Колобок
Колобок
Лист – подяка колективу Христинівськоїцентральної районної бібліотеки
Пише Вам головний актор народної казки Колобок. Я з вдячністю та з низьким поклоном звертаюсь до
Вас, шановні працівники Христинівськоїбібліотеки. Я хочу з Вами поділитися історією, яка зі мною трапилася і як книга відіграла в ній левову частину.
Жили були дід та баба. Весь час в турботах –велике господарство (кури, гуси, свині), ма
шину «Жигулі» купили,(щоб на базарі
м'ясо продавати), пральну
машинку «автомат», плазменни
й телевізор зі супутниковим
телебаченням та комп’ютер з
підключенням до Інтернету. Та була у
них одна проблема –не було у них дітей.
І тут дід каже бабі, щоб вона пішла в комору та поскребла по куткам і спекла йому на потіху
колобка. Пішла бабка, кинула всі
інгредієнти в хлібопічкуі спекла мене - такого
рум’яного, червонощокого та пухкенького. От
дід нарадуватися не міг – носив мене на руках
та пилинки здував.
Одного разу я засмагав на підвіконні та
захотілося мені щось нове побачити та
почути. Захотів я всю країну побачити, по
магазинам пройтися, в політику вникнути і, можливо, стати
депутатом Верховної Ради – адже голова в
мене була!
Покотився я лісом і зустрів на своєму шляху зайця. А
він мені каже «Колобок, колобок, куди ти котишся, я тебе з’їм!» А я йому «Світ побачити хочу, все нове пізнати.» Заєць мені : «Та це тобі в бібліотеку потрібно, там
книги про все на світі. Але я тебе все одно хочу з’їсти». Я зайцю мовлю: «Ти мене не їж! Я тобі в
пригоді стану, ти ж заєць, а мучного тобі не можна їсти. Я принесу
тобі книгу для травоїдних» - і покотився
геть.
Кочусь лісами, кочусь полями і зустрічаю ведмедя. Він мені:
«Колобок, колобок, куди ти котишся. Зупинися, я тебе з’їм!» Я йому: «В
бібліотеку шлях держу. Кажуть, що в
Христинівськійбібліотеці є великий вибір книг. Я і тобі
принесу цікаву книгу почитати про пасіку, а ти
мене відпустиш!» Обрадувався
ведмідь, що я йому підскажу, як мед добути
і цілим залишитися і відпустив мене.
Покотився я далі. Тут я на своєму шляху зустрів лисичку –сестричку. Вона мені: «
Колобок, колобок, куди ти котишся, я тебе з’їм!». «Не їж мене, лисичко, я в бібліотеку шлях держу, хочу розумним
бути! Я бачу в тебе шубка подерта, я знаю чим тобі
допомогти – я принесу тобі книгу по штопанню і шиттю, а також візажу, щоб ти завжди гарна була!». Лисиця мені так хитро і лукаво: «Ой, щось, я не дочуваю, сядь мені на носик і
ще раз скажи». Почуло моє серце щось недобре і кажу їй : «
Ні, дорога, з такими проблемами тобі лікар
допоможе! Бувай, руденька» - і втік.
Закінчилася доріжка по лісам і полям і попав я на цивілізований шлях.
Побачив заасфальтовану дорогу, клумби з
різнокольоровими квітами, радісних дітей
на гральному майданчику і гарну
двоповерхову будівлю з написом «Ласкаво
просимо». Я зрозумів, що непростий
шлях до знань я пройшов – це була
БІБЛІОТЕКА!
Скільки книг на різну тематику і пізнавальних журналів я в житті не бачив! Приємний колектив бібліотеки із задоволенням записали мене до своїх читачів.
Зайцю я взяв почитати книги «Вегетаріанство і його користь»
та «Консервування овочів на зиму», ведмедю взяв добірку
книг «Робота пасічника» та «Мед та солодке життя», хитрій
лисиці я також попрохав журнали «Бурда», «Мода та
стиль» та «Секрети візажу», а також я не забув своїх діда з
бабою. Діду – «Секрети ведення домашнього
господарства», а бабці – книги «Кулінарія» та «Святковий стіл на кожен день». Тепер мої дід
та баба знайдуть собі достойне заняття на кожен день. А
собі, як дуже цікавій істоті, я взяв для вивчення книги про
подорожі круг світу та добірку газет «Урядовий кур’єр», щоб
бути в курсі всіх законів та політичних новин.
Ось так, за допомогою книг, я зберіг собі життя та набрався
знань з різних галузей. Я зрозумів, що книга –це не тільки джерело
знань, а й просто приємне
часопроходження.
Любов до книги потрібнопрививати ще з
ранньогодитинства, адже нашій країні потрібні молоді та освідченні кадри!!!
Дякую Вам, берегині книг, за теплу зустріч! Нехай у Вас буде побільше вдячних читачів, які зрозуміють, які Ви трудолюбиві
бджілки і як Ви старанно трудитесь, щоб наповнити сотизнань смачним медом.
З повагою, Ваш постійний читач, КОЛОБОК!