Художня культура 9 клас ______ урок «Художні напрями і стилі»
Художня культура9 клас
______ урок
«Художні напрями і стилі»
Стиль епохи ВідродженняНазва епохи «Ренесанс» походить від французького слова — «відродження». Вона прийшла на зміну культурі Середніх
віків і панувала протягом XIV—XVI століть. Відродженням цю епоху називають тому, що митці почали
звертатися до культурних надбань античної культури. Мистецтво цієї доби стало більш світським. У цей час з'явився
станковий живопис, який виконувався олійними фарбами.
Архітектура Ренесансу є своєрідним поверненням до принципів і форм античного, зокрема римського, мистецтва. Найбільшого
розквіту ренесансна архітектура набула в Італії, залишивши по собі два міста-пам'ятники: Флоренцію та Венецію.
Професійна музика відчула вплив народної музики. Високого рівня досягло мистецтво вокальної і вокально-інструментальної
музики. З'явилися різноманітні жанри світського вокального музичного. Епоха Відродження завершилася появою нових
музичних жанрів — сольної пісні, кантати, ораторії.
Стиль епохи барокоЦей художній стиль зародився в Італії і поширився країнами
Європи після епохи Ренесансу. Бароко в перекладі з італійської означає «чудернацький». Основні риси стилю бароко —
парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо необхідно відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису
й декоративного мистецтва.
У живописі переважали монументальні декоративні композиції на релігійні або міфологічні теми, парадні портрети,
призначені для оздоблення інтер'єрів. В Італії сформувалися й поширилися іншими країнами Європи нові світські музичні жанри, зокрема опера, соната, фантазія,
ораторія, танцювальна сюїта, прелюдія.Епоха бароко визначилася й розвитком інструментальної
культури. Стає популярною гра на клавікордах, клавесинах — попередниках фортепіано, а також смичкових інструментах
(скрипках, альтах, віолончелях).
Українське (козацьке) бароко — це архітектурний стиль, що проявився в Україні у XVII столітті. Він відрізняється від
західноєвропейського помірним орнаментом і спрощеними формами. Яскравим зразком українського бароко стали
перебудовані й оновлені храми: Софійський собор, Успенський собор Києво-Печерської лаври, собори
Видубицького й Михайлівського Золотоверхого монастирів. Кращими зразками живопису українського бароко є церковні
розписи в Троїцькій церкві Києво-Печерської лаври.
Стиль епохи класицизму
Назва цього художнього стилю походить від французького слова «зразковий». Епоха класицизму тривала до початку XIX століття. «Батьківщиною» цього стилю вважають Францію. Усе в класичному мистецтві упорядковано: у кожному виді
мистецтва складається чітка ієрархія жанрів, що поділяються на «високі» та «низькі». Кожний жанр має свої певні ознаки, і
змішення їх є неприпустимим.
Скульптура класицизму відрізняється спокійними позами, стриманою емоційністю, замкненістю форм. Видатних
державних мужів та шляхетних красунь часто зображували в образах античних богів.
У живописі класичного періоду головного значення набули логічне розгортання сюжету. Чітка розмежованість планів у
пейзажах виявлялась також за допомогою кольору: передній план обов'язково мав бути коричневим, середній — зеленим, а
дальній — блакитним.
В епоху класицизму професійне музичне мистецтво майже повністю стало світським, поширеним у палацах королів та вельмож. Відкривалися музичні спілки й навчальні заклади
(академії, консерваторії, школи). Класицизм віддав перевагу розвитку інструментального мистецтва. Саме у той час виникли
нові стилі виконавства: сольно-скрипковий, ансамблевий, оркестровий, концертний та інші, а також спостерігався розквіт
балету й опери. Широкого розповсюдження набула сюїта.
Стиль епохи романтизму
Наприкінці XVIII століття нова культурна епоха — романтизм, передумовою настання якої вважають Велику французьку революцію. Але «батьківщиною» романтизму є Німеччина.
Романтизм став першим художнім напрямом, який проголосив незалежність митця від будь-яких мистецьких канонів та
правил. Найбільше романтизм проявився в живописі, літературі, музиці, театральному мистецтві. Живопис і графіка — найпоширеніші види образотворчого мистецтва епохи
романтизму.
Музика почала звучати не лише в театрах або концертних залах, але й у кав'ярнях, навчальних закладах і музичних спілках. Усе більшої популярності набувала розважальна
музика, розвивалися оперета, романс, танцювальна музика та інші жанри, які раніше вважались суто розважальними.
Саме в цей час композитори активно зверталися до літературних творів (казок, міфів, легенд), на основі яких писали власні. Взагалі музика романтизму є надзвичайно
віртуозною, виразною й емоційною.
Мистецтво реалізмуРеалізм — художній напрям, який сформувався до середини XIX
століття. Його назва в перекладі з латинського означає «дійсний, речовий». Основною визначальною рисою реалістичного мистецтва є достовірне зображення
навколишньої дійсності, показ усіх сфер життя й духовного світу людини такими, якими вони є насправді.
В образотворчому мистецтві реалізму дуже активно розвивалися жанри пейзажу, натюрморту, портрету побутового характеру.
Відображення буденного життя простої людини стало однією з провідних тем живопису.
У театральному мистецтві формувався образ типового представника соціального середовища, до якого він належав.
Жанр драми поступово витіснив трагедію, а наприкінці XIX століття в театрі виникла нова спеціальність — режисура. Композитори-реалісти активно зверталися до побутових сюжетів і народних звичаїв. Яскравим прикладом цього є
творчість французького композитора Ж. Бізе і його опера «Кармен».
Імпресіонізм
Величезний внесок до скарбниці світового мистецтва зробили імпресіоністи. Імпресіонізм походить від французького —
«враження». Спочатку цей напрям найяскравіше виразився у французькому живописі 70—90-х років XIX століття.
Основним принципом імпресіонізму було звернення до реальної дійсності з метою передати
безпосередні враження від неї.
Деякі принципи живопису імпресіонізму втілились і у творчості скульпторів. У театральному мистецтві велике значення
надавалося в першу чергу переданню атмосфери дійства. Раптові зміни ритмів, звуків і кольорових плям на тлі декорацій
застосовувались режисерами для створення в дійстві певної емоційної насиченості.