Патаракін Створення спільнот

ПРОГРАМА

INTEL®"НАВЧАННЯ ДЛЯ

МАЙБУТНЬОГО"

СОЦІАЛЬНІ СЕРВІСИ WEB 2.0

СТВОРЕННЯ УЧНІВСЬКИХ,

СТУДЕНТСЬКИХ І ВИКЛАДАЦЬКИХ

СПІЛЬНОТ

НА БАЗІ МЕРЕЖЕВИХ СЕРВІСІВ

ВЕБ 2.0

Київ Навчально-методичний центр

«Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні» 2007

Патаракін Є.Д. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі

мережевих сервісів Веб 2.0.- К.: Навчально-методичний центр «Консорціум із

удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2007.- 88 с. / В надз.: Програма

Intel®"Навчання для майбутнього". Соціальні сервіси Web 2.0

ISBN 966-8487-41-9

У практичному посібнику розглядаються можливості, які відкривають для

спільної діяльності соціальні сервіси. Мережеві спільноти допомагають нам думати

разом і розширюють наше мислення. Дякуючи розвитку мережевих спільнот ми отримуємо можливості спостерігати у мережі інтелектуальну діяльність інших людей. Ми можемо відтепер не лише читати тексти і звіти, які вони пишуть, а й спостерігати,

як вони шукають інформацію, як вони класифікують створене й знайдене, як вони використовують мережеві спільноти. Ми можемо спостерігати, використовувати і копіювати невеликі фрагменти дій, які щоденно роблять у мережі інші люди. Внаслідок повторення простих операцій ми можемо через мережу переймати способи дії інших

людей і вчитися результативніше. Цей інноваційний посібник призначений для навчання педагогів, студентів і

всіх тих, хто хоче використати у своїй організаційній практиці сучасні мережеві сервіси.

© Intel Corporation, 2007. Усі права захищені. Жодна частина даної книжки не може бути відтворена в будь-якій формі будь-якими засобами без письмового дозволу власників авторських прав.

Intel, емблема Intel є зареєстрованими товариними знаками корпорації Intel і її підрозділів в США та інших країнах. Наведені у книжці назви інших продуктів або організацій можуть бути товарними знаками відповідних власників.

ISBN 966-8487-41-9

© Intel Corporation, 2007.

© Навчально-методичний центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2007

Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі мережевих сервісів Веб 2.0

© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені. 3

ВСТУП

«Побудова учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі

мережевих сервісів Веб 2.0» ― це інноваційний посібник, призначений для навчання

педагогів, студентів і всіх тих, хто хоче використати у своїй організаційній практиці

сучасні мережеві сервіси. У посібнику розглядаються принципи організації

навчальних мережевих спільнот, способи організації колективної діяльності:

спільний пошук і зберігання інформації;

створення й спільне використання медіаматеріалів;

спільне створення й редагуванню гіпертекстів;

спільне редагування й використання презентацій у мережі;

спільне редагування й використання карт і схем.

Подано класифікацію й наведено приклади сервісів Веб 2.0. Прописані прості

дії, на основі яких ми можемо використовувати ВікіВікі, блоги, народні класифікатори

для формування творчого й критичного мислення, толерантності, дослідницької

діяльності на основі мережевих матеріалів.

Ось як виглядає структура посібника з використання Веб 2.0 сервісів:

Малюнок 1. Структура посібника з використання Веб 2.0 сервісів

http://localhost/mediawiki/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%B8&action=edit

http://localhost/mediawiki/index.php/%D0%91%D0%BB%D0%BE%D0%B3

http://localhost/mediawiki/index.php/%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8B%D0%B5_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B8%D1%84%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%8B

Євген Патаракін


ЧАСТИНА 1.

ПЕДАГОГІКА МЕРЕЖЕВИХ СПІЛЬНОТ

РОЗДІЛ 1. МЕРЕЖЕВІ СПІЛЬНОТИ

Про віртуальні спільноти прийнято говорити як про спільноти, у яких люди

спілкуються один з одним за допомогою інформаційної мережі Інтернет. Технічно

мережа Інтернет складається із цілого ряду пластів, ― від реальних дротів, що

передають біти інформації по всьому світу, до веб-браузерів, які одержують ці біти й

виводять на екран тексти й картинки. Функціонально мережа Інтернет ― це

комунікаційне й інформаційне середовище, в якому люди й програми обмінюються

повідомленнями.

Поняття віртуальної спільноти вважається новим, хоча ще американський

філософ і педагог Джон Дьюї розглядав імовірність існування таких спільнот і

справедливо зазначав, що книга або письмо можуть створити більш тісний зв'язок

між людьми, розділеними величезною відстанню, ніж той зв'язок, що існує між тими,

хто живе під одним дахом. Навчання визначається інструментами й об'єктами, які

використовує учень. Дії над об'єктами вимагають спілкування. Це спілкування із

приводу дій й об'єктів має першорядне значення для навчання. Про те, наскільки

важливими є засоби, якими ми користуємося у своїй діяльності, писав, насамперед,

Джон Дьюї, і цей напрям отримав назву інструменталізму. Розроблені ним ідеї

інструменталізму досить часто зводять лише до його фрази "навчання через дію".

При цьому забувають, що Дьюї завжди розглядав дії в контексті людської культури.

Найважливішою складовою навчання Дьюї вважав діяльність, яка б була спрямована

на досягнення реального, конкретного результату завдяки використанню відповідних

матеріалів, засобів і технологій.

Термін «віртуальна спільнота» був уведений Говардом Рейнгольдом ―

дослідником соціальних відносин у мережі й одним із засновників спільноти WELL ― в

1993 році в книзі "Virtual Community" [Rheingold H., 1993]. У цій книзі Рейнгольд

обговорює різні приклади комунікацій між членами соціальних груп на базі списків

розсилання, списків новин, багатокористувацьких спільнот, IRC.

Діяльність і мислення людей завжди опосередковані інструментами й

об'єктами. Люди ніколи не діють у вакуумі або якомусь гіпотетичному універсумі

діяльності. Будь-яка діяльність завжди пов‘язана з використанням засобів діяльності

й матеріальних об'єктів. Будь-яка сутність стає дійсно об'єктом, який ми сприймаємо,

тільки в контексті діяльності й використання. Відповідно, будь-який об'єкт мислиться

й сприймається нами тільки в контексті певної діяльності. Будь-який сприйманий

нами об'єкт обов'язково має здатність проводити, здійснювати діяльність і мислення.

Ми можемо освоїти тільки ті сутності, які можна представити як матеріальні об'єкти.

Рейнгольд визначив віртуальні спільноти як соціальні об'єднання, які

виростають із Мережі, коли група людей підтримує відкрите обговорення досить

довго й толерантно. Для Рейнгольда ключовою ознакою спільноти є відкрите

обговорення, спілкування групи людей за допомогою інформаційної мережі Інтернет.

Ми підкреслили у визначенні Рейнгольда слова про те, що соціальні об'єднання

виростають із Мережі, оскільки думка про те, що такі об'єднання виростають



мимовільно, а не можуть бути спеціально спроектовані, організовані або створені в

наказовому порядку, є важливою для визначення характеру мережевих спільнот.

Теоретичне осмислення мережевих спільнот як окремого й особливого

феномена починається порівняно недавно. При цьому найбільша увага приділялася

особливостям взаємодії партнерів за допомогою мережі електронних комунікацій.

Досить рідко аналізу піддавалася спільна діяльність невеликих мережевих груп.

Більшість досліджень в останні роки були зосереджені на описі відмінних рис

спільнот, на тому, який відбиток накладає та чи інша форма комп'ютерної комунікації

на взаємини між членами спільноти.

У працях Уеллмана та його школи мережева спільнота аналізується як

звичайна спільнота, тільки реалізована в середовищі електронних комунікацій

[Wellman B., Gulia M., 1998]. Хоча сучасні комунікації й змінили світ навколо нас, ми,

як і раніше, відчуваємо себе членами певних соціальних світів. Ми досі пов'язані з

іншими людьми спорідненням, дружбою, роботою, сусідством або спільними

інтересами. Сьогодні, багато в чому завдяки розвитку інформатики, категорія

мережевої спільноти активно використовується соціальними науками й дає змогу

поглибити наше розуміння соціальних феноменів. Комп'ютерна мережа Інтернет і

мережа документів Всесвітня павутина поєднують між собою не тільки комп'ютери й

документи, але й людей, які користуються цими комп'ютерами й документами. Коли

комп'ютерна мережа поєднує людей або організації, то ми маємо справу вже із

соціальною мережею. Комп'ютерна мережа складається з безлічі машин, поєднаних

між собою дротами. Соціальна мережа складається з великої кількості людей,

об‘єднаних між собою такими соціальними взаєминами, як дружба, спільна робота

або інформаційний обмін.

Мережеві спільноти й сама модель навчання в спільнотах обміну знаннями

викликають нині гарячий інтерес в організаторів і розробників навчального процесу.

Така модель видається однією з найперспективніших, насамперед для дистанційного

навчання. Якщо ми розглянемо різні моделі сучасного дистанційного навчання, то

побачимо, як відбувається поступове зрушення від централізованої моделі до

зграйних (рос. «стайных») мережевих взаємодій. Багато в чому це пов'язано з тим,

що розвиток кібернетики та інформатики змінили ставлення до систем

централізованого шкільного навчання в суспільстві. Для засвоєння сучасної

інформаційної культури учні потребують не стільки інструкцій, які приходять із

центру, скільки доступу до світу комунікацій. Учням треба дати можливість

самостійно створювати цифрові об'єкти, обмінюватися такими об'єктами й

обговорювати цю діяльність з іншими учнями й наставниками. За цих умов система

освіти змушена буде шукати нового підґрунтя й нових організаційних форм, які

враховували б зрушення, що відбуваються в суспільстві. Згодом ієрархічна система

керування й передачі інформації визнається неефективною. На зміну централізованій

моделі приходять моделі, в яких набагато більше уваги приділяється горизонтальним

зв'язкам між членами спільноти. Поступово в соціологічних дослідженнях формується

нове уявлення про виробничі, комерційні, сервісні й інші організації, як про

"гіперзв'язані" і децентралізовані мережеві спільноти з відкритим доступом.

Кібернетичний та інформаційний підхід до структури такої сучасної організації дає

змогу визначити її як спільноту, що самоорганізується. Ця спільнота складається з

людей, знань, програмних агентів, цінностей і практик у певному місцевому оточенні.

Мережева спільнота є інформаційною системою. Така система динамічно

розвивається, і її стійкість не в однодумності і єдиноначальності, а в її розмаїтості.

Так само як і екологічні системи, інформаційні системи й мережеві спільноти не

можуть бути спроектовані й не можуть бути побудовані. Вони можуть бути тільки

вирощені. Усередині бізнес-організацій відбувається децентралізація навчальних

процесів. Поступово в бізнесовому середовищі формується модель під назвою

«навчальна організація» або «організація, що будує знання». У рамках цієї моделі всі



члени організації є повноправними членами спільноти й постійно засвоюють нові

навички й працюють щодо поширення своїх знань. Для бізнес-організацій процеси

навчання своїх співробітників грають життєво важливе значення, тому вони

приділяють навчанню і його ефективності величезну увагу й суттєво стимулюють

дослідження в галузі когнітивної психології. Організації й окремі люди усе сильніше

залежать від навколишнього соціального середовища. Люди усе більше залучаються

до спільної діяльності, і при цьому вони усе більше незалежні в тому, як, коли і яким

саме чином вони беруть участь у колективній діяльності. Як компенсацію за

зростання залежності людина отримує можливість самостійно планувати власний час

і розпорядок власної діяльності. Обов'язковість використання сучасних технічних

засобів компенсується зростанням приязності цих засобів і можливістю

використовувати їх на власний розсуд. Модель мережевих спільнот виступає як

форма організації обміну знаннями між учнями й учителями, що використовують

спільні граничні об'єкти для реалізації різних проектів.

Завдяки мережевій підтримці перед спільнотами обміну знаннями

відкриваються нові можливості щодо подання своїх цифрових архівів і залучення

нових членів. З розвитком комп'ютерних технологій у спільнот обміну знаннями

з'являються нові форми для зберігання знань і нові програмні сервіси, що

полегшують управління знаннями й використання цих знань новачками, що

перебувають на периферії спільноти. Мережа Інтернет відкриває нові можливості для

участі школярів у професійних наукових спільнотах. Приєднання до спільноти

означає насамперед доступ до ресурсів цієї спільноти. Ці ресурси можуть бути як

матеріальними, так і нематеріальними. Одним із найцікавіших напрямів у вивченні

мережевих спільнот є вивчення тих можливостей, які вони відкривають для середньої

та вищої освіти. Сьогодні існують й активно розвиваються численні мережеві

спільноти обміну знаннями, в яких беруть участь професіонали. Такі реальні дорослі

дослідницькі спільноти відкривають величезні можливості перед освітою. По-перше,

вони спираються на значні інформаційні ресурси, які зберігаються в базах даних

різних інститутів пам'яті і доступ до яких надають спеціалізовані програмні агенти.

По-друге, багато професійних мережевих спільнот, як, наприклад, ACM, існують

довго й успішно. У своїй практиці ці спільноти активно використовували

найрізноманітніші форми організації, починаючи зі списків розсилання й BBS і

закінчуючи блогами та WikiWiki. Розвиток комп'ютерних технологій розширив

можливості для дискусій усередині цих спільнот, доповнивши практику регулярних

конференцій новими можливостями. Навчальні спільноти можуть не тільки

використати матеріали та сервіси професійних спільнот, але й багато чому навчитися

у них щодо організації діяльності. Професійні мережеві спільноти, як правило, є

вдалими прикладами спільнот побудови знань.

Інформаційні технології дають змогу істотно полегшити організацію

досліджень, до яких можуть бути залучені безліч учнів у всьому світі за підтримки

вчених, яким уже немає необхідності бути присутнім у всіх точках проекту, для того

щоб прикласти до цих точок свої досвід і знання. Комп'ютерні мережі відкривають

учням доступ до людей, дають їм змогу спостерігати за науковими дискусіями,

порівнювати різні погляди, брати участь у діяльності спільнот обміну знаннями. Саме

ці нові можливості мережевого партнерства можуть залучати дітей, що випали з

офіційного навчального процесу.

Цифрова пам'ять, агенти й мережа суттєво розширюють не тільки наші

розумові здібності, але й поле для спільної діяльності й співробітництва з іншими

людьми. Мережеві спільноти обміну знаннями можуть поділитися своїми колекціями

цифрових об'єктів і програмними агентами з освітою. Учні й учителі потребують

освоєння об'єктів, знань і практик у професійному контексті. Представники місцевих

професійних спільнот прагнуть залучити до своїх рядів нових учнів, просунути в

суспільство свої об'єкти, знання й практики. Мережеві спільноти ― це дорога, по якій

рух відкритий в обидва боки.



Спільноти обміну знаннями сьогодні є найперспективнішими формами

організації ділової, наукової й творчої діяльності. Педагогіка мережевих спільнот є

окремим напрямом теорії навчання. Діяльність у середовищі мережевих спільнот

природно пов'язана з освоєнням таких важливих для наукової освіти навичок, як

критичне мислення та колективна творчість.

Глибокий системний аналіз відносин суспільства й освіти зробив на початку

70-х років Іван Ілліч. Навчальна спільнота, слушність якої відстоював Ілліч, не

обмежувалася рамками школи, а містила в собі всі ресурси, які могли служити цілям

навчання усередині міста. Можна вважати, що в працях Ілліча вперше було

сформульовано модель педагогіки місцевих спільнот, що базувалася на місцевих

інформаційних ресурсах [Illich I., 1972, 1973, 1982]. Ілліча цікавили не стільки цілі

освіти, скільки зміст навчального середовища. На його думку, людина звичайним

чином самостійно прагне вибирати кращі шляхи навчання й необхідно тільки

визначити, які компоненти повинні бути присутніми у навчальному середовищі, щоб

навчання проходило комфортно й ефективно. Відповіді на ці запитання Ілліч

спробував знайти у шостому розділі своєї книги «Суспільство без шкіл», що

називалася "Навчальна павутина". У цьому розділі Ілліч перерахував і докладно

розглянув ресурси і служби, необхідні для успішного функціонування навчальної

мережевої спільноти усередині міста. Пізніше ці компоненти були доповнені низкою

авторів, але загальні принципи побудови навчальної мережі були прописані й

апробовані ще в 1972 році.

Ілліч вважав, що людині для успішного навчання необхідні такі складові:

навчальні ресурси, до яких належать книги, засоби діяльності, навчальні ігри;

1. Приклади для наслідування й система, що підтримує обмін навичками й

уміннями.

2. Партнери, з якими можна було б змагатися, співробітничати, сперечатися й

розмовляти однією мовою.

Крім перерахованих обов'язкових для навчання складових, Ілліч сподівався

на участь експертів, які могли б оцінювати результати навчальної діяльності.

Необхідно відзначити, що Ілліч у рамках своєї навчальної павутини пропонував усім

охочим виступити в ролі вчителів з тих питань, в яких вони впевнені у своїй

компетентності, і в ролі учнів з тих питань, в яких вони б хотіли отримати додаткові

знання. Він припускав, що спільнота обміну знаннями може збігатися в межах із

цілим містом. Можливість участі у такій навчальній спільноті не обмежувалася

періодом шкільного навчання. Будь-хто міг отримувати необхідні знання в міській

навчальній мережі. Учасники мережевої спільноти в навчальній павутині міста

постійно виконують повторювані дії, які приводять до індивідуального освоєння

знань і засобів і поповнення колективного сховища знань. З концепцією навчальної

павутини як середовища для спільного навчання тісно пов'язана й концепція дружніх

засобів, яку розробляв Ілліч у своїй іншій книзі ― «Дружні засоби» [Illich, 1973]. У

цій книзі можна знайти найбільш розгорнуте обґрунтування необхідності таких

дружніх засобів. Ілліч пише, що люди потребують не просто володіння речами, а й

можливості користуватися ними так, як їм заманеться, перетворюючи речі відповідно

до власних смаків і потреб. Для людини життєво необхідно не просто сприймати й

споживати інформацію, але діяти активно, отримуючи результат як винагороду за

свої дії. Філософія Ілліча вплинула на розвиток освіти і на процес впровадження

інформаційних засобів у навчання. Ключове питання, яке поставив Ілліч у своїй

роботі ― "Які люди і які речі повинні оточувати людину, щоб вона добре вчилася?",

― зберегло свою актуальність і сьогодні. Сформульований Іллічем підхід, коли

об'єкти й інші люди розглядаються як необхідні засоби для розмірковування й

навчання, отримали свій розвиток у роботах Пітера Сенджа, Сеймура Пейперта та

Мітча Рєзніка [Senge P., 1998, Пейперт С., 1989, Resnick M., 1999, 2003].



В останні роки дослідники педагогічних моделей навчання звертають увагу на

спільноти, в яких ієрархічна структура виражена слабко або не виражена взагалі. До

таких спільнот належать насамперед спільноти обміну знаннями. Термін community of

practice («спільнота практики» або «спільнота обміну знаннями») уперше

використали Дж. Лав та Е. Венгер на позначення групи людей, залучених до спільної

діяльності [Lave J., Wenger E., 1991].

Надалі концепція спільноти обміну знаннями отримала розвиток у працях

Венгера й активно використовувалася для аналізу відносин, які складаються

усередині найрізноманітніших організацій і мереж. Членство у спільноті обміну

знаннями поєднане з освоєнням тих об'єктів, які використовують у своїй діяльності

члени спільноти ― засоби, тексти, символи тощо. До цих же засобів та об'єктів

належать і категорії й системи класифікацій, якими користується дана спільнота.

Поступово ці об'єкти й системи класифікації стають дедалі більш звичними й

домашніми, і людина відправляє їх в сферу підсвідомого. Вона уже не замислюється,

чому використовує засіб саме в такий спосіб. Більше того, вона навіть не бачить

можливості використати цей засіб інакше. Сучасні інформаційні технології створюють

програмне й інформаційне забезпечення, яке використовують представники

найрізноманітніших спільнот.

Багато мов програмування створювалися так, щоб бути й мовами

програмування й навчальними засобами. Засоби й об'єкти, за допомогою яких ми

пізнаємо навколишню реальність й обмінюємося знаннями з іншими людьми, містять

у собі усі можливі реальні та віртуальні об'єкти: матерію, засоби, техніки, ідеї, історії

й спогади і т. п. Всі ці об'єкти використовуються членами спільноти, і стосовно цих

об'єктів між членами спільнот існують публічні й непублічні домовленості. Якщо ми

поглянемо на спільну діяльність у контексті спільної практики, то між окремими

локальними галузями знань завжди існує напруга. Її неможливо позбутися, оскільки

вона виникає в результаті взаємодії різних спільнот обміну знаннями або різними

соціальними світами. Ця напруга підтримує постійні відносини між різними

спільнотами й приводить до створення об'єктів, які використовуються різними

спільнотами.

Такі об'єкти, розташовані на межі різних спільнот і використовувані різними

спільнотами, називають граничними об'єктами. Уперше поняття «граничні об'єкти»

було використано під час аналізу відносин усередині музею, де опудала мертвих

птахів однаково успішно використовувалися і професійними вченими, і

спостерігачами птахів ― початківцями. Надалі це поняття почали широко

застосовувати при аналізі відносин, що складаються на межі декількох соціальних

світів.

Засоби й об'єкти використовуються по-різному усередині кожної спільноти.

Наприклад, столяри й оздоблювачі по-різному використовують такий інструмент, як

стамеска. Хіміки й мікробіологи по-різному використовують пробірки й газові

пальники. Кожна спільнота бачить світ крізь призму власних уявлень, власних

ментальних моделей. Мають значення не тільки властивості самого засобу, але й

властивості, якими даний засіб наділений у межах спільноти.

Концептуальні засоби віддзеркалюють культуру, всередині якої вони

використовуються, так само, як індивідуальний досвід й очікування користувачів.

Засіб знаходить своє значення не тільки безпосередньо, через свої власні

властивості, але й у ході домовленостей між членами спільноти. Використання засобу

не обмежується абстрактною концепцією. Фізики й інженери використовують спільні

математичні формули ― всяк до своєї потреби.

Граничні об'єкти не просто підкреслюють складності й неясності у відносинах

між різними соціальними світами. Граничні об'єкти ― це звичайна, канонічна форма



існування всіх об'єктів у нашому людському оточенні. Для того, щоб члени спільноти

могли обмінюватися знаннями й уміннями, спілкуватися між собою з робочих питань,

зовсім не обов'язково, щоб вони працювали над одним спільним проектом. Цілком

достатньо того, що їхня діяльність здійснюється в одній сфері, і вони можуть

спостерігати й обговорювати діяльність один одного. У цьому випадку вони можуть

використовувати досвід один одного.

До ресурсів спільноти належать не тільки об'єкти й інформація, але й люди,

які мають знання й можуть бути прикладом для наслідування. Учень прагне не

просто засвоїти якусь суму знань, він прагне затвердитися усередині даної соціальної

групи. Пропуском, що дозволяє людині проникнути в спільноту й посісти там гідне

положення, є знання й уміння. Чим більше проблемних ситуацій спостерігає людина,

чим більше проблем, у вирішенні яких він взяв участь, тим вищий його статус у

спільноті. Статус експерта передбачає, що людина має такий багаж знань і досвіду,

що вона може використати цей досвід навіть у нестандартних, незнайомих ситуаціях.

Венгер підкреслював, що на практиці ми можемо спостерігати процес спрямованого

навчання, який, проте, не супроводжується жодним реальним учінням. Точно так

само ми можемо спостерігати навчання поза яким-небудь спеціально організованим і

спрямованим процесом навчання.

Діяльність людей і те, як вони використовують засоби в цій діяльності, не

можуть розглядатися окремо від культури. Культура й використання засобу рівною

мірою визначають те, як людина-практик бачить світ. З іншого боку, спосіб бачення

визначає культурне розуміння і світу та засобів діяльності. На жаль, учні часто

дістають засоби й завдання щодо їхнього використання поза всяким зв'язком з

навколишньою культурою. Для того щоб освоїти засіб, мало одержати його у своє

розпорядження й почати ним користуватися. Необхідно ще сприйняти культуру

використання цього засобу. Навчання значною мірою є процесом соціалізації,

протягом якого люди вчаться говорити, читати, писати, стають школярами,

співробітниками офісу, дослідниками і т. д. Жодна дитина не народжується

школярем, точно так само, як вона не народжується скрипалем. Процес входження у

шкільну культуру, процес становлення дитини школярем передбачає засвоєння

навичок поведінки і дій, властивих даній шкільній культурі.

Навчання відбувається в спільнотах, де навчальною практикою є участь у

житті суспільства. Навчання діяльності відбувається в процесі спілкування учня й

інших членів спільноти. Це спілкування в епоху веб 2.0, складається не тільки зі слів,

але й зображень, мультимедіа й багато чого іншого. Це спілкування створює велику

розмаїтість динамічних і взаємозалежних ресурсів, які створюються не тільки

експертами, але й усіма членами спільноти, включаючи учнів.

Мабуть, найпоширеніша помилка щодо навчальних спільнот пов'язана з тим,

що спільнота є доповненням до навчального курсу. Тобто передбачається, що в нас є

навчальний курс, і ми до нього додаємо засоби, які дають змогу людям обговорювати

навчальні матеріали. Це надзвичайно поширений підхід, коли обговорення й

спілкування між людьми має вторинний, додатковий характер. Курс закінчується ―

спільнота розпадається. У реальності відносини повинні бути іншими ― наявні

ресурси повинні бути підпорядковані обговоренню.

Спільнота має першорядне значення. Ресурси мають другорядне значення й

існують остільки, оскільки існує спільнота. Навчальне середовище завжди є

міждисциплінарним. Воно не може бути сконструйоване спеціально для навчання

геометрії або філософії. Навчальне середовище відтворює додаток певної наукової

дисципліни в реальному світі: будування будинку, керування літаком, розслідування

злочину.



Розв‘язання кожної з перерахованих проблем вимагає вивчення кількох

дисциплін. Навчальні можливості реалізуються у формі взаємодії з іншими людьми, у

формі вивчення навчальних об'єктів або у формі взаємодії з викладачем, але всі ці

можливості вбудовані в навчальну оболонку. Знання витягається з контексту ситуації

й переноситься тільки на подібні ситуації. Люди міркують, вирішують проблеми,

роблять висновки, взаємодіють один з одним залежно від соціальних процесів і свого

соціального оточення. Навчання є вплетеним в соціальне оточення, діяльність і

спілкування кожної людини.

Практична участь у діяльності спільноти обміну знаннями дає можливість

освоїти засоби, за допомогою яких діють, міркують і сприймають навколишній світ

члени спільноти. Для опису початкової участі, у ході якого новачки вступають у

спільноту, використовується спеціальний термін ― легітимна периферійна участь

(LPP ― legitimate peripheral participation).

Спільна діяльність, до якої залучені члени спільноти, породжує організаційну

структуру. Члени спільноти користуються спільними ресурсами й засобами,

обговорюють форми й методи діяльності. Новачки, потрапляючи усередину

спільноти, стають членами певного роду. У результаті входження до спільноти на них

поширюється можливість легітимної участі в діяльності та обговоренні. Саме завдяки

участі у такій спільній діяльності, переймаючи правила й навички поведінки й

мислення, прийняті в даній спільноті, вони і навчаються.

Технології й соціальні інститути виступають зовнішніми факторами стосовно

окремої людини. Вони визначають ієрархічну драбину, шкалу цінностей, систему

відносин, які людина має засвоїти у процесі своєї освіти, у процесі побудови своєї

особистої культури. У ході освіти учень не тільки оволодіває сумою знань і практик,

але й засвоює системи цінностей, прийняті в тих спільнотах, доступ до яких був для

нього відкритий. Ми всі є членами безлічі спільнот обміну знаннями. Членство в

таких групах є комплексним процесом. Воно може розрізнятися тривалістю ― у

деяких спільнотах ми затримуємося ненадовго, у деяких залишаємося протягом

усього життя.

Метафора спільнот обміну знаннями дуже плідна й дає можливість підкреслити

спільний і діяльнісний аспект навчання. У рамках цього підходу всяке навчання

розуміється як спільна діяльність, що обов'язково вимагає зацікавленої участі інших

людей, які діють у даній галузі знань або у подібних галузях. Праці Венгера і його

послідовників спричинили неабиякий інтерес до теми спільнот та їхньої ролі у

навчанні. Концепція спільнот обміну знаннями одержала найбільший розвиток в

галузі керування організаціями, системах перепідготовки кадрів і безперервного

навчання. Для всякої спільноти питання передачі й освоєння знань мають велике

значення. Для педагогічних спільнот ці питання особливо актуальні, оскільки

професійні інтереси його членів з самого початку пов'язані з передачею знань.

ПЕДАГОГІКА МЕРЕЖЕВИХ СПІЛЬНОТ ТА ЇЇ КЛЮЧОВІ ПОЛОЖЕННЯ

Інформаційні технології змінюють способи нашого мислення та спілкування з

іншими людьми. Цифрова пам'ять звільняє нас від необхідності тримати дані й зв'язки

між цими даними в голові. Як писав Ваннавер Буш, «нашій душі буде легше літати,

якщо ми звільнимо її від вантажу запам'ятовування, знаючи, що завжди зможемо

повернутися до своїх записів». Тепер ми можемо довірити записи цифровій пам'яті, а

зв'язки між записами ― програмним агентам. Завдяки мережі ми тепер можемо

одержати доступ до своїх записів, перебуваючи в будь-якій точці земної кулі.

Цифрова пам'ять, програмні агенти й мережа надзвичайно розширюють наші



розумові здібності. Ще більш неймовірно вони розширюють поле для спільної

діяльності й нашого співробітництва з іншими людьми. Ми можемо поділитися своїми

колекціями, можемо спільно використовувати наші цифрові об'єкти й програмні

агенти, можемо спілкуватися між собою, утворюючи віртуальну спільноту. Люди

приходять у мережеві спільноти, щоб ділитися знаннями, запитувати й навчатися в

інших людей, шукати однодумців і виконати дії, які не під силу зробити поодинці.

Комп'ютерна мережа (Інтернет), мережа документів (Всесвітня павутина) і

програмне забезпечення (соціальні сервіси) об‘єднують між собою не тільки

комп'ютери й документи, але й людей, які користуються цими комп'ютерами,

документами й сервісами. Завдяки мережевим зв'язкам мимовільно формуються нові

соціальні об'єднання. Такі спільноти не можуть бути спеціально спроектовані,

організовані або створені в примусовому порядку. Ми можемо лише створити умови,

які б полегшували формування таких спільнот. Завдяки мережевій підтримці перед

спільнотами обміну знаннями відкриваються нові можливості щодо представлення

своїх цифрових архівів і залучення нових членів. З розвитком комп'ютерних

технологій у спільнот обміну знаннями з'являються нові форми для зберігання знань і

нові програмні сервіси, що полегшують керування знаннями й використання цих

знань новачками, що перебувають на периферії спільноти.

Комп'ютерні комунікації сьогодні формують нове поле інформаційної культури,

у якому реалізується діяльність сучасного суспільства. Саме мережі становлять нову

соціальну морфологію наших суспільств, а поширення "мережевої" логіки значною

мірою позначається на ході та результатах процесів, пов'язаних з виробництвом,

повсякденним життям, культурою й владою. Перед освітою стоять завдання

формування особистості, конкурентноздатної та успішної в електронному

інформаційному середовищі. Цілком виправдано, якщо й пошук розв‘язання цих

завдань ми шукатимемо в середовищі інформаційних, комп'ютерних і мережевих

дисциплін. Однією з основних тенденцій розвитку утворення у зв'язку із цим є

перегляд концепцій організації навчальної діяльності. У навчальній практиці процеси

формування мережевих, децентралізованих моделей навчання сьогодні ще мало

помітні, але саме мережеві технології готують для них ґрунт. Модель навчання в

мережевих спільнотах обміну знаннями постає однією з найбільш перспективних

моделей дистанційного навчання. Поступово відбувається перехід від

централізованої моделі до горизонтальних мережевих взаємодій. Зараз, коли в

суспільстві змінюється система організації виробництва й відносини між людьми з

ієрархічної системи переходять у площину більш децентралізованих, можна очікувати

на відповідні зміни і в моделях навчання.

Педагогіка мережевих спільнот є швидкорозвивальним напрямом теорії

навчання. Цей напрям базується на таких ключових принципах:

Навчання визначається інструментами й об'єктами, якими

користується учень. Дії над об'єктами вимагають спілкування. Це спілкування із

приводу дій й об'єктів має першорядне значення для навчання.

Навчання визначається середовищем, в якому відбувається освоєння

нового знання. Уперше модель педагогіки місцевих спільнот, що базувалася на

місцевих інформаційних ресурсах, була сформульована в працях Івана Ілліча. З

концепцією навчальної павутини як середовища для спільного навчання тісно

пов'язана й концепція дружніх засобів. Для людини життєво необхідним є не просто

сприймати й споживати інформацію, але діяти активно, одержуючи результат як

винагороду за свої дії.

Навчання відбувається в спільноті обміну знаннями, де новачки

поступово стають експертами через практичну участь у розв‘язанні проблем

усередині конкретної галузі знань.



Конективізм. Конективізм ґрунтується на теоріях мережі,

складноорганізованих систем і систем, що самоорганізуються. Навчання ― це

процес, який відбувається у невизначеному, туманному й мінливому середовищі, в

якому постійно відбуваються зрушення основних елементів. Цей процес не може

повністю перебувати під контролем особистості. Навчання може підтримуватися

ззовні й полягає в поєднанні інформаційних джерел. Це об'єднання інформаційних

вузлів дає нам змогу підніматися на більш високий рівень розуміння. Конективізм

підкреслює нестійкий, динамічний характер навчання. Наші рішення базуються на

підґрунті, що постійно змінюється.

Навчання ― це процес створення мережі. Вузлами можуть бути зовнішні

сутності, які ми можемо використати для формування мережі (люди, організації,

бібліотеки, веб-сайти, книжки, журнали, бази даних або будь-яке інше джерело

інформації). Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів, які ми

підключаємо у формі джерел інформації й знань. Навчання, що відбувається в нашій

голові, є формуванням внутрішньої нейронної мережі. Навчальні мережі (мережі, що

навчаються) можна розглядати як зовнішні структури, які ми постійно створюємо й

перебудовуємо, щоб іти в ногу з часом, постійно здобувати досвід, створювати й

підключати нові зовнішні знання. Навчальні мережі можуть сприйматися як внутрішні

структури, які існують у нашій свідомості й перебувають у постійному процесі

створення моделі розуміння.

Конективізм виходить із того, що рішення приймаються на основі підстав, що

швидко змінюються. Нові знання постійно здобуваються, і життєво важливо

розрізняти різницю між важливими й неважливими знаннями. Уміння бачити, коли

нове знання змінює ландшафт на підставі рішень, прийнятих учора, важливо.

Принципи конективізму:

1. Навчання й знання вимагають розмаїтості підходів і можливості вибрати

оптимальний підхід.

2. Навчання ― це процес формування мережі підключення спеціалізованих

вузлів і джерел інформації.

3. Знання перебувають у мережі. Картину світу малює юрба.

4. Знання можуть існувати поза людиною. Технології допомагають, сприяють

нам у навчанні.

5. Здатність дізнаватися про нове важливіша, ніж накопичення знань.

Здатність розширювати свої знання важливіша, ніж накопичення знань.

6. Навчання й пізнання відбуваються постійно ― це завжди процес і ніколи

не стан.

7. Ключова навичка сьогодні ― здатність бачити зв'язки, розпізнавати

патерни й бачити сенс між галузями знань, концепціями та ідеями.

8. Своєчасність (точність, оновлюваність знань) ― необхідна риса сучасного

навчання. На зміну папок прийшли потоки.

9. Навчання є прийняттям рішень. Крізь призму мінливої реальності нам

постійно доводиться робити вибір того, чому вчитися. Правильний вибір сьогодні

може виявитися помилковим вибором завтра, тому що змінилися умови, в яких

приймалося рішення.



РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СЕРВІСІВ ВЕБ 2.0

Мережева педагогіка розвивається в тісному зв'язку з мережею Інтернет і

прямо залежить від стану й концепцій розвитку Всесвітньої павутини. Сучасна

концепція розвитку павутини одержала назву Веб 2.0.

Появу терміна Веб 2.0 прийнято пов'язувати зі статтею Тіма О'Рейлі ― "What Is

Web 2.0" від 30 вересня 2005 року. Треба відзначити, що обговорення нових

можливостей і поява нового класу задач і програм О'Рейлі почав ще в минулому

столітті у статті про комп'ютери, програмне й інформаційне забезпечення. Основну

критику в цій статті й у всьому збірнику праць ідеологів вільних програм було

спрямовано на перехід від світу, в якому основою інформаційної діяльності були

комп'ютери та встановлене на них програмне забезпечення, до світу, де платформою

для спільних дій слугує Всесвітня павутина й інформаційні додатки. Традиційне

програмне забезпечення вбудовувало невелику кількість інформації у велику

кількість програмного коду. Наприклад, текстові (MS Word) і графічні (PhotoShop)

редактори значно більші за обсягом, ніж документи і малюнки, які в них

створюються. Соціальні сервіси вбудовують невелику кількість програмного

забезпечення у велику кількість інформації.

Доунс [Downes S., 2005] відзначає, що із середовища, в якому люди

отримували інформацію, читали новини, слухали радіо, дивилися телевізор,

Всесвітня павутина стає платформою, на базі якої відбувається спілкування людей,

причому сучасний словник містить різноманіття мультимедійних форматів. Розвиток

інформаційного забезпечення на основі Веб-платформи в перші роки XXI століття

супроводжувалося появою величезної розмаїтості веб-сервісів, які підтримували різні

потреби й активності користувачів. Важливо відзначити, що інформаційні сервіси

нового покоління з особливою повагою ставилися до користувачів і розглядали їх як

авторів та співавторів мережевого контенту. Дії, які виконують користувачі

мережевого інформаційного забезпечення, є досить простими: зробити вибір, купити

або продати, ввести невелику кількість інформації, розмістити в мережі документ,

фотографію або відеофайл, зберегти посилання на знайдений документ і т. д.

ВЕБ 2.0 З ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПОГЛЯДУ ― ЦЕ AJAX, API ТА RSS

AJAX

AJAX (від англ. Asynchronous JavaScript and XML ― «асинхронний JavaScript та

XML») ― це підхід до побудови інтерактивних користувацьких інтерфейсів веб-

додатків. При використанні AJAX веб-сторінка не перезавантажується повністю у

відповідь на кожну дію користувача. Замість цього з веб-сервера довантажуються

тільки потрібні користувачеві дані. AJAX ― один із компонентів концепції DHTML.

Ajax-додатки дають можливість позбутися переривчастого процесу взаємодії з веб-

додатком завдяки проміжному елементу між користувачем і сервером ― движку Ajax.

Замість того щоб завантажувати сторінку на початку роботи додатка, браузер

завантажує Ajax-движок, написаний на JavaScript і зазвичай захований у

невидимому фреймі. Цей движок відповідає за відображення веб-сторінки та за

взаємодію додатка із сервером. Ajax-движок дає можливість користувачеві

здійснювати взаємодію із сервером асинхронно, тобто незалежно від звернення до

сервера. Отже, користувач не бачитиме чисту сторінку в браузері або іконку

піскового годинника в очікуванні відповіді сервера. AJAX базується на двох основних

принципах:

використання DHTML для динамічної зміни змісту сторінки;



використання технології динамічного звернення до сервера «на льоту»,

без перезавантаження всієї сторінки повністю.

Використання цих двох принципів дає змогу створювати значно зручніші веб-

інтерфейси користувача на тих сторінках сайтів, де необхідною є активна взаємодія з

користувачем. AJAX набув найбільшої популярності після того, як компанія Google

почала активно використовувати його при створенні своїх сайтів. Користувач

заходить на веб-сторінку та натискає на якийсь її елемент.

Скрипт (на мові JavaScript) визначає, яка інформація є необхідною для

оновлення сторінки.

Браузер відправляє відповідний запит на сервер.

Сервер повертає лише ту частину документа, на яку прийшов запит.

Скрипт вносить зміни з урахуванням отриманої інформації (без повного

перезавантаження сторінки).

RSS

RSS ― це стандарт публікації на веб-сайтах оновлюваної інформації. Rich Site

Summary («збагачене зведення сайту») є одним із перших XML-додатків, що швидко

набули широкої популярності. RSS дає можливість не просто посилатися на сторінку,

а й підписуватися на неї, одержуючи оповіщення щоразу, коли сторінка змінюється.

Динамічними стали не сторінки, а посилання на них. Посилаючись на веблог, ви

посилаєтеся на сторінку з контентом, котрий постійно змінюється, і яка містить

пермалінки (постійні посилання) для кожного індивідуального запису й нагадує про

кожну зміну. І RSS-фід ― це набагато більш чіпка прив'язка до сайту, ніж, скажімо,

закладка або посилання на конкретну сторінку.

Завдяки застосуванню RSS адміністратори часто оновлюваних веб-сайтів, до

яких належать мережеві щоденники, групи, ВікіВікі, народні класифікатори типу

Делішес або Флікр, отримують простий стандартний метод для оповіщення світу про

події, що відбуваються. Оскільки таке оповіщення реалізується стандартно, авторам,

які працюють над наповненням змісту веб-сайтів, немає потреби робити додаткові

зусилля й розповідати світу про те, що вони опублікували нову розповідь у

щоденнику, розмістили нову статтю в енциклопедії, помістили нову фотографію або

додали нові посилання до певної категорії. Ті, хто хочуть бути в курсі цих подій, уже

підписалися й одержали інформацію з підписки RSS.

Веб 2.0 як рух є скоріше соціальним, ніж технологічним феноменом. Він

передбачає активну участь людей у наповненні мережі матеріалами, в обміні своїми

навичками й уміннями. Відкритість API для розвитку Веб 2.0 значно менш важлива,

ніж відкритість учасників руху, їхня готовність ділитися своїми матеріалами, своїми

знаннями й уміннями.

Серед різноманіття способів класифікації сервісів Веб 2.0 найбільш простою є,

мабуть, користувацька класифікація за способом використання:

1. Мережеві щоденники.

2. Спільний пошук інформації.

3. Спільне зберігання закладок.



4. Спільне зберігання медіафайлів: фотографії,

схеми, малюнки; презентації, відео, документи,

карти знань, аудіозаписи.

4. Спільне редагування документів,

електронних таблиць.

5. Колективне редагування гіпертекстів

(ВікіВікі, НПЖ).

Малюнок 2. Класифікація сервісів Веб 2.0

РОЗДІЛ 3. ПЕДАГОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ВЕБ 2.0

Розвиток інформаційного забезпечення на основі Веб-платформи в перші роки

XXI століття супроводжувався появою величезної кількості різноманітних веб-

сервісів, які підтримували різні потреби й активності з особливою повагою ставилися

до користувачів і розглядали їх як авторів та співавторів мережевого контенту.

Соціальні сервіси й діяльності усередині мережевих спільнот відкривають перед

педагогічною практикою такі можливості:

1. Використання відкритих, безкоштовних і вільних електронних

ресурсів. У результаті поширення соціальних сервісів у мережевому доступі

накопичується величезна кількість матеріалів, яка може бути використана з

навчальною метою. Мережеві спільноти обміну знаннями можуть поділитися своїми

колекціями цифрових об'єктів і програмними агентами з освітою.

2. Самостійне створення мережевого навчального змісту. Нові сервіси

соціального забезпечення радикально спростили процес створення матеріалів і

публікації їх у мережі. Тепер будь-хто може не тільки одержати доступ до цифрових

колекцій, але й взяти участь у формуванні власного мережевого контенту. Сьогодні

новий контент створюється мільйонами людей. Вони, як мурахи у загальний

мурашник, приносять у мережу нові тексти, фотографії, малюнки, музичні файли.

3. Освоєння інформаційних концепцій, знань і навичок. Середовище

інформаційних додатків відкриває принципово нові можливості для діяльності, в яку

надзвичайно легко втягуються люди, що не володіють спеціальними знаннями з

інформатики. Нові форми діяльності пов'язані як з пошуком у мережі інформації, так і

зі створенням та редагуванням власних цифрових об'єктів ― текстів, фотографій,

програм, музичних записів, відеофрагментів. Участь у нових формах діяльності дає

змогу освоювати важливі інформаційні навички ― повторне використання текстів і

кодів, використання метатегів тощо.

4. Спостереження за діяльністю учасників спільноти практики. Мережа

Інтернет відкриває нові можливості для участі студентів у професійних наукових



спільнотах. Цифрова пам'ять, агенти й мережа надзвичайно розширюють не тільки

наші розумові здібності, але й поле для спільної діяльності й співробітництва з

іншими людьми.

5. Створення навчальних ситуацій, в яких ми можемо спостерігати й

вивчати недоступні раніше феномени. З розвитком соціального забезпечення

мережева діяльність або мережева поведінка інших людей стає для нас усе

доступнішою. Спільні дії учасників сучасних мережевих об'єднань найчастіше мають

децентралізований характер. Таку форму спільної діяльності можна назвати

зграйною. Як форма пташиної зграї утворюється в результаті здійснення кожним

птахом простих операцій, так і складна поведінка мережевої спільноти формується в

результаті індивідуальної поведінки окремих учасників, діями яких ніхто не керує.



ЧАСТИНА 2.

МЕРЕЖЕВІ ЩОДЕННИКИ

РОЗДІЛ 1. ЗНАЙОМСТВО З БЛОГАМИ

Термін "блог" ― blog ― походить від англійського слова, що позначає дію ―

Web-logging або блогінг ― вхід у Всесвітню павутину або веб, у якій людина веде

свою колекцію записів. Як правило, це особисті записи, що нагадують щоденник.

Часто записи містять анотовані посилання на інші ресурси, опубліковані в мережі.

Кожне повідомлення, опубліковане усередині блога, має свій URL ―

адресу, за якою до повідомлення можна звернутися.

Ця проста ознака ― стійкість посилання ― відіграє важливу роль при

встановленні відносин між людьми й повідомленнями. Якщо у повідомлення немає

стійкої мережевої адреси, то воно не має статусу мережевого документа. На таке

повідомлення не можна послатися з іншого мережевого документа, і воно не може

бути знайдене програмними агентами.

Простота публікації, ясна метафора щоденних записів у мережевий щоденник

забезпечили приплив нових авторів. Крім того, з'ясувалося, що людям значно

цікавіше читати новини й замітки, підготовлені не з метою реклами й просування

власного імені. Ясність і доступність блога викликають інтерес багатьох дослідників,

які розглядають його як варіант особистого освітнього простору. У блозі прийнятий

зворотний порядок запису. Найсвіжіші записи публікуються зверху. Для ведення

блога потрібний тільки доступ до мережі й бажання представляти свої матеріали. Як

правило, автором записів у блозі є одна людина. Автори декількох блогів часто

об‘єднуються в соціальну мережу, відслідковують записи один одного, залишають

відгуки й замітки на полях чужих щоденників.

Мережевий щоденник використовується з різною метою:

Блог є своєрідним персональним інформаційним помічником, що зберігає

записи й посилання. Це такий помічник для письма й розмірковування за допомогою

комп'ютера.

Блог використовується як середовище для записів подій власного

наукового, ділового або особистого життя, яке робитися для себе, сім‘ї або друзів.

Багато хто вважає, що така форма є більш зручною, ніж розсилання масових

повідомлень електронною поштою.

Блог може бути використаний як середовище для мережевої спільноти.

Таке використання блога цілком припустиме й виправдане, оскільки численні блоги

мають додаткові переваги перед форумами: можливість публікувати в тексті

повідомлення мультимедійні та html-фрагменти, можливість перехресних зв'язків між

декількома гілками дискусій.



У Росії системи колективного блог-хостингу представляють такі адреси:

http://habr.ru/

http://dirty.ru/

http://blogs.mail.ru/

http://www.liveinternet.ru/

http://planeta.rambler.ru/

Живий Журнал – один із найбільш яскравих прикладів успішного

використання технології блога. Сервіс одержав величезну популярність серед

російської аудиторії. Кожен користувач або спільнота Живого Журналу формує свою

сторінку, на якій з'являються нові повідомлення. Кожна така сторінка формує

власний новинний потік у форматі RSS. Підписка на новини з будь-якої сторінки

Живого Журналу виглядає як формування стрічки друзів. Додати людину до списку

своїх друзів усередині ЖЖ означає не більш ніж підписатися на ті новини, які він

пише у своєму мережевому щоденнику. У результаті безлічі таких «додавань друзів»

або підписок на RSS-оновлення новинних потоків, у кожного користувача ЖЖ

формується так називана «френд-стрічка». На цій сторінці представлені новини, на

які він підписався.

Для пошуку друзів у ЖЖ існують різні механізми. По-перше, це пошук за

ключовими словами, які люди вказують як свої інтереси. Пам‘ятайте, що ключові

слова – основний механізм пошуку в ЖЖ і вони дають змогу людям зі схожими

інтересами знаходити один одного й об‘єднуватися в групи. Другий спосіб ― це

пошук у переліку тих, кого ваші друзі вже відзначили як своїх друзів. «Друг мого

друга ― мій друг». Третій спосіб ― коли досвідчений автор ЖЖ рекомендує свого

знайомого новачка групі знайомих. Для цього публікуються спеціальні повідомлення

«Дивіться, хто прийшов», після яких у нового члена ЖЖ з'являються друзі-читачі і

йому залишається тільки вибрати з них взаємних друзів. Іноді група людей

об‘єднується на базі ЖЖ у спільноту. Членство в спільноті дає можливість

публікувати свої повідомлення в загальному новинному потоці.

Соціальний сервіс Живий Журнал може бути використаний у педагогічній

практиці в такий спосіб:

Робочі й не дуже робочі записки директорів і вчителів. Як правило, учні

й учителі зустрічаються один з одним в умовах обов'язкового шкільного середовища,

коли й ті й інші виконують продиктовані суспільством ритуальні дії. Що хвилює

вчителя й директора школи у звичайному, реальному житті за стінами школи? Через

технологію Живого Журналу вчитель і директор можуть дати учням та їхнім батькам

доступ до світу неофіційного навчання.

Шкільні щоденники XXI століття. Для багатьох школярів ведення

мережевих щоденників стало звичайною практикою. І це дуже важлива можливість

для вчителя подивитися ― а що там відбувається у світі учнів? У 1998 році в рамках

міжнародного проекту Virtual Classroom було реалізовано навчальний проект "Один

день із життя школяра". Під час проекту учні з різних країн світу представляли в

мережі те, як проходить їхній шкільний день. Тоді це вимагало значних технічних

ресурсів. З розвитком технології живого журналу реалізувати такі проекти стало

значно легше. Ми можемо ознайомлюватися з життям наших учнів, спостерігаючи

їхню мережеву активність.

Подробиці реєстрації в ЖЖ описані в статті «Кнопочник и Тряпочник. Трудно

быть блогом» (http://vio.fio.ru/vio_19/cd_site/Articles/art_1_13.htm).

Путівник по російськомовному LiveJournal ― http://lj.eonline.ru/ ― тут перелік

сервісів, які доступні у зоні російськомовного Живого Журналу.

http://habr.ru/

http://dirty.ru/

http://blogs.mail.ru/

http://www.liveinternet.ru/

http://planeta.rambler.ru/

http://localhost/wiki/index.php/%D0%91%D0%BB%D0%BE%D0%B3

http://localhost/wiki/index.php/RSS



Сервер живого журналу підтримує спілкування з користувачами на різних

мовах. Ви можете обрати англійську або російську мову. Створення свого Живого

Журналу відбувається легко й швидко. Щоб перейти на російськомовний інтерфейс,

потрібно вибрати «Русский» у лівому верхньому куті меню ― під кнопкою Login.

Ви потрапляєте на сторінку https://www.livejournal.com/create.bml і

дотримуєтеся інструкцій. Інструкції й вимоги типові для сучасного мережевого

сервісу. Вам необхідно:

вибрати унікальне ім'я користувача, яке може складатися з латинських літер,

цифр і знаків підкреслення;

повідомити адресу своєї електронної пошти;

повідомити пароль для авторизованого входу й публікації повідомлень під

своїм ім'ям.

Безкоштовний рахунок дає можливість Вам вести власний журнал і читати

повідомлення друзів.

Будьте готові до того, що наприкінці процедури реєстрації Вас попросять

підтвердити, що Ви не є програмним агентом і можете прочитати текст, зображений

на картинці.

Реєстрація. Користувач реєструється як дописувач живого журналу. При

цьому він зазначає місце свого географічного проживання і свої особисті інтереси.

Пошук партнерів за інтересами. У формі "Пошук" можна вказати слово, за

яким Ви б хотіли провести пошук. Результат пошуку ― перелік спільнот і

користувачів, які вказали це слово в графі своїх інтересів. Наприклад, на слово

«навчання».

Крім спеціально організованого пошуку агенти Живого Журналу позначають у

Вашому переліку інтересів слова, якими цікавляться й інші користувачі.

Встановлення дружніх зв'язків. Механізм "дружби" дуже простий. На

сторінці журналу автора, який Вас цікавить, Ви натискаєте на його ім'я й потрапляєте

на сторінку "Інформація про користувача".

Перший значок на наступній картинці ― чоловічок зі знаком +. Натисніть на

нього, і його буде додано до списку Ваших друзів.

Після цього тексти, які пише цей користувач, з'являються на динамічній

сторінці Ваших друзів. Таким чином, Ви в курсі того, що пишуть друзі. Крім

стандартних тегів гіпертекстової розмітки усередині Живого Журналу використовують

кілька специфічних тегів, які починаються з буквосполуки LJ:

<LJ user= "dsergein"> ― посилання на іншого автора;

<lj comm="lyubitelisoobsh"> ― посилання на спільноту;

<lj-cut> </lj-cut> ― парний тег, що приховує текст повідомлення за

посиланням "Read more". Його зручно використовувати для публікації візуально

коротких повідомлень, що містять додатковий текст.



Для попередньої підготовки повідомлень у своєму живому журналі можна

використовувати різні редактори. Ці редактори доступні на сайті Живого Журналу ―

http://www.livejournal.com/download/

Вам доведеться постійно реєструватися на віддалених серверах, щоб

скористатися різними сервісами. Будьте готові до цього й не бійтеся ― мережеві

служби цінують своїх користувачів і не розголошують їхніх персональних даних.

Використання редактора Semagic

http://semagic.sourceforge.net/index.html

Редактор Semagic до теперішнього часу став практично стандартом для

російськомовних користувачів Живого Журналу.

Обговорення можливостей і нових властивостей редактора Semagic

відбувається в окремому Живому Журналі ―

http://www.livejournal.com/community/ljwin32_sema/

Тут також є посилання на останні версії редактора ―

http://sourceforge.net/projects/semagic/

Встановлення редактора на локальній машині відбувається автоматично й не

повинне спричиняти жодних проблем. При завантаженні редактор вимагає Ваш

пароль у Живому Журналі, під яким він буде під‘єднуватися до сервера. Можливості

редагування переважно стандартні.

Малюнок 3. Можливості редактора «Семаджик»

Два зв'язаних кільця в лівій частині малюнка ― створення посилання.

Якщо Ви попередньо скопіювали адресу (URL) у буфер, то наступним кроком

виділяєте слово або слова, які ви хочете зв'язати з адресою, і натискаєте на два

кільця.

Наступна можливість ― вставлення малюнка. У статтях Живого Журналу

малюнки вставляються як зазначення адреси джерела малюнка. Скопіювали у буфер

адресу малюнка (наприклад ― http://letopisi.ru/images/3/3a/Wiki-geogr.jpg) ― і

вставили його в текст свого повідомлення.

Третя й четверта кнопки ― вставити в текст повідомлення посилання на

автора або спільноту авторів, котрі пишуть у Живому Журналі. Це особливі

посилання, які існують лише всередині Живого Журналу. Вони записуються у вигляді

<lj user="yarmakhov"> для окремого автора або <lj comm="openmeta"> для

спільноти. Такі посилання приводять читачів на сторінки зазначених авторів або

спільнот.

http://www.livejournal.com/download/

http://semagic.sourceforge.net/index.html



П'ята кнопка з ножицями є ще одним спеціальним тегом Живого Журналу.

Тег використовується тоді, коли Ви публікуєте великий фрагмент тексту і хочете дати

читачеві можливість вибору ― читати або не читати цей великий фрагмент. У цьому

випадку Ви оточуєте фрагмент тегами <lj-cut>Багато тексту</lj-cut>.

Малюнок 4. Редагування й вибір місця для публікації

РОЗДІЛ 2. СПІЛЬНОТИ ЖИВОГО ЖУРНАЛУ

Прикладами використання блогів для організації спільної діяльності можуть

бути спільноти Живого Журналу. Спільнота Живого Журналу може слугувати

відкритим або закритим середовищем для організації педагогічних дискусій. Для

обговорення питань організації мережевих навчальних проектів з використанням

соціального програмного забезпечення і, зокрема, для організації міжрегіональних

проектів з використанням GPS-приймачів в ЖЖ існує спеціальна спільнота

«Віртуальні Інтели» ― vintel. На початку спільнота мала закритий характер, і для

того, щоб приєднатися до неї, треба було отримати згоду адміністратора спільноти.

Надалі було ухвалено рішення відкрити доступ для всіх охочих.

Завдяки відкритому характеру спільнота практики в Живому Журналі є

доступною не тільки для фахівців, але й для педагогів і студентів. Для обговорення

питань побудови мережевих спільнот про lyubitelisoobsh, у роботі якого беруть

участь фахівці з мережевих технологій, розробники програмного забезпечення,

інформаційні менеджери. Під час проведення дистанційного курсу "Побудова

мережевих спільнот" в 2004 році lyubitelisoobsh використовувалася як основний

майданчик для роботи. Тут публікувалися пости лекційних матеріалів, ставилися

питання й відбувалися обговорення. Паралельно учасники курсу намагалися

працювати у Віртуальній навчальній оболонці – VLE. Засоби Живого Журналу

виявилися значно зручнішими для спілкування викладачів й учнів.



Приклади дискусій у рамках спільнот, пов'язаних з освітою і мережевими

технологіями, можна подивитися в таких спільнотах:

Проблеми навчання та навчальних систем

http://community.livejournal.com/edu_rabbits

Спільнота проекту Летописи.ру

http://community.livejournal.com/letopisi/

Електронне навчання http://community.livejournal.com/ru_elearning

Веб 2.0. ― технології в освіті

http://community.livejournal.com/web2_edu

Гіпертекст(и) http://community.livejournal.com/ru_hypertext/

Віртуальні Інтели http://community.livejournal.com/vintel/

Механізм підписки на матеріали спільноти в ЖЖ влаштований точно так само,

як і механізм дружби між окремими авторами. Заходите на сторінку з інформацією

про спільноту, потім додаєте спільноту до своїх друзів.

Приєднайтеся до спільноти vintel, щоб мати можливість публікувати там свої

повідомлення. Щоб приєднатися до спільноти, потрібно перейти на сторінку, яка

містить «Інформацію про спільноту». Наприклад, на наступному малюнку показано

інформацію про спільноту «Преподаватели».

Малюнок 5. Інформація про спільноту і посилання на приєднання до цієї

спільноти

http://community.livejournal.com/edu_rabbits

http://community.livejournal.com/ru_elearning

http://community.livejournal.com/web2_edu

http://community.livejournal.com/ru_hypertext/

http://community.livejournal.com/vintel/



РОЗДІЛ 3. БЛОГИ ЯК СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Інтерес дослідників до мережевих сервісів багато в чому пов'язаний з тим, що

ми можемо спостерігати за рутинною діяльністю професіоналів, не ставлячи їх у

штучні умови експерименту. Можливості, що з‘явилися останнім часом в рамках

соціальних сервісів, дають змогу, з одного боку, зробити значний крок у розвитку

механізмів дослідження взаємин між людьми в робочих колективах й у спільнотах за

інтересами, і, з іншого боку, перейти до дослідження взаємин у сучасних соціальних

новоутвореннях ― мережевих спільнотах.

Усередині мережевих спільнот вибір тієї або іншої людини в друзі, вибір тієї

або іншої підстави для класифікації матеріалів, завжди є вибором реальним, а не

експериментальним. Наприклад, коли ми додаємо людину до списку своїх друзів у

Живому Журналі, ми робимо це, бо його тексти нас цікавлять і ми збираємося їх у

майбутньому відслідковувати й переглядати. Кола друзів, які утворяться в ході наших

взаємних виборів, відповідають схемі наших відносин усередині спільноти.

У Живому Журналі ми завжди спостерігаємо реальний вибір, коли користувач

вибирає собі людей, повідомлення яких він би хотів читати. Картина не обмежена

колективом, зібраним усередині приміщення. На відміну від стандартної соціограми,

тут немає експериментальної процедури, і ми не ставимо людині спеціальних

запитань. Крім того, карти відносин між людьми в мережевих спільнотах є

динамічними ― ми можемо фіксувати зміну відносин, формування й розриви зв'язків

між авторами.

Ми можемо спостерігати й вивчати соціальні відносини усередині мережевих

спільнот на основі сервісу Touchgraph (http://www.touchgraph.com).

На наступному малюнку представлені зв'язки двох авторів Живого Журналу.

Малюнок 6. Зв'язки двох авторів Живого Журналу

Ми беремо автора Живого Журналу з Нижнього Новгорода й дізнаємося,

скільки кроків відокремлює його від випадково взятого автора з Хабаровська. Для

вибору хабаровського автора було випадково обрано спільноту art_khv й у ній було

обрано людину mr_anahata.



Як випливає з малюнка, ці автори мають одного спільного друга, що їх

об‘єднує. На наступному етапі ми додаємо ще одного випадково взятого автора

ormuz з Києва й одержуємо малюнок, на якому представлені три автори й спільноти

людей, з якими вони об‘єднані. Як видно з наступного малюнка, між авторами

існують зв'язки третього рівня, коли їх об‘єднують «друзі друзів».

Малюнок 7. Зв'язки трьох авторів Живого Журналу

Зв'язки між членами мережевої спільноти Живого Журналу простежуються на

основі механізму «додавання до друзів». Стани «бути в друзях у користувача Х» або

«мати користувача Х у своїх друзях» віддзеркалюють досить міцні взаємозв'язки,

перевірені в ході, найчастіше, багаторічного спілкування та взаємодії. Мережеві

сервіси відкривають нові можливості і перед соціометрією та психосемантикою.

Завдяки мережевим сервісам, які виростають на базі відкритих API-сховищ

документів і закладок, ми можемо дізнаватися, як у масовій свідомості зв'язані ті або

інші категорії. Нам немає необхідності організовувати для цього спеціальні

дослідницькі процедури.



ЧАСТИНА 3.

СПІЛЬНИЙ ПОШУК І ЗБЕРІГАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

РОЗДІЛ 1. СИСТЕМИ КЛАСИФІКАЦІЙ

Сьогодні ми стаємо свідками формування нового типу спільноти ― мережевої.

Сучасні технологічні засоби дають змогу конструювати ситуації професійної й

повсякденної взаємодії, які за структурою дуже нагадують ті, які відбуваються в

рамках місцевих спільнот, але позбавлені основної їхньої прив'язки ― до конкретного

місця. Кожна професійна спільнота відрізняється від іншої способом мислення,

метафорами, технічними засобами, які використовують члени спільноти. Ми можемо

сказати, що кожна професійна спільнота відтворює всередині себе якусь модель

навколишнього світу, в якій деякі риси реальності приховуються, а інші

підкреслюються.

Членство у спільноті, належність до спільноти обміну знаннями передбачає,

що людина володіє знаннями з певної предметної галузі. У ході освіти учень засвоює

не тільки суму знань і практик, але й систему цінностей і систему класифікації,

прийняту в рамках конкретної спільноти. Яскравим прикладом відмінності

професійних культур з погляду класифікації позицій, що виникають на дошці, може

слугувати світ шахової гри го (у корейській культурі ― Бадук).

Кінцевою метою гри в шахи є оголошення супротивникові «мату», тобто

досягнення такої позиції, за якої король супротивника наступним ходом буде

з'їдений. Звичайно, проміжними цілями гравців у шахи є винищування фігур

супротивника. У цьому сенсі шахи є класичною «zero sum game» ― грою, у якій,

якщо хтось виграє, то хтось обов'язково повинен програти. Поспостерігавши за грою

в шахи, неважко помітити, що з кожним ходом на дошці фігур (і, відповідно, варіантів

продовження гри) стає усе менше й менше.

На відміну від шахів, у грі го оцінюється

не тільки розміщення фігур, але й той простір,

який вони контролюють. Завдання гравця не

стільки в тому, щоб знищити фігури

супротивника, а облаштувати свою територію,

об'єднати свої камені, захопити екологічні ніші,

які на даний момент ще не зайняті.

Малюнок 8. Завершення шахової партії



Події розвиваються по всьому полю, і якщо чорні поступилися кутами в нижній

частині дошки, то це не означає, що вони програли всю партію. Це означає, що вони

витратили свій час на облаштування інших територій. Прості ходи дають змогу

створити на дошці вигадливий візерунок комбінацій. Ми повинні бачити все поле гри

й розуміти вплив каменя, поставленого у верхній частині дошки, на хід всієї партії, а

не тільки на його локальне оточення.

Уміння оцінювати позицію досягається

постійною практикою у розв‘язанні спочатку

простих і поступово усе більш складних

класифікаційних завдань. Не випадково одним із

принципів навчання на ранніх стадіях гри в го є

вислів Конфуція «Два рази подумав ― і досить».

Малюнок 9. Початок партії в го

Система класифікації може розглядатися або як набір ящичків (реальних або

метафоричних), в які ми можемо розкласти речі відповідно до деякого порядку, або

як набір міток, якими ми можемо позначити об'єкти. В усякому разі класифікаційні

засоби створюються для того, щоб надалі їх використовувати в якій-небудь роботі ―

бюрократичній або науковій. Наочний приклад різних підходів до розв‘язання

класифікаційних завдань ― улаштування сучасних поштових систем. Яндекс і Мейл

використовують метафору ящиків, а Гмейл використовує систему міток.

Класифікаційні засоби використовуються не тільки у професійній сфері, але й

у повсякденному житті. Як відзначають Баукер і Стар, класифікація є постійним

супутником людської діяльності. Людині притаманно класифікувати. Ми всі

витрачаємо більшу частину свого часу на сортування і класифікацію, часто-густо не

замислюючись над цим. Створення персональних інформаційних менеджерів

полегшило завдання класифікації, але нам все одно доводиться вигадувати й

вибирати категорії, вводити дані й мучитися з даними, які незрозуміло куди треба

віднести.

Спосіб класифікації, розкладання об'єктів на купки відповідно до тих або

інших ознак дає змогу судити про особливості людини або спільноти. Як правило,

способи класифікації досить легко подати у вигляді наочних діаграм. Прикладами

таких діаграм можуть бути соціограми та когнітивні карти. Членство у спільноті

обміну знаннями поєднане з освоєнням тих об'єктів, які використовують у своїй

діяльності члени спільноти ― засоби, тексти, символи тощо. До цих же засобів та

об'єктів належать і категорії та системи класифікацій, якими користується дана

спільнота. Поступово ці об'єкти та системи класифікації стають усе більш звичними й

домашніми, і людина просто перестає їх помічати й сприймати як щось нове та

незнайоме.

Сучасні мережеві засоби відкривають перед нами можливість і вимагають від

нас постійно практикуватися в класифікації. Крім того, мережеві сервіси дають змогу

спостерігати й аналізувати те, як інші люди й групи людей класифікують об'єкти, з

якими вони працюють у мережі. Нам не потрібно ставити людям запитання й просити

їх висловити своє ставлення до того чи іншого поняття, тієї чи іншої людини. Щоразу,

коли користувач сучасних соціальних сервісів розміщує в мережі інформаційний



об'єкт (закладку, повідомлення, фотографію, відео- або аудіозапис), система

пропонує йому позначити цей об'єкт однією або декількома мітками.

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНІ ЗАКЛАДКИ

Використовуючи сервіси колективного зберігання закладок, зареєстрований

користувач, мандруючи мережею Інтернет, може залишати в системі посилання на

веб-сторінки, що його зацікавили. Робить він це майже так само, як це робиться зі

звичайними закладками.

Особливості:

1. Закладки можна додавати з будь-якого комп'ютера, під‘єднаного до

мережі Інтернет.

2. Колекція закладок буде доступною з будь-якого комп'ютера,

під‘єднаного до мережі Інтернет.

3. Кожна закладка має бути позначена одним або декількома тегами або

мітками-категоріями. Користувачеві пропонується додати один або

кілька тегів для кожної закладки, які описуватимуть її зміст. Якщо

закладка, яку Ви збираєтеся додати, уже перебуває в чиїйсь колекції,

то Вам відразу буде запропоновано додати популярні теги. Теги можуть

бути відображені у вигляді списку або хмари.

Сьогодні існує досить великий вибір соціальних сервісів, які пропонують

користувачам зберігати свої закладки. Першим сервісом, який надав ці можливості,

був Делішес. І нині цей сервіс залишається найбільш багатим у своїх засобах

класифікації й механізмах взаємодії між користувачами.

Соціальний сервіс Делішес дає можливість користувачам зберігати колекцію

своїх закладок-посилань на веб-сторінки. Назва сервісу походить від англ. назви

веб-сайта Del.icio.us. Будь-який користувач мережі Інтернет може знайти на сервісі

Делішес посилання на теми, що його цікавлять, використовуючи для пошуку ключові

слова.

БобрДобр – http://www.bobrdobr.ru Соціальний сервіс Бобрдобр ―

російський аналог сервісу Делішес. Дає можливість користувачам зберігати колекцію

своїх закладок-посилань на веб-сторінки. Назва сервісу походить від російської

скоромовки "Бобр добр для бобрят". Будь-який користувач мережі Інтернет може

знайти на сервісі посилання на теми, що його цікавлять, використовуючи для пошуку

ключові слова. У зв'язку з появою сервісу пропонується використати в російській

мові термін "забобр'ить" ― тобто додати до списку соціальну закладку (тег).

Зберігання закладок на BobrDobr.ru надає можливість зручного доступу до них з

будь-якого комп'ютера з будь-якої точки світу ― як самому користувачеві, так і (за

його бажанням) іншим людям. При цьому у користувача завжди є можливість

вирішити, кому і в якому обсязі надати доступ до своїх закладок.

http://del.icio.us/

http://www.bobrdobr.ru/



Румарк http://rumarkz.ru/ RUmarkz ― це

російськомовний сервіс соціальних закладок. Цікава особливість ― опція крос-

постингу на del.icio.us, що дає можливість зберігати знову додавані закладки і на

rumarkz, і на del.icio.us. Для використання цієї функції задайте у своєму профілі на

rumarkz ім'я вашого користувача на del.icio.us. Після цього при додаванні закладки

на RUmarkz можна встановити опцію "Копія на del.icio.us". Потім, після додавання

закладки на RUmarkz, ви перейдете на сторінку додавання закладки на del.icio.us, де

вже будуть проставлені URL, заголовок, коментар і теги, а вам лишатиметься тільки

натиснути кнопку "save".

Приватна мережева колекція посилань на веб-сторінки є частиною групової

колекції, яку збирають всі учасники сервісів Делішес, Бобрдобр, Румарк та подібних.

Як тільки людина додає до запису ярлики, вона дістає можливість використати ці

ярлики при пошуку усередині своїх власних закладок й усередині закладок інших

користувачів цього сервісу. Після того, як ви пов'язали ярлик з об'єктом, ви відразу

бачите, що ще позначено іншими людьми тим же тегом, скільки людей позначили цей

об'єкт і як ваші ярлики перетинаються. Ви можете підігнати свої ярлики або,

навпаки, вплинути на групову норму стосовно ярликів або об'єктів. Такий зворотний

зв'язок приводить до комунікації між користувачами за допомогою метаданих.

Соціальні сервіси зберігання закладок у педагогічній практиці можуть бути

використані таким чином:

Джерело навчальних матеріалів. Система зберігання закладок з самого

початку передбачає взаємодію користувачів. Ви можете вести пошук посилань не

тільки серед своїх особистих закладок, але й серед всього масиву закладок, який

розмістили на сервері всі користувачі сервісу Делішес. Система дає можливість

підписатися на всі або визначені категорії закладок, які створює інший автор або

група авторів. Система дає змогу виявляти цікаву інформацію у зовсім несподіваних

місцях, користуватися досвідом людей, які шукали подібні об'єкти.

Сховище посилань на навчальні матеріали. Учителі можуть разом шукати

необхідні матеріали і разом зберігати знайдену інформацію.

Середовище для дослідницької діяльності. Додаткові сервіси дають

можливість зобразити системи закладок як карти знань та інтересів. На базі таких

сервісів можна організувати навчальну діяльність. Наприклад, сервіс TouchGraph

http://www.touchgraph.com/ дає можливість вивчати те, яким чином у колективній

свідомості пов'язані категорії, які люди використовують для народної класифікації

знайдених матеріалів. Ми можемо взяти дві категорії і поглянути на те, як вони

пов'язані у масовій свідомості користувачів сервісу Делішес. Якщо між двома

категоріями немає зв'язків, то вони можуть знайтися після введення додаткових

міток.

http://rumarkz.ru/

http://www.touchgraph.com/



Малюнок 10. Зв'язки між категоріями в системі Делішес

Наприклад, між мітками «блог» і «навчання» не було прямих зв'язків. Ми

вводимо додаткові мітки й знаходимо зв'язок міток «блог» і «навчання» через мітки

«Веб2.0» ― «співробітництво» ― «навчання».

Ось як представлені зв'язки категорій Делішес: Навчання ― Пошук ―

Класифікація ― Письмо (Learning ― Searching ― Tagging ― Writing)

Малюнок 11. Зв'язки між тегами «навчання» ― «письмо»

Ми використали тільки відкриті дані й не проводили спеціальних опитувань.

Нам не потрібно ставити людям запитання і просити їх висловити своє ставлення до

того чи іншого поняття, тієї чи іншої людини. Постійні прості рухи, які вони

виконують, нові цеглинки знань і мітки, якими вони їх позначають, створюють для

навчання сприятливе середовище для залучення студентів і школярів до пошукової

та дослідницької діяльності нового типу, коли навчання, пошук, написання текстів і

класифікація різних цифрових об'єктів стає повсякденною діяльністю. Шукаємо або

пишемо ― ми повинні думати про те, як ми потім знайдемо цей документ. Точніше,

ми вже не повинні про це думати, якщо ми у своїй повсякденній культурі виробили у

собі звичку відзначати й класифікувати.



Приклади закладок, які збирають учителі й учні за допомогою соціальних

сервісів:

http://del.icio.us/patarakin

http://del.icio.us/yarmakhov1968

http://del.icio.us/ubs

http://www.bobrdobr.ru/people/wpkor/index.html

http://www.bobrdobr.ru/people/krupoderova/index.html

http://bobrdobr.ru/people/tevg/index.html

http://www.bobrdobr.ru/group/598437/index.html ― матеріали з ІКТ-

компетентності

http://www.bobrdobr.ru/group/453095/index.html ― соціальна

інформатика

Кольорові смужки ― http://utx.ambience.ru/ Кольорові смужки utx ― народна

класифікація записів у Живому Журналі. Автор може позначати свої записи та свої

коментарі на записи інших користувачів сервісу спеціальними тегами, які виглядають

на екрані як кольорові смужки. Для того щоб запис додався до каталогу, користувач

повинен вставити в нього картинку-маркер і переглянути в режимі

читання/додавання коментарів.

РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНІ ПОШУКОВІ СИСТЕМИ

Пошукові системи найчастіше називають пошуковими машинами. Між

пошуковими машинами йде постійне змагання у швидкості пошуку. У ході змагання

створюються не тільки могутніші двигуни, але й системи, які дають змогу

користувачам самим визначати, в якому напрямку вести пошук, які сайти

переглядати у першу чергу, на які слова звертати першочергову увагу і який чином

показувати знайдені результати.

На основі пошукових двигунів нового покоління ми можемо створити свої

власні індивідуальні або колективні пошукові машинки. Пошук можна адаптувати до

певної тематики й до певної спільноти. Найцікавішою для колективної діяльності,

мабуть, є пошукова система Свікі ― http://Swicki.com.

Можливості пошукової системи Swicki:

налаштовується під індивідуального користувача,

сама навчається по історії запитів користувачів,

видає результати пошуку, більш релевантні до вашої тематики,

показує «хмару» популярних запитів,

дає змогу вбудовувати результати пошуку в структуру будь-якого

сайта.

На наступному малюнку зображена процедура налаштування персональної

пошукової машини на основі Свікі. Користувач перераховує слова, на які пошук

повинен звертати особливу увагу, сайти, з яких варто починати пошук, і зовнішній

вигляд результатів пошуку.

http://del.icio.us/patarakin

http://del.icio.us/yarmakhov1968

http://del.icio.us/ubs

http://www.bobrdobr.ru/people/wpkor/index.html

http://www.bobrdobr.ru/people/krupoderova/index.html

http://bobrdobr.ru/people/tevg/index.html

http://www.bobrdobr.ru/group/598437/index.html

http://www.bobrdobr.ru/group/453095/index.html



Малюнок 12. Налаштування особистої пошукової системи Swicki

Як видно на малюнку, пошукова машина показує результати пошуку у вигляді

хмари тегів. Чим більше вага окремого тегу усередині знайдених матеріалів, тим

більший шрифт, яким надруковано слово.

Другий приклад соціального пошуку ― персональна або групова пошукова

машина від Гугл http://www.google.com/coop/cse/

Створення власного пошуковика в Google CSE починається з визначення

списку сайтів, які користувач вважає авторитетними джерелами інформації в тій чи

іншій сфері. До роботи зі зміни створеної пошукової системи можна підключити інших

користувачів. Ми можемо дозволити їм стати співавторами нашої пошукової системи й

налаштувати її властивості колективно. Домашня сторінка пошуковика, крім рядка

пошуку, буде включати профіль творця й список заданих сайтів.

На базі Гугла вчителі можуть створювати свої власні тематичні пошукові

машини для того, щоб школярі не "перелопачували" весь Інтернет у пошуку

необхідної інформації. Будь-які користувачі, зареєстровані в офісі Гугла, можуть

колективно редагувати й поліпшувати ці пошукові машини. У такий спосіб може бути

http://www.google.com/coop/cse/



вирішено проблему захисту школярів від нерелевантної інформації, яку вони можуть

одержати, направляючи запити в пошукові машини "загального користування".

Третій приклад ― соціальний (народний) пошук від російської компанії

«Новотека» ― http://www.flexum.ru/

"Флексум", як і інші соціальні сервіси, цікавий тим, що орієнтований на

колективну роботу ― над пошуковою машиною може працювати авторська спільнота.

Автори пошуку можуть спілкуватися між собою, шукати собі співавторів, додавати,

редагувати описи сайтів, вести блоги. На наступному малюнку зображено процедуру

створення пошукової системи, спрямованої на пошук матеріалів по формах

використання сервісів Веб 2.0 у навчанні.

http://edu2.flexum.ru/

Малюнок 13. Створення пошукової системи Flexum

Системи колективного пошуку можуть бути використані в педагогічній

практиці також як і системи колективного зберігання закладок. Ми можемо

організовувати змагання між учительськими, шкільними й студентськими командами

зі створення найефективнішої пошукової машини в тій чи іншій предметній галузі.

При цьому машина може доповнюватися й видозмінюватися протягом тривалого часу.

http://www.flexum.ru/




Малюнок 14. Пошук матеріалів Веб 2.0 в освіті

Процедура додавання сайта до переліку матеріалів, по яких слід проводити

пошук, нагадує процедуру розміщення закладок у Делішес. Користувач повинен

доповнити посилання короткою анотацією сайта й ключових слів.

Малюнок 15. Додавання сайта до пошукової системи Flexum

Так само як і в Живому Журналі або в Делішес ми можемо встановлювати

стосунки з іншими користувачами через механізм дружби. При цьому ми можемо

робити своїх друзів співавторами в розвитку нашої пошукової системи, відкриваючи

для них можливість додавати нові сайти, теги, статті й коментарі.



Малюнок 16. Делегування прав на співавторство у пошуковій системі

ПРИКЛАДИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНИХ ПОШУКОВИХ СИСТЕМ:

http://vintel-swicki.eurekster.com/ ― пошукова система для спільноти

мережевих педагогів

http://rollyo.com/patarakin/flocking_learning/ ― пошук ресурсів з

колективного мережевого навчання

Сайт http://www.flexum.ru/

Пошукової системи по формах використання сервісів Веб 2.0 у навчанні


http://www.google.com/coop/cse?cx=011762043035685196754%3Aop8j1

3pvvim ― груповий пошук по соціальних сервісах у навчанні

http://www.google.com/coop/cse?cx=011762043035685196754%3Av1b8

envdbv8 ― пошук матеріалів щодо використання ВікіВікі у навчанні

http://vintel-swicki.eurekster.com/

http://rollyo.com/patarakin/flocking_learning/

http://www.flexum.ru/


http://www.google.com/coop/cse?cx=011762043035685196754%3Aop8j13pvvim

http://www.google.com/coop/cse?cx=011762043035685196754%3Aop8j13pvvim

http://www.google.com/coop/cse?cx=011762043035685196754%3Av1b8envdbv8

http://www.google.com/coop/cse?cx=011762043035685196754%3Av1b8envdbv8



ЧАСТИНА 4.

КОЛЕКТИВНІ ГІПЕРТЕКСТИ

РОЗДІЛ 1. ГІПЕРТЕКСТ

Гіпертекстом називають будь-який текст, в якому виявляються які-небудь

посилання на інші тексти або фрагменти текстів.

Показовий приклад ― Біблія ― Книга Книг зроблена як гіпертекст із безліччю

взаємних відсилань до різних глав і рядків документа, саме у зв'язку з тим, що багато

подій, які відбуваються, описуються відразу групою авторів.

З технічного погляду гіпертекстова система ― це інформаційна система,

здатна зберігати інформацію у вигляді електронного тексту, що дає змогу

встановлювати електронні зв'язки між будь-якими "інформаційними одиницями", які

зберігаються в її пам'яті. Спеціальні механізми та правила дають можливість

комп'ютеру підтримувати посилання з одних текстових фрагментів в інші. Людина

або програмний агент може встановлювати нові зв'язки між текстовими фрагментами.

Прообраз гіпертекстового улаштування ― система Memex, яку Ваннавер Буш

описав у статті "Як ми можемо мислити", по суті, являла систему для обміну

елементарними одиницями культурної еволюції. Гіпертекст з самого початку

мислився творцям як система суспільної діяльності. Група взаємозалежних

повідомлень утворювала мережу, і ця гіпертекстова мережа документів підтримувала

соціальну мережу відносин між спільнотою авторів колективного гіпертексту.

Ось як Буш описував принципи роботи гіпертекстової системи: «Коли

користувач будує асоціативний ланцюжок між двома документами, то він записує

назву ланцюжка в книгу кодів. Збережені ланцюжки можуть бути доступні

користувачеві в будь-який час. Вони утворюють абсолютно нову книгу, яка

зберігається усередині мемекса і може бути викликана з його пам'яті і через багато

років… Виникають абсолютно нові форми енциклопедій, які містять ланцюжки

документів. Виникає нова професія прохідників віртуальних стежок, які отримують

задоволення від створенні й побудови корисних шляхів крізь масу звичайних даних».

Даглас Енгельбарт та його група зосередили свої зусилля на забезпеченні й

розширенні пізнавальних можливостей групи людей. Праці Енгельбарта завжди були

спрямовані на використання програмного забезпечення для збільшення й

розширення колективних можливостей групи, розширювали можливості збереження

записів у колективній пам'яті і, найголовніше, значно спрощували механізми обміну

записами усередині мережевої спільноти. Енгельбарт розглядає відносини людей і

програм як гетерогенну спільноту, в якій відбувається еволюція залучених у систему

агентів.

Тед Нельсон, послідовник Енгельбарта, працював над створенням загальної

системи електронних публікацій і загального архіву. Нельсон запропонував сам

термін "гіпертекст" і багато чого зробив для того, щоб ідеї гіпертексту набули

широкого поширення. Він неодноразово підкреслював, що гіпертекст у його розумінні

не є ієрархічною структурою. На його погляд, знак рівності, який ставлять між

поняттями «ієрархія» й «структура», є популярним міфом. Гіпертекст Нельсон



розглядає як мультиагентну спільноту, всередині якої існують складні неієрархічні

відносини між агентами.

Тім Бернерс-Лі описував Всесвітню павутину як абстрактний простір

інформації. Павутина робить мережу корисною, оскільки люди насправді цікавляться

інформацією і не хочуть нічого знати про дроти та комп'ютери. Павутина існує,

оскільки програми працюють і підтримують обмін інформацією між комп'ютерами. На

початку робіт зі створення Всесвітньої павутини Бернерс-Лі уявляв її як загальний

інформаційний простір, в якому люди спілкуються й діляться інформацією. Ми

можемо використовувати комп'ютери, щоб аналізувати ці відносини, знаходити сенс

у наших діях і найкращі способи для спільних дій.

РОЗДІЛ 2. ВІКІ ― РАДИКАЛЬНИЙ ГІПЕРТЕКСТ

Термін "ВікіВікі" (wikiwiki) походить від гавайського слова, що означає

«швидко». ВікіВікі (wiki) ― це колекція пов‘язаних між собою записів. З самого

початку творець технології Уорд Каннінгем називав додаток (рос. «приложение»)

середовищем для швидкої гіпертекстової взаємодії.

При використанні ВікіВікі людина може не хвилюватися про використання

команд мови гіпертекстової розмітки. Сам текст будь-якої статті-сторінки колекції

інтерпретується програмою як гіпертекст. Перед тим як тексти всіх сторінок

потрапляють до агента браузера, їх переглядає спеціальний Wiki-агент. Агентові

дано вказівку переглядати текст сторінки в пошуку зразків. Якщо зразок знайдено,

то агент не зупиняється й перевіряє, чи вже існує сторінка з такою назвою у базі

даних. Якщо так, то на цю сторінку робиться посилання. Якщо така сторінка

відсутня, то робиться посилання на створення нової сторінки з таким ім'ям. Вікі

дотримується іншої ідеології створення нових сторінок, ніж та, до якої ми звикли при

побудові веб-сайтів. Усяке нове визначення спочатку вводиться, а уже потім

роз'яснюється. У ВікіВікі реалізовано радикальну модель колективного гіпертексту,

коли можливість створення й редагування будь-якого запису надано кожному із

членів мережевої спільноти. ВікіВікі може використовуватися з різною метою:

Як персональний інформаційний менеджер

Як засіб для організації спільної роботи над колективними проектами.

ВікіВікі є колективною електронною дошкою, на якій може писати ціла

група.

Як бази даних ― сховища колективного досвіду.

ВікіВікі ― система, яка підтримує простий і доступний спосіб створення

гіпертексту і провокує індивідуальне та колективне написання гіпертексту. При

створенні такого гіпертексту дописувач або група дописувачів не відволікається на

html-кодування і встановлення зв'язків між різними частинами тексту. За них це

робить програмний агент. Слід зазначити, що автор технології ВікіВікі Вард Каннінгем

до ВікіВікі займався програмуванням системи HyperCard і дуже добре уявляє

технологію гіпертексту. Філософія й технологія ВікіВікі близька до того значення, що

вкладає в слово "гіпертекст" творець цього слова Тед Нельсон.

Гіпертекстові технології допомагають думати, а презентаційні допомагають

представляти думки. При створенні презентації оформлювач дбає насамперед про те,

як наявний зміст виглядатиме на екрані. При цьому оформлювач справді повністю

контролює вигляд документа на екрані, тип шрифту, розмір і кольори шрифтів. При

створенні мережевого документа, принаймні для HTML-розмітки, дописувач може не

надавати цьому значення, оскільки читач завжди має більш високий пріоритет і може



вказати браузеру, яким він хоче бачити документ на екрані. Мета презентації ―

зробити повідомлення, донести інформацію до слухачів і глядачів, вплинути певним

чином на них та їхній вибір. Зміст презентації є цінністю, яку ми передаємо,

перекладаємо у свідомість слухачів. Метою гіпертексту є встановлення й підтримка

різних зв'язків між різними елементами. У цьому плані гіпертекст є завжди мережею,

а не ієрархією; сховищем текстів і думок, а не повідомленням.

ВікіВікі дає можливість відчути смак гіпертексту й освоїти зовсім інакшу

культуру написання нелінійних електронних документів. Культура ця на сьогоднішній

день розвинена дуже слабко, і численні навчальні курси ніяк не сприяють її

розвитку. У стандартній ситуації із жорсткою ієрархією паперового документа зі

змістом і наступним розгалуженням на глави й підрозділи спочатку необхідно

написати новий фрагмент тексту, і тільки після цього зробити на нього посилання.

Гарний тон html-кодування заперечує існування посилань, що ведуть до ще

неіснуючих сторінок. У ВікіВікі посилання на ще не створені тексти є не тільки

нормальним явищем, але і єдиним способом створення нових записів. Щоб завести

новий запис, спочатку необхідно вказати в тексті посилання на цей запис, який ще

не існує.

У ВікіВікі реалізовано радикальну модель колективного гіпертексту, коли

можливість створення й редагування будь-якого запису надається кожному із членів

мережевої спільноти. Ця особливість робить Вікі найбільш перспективним засобом

для колективного написання гіпертекстів, сучасною електронною дошкою, на якій

може писати ціла група. ВікіВікі ― засіб для швидкого створення й редагування

колективного гіпертексту. Засіб створювався як персональний і груповий

інформаційний помічник, який допомагає легко пов'язувати між собою сторінки або

фрагменти бази даних. До цієї безперечної й зрозумілої для людини особистої користі

додається можливість спільного редагування. При цьому можливість індивідуальної

діяльності, гіпертекстового письма тільки для себе самого нікуди не зникає. У

сучасному світі ВікіВікі все частіше розглядаються як альтернатива веб-сайтам. У

зв'язку з цим доцільно провести порівняльний аналіз можливостей, які надають ці

сервіси членам навчальних спільнот.

ТАБЛИЦЯ 1. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВЕБ-САЙТА ТА ВІКІВІКІ

Веб-сайт ВікіВікі

Наповненням займається одна людина Наповненням займається спільнота

Дизайн має значення Дизайн не має значення

Потрібне знання тегів html Потрібне знання простих Wiki-тегів

Оновлення через FTP-протокол Оновлення через Веб-протокол

Розширенню сайта передує створення

нових сторінок

Посилання на нові сторінки передують

створенню нових сторінок

При оновленні сайта колишня інформація видаляється

Всі сторінки сайта залишаються в базі даних

Для кожної сторінки усередині сайта можна одержати перелік сторінок, на які вона

посилається

Для кожної сторінки можна одержати список тих, на які вона посилається, і список тих

сторінок, які посилаються на неї

Карта сайта створюється централізовано Карта сайта створюється автоматично й віддзеркалює інтереси учасників спільноти



Все частіше Вікі розглядається як ефективний засіб для організації

педагогічної діяльності і як елемент дистанційного навчального курсу. Використання

ВікіВікі як середовища для спільної діяльності саме по собі ще не приводить до того,

що люди працюють разом й уважно ставляться до діяльності сусідів. Весь попередній

досвід їхньої педагогічної й навчальної діяльності заважає їм використати чужі

напрацювання і створювати матеріали, які були б корисними для інших членів

спільноти. Тому й перший досвід використання колективного середовища зводиться

до створення окремих непов'язаних між собою сторінок-презентацій. Перехід на

новий рівень спільної діяльності вимагає від організаторів додаткових зусиль, які б

розширювали поле зору учасників спільноти, допомагали їм відстежувати напрями

діяльності один одного. У рамках ВікіВікі вчителі можуть переглядати й редагувати

всі наявні сторінки, знаходити на сторінках спільні теми і на рівні посилань

показувати учням, куди рухаються партнери і як можна з ними взаємодіяти.

Технологія ВікіВікі створювалася з метою підтримки спільного створення

гіпертексту. З самого початку в системі не було закладено ніяких засобів, які давали

б можливість побачити зв'язки, що існують між статтями. У зв'язку з цим при

організації навчального процесу в гіпертекстовому середовищі ми змушені вдаватися

до зовнішніх візуальних моделей, які демонструють загальні принципи того, що

відбувається. Наочним прикладом може слугувати видозмінена модель формування

гігантської мережі з маси окремих вузлів (Wilensky U., 2005). Близькі до початкового

й кінцевого стану моделі зображені на наступному малюнку. Формування мережі

починається за умови, коли всі вузли існують окремо. Поступово між вузлами

формуються зв'язки й з'являються найбільш зв'язані групи (ліва частина малюнка

13). З розвитком мережі всі об'єкти залучаються до мережі.

Малюнок 17. Формування зв'язків між елементами тексту

Соціальний сервіс ВікіВікі можна використати у педагогічній практиці у різний

спосіб. По-перше, подання, розширення й анотування навчальних матеріалів.

Цікава можливість ― замітки й анотації на полях лекції або першоджерела, які

можуть залишати викладачі, студенти. Кожна стаття в рамках Медіавікі пов'язана зі

сторінкою обговорення, що може розглядатися як додатковий або зворотний бік

статті. На цьому зворотному боці статті всі зацікавлені учасники можуть залишати

свої коментарі й вести обговорення. Електронний варіант подання навчальних

матеріалів дає студентам можливість простежити зв'язки між текстами. Система

зворотних посилань дає можливість простежити, з яких матеріалів лекцій і

семінарських занять звертаються до даного автора.



Тексты

библиотеки

Пейперт

к книге Роберта

Пирсига "Дзен и ".

Пирсиг

привело

Пуанкаре

Пуанкаре

Комментарии

библиотеки

Где упоминается Пейперт

Где упоминается Пирсиг

Где упоминается Пуанкаре

Влияние, которое Пуанкаре

оказал на культуру,

в книгах Пейперта и Пирсига

Малюнок 18. Система посилань у гіпертекстовій бібліотеці

По-друге, спільне створення віртуальних краєзнавчих та екологічних

екскурсій школярами й студентами. Наприклад, пишуть екологи з Нижнього

Новгорода про рідкісні види тварин і рослин, які перебувають під загрозою

зникнення. Книга про тварин пишеться одними людьми, книга про рослини пишеться

другими, а книга про території під охороною ― третіми. Коли ми в статті про

метелика аполлона дізнаємося, що він відкладає яйця на очиток великий, або "заячу

капусту" (Sedum telephium L.), то нам відразу хочеться це посилання на заячу

капусту відкрити й подивитися, як вона виглядає. А коли ми читаємо, що аполлон

живе в Пустинському заповіднику та на болоті Слоновське-Курманівське, то нам

хочеться негайно на це болото відправитися. І якщо всі три книги представлені в

просторі ВікіВікі, то середовище дає можливість це зробити. Нам потрібно тільки

оформити слова, які ми хочемо розширити й про які ми хочемо довідатися більше, як

внутрішні посилання. За правилами Медіавікі ми беремо слова у дві квадратні дужки,

і вони перетворюються на посилання на [[очиток великий]] або на [[болото

Слоновське-Курманівське]]. Якщо ботанік уже написав та розмістив усередині

Літопису статтю про [[очиток великий]], то посилання відразу буде працювати й

поведе нас у текст. Якщо він напише статтю в майбутньому, то це поки відкладене

посилання, що буде відкрите в майбутньому.

Сила Вікі в тому, що нам немає потреби чіплятися до ботаніка із запитанням ―

"А як буде називатися файл твоєї статті про очиток великий"? або "Як ти назвеш

свою статтю, щоб я знав, як на неї послатися"? Ми всі діємо відповідно до головного

правила ВікіВікі ― назва статті і є посиланням на цю статтю. І якщо географ напише

статтю про болото Слоновське-Курманівське, то посилання стане справжнім

автоматично без додаткових домовленостей.

По-третє, колективне створення творчих робіт ― казок, віршів, есе. До

таких проектів належить створення

колективних текстів «Студентської»

та «Шкільної казки» на базі ВікіВікі-

майданчиків. ВікіВікі сильна саме

взаємозв'язком сторінок і

колективністю зусиль. Люди з різних

географічних областей і різних

галузей знань можуть незалежно

один від одного працювати над

створенням своїх статей. Взаємодія

між людьми встановлюється через

Малюнок 19. Формування зв’язків між статтями



взаємодію між статтями. Взаємодія між статтями встановлюється автоматично

відповідно до головного правила ВікіВікі: назва статті є потенційним посиланням

на цю статтю в тексті інших статей усередині ВікіВікі.

По-четверте, колективне створення вчительських, студентських і

шкільних енциклопедій. Найбільш масштабним прикладом такого проекту є проект

«Летописи.ру» ― http://letopisi.ru.

РОЗДІЛ 3. МЕДІАВІКІ ― СТАТТІ, КАТЕГОРІЇ, ШАБЛОНИ

ПРАВИЛА НАЗВИ СТАТЕЙ

Статті називаються в називному відмінку й однині.

Для ВікіВікі різні літери ― різні слова. Наприклад, використовуючи російську

мову, не можна писати літеру «е» замість «ѐ».

Не можна писати одну статтю про двох осіб, навіть про близьких родичів. Не

можна писати одну статтю про дві географічні точки, навіть розташовані поруч. Не

можна писати про два різні поняття, навіть якщо вони тісно пов'язані у Вашій

свідомості. Наприклад, «надії та сподівання сучасного педагога» ― неправильно.

В іменах, що містять дефіс, пробілів поруч із ним ставити не потрібно.

Наприклад:

[[Болото Слоновське-Курманівське]] ― правильно.

Статті про людей записуються з прізвища. Наприклад: Жирнов Юрій

Миколайович. Якщо персонажів з таким прізвищем, ім'ям та іменем по батькові може

бути декілька, то варто доповнити назву статті зазначенням професії, а якщо і

професії збігаються, то й роками життя.

Назви географічних об'єктів. Для того щоб зазначити, в якому

районі/області розташований об'єкт, ім'я статті треба записати у форматі:

[[Ім'я статті (район/область)]], наприклад: [[Єлизарово (Нижньогородська

область)]], [[Єлизарово (Ханти-Мансійський автономний округ)]].

Будь ласка, зазначайте в назві географічного об'єкта правильний наголос.

Наприклад, Єлиза'рово, Шаху'нья.

Назви освітніх установ. Наприклад, Школа № 8 (Омськ), Гімназія № 12

(Саратов), Палац дитячої творчості (Нижній Новгород).

Статті починаються з повторення назви статті й визначення предмета статті,

наприклад: ''Село Стара Пустинь розташоване в Нижньогородській області...''

Мінімальний рекомендований обсяг статті ― 500 символів. Не варто гнатися за

кількістю статей й описувати у вигляді окремих статей, наприклад, всі класи вашої

школи. Стаття має бути написана в науково-популярному стилі. Матеріал статті

повинен викладатися абсолютно неупереджено й повно.

Статті не підписуються і не мають авторства. У зв'язку із цим вказівки в тексті

статті «ми», «на нашу думку» і подібні вказівки особистої позиції не повинні

використовуватися.



Кожна сторінка Медіавікі містить розділ «Обговорення», в якому співавтори

можуть обговорити зміст сторінки. У рамках обговорення обов'язково підписуйте свої

висловлення. Авторський внесок учасника в створення, редагування й доповнення

статей завжди можна простежити. Для цього в Медіавікі існують такі засоби, як

«Історія сторінки» та «Внесок учасника». Для того щоб ваш внесок завжди

можна було оцінити, обов'язково працюйте в режимі авторизованого користувача.

Під статтями Медіавікі не треба підписуватися. Кожна сторінка зберігає історію

створення та редагування. А от під репліками в обговоренні сторінки підписуватися

потрібно. У самому кінці статті створіть розділ «Посилання» і перелічіть там сторінки

Інтернету, звідки ви брали інформацію, а також інші цікаві сайти на тему статті.

Обов'язково зазначайте джерела інформації, які Ви використали при підготовці

статті.

Вікі-синтаксис різних вік-систем відрізняється здебільшого тільки тим, які

конструкції вони використовують для створення посилань. Внутрішні посилання на

статті в Медіавікі оформлюються конструкцією вигляду [[Назва статті|видимий

текст]]. Якщо текст і назва статті збігаються, то у квадратних дужках пишеться

тільки назва статті. Наприклад, якщо в тексті статті згадується місто Саранськ, то

саме слово берете у квадратні дужки ― [[Саранськ]]. Якщо мова йде про місто

Саранськ, то ми можемо виділити потрібний фрагмент ― [[Саранськ]]а. Програма

виділить кольором все слово, але посилання піде на потрібну статтю. Якщо в статті

йдеться про столицю Мордовії, то ми використовуємо підміну ― залишаємо слово

столиця Мордовії, але перед ним у дужках записуємо назву статті: Ми прибули в

[[Саранськ|столицю Мордовії]].

Зверніть увагу, що між видимим словом і посиланням ставиться вертикальна

лінія: ―|‖

Абзаци розділяються порожнім рядком: просто залишіть порожній рядок між

абзацами.

Назви розділів статті ставляться на окремому рядку й обрамляються двома

(або трьома для підрозділів) знаками рівності. Наприклад:

= Нижній Новгород =

== Сормівський район ==

== Нижньогородський район==

Використання розділів дає кілька переваг. По-перше, Медіавікі автоматично

створює на початку сторінки зміст статті, у якому перераховує розділи й робить на

них якірні посилання. По-друге, кожен розділ статті можна редагувати окремо, що

дозволяє уникнути конфліктів редагування. Якщо Ви плануєте, що над текстом статті

буде одночасно працювати команда, ― обов'язково розбийте текст статті на розділи

й поділіть зусилля учасників на розділи.

Зовнішні посилання (посилання на інші сайти Інтернету) оформляються у

такий спосіб: «[http://URL-адреса Видимий текст посилання]».

Нумерований список ― на кожному окремому рядку на самому початку

ставиться символ «#»

Ненумерований список ― на початку рядка ставиться символ зірочки «*»,



Для виділення тексту '''жирним шрифтом''', обраміть текст трьома

одинарними лапками.

Для курсиву будуть потрібні двоє одинарних лапок: ''курсив''.

Горизонтальна риска задається чотирма знаками тире: ----

ТАБЛИЦЯ 2. ПОРІВНЯННЯ РОЗМІТКИ WIKI- Й HTML-ТЕГІВ

Елемент оформлення Html-теги Вікі-теги

Заголовки <h2>Другий рівень</h2>

<h3>Третій рівень</h3>

== Другий рівень ==

=== Третій рівень ===

Абзаци <p></p> Порожній рядок

Нумерований список <ol><li></li></ol> #

Ненумерований список <ul><li></li></ul> *

Внутрішнє посилання <a href=page.html></a> [[Ім'я статті]]

Зовнішнє посилання <a href=http://www.ya.ru>Яндекс</a>

[http://www.ya.ru Яндекс]

Жирний <b> Жирний </b> ‗‘‘Жирний‘‘‘

Курсив <i>Курсив</i> ‗‘Курсив‘‘

Малюнок <im src=ім'я_файла> [[Зображення:Ім'я_файла]]

ВІЗУАЛЬНЕ РЕДАГУВАННЯ СТАТЕЙ У МЕДІАВІКІ

У середовищі Медіавікі доступні засоби візуального редагування.

Перелік цих засобів представлений на цьому малюнку:

Ліворуч праворуч:

B ― виділити жирним шрифтом

I ― виділити курсивом

Ab ― внутрішнє посилання

Зовнішнє посилання

Заголовок другого рівня

Вставити зображення

Вставити медіафайл



Вставити математичну формулу

Скасувати вікі-розмітку (<nowiki></nowiki>)

Підпис учасника

Горизонтальна риска

КАТЕГОРІЇ

Категорії ― мітки, теги або ключові слова, якими ми позначаємо матеріали.

Мітки можна ставити на різноманітні об'єкти ― статті, фотографії, малюнки,

медіафайли, шаблони. У Медіавікі можна навіть ставити мітки-категорії на інші мітки.

Категорії використовуються для полегшення пошуку та об'єднання об'єктів за

ознаками-категоріями. Наприклад, ми можемо виділити всі статті, які стосуються

певної географічної області міткою Хабаровський край, або статті про об'єкти з

певної галузі знань категорією Інформаційні технології.

Процедура додавання мітки або присвоєння категорії не є обов'язковою, але

може значно прискорити й полегшити пошук. Категорії можуть полегшити пошук

партнерів ― співавторів, які живуть із вами поруч або пишуть на подібні теми.

Бажано, щоб кожна сторінка Літопису була внесена хоча б в одну категорію. Це

робиться для полегшення пошуку. Категорії додаються до статті в самому кінці

тексту. Кожна категорія додається на окремому рядку. У Медіавікі для позначення

об'єкта потрібно написати Категорія:Ім'я_категорії і взяти це слово у дві квадратні

дужки. Наприклад, [[Категорія:Визначення]].

Мітка-категорія ставиться в самому кінці статті. Стаття, малюнок та аудіофайл

можна позначати декількома категоріями. Наприклад, аудіорозповідь директора

школи в селі Виїзному можна віднести до категорії Категорія:Нижньогородська

область і до категорії Категорія:Директор, і до категорії

Категорія:Аудіорозповідь. Категорії схожі на мітки або ярлички, до яких уже

звикли користувачі Живого Журналу та Флікра. Істотною відмінністю категорій від

ярличків є те, що категорії можуть бути віднесені до категорій вищого рівня.

Найвища категорія усередині літопису ― [[:Категорія:Все]]. Кожна категорія, крім

цієї найвищої категорії, повинна бути внесена хоча б в одну категорію вищого рівня

[[Категорія::Довідка]].

Малюнок 20.

Хмара категорій

Категорій, якими позначена стаття, може бути багато. Категорії ніяк не

впливають на ім'я статті. Ім'я статті має бути унікальним. Середовище ВікіВікі

дозволяє включати будь-які сторінки. При цьому автор повинен усвідомлювати, до

якої категорії належить сторінка. Використання категорій допомагає співавторам

відслідковувати діяльність один одного й об'єднувати свої зусилля в рамках спільної

теми.У міру розвитку проекту кількість категорій міток, якими учасники позначають



свої статті й зображення, зростала пропорційно матеріалу, яким наповнювалася

енциклопедія. Перелік категорій, що існують усередині Літопису сьогодні, можна

зобразити графічно у вигляді хмари тегів. Розмір категорій, зображених на

наступному малюнку, залежить від кількості вкладених тегів.

Для того щоб спостерігати

класифікаційну діяльність у формі

живого дерева, Медіавікі має спеціальні

засоби, засновані на графічному пакеті

GraphViz (http://www.graphviz.org/).

Графвіз автоматично показує

відношення між категоріями. Наприклад,

на наступному малюнку показано

відношення усередині категорії

«Животные».

Малюнок 21. Дерево категорій

ШАБЛОНИ

Можливість використовувати сторінки ВікіВікі як будівельні блоки найбільш

повно проявляється завдяки вбудованому в Медіавікі механізму шаблонів. Шаблони

Медіавікі ― особливі сторінки, вміст яких можна вставити в інші сторінки. Зміни в

шаблоні показуються на всіх сторінках, у яких вони вбудовані. Шаблони дозволяють

створювати зразки й повторно використовувати їх на сторінках. Шаблон ― звичайна

Вікі-сторінка, і її теж може редагувати будь-який автор.

Шаблон вставляється так:

{{Шаблон:Ім'я шаблону}}

При відображенні сторінки на зазначене місце буде поміщений вміст сторінки

«Шаблон:Ім'я шаблону». Якщо її ще немає, то позначка відображатиметься як

посилання на неіснуючу статтю шаблону.

В якості шаблону можна використати будь-яку сторінку. Якщо стаття «Ім'я

шаблону» є в головному просторі імен, або імені статті передує двокрапка (що

означає посилання на головний простір імен), то посилання не буде автоматично

направлятися в простір імен «Шаблон:». Якщо викликати так картинку або

категорію, то буде підставлена описова частина картинки й категорії відповідно).

Завдяки механізму шаблонів у Медіавікі можна використовувати статті як

будівельні цеглинки, з яких складаються більші будівельні блоки.

Наприклад, стаття про місто Нижній Новгород «збирається» з декількох статей

про райони:

==== Нижньогородський район ====

{{:Нижньогородський район, Нижній Новгород}}

http://www.graphviz.org/



==== Автозаводський район ====

{{: Автозаводський район, Нижній Новгород}}

У свою чергу стаття про Нижньогородський район «збирається» зі статей про

окремі вулиці району:

{{:Велика Покровська (Нижній Новгород)}}

{{:Іллінська (Нижній Новгород)}}

Завдяки технології шаблонів Медіавікі ми можемо збирати нові статті

«Літопису», використовуючи для їхньої побудови вже готові цеглинки статей.

Наприклад, зі статей про вулиці можна зібрати текст, в якому буде представлений

район, а із цеглинок статей про райони можна «зібрати» статтю про місто. Але ми

можемо збирати й нові несподівані споруди. Наприклад, ми можемо зібрати статтю, в

якій будуть представлені всі вулиці Свободи або всі церкви Іллі пророка в різних

містах Росії.

Механізм шаблонів дозволяє не тільки вставляти вміст шаблонів, але й

обчислювати й використовувати параметри шаблону.

Текст сторінки шаблону в режимі редагування виглядає так:

<span>[http://bobrdobr.ru/people/{{{1}}}/

[[Зображення:Bobr avatar 40.jpg]]'''

{{{1}}}''']<noinclude>[[Категорія:Шаблони]]</noinclude></span>

На самій сторінці

Шаблон «Замітка на полях» містить відсилання до обговорення сторінки. У

якості першого і єдиного параметра в шаблоні використовується замітка читача, що

з'являється в правій частині тексту.

__NOTOC__

<div style="float:right;font-size:75%">

{{{1}}}<br />

[[Обговорення:{{PAGENAME}}]]

</div>

<noinclude>[[Категорія:Шаблони]]</noinclude>

Зверніть увагу, що в тексті шаблону використовується змінна PAGENAME. На

місце цієї змінної при виконанні шаблону буде підставлено ім'я поточної сторінки.



РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ У ВІКІСФЕРІ

Мережа як окрема категорія інформатики позначає нестабільну величезну

кількість різних елементів, що розвивається, які різними способами пов‘язані між

собою. Безліч різних комп'ютерів і різноманітних електронних пристроїв, об'єднаних

за допомогою різноманітних сполучних каналів, представляють вражаючий, але

далеко не єдиний приклад мережі. Вивчення Мережі як самостійного об'єкта

дослідження почалося зовсім недавно. Розвиток комп'ютерних мереж стимулював

створення нового наукового напряму, основним предметом розгляду якого є

мережеві феномени в різних сферах людської діяльності. Інтерес до мережевих

феноменів був продиктований, насамперед, розвитком комп'ютерної мережі Інтернет.

Подальше зростання популярності мережі було пов'язане зі створенням Всесвітньої

павутини ― всесвітньої колекції взаємопов‘язаних гіпертекстових документів. Можна

стверджувати, що мережа є насамперед інформаційною категорією або, за

термінологією Єршова, натуральною сутністю інформатики. Саме з розвитком

комп'ютерних технологій для такого складного об'єкта, як мережа, були створені

адекватні обчислювальні засоби. Загальні закономірності мережевих утворень,

методи їхнього опису й аналізу представлені в працях Ласло Барабаші (Barabasi A.-

L., 2002).

Приклади мереж:

комп'ютерна мережа Інтернет;

мережі транспортних перевезень;

мережі поселень;

мережі кіноакторів;

мережі наукових публікацій;

мережі шлюбних оголошень;

терористичні мережі;

мережі поширення інфекційних захворювань;

вірусні та спамерські мережі.

З‘ясувалося, що всі процеси, які відбуваються у мережах, як то процеси

метаболізму, поширення інфекційних захворювань, поведінка груп людей і тварин,

розвиток мережі Інтернет і мережі Web-документів, мають багато спільного. Всі

перераховані утворення є мережами, усередині яких працюють спільні принципи й

стратегії. Відомим феноменом, що визначає формування безмасштабних мереж, є

переважне приєднання (preferential attachment), коли нові вузли мережі частіше

приєднуються до тих вузлів, які вже мають найбільшу кількість зв'язків ― мають

найбільшу популярність. Приклад топології такої безсмаштабної мережі зображена на

наступному малюнку. Для створення малюнка використане середовище NetLogo та

NetLogo Preferential Attachment model (Wilensky U., 2005).



Феномен формування мережі за рахунок

переважного приєднання нових вузлів до

найбільш популярних вузлів мережі можна

продемонструвати і на матеріалах самого

літопису. Якщо ми розглянемо частоту

виправлень статей «Літопису», то побачимо

розподіл, що відповідає безсмаштабній мережі.

Величезна кількість статей з невеликою

кількістю виправлень і дуже невелика кількість

популярних вузлів.

Малюнок 22. Переважне приєднання

Той же феномен переважного

приєднання до популярних

вузлів мережі можна

продемонструвати при

порівнянні кількості зворотних

посилань (backlinks), які

характеризують кожну статтю

колективного гіпертексту

(Мал. 24). Як показує

діаграма, розподіл зворотних

посилань усередині

гіпертексту має дуже

нерівномірний характер,

властивий безмасштабній

мережі ― більшість статей

пов'язані з дуже малою

кількістю інших документів, і

тільки невелика кількість

статей дійсно популярні і з

ними пов'язана безліч інших

документів.

Малюнок 23. Розподіл статей за кількістю внесених виправлень

Використовуючи записи й зв'язки,

які існують усередині бази даних

колективного гіпертексту, ми можемо

аналізувати внесок окремих учасників,

динаміку зростання сторінок, внесок

окремих категорій і тощо. Найголовніше

― ми можемо залучати студентів до

реальної мережевої дослідницької

діяльності. Для організації такої

діяльності достатньо використовувати

дані, що знаходяться на спеціальних

сторінках Медіавікі.

Малюнок 24. Розподіл статей за кількістю зворотних посилань



Перелік усіх спеціальних сторінок Медіавікі можна отримати за посиланням в

лівому нижньому куті екрана ― Спеціальні сторінки. Перелік великий, тож ми

наведемо тут тільки сторінки, дані яких можуть використовуватися для статистичного

аналізу, згрупувавши їх за темами:

1. Статистика ― показує кількісні дані, доступні в МедіаВікі. Наприклад, для

проекту «Летописи» статистика на початку літа 2007 року виглядає так: усього в базі

даних 41 664 сторінки. Це число містить сторінки про проект, сторінки обговорень,

незакінчені статті, перенаправлення та інші сторінки, які не враховуються при

підрахунку кількості статей. Крім них є 21 197 сторінок, які вважаються

повноцінними статтями. Було завантажено 10 039 файлів. Усього з моменту

встановлення вікі було зафіксовано 3 267 360 переглядів сторінок та 135 939 змін

сторінок. Отже, у середньому ― 3,26 змін на одну сторінку і 24,04 переглядів на одну

зміну.

2. Всі сторінки ― список усіх статей, які на сьогодні доступні усередині

Літопису. Список побудований за алфавітом, з його допомогою можна шукати

потрібну тему.

3. Популярні сторінки ― перелік сторінок за частотою їхньої відвідуваності.

Наприклад, для літопису Головна сторінка (157 889 переглядів), Поточні події (15

245 переглядів), Пісочниця (9 367 переглядів)

4. Сторінки, на які посилаються найчастіше ― перелік сторінок,

сформований з урахуванням частоти посилань на них. Дуже важливе й цікаве

поняття, що широко використовується у світі ВікіВікі, ― посилання на статтю. Адже

цікавим є не тільки те, на які статті посилається стаття, але й які статті містять

посилання на неї. Для кожної статті можна одержати перелік «посилання сюди», або

backlinks. Цінність і значимість сторінок багато в чому визначається тим, що на них

посилаються, і імена цих статей є популярними внутрішніми посиланнями.

5. Категорії, на які найбільше посилань ― перелік категорій, найбільш

популярні категорії публікуються вгорі.

6. Нові статті ― статті, які з'явилися недавно. Перелік статей відранжовано,

останні показуються зверху.

7. Найдавніші статті ― перелік статей відранжований, найперші

показуються вгорі.

8. Свіжі виправлення ― перелік статей у порядку їхнього редагування,

починаючи з останніх виправлень.

9. Некатегоризовані сторінки ― перелік статей без категорій. Сторінки-

сироти ― статті, на які не посилається жодна стаття.

10. Тупикові статті ― статті, у тексті яких немає посилань на інші статті.

11. Сторінки, які потрібно написати ― імена статей, які ще не існують, але

використовуються на сторінках як посилання. Чим частіше на цю неіснуючу статтю

посилаються, тим вище вона стоїть в рейтингу необхідних сторінок.

12. Експортування статей ― сервіс перенесення однієї або декількох

сторінок з однієї Медіавікі в інші. Експорт статті може зробити будь-який учасник.

Імпорт статей у Медіавікі доступний тільки учасникам з повноваженнями

адміністратора.



13. Невикористовувані категорії ― створені, але не використовуються в

жодній статті. Некатегоризовані категорії ― не включені в більш загальні

категорії.

14. Список файлів ― перелік усіх зображень, які є в базі даних, за

алфавітом. Галерея нових файлів ― перелік зображень, відсортований у міру

їхнього надходження. Останні надходження показуються найпершими.

15. Невикористовувані файли ― перелік зображень, які є в базі даних, але

не використовуються на жодній сторінці.

16. Список учасників ― перелік усіх зареєстрованих учасників. Червоним

кольором будуть виділені ті, хто зареєструвався, але не створив статті про себе як

про учасника.

РОЗДІЛ 5. ДЕ РОЗМІСТИТИ СВІЙ ВІКІ-ПРОЕКТ?

Якщо Ви бажаєте розмістити в мережі власний Вікі-проект, у Вас є кілька

можливостей:

1. Установити один із вікі-движків ― Медіавікі, Докувікі й TwikiWiki.

2. Використати майданчик для Вікіхостингу.

3. Використати один із майданчиків, на якому розгорнуто освітній Вікі-проект.

Перелік майданчиків, які надають можливість Вікіхостингу:

http://www.wikispaces.com/

http://www.schtuff.com/

http://pbwiki.com/

http://tiddlyspot.com/

http://wik.is/

http://www.wikidot.com/

Перелік навчальних Вікі-проектів, які діють у вересні 2007 року:

o Летописи.ру ― http://letopisi.ru

o ХабаВікі http://resource.ippk.ru/mediawiki/index.php

o ПскоВікі ― http://wiki.pskovedu.ru/index.php/

o WIKI-Володимир http://wiki.vladimir.rcde.ru/

http://letopisi.ru/

http://resource.ippk.ru/mediawiki/index.php

http://wiki.pskovedu.ru/index.php/

http://wiki.vladimir.rcde.ru/



o Карельські літописи ― http://ww.karelia.ru/index.php/

o ТолВікі (Тольятті) http://itc.tgl.ru/wiki/i

o Волгоградська Вікі wiki.vspu.ru (Волгоград)

o Іркутська http://wiki.irkutsk.ru/index.php/

http://itc.tgl.ru/wiki/i



ЧАСТИНА 5.

СОЦІАЛЬНІ ФОТОСЕРВІСИ

РОЗДІЛ 1. ФОТОГРАФІЇ ТА СПІЛЬНОТИ ФЛІКРА

Флікр (http://flickr.com) ― соціальний сервіс, призначений для зберігання й

подальшого особистого або спільного використання цифрових фотографій. У сервісі

Флікр використовуються мітки-категорії. Сервіс дає змогу всім своїм користувачам

обмінюватися фотографіями й мітками на них. Розвішування наклейок-ярличків на

свої фотографії приносить миттєві переваги ― з ними фотографії легше шукати.

Будь-який користувач мережі Інтернет може знайти на сервісі Флікр фотографії,

використовуючи для пошуку ключові слова. Наприклад, пошук по ключовому слову

«кажан» видасть нам перелік посилань на всі фотографії кажанів, до яких їхні

власники прикріпили цю мітку-категорію.

Користувач сервісу Флікр може розміщати на сервер свої фотографії. До

кожної фотографії варто додати назву, короткий опис і ключові слова ― мітки ― для

подальшого пошуку. Можна робити замітки й на самих фотографіях. Якщо на

фотографії зображено кілька об'єктів (наприклад, кілька будинків), то можна

виділити будь-який об'єкт і додати до нього опис. Для використання сервісу Флікр

необхідний тільки доступ до мережі Інтернет і будь-який браузер. Хоча сервіс з

самого початку орієнтований на розміщення фотографій, користувачі можуть

розміщати тут будь-які графічні зображення ― карти, схеми тощо.

Всі операції над завантаженим зображенням представлені на наступному

малюнку:

Малюнок 25. Операції над фотографією (Флікр)

Додати пояснення

Відіслати в групу

Змінити пояснення

Опублікувати в блозі

Показати різні розміри

Друкувати



Перевернути

Видалити

На наступному малюнку показано приклад розміщення карти знань. Ми

розміщуємо карту, даємо її короткий опис і відзначаємо ключові слова для

майбутнього пошуку.

Дуже цікавою є можливість розмічувати зображення та прив‘язувати текстові

примітки (notes) до окремих частин зображення. У такий спосіб ми можемо

відзначати на фотографіях або схемах важливі моменти, давати пояснення, звертати

увагу учнів. На наступному малюнку показано, як фрагменту «Педагогічні

можливості Веб 2.0» додається пояснення.

Малюнок 27. Додавання пояснень до фрагмента зображень

Малюнок 26. Розміщення малюнка на сервісі Флікр



Флікр можна використовувати як засіб для спільної навчальної діяльності учнів

з декількох шкіл або міст. Наприклад, у рамках роботи мережевої спільноти вчителів,

підтриманого в 2005 році програмою Intel ® «Навчання для майбутнього», на сервері

Flickr.com зберігалася колекція цифрових фотографій і розповідей, що

представляють міста Росії. Згідно з домовленістю члени спільноти позначали цифрові

фотографії, зроблені у своїх містах і призначені для колективного використання,

ключовим словом vintel.

За цим словом можна отримати перелік усіх фотографій, зібраних спільнотою:

http://www.flickr.com/photos/tags/vintel/

Групи Флікра організовані за тими ж принципами, що й спільноти Живого

Журналу. Ми можемо знайти спільноту, що цікавить нас, вказавши ключові слова для

пошуку. Наприклад, вказавши слово «Москва», ми одержуємо посилання більш ніж

на 60 груп, що збирають фотографії по Москві.

Щоб приєднатися до групи, необхідно піти за посиланням >>Join this group?

Приклади роботи груп Флікра:

http://www.flickr.com/groups/ru/ FlickRussian: ми розмовляємо російською

мовою! Зараз кількість активних користувачів Флікра в Росії та інших країнах, де

розмовляють російською мовою, активно зростає, але це зростання важко порівняти

з англо-, франко- або іспанськомовними спільнотами. Тому група має намір зробити

користування Флікром простішим і допомогти користувачам об‘єднуватися.

http://www.flickr.com/groups/gpsi/ Групу було створено для розміщення

фотографій, які в багатьох містах робили учасники програми Intel, озброєні

фотоапаратами та GPS-навігаторами. У результаті колективної активності має вийти

цифрова карта Росії, на якій всі міста були б пов‘язані.

Соціальний сервіс Флікр можна використовувати у педагогічній практиці в

такий спосіб:

Джерело навчальних матеріалів. Більшість фотографій розміщуються на

сервері Флікр під ліцензією Creative Commons. Ця ліцензія означає можливість

подальшого використання зображень у творчих, некомерційних цілях.

Сховище навчальних матеріалів, архівів фотографій і творчих робіт учнів.

Зареєстрований користувач системи може розмістити на віддалений сервер 100 Мб

фотографій щомісяця.

Спосіб розв’язання класифікаційних завдань. До кожної фотографії її

власник може додати назву, короткий опис і ключові слова для пошуку в

майбутньому.

Спосіб вивчення карт знань. Можна робити замітки й на самих

фотографіях. Якщо на фотографії зображено кілька об'єктів (наприклад, кілька

будинків), то можна виділити будь-який об'єкт і додати до нього опис. Малюнок або

фотографія в цьому випадку слугують картою, до якої один або декілька учнів

роблять пояснення.

Знайомство з базами даних і мобільних GPS-приймачами. У випадку

якщо для місця, де було зроблено фотографію, визначені точні GPS-координати, то

вони теж можуть бути додані як мітки. У рамках роботи мережевої спільноти

вчителів, підтриманої в 2005 році програмою Intel ® «Навчання для майбутнього»,

на сервері Flickr.com збиралася колекція цифрових фотографій, що представляють

http://www.flickr.com/photos/tags/vintel/

http://www.flickr.com/groups_join.gne?id=98637360@N00

http://www.flickr.com/groups/ru/

http://www.flickr.com/groups/gpsi/



міста Росії: Санкт-Петербург, Нижній Новгород, Саратов, Іркутськ, Новосибірськ,

Єкатеринбург, Псков, Воронеж. Колекція поповнюється вчителями й школярами. При

додаванні нових фотографій учасники проекту додають до неї опис і ключові слова ―

мітки, за якими фотографію надалі можна буде знайти. Кожна цифрова фотографія

отримує не тільки часове, але й просторове значення. Користувачі, що позначили

свої фотографії ярличками geotagged, geo:lat=координата,

geo:long=координата, одержують від сервісу Флікр карту, на якій розміщені ці

фотографії. У спрощеному записі, прийнятому для занесення даних в якості ярличків

у системі Флікр, координати записуються як geo:lat=56.1939 та geo:long=43.5922.

Для організації міжрегіональних проектів з використанням GPS-приймачів на сервері

Флікр існує спеціальна спільнота «Мандрівні Інтели» ― GPSI


Флікр та аналогічні йому сервіси зберігання інформації виступають нині

альтернативою використанню FTP-архівів. У зв'язку з цим доцільно провести

порівняння можливостей, які відкривають ці сервіси перед своїми користувачами.

ТАБЛИЦЯ 3. ПОРІВНЯННЯ FTP-АРХІВІВ ТА АРХІВІВ FLICKR

FTP-архів Flickr-архів

Файли розкладаються по папках Файли позначаються ключовими словами

Доступ через FTP-протокол Доступ через Веб-протокол

Організація спільного використання вимагає

спільного зберігання

Організація спільного використання вимагає

використання спільних ключових слів

Спілкування спільноти «хранителів» відділене

від самого сервісу зберігання

Спілкування й зберігання здійснюються

всередині одного сервісу

Метадані потрібні для пошукових систем Метадані потрібні самому користувачеві

RSS не підтримується RSS підтримується

Файл представлений тільки посиланням у

змісті папки

Файл, опис і ключові слова представлені в

мережі окремою сторінкою

РОЗДІЛ 2. ДОДАВАННЯ ФОТОГРАФІЙ І МАЛЮНКІВ У МЕДІАВІКІ

У «Літописі» можна розміщати малюнки, фотографії та звукові файли.

Зображення усередині Літопису публікуються на тих же правах, що й статті, згідно зі

схемою ліцензування GFDL.

Якщо ви хочете додати авторське зображення до своєї статті, то зробіть

цифрову фотографію або намалюйте малюнок і розмістіть ці зображення усередині

Медіавікі. Не треба розміщати в Літописі чужі фотографії, якщо Ви не одержали на це

спеціального авторського дозволу. Якщо Ви хочете використати фотографію або

малюнок, уже розміщені в мережі, то просто вкажіть повну адресу цього зображення.

Наприклад:

http://www.letopisi.ru/images/thumb/a/a8/Forum2.jpg/180px-Forum2.jpg




Замість цієї адреси програма Медіавікі підставить зображення.

Медіафайли ― зображення та звуки, усередині бази даних Медіавікі може

розмістити тільки зареєстрований учасник. Для цього у нього в лівій колонці ―

«Інструменти» ― є спеціальна команда ― Завантажити файл. Фотографію або

інший медіафайл Ви також можете вставити в текст, перейшовши у відповідний

розділ за допомогою правої панелі "Інструменти".

І в тексті статей, і в описі фотографії використовуйте категорії. Це дасть змогу

швидко знаходити потрібний матеріал.

Формат зображень ― jpg, gif або png. Для фотографій використовуйте формат

jpg, для малюнків і схем ― формат png.

Намагайтеся, щоб розміри зменшеної копії зображення, використовуваної в

статті, не перевищували 50 Кб. Не робіть фотографії більші, ніж 800 на 600 точок.

Сервер не пропустить файли занадто великого розміру.

Щоб вставити завантажене зображення в статтю, достатньо вказати посилання

на нього: [[Зображення:Файл]].

Не перевантажуйте свої статті зображеннями. Вітається використання

зображень, які вже є в нашій базі зображень Літопису. Бажано включати завантажені

зображення в спеціальні категорії, що входять в ієрархію категорій. Назви таких

категорій обов'язково починаються із префікса «Зображення:». Наприклад,

[[Категорія:Зображення:Портрети]].

Гарний тон вимагає додавання альтернативного тексту [[Зображення:

Файл|альтернативний текст для зображень]] ― подумайте про людей з обмеженими

можливостями зору.

Атрибут «thumb», вставлений між ім'ям файла й пояснювальним підписом,

пропорційно зменшує ширину й висоту зображення. За замовчуванням зображення

зміщується вправо. Наприклад:

[[Зображення:Section.png|thumb| Учасники секції «Соціальні

сервіси»]]

Після атрибута thumb ми можемо вказати розмір зображення по ширині

(вертикальний розмір буде пропорційно змінений).



ЧАСТИНА 6.

КАРТИ ЗНАНЬ

РОЗДІЛ 1. ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Високе мислення вимагає сучасних засобів ― об'єктів, за допомогою яких

можна думати й діяти більш ефективно. Прийоми візуалізації допомагають нам:

Підтримати пізнавальну діяльність.

Побачити раніше прихований зміст.

Змінити перспективу бачення й знайти новий погляд.

Запам'ятати інформацію.

Побачити й установити нові зв'язки між подіями та об'єктами.

Цифрова пам'ять, мережа й програмні агенти дозволяють нам побачити і

зрозуміти систему взаємодії великої кількості людей, комп'ютерів або безлічі веб-

сторінок.

Як приклад наведемо візуалізацію відносин між людьми усередині сервісу

соціальних закладок Делішес. Візуалізація ґрунтується на тому, що люди вибирають

один одного в друзі й на підставі цього вибору поступово формується мережа.

Особливості й структуру цієї мережі можна побачити тільки за допомогою

спеціальних комп'ютерних засобів.

Наступний приклад показує

візуалізацію зв'язків між категоріями

сторінок всесвітньої народної

енциклопедії. Вихідною точкою для

побудови діаграми обрано категорію

«Географія».

Малюнок 28. Візуалізація відносин

між категоріями статей у Медіавікі



РОЗДІЛ 2. СЕРВІСИ ПОБУДОВИ КАРТ ЗНАНЬ

Карти знань (англ. Mind map) ― спосіб зображення процесу спільного

системного мислення за допомогою схем. Також може розглядатися як зручна техніка

альтернативного запису. У російських перекладах термін може звучати по-різному ―

карты ума, карты разума, карты памяти, интеллект-карты, майнд-мэпы.

Серед сервісів побудови карт знань, що з‘явилися в мережі останнім часом,

найбільш простим і дружелюбним видається сервіс Bubbl.us.

Після реєстрації сервіс пропонує користувачеві створити карту знань, що

надалі може використовуватися для обговорення й спільного редагування.

Карта складається з вузлів і сполучних ланок. Основні функціональні

можливості редагування вузлів наведені на наступному малюнку:

Перемістити вузол на карті

Змінити колір вузла

Створити дочірній вузол

Зв'язати вузли

Створити новий незалежний вузол

Знищити вузол

Малюнок 29. Операції над

вузлами карти знань

На наступному малюнку наведено приклад побудови карти знань, присвяченої

візуалізації відношень засобів, технологій і можливостей використання у навчанні

сервісів Веб 2.0.

У середовищі Bubbl.us карту

пам'яті можна віддати в спільне

користування декільком користувачам.

Так само, як і в середовищі Делішес,

Флікр та у Живому Журналі, ми можемо

додати інших користувачів до своїх

друзів і дозволити їм редагувати свою

карту знань. Коли ми працюємо в

середовищі Bubbl, ми можемо побачити,

хто з наших друзів має доступ до наших

карт і хто з них у цей час працює над

картою знань.

Малюнок 30. Карта знань сервісів Веб 2.0



Верхня фігурка ― користувач ― співавтор карти не в мережі

Нижня фігурка ― співавтор у мережі

На жаль, сервіс дозволяє тільки послідовне редагування карт знань. Для того

щоб передати можливість редагування іншому користувачеві, ми повинні у себе

закрити карту знань.

РОЗДІЛ 3. ОБМІН КАРТАМИ Й ІНТЕГРАЦІЯ КАРТ FREEMIND У СТАТТІ

МЕДІАВІКІ

Перспективним відкритим середовищем для створення карт знань на

локальній машині й подальшого розміщення цих карт на різних мережевих сервісах є

середовище FreeMind. FreeMind ― вільна програма для створення карт знань.

FreeMind написана на мові Java і вільно розповсюджується згідно з ліцензією

відкритого коду. Програма має розширені можливості експортування. Засіб дозволяє

створити карту-схему з розгалуженою структурою й посиланнями на зовнішні

джерела. На наступному малюнку зображено програму під час редагування карти

знань, на якій систематизовані виконувані справи.

Малюнок 31. Редагування карти в програмі FreeMind

Карти, створені в середовищі FreeMind, згодом можуть бути завантажені в

середовище MediaWiki. При цьому вони зберігають всі свої функціональні

властивості, і ми можемо відкривати й закривати вузли для перегляду. Для того щоб



використати карту в середовищі Медіавікі, достатньо завантажити її в Медіавікі як

файл зображення. Наприклад, ми можемо завантажити карту з ім'ям Course-

works.mm. Після цього ми вставляємо в текст сторінки Медіавікі текст:

<mm>[[Course-works.mm]]</mm>

На наступному малюнку зображено карту, вбудовану в Медіавікі.

Малюнок 32. Карта знань, вбудована в середовище Медіавікі

РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМИ ГРАФВІЗ ДЛЯ СТВОРЕННЯ КАРТ

ПАМ'ЯТІ УСЕРЕДИНІ МЕДІАВІКІ

Одним із потужних графічних пакетів, інтегрованих з Медіавікі, є GraphViz

(http://www.graphviz.org/), який дає можливість записувати зв'язки між статтями у

вигляді простих зв‘язків і зображає їх у вигляді графа. Це набір утиліт для графічного

подання даних. Програма приймає описи відносин й елементів множин, на яких

визначається граф, і "додає" до цих позбавлених будь-яких геометричних атрибутів

описів додаткову інформацію, що дозволяє "намалювати" картинку графа.

Для використання Графвіз потрібно використати примітивну мову опису графів

dgl. Основні поняття мови: граф, вершина графа ― елемент множини, ребро графа,

що з'єднує вершину N з вершиною M.

Найпростіший граф: <graphviz> digraph G { Привіт -> Читач ; } </graphviz>

Взаємини між родичами в проекті «Моя родина» можуть бути представлені в

такий спосіб:

<graphviz>

digraph G {

http://localhost/mediawiki/index.php/%D0%93%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B2%D0%B8%D0%B7

http://www.graphviz.org/



"Коржуков Валентин Григорович" -> "Коржуков Максим Валентинович" [label

= "батько"] ;

"Миронова Тетяна Рудольфівна" -> "Коржуков Максим Валентинович" [label =

"мати"] ;

}

</graphviz>

Графічний пакет сам зробить необхідні операції й зобразить взаємини між

об'єктами на екрані.

Основні правила:

Об'єкти з кількох слів слід брати в лапки

Всі поняття в графі можуть бути зв'язані зі своїми сторінками. З

об'єктом через [URL="внутрішнє посилання"] можна зв'язати сторінку.

Наприклад, ВікіВікі [URL="ВікіВікі"];

Вказівка rankdir=LR або (RL, TB, BT) дозволяє орієнтувати граф зліва

направо.

Програму Графвіз можна використати не тільки для внесення графічних

елементів у текст статті Медіавікі, але й для зображення зв‘язків між категоріями у

формі дерева категорій. Важливо, що це повністю автоматизована процедура, і

розширення Медіавікі щодо зображення графічних зв'язків між категоріями виконує

всі необхідні дії, використовуючи дані, що лежать у просторі імен-категорій.

Програма самостійно зображує на екрані зв‘язки між категоріями. Завдяки програмі

GraphViz ми можемо побачити всі категорії та кластери категорій, що існують у

Медіавікі на сьогодні. Наприклад, на наступному малюнку програма Графвіз

зображує категорії, які входять у категорію «Історія» і категорії вищого рівня, в яку

автори включають категорію «Історія».

Малюнок 33. Категорія "Історія"



На наступному малюнку зображено категорію «Інформатика».

Малюнок 34. Категорія "Інформатика"



ЧАСТИНА 7.

МЕДІАМАТЕРІАЛИ

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ МЕДІАМАТЕРІАЛІВ

Все більших цифрових ресурсів стають відкритими й доступними для вільного

використання в навчальних цілях. Найбільш відомим соціальним сервісом зберігання

відеоматеріалів є YouTube ― Ютуб.

YouTube (http://youtube.com, Ютуб) ― соціальний сервіс, призначений для

зберігання, перегляду й обговорення цифрових відеозаписів. У сервісі Youtube

використовуються мітки-категорії. Сервіс дозволяє всім своїм користувачам

публікувати відеофайли, ділитися своїми мітками (тегами) відеозаписів. Окремі

відеозаписи можуть бути об'єднані в тематичні "телевізійні канали" відповідно до

міток. Користувачі сервісу Youtube виконують прості стандартні дії:

Переглядають відеокліпи інших учасників спільноти

Завантажують на сервер, позначають мітками й обмінюються

відеокліпами

Знаходять, створюють і об‘єднують користувачів у тематичні групи за

інтересами

Підписуються на оновлення відеокліпів, створюють плей-листи та

"відеоканали"

Інтегрують відеокліпи на свої веб-сайти

Альтернативою Youtube є такі російські сервіси:

http://www.rutube.ru ― RuTube.ru

http://video.mail.ru ― Відео@mail.ru

http://vision.rambler.ru ― Rambler Vision

Соціальний сервіс Youtube можна використовувати у педагогічній практиці як

джерело навчальних матеріалів. Використовуючи колекції Youtube, учителі й учні

можуть познайомитися зі світом віртуальних і реальних ігор, в які грають учні з інших

країн. Завдяки відео ми отримуємо можливість не просто вивчати правила гри, але й

бачити атмосферу змагання.

http://youtube.com/

http://letopisi.ru/index.php/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D0%B5_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%8B



ПРИКЛАДИ НАВЧАЛЬНИХ ФІЛЬМІВ НА YOUTUBE

http://www.youtube.com/watch?v=6gmP4nk0EOE ― Веб 2.0 за 5 хвилин ―

навчальний фільм, який за допомогою простих засобів на прикладах пояснює

принципи концепції Веб 2.0

http://www.youtube.com/watch?v=vETZbDTt4ek ― Second Life ― обговорення

концепцій Веб 2.0 у світі Second Life

http://www.youtube.com/watch?v=wN7Co492P9o ― Веб 2.0 і діти

http://www.youtube.com/watch?v=6NRbbskf3cA ― технологія Вікі у шкільному

класі

http://www.youtube.com/watch?v=m3XZdNq_QGk ― Youtube для освіти

http://www.youtube.com/watch?v=UplZVyPS-bo ― iPod для освіти

Крім того, на сервері зберігаються унікальні відеозаписи виступів:

http://www.youtube.com/watch?v=svXIT30Khm0 ― Тім О'Рейлі розповідає про

нові принципи навчання у світі Веб 2.0

http://www.youtube.com/watch?v=DqAsGw9viSY ― Алан Кей ― виступ на

церемонії нагородження ACM

http://www.youtube.com/watch?v=zboq5cvl0hY ― Алан Кей розповідає про

принципи DynaBook (1986 рік)

http://www.youtube.com/watch?v=hYtQ_-rpAUo ― Бакміністер Фуллер (годинна

лекція)

http://www.youtube.com/watch?v=mRjiODdrJIM ― Вілем Флуссер ― інтерв'ю

про сучасні медіа

http://www.youtube.com/watch?v=wInp4G9lAQk ― Іван Ілліч ― лекція в

Мексиці

http://www.youtube.com/watch?v=JGxXAul_5f4 ― Пауль Фрейрі (автор книги

«Педагогіка пригноблених»)

РОЗДІЛ 2. ПІДГОТОВКА ВЛАСНИХ МЕДІАМАТЕРІАЛІВ І РОЗМІЩЕННЯ ЇХ У

МЕДІАВІКІ

Існує можливість додавати звукові файли до бази Медіавікі. В якості формату

запису аудіофайлів обрано формат Ogg Vorbis. Ogg Vorbis ― відкритий формат

зберігання звукових файлів, що широко використовується в проектах і колекціях

відкритого контенту, таких як ВікіМедіа й ВікіСклад. Для того щоб почути літопис,

необхідно встановити на комп'ютері програвач, що підтримує Ogg. Одним із таких

програвачів є Foobar ― http://www.foobar2000.org/

http://www.youtube.com/watch?v=6gmP4nk0EOE

http://letopisi.ru/index.php/%D0%92%D0%B5%D0%B1_2.0

http://www.youtube.com/watch?v=vETZbDTt4ek

http://www.youtube.com/watch?v=wN7Co492P9o

http://www.youtube.com/watch?v=6NRbbskf3cA

http://www.youtube.com/watch?v=m3XZdNq_QGk

http://www.youtube.com/watch?v=UplZVyPS-bo

http://www.youtube.com/watch?v=svXIT30Khm0

http://www.youtube.com/watch?v=DqAsGw9viSY

http://www.youtube.com/watch?v=zboq5cvl0hY

http://www.youtube.com/watch?v=hYtQ_-rpAUo

http://www.youtube.com/watch?v=mRjiODdrJIM

http://www.youtube.com/watch?v=wInp4G9lAQk

http://www.youtube.com/watch?v=JGxXAul_5f4

http://www.foobar2000.org/



Щоб записати аудіофайл для Літопису, можна скористатися редактором

Audacity. Audacity ― програма для запису та редагування аудіофайлів.

Використовується, щоб записувати звуки літопису й подкасти. Це вільний, простий у

використанні звуковий редактор для Windows, Mac OS X, GNU/Linux та інших

операційних систем.

У Медіавікі можна додавати медіафайли у форматі Flash ― swf.

Щоб перевести відеофайли у формат swf, можна використовувати різні

програми. Безкоштовними є SUPER та CamStudio.

SUPER (Simplified Universal Player Encoder & Renderer) дозволяє

переконвертувати майже всі відомі відео й аудіоформати.

CamStudio ― програма для запису всього, що відбувається на екрані

монітора, у файл AVI або swf. Можна використовувати також для того, щоб перевести

відео з формату avi у формат swf.

Завантажте та встановіть безкоштовне програмне забезпечення для

переведення відеофайлів у формат swf. Детальніше щодо встановлення та

використання програм конверторів ― на сторінці

http://letopisi.ru/index.php/Видео_в_Летописи

Придумайте тему відеофрагмента на 4-5 хвилин. Це може бути розповідь про

рідне місто або школу, звіт про експедиції, фрагмент уроку.

Запишіть відеофрагмент і переведіть його у формат Flash (swf).

Завантажте відеофайл у Літопис ― «Завантажити файл».

Вставте посилання на відеозапис у текст сторінки ―

[[Медіа:Назва_файла.swf]]

http://www.letopisi.ru/index.php/Audacity

http://letopisi.ru/index.php/��_�_��



ЧАСТИНА 8.

ГЕОГРАФІЧНІ СЕРВІСИ

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ GPS-ПРИСТРОЇ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Колективне використання соціальних мережевих сервісів і різноманітність

ігрової й навчальної діяльності, пов'язаної з мобільними пристроями1. До таких

мобільних пристроїв належать кишенькові комп'ютери, GPS-навігатори, мобільні

телефони, відеокамери, цифрові фотоапарати та інші системи, які поєднують у собі

всі перераховані функції.

Завдяки розвитку цифрових технологій у навчальну практику приходять

пристрої й засоби, за допомогою яких учні можуть качати і використовувати дані під

час прогулянок і подорожей. Повсюдність комп'ютерів і мобільні технології

дозволяють залучити до процесу навчання різні відкриті майданчики за стінами

школи. Парки, площі й вулиці міст тепер стають такими ж навчальними аудиторіями.

Ми і раніше знали, що навчання відбувається у всіх цих місцях, але тепер ми можемо

об'єднати, інтегрувати їх у спільний навчальний контекст.

Зовсім недавно навчальна позашкільна діяльність на природі й діяльність у

комп'ютерних лабораторіях існували окремо. Школярі відправлялися на екскурсії й

збирали там дані. Потім ці дані приносилися в клас і використовувалися для

побудови комп'ютерних моделей або створення презентацій. Сьогодні мобільні

пристрої дозволяють одержати вихідний цифровий матеріал безпосередньо на

вулицях міст. Координати точки, цифрова фотографія, аудіо- та відеозапис ― все це

можна записати за допомогою недорогих мобільних пристроїв безпосередньо на

вулицях міста.

Переваги цих пристроїв насамперед, у тому, що вони дозволяють зберігати й

обробляти інформацію. Крім того, вони забезпечують людям доступ до інформаційних

систем, дозволяють людям діяти й думати спільно. Навчальна діяльність на вулицях

міста із залученням мобільних пристроїв може бути розширена за рахунок залучення

мережевих технологій. У результаті цього розширення учасники навчальних проектів

не тільки виконують дії в локальному контексті міських або сільських вулиць, але й

знайомляться із такими глобальними мережевими концепціями, як бази даних,

цифрові карти, відкриті енциклопедії.

Робота зі створення віртуальних навчальних екскурсій ведеться групами

школярів у нижньогородській області вже кілька років. Як правило, кінцевою формою

подання інформації є гіпертекст. При цьому інформація про всі об'єкти села

пов'язується максимальною кількістю логічних зв'язків. У 2002 році школярі 14 сіл

нижньогородській області працювали над створенням колективного гіпертексту.

Ключова ідея колективного гіпертексту полягає у можливості різного прочитання того

самого документа. Додаткова інформація, що розширює текст повідомлення,

зберігається у базах даних з різних сіл. Кожному об'єкту відповідає рядок з такими

секціями: Назва; Зображення; Текстовий опис; Аудіозапис; Відеозапис. Для кожного

села за цими словами ховається своє значення, яке ми можемо викликати й відкрити,

1 Незрозуміле речення.



напускаючи на текст спеціальний програмний фільтр (або переглядаючи цей текст

через фільтр подань цього села). Самі тексти розповідей створювалися командами

школярів і були творами на тему "Один день школяра в нижньогородському селі".

Перетинання текстів цих творів з рядками баз даних дозволяє побачити багатомірний

світ, витканий з безлічі посилань і спогадів.

Система глобального позиціонування, що діє по всій земній кулі,

підтримується міністерством оборони США і називається Global Positioning System ―

GPS. До системи входять 24 супутники, що літають на низьких висотах навколоземної

орбіти.

Супутники посилають на землю

радіосигнали. Потужність радіосигналів досить

слабка, тому користь системи в закритих

приміщеннях абсолютно нульова. У тих місцях,

де небо закрите густим листям, у гірських

ущелинах або під стінами висотних будинків

користуватися сигналами GPS практично

неможливо. Для приймання GPS-сигналів

використовуються спеціальні GPS-приймачі. Це

компактні мобільні пристрої, які за зовнішнім

виглядом нагадують мобільні телефони. Варто

відзначити, що мобільні телефони найближчого

майбутнього міститимуть GPS-приймачі й

назавжди позбавлять жителів Землі від страху

загубитися.

GPS-приймач отримує сигнали з орбітальних супутників GPS і визначає свою

позицію в будь-якій точці Землі. Точність визначення позиції залежить від кількості

супутників, сигнали яких отримав приймач. Для визначення місця знаходження

необхідні стійкі сигнали принаймні з трьох супутників. Зазвичай точність визначення

місця знаходження становить від восьми до декількох десятків метрів.

На підставі отриманих від супутників сигналів пристрій повідомляє

користувачеві координати (широту, довготу і висоту) точки, в якій той перебуває.

Наприклад, координати Сергієвської Церкви в Нижньому Новгороді: 56 градусів 19

мінут 39 секунд північної широти та 49 градусів 59 мінут 22 секунди східної довготи.

У цифровому записі ― N 5619'39'' та Е 4359'22''.

Цифрові об'єкти, створювані в науковому середовищі або окремими

ентузіастами, можуть повторно використовуватися в діяльності навчальних спільнот.

Наприклад, цифрові фотографії Марса або цифрові фотографії Землі, зроблені з

космосу, сьогодні не є власністю тільки наукових спільнот і можуть бути використані

для навчання. Фотографії, зроблені з космосу, так само стають відкритими й

доступними для повторного використання.

Сервіс Google Earth дозволяє побачити місце із зазначеними координатами на

фотографії, зробленій з космічного супутника. При цьому ми можемо

використовувати сервіс для вимірювання відстаней між об'єктами.



Малюнок 35. Вимірювання відстані між точками на сервісі Google Earth

На основі Google Earth було створено численні географічні мешапи. Мешап

(мішалка) (від англ. mash up ― "змішувати") ― соціальний сервіс, що поєднує в собі

функції двох і більше сервісів таким чином, щоб вийшов новий оригінальний сервіс.

Наочний приклад мешапу ― відображення фотографій Флікр на Картах Гугл. Це

можливо завдяки наявності в деяких фотографій геотегів ― відміток про географічні

координати зафіксованих об'єктів.

Малюнок 36. Поєднання фотографій, розповідей і карти Google Earth

http://letopisi.ru/index.php/%D0%A4%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D1%80

http://letopisi.ru/index.php?title=Google_Maps&action=edit

http://letopisi.ru/index.php/%D0%A2%D0%B5%D0%B3



ЧАСТИНА 9.

МЕРЕЖЕВІ ОФІСИ

РОЗДІЛ 1. СПІЛЬНЕ РЕДАГУВАННЯ ДОКУМЕНТІВ І ТАБЛИЦЬ

З розвитком мережі Інтернет з'являється можливість зберігати документи,

таблиці, фотографії, презентації та інші корисні об'єкти не на окремій особистій

машині, а на віддаленому комп'ютері в мережі. Їх там можна не тільки зберігати, але

й створювати та редагувати. Інтернет-офіс має очевидні переваги:

доступ до своїх документів можна отримати з будь-якого місця

документи може редагувати група співавторів

Сьогодні в Інтернеті існує понад 100 сайтів, які надають сервіси Офіс 2.0.

Деякі з них безкоштовні, вартість інших є невисокою. За допомогою таких сервісів

можна користуватися більшістю основних функцій компонентів Microsoft Office ―

Word, Excel, PowerPoint та інших, причому з можливістю редагування документа

одночасно декількома користувачами.

Назва продукту, адреса в мережі Функціональні можливості

Документи Гугл

http://docs.google.com

Спільне редагування, експорт та імпорт у різні формати. Російськомовний інтерфейс

Zoho Офіс

http://writer.zoho.com/j

Спільне редагування документів Microsoft Word (DOC), OpenOffice text (ODT & SXW), HTML, RTF

http://www.writeboard.com Спільне редагування текстів. Нічого зайвого –

інтерфейс для спільного виправлення тесту в мережі

http://www.thinkfree.com

http://us.ajax13.com/en/ajaxwrite Сервіс дає можливість зберігати і віддалено редагувати документи Microsoft Word

Щоб почати користуватися офісними додатками від Google, потрібно

зареєструвати свою поштову скриньку в системі Гмейл (Gmail) за адресою

https://gmail.google.com. Потрібно відзначити, що сама поштова система Гмейл є

прекрасним прикладом сервісу Веб 2.0. Гмейл – це безкоштовна служба електронної

пошти пошукової системи Гугл. Вона має у своєму розпорядженні вбудовану

технологію пошуку Google і майже три гігабайти для зберігання даних. Тут можна без

жодних часових обмежень зберігати всі важливі повідомлення, файли та фотографії,

використовувати функцію пошуку, щоб легко і швидко знаходити потрібну

https://gmail.google.com/

http://letopisi.ru/index.php/%D0%93%D1%83%D0%B3%D0%BB



інформацію, і організовувати все це за допомогою нового підходу до перегляду

повідомлень у вигляді бесід. Повідомлення, відіслані під одним заголовком (під

однією темою листа) будуть згруповуватися в бесіди. Це означає, що ваш лист і

відповідь на нього будуть розташовуватися на одній сторінці, і Ви завжди бачитимете

повідомлення в його точному контексті.

Як і в інших сервісах Веб 2.0, у Гмейл прийнято не розкладати об'єкти по

папках, а використовувати мітки (labels). Кожен лист можна позначити безліччю

міток.

Малюнок 37. Система міток у пошті Гмейл

Своїм користувачам Гугл надає можливості для спільної роботи над

документами та електронними таблицями. Інтерфейси основних ―офісних‖ додатків

Google (http://docs.google.com/) об'єднані та дають змогу авторам редагувати

документи й таблиці, публікувати їх у мережі. Документи й таблиці Google ― це

безкоштовний веб-редактор тексту й таблиць, яки дозволяє користувачеві і тим, кого

він обрав як співавторів, редагувати файли в реальному режимі часу зі своїх

комп'ютерів.

Додатки підтримують різні формати документів і дозволяють користувачеві

завантажувати на сайт http://docs.google.com/ документи обсягом до 500 Кб.

Завантажені або створені усередині Гугл документи можуть бути позначені мітками

точно так само, як і листи. Наприклад, на наступному малюнку представлені

документи з тегом «Интелруководства».

http://docs.google.com/



Малюнок 38. Документи з тегом «Интелруководства»

Кожен документ або електронну таблицю можна обговорити, відкрити для

спільного читання і редагування та опублікувати в мережі як html-документ. Щоб

відкрити документ для спільного редагування, необхідно скористатися кнопкою

«Спільний доступ». На наступному малюнку зображено процес надання доступу до

документа читачам і співавторам.

Малюнок 39. Надання спільного доступу

Автор документа може відкрити документ для читання та спільного

редагування. Читачі можуть тільки переглядати документ, без можливості

редагування. Співавтори можуть змінювати документ і, якщо дозволено автором

документа, запрошувати інших користувачів. Співавтори документа або електронної

таблиці можуть спільно редагувати документ або таблицю в режимі реального часу.

Кожен співавтор може додавати у документ свої коментарі. При цьому коментар

виділяється кольором і до нього додається ім'я автора. При друкуванні коментарі не

додаються до документа. Таким чином, група співавторів може обговорювати текст

безпосередньо усередині документа.



Малюнок 40. Додавання коментаря від співавтора

РОЗДІЛ 2. СПІЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ (КАЛЕНДАР ГУГЛ)

Сучасні мережеві офісні засоби дозволяють спільно планувати діяльність і

створювати розклад діяльності, в якому враховуються плани інших людей і цілих

груп. У календарі Гугл існують можливості для об'єднання найрізноманітніших

календарів. Насамперед слід пам'ятати, що календарів у цій системі може й повинно

бути багато. У кожному календарі можна планувати заходи, що стосуються певної

сфери діяльності.

Створити новий календар можна

використовуючи кнопку «Додати». На наступному

малюнку показані можливості створення нового та

додавання вже існуючих, іноді створених іншими

людьми, календарів.

Малюнок 41. Створення та додавання календарів

Після того як календар створено, власник може

поступово наповнювати його планованими подіями,

створюючи заходи, як це показано на наступному малюнку.

Захід можна створити, вибравши в календарі день і

годину його проведення. Система запропонує описати подію

і додати її до одного з уже існуючих календарів, як це

показано на наступному малюнку.

Малюнок 42. Створення заходу в календарі



Всі календарі, які створює автор,

доступні йому для редагування та

спостереження. Він може додати до

кожного календаря опис і визначити

рівень доступу. Відкриті календарі є

відкритими не тільки для свого

власника, але й для читачів. Такі

календарі зручно використовувати для

організації спільної роботи групи. Крім

того, можна відкривати доступ до

календаря тільки одному або декільком

друзям ― користувачам Гмейл.

Малюнок 43. Опис заходу

Малюнок 44. Налаштування календарів Гугла



ЧАСТИНА 10.

ВИСНОВКИ

РОЗДІЛ 1. ЗГРАЙНІ ПОРАДИ

Досвід використання нових засобів соціального забезпечення дозволяє

окреслити очікувані напрями розвитку мережевих проектів у найближчому

майбутньому:

Поступово зростає кількість категорій цифрових об'єктів, якими

обмінюються учасники мережевої діяльності.

Організатор спільних мережевих проектів все частіше виконує роль

зграйного радника, що спостерігає за поведінкою зграї учнів, а не

організатора2, що контролює дії всіх і кожного.

Навчальні проекти все частіше залишають спеціалізовані навчальні

середовища й звертаються до відкритих спільнот обміну знаннями.

Освоєння нових засобів веде не тільки до того, що ми можемо вирішувати нові

завдання. Нові засоби поступово змінюють наш світогляд, дозволяють бачити світ з

нового погляду. Ця нова модель мережевої взаємодії може використовуватися в

педагогічній практиці для освоєння викладачами, студентами й школярами важливих

ідей децентралізації та екологічних стратегій спільної діяльності.

Освоєння нових засобів призводить не лише до того, що ми можемо

вирішувати нові завдання, але й змінює наш світогляд, дозволяє нам бачити світ з

нового погляду. Використання засобів соціального забезпечення, що дозволяють

створювати мережевий контент і відслідковувати діяльність свого найближчого

мережевого оточення, призводить до децентралізації мережевого наповнення. При

цьому спілкування між людьми все частіше відбувається не у формі прямого обміну

висловлюваннями, а у формі взаємного спостереження за мережевою діяльністю. Від

учасників спільної діяльності не потрібно синхронної присутності в тому самому місці,

у той самий час. Кожен член спільноти може виконувати свої прості операції. Ця нова

модель мережевої взаємодії може використовуватися в педагогічній практиці для

освоєння учнями ідей децентралізації та екологічних стратегій.

Серед нових стратегій мислення, освоєння яких стало можливим завдяки

розвитку комп'ютерів і комп'ютерних програм, варто особливо відзначити ті, які

можна визначити як екологічні. Мітчел Рєзник наводить такі характеристики цих

стратегій.

Екологічні стратегії відповідають на локальні умови. Рішення приймається на

основі даних з місць, а не на основі прийнятих у центрі рішень. У міру того як умови

змінюються, екологічні стратегії беруть ці зміни до уваги; ці зміни і виробляють нові

рішення на основі цих змін. Заздалегідь обраного плану не існує, і рішення час від

2 Рос. – «устроитель».



часу міняються. Багато екологічних стратегій передбачають мережевий підхід,

заснований на внеску багатьох простих учасників, а не на централізованому

керуванні. Екологічні стратегії не знаходять відбиття в курсі шкільної освіти. Вони

дуже рідко використовуються навіть на уроках біології і ще рідше як основа для

екологічного підходу до вирішення проблем. Застосування екологічних стратегій у

навчанні передбачає не тільки зміни навчальних планів, але й зміни у свідомості

вчителів, студентів і розробників навчальних курсів. Як це не парадоксально, але

саме використання комп'ютерних і мережевих технологій може допомогти людям

стати "екологічними мислителями".

Люди мають потребу у більш багатому досвіді взаємодії з децентралізованими

системами. Цей досвід можна отримати всередині сучасних мережевих спільнот. Для

освоєння екологічних стратегій необхідно опинитися всередині цієї екосистеми,

відчути себе її елементом. Тому дуже важливо організувати екологічне утворення в

процесі, у діяльності, у проживанні учнями екологічного процесу, частиною якого

вони самі є.

Як правило, чим простіші правила індивідуальної поведінки, тим складніший

характер має поведінка всієї групи.

Одна з найбільш відомих і часто демонстрованих комп'ютерних моделей

зграйної поведінки ― це модель формування зграї птахів або риб. На початку всі

агенти на екрані рухаються в різні сторони, але поступово під дією оточення з

множин агентів формується зграя, на чолі якої перебуває птах або риба, що

сприймається спостерігачами як ватажок.

Кожен агент виконує прості дії за простими правилами; дії агентів постійно

повторюються; на дії окремого агента впливає поведінка його найближчого

оточення.

Якщо ми поглянемо на те, як збирається мурашник або зграя птахів, то

побачимо очевидну різницю ― зграя збирається значно швидше. Ця різниця у

швидкості пояснюється досить просто ― у моделі утворення пташиної зграї кожний з

агентів відслідковує поведінку свого найближчого оточення й погоджує свої рухи із

цим оточенням ― подивися, як поводяться птахи з найближчого оточення, і зміни

свою поведінку в бік загальної. Чим далі бачить кожен агент, тим швидше

відбувається утворення загальної поведінки. Множини агентів не мають між собою

прямих зв'язків. Вони ніколи не бачать один одного, їхнє спілкування має

опосередкований характер. Агент А бачить своє найближче оточення й діє під його

впливом. Але і його власна

поведінка впливає на

найближче оточення. Зокрема,

він впливає на агента B, що

перебуває в зоні

безпосередньої видимості.

Агент B у свою чергу впливає

на агента C і так далі. На

малюнку показано, що агенти

A і D перебувають так далеко,

що не бачать один одного, і

впливають на поведінку один

одного опосередковано.

Малюнок 45. Формування

зграї



У малій групі, яку, власне, і називають спільнотою, всі агенти бачать один

одного. Між ними існують безпосередні зв'язки. У мережі агенти або вузли мережі

пов'язані один з одним через безліч проміжних вузлів.

У нових умовах організатор спільних мережевих проектів все частіше відіграє

роль зграйного радника, що спостерігає за поведінкою зграї учнів, а не організатора,

що контролює дії всіх і кожного. Ми ввели термін ―мережевий радник‖, щоб

підкреслити зграйний характер сучасних мережевих спільнот. Цей зграйний радник,

насамперед, розширює поле зору учнів, допомагає їм відслідковувати напрями

діяльності один одного. Чим далі бачать учні, чим більше вони знають про дії інших

членів зграї, чим ясніше вони розуміють напрями, в яких рухаються інші учасники,

тим скоріше формується спільний напрям польоту. Зграйний радник має бачити всіх

членів зграї. Він повинен розповідати зграї про те, що бачить. Для такого

розширення вчитель як зграйний радник може використовувати прямі форми

комунікацій, непрямі форми комунікацій усередині соціальних сервісів і спеціальні

сервіси, які дають змогу побачити зв'язки між сторінками, ключовими словами та

фотографіями.

Якщо радник віддає перевагу використанню прямих форм комунікацій, то він

може звертатися безпосередньо до членів спільноти й розповідати їм (у списку

розсилання), що він спостерігає на даному етапі розвитку спільноти.

Якщо радник віддає перевагу використанню непрямих форм комунікацій

усередині соціальних сервісів, то залежно від типу спільноти йому треба виконувати

такі дії:

У рамках живого журналу читати всі записи в ньому, знаходити нові

теми з коментарів, поєднувати різні теми, анотувати діяльність окремих

учнів у своїх оглядах діяльності спільноти.

У рамках ВікіВікі переглядати й редагувати всі існуючі сторінки.

Знаходити на сторінках спільні теми й на рівні посилань показувати

учням, хто летить поруч із ними, куди рухаються партнери і як можна з

ними взаємодіяти.

У рамках сервісу Флікр переглядати всі нові фотографії, їхні описи та

ключові слова. Зв'язувати фотографії й записи за допомогою посилань,

додавати ключові слова та коментарі.

Досвід участі в нових мережевих формах, який викладачі отримують усередині

мережевої спільноти, розширить їхні уявлення про можливості проектної мережевої

діяльності й буде надалі використаний при організації мережевих проектів для

вчителів, студентів і школярів.

РОЗДІЛ 2. КОПІЮВАННЯ ВМІНЬ

Завдяки розвитку мережевих сервісів ми отримуємо можливість спостерігати в

мережі інтелектуальну діяльність інших людей не в умовах експерименту і не

чіпляючись до них із запитаннями. Ми можемо тепер не тільки читати тексти й звіти,

які вони пишуть, але й спостерігати, як вони шукають інформацію, як вони

класифікують створене й знайдене, як вони використовують інформаційні сервіси.

Ми можемо спостерігати, використовувати й копіювати невеликі фрагменти дій, які

щодня виконують у мережі інші люди. У результаті повторення простих операцій ми



можемо через мережу поступово переймати способи діяльності людей, що вміють і

знають більше, ніж ми. Ми можемо знаходити в мережі необхідні зразки поведінки,

про важливість яких писав Пітер Сенж.

«Насправді ми всі народжуємося системними мислителями, здатними

сприймати й розуміти системи, з якими взаємодіємо. Рідко чотирирічна дитина не

розуміє, що якщо вона не прибереться у своїй кімнаті, то це зроблять мама або тато.

Діти у цьому віці дуже добре розуміють патерн взаємозв'язку поведінки декількох

людей, які підтримують чистоту в кімнаті, точно так само, як вони розуміють безліч

інших соціальних систем, в які вони включені у своїх родинах та у спільнотах своїх

друзів. Вони вчаться, роблячи, а не слухаючи. Вони довідуються про те, ким є вони

самі. Замість того щоб протестувати проти дорослих, які вимагають їхньої уваги та

слухняності, вони самі шукають дорослих, які можуть дати їм потрібну пораду й бути

зразками поведінки. І діти знаходять ці зразки всюди».

С розвитком системи мережевих комунікацій нам усім стало значно легше

знаходити зразки для наслідування та об'єкти для спільного міркування. У цьому

плані ми всі, за висловом М. Рєзника (Resnick M., 1998), у мережі як у "навчальному

дитячому садку на все життя". Нам усім потрібні прості предмети засобу, які

допомагали б нам думати, діяти й будувати структури власного інтелекту. Про

важливість маленьких цеглинок і простих рухів було відомо давно, і ця метафора

використовується часто. Метафора цеглинок, з яких кожен учень збирає структури

власного інтелекту, активно використовувалася в конструкціонізмі і таких

навчальних середовищах, як Лого і Лего-Лого. Численні багатокористувацькі

навчальні світи так само ґрунтувалися на простих предметах і простих діях, які могли

виконувати учасники. Всі ці потужні педагогічні ідеї були відкинуті вбік першою

хвилею розвитку мережі Інтернет. І от тепер з розвитком сервісів Веб 2.0 вони

повертаються, і ми бачимо, які потужні ідеї та технології паралельних дій й обміну

інформацією виявляються доступними для освіти. Передусім ці можливості, на наш

погляд, пов'язані із зусиллями групи Алана Кея із просування мови Squeak і

навчальних оболонок, що виростають на базі цієї мови:

Scratch ― http://scratch.mit.edu/

Sophie! ― http://sophieproject.org/

Alice ― http://www.alice.org/

Croquet ― http://www.opencroquet.org/index.php/Main_Page

Середовище Scratch серед перерахованих є найбільш простим і доступним ―

його пропонується використовувати для навчання школярів, починаючи з молодших

класів. У цьому простому середовищі вже помітні потужні можливості паралельних

дій безлічі виконавців. На наступному малюнку (Мал. 47) наведений фрагмент

екрана програми, на якому помітні маси виконавців, які взаємодіють між собою, і два

"комунікаційні" блоки, котрі забезпечують спілкування безлічі об'єктів ― "Broadcast"

та "When I receive".

Broadcast ― команда передати певне повідомлення. Наприклад, після

завершення своїх дій група собак може передати повідомлення "Собаки виконали

своє завдання".

When I receive ― блок, що очікує певне повідомлення. Наприклад, якщо

блок отримує повідомлення "Собаки виконали своє завдання", він може запустити

наступних героїв мультиплікаційної історії.



Цеглинками тепер

можуть бути не тільки блоки

тексту, але й блоки програми

і окремих виконавців, які

можуть обмінюватися

інформацією, стежити за

поведінкою один одного,

реагувати на дії людей і

програмних агентів.

Малюнок 46. Цеглинки

середовища Scratch

Вивчення поведінки та побудова моделей більше не обмежуються окремим

комп'ютером. Ми можемо запропонувати свій доробок іншим членам спільноти, і вони

зможуть не тільки подивитися, як працює модель, але й розібратися в тому, як

складені цеглинки моделі, зможуть взяти ці цеглинки та будівельні блоки і

побудувати з них свій власний будинок. На сайті Scratch (http://scratch.mit.edu)

можна не лише подивитися готові роботи, але й скачати їхній код. Після цього будь-

який охочий може змінювати зв'язок блоків програми й побудувати свій власний,

опираючись на плечі своїх колег.

Малюнок 47. Можливість використання готового проекту для копіювання



Метафора маленьких цеглинок, з яких діти та дорослі можуть зібрати прості й

дуже складні конструкції, існує не тільки в навчальних проектах, але й у більшості

сучасних мережевих сервісів формату Веб 2.0, призначених для підтримки

організацій і мережевих спільнот обміну знаннями. Наприклад, корпоративні системи

пошуку інформації дозволяють налаштовувати пошукову систему, зазначаючи свої

переваги в іменах серверів та у ключових словах. Ми можемо не просто спостерігати

за роботою пошукової системи, але налаштовувати її, копіювати дії іншої людини й

використовувати знання, які закладає в пошуковий механізм людина, яка

розбирається в пошуку краще за нас.

Метафора будівельних цеглинок втілюється не лише в пошуку та зберіганні

матеріалів, але й у плануванні діяльності. Наприклад, планування спільної діяльності

в календарях Google виглядає як заповнення днів та годин цеглинками подій. Кожен

користувач може створити безліч різнокольорових календарів і зараховувати кожну

подію до календаря певного кольору. Крім того, користувачі можуть відкривати

доступ до своїх календарів іншим людям, і тоді заповнення часу перетворюється в

захоплюючу гру із цеглинками подій.

Малюнок 48. Набір подій у календарі Гугл



РОЗДІЛ 3. ОБМЕЖЕННЯ ВЕБ 2.0

Веб 2.0 вимагає постійного та стабільного доступу до мережі Інтернет.

Більшість шкіл і шкільних адміністраторів ставляться з підозрою до мережевої

онлайн-діяльності вчителів та учнів, і встановлює бар'єри на шляху педагогічного

використання Всесвітньої павутини. Проблеми, з якими зіштовхується Веб 2.0 у

стінах школи, були підсумовані в праці Стагера [Stager G., 2007]:

1. Інструменти Веб 2.0 не були створені педагогами або спеціально для дітей.

Педагоги сподіваються знайти їхні освітні додатки, незважаючи на те, що майже не

мають можливості впливати на розвиток майбутніх інструментів. Створення таких

спеціальних освітніх засобів для навчання з використанням інструментарію і

принципів Веб 2.0 уже почалося. Прикладами можуть бути Whyville ―

http://www.whyville.net/smmk/nice.

2. Інструменти Веб 2.0 вийшли з корпоративної, а не освітньої культури. Цілі

створення інструментів в освіті та бізнесі дуже різні.

3. Не існує освітньої філософії, яка б «надихала» розвиток інструментів Веб

2.0 та їхнє застосування. За Веб 2.0, на відміну від культури Лого, не стояло

психологічної і педагогічної школи. Активне впровадження Лого в освіту, настанова

на довгостроковий експеримент і радикальну зміну культури теж почалися тільки з

80-х років. З самого початку програмісти не думали про освіту.

4. Хоча принцип Інтернету ― демократизація знань, це досить абстрактне

поняття для педагогів, які виросли на підручниках і звикли покладатися на написані

плани уроків.

5. Більшість спільнот Веб 2.0 не зацікавлена у реформуванні освіти.

6. Веб 2.0 не викликає особливого інтересу у представників педагогічної

психології і навіть у педагогічної спільноти.

7. Веб 2.0 за визначенням має тимчасовий характер ― на його зміну вже

очікують Веб 3.0 ― і нові засоби створюються якщо не щогодини, то щодня. Вчителі

не бачать підстав для того, щоб витрачати свій час на освоєння засобів, які

змінюються так швидко, і на розроблення на їхній основі педагогічних технологій, які

завтра можуть виявитися непотрібними.

8. Існує дуже мало серйозних наукових матеріалів у Веб 2.0. Фактично,

багато з людей у блогосфері відкрито нехтують наукою і є прихильниками завжди

антинаукового руху "мудрості юрби".

9. За визначенням спільнота Веб 2.0 не має лідера. Занадто часто

нееквівалентні думки мають однакову вагу, оскільки не потрібні докази або

аргументи.

10. Існує дуже мало написаних матеріалів для педагогів щодо конструктивного

використання інструментів Веб 2.0.

11. Незалежно від того, наскільки просунутими й революційними будуть

інструменти Веб 2.0, існує дуже мало підстав для твердження, що їхнє використання

призначене для перетворення середовища навчання.

12. Хочете ви цього чи ні, але акцент на інформацію підсилює пасивні

педагогічні практики.



13. Хоча вони й можуть бути справді потужними або новаторськими

програмними додатками, учителеві просто не потрібні Skype, Google Earth або Second

Life. Їхнє використання навряд чи можна протиставити звичайній шкільній практиці.

Деякі найбільш вдалі приклади можуть просто розширити існуючі навчальні

програми.

Твердження, що дива творять люди, а не комп'ютери, здається неповним.

Завдяки комп'ютерам створювані людьми дива піднімаються на вищий рівень. Те, що

вчора здавалося дивовижним і заслуговувало на повагу, сьогодні може бути

передане програмним агентам. Веб 2.0 ― уже не середовище, у якому ми можемо

знайти і скачати інформацію. Це скоріше платформа, на базі якої ми можемо

спілкуватися з іншими людьми, використовуючи все багатство цифрової мови з його

безліччю мультимедійних форматів. Ми рухаємося від середовища споживання й

представлення ресурсу до середовища, у якому ми думаємо та спілкуємося.

Підготовлений викладачем зміст більшою мірою використовується, ніж читається.

Учень формує свій власний навчальний центр, до якого він включає безліч додатків,

які потрібні йому для ефективної роботи ― це і персональні пошукові машинки, і

зберігання особистих закладок, фотографій, документів, карт, і свій блог, і свій

простір у ВікіВікі.

Сьогодні використання Веб 2.0 в освіті спричиняє величезну кількість

запитань. Показовими є «великі запитання» про значення Веб 2.0, поставлені на

конференції Office 2.0 у вересні 2007 року:

1. Чи є Веб 2.0 корисним засобом для навчання?

2. Чи потрібен Веб 2.0 для майбутніх успіхів учнів, для розвитку навичок

роботи, які знадобляться їм у майбутньому, для формування навичок

цифрової грамотності та цифрового громадянства?

3. Чи пора вже починати навчати цифрового громадянства?

4. Чи відбуваються формальні зміни в структурі освіти, пов'язані з онлайн-

навчанням, і яку роль у цих змінах відіграє Веб 2.0?

5. Прийняття технічних рішень ― чому так важко запроваджувати нові

технології в школі?

6. Наскільки припустимою є комерціалізація школи та класу?

7. Які конфлікти виникають між шкільною безпекою й впровадженням

технологій 2.0?

8. Публічність життя ― наскільки прозорим може бути життя учнів і

наскільки це припустимо для учнів "бути клікабельними"?

9. Розрив підготовки: професійна підготовка і швидка зміна технологій. Як

ми можемо постійно оновлювати наші вміння в тому, що тільки що

зрозуміли?

10. Наскільки важливо мати рівний доступ до технології, і як засоби Веб 2.0

впливають на рівність доступу?

http://letopisi.ru/index.php/%D0%92%D0%B5%D0%B1_2.0

http://letopisi.ru/index.php/%D0%91%D0%BB%D0%BE%D0%B3

http://letopisi.ru/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%B8



РОЗДІЛ 4. ПРОСТІ ДІЇ

Перевірте, які з простих справ, корисних для освоєння сервісів Веб 2.0, Ви ще

не зробили.

1. Зареєструйтеся у проекті «Летописи.ру». Подивіться статті про Веб 2.0.

2. Довідайтеся про ВікіВікі, про те, як можна взяти участь у проектах та

організувати власний проект.

3. Створіть корисний шаблон і поділіться ним з іншими.

4. Заведіть собі Живий Журнал і приєднайтеся до спільноти «Літопису».

5. Опублікуйте у своєму журналі та у спільноті Літопису повідомлення про

знайдені Вами в мережі корисні технічні новинки.

6. Використайте теги і кольорові смужки для класифікації своїх і чужих

повідомлень у Живому Журналі.

7. Заведіть собі пошту на Гмейл і навчіться класифікувати листи,

відзначаючи їх тегами, а не розкладаючи по папках.

8. Спробуйте зберігати свої документи й електронні таблиці в мережі. Це

можуть бути таблиці та документи Гугла або таблиці, документи,

проекти та презентації Zoho.

9. Познайомтеся з RSS і заведіть на своїй Гугл-сторінці програму для

читання RSS-стрічки. Додавайте на свою сторінку корисні навчальні

блоги.

10. Спробуйте Флікр і навчіться знаходити й використовувати корисні

фотографії.

11. Створіть свою скарбничку фотографій на Флікр, заведіть друзів і

приєднайтеся до спільнот. Близькі «Літописам» спільноти ― GPSI,

Vintel.

12. Спробуйте гібридні сервіси, засновані на поєднанні Флікра й інших

сервісів. Наприклад, геоблогер можна спробувати в спільноті GPSI.

13. Познайомтеся із сучасними пошуковими системами Веб 2.0 ― Свікі,

Ролліо, Флексум.

14. Побудуйте свою пошукову машину. Скористайтеся Флексум, Свікі,

Ролліо або Гугл.

15. Познайомтеся з тегами та соціальними закладками. Заведіть собі

колекцію закладок на Делішес, Бобрдобр або Румарк. Приєднайтеся до

однієї зі спільнот збирачів закладок.

16. Поверніться в «Літопис» та додайте свої теги ― категорії до статей

«Літопису».

17. Відкрийте для себе народні сховища відеозаписів ― Youtube і

Teachtube. Знайдіть корисні навчальні відеозаписи.



18. Навчіться конвертувати відеозаписи у формат Flash. Використовуйте

«Літопис» для розміщення своїх відеоматеріалів.

19. Знайдіть собі корисний подкаст і джерела навчальних аудіозаписів.

Розповідайте про корисні аудіосховища на сторінках свого блога або в

«Літописі».

20. Поверніться в «Літопис» й додайте до спільної скарбнички записи у

форматі Ogg.



ГЛОСАРІЙ

AJAX (Asynchronous JavaScript and XML ― «асинхронний JavaScript та

XML») ― це підхід до побудови інтерактивних користувацьких

інтерфейсів веб-додатків. При використанні AJAX веб-сторінка не

перезавантажується повністю у відповідь на кожну дію користувача.

Такий підхід дає можливість створювати набагато зручніші веб-

інтерфейси.

API (Application Programming Interface) — відкриті суспільні веб-сервіси

― набір методів (функцій), які програміст може використовувати для

доступу до функціональності іншої програми, модуля, бібліотеки).

Відкритість API дозволяє створювати змішані (mash-up) гібридні

сервіси, які надають користувачам додаткові можливості.

RSS ― веб-синдикація. Одночасна публікація того самого матеріалу на

різних сторінках або веб-сайтах. Для цього використовуються веб-

потоки, які також називаються RSS-потоками, що містять заголовки

матеріалів і посилання на них.

GPS (Global Positioning System) ― система глобального позиціонування.

До системи входять 24 супутники, що літають на низьких висотах

навколоземної орбіти.

SWF-формат (власний формат Flash-плеєра) є загальновизнаним

стандартом поширення анімації в Інтернеті. На сьогодні програвач SWF-

фільмів встановлений на 98 % комп'ютерів, під‘єднаних до Інтернету.

http://ru.wikipedia.org/wiki/RSS



СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Бернерс-Ли, Тим, Джеймс Хендлер и Ора Лассила. Семантическая Сеть. Scientific American, May

17, 2001 http://ezolin.pisem.net/logic/semantic_web_rus.html

2. Интернет и российское общество / Под ред. И. Семенова. Моск. Центр Карнеги. М.: Гендальф, 2002. http://pubs.carnegie.ru/books/2002/08is

3. Купер И.Р. Гипертекст как форма коммуникации // Социологический журнал. ― 2000. ― № 1/2. ― С. 37-59. http://www.nir.ru/sj/sj/sj1-2-00kuper.html.

4. Патаракин Е.Д. 2004, Местные сетевые сообщества обмена знаниями. Информатика сообществ и формирование сетей: Перспективы. Подходы. Инструменты. Часть 2. Современное состояние и параллели развития в СНГ., М.: Едиториал УРСС, 2004. – 264 с. (ISBN 5-354-00998)

5. Патаракин Е.Д. 2005, Стайные сетевые взаимодействия, Educational Technology & Society, ISSN 1436-4522, 278-288.

6. Патаракин Е.Д. , 2005, Учитель в роли стайного советника // Использование информационно-коммуникационных технологий в образовании: Материалы второй Научно-практической конференции/ Йошкар-Ола – Мар. Гос. Университет, 2005, стр. 78–84.

7. Патаракин Е.Д. , 2006, «Сетевые сообщества и обучение», М., ПЕР СЭ, 112 с.

8. Патаракин Е.Д., Совместное конструирование знаний и взаимная адаптация соавторов внутри гипертекста ВикиВики, Educational Technology & Society 9(2) 2006 ISSN, 1436-4522 pp. 287-297.

9. Патаракин Е.Д., Социальные сервисы Веб 2.0 в помощь учителю / Е.Д. Патаракин. – М.: Интуит.ру, 2006, 64 с., (Учебно-методическое пособие), ISBN 5-9556-0088-4.

10. Патаракин Е.Д., Ярмахов Б.Б., 2007, Веб 2.0 Управление, изучение и копирование, Educational Technology & Society ― 10(2) 2007, ISSN 1436-4522 http://ifets.ieee.org/russian/depository/v10_i2/html/2.htm

11. Патаракин Е.Д., Ярмахов Б.Б., 2007, Повседневная сетевая культура как решение классификационных задач, Educational Technology & Society, ISSN 1436-4522 http://ifets.ieee.org/russian/depository/v10_i2/html/3.htm

12. Патаракин Е.Д. Новое пространство для учебной деятельности // Высшее образование в России. ― 2007. ― № 7.

13. Патюрель Р. Создание сетевых организационных структур. http://www.ptpu.ru/issues/3_97/15_3_97.htm

14. Пейперт С. Переворот в сознании. Дети, компьютеры и плодотворные идеи. ― М.: Педагогика, 1989.

15. Blood R. ―Weblogs: A History and Perspective‖, Rebecca‘s Pocket. September 7, 2000

http://www.rebeccablood.net/essays/weblog_history.html

16. Butterfield S. ―Sylloge.‖ August 4, 2004 http://www.sylloge.com/personal/2004/08/folksonomy-social-classification-great.html

17. Embrey T. R. You blog, we blog: Guide to How Teacher-Librarians Can Use Weblogs to Build Communication and Research Skills. Teacher Librarian

18. Downes S. E-learning 2.0, ELearn Magazine October 16, 2005 http://elearnmag.org/subpage.cfm?section=articles&article=29-1

19. Downes S. Learning Networks and Connective Knowledge http://it.coe.uga.edu/itforum/paper92/paper92.html

20. Downes S. Learning Networks in Practice March 22, 2007. Emerging Technologies for Learning 2 19-27.

http://ezolin.pisem.net/logic/semantic_web_rus.html

http://pubs.carnegie.ru/books/2002/08is

http://www.nir.ru/sj/sj/sj1-2-00kuper.html

http://ifets.ieee.org/russian/depository/v10_i2/html/2.htm

http://ifets.ieee.org/russian/depository/v10_i2/html/3.htm

http://www.ptpu.ru/issues/3_97/15_3_97.htm

http://www.rebeccablood.net/essays/weblog_history.html

http://www.sylloge.com/personal/2004/08/folksonomy-social-classification-great.html

http://www.sylloge.com/personal/2004/08/folksonomy-social-classification-great.html

http://elearnmag.org/subpage.cfm?section=articles&article=29-1

http://it.coe.uga.edu/itforum/paper92/paper92.html



21. Downes S. Models for Sustainable Open Educational Resources February 27, 2007. Interdisciplinary Journal of Knowledge and Learning Objects 3 29-44.

22. Downes S. Courses VS. Content (NRC name: OpenCourseWare and OpenLearning) February 15, 2007. eLearn Magazine Online http://www.elearnmag.org/subpage.cfm?section=opinion&article=82-1

23. Downes S. Educational Blogging September 1, 2004. EDUCAUSE Review Volume 39, Number 5 14-26 http://www.educause.edu/pub/er/erm04/erm0450.asp?bhcp=1

24. Gill K. How can we measure the influence of the blogosphere? Presented at the Workshop on the Weblogging Ecosystem at the 13th International World Wide Web Conference (New York, May 18, 2004); www.faculty.washington.edu/kegill/pub/www2004_blogosphere_gill.pdf

25. Gilmour Kim 2002, 'Blogging along.' Internet Magazine. Sept-Oct. URL: http://www.findarticles.com/cf_0/m0CXD/2002_Sept-Oct/90981556/print.jhtml

26. Granovetter M., 1982, The strength of weak ties: A network theory revisited. In P. M. N. Lin (Ed.), Social Structure and Network Analysis. (pp. 105-130). Beverley Hills: CA: Sage.

27. Gruhl D., Guha R., Liben-Nowell D., and Tomkins A. Information diffusion through blogspace. In Proceedings of the 13th International World Wide Web Conference (New York, May 17–22). ACM Press, New York, 2004, 491–501.

28. Hiltz S. R., 1985, Online Communities: A Case Study of the Office of the Future. Norwood: NJ: Ablex Publishing Corp.

29. Hammond, T.; Hannay, T.; Lund, B.; Scott, J., Social Bookmarking Tools (I). A General Review, D-Lib Magazine, aprilie 2005, vol. 11 (4) http://www.dlib.org/dlib/april05/hammond/04hammond.html.

30. Haythornthwaite C., 2002, Building Social Networks Via Computer Networks: Creating and Sustaining Distributed Learning Communities // Building Virtual Communities: learning and change in cyberspace/ edited by K. Ann Renninger, Wesley Shumar, Cambridge University Press, 2002, pp. 159-190.

31. Hoadley С., Pea R., 2000, Finding the Ties That Bind: Tools in Support of a Knowledge-Building Community // Building Virtual Communities: learning and change in cyberspace/ edited by K. Ann Renninger, Wesley Shumar, Cambridge University Press, 2002, pp., 321-354.

32. Illich I, 1982, Silence is a Commons. "Asahi Symposium Science and Man ― The computer-managed Society," Tokyo, Japan, March 21, 1982.

33. Illich, I., 1972, Deschooling Society. New York: Harrow and Row, 1972.

34. Illich, I., 1973, Tools for Conviviality London and New York: Marion Boyars.

35. Jacob E. ―Classification and categorization: a difference that makes a difference.‖ Library

TrendsWinter, 2004. http://www.findarticles.com/p/articles/mi_m1387/is_3_52/ai_n6080402

36. Kay A. 2000. Sqeak in School http://www.squeakland.org/learn/index.html

37. Kay A. Predicting The Future. Stanford Engineering, Volume 1, Autumn 1989, pp. 1–6.

38. Kim A. J., 2000. Community building on the Web: Secret strategies for successful online communities. Berkeley, CA: Peachpit Press.

39. Kumar R., Novak J., Raghavan P., Tomkins A., 2004, Structure and Evolution of Blogspace, Communications of the ACM, Vol. 47, № 12, pp. 35-40.

40. Lave, J., Wenger. E., 1991, Situated learning: legitimate peripheral participation New York : Cambridge University Press.

41. Lave, J., 1988. Cognition in practice. Boston, MA: Cambridge.

42. Lazar J., Preece, J., 2002, Social Considerations in Online Communities: Usability, Sociability, and Success Factors. In H. van Oostendorp, Cognition in the Digital World. Lawrence Erlbaum Associates Inc. Publishers. Mahwah: NJ.

http://www.elearnmag.org/subpage.cfm?section=opinion&article=82-1

http://www.faculty.washington.edu/kegill/pub/www2004_blogosphere_gill.pdf

http://www.findarticles.com/cf_0/m0CXD/2002_Sept-Oct/90981556/print.jhtml

http://www.dlib.org/dlib/april05/hammond/04hammond.html

http://www.findarticles.com/p/articles/mi_m1387/is_3_52/ai_n6080402

http://www.squeakland.org/learn/index.html



43. Leuf B., Cunningham W., 2001, The Wiki Way: quick collaboration on the Web, Addison-Wesley.

44. Merholz Peter. ―Ethnoclassification and vernacular vocabularies.‖ August 30, 2004. http://www.peterme.com/archives/000387.html

45. Merholz P. ―Metadata for the Masses.‖ October 19, 2004. http://www.adaptivepath.com/publications/essays/archives/000361.php

46. Porter C., 2004, A Typology of Virtual Communities: A Multi-Disciplinary Foundation for Future Research, Journal of Computer-Mediated Communication, 10 (1), Article 3, November 20.

47. Preece, J.,2001, Online communities: Usability, Sociability, Theory and Methods. In R. Earnshaw, R. Guedj, A. van Dam and T. Vince (Eds) Frontiers of Human-Centred Computing, Online Communities and Virtual Environments. Springer Verlag: Amsterdam, 263-277.

48. Resnick, M. (2003). Thinking Like a Tree (and Other Forms of Ecological Thinking). International Journal of Computers for Mathematical Learning, vol. 8, № 1, pp. 43-62.

49. Resnick M., 1999, Decentralized Modeling and Decentralized Thinking Published in: Modeling and Simulation in Science and Mathematics Education (pp. 114-137), edited by W. Feurzeig and N. Roberts. Springer: New York, 1999.

50. Rheingold H., 2000, Tools for Thought The History and Future of Mind-Expanding Technology MIT PRESS April 2000, ISBN 0-262-68115-3 336 pp http://www.rheingold.com/texts/tft/

51. Rheingold, H., 1993, The Virtual Community. Homesteading on the Electronic Frontier. Reading, MA: Addison-Wesley Publishing.

52. Rosenbloom A., 2004, The Blogsphere. Introduction, Communications of the ACM, Vol. 47, № 12, pp. 30–34

53. Senge P., 1998, Systems Change in Education, Education for Meaning and Social Justice, Volume 11, Number 3, September 1998.

54. Shirky C., 2002, Communities, Audiences, and Scale http://www.shirky.com/writings/community_scale.html

55. Shirky, Clay. A Group Is Its Own Worst Enemy http://www.shirky.com/writings/group_enemy.html

56. Shirky, Clay. Social Software and the Politics of Groups http://shirky.com/writings/group_politics.html

57. Siemens G.Knowing Knowledge 2006. http://ltc.umanitoba.ca/KnowingKnowledge/index.php/Main_Page

58. Smith G. ―Atomiq: Folksonomy: social classification.‖ Aug 3, 2004 http://atomiq.org/archives/2004/08/folksonomy_social_classification.html

59. Stager G. 2007 Why Teachers Don't Use Web 2.0 ― an historical perspective http://www.stager.org/blog/2007/09/why-teachers-dont-use-web-20-historical.html

60. Stone, B. 2002. Blogging: Genius strategies for instant web content. Indianapolis: New Riders.

61. Udell J. ―Collaborative knowledge gardening.‖ InfoWorld. August 20, 2004. http://www.infoworld.com/article/04/08/20/34OPstrategic_1.html

62. Wenger E., 1988, Communities of practice: Learning, Meaning and Identity. Cambridge University Press 1998.

63. Wilensky, U., 2001, Modeling Nature's Emergent Patterns with Multi-Agent Languages. Proceedings of EuroLogo 2001. Linz, Austria.

64. Wellman B., Gulia M., 1998, Virtual communities as communities: Net surfers don't ride alone. In M. Smith P. Kollock (Eds), Communities in Cyberspace. Berkeley, CA: Routledge.

http://www.peterme.com/archives/000387.html

http://www.adaptivepath.com/publications/essays/archives/000361.php

http://www.rheingold.com/texts/tft/

http://www.shirky.com/writings/community_scale.html

http://www.shirky.com/writings/group_enemy.html

http://shirky.com/writings/group_politics.html

http://ltc.umanitoba.ca/KnowingKnowledge/index.php/Main_Page

http://atomiq.org/archives/2004/08/folksonomy_social_classification.html

http://www.stager.org/blog/2007/09/why-teachers-dont-use-web-20-historical.html

http://www.infoworld.com/article/04/08/20/34OPstrategic_1.html



ЗМІСТ

ВСТУП 3

Частина 1. ПЕДАГОГІКА МЕРЕЖЕВИХ СПІЛЬНОТ 4

Розділ 1. Мережеві спільноти 4

Розділ 2. Класифікація сервісів Веб 2.0 13

Розділ 3. Педагогічні можливості Веб 2.0 15

Частина 2. МЕРЕЖЕВІ ЩОДЕННИКИ 17

Розділ 1. Знайомство з блогами 17

Розділ 2. Спільноти Живого Журналу 21

Розділ 3. Блоги як середовище для соціальних досліджень 23

Частина 3. СПІЛЬНИЙ ПОШУК І ЗБЕРІГАННЯ ІНФОРМАЦІЇ 25

Розділ 1. Системи класифікацій 25

Розділ 2. Соціальні закладки 27

Розділ 3. Соціальні пошукові системи 30

Частина 4. КОЛЕКТИВНІ ГІПЕРТЕКСТИ 35

Розділ 1. Гіпертекст 35

Розділ 2. Вікі ― радикальний гіпертекст 36

Розділ 3. Медіавікі ― Статті, Категорії, Шаблони 40

Розділ 4. Дослідження у вікісфері 46

Розділ 5. Де розмістити свій Вікі-проект? 49

Частина 5. СОЦІАЛЬНІ ФОТОСЕРВІСИ 51

Розділ 1. Фотографії та спільноти Флікра 51

Розділ 2. Додавання фотографій і малюнків у Медіавікі 54

Частина 6. КАРТИ ЗНАНЬ 56

Розділ 1. Візуалізація знань 56

Розділ 2. Сервіси побудови карт знань 57

Розділ 3. Обмін картами й інтеграція карт FreeMind у статті Медіавікі 58

Розділ 4. Використання програми Графвіз для створення карт пам'яті

усередині Медіавікі 59

Частина 7. МЕДІАМАТЕРІАЛИ 62

Розділ 1. Використання медіаматеріалів 62

Розділ 2. Підготовка власних медіаматеріалів і розміщення їх у Медіавікі 63

Частина 8. ГЕОГРАФІЧНІ СЕРВІСИ 65

Розділ 1. Використання GPS-пристрої у навчальній діяльності 65

Частина 9. МЕРЕЖЕВІ ОФІСИ 68

Розділ 1. Спільне редагування документів і таблиць 68

Розділ 2. Спільне планування діяльності (Календар Гугл) 71

Частина 10. ВИСНОВКИ 73

Розділ 1. Зграйні поради 73

Розділ 2. Копіювання вмінь 75

Розділ 3. Обмеження Веб 2.0 79

Розділ 4. Прості дії 81

ГЛОСАРІЙ 83

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 84

http://localhost/mediawiki/index.php/%D0%93%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B2%D0%B8%D0%B7



Навчальне видання

Патаракін Євген Дмитрович

СТВОРЕННЯ УЧНІВСЬКИХ, СТУДЕНТСЬКИХ І ВИКЛАДАЦЬКИХ СПІЛЬНОТ

НА БАЗІ МЕРЕЖЕВИХ СЕРВІСІВ ВЕБ 2.0

Переклад Олександра Оксимця

Редактор Оксана Сидоренко

Відповідальний за випуск Олександр Сидоренко

Видавець – Навчально-методичний центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні»

вул. Еспланадна, 28, офіс 7 01001, м. Київ

Телефон/факс (044) 248 7239, 248 7249 E-mail: [email protected]

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і

розповсюджувачів видавничої продукції серії ДК № 1402 від 24 червня 2003 р.

Підписано до друку 05.10.2007. Папір офсетний. Гарнітура Verdana. Друк трафаретний. Наклад 120 прим.

mailto:[email protected]

Патаракін Створення спільнот

Documents

educational technology

cambridge university press

xml javascript xml

ann renninger

asynchronous javascript

2007 intel corporation

online communities

virtual community