програма самореалізації

Програма самореалізації особистості

«Великий світ малих розділових знаків»

(комплексна система завдань з української мови

з теми «Розділові знаки у простому реченні»)

Програма самореалізації

Предмет Українська мова

Тема Однорідні члени речення. Розділові знаки при однорідних членах речення.

Мета: шляхом самоосвітньої діяльності систематизувати й закріпити знання про однорідні члени

речення, узагальнювальні слова при однорідних членах речення, вживання розділових знаків у

реченнях з однорідними членами.

Шановний друже! Використання однорідних членів речення у мовленні дозволяє зробити його більш багатим,

насиченим, допомагає повніше висловити думку. Щоб повноцінно володіти мовою нам необхідно

знати, що таке однорідні члени речення, правильно визначати способи зв’язку однорідних членів

речення, ставити відповідні розділові знаки, розмежовувати однорідні й неоднорідні означення.

Виконуючи запропоновані завдання, ти

дізнаєшся навчишся зрозумієш

- що таке однорідні члени

речення;

- що таке узагальнювальні

слова;

- які розділові знаки вживаю-

ться в реченнях із однорідни-

ми членами речення;

- про однорідні й неоднорідні

означення.

- працювати з текстом;

- знаходити в тексті однорідні

члени речення;

- будувати речення із однорід-

ними членами речення;

- виділяти розділовими знака-

ми однорідні члени в реченні.

Важливість грамотного

використання однорідних

членів речення у мовленні,

вміння правильно вживати

розділові знаки у реченнях з

однорідними членами.

Бажаємо успіху!

Блок контрольно-рефлексивних завдань

I. 1.Пригадаймо вивчене.

1.1. Впиши потрібне.

Однорідними членами речення називають ___________________, відносяться до

________________ члена речення , відповідають на ____________________________ й виконують

______________ синтаксичну функцію.

1.2. Розглянь схеми й визнач основні правила вживання тире між підметом і

присудком у простому реченні.

ІМЕННИК (у н. в) - ІМЕННИК (у н. в)

ДІЄСЛОВО (в інфініт.) - ДІЄСЛОВО (в інфініт.)

ДІЄСЛОВО (в інфініт.) - ІМЕННИК (у н. в)

ЧИСЛІВНИК – ЧИСЛІВНИК

………. – (ЦЕ, ТО, ОСЬ, ЗНАЧИТЬ) ……….

2. Заверши схему

ІІ. Поглибмо знання з теми

Опрацюй пропонований теоретичний матеріал, використовуючи на берегах певні позначки:

«V» - це мені відомо;

« - » - це суперечить тому, що я знаю;

« + » - це нова інформація;

« ?» - інформація дивує мене.

Однорідними членами речення бувають:

1. Підмети: Хай віщі тривожні дзвони, веселі троїсті музики, бандури і горді сурми у кожному серці живуть (Л. Костенко).

2. Присудки: В небі жайворонки в'ються, Заливаються, сміються, Грають, дзвонять

цілий день, І щебечуть, і співають, І з весною світ вітають Дзвоном радісних пісень.

(Олександр Олесь).

3. Додатки: Бери-но цвіту по власній змозі, І хліба, й солі, і втіхи в хату, Лиш не забудь

заплатить в дорозі Людській любові звичайну плату. (А. Малишко).

4.Означення (узгоджені і неузгоджені): Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду... (О.Довженко). 5.О б с т а в и н и всіх видів: Тихі сосни мудро й величаво серед світу білого стоять (Г. Чубач).

У реченні може бути кілька рядів однорідних членів: Краю мій! Люблю тебе вдень і вно-чі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний).

Однорідні члени речення, як правило, виражаються однією частиною мови: В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля (Т. Шевченко). Проте зрідка можуть виражатися й різними морфологічними формами, як-от: Найвище уміння — почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе (Л. Костенко).

Однорідні члени речення функціонально рівноправні й граматично не залежать один від одного. Вони можуть бути непоширеними й поширеними.

Н е п о ш и р е н і : Немає берегів ні в смерті, ні в любові, в безсмертя й вічності немає берегів (Є. Гуцало).

По ш и р е н і : (мають при собі залежні слова):Ліс зустрів мене, як друга, Горлиць (чиїм?) теплим (яким?)воркуванням, Пізнім (яким?) дзвоном, солов'їним (чиїм?), Ніжним (яким?) голосом зозулі (чиїм?), Вогким (яким?) одудів (чиїм?) гуканням, Круглим (яким?) циканням дроздів (чиїм?).(М. Рильський).

Способи зв'язку однорідних членів речення

- За допомогою сполучників сурядності: • єднальних — і (й), та ( і). ні...ні, і...і, та й, також (явища відбуваються одночасно

чи послідовно); • протиставних — а, але, та (= але), зате, проте, однак (явища

? ?

Засоби ускладнення простого речення

? ?

протиставляються або зіставляються); • розділових — або, чи, або...або, чи...чи, то...то (не то...не то) (явища несумісні або

чергуються). Наприклад: По дорозі знущань і образ, З Богом в серці й гіркою сльозою, Крізь епохи і зболений час Йшла Вкраїна моя сиротою. (С. Галябарда).

- Тільки за допомогою інтонації (безсполучниковий зв'язок): Як сірничок, припалений від сонця, День спалахнув, обвуглився, погас. (Л. Костенко).

- Обома цими способами (мішаним: сполучниковим і безсполучниковим зв'язками): Борвієм, пристрастю, і згагою степів, і тугою темною, і буйними дощами життя несеться (П. Филипович).

Не є однорідними членами:

1. Повторення одного й того самого слова, яке вживається для підкреслення тривалості дії, кількості предметів: На жоржини, на троянди Ранок чистий, золотистий Сипле сльози-діаманти, Сипле іскорки перлисті. (Г. Чупринка).

2. Поєднання двох дієслів в одній і тій самій формі, які виступають у ролі єдиного присудка (при другому слові стоять частки не, так): кричи не кричи, хочеш не хочеш, слухаєш не слухаєш, іти так іти, робити так робити. Мати жде не діждеться, журиться, сподівається (І. Нечуй-Левицький).

3. Цілісні вирази фразеологічного характеру: ні те ні се, ні риба ні м'ясо, і сміх і гріх, ні слуху ні духу, ні світ ні зоря, ні живий ні мертвий, ні пуху ні пера, ні сіло ні впало. Дід починав ні з сього ні з того кашляти і позіхати (О.Довженко).

Розділові знаки при однорідних членах речення

Ставимо кому:

1. Якщо однорідні члени речення не з'єднані сполучниками:

О, О, О Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (Т. Шевченко).

2. Якщо однорідні члени з'єднані протиставними сполучниками а, але, та, зате, проте, однак:

О, а О Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки (Л. Костенко).

3. Якщо однорідні члени з'єднуються попарно сполучниками і, й, та (=і):

О і О , О і О , О і О Радість і чудо найбільше для людини — її рука. Бере і дає, карає і милує, пестить і нищить, будує і палить, творить і любить (В. Сухомлинський). 4. Якщо однорідні члени з'єднуються повторюваними єднальними і розділовими сполучниками:

О, і О, і О, і

О і О , і О , і О , і О

ні О, ні О, ні О

або О, або О, або О

А ріка життя все шумить, і піниться, і стогне, і великим напором безконечним несе нові, все нові жертви (Г. Хоткевич).

У реченні з повторюваними сполучниками завжди на одну кому менше, ніж однорідних членів. 5. Якщо частина однорідних членів речення з'єднана сполучниками, а частина — безсполучнико- во, то кому ставимо між усіма однорідними членами речення:

і О, і О, О, О Тягнуться до сонця і квітки, і трави, віти кучеряві, гори голубі (В. Сосюра). 6. Якщо однорідні члени речення з'єднані парними сполучниками (як...так, не тільки... а й, не стільки... скільки, не лише... але й), то кому ставимо тільки перед другою частиною сполучника:

не тільки О, а й О

Се був не стільки вирок, скільки порив (Леся Українка).

7. Якщо однорідні члени з'єднані приєднувальними сполучниками і, а, також, ще й, а

то й, які вказують, що до перерахованого приєднується ще один елемент як додаток до сказаного: Прогая- не в дитинстві ніколи не відшкодувати в юності, і тим більше в зрілому віці (В. Сухомлинський). Ставимо тире: Якщо при протиставному смисловому зв'язку сполучник пропущено, то між однорідними членами речення використовуємо тире: О — [а] О І в павутинні перехресних барв Я палко мрію до самого рання, Щоб Бог зіслав мені найбільший дар — Гарячу смерть — [а] не зимне умирання(Олена Теліга).

Кому не ставимо:

1.Перед одиничними сполучниками і (й), або, чи, та (=і): О і О ; О або О

Голублять душу і серце людини свіжі і ніжні степові запахи... (Г. Тютюнник).

2. Між двома дієсловами в однаковій граматичній формі, що вказують на рух і його мету: Не журися, козаченьку, не журися, А на тую дівчиноньку піди подивися (Нар. те.)

З.Між двома словами, з'єднаними повторюваними сполучниками і або ні, якщо вони утворюють єдиний усталений вислів: і риби наловити і ніг не замочити; ні рук ні ніг не чути; ні чутки ні звістки; ні риба ні м'ясо; ні пуху ні пера; ні з того ні з сього; і сміх і гріх; і вашим і нашим. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення

Узагальнювальними називають слова, що об'єднують в одну групу всі перелічувані предмети, ознаки, дії тощо. Узагальнювальне слово (словосполучення) виражає ширше, родове поняття, вказує на ціле, а однорідні члени містять у собі видові поняття, називають частини цілого: Гомін різноплеменних мов, калейдоскоп облич, паркий подих тропіків і гул Атлантики — все він приніс з довколосвітніх мандрів сюди, на рідний степовий берег (О. Гончар). Узагальнювальні слова, як правило, є тими самими членами речення, що й об'єднувані ними однорідні члени. Узагальнювальні слова можуть виражатися різними частинами мови: • іменниками (часто в поєднанні з числівниками): Щастя — це трикутник, а в нім є три боки: віра, надія, любов (Б.-І.Антонич). . • займенниками (все, всі, ніхто, ніщо): Усе було, все кануло у Лету: розлуки, зустрічі,

прощання і жалі (О. Матусяк); • прислівниками (скрізь, усюди, завжди, ніколи, ніде): Голос духа чути скрізь: по курних

хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких, по місцях недолі й сліз (І. Франко).

• узагальнювальним словом може бути й будь-яка інша частина мови: Чудний наш народ: і сильний, і сумний (В. Винниченко).

Якщо узагальнювальне слово стоїть у головній частині складнопідрядного речення, то

підрядна частина, що відноситься до узагальнювального слова, теж виконує

узагальнювальну функцію: Все своє дитинство я ходив по насінню. Воно в нас було

скрізь, де не повернись: в горщиках, у вузликах, на жердках у сінях, в повітці попід

стріхою, в сипанках, в мішках та мішечках (О.Довжен- ко).

Розділові знаки при узагальнювальних словах

Узагальнювальне слово (УС) в реченні може стояти як перед однорідними членами, так і після них.

1. УС перед перед однорідними членами речення:

УС: О, О, О, О. Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі (Б. Олійник).

2. УС після однорідних членів речення:

О, О, О, О — УС.

А на Десні краса. Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці (О.Довженко).

3. УС перед однорідними членами речення, якими речення не закінчується:

УС: О, О, О, О —...

Усюди: на Дніпрі, на білих кучугурах, на піщаних берегах — лежав туман (П. Тичина). 4. Якщо при узагальнювальному слові є слова саже, як-от, наприклад, то перед ним

ставимо кому, а після них — двокрапку:

УС, як-от: О, О, О.

Дерева, а саме: груші, яблуні, сливи — вкрились буйним цвітом (З журн.).

5. Іноді (в діловому та науковому стилях) перед однорідними членами ставлять двокрапку навіть тоді, коли в реченні нема узагальнювального слова, але є попереджувальна інтонація:

На конференції, присвяченій українсько-польським літературним зв'язкам, виступили: професор Р. Радишевський, доцент С. Яковенко та аспірантка Ю. Горова.

Однорідні і неоднорідні означення Означення бувають однорідні і неоднорідні. Залежно від цього між ними ставляться

або не ставляться розділові знаки. Однорідними треба вважати:

1. Означення, що характеризують предмет з одного боку (кольору, розміру, якості, смаку, температури) і між ними можна вставити сполучник і: Каштани в ранок сивий, попелястий шуміли над твоїм вікном (Б.-І.Антонич).

2. Означення, що вказують на споріднені ознаки одного предмета або автор їх об'єднує своєю оцінкою (позитивною чи негативною); передаються інтонацією переліку: І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом (М. Рильський).

3. Художні означення, тобто епітети (досить, щоб епітетом було хоч би одне означення в ряду однорідних): Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів (М. Стельмах).

4. Означення, які стоять після означуваного слова, особливо в тих випадках, коли перед ним уже є означення (тобто відокремлені означення): Линув дощ, рясний, веселий, бла-годатний...(Г. Тю тюнник).

5. Означення, якщо друге означення пояснює перше (між ними можна вставити слова тобто, а саме): Візьми іншу, білу сорочку (замість цієї, що не біла). Але: Візьми іншу білу сорочку (замість цієї, що теж біла).

6. Означення, що стоять поруч — перше непоширене (прикметник), друге поширене (дієприкметниковий зворот): Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар).

Але: Якщо означення, виражене дієприкметниковим зворотом, стоїть перед означенням, вираженим прикметником, то такі означення не утворюють однорідного ряду й кома між ними не ставиться: Припорошений весняною пилюкою сірий степ збігає на південь... 7. Як правило, однорідними є узгоджене і неузгоджене означення: З ластівками прокидався яблуневий, у білих накрапах сад (М. Стельмах). Усі інші означення будуть неоднорідними (характеризують предмет з різних боків: розмір і матеріал, вага і розмір, час і належність тощо): Ніч широким вороним крилом без-шумно обгорнула степ (М.Драй-Хмара). .


ІІІ. Визначмо головне

1. Склади план статті

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_____________________________________________

2. Пригадайте й назвіть способи зв’язку однорідних членів речення, яких не вистачає:

- За допомогою сполучників сурядності;

- Тільки за допомогою інтонації;

- ____________________________________________________________________________;

- ____________________________________________________________________________;

- ____________________________________________________________________________.

ІV. Розмежуймо помилкову інформацію від правильної

« (вислови свою згоду / незгоду з поданими твердженнями):

№ Твердження Так Ні

1. Однорідними членами речення бувають тільки підмети і

присудки

2. Однорідні члени речення,як правило, виражаються однією

частиною мови

3. Конструкції кричи не кричи, хочеш не хочеш, слухаєш не слухаєш, іти так іти, робити так робити є однорідними членами

4. У реченні з повторюваними сполучниками завжди на одну кому

менше, ніж однорідних членів

5. Узагальнювальні слова, як правило, є тими самими членами

речення, що й об'єднувані ними однорідні члени.

6. Однорідні означення характеризують предмет з різних боків: розмір і матеріал, вага і розмір, час і належність тощо

V. Встановімо відповідність між групами вставних конструкцій і прикладами до них:

1. Однорідні означення

А) Означення, що характеризують предмет з одного боку

Б) Означення, що характеризують предмет з різних боків:

розмір і матеріал, вага і розмір, час і належність тощо

В) Художні означення, тобто епітети (досить, щоб епітетом

було хоч би одне означення в ряду однорідних)

2.Неоднорідні означення Г) Означення, якщо друге означення пояснює перше: Візьми іншу, білу сорочку (замість цієї, що не біла).

Д) Означення, якщо друге означення пояснює перше: Візьми іншу білу сорочку (замість цієї, що теж біла).

VI. Навчаймося співставляти

Розмежуй прості речення з однорідними членами і складні речення. Розподіли і запиши

номери речень до відповідних стовпчиків.

1. Потім почали текти річечки по вулицях і стала парувати земля на сонечку. (В. Винниченко). 2.

Крізь верби сонечко сіяє і тихо гасне. (Т. Шевченко).3. «Щоб ти сказивсь!» - Бровко собі

шепоче, а вимовити не посмів… (Л. Глібов). 4. Сонце вже давно зайшло за висотою, а небо

над нею все ще світилося-переливалося барвами. (О. Гончар). 5. Сіро, невесело стало, і

погода ніби змінилася, і вітер подув не так… (В. Близнець). 6. І смеркає, і світає, день Божий

минає, і знову люд потомлений і все спочиває. (Т. Шевченко). 7. А тим часом місяць пливе

оглядати і небо, і зорі, і землю, і море. (Т. Шевченко). 8. Сиз кахикнув, закурив люльку і

невесело замугикав пісню… Одчинив музей, запалив над входом і другий ліхтарик і глянув на

зорі, на небо, на ліс. (В. Близнець) 9. Бліде лице дівчинки спалахнуло, як рожевий ліхтар, а очі

засяяли радісним промінням. (С. Васильченко). 10. Дерева все глибше вгрузали в червоне

золото і стояли в глибокій надмірній задумі. (М. Хвильовий)

Речення з однорідними членами Складні речення

VII. Навчаймось аналізувати, порівнювати, робити висновки.

Завдання 1. Пошир речення однорідними членами, постав розділові знаки.

Я дивлюся униз на терасу. Моє око сновигає внизу по доріжках далеко-далеко до самого пам’ят-

ника святого Володимира. Скільки там народу! По викладених жовтою цеглою тротуарах вешта-

ються люди. А вгорі і коло мене по обидва боки ворушиться жива маса. Я протовплююсь далі на

самий виступ крутої гори де починається спуск на Поділ і скидаю очима терасу цього пункту. (За

І. Нечуєм-Левицьким)

Завдання 2. Прочитай речення. Визнач однорідні й неоднорідні означення, запиши, розставляючи

розділові знаки. Обґрунтуй вибір знаку пунктуації.

Високий стрункий чоловік у пенсне вибіг з-за лаштунків сів у першому ряду… В такт співові

вимахував руками худий невисокий непоказний диригент. На казковому летючому кораблі полинуть

всі разом до сонця на хвилях музики. Осіннє жовтогаряче листя кволо падало додолу устилаючи

круті стежки. Щось величне глибокодумне і водночас рвійне благородне протестуюче постало між

семінаристів. Вся та краса наснилась поетові в крижаній північній в’язниці. ( З тв. Є. Товстухи)

Завдання 3. Подані стійкі словосполучення введи до самостійно складених речень. Поясни

вживання розділових знаків.

Ні слуху ні духу; ні з того ні з сього; ні собі ні людям; ні пучок ні ручок; і вдень і вночі.

VIII. Навчаймося з’ясовувати роль однорідних членів у мовленні, аргументувати свою точку

зору.

Прочитай текст, до якого стилю мовлення він належить. Доведи свою думку, використовуючи

речення з однорідними членами; як ти розумієш наступні твердження:

«вибір життєвого шляху»;

«полишити слід на землі»?

Змолоду перед людиною відкривається багато різних життєвих шляхів. І вона має вибрати лише

один з них. Але який саме? Якби-то, наприклад, як у казках, на життєвих роздоріжжях ставилися

попереджувальні написи: що на тебе чекає на тому чи тому шляху й куди він може тебе привести.

Зрештою, не варто про це особливо жалкувати. Якщо на шляхах життя й не ставлять покажчики, то є

досвід людей, які цими шляхами вже пройшли. Він навчає, що насамперед не треба шукати ні

занадто легкої, ні занадто важкої долі. Кожен повинен вибрати свій життєвий шлях по собі.

Під легким життям звичайно розуміють бездумне, забезпечене, повне втіх, але водночас і

безплідне життя. Це життя безтурботної бабки з відомої байки І. А. Крилова. Проте таке життя не

гідне людини й не може принести користі та повного, справжнього задоволення ні їй самій, ні

іншим. Той, хто мріє про легке життя, - або ледар, або боягуз. Людина зобов'язана працювати, щоб

залишити на землі свій слід і чимось виправдати власне існування. А легкі шляхи у житті, як

правило, швидко закінчуються й нікуди не ведуть. (За Р. Арцишевським)

- Випиши і виконай синтаксичний розбір першого речення останнього абзацу.

Під легким життям звичайно розуміють бездумне, забезпечене, повне втіх, але водночас і

безплідне життя.

IX. Розвиваймо творчі здібності Залишаючи стіни рідної школи, тобі, напевне, доводиться замислюватися над власним

майбутнім, подальшим шляхом у житті. Чи повинна життєва путь бути простою й легкою, чи все

ж таки праця робить життя людини змістовним? Виклади свій погляд на цю проблему.

Сформулюй тезу, наведи два-три переконливі аргументи, проілюструй міркування посиланням

на приклади, сформулюй висновки.

Підведімо підсумок

Виконавши пропоновані завдання, тепер я

ЗНАЮ ХОЧУ ДІЗНАТИСЬ ДІЗНАВСЯ



Тема Вставні слова (словосполучення, речення), вставлені конструкції. Розділові знаки при

вставних та вставлених конструкціях.

Мета: шляхом самоосвітньої діяльності систематизувати й закріпити знання про вставні та

вставлені конструкції.

Шановний друже! За допомогою вставних слів, словосполучень, речень, вставлених конструкцій мовлення людини

можна зробити більш виразним. У різноманітних ситуаціях ми по-різному висловлюємо свої думки,

тому необхідно знати, що таке вставна конструкція, які існують групи вставних слів за значенням,

щоб грамотно писати й правильно будувати власне усне мовлення.



- що таке вставні слова, слово-

сполучення, речення;

- що таке вставлені конструкт-

ції;


ться в реченнях із вставними,

вставленими конструкціями;

- групи вставних конструкцій

за значенням.


- знаходити в тексті вставні,

вставлені конструкції;

- будувати речення із вставни-

ми словами (словосполучення-

ми, реченнями), зважаючи на

сферу спілкування;

- виділяти розділовими знака-

ми вставні, вставлені констру-

ктції в реченні.

Наскільки є важливим

правильно й доречно

вживати вставні слова,

словосполучення, речення,

вставлені конструкції.



II. 1.Пригадаймо вивчене.


Вставними називають слова, ___________________ не пов’язані з членами речення , тобто не

пов’язані з ними способами підрядного зв’язку (узгодження, керування, прилягання), що не є

____________ речення , які виражають __________________ до висловлюваної_______ думки й

характеризують засіб її оформлення тощо.

2.2. Розглянь схеми й визнач основні правила вживання розділових знаків у реченнях з

однорідними членами.

[ O, але O ] [ УС: O, O, O ]

[ і O, і O ] [ O, O, O – УС ]

[ O, O і O ] [ УС: O, O, O - … ]

[ O або O ]








Вставні слова та словосполучення не є членами речення.

Вимовляються вони з особливою інтонацією: прискореним темпом, зниженим або

підвищеним голосом і відповідно до цього виділяються на письмі розділовими знаками:

На жаль, світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхось

страждань (О.Довженко).

Вставні конструкції можуть виражати:

• Упевненість чи невпевненість: безперечно, безумовно, справді, зрозуміло, дійсно,

звичайно, очевидно, напевно, без сумніву, певна річ, правда, здається, мабуть, може,

можливо, либонь, імовірно, сказати по правді, ніде правди діти, правду кажучи, смію

запевнити, слово честі. Наприклад: Мабуть, краса — найвища з істин, тому так

прагнуть до неї люди (П. Загребельний).

• Почуття мовця (радість, задоволення, жаль, незадоволення, здивування, обурення):

на щастя, на радість, на диво, на жаль, як на зло, як навмисне, як на лихо, дивна річ, соромно сказати, чого доброго, хвалити долю, нівроку. Наприклад:Жахіть війни, на щастя, ви не зазнали (О. Гончар).

• Вказівку на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, на мою думку, гадаю, за висловом.., за вченням.., за словами.., за повідомленням, за визначенням, як відомо,по-моєму, по-вашому, пам'ятаю. Наприклад: Сумління людське, виявляється, схоже на вулик: його теж можна розтривожити. (В.Скуратівський).

• Послідовність викладу думок, зв'язок між ними: по-перше, по-друге, наприклад, нарешті, зрештою, до речі, крім того, отже, між іншим, значить, навпаки, проте, однак, таким чином, узагалі, одне слово, так би мовити, власне кажучи. Наприклад:

Любов відкрити важче, ніж Америку. По-перше, чи до неї допливеш? (Л. Костенко). Окрім того, вставні конструкції можуть: • Привертати, активізувати увагу співрозмовника: чуєте, уявіть собі, вірите, зверніть увагу, зрозумійте, послухайте, погодьтеся, між нами кажучи. Наприклад: Захочеш — і будеш. В людині, затям, Лежить невідгадана сила. (Олег Ольжич).

• Бути словами ввічливості: прошу, будь ласка, будьте ласкаві, пробачте, вибачте, даруйте на слові. Наприклад: Ти не плач, не плач, і пробач мені, чуєш, пробач (Л.Тала- лай).

Лише вставними (тобто завжди виділяються комами) бувають слова: мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім того, а втім, отже; у середині простого речення — однак, одначе, проте.

Ніколи не бувають вставними і не виділяються комами: навіть, майже, приблизно,

принаймні, все-таки, мовби, немовби, неначе, нібито, адже, притому, причому, тим

? ?

Слова, які граматично не пов’язані з

членами речення

часом. Завжди слід виділяти вислови, у яких є дієприслівники мовлячи, кажучи (правду кажучи, між нами кажучи, власне кажучи) або їх можна підставити. Вставні слова потрібно відрізняти від означуваних слів, які є членами речення. Запам'ятайте:

1.Якщо в простому реченні, крім предикативного центру (підмет + присудок), є ще присудок (здається, кажуть, уявіть, треба гадати) або підмет і присудок (я знаю, я певен), то таке речення без вагань треба виділяти. Присудок вставного речення найчастіше буває виражений особовою формою дієслова (сподіваюся, припустімо, чуєте, пробачте, як кажуть, прошу), рідше — неозначеною формою дієслова в поєднанні з іншими словами (ніде правди діти, можна сказати, треба підкреслити, хвалити долю).

2. В інших випадках, щоб упевнитися, чи певне слово вставне чи ні, перевіряємо його питанням (перед тим знайшовши підмет і присудок). Якщо слово в реченні відповідає на питання (як? коли? як часто? з якою метою?), то воно не є вставним і виділяти його комами не можна. Якщо ж не відповідає і його можна вилучити з речення, не порушуючи структури, то це слово вставне і його виділяємо комами.

Вставні слова й словосполучення виділяються комами: Наприклад: З літами, що там не кажіть, Стаєш куди мудрішим. Нехай мені і не щастить, Аби щастило іншим. О. Підсуха.

Два вставних слова відділяються одне від одного комами: Наприклад: Справді, може, вперше за цей рік так часто, завмираючи, билося його серце (Н. Рибак).

Після сполучників перед вставними словами ставиться кома: Наприклад: Стоять верби, опушені зелененьким листям, і, здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі (Є. Гуцало).

Сполучник а (рідше але) може входити до складу вставної конструкції (а може, а власне, а втім), тоді від вставного слова він комою не відділяється. Зверніть увагу: якщо вставну конструкцію випустити, то сполучник а буде зайвим: Наприклад: Спасибі, дівчино, за добреє слово, а може, ти любиш кого другого? (Нар. те).

Але:Чисте небо не налягало на гори, а навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх (О. Гончар).

Комою не відокремлюються вставні слова, що стоять на початку або в кінці

відокремленого звороту: Наприклад: Студентка, очевидно знаючи відповідь на білет, перестала хвилюватися. Якщо ж вставні слова стоять у середині відокремленого звороту, то виділяються комами: Суворою лінією стоять в степу сторожові могили, насипані, може, татарвою, а може, волелюбним козацтвом (Г. Тютюнник).

Слова проте, однак, одначе бувають вставними тільки в середині речення: Наприклад: Всесвіт, однак, нерухомим здається, якщо не рахувати істот, що наділені здатністю власного розуму (М. Зеров). Між однорідними членами речення та у складносурядному реченні — це протиставні сполучники, перед якими завжди ставиться кома: Наприклад: Мовчазною, проте загрозливою тишею їх привітав ліс. Часом після переліку однорідних членів речення може стояти вставне слово, яке передує узагальнювальному. Тоді перед вставним словом ставиться тире, а після нього — кома: Наприклад: І вечір, і тиша, і сині тіні на снігу — одним словом, все те було сумирне й таємниче (Н. Рибак).

Вставлені конструкції та розділові знаки при них

Багато мовознавців, крім вставних, виділяє ще вставлені конструкції (слова, словосполучення і речення). Вони не виражають ставлення мовця до висловленої думки, а вносять у речення д о д а т к о в і в і д о м о с т і (супровідні зауваження, уточнення, пояснення, поправки). На письмі виділяються комами, тире й дужками. Ці пунктуаційні знаки розрізняються між собою силою виділення.

Найсильніший відокремлювальний знак — дужки: вони фактично ізолюють

уміщений у них текст від речення. Меншу відокремлювальну силу мають подвійне тире і особливо подвійна кома. Крім змісту, при виборі розділового знака потрібно враховувати насиченість самого

речення розділовими знаками. Розділові знаки при вставлених конструкціях:

Кому ставимо, якщо вставлена конструкція близька до змісту речення: Наприклад: І золотої й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої (Т. Шевченко).

Невеликі вставлені конструкції, які стоять у середині основного речення й мають з ним тісний змістовий контакт, виділяємо тире. Вони вимовляються підвищеним тоном: Наприклад: Вишневий сад, — він тільки-но зацвів, — данину першу виплативши бджолам, дрімав і спав (М. Рильський).

К о м а м и й т и р е виділяємо вставлені конструкції тоді, коли на місці розриву повинна бути кома: Наприклад: люди на землі, — • А то б не варто й жити, — Що крізь щоденний труд Уміють і любити, І усміхатися, і мислити, й шукать... (М. Рильський). Дужками виділяємо: • слова, якщо вони вживаються як додаткове зауваження. Наприклад: У Сосниці, що на Чернігівщині, у простій селянській хаті (нині музей) на мотузяних вервечках висить саморобна колиска, яка виколисала Олександра Довженка;

• прізвище автора й назву твору, які стоять після цитати, або посилання на місце, справжнє прізвище тощо. Наприклад: Двадцятирічний юнак, одначе, не втратив спраги до знань. Це веде його у місто Великий Варадин (нині Арад у Румунії) (В. Шев- чук);

• вставлені речення, які доповнюють, уточнюють усе речення або якийсь його член і

різко випадають із синтаксичної структури речення. Наприклад: Шарудить знервовано листя (Не додумало думу осінню!), І дерева, роздягнені й лисі, Лякаються власної тіні. (С. Лучак.)




_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_____________________________________________

4. Пригадайте й назвіть різновиди значень вставних конструкцій, яких не вистачає:

- привернення, актуалізація уваги співрозмовника;

- вказівка на джерело повідомлення;

- послідовність викладу думок, зв'язок між ними;

- ____________________________________________________________________________;

- ____________________________________________________________________________;

- ____________________________________________________________________________.




1. Вставленим конструкціям притаманні ті ж значення, що і

вставним словам і словосполученням

2. Слова либонь, імовірно, мабуть виражають невпевненість

3. Лише вставними бувають слова: мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім того, а втім, отже; у середині простого речення — однак, одначе, проте.

4. Словосполучення на мою думку, за висловом кого-небудь, за вчен-

ням.., за словами.., за повідомленням …, за визначенням …

вказують на послідовність викладу думок

5. Одні і ті ж слова (по-моєму, може, до речі тощо) за одних умов

можуть бути вставними, за інших - членами речення

6. Вставлені конструкції на письмі виділяються комами, тире й дужками; ці пунктуаційні знаки розрізняються між собою силою виділення

V. Встановімо відповідність між групами вставних конструкцій і прикладами до них:

1. Упевненість А) На щастя, на радість, на диво, на жаль, як на зло, як

навмисне, як на лихо, дивна річ, соромно сказати, чого

доброго, хвалити долю, нівроку.

2.Порядок думок Б) Прошу, будь ласка, будьте ласкаві, пробачте, вибачте,

даруйте на слові.

3.Вказівка на джерело

повідомлення

В) Безперечно, безумовно, справді, зрозуміло, дійсно, звичайно,

очевидно, напевно, без сумніву, певна річ.

4. Слова ввічливості Г) Кажуть, як кажуть, на мою думку, гадаю, за висловом.., за

вченням .., за словами.., за повідомленням, за визначенням, як

відомо, по-моєму, по-вашому, пам'ятаю.

5.Почуття мовця Д) По-перше, по-друге, наприклад, нарешті, зрештою, до речі,

крім того, отже, між іншим, значить, навпаки, проте, однак,

таким чином, узагалі, одне слово, так би мовити, власне

кажучи.


Визнач, у яких випадках одні і ті ж слова є вставними, а в яких - членами речення. Розподіли

і запиши номери речень до відповідних стовпчиків.

Зразок: По-моєму, сьогодні буде теплий день (вставне слово). Він зробив це по-моєму (як? —

обставина способу дії). По моєму подвір'ї ходять горді павичі (по чиєму? — означення).

1. Може, ще раз сонце правди хоч крізь сон побачу... (Т. Шевченко). 2. Всяке трапитися може на

довгім віку. 3. Він, навпаки, нічого не хоче робити. 4. Він робить усе навпаки. 5. Метеором огнистим

ударив в дніпровські степи і, здавалось, — вріс (Є. Маланюк). 6. А вже здавалось, що живого нерва...

не було в мені! (Л. Костенко). 7. Буває, часом сліпну од краси (Л. Косте- нко). 8. На жаль, чудес на

світі не буває. 9. Кажуть, мудрість приходить з роками. 10. Люди кажуть, що мудрість приходить з

роками. 11. О, правда, знали ми в ту мить, кому сміється ніч і сяє... (Олександр Олесь). 12. Мужича

правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча (І. Ко- тляревський). 13. Ця пісня в душі моїй, знаю,

бринить, наче напнута туго струна (Л. Перво- майський). 14. Я знаю тільки одне право — право на

щастя (Леся Українка). 15. Душа, справді, у мене досі була холодна, бо не світило їй сонце (М.

Стельмах). 16. Мовчання справді ненависне. Але ж мовчать лише раби (П. Перебийніс). 17. Орфей,

до речі, також був фракієць (Л. Костенко). 18. Ці слова сказані до речі. 19. Видно, ми не поїдемо на

екскурсію. 20. Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву (І. Котляревський).

Вставні слова Члени речення


Завдання 1. Введи у текст вставні слова, постав розділові знаки.

Звичайна сіль – без неї важко уявити наше життя – у минулому … відігравала важливу роль у

житті багатьох держав. Сіллю … не тільки торгували, через неї навіть воювали. У деяких країнах …

її використовували як гроші. … у Китаї в ХІІІ ст. були монети з кристалів кам’яної солі. (З

журналу)

Довідка: як виявляється; як повідомляють історичні джерела; як це не дивно; наприклад.

Завдання 2. Прочитай речення, визнач роль вставлених конструкцій, запиши, розставляючи

розділові знаки. Обґрунтуй вибір знаку пунктуації.

Миколка він колись займався плаванням відчайдушно змагався з хвилями. Мені тоді нехай всі

знають хотілося плакати. Повість її сміливо можна було б назвати романом починалась із невеликого

вступу. Радість була вона цілком природною здавалось охопила всесвіт. Така дивна звістка про неї

ніхто ще не знає повинна зворушити маму. ( З тв. Г. Косинки)

Завдання 3. Подані слова та словосполучення введи до самостійно складених речень: у першому -

у ролі вставного слова, у другому – члена речення.

Нарешті, взагалі, м’яко кажучи, виходячи з цього, незважаючи на це

VIII. Навчаймося з’ясовувати роль вставних та вставлених конструкцій у мовленні,

аргументувати свою точку зору.

Прочитай текст, до якого стилю мовлення він належить. Доведи свою думку, використовуючи

вставні та вставлені конструкції; як ти розумієш наступні твердження:

«мова – жива схованка людського духу»;

«мова – засіб консолідації суспільства»?

Національна мова — найбільша цінність народу й кожної людини, що належить до цього народу.

"Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його

багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування", —

писав Панас Мирний. Спільна для всього суспільства мова дає змогу сконцентрувати весь його інтелектуа-

льний потенціал і таким чином, у процесі історичного розвитку, врешті-решт переростає в могутню рушійну

силу суспільного прогресу. Тому кожне суспільство, зокрема його свідома частина, дбає про свою

національну мову, про її розвиток і повноцінне функціонування, захищає її, якщо їй загрожує зникнення.

У Франції, наприклад, на початку дев'ятнадцятого століття половина населення (понад дванадцять

мільйонів із двадцяти п'яти) не володіла французькою мовою. Держава використала всі можливі засоби —

військову повинність, освіту, книговидання, періодичну пресу, чиновництво — для того, щоб утвердити

французьку мову на всій території країни. Наслідки — консолідація суспільства й духовне зростання

Франції'.

Коли Італія тисяча вісімсот шістдесят першого року визволилася з-під австрійського панування, італійська

мова ледь животіла: з понад двадцяти п'яти мільйонів населення тільки шістсот тисяч володіли італійською

мовою. Тоді італійський уряд прийняв програму утвердження італійської мови на території Італії, яку було

успішно втілено в життя.

Національна мова в багатьох країнах проголошена державною, чим створено сприятливі умови для її

функціонування й розвитку. (За І. Ющуком)

-Випиши і виконай синтаксичний розбір першого речення другого абзацу.

У Франції, наприклад, на початку дев'ятнадцятого століття половина населення (понад дванадцять

мільйонів із двадцяти п'яти) не володіла французькою мовою.

IX. Розвиваймо творчі здібності Дехто не надає важливого значення мові та мовленню. Історія свідчить, що занепад національної

мови призводить до руйнації держави. Чи є мова, на ваш погляд, рушійною силою суспільного

прогресу? Виклади свій погляд на цю проблему. Сформулюй тезу, наведи два-три переконливі

аргументи, проілюструй міркування посиланням на приклади, сформулюй висновки.






Тема Звертання. Розділові знаки при звертаннях.

Мета: шляхом самоосвітньої діяльності систематизувати й закріпити знання про звертання

Шановний друже! Уяви собі, як складно було б привернути увагу співрозмовника, якби не існувало в мові звертань. За

допомогою них ми можемо покликати товариша, точно назвати особу, яка нас цікавить, і спонукати

її до відповіді, «звернутись» навіть до неживого предмета. Тож вправному мовцю для висловлення

повноцінної думки не можливо обійтись без знань про звертання, його види та функції, правила

вживання розділових знаків у реченнях зі звертаннями.



- що таке звертання;

- які існують способи

вираження звертань;


ться в реченнях із

звертаннями, вставленими

конструкціями;

- види і функції звертань.


- знаходити в тексті поширені і

непоширені звертання;

- будувати речення із

звертаннями;

- виділяти звертання розділо -

вими знаками .

Необхідність грамотно

вживати звертання у

мовленні, ставити їх у

потрібну форму, правильно

інтонувати та виділяти

розділовими знаками на

письмі.



III. 1.Пригадаймо вивчене.


Звертаннями називають слова або сполучення слів, що називають _________ чи ________, до

якого безпосередньо ____________ звертається ___________ . Основна функція звертань –

привернути ______________.

3.2. Розглянь схеми й визнач основні правила вживання розділових знаків у реченнях із

вставними словами.



не є вставними

?

є вставними

?

Однак, одначе, проте

………… , ВС . ВС ,………… . ..…, ВС ,….. .







Способи вираження звертань Звертання виражається і м е н н и ком у кличному відмінку (в однині) або в називному — у множині: Україно! Ти для мене диво! (В. Симоненко).

Інколи в ролі звертань можуть уживатися с у б с т а н т и в о в а н і с л о в а — прикметники, дієприкметники, кількісні числівники в значенні іменника: Генії, безсмертні, на коліна Станьте перед смертними людьми! (В. Симоненко В одному реченні може бути кілька звертань, може повторюватися одне й те саме звертання: Прийми мою любов, народе рідний, річко велика, і місяцю ясний, і берег мій чистий (О.Довже- нко).

Види та функції звертань

Розрізняють власне звертання (називає конкретну особу й спонукає її до відповіді) і риторичне звертання (називає неживий предмет, явище природи, тварину, міфічну іс-тоту й не спонукає до дії, відповіді). Це своєрідний стилістичний прийом для створення емоційно забарвленого мовлення, активізації читача або слухача: Упаду я зорею, мій вічний народе, На трагічний і довгий Чумацький твій шлях. (В. Симоненко).

Звертання можуть виконувати функцію речення, яке називають вокативним, або реченням-звертанням: Славний яр-тур Всеволоде! Стоїш ти на полі ратному, Сиплеш на воїнів стрілами, Гримиш об шоломи половецькі Мечами гартованими. (М. Рильський).

Особові займенники в ролі звертань не виступають, але супроводжують їх у реченні: Я всі слова свої незлі, всю душу пристрасної вдачі, всі почуття мої гарячі тобі, Вітчизно, віддаю. (П. Воронько) Особові займенники ти, ви входять у звертання, якщо воно є сполученням означення з означуваним словом: Краю ти мій, краю, Кращого за тебе Я в житті не знаю! (В. Сосюра) Лише зрідка займенники ти, ви можуть уживатись як звертання, здебільшого в роз-мовному мовленні для вираження різкості, зневаги: Ви, куди їдете? Гей ти, куди лізеш?

Звертання буває непоширеним (без залежних слів) і поширеним (із залежними словами).

Звертання може поширюватися: • Узгодженими та відокремленими означеннями: Прощай, синє море, безкрає, прос-

торе... (Леся Українка). • Прикладками: Ти не загинеш, мій народе, Пісняр, мудрець і гречкосій. (Є. Маланюк). • Підрядними реченнями: Хто в полі, хто в лісі — стережися (Леся Українка).

Розділові знаки при звертаннях Звертання може стояти на початку, в середині, наприкінці речення й виділятися в усному мовленні пауза ми, а на письмі — розділовими знаками (комами, знаком оклику).

1. Звертання, що стоїть на початку речення, виділяється комою: Народе мій, твої діла — То і мого життя горіння. Я лиш галузонька мала Твого прадавнього коріння. (Д. Луценко).

2. Якщо звертання вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставимо знак оклику. Наступне слово пишемо з великої літери (зрідка з малої): Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил! (В. Баранов).

3. Звертання, що стоїть у середині речення, виділяється комами: І поки не всміхнулась Україна, Народе мій, прошу тебе — не спи. (В. Крищенко).

4. Звертання, що стоїть у кінці речення, виділяємо комою, а після нього ставимо той знак, якого потребує зміст речення (крапка, знак питання чи знак оклику): Не шукав я до тебе Ні стежки, ні броду... Я для тебе горів, Український народе! (В. Симоненко).

5. Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то кома після них не ставиться: О Україно! Хай нас людство судить — Тобі одній думки і кожний рух! (Олег Ольжич).

Інші ж вигуки від звертання відділяються комами: Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! (В. Симоненко). 6. Особові займенники ти, ви, що виконують функцію підмета й стоять після вигуків о,

ой, не входять до звертання, яке відокремлюється: Гей ви, зорі ясні, тихий місяцю мій, Де ви бачили більше кохання? (В. Сосюра).

7. Повторювані або однорідні звертання розділяються комами або знаком оклику: Любове грізна! Світла моя муко! Непереможна радосте моя! Бери мене! У материнські руки Бери моє маленьке гнівне Я! (В. Симоненко).

В односкладних реченнях з пропущеним підметом звертання не виступає членом

речення:

односкладні речення: Зоре моя вечірняя, зійди над горою... (Т. Шевченко).

двоскладні речення: Зоря вечірняя сходить над горою. Місяць надламаний хай буде

зі мною і освятить печаль мою.

Щоб розрізняти підмети і звертання, потрібно пам'ятати:

• Іменники в кличному відмінку — завжди звертання: А я взяла і вигадала святе

— тебе, моя поезіє, тебе (Г. Світлична).

• Іменники в називному відмінку множини можуть виступати підметами і

звертанням.

• Звертання не можна замінити займенниками він, вона, воно, вони, при ньому

можна поставити (або стоять) інші займенники у будь-якому відмінку: Я п'ю

тебе, сонце, твій теплий, зцілющий напій (М. Коцюбинський).

Граматичні форми звертань

Формула звертань

Приклади

Загальна назва + загальна

Кл. в. + К. в. або Кл. в + Н. в (друга

конструкція рідше вживана)

ЯЛ. в. + Н. в. (друга

конструкція рідше вживана)

пане директоре і пане директор; товаришу

водію і товаришу водій

Загальна назва + ім'я

КЛ. в. + Кл. в.

пані Софіє, друже Валерію, колего Мирославо,

брате Максиме, сестро Галино

Загальна назва + прізвище

Кл. в. + Н. в. або

Кл. в. + КЛ . в.

учителю Коваленко і учителю Коваленку;

режисере Мащенко і режисере Мащенку;

пане Сухомлин і пане Сухомлине;

але: добродійко Василенко

Ім'я та по батькові

Кл. в. + Кл. в.

Олексію Анатолієвичу, Леоніде Мироновичу,

Наталю Григорівно, Тетяно Олексіївно




_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_____________________________________________

6. Пригадай й назви засоби поширення звертань, яких не вистачає:

- узгоджені означення ;

- відокремлені означення;

- ____________________________________________________________________________;

- ____________________________________________________________________________.




1. Риторичне звертання називає конкретну особу й спонукає її до

відповіді

2. Особові займенники в ролі звертань не виступають, але

супроводжують їх у реченні

3. Речення, у яких займенники ти, ви можуть уживатись як

звертання вживаються у розмовному мовленні для вираження

різкості, зневаги

4. Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то кома після них

ставиться

5. В односкладних реченнях з пропущеним підметом звертання

виступає членом речення:

6. У звертанні, яке є ім’ям та по батькові особи, обидва слова стоять у кличному відмінку

IV. Встановімо відповідність між видами звертань в способами їх вираження:

1.Поширені звертання

А) Іменник у кличному відмінку

Б) Іменник + узгоджене та відокремлене означення

В) субстантивовані прикметники, дієприкметники

2.Непоширені звертання Г) Підрядне речення Д) Іменник + прикладка


Визнач, у яких реченнях однорідні звертання, а в яких звертання,супроводжувані

прикладками. Розподіли і запиши номери речень до відповідних стовпчиків.

Зразок: Друзі мої! Вороги мої! Люди! Яка прекрасна вільна земля!(однорідні звертання). Люблю

вас, люди, мислячі істоти, за клопоти великі і малі. (звертання, поширене прикладкою).

1. Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! (Т. Шевченко). 2. «Миколо, мій голубе сизий! – сказала

Мокрина. – Думка про тебе тліє в моєму серці». ( І. Нечуй-Левицький) 3. Пане гетьмане, і ви, батьки,

і ви, отамани, і ви, братчики, хоробрії товариші, православні християни! На чим держиться

Запорожжя, як не на давніх, предковічних звичаях? (П. Куліш). 4. Заграй, музика, заспівайте, ангели

в небі, пташки в лісі, жабоньки попід берегами, дівчаточка під вербами. (Л. О. Довженко). 5.

Україно, пісне соколина, дай мені своєї висоти! (П. Пере- бийніс). 6. О рідний краю, рідна стріхо,

мою любов прийми. (С. Будний).7. Добрий вечір тобі, мамо, пісне моя. (П. Перебийніс). 8. Здрастуй,

здрастуй, моя жоржино і вербове моє село! (М. Вінграновський) 9.Правітчизно, земле моя рідна,

випить небо дай мені до дна! (П. Перебийніс). 10. Бандуристе, сизокрилий мій козаче, окропи свої

зіниці у Дніпрі!( П. Перебийніс).11. Доле, ненько моя сива, сестро журавля! Ти журлива і щаслива,

як моя земля. (П. Перебийніс). 12. Здрастуй, Леся, Шура, Олександра, навіть і не знаю, як іще! (І.

Калянник). 13. О, вічні книги, сестри білочолі! Життя без вас – розруха світова. (П. Перебийніс). 14.

Повідай, вояко, не парубок – порох, чого це ти сяєш, як сонце на шпорах? (М. Луків).

Речення з однорідними звертаннями Речення із звертаннями,

поширеними прикладкою


Завдання 1. Встав замість крапок речення-звертання, постав розділові знаки.

..… За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш? (Т. Шевченко). Поля мої рідні, найкращії в

світі, багаті на силу, на пишную вроду, засіяні хлібом і потом политі, робітницьким потом мойого

народу! ….. В позлотисті шати свого хлібороба могли б ви окрити! (Б. Грінченко). ….. Я з тобою

долю розшукав. Я любов’ю тихо присягаю на святому полі рушника. (В. Свідзинський). ….. Ти – з

маминої пісні, з легенд, казок, сопілок благовісних. ( В. Василашко). ….. Ти звучиш так печально і

світло.(С. Йовенко). ….. Інколи пейзажем ми про людину найточніше скажем. (М. Рильський).

Довідка: Світе тихий, краю милий, моя Україно; родючі та щедрі; Україно,зоряний розмаю;

калинонько; осене; мій побратиме.

Завдання 2. Прочитай речення. З’ясуй, якою частиною мови у формі якого відмінка виражено кожне

із звертань. Відповіді внеси до таблиці.

Благословіть в дорогу, матері. (Л.Костенко). Уклін доземний вам, Тарасе! (О.Доріченко). Товаришу

майор, ніякого вибуху не було! (П. Загребельний). Кажи, Віро Пилипівно, з чим прийшла? (О.

Гончар). Товаришу молодший лейтенант, ми з вами не земляки? (П. Загребель- ний). Умий же личко,

перепеличко! (О. Довгий). Слава твоя росте, друже Френк! (О. Гончар). Збудімося, байдужі та

оспалі. (В. Бровченко). Спасибі ж тобі, Одарко Дармограїхо, за шану. (Є. Гуцало) Кириле Петровичу,

що там у вас в степу? (О. Гончар). Мерщій, охочі! Майстер квапить. ( П. Перебийніс).

Звертання

Частина мови Відмінок

Завдання 3. Подані слова введи до самостійно складених речень: у першому - у ролі звертання, у

другому – члена речення.

Пан Іванчук, сестра Ганнуся, пан читач, Сергій Анатолійович, добродійка Павленко.

VIII. Навчаймося з’ясовувати роль звертань у мовленні, аргументувати свою точку зору.

Прочитай текст, до якого стилю мовлення він належить. Перебудуй поданий текст так, щоб він був

адресований твоїм ровесникам. Використай різні види звертань.

Одним з найголовніших різновидів людської діяльності, особливо в молодому віці, є навчання,

яке має чимало спільного з іншими різновидами діяльності.

Насамперед навчальна діяльність - це, по суті, одна з форм трудової діяльності, що, на

превеликий жаль, не завжди належним чином враховують молоді люди. І справді: кожний

теоретично знає, що сумлінне навчання - це дуже нелегка й відповідальна праця, яка потребує такого

самого напруження сил, як, наприклад, праця робітника, селянина, вченого, інженера тощо. Проте в

юності часто не керуються цим знанням, не завжди пам'ятають, що добре вчитися - значить

працювати.

Селянин або робітник створюють своєю працею якісь цінності, а що створює навчання? Той, хто

вважає, що нічого, просто не розуміє, що створення, становлення, формування людини не менш

важливе, ніж створення будь-яких засобів її існування.

Оскільки навчання є такою самою важливою справою, як і будь-яка інша праця, кожний учень,

якщо він сумлінно виконує цю свою справу, відповідно має право й на відпочинок, і на належні

умови шкільної праці, і на заохочення з боку суспільства, яке, до речі, не менш зацікавлене в тому,

щоб він став справжньою й всебічно підготовленою людиною.

(Р.

Арцишевський)

-Випиши і виконай синтаксичний розбір останнього речення другого абзацу.

Проте в юності часто не керуються цим знанням, не завжди пам'ятають, що добре вчитися -

значить працювати.

IX. Розвиваймо творчі здібності Сучасний світ став більш динамічним завдяки розвитку науки, розробки новітніх технологій.

Знання пов’язані з освіченістю людини. Та все ж є люди, які вважають, що не варто витрачати

життя на здобуття знань – краще подумати про хліб насущний. Що ж нині є важливіше: бути

освіченим чи забезпеченим? Виклади свій погляд на цю проблему. Сформулюй тезу, наведи два-

три переконливі аргументи, проілюструй міркування посиланням на приклади, сформулюй

висновки.




програма самореалізації

Education