васько сторожук

РОДИННО- ПОБУТОВІ ПІСНІ

Підготували учні V гімназійного класу Васько Андрій та Сторожук Роман

Родинно-побутові пісні — це ліричні поетично-музичні твори, в яких відбиті почуття,

переживання, думки людини, пов'язані з її особистим життям, подіями в сім'ї, родинними

стосунками.

•  1) пісні про кохання (дошлюбні взаємини).

• 2) пісні про сімейне життя (родинні стосунки).

•  Пісні про трагічні сімейні обставини, пов'язані з втратою членів сім'єї (вдовині, сирітські).

Ще одна група пісень виділяється за способом відображення дійсності: на відміну від трьох перших, де пісні мають серйозний ліричний характер, четверту групу становлять пісні, що стосуються усіх сімейних проблем, особистих почуттів, але висвітлюють їх у гумористичному ключі. Це гумористично-сатиричні пісні.

• Пісні про кохання — це жанрова група пісень, де реальне життя відступає на другий план.

• Дуже драматичним є мотив нерозділеного кохання. Часом об'єкт такого кохання і не здогадується про почуття іншого, або ж просто не відповідає взаємністю, що завдає душевних стражданнь, може спричиняти хворобу.

•  Народна  пiсня  презентує  традицiйне  бачення  українцем прекрасного,    героїчного,  високого  і  низького, трагiчного і комiчного, вiдображає   стереотипи  поведiнки етносу, якi тiсно пов'язанi з його свiтоглядними   уявленнями.

Українські  народні пісні багатоваріантні, закони формування пісенного тексту  зумовлюють  використання  словотвірних  і лексичних синонімів, постійних  і  нестягнених  епітетів  („буйний  вітер",  „бистра вода", „вороний  кінь",  „зелена  діброва",  „сивий  голуб",  „битий  шлях"),повторів,  розмаїття  семантики  понять  („щастя", „доля", „багатство" тощо), варіативних, синонімічних фразеологізмів (наприклад, у значенні „давно" можуть використовуватись такі звороти: стежечка мохом заросла,стежечка заросла шипшиною, колючим терном) .

  Серед  ознак пісні відзначимо повіствування від імені ліричного героя,    цнотливі почуття героїв:

   В кінці греблі шумлять верби, Що я насадила...

   Нема того козаченька, Що я полюбила...

   Росла, росла дівчинонька, Та на порі стала.

   Для пісень характерний діалог, повтори різного типу: 

   Ой дівчино, шумить гай, Кого любиш - забувай, забувай.

   Нехай шумить, ще й гуде, Кого люблю, - мій буде, мій буде.

   Досить часто наявний психологічний паралелізм:

   Ой чого ж ти, дубе, на яр похилився? 

   Молодий козаче, чого зажурився?

   Звернення  до  дуба йде паралельно із зверненням до козака. Питальна і   зворушлива  інтонація допомагає зрозуміти і настрій молодого козака, і   настрій природи: чому дуб сумує разом з козаком? 

   У  родинно-побутових  піснях  відображено родинне життя і побут людей.   Такі пісні складають   ніби   велетенську   епопею   родинного 

побуту,  руйнуючи   традиційний поділ поезії на ліричну та епічну. У своїй цілісності — це    лірика,   яка  глибиною  й  багатосторонністю  відображення  народного   сімейного укладу стоїть на грані епосу".