печаль і радість шевченкового кохання

Державний навчальний заклад «ЧЕРКАСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ

ІМ. Г.Ф.КОРОЛЕНКА»

Печаль і радість Шевченкового коханняДо 200 річчя від дня народження

« Не весело на світі жить,

Коли нема кого любить». . .

Т. Шевченко 

Тарас Григорович Шевченко На мою думку, нам

потрібно й корисно знати й таку печальну сторінку Шевченкової біографії. Хоча у поета й кохання було таке ж трагічне , як і його життя , але він кохав і захоплювався, був оточений увагою достойних представниць жіночої статі. ..

Оксана Коваленко

Коваленко Оксана Степанівна народилася 4 листопада 1817 р. в с. Кирилівка в кріпацькій сім ҆ ї Коваленків. Садиба Коваленків була сусідньою з садибою батьків Шевченка, а тому Тарас з Оксаною дружив з дитинства. Рано померли її батьки й сиротою росла і виховувалась у сім ҆ ї родичів матері, а в 1840 році вийшла заміж за кріпака Сороку.

Оксана була на три роки молодша від нього.Вони жили по сусідству. Їх матері, дивлячись на забави своїх дітей, думали, що вони одружаться. Але дитяча симпатія і підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. 15-річний кріпак «козачок» Тарас у свиті Павла Енгельгардта мусив поїхати до Вільна (тепер - Вільнюс). Розлука була несподівана і довга…

Це перше почуття було на стільки сильним, що поет не раз звертався до образу цієї дівчини в своїх поезіях- “Мені тринадцятий минало,” “Сонце заходить, гори чорніють,” “Ми в купочці колись росли”

“Чи правда,Оксано, чужа чорноброва

І ти не згадаєш того сироту,

Що в сірій свитині , бувало щасливий,

Як побачить диво- твою красоту”

Варвара Миколаївна Рєпніна Народилася в Яготині в 1808р .

Отримала добру домашню освіту , російська письменниця, авторка багатьох оповідань та статтей про Шевченка. Брала участь у розповсюдженні естампів Шевченка “ Живописна Україна” , та упорядкуванні могили поета. Померла в 1891 р.

35-річна Варвара була вражена талантом і поезією Шевченка і закохалася в нього на все життя. Оскільки любов не була взаємною, то княжна вирішила, що їй Богом призначено стати ангелом-охоронцем поета, і всіма силами своєї душі боролася з пристрасним почуттям. Поет з великою повагою поставився до трепетного почуття Варвари, але не міг змусити серце відповісти на щиру любов.Врешті-решт між ними зав'язалася тепла щира дружба, не прерывавшаяся майже до останніх років життя Т.Шевченко.Он присвятив їй вірші.

Автопортрет нарисований в Яготині 23 - 26 вересня 1843 і подарований Варварі…

                         Тризна                   На память 9-го ноября 1843 года.           Княжне Варваре Николаевне Репниной

                             Посвящение                Душе с прекрасным назначеньем Должно любить, терпеть, страдать; И дар господний, вдохновенье, Должно слезами поливать. Для вас понятно это слово!.. Для вас я радостно сложил Свои житейские оковы, Священнодействовал я снова И слезы в звуки перелил. Ваш добрый ангел осенил Меня бессмертными крылами И тихостройными речами Мечты о рае пробудил.

Ганна Іванівна Закревська Народилася в 1822 р. на

Сумщині в сім ҆ ї полкового сотника, у 17 років з нею одружився Платон Закревський, якому на той час було 39 років. Вона народила троє дітей - Ольгу, Гната, Софію. Коли її вперше побачив Шевченко, їй було21 рік.

21-річна дружина полковника пробудила в Тараса велике почуття. Любов і ніжність до Ганни Закревської Тарас Шевченко проніс через все життя. ... Але зустрітися зі своєю пасією йому не довелося - вона померла в 35-річному віці в той рік, коли поет отримав звільнення від 10-річної солдатчини. Спогади про неї поет проніс через усе своє життя, присвятив їй вірші - “ Г.З.”, та “ Якби зустрілися ми знову ”

“ Ніколи  Ти не здавалася мені   Такою гарно молодою,   І прехорошою такою  Свято моє, єдинеє свято”

Агата Ускова Зрозуміти і всім серцем підтримати Тараса Григоровича у далекому засланні змогла дружина коменданта Новопетровського укріплення Ускова Агата Омелянівна. В листі до Залеського (10 лютого 1855 р.) він писав: ''Я полюбил ее возвышенно, чисто, всем сердцем и всей благодарною моей душой. Не допускай, друже мой, и тени чего-либо порочного в непорочной любви моей''. На жаль, місцеві плітки порушили безпосередність цих взаємин, а але й у наступні роки вони підтримували дружні стосунки.

Харитина Василівна Довгополенко

Народилася в 1841р. В кріпацькій сім ҆ ї, служила наймичкою прислуговувала князю Лопухіну, а згодом і самому Варфоломію Шевченку , Познайомившись із нею в Корсуні, він мав намір одружитися, але одруження не відбулося по вині самої Харити.

 Та відмовила йому — певно, забоялась з'єднувати разом його і свою неволю, його і своє горе, його і свої жебрацькі торби. А, може, злякалася своїх літ: адже ж їй було лише вісімнадцять... «Ой, він такий старий і лисий. І вуса в нього сиві. За нього заміж?»

Катруся Піунова 16 річна акторка з Нижнього НовгородаІ спраглий любові

поет знайшов в Нижньому Новгороді дівчину своєї мрії. Вперше він побачив її на театральній сцені 13 жовтня 1857. 16-річна актриса Катя Піунова здавалася йому ідеалом жіночої краси.Заради її театральної кар'єри він викликав у Нижній знаменитого актора Михайла Щепкіна, і той протягом трьох днів грав у спектаклях разом з нею. Про її акторській грі Шевченко написав захоплену замітку в місцеву газету, яку згодом передрукувала московська преса. Він умовив директора Харківського театру погодитися на умови актриси і зарахувати її в свою трупу.Але молода актриса виявилася дуже невдячною, а може, просто не наважилася пов'язати своє життя з модним, але скандально відомим художником, який майже на тридцять років був старшим за неї. В кінці кінців вона поїхала в Казань з 25-річним актором Максиміліаном Шмидтгофом і вийшла за нього заміж.

Ликера Іванівна Полусмакова Останнє кохання і остання

наречена поета .Народилася у селі Безуглівка Ніжинського повіту на Чернігівщині у 1842р.Рано осиротіла, в Санкт-Петербургзі жила у чужих людей дівчиною - кріпачкою, дбаючи про їх добробут та мріючи про власне щастя…

Простакувату 19-річну дівчину , Шевченко зваблював дорогими подарунками , але крутійка не захотіла залишити столичного життя іпереїжджати на Україну , щоб жити в селі. Вона покинула поета і вийшла заміж за перукаря Яковлева. Лише по смерті свого пиячка чоловіка залишила Петербург і переїхала до Канева та щодня приходила на могилу Шевченка. По приїзду , відвідавши меморіал , у книзі відгуків залишила розпачливий запис : “ Приїхала твоя Лікера , твоя люба, мій друже, подивись, подивись на мене , як я каюсь…”

З іменем Лікерки Полусмакової повязано кілька поезій поета-” Лікері”, “ Барвінок цвів і зеленів”, “ Поставлю хату і кімнату!”

Сім прекрасних троянд було у житті Шевченка, Сім прекрасних троянд було у житті Шевченка, та, на жаль, вони всі зів'яли, так і не та, на жаль, вони всі зів'яли, так і не подарувавши поетові великого щастя. І все-таки подарувавши поетові великого щастя. І все-таки жаль, що не знайшлося у житті поета жінки, яка жаль, що не знайшлося у житті поета жінки, яка б могла йому сказати-б могла йому сказати-

Любове святая моя,Любове святая моя,Богине моя страждальна,Богине моя страждальна,

Вже скільки спливло років,Вже скільки спливло років,А ти у мені світанна.А ти у мені світанна.

І скільки б лишилось днівІ скільки б лишилось днівНа рідній землі прожити…На рідній землі прожити…

Та навіть як стану житом,Та навіть як стану житом,Знов шепотітиму вітру,Знов шепотітиму вітру,

Щоб ти повернувсь мені,Щоб ти повернувсь мені,Журавлику-чорнокрил,Журавлику-чорнокрил,

Загублений мій коханий,Загублений мій коханий,Я навіть свій день останнійЯ навіть свій день останній

Летіти до тебе стану,Летіти до тебе стану,Допоки вистачить сил.Допоки вистачить сил.

Шевченко – художник …