Міністерство освіти і науки України Волинське обласне територіальне відділення Малої академії наук України Секція географії Національна специфіка ландшафтів Волинської області Робота учениці 10А класу Луцької гімназії №21 імені М. Кравчука Кавари Дани Науковий керівник вчитель географії Луцької гімназії №21 імені Михайла Кравчука Можар Тетяна Олександрівна Луцьк, 2010
This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Transcript
Міністерство освіти і науки України
Волинське обласне територіальне відділення Малої академії наук
України
Секція географії
Національна специфіка ландшафтів Волинської
області
Робота учениці 10А класу
Луцької гімназії №21 імені М.
Кравчука
Кавари Дани
Науковий керівник
вчитель географії Луцької гімназії №21
імені Михайла Кравчука
Можар Тетяна Олександрівна
Луцьк, 2010
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………….3
1.Загальна характеристика національної специфіки ландшафтів……………...5
2. Національна специфіка ландшафтів Волинської області…………………..10
2.1 Загальна характеристика ландшафтів Волинської області………...10
2.2 Традиційні художні промисли Волинської області………………...12
2.2.1 Волинська вишиванка………………………………………..12
2.2.2 Волинське килимарство……………………………………..14
2.2.3 Волинське гончарство……………………………………….15
2.3 Творчість великих поетів і письменників і волинські
ландшафти...16
2.4 Побудова будинків на території Волинської
області………………18
3. Етимологія назв населених пунктів Волинської області та їх зв’язок з
ландшафтами…………………………………………………………………
…..19
4. Вплив ландшафтів на розвиток сільського господарства………………….20
Висновки…………………………………………………………………………22
Список джерел…………………………………………………………………...23
Додатки…………………………………………………………………………...24
2
ВСТУП
«Волинь моя, краса моя,
земля моя сонячна»
Кривенький Степан
Одним із найсвоєрідніших і найпопулярніших напрямів сучасної
західної географічної науки є «гуманістична географія», зокрема естетична.
Завданням естетичної географії є визначення естетичної цінності і
краси природи. Термін був уведений в обіг німецьким географом Альфредом
Геттером у 1927 р., хоча й раніше, і пізніше багато вчених вивчали це
питання. Веніамін Петрович Семенов-Тян-Шанський пропонував розглядати
такі напрями географічної науки, як географія барвистих тонів ландшафту,
географія запахів і звуків. «Природна симфонія кожного окремого
ландшафту, – писав він, – впливає якнайсильнішим чином на творчість
людини, хоча вона сама того якнайчастіше не помічає!»
Актуальність дослідження: Людська культура вписана в природу, від
неї залежить і з нею ж бореться за першість. З іншої сторони, культура є
об’єктом постійної рефлексії, і коли людина ставить питання про властивості
і сенси оточуючих її населеної території. В сучасному суспільстві проходить
відновлення давніх традицій як українського народу загалом, так і
волинського зокрема. Ландшафти, а саме їх національна специфіка
відіграють в цьому одну з ключових ролей. Ландшафт включає в себе такі
взаємопов’язані фактори, як рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинність і
тваринний світ, і національна культура формувалася під впливом природного
середовища, тому досить актуальним є в наш час вивчення ландшафтів
Волинської області.
Об’єктом дослідження є національна специфіка сучасних волинських
ландшафтів.
Предмет дослідження: форми і способи репрезентації ландшафту як
оберега національної культури.
3
Мета дослідження: дати теоретичну основу зв’язку ландшафту і
національної культури, обґрунтувати даний зв’язок конкретними
прикладами.
Інформаційна база та методи дослідження. Основу дослідження
складають літературні джерела бібліотек, фондові матеріали організацій
тощо.
В науковій роботі використані наступні методи: аналізу, літературний,
порівняльно-описовий, статистичний, картографічний тощо.
Досягнення мети передбачає розв’язання певних завдань:
• Представити концепцію ландшафту як оберега національної
культури.
• Розділити варіативні основи «ландшафту культури» за
кількісними і якісними критеріями його побудови і наповнення.
• Розкрити особливості сучасних волинських ландшафтів.
• Показати національні особливості даних ландшафтів.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше досліджено
зв’язок національних народних промислів з ландшафтами Волинської
області.
4
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ
СПЕЦИФІКИ ЛАНДШАФТІВ
Ландшафт — складний природно-географічний комплекс, в якому всі
основні компоненти: рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинність і тваринний
світ знаходяться у складній взаємодії, утворюючи однорідну за умовами
розвитку нерозривну систему. [1]
Для правильного розуміння і розкриття суті питання дізнаємося,що
таке національна культура.
Національна культура – синтез культур різних класів, соціальних
верств і груп відповідного суспільства.[2]
В пасіонарній теорії етногенезу Лева Гумільова етнос – не стільки
результат історичного процесу розвитку людських спільнот, скільки
результат контактів, зв’язків цих спільнот з природою, довкіллям. Л.Гумільов
вважав, що, по-перше, "поведінка" є головною, визначальною прикметою
етносу і, по-друге, вона – поведінка етносу – детермінується ландшафтом –
місцем на планеті, де склався і самовизначився етнос. Рушійна сила
етногенезу, за Л.Гумільовим, не стільки суспільне виробництво, скільки
специфічний вид енергії. Її джерело – променеві флуктуації космічного
походження. Коли вони потрапляють в певні географічні зони, де мешкають
люди, то породжують ефект, так званого, "пасіонарного вибуху".[2]
Отже, на думку Л.Гумільова, етноси, як і популяції тварин, живуть за
рахунок енергетичного обміну з природою. Л.Гумільов вважає, що
пасіонарного імпульсу вистачає в середньому на 1200 - 1500 років. І,
відповідно, таким є період існування етносу. Протягом всього цього часу
поєднання з ландшафтом певного типу є суттєвою характеристикою етносу,
бо відчутна зміна ландшафту визначає кінець буття даного етносу.
Таким чином, на засадах природничонаукової етнології, етнос
визначається як категорія природи, а не історії чи культури. За визначенням
Л.Гумільова, етнос – колектив людей, що виник природним чином на ґрунті
оригінального стереотипу поведінки. Цей колектив існує як енергетична
5
система, котра протиставляє себе усім іншим таким же колективам, виходячи
із відчуття комплементарності. Термін "відчуття комплементарності" вказує
на характер зв’язків між членами етнічної спільноти. В його основі –
генетичний потяг між людьми, що мають спільний стереотип поведінки.
Симбіотичні зв’язки етносів, що проявляються як приязнь,
доброзичливість в контактах етносів, має як позитивну, так і негативну
комплементарність і проявляє себе в існуванні "етнічних химер".
Зрозуміло, зв’язок етносів з певним довкіллям, їх визначеність
особливостями ландшафтів є очевидним. І це обов’язково треба враховувати,
аналізуючи вихідні фази етногенезу. Але, як підкреслюють в роботі
«Національне буття серед екологічних реалій» М.Кисельов і Ф.Канак,
стосовно сучасних етносів "ландшафтна прикмета є здебільшого умовна і
ненадійна. Втім, існує принаймні один аспект детермінованості етносу
ландшафтом, який і сьогодні заслуговує на увагу дослідників. Йдеться про
множину первинних, традиційних, пов’язаних з географічними умовами
способів діяльності етносів у природі, які в сучасному існуванні нації
проявляються у трансформованому вигляді, але опосередковано зберігають
спорідненість з певними ландшафтами. В екологічному сенсі значимим є те,
що така спорідненість визначає певні етнокультурні способи.[2]
Оскільки ландшафт включає в себе такі взаємопов’язані чинники, як
рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинність і тваринний світ, і національна
культура формувалася під впливом природного середовища, то пропонуємо
розглянути приклади взаємодії цих чинників з національною культурою,
духовною і матеріальною окремо:
• ландшафт визначає умови життя населення, отже, формує
особливості побуту, сільського господарства.
• Клімат визначає форму будівель,їх дахів (у країнах з вологим
кліматом і частими дощами дахи гостроверхі, у жарких країнах дахи плоскі і
будівлі білого кольору).
6
• Ґрунти визначають спосіб обробітку землі, зайнятість населення
у сфері видобутку корисних копалин. Для обробітку землі використовуються
різноманітні плуги, мотики, коси.
• Води визначали місце розташування поселень. Споконвіків люди
селилися біля річок, озер, адже вони були багаті на різні породи риб і вода
завжди була поруч. Також виловлювалася риба, розвивалося судноплавство.
• Рослинний і тваринний світ визначають зайнятість населення у
сільському господарстві.
• Харчування населення залежить від того складу флори і фауни,як
характерні для певного типу ландшафту. Наприклад, у степових зонах
широко використовуються в їжу зернові культури, баштанні.
• Гірські ландшафти є особливим середовищем, де українська
культура вступила в симбіоз з іншими світовими культурами. Також для цих
ландшафтів характерні особливі побут, архітектура і господарство.
Наприклад, через гірський рельєф у Карпатах займалися вівчарством,
лісовим господарством, а зараз – зеленим туризмом і рекреаційним
господарством.
• Художники знаходили натхнення у спогляданні картин
ландшафтів. Це були пейзажисти, які працювали у напрямі експресіонізму,
імпресіонізму.
• У пісенній творчості використовувалися представники
рослинного і тваринного світу,характерного до ландшафту – місця створення
цих пісень: «Ой зацвіла калина у темному лузі», «Добривечір тобі, зелена
діброво», «Чорна хмара в полонині», «Ой з-за гори», «Ой у лісі при горісі,
при дубку».
Справедлива теза Л. С. Берга: «Географічний ландшафт впливає на
організми примусово, змушуючи всі особи варіювати в певному напрямку,
наскільки це допускає організація виду. Тундра, ліс, степ, пустеля, гори,
водне середовище, життя на островах і т. д. – все це накладає особливий
7
відбиток на організми. Ті види, які не в змозі пристосуватися, повинні
переселитися в інший географічний ландшафт або – вимерти ». Зокрема для
України характерні такі ландшафти, як мішано-лісові, широколисто-лісові,
лісостепові, степові ландшафти, окремі типи становлять ландшафти заплав
річок і Південного берега Криму.
Ландшафт освоюється певною культурною спільнотою, яка звичайно
займає певну територію. В нашому випадку це Волинська область. Ця
спільнота освоює її згідно зі своїми культурними особливостями
господарювання, морально-естетичними нормами, ставленням до природного
середовища тощо. В результаті територія набуває виразних культурно-
ландшафтних рис і розглядається як національний ландшафт. Важливо, що
національний ландшафт тлумачиться передовсім як специфічна територія.
Широко поширене таке розуміння у західноєвропейській географії, особливо
– у Великобританії.[2]
Кацуков вважає: «Національний ландшафт розуміється як природно-
господарсько-етнічна територіальна система. Межі національних ландшафтів
слід виділяти на базі етнічних карт».
Етнос, як група людей, які відрізняють себе від інших, існує на певній
території, представленій нічим іншим, як ландшафтом. Оскільки
«окультурення» ландшафту здійснювалося господарчими практиками, які є
етнічними за своїм походженням, то й ландшафт набуває етнічних рис, тобто
стає етнічним ландшафтом. Його етнічність проявляється не лише у набутті
характерного матеріального орнаменту (традиційних форм житла,
характерного плануванні та конфігурації угідь тощо), але й характерному для
даного етносу духовному для даного етносу духовному освоєнні ландшафту
– набутті певними його місцями різних символічних значень, закріпленні цих
значень назвами місць, породженні легенд, міфів тощо, які закріплюють
уявлення про «свій» ландшафт та його конфігурацію у членів етносу й
передаються від нащадків до нащадків.
8
Виходячи із цього, а також спираючись на загальне визначення
культурного ландшафту, національний ландшафт можна визначити так:
національний ландшафт – це образ простору, який етнос освоїв духовно
та матеріально, надавши його місцям та конфігураціям стійких
символічних значень.[3]
9
2. НАЦІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА ЛАНДШАФТІВ ВОЛИНСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
2.1 Загальна характеристика ландшафтів Волинської області
«А у Волині очі сині, білі крила лебедині,
веселкові ніжні шати, чепурні у квітах хати».
З народної пісні
Територія Волині характеризується складною просторовою
диференціацією фізико-географічних умов. Особливості рельєфу, геологічної
будови, клімату, поверхневих вод, ґрунтового i рослинного покриву,
тваринного світу визначають характерні риси ландшафтних природних
комплексів, які поширені на Волині. Усі компоненти природного
середовища, взаємодіючи між собою, утворюють різнорангові природні
територіальні комплекси. Їх своєрідність визначається поширенням не тільки
типових поліських ландшафтів, але й власне лісостепових.[4]
На території Волинської області поширені такі ландшафти, як лучно-