ДОНОРСТВО: ЗАЛУЧЕННЯ ДОНОРІВ КРОВІ ТА ЇЇ КОМПОНЕНТІВ

Леслі Ботос, Джо Анна Оу, Джон Галлем, Томас Шаллерт,

Джин Стенлі, Наталія Подольчак, Олександр Волок,

Людмила Заневська, Світлана Гайдукова,

Станіслав Видиборець, Олександр Сергієнко

ДОНОРСТВО:

ЗАЛУЧЕННЯ ДОНОРІВ КРОВІ

ТА ЇЇ КОМПОНЕНТІВ

За загальною редакцією

проф. С. Гайдукової, проф. С. Видиборця,

к.мед.н. О. Сергієнка

Навчальний посібник

Опубліковано за підтримки Угоди про співпрацю номер 1U2GGH000861,

укладеної з Центрами контролю та профілактики захворювань.

За зміст відповідають виключно автори. Зміст може не відображати

офіційну точку зору Центрів контролю та профілактики захворювань.

Київ – Вашингтон – 2014

2

УДК 615.38

ББК 51.1(2)2

Д 67

Рецензенти:

д. мед. н., професор А.С. Тимченко

директор ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»;

д. мед. н., професор В.І. Клименко

завідувач відділенням гематології Інституту радіаційної медицини Наукового

центру радіаційної медицини АМН України.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для

студентів вищих навчальних закладів (рішення №14/18.2-1555).

Д 67 Леслі Ботос, Джо Анна Оу, Джон Галлем, Томас Шаллерт,

Джин Стенлі, Наталія Подольчак, Олександр Волок, Людмила

Заневська, Світлана Гайдукова, Станіслав Видиборець, Олександр

Сергієнко. Донорство: залучення донорів крові та її компонентів / за заг.

ред. проф. С. Гайдукової, проф. С. Видиборця., к.мед.н. О. Сергієнка. —

Київ–Вашингтон, 2014. — 200 с. — Бібліогр.: с. 190–195.

ISBN 978-617-696-266-3

У навчальному посібнику систематизовано дані вітчизняної і зарубіжної

літератури присвяченої проблемі донорства крові та її компонентів, зокрема

залучення донорів. З сучасних позицій викладено дані щодо організації служби

крові в Україні, основні положення та правові засади донорства. Розглянуто

перспективи розвитку добровільного безоплатного донорства крові як основи

безпечного і достатнього забезпечення компонентами крові. Наведено зарубіжний

досвід по залученню донорів крові та її компонентів.

Видання розраховане на студентів медичних університетів і слухачів кафедр

системи післядипломної підготовки лікарів, викладачів медичних вищих

навчальних закладів та лікарів усіх спеціальностей практичної ланки охорони

здоров’я, яким доводиться займатися проблемами залучення донорів крові та її

компонентів.

ББК 51.1(2)2

Д 67

ISBN 978-617-696-266-3

© Леслі Ботос, © Джо Анна Оу, © Джон

Галлем, © Томас Шаллерт, © Джин Стенлі,

© Наталія Подольчак, © Олександр Волок,

© Людмила Заневська, © Світлана Гайдукова,

© Станіслав Видиборець, © Олександр

Сергієнко, 2014.

3

ЗМІСТ

Стор.

Вступ……………………………………………………….. 5

Розділ 1. Сучасний стан служби крові в Україні та ба-

чення перспектив їх розвитку……………………….......

8

1.1. Моделі функціонування служб крові в різних

країнах світу……………………………………………...

8

1.2. Роль міжнародних організацій у забезпеченні

діяльності закладів служби крові……………………….

24

Розділ 2. Донорство крові та її компонентів…………... 39

2.1. Основні положення та історичний аспект………... 39

2.2. Правові засади донорства крові та її компонентів.. 47

2.3. Сучасний стан донорства крові та її компонентів

у світі……………………………………………………..

58

2.4. Добровільне безоплатне донорство крові як

основа безпечного і достатнього забезпечення

компонентами крові……………………………………..

63

2.5. Перспективи розвитку добровільного донорство

крові як основи безпечного і достатнього

забезпечення компонентами крові……………………...

69

2.6. Проблеми залучення до добровільного донорства

крові………………………………………………………

77

Розділ 3. Стратегії розробки програм із залучення

добровільних безоплатних донорів крові.……………...

80

3.1. Завдання розділу......................................................... 81

3.2. Передмова.………………………………………….. 82

3.3. Ставлення до донора.……………………………… 85

3.4. Розповідь допомагає змінити думку.……………… 91

3.5. Креативна платформа.……………………………... 92

3.6. Зв’язок із суспільством.……………………………. 96

3.7. Традиційні ЗМІ та соціальні медіа.……………….. 97

3.8. Зв’язок із суспільством через бізнес, освіту та

охорону здоров’я.………………………………………..

99

4

Стор.

3.9. Можливості НУО та волонтерських організацій.... 101

3.10. Коли немає коштів.……………………………….. 102

3.11. Зв’язок у кризових умовах ………………………. 104

Розділ 4. Орієнтація на залучення донорів.…………… 108

4.1. Завдання розділу.…………………………………… 108

4.2. Передмова...…………………………….................... 108

4.3. Склад відділу залучення донорів.…………………. 109

4.4. Завдання та обов’язки рекрутера добровільних

донорів крові..……………………………………………

111

4.5. Процес залучення донорів.………………………… 116

4.6. Збереження донорів.………………………………... 118

4.7. Залучення донорів для аферезу.…………………… 121

Додатки.……………………………………………………. 123

Список використаних джерел……….…………………... 190

Подяки…………..………………………………………….. 196

5

ВСТУП

Трансфузіологія – розділ сучасної медицини, який займа-

ється проблемами та питаннями, пов’язаними з вивченням

розробленням, виробництвом і клінічним застосуванням

трансфузіологічних засобів надання допомоги.

Трансфузіологія належить до виняткових областей меди-

цини, без розвитку якої неможливе досягнення позитивного

результату лікування хворих в хірургії, реаніматології, аку-

шерстві, кардіології тощо.

Трансфузіологія як комплексний науково-практичний на-

прям медицини, розглядає широке коло теоретичних і прак-

тичних питань і складається з чотирьох основних напрямів:

служба крові, трансфузійна імунологія, клінічна трансфузіо-

логія, промислова (виробнича) трансфузіологія.

Служба крові – розділ трансфузійної медицини, що вивчає

і реалізує на практиці заготівлю, сертифікацію, перероблення,

зберігання та розподілення, транспортування компонентів,

препаратів та реагентів з донорської крові та забезпечує без-

пеку цих процесів. Відповідно до Рекомендацій ВООЗ осно-

вне завдання служби крові полягає в ефективному та адекват-

ному потребам системи охорони здоров’я країни забезпеченні

оптимальної діяльності лікувальних установ і закладів мак-

симально безпечними для хворих донорською кров’ю, її ком-

понентами та препаратами.

Важливим напрямком роботи служби крові є агітація і

пропаганда донорства, зокрема залучення донорів крові та її

компонентів. Завдання щодо розвитку донорства цілком і по-

вністю покладені на службу крові.

За останні десятиліття донорство крові та її компонентів в

Україні пережило значний спад, кількість донорів зменши-

лася більш ніж в два рази. Основні причини цього – низький

рівень життя населення, погіршання соціально-демографічної

ситуації, погіршання епідеміологічної ситуації щодо захво-

рюваності донороспроможного населення на трансфузійно-

6

трансмісивні інфекції, ліквідація колишньої планової системи

організації донорства, зниження активності щодо пропаганди

донорства в засобах масової інформації тощо. У результаті в

донорських рядах закономірно зростає частка платних доно-

рів і донорів-родичів. Тим часом, відповідно до рекомендацій

ВООЗ, добровільний безоплатний донор є «золотим стандар-

том», а донори що мають фінансову або іншу зацікавленість –

потенційно небезпечна в теоретичному сенсі категорія.

Робота по залученню добровільних безоплатних донорів

вимагає колосальних зусиль: прямого залучення (рекрути-

нгу), взаємодії з роботодавцями, органами державної влади

всіх рівнів, підтримання постійного контакту з донорами, під-

тримання донорських баз. Це величезна праця. Світовий до-

свід свідчить, що заклади служби крові не можуть самостійно

впоратися з таким обсягом роботи. З іншого боку, в Україні

наявні багато громадських і волонтерських об’єднань, моло-

діжних організацій, просто активних громадян, які готові

стати добровільними помічниками в справі залучення нових

донорів, проте не знають з чого почати, куди звертатися, як

це зробити максимально ефективно.

Більшість фахівців, задіяних у сфері організації, розвитку

та пропаганди добровільного донорства крові, солідарні в

тому, що в Україні вкрай необхідно підняти значення інсти-

туту донорства крові. Допомогти у вирішенні цього завдання

покликані спеціально підготовлені рекрутери. На сьогодніш-

ній день гостро визначилося протиріччя між усвідомленням

ролі рекрутерів донорів крові та недостатньою розробленістю

змісту їх роботи, а також технологій їх підготовки.

Наразі в Україні інститут рекрутингу, як складової частини

роботи по залученню осіб до добровільного безоплатного до-

норства, перебуває на етапі формування – наявні окремі на-

працювання регіональних центрів крові, які потребують удо-

сконалення. Важливим аспектом удосконалення є обмін до-

свідом з представниками служб крові держав, що мають успіх

у розвитку добровільного донорства.

7

В навчальному посібнику наведено досвід із залучення до-

норів в США та зокрема Бюро консультування у громадських

справах «Botos» (м. Роузвіль, Каліфорнія, США) і Банку крові

Північної Каліфорнії (м. Еврика, Каліфорнія, США). Сподіва-

ємось, що означений досвід стане корисним для організації

добровільного донорства в службі крові України.

Автори усвідомлюють, що їх робота не може претендувати

на повне висвітлення проблеми організації добровільного до-

норства в службі крові Україні, а тому може спонукати дис-

кусію із тих чи інших міркувань, тверджень та узагальнень.

Ми із щирою вдячністю сприймемо усі зауваження та поба-

жання, які врахуємо у подальшій роботі. Відгуки про навча-

льний посібник та побажання авторам надсилайте на e-mail:

[email protected].

8

Розділ 1

СУЧАСНИЙ СТАН СЛУЖБИ КРОВІ В УКРАЇНІ

ТА БАЧЕННЯ ПЕРСПЕКТИВ ЇХ РОЗВИТКУ

1.1. Моделі функціонування служб крові в різних краї-

нах світу.

Служба крові є ланкою національної системи охорони здо-

ров’я, що має стратегічне значення для кожної держави в ці-

лому і становить систему наукових знань та практичної дія-

льності з організації та технології заготівлі крові, одержання

її компонентів та виробництва препаратів, організації, мето-

дики та техніки трансфузійної терапії.

Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охо-

рони здоров’я (ВООЗ, 1994) мета служби крові будь-якої

держави повинна полягати в ефективному і адекватному по-

требам системи охорони здоров’я країни забезпеченні лікува-

льних установ і закладів кров’ю та її продуктами, які повинні

бути максимально безпечними, прийнятними за витратами і

відповідати потребам пацієнтів.

Національна політика щодо служби крові, може бути ви-

значена як чітка концепція керівництва охорони здоров’я з

організації заготівлі, переливання трансфузійних середників в

даній державі. Вона забезпечує, зокрема, прийняття відповід-

них законів, інструкцій, настанов, правил; визначає делегу-

вання деяких або всіх функцій, що стосуються служби крові,

інститутам, лікувальним установам, організаціям (Товариство

Червоного Хреста і Червоного Півмісяця) з чітким розмежу-

ванням їх обов’язків і повноважень; чітким визначенням ролі

комерційних закладів, що беруть участь у даній роботі; ви-

значення ролі національного трансфузіологічного комітету, а

також інших організацій, зокрема, профспілок.

Зібрання законів з етики заготівлі і переливання крові, яке

було сформульовано Міжнародним товариством переливання

крові (ISBT) і в подальшому адаптоване Організаціями Ліги

9

Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (LORCS),

наразі служить як корисне керівництво під час реалізації на-

ціональної політики в службі крові багатьох країн.

Держави-учасниці (46 країн) Ради Європи (РЄ) під час за-

готівлі, обстеження, приготування, зберігання і розподілення

крові та компонентів крові у своїй діяльності керуються ря-

дом документів Європейського союзу (ЄС) та РЄ, що регла-

ментують вимоги до продукції служби крові. Це, зокрема,

«Керівництво з приготування, використання та забезпечення

якості компонентів крові. Рекомендація № R(95) 15» («Guide

to the preparation, use and quality assurance of blood components.

Recomendation № R (95) 15»), яке передбачає регулярне поно-

влення технічного доповнення з метою відповідності його

рівню наукового прогресу; Директива Європейського Парла-

менту і Ради 2002/98/ЄC від 27.01.2003 р., яка встановлює

стандарти якості і безпеки при заготівлі, обстеженні, приго-

туванні, зберіганні і розподіленні крові та компонентів крові

людини і удосконалює Директиву 2001/83/ЄС; Директива

Комісії 2004/33/ЕC від 22.04.2004 р., яка запроваджує Дирек-

тиву 2002/98/ЕС Європейського Парламенту і Ради щодо пе-

вних технічних вимог для крові та компонентів крові. Обидві

Директиви діють у ЄС з 08.02.2005 р. В Російській Федерації

з метою технічного регулювання і стандартизації в службі

крові впроваджуються стандарти Російської асоціації транс-

фузіологів.

Кількість крові, що заготовлюється може змінюватися за-

лежно від країни – від понад 100 донацій на 1000 жителів, до

менше, ніж 1 донація на 1000 жителів на рік. Вважають, що

адекватність роботи служби крові будь-якої країни визнача-

ється не тільки абсолютними кількісними показниками, а й

якістю та спектром компонентів та препаратів, які виготов-

ляються із крові. Щоб виконати своє призначення служба

крові країни повинна бути в змозі забезпечити потреби, що-

найменше, в еритроцитах, плазмі, концентраті тромбоцитів та

кріопреципітаті.

10

За національну службу крові в кінцевому рахунку відпові-

дальним є національний уряд. Означена відповідальність

може забезпечуватися урядовими службами або повністю чи

частково покладатися на інші неурядові організації, зокрема,

національне Товариство Червоного Хреста і Червоного Пів-

місяця.

Необхідною умовою створення дієвої служби крові у будь-

якій країні є забезпечення адекватного фінансування. Відпо-

відно до рекомендацій ВООЗ (1994), у бюджеті країни пови-

нна бути окрема стаття витрат на забезпечення служби крові,

яка повинна становити 0,5–1,5% всіх витрат на медичні уста-

нови. На сьогодні в багатьох країнах, як індустріальних, так і

тих, що розвиваються, витрати (капітальні і додаткові вкла-

дення) на програми забезпечення діяльності установ і закла-

дів служби крові становлять 0,7–1,2% від загальних витрат на

медичне обслуговування, а в США – 2% бюджету системи

державної охорони здоров’я. Враховуючи високу вартість і

соціальну значимість служби крові та відповідно до резолюції

ХХVІІІ Асамблеї ВООЗ (травень 1975 року) держави-члени

ВООЗ повинні розвивати національні служби крові на основі

безоплатного донорства, формувати законодавче регулю-

вання діяльності служб крові і приймати інші дії для збере-

ження здоров’я донорів і реципієнтів крові і її продуктів.

У багатьох країнах керівним органом служби крові є наці-

ональний трансфузіологічний комітет. Як показує світовий

досвід, національний трансфузіологічний комітет є дієвим у

тих країнах, де завдання забезпечення потреб країни в компо-

нентах і препаратах крові підпорядковано співпраці установ

служби крові з керівниками органів охорони здоров’я, ліка-

рень, медичних товариств, засобів масової інформації, і насе-

лення в цілому. Створення національного трансфузіологіч-

ного комітету із широким представництвом всіх вищеозначе-

них груп тільки підвищує ефективність співробітництва. Ос-

новною функцією національного трансфузіологічного комі-

тету є формування національної політики щодо забезпечення

діяльності установ і закладів служби крові, зокрема, через ін-

11

струкції, настанови, накази, правила заготівлі, переробки,

транспортування, зберігання, розподілу в країні компонентів і

препаратів крові, нормативне регулювання призначення ком-

понентів і препаратів крові, питань забезпечення їх біологіч-

ної безпеки.

При створенні адекватної структури закладів служби крові

у різних країнах світу беруть до відома наступні чинники:

особливості території (площа, географічні особливості тощо),

кліматичні умови, історичні і культурні традиції, політичний

уклад, рівень економічного розвитку. Звісно, що острівна

держава із чисельністю населення до одного мільйона меш-

канців, не має потреби у такій же організації служби крові, як

індустріальна багатомільйонна країна.

У світі існує декілька моделей організації служби крові.

Служба крові може бути централізованою, регіональною, на

госпітальній основі або змішаною. Усталену систему органі-

зації служби крові, як правило, змінити дуже важко. Заготівля

крові може бути організована або через спеціалізовані

центри, або лікарні, або, як у більшості країн, через ті і інші.

В крупних державах доцільною вважають модель регіональ-

ної організації із одним центром, який координує службу

крові в даному регіоні. Системи на госпітальній основі функ-

ціонують успішно у невеликих країнах за умови адекватної

координації спеціалізованим центром.

Централізована система організації служби крові. При

означеній системі один національний трансфузіологічний

центр керує установами служби крові всієї країни через (або

без них) регіональні центри. Переваги даної системи органі-

зації полягають у полегшеному плануванні, централізованому

контролі за наявністю компонентів і препаратів крові, забез-

печенням якості та швидкості вирішення нагальних проблем.

Прикладом такої системи організації служби крові є Фінлян-

дія, Франція, Люксембург, Ямайка, Польща. Так, у Польщі із

населенням 38,5 млн. жителів, функціонує 21 центр крові та

створено 187 пунктів, де здійснюють заготівлю крові виїзні

бригади. Однак, у великих країнах дана система може бути

12

занадто громіздкою, в деяких випадках потреби лікарень у

крові можуть не задовольнятися, а самі лікарні при даній мо-

делі організації служби крові не мають суттєвих важелів

впливу на прийняття рішень.

Одним із головних обов’язків національного трансфузіоло-

гічного центру при централізованій системі організації слу-

жби крові є створення мотивації та вербування донорів.

Центр також відповідає за заготівлю крові, її тестування і

скринінг на трансфузійно-трансмісивні інфекції, приготу-

вання компонентів крові, їх зберігання, розподілення по ліку-

вальних установах. Національний центр повинен проводити

навчання персоналу (бажана уніфікована підготовка), готу-

вати реагенти, проводити референс-лабораторні дослідження

тощо. Національний трансфузіологічний центр може брати на

себе і більш спеціалізовані функції, такі як організація донор-

ства аутологічної крові, функції служби гістосумісності, коа-

гулологічних досліджень, виготовлення імуногематологічних

реагентів. Національний центр повинен формувати політику

обґрунтованого застосування компонентів і препаратів крові.

Регіональні центри служби крові при централізованій сис-

темі організації служби крові переймаються проблемами за-

готівлі крові у регіоні, її тестуванням і скринінгом на транс-

фузійно-трансмісивні інфекції, приготуванням компонентів

крові, їх зберіганням, розподіленням по лікувальних устано-

вах регіону.

Регіональна система організації служби крові розрахо-

вана на країни, де регіони мають значний ступінь автономно-

сті, при цьому можуть бути різноманітні механізми досяг-

нення національного контролю і матеріально-технічного ко-

ординування. Може мати місце наявність одного сильного

національного трансфузіологічного центру з функціями пря-

мого контролю за роботою регіональних центрів, насамперед,

з питань заготівлі крові або у вигляді національного коорди-

нуючого органу без закріплених обов’язків, але з правом пев-

ного контролю щодо діяльності регіональних центрів служби

крові. Для великих за територією країн поділ на регіони під-

13

вищує ефективність управління, гарантуючи при цьому регі-

ональний рівень планування, контролю і вирішення проблем.

Регіональні центри служби крові при даній системі організа-

ції служби крові займаються проблемами, що аналогічні для

регіональних центрів при централізованій системі. Останнім

часом на регіональні центри покладено завдання створення

стандартів операційних процедур (робоча група створює ти-

пові стандарти операційних процедур і адаптує їх до кожного

лікувального закладу. При регіональній системі організації

забезпечується тісний контакт установ служби крові із місце-

вими лікувальними установами, але дуже часто важко дося-

гати національного координування діяльності регіональних

центрів. Ефективність регіональної системи організації слу-

жби крові може значно знижуватися при наявності великої

кількості регіональних центрів. Прикладами країн із регіона-

льної системи організації служби крові є Австрія, Бельгія, Ір-

ландія, Нідерланди, Велика Британія, Австралія, Зімбабве.

Організація національної служби крові на госпітальній

основі полягає у тому, що кожний медичний центр чи лікарня

здійснює свою власну програму забезпечення компонентами

та препаратами крові. Вирішення питань матеріально-техніч-

ного забезпечення може здійснюватися шляхом централізо-

ваного регулювання і координації або без нього. При даній

системі організації використовуються уже існуючі установи і

немає потреби створювати нові спеціальні центри служби

крові. Як показує досвід, дана система може задовільно фун-

кціонувати за адекватного централізованого регулювання і

може бути прийнятною для невеликих країн. При відсутності

централізованого регулювання або матеріально-технічного

координування така система може виявитися незадовільною.

Нерідко під час організації служби крові на госпітальній ос-

нові виникає потреба у створенні замісних або платних до-

норських програм, а раціональне планування, регулювання,

координація між лікарнями, гарантії якості неможливі, або

такі, що важко досягаються. Прикладами країн із організа-

14

цією служби крові на госпітальній основі є Греція, Італія, Да-

нія, Малайзія, Швеція.

Змішані системи організації служби крові є властивими

для країн, де одні лікарні забезпечують себе компонентами

крові самостійно, а інші користуються послугами спеціальних

центрів (банків крові). Можливе поєднання варіантів забезпе-

чення лікувальної установи продуктами крові: у разі недоста-

тніх обсягів заготівлі крові, лікарня може звертатися до спе-

ціалізованих центрів. Дана система сприяє незалежності між

установами, але породжує конкуренцію у боротьбі за донорів,

що може негативно сприйматись громадськістю. Недоліками

даної системи є ті, що властиві для некоординованої органі-

зації служби крові на госпітальній основі. Прикладом країн,

де існує змішана система організації служби крові є Іспанія,

США, Німеччина, Португалія.

В Україні існує змішана модель організації служби крові.

У 2012 році у нашій країні функціонувало 24 обласних,

1 республіканська (АР Крим), 29 міських станцій та центрів

крові, 495 відділень трансфузіології лікувальних закладів. Як

видно, структура служби крові України організована таким

чином, що не існує єдиного координуючого центру. Відпові-

дальним за діяльність служби крові в нашій країні є МОЗ

України. Координування роботи установ служби крові здійс-

нюється через головного позаштатного спеціаліста МОЗ

України. Деякі координуючі та організаційні функції вико-

нують ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН

України» (м. Київ) і ДУ «Інститут патології крові та трансфу-

зійної медицини НАМН України» (м. Львів), але як вже ви-

дно із їх назв, вони мають інше відомче підпорядкування. Пе-

вний вплив на діяльність установ служби в Україні мають

ВГО «Асоціація служби крові України», Товариство Черво-

ного Хреста і Червоного Півмісяця України. Значною подією

для служби крові України було видання Рекомендацій Ради

Європи «Керівництво з приготування, використання та забез-

печення якості компонентів крові. Рекомендація №R (95) 15.

— 11-е видання» (2006).

15

У Російській Федерації в 2004 році було започатковано

зміни в структурі служби крові шляхом створення Держав-

ного підприємства «Центр крові Міністерства охорони здо-

ров’я Російської Федерації», на яке покладено обов’язки ко-

ординатора роботи установ служби крові. До того, відповідно

до наказу Міністерства охорони здоров’я і соціального розви-

тку Російської Федерації, прийом, контроль, узагальнення і

аналіз даних річних статистичних звітів установ і підрозділів

служби крові Росії здійснював Російський НДІ гематології і

трансфузіології (м. Санкт-Петербург). У 2005 році в Росії за-

готівлю крові, виробництво компонентів і препаратів здійс-

нювали 182 станції переливання крові (краєві – 6, республі-

канські – 21, обласні – 21, міські – 106), 969 відділень перели-

вання крові і 222 лікарні.

У Республіці Вірменія на теперішній час структура служби

крові побудована за змішаною моделлю і складається з гема-

тологічного центру, який виконує функції регіонального

центра крові для м. Єревана, 23 відділень переливання крові

крупних клінік, 5 регіональних центрів крові та приватного

Банку крові.

В Республіці Білорусь також функціонує змішана система

служби крові, яка включає в себе переваги централізованої,

регіональної і госпітальної організації. Служба крові Респуб-

ліки Білорусь представлена 20 станціями, 65 відділеннями

переливання крові та кабінетами трансфузійної допомоги лі-

карень. Підпорядковується і контролюється служба Міністер-

ством охорони здоров’я Республіки Білорусь.

Для служб крові країн-учасниць Союзу незалежних держав

(СНД) на нинішньому етапі розвитку і реформування є влас-

тивим цілий ряд проблем. Але ті процеси, що відбуваються

при інтегруванні та поглибленні співробітництва служб крові

різних країн, торкнулися і країн пострадянського простору.

Так, у 2003 році в м. Астана (Республіка Казахстан) на XV

засіданні Ради по співробітництву в області охорони здоров’я

країн-учасниць СНД було створено Координаційну раду

служб крові, яка функціонує на базі Державного підприємс-

16

тва «Центр крові Міністерства охорони здоров’я Російської

Федерації». Основними завданнями Координаційної ради є:

підготовка пропозицій щодо забезпечення міждержавної вза-

ємодії і співробітництва в галузі розвитку служб крові, до-

норства крові та її компонентів з метою охорони здоров’я і

забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя на-

селення в країнах-учасницях СНД. З метою реалізації покла-

дених завдань, Координаційна рада повинна виконувати ряд

важливих функцій, зокрема, здійснювати: збір і аналіз інфор-

мації з міжнародного співробітництва в області нормативно-

правового, методичного, і практичного забезпечення заходів з

організації донорства, виробництва, переробки зберігання,

транспортування і застосування крові, її компонентів і препа-

ратів, а також клінічного застосування технологій, що є аль-

тернативними алогенним гемотрансфузіям; формування ін-

формаційного банку даних, організовувати обмін інформа-

цією між міністерствами охорони здоров’я країн-учасниць

СНД; розробляти пропозиції щодо створення уніфікованих

програм підготовки спеціалістів з організації донорства, ви-

робничої і клінічної трансфузіології, лабораторним діагнос-

тичним дослідженням в службі крові; здійснювати експертну

оцінку проектів міждержавних правових, нормативних і ме-

тодичних документів, а також міждержавних програм; коор-

динування науково-дослідних робіт з питань трансфузіології;

надання інформаційної і практичної підтримки країнам-учас-

ницям СНД у вирішенні оперативних питань при потребі в

підборі донорів і постачанні гемотрансфузійних середовищ;

підготовку пропозицій щодо розвитку міжнародного співро-

бітництва в галузі обміну інформацією з питань донорства і

служби крові; проводити експертну оцінку і надавати реко-

мендації до застосування обладнання і технологій, що засто-

совуються в службі крові; рекомендувати до застосування

пропозиції щодо впровадження стандартних операційних

процесів і виробничої практики при проведенні процедур

збору крові, її компонентів і виготовлення із них препаратів;

розробляти і вносити пропозиції стосовно міждержавної по-

17

літики в галузі безпечного клінічного використання крові, її

компонентів і препаратів тощо. Наскільки створена модель

буде ефективною, покаже час.

Можливості служби крові в різних країнах при однаковій

системі організації можуть значно змінюватися залежно від

місцевих умов і ресурсів. Основна вимога до служби крові

будь якого рівня організації – гарантія якості щодо всіх про-

цедур і операцій від взяття крові до одержання кінцевого

продукту, включаючи добре налагоджене лабораторне тесту-

вання і виробництво при відповідному внутрішньому конт-

ролі якості. Кількість заготівлі крові повинна визначатися на-

ціональними потребами. Національна служба крові повинна

максимально ефективно розвивати можливості лабораторної

ланки щодо проведення скринінгу на гемотрансмісивні інфе-

кції, створювати належні умови для зберігання компонентів

та препаратів крові. Означене повинно визначатись націона-

льною політикою служби крові.

Можливі реформи і зміни систем організації служби крові.

Так, за даними F.M. Moftah (2002) урядом Єгипту в 1997 році

було здійснено реструктуризацію 300 госпітальних банків

крові, а натомість було створено 1 національний, 8 окружних

і 30 регіональних центрів крові. В результаті було розроблено

національну програму безпечного донорства крові (мотива-

ція, вербування, відбір, відмова), досягнуто стандартизації

виробництва і застосування компонентів крові, створено еле-

ктронну мережу, яка об’єднує всі центри крові. Кількість за-

готовлених доз крові мала позитивну динаміку – від 250 тис.

у 1997 р. до 700 тис. – у 2000 р.

Іншим прикладом (Voros K. et al., 2002) вдалого реформу-

вання служби крові є Угорщина, де впродовж двох років було

створено централізовану систему служби крові – 6 регіональ-

них центрів і 23 місцеві банки крові. Лабораторне тестування

донорської крові покладено тільки на регіональні центри.

За даними Aljafar M. (2002) у Кувейті централізація слу-

жби крові дозволила одночасно в національному масштабі

запровадити систему штрих-кодування ISBT-128.

18

Заготівля, переробка, зберігання і розподіл компонентів та

препаратів крові, як показує світовий досвід, може здійсню-

ватися різними організаціями, наприклад в рамках програм

Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, держа-

вними службами крові, центрами крові лікарень і госпіталів,

некомерційними організаціями (не враховуючи Товариства

Червоного Хреста і Червоного Півмісяця), комерційними за-

кладами. Всі означені п’ять типів організацій можуть співіс-

нувати в одній країні. Лише в небагатьох країнах національна

програма переливання крові реалізується силами тільки од-

нієї організації.

Більш ніж в 20 країнах світу відповідальність за заготівлю,

переробку, зберігання і розподіл компонентів та препаратів

крові покладено на Товариства Червоного Хреста і Червоного

Півмісяця. Добре опрацьовані, ефективні програми такого

типу з успіхом працюють у таких країнах як Австралія, Авст-

рія, Бельгія, Канада, Японія, Швейцарія, Нідерланди, Фінлян-

дія, Люксембург. Про прогресивний характер технологій у

службах крові інших країн, що працюють за аналогічним

принципом, але мають скромніші результати свідчать резуль-

тати діяльності служб крові таких країн як Гонконг, Індоне-

зія, Республіка Корея, Таїланд. Нарешті, в ряді країн, що роз-

виваються, мають невелику територію і малу чисельність на-

селення Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

здатні забезпечити потреби країни в крові (Бурунді, Непал,

Нікарагуа, Руанда, Сомалі).

В ряді країн за діяльність мережі установ і закладів служби

крові безпосередню відповідальність несуть органи охорони

здоров’я. Типовим прикладом злагодженого функціонування

такої організації служби крові є національні програми Фран-

ції, Угорщини, Великої Британії, Данії, Нової Зеландії, Греції,

Італії, Ірландії, Нідерландів, Португалії, Іспанії.

Деякі країни, відповідно до своєї економічної структури,

орієнтовані на порівняно централізовані державні організації

в управлінні службою крові. Державний тип управління уста-

новами служби крові властивий для країн, що розвиваються,

19

деякі із них добре організовані і досягли певних успіхів не

зважаючи на тяжкі економічні умови, в яких вони функціо-

нують (Куба, Єгипет, Іран, Кенія, Уругвай, Венесуела, Шрі-

Ланка, Сенегал, Малайзія, Сінгапур). Державні служби крові,

за звичай, отримують додаткову підтримку від Товариств

Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та інших громадсь-

ких організацій.

Ряд країн не вважають за доцільне розробляти національні

програми розвитку служби крові, а залишають за госпіталями

право самим вирішувати проблему забезпечення компонен-

тами та препаратами крові. Прикладами успішного і ефектив-

ного функціонування систем служби крові на базі госпіталь-

них банків крові є Данія, Швеція, Греція, Італія. Перевагами

банків крові госпіталів є те, що вони мають справу одночасно

і з донорами і хворими, обидві категорії проходять обсте-

ження в одній і тій же лабораторії. Банки крові госпіталів

швидко реагують на зміни в тенденціях розвитку клінічної

медицини, змінюючи свою стратегію. Однак в даній системі

організації служби крові є і недоліки. Перш за все, проблема

залучення до лав донорів не завжди отримує адекватне вирі-

шення у госпіталях чи лікарнях, оскільки здоровій людині не

завжди легко переступити поріг установи, де лікуються хворі.

По-друге, як правило, паралельно існують ряд незалежних

банків крові, які конкурують один з одним за донорів, що ро-

бить систему заготівлі госпітальними банками крові незбала-

нсованою.

Наводимо дані стосовно організації служби крові та орга-

нів, що несуть відповідальність за її діяльність у деяких краї-

нах Європи (Таблиця).

Останнім часом значно змінилася структура закладів слу-

жби крові у світі. Це обумовлено розробкою і впровадженням

нових технологій переробки крові на компоненти та виготов-

лення препаратів. Визначальна роль при цьому належить за-

безпеченню якості продуктів крові. Міжнародна організація

стандартизації (ISO) дає наступне визначення якості: «Якість

– узагальнення характеристик явища, що базується на його

20

здатності задовольняти заявленим і бажаним потребам». Зна-

чна еволюція відбулася в системі стандартизації закладів

служби крові в світі: від контролю якості, гарантій якості, по-

кращення якості і, нарешті, до управління якістю.

Системи організації служби крові у деяких країнах

Європи (Faber J.C., 2002) Країна Насе-

лення

(млн.)

Організація

служби крові

Відповіда-

льність за

діяльність

Кількість

банків

крові

Австрія 7,8 регіональна Червоний

Хрест

7

Бельгія 9,9 регіональна Червоний

Хрест

37

Данія 5,1 госпітальна МОЗ 88

Фінляндія 4,9 централізована Червоний

Хрест

5

Франція 56,6 централізована МОЗ 14

Німеччина 79,7 змішана змішана 116

Греція 10,2 госпітальна МОЗ 88

Ірландія 3,5 регіональна МОЗ 2

Італія 56,4 госпітальна МОЗ 387

Люксембург 0,4 централізована Червоний

Хрест

1

Нідерланди 14,8 регіональна МОЗ 9

Португалія 10,4 змішана МОЗ 70

Іспанія 38,4 змішана МОЗ 142

Швеція 8,6 госпітальна МОЗ 90

Велика

Британія

55,5 регіональна МОЗ 20

Наразі для багатьох країн найважливішою задачею органів

охорони здоров’я і служби крові є централізація і стандарти-

зація діяльності невеликих банків крові. Так, за даними

Sonmezoglu M. (2004), у Туреччині, яка має 62 млн. жителів,

21

функціонувало 340 банків крові, в яких щорічно здійснюва-

лось близько 1,8 млн. донацій. Але переважна кількість бан-

ків крові Туреччині є малопотужними і забезпечували менше

5 тис. донацій на рік (їх частка становить 72,3%). Такі, що

мали від 5 тис. до 10 тис. донацій щорічно, в структурі банків

крові цієї держави становили 13,8%. Частка банків крові, що

забезпечували від 10 тис. до 20 тис. донацій на рік становила

8,7%, а тих що мали від 20 тис. до 50 тис. донацій було 4,8%.

Банки крові з потужністю понад 50 тис. донацій щорічно в

структурі служби крові Туреччини становлять всього 0,4%.

Звичайно, що таке переважання питомої ваги банків крові, що

є малопотужними у цій державі, негативно відбивається на

процесах управління і забезпечення якості компонентів крові.

Істотно змінилася лабораторна ланка в установах і закла-

дах служби крові, діяльність якої раніше зводилася до серо-

логічних визначень груп крові та постановки реакцій, що за-

безпечують сумісність при переливанні крові. Впродовж

останнього десятиліття розроблено і впроваджується в прак-

тику стандарт ISO 15189 «Медичні лабораторії – особливі

вимоги до якості і компетенції». На сьогодні, із розширенням

знань про гемотрансмісивні інфекції, біологічну небезпеку

під час роботи з кров’ю, лабораторна ланка установ і закладів

служби крові, окрім серологічних досліджень займається

скринінгом та діагностуванням гемотрансмісивних інфекцій,

що супроводжується подорожчанням компонентів і препара-

тів крові. Так, витрати на службу крові у Великій Британії з

1999 року по 2002 рік виросли вдвоє (Gorhem M., 2002). В

установах і закладах служб крові різних країн світу прово-

диться вивчення перспективності та доцільності впрова-

дження технології ампліфікації нуклеїнових кислот (NAT). У

разі її масового запровадження витрати на забезпечення дія-

льності установ і закладів служби крові зростуть ще більше.

Впровадження комп’ютерних технологій в процеси заготі-

влі, переробки та зберігання крові також є реальністю сього-

дення. Так, за даними Finch L. et al. (2002), центральний

трансфузійний регістр Британської Колумбії (Канада)

22

об’єднує 95 госпіталів і дозволяє не тільки відстежувати рух

компонентів крові, а і забезпечує спостереження за реципієн-

тами компонентів крові, а при необхідності трансфузії – елек-

тронну перевірку трансфузійного анамнезу. Застосування

комп’ютерних систем в трансфузійній медицині дозволяє:

документувати результати досліджень; використовувати ал-

горитми оцінки результатів для заключення; застосовувати

штрих-кодування на етапах обстеження, переробки доз крові

від одержання до видачі; виявляти несумісність компонента

крові і групи крові реципієнта; ідентифікувати хворих із по-

требою у особливих трансфузійних середовищах (антитіла,

CMV, елімінація лейкоцитів); супроводжувати аутологічні і

спрямовані донації; надавати трансфузійний анамнез хворого;

забезпечувати статистичну обробку використання компонен-

тів крові. Наразі в Європі розробляються комп’ютерні про-

грами клініко-епідеміологічного спрямування в трансфузій-

ній медицині для інтернаціонального використання

(Titlestad K. et al., 2002).

Суттєво змінюються стосунки в системі «донор-лікар-ре-

ципієнт», формуються нові аспекти правових стосунків між

донором і установами служби крові. Останні повинні нада-

вати юридично підтверджені гарантії безпеки участі у донор-

стві. Трансфузійна медицина повинна бути безпечним мето-

дом лікування для реципієнта. В діяльність служби крові

впроваджуються системи добровільних анонімних звітів про

несприятливі події в трансфузіології (SHOT). Означені дані є

централізованими, а інформація є інтернет-доступною. Дані

SHOT дозволяють розрахувати такі показники як ризик лета-

льного наслідку, що пов’язаний із трансфузією (1 на 460 тис.

компонентів), виникнення тяжкого ускладнення (1 на 106 тис.

компонентів).

Впровадження страхової медицини відображається новими

правовими аспектами на діяльності служби крові та лікуваль-

них закладів, які застосовують трансфузійну терапію як ме-

тод лікування. Оптимальний лікувальний ефект від застосу-

вання гемотрансфузії може досягатися за умови, якщо лікар

23

чітко знає механізми дії трансфузійного середовища і чітко

обґрунтовує показання до його застосування. Арсенал засобів

трансфузійної медицини постійно зростає та ускладнюється,

що потребує постійного підвищення знань як лікарів, так і

середнього медичного та технічного персоналу. Вищеозна-

чене диктує постійне удосконалення системи підготовки і пе-

репідготовки трансфузіологів. РЄ постійно переймається ста-

ном професійного рівня фахівців служби крові видаючи від-

повідні рекомендації, зокрема: рекомендація № R (85) 5 щодо

вивчення поточного положення навчальних програм для май-

бутніх спеціалістів з трансфузії крові у державах-учасницях

РЄ та у Фінляндії; рекомендація № R (2004) 18 щодо викла-

дання трансфузійної медицини медичним сестрам. В країнах-

учасницях СНД впроваджуються принципи безперервного

професійного розвитку через систему очно-заочної післядип-

ломної освіти в галузі виробничої та клінічної трансфузіології

лікарів-трансфузіологів і клініцистів інших спеціальностей. В

Україні, як і в інших країнах СНД, на стадії початкового ста-

новлення знаходиться система підготовки спеціалістів-техно-

логів для виробництва препаратів крові, середнього медич-

ного і технічного персоналу для установ служби крові. За да-

ними Lefendre P. (2002), Інтернет все активніше проникає в

життя трансфузіологів – наразі існує понад 50 освітніх та ін-

формаційних сайтів по службі крові.

Отже, з позицій сучасного бачення служба крові є склад-

ною організацією із ретельним плануванням і управлінням,

основними функціями якої є вербування донорів, заготівля

крові, тестування донорської крові, виробництво препаратів

крові, розподіл її продуктів, навчання та референс-обслугову-

вання. Розвиток служби крові є тривалим, гнучким до змін

епідеміологічних, інфекційних, комерційних тощо чинників,

процесом. Адекватне забезпечення діяльності служби крові

наразі є високовартісним, а тому умовою успішного її функ-

ціонування є адекватне фінансування.

24

1.2. Роль міжнародних організацій у забезпеченні дія-

льності закладів служби крові.

До міжнародних організацій, які безпосередньо пов’язані з

діяльністю закладів служби крові і сприяють вирішенню

ними відповідних проблем, належать: Міжнародне товарис-

тво переливання крові (ISBT), Ліга товариств Червоного Хре-

ста і Червоного Півмісяця (LORCS) та ВООЗ.

В той же час, Міжнародна федерація організацій донорів

крові (IFBDO), Міжнародне товариство гематологів (ISH),

Міжнародне товариство з тромбозу і гемостазу (ISTH) і Все-

світня федерація гемофілії (WFH), займаються вирішенням

спеціальних проблем переливання крові, а Міжнародний ко-

мітет із стандартизації в гематології (ICSH) і Міжнародна ор-

ганізація із стандартизації (ISO) займаються курацією питань

стандартизації в практиці переливання крові. РЄ також за-

ймається проблемами трансфузіології, наразі географічне

представництво, де застосовують рекомендації даного шано-

ваного товариства, налічує 46 країн. До міжнародних органі-

зацій, які мають практику фінансування ряду проектів, нале-

жать Центри контролю та профілактики захворювань США

(CDC), Програма розвитку ООН (UNDP), Дитячий фонд ООН

(UNICEF), Організація з індустріального розвитку ООН

(UNIDO) та Всесвітній Банк.

Міжнародне товариство переливання крові (ISBT) – на-

укове товариство, яке складається із окремих членів, націона-

льних товариств і регіональних відділень. Основні завдання

товариства є наступні: сприяння підтримці високих технічних

і етичних стандартів у службі крові; сприяти поширенню

знань в галузі переливання крові і споріднених дисциплін;

забезпечувати можливості для проведення і обговорення нау-

кових досліджень в області переливання крові і споріднених

дисциплін; сприяти обміну інформацією між членами товари-

ства. Для реалізації означених завдань ISBT проводить між-

народні з’їзди, конгреси, симпозіуми, школи-семінари з кур-

25

сами навчання і науковими дискусіями. Інформаційним орга-

ном ISBT є журнал «Vox sanguinis». ISBT підтримує тісне

співробітництво з LORCS і WHO в галузі навчання, розробки

документації тощо.

Ліга товариств Червоного Хреста і Червоного Півмі-

сяця (LORCS) – має спеціальний відділ з підготовки програм

крові і секретаріат в Женеві, яким керує Міжнародна група

експертів із переливання крові Червоного Хреста. Ліга, за

звичай, тісно співпрацює з національними Товариствами

Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Більшість із 136 то-

вариств – членів LORCS, переважна більшість займається

пропагуванням добровільного безоплатного донорства. Осно-

вним завданням LORCS в області переливання крові є спри-

яння розвитку у всьому світі добровільного безоплатного до-

норства у відповідності до принципів «Кодексу етики для

кроводачі і трансфузій», який сформульовано ISBT. Діяль-

ність LORCS включає: надання організаційної допомоги на-

ціональним товариствам у організації і удосконалення націо-

нальних служб крові; сприяння регіональній кооперації в об-

ласті переливання крові; підтримання зв’язків з різними між-

народними організаціями, особливо WHO і ISBT; організацію

проведення навчання, семінарів, конференцій та інших форм

діяльності, яка спрямована на підвищення кваліфікації і про-

фесіоналізму персоналу служб переливання крові; забезпе-

чення інформацією національних товариств та інших добро-

вільних організацій, які відають питаннями переливання

крові, а також широких верств населення. Інформація про до-

сягнення в області переливання крові та новини у роботі то-

вариств Червоного Хреста публікуються у друкованому ор-

гані LORCS – щотижневику «Transfusion International».

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ, WHO) вперше сформулювала свої принципи участі в діяльності

установ і закладів служби крові у резолюції WHO 28.72. У

даній резолюції країни-учасниці закликали: сприяти розвитку

національних служб крові на основі добровільного безоплат-

ного донорства; розробляти ефективне законодавство для ре-

26

гулювання діяльності закладів служби крові та робити все не-

обхідне для захисту здоров’я донорів і реципієнтів крові та її

компонентів; збільшувати допомогу країнам-членам ВООЗ

для розвитку національних служб крові на основі добровіль-

ного донорства відповідно до планів співробітництва із

LORCS; сприяти встановленню зв’язків між країнами для за-

безпечення безпеки і адекватності постачання крові та її ком-

понентів на основі добровільного донорства; допомагати удо-

сконаленню практики виробництва препаратів крові та її

компонентів для кращого захисту здоров’я донорів і реципіє-

нтів. Сучасна політика ВООЗ спрямована на пріоритетну до-

помогу периферійним і незалежним у економічному відно-

шенні службам крові. Пріоритетним напрямком діяльності

ВООЗ є також реалізація освітніх програм сумісно із LORCS і

ISBT.

Міжнародна федерація організацій донорів крові (IFBDO)

– має за мету сприяти безоплатному добровільному донорс-

тву, міжнародному обміну інформацією і публікація нових

даних про досягнення в галузі трансфузіології. IFBDO найак-

тивніше працює у таких країнах Європи, як Бельгія, Франція,

Італія, Іспанія а також у країнах Південної Америки.

Центри контролю та профілактики захворювань

(Centers for Disease Control and Prevention, CDC)

Центри контролю та профілактики захворювань – урядова

Агенція США з охорони здоров’я, один з основних компоне-

нтів управління Департаменту охорони здоров’я та соціаль-

ного забезпечення США.

У ХХІ столітті Центри контролю та профілактики захво-

рювань Департаменту охорони здоров’я перебувають на пе-

редньому краї забезпечення безпеки здоров’я та вирішення

глобальних загроз захворювань за рахунок впровадження пе-

редових технологій. Всі рішення в галузі громадського здо-

ров’я базуються на останніх наукових даних найвищої якості,

які отримані відкрито та об’єктивно.

Офіс CDC в Україні було відкрито в серпні 2010 року. Ос-

новна увага CDC в Україні приділяється розвитку потенціалу

27

державних та недержавних установ для боротьби з епідемією

ВІЛ/СНІД. Фінансування надається відповідно до Надзвичай-

ного плану Президента США по боротьбі зі СНІД (PEPFAR)

та здійснюється в межах Рамкової угоди між Урядом Сполу-

чених Штатів Америки і Кабінетом Міністрів України про

співробітництво у сфері протидії ВІЛ/СНІД у 2011–2015 ро-

ках.

CDC в Україні працює у наступних напрямках:

1. Підтримка системи оцінки та моніторингу МОЗ

України. Проект передбачає посилення професій-

ного потенціалу персоналу у сфері моніторингу і

оцінки, покращення якості даних та підтримки дія-

льності з проведення досліджень, що забезпечать

потребу наявності даних у сфері стратегічної інфо-

рмації.

2. Підсилення безпеки крові. Загальною метою цієї

програми є підсилення системи безпеки крові шля-

хом впровадження добре організованої та коорди-

нованої національної системи служби крові, збір

крові від безоплатних донорів, тестування всієї

крові на трансфузійно-трансмісивні інфекції з до-

триманням вимог контролю якості та відповідне

клінічне використання крові.

3. Зміцнення національної референс-лабораторії та ла-

бораторної мереж.

4. Підтримка практик лікування ВІЛ та ВІЛ-ТВ.

Американський міжнародний альянс охорони здоров’я

(АМАОЗ) – ключовий партнер CDC у напрямку підсилення

безпеки крові та виконавцем Проекту міжнародної технічної

допомоги «Надання технічної допомоги зі зміцнення служб

переливання крові в певних країнах за Надзвичайним прези-

дентським планом США з боротьби зі СНІД (PEPFAR)».

АМАОЗ активно співпрацював з Міністерством охорони здо-

ров’я України та провідними медичними закладами у ключо-

вих містах і областях України з 1992 р. За фінансової підтри-

мки Державного департаменту США, Агенції США з міжна-

28

родного розвитку (USAID), ВООЗ, ЮНІСЕФ і GTZ/GIZ та

використовуючи модель партнерської технічної допомоги,

згідно з якою великі лікарні, медичні навчальні заклади та

інші постачальники медичних послуг у багатьох областях

України співпрацюють із подібними організаціями в містах

США, АМАОЗ створив програми для вирішення низки пріо-

ритетних проблем охорони здоров’я в Україні, зокрема: здо-

ров’я жінок, первинної медичної допомоги, неонатології, не-

відкладної медичної допомоги, контролю внутрішньолікар-

няних інфекцій та організації лікарняного обслуговування.

Починаючи з 2004 р. співробітництво АМАОЗ значним чи-

ном було зосереджено навколо проблем ВІЛ/СНІД, включа-

ючи, насамперед, вирішення питань запобігання передачі ін-

фекції від матері до дитини в десяти областях і клінічну під-

готовку понад 2000 українських медичних працівників у за-

безпеченні догляду та лікування осіб, які страждають від

ВІЛ/СНІДу. Підготовку було організовано за допомогою ре-

гіонального навчально-інформаційного центру АМАОЗ-

ВООЗ із догляду та лікування ВІЛ/СНІД.

Починаючі з вересня 2012 р. АМАОЗ спільно з CDC в

Україні працюють над наданням технічної допомоги зі зміц-

нення служб переливання крові в Україні. Загальною метою

цього проекту є створення безпечного, достатнього та здат-

ного до самостійного існування механізму заготівлі донорсь-

кої крові шляхом розробки та впровадження національної си-

стеми донорства.

Заходи в рамках проекту сприяють обміну інформацією,

впровадженню передового досвіду та засвоєнню уроків для

оптимізації впливу та зміцнення національної системи донор-

ства. У тісній співпраці, АМАОЗ разом з Міністерством охо-

рони здоров’я України, Державною службою України соцзах-

ворювань, центрами переливання крові та лікарнями в усій

Україні розроблятимуть системи безпеки крові, підтримувані

добре підготованими кадрами.

У цьому партнерстві наголос зроблений на нарощуванні

потенціалу медичних закладів і установ та наставництві, до-

29

ступі до знань і досвіду технічних експертів зі США, а також

роботі з провідними фахівцями та установами служби крові в

Україні. Плани заходів за проектом розробляються спільно, за

участю зацікавлених сторін у країні, з особливою увагою до

загального підвищення якості та науково обґрунтованої клі-

нічної практики. Такий підхід дає змогу підтримати загально-

системні поліпшення шляхом створення зразкових демон-

страційних об'єктів, а також сприяє розробці та інтеграції

програм, які відповідають як загальнонаціональним, так і мі-

сцевим потребам на рівні областей.

Конкретні завдання для створення безпечного, достатнього

та здатного до самостійного існування механізму заготівлі

донорської крові шляхом розробки та впровадження націона-

льної системи донорства:

удосконалення організації та інфраструктури націо-

нальної системи донорства;

удосконалення методів роботи з донорською кров'ю

для підвищення безпеки крові та поліпшення якості

наявних запасів;

поліпшення безпеки та ефективності перевірки

крові та виробництва компонентів крові;

поліпшення клінічного використання процедур

переливання крові;

розробка та/або вдосконалення систем і процедур

збирання даних, керування інформацією, монітори-

нгу та оцінки;

розробка та/або вдосконалення програм підготовки

персоналу та професійного розвитку;

розробка систем контролю якості та підвищення

якості.

Міжнародне товариство гематологів (ISH) – організо-

ване за географічним принципом і має Американське, Азіат-

сько-Тихоокеанське і Євро-Африканське відділення, які у

свою чергу беруть участь у керівництві роботою ISH. Однією

із найважливіших функцій товариства є надання допомоги і

керівництво навчанням гематологів. Товариство сприяє між-

30

народному обміну інформацією через видання газет, журна-

лів, проведення з’їздів, допомагає у проведенні пріоритетних

наукових досліджень, стандартизації (включаючи терміноло-

гічну) і оцінці методів. Стандартизація здійснюється через

Міжнародний комітет із стандартизації в гематології.

Міжнародне товариство з тромбозу і гемостазу (ISTH) – сприяє міжнародному обміну інформацією стосовно всіх

аспектів тромбозів і гемостазу через видання газет, наукових

публікацій, організацію і проведення міжнародних з’їздів,

конгресів, симпозіумів, сприяє стандартизації в гемостазіоло-

гії, координує наукові дослідження. Технічні аспекти роботи

Товариства забезпечує міжнародний комітет з тромбозу і ге-

мостазу, який займається переважно такими питаннями як

стандартизація (в тому числі і термінологічна) і оцінка мето-

дів, сприяє навчанню спеціалістів, підтримує стосунки із

Міжнародним комітетом із стандартизації в гематології.

Всесвітня федерація гемофілії (WFH). Головне завдання

федерації – надання допомоги хворим на гемофілію і спорід-

неними захворюваннями та участь у вирішенні наукових,

технічних, соціальних, і етичних проблем, що обумовлені да-

ними захворюваннями. WFH сприяє діяльності національних

товариств і забезпечує навчання спеціалістів у даній галузі,

сприяє отриманню кріопреципітату для лікування хворих ге-

мофілією на національному рівні. Інформація про діяльність

WFH публікується у спеціальному бюлетені, що видається з

періодичністю двічі на рік.

Міжнародний комітет із стандартизації в гематології

(ICSH) – є відповідальним за стандартизацію в галузі перели-

вання крові і гематології. Його функція – сприяти удоскона-

ленню методів і стандартів, підтримувати зв’язки із іншими

міжнародними організаціями, сприяти удосконаленню лабо-

раторної служби в гематології і переливанні крові. Значна ча-

стина роботи ICSH проводиться спеціальними групами екс-

пертів, робочими групами і комітетами в окремих областях

гематології та трансфузіології, Вони готують рекомендації з

31

методів стандартизації та самим стандартам. Останні опри-

люднюються у міжнародних виданнях.

Міжнародна організація із стандартизації (ISO) займа-

ється удосконаленням, специфікацією якості і виготовленням

обладнання і матеріалів. Робота здійснюється через міжнаро-

дні комітети з окремих галузей. Наприклад, Комітет

ISO/TC76 займається медичним обладнанням для трансфузій,

інфузій та ін’єкцій, в тому числі флаконами і полімерними

контейнерами, з’єднувальними трубками для переливання

крові та інфузій. Комітет ISO/TC76 – шприцами для медич-

ного призначення і голками для ін’єкцій.

До РЄ входять, зокрема, Комітет експертів з переливання

крові та імуногематології і ряд підкомітетів, які займаються

широким колом питань у даній галузі, зокрема: розробкою

правил для міжнародного обміну кров’ю, її компонентами і

препаратами; створенням Європейського банку замороженої

крові і крові рідкісних груп (Амстердам); розробкою рекоме-

ндацій з приготування компонентів і препаратів крові та кон-

тролю за їх якістю, застосуванню компонентів і препаратів

крові, недопущенню передавання гемотрансмісивних захво-

рювань; розробкою стандартів для лікувальних препаратів

крові і реактивів; координуванням наукових досліджень і ор-

ганізацією навчальних курсів і симпозіумів; підготовкою до-

кументів із урахуванням досвіду європейських країн з різних

аспектів трансфузіології, проблемами гістосумісності, на-

вчання тощо.

В 2005 році Видавничий підрозділ РЄ надав ексклюзивне

право на видання в Україні «Керівництва з приготування, ви-

користання та забезпечення якості компонентів крові. Реко-

мендація № R (95) 15. — 11-е видання»: Практичне керівниц-

тво: Переклад з англ. / За заг. ред. проф. С.М. Гайдукової,

проф. С.В. Видиборця. Без сумніву, вихід керівництва в на-

шій державі дало суттєвий поштовх для реформування слу-

жби крові України.

32

1.3. Сучасний стан трансфузіології в Україні та бачення

перспектив її розвитку.

Трансфузіологія є ланкою національної системи охорони

здоров’я, що має стратегічне значення для держави в цілому і

уявляє з себе систему наукових знань та практичної діяльно-

сті з організації та технології заготівлі крові, одержання її

компонентів та виробництва препаратів, організації, мето-

дики та техніки трансфузійної терапії і включає загальний

(теоретичний), виробничий та клінічний розділи. Теоретич-

ними і практичними досягненнями трансфузіології користу-

ються фахівці майже всіх лікарських спеціальностей. Остан-

нім часом значно змінилася структура закладів служби крові

у світі. Це обумовлено розробкою і впровадженням нових

технологій переробки крові на компоненти та виготовлення

препаратів. Істотно змінилася лабораторна ланка в установах

служби крові, діяльність якої раніше зводилася до серологіч-

них визначень груп крові та постановки реакцій, що забезпе-

чують сумісність під час гемотрансфузій. На сьогодні, із роз-

ширенням знань про трансфузійно-трансмісивні інфекції,

біологічну небезпеку при роботі з кров’ю, лабораторна ланка

установ служби крові, окрім серологічних досліджень займа-

ється скринінгом і діагностуванням гемотрансмісивних інфе-

кцій.

Впровадження комп’ютерних технологій в процеси заготі-

влі та переробки крові також є реальністю сьогодення. Сут-

тєво змінюються відносини в системі «донор-лікар-реципі-

єнт», формуються нові аспекти правових стосунків між доно-

ром і установами служби крові. Останні повинні давати юри-

дично підтверджені гарантії безпеки участі у донорстві кож-

ному громадянину України. Трансфузійна медицина повинна

бути безпечним методом лікування для реципієнта.

Впровадження страхової медицини відбивається новими

правовими аспектами на діяльності служби крові та лікуваль-

них закладів, які застосовують трансфузійну терапію як ме-

тод лікування. Оптимальний лікувальний ефект від застосу-

33

вання гемотрансфузії може досягатися за умови, якщо лікар

чітко знає механізми дії трансфузійного середовища і чітко

обґрунтовує показання до його застосування. Арсенал засобів

трансфузійної медицини постійно зростає і ускладнюється,

що потребує постійного підвищення знань лікарів. Вищеоз-

начене диктує постійне удосконалення системи підготовки і

перепідготовки лікарів-трансфузіологів.

У зв’язку зі спадом виробництва в Україні за останні роки

знизилася кількість і категорійність станцій переливання

крові. Спостерігається стійка тенденція до скорочення кіль-

кості структурних одиниць служби крові:

в 2005 році у нашій країні функціонувало 24 обласних,

1 республіканська (АР Крим), 37 міських станцій та

центрів крові, 511 відділень трансфузіології лікуваль-

них закладів;

в 2012 році у нашій країні функціонувало 24 обласних,

1 республіканська (АР Крим), 29 міських станцій та

центрів крові, 495 відділень трансфузіології лікуваль-

них закладів.

Знизились обсяги заготівлі донорської крові і плазми, що-

річно зменшується випуск препаратів із крові:

загальна кількість донорів в 2007 році становила

644328 осіб, які здійснили 855986 донації, а в

2012 році – 605798 осіб, які здійснили 815618 донацій.

Значна частина відділень заготівлі і переливання крові не

виконують покладених на них завдань і стали нерентабель-

ними. Зношеність основних фондів установ служби крові ся-

гає 90–95%. Обладнання є морально застарілим. Фінансу-

вання закладів служби крові недостатнє і здійснюється із об-

ласних, районних та місцевих бюджетів, за винятком Сумсь-

кої обласної станції переливання крові, яка працює за госп-

розрахунком. Виникла диспропорція між попитом та пропо-

зицією на останні. Низький рівень фінансування закладів

служби крові ставить під загрозу забезпечення потреб лікува-

льно-профілактичних установ в компонентах та препаратах

крові. Занепокоєння викликає факт зменшення кількості ак-

34

тивних донорів. На низькому рівні знаходиться агітаційна ро-

бота серед донорів, що відображається на низькій мотивації

до участі в донорстві:

кількість активних донорів в 2007 р. становила

45318 осіб, які здійснили 131894 донації, а в 2012 р. –

45138 осіб, які здійснили 127887 донацій;

кількість донорів резерву в 2007 р. становила

599010 осіб, які здійснили 724092 донації, а в 2012 р. –

560660 осіб, які здійснили 685941 донації;

кількість первинних серед активних донорів і донорів

резерву в 2007 р. становила 248458 осіб, а в 2012 р. –

234192 осіб.

Викликає занепокоєння зростання питомої ваги платного

донорства. Загальновідомо, що у платному донорстві беруть

участь, за звичай, люди із низьким соціально-економічним

рівнем, що збільшує ризик передачі гемотрансмісивних за-

хворювань.

Низький рівень матеріальної бази установ служби крові не

дозволяє широко впроваджувати донорський плазмаферез –

найпрогресивніший і економічно вигідний метод заготівлі

плазми. Питома вага плазмаферезу у більшості областей має

показник нижчий за 20%. Застосування застарілих технологій

і зменшення обсягів виробництва обумовлюють зростання

собівартості одного літра плазми.

На сьогодні є низькою нормативна база служби крові. До

цього часу у нашій державі не розроблені і не затверджені

базисні нормативні та регламентуючі документи з діяльності

установ служби крові та трансфузійної медицини.

На підставі вищеозначеного можна охарактеризувати сьо-

годнішній стан служби крові та трансфузіологічної допомоги

в Україні як кризовий.

Основні напрямки реформування служби крові в Україні

нами бачаться наступними:

1. Розробка відповідної потребам сьогодення нормати-

вно-правової бази, перегляд деяких діючих положень

та гармонізація з директивами Європейського союзу.

35

2. Забезпечення доступу до безпечних і достатніх запасів

крові та пов’язаних з нею продуктів і послуг, в тому

числі до переливання крові, що є найважливішим еле-

ментом будь-якої системи охорони здоров’я.

3. Координація на національному рівні, згідно із даними

ВООЗ, діяльність, пов’язана із заготівлею, тестуван-

ням, переробкою, зберіганням і розповсюдженням

крові, шляхом ефективної організації та інтеграції ме-

реж постачання крові.

4. Проведення маркетингових досліджень щодо потреб

установ охорони здоров’я в компонентах та препара-

тах крові з урахуванням впровадження нових техноло-

гій лікування в хірургії, акушерстві і гінекології, трав-

матології, гематології, онкології тощо.

5. Зміцнення матеріально-технічної бази служби. Доби-

тися розгляду питання про фінансування служби крові

окремим пунктом як галузі охорони здоров’я, що має

стратегічне значення для системи національної без-

пеки України.

6. Проведення реорганізації служби з визначенням чіткої

вертикалі підпорядкованості і звітності, посилення

ролі профільних Інститутів у розробці нормативно-

правової бази, зміцненні матеріально-технічної бази.

7. Добитися перегляду відомчої належності профільних

Інститутів, провести їх реструктуризацію з урахуван-

ням завдань, що стоять перед службою крові України

та з урахуванням світового досвіду роботи і тенденцій

розвитку служби у світі.

8. Для оптимізації, стандартизації способів переробки до-

норської крові, впровадження в клінічну практику но-

вих препаратів з крові, устаткування для служби крові

– створити на базі одного із профільних Інститутів або

Центру крові – Центр стандартизації в службі крові,

попередньо розробивши і затвердивши Положення про

такий центр. На Центр стандартизації в службі крові

необхідно покласти завдання розробки актів нормати-

36

вно-правової бази, перегляд діючих положень, прове-

дення маркетингових досліджень, створення стандар-

тів оснащення і устаткування, технологій виробництва,

уніфікації підготовки спеціалістів для впровадження

нових технологій.

9. Розроблення і затвердження технологічних стандартів

виробництва трансфузійних середовищ та препаратів

крові, консервуючих розчинів, допоміжних засобів,

методів контролю за їх якістю в процесі виробництва і

зберігання з перспективою їх відповідності стандартам

Належної виробничої практики.

10. Поступове удосконалення технологічного оснащення і

забезпечення центрів крові новим уніфікованим обла-

днанням з перспективою виробництва трансфузійних

середовищ та препаратів крові і відповідності їх стан-

дартам Належної виробничої практики.

11. Створення Web-сторінки служби крові при МОЗ Укра-

їни, де б могла проводитись в режимі реального часу

постійно діюча семінар-нарада з актуальних проблем

служби із залученням відповідних фахівців центрів

крові всіх областей. Запровадити постійно діючий кру-

глий стіл за участю обласних трансфузіологів по ви-

рішенню нагальних питань служби крові та забезпе-

чити на шпальтах спеціалізованих видань громадське

обговорення нормативних актів, що мають затверджу-

ватись в перспективі.

12. Впровадження інформаційних технологій на всіх ета-

пах – заготівлі, виробництва і клінічного застосування

гемокомпонентної терапії.

13. Створення регіональних і державного регістра

серопозитивних донорів, баз даних наявності компо-

нентів крові, особливо рідкісних груп у різних регіо-

нах України.

14. Посилення ролі засобів масової інформації у пропага-

нді донорства з урахуванням досвіду зарубіжних країн

та з перспективою переходу на безоплатне донорство.

37

15. Провести реорганізацію обласних і міських центрів

крові, відділень трансфузіології у відповідності до по-

треб регіону (лікувального закладу). Провести серти-

фікацію всіх установ служби крові. Вивчити ефектив-

ність і доцільність їх діяльності.

16. Затвердити уніфіковану структуру обласних і міських

центрів крові, відділень трансфузіології з урахуванням

перспективи широкого впровадження аутодонорства в

клінічній практиці.

17. Удосконалювати систему лабораторного контролю за

досліджуваними зразками крові та розробити систему

контролю якості за лабораторним тестуванням.

18. Впроваджувати еферентні методи гемокорекції.

19. Вивчити перспективи застосування в клініці і відпові-

дно забезпечити збір, зберігання і розподіл стовбуро-

вих клітин периферичної та пуповинної крові. В перс-

пективі створити Національний банк стовбурових клі-

тин периферичної та пуповинної крові.

20. Добитися ширшого впровадження в практичній транс-

фузіології препаратів отриманих шляхом біотехноло-

гій, генної інженерії, молекулярної біології вірусологі-

чна безпека яких гарантована технологією одержання.

21. Проаналізувати і переглянути навчальні плани

додипломної і післядипломної підготовки з трансфузі-

ології відповідно до потреб сьогодення.

22. Посилити роль громадських організацій, зокрема ВГО

«Асоціація трансфузіологів України», у атестації (лі-

цензуванні) лікарів-трансфузіологів, створенні норма-

тивної бази, стандартів виробництва і застосування в

клінічній практиці продуктів служби крові.

23. Розвивати перспективні наукові напрямки трансфузій-

ної медицини, зокрема, трансфузійну імунологію, роз-

робку технологій і створення препаратів крові, вироб-

ництво яких гарантують вірусологічну безпеку проду-

кції.

38

24. Добиватися впровадження принципів доказової меди-

цини в практику служби крові та клінічну трансфузіо-

логію. Брати участь у проведенні міжнародних і орга-

нізовувати самостійні контрольовані рандомізовані

дослідження, змінити принципи проведення наукових

досліджень в галузі трансфузіології.

Звичайно, для реалізації даних напрямків потрібно декі-

лька умов. Насамперед, бажання працювати на благо розви-

тку трансфузіології головному позаштатному спеціалісту

МОЗ України, достатнє фінансування служби крові,

об’єднання конструктивних сил обласних трансфузіологів для

поглибленого вивчення ситуації і розробки шляхів виходу із

кризового стану галузі, тісна співпраця з громадським і між-

народними організаціями тощо. Звісно, що вихід служби

крові України із кризового стану і подальший її розвиток

буде служити на благо збереження здоров’я народу України.

39

Розділ 2

ДОНОРСТВО КРОВІ ТА ЇЇ КОМПОНЕНТІВ

2.1. Основні положення та історичний аспект

Донорство (від лат. «donare» – «давати», «дарувати») –

добровільний акт допомоги хворому, що полягає в наданні

своєї крові, її компонентів, інших клітин, тканин, органів для

лікувальних цілей.

Донорство відносять до важливіших розділів трансфузій-

ної медицини, без динамічного розвитку якого неможливо

успішно розвивати такі напрямки спеціалізованої медичної

допомоги, як хірургія, нейрохірургія, серцево-судинна та то-

ракальна хірургія, реанімація, гематологія, акушерство і гіне-

кологія, онкологія, травматологія тощо.

З точки зору древніх, кров – є носієм живої душі. Вона

містить в собі всю інформацію від народження до скону.

Кожній літері древньоєврейської мови (арамійської, як

основи івриту), якою була написана Біблія, відповідає певний

смисловий код: символ, ієрогліф, число чи навіть образ. На

івриті слово «кров» має вигляд םד (літери Мем-кінцева і

Далет). Означені дві літери входять до складу імені Адам

Ім’я Адам утворено із слова «кров» – жива душа і .(םדא)

літери Алеф (א), яка символізує Духовне, Божественне. Звідси

випливає, що перша людина Адам був створений шляхом

злиття живої душі з духовною, божественною. Носієм живої

душі є кров і у разі крововтрати виникає загроза для життя,

тому проблема застосування крові як цілющого засобу давно

притягувала до себе погляди дослідників. Думка людства

безперервно працювала над тим, як поповнити крововтрату

при пораненнях чи масивних кровотечах, покращити склад

крові, що погіршився внаслідок захворювання тощо. Ще

древні намагалися лікувати людей кров’ю тварин. В трудах

древньогрецького поета Гомера говориться про те, що Одісей

давав пити кров тіням підземного царства, для того, щоб

повернути їм мову і свідомість. Гіппократ рекомендував для

40

лікування людей із розладами психіки пити кров здорових

осіб. Аналогічні свідчення можна знайти в творах Плінія і

Цельса, які повідомляли, що хворі на епілепсію і старі люди

пили кров гладіаторів, які помирали внаслідок смертельних

поранень після бою.

Крові приписували здатність омолоджувати. Відомо, що в

Римі папа Інокентій VIII лікувався кров’ю, яку взяли від

трьох десятирічних хлопчиків, але приготовлений із крові ді-

тей напій не допоміг і папа незабаром став небіжчиком.

Кров тварин з лікувальною метою пили під час війн, тому

слідом за єгипетськими військами йшли цілі отари овець і ба-

ранів, кров яких застосовували для лікування поранених.

В древніх письменах наявні згадки про те, що кров вико-

ристовували для лікувальних ванн. Зокрема, древньогрець-

кому царю Костянтину, який занедужав на проказу, для ліку-

вання були застосовані ванни із крові. Вважалось, що кров, то

є чудодійна рідина і лише стояло її застосувати, як життя мо-

гло продовжитись на багато років.

Але, як відомо, практично всі намагання внутрішньосу-

динного введення крові людині закінчувалися ускладненнями

і часто – загибеллю пацієнта. Першу успішну спробу перели-

вання крові людини було здійснено відразу після відкриття

англійським лікарем William Harvey кола кровообігу (1628).

До цього медики проводили експериментальні переливання

крові тваринам, частіше донорами і реципієнтами були вівці

та собаки. Перше успішне офіційно зареєстроване перели-

вання крові тваринам було проведено в Англії: лікар Richard

Lower (1665) зберіг життя собаці при переливанні крові від

інших собак. В 1667 році Jean-Baptiste Dennis у Франції та

Richard Lower в Англії незалежно один від іншого

повідомили про успішні переливання крові від ягнят людям.

Але часто таке лікування закінчувалося летально для

пацієнтів, тому з часом переливання крові від тварин людям

було заборонено церквою і законодавством через смертельні

наслідки.

41

У Філадельфії американський лікар Philip Syng Physick

(1795) виконує першу трансфузію людської крові, однак дані

не були оприлюднені. У 1818 році британський акушер James

Blundell здійснює перше успішне переливання людської крові

пацієнтці для лікування післяпологової крововтрати. Чоловік

хворої виконував роль донора, за допомогою шприца із вени

руки якого лікар вилучив приблизно чотирі унції крові та

успішно перелив її хворій дружині. У період між 1825 і

1830 р.р. James Blundell виконує 10 переливань крові, п’ять із

яких виявилися успішними. Результати переливань були

оприлюднені в пресі. James Blundell займався

винахідницькою діяльністю. Він винайшов різноманітні

інструменти та пристрої для виконання переливань крові і

навів перші описання показань до трансфузій. У школі

Св. Георгія у Лондоні Samuel Armstrong Lane (1840) за

методичною допомогою лікаря Blundell виконав перше

успіше переливання цільної крові для лікування хворого

гемофілією. В 1867 р. англійський хірург Joseph Lister

запропонував використовувати антисептики для запобігання

інфекційних ускладнень при переливанні крові.

Наукові першовитоки розвитку донорства слід відносити

до рубежу ХІХ і ХХ століть, коли геніальний австрійський

вчений Карл Ландштейнер у 1901 р. опублікував ґрунтовну

працю «Про аглютинабельні можливості нормальної крові

людини», де вперше навів дані про відкриття у людини трьох

груп крові. Робота побачила світ у віденському медичному

часописі «Wien. Klin. Wschr.». Через рік співробітники

К. Ландштейнера A. Decostello та A. Sturli відкрили четверту

групу крові цієї ізосерологічної системи. Особливість четвер-

тої групи крові полягала у тому, що сироватка крові осіб цієї

групи не вступала в реакцію аглютинації з еритроцитами

крові вже відомих груп крові А, В, С. Її визначили як групу

АВ. У 1906 році чеський вчений J. Jansky запропонував поді-

ляти групи крові відповідно до вмісту в них відповідних ан-

титіл – ізоаглютинінів. Він же запропонував цифрове номен-

клатурне позначення груп крові – I, II, III, IV. Паралельно

42

з’явилась цифрова номенклатура груп крові Moss, яка проти-

ставлялась класифікації Jansky. Щоб уникнути непорозумінь і

плутанини з групами крові людини за пропозицією

E. Dungern, L. Hirszfeld (1910, 1911) відкритим

К. Ландштейнером та його співробітниками групам крові

було присвоєно позначення за допомогою літер – А, В, 0 та

АВ. До написання груп крові було введено також ізоаглюти-

ніни, причому антитіла анти-А позначались α, а анти-В – β. У

остаточному варіанті чотири групи крові були систематизо-

вані та позначені таким чином: 0αβ, Аβ, Вα, АВ. Антигенна си-

стема АВ0 була не випадково відкрита раніше. Антигени АВ0

є найсильнішими за аглютинабельними властивостями і у

найбільшій кількості представлені на еритроцитах. Означені

факти свідчать про визначальну біологічну роль і значущість

антигенів системи АВ0 у підтриманні постійних параметрів

внутрішнього середовища і реалізації швидкої реакції на по-

трапляння до організму людини сторонніх агентів, що несуть

на собі ознаки генетично чужої інформації, насамперед, при

переливанні несумісних компонентів крові. Впровадження в

клінічну практику і експериментальну медицину трансфузій

крові показало, що кров від інфікованих донорів може бути

небезпечною для реципієнта. Стало відомо, що із кров’ю при

переливанні можуть передаватися малярія і сифіліс, а згодом,

із накопиченням знань про трансфузійно-трансмісивні інфек-

ції, а також інші захворювання. Кінець 70-х років ХХ ст. слід

вважати закінченням періоду застосування у клінічній світо-

вій практиці цільної крові. На жаль, в лікувальних закладах

України і наразі існує практика застосування цільної крові.

Наступною подією, що мала непересічне значення для

трансфузіології і розвитку донорства, було відкриття в 1940 р.

K. Landsteiner та A. Wiener антигену, який позначили як «ре-

зус-антиген». Це відкриття дало поштовх новій хвилі дослі-

джень антигенів крові. Стало відомо, що антигенна система

резус відрізняється від системи АВ0 тим, що природні анти-

тіла до відсутнього у даного індивіда антигену відсутні.

Майже через сорок років після відкриття еритроцитарної ан-

43

тигенної системи резус, стало відомо, що слабкі варіанти D-

антигену обумовлені тим, що у певної кількості людей на

еритроцитах субстанція D кількісно представлена у меншій

кількості. Майже водночас було відкрито нову різновидність

D-антигену, що може виявлятися у D-негативних осіб із час-

тотою 10,3%. Новий фактор системи резус позначили як Del.

В 70–90-і роки минулого століття розпочато впровадження

науково обґрунтованих технологій збереження крові в хірур-

гічну, акушерську, гінекологічну, травматологічну практику –

аутодонорство, аутогемотрансфузії, реінфузії інтра- і посто-

пераційної крові тощо. У лікуванні захворювань на той час

почали застосовуватися новітні трансфузіологічні технології

– гравітаційну хірургія крові, різноманітні варіанти гемафе-

резу, гемодіалізу, штучного кровообігу. Для цього розроблю-

валося нове устаткування, що гарантувало високу якість

трансфузіологічних процедур та було безпечним для реципіє-

нта. Для трансфузіології, донорства, як і для медицини в ці-

лому, гостро постають проблеми біомедичної етики. Провід-

ними спеціалістами-трансфузіологами світу був розроблений

«Кодекс етики кроводачі та безпеки трансфузій для реципіє-

нта», що був рекомендований ВООЗ для впровадження в дія-

льність установ служби крові в усьому світі. Впровадження

комп’ютерних технологій в процеси заготівлі та переробки

крові суттєво змінили відносини в системі «донор-лікар-ре-

ципієнт», сформувалися нові аспекти правових відносин між

донором і установами та закладами служби крові. Останні

мають давати юридично підтверджені гарантії безпеки участі

у донорстві кожному громадянину. Вимогою часу того пері-

оду розвитку трансфузіології стало положення про те, що

трансфузійна медицина має бути безпечним методом ліку-

вання для реципієнта. У цей період визначаються принципи

профілактики і лікування ускладнень, що можуть виникати

після гемотрансфузії. Розробляються науково обґрунтовані

принципи трансфузіологічної тактики в лікуванні гострої

крововтрати. У трансфузіологічній імунології на перший план

висуваються питання, що пов’язані із безпосереднім забезпе-

44

ченням імунологічної безпеки трансфузій. Принципово важ-

ливим для донорства і трансфузіології було впровадження в

практику гібридомних моноклональних антитіл, рекомбінан-

тних діагностичних систем нового покоління для визначення

груп крові. Досягнення медичних біотехнологій дали змогу

І.Л. Чертикову і співавт. (1987) та D. Bourel et al. (1987) отри-

мати моноклональні антитіла проти групових антигенів крові

та розробити технології їхнього виробництва.

В середині 90-х років Радою Європи сформульовано поло-

ження про нову медичну спеціальність – трансфузіологію і

спеціаліста з трансфузійної медицини. В Україні з 1993 року

спеціальність «трансфузіолог» включено до номенклатури

лікарських спеціальностей.

Останнім часом спостерігають зростання потреб лікуваль-

них установ в компонентах і препаратах крові, у зв’язку з чим

зростає актуальність проблеми донорства. Наразі донорство

вийшло за межі вузької медичної проблеми і стало пробле-

мою соціальною, яка відображає взаємостосунки в суспільс-

тві. Всі громадяни мають рівне право на безплатне перели-

вання компонентів і препаратів крові у випадку захворю-

вання. Донорство розглядають як громадянський обов’язок і

моральне зобов’язання здорових людей по відношенню до

хворих.

Процедуру заготівлі крові або її компонентів від донора

називають донацією. Принципи самодостатності добровіль-

них та безоплатних донацій були рекомендовані та заохочу-

вались Радою Європи. Вони визначені в статті 2 Рекомендації

Ради Європи № R (95) 14 наступним чином: «Донація вважа-

ється добровільною та безоплатною, якщо особа віддає кров,

плазму або клітинні компоненти за власним бажанням і не

отримує за це платні, як у грошовій формі, так і в натураль-

ній, що можна розглядати як заміну грошей. Це стосується

також і звільнення від роботи на час, що перевищує необхід-

ний, в розумних межах, для донації та проїзду. Невеликі по-

дарунки, обіди та компенсації за прямі витрати на проїзд су-

місні з добровільною безоплатною донацією». Вони були та-

45

кож затверджені Радою Європейських співтовариств в Дирек-

тиві 2002/98/ЄС, в преамбулі (23) якої сказано «Визначення

добровільної і безоплатної донації Ради Європи необхідно

враховувати» і в Статті 20, параграфі 1 «Держави-учасниці

заохочують добровільні і безоплатні донації крові для забез-

печення, наскільки це можливо, кров’ю та компонентами

крові з таких донацій».

Стандартна донація становить 450 мл ± 10,5 мл, не врахо-

вуючи кількості антикоагулянту. Відомо, що в деяких країнах

Європи, служби крові допускають кількість крові

500 мл ± 10% в якості стандартної донації. Під час однієї до-

нації цільної крові може бути взято не більше 13% розрахун-

кового об’єму циркулюючої крові. Об’єм крові може бути

розрахованим із врахуванням статі/росту і маси тіла донора.

Стандартна донація не застосовується до осіб з масою тіла

менше, ніж 50 кг та зростом нижче 150 см. Відповідно до За-

кону України «Про донорство крові і її компонентів» до уча-

сті у донації можуть допущені здорові донори віком від 18

років.

Донація алогенна – кров та її компоненти, які були загото-

влені від одної людини і призначаються для наступної транс-

фузії іншій людині, або для використання в медичних цілях

чи слугують як початкова сировина для виробництва медич-

них препаратів.

Донація аутологічна – кров та її компоненти, які були заго-

товлені від одної людини і призначаються для наступної

трансфузії чи іншого застосування виключно тій же людині.

Донор (від лат. «donare» – «давати», «дарувати») – лю-

дина, яка добровільно дає кров, її складові компоненти або

інші клітини, тканини чи органи для пересаджування хворим.

Відповідно до Закону України «Про донорство крові і її ком-

понентів» (1995), донором може бути кожний дієздатний гро-

мадянин України віком від 18 років, що пройшов медичне об-

стеження і отримав дозвіл лікарської комісії на право здати

кров, плазму, клітини крові.

46

Відповідно до чинного законодавства України донори

можуть бути безоплатними і платними. Виділяють наступні

категорії донорів: первинні донори – особи, які вперше в житті

залучені до участі у донорстві; активні донори – особи, які

звернулися в установи служби крові і регулярно (3 рази на рік

і більше) здають кров і її компоненти; донори резерву – особи,

які залучені до участі в донорстві і індивідуально чи в органі-

зованому порядку здають кров чи її компоненти нерегулярно

(не більше 2 разів щорічно); донори-родичі – особи, які здають

кров та її компоненти для близьких їм людей; контрактні

донори – особи, які на взаємовигідних умовах заключають

договір (контракт) із лікувальною установою і зобов’язуються

регулярно здавати кров саме у цій установі; чергові донори –

особи із числа активних донорів, які стоять на особливому

обліку і можуть здавати кров за викликом лікувальної уста-

нови; донори рідкісних груп крові – особи із числа активних

донорів, які мають рідкісні групові антигени і антитіла, стоять

на особливому обліку; донори клітин крові (зокрема, еритро-

цитів, гранулоцитів, тромбоцитів); донори плазми – особи, у

яких методом плазмаферезу вилучають тільки плазму, а клі-

тинні елементи повертають донору; донори стандартних

еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів – особи, які мають

високоактивні аглютиногени. Кров таких донорів використо-

вують для виготовлення стандартних зразків (панелей), які

застосовують при визначенні груп крові; донори стовбурових

клітин периферичної крові; донори імунної плазми – особи, які

за їх згодою імунізовані стафілококовим анатоксином, анти-

генами системи резус тощо, завдяки чому в організмі вироб-

ляються специфічні антитіла. До групи імунних донорів нале-

жать і особи, в крові яких виявляються специфічні антитіла

внаслідок перенесених інфекційних захворювань; аутодонори

– особи, які здали кров чи компоненти крові, що признача-

ються для наступної трансфузії чи іншого застосування ви-

ключно тій же людині.

Прийом донорів в установах служби крові проводиться

за наявності посвідчення, що засвідчує особу: паспорта, а для

47

військовослужбовців і співробітників МВС – військового кви-

тка і посвідчення особи.

Облік донорів здійснюється відповідно до наказів і ін-

струкцій, що затверджені МОЗ України. При заготівлі крові на

підприємствах виїзною бригадою, допустимо заповнення об-

лікової документації донорів на підставі списків, складених і

завірених медичним працівником підприємства. Наявність

автоматизованої бази даних про донорів не звільняє від дуб-

лювання інформації на паперових носіях відповідно до вста-

новлених вимог.

2.2. Правові засади донорства крові та її компонентів.

Законодавство України про донорство крові та її компоне-

нтів складається з Закону України від 23.06.1995 р. № 239/95-

ВР «Про донорство крові та її компонентів» та інших актів

законодавства, що видаються відповідно до нього, і визначає:

1. Основні принципи організації донорства крові та її

компонентів;

2. Права та обов’язки донорів крові та (або) її компонен-

тів (далі – донорів), закладів охорони здоров’я, підпри-

ємств, установ, організацій у зазначеній сфері;

3. Порядок затвердження та фінансування Національної

та місцевих програм розвитку донорства крові та її

компонентів;

4. Порядок діяльності установ, закладів охорони здоров’я

та підприємств, що здійснюють взяття, переробку, збе-

рігання та застосування донорської крові та її компоне-

нтів, реалізацію їх та виготовлених з них препаратів

(далі – препаратів);

5. Порядок організації та здійснення контролю за якістю

крові, її компонентів, препаратів, що виготовляються з

них, та консервуючих розчинів;

6. Порядок забезпечення споживачів донорською кров’ю,

її компонентами та препаратами;

48

7. Порядок обміну донорською кров’ю, її компонентами,

препаратами та вивезення їх за межі України.

Донорство крові та її компонентів – добровільний акт

волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її

компонентів для подальшого безпосереднього використання

їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських пре-

паратів або використання у наукових дослідженнях.

Донором може бути будь-який дієздатний громадянин

України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне

обстеження і в якого немає протипоказань, визначених МОЗ

України. Особи, хворі на інфекційні хвороби, що можуть пе-

редаватися через кров, або інфіковані збудниками таких хво-

роб, можуть залучатися до виконання донорської функції

лише у разі подальшого використання отриманих від них

крові та (або) її компонентів виключно для проведення нау-

кових досліджень, виготовлення діагностикумів та інших

продуктів, що не призначаються для введення реципієнтам.

Взяття крові та (або) її компонентів у донора дозволя-

ється лише за умови, що здоров’ю донора не буде заподіяно

шкоди.

За особистим визначенням донора давання крові та (або) її

компонентів може здійснюватися безоплатно або з оплатою,

порядок якої встановлюється КМ України.

За бажанням будь-якої дієздатної особи в порядку, що

встановлюється КМ України, за її рахунок може здійснюва-

тися заготівля та зберігання її власної крові та (або) її компо-

нентів, а також крові та (або) її компонентів, отриманих від

інших донорів, з метою використання їх у необхідних випад-

ках для подання медичної допомоги такій особі, членам її

сім’ї або іншим особам.

Національна програма розвитку донорства крові та її

компонентів затверджується КМ України.

Програми розвитку донорства крові та її компонентів у

АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі затверджу-

ються Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською та

Севастопольською міськими Радами народних депутатів.

49

Фінансування заходів щодо розвитку, організації та пропа-

ганди донорства крові та її компонентів здійснюється на ос-

нові Національної програми розвитку донорства крові та її

компонентів, відповідних програм АР Крим, областей, міст

Києва та Севастополя за рахунок коштів Державного бю-

джету України, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів, поза-

бюджетних коштів, а також за рахунок благодійних внесків.

Прибуток, отриманий від реалізації заготовлених та пере-

роблених донорської крові та її компонентів, а також від реа-

лізації виготовлених з них препаратів, що спрямовується на

фінансування програм розвитку донорства крові та її компо-

нентів, удосконалення технологічної бази заготівлі, переро-

бки та зберігання донорської крові, її компонентів та препа-

ратів, пропагування донорства серед населення, оподаткову-

ється за пільговими ставками в порядку, передбаченому зако-

нодавством. Юридичні та фізичні особи, які здійснюють бла-

годійну діяльність, спрямовану на пропагування та розвиток

донорства крові та її компонентів, мають податкові та інші

пільги відповідно до законодавства.

Органи державної виконавчої влади, місцевого самовряду-

вання в межах своїх повноважень забезпечують на підпоряд-

кованих їм територіях виконання відповідних програм розви-

тку донорства крові та її компонентів, фінансування та мате-

ріально-технічне забезпечення державних установ та закладів

охорони здоров’я, які здійснюють заготівлю, переробку, збе-

рігання донорської крові та її компонентів, а також надання

донорам пільг, встановлених законодавством України.

Керівники підприємств, установ, організацій, командири

(начальники – військових частин) зобов’язані:

1. сприяти установам та закладам охорони здоров’я в ро-

боті по залученню громадян до лав донорів;

2. безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або

навчання за їх заявами осіб, які є або виявили бажання

стати донорами, у дні відповідного медичного обсте-

ження і здавання крові та (або) її компонентів, за виня-

тком випадків, коли відсутність донора на його робо-

50

чому місці або місці служби у ці дні може призвести до

загрози життю чи здоров’ю людей, до невиконання за-

вдань, пов’язаних із забезпеченням оборони, безпеки

держави та громадського порядку, до суттєвої матеріа-

льної шкоди або інших тяжких наслідків;

3. надавати безоплатно необхідні приміщення для взяття

крові та (або) її компонентів;

4. вирішувати віднесені Законом до їх компетенції пи-

тання про надання донорам відповідних пільг та ком-

пенсацій.

Товариство Червоного Хреста України, інші об’єднання

громадян, статутами яких передбачено сприяння охороні здо-

ров’я населення, можуть брати участь у виконанні Націона-

льної та місцевих програм розвитку донорства крові та її

компонентів, їх фінансуванні, разом з органами та закладами

охорони здоров’я здійснювати роботу по залученню громадян

до лав донорів, пропагуванню серед населення безоплатного

давання крові та її компонентів.

Права, обов’язки, гарантії та пільги донора.

Держава гарантує захист прав донора та охорону його здо-

ров’я, а також надає йому пільги.

Посадові особи установ та закладів охорони здоров’я зо-

бов’язані поінформувати донора про його права і обов’язки та

порядок здійснення донорської функції.

Медичне обстеження донора перед здаванням крові та її

компонентів і видача довідок про стан його здоров’я здійс-

нюються безоплатно.

На випадок зараження донора інфекційними хворобами

або виникнення у нього інших хвороб чи розладу здоров’я у

зв’язку з виконанням донорської функції донор підлягає

обов’язковому державному страхуванню.

Донору в порядку, встановленому законодавством, від-

шкодовується шкода, заподіяна йому ушкодженням здоров’я

у зв’язку з виконанням донорської функції, з урахуванням

додаткових витрат на лікування, посилене харчування та на

51

інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та профе-

сійну реабілітацію.

Інвалідність донора, що настала у зв’язку з виконанням

ним донорської функції, прирівнюється до інвалідності вна-

слідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.

У разі смерті донора, що настала внаслідок виконання до-

норської функції, членам сім’ї померлого, які перебували на

його утриманні, призначається пенсія у зв’язку з втратою го-

дувальника. Призначення такої пенсії здійснюється у порядку

та на умовах, встановлених законодавством для призначення

пенсії сім’ї годувальника, який помер внаслідок трудового

каліцтва чи професійного захворювання.

Пільги, що надаються донору.

В день здавання крові та (або) її компонентів, а також в

день медичного обстеження працівник, який є або виявив ба-

жання стати донором, звільняється від роботи на підприємс-

тві, в установі, організації незалежно від форм власності із

збереженням за ним середнього заробітку. Донори з числа

студентів вищих навчальних закладів та учнів професійних

навчально-виховних закладів у зазначені дні звільняються від

занять.

Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в

тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі

дні, донору надається додатковий день відпочинку із збере-

женням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника

цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або ви-

користано в інший час протягом року після дня давання крові

чи її компонентів.

У разі, коли за погодженням з керівництвом підприємства,

установи, організації, командуванням військової частини в

день давання крові донор був залучений до роботи або не-

сення служби, йому за бажанням надається інший день відпо-

чинку із збереженням за ним середнього заробітку.

У разі здавання крові та (або) її компонентів у період що-

річної відпустки ця відпустка продовжується на відповідну

52

кількість днів з урахуванням надання працівнику додаткового

дня відпочинку за кожний день давання крові.

Виплата середнього заробітку, здійснюється за рахунок

коштів власника підприємства, установи, організації, де пра-

цює донор, або уповноваженого ним органу. Зазначені кошти

належать до таких, що спрямовані на благодійну діяльність.

Підставою для надання зазначених пільг є відповідні дові-

дки, видані донору за місцем медичного обстеження чи да-

вання крові та (або) її компонентів. Форми цих довідок та по-

рядок їх видачі затверджуються МОЗ України.

В день давання крові та (або) її компонентів донор забез-

печується безкоштовними сніданком та обідом за рахунок

коштів закладу охорони здоров’я, що здійснює взяття у до-

нора крові та (або) її компонентів. У разі неможливості забез-

печення таким харчуванням відповідний заклад охорони здо-

ров’я має відшкодувати донору готівкову вартість відповід-

них наборів харчування.

Норми харчування донорів та рекомендації щодо скла-

дання відповідних наборів продуктів затверджуються МОЗ

України. Вартість наборів продуктів для харчування донорів

встановлюється Радою Міністрів АР Крим, органами держав-

ної виконавчої влади областей, міст Києва та Севастополя.

Донорам, які протягом року безоплатно здали кров та (або)

її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює двом разо-

вим максимально допустимим дозам, допомога по тимчасовій

непрацездатності у зв’язку з захворюванням виплачується у

розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати донора неза-

лежно від стажу роботи. Така пільга цим донорам надається

протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у за-

значеній кількості.

Учням професійних навчально-виховних, студентам вищих

навчальних закладів, які протягом року безоплатно здали

кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює

двом разовим максимально допустимим дозам, надається

право на одержання грошової допомоги у розмірі 25 відсотків

встановленої у навчальному закладі стипендії протягом ше-

53

сти місяців після здачі крові та (або) її компонентів у зазна-

ченій кількості. Виплата такої грошової допомоги здійсню-

ється за місцем навчання донора. Кошти для надання цієї

грошової допомоги передбачаються відповідними місцевими

програмами розвитку донорства крові та її компонентів.

Протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у

кількості, передбаченій нормативними документами, донори

мають право першочергового придбання путівок для санато-

рно-курортного лікування за місцем роботи або навчання та

першочергового лікування в закладах охорони здоров’я, що

перебувають у державній власності.

Донори, які безоплатно здали кров в кількості 40 разових

максимально допустимих доз або плазму крові в кількості 60

разових максимально допустимих доз, незалежно від часу їх

здачі, набувають статусу Почесного донора України. Таким

особам видається відповідне посвідчення і вручається нагру-

дний знак «Почесний донор України» в порядку, встановле-

ному КМ України. Зразки нагрудного знака «Почесний донор

України» і посвідчення до нього затверджуються

КМ України.

Донори, які безоплатно здали кров та (або) її компоненти в

кількості 100 і більше разових максимально допустимих доз,

можуть бути нагороджені державними нагородами України.

Почесні донори України, мають право на:

1. безплатне позачергове зубопротезування (за винятком

зубопротезування з використанням дорогоцінних мета-

лів) у закладах охорони здоров’я, заснованих на загаль-

нодержавній та комунальній власності;

2. пільгове придбання ліків (із знижкою 50 відсотків їх

вартості) за рецептами, виданими закладами охорони

здоров’я, заснованими на загальнодержавній та кому-

нальній власності;

3. безплатне забезпечення донорською кров’ю та її препа-

ратами, необхідними для їх особистого лікування, за

рецептами, виданими закладами охорони здоров’я, за-

54

снованими на загальнодержавній та комунальній влас-

ності;

4. першочергове придбання за місцем роботи або на-

вчання путівок для санаторно-курортного лікування та

першочергове лікування у закладах охорони здоров’я,

заснованих на загальнодержавній та комунальній влас-

ності;

5. позачергове забезпечення у порядку, встановленому

КМ України, протезами та іншими протезно-ортопеди-

чними виробами;

6. використання чергової щорічної оплачуваної відпустки

у зручний для них час;

7. отримання надбавки у розмірі 20 відсотків до мінімаль-

ної пенсії, що призначається за віком;

8. отримання пільгових позик на будівництво

індивідуального житла за рахунок цільових коштів, що

передбачаються Національною та місцевими програ-

мами розвитку донорства крові та її компонентів.

Обов’язки донора.

Особа, яка виявила бажання здати кров та (або) її компо-

ненти, зобов’язана не пізніше ніж за три дні до дня медичного

обстеження, що проводиться перед даванням крові та (або) її

компонентів, повідомити письмовою заявою адміністрацію за

місцем роботи чи навчання або командування військової час-

тини, де вона проходить службу, про свій намір пройти таке

обстеження і здати кров та (або) її компоненти. У такій заяві

зазначена особа повинна визначити додатковий день відпо-

чинку. Зазначена заява не подається у випадках, коли особа,

яка виявила бажання здати кров або її компоненти, перебуває

у відпустці, відрядженні, або у разі, коли її кров терміново

необхідна для надання невідкладної медичної допомоги хво-

рому.

Дана особа під час медичного обстеження, що проводиться

перед даванням крові та (або) її компонентів, зобов’язана по-

відомити відповідну посадову особу установи чи закладу

охорони здоров’я відомі їй дані про перенесені та наявні в неї

55

захворювання, а також про вживання нею наркотичних речо-

вин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що мо-

жуть сприяти зараженню донора інфекційними хворобами,

які передаються через кров, і за наявності яких виконання до-

норської функції може бути обмежено. Зазначена інформація

засвідчується особистими підписами особи, яка виявила ба-

жання здати кров або її компоненти, та посадової особи уста-

нови чи закладу охорони здоров’я і становить лікарську тає-

мницю.

Перелік захворювань та форм ризикованої поведінки ви-

значається МОЗ України.

Організація донорства крові та її компонентів.

Взяття, переробку і зберігання донорської крові та її ком-

понентів, реалізацію їх та виготовлених з них препаратів

здійснюють спеціалізовані установи і заклади переливання

крові та відповідні підрозділи закладів охорони здоров’я, що

знаходяться у віданні МОЗ України, інших міністерств і ві-

домств та органів охорони здоров’я АР Крим, областей, міст

Києва та Севастополя.

Переробку і зберігання донорської крові та її компонентів,

реалізацію виготовлених з них препаратів можуть також здій-

снювати суб’єкти підприємницької діяльності.

Взяття, переробка, зберігання донорської крові та її ком-

понентів, реалізація їх та виготовлених з них препаратів про-

водиться закладами охорони здоров’я та їх підрозділами, пе-

редбаченими нормативними актами, а також переробка і збе-

рігання донорської крові та її компонентів, реалізація вигото-

влених з них препаратів суб’єктами, зазначеними у Законі

України «Про донорство крові та її компонентів», дозволя-

ється лише за наявності відповідної ліцензії, виданої МОЗ

України.

Взяття крові та її компонентів у донора проводиться

лише після його медичного обстеження. Порядок взяття крові

та її компонентів у донорів та порядок медичного обстеження

донорів встановлюються МОЗ України.

56

Величина разової максимально допустимої дози крові та її

компонентів, що можуть бути взяті у донора, визначається

МОЗ України.

Порядок реалізації донорської крові, її компонентів та ви-

готовлених з них препаратів спеціалізованими установами та

закладами переливання крові, відповідними підрозділами за-

кладів охорони здоров’я, а також порядок реалізації препара-

тів, виготовлених з донорської крові та її компонентів

суб’єктами підприємницької діяльності, встановлюється

КМ України.

Кров, її компоненти і препарати та відповідні консерву-

ючі розчини підлягають обов'язковому контролю централь-

ному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику

у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально не-

безпечних захворювань в порядку, встановленому МОЗ Укра-

їни.

Донорська кров, її компоненти, виготовлені з них препа-

рати та застосовувані при їх обробці і виготовленні консер-

вуючі розчини не можуть використовуватися або передава-

тися для реалізації до того часу, доки вони не пройдуть конт-

ролю та відповідного маркування.

Спеціалізовані установи та заклади переливання крові,

відповідні підрозділи закладів охорони здоров’я, повинні за-

безпечити ведення реєстрів донорів, що мають містити пас-

портні дані кожного донора, дані про наявні або перенесені

ним захворювання (в тому числі й ті, що можуть передава-

тися через кров, її компоненти та препарати реципієнтам),

дати та об’єми давання донором крові та (або) її компонентів,

сфери можливого їх застосування тощо. Порядок ведення цих

реєстрів, обміну даними між ними та порядок виключення

донорів із зазначених реєстрів встановлюється МОЗ України.

Ведення Національного реєстру донорів крові та її компо-

нентів забезпечується МОЗ України.

У разі стихійного лиха, аварій та катастроф, епідемій, епі-

зоотій та інших надзвичайних ситуацій на всій території

57

України або в окремих її місцевостях організація

донорства крові та її компонентів здійснюється у

встановленому цим Законом порядку під керівництвом

МОЗ України, органів охорони здоров’я АР Крим, областей,

міст Києва та Севастополя.

Фінансування всіх заходів щодо організації донорства

крові та її компонентів, здійснюється за рахунок резервних

фондів КМ України, Ради Міністрів АР Крим та місцевих ор-

ганів державної виконавчої влади.

Відповідальність за порушення законодавства про донор-

ство крові та її компонентів.

Особи, винні у порушенні встановлених Законом прав до-

норів, порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації та за-

стосування донорської крові, її компонентів та препаратів,

порядку контролю за безпекою та якістю донорської крові, її

компонентів, препаратів та відповідних консервуючих розчи-

нів, порядку обміну донорською кров’ю, її компонентами і

препаратами та вивезення їх за межі України, порядку медич-

ного обстеження донора перед даванням крові та (або) її ком-

понентів, несуть встановлену законодавством дисциплінарну,

адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відпові-

дальність.

У разі навмисного приховування інформації або подання

неправдивих відомостей про стан свого здоров’я особою, яка

виявила бажання стати донором, якщо її дії спричинили або

могли спричинити шкоду здоров’ю реципієнтів, яким пере-

лито взяті від донора кров, її компоненти чи виготовлені з

них препарати, така особа притягається до адміністративної,

цивільно-правової або кримінальної відповідальності, встано-

вленої законодавством.

Передачу донорської крові, її компонентів та препаратів за

кордон може бути здійснено як гуманітарну допомогу у ви-

падках надзвичайних ситуацій за рішенням КМ України.

Донорська кров та її компоненти можуть бути вивезені за

межі України для одержання з них препаратів, які в Україні

58

не виготовляються чи виготовляються в недостатній кілько-

сті, за умови необхідності цих препаратів для потреб системи

охорони здоров’я держави і обов’язкового повернення їх в

Україну або в обмін на нові технології виробництва препара-

тів з донорської крові в порядку, що встановлюється

КМ України відповідно до міжнародних норм щодо експорту

та імпорту крові.

Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Укра-

їна, встановлено інші правила, ніж ті, що визначені Законом,

то застосовуються правила міжнародного договору.

2.3. Сучасний стан донорства крові та її компонентів у

світі.

Трансфузії компонентів крові є необхідним компонентом

медичної допомоги, що сприяє порятунку життя мільйонів

людей щорічно як у звичайних, так і в надзвичайних ситуа-

ціях, надає можливість проводити все більш складні медичні

та хірургічні втручання, збільшити очікувану тривалість

життя і якість життя пацієнтів з різними гострими та хроніч-

ними станами.

Пацієнти, які потребують трансфузій компонентів крові в

якості частини їх клінічного лікування, мають право очіку-

вати наявності достатньої їх кількості, для задоволення їхніх

потреб і отримати якомога більш безпечну кров. Проте багато

пацієнтів продовжують вмирати чи страждати внаслідок від-

сутності доступу до трансфузій безпечних компонентів крові.

Своєчасна доступність безпечної крові та продуктів крові має

важливе значення у всіх лікувально-профілактичних устано-

вах і закладах, в яких здійснюється трансфузія компонентів

крові, проте в багатьох країнах, що розвиваються, і країнах з

перехідною економікою існує значний розрив між потребами

та забезпеченням компонентами крові.

Багато досягнення в медичній галузі, які поліпшили якість

лікування серйозних захворювань і травм, збільшили потребу

в переливанні компонентів крові для виживання пацієнтів,

59

для їх підтримки в період відновлення або для збереження

їхнього здоров’я. Хірургічні втручання, травми і онкологічні

захворювання, для яких характерна висока ймовірність по-

треби в переливанні компонентів крові, випереджають інфек-

ційні хвороби в якості ведучих причин смерті. За даними

ВООЗ в усьому світі щорічно виконуються приблизно 234

мільйони великих оперативних втручань, причому

63 мільйони осіб потребують хірургічних втручань внаслідок

травматичних ушкоджень, 31 мільйон – з приводу раку і

10 мільйонів – внаслідок ускладнень, пов’язаних з вагітністю.

Національні потреби в компонентах крові частково визна-

чаються потужністю системи охорони здоров’я країни, а та-

кож об’ємом наданої медичної допомоги населенню.

У розвинених країнах з сучасними системами охорони здо-

ров’я попит на компоненти, одержані з донорської крові про-

довжує збільшуватися внаслідок необхідності в забезпеченні

проведення все більш складних медичних і хірургічних про-

цедур, надання допомоги при травмах та лікуванні захворю-

вань крові. Зростаюче старіння населення, що вимагає біль-

шого обсягу медичної допомоги, також веде до збільшення

потреби в компонентах крові.

У країнах, що мають більш обмежені діагностичні та ліку-

вальні можливості є, більшість трансфузій компонентів крові

призначаються для лікування ускладнень під час вагітності та

пологів, анемії у дітей, травм і лікування вроджених захво-

рювань крові. Наприклад, за даними ВООЗ, кровотечі станов-

лять понад 25% від загального числа 530000 випадків мате-

ринської смертності щорічно, причому 99% з них припадають

на країни, що розвиваються. Доступ до безпечних компонен-

тів донорської крові міг би допомогти запобігти до однієї

чверті випадків материнської смертності щорічно, оскільки

було встановлено, що трансфузія компонентів крові є однією

з восьми процедур, що рятують життя, які повинні бути в на-

явності в медичному закладі першого рівня, що надає невід-

кладну акушерську допомогу та допомогу новонародженим.

60

В результаті дорожньо-транспортних пригод щорічно ги-

нуть 1,2 мільйони осіб, ще від 20 до 50 мільйонів людей оде-

ржують травми або стають інвалідами, причому більшість з

них потребує трансфузії компонентів крові протягом перших

24 годин лікування; 90% випадків смерті відбуваються в

країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економі-

кою. Відповідно до прогнозів, до 2020 р дорожньо-транспор-

тні пригоди стануть третьою з найбільш частих причин збі-

льшення глобальної обтяженості хворобами, з передбачува-

ним збільшенням випадків смерті в результаті дорожньо-

транспортних пригод у всьому світі на 65% і на 80% – в краї-

нах з низьким і середньому рівнем індексу розвитку людини.

Своєчасна доступність крові в лікувальних установах і закла-

дах, що надають невідкладну медичну допомогу є одним з

вирішальних факторів виживання пацієнтів.

Служби переливання крові стикаються з подвійним за-

вданням щодо забезпечення пацієнтів, життя яких залежить

від трансфузій компонентів крові, компонентами крові не

лише в достатній кількості але й належної якості та інфекцій-

ної безпеки. Запаси компонентів крові необхідно постійно

поповнювати, оскільки термін їх придатності досить обмеже-

ний. Більшості країн доводиться вирішувати завдання щодо

задоволення поточних потреб і одночасно враховувати збіль-

шення клінічних потреб у компонентах крові.

Розвинені країни з добре структурованими системами охо-

рони здоров’я та службами переливання крові, заснованими

на добровільному донорстві крові, в цілому здатні задоволь-

няти потреби в компонентах крові. Вони повинні постійно

підтримувати належні запаси компонентів крові в умовах

зростаючих клінічних потреб, все більш жорстких критеріїв

відбору донорів і втрати літніх донорів, які більше не підхо-

дять для донацій крові. Тим не менше, навіть незважаючи на

періодичну або сезонну нестачу, доступ до безпечних компо-

нентів крові для всіх пацієнтів, які потребують трансфузій, в

цілому можна вважати гарантованим. В цілому, більшість

розвинених країн мають ефективні програми з донорства

61

крові, більше добровільних донорів, більш високі показники

донацій і більше наявних запасів компонентів крові.

На відміну від розвинених країн для країн, що розвива-

ються та країн з перехідною економікою характерний хроніч-

ний дефіцит компонентів крові. Досить складні методи на-

дання медичної допомоги можуть існувати лише у великих

містах, але значні групи населення, особливо в сільській міс-

цевості, часто мають доступ тільки до менш оснащених ліку-

вальних закладів, трансфузія компонентів крові в яких може

бути небезпечною або взагалі відсутньою.

Відповідно до результатів оцінки ВООЗ, донорство крові

1% населення в цілому є мінімумом, необхідним для задово-

лення більшої частини основних потреб країни в компонентах

крові; означені вимоги є більш високими в країнах з більш

розвиненими системами охорони здоров’я. Проте середня кі-

лькість донацій крові в країнах, що розвиваються в 15 разів

нижче, ніж у розвинених. У 2006 р показник числа донацій

крові в більш ніж 70 країнах світу становив менше 1% (10 до-

націй на 1000 жителів). У Африканському регіоні, відповідно

до оцінки ВООЗ, потреби в донаціях крові в 2006 р становили

приблизно 8 мільйонів доз, проте було заготовлено лише 3,2

мільйони доз – близько 41.5% від потреби.

На Південно-Східну Азію припадає приблизно 25% насе-

лення в світі, проте в цьому регіоні збирається лише 9% сві-

тових поставок крові – 7 мільйонів доз на рік, у порівнянні з

розрахунковою потребою в 15 мільйонів доз. Старіння насе-

лення і більш жорсткі критерії відбору ще більш скорочують

число придатних донорів крові. В цілому у світі щорічно зби-

рається понад 81 мільйона доз крові, проте лише 45% з них

збирається в країнах, що розвиваються, і країнах з перехід-

ною економікою, де проживає 81% всього населення світу.

Більшість країн з низькими показниками донорства крові в

значній мірі залежать від крові, заготовленої від членів сімей

або друзів пацієнтів, які потребують трансфузій компонентів

крові, (донорів-родичів) або навіть від платних донорів. Вони

зазвичай не мають структурованих програм з донорства крові

62

та її компонентів і не можуть залучити достатню кількість

донорів, щоб задовольнити потреби в компонентах крові в

надзвичайних ситуаціях, для планової хірургії в акушерстві та

гінекології тощо.

Як не дивно, проте незважаючи на явне неналежне поста-

чання компонентами крові в багатьох країнах, часто здійс-

нюються непотрібні трансфузії, коли доступність і викорис-

тання більш простих і менш дорогих видів лікування могли б

дати такі ж або кращі результати. Це не тільки ставить паціє-

нтів під загрозу ризику розвитку потенційно летальних

трансфузійних реакцій, але і збільшує розрив між постачан-

ням та попитом і сприяє дефіциту компонентів донорської

крові для пацієнтів, які їх справді потребують.

Пандемія ВІЛ/СНІД привернула увагу всього світу до

трансфузій компонентів донорської крові як важливого

шляху передачі ВІЛ/СНІД. За різними оцінками, на трансфу-

зії компонентів крові в 1980-х роках припадало 5-10% інфіку-

вання ВІЛ, і воно продовжує сприяти значній частці нових

заражень, особливо в країнах з високою поширеністю інфек-

цій.

Ризик інфікування ВІЛ в результаті використання небезпе-

чних компонентів крові залишається виключно високим (95–

100%), в порівнянні з іншими поширеними видами передачі

ВІЛ, наприклад: 11–32% для передачі від матері дитині і

0,1%–10% для статевого контакту. В деяких регіонах світу

гепатит В, гепатит С та інші трансфузійно-трансмісивні інфе-

кції, такі як хвороба Шагаса, становлять ще більшу загрозу

національним поставкам крові. В країнах, що розвиваються

на вагітних та дітей припадає не пропорційне число інфіку-

вання ВІЛ та вірусними гепатитами через небезпечні компо-

ненти крові, оскільки саме вони є основними групами пацієн-

тів, які потребують трансфузій компонентів крові.

Запобігання передачі інфекції через небезпечні компоне-

нти крові під час трансфузії є однією з основних стратегій

профілактики ВІЛ/СНІД та насправді становить єдиний під-

хід до профілактики ВІЛ, який ефективний майже на 100%. У

63

більшості розвинених країн ризик передачі ВІЛ є дуже низь-

ким внаслідок застосування комплексного підходу, заснова-

ного на добровільному донорстві крові, суворих процедурах

відбору донорів, скринінгу всієї донорської крові на наявність

трансфузійно-трансмісивних інфекцій та застосування транс-

фузій лише у випадку відсутності адекватних альтернатив.

Проте різні ступені ризику продовжують залишатися в бага-

тьох частинах світу. Передача гепатиту та інших трансфу-

зійно-трансмісивних інфекцій також підлягає профілактиці.

Поширеність інфекційних маркерів в дозах донорської

крові не тільки є показником відносного ризику трансфу-

зійно-трансмісивної інфекції, але і безпосередньо впливає на

фактичну доступність компонентів крові. Так, наприклад, за

позитивними результатами лабораторного тестування донор-

ської крові на маркери трансфузійно-трансмісивних інфекцій

в країнах Латинської Америки і Карибського басейну у 2005 р

було знищено 240 000 доз крові, що призвело до збитку в

сумі 13,4 мільйона дол. США, з розрахунку вартості однієї

дози донорської крові в 56 дол. США.

2.4. Добровільне безоплатне донорство крові як основа

безпечного і достатнього забезпечення компонентами

крові.

Кров та компоненти крові є унікальним і цінним націона-

льним ресурсом, оскільки вони можуть бути отримані тільки

від осіб, які здають кров або її компоненти. Більшості країн

для забезпечення стабільного постачання безпечною кров’ю

та її компонентами в кількості, достатньої для задоволення

національних потреб, терміново необхідно істотно збільшити

число осіб, бажаючих або здатних здавати кров.

ВООЗ, Міжнародна федерація спілок Червоного Хреста та

Червоного Півмісяця, Рада Європи, Міжнародне товариство з

переливання крові, Міжнародна федерація організацій доно-

рів крові та ряд інших міжнародних і національних організа-

цій визначили добровільне безоплатне донорство крові в яко-

64

сті базового і керівного принципу. Основні принципи безо-

платного донорства полягають у добровільності та безоплат-

ності усіх донацій крові та її компонентів без примусу доно-

рів до таких донацій.

Добровільний безвідплатний донор крові здає кров, плазму

або клітинні компоненти керуючись своєю доброю волею і не

отримує жодної плати - ні грошима, ні в жодній іншій формі,

яку можна було б вважати заміною грошей, зокрема і час від-

сутності на роботі, ніж справді необхідний для донації крові

та проїзду. Невеликі символічні подарунки, освіжаючі напої

та відшкодування безпосередніх транспортних витрат вважа-

ються сумісними з добровільним безоплатним донорством.

Донори-родичі (сімейні/замісні донори)- це особи, які зда-

ють кров, для забезпечення потреби в компонентах донорсь-

кої крові члена їх сім’ї або організації. У більшості випадків

співробітники лікарні просять родичів пацієнта здати кров,

проте в деяких ситуаціях кожен пацієнт, який потребує

трансфузії компонентів крові, зобов’язаний надати певну кі-

лькість донорів-родичів при наданні невідкладної допомоги в

лікарні або перед плановим хірургічним втручанням. Незва-

жаючи на те, що більшість донацій крові та її компонентів не

оплачуються службою переливання крові або лікарнею, може

існувати система прихованого платного донорства, відпові-

дно до якої члени сімей пацієнта оплачують донації крові

грошима або в іншій формі.

В деяких країнах пацієнти можуть віддати перевагу транс-

фузіям компонентів донорської крові, заготовлених від чле-

нами їх родин або друзів, ніж заготовлених від сторонніх

осіб, оскільки вони вважають, що це виключить ризик пере-

дачі трансфузійно-трансмісивних інфекцій. Проте було вияв-

лено, що показники поширеності трансфузійно-трансмісив-

них інфекцій, як правило, вищі серед донорів-родичів (сімей-

них/замісних донорів), ніж серед добровільних донорів.

Оплачувані, або комерційні, донори здають кров в обмін

на оплату або інші вигоди, які задовольняють основні їх по-

треби або можуть бути продані, перетворені в гроші чи пере-

65

дані іншій особі. Часто вони здають кров регулярно і можуть

навіть мати контракт з центром крові про донації крові за уз-

годжену винагороду. Вони також можуть продавати свою

кров декільком центрам крові або звертатися до сімей пацієн-

тів і намагатися продати свої послуги, видаючи себе за доно-

рів-родичів.

У 1975 р Двадцять восьма сесія Всесвітньої асамблеї охо-

рони здоров’я в резолюції WHA28.72 закликала розвивати

національні служби переливання крові на основі добровіль-

ного донорства крові, щоб забезпечити безпечні, адекватні і

достатні поставки крові та захистити здоров’я донорів крові

та її компонентів та реципієнтів. Через тридцять років ця ре-

золюція була підтверджена в резолюції WHA58.13, в якій

було відображено реальну ситуацію в трансфузійній меди-

цині та науці з урахуванням економічних, етичних і соціаль-

них факторів. Означена резолюція настійно закликає країни

створити або зміцнити системи залучення та збереження доб-

ровільних і безоплатних донорів крові для забезпечення без-

печних і адекватні поставок крові, а також справедливого до-

ступу до безпечної крові та її компонентів.

Країни надають щорічні дані про безпеку та наявності

крові в Глобальну базу даних ВООЗ з безпеки крові (GCBS),

які свідчать, що 54 з 193 країн досягли стовідсоткового доб-

ровільного донорства крові; більшість з них (68%) – розви-

нені країни, тоді як на країни з перехідною економікою і

країни, що розвиваються припадає, відповідно, 23% і 9%. Се-

редній показник донацій в країнах зі стовідсотковим доброві-

льним донорством крові становить 31 на 1000 осіб, тоді як у

країнах з рівнем добровільного донорства крові 50% або ме-

нше середній показник донацій становить 9 на 1000 осіб.

Аналіз показує, що країни зі стовідсотковим добровільним

донорством крові мають більш високе число регулярних до-

норів крові, причому такий стан речей спостерігається протя-

гом декількох років. Крім того, в країнах, де відсоток добро-

вільного донорства крові збільшився, спостерігалася також

тенденція до підвищення відсоткового вмісту регулярних до-

66

націй крові. Це свідчить про те, що добровільні донори крові

частіше, ніж інші, здають кров на регулярній основі. Реєстр

безпечних добровільних донорів, які регулярно здають кров,

надає можливість систематичного планування заготівлі крові

для задоволення потреб в компонентах крові з урахуванням

групової належності. Означене дозволяє службі переливання

крові здійснювати регулярне та надійне постачання безпеч-

них компонентів крові при необхідності кожної лікувальної

установи, що здійснює трансфузії компонентів крові. Ство-

рення такого контингенту регулярних добровільних донорів

крові є також ефективнішим, ніж залучення нових донорів, з

точки зору витрат.

В системах, заснованих на добровільному донорстві крові,

пацієнти мають в звичайних і надзвичайних ситуаціях кра-

щий доступ до безпечних трансфузій компонентів крові, без

яких їх одужання або якість життя були б поставлені під за-

грозу. Компоненти крові, які вони отримують, несуть в собі

низький ризик інфекції, яка могла б ще більш погіршити їхнє

здоров’я. Пацієнтів не змушують шукати донорів крові, щоб

отримати лікування, і вони відчувають, що їм надано допо-

могу іншими людьми, яких вони ніколи не побачать. А це, в

свою чергу, може мотивувати великодушність і бажання від-

повісти таким же добровільним пожертвуванням в майбут-

ньому.

У добре організованих програмах добровільного донорства

необхідність в крові під час стихійного лиха і в надзвичайних

ситуаціях звичайно може бути задоволена за допомогою сфо-

рмованої бази донорів. Регулярні донори, як правило, особ-

ливо чуйні на заклики про допомогу в періоди дефіциту ком-

понентів крові або в надзвичайних ситуаціях, оскільки вони

вже стали прихильниками добровільного здавання крові.

Донори-родичі (сімейні/замісні донори) не можуть задово-

льнити потреби суспільства в крові та компонентах крові,

оскільки вони здають кров тільки для індивідуальних пацієн-

тів і тільки у разі потреби. Кров, яку здали для пацієнта, не

обов’язково буде тієї ж групової належності або в потрібній

67

кількості. Лікарні, які залежать від донорів-родичів, рідко

здатні підтримувати запаси крові в кількості, достатній для

задоволення потреби в трансфузіях для всіх пацієнтів, особ-

ливо в надзвичайних ситуаціях, а також для регулярних

трансфузій або для обміну наявними запасами з іншими ліка-

рнями.

Оплата донорам за здану кров підриває принцип доброві-

льного безоплатного донорства крові. Там, де системи плат-

ного і добровільного безоплатного донорства існують одно-

часно, особи, які могли би здійснити добровільну безоплатну

донацію крові та її компонентів, можуть віддати перевагу

оплатній донації, що знижує ефективність програм з доброві-

льного донорства крові.

Добровільні донори крові, особливо регулярні донори, пе-

ребувають на першій лінії захисту від передачі ВІЛ, вірусів

гепатитів та інших трансфузійно-трансмісивних інфекцій. У

ряді досліджень зареєстровано значно нижчу поширеність

маркерів трансфузійно-трансмісивних інфекцій серед добро-

вільних донорів, порівняно з іншими видами донорів, при-

чому найнижчі рівні поширеності зареєстровані серед регу-

лярних донорів.

Встановлено, що добровільні донори є найбільш безпеч-

ними, оскільки вони мають альтруїстичну мотивацію і ба-

жання допомогти іншим людям, а також почуття морального

обов’язку і соціальної відповідальності. У них немає підстав

приховувати інформацію про свій спосіб життя або стани

здоров’я, які можуть стати причиною відсторонення від до-

норства. На них не чинять тиск ні працівники лікарні, ні

члени сім’ї, ні інші члени суспільства. Такі донори впевнені,

що їх кров буде використана за призначенням, а не для конк-

ретних пацієнтів. Єдина винагорода, яку вони отримують, –

це особисте задоволення, самоповага і гордість. У добре ор-

ганізованій програмі з донорства крові донори, особливо ре-

гулярні, добре поінформовані про критерії відбору для допу-

ску до донації і, швидше, самі відмовляться здавати кров,

якщо вони більше не підходять для цього, що зменшує необ-

68

хідність в тимчасовому чи постійному відстороненні. Це, в

свою чергу, призводить до більш дбайливого використання

донорської крові, включаючи зменшення всіх супутніх витрат

внаслідок зменшення числа доз крові, які необхідно знищити

за позитивними результатами тестування на трансфузійно-

трансмісивні інфекції.

Донори-родичі зазвичай не поінформовані про умови, які

можуть зробити їх непридатними для донації крові. Навіть

якщо існує порядок відбору донорів для оцінки їх придатно-

сті для донорства, вони зазвичай не усвідомлюють значення

деяких питань, що задаються під час опитування. Прагнучи в

будь-якому випадку здати кров для порятунку життя коханої

людини або ж через побоювання розчарувати або засмутити

сім’ю пацієнта, такі донори можуть приховати інформацію

про стан власного здоров’я чи спосіб життя. Це створює під-

вищений ризик передачі інфекції, що часто призводить до

збільшення обсягів донорської крові, знищеної внаслідок ви-

явлення маркерів трансфузійно-трансмісивних інфекцій.

Платні донори часто ведуть такий спосіб життя, який під-

вищує ризик їх зараження ВІЛ або іншими трансфузійно-

трансмісивними інфекціями. Найбільшу поширеність транс-

фузійно-трансмісивних інфекцій, як правило, реєструють се-

ред платних, або комерційних донорів. Особи, що приймають

плату за свою кров, мотивовані, головним чином, можливі-

стю отримати грошову винагороду, а не бажанням допомогти

врятувати життя хворих. Необхідність забезпечити свій дохід

за допомогою донорства крові ставить під сумнів чесність

відповідей на питання, що задаються під час опитування до-

нора, і вони навряд чи виявлять причини, з яких такі особи

можуть бути відсторонені від донацій. Крім того, такі особи

часто недостатньо харчуються, мають погане здоров’я і мо-

жуть здавати кров частіше, ніж рекомендується, що, у свою

чергу, призводить до погіршання їх власного здоров’я.

69

2.5. Перспективи розвитку добровільного донорство

крові як основи безпечного і достатнього забезпечення

компонентами крові.

Задоволення потреб країни в безпечній крові та її компо-

нентах за допомогою донорства крові повинно ґрунтуватися

на етичних принципах, що включають повагу особистості та

її гідності, захист прав людини та її благополуччя, уникнення

експлуатації та дотримання принципу не заподіяння шкоди.

Платні донори уразливі для експлуатації та комерціалізації

людського організму, оскільки вони зазвичай належать до бі-

дніших верств суспільства і стають платними донорами крові

через економічні труднощі. Будь-яка форма експлуатації до-

норів крові, включаючи плату за кров, примус і збір крові у

донорів в спеціальних установах або в маргінальних групах

суспільства, таких як ув’язнені в тюрмах, знижує справжню

цінність донорства крові. Донорство крові – це «дар життя»,

який неможливо виміряти в грошовому вираженні. Комерціа-

лізація донорства крові порушує фундаментальний принцип

альтруїзму, на якому засновано добровільне донорство крові.

В системах, заснованих на донорстві від родичів, мораль-

ний обов’язок здати кров покладається скоріше на сім’ю па-

цієнта і його друзів, ніж на систему охорони здоров’я. На па-

цієнтів та їх сім’ї чиниться сильний тиск, і вони змушені шу-

кати донорів крові та її компонентів, причому саме в той час,

коли вони вже перебувають в стресовому внаслідок захворю-

вання пацієнта. Родичі, які не бажають або не можуть здати

кров і не можуть знайти відповідного замісного донора, мо-

жуть вдатися до оплати донорства інших людей, навіть не-

зважаючи на те, що така практика може бути заборонена за-

коном країни. Ця проблема є особливо гострою, коли пацієн-

там необхідно регулярне переливання крові при деяких ста-

нах, причому кров необхідна щомісяця або навіть частіше.

Пацієнти можуть виявитися також у несприятливій ситуації,

якщо вони були направлені з віддалених лікувальних закладів

і їх не супроводжують ні родичі, ні друзі.

70

Оплата медичної допомоги готівкою, в тому числі оплата

донорам за донацію крові, може сприяти збільшенню катаст-

рофічних витрат домашнього бюджету пацієнта і сприяти

його зубожінню. Необхідність оплати готівкою може також

означати, що пацієнти взагалі не звертаються за допомогою,

коли вона їм справді необхідна. Забезпечення безпечного і

достатнього національного постачання кров’ю та її компоне-

нтами за допомогою добровільного донорства ефективно лік-

відує одну з основних перешкод для загального і справедли-

вого доступу до трансфузій компонентів крові.

Донорство крові та її компонентів від донорів-родичів та-

кож впливає на їх подальше використання. Пацієнти та їхні

сім’ї, які надали донорів крові, очікують, що трансфузію буде

зроблено, навіть якщо необхідність в ній відпала через зміну

клінічного статусу пацієнта. На лікарів чиниться тиск, з тим

щоб вони здійснили трансфузію певного числа доз компонен-

тів крові, одержаних від донорів-родичів, незалежно від клі-

нічної необхідності і можливих ризиків, пов’язаних з транс-

фузією.

Добровільні донори крові самі отримують користь в ре-

зультаті надання медико-санітарної освіти і заохочення до

здорового способу життя, а також регулярних обстежень здо-

ров’я та направлення, в разі необхідності, до медичних фахів-

ців. Якщо донори під час донації крові отримують належну

увагу, вони відчувають почуття задоволення і самоповаги,

які, в свою чергу, породжують усвідомлення їх суспільно-ко-

рисної діяльності, а також визнання їх цінності в очах суспі-

льства. Добровільні донори крові є ефективними пропаганди-

стами донорства, залучають нових донорів і стають прихиль-

никами зміцнення здоров’я. Дослідження показали, що вико-

ристання в якості прикладу активних донорів крові є однією з

ефективних стратегій для залучення донорів. Добровільні до-

нори також відіграють важливу роль в якості активних пропа-

гандистів зміцнення здоров’я; крім того, ведучи здоровий

спосіб життя, вони допомагають зміцнювати здоров’я в сус-

пільстві, впливаючи на оточуючих та на членів власних сі-

71

мей. Навіть ті донори, які більше не можуть здавати кров че-

рез вік або за медичними показаннями, все ж можуть відігра-

вати важливу роль у сприянні добровільного донорства крові

у власних сім’ях, на роботі та в місцях проживання.

Інформація, надана національними органами охорони здо-

ров’я в Глобальну базу даних ВООЗ з безпеки крові, виявляє

цікаві особливості і разючі відмінності між країнами, які ма-

ють повністю добровільні системи донорства крові та високі

показники донацій, і країнами, яким ще належить пройти до-

вгий шлях до досягнення стовідсоткового добровільного до-

норства крові.

У 1998–1999 рр., коли були отримані перші дані для

GDBS, 26 країн повідомили про те, що вони отримали всю

донорську кров від добровільних донорів. Більшість з них

були країнами з тривалою історією добровільного донорства

крові. Це число виросло до 39 в 2001–2002 рр. і до 50 в 2004–

2005 рр. У 2006 р. ще 4 країни досягли стовідсоткового доб-

ровільного донорства крові. В 2013 р. кількість таких країн

становила 60.

Дані GDBS допомагають визначити завдання, які необ-

хідно вирішити в невідкладному порядку в країнах з низь-

кими показниками добровільного донорства крові, наведені

нижче. Подібно до цього, досягнення країн, що мають успі-

шні програми з добровільного донорства, вказують стратегії,

які були ефективними для переходу від залежності від доно-

рів-родичів і платного донорства до справді добровільних си-

стем, навіть в країнах з обмеженими ресурсами.

Прихильність і підтримка урядом ефективної національної

програми з донорства крові є обов’язковою умовою досяг-

нення стовідсоткового добровільного донорства. Без конкре-

тного визнання служб крові в якості невід’ємної частини сис-

теми охорони здоров’я навряд чи будуть надані інфраструк-

тура, а також кадрові та фінансові ресурси, необхідні для за-

безпечення доступності та постачання безпечної крові та її

компонентів у обсягах, що відповідають потребам.

72

Розробка національної політики щодо служби крові в яко-

сті частини загальної національної політики охорони здоров’я

не обов’язково відображає ступінь або якість її здійснення,

але часто може бути попередньою умовою ефективної про-

грами дій. Ефективні плани необхідні для того, щоб продемо-

нструвати загальний напрямок і конкретні кроки, які зробить

уряд для досягнення стовідсоткового добровільного донорс-

тва. Країни не зможуть досягти цієї мети до того часу, коли

уряди не продемонструють відданість і підтримку відповід-

ності розробки і здійснення національної політики та плану

дій з донорства крові виділеним ресурсам для зміцнення ін-

фраструктури, а також кадровим і фінансовим ресурсам.

Фрагментарні системи служб крові, яким не вистачає ко-

ординації, особливо в країнах, що розвиваються, рідко мають

можливості або необхідні ресурси для створення ефективних

програм просвіти донорів; без просвіти донорів можливості

для залучення належного і постійного контингенту доброві-

льних донорів та скорочення використання системою охо-

рони здоров’я донорів-родичів залишаються обмеженими.

Таким роз’єднаним системам бракує також більш широкої

інфраструктури, яка дозволяє здійснювати обмін кров’ю та її

компонентами між лікувальними установами або переміщати

їх в ті частини країни, де їх не вистачає. Дослідження в 15

країнах Американського регіону показали, що погані інфра-

структура і функціонування банків крові, а також недостатня

увага до донорів є головними перешкодами як для добровіль-

ного донорства, так і для збереження донорів.

Як і інші елементи системи охорони здоров’я, служба пе-

реливання крові не може ефективно функціонувати без нале-

жного, стабільного фінансування. Часто вважається, що про-

грами з донорства крові вимагають мінімальних витрат, крім

витрат на контейнери для заготівлі крові, оскільки донори

здають кров безвідплатно.

В результаті при розподілі коштів вони часто мають більш

низький пріоритет, ніж інші галузі, такі як скринінг крові.

Проте без чітко визначеного бюджету програма з донорства

73

крові не може охопити всіх донорів. Також занадто часто

програми з донорства крові свідчать, що вони не мають до-

статніх коштів для повторного залучення донорів або обслу-

говування транспортних засобів і проведення виїзних донор-

ських сесій.

Якщо кров заготовлюється від донорів-родичів в невели-

ких лікарняних банках крові, досить часто через відсутність

іншого персоналу процедуру венепункції виконує технік-ла-

борант. Для захисту донорів і донорської крові кров не пови-

нна збиратися в пунктах, де немає достатньої кількості пер-

соналу з необхідною кваліфікацію, рівнем підготовки та до-

свіду для безпечного виконання цієї процедури.

Більш поширеною проблемою є відсутність фахівців із

спеціальними навичками з маркетингу і комунікацій, які не-

обхідні для успішного інформування, просвіти та мотивації

донорів. Медсестри, які проводять донорські сесії, можуть

мати досвід публічних виступів, але вони рідко мають час або

досвід для розробки ефективних плакатів і брошур або для

організації кампаній в засобах масової інформації. Подібно до

цього, повідомлення та консультування донорів, особливо

тих, які інфіковані ВІЛ або вірусами гепатитів, вимагають

кваліфікованого і підготовленого персоналу з належними на-

вичками міжособистісного спілкування, здатного проявляти

чуйність, підтримку і допомогу.

Розробка стратегій ефективних комунікацій з донорами і

просвітніх матеріалів тісно пов’язана з питаннями належного

фінансування і укомплектування штатами. Навіть якщо центр

переливання крові є привабливим і зручно розташований,

тільки найвірніші донори будуть відвідувати його без додат-

кових стимулів. А такі стимули потребують часу і грошей.

Без інформації більшість людей просто не знатимуть про

наявність служби переливання крові та про необхідність зда-

вати кров. Без освіти та мотивації лише небагато осіб будуть

досить мотивовані для того, щоб самим знайти спосіб здати

кров. Комунікації є головним елементом успішної та надійної

програми добровільного донорства крові. Вони пронизують

74

всі області і передбачають не тільки надання інформації і

просвітництво донорів, а й пропаганду та налагодження

зв’язків з усіма зацікавленими учасниками.

Комунікації часто сприймаються як просте відправлення

звернень, однак насправді вони більше пов’язані з доданням

сенсу певним речам; з цієї причини значення звернення поля-

гає не стільки в тому, що саме надіслано, а в тому, як це звер-

нення сприйнято його одержувачами. Тому комунікації вима-

гають широкого визнання службами переливання крові в яко-

сті професійної дисципліни, що вимагає спеціально виділе-

ного бюджету і підготовленого персоналу для проведення до-

сліджень, планування, інформування та освіти донорів і для

оцінки результатів.

Населення повинно довіряти власній службі переливання

крові. Без довіри до ділової етики, ефективності та безпеки її

процедур небагато людей приймуть рішення здавати свою

кров. Така довіра набувається протягом тривалого періоду,

але може бути підірвана дуже швидко, що може привести до

негативного впливу на лояльність і постійну підтримку окре-

мих донорів крові, всього суспільства і партнерських органі-

зацій.

Навіть в необґрунтованих випадках негативне сприйняття

служби переливання крові населенням може привести до не-

здатності залучити добровільних донорів і, в гіршому випа-

дку, до швидкої втрати донорів. Ряду країн довелося долати

потенційно руйнівну реакцію населення на такі проблеми, як

неправильні дії окремих співробітників, помилкове викорис-

тання контейнерів для заготівлі крові, непопулярна політика

чи нові критерії відбору донорів. Засоби масової інформації

зазвичай добре ставляться до служб переливання крові, але їх

участь у негативних ситуаціях може зробити сильний вплив,

особливо якщо вважається, що служба переливання крові

може нанести шкоду здоров’ю донорів або відповідальна за

передачу інфекції.

Глобальна стратегія дій, запропонована ВООЗ та Міжна-

родною федерацією спілок Червоного Хреста та Червоного

75

Півмісяця передбачає чотири головні цілі та 20 конкретні

стратегії, спрямовані на подолання основних перешкод і ви-

рішення задач для досягнення стовідсоткового добровільного

донорства крові:

1. Створення умов, що сприяють впровадженню стовідсот-

кового добровільного безоплатного донорства крові:

1.1. Пропагування стовідсоткового добровільного донорс-

тва крові.

1.2. Створення національної програми добровільного до-

норства крові:

Включення стовідсоткового добровільного донорс-

тва крові в рамки національної політики по крові, а

також до законодавчі акти та етичні документи;

Забезпечення надійного фінансування;

Забезпечення відповідною інфраструктурою,

технічними засоби, площами та обладнанням;

Виділення та підготовка відповідної кількості

персоналу і добровольців;

Впровадження системи забезпечення якості;

Створення національної бази даних про донорів та

інформаційної системи управління;

Розроблення плану забезпечення готовності до над-

звичайних ситуацій та відповідних заходів;

1.3. Зміцнення співробітництва та партнерських відносин.

2. Сприяння формуванню культури добровільного донорства

крові:

2.1. Порозуміння з донорами крові.

2.2. Визначення цільових груп донороспроможного насе-

лення.

2.3. Розроблення комунікаційних стратегій для просвіти

донорів та залучення місцевої громадськості.

2.4. Налагодження партнерських відносин із засобами

масової інформації.

2.5. Мобілізація партнерів і створення громадської мережі

пропагандистів донорства.

76

2.6. Максимальне використання ідеї Всесвітнього дня до-

нора крові та національних заходів з донорства крові.

3. Створення і підтримка донорської бази для безпечного,

надійного та добровільного донорства крові:

3.1. Здійснення просвітницьких заходів, мотивування і за-

лучення нових донорів крові.

3.2. Мобілізація молоді в якості нового покоління

добровільних донорів крові.

3.3. Переведення придатних донорів-родичів в категорію

добровільних донорів крові.

3.4. Повторне залучення донорів, які рідко здають кров,

неактивних і тимчасово відсторонених донорів.

3.5. Збереження придатних добровільних донорів крові.

3.6. Визнання та належна оцінка суспільного внеску доно-

рів крові.

4. Надання донорам якісного обслуговування та належна

увага:

4.1. Зробити процедуру донації крові зручною для доно-

рів.

4.2. Наблизити донорів за допомогою виїзних донорських

сесій.

4.3. Оцінити придатність донорів для донацій крові.

4.4. Надання консультування донорам крові.

4.5. Зробити донорство крові безпечним і приємним захо-

дом.

Наведена концепція може слугувати керівництвом для

розробки програм, які можуть бути здійснені на місцевому,

регіональному, національному та міжнародному рівнях. Кон-

кретні стратегії і супроводжуючі їх варіанти рішень були

ефективними в ряді країн, які наблизилися до стовідсоткового

добровільного донорства. Проте варіанти рішень, які добре

працюють в одній країні або регіоні, можуть бути недоціль-

ними або неефективними в інших і тому можуть бути пред-

ставлені тільки для розгляду та застосування у відповідному

контексті. Деякі варіанти рішень є комплексними і можуть

бути використані в більш ніж одній стратегії.

77

2.6. Проблеми залучення до добровільного донорства

крові.

Робота по залученню донорів вимагає колосальних зусиль:

прямого залучення (рекрутингу), взаємодії з роботодавцями,

органами державної влади всіх рівнів, підтримання постій-

ного контакту з донорами, підтримання донорських баз. Це

величезна праця. Світовий досвід свідчить, що установи і за-

клади служби крові не можуть самостійно впоратися з таким

обсягом роботи.

З іншого боку, в Україні наявні багато громадських і воло-

нтерських об’єднань, молодіжних організацій, просто актив-

них громадян, які готові стати добровільними помічниками в

справі залучення нових донорів, проте не знають з чого по-

чати, куди звертатися, як це зробити максимально ефективно.

Наразі більшість фахівців, задіяних у сфері організації,

розвитку та пропаганди добровільного донорства крові, солі-

дарні в тому, що в Україні вкрай необхідно підняти значення

інституту донорства крові. Допомогти у вирішенні цього за-

вдання покликані безцінні помічники служби крові – спеціа-

льно підготовлені рекрутери. На сьогоднішній день гостро

визначилося протиріччя між усвідомленням ролі рекрутерів

донорів крові та недостатньою розробленістю змісту їх ро-

боти, а також технологій їх підготовки.

Мета залучення донорів крові – формування достатнього і

постійного контингенту добровільних донорів. Тому завдання

організацій, що займаються залученням донорів, передбачає

не тільки залучення нових донорів крові, але і підтримку кон-

тактів з регулярними донорами, залучення їх до акцій і захо-

дів.

Для досягнення поставленої мети необхідно відмовитися

від закликів кризового донорства (заклик до донорства після

аварій та катастроф) і нагнітання непотрібного ажіотажу. Але

при цьому направити зусилля на надання адресної допомоги

лікувальним установам, залучення донорів необхідної групи

крові для конкретних цільових груп, розвиток безоплатного

78

регулярного донорства. Рекрутеру важливо мати інформацію

від лікувально-профілактичних установ про кількість необ-

хідних компонентів крові на поточний рік. Організація, що

займається залученням донорів крові, при формуванні планів

роботи обов’язково повинна взаємодіяти з фахівцями станцій

переливання крові.

Залучення донорів в значній мірі залежить від ефективних

форм і методів пропаганди донорства. Велике значення має

організація простих для сприйняття форм пропаганди, адре-

сованих конкретним групам населення. Кінцевим результа-

том такої роботи повинно стати залучення до донорства тих

верств населення, які не зацікавлені в грошовій компенсації, а

беруть участь у донорстві безоплатно, з моральних міркувань.

Сама назва «рекрутер» походить від слова «рекрут», яким

раніше називали осіб, що добровільно йдуть служити в ар-

мію. Отже, рекрутер – той, хто займався підбором таких осіб.

В даний час рекрутерам називають фахівців, до сфери діяль-

ності яких входить підбір кадрів, а в сфері донорства крові –

підбір донорських кадрів. Сама діяльність називається рекру-

тингом. Рекрутер донорів своїм переконанням створює у по-

тенційних донорів моральну мотивацію до здавання крові,

проводить інформаційно-роз’яснювальну роботу з питань, що

стосуються донорства крові.

Рекрутера донорів крові можна назвати менеджером або

консультантом з підбору донорів. І в цій царині він не один:

він повинен задовольнити потреби як установ служби крові,

так і потенційних донорів. Для установ служби крові рекру-

тер здійснює пошук здорових донорів крові. Для донорів

крові він надає виняткову можливість здати власну кров за-

ради порятунку життя іншої людини. Мільйони людей зо-

бов’язані своїм життям тим, кого вони ніколи не бачили – до-

норам, які добровільно дають кров. Саме рекрутер донорів

робить так, щоб зустрілися ті люди, які шукають один одного

– донор, фахівці служби крові та реципієнти, для яких компо-

ненти донорської крові життєво необхідні.

79

Наразі в Україні інститут рекрутингу, як складової частини

роботи по залученню осіб до добровільного безоплатного до-

норства перебуває на етапі формування – наявні окремі на-

працювання регіональних центрів крові, які потребують удо-

сконалення. Важливим аспектом удосконалення є обмін до-

свідом з представниками служб крові держав, що мають успіх

у розвитку добровільного донорства.

В подальших розділах наводимо досвід із залучення доно-

рів в США та зокрема Бюро консультування у громадських

справах «Botos» (м. Роузвіль, Каліфорнія, США) і Банку крові

Північної Каліфорнії (м. Еврика, Каліфорнія, США).

Сподіваємось, що означений досвід стане корисним для

організації добровільного донорства в службі крові України.

80

Розділ 3

СТРАТЕГІЇ РОЗРОБКИ ПРОГРАМ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯ

ДОБРОВІЛЬНИХ БЕЗОПЛАТНИХ ДОНОРІВ КРОВІ

Донорство – це безпечно, просто та рятує людські

життя

81

3.1. Завдання розділу.

Наприкінці цього розділу читач навчиться розпізнавати,

описувати, застосовувати, планувати й виконувати програми,

які сприяють переходу від донорів-заступників із родин паці-

єнтів і платних донорів до добровільних безоплатних донорів

крові (ДБДК).

Установлення добрих стосунків із впливовими лю-

дьми

Налагодження зв’язків зі ЗМІ, які допоможуть їм

поділитися досвідом

Заручення підтримкою бізнесу, засобів масової

інформації, неурядових організацій (НУО), релігій-

них організацій, військових клубів, освітніх закладів

і державних органів.

Організація взаємодії між закладами заготівлі донор-

ської крові та громадськістю

Використання ключових повідомлень і послідовне

інформування під час будь-яких дій з метою побу-

дови «причинного бренду».

Визначення реалістичних і оцінюваних цілей, які ве-

дуть до створення стабільних програм.

Кризове керування з упевненістю та професіоналіз-

мом

82

3.2. Передмова.

Донорство – це безпечно, просто та рятує людські

життя

Організація у спільноті постачання донорської крові шля-

хом формування міцних стосунків, ефективної комунікації та

силами добровільних безоплатних донорів.

Що є на цей час:

Донорська кров у більшості країн світу

надходить від людей, що здають свою кров

для задоволення нагальних потреб своїх

родичів або друзів. У багатьох випадках

кров здають за обіцяну платню або через

тиск з боку інших осіб. Інколи стан здо-

ров’я цих людей незадовільний, або вони з

іншої причини не мають права бути доно-

рами крові.

Кров, як взята від родичів, так і здана за

плату, рідко постачається в достатній кількості, щоб задово-

льнити потреби пацієнтів у переливанні, коли б та де б не ви-

никла така необхідність.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) спільно з

Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Чер-

воного Півмісяця опублікувала в 2010 році документ До 100-

відсоткового добровільного донорства крові. Програма гло-

бальних дій. У цьому документі зазначено: «Формування ста-

більної бази безпечних донорів крові потребує довгостроко-

вого підходу, який передбачає не тільки створення ефектив-

ної програми добровільного донорства крові, але й підви-

щення рівня обізнаності та усвідомлення важливості донорс-

тва крові як соціальної норми». (Всесвітня організація охо-

рони здоров’я, 2010).

Американський міжнародний альянс охорони здоров’я

(АМАОЗ), працюючи разом з Центрами США з контролю та

профілактики захворювань (CDC), і за фінансування через

83

Надзвичайний президентський плану США з боротьби зі

СНІДом (PEPFAR), спрямовує свою діяльність на підвищення

безпеки донорської крові в регіонах Східної Європи та Євра-

зії. Надаючи технічну допомогу організаціям служби крові та

фахівцям у галузі трансфузіології, АМАОЗ розглядає технічні

й наукові, медичні та пов’язані з доглядом за донорами аспе-

кти донорства, а також інформує про важливість підвищення

рівня обізнаності та прихильності до програм добровільного

безоплатного донорства крові.

Результатом Всесвітнього дня донора стали піднесення та

широкий розголос, залучення численних донорів та увага

ЗМІ. Ми повинні спільними зусиллями допомогти людям діз-

84

натися та зрозуміти, що пацієнтам щодня потрібні доброві-

льні безоплатні донори крові.

Що могло би бути:

Працюючи разом, об’єднуючи зусилля з суспільством, ми

можемо забезпечити перехід від донорів-заступників із родин

пацієнтів і платних донорів до постачання донорської крові у

великому обсязі, від усієї спільноти, силами добровільних бе-

зоплатних донорів крові. Цей процес розширюватиметься з

плином часу та потребуватиме спільної участі служб крові та

медичних працівників; міністерств і урядових органів; пред-

ставників ЗМІ, бізнесу, освіти, професійних організацій, НУО

та релігійних груп.

Його корисним результатом буде безпека та доступність

крові, що, в свою чергу, вплине на результати лікування та

дасть змогу використовувати ширший діапазон методів ліку-

вання і медичних послуг.

Найбезпечніша кров надходить від добровільних безопла-

тних донорів і чекає на пацієнтів. Її було заготовлено, переві-

рено, оброблено та збережено належним чином. Вона досту-

пна для використання, де б та коли б у ній не виникла по-

треба.

85

3.3. Ставлення до донора

Перш ніж вивчати зв’язок із суспільством, ми повинні роз-

глянути ставлення до донора. Донор очікує, що взяття крові

буде безпечним та правильним з технічної, медичної та нау-

кової точки зору.

Ми повинні продемонструвати донорові ставлення з наго-

лосом на такі якості:

Щодо закладу або пересувного донорського пункту –

чисте, приємне та безпечне оточення.

Щодо часу та розташування – зручність.

Щодо працівників – доброзичливий, професійний і ква-

ліфікований персонал і волонтери, які пояснюють, що

відбувається, і забезпечують донорам комфорт.

Щодо догляду – вдячність за донорство має

висловлюватися на кожному етапі.

Щодо позитивного враження – створювати донорам по-

зитивний настрій від того, що вони здають кров.

Щодо подяк – вони мають бути частими та щирими.

Запрошення повернутися. Регулярно діліться з доно-

рами із членів родини або платними донорами розпові-

дями про пацієнтів, яким потрібні донори. Запрошуйте

їх повернутися ще, щоб допомогти людям.

ДЯКУЙТЕ їм – знову й знову.

86

Розповідь допомагає змінити думку:

Найкращий спосіб підвищити обізнаність про нагальну по-

требу в добровільних безоплатних донорів крові – розповісти

про людей, якім потрібна донорська кров, щоб одужати, а в

багатьох випадках – і щоб вижити. Надання потребі особис-

того забарвлення створює емоцію, і саме таку емоцію, яка за-

звичай спричинює дію – донорство.

Здаючи кров, донор дарує пацієнтам час життя. Цей пода-

рунок може допомогти їм прожити довге, плідне та повно-

цінне життя. Або, навіть якщо життя буде дуже коротким, за-

вдяки цьому подарунку рідні та друзі пацієнта зможуть ска-

зати йому Ми любимо тебе та Прощавай. Кров переливають

лише тоді, коли існує серйозна потреба та є надія, що перели-

вання підуть пацієнтові на краще.

Зрозуміла та послідовна комунікація:

Кожна наша дія повинна нести логічно послідовні повід-

омлення. Вони повинні використовуватися на кожному етапі

інформування донорів і взяття крові та мають повторюватися

протягом досить тривалого часу, щоб посісти своє місце у

свідомості нинішніх і майбутніх донорів. Отже, причина, по-

слуга або справа закріплюються у свідомості донора, приму-

шуючи його до дії.

Спрямована на пацієнта та донора розповідь

Донорство члена сім’ї – це метод залучення, який піддає

додатковому стресу вже й без того неспокійних та засмуче-

них пацієнтів, їх рідних і друзів. Допоможіть їм зняти тягар

пошуку людей, які могли б здати кров, коли в цьому є по-

треба, поширивши їхню історію, і ви зможете створити нові

програми замінного донорства. Результатом буде поява нових

добровільних безоплатних донорів крові та надходження до-

норської крові у великому обсязі. Крім того, люди краще ро-

зумітимуть необхідність добровільного донорства.

87

Каден народився з вадами серця, які призвели до необ-

хідності операції на відкритому серці, коли йому виповни-

лося лише кілька тижнів. Зараз він щасливий та здоровий.

Каден живий завдяки добровільним донорам крові.

88

Деббі потребувала кількох переливань крові, коли страж-

дала на шлунково-кишкову кровотечу. Зараз вона жива за-

вдяки донорській крові. Вона гідно відзначила своє життя,

коли її дочка вийшла заміж, і пізніше, коли стала бабусею.

Деббі жива завдяки добровільним донорам крові.

89

Вікі сотні разів користувалася препаратами крові, коли

боролася з лейкемією та перенесла дві пересадки кісткового

мозку. Вона жива завдяки добровільним донорам крові.

90

Тревор був маленьким хлопчиком, якого так хотіли його

батьки та дві маленькі сестри. Коли він мав залишити полого-

вий будинок, медсестра помітила висип на грудях Тревора. З

цього Тревор почав свою боротьбу з лейкемією.

Тревор мав дуже особливі характеристики HLA, внаслі-

док чого було важко знайти для нього сумісного за тканинами

донора кісткового мозку. Тисячі людей здали кров для нього

та зареєструвалися в реєстрі кісткового мозку, але донора так

і не вдалося знайти. Тревор не вижив. Але завдяки йому та

безперервним зусиллям його батьків з підвищення обізнано-

сті про потребу в добровільних донорах крові та в реєстрації

потенційних донорів кісткового мозку коротке життя Тревора

не було даремним.

Треворова справа почалася, коли його не стало. Його

батьки і сестри та їхні друзі щодня нагадують нам про важли-

вість добровільних безоплатних донорів крові.

91

3.4. Розповідь допомагає змінити думку

Ваші розповіді повинні підкреслюватися всіма вашими ді-

ями!

Важливо, щоб ви мали тісний контакт із лікарями, персо-

налом лікарень та іншими особами, щоб дізнатися про хво-

рих, які отримують переливання. З дозволу пацієнта або,

якщо він неповнолітній, батьків чи опікунів, ви можете скла-

сти розповіді, які захоплюватимуть серця донорів.

Використання розповідей в усіх каналах інформації та на

цифрових платформах, з відповідними супутніми матеріа-

лами, допоможе закріпити ваше послання та необхідність до-

бровільних безоплатних донорів у свідомості людей, які з ча-

сом самі можуть стати донорами.

Розповіді про дітей, яким

переливають кров, завжди пере-

конливі та добре сприймаються.

92

Ускладнення під час вагітності та пологів часто потре-

бують переливання крові. Щороку трапляється понад 530 000

смертей матерів, причому на крововиливи припадає понад

25% (Всесвітня організація охорони здоров’я, 2010). Безпечна

та доступна кров від добровільних безоплатних донорів могла

б допомогти врятувати їхнє життя.

3.5. Креативна платформа

Робота, яку СЛІД виконати до початку розробки перспек-

тиви, головної мети та стратегії.

Креативна платформа – це документ, створений шляхом

початкових зустрічей і обговорень між проектною групою,

особами, приймають рішення про роботу, і, в багатьох випад-

ках, маркетологів та інженерів. Упродовж проекту креативна

платформа є джерелом інформації та спрямування роботи.

Добре складена креативна платформа має відповідати на такі

запитання:

До кого ми звертаємося?

Що мають зробити, відчути та запам’ятати наші пар-

тнери?

Ваше повідомлення

93

Яку ЄДИНУ найбільш заохочуючу думку ми мо-

жемо повідомити так, щоб вона спонукала людей до

дії?

ПОРАДА: емоція веде до дії!

Чому партнери мають повірити нам?

Які додаткові міркування?

Подробиці:

Компетентність?

Які супутні матеріали та чому?

Які канали поширення та чому?

Кампанія або окремий випадок?

Ще щось?

Назвіть усіх осіб, які будуть посередниками між кож-

ною групою та координатором проекту

Спільна робота над креативною платформою

Обмін ідеями, які допомагають планувати майбутнє.

94

Письмове викладення всіх ідей і голосування за

пріоритети.

«Найміцніша пам’ять слабша за найблідіше чорнило». Не-

відомий мудрець

Постійно звертайтеся до своїх нотаток.

95

Виділяйте ключові повідомлення!

96

3.6. Зв’язок із суспільством

Стосунки із ЗМІ – не лише прес-релізи

Соціальні медіа – дійте стратегічно, привертайте на

свій бік

Бізнес

Освіта

Охорона здоров’я

НУО

Rotary International і Rotaract

Клуб 25 і Товариство Червоного Півмісяця

Збирання коштів і гранти

Вгорі – день донора в Rotary-клубі

Внизу – Клуб 25 і Товариство Червоного Півмісяця спільно

відзначають Всесвітній день донора

97

Реєстрація донорів на здавання крові у Всесвітній день до-

нора, 14 червня 2014 р.

3.7. Традиційні ЗМІ та соціальні медіа

Традиційні ЗМІ.

Сила телебачення, радіо, преси та зовнішніх засобів кому-

нікації має вирішальне значення для обміну розповідями про

пацієнтів, донорів, нові технології, досягнення трансфузійної

медицини та необхідність добровільних безоплатних донорів.

98

Персоналу центру крові дуже важливо розвивати стосунки з

людьми, які працюють у засобах масової інформації. Дійсно

цінні стосунки не обмежуються відділом новин і мають по-

ширюватися на керівництво типографії, редакторів, видавців,

продавців і службу зв’язків із громадськістю, які представля-

ють свій засіб масової інформації.

Станьте надійним джерелом інформації для людей, які

працюють у ЗМІ. Журналісти поважатимуть і цінуватимуть

організації, де є відповідальні та добре обізнані партнери.

Важливо пам’ятати, що цілодобові цикли новин рухаються

швидко, і, коли ви контактуєте з редактором чи репортером,

швидка реакція дозволить вам включитися в розвиток розпо-

віді.

Ваші стосунки із ЗМІ мають бути чимось більшим, ніж ви-

падкові прес-релізи. Вони повинні притягувати людей зі ЗМІ

до вашого центру крові та днів донора, зокрема, шляхом за-

прошень на відвідання ваших закладів, участі в заходах та

діяльності. Залучення працівників ЗМІ до вашої діяльності

дасть їм змогу більше дізнатися про вашу організацію та зви-

чайно спонукає їх гнучкіше реагувати на прохання освітити

вашу роботу, а також підтримувати вас у часи труднощів чи

кризи.

Соціальні медіа

Цифрові медіа, зокрема Facebook, Twitter, Google+ і

LinkedIn, діють ефективно, без затримки та в режимі реаль-

ного часу, далекосяжні та не потребують витрат. Постійне

оновлення вмісті та спілкування з користувачами можуть

бути непростим завданням, і слід приділити увагу тому, хто

буде її виконувати: співробітники чи волонтери.

Сполучення повідомлень у соціальних медіа з повідомлен-

нями, що поширюються через традиційні ЗМІ, допоможе вам

охопити людей в усіх демографічних і географічних катего-

ріях.

| Facebook| Twitter | Google | LinkedIn |

99

3.8. Зв’язок із суспільством через бізнес, освіту та охо-

рону здоров’я.

Коли заклади заготівлі крові «вбудовуються» в суспільс-

тво, вони посідають вдалу позицію для підвищення обізнано-

сті, організації заготівлі крові за допомогою добровільних бе-

зоплатних донорів, збільшення підтримки днів донора, а та-

кож формування бази лояльних прихильників.

Суттєве значення мають вплив і діапазон стосунків, ре-

зультатом яких є впровадження в суспільстві програм донор-

ства, а звернення до бізнесу, навчальних закладів, організацій

охорони здоров’я та громадських організацій є обов’язком

усіх працівників закладу заготівлі донорської крові. Добре

організовані та стратегічні плани громадського розвитку та

побудови стосунків мають охоплювати керівництво, лікарів,

співробітників, які займаються заготівлею крові, наукових

працівників і персонал залучення донорів, маркетингу та

зв’язків з громадськістю.

Заклад заготівлі донорської крові є життєво важливою

ланкою забезпечення охорони здоров’я та завжди має бути

частиною суспільства, яка є причиною змін якості та широти

медичного обслуговування, доступного в місті, регіоні та

країні.

Справу призначення ключових контактних осіб та вихо-

вання в організаціях людей, які їх представляють, має бути

передано ключовим співробітникам закладу заготівлі крові.

Важливою є участь у громадських справах, які відповідають

перспективі, цінностям та головній меті закладу. Робота ор-

ганізацій, які отримують значну та міцну підтримку від біз-

несу, освіти, охорони здоров’я та громадських організацій

має важливе значення; і навпаки, заклади заготівлі крові по-

винні активно брати участь у житті суспільства.

Зрозуміло, що якщо бізнес, освітні та медичні заклади під-

тримують важливі справи, вони також і отримають користь

від цього. Доведено, що корпоративна соціальна відповідаль-

ність спонукає споживачів робити покупки й підтримувати

100

рішення, виходячи з важливих для них причин. Донорство

крові є життєво важливою та життєдайною причиною, і за

підтримки бізнесу, освіти та охорони здоров’я сприяє підви-

щенню рівня обізнаності, зростанню донорської бази ДБДК і

підвищенню безпеки та доступності донорської крові.

Беручи участь у корпоративній соціальній відповідальності

шляхом підтримки програм ДБДК і закладів заготівлі крові,

бізнес, освіта та охорона здоров’я роблять добре, роблячи до-

бро.

Питання не в тому, чи братимуть компанії участь у корпоративній соціальній відповідальності, але в тому, як вони створюватимуть реальний та значущий вплив.

Глобальне дослідження корпоративної соціальної відпові-

дальності, виконане у 2013 р. компаніями

ConeCommunications і Echo, а також консультації зі світовими

експертами абсолютно ясно свідчать про одну річ: питання

не в тому, чи братимуть компанії участь у корпоративній

соціальній відповідальності, але в тому, як вони створю-

ватимуть реальний та значущий вплив. Корпоративна со-

ціальна відповідальність більше не є справою вибору – це

безперечний обов’язок (Глобальне дослідження

ConeCommunications/Echo, 2013).

З Глобальним дослідженням

Cone Communications/Echo

обов’язково слід ознайомитися

всім, хто хоче краще зрозуміти

важливість зв’язку з бізнесом,

освітою та охороною здоров’я.

Матеріали Глобального до-

слідження корпоративної соціа-

льної відповідальності 2013

року опубліковані за адресою:

101

https://www.energystar.gov/ia/partners/downloads/2013_cone_

communicationsecho_global_csr_study.pdf

3.9. Можливості НУО та волонтерських організацій.

www.rotary.org

www.rotary.org/rotaract

www.club25online.org

www.ifrc.org

Rotary International:

Протягом понад 100 років ротарійці з усіх континентів,

культур і професій об’єднувалися для спільних дій у грома-

дах по всьому світу. Rotary-клуби є неполітичними, нерелі-

гійними та відкриті для всіх культур, рас і віросповідань

(Rotary International, 2014).

Ротарійці в усьому світі займаються донорством крові та

отримали визнання за свою роботу з залучення донорів крові

102

та за активну участь у громадських програмах донорства й

підтримку ДБДК.

Rotaract:

Rotaract – це клуб для молодих людей у віці 18-30 років.

Учасники Rotaract-клубів зустрічаються двічі на місяць, щоб

обмінятися ідеями, запланувати заходи та проекти й поспіл-

куватися. На відміну від Rotary-клубів, які діють як спонсори,

Rotaract-клуби вирішують, як організувати клуб і вести його

роботу, а також які проекти й заходи проводити

(RotaryInternational, 2014).

Rotaract-клуби в усьому світі беруть участь у донорських

програмах і заохочують ДБДК.

Клуб 25:

МІЖНАРОДНИЙ КЛУБ 25 створює глобальне співтовари-

ство донорів крові, засновуючи клуби по всьому світі. Його

учасники зобов’язуються допомогти врятувати життя 25 лю-

дям із 25 донацій крові (Club25 International, 2014).

Міжнародне товариство Червоного Хреста та Черво-

ного Півмісяця:

Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Чер-

воного Півмісяця (МФЧХЧП) є найбільшою у світі мережею

гуманітарної діяльності та розвитку, яка складається з міль-

йонів добровольців у 187 національних товариствах

(InternationalRedCrossandRedCrescentSociety, 2014). МФЧХЧП

бачить свою мету в захисті та підтримці ДБДК у громадах.

3.10. Коли немає коштів для ваших програм.

В умовах зростаючого тиску з боку уряду «робити більше з

меншими витратами» залучення коштів шляхом збирання

коштів та отримання грантів є цілком придатним варіантом

для організацій служби крові.

103

Пошук в Інтернеті дає змогу знайти сотні джерел грантів,

які можуть підтримати програми донорства та банків крові.

Деякі джерела фінансування доступні лише для некомерцій-

них і неурядових організацій (НУО), тому може бути необ-

хідно подати для грантів на підтримку програм ДБДК запити

від таких організацій, як Клуб 25 і товариство Червоного

Півмісяця. Подаючи заявку на грант, зверніть особливу увагу

на правила отримання фінансування.

Заходи зі збирання коштів, які проводяться як організаці-

ями, що підтримують заготівлю донорської крові, так і від

вашого імені або вашим закладом заготівлі крові, часто мо-

жуть зібрати необхідне фінансування для спеціальних проек-

тів, модернізації та закупівлі устаткування, а також прове-

дення програм.

Ці заходи можуть забирати багато зусиль і часу, але в ці-

лому дають змогу отримати необхідні фінанси, допомогти

зав’язати нові відносини в суспільстві та підвищить поінфор-

мованість у вашій справі.

Місцеві митці організували художній салон на підтри-

мку фінансування для нового пересувного донорського пун-

кту та щоб привернути увагу до потреби в донорах крові.

104

3.11. Зв’язок у кризових умовах.

Дуже важливо звернути пильну увагу на готовність до

криз, чи то зв’язок у кризових умовах, ліквідація наслідків

стихійних лих, збереження репутації або безперервність біз-

несу. Необхідність завчасної підготовки значно підвищилася

з появою 24-годинних циклів новин, Інтернету та соціальних

медіа. Вважається, що організації в багатьох країнах світу за-

лишаються або зовсім не готовими, або суттєво непідготов-

леними до криз.

Обов’язок керівництва центру крові – гарантувати, що ор-

ганізація готова пом’якшити шкоду своїй репутації або без-

пеці донорів і хворих чи персоналу за допомогою планування,

навчання та рольових ігор, зокрема тренувань за сценаріями,

які відображають потенційні кризові ситуації.

Суспільна довіра та ощадливе використання ресурсів, у

тому числі безпечної донорської крові, – ось на що розрахо-

вують зацікавлені сторони та громадськість в усьому світі. Є

значна потреба в тому, щоб заклади заготівлі крові були го-

тові поширювати якомога більше інформації (з урахуванням

правових та інших обмежень) якнайшвидше, але завжди го-

ворити правду.

В умовах кризи – нічого не приховуйте, кажіть

швидко та кажіть правду!

Кризовий план та добре підготована команда кризового

зв’язку мають важливе значення для ефективного реагування

в кризових ситуаціях. Відповідати на запити ЗМІ та давати

інтерв’ю повинні лише співробітники, які пройшли підгото-

вку до спілкування з ЗМІ.

Підготовка та навчання команди має включати ретельну

оцінку можливих негараздів в організації, які могли б піді-

рвати довіру до неї з боку громадськості чи зашкодити її ре-

путації. Члени команди повинні мати чітке уявлення про

свою роботу та обов’язки, до яких належить остаточне за-

105

твердження повідомлень, стратегії та часу їх поширення. Це

команда повинна мати прямий доступ до керівників компанії,

підготовлених до інтерв’ю з репортерами традиційних ЗМІ та

соціальних медіа та до участі у прес-конференціях і брифін-

гах, зустрічах із громадськістю та відеоконференціях.

Зв’язок у кризових умовах – суттєві елементи:

Суттєві елементи вашого плану містять відомості, які бу-

дуть важливі для вас під час збирання інформації:

Контактні дані для звертання в разі потенційних про-

блем – лікарні, групи аварійного реагування та інші.

Визначення основної аудиторії, в тому числі

співробітників, донорів, лікарень, лікарів та інших ме-

дичних працівників, волонтерів, урядовців, прихильни-

ків, спонсорів днів донора, лідерів громадської думки

та преси.

Ключові повідомлення.

Презентації та супутні матеріали про організацію та по-

слуги/програми, які вона надає.

Зазначення підготовлених експертів з конкретних пи-

тань та керівництва організації.

Правила та процедури взаємодії з ЗМІ.

Журнал контактів для відстеження контактів ЗМІ та

громадськості з організацією та навпаки.

Соціальні медіа – сьогодні очікується, що організації

будуть здатні поширювати інформацію через Інтернет.

Реакція на кризові ситуації повинна включати регуля-

рно оновлені веб-сайти, ефективні та актуальні публі-

кації у Facebook та дописи у Twitter.

Поширення правильних повідомлень найкращими та най-

більш підхожими представниками є життєво важливим для

ефективного зв’язку у кризових умовах. Ці повідомлення ма-

ють містити:

Правдивий та стислий опис ситуації.

Висловлення стурбованості й співчуття щодо наслідків

ситуації до всіх, на кого вона вплинула, в тому числі

106

пацієнтів, донорів, співробітників, широкої громадсь-

кості.

Вибачення, якщо воно чимось підкріплюється.

Зобов’язання компанії взяти на себе відповідальність за

питання та вирішити проблеми, щоб не допустити по-

милок у майбутньому.

Своєчасний, прозорий зв’язок створює довіру. Всебічне

планування та високий рівень відповідальності допоможуть

організації можуть пережити кризу або катастрофу.

Плануйте, готуйтеся та практикуйтеся.

Донорство– це безпечно, просто та рятує людські життя

107

Тест за матеріалами розділу:

1. Донорство рятує життя.

Правильно Неправильно

2. ВООЗ зробила ДБДК всесвітнім пріоритетом.

Правильно Неправильно

3. Добровільні безоплатні донори крові вважаються безпечні-

шими, ніж платні.

Правильно Неправильно

4. Посідання місця, про яке згадується в цьому розділі та в

контексті підвищення обізнаності громадськості, це спосіб

сидіти на стільці.

Правильно Неправильно

5. Ускладнення під час вагітності та пологів рідко призводять

до необхідності переливання крові.

Правильно Неправильно

6. Креативна платформа – це важливий елемент побудови ін-

формаційно-просвітницьких програм і кампаній.

Правильно Неправильно

7. Традиційні ЗМІ та соціальні медіа ніколи не слід

використовувати одночасно.

Правильно Неправильно

8. Зв’язок у кризових умовах – це те, що вам ніколи не знадо-

биться.

Правильно Неправильно

Прізвище: _______________________ Дата: ____________

108

Розділ 4

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ ДОНОРІВ

4.1. Завдання розділу.

По завершенні цього розділу читач буде здатний:

Розуміти важливість зв’язків, який відділ залучення

донорів установлює та передає іншим відділам

Розуміти важливість відмінного обслуговування клієнтів

на всіх рівнях, як це стосується залучення донорів

Усвідомлювати відносини з корпоративними спонсо-

рами й координаторами днів донора

Використовувати демографічні дані донорів як засіб для

залучення

Застосовувати та оцінювати тактику збереження донорів

Працювати з унікальними засобами, які використову-

ються для залучення донорів для аферезу.

4.2. Передмова.

Рекрутери донорів долають розрив

Подолання розриву між добровільними донорами крові та

пацієнтів, яких обслуговують заклади служби крові, потребує

формування партнерських відносин між персоналом центру

крові та суспільством у цілому, а також міжвідомчих відно-

син у рамках центру крові.

Підтримання чудових міжвідомчих стосунків і зв’язків є

ключем до успішного залучення донорів, особливо в таких

областях, як керування запасами та облік повсякденних по-

треб, і відмінного обслуговування клієнтів.

Добрі стосунки з суспільством необхідні й досягаються за-

вдяки досконалому обслуговуванню клієнтів. До донорів і

координаторів завжди слід ставитися з теплом, повагою та

професіоналізмом. Рекрутери донорів мають надати персо-

109

налу необхідні засоби для забезпечення оптимального обслу-

говування клієнтів на всій території та завжди повинні роз-

глядати себе й розглядатися іншими як взірець ставлення до

донорів.

Рекрутер є для донора «гостинним господарем», який

запросив донора взяти участь у рятуванні людських

життів шляхом донорства крові.

Відмінне обслуговування – дуже важлива складова кож-

ного етапу у процесі донорства. Воно передбачає, що всі

донори в будь-який час отримують доброзичливе та че-

мне ставлення. Див. Додаток 1.

Центри крові можуть пропонувати за донорство

різноманітні матеріальні стимули або «призи», але в кі-

нцевому рахунку донори крові бажають і заслуговують

на те, щоб отримати добрі почуття, яких вони шукають,

допомагаючи врятувати життя іншої людини.

Рекрутер донорів – це лице банку крові.

Остаточний успіх рекрутера донорів можливий лише за

отримання донорами позитивних і корисних вражень під

час заготівлі препаратів крові.

Рекрутери-донорів мають бути неймовірно уважні до

потреб у запасах крові та швидко реагувати на зміни у

стані запасів.

4.3. Склад відділу залучення донорів.

Огляд штату відділу Див. Додатки 2a–2d.

Залежно від обсягів діяльності деякі з цих посад можуть

бути відсутні та (або) об’єднані.

1. Директор: Директор з донорських ресурсів несе відповіда-

льність за залучення донорів і контроль запасів донорсь-

кої крові. Директор контролює всі заходи з залучення до-

норів, включно з залученням по телефону та залученням

для аферезу. Директор відповідає за маркетинг та інфор-

мування. 2a

110

2. Рекрутер донорів цільної крові: Рекрутер донорів цільної

крові відповідає за досягнення цільових показників до-

норства шляхом організації та координування таких захо-

дів, таких як дні донора, кампанії у ЗМІ та культурні про-

грами. Рекрутер має відвідувати громадські заходи та

представляти на них банк крові. 2b

3. Рекрутер донорів для аферезу (автоматичного взяття

крові): Рекрутер донорів для автоматичного взяття крові

відповідає за планування всіх операцій автоматичного

взяття крові. Він відповідає, у співробітництві з підрозді-

лами догляду за донорами та керування запасами, за під-

тримання запасів крові кожної групи та кожного препа-

рату крові на належному рівні. Він виконує інші

обов’язки, призначені йому директором з донорських ре-

сурсів. 2c

4. Супервізор телефонних рекрутерів: Складає графіки ро-

боти телефонних рекрутерів і керує ними. Контролює те-

лефонних рекрутерів під час виконання дзвінків. Коли не-

обхідно, він також допомагає у проведенні днів донора.

Він відповідає за роботу у взаємодії з ліцензованими спів-

робітниками для виконання поточних потреб у донорській

крові.

5. Телефонний рекрутер: Під керівництвом контролера теле-

фонних рекрутерів телефонний рекрутер дзвонить доно-

рам, коли вони отримують право здавати кров, та інфор-

мує їх про розташування та час роботи найближчих пере-

сувних донорських пунктів або спрямовує до банку крові.

Залучення донорів по телефону – це засіб, який викорис-

товується для поповнення запасів донорської крові в ба-

нку крові. Коли необхідно, він також допомагає у прове-

денні виїзних заходів із забору крові. 2d

111

4.4. Завдання та обов’язки рекрутера добровільних до-

норів крові

Ролі та обов’язки: Рекрутер донорів цільної крові відпові-

дає за залучення донорів цільної крові виходячи з розрахун-

кових потреб на день. Рекрутер донорів цільної крові займа-

ється координацією всіх спонсорських і громадських днів до-

нора. Рекрутери донорів цільної крові – це представники ба-

нку крові перед громадськістю, які за будь-якої можливості

займаються просвітницькою роботою з населенням.

Основний графік: На початку кожного року рекрутер до-

норів визначає за основним графіком дати проведення повто-

рюваних днів донора та з наближенням кожного місяця ви-

значає місця проведення. Основний графік заповнюється

принаймні за 6 місяців наперед. Прогнозовані дані зазнача-

ються в календарі та дають змогу рекрутерам оцінити додат-

кові щоденні потреби в донорській крові та відповідно скори-

гувати плани. Кількість донорських пунктів на кожен день

планується виходячи з: 1) щоденних потреб; 2) наявності пер-

соналу; 3) наявності приміщень та обладнання. Див. Додаток

3.

Місячний графік роботи пересувних пунктів на місяць: На базі основного графіку рекрутер донорів складає місячний

графік із зазначенням фактично підтверджених днів донора

Рекрутер

донорів

аферезу

Рекрутер

донорів

Рекрутер

донорів

аферезу Супервізор

телефонних

рекрутерів

Телефонний

рекрутер

Телефонний

рекрутер

Телефонний рекрутер

Телефонний

рекрутер

Телефонний рекрутер

Телефонний рекрутер

Директор

Рекрутер

донорів

112

на поточний місяць. У місячному графіку вказано підтвер-

джені дати, час, місце проведення, використовуваний пересу-

вний пункт і прогноз заготівлі крові. За допомогою цього

графіку розробляється штатний розклад для служби догляду

за донорами та лабораторії, і тому його має бути подано в ці

підрозділи якнайскоріше. Про будь-які зміни у графіку потрі-

бно сповіщати якомога скоріше. Див. Додаток 4.

Прогнозовані дані: Прогнозовані дані дня донора – це

оцінка кількості донорів, які завітають до донорського пун-

кту, і кількості заготовлених доз крові. Прогнозовані дані є

основою для планування та досягнення планових показників

заготівлі крові та для розподілу ресурсів і персоналу. Рекру-

тер донорів щодня обчислює прогнозовані дані та контролює

їхнє підтвердження. Прогнозовані дані визначаються на ос-

нові минулих даних, середніх цифр для цього місця та прихи-

льності спонсора, а також інших змінних, і коригуються в

міру необхідності. Якщо обсяги заготовленої крові невеликі,

слід зробити корекцію в бік збільшення для виконання про-

гнозу та задоволення щоденної потреби. Прогноз виконується

в центрі крові та на кожному пересувному донорському пун-

кті незалежно.

Рекрутер донорів повинен мати бажання та

здатність спілкуватися з великими групами

людей так само легко й охоче, як з окремими

особами, і виховувати їх так само.

Просвітницька робота:

Великою частиною обов’язків рекрутера донорів є просві-

тницька робота. Рекрутер донорів повинен бути в курсі

останніх і поточних питань, пов’язаних із донорством крові

на місцевому та національному рівні. Рекрутер донорів

сприймає будь-яку можливість як нагоду поділитися інфор-

мацією про донорство крові.

113

Рекрутер донорів шукає можливості подати інформацію з

усіх аспектів донорства, коли це можливо:

На зборах співробітників

На зустрічах студентів

У професійних групах

У ділових колах

У релігійних громадах

Досконалість у комунікації:

Досконале обслуговування клієнтів завжди слід поширю-

вати й на співробітників, щоб сприяти командному підходу та

звести до мінімуму непорозуміння, яке може негативно впли-

нути на донора.

Форма інформування є важливим інструментом комуніка-

ції та служить для викладення інформації про день донора, в

тому числі розташування парковки, контактних даних спон-

сора, важливих специфікацій, розташування вбиралень тощо.

Див. Додаток 5.

Відділ керування запасами має щоденно інформувати рек-

рутера донорів про стан запасів. Донор рекрутерів відповід-

ним чином реагуватиме на будь-які невідкладні потреби.

Щоденне керування запасами:

Тісний зв’язок із відділом керування запасами є

обов’язковим для забезпечення цілеспрямованого та актив-

ного залучення. Вичерпне інформування про стан запасів має

важливе значення для здатності рекрутера реагувати на по-

треби. Відділ керування запасами має щодня оновлювати ар-

куш щоденних запасів, щоб інформувати про поточний стан

запасів. Див. Додаток 6. У разі нагальних питань персонал

відділу керування запасами повинен безпосередньо зверну-

тися до рекрутера донорів.

Виконання систематичного щоденного залучення донорів:

Вечірнє залучення по телефону – рекрутер телефонує

підхожим донорам і спрямовує їх до центру крові або най-

ближчого донорського пункту. Підхожі донори вибира-

ються залежно від потрібної групи крові та географічного

розташування. Повідомлення для донорів можуть бути різ-

114

ними, від «ви маєте право здавати кров» до «запас крові

вашої групи критично малий». Повідомлення змінюються

щоденно залежно від потреб пацієнтів і стану запасів.

Плакати до дня донора – заздалегідь надруковані плакати

мають бути доставлені до координатора спонсорського дня

донора та на громадські дні донора принаймні за тиждень

до дня донора. На плакатах має бути чітко зазначено дату,

час і місце проведення дня донора. Див. Додаток 7.

Доставлення плакатів також дає рекрутерові можливість

установити контакт зі спонсором. Будь-яку нагоду поспіл-

куватися зі спонсором слід конструктивно використову-

вати.

Електронна пошта – використовується, коли можливо,

для спілкування зі спонсорами днів донорами та безпосе-

редньо з донорами.

Поштова розсилка – успішно діє для географічно

ізольованих донорських пунктів. Запрошення на донорство

мають надходити приблизно за тиждень до дня донора,

щоб донори мали достатньо часу для впорядкування своїх

справ.

Шляхи задоволення термінових потреб у донорській

крові:

Телефонні рекрутери: контролер телефонних рекрутерів

складає повідомлення відповідно до потреби. Потреба

може мати такі рівні: малий запас, дуже малий запас і кри-

тично малий запас.

Соціальні медіа: Facebook, Twitter, веб-сайт

Засоби масової інформації: телебачення, радіо, преса –

використання ЗМІ має бути обережним і ретельно контро-

льованим

Особливі стосунки з координаторами днів донора

Створення відносин із координаторами днів донора:

Рекрутер донорів повинен знаходити й використовувати

будь-які наявні засоби для виявлення густонаселених районів

115

та підприємців з високою ймовірністю можливості/готовності

здавати кров.

Визначення демографічних показників донорської бази,

пов’язаних з розташуванням, зручністю, ймовірністю донорс-

тва та спонсорськими стимулами не має наукових обґрунту-

вань і залежить від конкретної ситуації.

Найкращі джерела отримання даних:

Міська торгова палата або інше зібрання даних про

реєстрацію підприємств Див. Додаток 8.

Управлінська інформація рівня міста, округи, штату або

країни

Дані про зайнятість у місті/окрузі

Ведення оновлюваних списків церков, професійних груп і

місцевих клубів

Візуальні спостереження

Усна передача

Особисті контакти

Після виявлення перспективних місць робиться запит до ме-

неджера/власника підприємства щодо підтримки пацієнтів у

громаді шляхом спонсорства дня донора.

Рекрутер донорів повинен визначити унікальні змінні та

з’ясувати їхній вплив. Типові змінні:

Кількість персоналу

Доступність персоналу

Місця паркування

Рівень прихильності спонсора

1. Потрібно визначити можливі місця та можливі стосунки зі

спонсорами. До таких місць і стосунків можуть належати:

Медична галузь, великі кампуси, густонаселені ра-

йони, військові клуби, церкви

2. Рекрутер донорів не зможе виконати свою справу без

допомоги вмотивованого координатора. Усі зусилля по-

винні бути спрямовані на втримання та збереження коор-

динаторів, які мають здатність і бажання взяти участь в

116

організації та проведенні днів донора. Інколи це може

бути непросте завдання через:

Часові обмеження

Недостатню обізнаність

Брак ентузіазму

Відсутність підтримки вищого керівництва

Логістичні питання

Відсутність корисних інструментів

3. Рекрутер донорів повинен надати координатору якомога

більше інформації та корисних інструментів. Тісний кон-

такт із координатором допоможе визначити, який обсяг

допомоги йому потрібен. Корисно надати всім спонсорам

і координаторам узгоджену інформацію. Для визначення

вимог доцільно підготувати пакет матеріалів для спонсора

з такою інформацією: Див. Додаток 9.

Договір

Інструкції

Освіта

Інформація

Дані спонсора

4.5. Процес залучення донорів

Залучення первинного донора:

Значна частка донорів вперше здає кров на днях донора в

університетах (велика, молода група населення).

Загалом кажучи, нові спонсори та нові місця донорства

заохочують і залучають нових донорів.

Поширення інформації про події в Інтернеті підвищує від-

відуваність первинних донорів.

Розповіді про пацієнтів часто заохочують первинних до-

норів.

Соціальні медіа добре охоплюють первинних донорів.

Постійна публічна присутність впливає на первинних до-

норів.

117

Випробувані та щирі: успішні донори залучають

нових донорів, заохочуючи до здавання крові своїх

друзів, рідних і колег.

Залучення постійного донора:

Найбільш важливим аспектом у залученні постійних доно-

рів є підтримання єдиного підходу та високого рівня обслуго-

вування донорів як у центрі крові, так і в пересувному донор-

ському пункті. З часом між донорами та співробітниками

встановлюються особисті зв’язки. Ці зв’язки є найбільш цін-

ним надбанням і допомагають отримувати звичних, постій-

них донорів крові

Залучення по телефону – це, мабуть, найцінніший інстру-

мент залучення постійних донорів, який дає змогу співробіт-

никам центру крові особисто повідомити донорам про по-

требу у крові. Залучення донорів по телефону має відбува-

тися 5 днів на тиждень залежно від потреби, групи крові та

розташування (дати може бути змінено на зручніші для міс-

цевої громади). Див. Додаток 10.

Основний інструмент рекрутера донорів, що використову-

ється для залучення первинних і постійних донорів – це осо-

бистий контакт. Люди охоче відповідають на особисті запро-

шення. Особистий контакт також дає рекрутеру донорів

змогу започаткувати та розвити особисті зв’язки з донорами.

Рекрутер донорів повинен скористатися різними

подіями, святами та випадками, щоб запросити

донорів відвідати центр крові або день донора. Див. Додаток 11.

Тематичні дні – це дуже весело! Використовуйте можливо-

сті, які вони приносять.

Гавайський день: гавайські костюми, донорам

пропонуються гавайські страви

118

Різдво в липні: прикрасьте центр крові, як на Різдво,

і одягніться, як персонажі різдвяних програм

Спекотні серпневі ночі: влаштуйте автомобільне

шоу і одягніться в стилі «CarHop»

Родинні вечори або інші щотижневі заходи

Під час заходу організовано вечерю та догляд за ді-

тьми, щоб батьки мали можливість здати кров, коли

їхні діти вечеряють і граються

Соціальні медіа дуже корисні для щоденного привертання

уваги громадськості.

Соціальні медіа, особливо Facebook, – це безумовно необ-

хідний та ефективний інструмент спілкування з аудиторією.

Адміністратори Facebook та інших соціальних медіа вимага-

ють додержання професійного етикету та стандартних робо-

чих процедур. Див. Додаток 12.

Використовуйте ці засоби щодня для створення

зацікавленості

Використовуйте їх частіше для оповіщення про події та

заходи

Коли потрібно, використовуйте їх для інформування про

нагальні потреби поповнення запасів крові

Для непрямого залучення нових донорів може використо-

вуватися просвітницька робота. Відомо, що люди не стають

донорами здебільшого через те, що не знають про потребу в

донорській крові. Також повідомляється, що особистий кон-

такт (особисті запрошення) є найбільш успішною тактикою

залучення донорів. Публічні виступи дають рекрутеру змогу

поширити особисте запрошення здати кров на багато людей

одночасно.

4.6. Збереження донорів

Збереження донорів великою мірою базується на їхній за-

доволеності. Високий рівень збереження починається з від-

мінного обслуговування донорів в усіх аспектах. Відмінне

119

обслуговування передбачає як дружній прийом донора, так і

добре ставлення під час взяття крові. Усі співробітники пови-

нні вважати за пріоритет високий рівень обслуговування клі-

єнтів. Донори завжди мають залишати центр крові з хоро-

шими почуттями щодо того, що вони зробили.

Розвиток особистих стосунків з донорами – це простий

спосіб забезпечити їх задоволення й тим самим збереження.

Донори можуть здавати кров принаймні кілька разів на рік, і

слід очікувати, що персонал має упізнавати їх і привітати як

знайомих людей. Донори завжди слід називати по імені або за

зверненням, яке відповідає місцевій культурі, і співробітники

повинні вміти поговорити з кожним донором, зокрема, про

його життя.

Забезпечення позитивного враження

Нетривале очікування – це найважливіша умова для того,

щоб враження донора залишилось позитивним

Своєчасне та люб’язне проведення процесу донорства

допоможе зберегти контакт із донором на майбутнє

Професійний, кваліфікований та дбайливий догляд за

донорами має важливе значення для ймовірності кожної

наступної донації. Донори повинні відчувати, що їх ціну-

ють і вдячні їм за приділений час і допомогу пацієнтам.

Вони також мають відчувати впевненість і безпеку в руках

тих, хто бере в них кров.

Негайне вжиття заходів у разі, якщо донор відчуває якусь

незручність, дає донорам зрозуміти, що про них турбу-

ються та високо цінують. Тому важливо створити систему

таких заходів. Добре враження справляють рукописні лис-

тівки з вибаченнями. Див. Додаток 13.

Їжа та напої мають бути свіжими та простими. Атмосфера

в буфеті має бути привітною.

Слід заохочувати донорів, щоб вони вносили коментарі та

пропонували можливості для кращого обслуговування клі-

єнтів. На всі зауваження та пропозиції потрібно давати

відповідь. Отримуючи відповіді на свої пропозиції, донори

знатимуть, що їхня думка цінується.

120

Донори завжди мають відчувати, що вони важливі та особ-

ливі.

Для оцінки ставлення до донорів використовуйте «Опиту-

вання про задоволеність донорів». Див. Додаток 14.

Первинному донору слід зателефонувати та подякувати за

донорство. Під час розмови також слід повідомити, куди

було надіслано здану донором кров і для якого пацієнта

використано.

Якщо можливо, слід використовувати привітання з днем

народження та урочисті заходи.

Значні події у процесі донорства персонал має по

можливості відзначати.

З кожною нагодою – днем народження, випуском з вишу

та буль-якими досягненнями — слід прикладати зусилля

до визнання заслуг донора.

Первинним донорам буде приємно отримати листа від

генерального директора або іншого вищого керівника з

подякою за донорство. Цей лист має бути особисто підпи-

сано керівником. Дуже корисно додати особисті нотатки.

Див. Додаток 15.

Облаштуйте стіну пошани донорів із зазначенням імен

донорів та їхніх досягнень у літрах зданої крові.

Мінімальні матеріальні стимули заохочують безкорисливе

донорство. За відсутності стимулів можна сказати, що донори

дійсно жертвують кров від щирого серця. Додержання стан-

дарту мінімальних стимулів призведе до впевненості, що до-

нори здають кров з правильної причини. Матеріальні стимули

слід замінювати на подяки.

Мета подяки – нагадати донорам, що вони важливі та що

їхній внесок високо цінується. Досягнення донором певної

кількості зданої крові можна відзначати таким чином: Див.

Додатки 16а-16с.

Лист від генерального директора після кожного зданого

галону (4,54 л) крові. Додаток 16a

121

Подарунковий сертифікат і лист від генерального дирек-

тора за досягнення приблизно 10-12 галонів (45-55 л) зда-

ної крові. Додаток 16b

Портрети донорів на стіні пошани та лист від генерального

директора за досягнення 14 галонів (64 л) зданої крові.

Додаток 16c

Щомісячна публікація у ЗМІ з іменами донорів та обся-

гами зданої крові.

Розповіді про використання крові пацієнтом викличуть по-

чуття зв’язку між донором і пацієнтом. Див. Додаток 17.

Вони використовуються, де це можливо, проте вимоги конфі-

денційності можуть створити перешкоди, які утруднили б

ідентифікацію пацієнтів, що отримують переливання.

Створення атмосфери зручності життєво важливе для за-

доволення донорів, яке викликає повторні відвідування. Час

роботи центру донорства та пересувних донорських пунктів

має бути доступним для коригування, щоб досягти більшої

зручності для донорства. Гнучкість у цій справі має першоря-

дне значення. Наприклад, якщо персонал може прийняти до-

нора до початку роботи центру або донорського пункту, ре-

комендується прийняти його. Пересувні донорські пункти

розташовуються в населених пунктах у зручному місці та по-

середині більшості населення.

4.7. Залучення донорів для аферезу

Для залучення донорів для аферезу здебільшого викорис-

товуються такі самі процедури, що й для залучення донорів

цільної крові до першого донорства. Майже завжди донори

для аферезу спочатку здають цільну кров, а потім ідентифі-

куються та притягуються як кандидати до аферезу.

Оскільки первинний донор для аферезу потребує постійної

індивідуальної уваги як для залучення, так і для відстеження

втрати компонентів крові, залучення найбільш ефективно до-

сягається працівниками, навченими спеціалізованих методик

залучення, які передбачають індивідуальний підхід.

122

Донор аферезу витрачає на донацію більше часу та з біль-

шою частотою, ніж будь-який інший донор. Донори для афе-

резу найкраще залучаються на індивідуальній основі, з ура-

хуванням: чи любить цей донор рух або спокій, книжки чи

фільми, особливі страви, загальне визнання чи конфіденцій-

ність?

Оскільки донори для аферезу проводитимуть у донорсь-

кому кріслі значно більше часу, слід приділити особливу

увагу зручності цього крісла та можливостям скоротати час,

наприклад, індивідуальним комп’ютерам з підключенням до

Інтернету або невеликому зібранню книжок.

Оскільки донори для аферезу проводитимуть значно бі-

льше часу в центрі крові, найбільш ефективним засобом збе-

рігання такого донора буде встановлення та зміцнення зв’язку

між донором і персоналом центру крові, особливо рекруте-

ром.

123

ДОДАТКИ

Додаток 1

<<Назва центру крові>>

Стандартизована політика обслуговування клієнтів

I. ПРИНЦИП

Спроможність забезпечити відмінне обслуговування клієн-

тів – це те, що очікується від усього персоналу <<Назва

центру крові>>. До кожного клієнта, з яким можливе спілку-

вання працівників банку крові, слід ставитися з теплотою, по-

вагою та професіоналізмом. До клієнтів банку крові нале-

жать, зокрема, донори, пацієнти, постачальники та інші пра-

цівники. Прикладені інструкції розраховані на певні області

взаємодії, в яких потрібно дотримуватися стандартів спілку-

вання та поведінки.

II. ОБЛАСТЬ ДІЇ

Усі працівники банку крові повинні постійно демонстру-

вати відмінне обслуговування клієнтів. Деякі особливі обла-

сті обслуговування описано в інструкціях, пов’язаних із цією

СРП. Будь-який працівник банку крові, що виконує завдання,

викладені в інструкціях, має бути добре знайомий із протоко-

лами.

III. ДОДАТКИ ТА МАТЕРІАЛИ

A. Інструкція з обслуговування клієнтів донорських

служб

Б. Інструкція з переговорів по телефону для

адміністративно-господарських служб/загального персоналу

В. Інструкція з реагування на скарги для відділу донорсь-

ких ресурсів

Г. Журнал скарг донорів щодо залучення по телефону

Д. Реєстр скарг донорів.

IV. МІРКУВАННЯ БЕЗПЕКИ

Немає

V. ПРОЦЕДУРА

Див. інструкції.

124

VI. ТЕХНІЧНІ ПРИМІТКИ

A. Персонал донорських служб, адміністративно-

господарських служб і відділу донорських ресурсів, а також

будь-які інші особи, що виконують їхні обов’язки, мають

пройти підготовку за відповідними інструкціями. До складу

підготовки входитимуть рольові ігри для відпрацювання ба-

жаної поведінки.

B. Вказівки з ведення Журналу скарг донорів щодо залу-

чення по телефону та Реєстру скарг донорів містяться в Ін-

струкції з реагування на скарги для відділу донорських ре-

сурсів.

C. Інформацію з дій після взяття крові можна знайти в

СРП «Дії після взяття крові (Виклик донора)».

VII. ВЕДЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ

A. Заповнені контрольні списки зберігатимуться в

документах із підготовки працівників.

B. Журнал скарг донорів щодо залучення по телефону і

Реєстр скарг донорів зберігатимуться у відділі донорських

ресурсів.

C. Документи зберігаються в організації протягом 1–

2 років, після чого їх може бути передано до зовнішнього ар-

хіву.

D. Див. План зберігання записів.

VIII. ПОСИЛАННЯ

Немає

Розповсюдження:

Міжвідомчий методичний посібник, донорські служби

Міжвідомчий методичний посібник, лабораторія

125

<<Назва центру крові>>

Донорські служби

Інструкція з обслуговування клієнтів

Область дії:

Обслуговування клієнтів – дуже важлива складова кож-

ного етапу у процесі донорства. Воно передбачає, що всі до-

нори в будь-який час отримують доброзичливе та чуйне став-

лення.

Етапи:

1) ПРИВІТНА ЗУСТРІЧ

Донора має привітати уважний, привітний співробітник. У

той час, коли з’являється донор, реєстратор має бути присут-

нім на своєму місці біля комп’ютера на стійці реєстрації. На

пересувному донорському пункті слід чемно привітати до-

нора, коли він наближається до пункту або входить до нього.

Якщо можливо, перебувайте ззовні пересувного пункту, щоб

заздалегідь вітати донорів. У приймальному центрі стежте за

парковкою та вставайте з-за стійки, коли відчиняються двері.

2) ЗВЕРТАННЯ ДО ДОНОРІВ

По можливості до донорів слід звертатися по імені. Реєст-

ратор має записати ім’я донора або бажаний ним псевдонім

на донорській картці або формі F301 (і ввести його в систему

реєстрації, якщо його ще не зазначено там).Крім того, кожен

співробітник, який спілкується з донором, повинен подяку-

вати донора за відвідання.

Рекомендовані привітання:

Реєстратор приймаль-

ного центру

Дякуємо, що ви прийшли до нас

сьогодні.

Чи можна подивитися вашу до-

норську картку або посвідчення

особи, в якому є фотокартка?

Реєстратор пересувного

пункту

Дякуємо, що ви прийшли до нас

сьогодні.

Чи здавали ви раніше кров у нас?

126

Чи можна подивитися вашу до-

норську картку або посвідчення

особи, в якому є фотокартка?

Співробітник з добору

донорів

Звертайтеся до донора по імені

Назвіться

Подякуйте донору за відвідання

Флеботоміст Звертайтеся до донора по імені

Представтеся

Подякуйте донору за відвідання

Наприкінці взяття крові подякуйте донору ще раз. Співро-

бітники можуть вибрати з нижченаведених фраз будь-який

слоган, який вони вважають зручним:

Ви рятуєте життя

Ми цінуємо вашу добру справу

Ви щойно врятували 3 людей

Дякуємо вам за допомогу пацієнтам у нашій гро-

маді

3) Якщо донора відхилено, або взяття крові невдале:

У донора ні в якому разі не повинно скластися враження,

що неможливість взяти достатню кількість крові – це його

провина. Ніколи не звинувачуйте донора в тому, що він пив

недостатньо води, рухав рукою тощо. Якщо на місці флебо-

томії виник синець, вибачтесь та розкажіть як лікувати цей

синець. Заохотьте донора повторити спробу та повідомте,

коли він може повернутися для наступної донації.

У разі відведення поясніть, чому донор не може здати кров

та на який час його відсторонено від донорства. Подякуйте

донору за спробу та запросіть його прийти знову, коли йому

буде дозволено. Крім того, донору можна дати стікер із за-

значеною датою наступної донації.

127

Рекомендовані вислови (використовуйте комбінації висло-

вів, в залежності від конкретної ситуації):

Невдале взяття крові Відведення

Вибачення «Мені дуже шкода, але

вашу вену не вдається

знайти. Це моя про-

вина...»

«Мені дуже шкода,

що сьогодні ми не

змогли взяти у вас

кров...»

Пояснення «Схоже, ми зробили

вам синець голкою.

Мені дуже шкода, але

ми вилікуємо його...»

«Сьогодні у вас гема-

токрит 37%, це трохи

нижче за норму для

донації...»

«Якщо ви бажаєте, ми

можемо поглянути на

другу руку. Я покличу

іншого флеботоміста,

щоб він подивився...»

«На жаль, у цій час-

тині Китаю є високий

ризик малярії, тому

ми не можемо при-

йняти вас сьогодні...»

Подяка «Спасибі, що дозво-

лили мені спробу-

вати...»

«Ми дуже цінуємо те,

що ви прийшли до

нас здати кров...»

Заохочення «Ви зможете прийти

ще раз за чотири тижні.

Бажаєте отримати сті-

кер із цією датою?»

«Ось інформаційні

матеріали про гема-

токрит, тут дещо на-

писано про те, що

вам слід робити для

підвищення рівня ге-

матокриту. Сподіва-

ємося, ви поверне-

теся до нас і знову

спробуєте здати

кров!»

128

Додаток 2A

Запис у базі даних: ____________ Дата: _________

Прізвище: __________________________________

<<Назва центру крові>>

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

I. ПОСАДА

Директор із донорських ресурсів

II. ЗВЕДЕННЯ

Директор із донорських ресурсів працює під керівництвом

адміністратора та відповідає за залучення донорів крові та

заготівлю крові в округах Гумбольдт і Дель Норте. Дні до-

нора мають проводитися згідно з процедурами, установле-

ними <<Назва центру крові>>. Дні донора проводяться як у

пересувних, так і в стаціонарних донорських пунктах. Дирек-

тор контролює всі заходи з залучення донорів, включно з за-

лученням по телефону та залучення для аферезу. Директор

відповідає за маркетинг та інформування. Ця посада вільна.

III. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ

A. Керування персоналом:

1. Створити для всіх співробітників позитивний лідерсь-

кий приклад для наслідування, який відповідає програмній

заяві, перспективі та цінностям компанії.

2. Ретельно та постійно дотримуватися нормативів і

процедур компанії та ААВВ, Управління з контролю якості

харчових продуктів і лікарських засобів (FDA) та законів,

правил і стандартів штату.Забезпечувати їх виконання персо-

налом відділу, лінійними працівниками та закладами.

3. Складати, впроваджувати та оновлювати стандартні

операційні процедури (СОП).

4. Відповідним чином розподіляти та врівноважувати ро-

боче навантаження між співробітниками.

5. Допомагати в розв’язанні конфліктів між співробітни-

ками.

129

6. Щороку проводити оцінку ефективності роботи персо-

налу і надавати співробітникам постійні позитивні та конс-

труктивні відгуки про підвищення індивідуальної продуктив-

ності.

7. Регулярно відвідувати збори та навчальні заняття без

відриву від виробництва. Планувати та проводити збори та

навчальні заняття, коли це необхідно.

8. Повсякденно підтримувати професійний імідж, рете-

льно додержувати стандартів зовнішності, як зазначено в ка-

дровій політиці.

B. Дні донора:

1. Контролювати планування днів донора рекрутерами,

забезпечувати завчасне планування, належну організацію та

рекламування цих заходів.

2. Забезпечувати належну координацію зі спонсорами під

час підготування та проведення днів донора. У міру потреби

зустрічатися зі спонсорами та будувати дружні, професійні

стосунки з ними.

3. Забезпечувати проведення після кожного дня донора

відповідних подальших заходів, зокрема таких:висловлення

подяки донорам/спонсорам, публікація результатів, плану-

вання подальших днів донора.

4. Спільно з директором донорських служб забезпечу-

вати належне комплектування персоналом і плануванням днів

донора для досягнення планових показників заготівлі крові та

оптимізації ефективності витрат, часу донації на одну дозу,

безпеки та керованості.

5. Фіксувати результати днів донора для виявлення

тенденцій та закономірностей. Планувати результати майбут-

ніх днів донора на основі таких змінних, як місце розташу-

вання, спонсор, особливі заходи, дата/час тощо.

C. Брати на себе відповідальність за всі плани та дії з

залучення донорів:

1. Бути в курсі швидкомінливих потреб у групі крові та

типі препарату крові та пристосовувати завдання залучення

донорів до цих потреб.

130

2. Спілкуватися і співпрацювати з менеджером із продук-

ції, лабораторією, відділом донорських ресурсів і донорсь-

кими службами на щоденній основі. Брати участь у постав-

ленні цілей та плануванні.

3. Спільно з директором донорських служб і персоналом

відділу донорських ресурсів забезпечувати виконання завдань

із заготівлі крові.

D. Реклама, маркетинг та інформування:

1. Наглядати за роботою з населенням та просвітниць-

кими заходами, пов’язаними з донорськими подіями та діяль-

ністю банку крові.

2. Формувати та підтримувати цілковите розуміння про-

блем банку крові, процедур донорства та вимог до донорів.

Зрозуміло, ефективно та з ентузіазмом поширювати цю інфо-

рмацію серед спонсорів, донорів і широкого загалу.

3. Сповіщати ЗМІ про майбутні події та готувати друко-

вані рекламні матеріали.

4. Відвідувати громадські заходи та залишатися в колі

уваги ділового світу. Представляти банк крові на зборах

представників торгової палати, засіданнях Ротарі-клубу тощо.

E. Інформувати адміністратора, керівництво та персонал

про діяльність відділу. Відповідати на запити та своєчасно

реагувати на події. За необхідності звертатися з питаннями до

адміністратора.

F. Сприяти просуванню позитивного іміджу банку крові

та донорства крові в суспільстві, водночас підтримуючи зага-

льні цінності та імідж компанії.

G. Послідовно та постійно демонструвати позитивний на-

стрій і ентузіазм. Посміхатися та йти назустріч людям. Роз-

мовляти в позитивному тоні. Не виставляти свої негативні

емоції напоказ.

IV. ІНШІ ОБОВ’ЯЗКИ

A. Контролювати або доручати виконання залучення

донорів, підготовки та призначення волонтерів.

B. Наглядати за розробкою, обслуговуванням та інформа-

ційним наповненням веб-сайту.

131

C. Редагувати й видавати два випуски інформаційного

бюлетеня банку крові на рік.

D. Готувати та виконувати промови й сеанси запитань і

відповідей для спонсорів та громадських груп.

E. У міру необхідності виконувати інші обов’язки.

V. ПРОФЕСІЙНІ ВИМОГИ ДО ПОСАДИ

A. Досвід і освіта:

1. Закінчення коледжу.

2. Перевага надається особам з досвідом роботи у збуті.

B. Свідоцтва та ліцензії:

1. Бездоганна історія водіння та чинні права водія, що ді-

ють у Каліфорнії.

C. Знання, навички та здібності:

1. Збереження суворої конфіденційності щодо медичної

інформації, конфіденційної інформації про співробітників і

критично важливих питань.

2. Чудові ораторські здібності та здатність чітко та

професійно спілкуватися англійською мовою усно та пись-

мово.

3. Здатність опанувати процедури та правила банку

крові. Легка адаптація до мінливих процесів у робочому се-

редовищі.

4. Здатність освоїти спеціалізоване програмне забезпе-

чення, яке використовується в діяльності банку крові.

5. Основні навички роботи в Microsoft Office, зокрема у

Word, Excel і PowerPoint.

6. Вміння читати, розуміти та виконувати вимоги

різноманітних документів, інструкцій та процедур.

7. Вищі за середній рівень організаційні здібності та

вміння керувати часом. Здатність визначати пріоритети справ

і приймати відповідні рішення.

8. Вміння аналізувати та тлумачити дані.

9. Вміння складати стислі, чіткі та ефективні звіти.

10. Добра обізнаність у сфері зв’язків із громадськістю.

Ефективне спілкування з персоналом, донорами та широким

загалом.

132

11. Отримання задоволення від знайомства з новими лю-

дьми та легкість в ініціюванні розмов.

12. Демонстрування та поширення чесності та надійності.

13. Вищі за середній рівень орієнтація на роботу в колек-

тиві та вміння мотивувати персонал і досягати результатів

разом із колективом.

14. Акуратний і професійний одяг та високий рівень

особистої гігієни.

15. Готовність дотримуватися політики <<Назва центру

крові>> та підтримувати головну мету організації.

VI. ФІЗИЧНІ ВИМОГИ

A. Наявність достатньої гостроти зору для виконання та-

ких дій, як робота за комп’ютерним терміналом і читання у

великих обсягах.

B. Спритність рук, необхідна для роботи на комп’ютері

до 8 годин на день, включаючи друкування.

C. Вміння керувати автомобілями компанії та навички во-

діння в різних погодних і дорожніх умовах округ Гумбольдт і

Дель Норте.

D. Здатність пересуватися в офісі банку крові та офісах

спонсорів.

E. Здатність безпечно піднімати вагу до 25 фунтів

(11,4 кг).У деяких випадках може бути потрібно піднімати до

50 фунтів (22,7 кг).

Розглянули:

________________________ __________

(підпис працівника) (дата)

________________________ __________

(підпис керівника) (дата)

Розповсюдження: посадові інструкції, забезпечення якості

133

Додаток 2B

Запис у базі даних: ____________ Дата: _________

Прізвище: __________________________________

<<Назва центру крові>>

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

I. ПОСАДА

Рекрутер донорів

II. ЗВЕДЕННЯ

Рекрутер донорів відповідає за досягнення цільових показ-

ників донорства шляхом організації та координування таких

заходів, таких як дні донора, кампанії у ЗМІ та культурні про-

грами, в округах Гумбольдт і Дель Норте. Рекрутер має відві-

дувати громадські заходи та представляти на них банк крові.

Дні донора мають проводитися згідно з процедурами, устано-

вленими <<Назва центру крові>>. Дні донора проводяться як

у пересувних, так і в стаціонарних донорських пунктах.

III. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ

A. Плекати дружні, професійні стосунки зі спонсорами,

донорами та потенційними донорами.

B. Створити й підтримувати численну базу активних та

потенційних спонсорів днів донора.

C. Координувати зі спонсорами-групами та компаніями

планування, проведення та інформаційну підтримку днів до-

нора.

D. Формувати та підтримувати цілковите розуміння про-

блем банку крові, процедур днів донора та вимог до взяття

крові. Зрозуміло, ефективно та з ентузіазмом поширювати цю

інформацію серед спонсорів, донорів і широкого загалу, ви-

користовуючи особисте спілкування, телефонні розмови, со-

ціальні медіа, електронну та звичайну пошту.

E. Спільно з директором із донорських ресурсів організу-

вати зв’язки з громадськістю та рекламу для банку крові, днів

донора та пов’язаних із ними подій.

134

F. Відвідувати громадські заходи та залишатися в колі

уваги ділового світу. Щомісяця відвідувати збори представ-

ників торгової палати та інші заходи, коли це необхідно.

G. Готувати та виконувати промови й сеанси запитань і

відповідей для спонсорів та громадських груп.

H. Регулярно відвідувати збори та навчальні заняття без

відриву від виробництва.

I. Сприяти просуванню позитивного іміджу банку крові

та донорства крові в суспільстві, водночас підтримуючи зага-

льні цінності та імідж компанії.

J. Послідовно та постійно демонструвати позитивний на-

стрій і ентузіазм. Посміхатися та йти назустріч людям. Роз-

мовляти в позитивному тоні. Не виставляти свої негативні

емоції напоказ.

IV. ІНШІ ОБОВ’ЯЗКИ

A. Вести точні та повні записи всіх контактів і перегово-

рів зі спонсорами днів донора.

B. Доручати залучення донорів для певної групи крові,

певних типів препаратів або місць заготівлі крові.

C. Проводити подальші заходи зі спонсорами-гру-

пами/компаніями після днів донора.

D. Надсилати листи подяки після кожного дня донора.

E. Керувати контактами банку крові в соціальних медіа.

F. Складати й редагувати професійні дописи до інформа-

ційного бюлетеня банку крові.

G. У міру необхідності виконувати інші обов’язки.

V. ПРОФЕСІЙНІ ВИМОГИ ДО ПОСАДИ

A. Досвід і освіта:

1. Перевага надається особам з досвідом роботи в

обслуговуванні клієнтів або збуті.

B. Свідоцтва та ліцензії:

1. Бездоганна історія водіння та чинні права водія, що ді-

ють у Каліфорнії.

C. Знання, навички та здібності:

1. Збереження суворої конфіденційності щодо медичної

інформації та критично важливих питань.

135

2. Добра обізнаність у сфері зв’язків із громадськістю.

Ефективне спілкування з персоналом, донорами та широким

загалом.

3. Чудові ораторські здібності та здатність чітко та

професійно спілкуватися англійською мовою усно та пись-

мово.

4. Здатність освоїти спеціалізоване програмне забезпе-

чення, яке використовується в діяльності банку крові.

5. Отримання задоволення від знайомства з новими лю-

дьми та легкість в ініціюванні розмов.

6. Вміння читати, розуміти та виконувати вимоги

різноманітних документів, інструкцій та процедур.

7. Сумлінне виконання покладених обов’язків, ефективне

керування часом та вміння працювати з мінімумом зовніш-

нього контролю.

8. Продуктивність і виявлення ініціативи.

9. Легка адаптація до мінливих процесів у робочому

середовищі.

10. Демонстрування та поширення чесності та надійності.

11. Прихильність до неупередженої, теплої та дружньої

поведінки.

12. Вміння плідно працювати в колективі.

13. Акуратний і професійний одяг та високий рівень

особистої гігієни.

14. Готовність дотримуватися політики <<Назва центру

крові>> та підтримувати головну мету організації.

VI. ФІЗИЧНІ ВИМОГИ

A. Наявність достатньої гостроти зору для виконання та-

ких дій, як робота за комп’ютерним терміналом і читання у

великих обсягах.

B. Спритність рук, необхідна для роботи на комп’ютері

до 8 годин на день, включаючи друкування.

C. Вміння користуватися телефоном.

D. Здатність безпечно піднімати вагу до 25 фунтів

(11,4 кг). У деяких випадках може бути потрібно піднімати до

50 фунтів (22,7 кг).

136

E. Вміння керувати автомобілями компанії та навички во-

діння в різних погодних і дорожніх умовах округ Гумбольдт і

Дель Норте.

F. Здатність на короткий час виносити вплив зовнішніх

погодних умов кілька разів на зміну.

G. Здатність пересуватися в офісі банку крові та офісах

спонсорів.

Розглянули:

________________________ __________

(підпис працівника) (дата)

________________________ __________

(підпис керівника) (дата)

Розповсюдження: посадові інструкції, забезпечення якості

137

Додаток 2C

Запис у базі даних: ____________ Дата: _________

Прізвище: __________________________________

<<Назва центру крові>>

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

I. ПОСАДА

Рекрутер донорів для автоматичного взяття крові

II. ЗВЕДЕННЯ

Рекрутер донорів для автоматичного взяття крові відпові-

дає за планування всіх операцій автоматичного взяття крові.

Він відповідає, у співробітництві з донорськими службами та

відділом керування продукцією, за підтримання запасів крові

кожної групи та кожного препарату крові на належному рівні.

Він виконує інші обов’язки, призначені йому директором з

донорських ресурсів.

III. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ

A. Залучати та призначати донорів для аферезу,

використовуючи особисте спілкування, телефонні розмови,

соціальні медіа, електронну та звичайну пошту.

B. Бути в курсі швидкомінливих потреб у групі крові та

типі препарату крові та пристосовувати завдання залучення

донорів до цих потреб.

C. Спілкуватися і співпрацювати з менеджером із продук-

ції, лабораторією, відділом донорських ресурсів і донорсь-

кими службами на щоденній основі. Брати участь у постав-

ленні цілей та плануванні. Коли потрібно, відвідувати збори.

D. Оперативно розглядати й усувати недоліки, які вини-

кли в результаті скасувань і неявки донорів.

E. У процесі взяття крові узгоджувати з донорами майбу-

тні зустрічі, поки донор залишається в донорському пункті.

F. Плекати дружні, професійні стосунки з донорами та

потенційними донорами.

138

G. Формувати та підтримувати цілковите розуміння про-

блем банку крові, процедур аферезу та вимог до взяття крові.

Зрозуміло, ефективно та з ентузіазмом поширювати цю інфо-

рмацію серед донорів, потенційних донорів і широкого за-

галу.

H. Зберігати конфіденційність і недоторканність та вияв-

ляти обачність щодо конфіденційної інформації донорів і

критично важливих чутливих питань. Створювати комфортне

середовище, в якому можливе відверте спілкування, даючи

донорові можливість відмовитися від взяття крові, якщо це

необхідно.

I. Виявляти та повідомляти будь-яку інформацію, яка

може вказувати на ризик для безпеки донора або препарату

крові.

J. Регулярно відвідувати збори та навчальні заняття без

відриву від виробництва.

K. Сприяти просуванню позитивного іміджу банку крові

та донорства крові в суспільстві, водночас підтримуючи зага-

льні цінності та імідж компанії.

L. Послідовно та постійно демонструвати позитивний на-

стрій і ентузіазм. Посміхатися та йти назустріч людям. Роз-

мовляти в позитивному тоні. Не виставляти свої негативні

емоції напоказ.

IV. ІНШІ ОБОВ’ЯЗКИ

A. Акуратно вести та своєчасно оновлювати базу даних

груп крові.

B. Привітати донорів і відвідувачів, коли вони приходять

до банку крові.

C. Реєструвати донорів крові.

D. Відповідати на телефонні дзвінки.

E. У міру необхідності виконувати інші обов’язки.

V. ПРОФЕСІЙНІ ВИМОГИ ДО ПОСАДИ

A. Досвід і освіта:

1. Перевага надається особам з досвідом роботи в

обслуговуванні клієнтів або збуті.

B. Свідоцтва та ліцензії:

139

1. Не потрібні.

C. Знання, навички та здібності:

1. Збереження суворої конфіденційності щодо медичної

інформації та критично важливих питань.

2. Здатність чітко та професійно спілкуватися англійсь-

кою мовою усно та письмово.

3. Здатність освоїти спеціалізоване програмне забезпе-

чення, яке використовується в діяльності банку крові.

4. Легка адаптація до мінливих процесів у робочому

середовищі.

5. Вміння читати, розуміти та виконувати вимоги

різноманітних документів, інструкцій та процедур.

6. Сумлінне виконання покладених обов’язків і вміння

працювати з мінімумом зовнішнього контролю.

7. Продуктивність і виявлення ініціативи.

8. Основні навички роботи в Microsoft Office, зокрема у

Word,Excel і PowerPoint.

9. Акуратний і професійний одяг та високий рівень

особистої гігієни.

10. Отримання задоволення від знайомства з новими лю-

дьми та легкість в ініціюванні розмов.

11. Добра обізнаність у сфері зв’язків із громадські-

стю.Ефективне спілкування з персоналом, донорами та широ-

ким загалом.

12. Демонстрування та поширення чесності та надійності.

13. Прихильність до неупередженої, теплої та дружньої

поведінки.

14. Регулярне та своєчасне відвідування.

15. Готовність дотримуватися політики організації та під-

тримувати її головну мету.

VI. ФІЗИЧНІ ВИМОГИ

A. Наявність достатньої гостроти зору для виконання та-

ких дій, як робота за комп’ютерним терміналом і читання у

великих обсягах.

B. Спритність рук, необхідна для роботи на комп’ютері

до 8 годин на день, включаючи друкування.

140

C. Вміння користуватися телефоном.

D. Здатність сидіти або стояти на місці протягом більшої

частини 8-годинної зміни.

E. Здатність пересуватися в офісі банку крові, донорській

палаті та буфеті.

F. Здатність безпечно піднімати вагу до 25 фунтів

(11,4 кг). У деяких випадках може бути потрібно підні-

мати до 50 фунтів (22,7 кг).

Розглянули:

________________________ __________

(підпис працівника) (дата)

________________________ __________

(підпис керівника) (дата)

Розповсюдження: посадові інструкції, забезпечення якості

141

Додаток 2D

Запис у базі даних: ____________ Дата: _________

Прізвище: __________________________________

<<Назва центру крові>>

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

I. ПОСАДА

Телефонний рекрутер

II. ЗВЕДЕННЯ

Телефонний рекрутер телефонує донорам для виконання

завдань <<Назва центру крові>>. Він відповідає, у співробіт-

ництві з донорськими службами та відділом керування про-

дукцією, за підтримання запасів крові кожної групи на нале-

жному рівні. Коли необхідно, він також допомагає у прове-

денні днів донора. Він відповідає за роботу у взаємодії з ліце-

нзованими співробітниками. Він також відповідає за реаліза-

цію чинних правил і процедур на місці в банку крові Еврики

та в пересувних донорських пунктах.

III. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ

A. Щодня робити телефонні дзвінки для залучення доно-

рів крові до донорства у стаціонарних і пересувних донорсь-

ких пунктах.

B. Вводити інформацію про відхилення донора до

комп’ютерної системи банку крові.

C. Бути в курсі швидкомінливих потреб у групі крові та

типі препарату крові та пристосовувати завдання залучення

донорів до цих потреб.

D. Знаходити актуальну інформацію про розташування

донорських пунктів, час їх роботи та вимоги до донорства.

Зрозуміло, ефективно та з ентузіазмом поширювати цю інфо-

рмацію серед донорів, потенційних донорів і широкого за-

галу.

E. Зберігати конфіденційність і недоторканність та вияв-

ляти обачність щодо конфіденційної інформації донорів і

142

критично важливих чутливих питань. Створювати комфортне

середовище, в якому можливе відверте спілкування, даючи

донорові можливість відмовитися від взяття крові, якщо це

необхідно.

F. Виявляти та повідомляти будь-яку інформацію, яка

може вказувати на ризик для безпеки донора або препарату

крові.

G. Сприяти просуванню позитивного іміджу банку крові

та донорства крові в суспільстві, водночас підтримуючи зага-

льні цінності та імідж компанії.

H. Послідовно та постійно демонструвати позитивний на-

стрій і ентузіазм. Посміхатися та йти назустріч людям. Роз-

мовляти в позитивному тоні. Не виставляти свої негативні

емоції напоказ.

IV. ІНШІ ОБОВ’ЯЗКИ

A. Відповідати на телефонні дзвінки.

B. Залучати донорів, використовуючи особисте спілку-

вання, соціальні медіа, електронну та звичайну пошту.

C. Призначати донорам сеанси взяття цільної крові.

D. Працювати на пересувних донорських пунктах, якщо

це буде доручено.

E. У міру необхідності виконувати інші обов’язки.

V. ПРОФЕСІЙНІ ВИМОГИ ДО ПОСАДИ

A. Досвід і освіта:

1. Не потрібні.

B. Свідоцтва та ліцензії:

1. Не потрібні.

C. Знання, навички та здібності:

1. Збереження суворої конфіденційності щодо медичної

інформації та критично важливих питань.

2. Здатність чітко та професійно спілкуватися англійсь-

кою мовою усно та письмово.

3. Здатність освоїти спеціалізоване програмне забезпе-

чення, яке використовується в діяльності банку крові.

4. Легка адаптація до мінливих процесів у робочому

середовищі.

143

5. Вміння читати, розуміти та виконувати вимоги

різноманітних документів, інструкцій та процедур.

6. Демонстрування та поширення чесності та надійності.

7. Прихильність до неупередженої, теплої та дружньої

поведінки.

8. Отримання задоволення від знайомства з новими лю-

дьми та легкість в ініціюванні розмов.

9. Увага до дрібниць і точності.

10. Вміння швидко та впевнено оцінювати ситуа-

цію.Здатність виносити розважливі судження та приймати

належні рішення.

11. Готовність дотримуватися політики <<Назва центру

крові>> та підтримувати головну мету організації.

12. Регулярне та своєчасне відвідування.

VI. ФІЗИЧНІ ВИМОГИ

A. Наявність достатньої гостроти зору для виконання та-

ких дій, як робота за комп’ютерним терміналом і читання у

великих обсягах.

B. Спритність рук, необхідна для роботи на комп’ютері

до 4 годин на день, включаючи друкування.

C. Вміння користуватися телефоном.

D. Здатність сидіти або стояти на місці протягом більшої

частини 2-4-годинної зміни.

E. Здатність безпечно піднімати вагу до 25 фунтів

(11,4 кг). У деяких випадках може бути потрібно піднімати до

50 фунтів (22,7 кг).

Розглянули:

________________________ __________

(підпис працівника) (дата)

________________________ __________

(підпис керівника) (дата)

Розповсюдження: посадові інструкції, забезпечення якості

144

Додаток 3

145

Додаток 4

<<Назва центру крові>>

Розклад роботи пересувного донорського пункту

СЕРПЕНЬ 2014 р. 1 серпня п’ятниця M1 Торговий центр Мак-Кінлівіль 12:00–18:00

10–12 Сіті-Сентер-Роуд, 1503, Мак-Кінлівіль

Тріма Мо-байл

Добровільна пожежна частина Фортуна – ТРОМБОЦИТИ 8:30–13:00

M2 бульв. Фортуна, 320, Фортуна M3 Офіс нагляду за умовно звільненими 10:00–15:00

6–8 Гаррисон-авеню, 202, Еврика

2 серпня субота Тріма Мо-

байл

Торговий центр Мак-Кінлівіль – ТРОМБОЦИТИ 8:30–13:00

M2 Сіті-Сентер-Роуд, 1555, Мак-Кінлівіль 4 серпня понеділок

M1 Підприємство «Редвуд Ойл-Шеврон» 10:00–15:00

12–15 Сентрал-авеню, Мак-Кінлівіль Тріма

Мобайл

Арката-Про-Флур – ТРОМБОЦИТИ 8:30–13:00

M2 Ейч-1-стріт, 613, Арката 5 серпня вівторок

M1 Супермаркет «Сейфвей» 13:00–18:00

18–20 Ем-стріт, 476, Кресчент-сіті Тріма

Мобайл

Лікарня «Саттер-Кост» – ТРОМБОЦИТИ 10:00–14:30

M2 бульв. Вашингтон, 800 E, Кресчент-сіті M3 Супермаркет «Сейфвей» 12:00–18:00

10–12 Еф-стріт, 600, Арката

6 серпня середа M1 Громада м. Фортуна 13:00–18:00

10–12 Ронер-Парк, Мейн-стріт, Фортуна

M2 Ремонт пересувного пункту M3 Торговий центр Еврика 12:00–18:00

8–10 Вест-Гарріс-стріт, 800, Еврика

7 серпня четвер M1 Торговий центр Мак-Кінлівіль 12:00–18:00

10–12 Сіті-Сентер-Роуд, 1503, Мак-Кінлівіль

M2 Редвудський коледж 11:00–16:00 6–8 Томпкінс-Хілл, 7351, Еврика

M3 Фермерський ринок Гендерсон-Сентер 10:00–14:00

6–8 Еф-стріт, Еврика 8 серпня п’ятниця

M1 Супермаркет «Волмарт» 13:00–18:00

12–15 бульв. Вашингтон, 900 E, Кресчент-сіті

146

Додаток 5

<<Назва центру крові>>

Форма добору донора / інформування на пересувному

пункті

ПРИКЛАД

Назва групи:

Дата взяття крові: Дата останнього

відвідання:

Рекрутер:

Години: Перший донор: Останній донор:

Адреса:

Моб.пункт: Кільк. ліжок:

Карта/як проїхати (див. на зворотній стороні/у додатку)

Контактна особа Тел:

Додаткова контактна особа Додатк. тел:

Місце реєстрації

Постачальник буфету:

Розташування буфету:

Кільк. столів Кільк. стільців Конуси:

Розташування туалету

Місце паркування:

Рекламний щит

Розташування банера

Місце електричного підключення

Інтернет:

Швидка допомога/лікар

Примітки

147

Додаток 6

<<Назва центру крові>>

Щоденний облік компонентів крові 20.08.14

O+ O- A+ A- B+ B- AB+ AB-

В обробці 18 1 14 4 4 1 1 0

Наявні 28 3 33 9 11 6 3 0

Запас лікарні 44 28 48 12 7 2 4 1

Разом 90 32 95 25 22 9 8 1

3 дні 35 14 23 6 5 2 1 0

6 днів 69 29 60 12 10 4 2 1

10 днів 115 48 75 23 17 4 2 1

(36) (21) 8 (1) 3 5 6 0

призначено

(зарезервовано) 11 5 12 3 2 0 0 0

не призначено

(в наявності) 79 27 83 22 20 9 8 1

% від 10-

денного запасу

69

%

56

%

111

%

96

%

118

%

225

%

400

%

100

%

% від 10-денного запасу

148

Плазма, % від 10-денного запасу

149

Додаток 7

ЗДАВАЙТЕ КРОВ

Дарунок

життя

День:

Дата:

Час:

Місце:

<< Назва центру крові >>

150

Додаток 8

151

Додаток 9

<<Назва центру крові>>

Комплект матеріалів для спонсора мобільної бригади

152

<<Назва центру крові>>

Зміст

Вступна примітка …………………………………………... 2

Цікаві факти про кров – чи знаєте ви? ……………………. 3

Як успішно організувати день донора ……………………. 4

Контрольний список до дня донора ………………………. 5

Процес взяття крові ………………………………………… 6

Інформація про донорство ………………………………… 7

Приклад промови або статті в часописі …………………... 8

Вимоги до донорства ………………………………………. 9

Що відповідати на відмовки від донорства ………………. 10

Форма реєстрації пересувного донорського пункту …….. 11

Краплина вашої крові комусь врятує життя

153

<<Назва центру крові>>

Вступна примітка

Дякуємо за ваш час, енергію та талант, приділені вами для

того, щоб зробити дні донора у вашій організації вдалими. Ви

– один із найважливіших зв’язків із нашою базою добровіль-

них донорів. Здебільшого саме завдяки вам <<Назва центру

крові>> спроможний задовольняти свої потреби. У серед-

ньому для задоволення місцевих потреб у банку крові вашої

громади має щодня заготовлюватися від 60 до 70 пінт (28–

33 л) цільної крові. Більша частина цієї крові надходить від

пересувних донорських пунктів, таких, як ваш.

Цей посібник покликаний допомогти вам організувати ус-

пішне проведення дня донора від початку й до кінця. Він міс-

тить:

Вказівки з організації успішного дня донора

Матеріали для залучення донорів

Просвітницькі матеріали

Цікаві факти про кров

Кожен з нас, намагаючись забезпечити надходження без-

печної донорської крові в достатньому обсязі, дійсно змінює

життя людей на краще. Надія, яку ви подаєте пацієнтові або

його рідним, коли здаєте кров, – це, мабуть, найдорогоцінні-

ший серед усіх дарунок. Ваша відданість і рішучість створю-

ють для них надію на завтра.

Ще раз дякуємо вам за вашу корисну участь.

Рекрутер донорів:

Краплина вашої крові комусь врятує життя

154

<<Назва центру крові>>

Цікаві факти про кров – чи знаєте ви?

Менше ніж 5% людей, які можуть бути донорами, дій-

сно здають кров.

Для задоволення потреб лікарень, які обслуговує <<На-

зва центру крові>>, потрібні щодня більше 30 літрів

крові та компонентів крові.

Люди з резус-негативною кров’ю групи O потенційно є

універсальними донорами. Це означає, що їхні еритро-

цити можна переливати пацієнтам із кров’ю будь-якої

групи.

Середня хірургічна операція на відкритому серці потре-

бує від 2,5 до 4 літрів крові.

Донори можуть здавати цільну кров не частіше ніж раз

на 56 днів.

Власне взяття крові (з голкою в руці) триває від 5 до 7

хвилин.

У середньої дорослої людини припадає близько 1 літр

крові на кожні 11 кг ваги тіла.

Здаючи кров, неможливо заразитися СНІД або будь-

якою іншою хворобою: всі матеріали стерильні, викори-

стовуються один раз, а потім утилізуються.

Кожні 3,5 секунди у США виконується переливання

крові

Після донації нормальний об’єм крові в донора

відновлюється за 24 години. Проте заміна всіх еритро-

цитів триває більше 6 тижнів, і саме тому донор може

здавати кров не частіше ніж раз на 8 тижнів.

Кров становить близько 7% від ваги вашого тіла.

Дозу донорської крові можна розділити на кілька

компонентів (еритроцити, плазму та тромбоцити).

Еритроцити мають бути використані впродовж 42 днів.

155

Приблизно 1 з кожних 10 осіб, що поступають до ліка-

рні, потребує крові для переливання.

Щодня у США використовується близько 20 000 літрів

донорської крові.

Одній з кожній 3 осіб у житті коли-небудь знадобиться

переливання крові.

Донори з вищих навчальних закладів забезпечують у на-

ціональному масштабі 10-12% від усіх донацій.

Краплина вашої крові комусь врятує життя

156

<<Назва центру крові>>

Як успішно організувати день донора

Організація дня донора – відносно проста справа, і рекру-

тер донорів з <<Назва центру крові>> допоможе вам на

кожному етапі.

1. Визначення часу – разом із вашими співробітниками

та рекрутером донорів із <<Назва центру крові>>

оберіть підхожі дати та час для дня донора. Плануючи

день донора, переконайтеся, що його проведення не

завадить іншим справам (конференціям, семінарам,

навчальним заняттям тощо).Обирайте дати для дня

донора якомога раніше, щоб гарантувати доступність у

цей час.

2. Розташування – виберіть достатньо великий

майданчик для розташування одного з пересувних

донорських пунктів. Це може бути, наприклад,

автостоянка або місце перед вашим офісом. Або,

можливо, доцільно буде провести ваш день донора в

банку крові громади м. Еврика. Ми можемо прийняти

майже будь-який графік проведення, якщо його

заплановано заздалегідь. Це дуже важливо для

забезпечення доступності та високої відвідуваності дня

донора.

3. Рекламування дня донора та залучення донорів – у

банку крові вашої громади є фахівці, які займаються

роботою з населенням та освітою потенційних донорів.

Вони можуть зробити для вас частину справи

залучення; скористайтеся їхніми послугами.

Розповсюджуйте листівки, робіть щотижневі

оголошення в міру наближення дня донора, плануйте

зустрічі, одягайте теніски <<Назва центру крові>> під

час реєстрації та нагадуйте донорам запланований час

їхнього донорства. Фахівці <<Назва центру крові>>

нададуть вам пристосований до вашої ситуації аркуш

157

реєстрації донора. Залучення через особисте

спілкування та прохання ваших колег зареєструватися

на певний час – це найкращий спосіб започаткувати

успіх дня донора. Запрошуйте донорів привести з

собою друзів та кажіть їм, що ми приймаємо гостей і

без запрошення.

4. Нагляд за днем донора – будьте присутні на дні

донора, щоб наглядати за реєстрацією, відповідати на

запитання, що можуть виникнути в персоналу <<Назва

центру крові>>, і допомагати з обслуговуванням

потоку донорів.

5. Визнання донорів – щоб донори поверталися, дякуйте

їм і пропонуйте взяти участь у наступному

запланованому дні донора. Маленької подяки вистачає

надовго. Фотографуйте донорів під час дня донора та

вивішуйте фотографії в кімнатах відпочинку або

їдальнях вашої організації. Напишіть статтю з

подяками для часопису або інформаційного бюлетеня

та зазначте в ній прізвища донорів. Використовуйте

святкову тематику, наприклад: вітальну листівку до

Дня святого Валентина чи Дня подяки із зазначеним на

ньому плановим часом донорства, або різдвяну ялинку

з іменами донорів, яку можуть бачити всі

співробітники.

6. Їжа та напої – банк крові вашої громади надасть воду,

сік, а також печиво та різноманітні інші закуски. Якщо

бажаєте, також можна запропонувати піцу або інші

«харчові стимули» для вашого дня донора.

Краплина вашої крові комусь врятує життя

158

<<Назва центру крові>>

Контрольний список до дня донора

Дата дня донора: _______________

Цільовий показник донації: _______________

Місце: _______________

Ідеї з розширення участі:

Вивісити аркуш реєстрації в їдальні та сповістити про

це електронною поштою всіх працівників організації, щоб

вони могли записатися на донорство:

Пересвідчитися, що донор зареєструвався на певний

час, коли йому буде найзручніше здати кров.

Дати кожному потенційному донору «вхідний квиток»

(або святкову листівку) із призначеним часом взяття

крові.

Повідомити колегам, коли приїжджає пересувний

донорський пункт, і нагадати їм, що перед донорством

потрібно багато пити та їсти добре збалансовану їжу.

Рекламувати день донора:

Бюлетені

Плакати

Електронна пошта

Розмови з колегами

Попросити рекрутера <<Назва центру крові>> відвідати

з вами наступні збори співробітників організації

Нагадування для донорів:

Добре попоїсти та випити багато рідини перед

донацією!!

Принести посвідчення особи з фотокарткою (права

водія, службове посвідчення тощо)

Краплина вашої крові комусь врятує життя

159

<<Назва центру крові>>

Процес взяття крові

Здавати кров – це безпечно, легко й забирає від початку й

до кінця приблизно одну годину. Процес взяття крові

складається з чотирьох нескладних етапів:

Перший етап: реєстрація (7–10 хвилин)

Після прибуття до донорського пункту вас попросять

назвати своє прізвище та ім’я, адресу й номер телефону та

надати посвідчення особи з фотокарткою.

Другий етап: анамнез (15–20 хвилин)

Вам буде запропоновано відповісти на кілька

конфіденційних запитань про перенесені вами раніше

захворювання, щоб остаточно визначити, чи маєте ви право

здавати кров. Після цього буде перевірено вашу температуру,

пульс, кров’яний тиск і гематокрит. А далі ви будете готові

здавати кров!

Третій етап: взяття крові (15–20 хвилин)

Після очищення та стерилізації вашої руки флеботоміст

введе в неї голку – не бійтеся, ви відчуєте лише легкий укол.

Голка абсолютно стерильна, вона використовується лише

один раз, а потім утилізується. У вас буде взято менш ніж

півлітра крові. Оскільки все обладнання стерильне й

одноразове, заразитися якоюсь хворобою у процесі взяття

крові неможливо.

Власне процес взяття крові забирає лише 5–7 хвилин.

Четвертий етап:відпочинок і харчування (10–15

хвилин)

Після взяття крові вас попросять відпочити впродовж 10–

15 хвилин і вжити деякі легкі закуски та напої, перш ніж

повертатися до звичайних справ.

Краплина вашої крові комусь врятує життя

160

<<Назва центру крові>>

Інформація про донорство

ЗАПИТАННЯ Й ВІДПОВІДІ

Хто може здавати кров?

Донору має виповнитися 16 років, він повинен важити не ме-

нше 50 кг і бути здоровим. Для 16-річних учнів хтось з їхніх

батьків або опікунів має підписати форму батьківської згоди.

Деякі школи вимагають наявності форми згоди також і для

17- та 18-річних учнів.

Скільки крові у мене візьмуть?

У кожній донації ви даватимете трохи менше ніж півлітра

крові. На кожні 11 кг ваги тіла у вас припадає близько літру

крові. Ваше тіло відновлює втрачену рідину протягом

24 годин.

Чи не страшно здавати кров?

Трохи хвилюватися перед першим донорством – це природно,

але взагалі здавати кров безпечно та легко! Ви на мить відчу-

єте легкий укол – незначна незручність у порівнянні з допо-

могою, яку ви надаєте пацієнтові.

Чи безпечно здавати кров?

Так. Стерильні одноразові голки використовуються лише для

однієї донації. Вони вступають у контакт лише з вашою

кров’ю.

Як часто потрібно здавати кров?

Ви можете здавати цільну кров не частіше ніж раз на 8 тижнів

(56 днів).

Чи безпечна донорська кров?

Щоб гарантувати безпечність взятої в донорів крові, вжива-

ється кілька заходів: використання добровільних донорів,

конфіденційне опитування про перенесені захворювання та

конфіденційне тестування на інфекційні захворювання.

Чи можу я довідатися, яка в мене група крові?

161

Так. Після вашої першої донації ми надішлемо вам донорську

картку, де буде зазначено вашу групу крові.

ІНФОРМАЦІЯ ПІСЛЯ ВЗЯТТЯ КРОВІ

Під час і після взяття крові більшість донорів почувають себе

добре. Іноді місце, де було введено голку, може стати підви-

щено чутливим, або там може з’явитися синець. У деяких ви-

падках донор може відчувати слабкість або запаморочення.

Здебільшого цього можна уникнути, якщо добре поїсти та

випити достатньо води протягом чотирьох годин до взяття

крові. У рідких випадках можлива кровотеча або інфекція в

місці, де було введено голку.

ОСОБЛИВІ ОБСТАВИНИ

Нижче наведені можливі обмеження на ваше право здавати

кров:

Лікування вугрів – донорство дозволяється, якщо ви при-

ймаєте антибіотики для лікування вугрів, проте після вжи-

вання препаратів аккутан, амнестім, кларавіс або сотрет (ізо-

третініон) потрібно почекати один місяць.

СНІД – донорство забороняється, якщо ви належите до групи

високого ризику зараження СНІД.

Алергія – можна приймати антигістамінні препарати та (або)

робити ін’єкції від алергії.

Пірсинг – особам, які мають пірсинг, дозволяється бути до-

норами, якщо пірсинг зроблено в ювелірному магазині, тор-

говому центрі або кабінеті лікаря та вилікувано. В іншому

разі ця особа відхиляється від донорства доти, доки місце пір-

сингу не буде вилікувано.

Рак – особам з вилікуваним раком шкіри або раком шийки

матки дозволяється бути донорами. Для більшості різновидів

раку донорство можливе через один рік після вилікування.

Після перенесеної лейкемії або лімфоми донорство забороня-

ється.

Застуда/грип – симптоми мають бути відсутні принаймні за

162

48 годин. Не здавайте кров, якщо у вас лихоманка, біль у

шлунку або в тілі, озноб, пронос або біль у горлі.

Діабет – донорство дозволяється, якщо діабет контрольова-

ний дієтою або ліками, не має ускладнень, і протягом остан-

ніх двох тижнів не було зміни ліків. Наркотики/алкоголь –

споживачі ін’єкційних наркотиків перебувають під загрозою

гепатиту та СНІД й не мають права здавати кров.

Гепатит/жовтуха – донорство забороняється, якщо ви захво-

ріли після 10 років.

Вагітність – під час вагітності донорство неможливе. Поче-

кайте шість тижнів після закінчення вагітності. Матері-году-

вальниці можуть здавати кров за власним бажанням.

Татуювання – донорство дозволяється, якщо татуювання

зроблено у сертифікованій у штаті Каліфорнія майстерні, за

відсутності інфекцій та через 30 днів після процедури.

Краплина вашої крові комусь врятує життя

163

<<Назва центру крові>>

ПРИКЛАД ПРОМОВИ АБО СТАТТІ В ЧАСОПИСІ

Приділіть годину свого часу. Збережіть життя Чи знаєте, що ви можете врятувати комусь життя, витративши

менше часу, ніж потрібно, щоб подивитися кіно?

Ніколи не сумнівайтеся, що невеличка група вдумливих,

відданих громадян може змінити світ. Справді, це єдина річ,

доступна кожній людині.(Цитата Маргарет Мід) Це дійсно так. Ви

можете змінити світ, підтримавши банк крові вашої громади, і

допомогти тим, кому пощастило менше. Весь процес донорства, від

початку до кінця, забирає близько однієї години. Здану вами кров

буде використано, щоб допомогти людям, які терміново

потребують її: дорослим і дітям, хворим на лейкемію, матерям та

їхнім новонародженим дітям, постраждалим від опіків, пацієнтам

після трансплантації, жертвам нещасних випадків й багатьом

іншим.

Здавати кров безпечно та легко. Вам має виповнитися 16* років

(16-річні здають кров за згодою батьків), ви повинні важити не

менше 50 кг і не мати симптомів застуди або грипу принаймні

протягом останніх 48 годин.

Заразитися інфекційною хворобою, здаючи кров, неможливо. У

<<Назва центру крові>> використовуються стерильні одноразові

голки, які утилізуються після кожної операції взяття крові.

Усі ми чули відмовки від здавання крові, на кшталт «Я зомлію»

або «Я боюся голок».Але саме тому, що багато хто з нас удається

до таких виправдань, донорами стають менш ніж 5 відсотків

людей, які дійсно можуть здавати кров. Життя дуже багатьох

людей залежить від щедрості лише небагатьох з нас.

У наш останній день донора ___ співробітників здали загалом

_____ літрів крові! (Ваш рекрутер донорів повідомить вам кількість

доз заготовленої крові на наступний день після дня донора.) Я

знаю, що цього разу ми можемо перевищити цю кількість!Але нам

потрібна ваша допомога.

Краплина вашої крові комусь врятує життя

164

<<Назва центру крові>>

Вимоги до донорства

Якщо ви бажаєте здати кров, ви маєте виконати кілька

вимог. Зокрема:

Вам має виповнитися 16 років* (16-річні донори пови-

нні подати підписану форму згоди)

Ваша вага має становити принаймні 50 кг

Ви повинні бути здоровими та не мати симптомів за-

студи або грипу принаймні протягом останніх 48 годин

Ви не робили татуювань принаймні протягом останніх

30 днів (дозволяється проколювання вух, виконане в

ювелірному магазині або кабінеті лікаря, з вставленням

нових стерильних сережок)

На день донора:

Принесіть посвідчення особи з фотографією (права во-

дія або паспорт)

Добре поїжте та випийте багато рідини

Принесіть підписану форму згоди, якщо це необхідно

Правила щодо добровільних донорів

За правилами <<Назва центру крові>> люди, які здають

кров «з правильним причин», тобто альтруїстичного бажання

допомогти своїй громаді, вважаються найбезпечнішим і най-

надійнішим джерелом препаратів донорської крові.

Ці правила дозволяють використання будь-яких матеріаль-

них стимулів, якщо вони застосовуються в контексті подяки

за минуле донорство, а не як заохочення до донорства.

<<Назва центру крові>> приймає донорську кров лише від

осіб, які, згідно з визначенням FDA, можуть вважатися «доб-

ровільними донорами».

Добровільний донор – це особа, яка не отримує грошову

платню за донорство крові [21 CFR 6o6.i2i(c)(5)(ii)].

Краплина вашої крові комусь врятує життя

165

<<Назва центру крові>>

Що відповідати на відмову від донорства

Ніхто не просив мене здати кров: Вважайте, що вас за-

просили. Замінників для людської крові не існує. Здана вами

кров може допомогти трьом різним пацієнтам.

Мені ще мало років: Якщо вам виповнилося 16 років, ви

вже можете стати донором крові.

Мій вік уже не дозволяє бути донором: Граничного віку

для донорства немає! Якщо ви здорові та добре себе почува-

єте, ви можете здавати кров.

Моя кров недостатньо багата на залізо: Перед взяттям

крові зразок вашої крові перевіряється на рівень заліза.

Я вже здавав кров цього року: Ви можете здавати кров

кожні вісім тижнів, до шести разів на рік.

Мені бракує часу: Донорство не забере багато вашого

часу. Власне взяття крові триває менше десяти хвилин, а все

відвідання донорського пункту – менше години.

Мене непокоять результати тесту на ВІЛ: Якщо ви здо-

рові та не вдаєтеся до ризикованої поведінки, шанс отримати

позитивний результат тесту на ВІЛ дуже малий. Усі резуль-

таті тестів суворо конфіденційні, розголошуються лише за

згодою донора або якщо того вимагає закон.

У мене високий кров’яний тиск: Ви можете здавати

кров, якщо ваш кров’яний тиск перебуває під контролем, на-

віть якщо ви приймаєте ліки для цього. Якщо у вас високий

кров’яний тиск, проконсультуйтеся зі своїм лікарем.

У мене недостатня вага: Якщо ви важите 50 кг або бі-

льше, ви можете стати донором крові.

Я хвилююся, коли здаю кров: Це нормально. Майже всі

почувають себе так, коли здають кров вперше. Але коли ви

зрозумієте, як це легко, ви дивуватиметеся, чому так довго

чекали.

Я не можу віддати навіть склянки крові; я відчуватиме

слабкість через це: У середньому доросла людина має 4–6

166

літрів крові. Рідка частина вашої крові відновлюється вашим

організмом упродовж 24 годин після донації. Донорство не

повинно вплинути на ваш звичайний розклад дня.

Я можу захворіти, якщо здам кров: Усі матеріали стери-

льні, нове та утилізується після використання. Від взяття

крові неможливо заразитися будь-чим.

Моя кров може виявитися непридатною через перене-

сену мною хворобу: Якщо ви маєте якісь сумніви, подзвоніть

і проконсультуйтеся з нашим фахівцем. Багато хвороб, зок-

рема застуда та грип, вимагають тимчасового утримання від

донорства.

У мене неправильна група крові: Усі групи крови пра-

вильні. Пацієнтам постійно потрібна кров будь-яких груп,

особливо поширених 0-позитивної та A-позитивної.

Краплина вашої крові комусь врятує життя

167

Організація:________________________

<<Назва центру крові>>

Код: ЗРАЗОК

Адреса:_____ Місто______ П.індекс:_____Рекрутер:______

Основна контактна особа:_________ Хто

питатиме?:______

Приблизна кількість донорів ____ _______%

Посада:__________ Кількість працівників/участників:____

Основний телефон:_________ Години____ Донорів/год___

Основна E-mail:________________ Факс:_______________

Додаткова контактна особа:__________________________

Додатковий телефон:_________ Додаткова E-mail:_______

Директор: ______________ Телефон директора:_________

E-mail директора:__________________________________

Веб-сайт:_____________ Тип організації:______________

Людино-години:____________ Розклад дня донора:

Заходи, збори тощо Карта Google:____________

Сигнальні конуси:_______________

__________________________________________________

Ресурси:

Використання реєстрації

168

Додаток 10

<<Назва центру крові>>

Телефонний дзвінок Розмова з донором

Доброго дня! Це _______ з банку крові. Сподіваюся, що у вас

усе гаразд. Я хочу повідомити вам, що ви маєте право стати

донором, і ваша кров придатна для використання в нашому банку

крові. Дякую.

Розмова з іншою людиною

Будь ласка, повідомте йому/їй, що дзвонили з банку крові та що

він/вона має право стати донором, і його/її кров придатна для

використання в нашому банку крові. Дякую.

Повідомлення на автовідповідач

Доброго дня. Це повідомлення для __________ від ______ з

банку крові. Я хочу повідомити вам, що ви маєте право стати

донором, і ваша кров придатна для використання в нашому банку

крові.

Завтра ми працюємо з ___________, а у вівторок з

_____________. Якщо ви маєте будь-які запитання, зателефонуйте

нам на номер <<Номер телефону>>. Дякую.

День донора

Розмова з донором

Доброго дня! Це _______ з банку крові. Сподіваюся, що у вас

усе гаразд. Я хочу повідомити вам, що ми плануємо провести день

донора (дата) о ______ з _________ та запрошуємо вас здати кров.

Дякую.

Розмова з іншою людиною

Будь ласка, повідомте йому/їй, що дзвонили з банку крові та що

ми проводимо день донора ___________ о __________ з

______________. Дякую.

Повідомлення на автовідповідач

Доброго дня. Це повідомлення для __________ від ______ з

банку крові. Я хочу повідомити вам, що ви маєте право стати

донором, і що ми проводимо день донора ___________ о

__________ з ______________. Запрошуємо вас здати кров. Якщо

ви маєте будь-які запитання, зателефонуйте нам на номер <<Номер

телефону>>. Дякую.

169

Додаток 11

170

171

Додаток 12

<<Назва центру крові>>

ПОЛІТИКА ЩОДО ІНТЕРНЕТУ ТА СОЦІАЛЬНИХ МЕДІА

I. ОСНОВНИЙ ПРИНЦИП

У <<Назва центру крові>> Інтернет вважається засобом, який

допомагає в повсякденній діловій практиці та поліпшує якість

роботи й задоволеність нею. Ми розглядаємо інтернет-ЗМІ та

соціальні мережі як життєво важливі ресурси для співробітництва,

освіти, залучення донорів та просування нашої місії в організації та

за її межами. Ця політика окреслює очікування <<Назва центру

крові>> щодо поведінки співробітників у використанні Інтернету

та соціальних медіа.

ОБЛАСТЬ ДІЇ

Ця політика застосовується до всього персоналу.

II. УСТАТКУВАННЯ Й МАТЕРІАЛИ

Комп’ютер з доступом до Інтернету.

III. МІРКУВАННЯ БЕЗПЕКИ

Немає

IV. ПРОЦЕДУРА

A. Моніторинг і фільтрація

<<Назва центру крові>> має право та можливість контролювати

всі аспекти своєї комп’ютерної системи, зокрема, без обмеження

переліченим, виконувати моніторинг сайтів Інтернету, які

відвідують співробітники, завантаження файлів та всіх надісланих і

отриманих повідомлень. Моніторинг відбувається, як це вважає

необхідним <<Назва центру крові>>, без сповіщення

співробітників. Якщо <<Назва центру крові>> виявляє або має

достатні підстави підозрювати діяльність, яка не відповідають цій

політиці чи закону, відповідні записи можуть бути вилучені й

використані для документування цієї діяльності та вжиття заходів

щодо неї.

B. Використання Інтернету для ділових потреб

1. Співробітники не мають права нічого публікувати від імені

<<Назва центру крові>>, не маючи дозволу на це. Користуючись

веб-сайтами соціальних медіа, пов’язаними з їхньою роботою,

співробітники повинні додержувати такого самого

172

професіонального стандарту публікацій в Інтернеті, як і для будь-

якого ділового спілкування.

2. Інформація після взяття крові або будь-яка інша медична

інформація, що стосується донора або пацієнта, отримана через

Інтернет або соціальні медіа, має бути переслана директору

донорської служби або призначеним ним особам для обробки.

A. Зверніться до СРП «Дії після взяття крові (Виклик донора)»

в міжвідомчому посібнику.

3. Скарги або інші питання щодо обслуговування клієнтів,

отримані через Інтернет або соціальні медіа, мають бути переслані

директору донорської служби або призначеним ним особам для

обробки.

C. На робочому місці:

1. Від усіх співробітників очікується належне використання

планового робочого часу. Користування Інтернетом не повинно

перешкоджати роботі користувача, а також роботі будь-яких інших

співробітників.

2. Від усіх співробітників очікується належне використання

робочих ресурсів.

a. Не використовуйте адреси електронної пошти <<Назва

центру крові>> для реєстрації в соціальних мережах, блогах або

інших мережевих засобах, призначених для персонального

користування.

b. Не використовуйте принтери <<Назва центру крові>> для

приватних потреб. Ніколи не друкуйте недоречні або образливі

матеріали.

c. Не відвідуйте неприпустимі або сумнівні веб-сайти.

3. Користування Інтернетом не повинно заважати роботі в

мережі комп’ютера або компанії:

a. Пропускна здатність мережі та місткість пристроїв збе-

рігання даних мають кінцеві межі, і всі користувачі несуть

відповідальність за збереження цих ресурсів.

b. Надсилання або завантаження великих файлів і доступу до

потокового відео або звуку створюють непотрібне навантаження на

мережевий трафік. Не слід вдаватися до таких дій, якщо це не

викликано діловими потребами.

4. Користування Інтернетом не повинне порушувати політику

конфіденційності, правила безпеки HIPAA та кадрову політику,

включно з розділами, присвяченими дискримінації,

173

переслідуванням, конфлікту інтересів, особистій недоторканності

та скаргам, або будь-яку іншу політику <<Назва центру крові>>.

D. Персональне користування соціальними медіа:

У <<Назва центру крові>> ми розуміємо, що соціальні медіа

допомагають весело та корисно поділитися вістками та думками з

вашими рідними, друзями та колегами. Проте використання

соціальних медіа також становить певні ризики і несе в собі певні

обов’язки. Щоб допомогти вам у прийнятті відповідальних рішень

про використання соціальних медіа, ми розробили ці настанови з

належного використання соціальних медіа.

1. Настанови:

До соціальних медіа належать усі засоби спілкування або

розміщення інформації або вмісту будь-якого виду в Інтернеті, в

тому числі у вашому власному чи чужому блогу, на персональному

сайті, сайті соціальної мережі, на веб-дошці оголошень або в чаті,

як пов’язаних, так і не пов’язаних із <<Назва центру крові>>, а

також будь-які інші форми електронного спілкування.

Усі принципи та настанови, що містяться в політиці <<Назва

центру крові>>, так само застосовуються до вашої діяльності в

Інтернеті. У кінцевому рахунку, ви несете повну відповідальність

за те, що розміщуєте в мережі. Перед створенням вмісту для

мережі розгляньте деякі пов’язані з цим ризики та переваги.

Майте на увазі, що будь-які з ваших дій, які негативно по-

значаться на продуктивності вашої, продуктивності роботи ваших

колег чи іншим чином негативно вплинуть на донорів, клієнтів,

постачальників, співробітників і законні ділові інтереси NCCBB,

можуть призвести до дисциплінарного стягнення аж до звільнення

з роботи.

Ми залежимо від доброї волі наших донорів і громади. Будь-яка

інформація про <<Назва центру крові>>, поширена вами,

відображається на вас і на організації в цілому.

2. Знайте та виконуйте правила:

Уважно прочитайте політику конфіденційності <<Назва центру

крові>>, правила безпеки HIPAA та кадрову політику, включно з

розділами, присвяченими дискримінації, переслідуванням,

конфлікту інтересів, особистій недоторканності та скаргам.

Переконайтеся, що ваші публікації відповідають цим та всім іншим

політикам <<Назва центру крові>>. Недоречні публікації, які

можуть містити дискримінаційні зауваження, переслідування та

174

погрози насильства, або подібна неправильна або незаконна

поведінка, не дозволятимуться та можуть призвести до піддання

вас дисциплінарному стягненню аж до звільнення з роботи.

3. Будьте ввічливі:

Завжди виявляйте справедливість і чемність до колег, клієнтів,

донорів і постачальників <<Назва центру крові>>. Крім того, майте

на увазі, що усувати пов’язані з роботою нарікання краще за все

шляхом безпосереднього спілкування з вашими колегами або за

допомогою нашої політики з розгляду скарг, а не шляхом

публікації скарг у соціальних медіа. Тим не менше, якщо ви

вирішите опублікувати скаргу або критику, уникати використання

тверджень, фотографій, відео або аудіо, які обґрунтовано можна

розглядати як шкідливі, непристойні, загрозливі або лякаючі, такі,

що принижують колег, клієнтів, донорів або постачальників, або

які можуть становити домагання чи залякування. Серед прикладів

такої поведінки можна назвати образливі повідомлення, покликані

навмисно зашкодити будь-чий репутації, або повідомлення, які

можуть сприяти створенню неприязного ставлення на основі раси,

статі, інвалідності, релігії або будь-якого іншого статусу,

охоронюваного законом або політикою компанії.

4. Будьте чесні та точні:

Постійно виявляйте чесність і точність, публікуючи інформацію

або новину, і, якщо зробите помилку, швидко виправляйте її.

Відверто говоріть про будь-які попередні публікації, змінені вами.

Пам’ятайте, що в Інтернеті зберігається майже все, тому навіть

видалені публікації можна знайти. Ніколи не публікуйте

інформацію або чутки, стосовно яких ви знаєте, що вони

неправдиві, про <<Назва центру крові>>, ваших колег, клієнтів,

донорів, постачальників або інші центри крові.

5. Публікуйте лише прийнятні та шанобливі матеріали:

Зберігайте конфіденційність комерційних таємниць <<Назва

центру крові>>, приватної та секретної інформації. До комерційної

таємниці може належати інформація щодо систем, процесів,

продуктів, ноу-хау й технологій. Не публікуйте внутрішні звіти,

правила, нормативи та інші внутрішні конфіденційні ділові

документи. Поважайте закони щодо розкриття фінансової

інформації.

Інформація про здоров’я та фінансові стосунки пацієнтів

вважається конфіденційною, і її розкриття без належної потреби

175

забороняється законом HIPAA та законами штату. Інформація про

здоров’я донора також має вважатися конфіденційною.

Проведення будь-яких зв’язків між вашим блогом, веб-сайтом

або іншими публікаціями в соціальних мережах та <<Назва центру

крові>> дозволяється, лише якщо ви зазначите, що є працівником

цього центру крові.

Висловлюйте лише свої особисті думки. Ніколи не вдавайте з

себе офіційного представника <<Назва центру крові>>. Якщо в

матеріалах, які ви створюєте, йдеться про <<Назва центру крові>>,

ясно й відкрито зазначайте, що ви є його співробітником, і давайте

зрозуміти, що ваші погляди не відображають точку зору NCCBB,

ваших колег, клієнтів, донорів, постачальників або інших центри

крові; якщо ви публікуєте допис у блогу або повідомлення,

пов’язані з вашою роботою, або справами, що стосуються <<Назва

центру крові>>, поясніть, що ви не виступаєте від імені <<Назва

центру крові>>. Рекомендовано додавати застереження про це,

наприклад: «Публікації на цьому сайті є моїми власними й не

обов’язково відображають точку зору <<Назва центру крові>>».

E. Помста забороняється:

<<Назва центру крові>> забороняє вживання негативних заходів

проти будь-якого співробітника за повідомлення про можливі

відхилення від цієї політики або співпрацю в розслідуванні. Будь-

який співробітник, що вдається до помсти іншому співробітникові

за повідомлення про можливі відхилення від цієї політики або

співпрацю в розслідуванні, піддається дисциплінарному стягненню

аж до звільнення з роботи.

V. ТЕХНІЧНІ ПРИМІТКИ

A. За додатковими відомостями звертайтеся до розділу

«Зв’язки з громадськістю» кадрової політики.

B. Порушення цих правил може спричинити припинення

доступу до Інтернету для користувача на робочому місці. Також

можуть бути вжиті інші коригувальні заходи, аж до звільнення з

роботи.

VI. ВЕДЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ

A. ___________________ має зберігати записи про користу-

вання Інтернетом і завантаження файлів.

B. Усі записи зберігаються в організації протягом 1–2 років,

після чого їх може бути передано до зовнішнього архіву.

C. Див. План зберігання записів.

176

VII. ПОСИЛАННЯ

A. Настанови з користування соціальними медіа Націона-

льного управління у справах трудових відно-

син:http://www.nlrb.gov/node/5078

Розповсюдження:

Міжвідомче: Донорські служби

Міжвідомче: Лабораторія

177

Додаток 13

Любий (доноре)!

Спасибі тобі за час, при-

ділений на допомогу на-

шим зусиллям для ряту-

вання людських життів у

(назва закладу)

Мені шкода, що під час

твого останнього відві-

дання все пішло не так до-

бре, як могло б бути.

Якщо ми можемо щось

зробити, щоб твоє наступне

відвідання було приємні-

шим, скажи нам, будь ласка. Ми дуже раді, що ти заві-

тав(ла) до нас, і сподіваємося скоро знову тебе поба-

чити.

Твоя кров рятує життя!

Шерон

178

Додаток 14

<<Назва центру крові>>

ЖИТТЄВИЙ СВІЙ НАДІЙНИЙ

Опитування NCCBB про задоволеність донорів – 2014 р.

На запитання, позначені зірочкою (*), відповідати

обов’язково.

Вітання

Дякуємо вам за час, який ви приділили, щоб допомогти

Банку крові Північної Каліфорнії зробити процес донорства

якомога приємнішим.

Це та інші обстеження, які періодично публікуватимуться

на нашому веб-сайті www.nccbb.org, допоможуть нам удо-

сконалити нашу роботу та забезпечити відмінне обслугову-

вання клієнтів.

Дякуємо

1. Коли та де ви останнього разу здавали кров?

Місце

Дата

2. Яким чином вам було запропоновано здати кров?

Телефонний дзвінок

Стікер донора

179

Оголошення на радіо/у пресі

Повідомлення на роботі

Порада колеги

Пересувний донорський пункт на вулиці

Інша причина (вкажіть)

3. Чи вперше ви здавали кров у нас?

Так

Ні

Інше (вкажіть)

4. Як ви оцінюєте загальну якість проведення вашого

останнього донорства?

Дуже незадовільно

Незадовільно

Нейтрально

Задовільно

Дуже задовільно

5. Наскільки вас влаштовує час очікування?

Дуже незадовільно

Незадовільно

Нейтрально

Задовільно

Дуже задовільно

6. На мою думку, персонал поводить себе привітно, і з

ним приємно спілкуватися.

Повністю не погоджуюсь

Не погоджуюсь

Невизначено

Погоджуюсь

Повністю погоджуюсь

7. Персонал банку крові ставився до мене з повагою та

професіоналізмом.

Повністю не погоджуюсь

Не погоджуюсь

Невизначено

Погоджуюсь

Повністю погоджуюсь

180

Інше (вкажіть)

Скинути

Ви вже на півдорозі!

8. Мені пояснили кожен етап процесу взяття крові.

Повністю не погоджуюсь

Не погоджуюсь

Невизначено

Погоджуюсь

Повністю погоджуюсь

Інше (вкажіть)

Скинути

9. Персонал центру крові подякував мені за донорство

та створив у мене враження, що мене високо цінують

Повністю не погоджуюсь

Не погоджуюсь

Невизначено

Погоджуюсь

Повністю погоджуюсь

Інше (вкажіть)

Скинути

10. Що може зробити Банк крові Північної Каліфорнії

для того, щоб донорам було приємніше здавати кров?

11. Мої враження від банку крові перевищили мої споді-

вання.

Повністю не погоджуюсь

Не погоджуюсь

Невизначено

Погоджуюсь

181

Повністю погоджуюсь

Інше (вкажіть)

12. Що може заохотити вас здавати кров частіше?

13. Звідки ви дізналися про це опитування?

Мені зателефонував працівник банку крові

Мені надійшов електронний лист від банку крові

Мені запропонував друг

Знайшов/знайшла на веб-сторінці NCCBB

Прочитав/прочитала у Twitter / Facebook

Не пам’ятаю

Інше (вкажіть)

Скинути

14. Ім’я та прізвище (необов’язково)

Дякуємо! Ваш внесок і ваша задоволеність надзви-

чайно важливі для нас, і ми високо цінуємо те, що ви при-

ділили час цьому опитуванню та стали донором – рятів-

ником людських життів!

З повагою,

Джон В. Галлем

Директор із донорських ресурсів

[email protected]

www.nccbb.org

Зараз ми випробуємо новий безкоштовний сервіс опиту-

вань. По завершенні опитування ви перейдете на веб-сайт

цього сервісу.

ДЯКУЄМО!

182

Додаток 15

Громадський банк крові

Щоб відокремити нову донорську картку,

потягніть тут

Громадський банк крові

Наступного разу принесіть цю картку або посвідчення

особи з фотокарткою

Дякуємо

Група крові

Джейден Рей Гонсалес

Він народився трохи зарано, на 35-му тижні, і був негайно

переведений до відділення інтенсивної терапії, поки достат-

ньо не подужчав для хірургічної операції корекції гастроши-

зису.

Через 7 днів після народження Джейден був досить дужим

і переніс операцію, щоб у його маленькому животику все

було на своєму місці. Під час свого 59-денного перебування в

лікарні він спожив 3 педіатричні дози донорської крові.

Даніель і Нейт, регулярні донори тромбоцитів донорів, за-

слуговують на вічну подяку за свій буденний героїзм, бо саме

завдяки ним Джейден завжди отримував потрібну йому кров.

Сьогодні Джейден – щасливий та здоровий 2-річний хлопчик,

завдячуючи щедрості добровільних донорів крові, таких, як

ви.

Чи знаєте ви...

Людина може здавати цільну кров раз на вісім тижнів.

Автоматична донація дає змогу отримувати конкретні

компоненти крові, найбільш потрібні для пацієнтів.

За допомогою автоматичної донації можна здавати пла-

зму щомісяця або тромбоцити щотижня.

183

Хоча донорами можуть бути 35% населення, лише бли-

зько 3% регулярно здають кров.

Кожну дозу донорської крові можна розділити на осно-

вні компоненти та допомогти 3 пацієнтам.

Граничного віку для донорства крові немає.

Кожні 3 секунди у США хтось отримує переливання

крові.

1 з кожних 7 пацієнтів у наших місцевих лікарнях

користуватиметься препаратами крові.

Донорство крові – безпечна та легка справа.

Хтось покладається на вас.

Дякуємо за ваше нещодавнє донорство та

ПОЗДОРОВЛЯЄМО – ви врятували життя людям!

Кожного дня пацієнти для задоволення своїх потреб не

можуть обійтися без донорів крові.Ось чому ви так важливі

для нас.

Просимо вас і надалі ділитися вашим здоров’ям, регулярно

здаючи кров.

WWW. .ORG

Відвідайте наш веб-сайт, лайкніть нас у Facebook або під-

пишіться на нас у Twitter.

Отримайте нову інформацію, знайдіть пересувний донор-

ський пункт або просто привітайтеся.

184

Додаток 16A

<<Назва центру крові>>

<<Адреса центру крові>>

8 серпня 2014 р.

<<Звернення>><<Ім’я>><<Прізвище>>

<<Рядок_адреси_1>><<Рядок_адреси_2>>

<<Місто>><<Штат>><<Поштовий_індекс>>

Шановний/шановна <<Звернення>><<Прізвище>>!

Ми з великим задоволенням користуємося нагодою приві-

тати вас із досягненням нової висоти та донорством загалом

трьох галонів (13,6) літрів крові.<<Назва центру крові>> дя-

кує вам за вашу прихильність рятуванню людських життів.

Ми високо цінуємо та вітаємо ваш час і вашу відданість, яких

потребує регулярне донорство. Ми хотіли б подякувати вам

словами Ребекки Форсайт: «Нехай щастя сьогодні торкнеться

вашого життя з такою теплотою, з якою ви торкалися життя

інших людей».

Для нас велика честь додати ваше ім’я на стіну пошани

донорів, яка міститься у приймальному центрі банку крові

або в будинку людей похилого віку міста Кресчент-Сіті. На

цій стіні зазначено імена більше 3300 осіб, деякі з яких є до-

норами вже понад 30 років. Перевірте своє ім’я, наведене ни-

жче; його буде надруковано на табличці для стіни пошани

саме в такому вигляді.

<<Ім’я>><<Прізвище>>

Якщо щось потрібно змінити, зателефонуйте нам на номер

<<Телефон центру крові>> якомога раніше.

Для задоволення потреб пацієнтів, яких ми обслуговуємо,

необхідно понад 60 донорів на день. Завдяки таким відданим

своїй справі людям, як ви, ми зараз задовольняємо потреби

185

округ Гумбольдт і Дель Норте й також маємо змогу допома-

гати іншим громадам, які відчувають брак крові.

Від імені тих, хто отримує ваш дарунок життя, я вислов-

люю вам найщирішу подяку та сподіваюся, що ви й надалі

будете віддано підтримувати нашу громаду.

З повагою,

адміністратор

186

Додаток 16B

<<Назва центру крові>>

<<Адреса центру крові>>

8 серпня 2014 р.

<<Звернення>><<Ім’я>><<Прізвище>>

<<Рядок_адреси_1>>

<<Місто>><<Штат>><<Поштовий індекс>>

Шановний/шановна <<Звернення>><<Прізвище>>!

Від імені Ради директорів і персоналу <<Назва центру

крові>> я хотів би привітати вас із досягненням нової висоти

та донорством загалом дванадцяти галонів (54,5 літра)

крові.

Ірен Натівідад якось сказала: «Достатньо знати, що ви на

щось вплинули». Ми раді визнати ваш вплив, помістивши

ваше ім’я до категорії «12 галонів» на нашій стіні пошани до-

норів. На додаток до цього важливого досягнення, ми маємо

честь запропонувати вам подарунковий сертифікат на вечерю

для двох осіб, який додається до цього листа.

Щодня пацієнти лікарень у нашому регіоні потребують

надходження безпечної донорської крові. Для цих пацієнтів

переливання крові може вирішити справу між життям та сме-

ртю. Завдяки таким, як ви, відданим донорам, ми можемо по-

стачати нашим місцевим лікарням 60 доз крові, необхідних на

день.

Велике спасибі вам за вашу незмінну щедрість і підтримку.

Вашу самовідданість високо цінимо не тільки ми в банку

крові; вона має величезне значення для пацієнтів, які отри-

мують вашу кров. Сподіваємося невдовзі знову побачити вас.

З повагою,

адміністратор

Супровідний документ

187

Додаток 16C

<<Назва центру крові>>

<<Адреса центру крові>>

5 липня 2014 р.

<<Звернення>><<Ім’я>><<Прізвище>>

<<Рядок_адреси_1>>

<<Місто>><<Штат>><<Поштовий_індекс>>

Шановний/шановна <<Звернення>><<Прізвище>>!

Від імені Ради директорів і персоналу <<Назва центру

крові>> я хотів би привітати вас із досягненням нової висоти

та донорством загалом чотирнадцяти галонів (63,6 літра)

крові. Ральф Волдо Емерсон якось сказав: «Одна з найчудо-

віших винагород цього життя в тому, що ніхто не може щиро

намагатися допомогти іншій людині, не допомагаючи собі».

Сподіваюся, ви відчуваєте цю радість, бо ви брали участь у

рятуванні людських життів.

Ми ради помістити ваше ім’я на наступний рівень стіни

пошани донорів. Тепер ви маєте можливість приєднатися до

вибраної групи донорів з фотографією на стіні в нашому при-

ймальному центрі. Коли вам буде зручно, зателефонуйте

<<Прізвище фотографа>>, щоб призначити зустріч. Тіна

зв’яжеться з вами, коли ваш портрет буде готовий, а ми зро-

бимо решту справи.

Щодня пацієнти лікарень у нашому регіоні потребують

надходження безпечної донорської крові. Для них перели-

вання крові може вирішити справу між життям та смертю.

Завдяки таким, як ви, відданим донорам, ми можемо поста-

чати лікарням 60 доз крові, необхідних на день.

Щедрість донорів крові, таких, як ви, унікальна, оскільки

здебільшого вони не знайомі з людьми, яким допомагають.

Велике значення мають саме регулярні донори, такі, як ви,

тому що вони сприяють безпеці донорської крові, і їхня кров

188

після кожної донації піддається тестуванню. Більше того, за-

вдяки ним пацієнт гарантовано отримає кров.

Дякуємо за весь ваш час і підтримку. Ми високо цінуємо

надзвичайну самовідданість, виявлену вами за ці роки, і ви-

знаємо ваш внесок до постачання нашій громаді безпечної

донорської крові в належному обсязі.

З повагою,

адміністратор

Супровідний документ

189

Додаток 17

«Не думаю, що люди розумі-

ють, яку насправді велику

справу вони роблять».

Шеррі мала рідкісне захво-

рювання крові, яке зветься

тромботична тромбоцитопені-

чна пурпура (ТТП); від неї не-

має ліків, але існує спосіб ліку-

вання, званий терапевтичним

плазмоферезом. Плазму її крові

було повністю замінено.

«Дякую всім донорам крові

та донорам плазми – це дійсно допомагає»

Дякую!

Під час туристичної про-

гулянки з дружиною Нелл в

Державному парку Прері

Крік Редвудз, Джима атаку-

вав та майже вбив гірський

лев.

Нелл врятувала чоловіка

від лева, а донори крові вря-

тували його від отриманих

травм.

Дорогою до лікарні та під

час багатьох подальших хі-

рургічних втручань, доброві-

льні донори крові допомогли Джиму відновитись.

Дякую!

190

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бахметьев А.В. Обоснованы ли пиар-технологии в органи-

зации донорства / А.В. Бахметьев, Л.С. Свекло // Вестник

службы крови России . — 2010. — №1. — С. 41–42

2. Безопасность крови: памятка для национальных программ

по безопасности крови, 1998 / Всесвітня організація охо-

рони здоров’я: офіційний веб-портал [Електронний ре-

сурс]. — Режим доступу: http://www.who.int/bloodsafety/

publications/Blood_Safety_Rus.pdf.

3. Видиборець С.В. Донорство крові та метаболізм заліза:

монографія / С.В. Видиборець, Ю.Ю. Дерпак, О.В. Сергі

єнко. — Вінниця; Бориспіль: Меркьюрі-Поділля, 2012. —

143 с.

4. Видиборець С.В., Михайличенко Б.В., Хміль І.Ю., Гайду-

кова С.М., Заневська Л.Й., Сергієнко О.В., Кучер О.В.,

Попович Ю.Ю. Основи законодавчого забезпечення дія-

льності фахівців в службі крові та гематології: керівниц-

тво для лікарів / за ред. проф. Видиборця С.В., проф. Ми-

хайличенка Б.В. — Видання друге, стереотипне. — К.:

НМАПО імені П.Л. Шупика, 2014. — 588 с.

5. Донсков С.И. Группы крови человека: Руководство по им-

муносерологии / С.И. Донсков, В.А. Мороков. — М.: ИП

Скороходов В.А., 2011. — 1016 с.

6. Жибурт Е.Б. Заготовка крови в выездных условиях: руко-

водство для врачей / Е.Б. Жибурт, В.Е. Алексеев,

С.К. Сидоров.— М.: НПЦ «Интелфорум», 2005. — 176 с.

7. Жибурт Е.Б. Проблема донорских кадров: изучение и воз-

можные пути решения / Е.Б. Жибурт, В.Н. Тазаев //

Трансфузиология. — 2005. — Т.6, № 4. — С. 22–29

8. Жибурт Е.Б. Бенчмаркинг заготовки и переливания крови:

Руководство для врачей / Е.Б. Жибурт. — М.: Издание

Российской академии естественных наук, 2009. — 364 с.

9. Жибурт Е.Б. Трансфузиологический словарь. Монография

/ Е.Б. Жибурт. — М.: Издание Российской академии есте-

ственных наук, 2011. — 320 с.

191

10. Закон України від 23.06.1995 р. № 239/95-ВР «Про

донорство крові та її компонентів» / Верховна Рада Укра-

їни: офіційний веб-портал: Законодавство України [Елек-

тронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.

gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80.

11. Заневська Л.Й. Реінфузія крові: монографія /

Л.Й. Заневська, О.В. Сергієнко, С.М. Гайдукова,

С.В. Видиборець / за заг. ред. проф. Видиборця С.В.,

к.мед.н. Сергієнка О.В. — К.: НМАПО імені П.Л. Шупи

ка, 2013. — 158 с.

12. Караваев А.В. Развитие безвозмездного донорства крови /

А.В. Караваев, М.Н. Губанова, Е.Б. Жибурт / Трансфузио-

логия. — 2012. — Т.13, №4. — С. 20–24.

13. К стопроцентному добровольному донорству крови:

Глобальная стратегия действий / Женева, Всемирная ор-

ганизация здравоохранения, 2011 / Всесвітня організація

охорони здоров’я: офіційний веб-портал [Електронний ре-

сурс]. — Режим доступу: http://www.who.int/bloodsafety/

publications/d173.pdf.

14. Конституція України, Закон від 28.06.1996 р. № 254к/96-

ВР / Верховна Рада України: офіційний веб-портал: Зако-

нодавство України [Електронний ресурс]. — Режим до-

ступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/

96-%D0%B2%D1%80.

15. Контроль якості донорської крові та її компонентів: моно-

графія / А.М. Чугрієв, О.К. Толстанов, П.М. Перехрестен-

ко та ін. — Житомир: «Полісся», 2011. — 368 с.

16. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III

/ Верховна Рада України: офіційний веб-портал: Законо-

давство України [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

17. Новак В.Л. Донорська плазма. Препарати плазми крові та

їх клінічне застосування: посіб. для лікарів / В.Л. Новак,

П.В. Гриза, С.В. Примак; Львів: ДУ «Ін-т патології крові

та трансфузійної медицини НАМН України», Львів. нац.

192

мед. ун-т ім. Данила Галицького. — Дніпропетровськ:

АРТ-ПРЕС, 2011. — 261 с.

18. Основи трансфузіології: підручник / П.І. Лучанко,

О.М. Кіт, І.В. Фрондзей, А.О. Боб. — Тернопіль: ТДМУ

«Укрмедкнига», 2009. — 288 с.

19. Отношение доноров к своему здоровью и его значение для

допуска к донации цельной крови в стационарных и выез-

дных условиях / Потапнев М.П., Карпенко Ф.Н., Никан-

чик Т.А. и др. // Вестник службы крови России . — 2012.

— №3. — С. 5–8.

20. Первое региональное совещание директоров служб

переливания крови стран Европы:, Копенгаген, Дания, 4–5

июня 2007 г. / Всесвітня організація охорони здоров’я:

офіційний веб-портал [Електронний ресурс]. — Режим

доступу: http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/

0011/90398/ReportRegBlood_R.pdf.

21. Переливание крови (история, биологические аспекты,

факторы совместимости, осложнения): монография /

П.М. Перехрестенко, Л.М. Исакова, Г.М. Дизик и др.; Гос.

учреждение «Ин-т гематологии и трансфузиологии АМН

Украины». — К.: Здоров’я, 2008. — 223 с.

22. Поддержка донорства крови правительством США / Куче-

ренко В.З., Жибурт Е.Б., Максимов В.А. и др. // Проблемы

управления здравоохранением. — 2006. — №6. — С. 72–

76.

23. Постников А.А. Лечебная практика очищения крови /

А.А. Постников. — М.: Практическая медицина, 2008. —

224 с.

24. Рагимов А.А. Плазмаферез при системном воспалитель-

ном ответе / А.А. Рагимов, С.А. Порешина, Э.Л. Салимов

— М.: Практическая медицина, 2008. — 124 с.

25. Рагимов А.А. Инфузионно-трансфузионная терапия: руко-

водство / А.А. Рагимов, Г.Н. Щербакова. — М.: ГЭОТАР-

Медиа, 2010. — 240 с.

26. Разработка стратегии обеспечения безопасности и доступ-

ности крови: памятка, 2008 / Всесвітня організація охо-

193

рони здоров’я: офіційний веб-портал [Електронний ре-

сурс]. — Режим доступу: http://www.who.int/bloodsafety/

publications/who_eht_08_02_ru.pdf.

27. Реализация государственной политики в сфере донорства

крови. Опыт федеральных округов. — М.: Координацион-

ный центр по организации, развитию и пропаганде добро-

вольного донорства крови при Общественной палате Рос-

сийской Федерации, 2011. — 268 с.

28. Рекрутинг доноров крови (в помощь организаторам

донорского движения). — М.: Координационный центр по

организации, развитию и пропаганде добровольного до-

норства крови, 2011. — 168 с.

29. Руководство по приготовлению, использованию и обеспеч

ению качества компонентов крови. — Совет Европы, Ре-

комендация № R(95) 15. — Издание 16. — Страсбург,

2011. — 490 с.

30. Седов А.П. Переливание крови и кровезаменителей в

хирургии и педиатрии: учебное пособие / А.П. Седов,

И.П. Парфенов, В.В. Липшеев. — 2-е изд. — М.: Дашков и

К, 2008. — 128 с.

31. Сергієнко О.В. Діагностика та корекція прихованих пору-

шень метаболізму еритроцитів у донорів крові: моногра-

фія / О.В. Сергієнко, С.В. Видиборець. — К.: НМАПО ім.

П.Л. Шупика, 2011. — 159 с.

32. Скорикова С.В. Привлечение здорового населения к

донорству и повышение качества отбора доноров – один

из этапов обеспечения вирусной безопасности гемотранс-

фузионных сред в Республике Казахстан / С.В. Скорикова,

Ж.К. Буркитбаев // Вестник службы крови России . —

2012. — №3. — С. 9–13

33. Cовременное состояние донорства крови и ее комп онен-

тов в Российской Федерации / Селиванов Е.А, Чечет-

кин А.В., Григорьян М.Ш. и др. // Трансфузиология. —

2012 . — Т. 13, №3 . —С. 3–13

194

34. Трансфузиологическая гемокоррекция: учебное пособие

для врачей / под. ред. А.А. Рагимова. — М.: Практическая

медицина, 2008. — 597 с.

35. Трансфузіологія: Нормативне виробничо-практичне ви-

дання. — К.: МНІАЦ мед. статистики; МВЦ «Медін-

форм», 2011. — 492 с.

36. Трансфузиология: национальное руководство / под. ред.

проф. А.А. Рагимова. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2012. —

1184 с.

37. Служба крови Российской Федерации в 2012 году / Чечет-

кин А.В., Григорьян М.Ш., Макеев А.Б. и др. // Трансфу-

зиология. — 2013 . — Т. 14, №3. — С. 3–14.

38. Blood donor counselling: WHO-CDC-IFRC Implementation

guidelines, 2014 / Всесвітня організація охорони здоров’я:

офіційний веб-портал [Електронний ресурс]. — Режим

доступу: http://www.who.int/bloodsafety/voluntary_donation/

Blooddonorcounselling.pdf.

39. Blood donor selection: Guidelines on assessing donor

suitability for blood donation, 2012 / Всесвітня організація

охорони здоров’я: офіційний веб-портал [Електронний ре-

сурс]. — Режим доступу: http://www.who.int/bloodsafety/

publications/guide_selection_assessing_suitability.pdf.

40. Blood services in south-eastern Europe: current status and

challenges / Всесвітня організація охорони здоров’я, 2007:

офіційний веб-портал [Електронний ресурс]. — Режим

доступу: http://www.euro.who.int/en/health-topics/Health-

systems/blood-safety/publications2/2007/blood-services-in-

south-eastern-europe-current-status-and-challenges-2007.

41. Global database (GDBS) on blood safety: Summary report

2004–2005 / Всесвітня організація охорони здоров’я: офі-

ційний веб-портал [Електронний ресурс]. — Режим до-

ступу: http://www.who.int/bloodsafety/global_database/

GDBSReport2004-2005.pdf.

42. Global database (GDBS) on blood safety: Summary report

2008 / Всесвітня організація охорони здоров’я: офіційний

веб-портал [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

195

http://www.who.int/bloodsafety/global_database/GDBS_Sum

mary_Report_2008.pdf.

43. Global database (GDBS) on blood safety: Summary report

2009 / Всесвітня організація охорони здоров’я: офіційний

веб-портал [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://www.who.int/bloodsafety/global_database/GDBS_Sum

mary_Report_2009.pdf.

44. Global database (GDBS) on blood safety: Summary report

2011 / Всесвітня організація охорони здоров’я: офіційний

веб-портал [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://www.who.int/bloodsafety/global_database/GDBS_Sum

mary_Report_2011.pdf.

45. List of countries reported collection of blood from 100% (or

almost 100%) voluntary non-remunerated blood donors (in

alphabetical order), 2011 (Updated in June 2013) / Всесвітня

організація охорони здоров’я: офіційний веб-портал [Еле-

ктронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.who.int/

campaigns/world-blood-donor-day/2013/blood_donor_

countries.pdf.

46. South-eastern Europe Health Network. Current status and

future strategies in safe blood and blood components

transnational availability for medical emergencies and special

circumstances in South-eastern Europe / Всесвітня організа-

ція охорони здоров’я, 2011: офіційний веб-портал [Елект-

ронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.euro.who.

int/en/health-topics/Health-systems/blood-safety/publi-

cations2/2011/current-status-and-future-strategies-in-safe-

blood-for-emergencies-in-south-eastern-europe.

47. WHO-CDC Inter-regional workshop on blood donor selection

and donor counselling for priority countries in the African and

Eastern Mediterranean regions, June 2011, Nairobi, Kenya /

Всесвітня організація охорони здоров’я: офіційний веб-

портал [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://www.who.int/bloodsafety/WHO-CDC_ReportDonor

SelectionCounsellingWorkshopKenya2011.pdf.

196

ПОДЯКИ

Створення навчального посібника присвяченого залу-

ченню добровільних безоплатних донорів крові, стало мож-

ливим завдяки угоді про співпрацю між Американським між-

народним альянсом охорони здоров’я (АМАОЗ) і Центрами

контролю та профілактики захворювань США (CDC) відпові-

дно до Надзвичайного плану Президента США з боротьби зі

СНІД (PEPFAR) щодо надання технічної допомоги для зміц-

нення служб переливання крові в Україні.

Посібник було розроблено у співробітництві з кафедрою

гематології та трансфузіології Національної медичної акаде-

мії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика та наукового

відділу виробничої і клінічної трансфузіології Київського мі-

ського центру крові.

Зміст цього посібника повинен стати орієнтиром у справі

залучення добровільних безоплатних донорів крові. Посібник

складається з чотирьох розділів: у першому з сучасних пози-

цій викладено дані щодо організації служби крові в світі та

Україні, розглянуто роль міжнародних організацій у забезпе-

ченні діяльності закладів служби крові. У другому розділі ви-

світлено основні положення та правові засади донорства, пер-

спективи розвитку добровільного донорство крові як основи

безпечного і достатнього забезпечення компонентами крові.

У третьому розділі обговорюються підходи до виконання

програм, які сприяють переходу від донорів-родичів і плат-

них до добровільних безоплатних донорів крові. У четвер-

тому розділі розглядається роль та обов’язки відділу залу-

чення донорів, взаємодія з іншими відділами закладу служби

крові, залучення і збереження первинних донорів. У цілому,

інформація в цьому посібнику допоможе закладу служби

крові розробити успішну програму, яка забезпечить, у разі

потреби, достатні обсяги заготівлі донорської крові та її ком-

понентів, доступних для всіх пацієнтів.

Висловлюю особливу подяку Леслі Ботос з бюро консуль-

тування у громадських справах Botos, розташованого в м. Ро-

узвіль, Каліфорнія, США і Банку крові Північної Каліфорнії

197

(NCBB), розташованій у м. Еврика, Каліфорнія, США. Пані

Ботос написала розділ про маркетингові стратегії для розро-

бки програми з залучення ДБДК. Пані Джоанна Оу, рекрутер

донорів, і Джон Галлем, директор із залучення донорів, за

підтримки Томаса Шаллерта, адміністратора ДБДК, розро-

били розділ про ознайомлення з залученням донорів. Окрему

подяку висловлюю співробітникам кафедри гематології та

трансфузіології Національної медичної академії післядипло-

мної освіти імені П.Л. Шупика та наукового відділу виробни-

чої і клінічної трансфузіології Київського міського центру

крові. Саме завдяки їхньому багаторічному досвіду та знан-

ням у цій галузі стала можливою поява цього посібника.

Я також хочу подякувати багатьом добровільним донорам

та закладам служби крові в Україні, які забезпечують наяв-

ність і доступність донорської крові та її компонентів для

осіб, що потребують трансфузій.

Джин Стенлі, технічний директор з безпеки

переливання крові.

Американський міжнародний альянс охорони здоров’я.

198

ДЛЯ НОТАТОК:

199

ДЛЯ НОТАТОК:

Навчальне видання

Леслі Ботос, Джо Анна Оу, Джон Галлем, Томас Шаллерт,

Джин Стенлі, Наталія Подольчак, Олександр Волок,

Людмила Заневська, Світлана Гайдукова,

Станіслав Видиборець, Олександр Сергієнко

ДОНОРСТВО:

ЗАЛУЧЕННЯ ДОНОРІВ КРОВІ

ТА ЇЇ КОМПОНЕНТІВ

За загальною редакцією

проф. С. Гайдукової, проф. С. Видиборця,

к.мед.н. О. Сергієнка

Навчальний посібник

Авторське редагування

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного

реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої

продукції

Серія ДК №1337

Підписано до друку 10.10.2014 р. Формат 60×84/16

Ум. друк. арк. – 12,5. Наклад – 250 екз.

Изготовитель: ООО «НПП «Интерсервис»

г. Киев, ул. Бориспольская, 9,

ДК № 3534 от 24.07.2009 г.

Издатель: СПД «Андриевская Л.В.»

г. Киев, ул. Бориспольская, 9,

Свидетельство серия ВОЗ № 919546 от 19.09.2004 г.