типи сімей

Типи сімей та стилі сімейного виховання

ПідготувавБажан С. В.

Типи сімей: за рівнем матеріальної

забезпеченості бідні малозабезпечені забезпечені багаті

За складом (структурою): повні - з 1 дитиною, - з 2-ма дітьми – одностатевими, - з 2-ма дітьми – різностатевими, - багатодітні – з 3-ма дітьми і більше, - зі старшими членами сім’ї – бабусею, дідусем, зі

зведеними дітьми, нерідними дітьми, усиновленими дітьми

неповні ( таких видів: чоловік і дружина, самотня мама, батьки розлучені, виховує один батько, виховує опікун)

За кількістю дітей в сім’ї:

бездітні однодітні малодітні (2 дитини) багатодітні (3 дітей і більше віком до 16 років)

За типом юридичних взаємостосунків: побудовані на шлюбних стосунках позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу) сім’ї з усиновленими дітьми (опікунські сім’ї)За якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім’ї: гармонійні конфліктні емоційно неврівноважені дезорганізовані (панує страх, культ сили) соціально неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з

морально-правовими органами суспільства); Залежно від виконання виховної функції: благополучні неблагополучні зовні благополучні сім‘ї групи ризику

Типи сімейного виховання

Демократичний (авторитетний) Твердий контроль за дітьми і одночасно заохочення до

спілкування  та обговорення в сімейному колі правил поведінки, встановлених для дитини.

Батьки визначають і заохочують рівноправ’я своїх дітей, відкриті до спілкування та обговорення з ними встановлених правил поведінки; допускають зміни своїх вимог у розумних межах.

Діти чудово адаптовані, впевнені в собі, у них розвинуті самоконтроль і соціальні навички, вони добре вчаться у школі і мають високу самооцінку.

Контролюючий (авторитарний) стиль Це підкорення власної поведінки суворим правилам і

нав’язуванням цих правил дітям, а також виключення дітей з процесу прийняття рішень.

Батьки віддають накази і чекають, що вони будуть ретельно виконані.

Закриті до постійного спілкування з дітьми. Встановлюють жорсткі вимоги і правила, не

допускають їхнього обговорення, дозволяють дітям лише в незначній мірі бути незалежними від них.

Діти, як правило, замкнуті, дратівливі, інколи схильні до агресії.

Стосунки з рідними – холодні.

Потуральний стиль Це відсутність інтересу до виконання батьківських

обов’язків. Батьки не встановлюють для дітей жодних обмежень; байдужі до власних дітей, закриті для спілкування; через власні проблеми у них не залишається часу для виховання дітей.

Головний метод – батіг і пряник. Такі діти мають славу підлабузників і підлиз,

вихваляються, не люблять праці, не здатні безкорисливо дружити. Батьки в конфліктних ситуаціях цілковито довіряють своїй дитині

Ліберальний стиль

Майже повна відсутність контролю за дітьми при добрих, теплих стосунках з ними.

Слабко або зовсім не регламентується поведінка дітей.

Батьки не встановлюють якихось обмежень. Діти схильні до непокори та агресивності; при

сторонніх поводяться неадекватно й імпульсивно, невимогливі до себе.

Змагальний стиль Батьки вбачають в діях дитини щось видатне, заохочують активність дитини, порівнюють з

іншими і дуже страждають від поразок. Використовують методи заохочення і покарання. У своїй любові до дитини такі батьки інколи не звертають

уваги на особистісні якості дитини. Захищаючи свою дитину від будь-яких претензій з боку інших, у тому числі школи, вони при цьому не звертають уваги на те, права чи не права їхня дитина.

Батьки не виносять кривдників своєї дитини, не бояться конфліктувати з ними, незважаючи на те, дорослий це чи дитина.

Розважливий стиль Повна свобода дій дитини. У вихованні своїх дітей батьки повністю виключають

будь-яку примусовість та фізичні покарання, бо вважають, що дитина сама здатна обрати собі діяльність до душі, а вони мають право лише на рекомендацію чи пораду.

Атмосфера вдома тепла, добра. Діти шанобливо ставляться до старших, усвідомлюють

свої помилки, ростуть допитливими, активними, вільно спілкуються з дорослими, протестують проти авторитарного стилю.

Запобігливий стиль Причина - як патологічна хворобливість дитини, так і особливості характеру батьків. У випадку, якщо дитина часто хворіє, батьки стають

надзвичайно недовірливими й болісно реагують на будь-який прояв її нездоров’я.

Вони ані на хвилину не залишають дитину без догляду та опіки, страшаться порушити раз і назавжди заведений удома порядок, жахаються будь-яких проявів ініціативи з боку дитини.  

Дитина в такій родині практично позбавлена активної діяльності, лише батьки визнають коло її діяльності, ініціюють дитячі ігри, регламентують її поведінку.

Батьки вважають, що подібний нагляд захистить дитину і від гормональних змін, і від кризових ситуацій. 

Гармонійний стиль

У таких родинах дитина завжди бажана, батьки задовго до її народження міркують над тим, якою

людиною вони хочуть виховати та виростити її. Дитина народжується, виховується і росте в теплій і

дружній атмосфері, батьки приділяють велику увагу формуванню традицій і звичаїв родини, яких вони й самі суворо дотримуються.

Дітям властиві такі якості, як урівноваженість і відповідальність, слухняність і поступливість, непримиренність до недоліків і потворних вчинків інших, правдивість, щирість і ввічливість, реальність оцінки власних можливостей і наполегливість у досягненні мети.

Виховання у протиріччі(Образ – лебідь, рак та щука)

Коли різними членами родини застосовуються різні стилі виховання, які суперечать один одному.

Це залежить не стільки від поведінки дитини, стільки від емоційного стану самих батьків.

В такій родині дитині важко засвоїти норми, вона не розуміє, яка поведінка є «правильною».

Як наслідок – розвиток неврозу!

Шановні батьки! Не кожен стиль виховання підходить для Вашої сім'ї і

для Вашої дитини. Може виявитися, що Ваша дитина від природи

дисциплінована, але для розвитку їй потрібна Ваша теплота і турбота.

Або ж ваша дитина, навпаки, потребує дисципліни, порядку, щоб почувати себе у безпеці.

Перш ніж вибрати стиль виховання, Ви повинні зрозуміти, які цінності Ви можете і хочете передати своїй дитині, чого від нього чекаєте.

Як знайти золоту середину у вихованні дитини?

Шановні батьки!

Хочеться вірити, що ці поради допоможуть вам уникнути помилок і невдач у виховній роботі з дітьми.

Любіть своїх дітей. Не будьте байдужими до них. Цікавтеся шкільним життям, співпрацюйте з

педагогами, при необхідності – з практичним психологом.

Завжди пам’ятайте, що саме ви, батьки – перші вихователі і маєте найбільший вплив на своїх дітей.