У світі живого

Пухова руденька шуба.Із сосни стриба на дуба.

Хвіст у неї як мітла,

Очі сяють, як намисто,

Мов дві цяточки вогнисті. В неї хата гарна, тиха,

Взимку повненька горіхів.

В лісі любить вона жити.

Відгадайте, хто це, діти?

А сама на зріст мала

В мене шубка з колючок,

В мене сіра спинка.

Ніс як чорний п’ятачок,

Очі намистинки.

У зеленому жакеті

,Галасує в очереті

,Хоч і плавати мастак

. А не риба і не рак

Відгадайте, діти, хто

Має носик-долото?

Ним комах з кори виймає,

Про здоров’я лісу дбає.

Не ходжу я, а скакаю,Бо не рівні ноги маю. Через поле навмання

Перегнав би я коня.Я страшенний боягуз,Всіх на світі я боюсь.

Бідовий хлопчина

В теплій сорочині,

По дворах стрибає,

Крихти підбирає.

Буркотливий, вайлуватий,

Ходить лісом дід лахматий.

Одягнувся в кожушину,

Мед шукає і ожину.Літом любить полювати,

А зимою – в лігві спати. Як зачує він весну –

Прокидається від сну.

Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мушок поїдає.

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує.

Всі в блакитнім піджаку,

В рожевій сорочці.

В нас зимою по садку

Гуляють як гості.