Людина, яка розвиває себе

Людина, яка розвиває Людина, яка розвиває себе.себе.

Той, хто хоче, робить більше, ніж той, хто може.

Випадкових перемог не буває. Успіх приходить до тих, хто рухається вперед, до

тих, хто розподіляє свої сили з розумом.Людина лише там чогось домагається, де

вона сама вірить у свої сили. Л.Фейєрбах

Дай знання нам, школо-мати, — Що найсильнішу зброю в руки, Вчи нас зло перемагати І в душі повік тримати Світло правди і науки.

Школа, школа! Вулик Школа, школа! Вулик гомінливий, Дружний і гомінливий, Дружний і веселий рідний дім. веселий рідний дім.

В серця, як зерно золоте,В серця, як зерно золоте,Любов до праці вчитель вам Любов до праці вчитель вам

вкладе.вкладе.

Все треба в школі осягнуть,Все треба в школі осягнуть,Звідсіль в життя прослалась Звідсіль в життя прослалась

путь.путь.

• «Розум — це не тільки знання, а й уміння застосовувати ці знання на ділі» (Аристотель).

• «Намагайся дати розумові якнайбільше поживи» UІ.Толстой).

• «Розум росте у відповідності із пізнанням світу» (Еліпедокл, поет, філософ).

• «Мудрість — донька досвіду» (Леонардо да Вінчі). • «Я знаю лише те, що я нічого не знаю» (Сократ). • «Далебі, не дано нам усе знати» (Горацій,

давньоримський поет). • «Те, що ми знаємо — обмежене, а те, чого ми не знаємо

— безмежне» (Лаплас, французький астроном). • «Треба багато вчитися, щоб усвідомити, що знаєш

мало» (М. де Монтень, французький філософ). • «Хто знає мало і знає про це, той знає багато»

(Д.Стюарт, англійський філософ). • «Фізична краса не постійна, моральна — відносна,

духовна краса— вічна» (Песталоцці). Народна мудрість: • Якщо хочеш зробити людину в житті нещасною, не

давай їй у житті трудитися. • Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь.Ё

У кожної людини — свій талант, Яскраво жити він допомагає. Художник хтось, поет чи

музикант, А інший — ніби соловей, співає. Бажання в когось в шахи грати є, Гербарій хтось захоплено збирає. У кожного захоплення своє, Що самоствердитись допомагає.

Не забувай ні на хвилину свого призначення, Людино!

Бо якщо станеш забувати, то будеш ти нічим ставати.

Бо як забудеш - всохнуть ріки, на світ народяться каліки,

А опромінені тополі підуть собі степами голі. Бо якщо станеш забувати, тоді себе не врятувати,

Бо віра вмре, надія згасне, своє ім'я забудеш власне.

Забудеш ім'я свого роду, і ім'я батька, і народу,

Забудеш знати і уміти, і рідну мову розуміти.