–7,0

Абсолютний мінімум температури повітря, оС -34

Абсолютний максимум температури повітря, оС 38

Середня дата осінніх приморозків, осінь 6–7 жовтня

Середня дата останніх весняних приморозків 23–25 квітня

Довжина періоду із сніговим покривом, днів 87–90

Середня із максимальних висот снігового покриву, см 14–15

Середня глибина промерзання ґрунту, см 56

Переважаючий напрямок вітру північно-західний

Характеризуючи кліматичні показники центральної частини

Вінницького району слід відмітити, що тривалість безморозного періоду

38

продовжується 141–147 днів. Сніговий покрив встановлюється в другій

половині листопада і сходить у третій декаді березня, висота його складає

біля 14–15 см. Літо характеризується високими, стійкими температурами. У

липні середньомісячна температура повітря коливається від 10 оС до 20

оС.

Абсолютний максимум температури повітря досягає 38 оС.

Найменше сонячного тепла земна поверхня Вінницької області

одержує взимку (336–378 МДж/м2). За літні місяці до земної поверхні

надходить сумарної сонячної радіації, відповідно, 1800 МДж/м2

– на півночі і

до 1886 МДж/м2

– на півдні області. Середня величина радіаційного балансу

у Вінницькій області змінюється від 1800 МДж/м2 на півночі до 2000 МДж/м

2

на півдні. За період із температурами вище 5 оС сумарної радіації надходить

1704 МДж/м2, а за температури вище 10

оС–1491 МДж/м

2.

Відтак, погодні умови є одним із головних чинників, які обумовлюють

рівень продуктивності сільськогосподарських культур в період вегетації. А

значить увесь життєвий цикл рослин безпосередньо пов’язаний із погодними

умовами, але найбільші вимоги до них проявляються у періоди максимальної

активності процесів метаболізму рослин, коли чутливість до конкретного

фактору набуває максимального значення. В результаті чого ефективність

окремих елементів технології вирощування в значній мірі залежить від цих

чинників.

2.2 Характеристика ґрунту та погодних умов у роки проведення

досліджень

Польові досліди проводили в Інституті кормів та сільського

господарства Поділля НААН на полях сівозміни відділу польових кормових

культур, сіножатей та пасовищ. Дослідне поле розташоване у центральній

частині Вінницької області. Ґрунт дослідної ділянки - сірий лісовий. Ці

39

ґрунти є типовими для Вінницької області та сприятливі для вирощування

бобово-злакових сумішей однорічних культур.

Орний шар ґрунту (0–30 см) характеризується наступними

агрохімічними показниками: вміст гумусу (за Тюріним) – 2,06 %,

лужногідролізованого азоту (за Корнфілдом) 62 мг/кг ґрунту, рухомого

фосфору та обмінного калію (за Чіриковим), відповідно, 149 і 80 мг./кг

ґрунту, рН сол. витяжки 5,9. Гідролітична кислотність – 1,14 мг –

екв./100 г ґрунту.

Погодні умови 2013 року відрізнялися від середніх багаторічних

показників, як за вологозабезпеченням, так і температурним режимом. Так, за

вегетаційний період березень – жовтень випало 497 мм, що на 4,8 % більше

норми, а за період квітень – вересень опадів випало 409 мм, що на 4,6 мм

менше норми. Кількість і розподіл опадів за вегетаційний період були

нерівномірними. Найбільше їх випало у червні – 127,5 мм, що на 46,6 % вище

багаторічних показників. За два місяця літнього періоду, а саме в липні та

серпні спостерігалося лише 82,4 мм, або у 1,94 рази менше норми. Вересень

відрізнявся надмірним зволоженням порівняно з багаторічними показниками,

тоді як у жовтні навпаки вони зменшились на 10,4 мм.

Погодні умови 2014 року суттєво відрізнялись від попереднього. За

квітень – вересень сума опадів становила 289,6 мм. Найбільша їх кількість

припадала на травень 97,0 та липень 78,8 мм. Запаси вологи травня та

нерівномірні опади червня сприяли оптимальному розвитку рослин та

формуванню зеленої маси однорічних культур. Вересень та жовтень були

посушливими, де випало 11,8–12,2 мм або 28,8–37,7 % норми (рис. 2.1).

За кількістю опадів 2015 рік характеризувався як посушливий. Сума

опадів упродовж вегетаційного періоду була меншою на 244,1 мм, або на

60,3 % багаторічних показників. Проте, дощі, у травні – червні (69,6 мм)

сприяли формуванню сталого врожаю зеленої маси сумішей тритикале з

горошком посівним, завдяки запасам продуктивної вологи осінньо-зимового

періоду.

40

Отже, сума опадів, яка спостерігалась за квітень – червень упродовж

трирічних досліджень, тобто за період їх вегетації, була достатньою

(160,2 мм) для формування оптимальної урожайності листостеблової маси

суміші тритикале ярого з горошком посівним.

Рис. 2.1 Сума опадів за роки проведення досліджень, мм

Середньомісячна температура повітря за роки досліджень теж

варіювала за роками та в період вегетації вивчаємих злаково-бобових

сумішей. У квітні 2013 року температура повітря досягала 10,1 о

С та

знижувалась до 8,5–8,8 оС за 2014–2015 роки (рис. 2.2).

Упродовж травня 2013 року середньомісячна температура повітря

становила 17,4 оС, або була на 3,3

оС вище норми. В той час за 2014–2015 рр.

вона була на рівні 14,9–15,3 оС. Червень 2014 року був найбільш

сприятливим за температурним режимом для росту і розвитку холодостійких

культур. Середньомісячна температура повітря становила 16,3 оС, що на

41

0,8 оС нижче норми, в той час як за 2013 та 2015 роки вона досягала 19,3

оС.

Рис. 2.2 Середньодобова температура повітря за роки досліджень,С

У липні температурний режим був дещо вищим норми.

Середньомісячна температура повітря знаходилась в межах 18,8–21,2 °С, що

більше від багаторічних показників на 1,1–2,9 °С. У серпні спостерігалася

контрастна погода з нерівномірними опадами і підвищеним температурним

режимом. Середня температура повітря за роки досліджень за місяць

становила 19,7°С (при нормі 17,7 °С).

Найбільш теплим виявився вересень 2015 року, коли середньомісячна

температура повітря досягала 17,0 оС, що на 3,6

оС вище багаторічних даних.

У 2013 та 2014 роках температура повітря знизилась до 11,8–13,1 оС, або

була на 0,3–1,6 оС менше норми. Жовтень характеризувався холодною

погодою, спостерігалися заморозки в повітрі та на поверхні ґрунту.

Середньомісячна температура повітря за роками досліджень коливалася від

6,4–7,2 (2014–2015 рр.) до 10,2 оС (2013 р.), проти норми 7,6

оС.

Таким чином, у середньому за роки досліджень 2013–2015 рр. сума

позитивних температур становила 936 оС з кількістю опадів 131,7, та ГТК

42

1,41, що цілком достатньо для формування сталого урожаю зеленої маси

бобово-злакових сумішей ранніх ярих однорічних кормових культур.

2.3 Методика та методи проведення досліджень

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводили упродовж

2013–2015 рр. методом постановки польових, лабораторно-польових дослідів

відповідно методики польового досліду [67, 147] та загальноприйнятими

методиками проведення дослідів у кормовиробництві та годівлі тварин [110,

136, 137, 138, 139, 140, 141, 142].

Агротехніка вирощування сумішей тритикале ярого з горошком

посівним загальноприйнята для Лісостепу Правобережного. Після збирання

кукурудзи на силос проводили основний обробіток ґрунту, що включав

лущення стерні та полицевий обробіток на глибину 20–22 см. Мінеральні

добрива вносили у вигляді нітроамофоски та вапнякової селітри під

передпосівну культивацію. Система передпосівного обробітку проводилась

комбінованим агрегатом ‖Європак–600‖ на глибину 6–8 см, що

забезпечувало вирівнювання та подрібнення ґрунту до дрібногрудочкуватого

стану.

Сівбу тритикале ярого та горошку посівного проводили в оптимальні

строки навісною сівалкою СН–16А у агрегаті з трактором Т-25А. У досліді 1

горошок посівний та тритикале яре висівали звичайним рядковим способом в

один рядок, а у досліді 2 тритикале яре висівали звичайним рядковим

способом та горошок посівний – вузькорядним. Норми висіву кормових

культур в одновидових посівах становили горошку посівного 2,0 та

5,0 млн./га схожих насінин тритикале ярого. Після сівби бобово-злакових

сумішей проводили коткування ґрунту кільчасто-шпоровими

котками ЗККШ–6.

Облік врожаю проводили у фазу молочної стиглості зерна тритикале

ярого, коли горошок посівний знаходився у фазі фізіологічної стиглості

43

насіння у нижньому ярусі, тобто у фазі максимального наростання поживних

речовин, суцільним скошуванням зеленої маси з облікової ділянки із

наступним зважуванням. У дослідах вивчали сорти однорічних кормових

культур: тритикале яре Оберіг харківський, горошок посівний Єлизавета, які

занесені до Державного реєстру сортів рослин придатних для вирощування в

Україні [63].

Сорт тритикале ярого Оберіг харківський – середньоранній сорт, що

характеризується підвищеною посухостійкістю. Занесений до Державного

реєстру сортів рослин України з 2009 року. Даний сорт має високу стійкість

до вилягання, висота рослин 105–110 см, генетично захищений від

поширених листових хвороб, септоріозу листя, листової та бурої іржі. Зерно

крупне, добре виповнене, маса 1000 зерен – 43–46 г. Вміст білка 13–14 %.

Горошок посівний сорту Єлизавета занесений до Реєстру сортів рослин

України у 2012 році. Це середньостиглий сорт, тривалість вегетаційного

періоду його становить 90 – 95 днів. Висота рослин 120–140 см, облистяність

56–60%, маса 1000 насінин – 72–80 г. Вміст сирого протеїну в сухій речовині

16–18 %, в насінні 23–29%.

Посівна площа ділянки – 36 м2, облікова – 25,2 м

2. Повторність дослідів

– чотириразова. Розміщення варіантів систематичне в один ярус.

Дослід 1 Вивчити вплив доз мінеральних добрив та співвідношення

компонентів на кормову продуктивність травосумішей тритикале ярого з

горошком посівним.

Схема досліду

Фактор А (норми висіву, %):

1. Тритикале яре, 100;

2. Горошок посівний, 100;

3. Тритикале яре, 50 + горошок посівний, 50;

4. Тритикале яре, 60 + горошок посівний, 50;

5. Тритикале яре, 75 + горошок посівний, 25;

6. Тритикале яре, 75 + горошок посівний, 50.

44

Фактор В (дози мінеральних добрив, кг/га д.р):

1.Без добрив (контроль);

2. N45;

3. N60;

4. N45P45K45.

Для забезпечення однотиповості схеми досліду та дотримання правила

єдиної відміни застосовували змішану схему ширини міжряддя для

основного компоненту рядковий та вузькорядний для супутнього. Це

забезпечило дотримання відповідної густоти рослин по всіх варіантах схеми

досліду та дозволить їх порівнювати в єдиній дисперсійній системі.

Дослід 2 Вивчити вплив способу сівби, співвідношення компонентів та

рівня удобрення на кормову продуктивність травосумішей тритикале ярого з

горошком посівним.

Схема досліду

Фактор А (норми висіву, %):

1. Тритикале яре, 50 + горошок посівний,50;

2. Тритикале яре, 60 + горошок посівний,50.

Фактор С (спосіб сівби):

1. Тритикале яре звичайним рядковим способом 2 рядки + 1 рядок горошку

посівного, окремо вузькорядним способом;

2. Тритикале яре звичайним рядковим способом 3 рядки + 1 рядок горошку

посівного, окремо вузькорядним способом;

Фактор В (дози мінеральних добрив, кг/га д.р):

1.Без добрив (контроль);

2. N45;

3. N60;

4. N45P45K45.

Польові дослідження супроводжувалися фенологічними

спостереженнями, обліками та лабораторними аналізами згідно

загальноприйнятих методик у рослинництві та кормовиробництві:

45

– схожість насіння тритикале ярого визначали у чотирьох повтореннях

по 100 насінин у чашках Петрі на фільтрувальному папері [13];

– густоту рослин визначали у фазу повних сходів на постійно

закріплених кілочками пробних площадках площею 0,5 м2 (0,83 х 0,60 м) в

двох несуміжних повтореннях [67, 138, 142];

– фенологічні спостереження проводили згідно ‖Методики державного

сортовипробування сільськогосподарських культур (зернові, круп’яні та

зернобобові культури)‖ [138], де відмічали фази росту і розвитку: у

тритикале ярого – повні сходи, кущення, вихід в трубку, колосіння, молочна

стиглість зерна; горошку посівного – повні сходи, бутонізація, цвітіння,

утворення бобів. При цьому за початок фази приймали наявність ознак не

менше, ніж у 15 % рослин, за повну – у 75 %;

– ботанічний склад кормового агрофітоценозу визначали методом

відбору пробних снопів з двох несуміжних повторень масою 2 кг у

двократній повторності з наступним розбиранням на компоненти [147];

– висоту рослин визначали мірною лінійкою від поверхні ґрунту до

верхньої частини рослини (до кінця найдовшого з верхніх листків), а в

генеративну фазу – до кінця верхнього суцвіття (бобових) з інтервалом 10

діб, починаючи з 20 доби від фази повних сходів [147]. Підсумковим

показником була середня висота на ділянці;

– площу листкової поверхні рослин визначали методом ‖висічок‖ за

методикою В.Ф. Мойсейченко та В.О. Єщенко, використовуючи формулу

(2.1) [147]:

м

кпМП

(2.1),

де, П – загальна площа листя у пробі, см2;

М – маса листя у пробі, г;

n – площа однієї висічки, см2;

к – кількість висічок, шт.;

м – маса висічок, г;

46

– облік урожаю проводили методом суцільного скошування травостою з

облікової площі з послідуючим зважуванням [67];

– вміст сухої речовини визначали термостатно-ваговим методом

(висушуванням в сушильній шафі при температурі 105 °С) [94];

– визначали коефіцієнти конкурентоспроможності культур CR

(Comperatitive ratio) та відношення земельних еквівалентів LER (Land

Equivalent Ratio ) відповідно за формулами:

CR=(Yab/(Yaa•Za)) / (Yba/(Ybb•Zb)), (2.2),

де, Yab - урожайність першого компонента в сумісному ценозі;

Yba - урожайність другого компонента в сумісному ценозі;

Yaa - урожайність першого компонента в одновидовому

агрофітоценозі;

Ybb - урожайність другого компонента в одновидовому агрофітоценозі;

Za і Zb - співідношення компонентів при посіві.

LER=(Yab/Yaa)+(Yba/Ybb), (2.3),

де, Yab - урожайність першого компонента в агрофітоценозі;

Yba - урожайність другого компонента в агрофітоценозі;

Yaa - урожайність першого компонента в одновидовому

агрофітоценозі;

Ybb - урожайність другого компонента в одновидовому агрофітоценозі.

– визначення хімічних показників якості листостеблової маси

проводили в сертифікованій лабораторії зоотехнічної оцінки кормів

Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН за допомогою

методики ‖Зоотехнической оценки кормов‖ [169].

Хімічні аналізи виконували за наступними стандартами: методи

відбору проб – ДСТУ ISO 6497:2005 [100], вміст гігроскопічної вологи –

висушуванням повітряно-сухої наважки до постійної маси в сушильній шафі

за температури +100–105 °С – ДСТУ ISO 6496:2005 [94]; визначення вмісту

загального азоту і сирого протеїну проводилося за методикою К’єльдаля –

ДСТУ ISO 5983–2003 [95]. Під час виконання аналітичних робіт загальний

47

азот визначався фотометричним методом на автоматичній лінії ‖Контифло‖.

Одночасно з визначенням азоту в тих же розчинах визначали і кількість

фосфору – ДСТУ ISO 6491:2004 [99], визначення вмісту сирого жиру

ґрунтується на виділенні жиру органічними розчинниками в апаратах

Сокслета – ДСТУ ISO 6492–2003 [96], як органічний розчинник

використовувався – гексан; визначення вмісту сирої клітковини базується на

методиці Ганнеберга-Штоммана, яка основана на кип’ятінні зразків у

розчинах сірчаної кислоти і лугу, а воскоподібні речовини та омиленні

сполуки видалялися спиртом і ефіром – ДСТУ ISO 6865:2004 [98]; сиру золу

визначали шляхом спалювання висушених наважок зразків у муфельних

печах за температури +450–500 °С ДСТУ ISO 5984:2004 [97]; вміст

безазотових екстрактивних речовин визначали розрахунковим методом,

відніманням суми показників вмісту протеїну, жиру, клітковини та золи від

100 %;

– математично-статистичні аналізи результатів досліджень проводили

за методикою наукової агрономії Б.А. Доспехов, 1985 [67] з використанням

сучасних пакетів прикладних програм Excel, Sigma, Statistica [207];

– економічний та енергетичний аналізи проведені за методиками

оцінки економічної та енергетичної ефективності технологій вирощування

зернових і кормових культур [136, 137, 141].

48

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО ТА

ГОРОШКУ ПОСІВНОГО ЗА СУМІСНОГО ВИРОЩУВАННЯ

3.1 Вплив погодних умов на формування густоти рослин тритикале

ярого і горошку посівного залежно від норм висіву компонентів, способу

сівби та удобрення.

Ріст рослин – це складний багатофакторний процес, який визначається

взаємодією біологічних особливостей рослин, абіотичних факторів та

технологічних прийомів з самих ранніх фаз росту і розвитку. Так, у період

вегетативного росту проходить формування коренів, стебла, гілок, листків,

які виконують найважливіші функції – живлення, дихання, водообміну,

синтезу і пересування речовин в організмі. Під час генеративного росту

відбувається формування органів розмноження. Залежно від видового складу

фази росту можуть бути різними [211]. В дослідженнях T.Yano [253]

наголошується, що ростові процеси не повинні обмежуватись лише

характеристикою висоти рослин. За сучасним уявленням росту та розвитку

рослин необхідно розпочинати спостереження з виживаності їх та

закінчувати такими чинниками, як формування фотосинтетичного апарату з

врахуванням погодних умов у період вегетації та агротехнічних заходів

вирощування.

Ростові процеси тритикале ярого та горошку посівного мають свої

біологічні особливості, коли за сприятливих погодних умов вони

відрізняються темпами росту і розвитку, різниця в яких може бути добре

виражена, ще на початкових етапах органогенезу.

Нами встановлено вплив зовнішніх факторів на ростові процеси

горошку посівного та тритикале ярого в онтогенезі. Так, за погодних умов

2013 року, та сівби 26 квітня, з’явлення повних сходів і формування густоти

рослин залежали в першу чергу від вологості верхнього шару ґрунту,

49

особливо на глибині загортання насіння. За період сівби – сходи

спостерігалась бездощова погода, коли у третій декаді квітня лише випало

0,3 мм, або 2 % від багаторічної норми та були відсутні упродовж першої

декади травня. При цьому, середньомісячна температура повітря

підвищилась до 18,1 – 19,4 °С,або була на 4,0–5,3 °С вище норми (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Календарні дати та погодні умови за період сівба – сходи

тритикале ярого та горошку посівного

Такі складні погодні умови впливали на отримання дружніх сходів

тритикале ярого та горошку посівного. Проте, незважаючи на коливання

середньомісячної температури повітря та нерівномірного

вологозабезпечення, вже через 5 діб з’явились поодинокі сходи тритикале

ярого. На цей час у горошку посівного було відмічено лише проростання

насіння, тому що для проходження цього етапу необхідно більше вологи,

порівняного з тритикале ярим. Повні сходи обох культур отримали через 9–

11 діб після сівби, сума позитивних температур за період сівба – сходи

становила 188 оС.

У 2014 році весна була рання, вже з другої декади березня

спостерігалось підвищення середньодобової температури повітря, яка у

середньому за місяць становила 5,6 ⁰C, проти багаторічних показників 0,2 ⁰C.

За таких погодних умов ґрунт досяг фізичної стиглості, що дозволило вже у

третій декаді березня (25 березня) провести сівбу ранніх ярих культур, а саме

тритикале ярого та горошку посівного. За раннього строку закладки

Роки Сівба Повні -

сходи

Кількість діб

від сівби до

повних сходів

Сума

опадів, мм позитивних

температур, оС

2013 26.04 4–6.05 9–11 0 188

2014 25.03 10–12.04 16–18 37 117

2015 24.04 6–8.05 13–15 31 190

Середнє 10.04 23–25.04 12–14 23 165

50

польового досліду, період сівба – сходи був тривалим і становив 16–18 діб,

що обумовлено недостатнім температурним режимом, як на глибині посіву,

так і повітря, порівняно з 2013 роком.

В умовах 2015 року він також був довгим і становив 13–15 діб, хоча

гідротермічний коефіцієнт був на рівні 1,63, але погодні умови не

ефективними для отримання дружніх сходів злакового і бобового

компонентів. У середньому за період сівба – сходи сума опадів становила

23 мм та позитивних температур – 165 ⁰C, за показника ГТК 1,39.

Таким чином, погодні умови від сівби до отримання повних сходів

були цілком сприятливими для проростання насіння та одержання

повноцінних сходів.

Одним з головних чинників формування урожайності є густота

стеблостою, яка залежить перш за все від виживання рослин в період росту і

розвитку та продуктивної кущистості. Здатність формувати за різних

погодних умов оптимальний стеблостій вказує на адаптивність та

пластичність сорту. При цьому рослини різних культур неоднаково реагують

на зміну густоти посіву. Тому густота стеблостою повинна розглядатись як

один з важливих факторів, яка в поєднанні з іншими може позитивно

впливати на рівень врожайності. В значній мірі вона залежить від родючості

ґрунту та рівня удобрення. Тому неоднаковий характер розвитку рослин в

онтогенезі під впливом різної густоти є наслідком конкуренції між

рослинами за продукти фотосинтезу.

Для формування оптимальної густоти продуктивного стеблостою

рослин важливим фактором є ранні строки сівби, а також попередники та

оптимальний рівень живлення. Змінюючи густоту стеблостою, можливо

впливати на темпи розвитку рослин, і тим самим прискорювати, або

сповільнювати їх розвиток залежно від їх біологічних особливостей, так як у

період вегетації рослини конкурують між собою за світло, вологу та поживні

речовини.

При проведенні досліджень норми висіву злакового, бобового

51

компонентів та способи сівби підбирались таким чином, щоб за період їх

росту і розвитку вони не пригнічували один одного та формували сталий

урожай зеленої маси.

Аналіз отриманих даних показав, що кількість сходів горошку

посівного та тритикале ярого залежали від температурного режиму ґрунту та

забезпечення вологою на глибині загортання насіння. Найбільш сприятливі

умови створювались у 2014 році, де отримали високі показники за

варіантами досліду порівняно з 2013 роком, які були нижчими за нестійких

погодних умов 2015 р.

Найбільша густота сходів тритикале ярого (вар. 1) була відзначена за

умов 2014 року, яка становила 4333 тис./га на варіантах без внесення добрив,

а найменша – 4066 тис./га у 2015 році. За внесення різних доз мінеральних

добрив вона знаходилась в межах від 4422 до 4766 тис./га незалежно від

погодних умов в період сходів.

При цьому, упродовж трьох років досліджень, найбільша виживаність

рослин спостерігалась у горошку посівного в одновидових посівах,

порівняно з тритикале ярим. Найвищі показники забезпечили варіанти за

внесення N45P45K45, що становили 1994 тис./га, в той час за використання

вапнякової селітри 1984–1990 тис./га і у варіантах без добрив були на рівні

1965 тис./га, тобто майже відповідали фактичній нормі висіву. Отже, завдяки

високої якості та енергії проростання насіння отримали рівномірні сходи

горошку посівного та тритикале ярого в одновидових посівах (додаток Б.1).

Встановлено, що за сівби тритикале ярого з горошком посівним в один

рядок з нормою висіву злакового компоненту 75 % від повної на варіантах

без добрив густота сходів становила 3199–3376 тис./га, а за внесення

мінеральних азотних добрив (вапнякової селітри) густота рослин

збільшилась порівняно з контролем без внесення добрив та становила 3266–

3738 тис./га, або виживаність становила у середньому за роки досліджень

91,0–95,4 % від фактичної норми висіву насіння. За внесення повного

мінерального добрива показники польової схожості тритикале ярого

52

збільшились і становили 95,6–98,0 % (додаток Б.1, табл. 3.2).

Таблиця 3.2.

Густота сходів та виживаність тритикале ярого і горошку посівного

залежно від норм висіву та удобрення, у середньому за 2013–2015 р.

№

вар. Суміш, норма висіву, %

Дози

добрив

Густота сходів,

тис./га Кількість сходів,%,

тритикале

яре

горошок

посівний

тритикале

яре

горошок

посівний

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 4222 - 84,4 -

N45 4444 - 88,9 -

N60 4684 - 93,7 -

N45P45K45 4707 - 94,1 -

2 Горошок посівний, 100

Без добрив - 1899 - 94,9

N45 - 1981 - 99,0

N60 - 1987 - 99,4

N45P45K45 - 1989 - 99,5

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 2287 818 91,5 81,8

N45 2418 896 96,7 89,6

N60 2438 937 97,5 93,7

N45P45K45 2462 958 98,5 95,8

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 2700 800 90,0 80,0

N45 2832 863 94,4 86,3

N60 2837 907 94,6 90,7

N45P45K45 2897 925 96,6 92,5

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 3210 478 85,6 95,6

N45 3411 484 91,0 96,8

N60 3576 488 95,4 97,6

N45P45K45 3586 490 95,6 98,0

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 3232 802 86,2 80,2

N45 3481 928 92,8 92,8

N60 3593 941 95,8 94,1

N45P45K45 3674 952 98,0 95,2

Польова схожість горошку посівного у вар. 5 та 6 залежала від фону

мінерального живлення і норми висіву. За норми висіву бобового

компоненту 25 %, вона у середньому становила 95,6 % на неудобреному фоні

та підвищилась за внесення мінеральних добрив до 96,8–98,0 %, або складала

478–490 тис./га. Нижчі показники густоти сходів горошку посівного

отримали у вар. 6, які у середньому становили 928–952 тис./га, або

виживаність знаходилась на рівні 92,8–95,2 %, в той час тритикале яре

реагував на підвищені дози азотних та комплексних мінеральних добрив –

53

95,8–98,0 %.

У вар. 3, 4 найменші показники відмічені на контролі без внесення

добрив відповідно 2333–2733 та 766–799 тис./га за погодних умов 2013 р.

Проте їх кількість підвищилась за використання мінеральних добрив

незалежно від погодних умов за період сівба – сходи (додаток Б.1).

Результати досліджень показали, що виживаність рослин горошку

посівного на варіантах 3, 4 була низькою 74,8–80,0 % порівняно з тритикале

ярим 90,0–91,5 % на фоні без добрив. Внесення мінеральних добрив

активізували ростові процеси та сприяли підвищенню виживаності сходів

обох культур, які становили у горошку посівного 86,3–95,8 % та у тритикале

ярого 94,4–98,5 %. При цьому, показники густоти сходів у вар. 3 (50:50 %)

були вищими порівняно з нормою висіву 75:50 % (табл. 3.2).

Нами виявлено, що за сівби горошку посівного вузькорядним

способом, окремо від тритикале ярого з різним чергуванням рядків

останнього, забезпечило підвищення польової схожості обох компонентів.

Найбільші показники густоти рослин горошку посівного забезпечив варіант

(у 2013–2014 рр.), де вносили мінеральні добрива у дозі N45P45K45 – 989–

992 тис. шт./га за сівби його через 3 рядки тритикале, окремо на 7,5 см від

рядку. Високі данні густоти сходів також отримали у тритикале ярого за

використання комплексного мінерального добрива незалежно від норми його

висіву (додаток Б.2).

Густота сходів рослин різнилася за варіантами та роками досліджень.

Так, у 2014 р. за сівби тритикале ярого з горошком посівним 50:50 % (вар. 1,

2) за різного чергування рядків у травосуміші густота сходів на ділянках без

добрив становила 2423–2439 тис./га та підвищились на фоні мінеральних

добрив до 2452–2489 тис./га. У горошку посівного польова схожість була

високою та становила 93,1–96,3 %, або 931–963 тис./га.

За норми висіву тритикале ярого 60 % (вар. 3, та 4), густота сходів

бобового компоненту збільшилася від 968 до 988 тис./га за внесення

вапнякової селітри у дозі 60 кг/га д.р. та повного мінерального добрива.

54

Польова схожість тритикале ярого на фоні без внесення добрив становила

85,4–92,1 % та зросла у середньому до 89,6–98,2 %% за внесення

мінеральних добрив (табл. 3.3).

У 2015 році сходи тритикале ярого та горошку посівного були

нерівномірними. Густота рослин горошку посівного не відповідала

фактичній нормі висіву та становила 712–801 тис./га на ділянках без

застосування добрив, що пояснюється недостатнім забезпеченням вологою та

поживними речовинами посівного шару ґрунту. Більша густота рослин

отримана за використання мінеральних азотних добрив, де вона становила

91,8–98,4 % від фактичної норми висіву. За внесення повного мінерального

добрива у дозі N45P45K45 була на рівні 94,8–98,8 % незалежно від норми

висіву тритикале ярого.

Таблиця 3.3

Густота сходів та виживаність тритикале ярого та горошку

посівного залежно від норм висіву, способу сівби та

удобрення, у середньому за 2013–2015 р.

№

вар. Суміш, норма висіву, %

Дози

добрив

Густота сходів, тис./га Кількість сходів,%,

тритикале

яре

горошок

посівний

тритикале

яре

горошок

посівний

1 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 2260 819 90,4 81,9

N45 2414 931 96,5 93,1

N60 2430 943 97,2 94,3

N45P45K45 2456 948 98,2 94,8

2 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 2302 859 92,1 85,9

N45 2426 945 97,0 94,5

N60 2448 955 97,9 95,5

N45P45K45 2464 963 98,5 96,3

3 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 2563 829 85,4 82,9

N45 2688 918 89,6 91,8

N60 2770 968 92,3 96,8

N45P45K45 2807 982 93,6 98,2

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 2700 841 90,0 84,1

N45 2852 973 95,1 97,3

N60 2865 984 95,5 98,4

N45P45K45 2918 988 97,3 98,8 Примітка: * – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо - вузькорядним; ** - 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

55

Аналіз даних показав, що за період сівба – сходи створюються кращі

умови життя одного виду за рахунок іншого, які залежать в першу чергу від

запасів поживних речовин в насінні, інтенсивності їх проростання та росту.

Тому найбільша польова схожість тритикале ярого та горошку посівного

була у варіанті 4, за чергування рядків 3:1 та внесення мінеральних добрив у

дозі N45P45K45, що становили відповідно 2918 та 988 тис./га, або виживаність

сходів була на рівні 97,3 і 98,8 %.

Таким чином, норма висіву має важливе значення при створенні

бінарних сумішей, так як при збільшенні густоти посіву на одиниці площі

погіршується ґрунтове і повітряно-світлове живлення рослин. Запізнення або

прискорення росту і розвитку рослин зумовлюється величиною площі

живлення і удобренням. Відтак, за рахунок оптимальної густоти посіву

кожного компоненту з врахуванням їх біологічних особливостей та

господарсько-морфологічних ознак, у травосуміші створюються сприятливі

умови в забезпеченні агрофітоценозу вологою, поживними речовинами та

сонячної енергії в онтогенезі для формування оптимальної врожайності

листостеблової маси.

3.2 Проходження фаз росту і розвитку тритикале ярого та горошку

посівного за сумісного вирощування.

У визначенні продуктивності та видового складу штучно створених

рослинних угруповань значна роль належить характеру взаємовідносин

рослин в період вегетації, що визначається їхнім фітоценотипом та здатністю

займати в конкретному фітоценозі притаманну йому нішу. Тому, за

вирощування бінарних фітоценозів бобово-злакових однорічних кормових

культур важливе значення мають періоди від кущення до колосіння та

галуження – цвітіння, які визначають тривалість періоду вегетації.

Нами встановлено, що з підвищенням середньомісячної температури

56

повітря у травні до 17,4 оС (2013 р.) відмічено прискорення проходження фаз

росту і розвитку рослин тритикале ярого та горошку посівного. Фаза

кущення рослин тритикале ярого наставала через 8–10 діб (14–16.05) після

повних сходів та фаза виходу у трубку – через 20 діб, тобто 5.06. Повне

колосіння тритикале спостерігалось через 13 діб після виходу в трубку

(18.06). В цілому тривалість періоду повни сходи – колосіння становило 43

доби. Фаза молочної стиглості зерна тритикале ярого відмічена на 60 добу

після повних сходів, в цей період середньомісячна температура повітря

упродовж червня знаходилась на рівні 19,3 оС, або була на 2,2

оС більше

норми. За період вегетації тритикале ярого, а саме від повних сходів до

збирання урожаю зеленої маси, сума опадів становила 205 мм та температури

повітря 1108 оС, при ГТК 1,85 (табл. 3.3).

За умов 2014 р. тривалість міжфазних періодів пропорційно залежала

від середньодобової температури повітря. Аналізуючи результати

фенологічних спостережень, треба відзначити, що настання наступних фаз

росту і розвитку відрізнялось від попереднього року досліджень. Фаза

кущення тритикале ярого наставало 7.05, або через 25 діб після повних

сходів. Тривалість міжфазного періоду кущення – вихід у трубку становила

20 діб, а фаза колосіння була на 8 діб тривалішою і становила 51 добу,

молочна стиглість наставала через 59 діб після повних сходів. З підвищенням

середньомісячної температури повітря, прискорювалась інтенсивність росту

рослин у висоту та проходження фаз розвитку, в результаті чого фаза

колосіння тритикале ярого була відмічена у перший декаді червня (2.06), або

через 6 діб після фази повного виходу у трубку. За період від повних сходів

до настання фази молочної стиглості зерна тритикале ярого випало 149 мм

опадів за суми середньомісячної температури повітря 816 оС та ГТК 1,82.

Погодні умови 2015 року були вкрай специфічними і негативно

впливали на ростові процеси рослин, особливо на перших етапах

органогенезу, що відобразилось на формуванні вузла кущення злакового

компоненту та галуження горошку посівного. Із-за недостатнього

57

забезпечення вологою фаза кущення у тритикале ярого наставала через 27 діб

після повних сходів. Проходження етапів органогенезу проходило при

високих середньодобових температурах повітря та дефіциту вологи, що

прискорило настанню фази виходу в трубку – через 12 діб та повного

колосіння на 38 добу після повних сходів (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Календарні дати проходження фаз росту і розвитку тритикале

ярого залежно від погодних умов за роки проведення досліджень

Роки

Фази росту і розвитку Сума

повні

сходи –

кущення

повне

кущення

– вихід в

трубку

повний

вихід у

трубку –

колосіння

повне

колосіння –

молочна

стиглість

опадів,

мм

температур, оС

2013 14–16.05 3–5.06 16–18.06 3–5.07 205 1108

2014 5–7.05 25–27.05 31.05–2.06 9–11.06 149 816

2015 22–24.05 3–5.06 13–15.06 25–27.06 69 875

Середнє 14–16.05 30.05–

1.06 10–12.06 25–27.06 141 933

У горошку посівного проходження фаз росту і розвитку також

залежали від вологозабезпечення та температурного режиму. Період повні

сходи – бутонізація в умовах 2013 р. наставав через 35 діб (10.06) після

повних сходів, а фаза початку цвітіння співпадала з колосінням тритикале

ярого, або наставала через 43 доби після повних сходів. Фаза повного

цвітіння відмічена через 50 діб після повних сходів, або через 15 діб після

повної бутонізації. Сума опадів за період сівба – збирання становила 149 мм,

що менше на 56 мм порівняно з умовами 2013 р. за показником ГТК

1,82 (табл. 3.4).

За погодних умов 2014 р. у горошку посівного формування третього

листка відмічена 5 травня, або через 23 доби після повних сходів. В цілому

тривалість періоду сходи – бутонізація становила 45 діб, в той час фаза

початку цвітіння наставала через 49 діб та повного цвітіння через 6 діб, або

на 55 добу після повних сходів. Нами встановлено, що за підвищеної

58

відносної вологості повітря настання фази бутонізації затримувалось на 10

діб та повного цвітіння – на 5 діб порівняно з погодними умовами 2013 р. Це

пояснюється тим, що за сприятливих умов вологозабезпечення та низьких

показників середньодобової температури повітря ( в межах 13,4 оС)

спостерігалось подовження тривалості міжфазного періоду. Тому настання

наступних фаз росту і розвитку затримувалось у рослин горошку посівного

та тритикале ярого, порівняно з підвищеним температурним режимом

(+ 292 оС) у 2013 р.

Таблиця 3.4

Календарні дати проходження фаз росту і розвитку горошку

посівного за роки проведення досліджень

Роки

Фази росту і розвитку

Кількість

діб від

сходів до

збирання

повні сходи –

початок

бутонізації

повна

бутонізація

– початок

цвітіння

початок

цвітіння –

повне

цвітіння

повне

цвітіння –

фізіологічна

стиглість

насіння

2013 8–10.06 16–18.06 23–25.06 29.06–1.07 61

2014 25–27.05 30.05–1.06 4–6.06 8–10.06 61

2015 26–28.05 14–16.06 22–24.06 25–27.06 53

Середнє 31.05–2.06 10–12.06 16–18.06 22–24.06 58

Аналіз даних показав, що тривалість міжфазного періоду сходи –

бутонізація у 2014 р. була довшою на 25 діб, порівняно з 2015 р., яка

становила 20 діб. За посушливого періоду вегетації повне цвітіння горошку

посівного скоротилось на 8 діб, або наступило через 47 діб. Якщо у 2014 році

травосуміші тритикале ярого з горошком посівним збирали 12 червня, або

через 61 добу після повних сходів, в той час у 2015 році – 30 червня, або

через 53 доби після повних сходів. Сума позитивних температур складала

875 оС та опадів 69 мм за ГТК 0,79.

Хоча за своїми біологічними особливостями тритикале яре та горошок

посівний відрізняються один від одного, але за різних погодних умовах вони

59

доповнювали один одного створюючи сприятливі умови для проходження

етапів органогенезу. Окрім погодних умов на тривалість міжфазних періодів

та в цілому на період вегетації впливає рівень мінерального живлення. При

використанні помірних та високих доз мінеральних добрив тривалість

періоду змінюється на декілька діб [148].

Таким чином, фенологічні спостереження за ростом і розвитком

показали, що фаза колосіння тритикале ярого та фаза бутонізації горошку

посівного співпадали. Це свідчить проте, що рослини цілком придатні для

сумісного вирощування і знаходяться у період максимального накопичення

поживних речовин, особливо горошок посівний та збирання на зелений корм.

У більш пізні фази росту і розвитку, коли тритикале яре знаходиться у фазі

молочної стиглості, а горошок посівний – у фазі фізіологічної стиглості

насіння у нижньому ярусі травосуміші доцільно збирати для заготівлі силосу

із пров’ялених трав [221].

3.3 Динаміка формування висоти рослин тритикале ярого і

горошку посівного залежно від норм висіву компонентів, способу сівби

та удобрення

Формування врожаю є результатом складної взаємодії факторів

середовища з рослинним організмом у процесі онтогенезу. Реакція рослин на

умови вирощування відображається, насамперед, на висоті рослин.

За період вегетації зміна етапів органогенезу та їх тривалість в значній

мірі залежить від погодних умов. Так, у прохолодну і хмарну погоду

тривалість проходження етапу органогенезу у рослин може затримуватись,

тобто в них сповільнюється ріст стебла у довжину та формується листкова

маса і генеративні органи, які потребують максимум води і поживних

речовин. В той час за посушливих умов, навпаки, вони наставатимуть

раніше, що в кінцевому результаті впливає на показники висоти рослин.

60

Тобто темпи росту і розвитку рослин в тих чи інших погодних умовах в

цілому відображають їх біологічні особливості.

Динаміка росту рослин показала нерівномірність ростових процесів

упродовж періоду вегетації за різних схем посіву [231]. Спостереження за

ростом і розвитком рослин тритикале ярого та горошку посівного в

одновидових і сумісних посівах показали, що сходи цих культур з’являються

практично одночасно. Найбільш інтенсивний ріст рослин у них розпочався з

фази виходу у трубку тритикале ярого та з фази галуження – горошку

посівного. При цьому, інтенсивність ростових процесів яких, залежали від

вологозабезпечення в критичний період вегетації та обумовлювалися рівнем

мінерального живлення і нормою висіву компонентів у фітоценозі.

Так, за характером ростових процесів тритикале яре відрізняється від

горошку посівного, де вже через 20 діб після повних сходів, його висота

досягала 31–35 см незалежно від погодних умов на варіантах без внесення

добрив. Інтенсивність ростових процесів підвищилася при застосуванні

мінеральних добрив, особливо за посушливих умов 2015 року, що становила

у тритикале ярого 36–39 см на фоні N45–60, або була вищою на 3–4 см, ніж на

контролі. Найбільш рівномірний ріст рослин тритикале ярого у висоту

виявлено за внесення мінеральних добрив у дозі N45P45K45, який становив 34–

40 см. При цьому за підвищеної вологозабезпеченості та оптимального

температурного режиму 2014 року, висота тритикале ярого досягала 37±4,8

см, тобто відрізнялася повільним наростанням довжини стебла.

Знаходячись у фазі повного виходу у трубку (через 30 діб після повних

сходів) відмічено незначне коливання висоти рослин тритикале ярого за

роками досліджень (47–52 см) на варіантах без внесення добрив. Найбільша

висота рослин 61–62 та 58–62 см відмічена за умов 2014–2015 рр. на

мінеральному азотному фоні живлення у дозі 60 кг/га д. р. і нітроамофоски.

Вже через 40 діб після повних сходів довжина стебла тритикале ярого зросла

до 61–94 см та найбільша була у 2014 р. – 94±4,7 см на контрольному

варіанті. Використання мінеральних добрив прискорювали ріст рослин у

61

висоту тритикале ярого, яка через 40 діб становила 70–101 см, або зросла на

7,4–14,8 %.

Темпи росту горошку посівного у висоту були більш повільними в

одновидових посівах, де через 20 діб після повних сходів становили 20–23

см, або зменшились на 18–24 см, порівняно з тритикале ярим. За умов 2013 р

у період повні сходи – галуження висота становила 53–56 см та підвищилася

до 62–75 см – через 40 діб після повних сходів. Довжина стебла горошку

посівного більш інтенсивно наростала в умовах 2014 року та становила 87–88

см на мінеральному фоні живлення.

Проте за посушливих умов (2015 року) вона досягала 28–40 см

незалежно від рівня удобрення. Приріст рослин горошку посівного у висоту

був повільним та становив 5–9 см на контролі і 8–14 см за внесення

мінеральних добрив (додаток Б.3, Б.4, Б.5).

У сумісних посівах за сівби обох компонентів у один рядок через 20 діб

після сходів висота рослин тритикале ярого не відрізнялася від одновидових

посівів без внесення добрив. Найбільша висота тритикале ярого 67±3,4 см

була у вар. 6 (2015 р.) за сівби з нормою висіву 75 % на фоні повного

мінерального добрива. Інтенсивність наростання висоти рослин злакового

компонента зменшилась при нормі висіву 60 % (вар. 4) та становила

62±2,0 см через 30 діб після повних сходів та горошку посівного – 43–49 см

на цих фонах удобрення. У 2013 р. висота тритикале ярого та горошку

посівного знаходилась в межах 55–60 і 37–47 см незалежно від рівня

удобрення та норм висіву.

Ростові процеси у рослин можуть прискорюватись або навпаки

скорочуватись за певних погодних умов при забезпеченні поживними

речовинами. Найсприятливішим за вологозабезпеченням був період вегетації

2014 року для формування стеблостою травосуміші, проте рослини

тритикале ярого на 6,7–8,8 % були нижчими порівняно з 2015 роком та

досягали за внесення N45-60 57–62 см, а за використання нітроамофоски

62

становили 60–62 см. Горошок посівний за висотою рослин відрізнявся

нижчими показниками, що становили 43–47 см (додаток Б.3, Б.4, Б.5).

Найбільша висота рослин тритикале ярого у фазі початку колосіння

сформувалася у 2014 року на всіх фонах удобрення порівняно з 2013 та

2015 роками. На контролі довжина стебла тритикале ярого характеризувалася

найменшими показниками, що коливалися від 92 до 96 см та підвищились за

використання мінеральних добрив до 96–102 см. У горошку посівного вони

також були високими та відповідно зростали від 90–92 до 94–99 см.

Застосування мінеральних азотних добрив обумовлювало підвищення

інтенсивності ростових процесів тритикале ярого в сумісних посівах,

довжина стебла якого становила 101–102 см при внесенні вапнякової селітри

у дозі N60 та нітроамофоски за норми висіву компонентів 75:50 %. За сівби

тритикале ярого 60 % та підсіву горошку посівного одночасно у один рядок

висота компонентів становила відповідно 98 та 96 см на фоні N45P45K45.

Встановлено, що у середньому з фази виходу у трубку до фази початку

колосіння, висота рослин тритикале ярого збільшилась від 56 до 86 см в

одновидових посівах та від 55 до 88 см в бінарних сумішах на мінеральному

фоні живлення та на контролі становила 49–78 см (табл. 3.6).

Середньодобовий приріст рослин тритикале ярого у фазі виходу у

трубку становив 1,63–1,97 см за добу та через 40 діб (початок колосіння) –

1,67–2,10 см за добу в одновидових посівах. За сумісної сівби

середньодобовий приріст підвищився та становив у фазі повного виходу у

трубку 1,85–2,15 см за добу, а у фазі початку колосіння 1,90–2,20 см за добу.

Вже у фазі молочної стиглості зерна тритикале ярого темпи наростання

висоти рослин у всіх варіантах значно змінювались. Якщо у одновидових

посівах від фази початку колосіння у тритикале ярого висота збільшилась на

22–29 см та не змінилася вона і у сумісних посівах, яка становила 26–29 см.

Середньодобовий приріст від повних сходів до фази молочної стиглості

зерна тритикале ярого становив 1,77–1,86 см за добу у одновидових посівах

та збільшився до 1,78–1,97 см за добу за сумісного вирощування.

63

Таблиця 3.6

Динаміка наростання висоти рослин тритикале ярого

залежно від доз мінеральних добрив та норм висіву,

у середньому за 2013–2015 рр., см

№

вар.

Суміші, норма висіву

компонентів, % Дози добрив Фази росту і розвитку*

1 2 3

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 49±4,3 74±5,6 103±4,3

N45 56±4,8 83±4,9 106±3,4

N60 58±4,1 83±4,0 107±3,6

N45P45K45 59±5,2 86±5,1 108±3,0

2 Горошок посівний, 100

Без добрив - - -

N45 - - -

N60 - - -

N45P45K45 - - -

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 50±4,9 77±4,0 103±5,0

N45 55±5,1 82±4,6 107±4,7

N60 56±5,5 86±5,7 108±5,3

N45P45K45 58±5,0 85±4,2 110±7,7

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 54±5,6 77±3,3 105±5,5

N45 58±4,9 84±4,7 109±4,3

N60 60±2,2 85±6,7 109±4,8

N45P45K45 59±4,6 85±4,5 112±5,3

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 53±2,7 76±3,8 105±5,0

N45 60±5,4 86±4,3 109±4,6

N60 60±4,3 86±5,5 110±6,2

N45P45K45 61±4,0 87±4,3 113±4,3

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 54±4,1 78±4,2 107±4,5

N45 61±4,6 86±3,7 110±4,6

N60 62±3,8 87±5,2 112±4,7

N45P45K45 63±4,1 88±4,0 114±4,7 Примітка: *1 – кущення – повний вихід у трубку; 2 – повний вихід у трубку – початок колосіння; 3 – повне

колосіння – молочна стиглість зерна.

Виявлено, що ростові процеси у горошку посівного менш залежали від

рівня мінерального живлення. Так, у фазі галуження висота рослин становила

44±5,1 см, проти 37±4,1 см на контролі. Через 40 діб після повних сходів,

тобто у фазі повної бутонізації – початку цвітіння висота рослин досягала 57–

67 см, або збільшилась на 52,2–57,0 % (табл. 3.7, рис. 3.1).

У фазі повного галуження горошку посівного висота становила 35–

47 см, яка підвищилась до 65–78 см у фазі повної бутонізації – початку

цвітіння, тобто вона зросла на 20–23 та 30–31 см, середньодобовий приріст

становив від 2,0 до 3,1 см за добу. Проте, починаючі від повних сходів до

64

фази початку бутонізації середньодобовий приріст висоти рослин його

становив 1,23–1,47 см за добу у одновидових посівах та у сумісних – 1,15–

1,57 см за добу.

Таблиця 3.7

Динаміка наростання висоти рослин горошку посівного

залежно від доз мінеральних добрив та норм висіву,

у середньому за 2013–2015 рр., см

№

вар.

Суміші, норма висіву

компонентів, %

Дози добрив Фази росту і розвитку*

1 2 3

1 Тритикале яре, 100

Без добрив - - -

N45 - - -

N60 - - -

N45P45K45 - - -

2 Горошок посівний, 100

Без добрив 37±4,1 57±4,4 94±5,7

N45 41±3,0 63±4,1 99±5,0

N60 43±3,5 63±3,2 100±6,5

N45P45K45 44±5,1 67±5,3 106±7,0

3 Тритикале яре, 50+

горошок посівний, 50

Без добрив 35±4,2 65±4,9 97±5,5

N45 42±4,8 72±4,6 104±5,8

N60 44±5,5 72±6,0 107±3,4

N45P45K45 45±3,4 73±3,6 110±6,2

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 37±3,4 67±4,0 99±4,8

N45 44±3,7 73±4,3 107±4,0

N60 44±3,9 73±5,2 108±6,0

N45P45K45 45±5,3 76±6,2 111±4,5

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 38±3,2 69±3,9 100±3,5

N45 45±4,6 75±5,0 108±4,6

N60 46±5,2 76±5,9 110±5,1

N45P45K45 47±4,3 77±5,8 112±3,0

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 40±3,5 70±5,0 102±6,6

N45 47±4,4 75±3,8 109±4,6

N60 47±3,6 76±6,3 112±4,9

N45P45K45 47±4,2 78±5,2 112±4,5 Примітка:*1 – галуження – початок бутонізації; 2 – повна бутонізація – початок цвітіння; 3 – повне цвітіння

– фізіологічна стиглість насіння в нижньому ярусі.

За сівби горошку посівного з тритикале ярим в один рядок показники

становили 1,62–1,95 см за добу, проти 1,42–1,68 см за добу в одновидових

посівах, тобто за сумісного вирощування активізувалися ростові процеси

обох компонентів та забезпечили високі прирости порівняно з одновидовими

їх посівами.

65

Рис. 3.1. Динаміка наростання висоти рослин тритикале ярого та

горошку посівного в травосумішах за внесення нітроамофоски у дозі

N45P45K45, см у середньому за 2013–2015 рр.

Нами встановлено взаємозв’язок між нормами висіву та способом сівби

на фоні мінеральних добрив за різних погодних умов. За всівання горошку

посівного через 2 та 3 рядки у міжряддя тритикале на відстані 7,5 см, висота

рослин від повних сходів до виходу у трубку знаходилася в межах 31–42 см і

у горошку посівного 20–31см за роками досліджень (додаток Б.6, Б.7, Б.8).

Аналіз даних показав, що мінеральні добрива однаково впливали на

висоту рослин горошку посівного, проте вона залежала від способу сівби та

норм висіву. Найбільша висота рослин горошку посівного була у варіанті 4 –

96–98 см (2014) у фазі початку цвітіння.

Найкращі умови для формування вегетативної маси бобового

компоненту створювались за сівби його через 3 рядки тритикале ярого з

нормою висіву 60:50 % від повної незалежно від фону мінерального

живлення. Застосування способу сівби обох культур в однин рядок з такою ж

нормою висіву висота горошку посівного становила 94–96 см, або були на 2,0

см нижче та збільшились до 97–99 см у варіанті 6 (75:50 %).

66

Довжина стебла за нестійких погодних умов (2013 та 2015 рр.) у фазі

повного виходу у трубку – початку колосіння тритикале ярого та горошку

посівного у фазі повної бутонізації відповідно становили 68–76 і 64–76 см,

або зменшились відповідно на 35,5–36,7 і 28,9–50,0 %. Найменша висота

виявилися у бобового компоненту 40–56 см у 2015 році, проте у тритикале

ярого досягала – 65–82 см (додаток Б.6, Б.7, Б.8).

При збиранні суміші у фазі наливу насіння в бобах горошку посівного

та молочної стиглості тритикале ярого довжина стебла тритикале ярого

знижувалася на контролі на 3–5 см порівняно з внесенням мінеральних

добрив. У горошку посівного встановлена така ж сама тенденція. За внесення

мінеральних добрив висота рослин горошку посівного і тритикале ярого

(вар.4) була найбільша у 2014 році та становила відповідно 129–131 і 126–

127 см за сівби горошку посівного через 3 рядки тритикале, окремо на 7,5 см

від рядка (додаток Б.9).

Відмічено збільшення висоти тритикале ярого на 2–6 см за підсіву

горошку посівного через 3 рядки на фоні N45-60, порівняно з контролем без

добрив, яка знаходилась в межах 101–105 см (2015 р.). За внесення повного

мінерального добрива довжина стебла рослин тритикале ярого становила

105–108 см, або була більшою на 7–9 ніж на контролі та на 5–7 см за

одновидового посіву.

Так, як горошок посівний на початкових етапах органогенезу значно

відставав у рості порівняно із злаковим компонентом та вже у фазу кінець

цвітіння – фізіологічна стиглість насіння висота його становила 71–92 см та

була на 16–27 см нижче тритикале ярого. Найбільша висота горошку

посівного відзначена у варіанті 4–92 см за внесення повного мінерального

добрива. У 2013 році висота рослин тритикале ярого була найвища також у

вар.4, що становила 109±3,3 см та у горошку посівного 120±16,9 см

(додаток Б.10).

При зміні просторого розміщення компонентів, а саме зменшення

кількості рядків горошку посівного у посівах тритикале, створювались кращі

67

умови освітлення та збільшилась площа живлення рослин у травостої. За

умов дефіциту вологи та підвищення середньодобової температури повітря

до 18,2–20,4 оС тритикале яре, як посухостійка культура, менш реагувала на

зміни погодних умов та забезпечила більш стабільні показники висоти

рослин за внесення вапнякової селітри. Проте, у рослин горошку посівного

спостерігалось укорочення довжини міжвузля, рослини були низькорослими

і за висотою сильно відрізнялась за показниками, що отримали у 2013 та

2014 роках.

Встановлено, що у середньому за роки проведення досліджень висота

рослин тритикале ярого залежала від норми висіву та рівня удобрення.

Зокрема, виявлено вплив горошку посівного на ростові процеси тритикале

ярого, що забезпечили збільшення його висоти у фазі повного колосіння –

молочна стиглість – на 4–7 см на фоні повного мінерального добрива,

порівняно з одновидовим посівом.

Особливо дія горошку посівного на зміну висоти рослин проявилася за

сівби з нормою висіву 75:50 % за сумісної сівби компонентів у один рядок та

60:50 % за сівби через 3 рядки тритикале ярого і 1 рядку горошку посівного.

На інших варіантах та фонах мінеральних добрив приріст висоти був

несуттєвим.

Найбільша висота відмічена (115±3,4 см) при застосуванні повного

мінерального добрива та сівби горошку посівного через 3 рядки тритикале

ярого (вар.4). За внесення різних доз вапнякової селітри висота рослин

зменшилась на 2–4 см. У горошку посівного найвища висота становила

114±8,3, або на 4 см вище за норми висіву 50:50 % (табл. 3.8, рис. 3.2).

За період від фази виходу у трубку до молочної стиглості зерна

тритикале відмічено високий середньодобовий приріст висоти рослин на усіх

варіантах та складав 1,86–1,89 см за добу, або 51–53 см. У горошку посівного

за міжфазний період від повної бутонізації до фізіологічної стиглості насіння

середньо добовий приріст становив 2,28–2,43 см за добу, або 64–68 см

незалежно від рівня удобрення.

68

Таблиця 3.8

Динаміка наростання висоти рослин тритикале ярого

залежно від доз мінеральних добрив, способу сівби

та норм висіву, у середньому за 2013–2015 рр., см

№

вар.

Суміші, норма висіву

компонентів, %

Дози

добрив

Фази росту і розвитку

Тритикале яре*** Горошок посівний****

1 2 3 1 2 3

1 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 52±5,8 78±5,6 104±3,4 36±4,8 66±4,2 100±5,8

N45 57±3,8 82±4,6 108±4,0 40±5,1 71±3,2 106±3,6

N60 58±5,5 83±4,5 108±7,3 43±3,5 72±5,5 107±4,7

N45P45K45 59±5,8 84±6,9 110±5,7 44±4,7 74±4,7 112±4,4

2 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 51±4,9 76±4,8 104±5,9 36±4,2 65±5,1 100±6,6

N45 57±4,9 83±5,1 108±4,2 40±3,9 72±4,7 106±6,9

N60 59±4,6 84±4,9 108±4,7 41±3,7 73±3,9 109±5,0

N45P45K45 60±4,4 85±4,0 111±4,6 42±4,6 75±4,0 110±6,4

3 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 51±4,7 75±6,0 105±4,3 36±4,0 66±5,7 101±4,4

N45 58±4,9 84±4,3 109±5,4 42±4,5 73±5,0 110±5,1

N60 59±3,9 86±5,9 111±2,9 43±4,1 74±4,0 110±5,9

N45P45K45 60±5,0 87±4.8 113±4,7 44±5,3 75±4,8 113±6,2

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 53±4,4 7 6

±6,2 106±5,8 38±5,3 68±5,2 103±5,7

N45 58±4,5 83±6,1 111±3,0 43±4,9 74±3,1 112±4,4

N60 60±4,6 84±4,4 113±3,9 45±4,1 75±2,6 112±6,5

N45P45K45 62±4,5 87±5,0 115±3,4 46±5,1 76±5,2 114±8,3 Примітка: * 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку посівного

окремо - вузькорядним; ** 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо – вузькорядним;***1 – повний вихід у трубку; 2 – початок колосіння; 3 – повне колосіння

– молочна стиглість зерна;. ****1 – галуження – початок бутонізації; 2 – повна бутонізація – початок

цвітіння; 3 – повне цвітіння – фізіологічна стиглість насіння в нижньому ярусі.

Найбільший середньодобовий приріст рослин у висоту забезпечив

горошок посівний 2,43 см за добу за сівби з нормою висіву 60:50 % на фоні

повного мінерального добрива при співвідношенні рядків 3:1. Тритикале яре

за цей період відставав за темпами росту у висоту та забезпечив приріст

стебла 1,89 см за добу.

Таким чином, на основі зміни архітектоніки стеблостою за рахунок

просторого розміщення злакового і бобового компонентів, збільшується

освітлення та площа живлення рослин, що позитивно впливає на

проходження етапів органогенезу та покращення ростових процесів рослин у

період вегетації.

69

Рис. 3.2. Динаміка наростання висоти рослин тритикале ярого та

горошку посівного в травосумішах залежно від способу сівби при внесенні

нітроамофоски у дозі N45P45K45, см у середньому за 2013–2015 рр.

У зв’язку з цим важливим аспектом формування зеленої маси сіяних

агрофітоценозів є оптимізація їх компонентного складу, оскільки в сумісних

посівах бобові культури повинні характеризуватися високою

життєздатністю, добре утримуватися в травостої та забезпечувати

збільшення протеїнової поживності, а злакові - сприяти збалансованості

корму за вуглеводним складом та не пригнічувати бобові культури [205].

Наші дослідження підтверджуються даними отриманими при

вирощуванні бобово-вівсяних сумішей однорічних кормових культур за

різних доз мінеральних добрив та норм висіву [116, 118], а також даними

Цицюри Т.А. отриманими при вивченні норм висіву та ширини міжряддя на

ростові процеси редьки олійної. Виявлено, що збільшення норми висіву

зумовлює зростання висоти рослин за рахунок посилення конкуренції та так

званого «рослинного витягування» при зменшенні площі живлення однієї

рослини [220].

Висновки до розділу 3.

1. Встановлено, що густота рослин тритикале ярого та горошку

посівного за різних умов вологозабезпечення у період сівба – сходи та

70

вапнякові азотні добрива у дозі N60 стимулювали проростання насіння та

підвищували його польову схожість порівняно з дозою N45. Виживаність

сходів відповідно становила 97,5 та 93,7 %, за сівби компонентів у один

рядок з нормою висіву 50:50 %, а найбільші показники забезпечили

травосуміш за внесення N45P45K45 – 98,5 % у тритикале ярого та 95,8 % у

горошку посівного. У травосуміші з нормою висіву 75:50 % густота сходів

тритикале ярого зменшилась і становила 98,0 та 95,2 % у горошку посівного

за внесення повного мінерального добрива.

2. Сумісні посіви тритикале ярого з горошком посівним за

використання зміни архітектоніки посіву компонентів забезпечили

найбільшу густоту сходів з нормою висіву 60:50 %, що становили на фоні

вапнякової селітри N60 та N45P45K45 98,4–98,8 % у горошку посівного та 95,5–

97,3 % у тритикале ярого.

3. Виявлено, що тривалість міжфазних періодів ранніх ярих

однорічних кормових культур змінювалась за роками досліджень залежно від

погодних умов. Фаза молочної стиглості зерна тритикале ярого та

фізіологічної стиглості насіння у нижньому ярусі горошку посівного

співпадали, або наставали через 58 діб після повних сходів.

4. Встановлено, що на початкових фазах росту і розвитку тритикале

ярого та горошку посівного мінеральні добрива менш впливали на висоту

рослин. Починаючи з фази повного виходу у трубку та галуження горошку

посівного висота рослин залежала від доз добрив, норм висіву тритикале і

архітектоніки посіву компонентів.

5. За сумісної сівби тритикале ярого та горошку посівного в один

рядок найбільші показники висоти рослин отримали за норми висіву 75:50 %

на фоні N45P45K45, що становили у злакового компонента 114±4,7 см та у

горошку посівного 112±4,5 см, або були на 7–8 см вище порівняно з нормою

50:50 %.

6. При застосуванні повного мінерального добрива та сівби

горошку посівного через 3 рядки тритикале ярого з нормою висіву 60:50 %

71

отримали найбільшу висоту горошку посівного 114±8,3 та тритикале ярого

115±3,4 см. За внесення вапнякової селітри у дозі N45 висота рослин

тритикале ярого та горошку посівного зменшилась на 7–8 см порівняно з

нормою висіву 50:50 %

7. Найбільший середньодобовий приріст рослин у висоту тритикале

ярого 1,89 см за добу та горошку посівного 2,43 см за добу забезпечила

травосуміш за норми висіву 60:50 % від повної та сівби через 3 рядки

злакового компонента вузькорядним способом при внесенні нітроамофоски у

дозі N45P45K45.

8. Виявлено, істотний вплив горошку посівного на ріст і розвиток

тритикале ярого за внесення мінеральних добрив у дозі N45P45K45, що

забезпечили приріст висоти 4–6 см за норми висіву 75:50 % та 60:50 % – 5–

7 см за сівби горошку посівного вузькорядним способом через 3 рядки

злакового компоненту.

Результати досліджень розділу 3 опубліковано в працях [222]

72

РОЗДІЛ 4

ПРОДУКТИВНІСТЬ АСИМІЛЯЦІЙНОЇ ПОВЕРХНІ

ТРАВОСУМІШЕЙ ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО З ГОРОШКОМ

ПОСІВНИМ ЗАЛЕЖНО ВІД ДОСЛІДЖУВАНИХ ФАКТОРІВ

4.1 Облистяність рослин тритикале ярого і горошку посівного

залежно від удобрення, способу сівби та норм висіву

У польових умовах величина врожаю при поліпшенні водопостачання

та мінерального живлення залежить перш за все від швидкості формування і

величини фотосинтетичного апарату. Крім величини листкової поверхні,

велике значення має розподіл листків на стеблі, так звана дисперсія та їх

орієнтація до світлового потоку. Від характеру розміщення листків на

рослині та їх орієнтації залежить продуктивність фотосинтетичної діяльності

посіву.

Найвищої врожайності досягають там, де рослини достатньо

забезпечені поживними речовинами в поєднанні з доброю освітленістю, що в

свою чергу залежить від їх густоти та способу сівби. Внесення мінеральних

добрив значно підвищує облистяність рослин та активність асиміляційного

апарату. Особливе значення у підтримці активності фотосинтезу належить

азоту. При достатньому світловому режимі поліпшується використання азоту

та змінюється напрямок фотосинтезу та обміну речовин в сторону

покращення синтезу білків та прискорення ростових процесів завдяки

кращому використанню асимілянтів, що збільшує нагромадження сухої

речовини.

За даними Демидася Г.І. облистяність рослин та площа листкової

поверхні однорічних культур, за сівби в одновидових і змішаних посівах,

інтенсивно формувалася при внесенні мінеральних добрив у дозі N90Р60К60

порівняно з контролем без добрив [59].

73

Темпи наростання облистяності рослин тритикале ярого та горошку

посівного в сумісних посівах залежали від комплексу багатьох факторів,

серед яких основними є рівень мінерального живлення, способи сівби,

співвідношення компонентів та зовнішні умови у період вегетації кормових

культур. На час збирання травосумішей у фазі молочної стиглості насіння

тритикале ярого облистяність рослин змінювалась за роками дослідженнях та

залежала від погодних умов, способу сівби горошку посівного і тритикале

ярого за сумісного їх вирощування, а також норм висіву злакового

компоненту і різних доз мінеральних добрив.

Так, за умов 2013 року у одновидових посівах облистяність тритикале

ярого на фоні без добрив становила 18,0 % та підвищилась на 0,6–1,2 % за

внесення мінеральних добрив. У горошку посівного показники знаходились в

межах 41,7–44,2 % залежно від рівня удобрення. При цьому найкращі дані

облистяності рослин отримали за внесення мінерального добрива у дозі

N45P45K45, що становили у тритикале ярого 20,5 % (2015 р.) та у горошку

посівного 51,8 % (2014 р.) (додаток В.1).

Необхідно зазначити, що рослини тритикале ярого за морфо-

генетичними ознаками не відрізняються від вівса посівного, у якого

облистяність коливалася від 18,3 до 22,4 % залежно від використання

мінеральних добрив [119]. У сумісних посівах найбільші показники

облистяності тритикале ярого забезпечили вар. 5 та 6 – 23,6–23,7 % за

оптимального температурного режиму та вологозабезпечення (2014 р.), що у

1,1–1,2 рази вище, ніж за сівби його в одновидових посівах. При

співвідношенні компонентів 50:50 та 60:50 % облистяність рослин

зменшилась та становила 19,4–22,9 % незалежно від удобрення та погодних

умов.

На відміну від тритикале ярого облистяність бобового компоненту в

значній мірі залежала від погодних умов та менше реагувала на рівень

мінерального живлення та норми висіву тритикале ярого.

Найбільша облистяність горошку посівного була сформована за сівби з

74

нормою висіву компонентів 60:50 % за оптимальних погодних умов (2014 р.),

що становила 53,4 % при внесенні мінеральних добрив у дозі N45P45K45.

Проте на фоні (N45-60) показники зменшились і становили 52,0–52,9 %, або

зросли на 1,5–2,4 % порівняно з контролем.

При збільшенні норми висіву тритикале ярого до 75 % та однакової її у

горошку посівного (50 %) у травосуміші спостерігалося незначне

пригнічення ростових процесів, що відзначилось на показниках облистяності

– 50,8–52,1 %, при незмінній її у тритикале ярого 21,0–22,5 %. За нестійкого

температурного режиму і достатнього вологозабезпечення (2013 р.)

облистяність була найнижча у обох компонентів травосуміші та становила у

горошку посівного 43,2–44,8 % і у тритикале ярого 19,3–20,8 % за внесення

мінеральних добрив.

На варіантах, де добрива не використовували, облистяність горошку

посівного у 2013 р. становила 41,9–42,2 % та підвищилася у 1,6–1,9 рази за

умов 2014 р., в той час у 2015 р. темпи наростання листкової маси

зменшились на 9,4–10,8 %.

Незважаючи на посушливі погодні умови червня (2015 року), коли

середньомісячна температура повітря досягала 19,3 оС, або була на 2,2

оС

вище норми та у 2,4 рази зменшилась сума опадів, проте рослини

забезпечили сталу облистяність, яка переважала показники 2013 року на 3,8–

4,0 % та були меншими – на 3,9–5,4 % порівняно з 2014 р. Найбільша

облистяність горошку посівного сформувалася на варіантах, де вносили

вапнякову селітру у дозі N45 і N45P45K45, що становила 48,6–48,8 % за сівби з

нормою висіву компонентів 50:50 %.

Встановлено, що норма висіву тритикале ярого 60–75 % за складних

погодних умов була менш ефективна, як і вапнякова селітра у дозі N60.

Облистяність горошку посівного на цих варіантах становила 46,2–47,4 %, але

вона збільшилась у тритикале ярого до 21,3–22,2 %. Найнижчі показники

отримали на контролі без внесення мінеральних добрив, що становили

відповідно 45,5–47,0 і 19,4–19,9 % (табл. 4.1 ).

75

За роки проведення досліджень встановлена ефективна дія мінеральних

добрив у дозі N45 та N45P45K45 порівняно з вапняковою селітрою у дозі N60 на

формування облистяності горошку посівного, яка у середньому становила

48,6–48,7 % за норми висіву тритикале ярого 50–60 %. Зокрема при сівбі з

нормою висіву тритикале ярого 75 % вона становила 47,9–48,4 %, тобто

спостерігалася конкуренція за світло і поживні речовини у травосуміші.

Таблиця 4.1

Облистяність горошку посівного залежно удобрення та норм висіву, %

№

вар. Суміш, норми висіву, %

Фони

живлення 2013 р. 2014 р. 2015 р.

У

серед-

ньому

1 Тритикале яре, 100 %

Без добрив - - - -

N45 - - - -

N60 - - - -

N45P45K45 - - - -

2 Горошок посівний, 100 %

Без добрив 41,7 45,8 44,2 43,9

N45 42,8 48,2 47,5 46,2

N60 43,4 48,1 46,5 46,0

N45P45K45 44,2 51,8 47,7 47,9

3 Тритикале яре, 50

+

горошок посівний, 50

Без добрив 42,1 49,6 47,0 46,2

N45 44,6 52,5 48,6 48,6

N60 43,9 51,8 46,8 47,5

N45P45K45 44,2 52,9 48,8 48,6

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 42,7 50,8 46,7 46,7

N45 44,1 52,0 48,3 48,1

N60 44,1 52,9 47,4 48,1

N45P45K45 44,8 53,4 48,0 48,7

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 41,9 48,7 46,1 45,5

N45 43,9 51,3 49,0 48,1

N60 43,9 51,0 46,2 47,0

N45P45K45 43,2 51,7 48,6 47,8

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 42,2 49,0 45,5 45,6

N45 44,6 52,1 48,4 48,4

N60 43,7 50,8 46,3 46,9

N45P45K45 43,6 52,0 48,0 47,9

На ділянках без добрив облистяність горошку посівного в сумісних

посівах знаходилась в межах 45,5–46,7 %. Відтак, зміна погодних умов за час

проведення досліджень, позитивно або негативно впливала на формування

вегетативної маси досліджуваних культур за різного фону живлення.

76

Горошок посівний, як вологолюбна культура, на відміну від тритикале

ярого реагував на коливання середньодобової температури повітря за

нерівномірного забезпечення вологою у період росту і розвитку. Тому

наростання листкової поверхні його залежала не тільки від норм висіву

тритикале ярого та рівня удобрення, але й від способу сівби його в міжряддя

злакового компоненту.

Найбільші показники облистяності горошку посівного отримали у

варіанті 2 та 4 при сівбі горошку посівного через 3 рядки тритикале ярого та

застосування вапнякової селітри у дозі N45, що становили у горошку

посівного 55,0–55,4 % та у тритикале ярого 22,6–23,0 % за сприятливих

погодних умов 2014 року. Це пояснюється більш досконалою їхньою

структурою, при якій спостерігається краще ущільнення світлового простору

за рахунок формування більшої листкової поверхні компонентів, що брали

участь у структурі урожаю при зміні просторого розміщення у травосуміші.

За такого способу сівби між рослинами не спостерігалося пригнічення,

а навпаки вони стимулювали ріст та розвиток одне одного в період вегетації.

Про це свідчать показники отримані при вирощуванні їх в сумішах порівняно

з одновидовими посівами. Облистяність тритикале ярого на ділянках без

добрив знаходилась у межах 18,7–21,1 %, яка на мінеральному фоні

живлення збільшилась до 19,7–24,6 % (додаток В.2).

Встановлено, що за використання мінеральних добрив у дозі N45P45K45

облистяність горошку посівного при нормі висіву по 50 % обох компонентів

у середньому була на рівні 49,8 % за сівби його через 2 рядки та зменшилась

до 49,2 % при розміщенні рядків у співвідношенні 3:1.

У злакового компоненту даний показник знаходився в межах 23,9–

24,6 %. За норми висіву тритикале ярого 60 % та сівби горошку посівного

вузькорядним способом через 2 та 3 рядки злакового компонента

облистяність горошку посівного була в межах 49,5–50,0 % на фоні N45, 48,3–

49,4 % – N60 та 48,8–49,7 % за використання повного мінерального добрива

(табл. 4.2)

77

Таблиця 4.2

Облистяність горошку посівного залежно удобрення, норм

висіву та способу сівби, %

№

вар. Суміш, норми висіву, %

Фони

живлення 2013 р. 2014 р. 2015 р.

у серед-

ньому

1 Тритикале яре, 50

+

горошок посівний, 50*

Без добрив 41,7 50,9 47,5 46,7

N45 44,8 54,9 50,3 50,0

N60 44,7 53,1 47,5 48,4

N45P45K45 45,9 54,0 49,6 49,8

2 Тритикале яре, 50

+

горошок посівний, 50**

Без добрив 41,8 51,3 48,5 47,2

N45 44,6 55,4 50,0 50,0

N60 44,3 54,4 48,9 49,2

N45P45K45 43,8 53,5 50,2 49,2

3 Тритикале яре, 60

+

горошок посівний, 50*

Без добрив 42,6 50,9 47,1 46,9

N45 44,9 55,6 48,1 49,5

N60 44,0 53,9 47,0 48,3

N45P45K45 44,1 54,1 48,1 48,8

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 41,8 51,4 47,7 47,0

N45 45,2 55,0 49,7 50,0

N60 44,9 54,6 48,7 49,4

N45P45K45 45,3 54,6 49,2 49,7

Примітка: * – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо - вузькорядним; ** - 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Дослідження показали, що при зміні просторового розміщення рослин

в посівах облистяність горошку посівного збільшилась на 0,9–1,4 %

порівняно з сівбою обох компонентів в один рядок за однакової норми висіву

(60:50 %).

Найбільші показники облистяності горошку посівного 55,0–55,4 %

отримали у вар. 2,4 (2014 р.) за внесення вапнякової селітри у дозі N45 та

сівби його через 3 рядки тритикале ярого, що на 9,8–10,8 та 5,3–5,4 % більше

порівняно з 2013 та 2015 рр. За використання повного мінерального добрива

облистяність горошку посівного була нижче та становила 53,5–54,6 %, або

відповідно на 9,3–9,7 і 3,3–5,4 % вище за такого ж способу сівби. У тритикале

ярого найбільша облистяність становила 23,6–24,6 % (2014–2015 рр.) за

внесення повного мінерального добрива за розміщення компонентів у

співвідношенні 3:1, або зросла на 0,9–2,8 і 1,1–3,1 % порівняно з вапняковою

78

селітрою у дозі N45 та N60 (додаток В.2).

4.2 Фотосинтетична поверхня посіву тритикале ярого та горошку

посівного залежно від норм висіву, способу сівби та удобрення

У формуванні високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур

важливим чинником є збільшення продуктивності їх фотосинтезу. Добре

розвинутий фотосинтетичний апарат, оптимальний за об’ємом і динамікою

функціонування, повинен відзначатися високою інтенсивністю та

продуктивністю в усіх фазах росту і розвитку рослин. Тому, формування

посівів з найбільш розвинутим листковим апаратом дасть можливість

продукувати упродовж всього періоду вегетації сільськогосподарських

культур, незалежно від цільового його призначення [80, 82, 83].

Адже відомо, що інтенсивність фотосинтезу залежить від

фізіологічного стану асиміляційної поверхні та її пігментної системи.

Фотосинтез найкраще проходить у сприятливих умовах коли листя містять

достатню кількість хлорофілу. Доведено, що умови повітряно-світлового та

ґрунтового живлення рослин істотно впливають на всі показники

онтогенетичного розвитку та фотосинтетичну діяльність рослин. Відтак,

оптимальний ріст листкової поверхні і формування фотосинтетичного

потенціалу в значній мірі залежить від обґрунтованості технологій

вирощування, які забезпечують більш тривалу роботу листкового апарату

[79, 92].

А.А. Ничипорович, відмічає, що у кожного сорту є певний інтервал

щодо потенційних можливостей формування асиміляційної поверхні. За

оптимальної норми висіву рослина формує індивідуальну синтезуючу

поверхню та масу, яка дозволяє отримати максимальну врожайність [153].

Нами встановлено, що одновидові посіви горошку посівного найбільшу

площу листкової поверхні сформували у 2014 р. на варіантах без внесення

добрив 48,1 тис. м2/га та найменшу 29,8 тис. м

2/га за умов 2015 р.

79

Застосування мінеральних азотних добрив забезпечили підвищення її на 7,7–

9,2 та 18,5 % за повного мінерального добрива. Площа листкової поверхні

тритикале ярого на варіантах без добрива коливалася з 8,1 до 17,6 %, яка

підвищилася на мінеральному фоні живлення до 10,4–19,8 %. Максимальні

показники площі листкової поверхні горошку посівного отримали за

використання повного мінерального добрива (N45P45K45) – 64,0 тис. м2/га,

вапнякова селітри забезпечила 50,0–52,4 тис. м2/га за оптимальних погодних

умов вегетаційного періоду (2014 р.), у 2015 р. вона зменшилася до 30,0–36,6

тис. м2/га (табл.4.3, додаток В.3, додаток В.6).

Таблиця 4.3

Фотосинтетична площа посіву травосумішей тритикале ярого з

горошком посівним залежно від доз добрив і норм висіву, тис. м2/га

№

вар. Суміш, норми висіву, %

Фони

живлення 2013 р. 2014 р. 2015 р.

У серед-

ньому

1 Тритикале яре, 100 %

Без добрив 15,7 17,6 18,1 13,8

N45 16,9 17,9 10,4 15,1

N60 16,8 18,3 10,7 15,3

N45P45K45 17,6 19,8 11,4 16,3

2 Горошок посівний, 100 %

Без добрив 39,5 48,1 29,8 39,1

N45 41,4 50,0 36,6 42,7

N60 43,8 52,4 30,0 42,1

N45P45K45 44,9 64,0 30,2 46,4

3 Тритикале яре, 50

+

горошок посівний, 50

Без добрив 33,4 37,2 29,0 33,2

N45 41,4 45,1 33,9 40,1

N60 40,8 45,7 33,0 39,8

N45P45K45 40,6 46,7 29,9 39,1

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 34,9 37,6 27,9 33,5

N45 41,1 45,6 33,9 40,2

N60 41,2 45,5 32,2 39,6

N45P45K45 41,5 47,2 29,5 39,4

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 33,5 37,4 26,1 32,3

N45 39,3 42,1 29,7 37,0

N60 39,0 42,3 29,3 36,9

N45P45K45 40,3 43,8 27,2 37,1

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 33,8 38,4 28,1 33,4

N45 39,6 42,8 31,7 38,0

N60 39,3 43,7 33,3 38,8

N45P45K45 40,7 46,4 31,0 39,4

За сумісного вирощування горошку посівного з тритикале ярим площа

80

листкової поверхні у середньому зменшилась на 6,3 % у злакового

компоненту та у бобового – на 74,2 %.

Найбільша асиміляційна поверхня посівів горошку посівного на

мінеральному фоні живлення була за сівби з нормою висіву компонентів 50–

60:50 % за умов 2014 р. – 28,7–29,8 і 17,0–17,4 тис. м2/га у тритикале ярого.

За співвідношення компонентів 75:25–50 % показники зменшились на 2,9–

7,5 % та становили 26,4–27,5 тис. м2/га, а у тритикале ярого знаходились на

рівні 15,9–16,2 тис. м2/га. За нестійких погодних умов 2013 та 2015 років

площа листкової поверхні горошку посівного за норми висіву 50–60:50 %

зменшилась відповідно на 13,0–13,8 та 35,4–43,2 %, у тритикале ярого вони

становили 10,3–13,3 та 49,1–54,0 %.

На посівах з нормою висіву 75:25–50 % показники площі листкової

поверхні горошку посівного були нижчими на 8,5–12,0 та 7,4–10,1 % у

тритикале ярого порівняно з 2014 роком. Найбільша різниця показників

асиміляційної поверхні між роками була встановлена за умов 2015 р., яка

коливалася в межах 38,8–44,9 та 37,8–59,0 % відповідно у горошку посівного

та тритикале ярого.

Найвищі показники фотосинтетичного апарату у середньому за роки

досліджень забезпечила травосуміш 40,2 тис. м2/га (у вар. 4) за рядкового

способу сівби при внесенні вапнякової селітри у дозі N45, але у одновидовому

посіві горошку посівного вона була у 1,2 рази більше і становила 46,4 тис.

м2/га за внесення N45P45K45.

У травосуміші, з нормою висіву обох компонентів по 50 %, площа

листкової поверхні на фоні без внесення добрив складала 33,2 тис. м2/га, тоді

як за використання мінеральних добрив у дозі 45 кг д.р/га вона збільшилася

на 20,8 % та становила 40,1 тис. м2/га. На фоні N60 та N45P45K45 площа

листкової поверхні була майже однаковою і становила 39,1-39,8 тис. м2/га.

При збільшені норми висіву тритикале ярого на 10 % даний показник в

травосуміші був в межах 39,4–40,2 тис. м2/га, або зріс на 17,6–20,0 %

порівняно з контролем (табл. 4.3).

81

Рис. 4.1. Площа листкової поверхні травосумішей тритикале ярого та

горошку посівного залежно від удобрення та норм висіву, у середньому за

2013–2015 рр., тис. м2/га

За умов нестійкого вологозабезпечення важливе значення має такий

фактор, як норми висіву тритикале ярого. Так, за сівби тритикале ярого 75 %

площа листкової поверхні травосуміші була найбільша у вар. 6, яка

становила 39,4 тис. м2/га, або на 17,9 % вище ніж на контролі та на 6,2 % за

вар. 5 на фоні повного мінерального живлення (рис. 4.1, додаток В.6).

Встановлено вплив способу сівби горошку посівного у посівах

тритикале ярого на формування площі листкової поверхні кожного

компоненту у суміші за різного рівня удобрення (табл. 4.4).

Показники фотосинтетичного апарату травосуміші з нормою висіву

обох компонентів по 50 % за фонами добрив була в межах 34,7-42,4 тис. м2/га

при посіві двох рядків тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби

+ 1 рядку горошку посівного окремо – вузькорядним способом. Площа

листкової поверхні збільшилася на 0,8–2,5 тис. м2/га за сівби 3-х рядків

тритикале ярого та 1 рядку горошку посівного, яка становила 37,2-43,2 тис.

м2/га.

82

Таблиця 4.4

Фотосинтетична площа посіву травосумішей тритикале ярого

з горошком посівним залежно від доз добрив, способу сівби

і норм висіву, тис. м2/га

№

вар. Суміш, норми висіву, %

Фони

живлення 2013 р. 2014 р. 2015 р.

У серед-

ньому

1 Тритикале яре, 50

+ горошок

посівний, 50*

Без добрив 34,7 37,7 30,1 34,2

N45 41,9 47,9 34,5 41,4

N60 41,9 48,3 36,4 42,2

N45P45K45 42,4 48,6 32,8 41,2

2 Тритикале яре, 50

+ горошок

посівний, 50**

Без добрив 37,2 37,9 31,2 35,4

N45 42,1 48,5 35,3 42,0

N60 42,4 49,2 37.4 43,0

N45P45K45 43,2 48,8 36,7 42,9

3 Тритикале яре, 60

+ горошок

посівний, 50*

Без добрив 35,1 38,0 29,5 34,2

N45 42,0 48,2 34,4 41,5

N60 40,9 48,4 34,8 41,4

N45P45K45 42,3 49,2 32,4 41,3

4 Тритикале яре, 60 + горошок

посівний, 50**

Без добрив 37,6 38,3 32,0 36,0

N45 43,0 49,1 35,1 42,4

N60 42,7 49,5 36,4 42,9

N45P45K45 44,0 49,8 38,5 44,1

Примітка: * – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо - вузькорядним; ** - 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Найвищий показник площі листкової поверхні суміші тритикале ярого

з горошком посівним був відмічений у варіанті 4 з нормою висіву

компонентів 60:50 % від повної, який склав 44,1 тис. м2/га на максимальному

фоні мінеральних добрив.

Найбільша площа листкової поверхні сформувалася за сприятливих

погодних умов 2014 р. У варіанті 4 за внесення повного мінерального

добрива (N45P45K45) та сівби горошку посівного окремо на 7,5 см від рядку

тритикале ярого, що становила 49,8 тис. м2/га, або була вище на 13,2–29,4 %,

ніж у 2013 та 2015 роках та на 30,0 % за контроль без внесення добрив

(додаток В.7).

83

Рис. 4.2. Площа листкової поверхні травосумішей тритикале ярого та

горошку посівного залежно від удобрення та способу сівби, у середньому за

2013–2015 рр., тис. м2/га

Висновки до розділу 4.

1. Облистяність рослин горошку посівного та тритикале ярого в значній

мірі залежала від погодних умов, норм висіву і способу сівби бобового

компоненту. За сумісної сівби обох компонентів в один рядок найбільша

облистяність горошку посівного 48,7 % забезпечила травосуміш за норми

висіву компонентів 60:50 % та використання мінеральних добрив у дозі

N45P45K45.

2. Внесення мінеральних добрив у дозі N45 забезпечила облистяність на

рівні 48,6 % з нормою висіву 50:50 %, або на 1,1 % вище за дози N60.

3. Рослини горошку посівного та тритикале ярого на формування листя

більш ефективно використовували запаси продуктивної вологи ґрунту та

мінеральні добрива за зміни архітектоніки посіву травосуміші.

За сівби вузькорядним способом горошку посівного через 3 рядки

злакового компонента облистяність їх відповідно становила 49,7–50,0 і 21,8–

22,8 % за сівби з нормою висіву 60:50 % за внесення мінеральних добрив у

84

дозі відповідно N45 та N45P45K45. Встановлено, що сумарна площа листкової

поверхні травосуміші тритикале ярого з горошком посівним була на 15,4–

17,8 % нижче, ніж в одновидових посівах бобового компоненту.

4. Найбільшу площу листкової поверхні 40,2 тис. м2/га забезпечила

травосуміш за сівби з нормою висіву компонентів 60:50 % у один рядок на

фоні N45, тоді, як за внесення мінеральних добрив у дозі N45P45K45 – 39,4 тис.

м2/га та стільки ж за норми 75:50 %.

5. Більш активно формувався асиміляційний апарат обох компонентів

при внесенні мінеральних добрив у дозі N45P45K45 за сівби 60:50 % від повної

норми висіву за просторового розміщення горошку посівного у

співвідношенні рядків 3:1 (вар. 4), який становив 44,1 тис. м2/га.

Результати досліджень опубліковані в наукових виданнях [224, 227] та

підтверджені даними Хоміної В.Я. отриманими при вирощуванні

агрофітоценозів лікарських рослин [217].

85

РОЗДІЛ 5

ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ ЗЕЛЕНОЇ МАСИ ТА ВИХОДУ

СУХОЇ РЕЧОВИНИ СУМІСНИХ ПОСІВІВ ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО З

ГОРОШКОМ ПОСІВНИМ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕХНОЛОГІЧНИХ

ЗАХОДІВ ВИРОЩУВАННЯ

5.1 Вплив рівня удобрення, способу сівби та норм висіву на

видовий склад сумішей тритикале з горошком посівним

Видовий склад, конфігурація і розміщення структурних елементів в

просторі є умовою життєдіяльності та продуктивності рослинної маси, які в

свою чергу визначають морфологію ценозів. Всі ці аспекти відображають

умови середовища, в яких формується біоценоз

За даними Маркова М. В. [132] з геоботанічної точки зору кожен посів

сільськогосподарської культури не що інше, як фітоценоз антропогенного

походження, що являє собою конкретне угрупування рослин на певній

території однорідне за фенотипом, флористичним складом, будовою та

умовами існування.

Л. Г. Раменський [189] відмічає, що агрофітоценози культурних рослин

характеризуються певним типом ярусності, яке являє собою співвідношення

груп рослин різної висоти і ступеня розвиненості. В посівах одних культур

така ярусність чітко виражена, а в інших менш визначена.

Дослідженнями Ламана Н. А. [113] доведено, що вивчення

закономірностей формування вегетативних органів рослин має враховувати

характер архітектоніки посіву та просторове розміщення його елементів.

За нашими дослідженнями видовий склад бобово-злакового

агрофітоценозу змінювався за варіантами та особливо залежав від погодних

умов. Найбільша частка тритикале ярого 67,4–69,2 % встановлена за сівби

75 % від повної норми висіву на варіантах без внесення добрив. За сівби

86

тритикале ярого з нормою висіву 50 % частка його у середньому знаходилась

в межах 53,3–69,2 % на фоні вапнякових добрив та більш стабільною була за

використання повного мінерального добрива 56,8–60,5 %. Підвищення норми

висіву тритикале ярого до 60 % сприяло збільшенню його частки в структурі

урожаю, особливо в умовах 2015 року, яка становила 64,6–69,7 % незалежно

від рівня удобрення. Тенденція зростання відсотка тритикале ярого

зберігалася і за внесення повного мінерального добрива, яка була на рівні –

68,6–78,0 % у 2015 р., проти 57,3–70,6 % за погодних умов 2013–2014 рр.

(додаток Г.1, табл. 5.1).

Збільшення або зменшення чергування рядків тритикале ярого у

травосуміші забезпечувало незначні коливання частки його у ботанічному

складі за фонами удобрення, що свідчить про стабільність показників за

варіантами досліду. Проте відмічено вказані зміни за роками досліджень.

Так, найбільший відсоток тритикале ярого отримали за сівби 50 % від норми

з чергування 2-х рядків з 1-м рядком горошку посівного в умовах 2013 р. –

62,3–63,7 %. В умовах 2014 р. ці показники були найменшими та становили

50,8–60,6 % незалежно від норм висіву, способу сівби та удобрення

(додаток Г.2).

Найменша частка горошку посівного в травосуміші встановлена за

співвідношення норм висіву тритикале до горошку, як 75:25 % – 20,5–27,3 %

та залежала від рівня удобрення та погодних умов. При співвідношенні норм

висіву 75:50 % відсоток горошку посівного найбільший був у 2014 р. і

становив – 36,8–37,1 % за внесення підвищеної дози вапнякової селітри та

повного мінерального добрива. Зменшення норми висіву злакового

компонента сприяла зростанню частки горошку посівного у ботанічному

складі травосуміші до 40,0–42,6 % у 2014 р., тоді як у 2015 р. – частка його

становила від 27,0 до 37,5 %, а у 2013 р. 29,2–32,3 % на фоні мінеральних

добрив. На неудобрених варіантах частка горошку посівного була в межах

25,0–38,9 % залежно від погодних умов періоду вегетації (додаток Г.1).

Незалежно від способу всівання бобового компоненту у міжряддя

87

тритикале, за співвідношення норм висіву 50:50 % відсоток горошку

посівного у середньому на мінеральному фоні живлення становив 37,5–

37,8 %, що більше на – 5,0–5,3 % порівняно з контролем. Найбільший

відсоток горошку посівного встановлено за рахунок просторового

розміщення бобового компоненту на фоні повного мінерального живлення,

який становив 40,0 % з нормою висіву тритикале ярого 60 % від повної, або

був більшим на 9,4 % порівняно з варіантами без удобрення. За використання

вапнякової селітри частка горошку становила у середньому 35,8–37,6 %,

проти 30,6 % на контрольному варіанті (додаток Г.2, табл. 5.2).

Дослідженнями встановлено, що збереження у стеблостої бобового і

злакового компонентів та проходження їх вегетативного і генеративного

періодів в онтогенезі залежить від вологозабезпечення, світла та

температурного режиму. Найбільш сприятливі умови для проходження цих

періодів створювались за погодних умов 2014 р. за середньодобової

температури повітря за період вегетації 13,4 оС та показника ГТК 1,82. За

вказаних погодних умов в травосуміші зменшувалась частка тритикале та

збільшувалась горошку посівного на всіх варіантах досліду.

За умов нерівномірного вологозабезпечення у період вегетації,

застосування одного елемента азотних добрив у невеликих дозах не завжди

сприяє вирощуванні бінарних сумішей за сумісної сівби обох компонентів у

один рядок. Лише за рахунок зміни конфігурації структурних елементів

бобових і злакових культур в просторі та оптимального рівня удобрення

забезпечується більш ефективне продукування вегетативної маси у

фітоценозі. За достатнього вологозабезпечення в період вегетації, підвищена

доза вапнякової селітри N60 ефективно впливала на формування урожаю

зеленої маси тритикале ярого, проте пригнічувала ростові процеси горошку

посівного. Для оптимального вегетативного та генеративного розвитку

рослин бобового компонента, найбільш сприятливими дозами мінеральних

добрив виявились N45P45K45 та N45.

Нами відзначено реакцію горошку посівного на застосування

88

мінеральних добрив у вигляді нітроамофоски та вапнякової селітри. У

середньому за варіантами досліду найменша частка горошку посівного у

агрофітоценозі визначена за внесення N45 і становила 33,7 %. Застосування

дози N60 збільшувало частку до 34,2 %, а за використання повного

мінерального добрива в дозі N45P45K45 частка горошку посівного в урожаї

становила 35,8 %.

Одним із важливих заходів по догляду за посівами

сільськогосподарських культур є боротьба з бур'янами. Проте бобово-злакові

суміші однорічних культур в період вегетації за рахунок створення щільного

стеблостою та біологічним особливостям їх росту і розвитку конкурують з

бур’янами в досліджуваному агрофітоценозі. Мишій сизий із-за меншої

конкурентоздатності знаходиться в нижньому ярусі травостою, а куряче

просо та лобода біла займають незначний відсоток в посіві.

Важливо зазначити, що частка бур’янів у посівах сумішей змінювалась

за варіантами досліду та найменшою була на варіантах із чергуванням рядків

тритикале ярого і горошку посівного, як 2:1 та 3:1, і становила відповідно 2,9

та 7,8 % за внесення мінеральних добрив. Найбільша кількість бур'янів була

визначена у вар. 6 та у одновидових посівах тритикале, яка знаходилась в

межах 10,9–18,7 % залежно від рівня удобрення. За погодних умов, періоду

вегетації 2015 р. частка бур’янів, як у одновидових посівах, так і сумішах

була значно меншою. В одновидових посівах тритикале ярого незалежно від

удобрення частка бур’янів становила 2,9–3,7 %, а найбільшою відмічена на

ділянках без добрив – 6,5 %. У одновидового посіву горошку посівного

відсоток бур’янів в урожаї був меншим і становив відповідно 1,6–2,7 та 7,9 %

на контролі. У травосумішах частка бур’янів на варіантах без добрив

становила 4,2–5,9 %, а на варіантах внесення вапнякової селітри зменшилась

до 2,1–3,3 %; на варіантах застосування повного мінерального добрива

становила 1,0–2,1 % (додаток Г.3, Г.4, табл. 5.2).

Дослідженнями встановлено, що у середньому за 2013–2015 рр., за

сівби тритикале з нормою висіву 50–60 % від повної найбільші частки

89

горошку посівного в урожаї встановлені отримали у вар. 3 та 4, які становили

відповідно 37,1 та 35,2 % за внесення повного мінерального добрива в дозі

N45P45K45. За сівби компонентів з нормою висіву відповідно 75:25 % на фоні

N45P45K45 частка тритикале ярого в урожаї була найвищою і складала 69,5 %

(табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Ботанічний склад урожаю одновидових і сумісних посівів

тритикале ярого і горошку посівного залежно від норм висіву та

удобрення, у середньому за 2013-2015 рр., %

№

вар.

Норми висіву

компонентів, % Дози добрив

Тритикале

яре

Горошок

посівний Бур’яни

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 87,7 - 12,3

N45 92,3 - 7,7

N60 93,6 - 6,4

N45P45K45 93,4 - 6,6

2 Горошок посівний, 100

Без добрив - 90,5 9,5

N45 - 94,3 5,7

N60 - 93,8 6,2

N45P45K45 - 93,6 6,4

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 58,3 33,9 7,8

N45 59,5 35,0 5,5

N60 61,2 33,8 5,0

N45P45K45 58,4 37,1 4,5

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 64,7 29,7 5,6

N45 62,8 32,4 4,8

N60 62,4 32,9 4,7

N45P45K45 61,6 35,2 3,2

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 67,8 24,3 7,9

N45 68,9 23,9 7,2

N60 68,9 24,1 7,0

N45P45K45 69,5 24,8 5,7

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 68,4 24,3 7,3

N45 63,6 31,4 5,0

N60 64,0 31,1 5,0

N45P45K45 63,0 33,4 3,6

90

Кількість бур’янів у видовому складі травосумішей коливалася за

варіантами та становила 3,2–7,9 %, а одновидових посівах у межах 5,7–

12,3%.

На основі результатів досліджень, можна стверджувати, що частка

горошку посівного у видовому складі травосуміші залежала від погодних

умов та факторів, що досліджували. Аналізуючи отримані показники за

роками, встановлено що частка його в урожаї залежала від доз мінеральних

добрив.

Частки горошку посівного у видовому складі урожаю зеленої маси

також залежала від норм висіву тритикале та способу його підсіву. У

середньому незалежно від рівня удобрення та способу підсіву бобового

компоненту вона становила при співвідношенні норм висіву 50:50 та 60:50 %

відповідно 31,6–38,9 і 30,3–41,7 % (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Ботанічний склад травосуміші тритикале ярого з горошком

посівним, у середньому за 2013-2015 роки, %

Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Норми висіву, % Спосіб

сівби

Без

добрив N45 N60 N45P45K45

Горошок посівний

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний , 50

1* 31,6 36,1 38,0 37,3

2** 33,4 38,9 37,1 38,5

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 30,3 34,0 36,6 38,3

2 31,0 37,7 38,6 41,7

Тритикале яре

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний , 50

1* 61,3 58,6 58,7 59,2

2** 61,6 57,4 59,6 58,1

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 61,9 61,6 60,3 57,6

2 63,8 59,3 58,8 55,2

Бур'яни

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний , 50

1* 7,0 5,3 3,3 3,5

2** 5,0 3,7 3,3 3,4

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 7,8 4,4 3,1 4,2

2 5,2 3,0 2,6 3,1

91

Проте, найкращі умови для функціонування та проходження

продуційних процесів рослинами злакового і бобового компонентів у

фітоценозі створювались за використання повного мінерального добрива у

дозі N45P45K45 та підсіву горошку посівного через 3 рядки в міжряддя

тритикале, що забезпечило найбільшу частку його в урожаї 41,7 % [206, 207].

Таким чином, із загущенням стеблостою між рослинами відбувається

конкуренція за вологість та поживні речовини, в даних умовах злаковий

компонент залишається більш конкурентоздатним при внесенні вапнякових

азотних добрив, ніж горошок посівний. Проте за використання повного

мінерального добрива в посівах зменшується конкуренція між злаковими і

бобовими компонентами, завдяки чому підвищується частка його в

загальному урожаї.

Відомо, що міжвидова конкуренція проявляється пригніченням рослин

злакового компонента горошком посівним за рахунок виткого стебла,

займаючи у стеблостої верхній ярус. Тому, застосування різних

технологічних заходів вирощування агрофітоценозів однорічних культур, а

саме зміни архітектоніки розміщення рядків у травосумішах сприяє

оптимізації видового складу урожаю [223, 225]. Аналогічні данні отримані

при дослідженні бобово-злакових сумішей однорічних культур [117].

5.2 Формування урожайності зеленої маси тритикале ярого і

горошку посівного в одновидових та сумісних посівах

Однорічні культури представляють собою велику групу кормових

культур, які належать в основному до трьох родин – злакових, бобових,

капустяних. У більшості практики їх вирощують на корм в бінарних або

складних багатокомпонентних сумішах. Для підвищення врожаю зеленої

маси травосумішей рекомендовано вносити відповідні дози мінеральних

добрив [18, 19].

92

Основними чинниками, від яких залежить формування урожайності

зеленої маси є родючість ґрунту, поживні елементи, клімат, технологічні

заходи та сорти. При цьому будь-який рослинний організм і ґрунтовий об'єкт

розглядаються в контексті їхнього найтіснішого зв'язку з усіма

компонентами агроекосистеми, тобто продуктивність рослин базується на

взаємодії основних обмінних процесів речовини та енергії у ґрунті і

рослинах. В результаті рослинами через фотосинтез акумулюється і

відповідним чином розподіляється сонячна енергія та забезпечується

оптимальний баланс азоту й вуглецю в агроекосистемі.

В кормових агрофітоценозах урожайність зеленої маси підвищується

внаслідок зменшення норми посівного матеріалу, збільшення виходу сухої

речовини, проте зменшується вихід перетравного протеїну і кормових

одиниць у порівнянні з сівбою повних норм кожного із компонентів. Але

занадто високі норми висіву, які формують загущений травостій призводять

до нерівномірного розподілу вологи і поживних речовин, що призводить до

недобору урожаю та зниженню його якості [228].

Важливим агрозаходом у підвищенні показників продуктивності

кормових агрофітоценозів є застосування мінеральних добрив [28].

Застосовуючи мінеральні добрива можна впливати як на величину

врожаю, так і на його якість. За сприятливих погодних умов та оптимальному

внесенню мінеральних добрив, останні сприяють підвищенню урожайності

[214].

Створення оптимальних умов для росту і розвитку злакових і бобових

культур неможливе без застосування ефективних технологічних заходів з

урахуванням сортових особливостей. Доведено, що застосування азотних

добрив із розрахунку N60 підвищує вихід сирого протеїну на 50 %. При цьому

змішані посіви кількох видів бобових і злакових трав більш урожайні, ніж

одновидові посіви, корм з них багатий на протеїн, жир, мінеральні речовини

[201].

Дослідження показали, що формування урожайності зеленої маси при

93

вирощуванні тритикале ярого в сумісних посівах з горошком посівним не

тільки залежало від погодних умов, але й від застосування факторів, що

ставились на вивчення. Отримані результати урожайності зеленої маси

свідчать, що ефективність застосування мінеральних добрив у значній мірі

залежала від умов вологозабезпечення у період вегетації. Як правило, за

кращого вологозабезпечення рослини ліпше засвоюють всі форми поживних

речовин з мінеральних добрив.

Показники урожайності зеленої маси, що отримали в умовах 2013 року,

відрізнялись за варіантами та залежали від рівня удобрення, способу сівби та

норм висіву. Найвищий урожай зеленої маси 30,2 т/га забезпечила

травосуміш за внесення мінеральних добрив у дозі N45P45K45 та сівби 1 рядка

горошку посівного через 3 рядки тритикале ярого. Завдяки кращому

просторовому розміщенні рослин вони не пригнічували один одного, що

сприяло більш ефективному засвоюванню поживних речовини з ґрунту. За

сівби 1 рядка горошку посівного через 2 рядки тритикале ярого урожайність

зеленої маси зменшилась на 11,4 % та становила 27,1 т/га, за сівби тритикале

ярого з нормою 60 % від повної. Зменшення норми висіву тритикале до 50 %

забезпечило меншу урожайність зеленої маси, яка знаходились в межах 24,5–

25,2 т/га та була меншою на 7,5–20,3 % залежно від способу підсіву бобового

компоненту (додаток Г.6).

Застосування підвищеної дози азотних добрив (N60), за погодних умов

2013 р., не призвело до значного збільшення урожайності зеленої маси в

порівнянні із дозою N45. Нами виявлено, що при нерівномірному

вологозабезпеченні та високої середньодобової температури повітря в період

інтенсивного росту та розвитку рослини не повністю засвоювали мінеральні

добрива для формування урожаю зеленої маси. Про це свідчать отримані

прирости зеленої маси залежно від застосування різного рівня удобрення.

Найбільший приріст зеленої маси 10,9 т/га забезпечив спосіб сівби при

чергуванні 3-х рядків тритикале ярого та 1 рядку горошку посівного окремо

на 7,5 см від рядка тритикале на фоні повного мінерального добрива. За

94

чергування рядків тритикале і горошку, як 2:1 приріст зеленої маси був

меншим та становив 7,8 т/га за сівби тритикале ярого з нормою висіву 60 %.

На варіантах, де висівали 50 % від повної норми приріст зеленої маси був на

рівні 5,3–5,4 т/га.

Темпи приросту зеленої маси змінювались в залежності від зовнішніх

умов і співвідношення культур у суміші за використання вапнякової селітри.

Як відмічалося вище, у початковий період росту і розвитку процес

нагромадження надземної маси у горошку посівного проходив повільно

порівняно з тритикале ярим, про це свідчили показники висоти рослин. На

40–50 добу після повних сходів відбувалось максимальне нагромадження

зеленої маси в сумісних посівах порівняно з одновидовими посівами

тритикале ярого та горошку посівного. Так, за сівби тритикале 50 % від

повної норми приріст зеленої маси становив 3,7–5,0 т/га, а на варіантах з

нормою 60 % – 4,5–5,8 т/га залежно від способу сівби.

За кращих погодних умов 2014 р., приріст зеленої маси був більш

рівномірним та менш відрізнявся за використанням різних доз мінеральних

добрив та варіантами досліду. Так, за внесення вапнякової селітри у дозі N45

приріст урожаю становив 3,7–4,3 т/га за норми висіву тритикале ярого 50 %,

а при збільшенні її на 10 % показники дещо збільшились та становили 4,1–

5,4 т/га. За внесення N45P45K45 приріст зеленої маси травосуміші коливався

від 5,4–6,5 до 5,3–7,2 т/га залежно від норм висіву.

За сумісної сівби обох компонентів в один рядок (2013 р.) з нормою

висіву тритикале ярого 3 млн./га приріст урожаю зеленої маси становив 8,6

т/га за внесення мінеральних добрив із розрахунку N45P45K45, що у 1,2 рази

більше проти використання азотних добрив у дозі N60. Збільшення норми

висіву тритикале ярого до 3,75 млн./га не забезпечило різкого підвищення

урожайності зеленої маси, а навпаки темпи приросту його зменшились та

становили 2,6–4,2 т/га на фоні внесення вапнякової селітри у дозі N45. При

цьому, у вар. 6, де норми висіву компонентів становила 75:50 %, приріст

зеленої маси був найменшим 2,6–3,4 т/га. Тільки за внесення повного

95

мінерального добрива приріст урожаю зеленої маси підвищився до 6,1–

7,0 т/га. Очевидно така різниця у приростах урожаю зеленої маси між

досліджуваними мінеральними добривами, особливо на загущених

травостоях, пояснюється недостатнім забезпеченням рослин фосфором та

калієм у період формування вегетативних та генеративних органів.

Одновидові посіви тритикале ярого та горошку посівного менш

реагували на внесену вапнякову селітру, де приріст зеленої маси відповідно

становив 0,1–0,8 і 1,4–2,7 т/га та збільшився до 4,5–5,0 т/га за використання

повного мінерального добрива в дозі N45P45K45.

Найбільший приріст зеленої маси у 2014 р. забезпечили варіанти, де

вносили мінеральні добрива у дозі N45P45K45, які становили 7,0–8,2 т/га за

норми висіву компонентів 60:50 та 75:50 %. При аналізі отриманих

результатів досліджень не встановлено суттєвого приросту урожаю за

використання різних доз вапнякових добрив, де приріст зеленої маси був в

межах 3,0–5,6 т/га незалежно від норми висіву. За сівби тритикале ярого з

нормою висіву 75 та горошку посівного 50 % від одновидового посіву

(вар. 6) урожайність зеленої маси була найвища і становила 33,8 т/га

порівняно з сівбою 50-60 % від повної (додаток Г.5).

Доцільно відзначити, що за оптимальної середньодобової температури

повітря, яка спостерігалась упродовж 30 діб, починаючи з третьої декади

квітня по другу декаду травня (13,5–15,0 оС, 2014 р.) та достатньому рівні

вологості ґрунту, і відносної вологості повітря, створились сприятливі умови

для формування вегетативної маси злакового і бобового компонентів. Так, на

неудобрених варіантах урожай зеленої маси сумісних посівів тритикале

ярого з горошком посівним у середньому становив 23,3–27,2 т/га незалежно

від норм висіву компонентів.

Урожайність зеленої маси тритикале ярого в чистому посіві

знаходилась в межах 22,1–28,3 т/га, а горошку посівного становила 24,8–

30,1 т/га залежно від фонів живлення, тобто нижче, ніж у сумісних їх посівах.

Погодні умови 2015 р. були менш сприятливі для формування високого

96

урожаю зеленої маси травосумішей тритикале ярого з горошком посівним

порівняно з 2014 р. Проте, завдяки вивченим нормам висіву та способу сівби,

рослини ефективно використали продуктивну вологу та опади упродовж

вегетації. Тритикале за своїми морфо-генетичними ознаками менш кущиться,

ніж ячмінь і овес, тому сформувало невисокий врожай зеленої маси в

одновидових посівах. В цих варіантах збір зеленої маси становив 14,7–

17,6 т/га, горошку посівного на рівні 19,3–19,9 т/га за внесення мінеральних

добрив (додаток Г.5).

На неудобрених варіантах урожайність зеленої маси сумішей тритикале

з горошком посівним становила 21,9–24,1 т/га. Внесення азотних добрив у

дозі N45 забезпечило збільшення її показників на 1,1–2,3 т/га, а на фоні N60 не

отримали високого приросту урожаю, де він становив лише 0,5–1,7 т/га. Не

проявилась дія мінеральних добрив і за використання нітроамофоски, де

урожайність зеленої маси становила 23,2–25,5 т/га та на окремих варіантах

зростала до 26,3–26,8 т/га за рахунок зменшення кількості рядків бобового

компонента, як вологовибагливої культури.

Необхідно відзначити, що за зміни способу підсіву горошку посівного

у міжряддя тритикале, процеси формування вегетативної маси кормових

культур відбувались за рахунок збереження вологи на фоні мінерального

живлення порівняно з контролем без добрив.

Суміші тритикале з горошком посівним за сівби 75 % злакового

компоненту та 25–50 % бобового на фоні удобрення забезпечили

урожайність зеленої маси 20,8–22,7 т/га, тобто зменшення норми висіву

тритикале на 25 % та всівання горошку посівного забезпечили підвищення її

на 3,4–7,2 т/га порівняно з одновидовим посівом.

Дослідження показали, що у середньому за 2013–2015 рр. урожайність

зеленої маси травосумішей тритикале з горошком посівним відрізнялась за

варіантами і залежала від норм висіву компонентів, способу сівби та рівня

удобрення. За сумісної сівби компонентів в один рядок з нормою висіву

тритикале ярого 75 % від повної, урожайність зеленої маси становила 23,8–

97

25,6 т/га на фоні вапнякової селітри та 24,8–28,8 т/га за внесення

нітроамофоски у дозі N45P45K45. Відмічено різницю у формуванні

урожайності зеленої маси між добривами нітроамофоскою та вапняковою

селітрою, яка зменшилася на 1,1–1,3 т/га за сівби тритикале ярого 50 %, або

на 4,5–5,3 %, 60 % – на 2,0–2,4 т/га (7,8–9,5 %) та при 75 % – 3,2–3,4 т/га, або

на 11,1–12,5 % (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Урожайність зеленої маси травосумішей тритикале ярого з

горошком посівним залежно від удобрення та норм висіву,

у середньому за 2013–2015 р.

№

вар.

Видовий склад та норми

висіву, % Дози добрив

Зелена

маса, т/га

Приріст до

контролю без

добрив, %

Частка

бобового

компоненту,

т/га

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 17,7 - -

N45 19,7 11,3 -

N60 20,3 14,7 -

N45P45K45 23,2 31,0 -

2 Горошок посівний,100

Без добрив 21,5 - -

N45 23,3 8,4 -

N60 24,1 12,1 -

N45P45K45 25,3 17,7 -

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 21,6 - 7,3

N45 24,5 13,4 8,6

N60 24,3 12,5 8,2

N45P45K45 25,6 18,5 9,5

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 22,3 - 6,6

N45 25,7 15,2 8,3

N60 25,3 13,4 8,3

N45P45K45 27,7 24,2 9,8

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 19,6 - 4,8

N45 23,8 21,4 5,7

N60 23,9 21,9 5,8

N45P45K45 24,8 26,5 6,2

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 22,4 - 5,4

N45 25,6 14,3 8,0

N60 25,4 13,4 7,9

N45P45K45 28,8 28,6 9,6

НІР0,05 2013 р., т/га: А–0,28; В–0,23; АВ–0,56; НІР0,05 2014р., т/га: А–0,36; В–0,29; АВ–0,72;

НІР0,05 2015р., т/га: А–0,25; В–0,20; АВ–0,49.

98

Встановлено, що у середньому за роки досліджень найбільший приріст

урожайності зеленої маси отримали за норми висіву компонентів 75:50 %, що

становив 28,6 % за внесення повного мінерального добрива, а за

використання вапнякової селітри 21,4–21,9 %, де висівали 75:25 % від повної.

На усіх варіантах досліду застосування вапнякової селітри було менш

ефективним, де приріст зеленої маси був на рівні 12,5–15,2 % порівняно до

контролю без добрив.

В структурі урожаю зеленої маси частка бобового компоненту в

значній мірі залежала від рівня мінерального живлення, ніж від норми висіву

тритикале ярого. Найбільша частка горошку посівного 36,8 % та 35,3 %

встановлена за внесення мінеральних добрив у дозі N45P45K45 за нормами

висіву компонентів 50:50 % та 60:50 %, що становила відповідно 9,5 та

9,8 т/га зеленої маси, загального урожаю (табл. 5.3).

На основі розрахунків коефіцієнтів кореляції встановлено тісний

зв'язок між урожайністю зеленої маси травосуміші тритикале ярого з

горошком посівним та висотою рослин і площею листкової поверхні. Так,

між урожайністю зеленої маси та висотою рослин парний коефіцієнт

кореляції складав r=0,9812, між висотою і площею листя показник кореляції

складав r=0,9180 та між урожайністю і площею листкової поверхні r=0,9232.

Розрахований коефіцієнт з визначення залежності урожайності зеленої маси

травосуміші від висоти рослин і площі листкової поверхні має тісний

прямолінійний зв'язок r=0,9817.

y‾‾= 66,4906 + 1,5944х1 + 0,0598х2 (5.1)

де, х1 – урожайність зеленої маси травосуміші тритикале ярого з

горошком посівним, т/га %;

х2 – площа листкової поверхні травосуміші, тис. м2/га.

Таким чином, із збільшенням висоти рослин тритикале ярого та

горошку посівного на 1т/га урожайність зеленої маси зростає на 1,59 % та на

кожну 1 тис. м2/га площа листя підвищується на 0,059 %.

99

Коефіцієнт множинної детермінації становив R2=0,9638, який показує

залежність урожайності зеленої маси травосуміші тритикале ярого з

горошком посівним на 96,38% від досліджуваних факторів, включених у

рівняння регресії.

Ярусне розміщення рослин у посіві забезпечують неоднакове його

освітлення, яке призводить до різного температурного та водного режимів,

особливо це відчувається за нерівномірного розподілу опадів в період

вегетації. Наші дослідження показали, що завдяки зміни співвідношення

рядків бобового компоненту по відношенню до тритикале ярого урожайність

зеленої маси збільшилась порівняно з сівбою їх в один рядок. На фоні

вапнякової селітри показники урожайності зеленої маси досягали 26,1–26,9

та 27,7–28,1 т/га за використання нітроамофоски за сівби з чергуванням 2–х

рядків тритикале ярого та одного рідка горошку посівного.

Найбільший урожай зеленої маси ˗˗ 30,2 т/га отримали за сівби горошку

посівного у співвідношенні рядків 3:1 за використання повного мінерального

добрива. При цьому прибавка урожаю зеленої маси становила 9,0 %

порівняно з сівбою компонентів у один рядок за цієї ж нормою висіву, а по

відношенню до норми висіву 50:50 % підвищилась на 17,8 % та на 4,9 % при

співвідношенні компонентів 75:50 % (табл. 5.4).

Встановлено, що за такого просторового розміщення компонентів у

травосуміші взаємовідносини між рослинами мінімалізуються, порівняно з

сівбою тритикале ярого та горошку посівного в один рядок, у яких

взаємовідносини складаються на принципах конкуренції за основні фактори

життя.

Відтак, у структурі урожаю збільшилась частка бобового компоненту,

що досягала максимуму 12,6 т/га за внесення мінеральних добрив у дозі

N45P45K45 за норми висіву 60:50 % при чергуванні 3-х рядків тритикале та

одного рядка бобового компоненту. За використання вапнякової селітри

приріст урожаю зеленої маси становив 13,5–17,9 % з вмістом горошку

посівного в т травосуміші 9,1–10,4 т/га (додаток Г.6).

100

Таблиця 5.4

Урожайність зеленої маси травосумішей тритикале ярого з

горошком посівним залежно від способу сівби, норм висіву

та удобрення, у середньому за 2013–2015 р.

Видовий склад та норми

висіву компонентів, %

Дози

добрив

Зелена

маса, т/га

Приріст до

контролю

без добрив,

%

Частка

бобового

компоненту,

т/га

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 23,0 - 7,3

N45 26,2 13,9 9,5

N60 26,1 13,5 9,9

N45P45K45 27,7 20,4 10,3

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 23,4 - 7,8

N45 26,6 13,7 10,3

N60 26,8 14,5 9,9

N45P45K45 28,0 20,0 10,8

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 23,1 - 7,0

N45 26,7 15,6 9,1

N60 26,9 16,4 9,8

N45P45K45 28,1 21,6 10,8

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 23,5 - 7,3

N45 27,5 17,0 10,4

N60 27,4 16,6 10,6

N45P45K45 30,2 28,5 12,6 НІР0,05 2013 р., т/га: А–0,11; В–0,16; С –0,18; АВ–0,15;АС–0,21; ВС–0,24;АВС–0,30.

НІР0,05 2014р., т/га: А–0,82; В–0,84; С –1,17; АВ–0,14;АС–1,65; ВС–1,65;АВС–2,33.

НІР0,05 2015р., т/га: А–0,22; В–0,25; С –0,32; АВ–0,30;АС–0,48; ВС–0,43;АВС–0,61. Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок

горошку посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним

рядковим способом сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним

Таким чином, на основі аналізу результатів досліджень встановлено про

ефективність застосування зміни способу сівби горошку посівного у

травостої тритикале ярого, що забезпечує приріст урожаю зеленої маси на

рівні 28,5 % на фоні застосування мінеральних добрив у дозі N45P45K45 з

нормою висіву компонентів 60:50 %, що рівноцінно сумісній сівбі обох

компонентів у один рядок з нормою висіву компонентів 75:50 %.

Розрахунки коефіцієнтів кореляції свідчать про тісний зв'язок між

урожайністю зеленої маси травосуміші тритикале ярого з горошком посівним

101

та висотою рослин і площею листкової поверхні. Встановлено, що між

урожайністю зеленої маси та висотою рослин коефіцієнт кореляції становив

r=0,9576, тоді як між висотою і площею листкової поверхні r=0,9208 та між

урожайністю і площею листкової поверхні r=0,9684. Розрахований

коефіцієнт з визначення залежності між трьома факторами, що входять в

рівняння регресії має тісний прямолінійний зв'язок, що становить r=0,9539 та

коефіцієнт множинної детермінації становив R2=0,9100.

y‾‾= 56,4782+ 2,0831х1 + 0,0678х2 (5.2)

де, х1 – урожайність зеленої маси травосуміші тритикале ярого з

горошком посівним, т/га %;

х2 – площа листкової поверхні травосуміші, тис. м2/га.

Отже, із збільшенням висоти рослин тритикале ярого та горошку

посівного на 1т/га урожайність зеленої маси зростає на 2,08 % та на кожну 1

тис. м2/га площа листя підвищується на 0,067 %.

5.3 Вміст сухої речовини в рослинах тритикале та горошку

посівного залежно від рівня удобрення, норм висіву та способу сівби

Одним із показників якісного складу зеленої маси є вміст сухої

речовини, який залежить від фази росту і розвитку рослин, факторів що

досліджувались та погодних умов в період вегетації. Використання

мінеральних добрив обумовлювало зростання, або зменшення вмісту сухої

речовини в рослинах тритикале ярого та горошку посівного.

Встановлено, що вміст сухої речовини змінювався за роками

досліджень та залежав від погодних умов, рівня удобрення та способу підсіву

горошку посівного в міжряддя тритикале. На неудобрених варіантах в

одновидових посівах тритикале ярого найбільший вміст сухої речовини

30,97 % відмічено за початкових умов у 2015 р., а найменший 25,78 % у

2014 р., у горошку посівного найбільший вміст сухої речовини 24,95 % в

102

2014 р. та найменший 19,01 % за поточних умов 2013 р.

Внесення вапнякової селітри у дозі N45 сприяло зменшенню вмісту

сухої речовини у тритикале від 30,85 % у 2015 р. до 25,61 % в умовах 2014 р.,

а у горошку посівного від 24,90 % в 2015 р. до 17,30 %. в 2013 р. Найменші

показники вмісту сухої речовини за роками досліджень встановлені за

використання повного мінерального добрива, які змінювалися для тритикале

з 29,91 % в 2015 р. до 26,05 % в 2013 р., а в горошку посівного відповідно

24,79 % до 16,30 % (табл. 5.5).

Таблиця 5.5

Вміст сухої речовини у рослин тритикале ярого і горошку

посівного залежно від удобрення та норм висіву, %

Дози добрив

2013 р. 2014 р. 2015 р.

Горо

шок

по

сівн

ий

Тр

ити

кал

е

яр

е

Горо

шок

по

сівн

ий

Тр

ити

кал

е

яр

е

Горо

шок

по

сівн

ий

Тр

ити

кал

е

яр

е

Одновидовий посів, 100 %

Без добрив 19,01 30,60 20,33 25,78 24,95 30,97

N45 17,30 29,35 20,01 25,61 24,90 30,85

N60 16,71 26,90 19,80 25,33 24,85 30,54

N45P45K45 16,30 26,05 19,71 25,28 24,79 29,91

Сумісний посів, 75:50 %

Без добрив 19,21 25,70 20,28 25,18 24,07 28,91

N45 19,20 25,45 19,51 24,50 23,76 28,63

N60 19,19 25,44 19,17 22,49 23,71 27,86

N45P45K45 17,80 25,43 18,57 20,08 23,59 27,56

Сумісний посів, 60:50 %

Без добрив 19,20 22,69 19,85 25,43 24,09 28,08

N45 19,19 25,44 18,81 25,23 23,69 28,07

N60 19,18 25,43 18,80 23,31 23,62 28,06

N45P45K45 17,78 25,41 18,97 20,05 23,53 27,37

В сумісних посівах тритикале ярого та горошку посівного вміст сухої

речовини був меншим порівняно з одновидовими посівами. За сумісного

способу сівби з нормою висіву компонентів 75:50 % вміст сухої речовини у

тритикале ярого найменшим був в умовах 2014 р., який знаходився в межах

103

від 20,08 до 24,50 %, а варіант без внесення добрив та 25,18 %. Найбільші

показники вмісту сухої речовини в рослинах визначені в умовах 2015 р., які

становили відповідно 27,56–28,91 %. У рослинах горошку посівного вміст

сухої речовини змінювався як, за роками досліджень так і за варіантами

удобрення. Найменший вміст сухої речовини за варіантами удобрення 17,80

та 19,20 % визначені в умовах 2013 р., а найвищі показники 23,59 та 23,76%

за умов 2015 р. Без застосування добрив вміст сухої речовини становив в

2013 р. – 19,21 %, а в умовах 2015 р. – 24,07 %.

За сівби тритикале та горошку посівного у співвідношенні 60:50 % від

повної норми в умовах 2013 р. вміст сухої речовини у горошку посівного

становив 19,19 % при внесенні вапнякової селітри та підвищився до 23,69 %

за посушливих погодних умов 2015 року. У тритикале ярого ці показники

також змінювались за роками досліджень і складали відповідно 25,44 % в

2013 р. та 28,07 % в 2015 р. За використання повного мінерального добрива

вміст сухої речовини у рослинах горошку посівного становив 17,78 % в

2013 р. та 23,53 % у 2015 р., в рослинах тритикале ярого вміст сухої речовини

змінювався від 26,05 % у 2013 р. до 27,37 % у 2015 р.

За підсіву горошку посівного вузькорядним способом в міжряддя через

2 рядки тритикале вміст сухої речовини у рослинах становив 18,90 % в

2013 р. та 23,68 % в 2015 р. і тритикале ярого 23,26 % в 2014 р. та 27,89 % в

2015 р. незалежно від норм його висіву та рівня удобрення. У варіантах, де

всівали горошок посівний у співвідношенні рядків 3:1, вміст сухої речовини

був меншим на 0,12–0,28 % та становив у горошку посівного відповідно

18,78 % та 23,40 %, у рослинах тритикале ярого вміст сухої речовини був

менший на 0,15–0,59 % та становив відповідно 23,11 % та 27,30 %. Отже,

вміст сухої речовини у обох компонентів знижується за рахунок зменшення

конкуренції між рослинами за фактори життя (додаток Г.7).

Встановлено, що у середньому за 2013–2015 рр., в одновидових посівах

вміст сухої речовини у рослинах тритикале ярого на удобрених варіантах

знаходився в межах 27,36–28,50 %, якій збільшувався на 0,62–1,76 % на

104

ділянках без добрив. У горошку посівного відмічена така ж сама тенденція

(додаток Г.8, табл. 5.6).

Таблиця 5.6

Вміст сухої речовини у рослин тритикале ярого і горошку

посівного при вирощуванні в сумісних посівах, у середньому

за 2013–2015 рр.,%

За вирощування горошку посівного у сумісних посівах нами виявлено

вплив досліджуваних факторів на вміст сухої речовини. За сумісної сівби

обох компонентів в один рядок вміст сухої речовини у середньому у горошку

посівного становив 21,06 % та 25,24 % у тритикале ярого на неудобрених

варіантах. При застосуванні мінеральних добрив, особливо азотних,

враховували біологічну фіксацію азоту бульбочковими бактеріями бобовим

компонентом. Тому вносили невисокі дози азотних мінеральних добрив у

вигляді вапнякової аміачної селітри та нітроамофоски.

За внесення вапнякової селітри у дозі N45 вміст сухої речовини був

Видовий склад та норми

висіву, % Дози добрив

Звичайний рядковий спосіб

сівби

горошок

посівний

тритикале

яре

Тритикале яре, 50 + горошок

посівний, 50

Без добрив 20,76 25,36

N45 20,53 25,89

N60 20,48 24,93

N45P45K45 19,71 24,42

Тритикале яре, 60 + горошок

посівний, 50

Без добрив 21,05 25,40

N45 20,57 26,25

N60 20,54 25,61

N45P45K45 20,10 24,29

Тритикале яре, 75 + горошок

посівний, 25

Без добрив 21,25 25,06

N45 20,80 26,20

N60 20,65 26,02

N45P45K45 20,09 24,84

Тритикале яре, 75 + горошок

посівний, 50

Без добрив 21,18 25,15

N45 20,82 26,19

N60 20,69 25,62

N45P45K45 19,99 24,46

105

вищим порівняно з дозою добрив N60. У середньому за варіантами норм

висіву компонентів вміст сухої речовини у рослинах горошку посівного

становив 20,68 %, а у тритикале ярого 26,13 %, в той час на варіант

вапнякової селітри N60 показники зменшились до 20,59 і 25,54 %. Зовсім по

іншому реагували рослини обох компонентів на використання

нітроамофоски, де показники вмісту сухої речовини були найменшими та

становили відповідно 19,97 і 24,50 %. Що свідчить про те, що на цьому фоні

рослини краще використовувати поживні речовини та вологу порівняно з

використанням вапнякової селітри у дозі 45 кг/га д. р.

Найменший вміст сухої речовини відмічено у горошку посівного

19,99 % у тритикале ярого 24,46 % за внесення повного мінерального

добрива з нормою висіву компонентів 75:50 % (табл. 5.6).

За зміни просторого розміщення культур у посіві, а саме чергування

рядків тритикале ярого та горошку посівного за сівби його вузькорядним

способом показники вмісту сухої речовини змінились порівняно з сівбою

компонентів у один рядок. На варіантах з внесенням вапнякової селітри вміст

сухої речовини у горошку посівного у середньому за варіантами норм висіву

компонентів становив 20,77 %, тоді як на контролі без добрив 21,12 %.

При зіставленні отриманих даних з використанням мінеральних добрив

у дозі N60 та N45P45K45 нами відзначено неоднаковий їх вплив на вміст сухої

речовини, де активність у засвоєні поживних речовин в значній мірі залежала

від погодних умов в період росту і розвитку даних культур.

Нами відмічено, що вміст сухої речовини у горошку посівного

зменшився на 0,42–0,75 % порівняно з дозою вапнякової селітри N45 і

знаходився на рівні 20,02–20,35 %. Проте у тритикале ярого цей показник

зменшувався повільніше та становив відповідно 25,38 і 24,59 % порівняно з

показниками на вмісту сухої речовини за внесення N45 – 25,44 %. За сівби 3–

х рядків тритикале ярого,60 % та одного рядка горошку посівного,50 % вміст

сухої речовини був найменшим і становив відповідно 24,26 і 19,83 %

(табл. 5.7).

106

Таблиця 5.7

Вміст сухої речовини у рослин тритикале ярого і горошку

посівного залежно від способу сівби, норм висіву та удобрення, у

середньому за 2013–2015 рр.,%

Примітка: * – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок

горошку посівного окремо – вузькорядним; ** – 3 рядки тритикале ярого звичайним

рядковим способом сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Встановлено, що найбільший вміст сухої речовини у рослин горошку

посівного 20,10 та 24,29 % відмічено за норми висіву 60:50 % обох

компонентів у один рядок, а при чергуванні 3-х рядків тритикале ярого та 1

рядку горошку посівного з цією нормою висіву відповідно 19,83 і 24,26 % на

фоні N45P45K45.

Таким чином, нами виявлено дію мінеральних добрив, норм висіву та

просторового розміщення горошку посівного у стеблостої фітоценозу на

накопичення сухої речовини в рослинах тритикале. Способи сівби бобового

компонента у міжряддя тритикале ярого сприяли зменшенню вмісту сухої

Видовий склад та норми

висіву, % Дози добрив

Звичайний рядковий +

вузькорядний спосіб сівби

горошок

посівний

тритикале

яре

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 21,05 25,42

N45 20,87 25,36

N60 20,54 25,26

N45P45K45 20,20 24,50

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 21,00 25,16

N45 20,71 25,46

N60 20,16 25,20

N45P45K45 20,00 24,52

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 21,32 25,25

N45 20,81 25,53

N60 20,47 25,38

N45P45K45 20,06 25,08

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 21,13 25,38

N45 20,70 25,42

N60 20,23 25,67

N45P45K45 19,83 24,26

107

речовини у рослин тритикале від 25,38 до 25,12 % незалежно від фону

удобрення. Проте із загущенням стеблостою вміст сухої речовини у рослин

тритикале ярого підвищувався та становив за норми висіву 50 % – 25,08 %, а

60 % – 25,38 та 25,42 % за сівби 75 % від повної норми.

Встановлено залежність параметрів вмісту сухої речовини від доз

мінеральних добрив за сумісної сівби компонентів в один рядок. Найбільший

вміст сухої речовини встановлено за використання вапнякової селітри у дозі

N45 – 26,13 %, за внесення N60 – 25,54 %. За використання повного

мінерального добрива вміст сухої речовини був на 0,59–1,63 % нижче та

становив 24,50 %.

За рахунок зміни розміщення у фітоценозі бобового компоненту вміст

сухої речовини у рослин тритикале зменшився на 0,21–0,30 та 0,14 % у

горошку посівного порівняно з сівбою компонентів у один рядок незалежно

від рівня удобрення. Найнижчі показники вмісту сухої речовини у обох

культур встановлені на фоні внесення повного мінерального добрива. У

період росту і розвитку, крім азоту, рослини були забезпечені фосфором та

калієм, що запобігало їх швидкому біологічному «старінню», порівняно з

використанням вапнякової селітри.

5.4 Накопичення сухої речовини у бінарних сумішах залежно від

доз мінеральних добрив, норм висіву та способу сівби

Накопичення сухої речовини сумішами тритикале з горошком

посівним в значній мірі залежало від погодних умов в період вегетації, рівня

урожайності та впливу факторів, що досліджували. За різних погодних умов,

що склались під час росту і розвитку однорічних кормових культур вихід

сухої речовини залежав від рівня удобрення.

Встановлено, що на варіантах без внесення добрив найбільший вихід

сухої речовини з урожаю зеленої маси тритикале ярого в одновидових

108

посівах одержали в умовах 2013 р., що на 3,7–6,29 % більше за 2014–2015 рр.

та становив 5,91 т/га. Застосування мінеральних добрив у дозі N45P45K45

одержали найбільший вихід сухої речовини з урожаю зеленої маси тритикале

ярого упродовж трьох років досліджень, які становили відповідно 2013 р. -

6,39 т/га, 2014 р. - 7,15 т/га та 2015 р. - 5,27 т/га. Механізм дії вапнякової

селітри на накопичення сухої речовини у тритикале ярого не залежав від її

дози, що становив у 2013 р. – 5,24–5,94 т/га, 2014 р. – 6,40–6,51 т/га та у

2015 р. – 4,50–4,63 т/га. У зеленій масі горошку посівного вихід сухої

речовини навпаки був більшим у 2014 р. – 5,04 т/га, в той час як у 2013 р. –

3,99 та 4,67 т/га в умовах 2015 р. За посушливого 2015 р. ефективність

мінеральних добрив була однакова, де вихід сухої речовини був на рівні

4,72–4,93 т/га. Найбільший вплив мінеральних добрив на вихід сухої

речовини з урожаю зеленої маси встановлені у сприятливому за

вологозабезпеченням 2014 році, де він становив 5,86 т/га при застосуванні

вапнякової селітри та 5,93 т/га за передпосівного внесення повного

мінерального добрива в дозі N45P45K45.

Дослідження показали, що сумісні посіви були більш продуктивніші

порівняно з одновидовими посівами, особливо за сприятливих погодних

умов 2014 року. Найбільший вихід сухої речовини отримали у вар.4 та 6,

який становив 6,67–6,73 т/га на фоні N45. У посушливому році вплив

мінеральних добрив найвищим був за сівби компонентів із зменшенням

норми висіву тритикале ярого до 50–60 %, де збір сухої речовини складав

6,26–6,45 т/га (додаток Г.10, додаток Г.11).

При збільшенні дози мінеральних добрив на 15 кг/га д.р. ефективність

дії добрив зменшилась, де накопичення сухої речовини зменшилось у

сумісних посівах та становило 6,33 т/га за норми висіву компонентів 75:25 у

2014 р. та 60:50 % у 2015 р.( додаток Г.10).

Сумісні посіви тритикале ярого з горошком посівним у один рядок за

внесення мінеральних добрив у дозі N45P45K45 найбільший вихід сухої

речовини забезпечили за сівби з нормою висіву компонентів 75:50 %, який

109

становив 6,60 т/га в умовах 2014 року. Використання повного мінерального

добрива забезпечило більш рівномірне накопичення сухої речовини 5,67–

6,35 т/га за сівби з нормою висіву 60:50 % (додаток Г.10).

Встановлено, що у середньому за 2013–2015 роки за сівби обох

компонентів у один рядок з нормою висіву по 50 % від повної, вихід сухої

речовини становив на контролі без добрив 4,72–5,40 т/га, що на 0,4–6,3 %

більше за одновидовий посів тритикале ярого та сівби 50 % горошку

посівного (табл. 5.8).

Таблиця 5.8

Накопичення сухої речовини сумісних посівів тритикале ярого з

горошком посівним, у середньому за 2013–2015 рр.,т/га

№

вар.

Видовий склад

та норми висіву, % Дози добрив

Вихід сухої

речовина, т/га

Приріст до

контролю без

добрив, %

Частка

бобового

компоненту,

т/га

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 5,08 - -

N45 5,61 10,4 -

N60 5,46 7,48 -

N45P45K45 6,27 23,4 -

2 Горошок посівний, 100

Без добрив 4,57 - -

N45 4,85 6,1 -

N60 5,03 10,0 -

N45P45K45 5,03 10,0 -

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 5,16 - 7,3

N45 5,71 10,6 8,6

N60 5,52 6,9 8,2

N45P45K45 5,52 6,9 9,5

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 5,40 - 6,6

N45 6,02 11,4 8,3

N60 5,86 8,5 8,3

N45P45K45 6,07 12,4 9,8

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 4,72 - 4,8

N45 5,67 20,1 5,7

N60 5,66 19,9 5,8

N45P45K45 5,59 18,4 6,2

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 5,10 - 5,4

N45 5,90 15,6 8,0

N60 5,80 13,7 7,9

N45P45K45 6,23 22,1 9,6

НІР0,05 2013 р., т/га: А–0,06; В–0,05; АВ–0,12; НІР0,05 2014р., т/га: А–0,09; В–0,08; АВ–0,19.

НІР0,05 2015р., т/га: А–0,07; В–0,06; АВ–0,14.

110

Найбільший вихід сухої речовини з урожаю зеленої маси травосуміші

5,86–6,02 т/га одержали за внесення вапнякової селітри у дозі 45 та 60 кг/га

д.р. з нормою висіву компонентів 60:50 %. На варіантах з нормою висіву

тритикале ярого 75 % вихід сухої речовини був нижчим та становив 5,80–

5,90 т/га. Проте більш ефективним виявилося внесення мінеральних добрив у

дозі N45P45K45, що забезпечило вихід сухої речовини 6,23 т/га за норми висіву

тритикале ярого 75 та 50 % горошку посівного.

Інтенсифікація польового кормовиробництва передбачає одержання

максимального виходу поживних речовин при мінімальних затратах праці та

коштів. За використання азотних добрив у дозі N45 формування сухої

речовини відмічено більш стабільним у 2014–2015 рр. за норми висіву обох

компонентів по 50 % та сівби горошку посівного вузькорядним способом з

чергуванням 2–х рядків тритикале ярого, який становив 6,52–6,63 т/га. Проте

найбільшим вихід сухої речовини 6,75–6,87 т/га сумісні посіви забезпечили у

2014–2015 рр., що на 0,47–2,25 т/га більше за одновидовий посів, за норми

висіву 60:50 % та чергуванні 3-х рядків тритикале ярого та підсіву горошку

посівного окремо на 7,5 см від рядку злакового компоненту (додаток Г.11).

Виявлено, що дія вапнякової селітри (N45) на показники виходу сухої

речовини бобово-злакових сумішей була більш ефективною у 2014–2015 рр.

порівняно з дозою 60 кг/га д.р. та повного мінерального добрива. За умов

2014 року за норми висіву компонентів 50:50 % незалежно від способу сівби,

вихід сухої речовини становив 6,48–6,59 т/га,а за внесення N60 та N45P45K45

відповідно 6,59–6,67 т/га. Проте збільшення норми висіву тритикале ярого до

60 % за сівби 3-х рядків тритикале ярого та підсіву горошку посівного

окремо на 7,5 см від рядку злакового компоненту забезпечили найбільший

вихід сухої речовини у 2014 р. – 6,85 та 6,63 т/га у 2015 р., що більше

відповідно на 9,9–25,2 % та 4,7–7,3 %, порівняно з рядковим способу сівби з

міжряддям 15 см (додаток Г.11).

Найбільший приріст сухої речовини забезпечили суміші з нормою

висіву компонентів 60:50 % на фоні вапнякової селітри 24,6–29,2 %

111

незалежно від способу сівби, в той час за норми висіву 50:50 % – 19,1–26,5 %

порівняно до 2013 року.

Аналіз отриманих даних впливу факторів на вихід сухої речовини

рослинами тритикале та горошком посівним з урожаю зеленої маси

травосумішки свідчить, що як із збільшенням чи зменшенням

співвідношення рядків тритикале ярого до 1 рядка горошку посівного він

становив 6,35 та 6,79 т/га, або був вищим на 6,9 % порівняно з сівбою

компонентів в один рядок на фоні повного мінерального добрива та норми

висіву 60:50 %. Кращі показники накопичення сухої речовини отримали за

сівби тритикале ярого з нормою висіву 60 % – 6,25–6,79 т/га, проти 5,48–

6,62 т/га при співвідношенні компонентів 50:50 % (додаток Г.11).

Вдало підібрані культури за вирощування в сумісних посівах, які

відрізняються за біологічними особливостями незалежно від погодних умов

забезпечують сталі врожаї зеленої маси та збір сухої речовини. Нами

виявлено позитивну дію мінеральних добрив у вигляді нітроамофоски на

накопичення сухої речовини сумішами тритикале ярого з горошком

посівним. Вивчаєма травосуміш характеризується стабільним виходом сухої

речовини з урожаю зеленої маси за 2014–2015 рр., де різниця між варіантами

була незначною і становила 0,09 т/га (6,57–6,66 т/га). За внесення вапнякової

селітри в дозі 60 кг/га різниця між варіантами становила 0,25 т/га між

показниками (6,41–6,66 т/га), а на фоні внесення вапнякової селітри в дозі

45 кг/га різниця склала 0,10 т/га (6,60–6,70 т/га).

За оптимальної норми висіву компонентів та просторового розміщення

їх у стеблостої, коли у агрофітоценозі спостерігалася фотосинтетична

взаємодія в період вегетації, такі суміші забезпечили стабільні показники

виходу сухої речовини (табл. 5.9).

У середньому за три роки досліджень найбільші показники виходу сухої

речовини 6,54 т/га забезпечив сумісний посів тритикале ярого з нормою 60 %

та горошку посівного 50 % від повної за чергування рядків 3:1 на фоні

повного мінерального добрива. Спосіб підсіву горошку посівного у міжряддя

112

злакового компонента, як фактор досліджень, свідчить про високу

ефективність його застосування. Приріст сухої речовини складав 1,02 т/га,

або 18,4 % за рахунок зміни архітектоніки рядків у агрофітоценозі порівняно

з сівбою в один рядок.

Таблиця 5.9

Накопичення сухої речовини бінарними сумішами залежно від

досліджуваних факторів, у середньому за 2013–2015 рр.,т/га

Видовий склад та норми

висіву компонентів, %

Дози

добрив

Вихід сухої

речовина,

т/га

Приріст до

контролю без

добрив, %

Частка

бобового

компоненту,

т/га

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 5,52 - 7,3

N45 6,08 10,1 9,5

N60 5,95 7,78 9,9

N45P45K45 6,13 11,0 10,3

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 5,60 - 7,8

N45 6,11 9,1 10,3

N60 6,05 8,03 9,9

N45P45K45 6,23 11,2 10,8

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 5,58 - 7,0

N45 6,18 10,7 9,1

N60 6,13 9,85 9,8

N45P45K45 6,29 12,7 10,8

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 5,71 - 7,3

N45 6,30 10,3 10,4

N60 6,26 9,6 10,6

N45P45K45 6,54 14,5 12,6 НІР0,05 2013 р., т/га: А–0,03; В–0,05; С –0,07; АВ–0,04;АС–0,09; ВС–0,06;АВС–0,12.

НІР0,05 2014р., т/га: А–0,09; В–0,11; С –0,14; АВ–0,09;АС–0,12; ВС–0,14;АВС–0,18.

НІР0,05 2015р., т/га: А–0,06; В–0,08; С –0,09; АВ–0,08;АС–0,11; ВС–0,14;АВС–0,16.

Норми висіву забезпечили приріст 5,7–6,4 %. Таким чином, найбільший

вихід сухої речовини забезпечили суміші за сівби горошку посівного

вузькорядним способом в міжряддя тритикале з чергуванням 3–х рядків

тритикале та 1 рядка горошку посівного з нормою висіву компонентів

60:50 %, та внесення нітроамофоски в передпосівну культивацію у дозі

N45P45K45.

113

5.4.1 Конкурентна спроможність тритикале ярого та горошку посівного

при сумісному вирощуванні.

Вивчення фітоценотичних відносин в процесі росту та формування

врожаю змішаних та сумісних посівів однорічних культур має важливе

наукове значення для удосконалення технології їх вирощування При

сумісному вирощуванні сумішей на формування високого врожаю велике

значення має взаємодія та вплив один на одного компонентів агрофітоценозу.

Вибір способів сівби компонентів суміші та їх просторове розміщення

відіграють значну роль у створенні стабільних врожаїв однорічних культур.

Виявивши силу конкуренції компонентів суміші дослідники матимуть змогу

більш широко зрозуміти принципи взаємодії рослин при вирощуванні в

змішаних посівах та взаємодію компонентів між собою [178].

В Інституті кормів та сільського господарства Поділля були проведенні

дослідження щодо вивчення конкурентних взаємовідносин між

компонентами сумішей В.Ф. Петриченком та І.Я. Пелехом в 2005 р.

Для визначення рівня конкурентоспроможності кожної з культур

агрофітоценозу визначають коефіцієнт конкурентоспроможності (Competitive

Ratio, CR). Дослідженнями доведено, що конкурентоспроможність рослин

залежить від умов навколишнього середовища та видового складу сумішей.

Нашими дослідженнями встановлено, що при вирощуванні тритикале

ярого з горошком посівним, злаковий компонент був більш

конкурентоспроможним.

У 2013 р. досліджень коефіцієнт конкурентоспроможності тритикале

ярого у варіанті з нормою висіву 50 % обох компонентів від повної був

найбільшим за внесення вапнякової селітри у дозі 60 кг д.р./га, що складав

2,41, тоді як даний показник бобового компоненту був меншим та становив

0,41.

Внесення нітроамофоски у дозі N45P45K45 призвело до зниження

конкурентоспроможності тритикале ярого до 1,76 та підвищенню переваги за

114

конкурентною спроможністю горошку посівного до 0,57. При підвищенні

норми злакового компоненту до 75 % та зменшенню норми висіву горошку

посівного до 25 % була відмічена та сама тенденція щодо

конкурентоспроможності рослин, найбільш конкуренто спроможним

тритикале яре було на фоні з внесенням вапнякових добрив у дозі N60 – 3,17,

тоді як найбільший коефіцієнт конкурентоспроможності бобового

компоненту був на фоні N45P45K45 та складав 0,44 (табл. 5.10).

Таблиця 5.10

Конкурентоспроможність тритикале ярого та горошку посівного при

сумісному вирощуванні, у середньому за 2013-2015 рр.

Суміш, норми

висіву, %

Фони

живлення

2013 р. 2014 р. 2015 р. У

середньому

CR* CR** CR* CR** CR* CR** CR* CR**

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний,

50*

Без добрив 2,03 0,49 1,85 0,54 2,86 0,35 2,25 0,46

N45 1,78 0,56 1,78 0,56 2,35 0,43 1,97 0,52

N60 2,41 0,41 1,31 0,76 3,07 0,33 2,26 0,50

N45P45K45 1,76 0,57 1,34 0,74 1,82 0,55 1,64 0,62

Тритикале яре, 75 +

горошок посівний,

25

Без добрив 2,80 0,36 3,55 0,28 3,95 0,25 3,43 0,30

N45 2,47 0,41 3,38 0,30 2,66 0,38 2,84 0,36

N60 3,17 0,32 3,11 0,32 3,35 0,30 3,21 0,31

N45P45K45 2,27 0,44 1,97 0,51 4,26 0,23 2,83 0,39

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний,

50**

Без добрив 2,23 0,45 1,76 0,57 3,64 0,27 2,54 0,43

N45 1,78 0,56 1,52 0,66 2,17 0,46 1,82 0,56

N60 2,32 0,43 1,44 0,69 1,73 0,58 1,83 0,57

N45P45K45 2,02 0,50 1,14 0,88 1,73 0,58 1,63 0,65

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний,

50***

Без добрив 1,64 0,61 2,21 0,45 2,84 0,35 2,23 0,47

N45 1,39 0,72 1,39 0,72 2,11 0,47 1,63 0,64

N60 2,17 0,46 1,76 0,57 1,77 0,57 1,90 0,53

N45P45K45 1,59 0,63 1,35 0,74 1,59 0,63 1,51 0,67 Примітка: CR* - показник конкурентоспроможності тритикале ярого; CR** - показник

конкурентоспроможності горошку посівного; *- звичайний рядковий спосіб сівби; ** - 2 рядки

тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку посівного окремо -

вузькорядним; *** - 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок

горошку посівного окремо – вузькорядним.

Нами відмічено підвищення конкурентоспроможності горошку

посівного залежно від способу сівби. При сівбі бобового компоненту у

міжряддя через 3 рядки тритикале конкурентоспроможність його

збільшувалась за рахунок боротьби компонентів агрофітоценозу за

просторове середовище, найбільшою вона була на фоні живлення N45 – 0,72.

115

Так, як 2014 рік досліджень характеризувався кращими погодними

умовами, нами було відмічено, що коефіцієнти конкурентоспроможності

бобового компоненту були більшими ніж у 2013 та 2015 роках досліджень.

Також була виявлена залежність рівня конкурентоспроможності горошку

посівного від фонів живлення та способів сівби. Найбільший показник

конкурентоспроможності бобового компоненту був у варіанті за сівби його

через 2 рядки тритикале ярого на фоні повного мінерального живлення

N45P45K45 та становив – 0,88.

Слід відмітити, що у 2015 р. досліджень коефіцієнти

конкурентоспроможності бобового компоненту теж залежали від способу

сівби. При сівбі горошку посівного через три рядки тритикале ярого та за

внесення повного мінерального живлення показник конкурентної

спроможності бобового компоненту був найвищим та становив - 0,63.

Таким чином, нашими дослідженнями відмічено, що при створенні

бінарних агрофітоценозів у співвідношенні норм висіву 50 % тритикале

ярого та 50 % горошку посівного показники конкурентоспроможності

злакового компоненту переважають бобовий. Але зміна способу сівби

горошку посівного дає можливість підвищити коефіцієнт

конкурентоспроможності саме бобового компоненту.

Дослідники вважають, що при аналізі продуктивності агрофітоценозів

кормових культур, доцільно використовувати один із таких критерії, як

відношення земельних еквівалентів (LER), який визначає ефективність

вирощування бінарних сумішей та показує перевагу їх над одновидовими

посівами [178].

Завдяки визначення величини відношення земельних еквівалентів LER,

нами було відмічено, що біологічна ефективність посівів тритикале ярого та

горошку посівного змінювалась за роками досліджень. В 2013 р. досліджень

ефективність використання посівної земельної площі сумішами була нижчою

ніж у 2014-2015 рр. Земельний еквівалент знаходився в межах від 0,92 до

1,18 залежно від фонів живлення. У другому році досліджень біологічна

116

ефективність сумішок підвищилась та була на рівні 1,00 – 1,17, тоді як у

2015 р. дані показники були найвищими та залежали як від доз мінеральних

добрив, так і від способів сівби (додаток Г.12, Г.13, Г.14).

Нашими дослідженнями було встановлено, що в середньому за роки

досліджень біологічна ефективність рослин тритикале ярого в сумісному

посіві з горошком посівним на варіанті з внесенням нітроамофоски у дозі

N45P45K45 була в межах від 0,71 до 0,81 та залежала, як від норм висіву так і

від способу сівби бобового компонента (табл. 5.11).

Таблиця 5.11

Оцінка біологічної ефективності травосуміші тритикале ярого з

горошком посівним по співвідношенню земельних еквівалентів (LER),

у середньому за 2013-2015рр.

Суміш, норми висіву, % Фони

живлення

2013-2015 рр.

PLER вики PLER

тритикале

LER

травосуміші

Тритикале яре, 50+ горошок

посівний, 50*

Без добрив 0,34 0,87 1,21

N45 0,37 0,84 1,21

N60 0,34 0,83 1,17

N45P45K45 0,38 0,71 1,09

Тритикале яре, 75 + горошок

посівний, 25*

Без добрив 0,22 0,87 1,09

N45 0,24 0,94 1,18

N60 0,24 0,92 1,16

N45P45K45 0,24 0,81 1,06

Тритикале яре, 50 + горошок

посівний, 50**

Без добрив 0,34 0,95 1,29

N45 0,41 0,88 1,29

N60 0,42 0,82 1,24

N45P45K45 0,41 0,76 1,17

Тритикале яре, 50 + горошок

посівний, 50***

Без добрив 0,37 0,94 1,31

N45 0,45 0,85 1,30

N60 0,42 0,85 1,27

N45P45K45 0,43 0,75 1,18 Примітка: *- звичайний рядковий спосіб сівби; ** - 2 рядки тритикале ярого звичайним

рядковим способом сівби + 1 рядок горошку посівного окремо - вузькорядним; *** - 3 рядки

тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку посівного окремо –

вузькорядним.

Також, нами відмічена залежність земельного еквіваленту горошку

посівного залежав від способу сівби та доз мінеральних добрив. У варіанті з

нормою висіву 50 % обох компонентів за внесення вапнякової селітри у дозі

117

N45 даний показник становив – 0,37, тоді як зміна чергування рядків

тритикале ярого та горошку посівного відповідно 2:1 та 3:1 призвело до

підвищення земельного еквіваленту бобового компонента, який складав 0,41

та 0,45.

У варіантах з внесенням нітроамофоски у дозі N45P45K45 найбільша

біологічна ефективність рослин горошку посівного відмічена при сівбі 3

рядки тритикале ярого та 1 рядок бобового компоненту, що становила – 0,43,

тоді як при звичайному рядковому способі сівби даний показник

зменшувався та складав – 0,38.

Отже, розглянувши критерій біологічної ефективності змішаного та

сумісного посівів тритикале ярого та горошку посівного, видно, що в даній

травосуміші більш ефективно використовував посівну земельну площу

злаковий компонент, що підтверджується більшими показниками земельних

еквівалентів. Але при зміні способу сівби горошку посівного ефективність

використання посівної земельної площі бобовим компонентом збільшувалась

за рахунок зміни просторового розміщення рослин в травосуміші.

Висновки до розділу 5.

1. Встановлено, що найбільша частка горошку посівного 41,7 % в

урожаї відзначена за норми висіву компонентів 60:50 % за сівби горошку

вузькорядним способо через 3 рядки тритикале ярого при внесенні

мінеральних добрив у дозі N45P45K45. За використання вапнякової селітри у

дозі N45 вона становила 37,7 %, що вище на 7,7–12,4 та 8,3 % порівняно з

сівбою компонентів у один рядок за норми висіву 50:50 і 75:50 %.

2. Найбільшу урожайність зеленої маси 30,2 т/га та збір сухої речовини

6,54 т/га забезпечує травосуміш тритикале ярого з горошком посівним на

фоні N45P45K45 за сівби звичайним рядковим способом тритикале ярого та

горошку посівного окремо – вузькорядним способом з нормою висіву

60:50 %. За використання вапнякової селітри у дозі N45 травосуміш

забезпечує урожайність зеленої маси 27,5 т/га, вихід сухої речовини 6,30 т/га.

118

3. Встановлено, що вапнякова селітра у дозі N45 збільшує вміст сухої

речовини у тритикале ярого на 0,85–1,63 та 0,71–0,75 % у горошку посівного,

порівняно з використанням нітроамофоски N45P45K45.

4. Травосуміш тритикале ярого з горошком посівним забезпечила

найбільший вихід кормових одиниць 4,87 т/га за норми висіву відповідно

60:50 % на варіанті внесення N45P45K45 за рахунок зміни архітектоніки посіву

злакового і бобового компонентів.

5. Дослідженнями відмічено, що при створенні бінарних

агрофітоценозів у співвідношенні норм висіву 50 % тритикале ярого та 50 %

горошку посівного найвищий показник конкурентоспроможності бобового

компоненту був у варіанті за сівби його через 3 рядки тритикале ярого на

фоні повного мінерального живлення N45P45K45 який становив - 0,67, тоді як

найбільша ефективність використання посівної земельної площі бобовим

компонентом відповідно складала - 0,43.

Результати досліджень опубліковані в наукових виданнях [45, 32].

119

РОЗДІЛ 6

ХІМІЧНИЙ СКЛАД, ЕНЕРГОЄМНІСТЬ ТА ПОЖИВНІСТЬ

ЗЕЛЕНОГО КОРМУ ТРАВОСУМІШЕЙ ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО З

ГОРОШКОМ ПОСІВНИМ ЗА РІЗНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ

ВИРОЩУВАННЯ

6.1 Вплив норм висіву та удобрення на хімічний склад сухої

речовини тритикале та горошку посівного в одновидових і сумісних

посівах

Співвідношення норм висіву злакових і бобових компонентів у

агрофітоценозі суттєво впливає на хімічний склад зеленої маси травосуміші

однорічних кормових культур. Чим більша частка бобового компонента в

урожаї, тим вищий вміст протеїну в злаковому компоненті і навпаки: чим

більша питому частка злакової культури, тим менший вміст протеїну в

бобовому компоненті [40, 210].

А.И. Тютюнников стверджує, що при вирощуванні двокомпонентних

агрофітоценозів, вміст протеїну в масі злакових культур під впливом висіву

їх з бобовими значно коливається і залежить від кліматичних умов. Значний

вплив на цей показник має співвідношення компонентів. При збільшенні

частки бобового компоненту підвищується вміст протеїну в злаковому

компоненті [209].

Хімічний склад і поживність корму однорічних сумішок залежить як

від добрив, так і від складу травостою. Для оцінки якості корму визначають

вміст поживних речовин в сухій масі: сирий протеїн, сирий жир, сиру

клітковину та безазотисті екстрактивні речовини (БЕР) [181].

На основі проведеного хімічного аналізу сухої речовини зеленої маси

сумішей тритикале з горошком посівним встановлено, що вміст сирого

протеїну залежав від рівня удобрення, його виду та норм висіву, а також

120

способу всівання бобового компоненту [21, 160]. У одновидовому травостої

тритикале ярого, на варіанті без добрив вміст сирого протеїну становив

11,14 %, з внесення N45 цей показник підвищився до 12,04 %, а застосування

N60 та N45P45K45 сприяло підвищенню вмісту протеїну відповідно до 13,78 та

13,28 %.

У рослинах горошку посівного в одновидовому посіві найвищий вміст

сирого протеїну визначено на фоні повного мінерального добрива – 22,16 %,

а внесення азотних добрив у дозі 45–60 кг/га сприяло зменшенню вмісту

протеїну на 1,27–2,10 %. На варіанті без внесення добрив вміст протеїну

становив 16,96 %. Встановлені залежності пояснюється тим, що при

застосуванні нітроамофоски створювались найбільш сприятливі умови

симбіотичної діяльності бульбочкових бактерій та засвоєння поживних

речовин з ґрунту. Проте, по відношенню до варіанта без внесення добрив

вміст сирого протеїну в рослинах горошку посівного підвищився на 3,10–

3,93 % при застосуванні вапнякових азотних добрив та на 5,20 % при

внесенні нітроамофоски (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Вміст сирого протеїну у сухій речовині зеленої маси тритикале

ярого і горошку посівного, у середньому за 2013–2015 рр.,%

№

вар.

Видовий склад сумішей

та норми висіву, %

Без добрив

(контроль) N45 N60 N45P45K45

1* 2** 1* 2** 1* 2** 1* 2**

1 Тритикале яре, 100 11,14 - 12,04 - 13,78 - 13,22 -

2 Горошок посівний, 100 - 16,96 - 20,06 - 20,89 - 22,16

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50 11,14 15,20 13,40 19,38 13,81 20,69 14,08 21,87

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50 11,14 15,54 13,43 19,48 13,87 20,56 14,11 21,93

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25 11,03 15,34 12,14 19,62 13,74 20,76 13,96 21,75

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50 11,12 15,66 12,02 19,42 13,65 20,88 13,86 21,84

Примітки: *1 – тритикале яре; 2 **– горошок посівний.

121

На неудобрених варіантах вміст сирого протеїну у тритикале ярого в

травосумішах знаходився в межах 11,03–11,14 %, а у рослин горошку

посівного цей показник був меншим від одновидового травостою і становив

15,20–15,66 %. Внесення мінеральних добрив сприяли підвищенню вмісту

сирого протеїну в рослина тритикале ярого на 0,90–2,64 %.

Вміст сирого протеїну, у досліджуваних травосумішах залежав від

норм висіву тритикале ярого та удобрення. Нами встановлено, що із

збільшенням норми висіву тритикале з 50 до 75 % вміст сирого протеїну у

рослин зменшився на 1,26–1,41 % при застосуванні вапнякової селітри у дозі

N45 та становив 12,02–12,14 %, проти 13,40–13,43 % за сівби його 50–60 % від

повної норми. Підвищення вмісту сирого протеїну до 13,65–13,87 %

встановлено за внесення N60, а найбільший вміст сирого протеїну визначено

за використання повного мінерального добрива у дозі N45P45K45, які

становили за варіантами – 13,86 % (вар. 6) до 14,11 % (вар. 4).

Водночас вміст сирого протеїну у рослин тритикале ярого підвищився

не тільки за внесення мінеральних добрив, але й за рахунок біологічного

азоту, тобто цінних властивостей горошку посівного фіксувати біологічний

азот з повітря в симбіозі із бульбочкових бактерій. Про це свідчать отримані

дані, коли порівняно до одновидового способу сівби тритикале ярого вміст

сирого протеїну за варіантами досліду підвищився на 0,64–0,89 % за

використання повного мінерального добрива. При збільшенні дози

мінеральних азотних добрив до 60 кг/га вміст сирого протеїну був меншим

на 0,3–0,9 % за норми висіву тритикале 50–60 %, який на варіантах з нормою

75 % від повної навпаки зменшився на 0,4–0,13 %. Найбільш ефективною

виявилася дія вапнякової селітри у дозі N45, де приріст азоту становив 1,36 %

(вар. 3) та 1,39 % (вар. 4), у інших варіантах відмічена теж тенденція

зниження вмісту сирого протеїну із збільшенням норми висіву злакового

компоненту ( табл. 6.1).

Встановлено, що у рослин горошку посівного на вміст сирого протеїну

теж впливали норми висіву компонентів та мінеральні добрива. Найбільший

122

вміст сирого протеїну забезпечив варіант за внесення повного мінерального

добрива, де вказані показники становили 21,87 % (вар. 3) та 21,93 % (вар. 4) у

співвідношенні компонентів 50:50 % та 60:50 %. При збільшенні норми

висіву злакового компоненту вміст сирого протеїну в рослинах горошку

знижувався до 21,75 % (вар. 5) та 21,84 % (вар. 6). За внесення вапнякових

азотних добрив вміст сирого протеїну був меншим і становив 19,42 % (вар. 6)

та 19,62 % (вар. 5)% і за внесення вапнякової селітри у дозі N60 вміст

протеїну був на рівні одновидового травостою і становив 20,76 % (вар. 5) та

20,88 % (вар. 6) (табл. 6.1).

На основі аналізу вмісту сирого протеїну в травосумішах на варіантах

досліду 2, де норма висіву тритикале становила 50 та 60 %, а горошок

посівний висівали вузькорядним способом з нормою висіву 50 % у

співвідношенні 2 і 3-х рядків тритикале ярого до 1 рядка горошку,

встановлено суттєве зменшення цього показника для обох культур за

внесення вапнякової селітри в дозі N45 та N60 порівняно із застосуванням

повного мінерального добрива у дозі N45P45K45 (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Вміст сирого протеїну у сухій речовині зеленої маси тритикале

ярого і горошку посівного залежно від норм висіву, способу

сівби та удобрення, у середньому за 2013–2015 рр.,%

Видовий склад та норми

висіву, %

Спосіб

сівби

Без

добрив N45 N60 N45P45K45

Тритикале яре

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

1* 11,25 13,74 14,22 14,42

2** 11,38 14,53 14,86 15,48

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 11,31 13,80 14,25 14,48

2 11,36 14,56 14,98 15,57

Горошок посівний

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

1 16,67 19,79 20,87 22,32

2 18,18 20,41 21,38 22,83

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 16,94 19,98 20,90 22,44

2 18,50 20,44 21,42 22,86

Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

123

Встановлено, що вміст сирого протеїну у бобового компонента за

нормами висіву тритикале ярого 50 % та всівання 1 рядка горошку через 2

рядки тритикале за внесення N45 та N60 становив відповідно 19,79 % та

20,87 %, проти 22,32 % за внесення повного мінерального добрива в дозі

N45P45K45. У варіанті де норма висіву тритикале 60 % вміст протеїну в

рослинах горошку становив відповідно 19,98 % та 20,90 %, проти 22, 44 % за

внесення N45P45K45. У варіанті всівання 1 рядка горошку через 3 рядка

тритикале з нормою висіву 50 % вміст протеїну у бобового компонента

підвищувався до 20,41 % та 21,38 %, що менше відповідно на 2,42 % та

1,45 %, проти показників внесення N45P45K45. За норми висіву 60 % тритикале

та співвідношення рядків, як 3:1 вміст протеїну у горошку був також меншим

відповідно на 2,41 % та 1,45 % порівняно із застосуванням повного

мінерального добрива. Мінеральні добрива в цілому сприяли підвищенню

вмісту сирого протеїну у рослинах тритикале ярого, який становив 13,74 за

внесення N45 та 14,22 % за внесення N60, проти 14,42 % при використанні

N45P45K45. За чергування 3 –х рядків тритикале ярого та 1 рядка горошку

посівного вміст сирого протеїну у рослинах тритикале ярого був найвищим і

становив при внесенні азотних добрив 14,53 та 14,86 %, проти 15,48 % за

внесення N45P45K45.

Вміст сирої клітковини у рослинах одновидового посіву тритикале

ярого був на рівні 31,24-34,18 % залежно від досліджуваних доз добрив, а в

рослинах одновидового посіву горошку посівного відповідно 29,14-32,14 %.

У сумісних посівах горошку посівного і тритикале ярого з нормою висіву по

50 % від повної кожного компоненту, вміст сирої клітковини змінювався від

31,08 до 33,27 % залежно від фонів удобрення.

У варіантах 5 та 6 вміст сирої клітковини на фоні без добрив становив

33,36 та 33,32 % та зменшувався до 30,66–32,68 % за використання

мінеральних добрив.

Аналізуючи дані вмісту сирого жиру у бінарних сумішах встановлено,

що у варіанті із звичайним вузькорядним способом посіву горошку посівного

124

та тритикале ярого (вар. 3) на фоні без добрив він становив – 1,28 %, за

внесення N45 – 1,46 %, а на варіантах з добривами N60 та N45P45K45 даний

показник відповідно був більшим і становив 1,48 та 1,60 %.

Таблиця 6.3

Вміст поживних речовин у сумісних посівах тритикале ярого з

горошком посівним залежно від удобрення та норм висіву,

у середньому за 2013–2015 рр.

У варіанті 4 на фоні без добрив вміст сирого жиру був на рівні 1,258 %,

при внесенні азотних добрив становив 1,42–1,56 %. Збільшення норми висіву

тритикале ярого до 75 % сприяли підвищенню у суміші вмісту сирого жиру

№ вар. Видовий склад та

норми висіву, %

Дози

добрив

Вміст в сухій речовині, %

сирого

проте

їну

сирої

кліт

кови

ни

сирої

золи

сирого

жи

ру

сирого

БЕ

Р

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 11,14 34,18 7,98 1,25 45,45

N45 12,04 33,25 7,76 1,32 45,63

N60 13,79 31,24 7,02 1,68 46,27

N45P45K45 13,22 32,67 8,43 1,72 43,96

2 Горошок посівний,

100

Без добрив 16,96 32,14 8,60 1,20 41,10

N45 20,06 30,70 8,66 1,33 39,25

N60 20,89 29,14 7,46 1,64 40,87

N45P45K45 22,16 32,00 7,94 1,51 36,39

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 12,53 33,27 7,58 1,28 45,34

N45 15,52 32,09 7,63 1,46 43,30

N60 16,36 31,08 7,68 1,48 43,40

N45P45K45 16,93 32,78 8,14 1,60 40,55

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 12,44 33,25 7,20 1,25 45,86

N45 15,43 32,30 7,40 1,42 43,45

N60 16,23 30,94 7,54 1,50 43,79

N45P45K45 17,04 32,46 8,45 1,56 40,49

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 12,26 33,36 7,92 1,45 45,01

N45 14,53 32,50 7,86 1,40 43,71

N60 16,02 30,75 7,25 1,54 44,44

N45P45K45 16,56 32,13 7,88 1,65 41,78

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 12,40 33,32 7,22 1,38 45,68

N45 14,82 32,32 7,57 1,42 43,87

N60 16,11 30,66 7,50 1,52 44,21

N45P45K45 16,70 32,68 8,24 1,82 40,56

125

та зменшенню сирої золи на фоні повного мінерального добрива, та

вапнякової селітри у дозі N60. Вміст сирої золи зростав за внесення

мінеральних добрив у вигляді нітроамофоски, який знаходився в межах 7,02–

8,73 % залежно від варіантів та рівня удобрення.

У одновидовому посіві тритикале вміст безазотистих екстрактивних

речовин (БЕР) на варіанті без добрив становив 45,45 %, а за внесення

мінеральних добрив знаходився в межах від 43,96 % до 46,27 %. Суміші

тритикале з горошком посівним характеризувалися меншим вмістом БЕР,

який становив від 39,20 до 45,86 %, та в значній мірі залежав від удобрення

ніж від норм висіву компонентів (табл.6.3).

Завдяки кращому розміщенню рослин у посіві не спостерігалось їх

пригнічення у рядку, що забезпечило більш ефективне використання

поживних речовин з ґрунту, сонячної енергії та вологи. У таких посівах

рослини менше піддавались віковим змінам та забезпечили підвищення

вмісту сирого протеїну на удобрених варіантах порівняно з контролем.

Найбільший вміст сирого протеїну отримали за сівби тритикале ярого (60%)

та горошку посівного (50 %) від повної норми з чергуванням рядків 3:1, який

становив 18,38 % за внесення мінеральних добрив в дозі N45P45K45. На фоні

внесення N60 вміст сирого протеїну становив 17,21 %, що більше на 0,33 %,

порівняно з внесення N45 та на 3,56 % більший проти контрольованого

варіанту (табл. 6.4).

Вміст сирої клітковини зменшився до 30,18–32,12 % незалежно від

норм висіву тритикале ярого та рівня удобрення. Показники вмісту сирого

жиру знаходились на рівні 1,35–1,65 %, а сирої золи 7,46–8,70 %, БЕР –

41,97–44,04 %. За сівби горошку посівного окремо на 7,5 см від рядка

тритикале ярого, тобто через 2 рядки, показники вмісту сирого протеїну були

вищими, а за вмістом сирої клітковини, жиру, золи та БЕР нижчими

порівняно із сівбою тритикале ярого та горошку посівного в один рядок.

Таким чином, хімічний склад сухої речовини урожаю вивчаємих

травосумішей змінювався за варіантами удобрення, способом сівби та

126

нормами висіву компонентів.

Таблиця 6.4

Вміст поживних речовин у травосуміші тритикале ярого

з горошком посівним залежно від норм висіву, способу сівби

та удобрення, у середньому за 2013–2015 рр.

Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Найбільший вміст сирого протеїну забезпечив варіант, де горошок

посівний висівали вузькорядним способом через 3 рядки тритикале ярого,

який становив 18,38 % з нормою висіву компонентів 60:50 % та внесенні

мінеральних добрив у дозі N45P45K45. Використання вапнякової селітри в дозі

N45 забезпечило вміст сирого протеїну на рівні - 16,88 % в сухій речовині

урожаю, а внесення вапнякової селітри у дозі N60 - 17,21 %, що відповідно

більше на 0,17 %, 1,45 % та 0,98 % проти варіантів сівби обох компонентів в

Видовий склад та

норми висіву, % Дози добрив

Вміст в сухій речовині, %

сирого

проте

їну

сирої

кліт

кови

ни

сирої

золи

сирого

жи

ру

сирого

БЕ

Р

Спосіб сівби 1*

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 13,10 33,11 8,22 1,38 44,19

N45 15,70 32,04 7,68 1,43 43,15

N60 16,70 30,64 7,88 1,47 43,31

N45P45K45 17,30 32,25 8,56 1,54 40,35

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 13,03 33,08 7,67 1,40 44,82

N45 15,58 31,76 7,65 1,43 43,58

N60 16,56 30,72 7,50 1,50 43,72

N45P45K45 17,22 32,33 8,73 1,51 40,21

Спосіб сівби 2**

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 13,56 32,97 8,30 1,35 43,82

N45 16,89 31,50 7,90 1,41 42.30

N60 17,19 30,18 7,46 1,60 43,57

N45P45K45 18,21 32,16 8,34 1,65 39,64

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 13,65 32,91 8,02 1,38 44,04

N45 16,88 31,67 8,02 1,46 41,97

N60 17,21 30,22 7,95 1,48 43.14

N45P45K45 18,38 32,12 8,70 1,60 39,20

127

один рядок.

Кормова цінність однорічних бобово-злакових сумішок

характеризується вмістом в 1 кг сухої речовини кормових одиниць, валової

та обмінної енергії. На основі зоотехнічного аналізу та коефіцієнтів

перетравності визначали енергетичну поживність корму.

Встановлено, що на варіантах без добрив в 1 кг сухої речовини вміст

кормових одиниць у тритикале ярого знаходився у межах 0,838–0,905,

залежно від варіантів досліду. Найменші показники отримали на варіантах

без добрив, що становили 0,809–0,838 у одновидових посівах однорічних

культур і при сумісному вирощуванні показники були на рівні 0,730–0,743.

Помітно зріс вміст кормових одиниць за внесення вапнякової селітри у дозі

N45, який складав 0,744–0,751 та підвищився на фоні N60 до 0,769–0,773. За

використання повного мінерального добрива у дозі N45P45K45 найбільший

вміст кормових одиниць був у вар. 5 – 0,753, який зменшився у вар.3,4 до

0,741–0,744 (табл. 6.5).

Таблиця 6.5

Вміст кормових одиниць в 1 кг сухої речовини тритикале ярого та

горошку посівного при вирощуванні в сумісних посівах,

у середньому за 2013–2015 рр., т/га

№

вар.

Видовий склад сумішей

та норми висіву, %

Без добрив

(контроль) N45 N60 N45P45K45

1 Тритикале яре, 100 0,838 0,878 0,905 0,880

2 Горошок посівний, 100 0,809 0,824 0,844 0,836

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50 0,739 0,751 0,773 0,744

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50 0,743 0,744 0,773 0,741

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25 0,730 0,745 0,770 0,753

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50 0,743 0,751 0,769 0,733

Вміст валової енергії та обмінної на контрольному варіанті в

одновидових посівах тритикале становив відповідно 17,96 та 10,65 МДж, а

128

горошку посівного 18,16 та 8,41 МДж. Внесення азотних добрив у дозах 45 та

60 кг/га сприяло до підвищення вмісту ВЕ у посівах горошку посівного

відповідно до 18,34 та 18,63 МДж, а в тритикале 18,04 та 18,31 МДж. За

внесення повного мінерального добрива в дозі N45P45K45 вміст валової енергії

в 1 кг сухої речовини тритикале та горошку становив відповідно –18,68 та

18,08 МДж (табл. 6.6).

Таблиця 6.6

Вміст валової і обмінної енергії в 1 кг сухої речовини сумішей

тритикале з горошком посівним залежно від доз добрив, норм висіву та

способу сівби, МДж у середньому за 2013–2015 рр.

№

вар.

Cуміші та норми висіву,

%

Без добрив N45 N60 N45P45K45

1* 2** 1* 2** 1* 2** 1* 2**

1 Тритикале яре, 100 17,96 10,65 18,04 10,70 18,31 10,83 18,08 10,72

2 Горошок посівний, 100 18,16 8,41 18,34 8,57 18,63 8,78 18,68 8,70

3 Тритикале, 50 +

горошок посівний, 50 18,10 9,53 18,28 9,65 18,29 9,67 18,27 9,64

4 Тритикале, 60 +

горошок посівний, 50 18,16 9,55 18,24 9,60 18,32 9,68 18,27 9,61

5 Тритикале, 75 +

горошок посівний, 25 18,07 9,52 18,18 9,59 18,37 9,73 18,36 9,67

6 Тритикале, 75 +

горошок посівний, 50 18,18 9,57 18,25 9,60 18,33 9,69 18,35 9,68

Примітка: 1* – валова енергія; 2** – обмінна енергія.

За вирощування травосумішей з нормою висіву 75:25 % та 75:50 %

вміст валової енергії становив 18,18 та 18,37 МДж на фоні внесення N45-60, а

на варіанті внесення повного мінерального добрива – 18,35 та 18,36 МДж.

При зменшенні норми висіву тритикале до 50–60 % вміст валової енергія

знаходився в межах 18,24 та 18,32 МДж .

Вміст обмінної енергії у одновидових посівах тритикале та горошку

посівного на контрольному варіанті становив 10,65 та 8,41 МДж. За

сумісного вирощування досліджуваних культур показники вмісту ОЕ

визначені в межах від 9,52 до 9,57 МДж. Внесення мінеральних азотних

добрив у дозах 45 та 60 кг/га д.р. сприяло підвищенню вмісту обмінної

129

енергії у одновидовому посіві тритикале до 10,70 та 10,83 МДж і у горошку

посівного до 8,57 та 8,78 МДж. На фоні застосування N45P45K45 вміст ОЕ у

вар. 1 і 2 становив відповідно 10,72 та 8,70 МДж. За сумісного способу сівби

з нормою висіву тритикале 50–60 %, показники обмінної енергії становили

9,60–9,68 МДж на удобрених варіантах вапняковою селітрою.

З–поміж варіантів, де застосовували різні способи всівання горошку

посівного, найбільший вміст кормових одиниць отримали за використання

вапнякової селітри у дозі 60 кг/га д.р., що становив 0,758–0,768, а дещо

менші показники – 0,743–0,749 були на фоні N45P45K45 (табл. 6.7).

Таблиця 6.7

Вміст поживних речовин в 1 кг сухої речовини сумішей тритикале

з горошком посівним залежно від доз добрив, норм висіву

та способу сівби, у середньому за 2013–2015 рр.

Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Застосування повного мінерального добрива не призводило до

відчутного зменшення показників вмісту ВЕ, які знаходились на рівні 18,22–

Видовий склад та

норми висіву, %

Спосіб

сівби

Без

добрив N45 N60 N45P45K45

Кормові одиниці

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний , 50

1* 0,735 0,753 0,765 0,744

2** 0,735 0,756 0,758 0,749

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 0,741 0,755 0,768 0,743

2 0,739 0,762 0,760 0,745

Валова енергія, МДж

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний , 50

1 18,05 18,31 18,34 18,33

2 18,06 18,32 18,44 18,39

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 18,07 18,28 18,33 18,22

2 18,11 18,41 18,36 18,32

Обмінна енергія, МДж

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний , 50

1 9,50 9,65 9,68 9,67

2 9,51 9,67 9,74 9,70

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 9,55 9,65 9,70 9,63

2 9,55 9,73 9,72 9,67

130

18,39 Мдж залежно від варіантів досліду. В цілому по досліду більший вміст

валової енергії отримали у варіантах із зменшенням рядків горошку

посівного по відношенню до тритикале у співвідношенні рядків 1:3, що

складав 18,32–18,44 МДж залежно від рівня удобрення та норми висіву

50:50 %. За сівби тритикале з нормою висіву 60 % вміст ВЕ становив 18,32–

18,41 МДж. При співвідношенні рядків тритикале до горошку посівного, як

2:1, показники валової енергії становили 18,22–18,33 МДж, або були дещо

меншими порівняно з сівбою горошку через 3 рядки злакового компоненту.

Підсів горошку посівного у міжряддя тритикале через 2 або 3 рядки

вміст обмінної енергії становив відповідно 9,65 та 9,70 і 9,67 та 9,74 МДж

залежно від норми висіву. На варіантах внесення нітроамофоски у дозі

N45P45K45 вміст ОЕ обумовлювався нормами висіву тритикале та зміною

просторового розміщення, який знаходився на рівні 9,63–9,70 МДж. Більший

вміст обмінної енергії ˗ 9,70 МДж в 1 кг СР був встановлений за сівби

компонентів у співвідношенні 50:50 % від повної норми висіву та підсіву

горошку посівного через 3 рядки тритикале окремо на 7,5 см від рядку

(табл. 6.7).

Таким чином, зменшення питомої частки бобового компонента у

посівах бінарних сумішей не знижувало якісні показники кормової цінності

сухої речовини травосумішей тритикале ярого з горошком посівним.

6.2 Кормова продуктивність сумішей тритикале ярого з горошком

посівним залежно від елементів технології вирощування

Одним із основних показників, що характеризує поживність корму є

вихід з урожаю кормових одиниць та степенем забезпеченості їх

перетравним протеїном. За зоотехнічною нормою забезпеченість однієї

кормової одиниці перетравним протеїном повинна становити 105-110 г для

ВРХ.

Визначення перетравності зеленої маси тритикале ярого проведені

131

дослідження в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН.

На основі отриманих результатів досліджень встановлено, що зелена маса

тритикале ярого добре поїдається тваринами. Коефіцієнти перетравності

органічної речовини у фазі виходу в трубку були на рівні 82,1 % з

поступовим зниженням до 77,2 % у фазі повного колосіння перетравність

сирого протеїну знаходилися відповідно на рівні 80,7 та 77,2 %, клітковини

90,1 і 88,2 %. Тобто одержані показники свідчать про повільну лігніфікацію

рослин тритикале, що дає можливість упродовж 10–12 діб використовувати

зелену масу для заготівлі кормів без різкого зниження його якості [171].

За дослідженнями Пелеха І.Я. оцінка кормової продуктивності

агрофітоценозів показала, що суміш тритикале ярого з горошком посівним з

половинною нормою висіву обох компонентів забезпечило вихід сирого

протеїну 0,461 т/га, який збільшився на 0,094 т/га з нормою 75 % від повної,

або був вищим на 28,8–55,0 % порівняно з одновидовими посівами бобового

компонента. У сумішах тритикале з редькою олійною показники становили

0,490–0,541 т/га, що на 21,3–33,9 % вище одновидового посіву редьки

олійної. Вагомий приріст сирого протеїну пояснюється більшим виходом

рослинної сировини в сумісному агрофітоценозі.

Встановлено, що на кормову продуктивність в значній мірі впливали

добрива. Збільшення дози мінеральних добрив з N60Р60К60 до N90Р90К90

сприяло суттєвому приросту врожайності сумішей тритикале з бобовими та

капустяними культурами, який становив близько 29,7 % порівняно з

одновидовим посівом [170, 172].

Наші дослідження показали, що вихід кормових одиниць в

одновидовому посіві тритикале ярого на варіанті без внесення добрив

становив 4,26 т/га, за внесення N45 і 60 відповідно 4,92 та 4,94 т/га, а

найбільший вихід кормових одиниць встановлено за використання

мінеральних добрив у дозі N45P45K45 – 5,52 т/га. Одновидові посіви горошку

посівного забезпечили вихід кормових одиниць 3,69 т/га (вар. 2) та 4,24 т/га

залежно від удобрення. У суміші тритикале ярого з горошком посівним

132

(вар. 5, 6) з нормою висіву компонентів 75:25 та 75:50 % вихід кормових

одиниць становив 4,22 та 4,46 т/га за внесення азотних добрив, та 4,21 та

4,57 т/га за внесення N45P45K45 (табл. 6.8).

Таблиця 6.8

Вихід кормових одиниць та сирого протеїну травосумішей тритикале

ярого з горошком посівним, у середньому за 2013–2015 рр., т/га

№ вар. Видовий склад

та норми висіву, %

Дози

добрив

Вихід

кормових

одиниць, т/га

Вміст сирого

протеїну

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 4,26 0,57

N45 4,92 0,68

N60 4,94 0,75

N45P45K45 5,52 0,83

2 Горошок посівний, 100

Без добрив 3,69 0,78

N45 3,99 0,97

N60 4,24 1,05

N45P45K45 4,21 1,11

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 3,81 0,65

N45 4,28 0,89

N60 4,27 0,90

N45P45K45 4,25 0,93

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 4,01 0,67

N45 4,48 0,93

N60 4,53 0,95

N45P45K45 4,50 1,03

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 3,45 0,58

N45 4,22 0,82

N60 4,36 0,91

N45P45K45 4,21 0,93

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 3,79 0,63

N45 4,43 0,87

N60 4,46 0,93

N45P45K45 4,57 1,04

У варіанті 3 за сумісної сівби тритикале ярого з горошком посівним у

один рядок з міжряддям 15 см та нормою висіву по 50 % кожного

компонента, найвищий вихід кормових одиниць був на фоні азотних добрив

– 4,27–4,28 т/га. Збільшення норми висіву злакового компоненту до 60 % та

50 % норми горошку посівного забезпечили вихід кормових одиниць 4,27–

133

4,53 т/га. На фоні повного мінерального добрива за сівби тритикале ярого

75 % та горошку посівного 50 % норми вихід кормових одиниць становив

4,57 т/га.

Вихід сирого протеїну в значній мірі залежав від рівня удобрення та

норм висіву тритикале ярого за сівби обох компонентів звичайним рядковим

способом в один рядок. Так, за сівби бінарної суміші з нормою висіву

75:50 % від повної, вихід сирого протеїну був найбільшим і становив

1,04 т/га за внесення N45P45K45, а на варіантах із внесенням селітри він

знаходився на рівні 0,87–0,93 т/га, або зменшився на 11,8–19,5 %. Зменшення

норми висіву тритикале до 50–60 % вихід сирого протеїну підвищився до

0,93–1,03 т/га на фоні повного мінерального добрива, або зріс на 4,5–10,8 %

порівняно з використанням N45. Доцільно відзначити, що за сівби 60:50 %

норми висіву компонентів, вихід сирого протеїну становив 1,03 т/га, або був

на рівні з вар. 6 - 1,04 т/га. Отже, зниження норми висіву злакового

компоненту у суміші сприяло кращому розвитку горошку посівного, в

результаті чого підвищився вміст сирого протеїну у обох компонентів, який

становив 17,04 %, проти 16,70 % у вар.6 (табл. 6.8).

Кормова цінність рослинної сировини сумішей тритикале з горошком

посівним характеризується ступенем забезпеченості кормової одиниці

перетравним протеїном. Підвищення доз мінеральних азотних добрив сприяє

збільшенню виходу з урожаю перетравного протеїну. Найвища ефективність

добрив визначена в одновидовому посіві горошку посівного, де вихід

перетравного протеїну становив 0,708–0,810 т/га з вмістом в одній кормовій

одиниці 177–192 г. Окупність внесення 1 кг д.р. добрив складає 2,88 кг

перетравного протеїну.

Одновидові посіви тритикале ярого забезпечили вихід перетравного

протеїну на рівні 0,47–0,58 т/га за внесення мінеральних добрив, де

забезпеченість однієї кормової одиниці становила 96–105 г. Визначені

показники пояснюються кращою перетравністю корму порівняно з іншими

однорічними ярими злаковими культурами (табл.6.9) [171].

134

Таблиця 6.9

Вихід перетравного протеїну з урожаю тритикале ярого і горошку

посівного та їх травосумішками залежно від удобрення та норм висіву,

у середньому за 2013–2015 рр.

№

вар.

Видовий склад

та норми висіву, %

Дози

добрив

Перетравний

протеїн, т/га

Забезпеченість

перетравним

протеїном

кормової

одиниці, г

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 0,39 91

N45 0,47 96

N60 0,52 105

N45P45K45 0,58 105

2 Горошок посівний, 100

Без добрив 0,56 154

N45 0,71 177

N60 0,77 181

N45P45K45 0,81 192

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 0,49 128

N45 0,67 156

N60 0,68 159

N45P45K45 0,70 170

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 0,50 125

N45 0,70 156

N60 0,71 157

N45P45K45 0,77 172

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 0,44 126

N45 0,62 146

N60 0,68 156

N45P45K45 0,69 166

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 0,47 124

N45 0,65 147

N60 0,70 157

N45P45K45 0,78 171

Відомо, що бобово-злакові суміші економічно ефективніші порівняно з

одновидовими посівами злакових культур за виходом перетравного протеїну,

що підтверджується результатами наших досліджень. Встановлено, що на

неудобрених варіантах вихід перетравного протеїну був більшим на 12,8–

28,2 %, ніж в одновидовому посіві тритикале ярого. Забезпеченість кормової

135

одиниці перетравним протеїном перевищувала рівень зоотехнічної норми в

сумісних посівах, проте в одновидових посівах вона лише наблизилася.

За внесення азотних добрив вихід перетравного протеїну з урожаю

травосумішей збільшується на 36,5–48,9 % порівняно з одновидовим посівом

тритикале ярого за сівби його у сумісних посівах 60 % норми. Вихід

перетравного протеїну зростав за використання повного мінерального

добрива та становив 0,70–0,77 т/га за норми висіву компонентів 50:50 % та

60:50 %, а найбільшими був за сівби з нормою висіву компонентів 75:50 % –

0,78 т/га, де забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном

становила 170–172 г.

Дослідження показали, що за достатнього вологозабезпечення в період

вегетації, застосування різного способу всівання горошку посівного у

міжряддя тритикале ярого на фоні мінеральних добрив сприяє ростовим

процесам злакових і бобових компонентів, в результаті чого підвищується

частка бобового компоненту в структурі врожаю та вихід поживних речовин.

За висівання горошку посівного окремо на 7,5 см від рядка тритикале

та 2-х рядків тритикале ярого забезпечили вихід кормових одиниць 4,55–

4,58 т/га за норми висіву злакового компоненту 50 % на фоні внесення

вапнякової селітри. Нами встановлено, що з підсівом горошку посівного

через 3 рядки тритикале вихід кормових одиниць був на рівні 4,59–4,62 т/га

за сівби тритикале 60 % від повної норми на фоні вапнякової селітри, а за

використання повного мінерального добрива показники становили 4,56–

4,87 т/га (табл. 6.10).

Покращення просторого розміщення між компонентами мало чітку

тенденцію до зростання виходу сирого протеїну за вивчаємими дозами

добрив. За ботаніко-морфологічними ознаками горошок посівний маючи

витке стебло при такому способі сівби менш пригнічував рослини злакового

компоненту, що забезпечувало підвищення кормової продуктивності

травосуміші. За сівби 2-х рядків тритикале ярого та одного рядка горошку

посівного, вихід сирого протеїну за внесення N45 та N60 становив відповідно

136

0,95 та 0,99 т/га, а за сівби 3-х рядків тритикале ярого та одного рядка

горошку посівного вказаний показник збільшувався до 1,03 та 1,04 т/га.

Таблиця 6.10

Вихід кормових одиниць та сирого протеїну з урожаю сумішей

тритикале ярого з горошком посівним,

у середньому за 2013–2015 рр., т/га

Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Підвищення доз азотних добрив від 45 до 60 кг діючої речовини

обумовило стале підвищення виходу сирого протеїну на всіх варіантах

досліду. На варіантах з використанням повного мінерального добрива та

підсівом горошку посівного через 2 і 3 рядки цей показник збільшився від

1,06–1,08 до 1,13–1,20 т/га. За використання вапнякової селітри у дозі N45

вихід сирого протеїну зменшився на 11,1–11,7 % за норми висіву

компонентів 60:50 % від повної (табл. 6.10).

Встановлено, що найбільший вихід перетравного протеїну забезпечив

варіант з нормою висіву компонентів 60:50 % при внесенні повного

мінерального добрива та сівби 3–х рядків тритикале ярого звичайним

рядковим способом за підсівом горошку окремо на 7,5 см від рядка. Вихід

перетравного протеїну в даному варіанті становив 0,90 т/га з вмістом в одній

Видовий склад та

норми висіву, %

Спосіб

сівби

Без

добрив N45 N60 N45P45K45

Кормові одиниці

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний , 50

1* 4,06 4,58 4,55 4,56

2** 4,12 4,62 4,59 4,67

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 4,14 4,67 4,71 4,67

2 4,22 4,80 4,76 4,87

Сирий протеїн

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний , 50

1 0,72 0,95 0,99 1,06

2 0,76 1,03 1,04 1,13

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 0,73 0,96 1,02 1,08

2 0,78 1,06 1,08 1,20

137

кормовій одиниці 185 г перетравного протеїну. При використанні вапнякової

селітри у дозі N60 найбільший вихід перетравного протеїну становив

0,810 т/га з вмістом його в одній кормовій одиниці 170 г (табл. 6.11).

Таблиця 6.11

Вихід перетравного протеїну травосумішей тритикале з горошком

посівним залежно від досліджуваних факторів,

у середньому за 2013–2015 рр.

Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Зменшення дози вапнякової селітри на 15 кг/га д.р. за виходом

перетравного протеїну дещо поступались та становили відповідно 0,80 т/га і

166 г, проте вони також були високими та відповідали зоотехнічній нормі.

Таким чином, суміші тритикале ярого з горошком посівним забезпечили

максимальні показники поживності вивчаємої рослинної сировини за

внесення мінеральних добрив у дозі N60 та N45P45K45 та підсіву бобового

компоненту у міжряддя тритикале вузькорядним способом через 3 рядки

тритикале ярого із співвідношенням компонентів 60:50 %.

Найбільша ефективність мінеральних добрив проявилася за сумісної

сівби обох компонентів у один рядок на фоні N45P45K45 за норми висіву

75:50 % [45].

Видовий склад та

норми висіву, %

Спосіб

сівби

Без

добрив N45 N60 N45P45K45

Перетравний протеїн, т/га

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

1* 0,540 0,712 0,742 0,795

2** 0,570 0,772 0,780 0,848

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 0,548 0,720 0,765 0,810

2 0,585 0,800 0,810 0,900

Забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном, г

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

1 133 156 163 174

2 138 167 170 182

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 132 154 162 173

2 139 166 170 185

138

Висновки до розділу 6.

1. Травосуміші тритикале ярого з горошком посівним забезпечили

максимальні показники поживності рослинної сировини при внесенні

мінеральних добрив у дозі N60 та N45P45K45 за підсіву бобового компоненту у

міжряддя тритикале вузькорядним способом та 3-х рядків тритикале ярого із

співвідношенням компонентів 60:50 %.

2. Найбільша ефективність мінеральних добрив проявилася за сумісної

сівби обох компонентів у один рядок на фоні N45P45K45 за норми висіву

75:50 %.

Результати досліджень опубліковані у фаховому виданні [45].

139

РОЗДІЛ 7

ЕНЕРГЕТИЧНА ТА ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЇ

ВИРОЩУВАННЯ ТРАВОСУМІШЕЙ ТРИТИКАЛЕ З ГОРОШКОМ

ПОСІВНИМ НА КОРМ

7.1 Енергетична оцінка технологічних заходів вирощування

сумішей тритикале з горошком посівним

Впровадження сучасних технологій вирощування

сільськогосподарських культур пов’язано із споживанням пального,

електроенергії, добрив і пестицидів. З метою підвищення ефективності

використання техніки та інших засобів виробництва необхідно ретельно

враховувати витрати енергії, вкладеної у виробництво продукції й енергії, яка

накопичується урожаєм [75, 196].

Крім загальноприйнятих методів обліку ефективності технологій

вирощування кормових культур і заготівлі кормів за грошовими і трудовими

витратами, застосовують оцінку їх за сукупною енергією затраченою на

виробництво корму, або за акумульованою в ньому, а також у тваринницькій

продукції. Витрати сукупної енергії на вирощування культури звичайно у 6,2

разів менші, ніж вміст її в урожаї. Проте може бути і так, що вони не

набагато відрізняються від вмісту її у кормі.

Сучасні технології вирощування кормових культур ще недосконалі,

зокрема мають місце великі витрати енергії на пальне. До невиправданих

витрат загальної енергії призводить застосування пестицидів і гербіцидів.

Тому надмірна хімізація процесів вирощування кормових культур

призводить до досить значного збільшення витрат сукупної енергії та

погіршення якості кормів.

Важливо зменшити не тільки енерговитрати на 1 га посіву, а й витрати

сукупної енергії на одиницю продукції, що значною мірою залежить від

140

урожайності культури. Найменші енерговитрати при вирощуванні кормових

трав, найбільші - зернобобових і кормових буряків. Багато затрачається

енергії на перевезення кормів, де неправильно розміщують кормові культури

у сівозмінах.

Енергозберігаючі технології вирощування кормових культур

неможливі при значному віддаленні площ вирощування кормових культур

від місць утримання худоби і пунктів приготування кормів, оскільки

транспортні витрати нерідко перевищують прямі на вирощування культури.

Слід не тільки вигідно виробляти корми з мінімальними витратами сукупної

енергії, а й використовувати їх з найбільшою ефективністю, тобто необхідно

поліпшити конверсію корму.

При вирощуванні кормових культур технологічні процеси постійно

вдосконалюється на основі використання сучасних сільськогосподарських

машин та системи удобрення.

Енергетичний коефіцієнт розраховувався як відношення енергії

отриманої з врожаєм до енергії яка була витрачена на вирощування даного

врожаю. Коефіцієнт енергетичної ефективності ˗˗ це відношення чистого

енергетичного прибутку до енергії, що витрачалась на вирощування врожаю

[140, 141].

Важливими показниками енергетичної оцінки технології вирощування

є вихід валової та обмінної енергії з одиниці площі, енергетичний коефіцієнт,

а також коефіцієнт енергетичної ефективності.

Розрахунки показали, що у досліді 1 за звичайного рядкового способу

сівби тритикале ярого та горошку посівного, вихід валової та обмінної енергії

залежали від удобрення та норм висіву. На фоні без внесення мінеральних

добрив вихід валової енергії у варіанті де висівали чисте тритикале з нормою

висіву 5,0 млн. /га складав 91,23 ГДж/га, тоді як у одновидовому посіві

горошку посівного становив 82,99 ГДж/га. У бінарних сумішах даний

показник змінювався залежно від норм висіву тритикале та коливався від

85,29 до 98,06 ГДж/га. Вихід обмінної енергії на даному фоні був в межах

141

38,43–54,10 ГДж/га (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Енергетична ефективність вирощування травосумішей тритикале з

горошком посівним залежно від доз добрив та норм висіву,

у середньому за 2013-2015 рр.

№

вар.

Вихід валової енергії, ГДж/га Вихід обмінної енергії, ГДж/га

Без добрив

(контроль) N45 N60 N45P45K45

Без добрив

(контроль) N45 N60 N45P45K45

1 91,23 101,20 99,97 113,36 54,10 60,02 59,13 67,21

2 82,99 88,95 93,71 93,96 38,43 41,56 44,16 43,76

3 93,40 104,38 100,96 100,85 49,17 55,10 53,37 53,21

4 98,06 109,80 107,36 110,90 51,57 57,79 56,72 58,33

5 85,29 103,08 103,97 102,63 44,93 54,38 55,07 54,06

6 92,72 107,68 106,31 114,32 48,81 56,64 56,20 60,31 Примітки

(%): *1 – тритикале яре, 100; 2 – горошок посівний, 100; 3 – тритикале яре, 50 + горошок

посівний, 50; 4 – тритикале яре, 60 + горошок посівний, 50; 5 – тритикале яре, 75 + горошок

посівний, 25; 6 – тритикале яре, 75 + горошок посівний, 50.

На фоні мінеральних добрив у дозі N45 за сумісної сівби обох

компонентів в один рядок з нормою висіву по 50 % від повної вихід валової

енергії складав 104,38 ГДж/га та обмінної енергії 55,10 ГДж/га. Збільшення

норми висіву тритикале ярого на 10 % (60:50 %) забезпечили вихід валової та

обмінної енергії на рівні відповідно 109,80 та 57,79 ГДж/га. При внесенні

добрив у дозі 60 кг/га д.р. вихід валової енергії чистого посіву тритикале

склав – 99,97 ГДж/га, а у вар. 2 горошку посівного – 93,71 ГДж/га. У вар. 5 і 6

(норма висіву тритикале 75 % та горошку посівного 25–50 %) даний

показник був вищим порівняно з одновидовими посівами та складав 103,97–

106,31 ГДж/га, при виході обмінної енергії 44,16–59,13 ГДж/га.

Порівнюючи всі фони живлення за показниками виходу валової та

обмінної енергії ми прийшли до висновку, що найвищі значення були

отриманні за використання повного мінерального добрива. У варіантах з

одновидовими посівами горошку посівного і тритикале ярого вихід валової

енергії відповідно складав 93,96 та 113,36 ГДж/га, обмінної – 43,76 і 67,21

ГДж/га. Встановлено, що за сівби тритикале ярого та горошку посівного з

142

нормою висіву 75:50 % отримали найвищі показники ВЕ 114,32 ГДж/га та

60,31 ГДж/га ОЕ порівняно з нормою висіву 50–60 %.

Сукупні витрати різнились за варіантами та залежали від рівня

мінерального живлення (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Затрати сукупної енергії при вирощуванні сумішей тритикале

ярого з горошком посівним у середньому за 2013-2015 рр., ГДж/га

Найбільші сукупні витрати були у варіантах за використання

вапнякової селітри у дозі 60 кг/га д.р. та сівби тритикале з нормою висіву

75:50 %, що становили 25,12 ГДж/га. Найменші витрати отримали за

внесення вапнякової селітри у дозі N45, що становили 24,58 та 24,98 ГДж/га

на фоні N45P45K45.

За сумісної сівби тритикале ярого та горошку посівного у один рядок з

нормою висіву 50:50 % сукупні витрати становили 23,69–24,23 ГДж/га, а за

норми висіву компонентів 60:50 % 24,05–24,59 ГДж/га залежно від рівня

удобрення. Найменші показники сукупних витрат отримали на варіантах без

внесення добрив.

Ефективність вирощування бобово-злакових сумішей обумовлюється

коефіцієнтом енергетичної ефективності і енергетичним коефіцієнтом. У

наших дослідженнях енергетичні коефіцієнти у варіантах на фоні без добрив

№

вар.

Видовий склад та

норми висіву, %

Без

добрив N45 N60 N45P45K45

1 Тритикале яре, 100 22,57 24,20 25,75 24,59

2 Горошок посівний, 100 21,52 23,15 23,70 23,54

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50 22,06 23,69 24,23 24,07

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50 22,42 24,05 24,59 24,44

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25 22,32 23,95 24,49 24,34

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50 22,95 24,58 25,12 24,98

143

були в межах 1,78–2,53. При внесенні мінеральних добрив у дозі N45, з

нормою висіву компонентів 50–60:50%, енергетичний коефіцієнт становив

4,41–4,57 та коефіцієнт енергетичної ефективності 2,32–2,40 (табл. 7.3).

Таблиця 7.3

Біоенергетична ефективність технології вирощування сумішей

тритикале ярого з горошком посівним, у середньому за 2013–2015 рр.

№

вар*.

Енергетичний коефіцієнт (Ке) Коефіцієнт енергетичної

ефективності (Кее)

Без добрив

(контроль) N45 N60 N45P45K45

Без добрив

(контроль) N45 N60 N45P45K45

1 4,04 4,18 4,04 4,61 2,39 2,48 2,39 2,73

2 3,85 3,84 3,95 3,99 1,78 1,80 1,86 1,86

3 4,51 4,41 4,17 4,19 2,23 2,32 2,20 2,21

4 4,38 4,57 4,37 4,54 2,30 2,40 2,31 2,39

5 3,82 4,31 4,24 4,22 2,01 2,27 2,25 2,22

6 4,04 4,38 4,23 4,58 2,12 2,31 2,24 2,41 Примітки

(%): *1 – тритикале яре, 100; 2 – горошок посівний, 100; 3 – тритикале яре,50 + горошок

посівний, 50; 4 – тритикале яре, 60 + горошок посівний, 50; 5 – тритикале яре, 75 + горошок

посівний, 25; 6 – тритикале яре, 75 + горошок посівний, 50.

За сівби тритикале ярого з нормою висіву 75 % отримали найбільший

енергетичний коефіцієнт 4,58 та коефіцієнт енергетичної ефективності 2,41

при використанні мінеральних добрив у дозі N45P45K45. А за внесення

вапнякової селітри у дозі N45 показники були нижчими та становили

відповідно 4,38 та 2,31.

У досліді 2, де вивчали вплив способу сівби горошку посівного у

міжряддя тритикале ярого за різних норм висіву тритикале ярого та

мінеральних добрив на показники валової і обмінної енергії. Нами

встановлено, що показники виходу валової та обмінної енергії зростали за

зміни просторового розміщення між компонентами. Так, за сівби горошку

посівного через 2 рядки тритикале окремо на 7,5 см від рядка з нормою

висіву компонентів 50:50% вихід валової енергії становив 109,12–

111,32 ГДж/га. За схемою розміщення 3-х рядків тритикале ярого та 1 рядку

горошку посівного з такою нормою висіву компонентів показники відповідно

144

становили –111,56–111,94 ГДж/га за внесення N45-60. За сівби тритикале ярого

і горошку посівного із співвідношенням 60:50 % незалежно від способу сівби

показники помітно збільшились на цьому ж фоні удобрення та становили

112,36–115,98 ГДж/га (табл. 7.4).

Таблиця 7.4

Енергетична ефективність вирощування сумішей тритикале з

горошком посівним залежно від доз добрив, норм висіву та

способу сівби, у середньому за 2013-2015 рр.

Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Показники обмінної енергії у цих варіантах за норми висіву

компонентів 50:50 % були на рівні 57,60–59,08 ГДж/га та зростали до 59,58–

61,30 ГДж/га при співвідношенні компонентів 60:50 % на фоні вапнякової

селітри.

Найбільший вихід валової та обмінної енергії забезпечили сумісні

посіви тритикале ярого з горошком посівним за використання нітроамофоски

у дозі N45P45K45 та всівання горошку посівного у міжряддя тритикале ярого

через 3 рядки на 7,5 см від рядка. Вихід валової та обмінної енергії становив

відповідно 119,81 і 63,24 ГДж/га за сівби 60:50 % від повної їх норми висіву.

Дослідження показали, що збільшення або зменшення рядків тритикале

у посіву, а також горошку посівного забезпечує зниження сукупних витрат на

Видовий склад та

норми висіву, %

Спосіб

сівби

Без

добрив N45 N60 N45P45K45

Вихід валової енергії, ГДж/га

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

1* 99,64 111,32 109,12 112,36

2** 101,14 111,94 111,56 114,57

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 100,83 112,97 112,36 114,60

2 103,41 115,98 114,93 119,81

Вихід обмінної енергії, ГДж/га

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

1 52,44 58,67 57,60 59,28

2 53,26 59,08 58,92 60,43

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 53,29 59,64 59,58 60,57

2 54,36 61,30 60,84 63,24

145

одиниці площі (табл. 7.5).

Таблиця 7.5

Затрати сукупної енергії при вирощуванні сумішей тритикале з

горошком посівним у середньому за 2013-2015 рр., ГДж/га

Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Так, при всіванні горошку посівного у міжряддя тритикале через 3

рядки показники сукупних витрат були на рівні 22,77–23,32 ГДж з нормою

висіву компонентів 50:50 %, або показники на 0,30–0,31 ГДж/га зменшились

порівняно з варіантами, де всівали його через 2 рядки. Така ж сама тенденція

встановлена за норми висіву тритикале 60 % від повної незалежно від рівня

удобрення.

Енергетичний коефіцієнт та коефіцієнт енергетичної оцінки залежали

від факторів, що досліджували. За сівби горошку посівного у міжряддя

тритикале ярого окремо вузькорядним способом через 2 і 3 рядки з нормою

висіву компонентів 50:50 % енергетичний коефіцієнт становив 4,83–4,92 та

коефіцієнт енергетичної ефективності 2,54–2,60 на фоні вапнякової селітри у

дозі N45. Збільшення дози мінеральних добрив на 15 кг/га д.р. забезпечили

зниження показників, що становили відповідно 4,62–4,79 та 2,44–2,53.

Встановлено, що незалежно від способу сівби показники енергетичної оцінки

зросли за норми висіву тритикале ярого 60 % порівняно з нормою висіву

50 %, особливо за використання повного мінерального добрива.

Необхідно також зазначити, що вони були більшими ніж за внесення

Видовий склад та

норми висіву, %

Спосіб

сівби

Без

добрив N45 N60 N45P45K45

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний , 50

1* 21,44 23,08 23,62 23,46

2** 21,14 22,77 23,32 23,16

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 21,80 23,43 23,98 23,82

2 21,50 23,14 23,68 23,53

146

вапнякової селітри у дозі 60 кг/га діючої речовини (табл. 7.6).

Таблиця 7.6

Біоенергетична ефективність вирощування сумішей тритикале

ярого з горошком посівним, у середньому за 2013–2015 рр.

Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Аналіз отриманих даних енергетичної ефективності вирощування

бінарних сумішей показав, що з висівом горошку посівного окремо в

міжряддя тритикале вузькорядним способом через 3 рядки отримали

найбільший коефіцієнт енергетичної ефективності 2,69 та енергетичний

коефіцієнт 5,09 з нормою висіву злакового та бобового компонентів 60:50 %

від повної норми. При сівбі двох рядків тритикале звичайним рядковим

способом та одного рядка горошку посівного на відстані 7,5 см від рядка

тритикале показники зменшились та становили 4,81 енергетичний коефіцієнт

і 2,54 коефіцієнт енергетичної ефективності.

Таким чином, застосування різного способу всівання горошку

посівного у міжряддя тритикале ярого сприяло підвищенню виходу валової

та обмінної енергії з урожаю за внесення мінеральних добрив у дозі N45P45K45

та сівби тритикале ярого з горошком посівним у співвідношенні компонентів

Видовий склад та

норми висіву, %

Спосіб

сівби

Без

добрив N45 N60 N45P45K45

Енергетичний коефіцієнт (Ке)

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

1* 4,65 4,83 4,62 4,79

2** 4,78 4,92 4,79 4,95

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 4,64 4,83 4,68 4,81

2 4,81 5,02 4,86 5,09

Коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее)

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний , 50

1 2,45 2,54 2,44 2,53

2 2,52 2,60 2,53 2,61

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

1 2,44 2,55 2,48 2,54

2 2,53 2,65 2,57 2,69

147

відповідно 75:50 та 60:50 % від повної їх норми висіву.

Найвищі показники біоенергетичної оцінки вирощування тритикале

ярого з горошком посівним забезпечили варіанти зі зміною просторового

розміщення бобового компонента у посіві за внесення мінеральних добрив у

дозі N45P45K45 з нормою висіву 60:50 % від повної, де енергетичний

коефіцієнт і коефіцієнт енергетичної ефективності становили 5,09 та 2,69,

проти сумісної сівби компонентів в один рядок з нормою 75:50 % відповідно

4,58 та 2,41. За використання вапнякової селітри показники знаходились на

рівні енергетичний коефіцієнт 4,57 і коефіцієнт енергетичної ефективності

2,40.

7.2 Економічна оцінка вирощування сумісних посівів тритикале

ярого з горошком посівним

Для збільшення виробництва високоякісної тваринницької продукції

важливе значення має забезпечення галузі різноманітними кормами, які

відповідають зоотехнічним нормам. Тому у сільськогосподарських

підприємствах важливим є використання економічно вигідних технологій

вирощування кормових культур, в тому числі і однорічних бобово-злакових

сумішей, для виробництва високобілкових кормів при заготівлі різних видів

кормів [2]. Забезпечення сільськогосподарських тварин кормами з

розрахунку 35–40 ц кормових одиниць на умовну голову дасть можливість

підвищити виробництво продукції на 25–30 %, що в цілому суттєво вплине

на відновлення сталого функціонування аграрного сектору.

У структурі собівартості тваринницької продукції значну частку

займають корми, які практично визначають рівень її продуктивності та

економічної ефективності виробництва галузі. Тому одним із пріоритетних

напрямків розвитку галузі тваринництва є розробка та впровадження у

виробництво сучасних адаптованих моделей однорічних кормових

агрофітоценозів, що забезпечують конвеєрне виробництво високоякісних

148

кормів упродовж вегетаційного періоду. У вирішенні цієї проблеми особлива

роль належить бобово-злаковим сумішам однорічних культур.

Удосконалення технологій вирощування однорічних бобово-злакових

сумішей дасть можливість зменшити витрати на їх виробництво. Тому наші

дослідження спрямовані на отримання високоякісної рослинної сировини із

сумішей тритикале ярого з горошком посівним з метою зменшення

матеріальних та енергетичних витрат при їх вирощуванні.

Основними критеріями ефективності технологічних заходів є приріст

урожаю, прибуток на одиницю площі та рентабельність виробництва.

Кожний технологічний елемент, який спрямований на підвищення

врожайності та забезпечує економічний ефект, має право на включення в

технологію вирощування тої чи іншої сільськогосподарської культури.

Впровадження у виробництво удосконалених технологій вирощування цих

культур забезпечать стале виробництво кормового білка, а тим самим

здешевлення тваринницької продукції та підвищення її якості.

Економічну оцінку досліджуваних технологій вирощування бобово-

злакових сумішей проводили на основі типових технологічних карт з

урахуванням повної механізації виробничих операцій. Вартість матеріалів

(насіння, добриво, пальне тощо) визначена з урахуванням середніх ринкових

цін станом на січень 2016 року. Ціна 1 тонни кормових одиниць тритикале

ярого та горошку посівного прирівнювалася до ціни 1т фуражного зерна

вівса (2000 грн./т).

Ресурсоємність досліджуваних варіантів технології вирощування

бінарних сумішей змінювалася за варіантами залежно від рівня удобрення,

норм висіву та способу сівби. Значне зростання виробничих витрат мало

місце лише у варіантах із внесенням різних доз мінеральних добрив.

Так, за використання мінеральних добрив у дозі N45 собівартість

технології у середньому зросла за всіма варіантами майже в 1,39–1,45 рази,

або від 3622 до 3989 грн./га, N 60 – 1,52–1,60 рази та за внесення N45P45K45 – у

2,25–2,44 рази, або до 6455 грн./га порівняно з вирощуванням сумішок на

149

природному фоні. Найбільші виробничі витрати були за одновидового

способу сівби тритикале ярого, що становили 3057–6648 грн./га незалежно

від удобрення (табл. 7.7).

Таблиця 7.7

Економічна оцінка вирощування сумішей тритикале ярого з

горошком посівним, у середньому за 2013-2015 рр.

№ вар.

Видовий склад та норми висіву, %

Виробничі витрати, грн./га

Без добрив

(контроль) N45 N60 N45P45K45

1 Тритикале яре, 100 3057 4182 4559 6648

2 Горошок посівний, 100 1922 3047 3423 5509

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50 2494 3622 3997 6083

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50 2642 3771 4145 6234

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25 2776 3906 4282 6366

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50 2861 3989 4364 6455

Виявлено, що звичайний рядковий спосіб сівби та рівень удобрення

забезпечили не тільки зростання показників продуктивності фітоценозу, а й

умовно чистого прибутку на 1 га посіву та рентабельності.

З отриманих даних видно, що умовно чистий прибуток на фоні без

добрив був у межах 4124–5458 грн./га залежно від варіантів досліду. На фоні

вапнякової селітри показники також залишались високими та становили

4438–5189 грн./га, які зменшились до 2054–2766 грн./га за внесення

нітроамофоски. Найбільший умовно чистий прибуток отримали у вар.4, за

вирощування суміші тритикале ярого з горошком посівним з нормою висіву

60:50 % та внесення вапнякової селітри у дозі 45 кг/га д.р. За використання

мінеральних добрив у дозі N45P45K45 (нітроамофоски) варіант забезпечив

умовно чистий прибуток лише 2766 грн./га. Необхідно зазначити, що

150

одновидові посіви тритикале ярого та горошку посівного забезпечили дещо

вищий умовно чистий прибуток порівняно із бінарними сумішами (табл.7.8).

Таблиця 7.8

Вартість продукції та умовно чистий прибуток при вирощуванні

бінарних сумішей, у середньому за 2013–2015 рр.

№

вар.

Вартість продукції,грн. Умовно чистий прибуток, грн./га

Без добрив

(контроль) N45 N60 N45P45K45

Без добрив

(контроль) N45 N60 N45P45K45

1 7960 9840 9880 11020 4903 5658 5321 4371

2 7380 7980 8480 8420 5458 4933 5057 2911

3 7620 8560 8540 8220 5126 4938 4543 2137

4 8002 8960 9060 9000 5360 5189 4915 2766

5 6900 8440 8720 8420 4124 4534 4438 2054

6 7580 8860 8920 9140 4719 4871 4556 2685 Примітки

(%): *1 – тритикале яре, 100; 2 – горошок посівний, 100; 3 – тритикале яре, 50 + горошок

посівний, 50; 4 – тритикале яре, 60 + горошок посівний, 50; 5 – тритикале яре, 75 + горошок

посівний, 25; 6 – тритикале яре, 75 + горошок посівний, 50.

Найбільший рівень рентабельності отримали на фоні без добрив, який в

одновидових посівах становив 160–284 %, а у сумісних –203–206 % з нормою

висіву компонентів 50:50 та 60:50 % та найменші показники отримали у

варіантах 5,6 – 149–165 %. При використанні мінеральних добрив рівень

рентабельності зменшився на варіантах з нормою висіву компонентів

50:50 % до 114–136 % на фоні вапнякової селітри, а найменший він був за

внесення нітроамофоски (N45P45K45) – 35 %.

Збільшення норми висіву тритикале ярого до 60 % та однакової її у

горошку посівного показники рентабельності дещо підвищились та

становили 119 % за внесення вапнякової селітри у дозі 60 кг/га д.р., які

зросли до 137 % на фоні N45 та зменшились у 2,64–3,04 рази при

використанні повного мінерального добрива. Встановлено, що подальше

збільшення норми висіву тритикале ярого до 75 % та сівби горошку

посівного 25–50 % від повної призводило до зниження рентабельності

виробництва. Так, за внесення вапнякової селітри у дозі 45 кг/га д.р. рівень

151

рентабельності становив 116–122 % та зменшився до 32–42 % на фоні

повного мінерального добрива (табл. 7.9).

Таблиця 7.9

Рівень рентабельності вирощування сумішей тритикале ярого

з горошком посівним, у середньому за 2013–2015 рр., %

На основі проведених досліджень та розрахунків економічної

ефективності вирощування бінарних сумішей найвпливовішим елементом у

технології, який мав позитивну дію на підвищення показників

продуктивності та в кінцевому результаті і на рівень економічної оцінки

виробництва став вузькорядний спосіб сівби горошку посівного через 3

рядки тритикале ярого.

За такою схемою посіву бінарної суміші забезпечили не тільки

зростання показників продуктивності фітоценозу, а також умовно чистого

прибутку на 1 га посіву і рівня рентабельності. Так, при вирощувані сумісних

посівів тритикале ярого з горошком посівним з нормою висіву компонентів

50:50 % на фоні вапнякових добрив, які вносили у дозі 45 і 60 кг/га діючої

речовини, виробничі витрати становили 2381–3922 грн./га та збільшились до

5970–6008 грн./га за використання повного мінерального добрива. За норми

висіву тритикале ярого 60 % від повної та однакової горошку посівного 50 %

виробничі витрати помітно зросли до 2527–6153 грн./га незалежно від рівня

№

вар.*

Видовий склад

агрофітоценозу та норми

висіву, %

Без добрив N45 N60 N45P45K45

1 Тритикале яре, 100 160 135 116 66

2 Горошок посівний, 100 284 162 148 83

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50 206 136 114 35

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50 203 137 119 45

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25 149 116 103 32

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50 165 122 104 42

152

удобрення. При цьому вартість продукції за вирощування бінарних сумішей

за варіантами досліду становила 8160–9740 грн./га (табл.7.10).

Таблиця 7.10

Економічна оцінка бінарних сумішей тритикале ярого з

горошком посівним, у середньому за 2013-2015 рр.

Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок

горошку посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним

рядковим способом сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

Встановлено, що найбільший умовно чистий прибуток 5942 грн./га з

рівнем рентабельності 162 % забезпечив варіант, де тритикале яре висівали з

нормою 60 % та горошок посівний 50 % від повної за внесення вапнякової

селітри у дозі N45 та сівби 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим та

горошок посівний 1 рядок окремо – вузькорядним способом. Проте при

використанні мінеральних добрив у дозі N45P45K45 та такою ж нормою висіву

компонентів за сівби горошку посівного вузькорядним способом окремо

через 3 рядки тритикале одержали умовно чистий прибуток на рівні

3618 грн./га з рівнем рентабельності 59 %. Зменшення умовно чистого

прибутку у 1,52–1,64 рази пояснюється високою ціною на мінеральні

добрива, а саме нітроамофоски, порівняно з вапняковою селітрою.

За норми висіву обох компонентів 50:50 % та внесенні мінеральних

добрив у дозі N45 і N45P45K45 умовно чистий прибуток зменшився на 211–

Видовий склад та

норми висіву, %

Дози

добрив

Виробничі витрати,

грн./га

Вартість

продукції,грн.

Спосіб сівби

1* 2** 1 2

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 2418 2381 8160 8280

N45 3547 3509 9160 9340

N60 3922 3885 9100 9420

N45P45K45 6008 5970 9120 9340

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 2565 2527 8240 8440

N45 3694 3658 9240 9600

N60 4070 4032 9180 9520

N45P45K45 6153 6122 9340 9740

153

248 грн./га та становив відповідно 5731 та 3370 грн./га з рівнем

рентабельності 163 і 56 % (табл. 7.11).

Таблиця 7.11

Показники економічної ефективності вирощування

бінарних сумішей, у середньому за 2013–2015 рр.

Примітка: 1* – 2 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом сівби + 1 рядок горошку

посівного окремо – вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале ярого звичайним рядковим способом

сівби + 1 рядок горошку посівного окремо – вузькорядним.

За сівби 2-х рядків тритикале ярого звичайним рядковим способом та

окремо 1-го рядку горошку посівного на 7,5 см від рядка показники

економічної ефективності були нижчими. На фоні вапнякової селітри у дозі

N45 умовно чистий прибуток був на рівні 5613–5646 та 3112–3187 грн./га за

внесення N45P45K45 з рівнем рентабельності відповідно 154–158 і 52 % .

Таким чином, за внесення мінеральних добрив у дозі N45P45K45 та сівби

горошку посівного вузькорядним способом окремо через 3 рядки тритикале у

агрофітоценозі з нормою висіву компонентів 60:50 % отримали найбільший

умовно чистий прибуток 3618 грн./га та рівень рентабельності 59 %,

порівняно з сівбою обох компонентів в один рядок, що становили відповідно

2766 грн./га та 45 %.

За використання вапнякової селітри у дозі N45 показники економічної

оцінки вирощування бінарних сумішей були найбільшими, де умовно чистий

прибуток становив 5942 грн./га з рівнем рентабельності 162 % за сівби

Видовий склад та

норми висіву, %

Дози

добрив

Умовно чистий

прибуток, грн./га

Рівень

рентабельності, %

Спосіб сівби

1* 2** 1 2

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 5742 5859 237 246

N45 5613 5731 158 163

N60 5178 5295 132 136

N45P45K45 3112 3370 52 56

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 5715 5913 223 234

N45 5646 5942 154 162

N60 5350 5488 131 136

N45P45K45 3187 3618 52 59

154

компонентів з нормою висіву 60:50 % та висівом горошку посівного окремо

вузькорядним способом через 3 рядки тритикале ярого, що відповідно на 14,5

та 25,0 % вище ніж за сумісної сівби обох компонентів в один рядок.

Висновки до розділу 7

1. Встановлено, що найбільший енергетичний коефіцієнт та коефіцієнт

енергетичної ефективності травосуміші тритикале ярого з горошком

посівним становив відповідно 5,09 та 2,69 за внесення нітроамофоски у дозі

N45P45K45 та сівби горошку посівного вузькорядним способом через 3 рядки

тритикале ярого з нормою висіву компонентів 60:50 %.

2. Умовно чистий прибуток був на рівні 3618 грн/га з рівнем

рентабельності виробництва 59 % у варіанті за внесення нітроамофоски у

дозі N45P45K45, а при використанні вапнякової селітри у дозі N45 дані

показники становили відповідно 5942 грн/га та 162 % за сівби бобового

компонента вузькорядним способом через 3 рядки тритикале ярого та норми

висіву 60:50 %.

155

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі узагальнені експериментальні дані та практичні

вирішення наукової задачі з технології вирощування травосумішей тритикале

ярого з горошком посівним, яка базується на раціональному поєднанні норм

висіву компонентів, способу сівби та удобрення з метою виробництва

високоякісних кормів в умовах Лісостепу Правобережного.

1 Встановлено, що у тритикале ярого міжфазний період повне

колосіння – молочна стиглість зерна настає через 48–62 доби, у горошку

посівного повна бутонізація – фізіологічна стиглість насіння – через 48–60

діб після повних сходів. За фазами росту і розвитку досліджувані культури

співпадають за сумісного їх вирощування на корм. Створена модель

фітоценозу тритикале ярого з горошком посівним забезпечує надходження

рослинної сировини з 16 по 27 червня за оптимальних норм висіву та

удобрення.

2. Встановлено, що інтенсивність наростання висоти рослин у

тритикале ярого та горошку посівного співпадала та становили відповідно

114 ± 4,7 і 112 ± 4,5 см за сівби звичаним рядковим способом в один рядок з

нормою висіву компонентів 75:50 % та 115 ± 3,4 і 114 ± 8,3 см за

вузькорядного способу сівби горошку посівного через 3 рядки тритикале

ярого (60:50 %) за внесення мінеральних добрив у дозі N45P45K45.

3. Найбільша частка горошку посівного 41,7 % в урожаї відзначена за

норми висіву компонентів 60:50 % та сівби горошку посівного вузькорядним

способом через 3 рядки тритикале ярого при внесенні мінеральних добрив у

дозі N45P45K45. За використання вапнякової селітри (N45) та сівби через 3

рядки тритикале ярого горошку посівного вузькорядним способом з нормою

висіву 60:50 % частка бобового компонента становила 37,7 %, що відповідно

вище на 7,7–12,4 та 8,3 % порівняно з сівбою компонентів у один рядок за

норми висіву 50:50 і 75:50 %.

4. Найвищу облистяність 49,7–50,0 % горошок посівний забезпечував

за сівби вузькорядним способом через 3 рядки тритикале ярого з нормою

156

висіву компонентів 60:50 % при внесенні мінеральних добрив у дозі N45 та

N45P45K45. За зміни просторового розміщення злакового і бобового

компонентів у травосуміші формувалась найбільша фотосинтетична

поверхня фітоценозу 42,4–44,1 тис. м2/га, що на 5,7–12,8 % вище ніж за

сумісної сівби компонентів у один рядок з нормою висіву 50:50 %. Сумісні

посіви тритикале ярого з горошком посівним з нормою висіву 75:50 %

забезпечили облистяність 47,9 % та площу листкової поверхні на рівні 39,4

тис. м2/га за внесення N45P45K45.

5. Найбільшу урожайність зеленої маси 30,2 т/га, збір сухої речовини

6,54 т/га забезпечувала травосуміш тритикале ярого з горошком посівним на

фоні N45P45K45 за сівби тритикале ярого звичайним рядковим способом та

горошку посівного окремо – вузькорядним з нормою висіву 60:50 %. За

використання вапнякової селітри у дозі N45 і аналогічного способу сівби

травосуміш забезпечувала урожайність зеленої маси 27,5 т/га, вихід сухої

речовини 6,30 т/га, що відповідно на 18,5 та 10,3 % більше, ніж за сівби їх в

один рядок звичайним рядковим способом. За норми висіву тритикале ярого

з горошком посівним 75:50 % урожайність зеленої маси становила 28,8 т/га,

вихід сухої речовини 6,23 т/га. Встановлено, що вапнякова селітра у дозі N45

збільшує уміст сухої речовини у тритикале ярого на 0,85–1,63 та 0,71–0,75 %

у горошку посівного, порівняно з використанням нітроамофоски N45P45K45.

6. Доведено, що травосуміш тритикале ярого з горошком посівним за

сівби бобового компоненту вузькорядним способом через 3 рядки тритикале

забезпечила найбільший вихід кормових одиниць 4,87 т/га, перетравного

протеїну 0,90 т/га за норми висіву 60:50 % на фоні внесення N45P45K45. При

використанні вапнякової селітри у дозі N45 дана бінарна суміш забезпечила

вихід кормових одиниць 4,80 т/га і 0,80 т/га перетравного протеїну.

Забезпеченість кормової одиниці була на рівні 166–185 г протеїну. За

сумісної сівби горошку посівного з тритикале ярим в один рядок з нормою

висіву 75:50 % отримали найбільший вихід кормових одиниць 4,57 т/га,

157

перетравного протеїну 0,78 т/га з умістом 171 г перетравного протеїну в

кормовій одиниці на фоні внесення N45P45K45.

7. Встановлено, що використання травосуміші тритикале ярого з

горошком посівним забезпечує стале підвищення виробництва кормів із

ранніх ярих кормових культур при ефективному використанні

агрокліматичних ресурсів зони. В урожаї зеленої маси травосуміші тритикале

ярого з горошком посівним за сівби компонентів у один рядок звичайним

рядковим способом з нормою висіву 75:50 % на фоні внесення N45P45K45

акумулювалось у середньому 114,32 ГДж/га валової енергії. Тоді як за сівби

бобового компонента вузькорядним способом через 3 рядки тритикале ярого

даний показник складав 119,81 ГДж/га при нормі висіву 60:50 %.

Енергетичний коефіцієнт і коефіцієнт енергетичної ефективності

травосуміші триитикале ярого з горошком посівним становив відповідно 5,09

та 2,69 за внесення нітроамофоски у дозі N45P45K45 та сівби горошку

посівного вузькорядним способом через 3 рядки тритикале ярого з нормою

висіву компонентів 60:50 %. За використання вапнякової селітри у дозі N45 на

зазначеному вище агрофітоценозі вихід валової енергії становив

115,98 ГДж/га, при енергетичному коефіцієнті 5,02 та коефіцієнті

енергетичної ефективності 2,65. Показники енергетичної оцінки зменшились

за сівби компонентів з нормою висіву 75:50 %, що становили відповідно 4,58

та 2,41 за внесення повного мінерального добрива.

8. Травосуміш тритикале ярого з горошком посівним за внесення

нітроамофоски у дозі N45P45K45 забезпечила умовно чистий прибуток на рівні

3618 грн/га з рівнем рентабельності виробництва 59 %, тоді як при

використанні вапнякової селітри у дозі N45 вони становили відповідно

5942 грн/га та 162 % за сівби бобового компонента вузькорядним способом

через 3 рядки тритикале ярого та норми висіву 60:50 %. За звичайного

рядкового способу сівби з нормою висіву компонентів 75:50 % на фоні

N45P45K45 умовно чистий прибуток становив 2685 грн/га з рівнем

рентабельності 42 % та відповідно 5189 грн/га і 137 % за внесення N45.

158

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

На основі одержаних результатів досліджень, енергетичної та

економічної оцінки технології вирощування бобово-злакової травосуміші з

урожайністю зеленої маси 30,2 т/га, виходом сухої речовини 6,54 т/га та

сирого протеїну 1,20 т/га на корм господарствам різних форм власності

Лісостепу Правобережного рекомендується:

– висівати тритикале яре з нормою висіву 3,0 млн./га звичайним

рядковим способом та горошок посівний – 1,0 млн./га схожих насінин окремо

– вузькорядним способом через 3 рядки за внесення мінеральних добрив у

дозі N45P45K45.

159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агладзе Г. Влияние соотношения бобовых и злаковых трав на

продуктивность сеяного сенокоса / Г. Агладзе, Т. Джинджарадзе,

М. Чабукиани // Кормопроизводство. – 2005. – № 2. – С. 9 – 11.

2. Алейникова Л.Д. Основы кормопроизводства / Л.Д. Алейникова,

Ю.С. Козлов. //. – М.: Агропромиздат, 1988. – 192 с.

3. Алексашова В.С. Пути повышения сбора протеина в кормовых

растениях / В.С. Алексашова . – М., 1975. – 137 с.

4. Андреева Г.Ф. Фотосинтез и азотный обмен растений

//Физиология фотосинтеза.- М.: Наука, 1982. - С. 89-104.

5. Андрійченко О.А. Вплив різних систем удобрення на

продуктивність сівозміни / О.А. Андрійченко // Вісник ДАУ. – 2000. –

Спецвипуск (жовтень). – С. 81.

6. Анискин В.И. Технологические особенности зерна тритикале и

пути повышения эффективности его использования / В.И. Анискин. – М.:

ВНИИТЄИ агропром, 1992. – 52с.

7. Аралов В.І. Вплив строків і норм висіву на насіннєву

продуктивність сортів ярої вики / В.І. Аралов, Н.І. Гуменна // Збірник

наукових праць Центру наукового забезпечення АПВ, Вінниця, 2004. – С. 52-

56.

8. Арнт В.А. Многокомпонентные смеси однолетних культур на

корм / В.А. Арнт // Земледелие. – № 7. – 1990. – С. 47–51.

9. Бабич А.А. Взаимодействие и особенности питания растений

злаковых и бобовых культур в совместных посевах / А.А. Бабич //

Физиолого-биохимические основы взаимодействия растений в фитоценозах.

– К.: Наукова думка, 1971. – Вып.2. – С. 94–100.

10. Бабич А.О. Вирощування зернобобових на корм / А.О. Бабич //. –

К.: Урожай,1975. – 232 с.

160

11. Бабич А. О. Проблема білка і вирощування зернобобових на корм

/ А.О. Бабич. – К.: Урожай, 1993. – С. 86–87.

12. Бадина Г.В. Основы агрономии / Г.В. Бадина, А.В.Королев,

Р.О. Королева //. — Ленинград: Агропромиздат, 1988. – 448с.

13. Бадина Г.В. Возделывание бобовых культур и погода

/ Г.В. Бадина. – Л.: Гидрометеоиздат, 1974. – 241с.

14. Барвинченко В.И. Влияние минеральных удобрений на

продуктивность однолетних трав / В.И. Барвинченко, В.И. Бессмертная //

Корма и кормопроизводство: К., 1984. – Вып. 17. – С. 17–18.

15. Барвінченко В.І. Ґрунти Вінницької області / В.І. Барвінченко,

Г.М. Заболотний. – Вінниця: ВДАУ, 2004. – 45 с.

16. Бахмат М.І. Агроекологічне і теоретичне обґрунтування

інтенсифікації зеленого конвеєра в умовах південно-західної частини

Лісостепу України / М.І. Бахмат // Автореф. дис. канд. с.-г. наук: 06.01.09. –

К. – 1994. – 16с.

17. Білітюк А.Г. Тритикале в Україні / А.Г. Білітюк, В.С. Гірка,

С.М. Каленська, М.І. Андрушків. – К., 2004. – 376 с.

18. Благовещенский Г.В. Травосмеси из однолетних культур // Сено,

сенаж, травяная мука. – М.,1980. – С.59-63.

19. Бондаренко Г.М. Многокомпонентные кормовые смеси

/ Г.М. Бондаренко // Земледелие. – № 3. – 1988. – 24 с.

20. Борона В.П. Продуктивність вівсяно-бобових сумішок залежно

від рівня мінерального живлення в умовах правобережного Лісостепу

України / В.П. Борона, Н.О. Матіяш // Корми і кормовиробництво. – Вінниця:

2013. – Вип. 75. – С. 57–61.

21. Бурденюк-Тарасевич Л.А. Вплив співвідношення основних

елементів мінерального живлення на урожайність різних генотипів пшениці

м’якої озимої в контрастні за погодними умовами роки / Л.А. Бурденюк-

Тарасевич, М.В. Бузинний // Збірник наукових праць Уманського

національного університету садівництва. – Умань: УНУС, 2016. – Вип.88,

161

Ч.1:Сільськогосподарські науки. – С.288–297.

22. Булавина Т.М. Влияние норм высева семян и доз азотных

удобрений на урожайность ярового тритикале Лана / Т.М. Булавина //

Земледелие и селекция в Беларуси.- Минск, 2003.- Вып. 39.- С. 43-47.

23. Булавина Т.М. О влиянии агробиологических факторов на

содержание белка в зерне ярового тритикале / Почвенные исследования и

применение удобрений // Ин-т почвоведения и агрохимии НАН Беларуси,

2003.- Вып. 27.- С. 185-189.

24. Бурак І.О. Створення нових сортів ярої вики зерно-кормового

напрямку / І.О. Буряк // Тернопільський інститут АПВ НААН. Інтернет-

конференції – 15-16 березня 2012 р.

25. Варламова К.А. Интенсивные кормовые культуры в системе

полевого кормопроизводства / К.А. Варламова, Ю.А. Приходько,

Є.А. Приходько // Корми і кормовиробництво. – К.: Аграрна наука, 2001. –

Вип.47. – С.122-124.

26. Васютин А.С. Зернобобовые культуры основной источник

растительного белка / А.С. Васютин // Полевое кормопроизводство.- Вып.4.-

1996. – С. 26.

27. Ваулина Г.И. Формирование урожая и качества зерна яровых

форм тритикале в зависимости от условий минерального питания.

/ Г.И. Ваулина // Бюл. ВИУА, 2002.- № 116.- С. 173-176.

28. Витриховский П.И. Влияние удобрений на урожай викоовсяной

смеси в зависимости от ее состава и густоты посева / П.И. Витриховский //

Агрохимия, 1976. – № 2.– С.87-93.

29. Водяник А.С. Соотношение компонентов в горохово-овсяном

агрофитоценозе и его продуктивность / А.С. Водяник, Т.М. Водяник // Вісник

аграрної науки. – № 9. – 1995. – С. 48–56.

30. Войтовик М.В. Продуктивність багаторічних трав та сумішок

однорічних культур залежно від рівня азотного живлення та строків сівби на

чорноземі вилугованому Лісостепу України / М.В. Войтовик // Автореф. дис.

162

канд. с.-г. наук: 06.01.109/ ІЗ - К. – 1998. – 21с.

31. Воробьѐв О.С. Особенности пищеварения у скота с высоко

удобренных земель / О.С. Воробьѐв. – Зоотехния.– № 4. – 1990. – С. 41–44.

32. Гетман Н.Я. Агротехнологічні основи формування

продуктивності тритикале ярого в умовах Лісостепу правобережного

/ Н.Я.Гетман, С.Г. Чернецька //. – Посібник Українського хлібороба. –2015. -

№1. – С.71–73.

33. Гетман Н.Я. Комплексна оцінка змішаних агроценозів

однорічних культур при конвеєрному виробництві кормів у центральному

Лісостепу України / Н.Я. Гетман // Корми і кормовиробництво. – Вінниця,

2003. – Вип. 50. – С. 21–27.

34. Гетман Н.Я. Наукове обґрунтування і розробка технологічних

заходів підвищення продуктивності та кормові цінності сумішок однорічних

культур у системі зеленого конвеєру центрального Лісостепу / Н.Я. Гетман //

Вісник аграрної науки. – 2003. – Спецвипуск. – С. 27–29.

35. Гетман Н.Я. Кормова продуктивність пізніх ярих культур в

конвеєрному виробництві кормів / Н.Я. Гетман // Корми і кормовиробництво.

– Вінниця, 2006. – Вип. 57. – С. 105–111.

36. Гетман Н.Я. Динаміка формування врожаю та кормової

продуктивності сумішами ярих культур залежно від погодних умов /

Н.Я. Гетман // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2008. – Вип. 62. – С.

151–155.

37. Гетман Н.Я. Формування кормової продуктивності

агрофітоценозів однорічних культур для виробництва високобілкових кормів

у Лісостепу правобережному / Н.Я. Гетман, В.В. Кифорук // Корми і

кормовиробництво. – Вінниця, 2010. – Вип. 66. – С. 73–77.

38. Гетман Н.Я. Формування урожайності сумішами однорічних

культур залежно від норми висіву та рівня мінерального живлення в умовах

Лісостепу західного / Н.Я. Гетман, О.Ю. Злотенко // Корми і

кормовиробництво. – Вінниця: Тезис, 2011. – Вип. 68. – С. 23–24.

163

39. Гетман Н.Я. Вирощування бобово-вівсяних сумішей в умовах

Лісостепу правобережного / Н.Я. Гетман, О.В. Лехман // Корми і

кормовиробництво. – Вінниця, 2012. – Вип. 74. – С. 69–72.

40. Гетман Н.Я. Якість та поживність корму із бобово–злакових

сумішей однорічних культур / Н.Я. Гетман, О.М. Курнаєв, Г.В. Опанасенко,

І.О. Виговська, О.М. Ксєнчіна // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2013.

– Вип. 76. – С. 121–126.

41. Гетман Н.Я. Особливості росту і розвитку бобових культур у

сумісних посівах з вівсом / Н.Я. Гетман, С.К. Суша, Б.Д. Каменщук,

Г.П. Квітко, Г.І. Демидась, В.П. Коваленко // Корми і кормовиробництво. –

Вінниця: 2013. – Вип. 75. – С. 28–34.

42. Гетман Н.Я. Тритикале яре в польовому кормовиробництві

/ Н.Я. Гетман, С.Г. Чернецька // Корми і кормовиробництво. – 2014. – Вип.

78. ˗ С. 35-39.

43. Гетман Н.Я. Кормова продуктивність бобово-вівсяних сумішей

залежно від удобрення та норм висіву в умовах Лісостепу правобережного

України / Н.Я. Гетман, О.В. Лехман // Black sea. Scientific journal of academic

research. September – October 2014. – Vol. 16, is. 09. – Tbilisi, 2014. – P. 23–26.

44. Гетман Н.Я. Продуктивність сумішей горошку поннонського з

тритикале озимим залежно від грунтово–кліматичних умов вирощування

/ Н.Я. Гетман, В.Д. Бугайов, Т.В. Лілик, О.В. Іскра, Р.М. Василенко,

І.М. Степанова // Корми і кормовиробництво. – 2017. – Вип. 82. ˗ С. 96-101.

45. Гетман Н.Я. Продуктивність сумішей тритикале ярого з

горошком посівним залежно від рівня удобрення та норм висіву в умовах

Лісостепу Правобережного / Н.Я. Гетман, С.Г. Чернецька // Науково-

практичний журнал: Збалансоване природокористування. – 2016. – №2. –

С.39–42.

46. Гноєвий І.С. Створення кормової бази у молочному скотарстві на

основі пріоритетних кормових культур / І.С. Гноєвий, В.С. Гноєвий,

О.В. Ільченко // Вісник Львівського державного аграрного університету.

164

Агрономія - Львів: Львівський державний агроуніверситет, 2006. – № 10. –

С.180.

47. Гноєвий В.І. Пріоритетні злако-бобові сумішки на силос і зерно

сінаж / В.І. Гноєвий, О.М., Ільченко, І.В. Гноєвий, Ю.О. Роздайбіда // Корми і

кормовиробництво. – Вінниця, 2006. – Вип. 57. – С. 116–123.

48. Гордійчук А.А. // Програма відновлення родючості ґрунтів та

підвищення ефективності галузі землеробства шляхом впровадження посівів

гороху польового (пелюшки) та ярої вики в сільськогосподарських

підприємствах корпорації ‖Сварог-2006‖ / А.А. Гордійчук, О.В. Гуревич,

Ю.В. Дмитрієв, В.О. Іванюк //. – Посібник українського хлібороба, 2008. – С.

129–134.

49. Господаренко Г.М. Агрохімія мінеральних добрив. – К.: Наука,

світ, 2003. – 136 с.

50. Городній М.М. Науково-методичні рекомендації з оптимізації

мінерального живлення сільськогосподарських культур та стратегії

удобрення / [ М.М. Городній, О.І. Бондар, А.В. Бикін, та ін.]. – К. : ТОВ

"Алефа", 2004. – 140 с.

51. Гриб С.И. Технология возделывания ярового тритикале

(рекомендации) / С.И. Гриб, В.Н. Буштевич, Т.М. Булавина, В.В. Лапа,

М.В. Рак, А.Г. Жуковский, О.Ф. Слабожанкина, В.С. Терещук.– Жодино:

Науч.-практ. центр НАН Беларуси по земледелию, 2010.– 15 с.

52. Григорьев Н.Г. Об определении питательности кормов

/ Н.Г.Григорьев, Н.Н. Скоробогатых, В.М. Косолапов // Кормопроизводство.

– 2008. – №9. – С.19–21.

53. Гришин И. А. Роль зернобобовых в решении белковой проблемы

/ И. А. Гришин, Л. Л. Котлякова // Кормопроизводство. – 1997. – № 5–6. – С.

19–21.

54. Гродзинский А.М. Аллелопатия в жизни растений и их

сообществ / А.М. Гродзинский. – К.: Наукова думка. – 1965. – С. 10–20.

165

55. Гродзинский А.М. Изучение физиологических и биологических

процессов в растительных сообществах. Физиолого-биохимические основы

взаимодействия растений в фитоценозах / А.М. Гродзинский. – К.: Наукова

думка, 1970. – С. 41–45.

56. Ґрунти України: властивості, генезис, менеджмент родючості

/ [Купчик В.І., Іваніна В.В., Нестеров Г.І. та ін.]; Ред. В.I. Купчик. – К.:

Кондор, 2007. – 414 с.

57. Гужов Ю.Л. Тритикале. Достижения и перспективы селекции:

(обзор) / Ю.Л. Гужов // Сельскохозяйственная биология. – 1978. – Т. 13, № 2.

– С. 168–179.

58. Гусєв М.Г. Продуктивність озимих проміжних кормових сумішок

залежно від рівня азотного живлення та способу використання / М.Г. Гусєв //

Корми і кормовиробництво. – Вінниця: Тезис, 2003. – Вип.51. – С.163–165.

59. Демидась Г.І. Динаміка наростання листової поверхні в

одновидових та змішаних післяукісних посівах кормових культур

/ Г.І. Демидась, Р.Т. Івановська, В.П. Коваленко // Корми і

кормовиробництво. – Вінниця, 2005. – Вип. 55. – С. 37–41.

60. Демидась Г.І. Агротехнічне обґрунтування та розробка заходів

підвищення кормової продуктивності основних і проміжних посівів

кормових культур в Лісостепу України: Автореф. дис. докт. с.-г. наук:

06.01.12 / ВДАУ. – Вінниця. – 2003. – 40с.

61. Демидась Г. І. Зміна продуктивності злаково-бобових сумішок на

зелену масу залежно від густоти їх посівів / Г.І. Демидась, В.В. Ямкова //

Корми і кормовиробництво. – Вінниця: 2011. – Вип. 69. – С. 152–156.

62. Дѐмин В.А. Влияние расчетных доз удобрений на качество

культур в кормовом севообороте на темно-серой лесной почве / В.А. Дѐмин,

Т.Б. Шалов. – Агрохимия. № 8, 1997. – С. 38–42.

63. Державний реєстр сортів рослин придатних до поширення в

Україні у 2014 році. Міністерство аграрної політики України, Державна

166

служба з охорони прав на сорти рослин – К.: ТОВ «Алефа», витяг станом на

01.03.14. – 513 с.

64. Деталізована поживність кормів зони Лісостепу України

/ М.М. Карпусь, В.П. Славов, М.А. Лана, Г.М. Мартинюк / За редакцією

Сазанова О.О. – К.: Аграрна наука, 1995. – 7 с.

65. Дзюбайло А.Г. Продуктивність багаторічних бобових трав і

бобово-злакових травосумішок у кормовій конвеєрній сівозміні

/ А.Г. Дзюбайло М.В. Стеців, Б.М. Кіхтан // Корми і кормовиробництво. –

Вінниця. – 1994. – С. 58–64.

66. Дмитренко П.О. Удобрення та густота посіву польових культур

/ П.О. Дмитренко, П.І. Витриховський. – К.: Урожай, 1975 – 248 с.

67. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами

статистической обработки результатов исследований). – 5-е изд., доп. и

перераб. - М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с.

68. Дридигер В.К. Зеленый конвейер на основе одного кормового

севооборота / В.К. Дридигер // Кормопроизводство. – 1998. - №10. – С.20-23.

69. Елсуков М.П. Однолетние кормовые культуры / М.П. Елсуков //

М.П. Елсуков. – М.: Сельхозгиз, 1954. – 399 с.

70. Елсуков М.П. Однолетние кормовые растения / М.П. Елсуков,

А.И. Тютюнников, А.С. Митрофанов, А.И. Шишкин. – М.: Колос, 1967. –

350 с.

71. Єрмакова Л.М. Продуктивність культур різних за групами

стиглості сортів тритикале в ранньовесняному періоді сировинного конвеєра

/ Л.М. Єрмакова, Р.Т. Івановська, І.В. Свістунова // Корми і

кормовиробництво. – Вінниця: Тезис, 2003. – Вип.51. – С.153-155.

72. Жакота А.Г. Минеральное питание и активность фотосинте-

тического аппарата растений / А.Г. Жакота. – К.: Штиинца, 1977. – 3 с.

73. Зінченко О.І. Кормовиробництво / О.І.Зінченко. – К.: Вища

школа, 1994. – 440с.

167

74. Зіневич Л.Л. Вирощування зернових культур у Лісостепу та

Поліссі України / Л.Л. Зіневич, В.Г. Глуздєєв, В.М. Круть. – К., 1993. – 49с.

75. Зотов А.А. Агроэнергетическая оценка низкозатратных

технологий улучшения кормовых угодий / А. А. Зотов, Д. М. Тебердиев,

З. Ш. Шамсу-тдинов // Кормопроизводство. – 2002. – № 2. – С. 6 – 10.

76. Ивойлов А.В. Влияние вико-овсяной смеси на эффективность

отдельных видов и сочетаний удобрений в зоне неустойчивого увлажнения

/ А.В. Ивойлов // Агрохимия. – № 11, 1996. – С. 78–87.

77. Иоффе В.Б. Кормление сельскохозяйственных животных / В.Б.

Иоффе, А.В. Дервин. – Минск: Ураджай, 1991. – С. 4–18.

78. Каленська С.М. Адаптивний потенціал тритикале залежно від

комплексного застосування агрохімікатів / С.М. Каленська, Т.В.Єгупова //

Землеробство. – 2006. – №70. – С.21–27.

79. Каленська С.М. Мінеральне живлення сої / С.М. Каленська,

Н.В. Новицька, А.Є Стрихар // Насінництво. – 2009. – №8. – С.23–25.

80. Каленська С.М. Фотосинтетична діяльність посівів сої на

чорноземах типових / С.М. Каленська, Н.В. Новицька, Д.В. Андрієць,

Р.М. Холодченко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів

і природокористування України: Серія ,,Агрономія‖. – 2011. – Вип.162, Ч.1. –

С.82–89.

81. Камінський В.Ф. Зернобобові культури – джерело біологічного

азоту / В.Ф. Камінський, А.В. Голодна, С.П. Дворецький // Вісник аграрної

науки. – 2000. – (спецвипуск). – С. 45–48.

82. Камінський В.Ф. Формування продуктивності сої залежно від

агротехнічних заходів в умовах північного Лісостепу України

/ В.Ф. Камінський, Н.П. Мосьондз // Корми і кормовиробництво. – Вінниця,

2010. – Вип.67. – С.45–50.

83. Камінський В.Ф. Площа листкового апарату та фотосинтетична

продуктивність посівів проса за різних рівнів мінерального живлення

168

/ В.Ф. Камінський, О.В. Глієва // Зб. наук. пр. ННЦ ,,Інститут землеробства

НААН‖. – 2014. – Вип. 7–8. – С.79–84.

84. Квітко Г.П. Агроекологічне обґрунтування та ефективність

наукових розробок інтенсифікації польового кормо виробництва // Вісник

аграрної науки. – 2003. – Спецвипуск. – С.20–22.

85. Квітко Г.П. Оцінка кормової продуктивності сумішей однорічних

культур при конвеєрному виробництві зелених кормів / Г.П. Квітко,

Н.Я. Гетман // Таврійський науковий вісник: Херсонський ДАУ. – Херсон. –

2007. – Вип.52. – С.115–119.

86. Кефели В.И. Физиология растений с основами микробиологии

/В.И. Кефели, О.Д. Сидоренко. – М.: Агропромиздат, 1991. – 80 с.

87. Клапп Э. Сенокосы и пастбища / Э. Клапп: пер. с нем.

Н. Архангельского. – М.: Сельхозиздат, 1961. – 613 с.

88. Ковбасюк П. Високопоживні багатокомпонентні однорічні

травосумішки / П. Ковбасюк // Пропозиція. – 2009. – №1. – с.78-79.

89. Ковбасюк П. Вирощування високопродуктивних екологічно

чистих кормів / П. Ковбасюк // Пропозиція. – 2000.– №1. –С. 149-150.

90. Ковбасюк П. Зелені корми в годівлі тварин / П. Ковбасюк //

Пропозиція. – 2000. – №1. – С. 139-141.

91. Ковбасюк П.У. Інтенсивні бобово-злакові травосумішки

/ П.У. Ковбасюк // Пропозиція . – 2008. – №11. – С.78-80.

92. Колісник С.І. Особливості формування фотосинтетичної та

насіннєвої продуктивності ранньостиглих сортів сої в умовах

правобережного Лісостепу України / С.І. Колісник, О.М. Венедіктов,

Д.О. Фабіянський // Корми і кормо виробництво. – Вінниця,2009. – Вип.64. –

С.55–61.

93. Кононенко А.И. Повышение продуктивности травосмесей

/ А.И. Кононенко // Корма и кормопроизводство. – Вып. 30, 1990. – С. 21-25.

94. Корми для тварин. Визначання вмісту вологи та інших летких

речовин: ДСТУ ISO 6496:2005. – [Розроблений вперше; введ. 01.07.06.] – К.:

169

Держспоживстандарт України, – 2006. – 12 с. – (Національний стандарт

України).

95. Корми для тварин. Визначення вмісту азоту і обчислення вмісту

сирого білка методом К’єльдаля: ДСТУ ISO 5983–2003. – [Розроблений

вперше; введ. 01.01.04.] – К.: Держспоживстандарт України, 2003. – 18 с. –

(Національний стандарт України).

96. Корми для тварин. Визначення вмісту жиру: ДСТУ ISO 6492–

2003. – [На заміну ГОСТ 13496.15–97; введ. 01.01.2004.] – К.:

Держспоживстандарт України, 2003. – 19 с. – (Національний стандарт

України).

97. Корми для тварин. Визначення вмісту сирої золи: ДСТУ ISO

5984:2004. – [Розроблений вперше; введ. 01.01.2006] – К.:

Держспоживстандарт України, – 2005. – 4 с. – (Національний стандарт

України).

98. Корми для тварин. Визначення вмісту сирої клітковини методом

проміжного фільтрування (ІSO 6865:2000, ІDT): ДСТУ ISO 6865:2004. –

[Розроблений вперше; введ. 01.04.2006] – К.: Держспоживстандарт України,

– 2006. – 14 с. – (Національний стандарт України).

99. Корми для тварин. Визначення вмісту фосфору.

Спектрометричний метод: ДСТУ ISO 6491:2004. – [На заміну ГОСТ 26657–

97; введ. 01.01.05.] – К.: Держспоживстандарт України, – 2004. – 16 с. –

(Національний стандарт України).

100. Корми для тварин. Методи відбирання проб: ДСТУ ISO

6497:2005. – [Розроблений вперше; введ. 01.01.08.] – К.:

Держспоживстандарт України, – 2008. – 19 с. – (Національний стандарт

України).

101. Кореньков Д.А. Агрохимия азотных удобрений / Д.А. Кореньков

//. - М.: Наука, 1976. – 184 с.

170

102. Кореньков Д.А. Повышение эффективности азотных удобрений –

важнй фактор устойчивого земледелия / Д.А. Кореньков // Вестник

сельскохозяйственной науки. – 1982. – №4. – С.86–94.

103. Котов П.Ф. Смешанные посевы кормовых культур / П.Ф. Котов. –

Воронеж, 1971. – 110 с.

104. Коць С. Я. Роль біологічного азоту у підвищенні продуктивності

с.-г. рослин / С. Я. Коць // Физиология и биохимия культурных растений. –

2001. –Т. 33. – № 3. – С. 208–215.

105. Кочурко В.И. Урожайность, качество и кормовая ценность

ярового тритикале / В.И. Кочурко, В.Н. Савченко //Аграрная наука.– 2000. –

№ 9. – С. 14–15.

106. Кретович В.Л. Биохимия усвоения азота воздуха растений

/ В.Л. Кретович . – М.: Наука, 1994. – 164 с.

107. Крылова А.И. Прогрессивные технологии применения удобрений

/А.И. Крылова // – Л.: Издательство ЛГУ, 1989. – 144с.

108. Крыченков В.С. Многокомпонентные смеси ранних яровых

культур / В.С. Крыченков, О.И. Микуляк // Сельское хозяйство в Южной

степи. – К., Элита, 1994. – С. 116–119.

109. Кукреш Л.В. Зернобобовые культуры в интенсивном земледелии

/ Л. В. Кукреш, Р.А. Кулаева, И.Р. Ходорцов. – Минск: Урожай, 1989. – 110 с.

110. Кулик М.Ф. Енергозберігаючі технології заготівлі та

використання кормів /М.Ф. Кулик та інші. –К.: Урожай, 1987. – С. 156.

111. Куликова Н.М. О взаимоотношениях между компонентами в

двухлетних травосмесях: Взаимоотношение растений в растительном

сообществе / Н.М. Куликова. – Казань, 1964. – С. 84–85.

112. Кулинкович С.Н. Характеристика коллекции ярового тритикале

по содержанию белка в зерне / С.Н. Кулинкович // Земледелие и селекция в

Беларуси.– Минск, 2003.– Вып. 39.– С. 210–217.

113. Ламан Н.А. Биолого-экологические особенности формирования

высокопродуктивных посевов хлебных злаков: селекционные аспекты

171

/ Н.А. Ламан, Н.Н. Власова, Р.С. Поплавская, В.Н. Прохоров, Е.В.

Стратилатова // Известия Академии аграрных наук республики Беларусь. –

1999. –№3. – С.52–58.

114. Лапа В.О. Экономическая эффективность применения

минеральных удобрений под яровое тритикале / В.О. Лапа, А.С. Шостко //

Агроэкономика. – 2004.– № 10.– С. 31–32.

115. Лапач С.М. Статистичні методи в медико-біологічних

дослідженнях із застосуванням Excel / С.М. Лапач, А.В. Губенко, П.М. Бабіч

– 2-е вид., перероб. і доп. – К.: МОРЮН, 2001. – 408 с.

116. Лехман О.В. Вплив погодних умов на ріст і розвиток рослин вівса

та бобових культур в сумісних посівах / О.В. Лехман // Матеріали

міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених «Актуальні

питання ведення землеробства в умовах змін клімату», 24 квітня 2015 р. –

Херсон, 2015. – С. 92–94.

117. Лехман О.В. Вплив технологічних прийомів вирощування на

видовий склад бобово-вівсяних сумішей / О.В. Лехман // «Кормовиробництво

в умовах глобальних економічних відносин та прогнозованих змін клімату»:

Тези доповідей VII міжнародної наукової конференції, 24–25 вересня 2013 р.

– Вінниця, 2013. – С. 34.

118. Лехман О.В. Вплив удобрення та норм висіву на біометричні

показники вівса в сумішах з бобовими культурами / О.В. Лехман // Корми і

кормовиробництво. – Вінниця, 2013. – Вип. 77. – С. 239–245.

119. Лехман О.В. Облистненість рослин та видовий склад бобово-

вівсяних сумішок залежно від впливу норм висіву і удобрення

/ О.В. Лехман // Збірник наукових праць Вінницького національного

аграрного університету. Серія: Сільськогосподарські науки. – 2014. – Вип. 5

(82). – С. 79–89.

120. Лехман А.В. Бобово-овсяные смешанные посевы в полевом

кормопроизводстве / А.В. Лехман // Земледелие и селекция в Беларуси:

сборник научных трудов; редкол.: Ф.И. Привалов (гл. ред.) [и др.]; РУП

172

«Научно-практический центр НАН Беларуси по земледелию». – Минск, 2015.

– Вып. 51. – С. 161–166.

121. Ливенский А.И. Корма, богатые белком./ А.И. Ливенский // –

Днепропетровск, Проминь, 1973. – 237 с.

122. Лівенський А.І. Ефективність багатокомпонентних сумішей з

капустяними у північному Лісостепу / А.І. Лівенський, М.І. Дудка // Корми і

кормовий білок: Матеріали першої Всеукр. міжнар. конф. – Вінниця. – 1994.

– С. 213-214.

123. Липкина Г.С. Почвенно-экологические условия и применения

удобрений / Г.С. Липкина . – М., 1990. – 312 с.

124. Лихачев Б.С. Производство травянистых кормов в совместных

посевах / Б.С. Лихачев, Н.В. Леонова, В.В. Осмоловский [и др.] //

Кормопроизводство. – 2003. – № 4. – С. 16-20.

125. Лихочвор В.В. Довідник з вирощування зернових та

зернобобових культур / В.В. Лихочвор, М.І. Бомба, С.В. Дубковецький,

Д.М. Онищук, М.В. Ільницький // Українські технології. – Львів, 1999.– 408с.

126. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування

сільськогосподарських культур / В.В. Лихочвор //. – К.: Центр навчальної

літератури, 2004. - 808 с.

127. Лихочвор В.В. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології

вирощування основних польових культур / В.В. Лихочвор,

В.Ф. Петриченко//. – Львів: НВФ «Українські технології», 2006. – 730 с.

128. Лихочвор В.В. Мінеральні добрива та їх застосування

/ В.В. Лихочвор . – Львів: НФР «Українські технології», 2008. – 312 с.

129. Лупашку М.Ф. Проблемы получения трех урожаев с единицы

площади в Молдавской ССР. Физиологические основы растениеводства и

проблемы интенсивного использования земель / М.Ф. Лупашку. – Душанбе,

1977. – С. 49–52.

130. Максименко Н.В. О некоторых вопросах взаимного влияния

растений в смешанных посевах: Физиолого-биохимические основы

173

взаимного влияния растений в фитоценозе / Н.В. Максименко. – М.: Наука,

1966. – С. 113–118.

131. Маркіна О.В. Агробіологічна оцінка однорічних сумішок

/ О.В. Маркіна // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2010. – Вип. 66. – С.

206–213.

132. Марков М.В. Популяционная биология растений учебно-

методическое пособие / М.В.Марков. – Казань: Изд.-во Казанского универси-

тета,1986. –107с.

133. Масальская А.А. Травосмеси с рапсом на зеленый корм и

зерносенаж / А.А. Масальская, З.И. Гришина // Кормопроизводство. – № 4. –

1997. – С. 19–21.

134. Мащак Я.І. Вплив бобового компоненту на якість корму бобово-

злакових пасовищних травостоїв / Я.І. Мащак, Л.М. Любченко, Я.С.

Стефанишин // Корми і кормовиробництво. – 2001. – Вип. 47. – С. 193–195.

135. Медведев А.М. Состояние производства зерна бобовых и

крупяных культур в России / А.М. Медведев. – Агро XXI . –2002. – №5. –

С.22–23.

136. Медведовський О.К. Енергетичний аналіз інтенсивних технологій

в сільськогосподарському виробництві /О.К. Медведовський, П.І. Іваненко. –

К.: Урожай, 1988. – 206 с

137. Методичні рекомендації з біоенергетичної оцінки технологій

вирощування сільськогосподарських культур / О.І. Зінченко, І.Т. Слюсар,

Ф.Ф. Адамень, Г.І. Демидась. – 2006.– 200с.

138. Методика польового досліду (Зрошувальне землеробство):

Навчальний посібник. / В.О. Ушкаренко, Р.А. Вожегова, С.П. Голобородько,

С.В. Коковіхін - Херсон: Грінь Д.С., 2014. - 448с.

139. Методика проведення дослідів з кормовиробництва і годівлі

тварин / [А.О. Бабич, М.Ф. Кулик, П.С. Макаренко і ін.]; під ред.

А.О. Бабича. – К.: Аграрна наука, 1998. – 80 с.

174

140. Методика біоенергетичної оцінки технології вирощування

продукції тваринництва і кормів / М.Ф. Кулик, А.О. Бабич, В.М. Семенчук,

В.С. Смаліус та ін. Під ред. М.Ф. Кулика. – Вінниця, 1997. – 54 с.

141. Методические рекомендации по биознергетической оценке сево-

оборотов и технологий выращивания кормовых культур /[ Новоселов Ю.К.,

Харьков Г.Д., Шпаков А С. и др.] - М.:ВАСХІНИЛ,1989. - 69с.

142. Методическое руководство по исследованию смешанных

агрофитоценозов / [Ламан Н.А., Самсонов В.П., Прохоров В.Н. и др.]; под

ред. Л. В. Хутилева. – Минск.: Навука и тэхніка, 1996. – 101 с.

143. Миркин Б.М. Растительные сообщества наших полей

/ Б.М. Миркин, Ю.А. Злобин. – М.: Знание, 1990. – С. 8–13.

144. Митрофанов А.С. Вика яровая. / А.С. Митрофанов, под.

редакцией М.Л. Елсукрва //, Москва, 1950. – 130с.

145. Мишустин Е.Н. Биологический азот и его значение в сельском

хозяйстве СССР / Е.Н. Мишустин // Наука - сельскому хозяйству, М..: 1979. –

С. 64–73.

146. Мишустин Е.Н. Биологический азот как источник белка и

удобрений / Е.Н. Мишустин, Н.И. Черепков // Известие АН СССР: Серия

Биология. – 1979.– №5. – С.656–678.

147. Мойсейченко В. Ф. Основи наукових досліджень в агрономії

/ В. Ф. Мойсейченко, В. О. Єщенко. – К.: Вища школа, 1994. – 334 с.

148. Мойсієнко В.В. Рослинні білковмісні корми Полісся

/ В.В. Мойсієнко // Тваринництво України, 2007. – № 11. – С. 31–33.

149. Моргун В.В. Біологічний азот і його роль в азотному живленні

рослин / В.В. Моргун // Живлення рослин: теорія і практика. – К.: Логос,

2005. – С. 161-201.

150. Мустафан А.М. Высокобелковые смеси на севере Бурятии

/ А.М. Мустафан // Весник РАСХН, 1992. – № 5. – С. 52–53.

151. Наруцкий А.И. Однолетние смеси / А.И. Наруцкий //

Кормопроизводство. – 1987. – № 2. – С. 13–14.

175

152. Наукові основи інтенсифікації польового кормовиробництва в

Україні / Петриченко В.Ф., Квітко Г.П., Царенко М.К. та ін. / За ред.

В.Ф. Петриченка, М.К. Царенка. – Вінниця: ФОП Данилюк В.Г., 2008. – 240с.

153. Нечипорович А.А. Световое ы углеродное питание растений

(фотосинтез) / А.А. Нечипорович. – М.: Агропромиздат, 1988. – 540 с.

154. Нечипорович А.А. Фотосинтетическая деятельность растений и

пути повышения их продуктивности. Теоретические основы

фотосинтетической продуктивности / А.А. Нечипорович. – М.: Наука, 1972. –

С. 511–527.

155. Ничипорович А.А. Фотосинтетическая деятельность растений в

посівах / A.A. Ничипорович, Л.Е. Строганова, С.Н. Чмора, М.П. Власова. –

М.: Изд. АН. СССР. – 1961. – 136 с.

156. Несмиян И.К.Однолетние кормовые культуры / И.К. Несмиян. –

К.:Урожай, 1972. – 304с.

157. Нормы высева, способы посева и площади питания

сельскохозяйственных растений // Труды ВАСХНИЛ. – М.: Колос, 1971. –

204 с.

158. Огієнко Н.І. Продуктивність бобово-злакових травосумішок

/ Н.І. Огієнко // Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства» /

Ред.кол.: В. Ф. Сайко (відп.ред.). - К.: ВД «Екмо». – 2005. –№ 4. – С. 107–111.

159. Оліфорович В.О. Бобово-злакові травосумішки – основа

виробництва якісних високобілкових кормів на схилових землях

/ В.О. Оліфорович // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2008. – Вип. 61.

– С. 118–122.

160. Омельченко В.Д. Урожай и питательная ценность зеленой массы

смешанных посевов на удобренном фоне: Производство, заготовка и

хранение кормов / В.Д. Омельченко. – Ставропольский СХИ. – Вып. 43. –

Т 1. – 1980. – 30 с.

161. Оничко В.І. Вплив мінеральних добрив та норм висіву насіння на

продуктивність посіву та якість зерна тритикале ярого / В.І. Оничко // Вісник

176

Сумського національного аграрного університету. – Суми: Вип. № 4 (19). –

2010. – С. 71–76.

162. Орлов В.П. Биологическая фиксация азота атмосферы и условия

возделывания / В.П. Орлов // Зернобобовые культуры в интенсивном

земледелии. - М.: Агропромиздат, 1986. – С. 12.

163. Осин А.Е. Эффективность смешанных посевов / А.Е. Осин //

Зерновое хозяйство. – 1983. – № 12. – С. 20.

164. Особливості вирощування сумішок однорічних кормових культур

/ М.П. Бондаренко, М.Г. Собко, Н.А. Собко. – Сад, 2011 – 16 с.

165. Паников В.Д. Пути решения проблемы кормового белка

/ В.Д. Паников, А.И. Тютюнников. – М.: Знание, 1974. – 64 с.

166. Пелех Л.В. Вплив удобрення та норм висіву на ріст і розвиток

вівса в суміші з бобовими культурами в умовах правобережного Лісостепу

/ Л.В. Пелех // ННЦ ‖Інститут землеробства НААН‖, – 2013. – Вип. 3–4. – С.

60–67.

167. Пелех Л.В. Роль бобових культур у підвищенні якості зелених

кормів в умовах правобережного Лісостепу України / Л.В. Пелех // Корми і

кормовиробництво. – Вінниця, 2010. – Вип. 66. – С. 164–169.

168. Пелех І.Я. Методологічні аспекти вивчення конкурентних

взаємовідносин в агроценозах кормових культур / І.Я. Пелех // Інноваційні

напрямки наукової діяльності молодих вчених в галузі рослинництва:

Матеріали 3-ої Міжнародної наукової конференції 20-22 червня 2006 р. –

Харків, 2006 – С.177-179.

169. Пелех І.Я. Продуктивність ранньовесняних сумішок залежно від

ущільнення капустяними компонентами та мінеральних добрив у

центральному Лісостепу / І.Я. Пелех // Новітні технології виробництва

конкурентоспроможної продукції рослинництва: Матеріали науково-

практичної конференції молодих вчених і спеціалістів 29-30 листопада 2005

року. Чабани. – К.: ЕКМО, 2005. – С.98-99.

177

170. Пелех І.Я. Продуктивність тритикале ярого залежно від видового

складу і удобрення в ранньовесняних посівах з капустяними культурами

/ І.Я. Пелех // Корми і кормовиробництво. – Вінниця: Діло, 2006. – Вип. 57. –

С.129–134.

171. Пелех І.Я. Хімічний склад і поживність зеленої маси тритикале

ярого в умовах центрального Лісостепу України / І.Я. Пелех // Зб. наук. праць

ВДАУ, 2006. – Вип. 30. – С. 24–31.

172. Пелех І.Я. Формування продуктивності ранньовесняних сумішок

залежно від видового складу та мінеральних добрив в умовах центрального

Лісостепу / І.Я. Пелех // Аграрна наука – виробництву: Матеріали V

державної науково-практичної конференції 23-25 листопада 2006 року. – Біла

Церква, 2006. - Ч.1. – С.10.

173. Плакса В.М. Реалізація біологічного потенціалу сортів тритикале

ярого в умовах західного Полісся України / В.М.Плакса // Корми і

кормовиробництво. – Вінниця, 2012. – Вип.74. – С.143–150.

174. Петриченко В.Ф. Ефективність використання

агрометеорологічних ресурсів різночасно достигаючими сумішками ранніх

ярих культур при конвеєрному виробництві зелених кормів в Лісостепу

/ В.Ф. Петриченко, Н.Я. Гетман // Корми і кормовиробництво. – Вінниця,

2006. – Вип. 56. – С. 3–7.

175. Петриченко В.Ф. Актуальні проблеми кормовиробництва

/ В.Ф. Петриченко // Вісник аграрної науки. – 2010. – №10. – С.18–21.

176. Петриченко В.Ф. Обґрунтування технологій вирощування

кормових культур та енергозбереження в польовому кормовиробництві

/ В.Ф. Петриченко // Вісник аграрної науки. – 2003. – Спецвипуск, жовтень. –

С. 6–10.

177. Петриченко В.Ф. Польове травосіяння в системі конвеєрного

виробництва кормів в Україні / В.Ф. Петриченко, Г.П. Квітко // Вісник

аграрної науки. – 2004. – № 3. – С. 30–32.

178

178. Петриченко В.Ф. Продуктивність кормових культур в

багатовидових агрофітоценозах / В.Ф. Петриченко, І.Я. Пелех // Аграрна

наука, 2008. – № 5. – С. 11–13.

179. Петриченко В.Ф. Методологічні аспекти вивчення біологічної

продуктивності кормових культур / В.Ф. Петриченко, І.Я. Пелех // Вісник

аграрної науки, 2005. – №12. – С.12–16.

180. Петриченко В.Ф. Агробіологічні підходи до інтенсифікації

польового кормовиробництва в Україні / В.Ф. Петриченко, Г.П. Квітко,

Н.Я. Гетман // Корми і кормовиробництво.– 2008. – Вип.60. – С.56–61.

181. Петухова Е.А. Зоотехнический анализ кормов. / Е.А. Петухова,

Р.Ф. Бессарабова. – М.: Колос, 1981. – 256 с.

182. Полковник Р.П. Виробництво однорічних кормових культур в

чистих та сумісних посівах / Р.П. Полковник. – Інститут тваринництва

Української академії аграрних наук. – Вип. 38. –Х, 1995. – С. 158–165.

183. Посыпанов Г.С. Особености азотного питания бобовых культур

/ Г.С. Посыпанов, П.А. Буханова, Т.М. Водяник. М.: МСХА, 1986. – 34 с.

184. Проскура И.П., Сарнацкий П.М., Выдрин Ю.В., Белинская Н.П.

Особенности технологии выращивания кормовых культур в зеленом

конвейере // Интенсивные технологии возделывания кормовых культур:

теория и практика: Под ред. чл.- кор. Ю.О. ВАСХНИЛ, К.Новоселова. – М.:

Агропромиздат, 1990. – С.196-206.

185. Прыгунов В.А. Однолетние травы в зеленом конвейере

/ В.А. Прыгунов // Кормопроизводство. – 2002. – №3. – С.12-14.

186. Прыгунов В.А. Создание агроценозов кормовых культур в ЦЧЗ

/ В.А. Прыгунов // Кормопроизводство. – 2003. - №12. - С.17.

187. Прянишников Д.Н. Азот в жизни растений и в земледелии СССР

/ Д.Н. Прянишников. – М.: Издательство АН СССР, 1945. – 200 с.

188. Разумов В.А. Массовый анализ кормов. Справочник

/ В.А. Разумов. – М.: Колос, 1982. – 172 с.

179

189. Раменский Л.Г. Проблемы и методы изучения растительного

покрова (избранные работы) / Л.Г. Раменский. – Л.:Наука,1976. –332с.

190. Рахимова О.В. Влияние уровней минерального питания на

продуктивность гороха полевого / О.В. Рахимова, В.К. Жрамовой // Аграрная

наука, 2010. – № 2, – С. 11–13.

191. Рахметов Д.Б. Роль нових культур у забезпеченні сталого

розвитку кормовиробництва в Україні / Д.Б. Рахметов // Корми і

кормовиробництво. – Вінниця: Тезис,2003. – Вип.51. – С.142–145.

192. Рейен П. Современная ботаника / П. Рейен, Р. Эверт, С. Айкхорн.

– В 2 т, т–2. – М.: Мир, 1990. – С. 257–261.

193. Рогов М.С. Продуктивность и кормовые достоинства смешанных

посевов / М.С. Рогов, Н.М. Матвеева // Зерновые культуры. – № 1. – 1993. –

С. 4–7.

194. Рогов М.С. Смешанные посевы продуктивнее / М.С. Рогов,

Н.И. Попов // Зерновые культуры. – № 2–3. – 1992. – С. 22–23.

195. Романова Е.Ю. Интенсивность световых реакций фотосинтеза в

зависимости от условий минерального питания растений / Е.Ю. Романова //

Физиология и биохимия культурных растений. – Т. 20. – № 3. – 1988. – С.

221–225.

196. Семенда Д.К. Аграрна економіка / Д.К Семенда, О.І. Здоровцов,

П.С Котик та ін.: За ред. Д.К. Семенди, О.І. Здоровця. – Умань,2005. – 318 с.

197. Семенченко М. Забруднення кормів нітратами і їх вплив на

відтворення і збереження і збереження тварин. / М. Семенченко //

Пропозиція український журнал з питань агробізнесу. - №11. – 2004. – 149 с.

198. Сечняк Л.К. Тритикале / Л.К. Сечняк. Ю.Г. Сулима. – М.: Колос.,

1984. – 317 с.

199. Сидорцов Н.И. Набор культур для зеленого конвейера

/ Н.И. Сидорцов // Кормопроизводство. – 1995. - №1. – С.38-40.

200. Синягин И.И. Нормы высева, способы посева и площади питания

сельскохозяйственных культур / И.И. Синягин . – М.: Колос, 1973. – 232 с.

180

201. Смагилов М.И. Как уравновесить конкуренцию в смешанных

посевах / М.И. Смагилов. – Уральские нивы. – № 3. – 1982. – 42 с.

202. Стецишин П.О. Основи органічного землеробства

/ П.О. Стецишин . – К., Нова Книга, 2011. – 236 с.

203. Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і

сої / Бабич А.О., Мережко Н.М. і інші. – Підвищення протеїнової поживності

і продуктивності кукурудзи на силос. – 1993. – С. 22–23.

204. Татарінов А. Складні сумішки однорічних трав / А. Татарінов,

І. Горбунко // Хлібороб України. – № 5. – 1987. – С. 24–25.

205. Темирсултанов Э.Э. Продуктивность агрофитоценозов в

зависимости от обогащения их бобовыми компонентами и внесения

удобрений / Э.Э. Темирсултанов // Кормопроизводство. – 2002. - №9. – С. 8–

13.

206. Темирсултанов Э.Э. Факторы улучшения качества кормов

/ Э.Э. Темирсултанов // Кормопроизводство. – 2002. - №9. – С. 31–32.

207. Торнли Дж. Г.М. Математические модели в физиологии

растений: пер. с англ. Гродзинского Д.М. / Г.М. Дж. Торнли. – К.: Наукова

думка, 1982. – 312 с.

208. Тритикале – первая зерновая культура, созданная человеком

/ пер. з англ. М.Б. Евгеньева. Под. ред.. и. с. предисл. Ю. М. Гужева. – М.:

Колос., 1978. – 285с.

209. Тютюнников А.И. Однолетние кормовые травы

/ А.И. Тютюнников. – М.:Россельхозиздат,1973. –200с.

210. Тютюнников А.И. Повышение качества кормового белка

/ А.И. Тютюнников. В.М. Фадеев. – М.: Россельхозиздат, 1984. – 158с.

211. Уолтон Питер Д. Производство кормовых культур: Пер.

Спичкина И.М., под ред. Лихачева А.Н. – М.: 1986. – 220 с.

212. Утеуш Ю.А. Екологія нових кормових інтродуцентів в умовах

Лісостепу України. – К.: Інститут математики НАНУ,1998. – 318с.

213. Утеуш Ю.А. Кормові ресурси флори України (інструкція,

181

біологія, використання, основи вирощування, економічна доцільність

вирощування культур) / Ю.А. Утеуш, М.Г. Лобал. – К.: Наукова думка, 1996.

– 217с.

214. Федосеев А.П. Погода и эффективность удобрений

/ А.П. Федосеев. – Л.: Гидрометеоиздат, 1985. – 143с.

215. Фостолович В. А. Удосконалення технології вирощування вики

ярої на зерно в умовах центрального Лісостепу України: Автореф. дис.: на

здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук, Вінниця. 2004. – 18с.

216. Фотосинтетический аппарат и селекция тритикале / М.Т. Чайка и

др. - Минск: Навука i техника,1991. – 240 с.

217. Хоміна В.Я. Показники фотосинтетичного потенціалу

агроценозів розторопші плямистої залежно від впливу окремих

агротехнічних заходів / В.Я. Хоміна // Вісник Сумського національного

аграрного університету, Випуск 3 (27), 2014. – С. 119–123.

218. Холодинский В. В., Шашко К. Г. Применение азотных удобрений

на высокоурожайных посевах ярового тритикале // Производство

растениеводческой продукции: резервы снижения затрат и повышения

качества. – Науч.-практ. центр НАН Беларусии по земледелию.– Минск,

2008.– Т. 1.– С. 54–57.

219. Цандур М.О. Погляди на сучасне та майбутнє кормовиробництва

/ М.О. Цандур // Вісник аграрної науки. – 2000. – черв. (спец. вип.:

Кормовиробництво на сучасному етапі. – С. 5–6.

220. Цицюра Я.Г. Редька олійна. Стратегія використання та

вирощування на кормові цілі і насіння:монографія / Я.Г. Цицюра,

Т.В. Цицюра. – Вінниця:ТОВ «Налін-ЛИД»,2015. – 624с.

221. Чернецька С.Г. Особливості росту і розвитку вики ярої в сумісних

посівах з тритикале залежно від способів сівби / С.Г. Чернецька // Тези

доповідей VII міжнародної конференції «Кормовиробництво в умовах

глобальних економічних відносин та прогнозованих змін клімату» / 24–25

вересня 2013 р. – Вінниця: Діло, 2013. – С. 41–42.

182

222. Чернецька С.Г. Динаміка наростання висоти рослин тритикале та

вики ярої при сумісному вирощуванні / С.Г. Чернецька // Передгірне та

гірське землеробство і тваринництво. – Львів, 2014. – Вип. 56.Част. ІІ. – С.

100–107.

223. Чернецька С.Г. Вплив норм висіву, способу сівби та доз

мінеральних добрив на видовий склад суміші тритикале з горошком посівним

/ С.Г. Чернецька // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2015. – Вип. 81. –

С.58–63.

224. Чернецкая С.Г. Формирование листовой поверхности вики

яровой в смешанных посевах / С.Г. Чернецкая // Земледелие и селекция в

Беларуси. – Минск, 2015. – Вып. 51. – Ч.2. – С. 134–139.

225. Чернецька С.Г. Вплив мінеральних добрив та способів сівби вики

ярої на ботанічний склад вико-тритикалевих сумішей / С.Г. Чернецька //

Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених

«Актуальні проблеми агропромислового виробництва України» (с.

Оброшино, 12 листопада 2014 р.). – Львів, 2014. – С. 68.

226. Чернецкая С.Г. Формирование продуктивности совместных

посевов тритикале с горошком посевным в условиях Лесостепи Украины

/ С.Г. Чернецкая / Материалы Международной научной конференции

,,Система создания кормовой базы животноводства на основе

интенсификации растениеводства и использования природных кормовых

угодий‖ / 27–28 мая 2016 г. – Алмалыбак, 2016. – C.470–471.

227. Чернецька С.Г. Шляхи підвищення формування асиміляційної

поверхні горошку посівного ярого / С.Г. Чернецька / Матеріали міжнародної

наукової конференції (присвяченої 80–річчю з дня народження академіка

НААН А.О.Бабича) «2016:Зернобобові культури та соя для сталого розвитку

аграрного виробництва України» / 11–12 серпня 2016 р.– Вінниця:Діло, 2016.

– С. 92–93.

228. Чистова К.Н. Густота посева и продуктивность растений

/ К.Н. Чистова // Кормопроизводство, 1986. – № 2. – С.37–38.

183

229. Чуянова Г.И. Возделывание яровой тритикале на зеленый корм:

монография / Г.И. Чуянова. В.Н. Костомаров. – Омск: Изд-во ФГОУ ВПО

ОмГАУ. – 2007. – 108 с.: ил.

230. Шевніков М.Я. Світові агротехнології / М.Я. Шевніков. –

Полтава, ВАТ «Видавництво Полтава», 2005. – 192 с.

231. Шевніков М.Я. Принципи підбору компонентів для змішаних

посівів за вирощування їх на зелений корм / М.Я. Шевніков // Вісник

Полтавської державної аграрної академії. – №4. – 2008. – С.54–60.

232. Шевніков М.Я. Вплив мінеральних добрив на урожайність і

поживну цінність змішаних посівів сої та злакових культур

/ М.Я. Шевніков // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – №4. –

2010. – С.40–46.

233. Ширко П.А. Экономическая эффективность возделывания

ярового тритикале при разных уровнях азотного питания и нормах высева.

/ П.А. Ширко //Производство растениеводческой продукции: резервы

снижения затрат и повышения качества. – Науч.-практ. центр НАН Беларуси

по земледелию, – Минск, 2008. – Т. 1.– С. 51–54.

234. Ширко П.А. Технологические свойства зерна ярового тритикале в

зависимости от норм высева и уровней азотного питания / П.А. Ширко,

И.И. Берестов // Актуальные проблемы агрономии и пути их решения /

Беларус. гос. с.-х. акад.– Горки, 2005.– Вып. 1.– Ч. 1.– С. 194–197.

235. Шулындин А.Ф Идеи В.И. Мичурина об отдаленной

гибридизации и проблемы тритикале / А.Ф. Шулындин //

Сельскохозяйственная биология. –1980. – Т. 15. – № 5. – С. 668–672.

236. Шулындин А.Ф. Биологические основы агротехники и

семеноводства тритикале / А.Ф. Шулындин // Сельскохозяйственная

биология. – 1979. –Т. 14. – №3. – С. 331–336.

237. Ammar K. The history and evolution of triticale / K. Ammar,

M. Mergoum // Triticale improvement and production, 2004. – Vol. 179. – P. 1 - 9.

238. Baron V.S., Najda H.G., Salmon D.F., Dick. A.C. Post flowering

184

forage potential of spring and winter cereal mixtures. Can. J. Plant Sci., 1992. –

Vol.72. – P.137–145.

239. Bassel R. Legumino zenzur Steigerung der Boden Fruchtbarkeit.

Leguminozenals Stoppel fruchte und Unters satten liefern noch wertiges

Frischfutter und Verlassen dicbodern Fruchtbarkeit / R. Bassel. – Feldwirtschaft.

1983. – Bd. 24. H. 4. – S. 157–159.

240. Brill W.I. Biological nitrogen fixation / W.I. Brill // Sci. Amer. –

1977. –236. – № 3. – P. 68–81.

241. Collins Daniel J. Diseases of Barley, Rye, and Triticale in Alabama /

Collins Daniel J. // Extension Plant Pathologist, 1995. – Vol. 36. – P. 1 - 5.

242. Cooper K.V. Triticale in Australia / K.V. Cooper, R.S Jessop,

N.L. Darvey // Triticale improvement and production, 2004. – Vol. 179. – P. 87 -

91.

243. El triticale. Bases para el cultivo y aprovechamiento.-Madrid:

Ediciones Mundi-Preusa, 1992. - 95p.

244. Gustafson J. P. Triticale in California / J.P. Gustafson, C.0. Qualset //

California Agricalture, 1972. – Vol. 46. – P. 2 - 5.

245. Janusauskaite Dalia. Leaf rust infection on spring triticale and its

control with different types and doses of fungicides / Janusauskaite Dalia // Journal

of plant protection research, 2004. – Vol. 44. – P. 47 – 56

246. Jedel P.E., Salmon D.F. Forage potential of spring and winter cereal

mixtures in a short-season growing area. Agron. J. 1995. – Vol.87. – P.731–736.

247. Lozano del Rio J. Triticale in Mexico / J. Lozano del Rio,

A. Hernandez Sierra// Triticale improvement and production, 2004. – Vol. 179. –

P. 123 – 128.

248. Michalski T. Plonowanie i wartoa paszowa pszenzyta j are go w

siewie czystym i mieszankach trxjgatunkowych z jKczmieniem i owsem. Zeszyty

Naukowe Akademii Rolniczej w Szczecinie, 1994. – Vol.162. – P.169-173.

249. Myer R. Triticale as animal feed / R. Myer, A. J. Lozano del Rio //

Triticale improvement and production, 2004. – Vol. 179. – P. 49 - 58.

185

250. Peсa R.J. Food uses of triticale / R. J. Peсa // Triticale improvement

and production, 2004. – Vol. 179. – P. 37 - 45.

251. Salmon D. F. Triticale production and management / D.F. Salmon, M.

Mergoum, H. Gуmez Macpherson // Triticale improvement and production, 2004.

– Vol. 179. – P. 27 - 32.

252. Varughese G., Barker T., Saari E. Triticale. CIMMIT. Mexico D.F.,

1987. – 32p.

253. Yano T., Koriyama M., Haraghuchi T., Ayclin M. Simulation of crop

productivity for evaluating climate change effects // ICCAP Final Report. – 2008.

–5. –P. 65–68.

186

ДОДАТКИ

187

Додаток А.1

Сума опадів за роки проведення досліджень, мм

Місяць 2013 р. 2014 р. 2015 р

У

середньому

за 3 роки

Середні

багаторічні

показники

Березень 64,0 9,6 14,3 29,3 35

Квітень 16,0 32,4 37,1 28,5 49

Травень 62,0 97,0 34,1 64,4 63

Червень 127,5 38,8 35,5 67,3 87

Липень 22,2 78,8 15,1 38,7 92

Серпень 60,7 30,4 4,0 31,7 68

Вересень 121,0 12,2 34,9 56,0 46

Жовтень 23,6 11,8 15,8 17,1 34

У середньому

за березень-

жовтень:

497 311 191 333 474

Додаток А.2

Середньодобова температура повітря за роки досліджень,С

Місяць 2013 р. 2014 р. 2015 р.

У

середньому

за 3 роки

Середні

багаторічні

показники

Березень 2,0 5,6 4,0 3,9 0,2

Квітень 10,1 8,8 8,5 9,1 8,0

Травень 17,4 14,9 15,3 15,9 14,1

Червень 19,3 16,3 19,3 18,3 17,1

Липень 18,8 19,5 21,2 19,8 18,3

Серпень 18,8 19,1 21,2 19,7 17,7

Вересень 11,8 13,1 17,0 14,0 13,4

Жовтень 10,2 6,4 7,2 7,9 7,6

У середньому за

березень - жовтень: 13,6 13,0 14,2 13,6 12,1

188

Додаток Б.1

Густота сходів тритикале ярого та горошку посівного

залежно від норм висіву та удобрення, тис./ га

№

вар.

Суміш, норми висіву,

% Дози добрив

2013 р. 2014 р. 2015 р.

1*

2**

1

2

1

2

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 4466 - 4333 - 4066 -

N45 4266 - 4444 - 4422 -

N60 4733 - 4711 - 4600 -

N45P45K45 4333 - 4666 - 4622 -

2 Горошок посівний, 100

Без добрив - 1933 - 1966 - 1600

N45 - 1989 - 1984 - 1990

N60 - 1986 - 1983 - 1822

N45P45K45 - 1998 - 1992 - 1955

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 2333 799 2360 822 2067 622

N45 2466 866 2508 933 2311 889

N60 2502 932 2511 989 2244 867

N45P45K45 2532 986 2489 994 2178 889

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 2733 766 2311 911 2555 622

N45 2866 799 2600 922 2733 867

N60 2866 782 2711 967 2733 933

N45P45K45 2999 799 2578 987 2644 889

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 3199 466 2866 478 2666 491

N45 3433 489 3533 495 3266 498

N60 3599 493 3644 496 3222 496

N45P45K45 3466 498 3740 498 3089 495

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 3266 807 2866 867 2955 733

N45 3454 970 3444 978 3444 933

N60 3488 998 3738 983 3355 911

N45P45K45 3600 998 3743 991 3282 844

Примітка: 1* - тритикале яре; 2

** - горошок посівний.

189

Додаток Б.2

Густота сходів тритикале ярого та горошку посівного залежно

від норм висіву, способу сівби та удобрення, тис./ га

Суміш, норми

висіву, %

Дози

добрив

2013 р. 2014 р. 2015 р.

1*

2**

1

2

1

2

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний,

50*

Без добрив 2336 812 2133 867 2022 778

N45 2466 926 2222 978 2644 889

N60 2599 952 2492 996 2244 912

N45P45K45 2666 998 2496 996 2111 866

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний,

50**

Без добрив 2479 894 2289 956 2089 801

N45 2509 954 2578 906 2311 954

N60 2429 978 2533 990 2400 978

N45P45K45 2503 999 2489 992 2155 888

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний,

50*

Без добрив 2466 794 2600 888 2522 712

N45 2599 914 2844 934 2822 956

N60 2766 866 2996 978 2866 978

N45P45K45 2833 992 2998 993 2689 800

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний,

50**

Без добрив 2733 834 2466 888 2600 801

N45 2766 972 2566 999 2933 999

N60 2866 987 2889 999 2911 978

N45P45K45 2909 993 2955 999 2690 933 Примітка:1* – 2 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним.

190

Додаток Б.3

Динаміка наростання висоти рослин тритикале ярого та горошку посівного

залежно від норм висіву та удобрення, 2013 р., см

№

вар.

Суміш, норми висіву,

% Дози добрив

Тритикале яре Горошок посівний

діб, через

20 30 40 20 30 40

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 31±3,8 47±6,2 67±8,0 - - -

N45 31±3,6 63±6,4 72±8,1 - - -

N60 30±3,7 57±4,0 70±5,2 - - -

N45P45K45 34±3,4 51±7,8 72±6,3 - -

2 Горошок посівний, 100

Без добрив - - - 23±2,1 54±6,6 64±5,9

N45 - - - 21±2,5 53±5,1 62±7,6

N60 - - - 20±4,0 56±4,9 64±4,9

N45P45K45 - - - 23±3,8 54±8,5 75±9,3

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 30±2,1 49±9,7 70±5,0 20±3,8 37±6,2 62±7,0

N45 31±3,3 55±7,2 73±6,7 19±2,6 42±6,2 65±7,9

N60 32±3,2 55±8,0 78±7,8 19±2,1 44±6,1 64±5,8

N45P45K45 36±6,8 55±7,5 77±6,9 20±3,3 43±6,3 69±6,4

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 31±1,9 53±9,6 69±4,2 20±3,2 42±4,7 66±8,8

N45 30±5,9 54±8,1 74±7,3 20±2,1 45±5,9 71±7,2

N60 31±3,6 56±6,7 75±6,0 20±3,1 45±3,5 71±8,5

N45P45K45 31±2,7 52±10,7 75±6,8 18±4,4 43±9,5 74±7,3

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 30±5,1 50±3,4 71±6,1 20±2,7 42±5,6 70±3,7

N45 32±3,9 56±8,5 76±5,3 19±2,8 46±6,7 74±6,0

N60 33±3,7 56±6,4 78±7,5 21±2,4 44±8,0 73±8,5

N45P45K45 33±3,5 54±5,9 79±3,9 21±1,8 43±5,6 75±9,3

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 33±4,3 53±6,5 73±6,3 22±2,9 43±5,8 71±7,3

N45 31±3,7 51±7,3 77±6,6 20±2,6 47±5,5 74±6,2

N60 34±3,2 56±6,3 78±6,8 18±3,3 45±5,2 75±6,5

N45P45K45 33±3,1 60±5,8 80±6,8 21±2,3 45±6,3 77±7,2

191

Додаток Б.4

Динаміка наростання висоти рослин тритикале ярого та горошку посівного

залежно від норм висіву та удобрення, 2014 р., см

№

вар.

Суміш, норми висіву,

% Дози добрив

Тритикале яре Горошок посівний

діб, через

20 30 40 20 30 40

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 34±3,6 52±4,2 94±4,7 - - -

N45 31±3,6 54±4,5 99±3,0 - - -

N60 31±4,5 62±6,0 99±2,9 - - -

N45P45K45 37±4,8 58±4,6 101±5,5 - - -

2 Горошок посівний, 100

Без добрив - - - 12±0,7 30±3,5 78±3,8

N45 - - - 13±1,2 39±2,5 88±2,2

N60 - - - 12±1,4 40±3,7 87±2,2

N45P45K45 - - - 14±1,6 39±3,7 87±4,4

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний,50

Без добрив 32±4,6 52±2,9 95±3,3 15±2,2 35±4,4 90±2,8

N45 31±3,3 52±4,3 96±3,8 17±2,7 43±4,3 98±2,2

N60 36±2,8 53±5,1 102±4,1 19±1,8 47±7,3 97±5,4

N45P45K45 36±3,8 58±5,1 97±3,7 18±2,1 48±2,2 96±2,2

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний,50

Без добрив 32±4,6 55±4,8 96±2,2 16±2,4 35±4,0 91±1,6

N45 30±5,9 57±4,2 99±3,4 19±2,5 45±3,5 94±3,9

N60 38±5,3 62±3,2 95±6,0 17±2,6 45±6,2 94±3,6

N45P45K45 37±1,9 60±2,2 98±3,6 17±2,0 40±3,9 96±6,1

5 Тритикале яре,75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 35±4,0 55±3,1 92±2,2 15±2,2 36±2,0 92±4,9

N45 32±3,9 60±4,5 102±2,2 15±2,4 43±3,5 95±5,9

N60 34±4,7 58±3,7 99±3,8 15±3,8 45±5,4 96±4,0

N45P45K45 32±3,8 61±3,4 98±5,5 16±3,4 43±4,4 98±5,3

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 32±4,0 56±3,3 95±3,1 14±1,2 39±2,1 93±4,3

N45 31±3,7 61±4,1 100±2,9 16±1,6 46±4,8 97±1,2

N60 31±5,0 62±1,8 101±3,8 19±2,3 47±3,2 99±5,5

N45P45K45 37±4,0 62±3,0 102±3,9 19±1,4 47±2,9 99±5,6

192

Додаток Б.5

Динаміка наростання висоти рослин тритикале ярого та горошку посівного

залежно від норм висіву та удобрення, 2015 р., см

№

вар.

Суміш, норми висіву,

% Дози добрив

Тритикале яре Горошок посівний

діб, через

20 30 40 20 30 40

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 35±1,3 48±2,4 61±4,2 - - -

N45 36±2,8 61±3,6 79±3,6 - - -

N60 39±2,9 61±2,2 78±3,7 - - -

N45P45K45 40±4,1 62±3,1 84±3,5 - - -

2 Горошок посівний, 100

Без добрив - - - 23±2,1 28±2,3 32±3,4

N45 - -- - 23±2,5 31±1,3 39±2,6

N60 - - - 25±2,7 33±1,9 39±2,6

N45P45K45 - - - 26±2,8 36±3,1 40±2,1

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 35±2,8 50±2,1 66±3,6 25±1,8 34±2,0 43±4,8

N45 36±2,7 59±3,7 78±3,4 27±2,7 42±4,0 53±3,7

N60 39±5,0 60±3,5 71±5,2 29±2,6 41±3,0 46±6,7

N45P45K45 39±3,5 62±2,3 80±2,1 28±2,5 41±1,8 51±2,3

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний,50

Без добрив 36±2,7 54±2,4 65±3,6 25±2,0 34±1,5 43±1,7

N45 36±1,4 62±2,4 78±3,5 28±1,8 42±1,7 54±1,7

N60 42±5,5 63±3,4 75±8,1 31±3,0 41±2,0 47±3,5

N45P45K45 41±3,6 62±2,0 81±3,0 30±3,3 43±2,6 51±5,1

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 36±1,4 54±1,7 65±3,1 24±2,8 36±2,0 44±3,1

N45 37±2,4 64±3,3 79±5,3 29±2,2 47±3,5 58±3,1

N60 41±3,2 65±2,8 79±5,2 32±1,6 46±2,3 51±5,1

N45P45K45 41±2,4 65±2,8 82±3,4 30±2,6 46±2,8 54±2,7

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 37±2,4 53±2,5 66±3,2 26±1,1 37±2,6 45±3,4

N45 35±1,3 66±2,5 81±1,5 30±2,5 48±2,8 59±3,9

N60 42±4,1 67±3,3 80±5,1 32±3,1 47±2,4 53±6,9

N45P45K45 43±4,8 67±3,4 83±4,2 32±4,7 49±3,3 55±2,8

193

Додаток Б.6

Динаміка наростання висоти рослин тритикале ярого та горошку посівного

залежно від норм висіву, способу сівби та удобрення, 2013 р., см

Суміш, норми висіву,

%

Дози

добрив

Тритикале яре Горошок посівний

діб, через

20 30 40 20 30 40

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний,50*

Без добрив 31±3,7 50±6,4 71±6,3 21±1,4 38±8,2 64±7,3

N45 32±3,8 56±5,9 74±6,3 20±3,8 38±8,2 66±5,2

N60 33±3,7 56±6,0 75±4,8 20±2,9 45±3,2 65±6,6

N45P45K45 35±4,5 56±9,5 74±8,7 21±3,9 44±5,8 72±7,2

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний,

50**

Без добрив 31±2,3 48±6,1 69±6,3 20±2,2 39±5,9 65±13,5

N45 35±3,5 55±7,7 73±4,8 20±2,8 39±5,9 69±6,5

N60 32±4,2 57±5,8 76±6,2 22±3,2 42±5,8 69±10,3

N45P45K45 33±2,6 59±5,7 73±5,7 20±3,3 43±11,4 73±7,1

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 33±2,2 48±7,5 68±7,1 20±3,3 41±8,0 67±7,9

N45 33±3,1 50±7,0 75±6,8 19±3,6 41±8,0 72±6,3

N60 33±2,8 56±4,0 78±8,1 20±2,7 44±6,0 69±6,7

N45P45K45 33±3,1 55±11,9 76±8,1 20±4,4 42±7,7 75±6,6

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний,

50**

Без добрив 30±2,4 52±6,4 70±10,2 20±3,2 42±9,4 69±10,0

N45 31±4,0 52±7,3 76±8,1 20±2,6 42±9,4 73±5,1

N60 33±2,3 58±5,3 77±8,6 19±1,6 45±4,5 74±2,6

N45P45K45 33±4,6 58±5,5 77±8,1 19±3,5 44±7,5 76±13,2 Примітка:1* – 2 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним.

194

Додаток Б.7

Динаміка наростання висоти рослин тритикале ярого та горошку посівного

залежно від норм висіву, способу сівби та удобрення, 2014 р., см

Суміш, норми висіву, % Дози

добрив

Тритикале яре Горошок посівний

діб, через

20 30 40 20 30 40

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 34±4,0 54±5,7 96±3,0 14±1,6 36±4,0 91±3,3

N45 34±4,8 56±2,9 98±3,0 20±3,8 42±4,3 98±1,7

N60 40±4,2 58±8,0 99±3,4 18±3,1 44±4,1 95±4,9

N45P45K45 42±2,2 59±5,2 97±8,5 17±2,0 46±4,6 94±3,7

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 32±5,1 51±5,9 95±2,9 13±2,2 37±4,8 90±5,0

N45 37±4,7 55±4,7 98±7,5 20±2,8 41±3,4 96±3,7

N60 35±5,0 53±5,0 100±4,6 12±3,8 42±3,2 97±3,2

N45P45K45 37±6,4 59±4,5 97±3,3 16±3,0 40±4,5 95±2,1

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 33±3,9 52±4,3 94±4,9 13±2,5 34±2,3 90±2,2

N45 36±2,1 57±4,1 98±3,2 19±3,6 42±3,0 95±5,4

N60 33±3,8 58±3,3 101±5,9 16±1,9 43±4,1 96±2,6

N45P45K45 33±5,6 58±3,8 98±3,3 13±2,6 44±3,6 97±4,0

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 34±2,6 53±4,2 93±2,1 15±2,4 37±5,2 92±4,5

N45 40±2,2 59±4,6 99±3,7 20±2,6 44±3,4 96±2,8

N60 36±5,2 60±6,5 95±4,1 17±2,9 44±5,4 97±1,7

N45P45K45 30±3,2 60±5,4 103±3,1 19±2,1 46±5,3 98±5,6 Примітка:1* – 2 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним.

195

Додаток Б.8

Динаміка наростання висоти рослин тритикале ярого та горошку посівного

залежно від норм висіву, способу сівби та удобрення, 2015 р., см

Суміш, норми висіву, % Дози

добрив

Тритикале яре Горошок посівний

діб, через

20 30 40 20 30 40

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 35±1,4 53±5,3 66±7,6 24±1,9 34±2,1 42±2,1

N45 36±2,6 60±1,8 73±4,6 26±2,3 41±2,9 52±2,7

N60 38±2,9 61±2,6 75±5,4 27±2,5 41±3,1 45±4,9

N45P45K45 39±1,8 63±2,8 79±3,4 28±2,2 42±3,7 52±3,3

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 34±2,2 53±2,8 65±3,6 24±2,3 33±1,9 40±2,7

N45 37±2,0 61±2,2 78±3,1 27±1,5 41±2,4 52±4,0

N60 40±2,9 62±3,0 75±4,0 28±2,8 40±2,1 48±2,1

N45P45K45 41±2,5 61±2,9 82±3,1 29±3,7 41±2,0 51±2,9

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 36±1,2 53±2,3 64±6,0 25±2,0 34±1,8 42±6,9

N45 40±3,8 62±3,7 80±3,0 28±2,1 43±2,5 55±3,3

N60 40±3,6 63±4,5 78±3,7 29±3,2 43±2,3 51±2,7

N45P45K45 41±4,1 62±1,3 81±3,1 30±2,9 46±4,5 52±3,8

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 35±2,2 53±2,5 65±7,3 25±3,3 36±1,3 44±2,1

N45 38±3,3 63±1,7 79±2,9 29±2,3 44±2,0 56±1,4

N60 40±4,0 64±1,9 80±6,4 31±2,3 45±2,5 52±3,6

N45P45K45 41±3,2 66±2,5 80±3,8 30±2,6 47±2,4 53±1,7 Примітка:1* – 2 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним.

196

Додаток Б.9

Висота рослин тритикале ярого та горошку посівного залежно від норм висіву

та доз добрив, см

№

вар.

Суміш, норми

висіву, %

Дози

добрив

Тритикале яре Горошок посівний

роки

2013 2014 2015 2013 2014 2015

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 101±6,0 112±3,6 95±3,2 - - -

N45 101±3,8 115±4,2 100±2,1 - - -

N60 101±9,8 116±2,1 100±4,8 - - -

N45P45K45 102±5,3 116±0,9 102±2,6 - - -

2 Горошок посівний,

100

Без добрив - - - 97±8,0 123±5,3 63±3,8

N45 - - - 99±4,0 126±5,1 72±5,9

N60 - - - 104±11,5 126±1,9 71±6,2

N45P45K45 - - - 108±12,8 127±1,1 82±7,2

3

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний,

50

Без добрив 98±5,6 116±1,8 94±7,7 103±7,1 120±5,2 67±4,1

N45 102±6,2 120±2,2 99±5,6 105±8,8 125±4,2 82±4,4

N60 102±7,1 121±3,8 101±4,9 113±6,2 125±1,3 82±2,7

N45P45K45 105±7,0 122±8,5 104±7,6 113±9,6 126±5,1 90±3,9

4

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний,

50

Без добрив 99±6,1 121±4,5 96±5,8 107±5,5 123±4,1 67±4,7

N45 102±5,4 122±3,8 102±3,7 114±9,6 125±0,8 81±4,1

N60 104±5,9 123±4,1 99±4,3 115±7,2 127±4,6 82±6,3

N45P45K45 106±4,0 125±4,6 104±7,3 115±7,4 128±1,2 89±5,0

5

Тритикале яре, 75 +

горошок посівний,

25

Без добрив 100±4,0 122±4,8 93±6,2 109±4,4 126±0,8 66±5,4

N45 103±5,0 126±3,2 97±5,6 116±9,9 130±1,3 77±2,6

N60 106±4,3 127±3,2 97±11,2 120±5,1 131±1,6 78±8,6

N45P45K45 109±5,1 128±4,3 101±3,4 121±4,4 131±1,5 84±3,0

6

Тритикале яре, 75 +

горошок посівний,

50

Без добрив 101±5,7 124±4,9 95±3,0 111±8,2 127±5,3 67±6,3

N45 105±5,7 127±3,2 99±4,9 117±6,2 131±1,6 80±5,9

N60 108±5,7 128±3,6 99±4,7 121±7,3 132±3,9 82±3,6

N45P45K45 111±5,5 129±5,4 102±3,1 122±6,9 132±3,5 83±3,1

197

Додаток Б.10

Висота рослин тритикале ярого та горошку посівного залежно

від норм висіву, способу сівби та удобрення, см

Суміш, норми висіву,

%

Дози

добрив

Тритикале яре Горошок посівний

роки

2013 2014 2015 2013 2014 2015

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний,

50*

Без добрив 100±3,6 115±2,8 98±3,7 105±8,8 123±3,3 71±5,4

N45 104±5,8 118±3,4 101±2,8 109±5,6 127±2,2 83±3,0

N60 105±9,9 119±4,9 100±7,2 110±9,4 127±2,3 84±2,5

N45P45K45 107±9,6 119±3,4 105±4,0 115±6,8 129±2,3 91±4,1

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний,

50**

Без добрив 96±9,4 118±2,7 99±5,7 106±12,1 122±3,9 72±3,8

N45 100±7,3 120±1,4 103±3,8 110±9,4 124±4,6 83±6,7

N60 101±5,9 121±2,9 101±5,4 114±7,1 126±3,0 86±4,8

N45P45K45 104±6,6 123±2,4 106±4,8 114±13,6 127±2,8 90±2,8

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний,

50*

Без добрив 97±4,7 121±3,4 98±4,7 108±4,3 125±2,6 71±6,4

N45 100±6,8 125±2,9 103±6,6 112±6,4 127±2,6 90±6,3

N60 105±3,3 126±2,1 102±3,2 115±9,0 128±3,9 87±4,7

N45P45K45 108±5,6 126±4,2 106±4,2 119±10,9 129±3,0 91±4,7

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний,

50**

Без добрив 98±9,6 122±3,2 99±4,5 110±12,7 126±2,6 73±1,7

N45 103±4,3 126±11 105±3,7 115±3,7 129±1,9 91±5,6

N60 107±5,0 127±2,6 105±4,1 117±13,2 130±2,6 90±3,7

N45P45K45 109±3,3 127±3,0 108±3,9 120±16,9 131±4,5 92±3,6 Примітка:1* – 2 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним.

198

Додаток В.1

Облистяність тритикале ярого та горошку посівного залежно

від досліджуваних факторів,%

№

вар. Суміш, норми висіву, % Дози добрив

Тритикале яре Горошок посівний

роки

2013 2014 2015 2013 2014 2015

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 18,0 18,9 18,9 - - -

N45 18,9 19,8 19,6 - - -

N60 18,6 19,7 19,8 - - -

N45P45K45 19,2 19,3 20,5 - - -

2 Горошок посівний, 100

Без добрив - - - 41,7 45,8 44,2

N45 - - - 42,8 48,2 47,5

N60 - - - 43,4 48,1 46,5

N45P45K45 - - - 44,2 51,8 47,7

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 18,9 19,5 19,5 42,1 49,6 47,0

3

N45 19,7 22,4 20,8 44,6 52,5 48,6

N60 19,6 22,5 21,8 43,9 51,8 46,8

N45P45K45 19,7 22,4 21,6 44,2 52,9 48,8

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 18,5 19,9 19,9 42,7 50,8 46,7

N45 19,4 22,9 21,0 44,1 52,0 48,3

N60 19,7 21,3 21,3 44,1 52,9 47,4

N45P45K45 19,8 21,8 22,5 44,8 53,4 48,0

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 18,2 19,5 19,5 41,9 48,7 46,1

N45 19,8 22,0 21,5 43,9 51,3 49,0

N60 19,9 21,2 21,4 43,9 51,0 46,2

N45P45K45 19,3 23,6 21,8 43,2 51,7 48,6

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 18,0 19,4 19,4 42,2 49,0 45,5

N45 19,5 21,5 21,7 44,6 52,1 48,4

N60 20,8 22,4 22,2 43,7 50,8 46,3

N45P45K45 19,6 23,7 22,2 43,6 52,0 48,0

199

Додаток В.2

Облистяність тритикале ярого та горошку посівного

залежно від досліджуваних факторів,%

Суміш, норми висіву,

%

Дози

добрив

Тритикале яре Горошок посівний

роки

2013 2014 2015 2013 2014 2015

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 18,7 20,8 20,8 41,7 50,9 47,5

N45 19,8 22,4 21,5 44,8 54,9 50,3

N60 19,8 22,1 22,8 44,7 53,1 47,5

N45P45K45 20,7 22,7 23,9 45,9 54,0 49,6

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 19,3 20,8 20,8 41,8 51,3 48,5

N45 19,8 22,6 21,6 44,6 55,4 50,0

N60 20,1 22,7 21,5 44,3 54,4 48,9

N45P45K45 20,7 23,8 24,6 43,8 53,5 50,2

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 19,2 19,9 19,9 42,6 50,9 47,1

N45 20,1 23,2 21,9 44,9 55,6 48,1

N60 20,0 23,5 22,3 44,0 53,9 47,0

N45P45K45 20,9 23,8 23,8 44,1 54,1 48,1

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50 **

Без добрив 19,0 21,3 21,3 41,8 51,4 47,7

N45 19,7 23,0 22,7 45,2 55,0 49,7

N60 20,0 22,6 22,4 44,9 54,6 48,7

N45P45K45 20,4 24,4 23,6 45,3 54,6 49,2 Примітка:1* – 2 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним.

200

Додаток В.3

Площа листкової поверхні горошку посівного та тритикале ярого

залежно від удобрення та норм висіву, тис. м2/га

№

вар. Суміш, норми висіву, %

Дози

добрив

Горошок посівний Тритикале яре

роки

2013 2014 2015 2013 2014 2015

1 Тритикале яре, 100

Без добрив - - - 15,7 17,6 8,1

N45 - - - 16,9 17,9 10,4

N60 - - - 16,8 18,3 10,7

N45P45K45 - - - 17,6 19,8 11,4

2 Горошок посівний, 100

Без добрив 39,5 48,1 29,8 - - -

N45 41,4 50,0 36,6 - - -

N60 43,8 52,4 30,0 - - -

N45P45K45 44,9 64,0 30,2 - - -

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 20,3 21,2 19,7 13,1 16,0 9,3

N45 25,8 28,1 22,8 15,6 17,0 11,1

N60 25,3 28,7 21,1 15,5 17,0 11,9

N45P45K45 25,2 29,4 19,6 15,4 17,3 10,3

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 20,8 21,2 18,2 14,1 16,4 9,7

N45 25,8 28,4 21,4 15,3 17,2 11,4

N60 24,6 28,2 19,4 16,0 17,3 12,8

N45P45K45 25,4 29,8 19,4 16,1 17,4 10,1

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 20,1 22,0 18,1 13,4 15,4 8,0

N45 24,5 26,2 19,7 14,8 15,9 10,0

N60 24,1 26,4 19,3 14,9 15,9 10,0

N45P45K45 25,6 27,9 18,6 14,7 15,9 8,6

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 20,3 22,6 18,7 13,5 15,8 9,4

N45 24,7 26,7 19,9 14,9 16,1 11,8

N60 24,3 27,5 20,6 15,0 16,2 12,7

N45P45K45 25,8 29,4 19,7 14,9 17,0 11,3

201

Додаток В.4

Площа листкової поверхні горошку посівного залежно від удобрення,

норм висіву та способу сівби, тис. м2/га

Суміш, норми висіву, % Дози добрив Роки У серед-

ньому 2013 2014 2015

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 20,5 21,5 20,0 20,8 N45 25,9 30,8 23,3 26,7

N60 25,7 31,1 23,8 26,7

N45P45K45 25,9 31,2 20,5 25,9

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 21,5 21,6 20,9 21,3

N45 26,0 31,2 23,3 26,8

N60 26,0 31,8 24,8 27,4

N45P45K45 26,5 31,3 24,1 27,3

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 21,1 21,6 19,2 20,6

N45 25,9 31,0 23,0 26,6

N60 25,2 31,1 21,7 25,8

N45P45K45 25,5 31,8 21,4 26,2

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 21,9 21,7 21,0 21,5

N45 26,5 31,6 23,0 27,0

N60 26,1 31,9 22,9 27,0

N45P45K45 27,1 31,9 25,4 28,1 Примітка:1* – 2 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним; 2** – 3 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним.

202

Додаток В.5

Площа листкової поверхні тритикале ярого залежно від норм

висіву, удобрення та способу сівби, тис. м2/га

Суміш, норми висіву, % Дози добрив Роки

2013 2014 2015

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 14,2 16,2 10,1 N45 16,0 17,1 11,2

N60 16,2 17,2 12,6

N45P45K45 16,4 17,4 12,3

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 15,7 16,3 10,2

N45 16,1 17,3 12,0

N60 16,4 17,4 12,6

N45P45K45 16,7 17,5 12,6

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 14,0 16,4 10,3

N45 16,1 17,2 12,1

N60 16,3 17,3 13,1

N45P45K45 16,8 17,4 11,0

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 15,7 16,6 11,0

N45 16,5 17,5 12,5

N60 16,6 17,6 13,5

N45P45K45 16,9 17,9 13,1 Примітка:* – 2 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним; ** – 3 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку

посівного вузькорядним.

203

Додаток В.6

Фотосинтетична площа посіву сумішей тритикале ярого з горошком

посівним залежно від доз добрив і норм висіву, тис. м2/га

№ вар. Суміш, норми висіву, % Дози

добрив

Роки У

серед-

ньому 2013 2014 2015

1 Тритикале яре, 100

Без добрив 15,7 17,6 8,1 13,8

N45 16,9 17,9 10,4 15,1

N60 16,8 18,3 10,7 15,3

N45P45K45 17,6 19,8 11,4 16,3

2 Горошок посівний, 100

Без добрив 39,5 48,1 29,8 39,1

N45 41,4 50,0 36,6 42,7

N60 43,8 52,4 30,0 42,1

N45P45K45 44,9 64,0 30,2 46,4

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 33,4 37,2 29,0 33,2

N45 41,4 45,1 33,9 40,1

N60 40,8 45,7 33,0 39,8

N45P45K45 40,6 46,7 29,9 39,1

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 34,9 37,6 27,9 33,5

N45 41,1 45,6 33,9 40,2

N60 41,2 45,5 32,2 39,6

N45P45K45 41,5 47,2 29,5 39,4

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 33,5 37,4 26,1 32,3

N45 41,4 42,1 33,9 40,1

N60 39,0 42,3 29,3 36,9

N45P45K45 40,3 43,8 27,2 37,1

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 33,8 38,4 28,1 33,4

N45 41,1 42,8 33,9 40,2

N60 39,3 43,7 33,3 38,8

N45P45K45 40,7 46,4 31,0 39,4

204

Додаток В.7

Фотосинтетична площа посіву сумішей тритикале ярого з горошком

посівним залежно від доз добрив, способу сівби і норм висіву, тис. м2/га

Суміш, норми висіву, % Дози добрив Роки У серед-

ньому 2013 2014 2015

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 34,7 37,7 30,1 34,2 N45 41,9 47,9 34,5 41,4 N60 41,9 48,3 36,4 42,2

N45P45K45 42,4 48,6 32,8 41,2

Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 37,2 37,9 31,2 35,4

N45 42,1 48,5 35,3 42,0

N60 42,4 49,2 37.4 43,0

N45P45K45 43,2 48,8 36,7 42,9

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 35,1 38,0 29,5 34,2

N45 42,0 48,2 34,4 41,5

N60 40,9 48,4 34,8 41,4

N45P45K45 42,3 49,2 32,4 41,3

Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 37,6 38,3 32,0 36,0

N45 43,0 49,1 35,1 42,4

N60 42,7 49,5 36,4 42,9

N45P45K45 44,0 49,8 38,5 44,1 Примітка:* – 2 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним; ** – 3 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку

посівного вузькорядним.

205

Додаток Г.1

Частка тритикале ярого в одновидових і сумісних посівах

залежно від норм висіву та удобрення, %

№

вар. Суміш, норми висіву, %

Дози

добрив

Горошок посівний Тритикале яре

роки

2013 2014 2015 2013 2014 2015

1 Тритикале яре, 100

Без добрив - - - 81,3 88,4 93,5

N45 - - - 84,9 95,2 96,7

N60 - - - 88,6 96,0 96,3

N45P45K45 - - - 89,1 93,9 97,1

2 Горошок посівний, 100

Без добрив 89,6 89,9 92,1 - - -

N45 94,8 93,2 95,0 - - -

N60 91,6 95,8 94,0 - - -

N45P45K45 92,5 93,7 94,4 - - -

3 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50

Без добрив 28,3 38,9 34,5 63,9 51,6 59,5

N45 29,9 40,0 35,0 61,8 55,0 61,8

N60 29,2 44,0 28,2 61,1 53,3 69,2

N45P45K45 32,3 41,4 37,5 57,9 56,8 60,5

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50

Без добрив 25,0 30,7 33,3 70,7 62,4 61,0

N45 30,2 35,4 31,6 64,9 57,6 65,8

N60 31,1 40,5 27,0 60,5 57,0 69,7

N45P45K45 29,7 42,6 33,3 64,3 55,8 64,6

5 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 25

Без добрив 22,3 23,3 27,3 65,4 71,1 66,8

N45 23,7 25,5 22,6 61,7 70,2 74,9

N60 24,2 26,5 21,7 62,2 68,9 75,6

N45P45K45 26,8 27,1 20,5 60,1 70,6 78,0

6 Тритикале яре, 75 +

горошок посівний, 50

Без добрив 23,7 23,0 26,1 69,2 67,4 68,7

N45 30,4 35,3 28,6 62,6 59,7 68,6

N60 33,6 37,1 27,5 60,2 56,9 69,8

N45P45K45 35,8 36,8 27,5 57,3 60,3 71,5

206

Додаток Г.2

Частка тритикале ярого в одновидових і сумісних посівах

залежно від норм висіву та удобрення, %

№

вар. Суміш, норми висіву, %

Дози

добрив

Горошок посівний Тритикале яре

роки

2013 2014 2015 2013 2014 2015

1 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 26,4 38,9 29,6 65,7 53,1 65,2

N45 29,9 42,0 36,4 62,3 52,2 61,4

N60 30,3 43,3 40,5 62,6 56,1 57,4

N45P45K45 29,2 44,4 38,3 63,7 54,1 59,8

2 Тритикале яре, 50 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 32,3 33,0 34,8 66,2 57,7 60,9

N45 35,3 44,4 37,0 60,6 50,8 60,9

N60 31,8 39,6 40,0 63,8 56,9 58,0

N45P45K45 34,4 40,2 40,8 61,5 55,2 57,6

3 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50*

Без добрив 29,3 32,9 28,6 61,8 58,1 65,9

N45 31,0 35,2 35,7 62,2 60,6 62,1

N60 35,1 38,3 36,4 60,2 59,4 61,4

N45P45K45 38,2 39,6 37,0 55,1 56,3 61,3

4 Тритикале яре, 60 +

горошок посівний, 50**

Без добрив 30,2 31,9 30,8 64,2 62,3 65,0

N45 35,4 43,0 34,7 60,4 54,3 63,3

N60 39,0 37,1 39,6 58,5 59,8 58,1

N45P45K45 37,4 43,7 44,0 59,7 51,8 54,2 Примітка:* – 2 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним; ** – 3 рядки тритикале звичайним рядковим способом +1 рядок горошку посівного

вузькорядним.

207

Додаток Г.3

Забур’яненість тритикале та горошку посівного в одновидових і

сумісних посівах залежно від досліджуваних факторів, %

№

вар. Суміш, норми висіву, %

Дози

добрив

Роки

2013 2014 2015