педрада Урок як засіб розвитку творчої особистості вчителя і учня та як основа формування ключових

Урок як засіб розвитку творчої Урок як засіб розвитку творчої особистості вчителя і учня та як особистості вчителя і учня та як

основа формування ключових основа формування ключових компетентностей школярівкомпетентностей школярів

Підготувала заступникдиректора з навчально – виховної роботи

навчально – виховного комплексу “ Томашпільська загальноосвітня

школа І-ІІІ ступенів - гімназія ” Данілова Тетяна Володимирівна

02.12.15

Девіз педради: Девіз педради: До хорошого уроку вчитель До хорошого уроку вчитель

готується все життя...готується все життя...В.СухомлинськийВ.Сухомлинський

Ми виховуємо учня не як носія знань, а як людину, яка має жити в суспільстві і приносити

йому користь.В.О.Сухомлинський

 «Недостатньо лише  отримати знання, треба й ще їх уміти застосувати»

(Йоганн Вольфганг Гете, німецький поет, прозаїк, філософ ХІХ століття)

План проведення педагогічної ради1. Урок як засіб розвитку творчої особистості вчителя і учня та як основа формування ключових компетентностей школярів. Заступник директора - Данілова Т.В.

2. Пам’ятка вчителю для формування ключових компетентностей . Керівник ШПМК учителів іноземних мов – Кмитюк Н.В.

3. Педагогічні правила щодо формування основних груп компетентностей учнів. Керівник ШПМК учителів історії та правознавства – Кмитюк С.М.

Думки різних людей, різних часів, а говорять про одне й і те ж, а саме:

       про вміння жити разом;       вміння вчитися;       вміння діяти;        вміння жити взагалі. Це і є «чотири стовпи» в освіті, які

визначають основні напрями компетентнісного підходу до навчання та виховання.

Відповідно до перспективного плану роботи школи протягом 2015-2020 навчальних років

педагогічний колектив працюватиме над вирішенням науково-методичної проблеми: «Розвиток ключових компетенцій учнів та їх підготовка до успіху в сучасних умовах життя ».

Це не випадково, адже компетентнісний підхід до організації навчально-виховного процесу виступає сьогодні як фактор оновлення змісту шкільної освіти.Завдання школи – навчити жити. Ми повинні виховувати людину,здатну створити своє власне життя,здатну до самовизначення. Учні, які раніше озброювались лише системою знань, умінь і навичок, нині повинні бути підготовлені до життєдіяльності, здатні активно і творчо працювати, діяти, саморозвиватися     та вдосконалюватися  інтелектуально, морально і фізично. А це, фактично, і є виконання Закону України «Про Освіту», де говориться: «Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей; формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями».          Саме так  визначаються першочергові завдання педагогічного колективу. Зрозуміло, що саме за умови достатньої сформованості різноманітних інтересів, знань, умінь, життєвого досвіду особистості, мотивів на успішність у шкільному віці учень долучається з інтересом до навчання, праці та моделює наслідки власної майбутньої життєтворчості. Отже, життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості.   

А результат навчання повинен забезпечити кожен учитель зі свого предмета на кожному уроці, плануючи навчальний процес – не тільки як процес засвоєння знань, оволодіння вміннями й навичками, але й процес формування компетентностей кожного учня, виховання його особистості, розвитку його суспільно-соціальної й творчої активності. Вплив особистості вчителя на формування життєвої компетентності учнів особливий.  Тому учитель повинен ефективно працювати, професійно вдосконалюватися та творчо зростати, адже педагог не тільки той, хто все життя вчить, а й той, хто все життя вчиться.Формування життєвих компетентностей – це цілісний, поступальний процес, який виражається у залученні дитини до соціального досвіду, засвоєнні нею вже існуючих у суспільстві форм і видів діяльності. Розвинена і сформована особистість – це активний творець свого життя.

З ТЛУМАЧНОГО СЛОВНИКАЗ ТЛУМАЧНОГО СЛОВНИКА::

Сучасний педагог повинен володіти такими Сучасний педагог повинен володіти такими професійними компетентностями:професійними компетентностями:

• • громадянська компетентністьгромадянська компетентність;;• • соціальна компетентністьсоціальна компетентність;;• • загальнокультурна компетентністьзагальнокультурна компетентність;;• • уміння вчитисьуміння вчитись;;• • технологічна технологічна (інформаційна)(інформаційна) компетентність компетентність;;• • науково-методична компетентністьнауково-методична компетентність;;• • прогностична компетентністьпрогностична компетентність;;• • комунікативна компетентністькомунікативна компетентність;;• • здоров'язберігаюча компетентністьздоров'язберігаюча компетентність;;• • підприємницька компетентністьпідприємницька компетентність;;• • налаштованість на саморозвиток і самовдосконаленняналаштованість на саморозвиток і самовдосконалення;;• • рефлексивна компетентністьрефлексивна компетентність..  

КоКомпетентність вчителя –мпетентність вчителя – це синтез це синтез професіоналізму, професіоналізму,

(спеціальна, методична, (спеціальна, методична, психолого-педагогічна підготовка) психолого-педагогічна підготовка)

творчостітворчості, (творчість відносин, , (творчість відносин, самого процесу навчання, самого процесу навчання,

оптимальне використання засобів, оптимальне використання засобів, прийомів, методів навчання) і прийомів, методів навчання) і

мистецтва мистецтва (акторство і (акторство і ораторство).ораторство).

Сучасна школа повинна намагатися якомога більше готувати випускника школи для сучасного життя та діяльності.  Життєві компетентності повинні давати можливість випускнику сміливо зустрітися  з дійсністю, зайняти своє місце в житті, бути успішним.Людина, яка хоче досягти успіху в сучасному світі, повинна мати певні здібності, зокрема:Ø Швидко діяти в нестандартних ситуаціях. (сучасна діяльність вимагає від людей діяти в умовах ліміту часу, в ситуаціях, коли бракує досвіду);Ø Вчитися все життя (сьогодні неможливо працювати за фахом усе життя, маючи лише одну освіту. Під час своєї діяльності необхідно самостійно набувати нових знань).

Ø Працювати в сучасних інформаційних системах (інформаційні технології є джерелом та засобом спілкування.  Без уміння працювати з інформаційними технологіями неможливо діяти й бути успішним), уміти здобувати, аналізувати інформацію отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення.Ø Вступати в комунікацію (сьогодні неможливо сприймати себе як громадянина окремої держави. Це вимоги від громадян спілкуватись з громадянами різних країн. Треба вміти вислухати, зрозуміти, довести свою думку до співрозмовника), вміти працювати в команді.Ø Бути гнучким, мобільним, конкурентноздатним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці.Ø Критично мислити.

Використовувати знання як інструмент для розв’язання життєвих проблем.Ø Генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність.Ø Вміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій.Ø Цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави.Ø Бережливо ставитись до свого здоров’я та здоров’я інших як до найвищої цінності.Ø Бути здатним до вибору численних альтернатив, які пропонує сучасне життя.Отже, статус людини в суспільстві залежить від неї самої. Учень повинен розуміти необхідність постійної роботи над собою, розвитку життєвої компетентності, посилення відповідальності за своє майбутнє, за можливість досягнення життєвого успіху.

Під формуванням життєвих компетентностей розуміють виховання у дитини здібність діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовувати набуті знання на практиці, брати на себе відповідальність та вчитись протягом всього життя.

        Усе найголовніше та найважливіше для школяра відбувається на уроці, оскільки за роки свого навчання він відвідає майже 10 тисяч занять і не менш як 90 % робочого часу вчителя буде присвячено саме уроку: його плануванню, проведенню, модернізації, рефлексії над ним тощо.

Гарна школа починається з уроку. Час вносить корективи в структуру й типологію уроку, в методи і засоби навчання. Зрозуміло, що уроки в умовах компетентнісного  навчання, в умовах співробітництва (вчитель — учень) потребують величезної підготовчої праці, великих знань.

Щоб освіта була якісною, педагогічну діяльність слід спрямовувати не тільки на засвоєння учнями знань, предметних умінь і навичок, а й на засвоєння ними способів, методів і прийомів, на розвиток здібностей у пізнанні нового, незнайомого, на створення умов для розвитку самостійності та набуття ще в шкільному віці досвіду вирішення проблеми, реалізації своїх намагань як в освітній діяльності, так і загалом у суспільстві.Виходячи з нових реалій і потреб суспільства, особливістю сучасності стає те, що людина для самореалізації в суспільстві має набути вміння самостійно, усвідомлено робити вибір, активно діяти та природно сприймати зміни, вміти структурувати свій життєвий простір і вчитися протягом життя.

Зміст навчання сам по собі, без спеціального формування прийомів розумової праці, не може автоматично розвивати інтелект учнів. Він є лише передумовою, підґрунтям для розвитку мислення. Тому колектив учителів наповнює процес навчання діяльністю та спрямовує на становлення свідомості й особистості.Учити дитину пізнавати свій внутрішній світ, свої потенціальні можливості, пізнавати світ іншої людини, вживатися в оточення, пізнавати реальність — це стало невід'ємною складовою освітньої діяльності вчителів. Оскільки процес, в якому поєднується, накопичення знань і пізнання а також застосування цих знань, творить людину, яка вміє діяти, співчувати, розуміти свою причетність до того, що відбувається навколо неї, розуміти інших, бути толерантною, відповідальною, накопичувати досвід вирішення проблем, знаходити компроміс.

Життя вимагає, щоби шкільне навчання давало можливості для формування досвіду розв'язання проблем і нестандартних завдань, досвіду спілкування та взаємодії, досвіду емоційно-ціннісного ставлення до оточуючого світу та до себе самого. Збагачення змісту освіти, забезпечення зв'язку з життям, залучення особисто важливої для дитини інформації, за діяння її емоційної сфери, організація навчальної діяльності не тільки на рівні відтворення знань, умінь і навичок, а й на творчому рівні, мають сприяти формуванню компетентності учнів.

Інноваційні підходи до організації навчально-пізнавального процесу на уроці допоможуть подолати розрив між освітою та вимогами життя, дозволять істотно активізувати розумову та пізнавальну діяльності учнів, підвищать інтерес до навчальних предметів.Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким. Сьогодні вітчизняні вчені поряд із традиційними уроками пропонують й інші форми організації навчального процесу: інтегрований урок, лекційно-семінарські або лекційно-практичні заняття, інтерактивні заняття, інформаційні технології, проектне навчання, продуктивне навчання та інші.

Найкращий ефект з формування компетентностей має така форма навчання, за якої учень навчає інших того, чого хоче навчитися сам. На відміну від наукових знань, компетентності можна набути тільки через діяльність та ситуацію.                Під діяльністю треба розуміти ділові та імітаційні ігри. Беручи участь у ділових та імітаціних іграх учні не просто ознайомлюються з певним видом діяльності, а вивчають її зсередини.                Важливою частиною освітнього середовища є проекти.Можна стверджувати, що пройшовши через проектне навчання, учень набуває таких компетенцій:·        Компетенцію розумітиРозуміти – тобто побачити логічні зв’язки навчального матеріалу через діяльність·        Компетенцію готовностіБути готовим організувати діяльність та взяти на себе відповідальність за інших.·        Компетенцію опанувати нову діяльністьВміння опанувати нову діяльність, набути нових необхідних технік, умінь та навичок.·        Компетенцію комунікативнуВміти організувати комунікацію, зрозуміти співрозмовника, довести свою точку зору, вміти спілкуватись, вміти навчити цього інших.

До цього переліку з повним правом мають бути долучені частково-пошукові та дослідницькі методи навчання, які передбачають самостійну активну діяльність учнів, задіяння та розвиток їх творчого потенціалу, уміння самостійного опрацювання додаткових джерел, комунікативні та організаційні вміння.  Не претендуючи на вичерпну характеристику всіх методів і технологій навчання, які можна використати для реалізації компетентнісного підходу, необхідно відзначити, що визначальною рисою цих методів є активна діяльність учнів як суб'єктів педагогічного процесу. Інформаційні та репродуктивні методи навчання неспроможні повною мірою забезпечити досягнення мети формування компетентності школярів. Використання цих методів має сформувати базу для реалізації активних методів навчання, так само як діяльність репродуктивного рівня має стати підґрунтям конструктивної та творчої діяльності. Перегляд ролі інформаційних і репродуктивних методів у структурі навчального процесу та необхідність зменшення їх питомої ваги на користь активних методів навчання є очевидними.

Логічним продовженням огляду методів навчання є характеристика форм організації   навчальної   діяльності   учнівдля реалізації компетентнісного підходу.    Фронтальна   форма   організації передбачає одночасне виконання однакової для всіх учнів роботи. Це найменш затратна для вчителя форма, але водночас і найменш результативна, виходячи з різного ступеня підготовки, реального фонду знань, комплексу психологічних характеристик учнів. Виходячи з цього, фронтальне опитування навряд чи може нині розглядатись як обов'язковий та тривалий за часом елемент уроку. Значно більший навчальний результат може забезпечити реалізація індивідуальної форми організації навчальної діяльності, яка передбачає врахування індивідуальних особливостей, темпу, рівня підготовки та навчальних можливостей учнів. Індивідуальна форма організації навчальної діяльності сприяє становленню самостійності, активності, відповідальності, і це робить реалізацію названої форми адекватною задачам формування компетентності учнів.

Недоліки фронтальної (відсутність диференціації) та індивідуальної (відсутність спілкування та контактів між учнями) форм можуть бути компенсовані завдяки груповій формі організації навчальної діяльності. Правильно організована робота в парах, групах чи мікрогрупах дозволяє забезпечити активну діяльність учнів, передбачає розподіл обов'язків між ними, виконавчу та організаційну ініціативу, актуалізацію як досвіду самостійної діяльності, так і спільної роботи над розв'язанням конкретного завдання. Саме групова робота найбільш узгоджена з реаліями професійної діяльності дорослих. Таким чином, визначаючи ієрархію форм організації навчальної діяльності учнів у контексті компетентнішого підходу, можна дійти висновку про пріоритетність групової та індивідуальної форм організації навчальної діяльності.

У системі компетентнісного підходу до навчання нових акцентів набувають вимоги до засобів навчання. Формування інформаційної компетентності передбачає обов'язкове використання в навчальному процесі комп'ютерної техніки й медіазасобів і забезпечення оволодіння учнів прийомами опрацювання інформації.  Серед дидактичних збірників доцільно віддати перевагу таким з них, які містять комунікативно-ситуативні завдання, завдання, що   вимагають   залучення   досвіду   школярів,   наближені   до   життя, що стимулюють активну мисленнєву діяльність учнів.

Діяльність головних суб'єктів педагогічного процесу в контексті реалізації компетентнісного підходу до навчання також зазнає певних змін. Нові акценти в діяльності вчителя пов'язані з перерозподілом пріоритетів його функцій - від інформаційної до організаторської, консультативної, управлінської. Учитель має бути зараз не транслятором інформації, а організатором спрямованої на розв'язання навчальних завдань діяльності учнів. Закономірною є зміна акцентів і в учнівській діяльності - вона має бути активною, передбачати самостійну й самоосвітню роботу.

Традиційними вимогами до сучасного компетентнісного уроку є те, що на заняттях учні повинні наводити приклади із життя, робити порівняння, висновки, працювати з підручником, здійснювати експеримент, заносити дані до таблиць, виконувати вимірювання та розрахунки, складати конспект уроку, висувати гіпотези, звертатися до свого практичного досвіду.

Але, по-перше, абсолютно очевидно, що застосуванням окремого методу навчання чи навіть реалізацією певної технології повною мірою охопити формування всіх груп компетентностей навряд чи можливо. По-друге, названі технології не вичерпують арсеналу можливостей формування компетентності. Як вирішувати завдання формування компетентностей учнів тим учителям, котрі працюють в інших технологіях, у тому числі в традиційній? Що має зробити для цього вчитель і який результат з позицій діяльнісного підходу може свідчити про формування компетентності учня?

Пам’ятка вчителю для формування Пам’ятка вчителю для формування ключових компетентностей учнівключових компетентностей учнів

Діяльність вчителя Діяльність учнівСоціальна компетентність

Пропонує завдання різного рівня, ва ріативні домашні завдання, перелік тем творчих робіт та доповідей, спи сок додаткової літератури, варіанти завдань для релейної контрольної ро боти, різні форми проходження тема тичного оцінювання. Організує гру пову роботу, передбачає створення груп змінного складу за принципом•  обери тему;•  обери команду, яка оптимально здатна розв'язати завдання.Створює проблемні ситуації. Рекомендує самооцінку та взаємооцінку, забезпечує вільний вибір рецензента

Робить вибір рівня на тематичному оцінюванні, рівня домашньої роботи, теми для доповіді з загального пере ліку. Приймає рішення, наприклад, виконувати повторне оцінювання чи ні. Працює в групі. Дає самооцінку своїй відповіді, обирає рецензента на свою відповідь. Визначає мету своєї діяльності, мету уроку. Оцінює соці альні звички, пов'язані зі здоров'ям, оточуючим середовищем. Бере участь у самоврядуванні. Ставить особистісно значущі цілі

Пам’ятка вчителю для формування Пам’ятка вчителю для формування ключових компетентностей учнівключових компетентностей учнів

Діяльність вчителя Діяльність учнівПолікультурна компетентність

Пропагує досягнення культури. Ви ховує на прикладі видатних лю дей. Використовує у викладанні сво го предмета художню літературу та твори мистецтва. Висвітлює значен ня навчальної дисципліни для розви тку цивілізації. Мотивує роль даного предмета у житті учня. Сам є прикла дом толерантного ставлення до ін ших людей

Залучає до своєї відповіді або пись мової роботи інформацію полікультурного характеру. Визначає толе рантну поведінку щодо людей, які відрізняються за соціальною, расо вою, етнічною, релігійною та інши ми ознаками

Діяльність вчителя Діяльність учнівКомунікативна компетентність

Використовує діалогічні методи. Організує дискусії. Розробляє пра вила ведення дискусії (краще спіль но з учнями). Спонукає висловлю вати власну думку. Стимулює на дання аргументованих відповідей. Вчить правильно ставити запитан ня та відповідати на них. Слідкує за культурою мовлення школярів і сам є взірцем цього. Пропонує письмові роботи у формі твору, есе, листа до товариша, звіту про експедицію, ві ршів з певної теми навчальної дис ципліни. Створює проблемні ситуа ції. Проводить нестандартні уроки, що розвивають комунікативні вмін ня — урок-суд, подорож, прес-кон ференцію тощо. Практикує захист учнями творчих робіт та проектів. Використовує інтерактивні мето ди навчання та прийоми педагогіч ної техніки комунікативної спря мованості — мозковий штурм, ділові ігри тощо

Висловлює свою думку. Вміє аргу ментовано її довести. Робить допо віді. Вміє написати тези, план, ре ферат. Проводить захист рефератів, проектів. Ставить запитання до учнів та вчителя. Відповідає на запитан ня учнів чи вчителя. Здатний до то лерантності у спілкуванні: визначає свої помилки, уникає категоричнос ті, додержується культури дискусії. Використовує адекватну лексику

Пам’ятка вчителю для формування Пам’ятка вчителю для формування ключових компетентностей учнівключових компетентностей учнів

Діяльність вчителя Діяльність учнівІнформаційна компетентність

Пропонує завдання, для виконання яких необхідне звертання до альтер нативних джерел інформації — до даткової літератури, комп'ютерних баз даних, Інтернету тощо. Заохочує учнів до використання додаткової ін формації. Консультує з питань тема тики робіт та пошуку інформації. На вчає учнів усвідомлено згортати ін формацію, складаючи план, тези, конспект тощо. Стимулює критичне оцінювання інформації

Добуває інформацію з різних дже рел — навчальної, довідкової, ен циклопедичної, науково-популяр ної, художньої літератури, періо дичної преси, недрукованих засобів масової інформації, комп'ютерних баз даних, Інтернету. Виділяє потріб не із масиву інформації. Поєднує різ ні джерела інформації. Впорядковує свої знання. Опитує оточуючих. Об робляє документи та класифікує їх. Уміє використовувати нові інформа ційні технології та швидко адапту ється до їх змін. Критично оцінює інформацію

Пам’ятка вчителю для формування Пам’ятка вчителю для формування ключових компетентностей учнівключових компетентностей учнів

Діяльність вчителя Діяльність учнівКомпетентність саморозвитку та самоосвіти

Стимулює самоосвітню діяльність учнів. Керує самостійною та само освітньою роботою учнів. Відстежує динаміку розвитку учнів. Допомагає створити та здійснити програму самоосвіти та самореалізації учнів

Створює програму самоосвіти та ак тивно реалізує її. Демонструє достат ню сформованість загально навчальних умінь. Має стійкі пізнавальні по треби та мотивацію. Уміє самостійно здобувати знання

Пам’ятка вчителю для формування Пам’ятка вчителю для формування ключових компетентностей учнівключових компетентностей учнів

Діяльність вчителя Діяльність учнівКомпетентність продуктивної творчої діяльності

Стимулює творчість учнів. Викорис товує інтерактивні методи. Прово дить нестандартні уроки. Організує дослідницьку роботу учнів

Уміє бачити проблеми, шукати шля хи їх подолання, генерувати ідеї, спланувати та організувати свою діяльність тощо

Педагогічні правила щодо формування Педагогічні правила щодо формування основних груп компетентностей учнівосновних груп компетентностей учнів

Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви фор муєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.

На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогодніш ній активний учень — завтрашній активний член суспільства.

Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення роз біжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.

Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами на вчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.

  Слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб на вчити мислити причинно-розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою умовою розвивального навчання.

   Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто засто совує на практиці.

Педагогічні правила щодо формування Педагогічні правила щодо формування основних груп компетентностей учнівосновних груп компетентностей учнів

Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.

Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнаваль ні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.

  Вчителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати за способом та формою висловлення думки учнів.

Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.

Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.

Оскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах.

Педагогічні правила щодо формування Педагогічні правила щодо формування основних груп компетентностей учнівосновних груп компетентностей учнів

У значних блоках інформації легше встановлюються логічні зв'язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й пока зати учням, тому в старших класах практикуйте уроки-блоки.

У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливос ті кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з одна ковим рівнем.

  Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливос ті розвитку.

Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого пред мета.

  Заохочуйте дослідницьку роботу школярів. Знайдіть можливості ознайо мити їх із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв'язання винахідницьких задач, обробкою першоджерел і довідкових матеріалів.

  Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.

   Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

Ці корисні правила-поради — тільки невеличка частинка, тільки вершина айсберга педагогічної мудрості, педагогічної майстерності, спільного педагогічного досвіду багатьох поколінь. Але згадати їх ще раз не буде зайвим. Пам'ятати їх, слідувати їм, керуватися ними буде дієвою умовою, яка здатна полегшити учителю досягнення провідної найважливішої мети — формування компетентностей та розвитку особистості.

 Учителі нашої школи формують в учнів життєві компетентності, створюючи для цього відповідні умови на уроках. Більшість учителів школи відповідально ставляться до підготовки уроків. Намагаються урізноманітнити форми роботи так, щоб учні відчули необхідність своєї присутності на занятті, щоб виховати у них  любов до свого предмета, бажання вчитися та самовдосконалюватися. Тому що сучасний урок — це перш за все урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, формування його життєвих компетентностей, що дозволяє досягти результатів у навчанні.

Рішення педагогічної ради :1 Усім учителям закладу:1.1.Повторно опрацювати вимоги державних програм щодо формування основих груп компетентностей учнів з

навчальних дисциплін. Грудень, 2015 1.2.Встановити взаємозалежність між вимогами програм щодо формування основних компетентностей

школярів з навчальних дисциплін та шляхами формування основних життєвих компетентностей. Грудень, 2015

1.3.Забезпечити педагогічну підтримку формування основних життєвих компетенцій учнів, використовуючи активні форми організації навчання. Постійно.

2.Керівникам шкільних предметно -методичних комісій:2.1.На засіданнях ШПМК здійснити аналіз впливу викладання конкретних навчальних предметів на

формування життєвих компетентностей. Грудень, 2015 2.2.Розробити практичні рекомендації щодо формування основних груп компетентностей учнів при викладанні

навчальних дисциплін та в позаурочній роботі. Січень, 2015 3.Практичному психологу школи здійснювати вплив на формування компетентностей учнів через діагностичну

та корекційну роботу. Постійно. 4.Заступникам директора з навчально – виховної роботи :4.1.Забезпечити проведення моніторингу сформованості основних компетентеностей учнів. Квітень-травень, 20164.2.Здійснювати педагогічну підтримку дослідно – пошукової роботи учителів школи з розробки теоретичних

та практичних аспектів компетентнісно спрямованої освіти. Постійно.