Журнал "Окамит", №3, 2014 р.

ОКСАМИТ1

ОКСАМИТ 2

ОКСАМИТ1

http://www.polonets.com.ua

ÎÊÑÀÌÈÒ 2ÇÌIÑÒ

6—9

РЕВОЛЮЦІЯГІДНОСТІDIGNITY REVOLUTION

10—12

НАЙМАСШТАБНІША ТРАГЕДІЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

MOST SCALED TRAGEDY OF THE SECOND WORLD WAR

13

БЕРЕЗЕНЬ: ІСТОРІЯ В ОСОБИСТОСТЯХ

14—15

ІСТОРІЯ ВЧИТЬ ЛИШЕ ТОМУ, ЩО ВОНА НІЧОМУ НЕ НАВЧИЛА НАРОДИ. Гегель

16—18

БРЕХНЯ В РОСІЇFALSE IN RUSSIA

20—23

НОВА ЕРА УКРАЇНИ – ЇЇ ВЕЛИЧ І ТРИВОГАNEW ERA OF UKRAINE – ITS MAJESTY AND ANXIETY

24—26

БОГДАН СТРУТИНСЬКИЙ: ДЕРЖАВА, ЯКА НЕ МАЄ КУЛЬТУРИ − ПРОГРАЄ

BOGDAN STRUTYNSKYI: THE STATE THAT HAS NO CULTURE — LOSES

28—31

В ГОСТЯХ У КНЯЗЯ ТРУБЕЦЬКОГОVISITING PRINCE TRUBETSKYI

32—35

ПІДНЯТИ ІМІДЖ ОСВІТЯНИНА ТА ОСВІТИ!

36—37

КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ У КИЄВІ

38—43

МОДНИЙ ДІМ «VORONIN»:ЕТАЛОН ЕЛЕГАНТНОСТІ

FASHION HOUSE «VORONIN»:ELEGANCE STANDART

44—47

ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ПЕРША ДРАМА ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ

TARAS SHEVCHENKO: THE FIRST DRAMA ON EUROPEAN

50—51

ЛЕГЕНДА АНДЕГРАУНДНОЇ СЦЕНИ

52—57

ГРАФІКА СВІТО-СПРИЙНЯТТЯ ВАЛЕРІЯ КОЗУБАGRAPHIC WORLDVIEW OF VALERY KOZUB

58

«... БЕЗ УСЯКОЇ ІНШОЇ НАУКИ ЩЕ МОЖНА ОБІЙТИСЯ, БЕЗ ЗНАННЯ РІДНОЇ МОВИ ОБІЙТИСЯ НЕ МОЖНА» І. Срезневський,український письменник

60—63

ХОЧЕШ БУТИ ЗДОРОВИМ — БУДЬ!

WANT TO BE IN GOOD HEALTH — KEEP HEALTHY!

64

ЦЕНТР ІПОТЕРАПІЇ «ЛІКАР-КІНЬ» АСОЦІАЦІЇ «ДІТИ ТА МОЛОДЬ – МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ»

Обкладинка: БОГДАН СТРУТИНСЬКИЙ

ÎÊÑÀÌÈÒ 2

ÎÊÑÀÌÈÒ3«ОКСАМИТ» («OKSAMYT»)

Всеукраїнський суспільно-політичний журнал березень 2014

Засновник: ТОВ «ТАК-МЕДІА»

Головний редактор:Тамара Маркелова

Відділ маркетингу та реклами:Євген Ковальов

Фотограф:Олександр Авраменко

Дизайн і верстка:Тетяна Жур

Свідоцтво про державну реєстрацію ЗМІ:серія КВ № 20220-10020 від 11.09.2013 р.

Адреса редакції: м. Київ, вул. Депутатська 15/17, офіс. 404Тел.: (044) 22-77-183, 067-379-31-05

E-mail: [email protected]Сайт: www.oksamyt.org

Періодичність видання: 1 раз на 2 місяціНаклад: 10 000 примірників

Розповсюдження: редакційна передплата, безкоштовна адресна розсилка в державні установи, у т. ч. облдержадміністрації та АРК, бі-бліотеки, посольства, дипломатичні представництва, представництво ООН та ЄС в Україні, провідні фінансові, банківські установи, про-мислові підприємства, сфера послуг, культури та мистецтва, краси та здоров`я, спорту, дозвілля тощо.

Всеукраїнський суспільно-політичний журнал «Оксамит» пе-редбачає об’єктивне, достовірне висвітлення подій економічного, гро-мадсько-політичного життя країни, сприяння вирішенню соціальних проблем, популяризацію вітчизняних виробів, товарів, послуг, знайом-ство читача з об’єктами духовної та матеріальної культури, історичною спадщиною, популяризацію здорового способу життя, розміщення у журналі іміджевих матеріалів, цікавих як широкій читацькій аудиторії так і конкретним споживачам тощо.

Назва, концепція, зміст та дизайн журналу «Оксамит» є інтелектуаль-ною власністю редакції, що охороняється законом про авторське право. Передрук матеріалів і використання їх у будь-якій формі можливе лише з письмового дозволу редакції і з посиланням на журнал «Оксамит».

Листування з читачами ведеться лише на сторінках журналу. Рукописи та фотознімки не повертаються.Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів.

Відповідальність за достовірність відомостей, дотримання авторських прав третіх осіб, наявність посилань на ліцензію і вказівок на сертифі-кацію продукції і послуг несе рекламодавець.

Передачою матеріалів рекламодавець засвідчує свою згоду про передачу видавцю права на виготовлення, тиражування та розповсю-дження реклами.

Редакція може не поділяти точку зору авторів. Автори несуть від-повідальність за достовірність наданої інформації.

Переклад: Бюро перекладів «Idioma»м. Київ, вул. Горького, 26/26, оф. 2Тел: +38 (067) 527-42-09, +38 (098) 680-17-84E-mail: [email protected]Друк: Видавничий дім «АДЕФ-Україна» 01030, Україна, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 32, офіс 40а, тел.(044)284-08-52, факс (044) 284-08-50,

Зам. № 95 відПідписано до друку

20.03.2014

«OKSAMYT» socio-political magazine

march 2014Founder: LLC «TAK-MEDIA»

Chief Editor:Tamara Markelova

Marketing and Advertising:Evgeny KovalevPhotographer:

Oleksandr AvramenkoDesign and making-up:

Tetiana Zhur

Certificate of State Registration of Media:series KV № 20220-10020 from 11.09.2013.

Adress of editorial office: Kyiv, Deputy Str. 15/17, office. 404Tel.: (044) 22-77-183, 067-379-31-05

E-mail: [email protected]: www.oksamyt.org

Periodicityof edition: 1 time in 2 monthsCirculation: 10 000 copies

Distribution: editorial subscription, free direct mail to the state in-stitutions, including State Regional Administrations and ARC, libraries, embassies, diplomatic missions, representatives of UN and EU in Ukraine, leading financial and banking institutions, industrial enterprises,sphere of services, culture and art, beauty and health, sport, entertainment, etc.

All-Ukrainian socio-political magazine «Oksamyt» provides objective, reliable reporting of economic, social and political life of the country, as-sistance in the solution of social problems, promoting of native products, goods, services, acquaintance of the reader with objects of spiritual and ma-terial culture, historical heritage, popularization of healthy lifestyle, place-ment in the magazine of the image materials interesting both to the wide reader’s audience and specific consumer, etc.

Name, concept, contents and design of the magazine «Oksamyt» is intellectual property of the editorial board, which is protected by copyright law. Reprint of materials and usage of them in any form only with the writ-ten permission of the editorial board with and with reference to the maga-zine «Oksamyt».

Correspondence with readers only on the pages of magazine. Copies and photographs will not be returned.Editorial board is not responsible for the content of the advertizing ma-

terials. Advertiser bears responsibilities for the trustworthiness of informati-ion, observance of copyright of the third parties, existence of links to the license and certification of products and services.

By transfer of materials advertiser confirms his agreement on giving the rights of production, reproduction and distribution of advertising to the publisher

By transfer of materials advertiser confirms his agreement on giving the rights of production, reproduction and distribution of advertising to the publisher

Magazine do not share the views of the authors. Authors are responsible for the accuracy of the information provided.

Translation: Translation Bureau «Idioma»Kyiv, Horky Str, 26/26, of. 2Tel: +38 (067) 527-42-09, +38 (098) 680-17-84E-mail: [email protected]: Publishing House «ADEF-Ukraine» 01030, Ukraine, Kyiv B. Khmelnytsky Str, 32, office 40a, tel. (044)284-08-52, fax (044) 284-08-50,

Order № 95 from Signed for printing on

20.03.2014

ÎÊÑÀÌÈÒ3

ÎÊÑÀÌÈÒ 4ÑËÎÂÎ ÐÅÄÀÊÒÎÐÀ

ϲÑËß ÍÎײ ÎÁÎÂ’ßÇÊÎÂÎ ÏÐÈÉÄŠѲÒÀÍÎÊ!

Український народ після довгих місяців протистояння з режимом Януковича вийшов переможцем. Це наша перша справжня перемога. Після роз-паду СРСР була можливість зробити остаточний вибір, та в силу багатьох причин – не склалося. Приспані уявною свободою ми бавилися у неза-лежність. Перебуваючи 22 ро- ки під колоніальним гнітом Москви, залишалися під пиль-ним її оком. Кремлівські ви-хователі щедро ділилися із щойно народженою державою «вакциною дебілізму», тран-слюючи безкінечні серіали та «гламурні» телешоу, закида-ючи літературою сумнівного змісту, пресуючи двонотною попсою, нав’язуючи україн-ському місту й селу російську мову.

Знекровлена духовно зни-щенням паростків самостій-ності, наче хворобливий під-літок, Україна пройшла випробування Помаранчевою Револю-цією. За роки тотальної корупції, безправ’я, знущань країна виросла, загартувалася, змужніла, здолала зневіру і стала до-рослою.

Дух свободи, волі, гідності, віри у відродження української нації вивів мільйони українців на Майдани. Україна вирішила вийти з-під опіки жорстокого владного «брата-господаря». І тут він впав в істерику – «Не віддам! Не відпущу!».

Захоплення Криму російськими військами, експансіоніст-ські наміри щодо материкової частини України не просто ви-кликали обурення серед українських громадян, це рушійним водоспадом упало на колесо сліпої віри у святу дружбу з Росі-єю. Кров загиблих у боротьбі за свободу червоними вогнями за-палила у серцях українців бажання відстояти завойоване, таке крихке, право на гідне майбутнє.

Ми готові боротися. Наша зброя – режим жорсткої економії, енергозбереження, консолідації зусиль усього громадянського суспільства навколо ідеї цілісності країни. Інтелігенція повинна очолити просвітницько-інформаційний патріотичний рух. Крім ЗМІ та Інтернету, необхідно повернутися в клуби, бібліотеки, музеї, книгарні, проводити віча, зустрічі, диспути. Концентра-ція духу, довіри, взаємодопомоги виведе націю на новий щабель боротьби з підступним ворогом. Піднімайте знайомих, родичів, сусідів. Байдужість – це такий же гріх, як і злочин, тому що бай-дужість товариша буває страшніша за напад ворога.

Наша земля цієї весни повинна бути засіяна житом, пшени-цею, квітами. Віримо у те, що після ночі обов’язково прийде світанок. І ніхто крім нас не буде панувати в Україні!

Тамара Маркелова, головний редактор журналу «Оксамит»

AFTER A NIGHT MUST COME DAWNING!

Ukrainian people after long months of confrontation with the regime of Yanukovych emerged victorious. This is our first real victory. After the col-lapse of the Soviet Union had the opportunity to make a final choice, and for many reasons – did not work. Lulling apparent freedom we were amused to independence. Being 22 years under the colonial yoke of Moscow remained under the watchful eye of it. Kremlin educators generously shared with the newly born state «vaccine debilizmy», broad-casting a television show for the mentally retarded, throw-ing blunt literature, extruding pop, imposing Ukrainian town and village the Russian lan-guage.

Bleeding spiritually de-stroy germs independence, though painful teen was tested Ukraine Orange Revolution.

During the years of total corruption, injustice, humiliation country has grown hardened, matured, overcome discouragement and be-come an adult.

The spirit of freedom, liberty, dignity and faith in the rebirth of the Ukrainian nation brought millions of Ukrainian Maidan. Ukraine has decided to withdraw from the care of ill powerful «host brother». And then it went into hysterics – «Do not give! Do not let!».

Capture the Crimea by Russian troops, expansionist intent on mainland Ukraine is not just caused outrage among Ukrainian citi-zens, it fell on the driving wheel waterfall blind faith in the holy friendship with Russia. The blood of those who died in the struggle for freedom red lights lit in the hearts of Ukrainian desire to defend the gains, is fragile, the right to a decent future.

We are ready to fight. Our weapon – the regime of austerity, energy efficiency, consolidate efforts of all civil society around the idea of integrity. Intellectuals should lead the educational and informational patriotic movement. In addition to the me-dia and the Internet, it is necessary to return to clubs, libraries, museums , bookstores , hold rallies , meetings , meetings . The concentration of the spirit of mutual support, trust, mutual bring the nation to a new stage of struggle against an insidious enemy. Put your friends, relatives and neighbors. Indifference – is the same sin as an offense as friend indifference is worse than an enemy attack.

Our ground this spring should be sown rye, wheat and flowers. We believe in what is sure to come after a night of dawn. Nobody except us will prevail in Ukraine!

Tamara Markelova,Managing editor the magazine «Oksamyt»

ÎÊÑÀÌÈÒ 6

Вечоріє. На небі літає білий голуб, якого ледь видно се-ред густого чорного диму. Майданівці гріються біля бо-чок з вогнем, бо на вулиці сиро й холодно. Весь Майдан

устелений квітами. Всюди стоять фотографії Героїв Небесної Сотні. Горять свічки. На горизонті обгорілий будинок Профспі-лок. «Коли його підпали, ми були тут, і бачили, як він почав загорятися з різних боків, тобто було очевидно, що це – під-пал. Ми спостерігали за хлопцем, який був усередині будівлі й намагався врятуватися. Він спочатку викинув речі з вікна, а потім мотузку й почав по ній спускатися. Ми тут всі стояли, переживали та щосекунди телефонували до пожежників… але безрезультатно. Ми не могли йому нічим допомогти», – ділить-ся спогадами Оля Проскура з міста Біла Церква.

Всі метушаться, кожен зайнятий своєю справою. В одному з наметів сидять двоє дівчат та про щось жваво розмовляють. Втомлені, але бойові. Неподалік від них ходить чоловік. Він го-тує борщ. Це – Микола Маковецький. Він тут ще з першого січня.

– Як ви вважаєте, за цей час боротьби ми змогли чогось дій-сно досягти?

– Я думаю, що так. Але за один день нічого не зміниться. Раніше люди продавалися за гречку, за олію, за мед, за все, що пропонували. Гадаю, що такого більше не буде. Ми не маємо права відступати, потрібно йти тільки вперед.

Чоловік не відходить далеко від великого казана, в якому кипить борщ. Його очі сповнені надії, але вони такі сумні, ди-вишся в них і ніби душу бачиш. Те, що пережили люди за цей

період, важко описати словами. Сам же Микола ледь-ледь стри-мує сльози.

– На вашу думку, яке майбутнє чекає на нашу країну?– Сподіваюсь, що буде краще. Треба перемагати, стояти до

кінця. – Що запам’яталось за ці дні найбільше?– Коли вони (беркутівці – ред.) сюди спустилися, тоді най-

більше зачепило. Думали, що вони переможуть нас. Але я розу-мів, що не можна відступати, потрібно йти вперед.

Микола йде доварювати страву, бо вже потрібно вечеряти. У наступному наметі сидить приватний підприємець Богдан. Неговіркий.

– Рано ще щось казати, я ще мало що зробив.Але враз додає, що скоро все зміниться, адже ми недарма

тут стоїмо. – Ми будемо жити краще! – сказав як відрізав Богдан.– А що привело вас на Майдан?– Я займаюся тваринництвом. За місяць маю віддати 7 тисяч

гривень державі, а прибутку отримую всього 4. Я постійно був у боргах. Але якби ці гроші йшли туди, куди потрібно, а не на яхти, то це одна справа, а так ... скільки можна терпіти! Все має бути по-чесному.

До парубка підходить якийсь чоловік й починає про щось розповідати. Сутеніє. З центру наметового містечка валить клу-бок диму, там хтось є…

І дійсно, якщо пройти далі, за сцену Євромайдану, там, май-же в середині, стоять намети, де знаходиться Жіноча Сотня.

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІÏÎÄI¯

ÎÊÑÀÌÈÒ7

It is almost evening already. In the sky flying white dove, which is barely visible among the thick, black fog. Maidanivtsi basked near the barrels with fire, because there is damp and cold outside.

All Maidan is paved with flowers. Everywhere there are photos with Heroes of Nebesna Sotnya. Candles are burning. On the horizon there is a burnt Trade Unions House «When it burning, we were here and saw how it started light up on different sides, that it was obvious that it is – arson. We observed the guy who was inside the building and tried to escape. First, he threw things from the window, and then the lasher and began to descend. We all stood there, worried and every second phoned to firefighters... ineffective. We could not help him», – confided memories Olia Proskyra from the Bila Tserkva city.

All the fuss, everyone is busy with his business. In one of the tents sit a couple of girls and something lively talk. Tired but fighting. Not far from them, walking a man. He prepares soup. It is Mykola Makovetskiy. He is here from the first day of January.

How did you feel during this time of struggle we can really achieve something?

– I think yes. But one day nothing will change. Earlier, people sold for buckwheat, with oil, honey, all that was offered. I think that this will never happen. We cannot retreat, it is necessary to go ahead.

Man does not deviate far from the big pot in which the soup is boiling. His eyes are full of hope, but they are sad, look at them and see the soul. What people have experienced during this period, it is difficult to describe in words. Mykola is barely holding back tears.

What do you think which future wait on our county?– I thing that will be better. It needs to win, remain steadfast to

the last.What remember for these days mostly?– When they (berkytivtsi) down here, while the most affected.

They thought that they win here. But I understood that we cannot retreat, it needs to go ahead.

– Mykola going to cure dish, it need to have dinner. In the next casting net sit a private entrepreneur Bogdan. He does not communicative. .

– It is still early to say anything, I done a little bit yet. But suddenly adds that all will change soon, as we stand here for

a reason. «We will live better», – said no doubt Bogdan.Why are you here on Maidan?– I am engaged the animal breeding. I have to pay 7000 gryven

for the government for a month, but my profit is only 4. I was always in debt. But if this money is spent as they should be, not for yachts, it is one thing, and now… how long we will suffer! Everything has to be honesty.

To the young man approaches a man and begins to talk about something. It is getting dark. From the center of the tent city throws a ball of smoke, there is someone...

Indeed, if you go on for the scene EuroMaydany there, almost in the middle, there are casting nets where are the woman’s Sotnia. I approach closer. It heard girls talking. They just drink tea. Invite you to offer warm. There are three young women and one man in the casting net. He arrived to visit daughter and a son who went here from the beginning of the revolution.

«The son said that without me there is no cost if I do not go, I will not forgive» ̶ Leonid Mykolajovych Proskyra confined memories.

Daughter Olga in Kiev seven years already, she studied and now she working here. She helped cut bread and sausage, carried the tea

and sandwiches. It also had to do to someone. Duty in hospitals. She helped as she could.

Are you proud your children?– I am very proud! Leonid Mykolajovych looks at her daughter

sitting beside and smiling. What do you want to see in the future after the revolution?

– I want to see people happy, smiling faces that we were all free! Before the election, all but promised, and then they forget about everything. I was in Poland, I saw that there is life and what we have is a very big contrast. I know that we will live better!

At this moment on the Leonid face appears smile. Noticeably, he really takes pride not only their children but also to all Ukrainian people.

«We have suffered so much, because we have fought for the victims of this freedom, it really is not EuvroMaidan, it is Revolution Dignity. For us ̶ the peaceful protesters threw water cannon power, armed with batons, air guns, tear gas fighters, and

DIGNITY REVOLUTION

ШЛЯХ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

EVENTS

ÎÊÑÀÌÈÒ 8

Підходжу ближче. Чути дівочі розмови. Вони саме п’ють чай. Запрошують до себе, пропону-ють погрітися. У наметі троє мо-лодих дівчат й один чоловік. Він приїхав провідати доньку й сина, які поїхали сюди ще на початку революції.

– Син казав, що без мене там не обійдуться, що якщо я не по-їду, то собі цього не вибачу, – ді-литься спогадами Леонід Мико-лайович Проскура.

– Донька Ольга в Києві вже сьомий рік, тут навчалася й те-пер працює. Вона допомагала нарізати хліб та ковбасу, розно-сила чай та бутерброди. Це теж потрібно було комусь робити. Чергувала в лікарнях. Допома-гала, чим могла.

– Ви пишаєтесь своїми дітьми?– Дуже пишаюся!Леонід Миколайович дивиться на доньку, яка сидить поруч

й усміхається. – Що Ви хочете бачити в майбутньому, після революції?– Я хочу бачити щасливих людей, усміх-

нені обличчя, щоб ми всі були вільними! Пе-ред виборами всі тільки обіцяли, а після них про все забували. Я був у Польщі, я бачив, яке там життя і яке в нас, це дуже великий контраст. Я знаю, що ми будемо жити краще!

У цей момент на обличчі Леоніда з’являється усмішка. Помітно, він дійсно пишається не тільки своїми дітьми, а й всім українським народом.

– Ми стільки натерпілися, ми такими жертвами виборювали цю свободу, це дій-сно вже не ЄвроМайдан, це – «Революція Гідності». На нас, мирних протестувальни-ків, влада кинула водомети, озброєних кий-ками, пневматичною зброєю, сльозогінним газом бойовиків, а з 19 січня, почала засто-совувати бойові патрони, снайпери просто розстрілювали людей.

– Ми не маємо права відступити назад і здатися, й далі продаватися за ту гречку, бути пасивними, байдужими. І, на щастя, це розуміє все більше людей. Відбувся такий раптовий стрибок у свідомості. Ми на-решті почали відчувати себе господарями на своїй землі, – до-дає донька Леоніда, Ольга Проскура.

Вона тримає чай, намагається зігрітися. Враз її погляд зупи-няється на стіні, де висять металеві військові каски.

– Майдан дуже загартував. Більше немає відчуття страху, – впевнено, але з сумом говорить дівчина. Коли повз тебе проно-сили десятки трупів… я раніше взагалі не сприймала насилля. Повірте, ми не повинні жалітися як все погано, ми повинні змі-нювати все на краще!

За час Майдану скільки всього змінилося: хтось за одну мить встиг посивіти, хтось подорослішав, а хтось зрозумів, що не час-то друзі можуть виявитися ворогами… Українці довго чекали цих змін. Мирилися з безвладдям та свавіллям, попранням законних

прав і свобод, але всьому є край. Вони вірять у краще майбутнє. Так само думає й Олеся Тарасенко, вона теж у Жіночій Сотні.

– З таким народом, щось точно зміниться. Ніхто вже просто так нічого не залишить і не опустить руки! Українці не допус-тять безладу у своїй країні. Хочеться, щоб люди були щасливи-ми, свідомими. Щоб вони пам’ятали, завдяки кому відбулися зміни в країні. Хочу, щоб не було хабарів, щоб була не корумпо-вана влада, щоб все було чисто та прозоро.

Дівчата ще довго сидять перед вогнищем, час від часу підки-дають кілька полінець, щоб воно не згасло. У них немає страху, є свідомий вибір – без боротьби не буде перемоги. Спочатку було страшно, говорять вони, й то не за себе, а за інших.

– У ті хвилини нічого не відчуваєш, робиш все автоматич-но, – мов скрізь сон вирвалось у Ольги.

Вони лишили свій страх у дні наступу, він помер назавжди. Тепер – це вже не ті безтурботні дівчата, які були раніше. А їм по 20–25 років, не більше!

Неподалік від цього намету стоїть чоловік у чорному броне-жилеті. Він зі Львова.

– На Майдані я з першого грудня, – говорить Василь Карпа.– Ви були на передовій у дні «зачистки Майдану»?– Так, ми тримали оборону. – Що було в очах людей, які були по той бік барикад?– Страх. Ми їх ловили, а потім відпускали, бо в їх очах був

тільки страх. – Вірите, що в країні стане жити краще?

– Якщо не буде цього казнокрадства, якщо люди будуть за цим слідкувати. Про-сто в нас потрібно поміняти повністю сис-тему. Система не є досконалою.

Чоловік кілька хвилин думає, дивиться десь вдалечінь. Можливо, згадує всіх тих, хто пожертвував своїм життям заради на-шої свободи і додає:

– Люди мають бути більш чесними, більш добрими один до одного. Вони повинні людя-ними стати. Одні не мають що їсти, а в інших – всього в надлишку. А так не має бути. Я ду-маю, щоб йти в якийсь Союз, потрібно йти сильною країною. Нещодавно до нас приїж-джали поляки, то вони кажуть, що в них би під таким тиском нічого не зробили, що люди так би не згуртувалися. Вони вражені, що в нас настільки мудрий народ. Я впевнений, що поки стоїть Майдан, принаймні у Верховній Раді, йдуть нормальні рішення. Якби нас тут не було, там би знову почалося теж саме. Став

на посаду, відповідай за свою посаду, відповідай за свою роботу.– Ви бачите якісь зміни у самих людях?– Подивіться на Майдан! Ви бачите тут сміття? Ні! Ото ж

наші люди навчилися прибирати й кидати його до смітника. Ще б наша влада навчилася. Але хай вони знають: два дні й мобілізація повна. Так, що вони хай думають, куди вони йдуть й за що вони беруться. Нехай кожен відповідає за пророблену ним роботу!

Голос зі сцени Майдану запрошує на вечірню молитву. При-вітна жіночка ходить із плетеним дерев’яним кошиком і приго-щає всіх охочих домашньою випічкою. Кияни продовжують ді-литися з майданівцями одягом, продуктами, ліками, житлом… Ще один день революції майже завершується. Але ніхто не роз-ходиться, всі вірять у світле, у краще майбутнє, яке тепер зале-жить тільки від нас! ■

Людмила Нестеренко

Микола Маковецький

Василь Карпа

ÏÎÄI¯

ÎÊÑÀÌÈÒ9

on 19 January, began to use live ammunition, snipers shot just people.

We cannot step back and seem to continue to be sold for that buckwheat, be passive, indifferent. And fortunately, it does understand more people. There was a sudden leap in consciousness. We finally began to feel themselves owner in their own land», ̶ adds the Leonid’s daughter, Olga Proskyra.

She keeps the tea, trying to keep warm. Suddenly her eyes stopped on the wall where hanging metal military helmet.

– Maidan very seasoned us. No more fear, confidently, but with sadness, says girl. When beside you carried hundred corpses… I had never perceived violence. Believe, we should not complain about how bad things are, we need to change all for the better!

How much has changed during Maidan. Someone in an instant turn gray had someone grew up, and someone realized that there are often friends can be enemies ... Ukrainians have been waiting for these changes. Put up with anarchy and tyranny, trampling the legitimate rights and freedoms, but everything has an end. They believe in a better future. Just think and Olesia Tarasenko, she is also in the Women’s Sotnia.

– With such people, something definitely changed. No one just did not leave and did not drop his hands! Ukrainians will not allow the turmoil in their country. I want people to be happy, conscious. I want them to remember thanks who has been a changes in the country. I wish that there were not a bribes, that was not corrupted government, everything to be clean and transparent.

Girls long sit before the fire, occasionally throw a few logs that are not extinguished. They have no fear, there is a conscious choice – without a fight will win. At first it was scary, they say, and it is not for ourselves but for others. «In those moments do not feel anything, do everything automatically», ̶ as always half-asleep says Olga. They left their own in the bottom of offensive, it died forever. Now – this is not the carefree girls who were early. And they are 20–25 years, no more!

Not far from casting net stay a man in a black armored jacket. Hi is from Lviv.

– I am from 1st of December on Maidan, – says Vasyl Karpa. – Have you been on the front in «clearing

operation» days of Maidan?– Yes, we kept the defense. What were in eyes people, who were on

the other side of the barricades? ̶ Страх. We cough them and then released, because it was a fear in their eyes.

Do you believe, that it will be better to love in country

– Unless of embezzlement, if people will watch for it. Just we need to change the system fully. The system is not perfect.

A few minutes man thinking looked into the distance. Probable remember all who immolated their life for a freedom and adds:

– People should to be more honest, more kind to each other. They should become humane. Some people do not have to eat, while others just excess. And such should not be. I think to keep some Union it needs to go strong country. Recently, the Poles, they said that they would be under such pressure did not do anything, so that people would have rallied. They are amazed that we have such wise nation . I’m sure that if a

Maidan stay, in Parliament, at least, accepted a normal solution. If we were not here, there would again started the same. Hold a position, be responsible for your position, and be responsible for your work.

Do you see any changes in people?Look at Maidan! Do you see rubbish here? No! Because

out people learnt to clear it and throw in rubbish-bin. Rather our government has learned. But let them know that two days and full mobilization. So they let him think where they go and what they come from. Let everyone is responsible for their job done!

A voice from the stage of Maidan invites to an evening prayer. The woman walks with a hearty woven, wooden basket and treats everyone to homemade cakes. Kyiany continue to share clothing, food, medicine, shelter with maidanivtsi ... One more revolution day almost complete. But no one dispersed, all believe in a brighter, better future, which now depends on us!

Ludmyla Nesterenko

Ольга Проскура

Олеся Тарасенко

EVENTS

ÎÊÑÀÌÈÒ 10

Корюківська трагедія – жорстоке масове вбивство 6700 жителів села Корюківка (нині місто в Чернігів-ській області), скоєне 1–2 березня 1943 року загонами

угорської військової жандармерії в ході Другої світової війни.Масштаби трагедії – виняткові серед населених пунктів

України, СРСР та Європи. Корюківські вбивства за кількіс-тю жертв майже в 45 разів переважають білоруську Хатинь, у 41 раз – чехословацьке Лідіце, у 12 разів – французький Орадур.

Масове вбивство мирних жителів було каральною операці-єю угорських підрозділів у відповідь на дії радянських парти-зан, очолюваних офіцером НКВС СРСР Олексієм Федоровим. Особливого трагізму цій події додає той факт, що партизанська група військ О. Федорова переважала карателів за кількістю вояків майже вдесятеро, але партизани нічого не зробили для порятунку жителів Корюківки.

Під час німецької окупації ліси українського Полісся були центром радянського партизанського руху, у тому числі село Корюківка Чернігівської області. Наприкінці лютого 1943 року сім’ю одного з командирів партизанського диверсійного підроз-ділу, голови місцевого колгоспу Феодосія Ступака, а саме дітей та дружину, схопили німці та кинули до корюківської в’язниці. 26 лютого дружину Ф. Ступака було вбито.

У ніч на 27 лютого загони партизанської групи військ офіце-ра НКВС СРСР Олексія Федорова напали на ворожий місцевий гарнізон, що складався переважно з угорських військових. Під

час цього наскоку було вбито 78 солдатів ворога і 8 захоплено в полон. Діти командира Ф. Ступака та кілька ув’язнених були звільнені, деякі будівлі підірвані. У цій операції загинув сам Феодосій Ступак.

Наступного дня після атаки диверсантів виїзд із села вже було перекрито. Проте принаймні одній жінці з трьома дітьми в цей день з Корюківки вдалося втекти.

Вранці 1 березня1943 року до Корюківки прибув підрозділ СС з міста Щорс. Спочатку німці намагалися зігнати всіх жи-телів у центр села до найбільших приміщень – театру, рестора-ну, церкви. Коли деякі з них, передбачаючи смерть, спробували втекти, карателі почали заходити у будинки та розстрілювати їх мешканців.

2 березня забиті трупами будинки (тільки в ресторані понад 500 тіл) почали підпалювати, але вбивства тривали. Окупанти прочісували село, хапали людей і живцем кидали в палаючі хати. Віра Сильченко, яка сховалася в копиці сіна, бачила, як нелюди кинули у вогонь її матір, сестру й невістку. Одночасно великі групи людей «косили» з кулеметів на подвір’ї церкви, на колгоспному дворі, у свинарнику. До кінця дня 2 березня Корюківка майже повністю вигоріла, збереглися тільки десять цегляних будинків та церква. Жителів сусідніх населених пунк-тів залякували, щоб вони не надавали допомогу сусідам. Був виданий наказ знищити всіх мешканців Корюківки.

Але все ж таки залишилися вцілілі селяни, які сховалися або втекли в ліс. Частина з них через кілька днів повернулася на згарища, здебільшого це були люди похилого віку. Та 9 бе-резня німці знову прийшли до Корюківки, і спалили нещасних за живо.

За даними судмедекспертизи, проведеної після війни, жите-лів убивали розстрілюючи з автоматів та станкових кулеметів, ударами тупих предметів і, спалюючи заживо.

У результаті каральної акції в Корюківці було знище-но близько 7 тисяч мирних жителів, спалено 1 390 будівель. 5 612 жертв масового вбивства залишилися невпізнаними. Ко-рюківка була практично повністю спалена, населення, яке тут проживало, – винищено.

Керівництво Українського інституту національної пам’яті зробило запит щодо відомостей про безпосередніх виконавців Корюківської трагедії до архіву Федеральної служби безпеки Росії. В офіційному листі ФСБ РФ зазначається, що масові розстріли мирного населення, знищення населених пунктів Чернігівщини та інші військові злочини на території області з жовтня 1942 по вереснь 1943 року здійснювали військовос-лужбовці угорської 105-ї легкої дивізії зі складу Східної оку-паційної групи військ за вказівками командуючого групою генерал-лейтенанта Алдя-Папа Золтана Йогана, 1895 року народження, уродженця Будапешту. Загалом на Чернігівщині угорські частини взяли участь у знищенні до 60-ти тисяч мир-них мешканців. Наказ про виконання каральної акції віддав начальник штабу 399-ї головної польової комендатури Байєра Бруно Франц, 1888 року народження, родом із німецького міс-та Касселя.

Чернігівські історики С. Павленко й С. Бутко вважають, що партизани могли врятувати бодай частину мешканців

ÑÒÎÐIÍÊÀ IÑÒÎÐI¯

НАЙМАСШТАБНІША ТРАГЕДІЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ÎÊÑÀÌÈÒ 10

ÎÊÑÀÌÈÒ11

Koryukevska tragedy – the brutal 6700 massacre of villagers Koryukivka (now the city of Chernihiv oblast), carried 1–2 March 1943 the Hungarian military gendarmerie troops

during World War II.The scale of the tragedy – exclusive among settlements of

Ukraine, the Soviet Union and Europe. Koryukivka murder by the number of victims is almost 45 times dominated Belarusian Khatyn in 41 – Czechoslovak Lidice, 12 – French Oradour.

The massacre of civilians were punitive operations Hungarian units in response to the actions of Soviet partisans, led by an officer of the NKVD of the USSR Oleksyi Fedorov. The special tragedy of this event adds the fact that the guerrilla group forces O. Fedorov punitive dominated by the number of soldiers is almost 10 times, but the guerrillas did nothing to rescue residents Koryukivka.

During the German occupation of Ukrai-nian forests Polissia were the center of the Soviet partisan movement, including vil-lage Koryukivka Chernihiv region. In late February 1943 the family of one the com-manders of the guerrilla sabotage unit, the head of the local collective farm Theodosius Stupak, namely children and wife captured by the Germans and thrown into prison Ko-ryukivka. February 26 Stupak’s wife was killed.

On the night of February 27, troops par-tisan group of military officers of the NKVD of the USSR Oleksyi Fedorov enemy at-tacked the local garrison, consisting mainly of Hungarian military. During the swoop killed 78 enemy soldiers and 8 captured. Children of Commander P. Stupak and sev-eral prisoners were released, some buildings blown up. In this activity, died Theodosius Stupak.

The day after the attack saboteurs leave the village has been blocked. However, at least one woman with three children in this day of Koryukivka escaped. On the morn-ing of March 1, 1943 to Koryukivka SS unit arrived from the city Shchors. Initially, the Germans tried to banish all residents in the village to the largest facilities - theaters, restaurants, churches. When some of them, anticipating death, tried to escape punitive started to go into buildings and shoot their inhabitants.

March 2 clogged with corpses facilities (restaurant only 500 bodies) started to burn, but the killings continued. Avengers combed the village, and took the people alive and thrown into the burning house. Faith Sylchenko, who hid in a haystack, saw monsters thrown into the fire of her mother, sister and daughter. At the same time large groups of people “mowed «with machine guns in the courtyard of the church, on the collective farm yard in a pigsty. By the end of the day March 2 Koryukivka almost completely burned survived only ten brick houses and a church.

Residents of nearby settlements were threatened that they are not helped neighbors. It was issued an order to destroy all inhabitants of Koryukivka.

Surviving villagers hided or fled into the woods. Some of them a few days back on the still smoldering, mostly elderly. But on March 9 Germans went back to Koryukivka and burned alive ac-cident.

According to the forensic medical examination carried out after the war, death by firing squad procured of machines and heavy ma-chine guns, blunt objects, and bumps burning alive.

As a result of punitive action in Koryukivka was destroyed around 7000 civilians, burned 1,390 buildings. 5612 victims of the massacre remained unidentified. Koryukivka was almost complete-ly burned, the population that lived there, destroyed.

Guide the Ukrainian Institute of National Memory has made a request for information about the direct perpetrators of the tragedy Koryukivka to archive the Federal Security Service of Russia. In an official letter to the FSB states that the mass executions of civilians, destruction of settlements Chernigivschyna and other war crimes in the region from October 1942 to September 1943, the Hungarian troops conducted 105th Light Division from the Eastern group oc-cupying forces as directed by the commander of a group of general lieutenant Aldia-Papa-Zoltan-Johan, 1895 born, native from Buda-pest. In general, the Hungarian part of the Chernihiv participated in the destruction of up to 60 thousand civilians. Order of execution of penal action gave the Chief of Staff 399 the main field commandant

MOST SCALED TRAGEDY OF THE SECOND WORLD WAR

PAGE OF HISTORY ÎÊÑÀÌÈÒ11

ÎÊÑÀÌÈÒ 12

Franz Bruno Bayer, 1888 born, comes from the German city of Kas-sel.

Chernigov historians S. Pavlenko and P. Butko believe that the guerrillas could save at least part of the inhabitants Koryukivka death, but his deliberate omission, intentionally did not.

According to official data, in early 1943, the first secretary of the connection Chernihiv Oblast Committee of the Communist Party Olexandr Fedorov had more than 12 units total of 5.5 thousand fight-ers, most of them based near Koryukivka in neighboring villages. According to historians, the amount of punitive seconded to «retali-ation» was about 300–500 people.

«There was no command. We just watched» – confessed after the war, one of the guerrilla detachment Fedorov.

Numerous orders of senior military leadership oriented partisans to commit sabotage and destroy enemy manpower, but there is no document which indicated the need to protect civilians. One can only guess that provoking the Nazis for mass killings, saboteurs ac-tually performed directive Moscow: «... raise the Ukrainian people to fight against the invaders».

None punitive operation is not interrupted by Hitler Stalin’s troops, it was advantageous to provoke as many atrocities by the German administration. Everyone knew that the Nazis killed for each soldier shot up to 100 civilians, and this order they persistently followed. And partisans and underground fighters, killing Germans, even did not dig corpse. This often happened just in the settlements, and then the Germans shot people at once, the village burned. As conceived by the Moscow population of Ukraine had to prove that the famine of 1932–1933, shootings 1930 – it’s not terrible, but the German regime is much worse.

And Hitler, for his side, believed that guerrilla warfare allows identifying «undesirable elements» that must be destroyed. Accord-ing to the plans Reichsfuhrer SS Himmler, the number of the Slavic population was reduced to 30 million people.

The symbol of the war crimes of the Nazis in the Soviet Union, Soviet propaganda has made Belarusian huts where killed 149 peo-ple (according to modern German data – 152). Destruction is about 7000 in the Ukrainian Koryukivka in Chernihiv some ideological reasons actually concealed.

Journalist J. potash hypothesized that Soviet ideologists raised to shield Khatyn so that at least once a terrible crime to disguise the village of Katyn in the Smolensk region of consonant called the Belarusian village huts. In the spring of 1940 in the USSR were executed around 22 thousands of Polish prisoners of war, thousands of them were killed in the Katyn forest. Now these events are known as the Katyn execution.

Subsequently, the Hero of the Soviet Union have O.F. Fedorov, writes the foreword to the novel B. cornerstone «Ash glow»: «I am deeply convinced that these stories needed especially our youth. Our sons and grandsons ... they need to know what price have won pre-vious generations right to live freely in our land. Know and protect those gains.»

O. Fedorov had in mind the operation of guerrilla liberation chil-dren Theodosius Stupak. But none word about the tragedy of the 7th thousand deaths if it never happened. In his memoirs, the com-mander found only a memory of those events: «The most interesting and most successful raid was on Koryukivka garrison.»

Destruction of two days (1–2 March 1943) by the German invaders and their allies over 6800 civilians Koryukivka at the Nuremberg Trials called the most ambitious tragedy of the Sec-ond World War. However, this event is a real rarity in the writ-ings of the Second World War. Mention of it is not found in the textbooks.

Корюківки від смерті, однак своєю свідомою бездіяльністю зу-мисне не зробили цього.

Відповідно до офіційних даних, на початку 1943 року з’єднання першого секретаря Чернігівського обкому КП(б)У О. Федорова налічувало 12 загонів загальною чисельністю 5,5 ти-сячі бійців; більшість із них були розташовані неподалік Ко-рюківки, у сусідніх селах. За підрахунками істориків, кількість карателів, відряджених на «акцію відплати», становила близько 300–500 осіб.

«Не було команди. Ми тільки спостерігали», – зізнався по війні один із партизанів загону Федорова.

Численні накази вищого військового керівництва орієнту-вали партизан на вчинення диверсій і знищення живої сили ворога, проте немає жодного документа, де вказувалось би на необхідність захищати мирне населення. Можна лише здогаду-ватися, що, провокуючи гітлерівців на масові розправи, дивер-санти насправді виконували директиву Москви: «…піднімати український народ на боротьбу проти окупантів».

Жодна каральна операція гітлерівців не переривалася ста-лінськими загонами, їм було вигідно провокувати якнайбільше звірств з боку німецької адміністрації. Усі знали, що німецькі оку-панти за кожного вбитого солдата розстрілюють до 100 чоловік мирного населення, і цей наказ вони завжди сумлінно виконува-ли. А підпільники та партизани, вбивши німця, навіть не прико-пували труп. Таке часто траплялося просто в населених пунктах, після чого гітлерівці відразу розстрілювали людей, село спалюва-ли. За задумом Москви, населенню України потрібно було довес-ти, що Голодомор 1932–1933 років, розстріли 1930-х років – це не найстрашніше, а ось німецький режим – набагато жахливіше.

Гітлер, зі свого боку, вважав, що партизанська війна дає змо-гу виявляти «небажані елементи», які слід знищити. Відповідно до планів рейхсфюрера СС Гіммлера, кількість слов’янського населення мала зменшитися до 30 мільйонів осіб.

Символом військових злочинів нацистів на території СРСР радянська пропаганда зробила білоруську Хатинь, де загинуло 149 жителів (за сучасними німецькими даними – 152 жителі). Знищення ж близько 7000 українців у Корюківці на Чернігів-щині з деяких ідеологічних причин фактично приховувалося.

Журналіст Ю. Поташній висунув гіпотезу, що радянські іде-ологи підняли на щит Хатинь, щоб хоч якось замаскувати свій страшний злочин під селом Катинь на Смоленщині зі співз-вучною назвою білоруського села Хатинь. Навесні 1940 року в СРСР стратили близько 22 тисяч польських військовополоне-них, кілька тисяч із них було вбито у катинських лісах. Нині ці події відомі як Катинський розстріл.

Згодом, уже Герой Радянського Союзу, О.Ф. Федоров напи-ше до передмови повісті Б. Наріжного «Горобинова заграва»: «Глибоко переконаний, що подібні розповіді особливо потрібні нашій молоді. Нашим синам і онукам… Вони повинні знати, якою ціною вибороли попередні покоління право вільно жити на нашій землі. Знати і берегти ті завоювання».

О. Федоров мав на увазі ту операцію партизан із визволення дітей Феодосія Ступака. Але жодного слова про трагедію з 7-ма тисячами смертей, ніби її й не було. У мемуарах командира зна-ходимо лише таку згадку про тогочасні події: «Найцікавішим і найвдалішим був наліт на корюківський гарнізон».

Знищення за два дні (1–2 березня 1943 р.) німецькими за-гарбниками та їхніми союзниками понад 6800 мирних жителів Корюківки на Нюрнберзькому процесі названо наймасштабні-шою трагедією Другої світової війни. Однак ця подія – величез-на рідкість у працях, присвячених Другій світовій війні. Вона не згадується навіть й у шкільних підручниках. ■

ÑÒÎÐIÍÊÀ IÑÒÎÐI¯ÎÊÑÀÌÈÒ 12

ÎÊÑÀÌÈÒ13 PAGE OF HISTORY

БЕРЕЗЕНЬ: ІСТОРІЯ В ОСОБИСТОСТЯХ ÎÊÑÀÌÈÒ13

4 березня 1815 року народився Миха́йло Верби́цький у с. Явірник Руський (Австрійська імперія). Укра-їнський композитор, хоровий дири-гент, греко-католицький священик, автор гімну України «Ще не вмерла Україна». Навчався у Львівській ду-ховній семінарії.

Дата створення пісні «Ще не вмер ла Україна» залишається наразі дискусійною. Тривалий час вважа-лося, що вона була створена у 1862–1863 рр., але відповідні наукові аргу-менти відсутні. Текст Павла Чубинського у Галичині вперше був опублікований у грудневому числі часопису «Мета» у січні 1864 ро ку. Ймовірно, це й надихнуло о. Михайла Вербицького написати патріотичну пісню. Після опублікування пісня набула великої популярності серед свідомої молоді Галичини.

17 березня – 140 років від дня народження Августина Волошина (1874–1945), політичного, культур-ного, релігійного діяча. Народився в с. Колечин на Закарпатті в сім’ї сільського священика. Здобув вищу духовну освіту в Будапешті. Вихо-вав плеяду учительських кадрів, які внесли великий вклад у національне відродження краю. Склав для шкіл низку підручників з різних предме-тів, написав «Коротку історію педа-гогіки», створив драми «Маруся Вер-ховинець», «Без Бога ні до порога». В період державної орга-нізації 1938–39 рр. став президентом Карпатської Української Держави. Знищений НКВС у 1945 р. Всебічна діяльність у всіх ділянках життя, великі заслуги дали підстави ще за життя на-зивати його «батьком» українського відродження на Закарпатті.

19 березня 1864 р. народився Василь Липківський в с. Полудня на Черкащині. Церковний діяч, реформатор, перший митрополит Київський і всієї України, відродженої у 1921 році Української Автокефальної Православної Церкви, незалежність якої було незаконно відібрано 1686 року Московщиною у змові з Царгородським патріархом Діонисієм. Впровадив українську мову в богослужіння, відродив давні національні традиції в цер-ковному житті, за що комуністичною владою неодноразово аре-штовувався, а в 1927 р. на «зорганізованому» більшовиками Дру-гому Соборі УАПЦ під загрозою розстрілу його було усунуто, а Церкву невдовзі зліквідовано. Перебуваючи у злиднях і забутті, писав «Історію Церкви», безцінні проповіді. У жовтні 1937 р. «духовного вождя українського народу», «народного митропо-лита» було арештовано, а 24 листопада страчено. Проблеми, за вирішення яких брався В. Липківський, й досі не вирішені.

20 березня 1639 р. народився Іван Мазепа – перший український гетьман, який незмінно тримав геть-манську булаву протягом 22 років. Цей період характеризувався еконо-мічним розвитком України-Гетьман-щини, стабілізацією соціальної ситу-ації, піднесенням церковно-релігій-ного життя та культури.

На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700–1721), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Ле-щинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.

Усвідомлючи значення освіти для розбудови держави, Мазе-па постійно опікувався навчальними закладами. Зокрема, його коштом будувалися корпуси Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму.

Гетьман також опiкувався станом православної церкви за меж-ами України. Серед подарункiв, зроблених Мазепою iноземним православним патрiархатам, найбільш відомим є срiбна плаще-ниця, що зберiгається у вiвтарi грецького православного собору Воскресіння при Гробi Господньому в Єрусалимi i використову-ється лише в особливо урочистих випадках.

24 березня 1900-го року народив-ся Іван Козловський у с. Мар’янівна на Білоцерківщині Київської області, видатний український оперний співак.

Попри свою цілком заслужену популярність, світову славу, числен-ні нагороди і престижні відзнаки, І.С. Козловський завжди і всюди зали-шався щирим українцем, непересічним знавцем української музики, активним її пропагандистом, відомим виконав-цем українських народних пісень.

Співак свідомо сповідував відоме апокрифічне гасло вітчиз-няного патріота-мецената Є.Х. Чикаленка: «Любити Україну треба не лише до глибини душі, але й до глибини кишені». Бу-дучи людиною доволі заможною, співак ніколи не забував і за-вжди підтримував своїх земляків, а в його рідній Мар’янівці ко-штом славетного співака постала спеціалізована музична шко-ла. Благородну справу, якій Іван Семенович віддавав чимало сил та енергії, продовжує по смерті співака благодійний фонд «Прем’єра», створений у 1995 р., що носить його ім’я.

31 березня 1873 року народився Микола Міхновський у селі Турів-ка Прилуцького повіту Полтавської губернії у сім’ї священика. Його по праву можна вважати ідеологом укра-їнської державності.

Автор програми Революційної Української партії, у якій висловлює думку, що державна незалежність – це національний ідеал у сфері між-національних відносин. «Наш нарід перебуває у становищі зрабованої на-ції», – констатує Микола Міхновський.

1903 року Міхновський пише широко відомі в Україні і за її межами «Десять заповідей УНП» та видає брошуру «Спра-ва української інтелігенції в програмі УНП». 1904 року Міх-новський створює бойове крило партії – організацію «Оборона України», яка здійснила низку заходів з ліквідації символів ім-періалізму (окупації) в Харкові, Києві та Одесі, а після револю-ції взяла активну участь у боротьбі за визволення України.

Життя Миколи Міхновського – приклад самовідданої бо-ротьби за національне і соціальне пробудження українського народу.

ÎÊÑÀÌÈÒ 14

Аншлюс Австрії11 березня 1938 року під загрозою військового вторгнення

Німеччина пред’явила австрійському президентові Мікласу ультиматум: призначити людину рейху канцлером або німець-кі війська увійдуть до Австрії. Так главою тимчасового уряду Австрії став Зейс-Інкварт. Цей крок тільки прискорив розвиток подій. На прохання Зейс-Інкварта 12 березня німецькі війська на чолі з Гітлером ввійшли до австрійського Лінце, а 13 березня 1938 р. було підписано документ про повний аншлюс Австрії, яка стала провінцією Третього рейху.

Ситуація в Центральній Європі 1938 року 1938 року чисельність населення Чехословаччини станови-

ла 14 млн осіб, з них 3,5 млн етнічних німців, які компактно проживали у Судетській області, Словаччині та Закарпатській Україні. Промисловість Чехословаччини, в тому числі військо-ва, була однією з найрозвиненіших у Європі, одним з провідних експортерів зброї у світі. Країна мала чудово озброєну армію та потужні укріплення в Судетській області.

Тим часом серед судетських німців поширювалася інформа-ція, що вони знаходяться під гнітом слов’янського населення Чехословаччини і тому необхідно возз’єднатися з Німеччиною. Виразником цих настроїв виступав глава націонал-сепаратист-ської Судетсько-німецької партії Конрад Генлейн.

Уряд Чехословаччини прийняв ряд заходів щодо забезпе-чення представництва судетських німців у Національних збо-рах, органах місцевого самоврядування, освіти рідною мовою, проте напруженість зняти не вдалося. Спираючись на ці заяви, Гітлер у лютому 1938 р. звернувся до рейхстагу із закликом «звернути увагу на жахливі умови життя німецьких побратимів у Чехословаччині».

Після аншлюсу Австрії Генлейн прибув до Берліна, де отримав інструкції щодо подальших дій. У квітні його партія приймає так звану карлсбадську програму, що містила вимоги автономії. У травні генлейнівці активізують пронімецьку про-паганду, висувають вимогу щодо проведення референдуму з приєднання Судетських земель до Німеччини.

У відповідь на ці дії у Чехословаччині пройшла часткова мобілізація, введені війська в Судети і зайняті прикордонні укріплення. Водночас про підтримку Чехословаччини заявили СРСР і Франція (на виконання радянсько-французького догово-ру від 2 травня 1935 і радянсько-чехословацького договору від 16 травня 1935 року). Протест з приводу силового розв’язання кризи заявила союзниця Німеччини Італія. Спроба відторгнути Судети, спираючись на сепаратистський рух судетських німців, не вдалася.

Гітлер перейшов до переговорів. 7 вересня 1938 після зброй-них зіткнень судетських німців з поліцією і військами Генлейн перервав переговори з чехословацьким урядом. Рівень ескала-ції зростав.

14 вересня Чемберлен телеграмою повідомив Гітлера про готовність відвідати його «заради спасіння світу». У Лондоні пройшли англо-французькі консультації. Сторони дійшли зго-ди, що території, на яких проживає більше 50 % німців, мають відійти до Німеччини, і що Великобританія з Францією гаран-тують нові кордони Чехословаччини.

У Чехословаччині відбувся загальний страйк, що привів до падіння уряду Мілана Годжі і створення тимчасового уряду на чолі з генералом Яном Сирови.

Н. Чемберлен 27 вересня 1938 р. писав: «Наскільки жахли-вою, фантастичною і неправдоподібною представляється сама думка про те, що ми повинні тут, у себе, рити траншеї і примі-ряти протигази лише тому, що в одній далекій країні посвари-лися між собою люди, про яких нам нічого не відомо. Ще більш неможливим видається те, що вже принципово залагоджена сварка може стати предметом війни».

Тим часом, Гітлер з усіх трибун заявляв, що прагне миру і є визнаним миротворцем, але у цій ситуації можлива війна якнайширшого масштабу. І демократичний Захід завагався. А Гітлер не вгамовувався. 26 вересня 1938 року він заявив: «Я, як і раніше, запевняю, що, коли чехи врегулюють відносини зі своїми національними меншинами, держава Чехословаччина перестане мене цікавити, і, якщо хочете, я можу дати ще одну гарантію: нам не потрібні жодні території Чехословаччини». Гітлер вкотре збрехав і йому повірили.

Гітлер зажадав передати Німеччині ці території до 28 верес-ня і задовольнити територіальні претензії Польщі та Угорщини.

Мюнхенська угода 29‒30 вересня в Мюнхені в Фюрербау відбулася вирішальна

зустріч. О першій годині ночі 30 вересня 1938 року Чемберлен, Даладьє, Муссоліні і Гітлер підписали Мюнхенську угоду. Піс-ля цього в зал була допущена чехословацька делегація.

Ознайомившись з основними пунктами угоди, представ-ники Чехословаччини Войтех Мастного і Хуберт Масарик ви-словили протест. Але під тиском керівництва Великобританії та Франції підписали договір про передачу Чехословаччиною Німеччині Судецької області. Вранці президент Бенеш без зго-ди Національних зборів прийняв до виконання дану угоду, а прем’єр-міністр Сирови віддав наказ не чинити німцям опору.

Політика потурання з боку переговорників відкрила шлях Гітлеру до реалізації експансіоністських намірів. У цьому його спільницею стала Польща .

В день укладання мюнхенської угоди Польща направила Празі черговий ультиматум і одночасно з німецькими війська-ми ввела свою армію в Тешинську область, предмет територі-альних суперечок 1918‒1920 рр. Залишившись у міжнародній

ІСТОРІЯ ВЧИТЬ ЛИШЕ ТОМУ, ЩО ВОНА НІЧОМУ НЕ НАВЧИЛА НАРОДИ. Гегель

ÑÒÎÐIÍÊÀ IÑÒÎÐI¯ÎÊÑÀÌÈÒ 14

Н. ЧЕМБЕРЛЕН: «Я ПРИВІЗ ВАМ МИР».

ÎÊÑÀÌÈÒ15

ізоляції, чехословацький уряд змушений був прийняти умови ультиматуму.

Мюнхенська угода стала кульмінаційною точкою ан-глійської «політики умиротворення». Мюнхен на століт-тя став синонімом зради, вчиненої до країни, що ніколи не претендувала на землі суміжних держав, заради уми-ротворення найкровожерливішого диктатора в історії людства.

Розділ Чехословаччини Гітлер був послідовним у досягненні своєї мети щодо

світового панування імперії Третього Рейху. Після анексії Судет йому не терпілося окупувати всю Чехословаччину. Крім очевидних економічних та психологічних вигод, це давало Німеччині геополітичну перевагу у Східній Євро-пі, дозволяючи згодом вдарити по Польщі з півдня і по Балканах з півночі .

Фюрер все прорахував. Окупація Чехословаччини мала бути безкровною для Німеччини. Для цього треба було розхитати залишки чехословацької державності. Що і було зроблено.

Практично останньою спробою дипломатичної гри із західними демократіями було підписання 6 грудня 1938 р. угоди між Німеччиною і Францією, що гарантувало недо-торканність існуючих кордонів. На додаток до англо-гер-манської декларації, видобутої Чемберленом в Мюнхені, германо-французька угода була покликана забезпечити Німеччині короткий спокій на західному фланзі. В очах Лондона і Парижа ці угоди, навпаки, могли знаменувати початок нового етапу в дипломатичній історії Європи.

Гітлер, між тим, впритул займався Чехословаччи-ною. Німеччина провокувала сепаратизм в Словаччині, а Угорщина (за сприяння рейху) ‒ у Підкарпатській Русі. Уряд у Празі, роблячи відчайдушні спроби врятувати за-лишки державності, запровадив військовий стан у Сло-ваччині. Це влаштовувало Гітлера. 13 березня 1939 р. він викликав словацьких католицьких лідерів Йозефа Тісо і Фердинанда Дурканского в Берлін, де без церемоній були підготовлені документи про незалежність Словаччини та закликають рейх взяти нову державу під свій захист. Тепер залишалося покінчити з центральним урядом у Празі. Гітлеру знадобилася зустріч з новим президентом республіки Е. Гаха.

Вночі 15 березня в рейхсканцелярії Е. Гахе було ого-лошено, що фюрер віддав наказ про вступ німецьких військ на чехословацьку територію і Чехословаччина входить до складу німецького рейху. Від Е. Гаха вимага-лося одне: віддати наказ чехословацькій армії не чини-ти опір. Від почутого, президент втратив свідомість, а, прийшовши до тями, погодився на все. О 6 годині ран-ку 15 березня 1939 р. німецькі війська увійшли до Че-хословаччини. Увечері того ж дня сам Гітлер був уже в Празькому Бурге, де заявив: «Я не хвалюся, але повинен сказати, що зробив я це дійсно елегантно».

Таким чином, Чехословаччина розпалася на держави Чехію (у складі земель Богемія і Моравія), Словаччину та Підкарпатську Русь, яка 15 березня 1939 р. проголо-сила незалежність республіки Карпатська Україна.

Після проголошення державної незалежності краю того ж дня Сейм Карпатської України ухвалив Конститу-цію. Президентом республіки став священик Української Греко-Католицької Церкви Авґустин Волошин.

Угорщина, з благословення Гітлера, розпочала війну проти Карпатської України. Героїчний опір 40-тисячній угорській армії по лінії Ужгород-Мукачево-Берегове-Сев-люш чинили близько 2-х тисяч вояків Карпатської Січі. Горстка слабо озброєних сміливців не в силі була обо-ронити край від добре озброєної регулярної армії. Проте вони завдали відчутних втрат окупаційним військам і в гірських районах до кінця травня чинили збройний опір частинам угорської армії. Так українці ще до початку Другої світової війни розпочали свою важку і криваву бо-ротьбу за незалежність і соборність українських земель.

23 березня 1939 р. за вимушеною згодою уряду Литви, були приєднані до складу Німеччині місто Мемель (Клай-педа) і прилеглі території, де проживала значна кількість етнічних німців. Гітлер відразу ж ввів сюди свої війська.

У результаті окупації Чехословаччини в центрі Єв-ропи зникла одна з сил , яка потенційно могла служити справі розгрому агресора. Одночасно неймовірно поси-лився вермахт. Він отримав найкраще в світі армійське озброєння і заводи, що виробляли це озброєння. Більше мільйона самозарядних гвинтівок, яких не було у самих німців, десятки тисяч кулеметів, сотні танків, що наба-гато переважали німецькі за своїми бойовими якостями.

Німеччина тепер мала територію, сприятливу для на-паду на Польщу з декількох напрямків, про що Гітлер відкрито заявив сановникам третього рейху. А окупація Польщі давала в руки Гітлеру найкращий плацдарм для нападу на СРСР.

Отже, Мюнхенська змова поклала початок фашист-ської агресії для народів Європи. Не отримавши належної відсічі, насамперед, з боку провідних європейських дер-жав, Гітлер взявся безкарно руйнувати конструкцію вста-новленого після Першої світової Версальського устрою Європи, за що світові довелося заплатити десятками міль-йонів людських життів під час Другої світової війни. ■

PAGE OF HISTORY ÎÊÑÀÌÈÒ15

Англії був запропо­нований вибір між війною і

безчестям. Вона

вибрала безчестя і отримає

війну. Уінстон

Черчілль

ÎÊÑÀÌÈÒ 16

Брехня в Росії – це спосіб утримання від необхідних змін, які давно назріли. Брехня в Росії – це спроба перекласти відповідальність за свої прорахунки на інших, щоб обі-

лити владу. Брехня в Росії небезпечна для самої Росії, тому що генерує безвихідну ненависть, яка роз’їдає її зсередини. Брехня в Росії небезпечна для всього світу, оскільки роз’єднує Росію з усім світом .

Інформаційна війна Росії проти УкраїниСьогодні в процесі вивчення соціологічних досліджень, що

показують динаміку відносин росіян до українців і українців до росіян, спостерігається очевидний дисбаланс. Якщо узагаль-нити різні подібні дослідження, можна побачити таку картину: близько 90 % українців Східної України і близько 60 % україн-ців Західної України добре ставляться до росіян і цей показник стабільний протягом багатьох років; більше 50 % росіян погано ставляться до українців, і це ставлення постійно погіршується.

Тобто соцопитування підтверджують дуже високий рівень миролюбності українців і агресивності росіян. Крім того, укра-їнська влада теж показувала себе неагресивною (відмова від ядерної зброї, руйнування української армії, догідливість Росії). Звідки ж виник цей дисбаланс любові і ненависті? Чому укра-їнці люблять росіян більше, ніж росіяни українців? Якщо чесно відповідати на ці питання, чого жодного разу навіть не намага-лися робити російська і українська влада, то можна сказати – це наслідки інформаційної війни, яку веде Росія проти України за допомогою брехні, що породжує українофобію. Змусити росіян ненавидіти український народ без застосування брехні в Росії було б неможливо. І Росія почала брехати і вести війну.

Війна Росії проти України має кілька складових: торговельна, інформаційна, війна за історію, технологічна. Якщо торговельна і технологічна війни призводять до економічних втрат, то інфор-маційна війна і війна за історію це не тільки економічні втрати .

Основна причина людських жертв у цивільних протестах в Україні 2013‒2014 рр. криється в розгорнутій, що триває про-тягом більше десяти років, масштабній розгнузданій, цинічній і оскаженілій інформаційній війні Росії проти України. І причина інформаційної війни Росії проти України – у небажанні росіян в особі російської еліти визнати право українців на самовизна-чення і незалежність.

Результати російської інформаційної війни проти України не були б настільки плачевними, якби не дії олігархічно-поліцей-сько-бандитської влади Януковича. У результаті «культурної» політики цієї влади Захід і Схід плюс Крим в Україні виявили-ся ідентифікаційно розколоті, оскільки українське телебачення було обмеженим на Сході і в Криму, а українофобське російське телебачення навпаки .

Представники підрозділу української міліції «Беркут», наді-сланої саме зі сходу України і Криму, стріляли в людей на вули-цях Києва тому, що вважали патріотично налаштованих акти-вістів Майдану «бандерівцями» і «фашистами». Представники силових підрозділів говорили словами російської пропаганди. Вони транслювали ненависть проти українців, почерпнуту з ро-сійських телеканалів.

До інциденту, який відбувся в лютому 2014 року, щодо факту ведення російської інформаційної війни пересічним громадя-нам можна було шкодувати, політикам заробляти свою електо-ральну підтримку, експертам коментувати на телебаченні, під-вищуючи свої рейтинги, а вченим досліджувати її і захищати на цьому наукові дисертації, як загалом-то і було в Росії і Україні, але тепер ситуація кардинально змінилася.

Після подій 2013‒2014 років в Україні інформаційна війна Росії проти України стала не просто неприйнятною для Украї-ни, вона стала смертельно небезпечною. Ця смертельна небез-пека почала загрожувати також російським жителям Криму і самим росіянам.

Брехня губить РосіюУкраїна не Росія. Навіть у найдрімучіші часи правління кри-

вавого диктатора Януковича, брехня в Україні виникала з двох джерел – російських і провладних телеканалів. Щеплення 2004 року, коли українські телеканали пообіцяли ніколи більше не терпіти цензуру, спрацювало. По суті саме це врятувало Укра-їну сьогодні – правда про владу повільно, але впевнено губила цю владу. У Росії це не так.

Якщо в Україні антинародну владу згубила правда, то в Ро-сії антинародну владу погубить брехня. Однак не можна вбити брехню Росії проти України, не вбивши брехню у самій Росії.

Ідеї ессе Олександра Солженіцина «Жити не по брехні» по-винні бути сьогодні переосмислені. О. Солженіцин говорить, що «насильству нічим прикритися, крім брехні, а брехня може триматися тільки насильством ...»

Однак теперішня російська влада винайшла вельми сучасну схему здійснення насильства, де воно маскується під турботою про державу. В її основі - процес перенесення.

Це працює так. Російська влада здійснює економічне на-сильство (кілька десятків російських сімей продають енергоно-сії), а виручені гроші виводять за межі публічного бюджету

ÏÎÃËßÄ

БРЕХНЯ В РОСІЇÎÊÑÀÌÈÒ 16

ÎÊÑÀÌÈÒ17

False in Russia – it’s a way of keeping the necessary changes that are long overdue. False in Russia – it is an attempt to shift responsibility for their failures on others to whitewash

power. False in Russia is danger to Russia, so generating a hopeless hatred that erodes from within. False in Russia is danger for the whole world as separates Russia from the world.

Informational war of Russia against UkraineToday, the study of sociological studies showing relationship dy-

namics Russians to Ukrainian and Ukrainian to Russian, there is an obvious imbalance. More generally, such studies are different, you can see the following picture: about 90 % of Ukrainian and Eastern Ukraine, about 60 % of Western Ukraine Ukrainian favorable opin-ion of the Russians and the rate is stable over the years, more than 50 % of Russians bad attitude towards Ukrainian and this attitude is getting worse .

So the poll confirms a very high level of peace Ukrainian and Rus-sian aggression. In addition, the Ukrainian authorities have shown themselves too aggressive (non-nuclear weapons, the destruction of the Ukrainian army, servility in). Where from this imbalance of love and hate appears? Why Ukrainian Russians love more than the Russians Ukrainian? Honestly answer these questions, which have never even tried to do the Russian and Ukrainian authorities, we can say – the consequences of the information war waged by Russia against Ukraine with false, generating Ukrainophobia. Making the Russians hate the Ukrainian people without the use of deception in Russia would be impossible. And Russia starts to inaccurate and to wage war.

The war of Russia against Ukraine has several components: trade, information war in history, technology. If trade and techno-logical war lead to economic losses, the information war and the war in the history is not only economic loss.

The main reason of casualties in civil protests in Ukraine 2013‒2014 biennium covered in expanded that last for more than a decade, massive unbridled, cynical and furious information war of Russia against Ukraine. And the reason the information war of Russia against Ukraine – in Russian reluctance on behalf of the Rus-sian elite Ukrainian recognize the right to self-determination and independence.

Results of Russian information war against Ukraine would not be so sad, if not action oligarchic-police-gangster government of Yanukovych. As a result, the «cultural» policy of the government plus the East and West Crimea in Ukraine were split identification as Ukrainian television was limited in the East and in the Crimea, Russian television ukrayinofobske and vice versa.

Representatives of the Ukrainian police unit «Berkyt», sent it to the east of Ukraine and Crimea, shot at people in the streets of Kyiv is that considered patriotic activists Square «Bandera» and «fas-cists». Representatives of troops said to the Russian propaganda. They broadcast hatred against Ukrainian gleaned from Russian TV.

Prior to the incident, which took place in February 2014, about the fact of keeping the Russian information warfare ordinary citi-zens could regret politicians make their electoral support, experts comment on television, increasing their rankings and scientists ex-plore it, and defend this thesis research as a whole as was in Russia and Ukraine, but now the situation has changed.

After the events of 2013-2014 Holodomor in Ukraine of infor-mation war against Ukraine was not just unacceptable for Ukraine,

it became deadly. This mortal danger start denounced to the Russian inhabitants of the Crimea and the Russians.

False destroys RussiaгUkraine is not Russia. Even in doltish reign bloody dictator Ya-

nukovich in Ukraine, false appeared from two sources – Russian and pro-government channels. Graft 2004, when the Ukrainian TV channels promised never again tolerates censorship work. Essen-tially this is what saved the Ukraine today – the truth about the gov-ernment slowly but surely this was losing power. In Russia, it is not.

If the anti-people government destroyed Ukraine’s true, then in anti-people lose power false. But we cannot kill the false of Russia against Ukraine without killing false in Russia.

The ideas essays Alexander Solzhenitsyn «Live not by false» should be reinterpreted today. Solzhenitsyn said that «violence does to hide except false, and the false can be maintained only by vio-lence ...»

But the current Russian government has invented a very modern scheme of violence, where it masquerades as concern for the state. In its basis is the process of waftage.

It works in such way. The Russian government has economic violence (several dozen Russian families sell energy), and the mon-

OPINION

FALSE IN RUSSIA ÎÊÑÀÌÈÒ17

ÎÊÑÀÌÈÒ 18

(у приватне користування влади та її оточення). При цьому, зви-чайно ж, виникає ненависть російського народу до російської влади.

Однак, якщо цю ненависть спрямувати на інші народи (мов-ляв, вони винні, що у нас так все погано), то ненависть частково перерозподіляється, і влада як би зайнята важливою справою - вона воює з зовнішніми ворогами, і тому начебто має моральне право використовувати невраховані публічні ресурси і нагніта-ти агресію до ворогів.

Сьогодні багато країн дали відсіч російській імперській не-нависті - Прибалтика, Грузія, а тепер і Україна. Проте нена-висть в Росії продовжує генеруватися. Ненависть, яку не можна спрямувати на іншого, залишається в Росії, накопичується і під-риває її зсередини. Брехня і ненависть погублять Росію, якщо це не припинити .

Наскільки можливо припинити ненависть і брехню на інди-відуальному рівні, як це пропонував свого часу О. Солженіцин? Сьогодні недостатньо того, що О. Солженіцин пропонував як особистий спротив брехні. Адже так заманливо дивитися лише телеканал «Дощ» і спілкуватися в соціальних мережах правди-во, відгородившись від решти світу віртуальністю комунікації.

Неучасть у брехні в некризовій ситуації лише прискорює на-стання кризи і тим самим руйнування системи брехні. Але в си-туації світової кризи особистої неучасті у брехні недостатньо. Росії потрібен свій Майдан, де відсутня ненависть, де шукаєть-ся правда, де колективно твориться сенс майбутнього. «Жити не по брехні» сьогодні – це означає позбутися не стільки індивіду-альної, скільки колективної брехні – агітації і пропаганди, яка транслюється російською владою через теленовини .

Сьогодні якісних теленовин у Росії майже немає. Замість те-леновин є агітація і пропаганда. Суть цієї агітації і пропаганди , якщо узагальнити, можна виразити коротко: позитивне зобра-ження Росії та її влади (Росія найвпливовіша та наймогутніша у світі і заслуга в цьому її влади); Росію оточують вороги (все погане від них – США, Європа, Прибалтика, Грузія, Україна), і влада бореться з ворогами за створення російської імперії; Ро-сійська імперія – це рай на Землі, і якщо всі колишні народи СРСР повернуться в імперію, настане царство світової справед-ливості, де Росія стане знову світовою державою .

Імперія і є той милий серцю росіян архетип «Великої Мате-рі», яка змушує їх жертвувати правдою і свободою. Однак жерт-ва ця марна. Імперій у світі більше не буде – у будь-якому разі таких, модель якої пропагує російська політична еліта.

У мене є просте послання російській еліті: перестаньте бре-хати собі і людям – імперії не буде. Шукайте щось інше ... ■

філософ Сергій Дацюк

ey lead outside the public budget (private use of power and its sur-roundings). At the same time, of course, there is a hatred of the Rus-sian people to the Russian authorities.

However, if this hatred directed at other people (say, they are guilty that we are so bad), the hate part is redistributed, and the gov-ernment, as it occupied an important thing – it is at war with foreign enemies, and therefore seems to have a moral right to use unlicensed public resources and escalate the aggression of the enemies.

Today, many countries have given repulse the Russian imperial hatred – Baltic States, Georgia, and now Ukraine. But hatred in Rus-sia continues to be generated. Hate cannot be spent on other things, stay in Russia, accumulate and undermine it from within. False and hatred will destroy Russia, if it is not stopped.

As far as possible is stop the hate and false at the individual level, as suggested at the proper time O. Solzhenitsyn? Today, it is not enough what Solzhenitsyn offered as a personal resistance false. It’s so tempting to just watch TV, «Dosch» and communicate in social networks truthfully, cut off from the rest of the world com-munication virtuality.

Non-participation in false in non-crisis situation only accelerates the onset of the crisis, and thus the destruction of false. But in a situ-ation of global crisis false in the individual opt-out is not enough. Russia needs a square where there is no hatred, which sought the truth, which collectively created meaning future. «Live not by false» today – which means get rid of not only the individual as collective false – Agitation and Propaganda, which is broadcast by the Russian authorities through TV news.

Today, almost there is no the quality news in Russia. Instead of news is agitation and propaganda. The essence of this agitation and propaganda, generally, can be expressed in brief: a positive image of Russia and its government ( Russia most influential and most powerful in the world and the merit goes to its power ), Russia is surrounded by enemies (all of them are bad – the U.S., Europe , Baltic States, Georgia Ukraine), and the government is fighting the enemies of the creation of the Russian Empire, Russian Empire – a paradise on Earth, and if all the nations Soviet in the empire return, there will be a kingdom of justice world, where Russia will become a world government again .

Empire is the sweet heart of Russian archetype of the «Great Mother», which forces them to sacrifice truth and freedom. How-ever, this sacrifice is useless. Empires in the world is no longer – in any case, such a model which propagandizes the Russian political elite.

I have a simple message of the Russian elite: stop inaccurate to people – empire will not. Looking for something else.

Sergey Datsjuk

ÏÎÃËßÄ

■ Україна – це найбільша країна Європи (603.7 тис. м. кв.), гео-графічний центр якої знаходиться в містечку Рахові, в ото-ченні мальовничих Карпат. Україна займає 0,41 % світової території суші, в якій мешкає близько 1 % населення пла-нети та яка приносить 0,20 % світового валового національ-ного продукту. Країна, на території якої зосереджена чверть усіх запасів чорнозему на Землі. В Україні найбільші в світі запаси марганцевої руди – 2,3 млрд тон, або близько 11 % від усього світового запасу.

■ Україна входить до трійки найбільших постачальників ячме-ню, є одним з найпотужніших виробників зерна та разом із

Францією, Німеччиною та США є одним з найбільших ви-робників цукрового буряка. Наша країна входить до сімки найпотужніших у світі виробників рослинної олії, свинини, цукру та картоплі.

■ Україна в останні роки впевнено зберігає місце в трійці світо-вих лідерів з виробництва меду. Випереджаючи країни Євро-пи за обсягами виробництва в кілька разів, одночасно є пер-шою в світі з виробництва меду на душу населення (1,5 кг).

■ Територією України пролягав один з найбільших історичних транспортних шляхів – «шлях із варяг у греки» – система

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО УКРАЇНУ

ÎÊÑÀÌÈÒ 18

ÎÊÑÀÌÈÒ19ПАВЛО КИСЛИЙ, академік НАН України

НА «НА НЕЗАВИСИМОСТЬ УКРАИНЬІ» ЙОСИПА БРОДСЬКОГО

Ну що ж. прощавайте, кацапи!Нарешті ми розійшлися шляхами.Вам, певно, назад в «імперію зла»,Нам, хохлам, знов на змагання з ляхами.За вашими тезами вас треба любить.Сімдесят років ви жили також як каторжани.Ми не проти! Живіть хоч сімсот!Та навіщо нам мучитись разом із вами?Дуриною дивуєте світ,Живете у злиднях, у темряві, як кроти,Не знаєте меж Росії, але несамовито ревете, як осли,Що ви народів поводирі, месії.Спочатку зробили нас кріпаками,Що таке раб пояснили вогнем.А коли ми пручались і повставали,То зрадниками нас нарікали і покірності вчили мечем.І не тільки вогнем і мечемВчили вмирати голодною смертю, вандали,На полі пшеничному з хлібом і калачем,Щоб забули себе і що таке воля не знали.Тож вам немає чого зобижатись на нас,Адже вертаєм до рідної хатиОбдерті до нитки, в одних личаках,І раді! Тільки б у ваших обіймах повік не сконати.

Три сотні літ ви були наші поводирі,Тож дякувать мусимо вам за науку,Але ж скажіть: за яку?Щоб правду повідать онуку,Не гріх розповісти за Андрусівський мир,Коли нас навпіл поділили.Чи за Батурин, де дітей, матерівЖивими у хатах палили.Чи як болота Неви гатили козацьким тілом,Чи як наших гетьманів і кошових висилали в Сибір,Царевим страхали «словом і ділом».Вам немає чого зловтішатись, закопиливши губу,Чиї кості на радощах першими смерть поглине.Може наші і першими, але за намиІ ваша Росія в ту саму безодню полине.А щодо тебе, нікчемний раб!Ти був фальшивий дисидент забільшовиченої Росії,Двоголового орла вірний слуга,Погонич придуманого Месії.Не варто гадати, чому ти проклинав Україну.(У скаженого пса не шукають окраса).Ти був заангажований, смердючий цап,Не вартий нігтя Тараса.

Київ, червень 1996 року

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО УКРАЇНУ річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3 тис. км, що пов’язувала північні землі Давньої Русі з південними русь-кими землями та Балтійське море з Чорним. Протягом усієї давньої історії Україна-Русь виступала мостом між світами Східної Європи і Давнім Сходом, Європою античною, візан-тійською і латинською.

■ Найвідоміша у світі різд-вяна пісня – «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. Українські гетьма-ни, композитори, науковці, письменники, художники, співаки та актори – всі вони дають нам можливість за кордоном чи у себе вдома з гордістю сказати: «Я – українець!»

■ Найдавніша відома ученим мапа, а також найстародав ніше поселення Homo Sa piens знайдені в Україні, а саме: на По-ліссі, у селі Межиріччя Рівненської області. Їм близько 14,5–15 тис. років. Мапу вибито на кістці мамонта.

■ Найбільші чоловічі монас-тирі йменуються Лаврами. Статус Лаври мають лише шість монастирів у світі. Три з них знаходяться в Україні. Це Свято-Успен-ська Києво-Печерська Лав-ра в Києві, що отримала цей статус ще у 1598 р., Свято-Успенська Лавра в м. Почаїв і Святогірська Свято-Успенська Лавра на Донеччині.

■ В містечку Бердичів, що на Житомирщині, в костелі Свя-тої Варвари 14 березня 1850 р. місцева красуня Евеліна Ганська була повінчана з Оноре де Бальзаком, відомим французьким письменником. Україна вразила його своїми полями і родючою землею.

■ «…Це пустеля, царство хлібів, ці мовчазні прерії Купера, – захоплено зазначав він. ‒ Тут починається український чорнозем, шар чорного і тучного грунту завтовшки футів п'ятдесяти, а іноді навіть і більше. Його ніколи не угниють…»У цьому ж містечку тривалий час жив композитор Фредерік Шопен, який крім написання музики, керував роботами з реставрації тамтешнього органу.

ÎÊÑÀÌÈÒ19

ÎÊÑÀÌÈÒ 20

Весна 2014 року назавжди залишиться для України істо-ричною. Розкришений кривавий лід розтанув, а у гаря-чому серці кожного українця стугонить біль. І пам’ять

про хлопців з Небесної Сотні, яка, як не гірко це усвідомлю-вати, до сьогодні поповнюється – житиме завжди. Кров брата найдужче живить пам’ять та помсту. Офіційну цифру про кіль-кість загиблих у результаті зіткнень мирних протестувальників та бійців внутрішніх військ на вулиці М. Грушевського 19 січня та на Майдані Незалежності 20 лютого ми навряд чи колись ді-знаємось. Бо дізнавшись, вжахнемося! А вжахнувшись, не змо-жемо прокинутись, бо нинішній спалений Майдан Незалежнос-ті, то наша печальна чорна реальність – не сон… Саме з нього усе почалося, саме навколо нього усе триває. І шлях ще три-валий, хоча вже сьогодні маємо доленосні позитивні маленькі зрушення на рівні прийняття державних рішень та контролю за ними.

Знайомство з Ольгою Герасим’юк – журналісткою, громад-ською діячкою, очільницею департаменту захисту прав людини та рівних можливостей ГО «Громадська варта», колишнім за-

ступником голови української делегації в Парламент-ській асамблеї Ради Європи – трапилось у найважчий для України час, коли наживо твориться історія укра-їнської держави, коли відбувається ідейне та ментальне зростання народу, вивільнення його духу – спраглого, свавільного та мудрого. Коли на наших очах відроджу-ється Козаччина…

Мислити інакше«Те, що відбувається – страшно, але передбачува-

но, – гірко усміхається пані Ольга. – Народ справді зму-чився чекати і звинувачувати його у тому не варто. Ана-лізувати причини перших протистоянь, першої крові на Грушевського 19 січня, а за майже за місяць – 20 люто-го, великої кількості вбивств наших людей снайпера-ми, можна довго, і ми всі про них знаємо. Державою керувала людина, яка трималася за владу зубами і, не вагаючись була готова лити людську кров. Ріки крові. Бо їй все одно! Й гадає, що страх вирішить все. Люди побачать по телевізору роз’юшене обличчя та бояти-муться вийти на вулицю. Але люди, які беззбройними, стоять стіною проти нацькованих псів з автоматами та, відкрито, голіруч бороняться, знаючи про те, що десь там на даху сидить снайпер і будь-якої миті може вби-ти – нездоланні! І ця людина, нарешті зрозуміла, що страху більше не буде. Ніколи! Злякалася і дременула у Росію. І там, де, мав вималюватися логічний хепі-енд, розгортається нова, не менш драматична, історія. І у мене одразу з цього приводу питання до Генпрокура-тури України та РНБО. Як так сталося, що державного злочинця та зрадника випустили з країни? Аж нарешті зарухалися: п’ятого березня Генеральна прокуратура України попросила офіційну Росію «передати Януко-вича Україні». Краще пізно ніж ніколи. Але ж він встиг багато: втік, виступив зі зверненням (тим зверненням тепер розмахують в ООН), попросити Путіна «врегу-

лювати конфлікт» за допомогою військ. Тому є усі підстави, уже сьогодні, не зволікаючи притягнути колишнього Президен-та до відповідальності за державну зраду.

Він був носієм усіх державних таємниць, а зокрема усіх секретних відомостей про збройні сили держави. При вступі на посаду він підписав про це документ, що існує в двох ек-земплярах і знаходиться в визначеному місці. І що ми маємо? Громадянин Янукович, колишній Президент України, перейшов на бік агресора разом із усіма знаннями стратегічних потуж-ностей держави Україна. І немає жодних підстав думати, що він ними не ділиться зараз із російським воєнним командуванням. Тому вже сьогодні його треба оголосити державним зрадником та розпочати щодо цього певні процедури. Першою має стати перевірка уповноваженими органами наявності вищезгаданого документу у двох екземплярах. Другою – провадження судової справи за фактом переходу на бік агресора. Суд в Гаазі безпере-чно чекає на нього потім, на що треба буде певний час. Сьогод-ні він уже має отримати офіційне звинувачення від України! Вперше в історії – колишній президент тікає в стан агресора й звідти з-під паркана пищить, щоби на його країну йшли

ÄÅÐÆÀÂÍÀ ÑÏÐÀÂÀ

НОВА ЕРА УКРАЇНИ − ЇЇ ВЕЛИЧ І ТРИВОГА

ОЛЬГА ГЕРАСИМ’ЮК

ÎÊÑÀÌÈÒ21 STATE CASE

Spring 2014 will forever remain for Ukraine historic. Crushed bloody ice melted and hot in the heart of every Ukrainian stuhonyt pain. And the memory of the boys from Nebesna

Sotnia, which is not bitter to realize until now updated – will live forever. Blood brother feeds the strongest memory and revenge. Official figures on the number killed in clashes peaceful protesters and soldiers of internal troops on the streets of M.Grushevskyi in January 19 and on Maidan Nezalezhnosti in February 20, we are unlikely to ever find out. Because if recognizing-we will fly into horror! After this we will not be able to wake up, because the current burned Maidan Nezalezhnosti-it is our sad reality of black – not a dream ... All started from it, it all goes on around it. And a long way, but today we have a small positive changes at the level of decision- making and control over them.

Acquaintance with Olga Herasimyuk – journalist, community activist, head of t human rights department and equal opportunities NGO «Civic Guard», the former deputy head of the Ukrainian del-egation to the Parliamentary Assembly of the Council of Europe – in the worst happened to Ukraine when going live history of the Ukrai-nian state when there is an ideological and mental growth of the people, the release of his spirit – thirsty, arbitrary and wise. When our eyes reborn Cossack ...

Thinking differently.«What is happening – scary but predictable – Mrs. Olga smiled

bitterly. – People really weary waiting and blaming it is not worth it. To analyze the reason of the first confrontation, first blood in Gru-shevskogo on January 19, and for nearly a month – February 20, a large number of killings of our people snipers can be long, and we all know about them. State led the man who held the power of your teeth and will not hesitate to be ready to shed human blood. Rivers of blood. Because it anyway!

And thinks that fear will solve everything. People will see on TV wheel faces and afraid to go outside. But people who are unarmed, standing against the wall dogs, clear, defends, knowing that somewhere out there sitting on the roof of a sniper and at any time can kill – compel-ling! And this man has finally realized that fear is no more. Never! Frightened and went in Russia. And there where had appear a logical happy end, launched a new, equally dramatic story. And have a question from this reason to the General Procu-rator’s Office of Ukraine and the National Securi-ty Council. How did it happen that the state crimi-nal and traitor released from the country? Until finally work in 5th of March the General Procura-tor’s Office of Ukraine and asked the official Rus-sia to «pass Yanykovych to Ukraine». It’s better late than never. But he had many: escaped, made an appeal (the appeal to the UN is now waving), ask Putin «to resolve the conflict» with the troops. So today there are reasons do not delay to bring to responsibility the ex-President for treason.

He was the bearer of all state secrets and con-fidential information, including all of the armed

forces of the state. When taking office, he signed this document ex-ists in two copies and stored in the designated area. And what do we have? Citizen Yanukovych, ex-President of Ukraine, moved to the side of the aggressor with all the knowledge of strategic capacity of the state Ukraine. And there is no reason to think that he does not share them now with the Russian military command. So today it is necessary to declare a state traitor and start on this particular proce-dure. The first should be the competent authority for verification of the presence of the above document in duplicate. Second – Proceed-ings lawsuit charges move to the side of the aggressor. The court in Hague certainly awaits him then, it will be necessary for some time. Today he was formally charged must receive from Ukraine! For the first time in history – ex-President escapes into a state of aggression and out from under the fence beeps so that his country came with the gun. State should require a traitor to the prison every mother, who now sits on the bed of your baby! For Yanukovych can kill it. And every parent. And every grandfather, grandson looks out of the win-dow – for he again stood in the queue to military enlistment office».

Europe does not know us-because we do not know ourselves. He was the bearer of all state secrets and classified information,

including all turning-point in the history of Ukraine, oh, how much ... But the closest to what is happening today in the country had dealt with the comparison is bloody Krytu. While 1918 was also the end of January – 29 old style ... and winter, and the blood of young guys and missing and prisoners. Predict development or if neither is un-bearable. Hoped only for a good destiny in God, and yet expect that Europe will stretch out his hand. And protection will help embrace. She is dumb! Silent then – almost silent now! How is incredibly angry Ukrainian. But before you go suppressed anger and resent-ment in Europe need to ask yourself a question: Do we see ourselves through their eyes?» Geopolitics – a very complex instrument, – says Olga Herasimyuk – in which the relationship enters the world who is moving into the river – so difficult to comprehend. We want them, and therefore they are obliged to help. But all is not as it looks in

NEW ERA OF UKRAINE − ITS MAJESTY AND ANXIETY

Зустріч студентів факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка з Ольгою Герасим’юк (12.09.2013 р).

ÎÊÑÀÌÈÒ 22

зі зброєю. Державного зрадника має вимагати до тюрми кожна мама, що зараз сидить над ліжком свого малюка! Бо Янукович може вбити його. І кожен батько. І кожен дід, що виглядає онука з вікна – бо той знову стояв у черзі до воєнкомату».

Європа нас не знає, бо ми не знаємо себе…Переламних моментів в історії України було, ой, як багато…

Але найближчими до того, що відбувається сьогодні в державі, якби йшлося про порівняння, є криваві Крути. Тоді 1918 року теж був кінець січня – 29 за старим стилем… І зима, і кров мо-лодих хлопців, і зниклі, і полонені. Спрогнозувати розвиток по-дій ані тоді, ані зараз не під силу. Покладали надії лиш на добру долю, на Бога, а ще чекали, що руку простягне Європа. І захис-тить, допоможе, пригорне. А вона мовчить! Мовчала тоді – май-же мовчить зараз! Чим неймовірно злить українців. Але перш ніж сходити злістю і затаєною образою на Європу потрібно по-ставити собі запитання: чи бачимо ми себе їхніми очима?

«Геополітика – дуже складний інструмент, – розповідає Ольга Герасим’юк, – в які стосунки вступає світ, які ріки в які переходять – так непросто осягнути. Ми хочемо до них, а, отже, вони зобов’язані нам допомогти. Та все зовсім не так як вигля-дає насправді. Та підтримка європейської спільноти, яка є сьо-годні – колосальна. Але є тут ще один момент, який варто вра-хувати. Надзвичайно важливий. У нас при владі сидять люди, які не розуміють дипломатичної мови. І для того, аби змінити цю ситуацію, ми (ГО «Громадська варта» – авт.) були присут-німи на зимовій сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи у Страсбурзі. І перед дебатами з українського питання говорили з депутатами європейських країн, які голосували за резолюцію. Говорили від імені наших громадських організації, майданів-ців, затриманих, адвокатів затриманих, журналістів. Політика будь-яких міжнародних стосунків завжди будується на систем-ному тискові об’єктивною інформацією, який виливається у дипломатичний результат. Маю на увазі те, що нам потрібно у повен голос говорити про проблеми, які, аби світ розумів, де нам потрібен захист. Європейці мають знати про нас більше. Але тут парадокс – ми самі про себе мало знаємо. Нас постійно, віками товчуть, а ми вириваємось і ходимо світом далі. У цьому є найбільша сила. І наші протести – вони прекрасні! Але варто зрозуміти, що Європа, куди ми прагнемо, не рай, а лише від-криті можливості. І кожен досягне того, чого хоче, лише коли матиме велике бажання і старатиметься».

Для того, аби висмикнути з корінням зло потрібно немало часу. До сьогодні – це не вдавалося жодному поколінню україн-ців. Чи вдасться нам? Будні показують, що є на те велика надія.

«До повного перезавантаження влади ми поступово дійде-мо, – усміхається Ольга Герасим’юк. – Зараз я не бачу канди-дата, який міг би стати очільником держави. Я б, певно, «на-смикала» якостей від різних політиків, але когось одного нема. Маю надію, що останні події в Україні ще когось виштовхнуть. У нас надзвичайно багато розумних і красивих інтелектуалів: професори українських університетів, економісти, юристи, по-літики. Ми просто про них мало знаємо. Завжди вигідніше піти шляхом найменшого опору і обрати того, хто найбільше репе-тує, чи не так?». Спостерігаючи за тим, як сьогодні очищується українська нація: попри страх, біль, сльози, безліч втрат – Вона Стоїть! Вона втомлена, але не знесилена – сил стане уже на все. Вона зла, але без вишкіру. І у цьому сенсі постає тихим і не-зримим світлом біблійна істина, яка вчить нас любити ворогів своїх і прощати їм.

Дружбу ціную більше ніж кохання«Намагаюсь бути європейською людиною, – пані Оль-

га складає долоні у «молитовний кулачок» і усміхається, – до

останнього даю шанс людині. В людях скільки поганого, стіль-ки й доброго. І у кожного відсвічується, більшою чи меншою мірою, крила за спиною чи ратички диявола замість рук. Тому, дивлюся до кінця. Лише, коли бачу, що справді мерзотник і не кається. Це – межа».

Давати людям останній шанс, за словами пані Ольги її на-вчив тато, якого вона вважає головним наставником, вчителем у житті. При згадці про нього в її очах з’являються сльози.

«Він був простою людиною, – вгамувавши печаль, упівголо-су розповідає жінка. – Ходив у море на риболовецьких суднах, але коли народилася я – покинув кар’єру і приїхав додому у наш Пирятин. Був дуже принциповим і добрим. А ще – як мені у дитинстві здавалося, перечитав усі книжки світу. Я теж малою багато читала – з чотирьох років ходила у бібліотеку. Двічі на день міняла книжки».

Вади і чесноти людські, то надзвичайно хиткі і вразли-ві енергетичні рівні. З кількох причин: буває, що ці поняття підмінюють один одним, буває – вади самі «скидають мас-ки» – стають чеснотами чи навпаки. І часом, до прикладу, зрада людини може розкритися і відбутися абсолютно нео-чікувано.

«У друзі ми завжди обираємо, на наш погляд, найдостой-ніших, – каже Ольга Герасим’юк. – І другові ніколи не про-щаються помилки. Вузол дружби рубається, то вже рубається. І друг втрачається назавжди. Трохи інакше, зазвичай, з кохан-ням. Дружня зрада у порівнянні зі зрадою любовною набагато страшніша. Принаймні для мене, бо ціную дружбу більше ніж кохання. Кохання – дивовижне. Воно рухає світом, воно тво-рить. Ми без нього не можемо жити, але закохатися можна у будь-кого. Згадайте слова Бернарда Шоу: «Якби ми не любили брехунів, як мало любові було б на світі». Закохатися можна у мерзотника, вбивцю, політика з партії Регіонів (сміється). І якщо буде потрібно ми знайдемо виправдання найважчим грі-хам коханої людини.

Люди кохатимуть завжди – без цього не було б нас. І так само завжди обиратимуть для себе сторону світла чи темряви, правди чи лукавства. Вислів: «у кожного своя правда» інколи дратує намаганням прикрити ним власні помилки. «Всі люди насправді брешуть, – усміхається пані Ольга. – Напевно, я теж брешу, але погана актриса і те одразу можна викрити. Як ска-зав Екзюпері у Маленькому Принцеві: «коли ми хочемо сказати щось дотепне, то трапляється трішки збрешемо». Якщо я роблю це з благородною метою, бо точно знаю, що моя неправда ко-гось врятує – совість мене не мучить».

Козацька душа часто рятує когось через милостиву неправ-ду. Українці завжди рятують ближнього, а сьогодні вони вчаться рятувати себе.

«Благаю, ніколи не припасовуйте до українського менталіте-ту принцип: «моя хата скраю». Там ще є продовження: моя хата скраю – першим ворога зустрічаю. Оце – справжній українець! Козак – це завжди розуміння свого, його захист і його законна вимога. Сьогодні ми з вами можемо бачити як це відбувається, бо саме крізь біль і кров вилущуються зародки української нації та державності».

Про українців говорить весь світ. Говорити можна різне, але світ знає тепер одне: козацька душа прокинулась. Така терпляча, але терпіння їй ввірвалося, така емоційна, але цієї весни має «холодну голову», така язичницька, але сьогодні здіймає до неба руки в молитві до єдиного Господа. І просить спасіння… ■

Тетяна Землякова

ÄÅÐÆÀÂÍÀ ÑÏÐÀÂÀ

ÎÊÑÀÌÈÒ23

reality. And support of the European community, which is today – is enormous. But there is another point that is worth considering. Extremely important. We are people in government who do not understand the diplomatic language. And in order to change this situation, we (the NGO «Civic Guard» – auth.) were present at the winter session of the Parliamentary As-sembly of the Council of Europe in Strasbourg. And to debate the issue of Ukrainian speaking with mem-bers of the European countries that voted for the reso-lution. Spoke on behalf of our community organiza-tions maidanivtsiv, arrested, detained lawyers and journalists. Politic of any international relations is always based on objective information system pres-sure, which results in a diplomatic outcome. I mean that we need to speak loudly about the problems to realize a world where we need protection. Europe-ans should know more about us. But there is a para-dox – we know about themselves a little bit. We are constantly pounded for centuries, and we escape and go on by world ahead. This is the greatest strength. And our protests – they are wonderful! But one should understand that Europe is where we want is not paradise, only opportunity. And every reach what he wants, only when have a strong desire and try.»

In order to pull out the roots of evil took a lot of time. Until today – it was not possible any generation Ukrainian .Can we? Weekdays show that there is great hope for that».

«For complete government reboot we gradually come to - smiles Olga Herasimyuk. – Now I do not see a candidate who would be-come head of state. I would probably «collect» qualities of various politicians, but someone one is not. I hope that the recent events in Ukraine pushed someone else. We are very much smart and beauti-ful intellectuals: professors Ukrainian universities, economists, law-yers, politicians. We just know little about them. Always cheaper to go the path of least resistance and choose the one who yells the most, is not it?». Watching how today cleared Ukrainian nation: de-spite the fear, pain, tears, and lots of losses – it costs! She is tired, but not exhausted – has become a force at all. It is evil, but without grin. And in this sense there is a silent and invisible light of biblical truth that teaches us to love our enemies and forgive them.

Friendship appreciate more than love«I try to be a European people – Mrs. Olga is a palm in the «prayer

cam» and smiles – the last chance to give to people. In people are as wrong, and as kindness. And each depicted more or less, the wings be-hind the back or devil’s horn instead of hands. So look through. Only when I see that this is indeed a scoundrel and repents. It is the limit.»

Giving people a last chance, according to Ms. Olga taught her father, whom she believes that mentor, a teacher in life. At the men-tion of it in her eyes there are tears. «He was a simple man – appease sadness undertone woman said. – I went to sea on a fishing boat, but when I was born – he had to leave his career and came home to our Puriatyn. He was very principled and beneficent. And in childhood I thought that he read all books in the world. I also had read a lot – four years went into the library. Twice a day, changed the book».

Vices and virtues of people, it are extremely shaky and vulnera-ble energy levels. For several reasons: it happens that these concepts substitute for one another , it is – flaws most «dump mask» – be-come virtues and vice versa. And sometimes, for example, a betrayal of man can open up and occur quite unexpectedly .

«For friends we always choose, in our opinion, the most wor-thy, – says Olga Herasimyuk. – And for friend never forgiven mis-

takes. Unit friendship is digging in , then is digging in. And the second is lost forever. Somewhat differently, usually with love. Friendly unfaithfulness in comparison with amorous unfaithful-ness is much worse. At least for me, because I appreciate friend-ship more than love. Love is – amazing. It moves the world it creates. Without it we can not live, but you can fall in love with anyone. Remember the words of Bernard Shaw: «If we did not like liars how little love would be for the world.» You can fall in love with the scoundrel, murderer policy of the Partia Regioniv (laughs). And if it will need we will find an excuse heaviest sins of a loved one .

People will love always – without it there would be no us. And so it always will choose for themselves towards light or darkness, truth or wickedness. The phrase: «everyone has their own truth» sometimes annoying attempts to cover up his own mistakes. “All people really lie – smiles Mrs. Olga. – I guess I ‘m lying, too, but a bad actress and the right can expose. As said Exupery in «The Little Prince»: «when we want to say something witty, it seems like a little lie.» If I do it with a noble purpose, because know that my lie would save someone – I have not tormented conscience».

Cossack soul often makes someone through the merciful lie. Ukrainians always save neighbor, and now they are learning to save themselves. «I pray never adapts to the Ukrainian mentality prin-ciple,» none of my business. «There is still continued: none of my business – the first enemy encounter. Behold – a real Ukrainian! Cossack – always understands her, his defense and his legal require-ment. Today, you and I can see how it happens, because it is through pain and blood enucleates embryos Ukrainian nation and the state.»

About the Ukrainian said the whole world. Talking can be dif-ferent, but the world now knows one thing: Cossack soul awakened. This patient, but patience she had burst, so emotional, but this spring has a «cool head» is pagan, but now raises his hands to heaven in prayer to the one God. And asks for salvation...

Tatiana Zemliakova

Круглий стіл в Європарламенті

STATE CASE

ÎÊÑÀÌÈÒ 24

Національний академічний театр оперети – один із най-кращих театрів України. Хоча ще 10 років тому життя у ньому ледь жевріло. Злет та успіхи театру, не в остан-

ню чергу, пов’язані із його художнім керівником та головним режисером – заслуженим діячем мистецтв України Богданом Струтинським.

Зустріч із Богданом Дмитровичем відбулася у складний для нашої країни час, у якому, здається, не залишилось місця для культури та мистецтва. Втім, розмова торкнулася багатьох тем, у першу чергу, суто мистецьких.

«Оксамит»: – Як Ви, Богдане Дмитровичу, оцінюєте сто-сунки держави із закладами культури?

Богдан Струтинський: – Я завжди був переконаний і по-стійно це підкреслюю – ми маємо повністю переформатувати ставлення до культури на державному рівні. Саме культура має бути базисом, фундаментом, а не надбудовою. Більше 20 років ми постійно чули про те, що треба побудувати економіку, зміцнити промисловий сектор, а вже потім думати про культу-ру і мистецтво. Ось тепер маємо, на жаль, невтішні наслідки такого ставлення. На всіх рівнях має бути чітке усвідомлення: держава, яка не має належного ставлення до культури – про-грає...

«О»: – Які кроки у цьому напрямку має здійснити нове керівництво?

Б.С.: – Потрібно терміново відкривати зелений «світлофор» і починати заводити культуру у більш відрегульоване законо-давче русло. Сьогодні існує багато законів, які не працюють. Окрім того між цими законами є безліч невідповідностей та розбіжностей. Наприклад, якщо театр – неприбуткова органі-зація, то чому ми маємо платити податок на прибуток? А у кла-сифікаторі професій відсутні назви для працівників театрів чи інших установ?

Окрім того, гостро стоїть питання із зменшенням податково-го тиску для закладів культури. Якщо я створюю національний продукт, то чому не можу отримати податкову пільгу у відпо-відності до Закону «Про національний культурний продукт»? І не можна сказати, що державні чиновники цього не розумі-ють, але... Ситуація поки що не змінюється. Наш театр щорічно сплачує до бюджету доволі значну суму податків. А чи не варто було б пустити ці гроші на розвиток театру, нові постановки у відповідності до того ж Закону «Про національний культурний продукт»? У кінцевому результаті, запустивши дієві механізми, ми б змогли принесли до державної скарбниці набагато більше грошей. Та дуже складно пояснити, що культурний продукт не виміряти на вагах, як кіло гречки, бо тут традиційні виміри не придатні. Культурі потрібен час і створення чіткої регуляторної політики.

«О»: – Сьогодні дедалі голосніше лунають заклики про те, що вкрай потрібен закон про спонсорство та меценат-ство, який заохочуватиме до цього процесу більше коло під-приємств, організацій та приватних осіб…

Б.С.: – Ми вже 20 років говоримо про меценатство. Але за-кону й досі немає, а всі кошти, які надходять від благодійників, оподатковуються на загальних засадах! Такого стану речей у цивілізованому світі давно не існує. Меценати всіляко заохочу-ються державою на всіх рівнях – від соціального до матеріаль-ного. Бути меценатом – це не просто вигідно, але й престижно. Сьогодні я кажу так: давайте встановлювати правила гри. Або фінансування від держави буде надходити у повному обсязі за всіма статтями видатків, як це передбачено законодавством, або мають бути створені нові закони, які допоможуть театрам підні-матися самостійно (тобто самим шукати ці кошти), у тому числі із допомогою спонсорів та меценатів.

ÆÈÒÒß ÊÐÀ¯ÍÈ

БОГДАН СТРУТИНСЬКИЙ: ДЕРЖАВА, ЯКА НЕ МАЄ КУЛЬТУРИ − ПРОГРАЄ...

ÎÊÑÀÌÈÒ25

National Operetta Theatre is one of the best theaters in Ukraine. Although a few years ago life in it was hardly smolder. Ups and theater successes, not least related to its

artistic director and chief director – Honored Artist of Ukraine Bog-dan Strutynskyi.

Meeting with Bogdan Dmytrovych occurred in a difficult time for our country, which does not seem a place for arts and culture. However, the conversation touched many topics primarily purely artistic.

«Oksamyt»: – As you Bogdan Dmytrovych, assess the rela-tionship of state cultural institutions?

Bogdan Strutynskyi: – I have always been confident and con-stantly emphasize this – we have completely reformatted relation to culture at the national level. This culture should be the basis, the foundation, not the superstructure. Over 20 years, we have always heard that it is necessary to build the economy, strengthen the indus-trial sector, and only then think about the culture and art. Here now are unfortunately disappointing consequences of this attitude. At all levels should be a clear understanding: a state which does not have the proper attitude to culture – loses...

«O»: – What are the steps in this direction has to take the new leadership the Ministry of Culture?

B.S.: – It is necessary to immediately open a green «traffic light» and begin to establish a culture in a more regulated legal track. Today there are many laws that do not work. Also among these laws, there are many inconsistencies and discrepancies. For example, if a theater – a non-profit organization, why do we have to pay? Even in the classifica-tion of professions absence names for employees’ theaters or galleries.

In addition, the urgent issue of reducing the tax burden for cul-tural institutions. If I create a national product, why do not I get a tax break? I cannot say that government officials do not understand, but ... The situation has not changed. Our theater pays annually about 2 million taxes. Is not it would be to put the money on the development of the theater, the new performance? Ultimately, running effective mechanisms we could bring to the state treasury much more money. It’s very difficult to explain the cultural product cannot be measured on the scale as a kilo of buckwheat, because it does not fit the tradi-tional dimensions. Culture takes time and creates regulatory policy.

«O»: – Today, more and louder calls to that badly needs a law on sponsorship and patronage. Do you support?

B.S.: – We are talking about 20 years of patronage. But the law is still there, and all funds received from benefactors taxed on gen-eral principles! Such a state of affairs in the civilized world longer exists. Patrons strongly encouraged by the state at all levels – from the social to the material. Being a philanthropist -it is not just prof-itable, but also prestigious. Today, I say this: let’s set the rules. Or funding from the state will come in full for all expenditure items, or new laws should act to help you climb theaters, including with the help of sponsors.

«O»: – Is there a point of view, according to which the state should minimize, if not stop, the financing of many cultural in-stitutions?

B.S.: – Theatre and so receives state funds only by economic classification code 1310, i.e. wages. I’m not even going to say what

percentage of the total expenses of the theater it is. The question is: the state cannot cut adrift culture and art, for matter is hardly the economic situation will improve, but the devastating effects of such “frugality” could be disastrous. And if we want the circle of civilized countries, it is not necessary to look at their experience. At the same Austrian theaters on 90 % financed by the state and only 10 % they earn themselves. Even in Belarus 2 tickets to the theater included in the consumer basket.

«O»: – Are you agree that today many theaters are going through hard times?

B.S.: – In the last three months of Ukrainian theater became unprofitable, especially those who find themselves at the epicenter of events. And our theater is no exception. Yes, people are not going to play, as are not in the mental and emotional state. They have no special feeling that I was referred to as inner silence. Why Europe’s crowded theater? There is stability in the country, social peace and confidence in the future. Although the concert «You loved ...» dedi-cated to woman, held at the National operetta March 7 was sold out.

«O»: – I was lucky to get on this show. It was fantastic! They felt wonderful unity of the hall and the stage, the audi-ence and the actors. Almost every statement was accompanied by applause Bourne. But the most touching were the last min-ute, when all the actors took the stage. The audience warmly welcomed by actors and would not let go. When you Bogdan Dmytrovych, welcomed the audience as the best and most loyal - even hard to describe how thrilled and excited audience took it!

B.S.: – Despite the situation, we continue to implement creative plans. Although, I must sadly admit that we have lost sponsors for a new production of «Trufaldino» ... By the way, it is very difficult to predict what to expect in this direction in the future, given the realities and developments in society. However, March 27, viewers will see the premiere of the ballet – extravaganza «Carmen Suite». I will not hide the fact that such steps National Operetta a lot of do not understand. Skeptics point out that in Kiev today, there are two opera and ballet. Clearly, there is some concern as to the genre of our audience cannot go. But I believe that we will persuade it. I know that it is imperative to do in spite of all precautions. Only for do not regret for lost opportunities. I believe that the potential of our company – a huge, our actors afford the most sophisticated party.

«O»: – It is difficult not to support this view. At the concert, «You are loved ...» I did not recognize your favorite singer Galina Hrehorchak the «Kvitkovskyi Duet» from the opera «Lakme». Her voice was magical, and I thought, revealed in full force.

B.S.: – In the future, we will put an opera; it’s not only diversi-fied the repertoire and allows revealing our singers, will further the creative and professional growth. Artist operetta and not be limited to keep the plane in any one genre. In «Carmen Suite» viewer sees a bright interpretation of the famous ballet staged by the chief cho-reographer Vadym Prokopenko. We go through courageous research sculpture movement and rhythm. The complex and contradictory characters, plot, full of passion and intrigue coupled with light and sound special effects, interesting scenery and costumes – all im-merse the viewer in the world dynamic and impulsive Spain with its traditions, contradictions and unique color .

Natalia Sukholit

LIFE OF COUNTRY

BOGDAN STRUTYNSKYI: THE STATE THAT HAS NO CULTURE − LOSES ...

ÎÊÑÀÌÈÒ 26

«О»: – Є така точка зору, згідно якої держава мала б звес-ти до мінімуму, якщо взагалі не припинити, фінансування багатьох закладів культури?

Б.С.: – Театр й так отримує від держави кошти тільки по коду економічної класифікації 1310, тобто на заробітну плату. Я навіть не буду говорити про те, який відсоток від загальних видатків театру це складає. Питання в іншому: держава не може покинути напризволяще культуру та мистецтво, бо від того на-

вряд чи виправиться економічна ситуація, а от руйнівні наслід-ки подібної «заощадливості» можуть бути катастрофічними. І, якщо ми прагнемо до кола цивілізованих країн, то чи не варто подивитися на їх досвід? В тій же Австрії театри на 90 % фінан-суються державою, і лише 10 % вони заробляють самі. Навіть у Білорусії 2 квитки до театру входять до споживчого кошику громадян.

«О»: – Ви згодні з тим, що сьогодні багато театрів пере-живають не найкращі часи?

Б.С.: – В останні три місяці українські театри стали збитко-вими, особливо ті з них, хто опинився в епіцентрі подій. І наш театр не є виключенням. Так, люди не йдуть на вистави, оскіль-ки перебувають не в тому душевному та емоційному стані. У них відсутній особливий настрій, який я називаю не інакше, як внутрішня тиша. Чому в Європі театри переповнені? Бо є спо-кій у суспільстві, впевненість у завтрашньому дні та стабільна зарплата, що дозволяє громадянам заздалегідь запланувати по-хід до театру і завчасно виділити кошти на придбання квитка... Хоча концерт «Тобі коханій...», присвячений жінкам, який від-бувся у Національній опереті 7 березня, був аншлаговим.

«О»: – Мені пощастило потрапити на цей концерт. Він був фантастичним! Відчувалася дивовижна єдність залу і сцени, глядачів та акторів. Практично кожен виступ супро-воджувався бурними оваціями. Але особливо зворушливи-ми були останні хвилини, коли всі актори вийшли на сцену. Глядачі тепло вітали артистів і не хотіли відпускати. А коли ви, Богдане Дмитровичу, привітали своїх глядачів, як най-кращих і найвідданіших, – навіть складно описати наскіль-ки піднесено і збуджено сприйняла це публіка!

Б.С.: – Незважаючи на ситуацію, ми продовжуємо реалі-зовувати творчі плани. Хоча, мушу із сумом констатувати, що ми втратили спонсорів на нову постановку «Труффальдіно із Бергамо»... До речі, дуже складно прогнозувати, на що очіку-вати в цьому напрямку в майбутньому з огляду на реалії і пере-біг подій у суспільстві. Втім, 27 та 28 березня глядачі побачать прем’єру балету-феєрії «Кармен-сюїта». І не зважаючи на те, що у столиці є театр опери та балету, Національна оперета сьо-годні сміливо розширює свої можливості й з успіхом працює у різних жанрах. Я переконаний, що потенціал нашої трупи – ве-личезний, нашим акторам під силу найскладніші ролі і партії.

«О»: – Складно не підтримати цю думку. На концерті «Тобі коханій...» я не впізнала улюблену співачку Галину Грегорчак у «Квітковому дуеті» із опери «Лакме». Її голос був чарівним, неперевершеним і, як мені здалося, розкрив-ся на повну силу.

Б.С.: – В майбутньому ми будемо ставити оперу, адже це не тільки урізноманітнить репертуар, а дозволить розкритися нашим співакам, сприятиме подальшому творчому та профе-сійному зростанню. Артиста оперети не можна обмежувати та тримати у площині якогось одного жанру. Наприклад, у «Кар-мен-сюїті» глядач побачить яскраву інтерпретацію на музику Жоржа Бізе у постановці головного балетмейстера Вадима Прокопенка. Ми йдемо шляхом сміливих досліджень пластики руху та ритму. Складні і суперечливі образи героїв, сюжет, спо-внений пристрасті та інтриги, цікаві декорації та костюми – все це занурить глядача у динамічний та імпульсивний світ Іспанії із її традиціями, суперечностями та неповторним колоритом. ■

Наталія Сухоліт

ÆÈÒÒß ÊÐÀ¯ÍÈ

ÎÊÑÀÌÈÒ27

Сonfidently, it is no exaggeration to say that the history of the world can be told through the prism of the history of translation. Really, we can even assert that without translation there is no his-tory of the world.

Translation bureau «Idioma» – is a team of professional interpreters and lawyers with ex-tensive experience in different spheres and di-rections. The main purpose of translation bureau «Idioma» is to do in such way that all our clients come through recommendations. Reliability of our translation bureau is achieved by the profes-sionalism of every staff member. High quality of our services gluts the most demanding clients. In most cases translation carried out integrated. Any successful translation company has the main specialization. Professional translation agency and translation bureau in Kyiv are not the excep-tion. Our main specialization it is professional translation services in medicine, pharmacy, litera-ture, law and economics, as well as in the techni-cal field.

Translation bureau «Idioma» more than 5 years works for their clients. Company «Idioma” seeks to ensure that cooperation was the most profitable. We are situated the most convenient to the clients. Main office of our company is located in the heart of Kyiv within minutes of walking distance from the metro L’va Tolstogo. Agree that office of translation company, which is easily accessible, it is convenient.

Text translation services can require any company. Even if a translator is in staff, you may encounter with the necessity to use

the services of professional transla-tion companies, working on large projects. During the work period our company has successfully translated fairly large projects in various fields.

In Kyiv a translation agency it is primarily reliability. Our translation company provides the following ad-vantages: a comprehensive approach to translation, flexible pricing, high quality, strict adherence to terms.

Providing translation services to individuals and companies:1. Notary translation of

documents;2. Translation large documents

and texts;3. Interpretation;4. Urgent translation;5. Translation legal and financial

documents;6. Literary translation;

7. Medical translation.In translation bureau «Idioma» you can get qualified legal

help, ask for an apostille and legalization documents and consult about visa issues.

Phone: +38 (067) 527-42-09, +38 (098) 680-17-84E-mail: [email protected]: Horkogo St. 26/26, office 2 Kyiv

Певно, не буде перебільшенням сказати, що історія світу переповідається через призму історії перекладу. І таки дійсно, можна навіть

стверджувати, що без перекладу не існує історії світу.

Бюро перекладів «Idioma» − це команда професійних переклада-чів та юристів з вели-ким досвідом роботи у різних сферах та на-прямах. Основна мета

бюро − зробити так, щоб усі клієнти приходили за рекомен-даціями. Надійність досягається за рахунок професіоналіз-му кожного із співробітників. Висока якість послуг компанії задовольняє найвимогливіших клієнтів. Переклад текстів у більшості випадків здійснюється комплексно. У будь-якої успішної перекладацької компанії є основна спеціалізація. Не є винятком і професійні перекладацькі бюро та агентства перекладів Києва. Основна спеціалізація бюро перекладів «Idioma» − це послуги професійного перекладу в галузі меди-цини, фармацевтики, літератури, права та економіки, а також у технічній галузі.

Бюро перекладів «Idioma» більше 5 років працює для сво-їх клієнтів. Компанія прагне до того, щоб співпраця була мак-симально вигідною.

Головний офіс бюро перекладів «Idioma» знаходиться у самому центрі Києва (в декількох хвилинах від станції метро площа Льва Толстого). Погодьтеся, що офіс перекладацької компанії, до якого легко дістатися, − це зручно.

Послуги перекладу тексту в бюро можуть знадобитися будь-якій компанії. Навіть якщо в штаті є перекладач, мож-на зіткнутися з необхідністю скористатися послугами профе-сійних перекладацьких компаній, працюючи над об’ємними проектами. За час своєї роботи компанія успішно перекладено досить великі проекти в різних областях.

У місті Київ бюро перекладів − це насамперед надійність. Перекладацька компанія «Idioma» має такі переваги: комплек-сний підхід до перекладу, гнучка система ціноутворення, ви-сока якість, суворе дотримання термінів.

Надання перекладацьких послуг фізичним та юридичним особам:

1. Нотаріальний переклад документів.2. Письмовий переклад об’ємних документів та текстів.3. Усний переклад.4. Терміновий переклад.5. Переклад юридичних та фінансових документів.6. Літературний переклад.7. Медичний переклад.У бюро перекладів «Idioma» можна отримати кваліфіко-

вану юридичну допомогу, звернутись за апостилем та лега-лізацією документів, а також проконсультуватись з приводу візових питань.

Тел: +38 (067) 527-42-09, +38 (098) 680-17-84E-mail: [email protected]Адреса: м. Київ, вул. Горького, 26/26, оф. 2.

Певно, не буде перебільшенням сказати, що історія світу переповідається через призму історії перекладу. І таки дійсно, можна навіть

стверджувати, що без перекладу не існує історії світу.

Бюро перекладів «Idioma» − це команда професійних переклада

АНАСТАСІЯ КАСЬЯНЕНКО, диретор Бюро перекладів «Idioma»

ÎÊÑÀÌÈÒ 28

Найпершими майстрами виноробства були древні єгиптяни, які назива-ли вино животворним та божественним напоєм. Його вживання було привілеєм лише для представників вищого світу.

Згодом цей напій перетворився у символ життєвої сили. Й донині воно традиційно має особливе значення в релігійних церемоніях і вважається сим-волом крові й знаком божественного впливу – вино супроводжує всі значимі події: і радісні, і сумні. У Біблії цей напій згадується 521 раз!

В Україні культура виноградарства і виноробства відома багато тисяч ро-ків. Не буде перебільшенням, якщо скажемо, що сьогодні одним із найкращих і передових виноробів на теренах України є «Виноробне господарство князя П.М. Трубецького», розташоване на березі Каховського водосховища Хер-сонської області (село Веселе). Його заснував у 1896 році князь Петро Мико-лайович Трубецький, власник села Козацьке, який заклав перші виноградники у своєму маєтку, ставши «піонером» розвитку виноградарства і виноробства в Нижньому Подніпров’ї.

Почавши службу у відомстві Міністерства внутрішніх справ, Петро Тру-бецький протягом багатьох років послідовно обіймав відповідальні виборні посади, спершу Московського повітового, а потім – губернського предводите-ля дворянства. Та любов до землі, передана йому від батьків, була сильнішою будь-яких спокус високих чинів. Тому Петро Миколайович вирішує зайнятися благородною справою – виробництвом та виготовленням вина.

Це була не просто княжа забаганка. Прийнявши рішення зайнятися вино-робством, князь Трубецький звернувся за допомогою до Л.С. Голіцина, голов-ного винороба всіх удільних маєтків у Криму і на Кавказі. Прислухавшись до його порад, князь вибрав землі для насаджень, сорти виноградних лоз, а також висадив відразу 200 десятин виноградників виключно вищих столових вин Ріслінга і Каберне. Пріоритет був відданий сортам винограду групи Піно-Шардоне, Аліготе, Піно-Фран, Піно-Грі, які на своїй батьківщині у Франції дають відмінне столове червоне і біле вино.

ÆÈÒÒß ÊÐÀ¯ÍÈ

В ГОСТЯХ У КНЯЗЯ ТРУБЕЦЬКОГО

ÎÊÑÀÌÈÒ29

T he earliest masters of wine were the ancient Egyptians, who called wine and divine life-giving drink. Its use was a privi-lege reserved for members of high society.

Subsequently, the drink has become a symbol of vitality. And to this day it traditionally has a special significance in religious cer-emonies and as a symbol of blood and a sign of divine influence – wine accompanies all important events: the happy and sad. In the Bible, this drink is mentioned 521 times!

In Ukraine, the culture of viticulture and winemaking is known for many thousands of years. It is no exaggeration if we say that today one of the best and leading wineries in the territory of Ukraine is the «Prince Winery P.M. Trubetskyi», located on the shore of the Kakhov reservoir of Kherson region (village Vesele). It was founded in 1896 by Prince Petro Mykolajovych Trubetskyi the owner of Cossatske village, who laid the first vines on his es-tate, becoming a «pioneer» of viticulture and winemaking in the Lower Dnieper.

Starting work in the office of Ministry of Internal Affairs, Petro Trubetskyi over the years has con-sistently held responsible elected officials, first district of Moscow, and then-the provincial marshal of nobility. And love to the land given to him from his parents was a stron-ger temptation any high rank. So Petro decides to take a noble thing-production and wine making.

It was not just the prince’s whim. Having decided to take winemak-ing, Prince Trubetskyi sought the assistance of L.S. Golitsyn, chief winemaker of all feudal estates in the Crimea and the Caucasus. Listening to his advice, the prince chose the land for planting, variet-ies of vines and planted 200 acres of vines at once exceptionally high table wines Riesling and Cabernet. Priority was given to a group of grapes Pinot – Chardonnay, Ali-quot, Pinot Franc, Pinot Gris, who at his home in France provide a great table red and white wine.

Studying and learning from experience of Lev Sergijovych, Prince Petro Mykolajovych particularly impressed providing wine-making staff, capable of creative work. In particular, the prince Tru-betskyi shared the view of his mentor on recruitment. He believed that winemakers should not be artisans and artists of his craft, con-stantly learn «paint» – wine materials – and a skillful combination of them to achieve the highest skillful blend of taste and aroma of wine.

Created Winery complete cycle, the owner has the emphasis on quality and endurance valuable beverage in barrels of French oak.

The plant began the collection of wines and started the tradition of mandatory periodic production tastings, which invited the most experienced growers and winemakers.

A few years Winery Prince Trubetskyi gained recognition, and its founder became known progressive landowner and winemaker of those times.

1900 World Exhibition in Paris wine «Riesling» received the highest award – the Grand Prix. And two years later winemakers Pe-ter Trubetskyi were awarded the first Prize of Alexander III prefers Russian table wine: 300 gold rubles a year – «For exemplary culture of vineyards». This is not a complete list of awards. In addition to tasting company produced grape juice, which deservedly received in 1908 the highest awards at the exhibitions in Lemzali and Volmari.

But is not destined Petro Mykolajovych many years to enjoy the fruits of their case. «Prince instantly and unexpectedly died in the prime of life, knowledge, energy and effort to serve their home country for a long time. We lost it is not only an outstand-ing leader of the state, society, agriculture, and particularly wine – death took charming man with a good sensitive soul who gra-ciously treated to all, no one refusing to help!» – Said about P.M. Trubetskyi by the Committee of Imperial Vineyard Agricultural Society board member of the Southern V.A. Bertenson (Prince led this committee).

After the tragic death of the prince in 1911, his case was contin-ued to the eldest son of Volodymyr Petrovych Trubetskyi.

After the 1917 revolution, viticulture and Winery Prince Tru-betskyi transferred to state ownership and has been called – wine soviet named after V.I. Lenin. Growers and winemakers wine soviet continued the proud tradition of the enterprise: mainly been saved varietal composition of vineyards and wine production technology preserved classical way. During the Soviet period company received at international exhibitions and tasting 33 gold and silver medals.

The special popularity and recognition obtained wines which in 1949 are the hallmark of Ukraine – «Oksamyt Ukraine» (Cabernet Sauvignon), «Pearl Barrens» (Aligote), «Naddnipryanske» (Ries-ling).

At the time of independence our state the winery regained its his-torical name «Prince Winery P.M. Trubetskyi» and year after year resumes position in the international market of natural quality wine. From the 2004 till 2011 conducted full reconstruction of the com-

LIFE OF COUNTRY

VISITING PRINCE TRUBETSKYI

ÎÊÑÀÌÈÒ 30

Вивчаючи та переймаючи досвід Лева Сергійовича, князю Петру Миколайовичу особливо імпонувало забез-печення виноробства кадрами, здатними до творчої праці. Зокрема, князь Трубецький поділяв думку свого настав-ника щодо вибору працівників. Він вважав, що винороби мають бути не ремісниками, а художниками своєї справи, невпинно вивчати «фарби» – виноматеріали – і майстер-ним поєднанням їх, вмілими купажами досягати найви-щого смаку і аромату вин.

Створивши виноробне господарство повного циклу, його власник основний акцент зробив на якості і витримці цінного напою в бочках із французького дуба.

На заводі було покладено початок колекції вин та запо-чатковано традицію проведення обов’язкових періодич-них виробничих дегустацій, на які запрошувалися най-більш досвідчені виноградарі та винороби.

За декілька років виноробне господарство князя Тру-бецького набуло визнання, а його засновник став відомим прогресивним землевласником і виноробом тих часів.

1900 року на всесвітній виставці у Парижі вино «Рис-лінг» отримало найвищу нагороду – Гран-прі. А ще через два роки винороби Петра Трубецького були нагороджені першою премією імені імператора Олександра III за кра-ще російське столове вино: 300 рублів золотом, через рік – «За зразкову культуру виноградників». І це далеко не по-вний перелік нагород. Крім вин підприємство випускало виноградні соки, які заслужено отримали в 1908 році най-вищі нагороди на виставках у Лемзалі і Вольмарі.

Та не судилося Петру Миколайовичу довгі роки насо-лоджуватися плодами своєї справи. «Князь миттєво і не-сподівано загинув у розквіті сил, знань, енергії та праг-ненні служити ще довго своїй батьківщині. Ми втратили в ньому не тільки видатного діяча держави, суспільства, сільського господарства і, зокрема, виноробства, – смерть забрала чарівну людину, з доброю чуйною душею, яка до-брозичливо ставилася до всіх, нікому не відмовляючи у допомозі!», – говорив про П.М. Трубецького на засідан-ні Комітету Виноградарства Імператорського товариства сільського господарства південної Росії член комітету В.А. Бертенсон (князь очолював цей комітет).

Після трагічної смерті князя в 1911 році його справу продовжив старший син Володимир Петрович Трубець-кий.

По закінченні революції 1917 року виноградарсько-виноробне господарство князя Трубецького перейшло у власність держави і отримало назву – винрадгосп ім. В.І. Леніна. Виноградарі та винороби винрадгоспу про-довжили славні традиції підприємства: в основному був збережений сортовий склад виноградників і збережена технологія виробництва вин класичним способом. За ра-дянський період підприємство отримало на міжнародних виставках і дегустаціях вин 33 золоті та срібні медалі.

Особливу популярність і визнання отримали вина, які з 1949 року є візитною карткою України – «Оксамит Укра-їни» (Каберне-Совіньйон), «Перлина Степу» (Аліготе), «Надднiпрянське» (Рислінг).

За часів незалежності нашої держави виноробня по-вернула собі історичну назву «Виноробне господарство князя П.М. Трубецького», і рік за роком відновлює по-зиції на міжнародному ринку виробників натурального якісного вина. З 2004 по 2011 р. проведена повна рекон-струкція підприємства. Воно перейшло виключно на пе-

реробку винограду міжнародних сортів, що виростає на виноградниках, розташованих на колишніх землях князя Трубецького. Консультації щодо саджання, оптимально-го підбору сортового складу і розміщення виноградни-ків надавали фахівці з Італії, Франції та Ізраїлю. Площа земель на березі Дніпра, яка використовується під вино-градники з часів князя Трубецкого, – 200 га. Тут можна побачити саджанці сортів: Каберне-Совіньйон, Каберне Фран, Мерло, Піно-Нуар, ПтіВердо, Піно- Блан, Шардо-не, Рислінг, Совіньйон-Блан, Аліготе.

У 2009 році «Виноробне господарство князя П.М. Тру-бецького» уклало довгостроковий контракт про співпрацю з відомим виноробом з Бордо – Олів’є Дега. Спеціаліст-енолог впевнений, що вина, вироблені на підприємстві, є винами світового рівня і будуть затребувані не тільки на території України, а й за її межами. Вино – продукт місце-вості, або, як кажуть французькі фахівці, – терруара. Саме тому господарство виробляє вина на 100 % із винограду, вирощеного на своїх виноградниках, і може гарантувати контроль якості на всіх етапах народження вина.

В історичній будівлі 1900 року із вежею і видовим майданчиком обладнані дегустаційні зали, розташований адміністративний корпус, а також відновлено вісім гале-рей нижніх підвалів П.М. Трубецького, які використову-ються для витримки марочних і колекційних вин. В одній із галерей підвалів можна не лише побачити унікальну колекцію вин, яка налічує близько 10 тисяч пляшок, з яких 7 тисяч – спадщина радянського періоду. Тут можна ознайомитися з деякими напоями, які більше не випус-каються – марочне «Ркацителі Бериславське» і «Мускат» 1980 року, вісім пляшок якого збереглися ще з часів князя Трубецького – їм більше 100 років!

«Виноробне господарство князя П.М. Трубецького» – унікальний об’єкт винного туризму України. На території виноробні завершено будівництво готелю та ресторану для туристів. У творців нової історії «Виноробного гос-подарства князя Трубецького» є мрія: не тільки створити краще українське вино, відродити і примножити колишню славу єдиного історичного шато країни, а й відновити уні-кальний історичний об’єкт – замок-шато Петра Трубець-кого.

Наразі виноробні здобутки досить вагомі: в Україні рейтинг «Гордість галузі» двічі поспіль оголошували ка-берне П.М. Трубецького «Брендом року»: у 2012 році було відзначено Каберне витримане, а в 2011 році – «Оксамит України». Також легендарні марочні вина – у списку 100 кращих товарів України за підсумками національного рей-тингу 2012 року. Вино «Оксамит України» нагороджено золотою медаллю престижного дегустаційного конкурсу «ПРОДЕКСПО–2012». Срібна медаль присуджена «Пер-лині Степу», а витримане «Шардоне» і «Рислінг» відзна-чені бронзовими медалями.

Наприкінці січня цього року стартував сезон дегуста-цій у винному бутіку «Виноробного господарства князя П.М. Трубецького», який у грудні відкрився в центрі Киє-ва на вул. Великій Васильківській, 68.

Донині на підприємстві свято дотримуються тради-цій класичного виноробства. Адже в умовах конкуренції тільки найвища якість здатна зберегти славу та добре ім’я «Виноробного господарства князя П.М. Трубецького», од-ного з кращих в Україні. ■

Ярослава Журавель

ÆÈÒÒß ÊÐÀ¯ÍÈ

Сила вина невимовна:

вона і геніального

голосно співати,

і безмірно сміятися, і навіть

танцювати змушує;

часто вселяє і слово

таке, яке краще б

було зберегти про себе.

Гомер

ÎÊÑÀÌÈÒ31

pany. It passed exclusively to the process-ing of international grape varieties grown in vineyards located in the former lands of Prince Trubetskyi. Advice on planting, se-lection and placement of varietal composi-tion vineyards provide experts from Italy, France and Israel. The area of land on the bank, which is used in vineyards since the Prince Trubetskyi is 200 ha. Here you can see the seedlings varieties: Cabernet Sauvi-gnon, Cabernet Franc, Merlot, Pinot Noir, PtiVerdo, Pinot Blanc, Chardonnay, Ries-ling, Sauvignon Blanc, Aligote.

In 2009, the «Winery Prince P.M. Tru-betskyi» entered into a long term contract on cooperation with renowned winemaker from Bordeaux – Olivier Degas. Special-ist oenologist sure that the wines produced in the company, is a world-class wines and will be in demand not only in Ukraine but also abroad. Wine – product areas, or, as the French experts – terroir. That is why the farm produces wine is 100% from grapes grown in their vineyards, and can guaran-tee quality control at all stages of the birth of wine.

In 1900 a historic building with a tower and a specific platform equipped with tast-ing rooms located administration building and restored eight gal-leries lower basements P.M. Trubetskyi used for aging vintage and collectible wines. In one of the galleries basements can not only see a unique collection of wines, which includes about 10,000 bottles, from which 7000 – a legacy of the Soviet period. You can read some drinks that are no longer available – vintage «Rkatsiteli Beryslavske» and «Muscat» 1980, eight bottles which have survived from the time of Prince Trubeckyi they have over 100 years!

«Prince Winery P.M. Trubetskyi» it is a unique facility of wine tourism in Ukraine. On the territory of the winery complete con-struction of the hotel and restaurant for tourists. The creators of modern history «Winery Trubetskyi Prince» is a dream: not only

create the best Ukrainian wine revive the former glory and enhance the historic chateau single country, but also to restore the unique historical object – Castle Chateau of Petro Trubetskyi.

Currently, the winery is quite significant achievements in Ukraine have a rating of «Pride of the industry» twice in a row declared cabernet P.M. Trubetskyi «Brand of the Year»: in 2012 it was noted Cabernet vintage, and in 2011 – «Oksamyt Ukraine». Also legend-ary vintage wine are in the list of 100 best goods of Ukraine in the national rankings in 2012. Wine «Oksamyt Ukraine» was awarded the prestigious Gold Medal Tasting Competition «PRODEXPO 2012». Silver medal awarded «Pearl Barrens» and sustained «Char-donnay and “Riesling» awarded bronze medals.

At the end of Janu-ary this year, started the season with a wine tast-ing boutique «wineries P.M. Trubetskyi Prince», which opened in De-cember in the center of Kyiv on the street Velyka Vasylkevska, 68.

To the present time, the company adheres to the traditions of the holi-day classic winemaking. Indeed, in a competitive environment only the highest quality able to save the honor and good name «Prince Winery P.M. Trubetskyi» one of the best in Ukraine.

Yaroslava Zhuravel’

LIFE OF COUNTRY

ÎÊÑÀÌÈÒ 32

Антонівська школа. Саме так називають Київську спеці-алізовану школу № 96 з поглибленим вивченням росій-ської мови мешканці мальовничої місцевості Авіаміс-

течка, яке знаходиться у столичному Святошинському районі. Школа збудована та відкрита у 1960 році за сприяння генераль-ного конструктора О.К. Антонова, і тому з 2008 року носить його ім’я. Завод взяв шефство над школою, тоді на її базі були відкриті слюсарні і столярні майстерні. Випускники школи йшли працювати на завод, де зазвичай працювали їх батьки.

І сьогодні учнівський та викладацький колектив продовжує відчувати турботу авіабудівників. 2013 року генеральним кон-структором АНТК імені Антонова Д.С. Ківою підписана Угода про співпрацю. Завдяки меценатству у школі покращуються ма-теріально-технічні умови. Щотижня викладачами навчального центру ПК «Антонов» проводиться навчальна факультативна година «Профорієнтація» для учнів 9 класів та проходять екс-курсії по підприємству. Традиційним стало свято для першо-класників «Посвята в антоновці», на якому шефи урочисто вру-чають першокласникам «Паспорт учня школи № 96»

Сучасна школаПершочергове завдання сучасного керівника навчального за-

кладу – це створення внутрішніх механізмів мотивації для всіх

учасників навчально-виховного процесу. Та, на жаль, відсутній найголовніший зовнішній механізм – це статус, імідж педагога в державі, відношення до освіти, освітян. Сучасне суспільство, наші громадяни, мають розуміти, що відставання у вихованні дитячої душі, процес незворотній. Ціле покоління може вирости з моральним вивихом. Чим пояснити той факт, що значна части-на молоді сьогодні не має суспільного інтересу, не працевлашто-вана, зловживає батьківською опікою, схильна до шкідливих звичок. У моді соціальний тип безсовісного, безпринципного, зневажаючого всіх і вся підлітка. Тому за виховання та поведін-ку дитини відповідальні, насамперед, батьки. Соціальна служ-ба має постійно контролювати цей процес, проводити просвіт-ницьку та профілактичну роботу. Кожна ланка у цьому склад-ному ланцюгу має відповідати тим вимогам, які забезпечать ви-ховання всебічно розвиненої особистості. Так, директор школи відповідає за створення якісного навчального процесу, а якість викладання та безпеку матеріально-технічних умов у школі за-безпечує ї контролює Міністерство освіти. У педагога має бути така заробітна плата, щоб після проведених уроків він не шукав собі «підзаробіток», а займався самоосвітою та розробляв цікаві методики. Отримуючи зарплату, вчитель має бути впевненим, що він зможе забезпечити свою сім’ю. Тільки за таким алгорит-мом держава зможе підняти імідж освітянина та освіти!

ÑÎÖIÓÌ

ПІДНЯТИ ІМІДЖ ОСВІТЯНИНА ТА ОСВІТИ!

ÎÊÑÀÌÈÒ33 SOCIETY

Інформаційне навантаження Сьогодні наші діти є заручниками величезного ін-

формаційного простору, не завжди позитивного. Фізі-ологічний та психологічний розвиток молодших дітей та підлітків знаходиться в стані формування. Зайва ін-формація, та ще й негативна, шкодить здоров’ю дітей. Телебачення транслює фільми із зображенням сумнів-них сцен «дорослого» життя, насилля. Такого змісту інформація травмує незміцнілу емоційну сферу дітей та підлітків. Необхідно усім нам пам’ятати, що вихо-вання громадянина починається ще з дитинства. Дітей виховують не тільки батьки, вплив «вулиці», школа, а й інформаційне середовище, зокрема Інтернет. Тому,

на мій погляд, потрібно терміново реформувати соціальну службу – пе-реводити її роботу у новий формат. А саме, створювати спеціальні соціальні проекти бать-ківського всеобучу, які допоможуть батькам захистити своїх дітей від інформаційної за-грози, інформаційного неврозу.

Учнівське самовря-дування

1996 року за ініціати-ви активістів 8–10-х кла- сів у нашій школі бу ло створено дитячо-юнаць-ку організацію учнів-ського самоврядування

Сполучені Штати Школи. Це дитяча держава з феде-ративним устроєм, де кожен клас є штатом з правами суб’єкта федерації. Сполучені Штати Школи – парла-ментсько-президентська республіка, в яку класи (шта-ти) входять на добровільних засадах. У кожному класі діє обране самоврядування. СШШ мають власну сим-воліку: герб, гімн та прапор.

Девіз учнівського самоврядування Сполучених Шта-тів Школи: «Пропонуй! Плануй! Організовуй! Виконуй!»

Педагогічний колектив Педагогічний колектив школи представляють та-

лановиті, небайдужі, високопрофесійні та досвідче-

Народна мудрість

стверджує: щоб

виростити Людину,

треба давати їй чотири

уроки на день: здоров’я, любові,

мудрості і праці.

ÎÊÑÀÌÈÒ 34

ні вчителі. Зважаючи на обсяг журнальної статті не маю мож-ливості розповісти про кожного, але впевнена, що на слова по-дяки заслуговує увесь колектив школи № 96. Зокрема, Болгар Алла Олександрівна, вчитель російської мови та літератури, працює в нашій школі 50 років. Вона ніколи не уявляла себе ні-ким, крім вчителя. До цієї пори пам’ятає свої дитячі мрії про школу, уроки, учнів. Чудово зна-ється на мистецтві, тому кожен її урок – це відкриття світу ду-ховності, краси, досконалості; пробуджує в дітях справжню любов до прекрасного.

Все своє професійне життя присвятила викладанню росій-ської мови Осипенко Ядвіга Ста-ніславівна. Їй довелося вчити дітей в Білорусії, Росії, Україні. Її учні відрізняються серйозним ставленням до навчання, висо-ким рівнем та якістю знань. Працюючи сумлінно, підготувала не один десяток переможців олімпіад та конкурсів МАН.

Про вчителя української мови і літератури Матвієнко Надію Іванівну знають не тільки в нашій школі та районі. Її методичні роботи, творчі розробки неодноразово друкувалися у фахових виданнях. Надія Іванівна є зразком справжньої та щирої любові до рідного слова, народних традицій, своєї Батьківщини. Вона виховує в учнях повагу до родини, роду, нації. В її душі завжди живе любов до української пісні, тому такими щирими є всі по-заурочні заходи за її участі.

Запольська Галина Валеріївна – заступник директора з на-вчально-виховної роботи, людина різнобічно обдарована. Де

б не працювала Галина Валеріївна – у початкових класах, ви-кладаючи історію та «Мій Київ» у середніх та старших класах, вона завжди на висоті. Є прикладом інтелігентності, витримки, толерантності та почуття міри у всьому.

Альбац Марина Олександрівна – у минулому учениця нашої школи. Обрала професію вчителя російської мови та світової літератури. Нове покоління учнів вимагає від нас сучасного під-ходу до вирішення педагогічних проблем та нових форм роботи з використанням ІКТ. І цим прекрасно володіє Марина Олексан-дрівна. Діти люблять її за поетичність натури та цінують само-відданість у роботі.

Переможцям міжнародних олімпіад з математики та кон-курсних робіт МАН дає знання прекрасна лю-дина, фахівець своєї справи Терехова Олена Григорівна. «Наше сонечко, наша зірочка», – так про неї кажуть колеги та діти. Багатогран-на натура Олени Григорівни поєднує в собі математичну логіку, креативність з високо по-етичною душею та добротою.

Зимовий сад та чудотворні квітчасті клум-би біля школи доглядає Яковенко Жанна Ада-мівна, яка 30 років викладала біологію і хімію. Автор багатьох шкільних та районних еколо-гічних проектів – «Зелена архітектура», «Буз-ковий сад», «Захистимо первоцвіти», провід-ник екологічної культури серед учнів.

«Шукаємо не школу, а першого вчителя», – саме такі слова чуємо від батьків. «Школа – наш другий дім!» – всім добре знайомий вислів. А який же дім без мами? Вчитель по-чаткових класів Олешко Світлана Володими-рівна як турботлива матуся вкладає душу в своїх вихованців, розуміє їх проблеми, радіє успіхам. Світлана Володимирівна є опікуном учениці, яка в 2 класі залишилася сиротою. Нагороджена Почесною відзнакою «За сум-лінне батьківство».

ÑÎÖIÓÌ

ÎÊÑÀÌÈÒ35До здорового способу життя власним прикладом закликає

вчитель фізкультури Мойсеєнко Ольга Миколаївна. Зі своїми вихованцями за 20 років роботи в школі провела безліч турис-тичних походів, футбольних турнірів, волейбольних змагань та отримувала кубки з чемпіонатів України.

Гордість школи № 96 – її випускникиГавриш Тетяна, закінчила школу з «Золотою медаллю».

Нині доктор технічних наук, професор кафедри репрографії Видавничо-поліграфічного інституту Національного технічно-го університету України «Київський політехнічний інститут».

Гавриш Олег Анатолійович, доктор технічних наук, про-фесор, завідувач кафедри міжнародної економіки факультету менеджменту і маркетингу, декан факультету менеджменту і маркетингу Національного технічного університету України «Київського політехнічного інституту».

Андрій Мєдвєдєв – найтитулованіший тенісист за всю іс-торію України, почесний віце-президент ФТУ. Став першим та протягом 10 років залишався єдиним представником Європи, якому вдалося виграти два турніри серії «Мастерс» підряд.

Є ким пишатися рідній школі сьогодніУчні старших класів вже включаються у складну структу-

ру соціальних відносин. У районному конкурсі відеороликів

«1 хвилина життя без насильства» учень 10 класу Владислав Самарський посів І місце у номінації «Соціальна реклама». Учениця 10 класу Гузель Раянова взяла участь у Всеукраїн-ських літературних читаннях «Шевченко мовами національних меншин», що відбулись у м. Каневі.

Кароліна Шнурова є переможцем ІІ етапу Міжнародного конкурсу читців поезії Тараса Григоровича Шевченка.

Учні школи стали переможцями ІІ етапу ХІV Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика: серед 5 класів Альона Група та Анастасія Терсенова, а серед 7-х – Анастасія Кульвановська та Поліна Краст.

Кращі спортсмени – кумири школи – Король Ігор, Лавренко Дмитро, Тепіч Антон.

Україна єдинаСпеціалізована школа № 96 імені Антонова – це багато-

національна родина. Росіяни, українці, татари, вірмени, азер-байджанці, білоруси, молдовани, поляки, американці дружать, спілкуються, навчаються разом. Традиційні шкільні та родинні свята сприяють вивченню культури та повазі до традицій інших народів. Наша шкільна родина живе в єдиній Україні і мріє про щасливе європейське майбутнє! ■

Лариса Жук, директор школи, магістр управління навчальними закладами

SOCIETY

ÎÊÑÀÌÈÒ 36

Ми зустрілися з Олів’є Ведрін у прес-центрі Майдану. Він добре зорієнтований щодо політичної та еконо-мічної ситуації в Україні, адже за словами самого

пана Олів’є на Майдані він з другого дня революційних про-тестів. А взагалі в Києві мешкає з 2012 року. Має багато друзів серед українців. За його особистої підтримки наша легендарна співачка Руслана відвідувала Брюссель для участі у пленарному засіданні Європейського комітету з питань економічної та со-ціальної політики.

Метою перебування у столиці України Олів’є Ведрін – спі-кера Єврокомісії, головного редактора російської версії фран-цузського журналу «Национальная оборона» (Revue Défense Nationale), французького вченого – є відкриття Континенталь-ного університету в Києві на базі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

«Оксамит»: – Чи не ризикуєте, вкладаючи інвестиції в освіту в період політичної та економічної нестабільності?

Олів’є Ведрін: – Ми працюємо у максимально сприятли-вому правовому режимі. Маємо підтримку української сторо-ни, діючого навчального закладу – Національного педагогіч-ного університету імені М.П. Драгоманова. Українські фахівці прагнуть на рівних конкурувати на ринку праці в країнах ЄС та світу. Тому Україні сьогодні особливо важливо інтегрувати освітній процес у європейське русло, підвищувати свій інтелек-туальний потенціал. Від цього виграють всі сторони. Ризиків не бачу. Українці прагнуть в Європу, а значить необхідно отри-мувати відповідну освіту. Це набагато вигідніше – навчатися в Україні, але в іноземному вузі.

«О»: – Яку місію несе створення Континентального уні-верситету в Києві?

О.В.: – Головним своїм завданням ми бачимо просування ідеї єдиної континентальної Європи, розвиток економічного співро-бітництва та свободи пересування, що сприяє об’єднанню Єв-ропейського Союзу та України в єдиному географічному про-сторі. Місія нашого проекту полягає в створенні української бізнес-школи європейського рівня для підготовки національної управлінської еліти, здатної забезпечити високу міжнародну конкурентоспроможність України. Важливим критерієм є отри-мання нашим навчальним закладом (у цілому і за програма-ми) фахових акредитацій від основних міжнародних асоціацій бізнес-шкіл – EFMD (Європейський фонд управління та розви-тку) і ACBSP (Рада з акредитації бізнес-шкіл і Програм).

«О»: – За якими напрямами буде здійснюватися навчан-ня у Вашому університеті?

О.В.: – Континентальний університет буде здійснювати підготовку фахівців за такими спеціалізаціями: «Бакалавр ді-лового адміністрування», «Магістр ділового адміністрування (МДА), «Енергія і сталий розвиток менеджменту МДА», «Єв-ропейське лобіювання МДА». Особливу увагу ми приділяємо підготовці менеджерів вищої кваліфікації, що володіють силь-ними аналітичними і лідерськими якостями, а також навичками командної роботи в умовах інформаційного суспільства. Про-грами Континентального університету орієнтовані на підготов-ку фахівців у соціально-гуманітарних сферах бізнесу і складені

у відповідності зі стратегічною парадигмою Національного пе-дагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

«О»: – Рішення співпрацювати з педагогічним універси-тетом було випадковим чи цілеспрямованим?

О.В.: – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, очолюваний ректором Віктором Петровичем Андрущенко, є провідним гуманітарним вузом України. Це сучасний відкритий навчально-науковий центр європейського рівня. Він увібрав у себе досягнення європейського досвіду вищої школи і відновив традиції університетської вітчизняної освіти – універсальність, синтез гуманітарних і природничих, теоретичних і прикладних наукових знань. Співпраця між уні-верситетами розширить спектр освітніх програм і надасть усім бажаючим нову можливість отримання ступеня «Бакалавр діло-вого адміністрування» та «Магістр ділового адміністрування» у навчальному закладі європейського рівня.

«О»: – Розкажіть трохи докладніше про нові програми та спеціальності ?

О.В.: – Програма підготовки бакалаврів ділового адміні-стрування розрахована на три роки для студентів, які прагнуть стати професіоналами в галузі адміністрування і лідерами в корпоративному світі, і готує випускників до виходу на ринок праці в області роздрібного бізнесу і до участі в корпоративних відносинах від початкового рівня до середньої ланки. Програ-ми, пропоновані для вивчення, дозволяють студентам розви-вати свої аналітичні та оперативні здібності, необхідні для ви-вчення курсів ділового адміністрування більш високого рівня. Наприклад, програма аспірантури Континентального універси-

ÌIÆÍÀÐÎÄÍÀ ÑÏIÂÏÐÀÖß

КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ У КИЄВІ

ÎÊÑÀÌÈÒ37

тету, визнана в Європі і дає можливість стати ефективними і відповідальними співробітниками європейських корпорацій.

Магістр ділового адміністрування – програма розрахована на два роки. Вона призначена для працюючих менеджерів, які прагнуть поглибити свої знання у відповідній галузі як за влас-ної ініціативи, так і в межах підвищення кваліфікації за ініціати-ви своїх компаній. Тут також зможуть отримати ступінь магістра недавні бакалаври. Програма навчання допоможе студентам роз-винути своє аналітичне мислення, здатність узагальнювати ін-формацію і критично підходити до прийняття рішень у бізнесі і в результаті стати визнаним фахівцем європейського рівня. Вона спрямована на керівників компаній нового покоління, вироблен-ня у них здатності стратегічного бачення розвитку компанії.

Програма «Європейське лобіювання МДА» також розра-хована на два роки. Вона розроблена спеціально для громадян країн, нещодавно інтегрованих в ЄС, і тих осіб, які не є грома-дянами ЄС, а також для менеджерів і керівників, що прагнуть глибше зрозуміти функціонування ЄС і можливості впливати на його розвиток. Розрахована на студентів і менеджерів і на-цілена на розвиток у керівників компаній здатностей долучати-ся і бути почутими установами та органами влади ЄС, а також зрозуміти, на чому будується законодавче поле ЄС». Студента навчать складати проекти, шукати інформацію і реалізовувати план операцій, спрямованих на просування бізнесу в ЄС, перед ним відкриються двері впливових організацій в інститутах ЄС, і він зможе впроваджувати європейську стратегію лобіювання , щоб юридично грамотно і етично впливати на процес прийнят-тя рішень ЄС.

«МДА енергетики та сталого розвитку» також будемо го-тувати два роки. Концептуальний підхід цієї програми дає студенту можливість для індивідуальних досліджень та управ-ління проектами розвитку унікальних навичок для роботи на енергетичному ринку. Ця програма допоможе краще зрозуміти світ нафти та енергетики, правові, фінансові та геополітичні питання, що стосуються цієї сфери. Студенти також вчаться аналізували глобальну геополітику в області нафти і світової енергетики, приділяючи особливу увагу такого важливого еле-менту цієї області, як конструктивний підхід в управлінні кон-фліктами і в боротьбі за владу. Випускник матиме можливість давати консультації, керувати енергетичними проектами у всіх сферах управління бізнесом, аналізувати енергетичний ринок, оцінювати ризики в енергетичній галузі, а також зможе оціни-ти вплив змін попиту і пропозиції на цьому ринку на роботу державних , неурядових організацій та суб’єктів приватного сектора.

«О»: – Які плани маєте щодо формування науково-педа-гогічного колективу?

О.В.: – Для створення бізнес-школи європейського рівня в найближчі роки нам, безумовно, необхідно докласти значних зусиль по системному підбору науково-педагогічних праців-ників. По-перше, потрібно буде рекрутувати викладачів з країн Європейського Союзу. Крім того, інтенсивно розвивати практи-ку запрошення відомих в Україні та СНД науковців. Плануємо забезпечити викладання близько 50 % фахових дисциплін іно-земними викладачами. ■

Розмову вела Тамара Маркелова

INTERNATIONAL COOPERATION

ÎÊÑÀÌÈÒ 38ÎÑÎÁÈÑÒÎÑÒI

«Оксамит»: – Час не стоїть на місці, тож що вдалося зро-бити протягом останніх двох років?

Лариса Вороніна: – Найважливіше, що бренд «Voronin» продовжує жити і втілювати у життя ідею масового вироб-ництва модного одягу. Ми не втратили жодного фахівця, роз-робили за цей період 44 нові моделі, повністю змінили та роз-ширили асортимент тканин та супутньої продукції, створили молодіжну лінію. Ми твердо стоїмо на ногах, опираючись на традиції і високо тримаючи марку «Voronin», виводимо бренд на якісно новий сучасний рівень.

О.: – Розкажіть, будь ласка, про історію створення брен-ду «Voronin».

Л.В.: – Михайло Львович народився за часів воєнного лихоліття. Сім’я була бідною і ніяких привілеїв у своєму ди-тинстві та юності він не мав, тому на ноги Михайло Воронін здійнявся самостійно. Яким чином він потрапив у професію? Випадково. Спочатку вступив до артилерійського училища, але воно було розформовано і мама порадила синові освоїти професію закрійника у профтехшколі швейників. Так, з лег-кої руки мами, Україна отримала великого майстра Михайла Вороніна.

Бізнес починався з невеликого ательє, яке згодом розшири-лося і виросло. Талант, поєднаний із природнім почуттям сма-ку, стилю, міри, а головне – увагою та шанобливим ставленням до замовників, зробили свою справу. Він постійно будував пла-ни, виношував сміливі ідеї, шукав принципово нові конструк-торсько-дизайнерські рішення. Так народився унікальний ви-нахід, який отримав світове визнання – це макетно-жилетний

метод пошиття костюма без примірок. Спочатку у М. Вороніна була одна бригада майстрів, коли клієнтів стало більше – зна-добилася вже друга, третя. У лихі 90-ті, роки повного розвалу політичної та економічної системи, йому запропонували очоли-ти фабрику ім. М. Горького. Легка промисловість переживала період занепаду. Хоча цехи і обладнання були у задовільному стані, але підприємство мало величезні борги і повну відсут-ність перспектив розвитку. Насамперед потрібен був фаховий модельєр-конструктор для того, щоб костюми, які випускалися на фабриці, стали «носибельними». А у М. Вороніна на той час вже було відоме ім’я і репутація професіонала високого класу. Коли Михайло Львович очолив фабрику, почав з того, як ка-жуть сьогодні, що повністю перезавантажив виробництво: зі-брав команду однодумців, побудував нові лекала, закупив нові матеріали, і незабаром єдиний фабричний магазин вже не міг виконувати таку кількістю замовлень. Необхідно було розши-рюватися. Спочатку організували роботу Торгового Дому, по-тім відкрили ще декілька магазинів у Києві. Йому вдалося не тільки зберегти ті наявні активи, але значно їх примножити. Не здати у металобрухт обладнання, не вигнати на вулицю колек-тив. І прийшла перемога. Сьогодні фірмова мережа «Voronin» налічує 80 магазинів в Україні, США, Європі, країнах СНД. Продукція експортується в 16 країн світу. Так поступово ство-рювалася велика імперія «Voronin», яка впевнено крокує у за-втрашній день.

О.: – Хто одягається в костюм від М. Вороніна?Л.В.: – У Михайла Львовича клієнтів завжди було дуже

багато. Майстерність Вороніна була помічена, коли він ще

МОДНИЙ ДІМ «VORONIN»: еталон елегантності

ДДва роки тому не стало ви-датного модельєра Михайла Вороніна. До керма модного

«лайнера» під назвою «Voronin» ста-ла донька Лариса, яка взяла на себе велику відповідальність не тільки за батьківський бізнес − найвідоміший і улюблений український бренд, але й за долю кількатисячного трудового колективу.

Про те, як живе бренд «Voronin» без Михайла Вороніна головний ре-дактор журналу «Оксамит» Тамара Маркелова дізналася з розмови з ди-ректором Модного Дому «Voronin» Ларисою Вороніною.Ларисою Вороніною.ЛАРИСА ВОРОНІНА

ÎÊÑÀÌÈÒ39

Two years ago died famous designer Mykhai-lo Voronin. Manage fashion «liner» named «Voronin» became the daughter Larysa,

who has assumed a great responsibility not only for his father’s business − the most famous and favorite Ukrainian brand, but also for the destiny of several thousand strong workforce.

About that how lives the brand «Voronin» with-out M. Voronin the chief editor of «Oksamyt» Ta-mara Markelova learned by talking with the direc-tor of the fashion house «Voronin» Larysa Voronina.

«Oksamyt»: − Time zips along, so what was possible to do in the last two years?

Larysa Voronina: – The most important is that brand «Voronin» continues live and embody the idea of mass production the fashion clothes. We have not lost any expert, developed during this period 44 new models that have completely changed and extended the cloth assortment and related products, created the youth line. We have our feet on the ground supported by tradition and high holding brand «Voronin2, we derive a brand on a qualitative new modern level.

O: Tell us please about the history of brand creation «Voronin».

L.V: ‒ Mykhailo Voronin was born in the days of the war years. The family was poor and in his childhood and youth he had no any privileges, so stood on a feet Mykhailo Voronin made independent. How he got into the profession? Accidental. First, entered the Artillery School, but it was disbanded and mother advised her son to learn fitter in vocational school of machinist. So, thanks for mother’s ability Ukraine got great master Mykhailo Voronin.

Business began with a small studio, which later expanded and grew. Talent combined with a natural sense of taste, style, proportion, and most importantly – the attention and respect to customers, did the trick. He always planned, nurtured bold ideas, searching for entirely new design solutions.

Thus was born a unique invention that gained worldwide recognition – a mock – waistcoat method for tailoring a suit without fitting. At first Mykhailo Voronin had one brigade masters when

clients become more – it needed the second, third. In turbulent 90s, years of total collapse of the political and economic system, he was offered a lead factory named Gorkogo. Light industry experienced a period of decline. Although plant and equipment were in good condition, but the enterprise had a huge debts and a complete absence of prospects for further development. First of all needed professional fashion-designer to make costumes that are manufactured in the factory were «wearable». And M. Voronin had already been well-known name and reputation of high-class professional. When Mikhailo Lvovych led the factory, he started with, as say today, fully restarted production: assembled a team of like-minded people built new patterns, new materials purchased, and soon the only factory shop could not perform a number of orders. It was necessary to expand. First have organized Chamber of Commerce, then opened several stores in Kiev. He managed not only keep the existing assets, but much of their increase. Do not surrender to scrap equipment, do not expel the street team. Then the victory came. Today corporate network «Voronin» has 80 stores in Ukraine, the U.S., Europe, CIS countries. Products exported to 16 countries. It gradually created a great empire «Voronin», which is steadily moving into the future.

O.: – Who wears in suit from M. Voronin?L.V.: – Mykhailo Voronin always had a lot of customers. The

ability of Voronin was observed when he was still working fitter. Moreover, a perfect style was the most convincing advertising for metropolitan goldfinch. Already at that time wanting waited for six months, a year waiting in line to get the M. Voronin to clients

PERSONALITY

FASHION HOUSE «VORONIN»:elegance standart

ÎÊÑÀÌÈÒ 40

працював закрійником. Крім того, власний бездоганний стиль був найпереконливішою рекламою для столичних щеголів. Вже в той період бажаючі чекали по півроку, по року в черзі для того, щоб потрапити до М. Вороніна в клієнти на пошиття костюма. А звідки беруться клієнти для всіх магазинів сьогодні? Відпо-відь очевидна: потрібно просто робити свою справу добре, тоб-то професійно. Я завжди ратую за те, що якби кожен на своєму місці робив справу чесно і добросовісно, то не боліла б голо-ва, звідки візьмуться клієнти. «Буде хороша продукція, будуть і клієнти!» – принцип, за яким працює Модний Дім «Voronin». Саме тому більша половина чоловіків України віддають пере-вагу костюмам від М. Вороніна. Серед клієнтів – президенти, політики, бізнесмени, зірки спорту і шоу-бізнесу.

О.: – Що ви можете сказати про конкуренцію в цьому бізнесі?

Л.В.: – Конкуренти є завжди. Більше того, здорова конку-ренція повинна бути обов’язково, це підштовхує працювати краще, стимулює народження нових ідей і пропозицій та ви-водить на якісно новий рівень організації роботи. Наведу один приклад: наш ексклюзивний магазин, що на вул. Червоноармій-ській у місті Києві, розташований просто навпроти магазину іноземного чоловічого брендового одягу. Ми вітаємо здорову конкуренцію, адже від цього виграє покупець. Якщо він не зна-ходить там собі костюма до смаку, то, природно, переходить че-рез дорогу і заходить до нас, а ми, своєю чергою, готові зустріти кожного гарним настроєм, якісними пропозиціями і широким асортиментом одягу. Це наповнює гордістю за вітчизняний бренд. Тому, я вважаю, що треба не тільки знати конкурентів, на чому вони акцентують свій бізнес, як вони це роблять, але, безумовно, намагатися робити краще.

О.: –У Модному Домі «Voronin» кадри вирішують все? Які проблеми виникають у процесі роботи?

Л.В.: – На сьогодні у Модному Домі «Voronin» працює близько 2500 осіб. Безпосередньо на фабриці 463 особи. Я при-хильник того, що кращі кадри – це кадри, «вирощені» у своєму колективі, вони надійні. Досвідчені фахівці – «золотий фонд», яких я дуже ціную і бережу, не тільки діляться своїм професій-ним досвідом, а й життєвим, прищеплюють моральні, духовні загальнолюдські якості молодому поколінню.

Існує дві проблеми – персонал та інновації. Дипломовані ви-пускники наших вишів мають недостатні фахові знання, фак-тично їх доводиться вчити з «нуля». Також, на жаль, більшість із них сприймає сьогоднішнє життя з позиції споживача. Крім того, часи змінюються, конкурентоздатне середовище може існувати доти, доки будуть запроваджуватися інноваційні під-ходи від управління персоналом до технологічного процесу. За-ймаємось пошуком таких фахівців, знаходимо і продовжуємо поступ до нових зіркових колекцій.

О.: – У чому секрет успіху?Л.В.: – Секрет успіху в самій роботі. Мене часто запитують:

«Як виростити з людини хорошу людину?» – тільки сумлінною працею. Чим більше людина трудиться, тим більшого успіху може досягти. Я вже звикла чути запитання на кшталт: «Лари-со Михайлівно, ви коли-небудь спите?». Я сплю рівно стільки, скільки моєму організму потрібно для того, щоб відновитися. Трудоголіки рухають суспільство. Там же секрет успіху – в робо-ті команди таких же трудоголіків, така команда може гори звер-нути. Ідей у голові може бути багато, але якщо не працювати, не докласти зусиль для їх втілення – всі ці ідеї так і залишаться невтіленими.

Є ще один чинник – наявність амбіцій. На відміну від пус-тої самопохвали, абсолютно здорові амбіції не дають людині

задовольнитися тим, чого вона вже досягла. І це стимулює її на активну діяльність, подальший рух вперед, розвиток і само-вдосконалення.

О.: – Розкажіть про цінову політику вашої продукції?Л.В.: – Цінова політика диференційована і може задо-

вольнити всі верстви населення нашої країни. Нині у бренді «Voronin» чотири лінії одягу. У кожної – своя відповідна цінова політика.

Перша лінія – «Voronin» Молодіжна. Пошивається в осно-вному з якісних полівіскозних тканин. Костюми з таких тканин мають хороші експлуатаційні властивості, добре чистяться і не такі дороговартісні як із натуральної шерсті. Ціна абсолютно доступна випускникам шкіл, студентам, клеркам, молодим ме-неджерам.

Друга лінія – «Voronin» Класика – лінія середнього рівня ціни, але близька до молодіжної. Ця пропозиція для більш зрі-лих людей, що вже піднялися на вищий щабель професійної кар’єри. Костюми виконані з вовняних і напіввовняних тканин.

Лінія «Voronin» Ексклюзив – вироби з дорогих натуральних тканин найвищої якості: 100 % вовни, або благородні домішки з бамбука, шовку, зі всякими новомодними сьогодні, які навіть вимовити неможливо. Літні костюми – з льону різноманітної кольорової гами і різними методами обробки. Вже для осінньої колекції, наприклад, розробили кілька гарних моделей і спеці-ально для них закупили дорогий вельвет у Німеччині та твід в Італії. Ми впевнені, що вони доповнять іміджевий гардероб солідних клієнтів.

Найвища за ціною – це лінія «Voronin» De Luxe. Костюми пошиваються за індивідуальним замовленням з елітних, іноді унікальних, тканин провідних світових брендів. У виготовлен-ні використовується ручна робота. Вироби за рівнем виконання відповідають моделям, які ми представляємо на подіумі. Цю лінію сміливо можна назвати «від кутюр». Крім того, кожна модель підкреслює індивідуальність її володаря. Зрозуміло, така продукція – товар досить дорогий, але є клієнти, які хо-чуть його мати і здатні заплатити 8-10 тисяч гривень і отрима-ти єдиний у своєму роді, ексклюзивний, створений тільки для себе костюм.

О.: – Розкажіть про нові тенденції. Які модні деталі в класичному образі?

Л.В.: – Класичний діловий костюм і досі основний елемент гардеробу чоловіка в бізнес-середовищі. Однак поряд з еле-гантним консервативним дрес-кодом, і він схильний до модних тенденцій. У цьому сезоні основна увага спрямована на колір і якість тканини. А також на вміння за допомогою аксесуарів, створювати різні образи на основі базової моделі. Як привило, при пошитті такого виробу використовують виключно однотон-ні тканини або, як варіант, матеріал із ледь помітним візерун-ком. Саме це дає можливість вигідно підбирати доповнення. Так у молодіжному тренді – яскравий відтінок класичного си-нього. Звертаємо увагу на деталі – «вічко» лацкану піджака ви-конане декоративною строчкою яскравого кольору, цей же еле-мент повторено на рукавах. Брюки можуть бути як вузькі, так і класичні. А ось сорочки поміняли свій колористичний напрям. Модними вважаються сорочки з яскравих тканин. У молодих і рішучих чоловіків знаходить попит контрастне поєднання в костюмах і сорочках смужки або клітини.

Хочу зауважити, що Михайло Воронін часто говорив: «Я на-магаюся підтримати чоловіче прагнення до класики, саме воно більшою мірою відповідає його істинному образу, образу люди-ни, зайнятої справою». Цього принципу завжди дотримується Модний Дім «Воронін». ■

ÎÑÎÁÈÑÒÎÑÒI

ÎÊÑÀÌÈÒ41

on tailoring a suit. And where are the customers for all the stores today? The answer is obvious: you just need to do the job well, i.e. professional. I have always advocated the fact that if everyone in their place did deal honestly and in good faith, it does not hurt to head, where will the customers. «If will be a good product, there will be customers!» the principle that is Fashion House «Voronin» are working. That is why more than half of men prefer Ukraine suit by M. Voronin. Among the clients – presidents, politicians, businessmen, sports stars and show business stars.

О.: What can you say about the competitiveness in this business?

L.V.: – Competitors are always. Moreover, a healthy competition should be required, it encourages work better stimulates the birth of new ideas and suggestions and introduces a new level of work. Give one example: our exclusive store, on the street. Chervonoarmiiska in Kyiv, located just in front of the store brand of foreign men ‘s clothing. We welcome healthy competition, because it will benefit the buyer. If he does not a suit to taste, then, of course, goes across the street and comes to us, and we, in turn, are ready to meet everyone in a good mood, quality offerings and a wide range of clothing. It fills with pride for domestic brands. Therefore, I believe that it is necessary not only to know the competition, what they emphasize their business, how they do it, but definitely try to do better.

О.: – In Fashion House «Voronin» сadres are a key to everything? What are the problems during the work?

L.V.: – Today the Fashion House «Voronin» employs about 2500 people. Directly at the factory 463 persons. I support that the best workerss – it is workers, «grown» in their team, they are reliable. Experienced professionals – the golden fund, which I really appreciate and cherish, not only share their professional experience, but also life, instill moral and spiritual qualities common to the younger generation.

There are two issues – personnel and innovation. Chartered graduates of our universities have insufficient professional knowledge, in fact, they have to learn from «scratch». Also, unfortunately, most of them perceive life from the standpoint of today’s consumer. In addition, the times are changing, competitive environment can be as long as will be introduced innovative approaches from HR to technological process.

О.: – What is the secret of success?L.V.: – The secret of success in the work. I am often asked :

«How to raise person a good man?» – only hard work. Whereby biggest person are so much the more success can be achieved. I’m used to hearing question like, «Larysa Mykhailivno you ever sleep?». I sleep as much as my body needs to recover. Workaholics driven society. There’s also the secret of success – in the team of the same workaholics, such team can move mountains. There are a lot of ideas in your head, but if you do not work, do not make an effort to implement them – all of these ideas will remain non-incarnate .

There is another factor – the presence ambitions. As distinguished from empty boasting the completely healthy ambition does not give people satisfied with what she has achieved. This stimulates her to active, further progress, development and self-improvement

О.: – Tell us about the pricing of your products?L.V.: – Price policy differentiated and can satisfy all segments of

our population. Now the brand «Voronin» has four lines of clothing. Each has its own corresponding price policy.

The first line – «Voronin» Youth. It sews mainly from quality polyviscose cloths. Suits from thise cloth have good performance properties, good clean and not as expensive as those from natural wool. Price absolutely available to graduates of schools, students, clerks, young managers.

Second line – «Voronin» Classics –it is the line of middle price level, but close to the youth. This proposition is for more adult people which rose to the highest level of professional career. Suits are made from made of woolen and half-woolen cloth.

Line «Voronin» Exclusive – it is products from expensive natural cloths of the highest quality 100 % wool, or a generous admixture of bamboo, silk, with all sorts of new-fangled today which cannot even pronounce. Summer suits – flax variety of colors and different treatment methods. Even for the fall collection, for example, developed a good model for them and bought expensive corduroy and tweed in Germany, in Italy. We are confident that they will add fashion wardrobe of reputable clients.

The highest priced – a line «Voronin» De Luxe. Suits are sewed by the individual order with luxury, sometimes unique cloths of world’s leading brand. Handmade is used in manufacture. Products by the level of manufacture correspond to the model that we present on the podium. This line can be named «haute couture». Therewith, each model emphasizes the individuality of its owner. Of course, such products – the product is quite expensive, but there are clients who want to have it and can pay 8-10 thousand and get a unique, exclusive, created just for yourself suits.

О.: – Tell us about the new trends. What are the fashionable parts in classic image?

L.V.: – Classic business suit is still the main element of the wardrobe for a man in a business environment. However, along with the elegant conservative dress code, and it inclines to fashion trends. In this season, the focus is directed at the color and quality of cloth. And also the ability to using accessories to create different images based on the basic model. As a rule, for tailoring of such product are used only monochromatic cloth or alternatively, the material of the subtle pattern. That particular makes it possible to select profitable addition. So the youth trend – a bright shade of blue classic. We pay attention on details – the «eye» jacket lapel executed decorative stitching bright color, the same element is repeated on the sleeves. Pants can be as narrow as classical. But shirt changed its color direction. Considered fashionable shirts with bright cloths. Young and determined man finds the request contrasting mix of suits and shirts in stripes or checks.

For the record that Mykhailo Voronin often said: «I try to support the men’s pursuit to the classics, namely it more in line with its true image, the image of man, busy affair». This principle always holds Fashion House «Voronin».

PERSONALITY

ОКСАМИТ 42

ОКСАМИТ43

ÎÊÑÀÌÈÒ 44ÂÈÒÎÊÈ

Про Тараса Шевченка періоду «старої» Європи відомо надзвичайно мало. «Старої» тому, що вивчаючи євро-пейські зв’язки з Україною можна бачити, що вони були

завжди: у війнах, протистояннях, дружніх стосунках, культур-них взаєминах, національно-визвольних рухах… Ближні нам Литва, Польща, Угорщина, ті, що на віддалі – Австрія, Данія, Франція… Завжди на долоні України доля прописує яскраві лі-нії, які зводили нас із цими державами. Як і з багатьма іншими! Саме у Вільнюсі, куди наприкінці грудня 1829 року прибув у якості панського «козачка» зовсім юний Тарас Шевченко, він розкрився у трьох маловідомих до сьогодні іпостасях: худож-ника-портретиста, міні-поліглота та мужчини.

ÂÎÃÎÍÜ Ç ÏÎÐÒÐÅÒÓ ÏËÀÒÎÂÀ

Ці лики його особистості пов’язані між собою протягом усього часу перебування Тараса у Вільні (давня назва Вільнюсу – авт.).

Першу з цих іпостасей Тарас Григо-рович Шевченко уривками, але до-сить яскраво та емоційно описує в одному зі своїх щоденників: «Часто мандрував я зі своїм дідичем з обозом та крав по тих заїздах портрети різних історичних героїв. Були то портрети героїв війни 1812 року. Збирав ті дешевень-кі літографії та гравюрки, аби порисувати з них на дозвіллі».

І така нагода трапи-лась у Вільнюсі – якраз за кілька днів по приїзді туди юного Тараса Шевченка. Був то зимовий пізній вечір. Пан Павло Енгельгард з дру-жиною Софією поїхали на бал на честь тезоіменства Миколи I. У домі було напрочуд тихо – всі спали. Тоді Шевченко тихенько роз-клав на столі свої скарби та, вибравши з них козака Платова, почав з особливим на-тхненням його копіювати. Так захопився, що забув про все на світі. І саме у той момент, коли юнак почав прома-льовувати маленьких козачків, що звитяжно гарцювали біля ду-жих копит коня козака Платова, двері відчинилися – подружжя Енгельгардів повернулося додому. З виразу обличчя господаря було видно, що він страшенно лютий: вилиці виписували мляву чечітку, зморшки на лобі горіли глибокими борознами, в очах стрибав злий вогник і запитання: «Якого біса?», басом розру-бавши повітря, вдарило стелю. Тієї ж миті пан нам’яв хлопча-кові вуха і нагородив дев’ятьма запотиличниками за те, що міг не тільки дім, але й ціле місто спалити.

Наступного дня Енгельгардів кучер на ім’я Сидір на госпо-дарській стайні відшмагав дворака Т. Шевченка. Пані Енгель-

гард не змогла врятувати улюблене хлоп’я від такого жорстоко-го покарання, бо й сама, правду кажучи, не очікувала подібної поведінки від свого чоловіка. Цього вечора він наче з ланцюга зірвався. Притяг її додому уже близько одинадцятої вечора, хоча подібні бали, на честь дня інтронізації монархів, завжди тривали до сірого неба. А причина злості Енгельгарда таки була... Тієї пори під час балів, не зважаючи на царську забо-рону, в окремому кабінеті завжди збиралися картярі та всю ніч грали в карти, в той час, коли жіноцтво мало змогу досхочу роз-важатися у танцювальній залі. Гру покинути можна було лише в одному випадку, коли тебе звинувачують у шахрайстві і ви-ставляють з-за столу. Ймовірно, молодого авантюриста Енгель-гарда якраз на нечесній грі й упіймали та виключили з гравців. Він повернувся в маєток страшенно злий. Пані Софії, вочевидь, також дісталося, бо вона одразу тихо шмигнула до своєї кімна-ти. Для пояснення такої поведінки пана Енгельгарда є ще одна причина. Хоча цю обставину мало хто враховує.

Попри те, що пана Енгельгарда вважали чи не найба-гатшою людиною того часу: володів 160-ма десятина-

ми землі (одна десятина дорівнює гектару), маєтком та чималими грошима успадкованими від батька.

Але усе те пан Енгельгард із великою насолодою, хоча не завжди з успіхом, просаджував під час ігор у карти. З пані Енгельгард вони мешкали на казенній квартирі. І для освітлення корис-тувалися казенними свічками. А була якраз пора перебоїв із постачанням свічок для офіцерів. Перемальовуючи козака Платова, Тарас спалив лише одну свічку. Але чи міг собі дозволити те кріпак?

ÑÏÐÀÂÅÄËÈÂÀ ÏÎÌÑÒÀ

Те шмагання остаточно віддалило Тараса від пана Енгельгарда та зріднило з пані Со-

фією, яка з перших днів знайомства стала для хлопця найвищою мрією. З тих пір Тарас май-

же невідлучно був біля пані. Якось до Вільнюсу завітав відомий Віденський художник-портретист

Йоганн Батист Лампі. Усі найбільш заможні та знані панянки мріяли про портрет його авторства. Мав він

унікальний талант – дівчину посередню й зовні непри-мітну – міг зобразити Афродітою. Але мав 55-річний Лампі

один маленький грішок, як зрештою, усі генії. Після кількох годин позування він обов’язково затягував молодих красунь у ліжко. Дівчатка ж, зачудовані здатністю Лампі бачити їх при-ховану красу, не дуже й пручалися. Жодна панянка, увіковічена художником портретно, не встояла… Павлу Енгельгарду було добре відомо про те. І він остерігався «віддавати» свою Софію художникові-ловеласу. Однак, як же кортіло! Якщо Лампі не на-малює пані Енгельгард – це означатиме, що вона у світських ко-лах тогочасного Вільнюсу втрачала статус однієї з перших леді. А з іншого боку, був страх – Лампі намалює Софію Енгельгард, то чоловік її ходитиме з розлогими рогами.

І пан Енгельгард знайшов вихід: зберегти вірність дружини за до-помогою Тараса. Хлопець весь час, невідступно мав знаходитися

ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ПЕРША ДРАМА ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ

ÎÊÑÀÌÈÒ45 SOURCES

It is known not enough about Taras Shevchenko of the period of «old» Europe. The «old» because studying the European con-tacts with Ukraine we can see that they were always: in war,

oppositions, friendly relations, cultural relations, national liberation movements… in war, conflict, friendships, cultural exchange, na-tional liberation movements. Near to us ... Lithuania, Poland, Hun-gary, the ones in the distance ‒ Austria, Denmark, France ... always in the palm of Ukraine destiny prescribes bright lines that drove us out of these states. As with many others! It was in Vilnius, where the end of December 1829 came as a lord «Cossack» very young Taras Shevchenko, he reveal in three little-known until today guises: por-trait painter, mini polyglot and a man.

FIRE FROM PORTRAIT PLATOVThese faces of his personality are linked during all period of stay

Taras in Vilniu (ancient name of Vilnius ‒ auth.).The first of this guise Taras Grygorovych Shevchenko describes

fragment but quite bright and emotionally in one of his diary: «I of-ten traveled with my landowner with carts and filched by that visits the portraits of various historical characters. There were portraits of war heroes is 1812. I collected those cheap little lithography and engravings for drawing them at my leisure.»

Such opportunity happened in Vilnius ‒ just a few days after arrival the young Taras Shevchenko. It was a late winter evening. Mr. Pavlo Engelhard and his wife Sophia went to a ball in honor

of Mykola I name day. It was surprisingly quiet in house-everyone slept. Then Shevchenko quiet laid on the table his paints and choos-ing one Cossack Platov began with a peculiar inspiration copy. He engrossed and forgot about everything. And just at the moment when the young man began to draw the young Cossacks, who val-iantly pranced around burly hooves horse of Cossack Platov, the door opened ‒ Engelhard couple returned home. From facial expres-sion of landlord could see that he was terribly angry: his cheekbones described flabby tap, wrinkles on the forehead burned deep furrows, in the eyes jumped angry spark and question: «What the hell?» In-stantly lord pined boys back and gave nine wakeners for that he could not only home but all city incinerate.

Next day, Engelhard coachman named Sedor gave his gruel a barefooted Shevchenko in a landlord. Ms. Engelhard was unable to save favorite lad from such cruel punishment, because did not expect such behavior from her husband. That evening he seemed get loose. He brought her at home about eleven o’clock, although such fandan-gos, in honor of the enthronement of the monarch, always continued to gray sky. There was a reason of Engelhard’s spite. At that time, despite of the king’s interdiction, in a separate room always going gamblers for all night and played cards at a time when the woman had the opportunity plenty of entertain in a dance hall. The game could leave only in case when you are accused of fraud and put on the table. Perhaps the young adventurer Engelhard just caught for unfair game and expelled from the players. He returned to the property terribly angry. Ms. Sophia went quietly to her room, because also got from him. To explain this behavior, Mr. Engelhard had one more reason. Although these circumstance few people consider.

Although Mr. Engelhard considered the richest man at the time: he owned 160 acres of land (one acre equals hectare ) estate and a lot of money inherited from his father. But all that Mr. Engelhard with great pleasure, though not always with success, lost when in cards. He lived in a government apartment with Ms. Engelhard. For lighting they used government candles. It was a period of interruption with supply candles for officers. And it was just it’s time to interruption of supply of candles for officers. Redrawing the Cossack Platov, Taras burned only one candle. But whether could allow himself a farmworker?

FAIR REVENGEThis fact completely distanced Taras from Mr. Engelhard and be-

came intimate Since almost inseparable Taras was at the lady. One day famous portrayer Johann Batyst Lumpe from Vienna visited Vilnius. All the best-known and wealthy young ladies dreaming of a portrait of his authorship. He had a unique talent – he could depict a typical and imperceptible girl as an Aphrodite. But 55-year-old Lampe had one fault as all geniuses. After several hours of pose it necessarily delayed young woman in bed. Girls also, enchanted ability Lampe to see their hidden beauty, do not resisted. None lady, immortalized by the painter, could not resist ... Mr. Pavlo Engelhard knew about it. He was careful to «give» his wife Sophia to painter-lovelace. However, how he wanted it! If Lampe do not draw Ms. Engelhard - it means that it is in secular circles of contemporary Vilnius lost its status as one of the first lady. On the other hand was a fear ‒ Lampe draw Sophia Engelhard, then her husband will run with spreading horns.

Mr. Engelhard found a solution: keep the fidelity of his wife with the help of Taras. All time relentlessly guy had to be near Mrs. And

TARAS SHEVCHENKO: THE FIRST DRAMA ON EUROPEAN

ПАМ’ЯТНИК Т.Г.ШЕВЧЕНКУ У ВІЛЬНЮСІ

ÎÊÑÀÌÈÒ 46ÂÈÒÎÊÈ

біля пані. І щовечора пан Енгельгард вимагав детальних звітів про поведінку своєї дружини і художника. Шевченкові та місія стра-шенно подобалась. По-перше, він мав неабияку нагоду побачити як працює справжній художник, трохи перейняти його техніку та манеру, по друге, довести своїй богині, що він відданий їй назавжди. Тому він постійно розповідав пану Енгельгар-ду як скромно поводять себе пані та художник.

Народ тоді пащекував, що усіх дівчат Лампі спершу малював оголеними, а вже потім замальо-вував на них одяг. Тому образи видавалися на-стільки живими та об’ємними. На давньому пор-треті Софії авторства Лампі можна побачити ту ж об’ємність, то чи було щось у них, досі мір-кують історики та літературознавці. Та-рас з особливим трепетом виконував наказ пана Енгельгарда не відходи-ти від Софії, коли її малюватимуть. Кому б не подобалось споглядати свою богиню оголеною? Однак був один маленький нюанс: після малю-вання Йоганн Батист та Софія часто усамітнювалися у іншій кімнаті. І Тарас мовчав про той зв’язок, вважаючи його спра-ведливою помстою панові Енгельгарду за його численні походеньки та зради.

ÏÅÐØÀ ßÄÇß... ÏÅÐØÀ ÂÎËß...Найкращі роки змужніння юного Тараса Шевченка минули

біля Софії, а це чималенький період – із 15-ти до 24-ох років. Вона була для нього цілим світом – музою, богинею, настав-ницею. Допомагала йому у всьому, довгими зимовими вечора-ми вони могли багато годин поспіль спілкуватися про усе на світі. Софія бачила, що юний Т. Шевченко дуже любить чи-тати, тому за відсутності пана дозволяла йому користуватися книжками з бібліотеки Енгельгарда. Часто пояснювала Тарасу незрозумілі слова польською мовою. Саме тоді Шевченко по-знайомився з творчістю славетного Адама Міцкевича – за дві ночі «ковтнув» дві його книжки видані у Вільнюсі 1822 року. Та на цьому покровительство Софії Енгельгард не завершува-лося. У тогочасному елітарному товаристві було дуже знаково володіти французькою мовою. Для того Енгельгарди тримали гувернантку-француженку, яка вчила їх дітей манерам та фран-цузької мови. З ними елітні уроки мав і Тарас. Згодом вільне во-лодіння французькою зробить його шанованим бажаним гостем на багатьох високих прийомах того часу.

Але найбільш щемною та непередбачуваною подією у житті тоді ще юного Тараса Шевченка стала зустріч із полькою Ядві-гою Гусиковською. У той час в університеті Вільнюсу художню майстерність викладав не менш знаний за Йоганна Лампі про-фесор Янас Рустемас. Про нього Софія дізналася від учениці модистки Ядзі Гусиковської, яка приносила на примірку сукен-ку. Брат Ядзі Франек якраз навчався у професора Рустемаса, який згодом, за клопотанням пані Енгельгард, навчатиме Тара-са Шевченка малювати. При загальній обмеженості, відставний полковник Павло Енгельгард мав певний рівень культури, тож зголосився оплачувати навчання малярству свого кріпака. Так і заприятелювали.

Ядзя часто забігала до пані Софії. Така незвичайна, як заува-жив собі вперше Тарас. Висока, струнка, повногруда, з довгим в’юнким чорним волоссям та сірими глибочезними очима. Вона йому страшенно подобалась. Хоча, правду кажучи, не знав як до неї підступитися. Ще зовсім не вмів знайомитися з дівчатами.

То спочатку те приятелювання зав’язалося через Франека, а по-тім їх пов’язав Адам Міцкевич. З яким подивом та захопленням Ядзя дивилася на Тараса, коли він – українець читав напам’ять

вірші її бога польською мовою. Ядзя мала поль-ське походження, але після смерті батьків жила

в тітки у Вільнюсі. І хоч згодом працювала швачкою, була освіченою, цікавилась то-дішнім суспільно-політичним, культурним життям студентства.

У Польщі в ті роки, так само як і у нас сьо-годні, вирував національно-визвольний рух. У Вільнюсі лише кілька років тому відбувся страшний розгром. Багато молоді, членів то-вариства філоматів та філаретів заарештува-

ли та вивезли до Росії. Міцкевич також покинув країну. Але тепер повстання охо-

пило всю Польщу. Ядвіга, як істинна полька, відмовилась говорити на жодній мові, крім польської. Вона свідомо ламала Шевченка, усіля-ко переконуючи хлопця, зректися власної українськости: говорити тільки польською, повернутися з нею до Польщі. За чутками, після повернення

до Варшави Ядвіга народила дити-ну від Шевченка, але цей факт ніде не підтверджу-

ється. А поки що Ядзя не мислила свого життя без Речі Поспо-литої. Тарасові ж страшенно імпонував її вольовий характер, її внутрішня свобода. І він щиро тим захоплювався, бо поки ще не міг так вивільнитися сам.

Минав 1830 рік… Ядзині друзі готувалися до повстання. А у Вільнюсі стояв великий російський гарнізон. Тарасові ж було байдуже до тієї революції, він не хотів воювати за свободу чужих панів. У нього було лише кохання Ядвіги. У лютому 1931 року Павло Енгельгард від’їжджає з Вільнюсу до Петербургу, аби облаштувати помешкання для сім’ї та владнати деякі питання з паперами після призначення на нову посаду ад’ютанта у герцо-га Вюртембергського, який прибув до Вільнюса з інспекційною перевіркою. Тоді до Петербургу з паном Енгельгардом мав їхати і Тарас, але побіг перед від’їздом прощатися із Ядзею та й не по-вернувся. Хотів деякий час переховатися у Ядвіги та потім якось позбутися клейма кріпака. Досить багато людей на той час так робили: міняли документи та й жили собі вільно. Та мрії інколи різняться з реальністю. Ядвіга забажала, аби Тарас приєднався з нею до повсталих студентів. Хлопець відмовився, бо не хотів іти наосліп проти невідомого ворога. Тоді Ядвіга видала його керівнику гарнізону у Вільнюсі. Та й відправили хлопця як уті-кача етапом до пана у Петербург. Страшенно важким був той шлях… Бідака вісімсот верст йшов до Петербурга пішки. По-вністю протер один чобіт. Доводилося час від часу перевзувати його з однієї ноги на іншу, аби не відморозити ноги. За кожну таку коротеньку зупинку отримував солдатського канчука.

З тих пір Тарас Шевченко згадуватиме Ядвігу з великою гір-котою та важким серцем. Кохатиме її ще трохи, кохатиме… Ту єдину, яка відкрила нові світи та з якою став мужчиною. Ядзя час від часу снитиметься йому, манитиме чорними кучерями та лунким загадковим сміхом. Але з тієї пори скільки б не закоху-вався Тарас Шевченко, не вірив він, ані у святість шлюбу, ані в те, що жінки уміють бути вірними. ■

Тетяна Землякова

Т.Г.ШЕВЧЕНКО, «ПОГРУДДЯ ЖІНКИ», 1830.

ÎÊÑÀÌÈÒ47 SOURCES

every evening, Mr. Engelhard demanded detailed reports on the be-havior of his wife and painter. Shevchenko liked this mission aw-fully. First, he had chance to see how work a true artist, a little bit to learn his technique and style, and second, to prove his goddess that he betrayed her forever. That is why he always told Mr. Engelhard how modestly behaved as lady and painter.

After that people whispered that Lumpe first painted all girls nude, and then paint out on their clothes. For this reason images seemed so alive and bulky. In ancient portrait of Sophia the author-ship of Lumpe can see the same volume, whether it was something between them still talk historians and literary critics. Taras with par-ticular trepidation following the orders of Mr. Engelhard not depart from Sofia, when he draws. Who would not like to contemplate their goddess nude? But there was one little thing: after painting by Jo-hann Baptyste and Sophie often withdrew into another room. Taras kept silent about that relationship, believing that it fair revenge to Mr. Engelhard for his numerous adventures and treason.

FIRST JADZIA... FIRST PLEASUREThe best years of maturation young Shevchenko passed near So-

fia, it is a large period ‒ from 15 to 24 years. She was a whole world for him- muse, goddess and preceptress. She helped him in all, they can communicate many hours about everything during long winter evenings. Sophia saw that young Shevchenko loves to read, so in the absence of Mr. Engelhard allowed him to use books from his library. She explained often to Taras incomprehensible words in Polish. Just then Shevchenko acquainted with fa-mous works of Adam Meсzkavych ‒ for two nights «swallowed» his two books published in Vilnius in 1822. But this patronage is not concluded with Sophia Engelhard. At that time the elite society was very symbolic own French. For Engelhard kept governess-Frenchwoman, who taught their children manners and French. They had learned elite and Taras. Subsequently fluent French make it honorable welcome guest at many high techniques of the time.

The most pinching and unpre-dictable event in life of young Taras Shevchenko was the meeting with Polish women Jadvega Husykovska. At that time in Vilnius University taught is equally well known as Jo-hann Lumpe professor Janas Rusta-mus. Sofia got to know about him from student-milliner Jadze Husykovska which brought a dress for fitting. Brother of Jadze Franak studied in the proximity of professor Rustemas who later at the request of Ms. Engelhard will teach Taras Shevchenko. In gen-eral limitations, retired colonel Pavlo Engelhard had a special culture level and agreed to pay studying painting his bond. In such way they made friends.

Jadzia came often to Ms. Sofia. Taras observed that she was un-usual. Tall, slender, chesty, with long curly black hair and gray eyes deepest. He likes her fearfully. Although, tell the truth, he did not know how to approach to her. Still he did not know how become ac-quainted with girls. First this friendship connected through Franek,

and then they tied Adam Meczkavych. With which surprised and gleefully Jadzia looked at Taras, when he-Ukrainian read by heart poems her god in Polish. Jadzia had Polish ancestry but after the death of his parents lived in his aunt in Vilnius. Jadzia had Polish ancestry, but after the death of his parents lived in his aunt in Vilni-us. Though later she worked as a seamstress, was educated, and was interested on that time socio-political and cultural student’s life.

In those years as and today tempested national liberation move-ment. A few years ago there was a terrible destruction. Many young people and members of society filomats and filarets were arrested and deported to Russia. Meczkavych also left the country. But now, the uprising spread throughout Poland. Jadvega as true Polack re-fused to speak any language except Polish. She knowingly broke Shevchenko, strongly urging the guy to renounce their own Ukrai-nian identity: only speak Polish and return t with her in Poland.

By hearsay, after return to Warsaw Jadvega had a baby from Shevchenko, but these fact is nowhere confirm.

In the interim Jadzia did not conceive her life without Polish-Lithuanian Commonwealth. Taras is terribly impressed her strong-willed character and inner freedom. He sincerely admired those for still could not break free for himself.

Passed 1830 year. Jadze friends prepared for revolt. In Vilnius was a large Russian garrison. Taras was indifferent to the revolution, he did not want to fight for the freedom of other owners. He has only Jadvega’s love. In February 1931 Pavlo Engelhard departs from Vil-nius to St. Petersburg to arrange accommodation for family and settle

some issues with documents after his appointment to the new post of adju-tant to the duke of Wurttemberg, who came to Vilnius with inspection visit.

Then to St. Petersburg with Mr. Engelhard had to go Taras, but ran out to wish goodbye to Jadze before leav-ing and never returned. He wanted hiding with Jadvega and then escape stigma of bond. Lots of people done at the time the following: changed their documents and live free. But sometimes dreams differ from reality. Jadvega wanted that Taras associate with her to rebellious students. The guy refused because he did not want to go blindly against an unknown en-emy. Then Jadwega tipped his to head of garrison in Vilnius. And send a boy as a runaway to owner in St. Peters-burg. Terribly difficult was that way ... Needy was going eight hundred miles to St. Petersburg on foot. Com-pletely wipe one’s boots. He must time to time attire it from one foot to the other, that not to freeze a foot.

Since Taras Shevchenko remem-bered Jadwega with great bitterness and a heavy heart. He will love her a little

more, will love... the only one that opened up new worlds and with which became a man. Jadvega occasionally will dream him and will tempt her black curls and mysterious holes into laughter. But since then, no mat-ter how in love was Taras Shevchenko he did not believe either in the sanctity of marriage, or to the fact that women are able to be faithful. ■

Tatiana Zemliakova

Т.Г.ШЕВЧЕНКО, «КАТЕРИНА», 1842.

ÎÊÑÀÌÈÒ 48ÎÊÑÀÌÈÒ ÎÊÑÀÌÈÒ ÎÊÑÀÌÈÒ 48ПОЛУМ’ЯНЕ СЛОВО

Тарас ШевченкоМОЯ ТИ ДОЛЕ ЧОРНОБРИВА

Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово Тойді б промовила мені? Ніякого. І не пізнала б. А може б, потім нагадала, Сказавши: «Снилося дурній». А я зрадів би, моє диво! Моя ти доле чорнобрива! Якби побачив, нагадав Веселеє та молодеє Колишнє лишенько лихеє. Я заридав би, заридав! І помоливсь, що не правдивим, А сном лукавим розійшлось, Слізьми-водою розлилось Колишнєє святеє диво!

1848

МИ В КУПОЧЦI КОЛИСЬ РОСЛИ

Ми вкупочці колись росли,Маленькими собі любились.А матері на нас дивилисьТа говорили, що колисьОдружимо їх. Не вгадали.Старі зараннє повмирали,А ми малими розійшлисьТа вже й не сходились ніколи.Мене по волі і неволі

Носило всюди. ПринеслоНа старість ледве і додому.Веселеє колись селоЧомусь тепер мені, старому,Здавалось темним і німим,Таким, як я тепер, старим.І бачиться, в селі убогім(Мені так бачиться) нічогоНе виросло і не згнило,Таке собі, як і було.І яр, і поле, і тополі,І над криницею верба.Нагнулася, як та журбаДалеко в самотній неволі.Ставок, гребелька, і вітрякЗ-за гаю крилами махає.І дуб зелений, мов козакІз гаю вийшов та й гуляєПопід горою; по горіСадочок темний, а в садочкуЛежать собі у холодочку,Мов у раю, мої старі.Хрести дубові посхилялись,Слова дощем позамивались...І не дощем, і не словаГладесенько Сатурн стирає...Нехай з святими спочиваютьМої старії... ‒ Чи живаОта Оксаночка? ‒ питаюУ брата тихо я. ‒ Яка?‒ Ота маленька, кучерява,Що з нами гралася колись.Чого ж ти, брате, зажуривсь?‒ Я не журюсь. ПомандрувалаОта Оксаночка в походЗа москалями та й пропала.Вернулась, правда, через год,Та що з того. З байстрям вернулась,Острижена. Було, вночіСидить під тином, мов зозуля,Та кукає; або кричить,Або тихесенько співаєТа ніби коси розплітає.А потім знов кудись пішла,Ніхто не знає, де поділась,Занапастилась, одуріла.А що за дівчина була,Так-так, що краля! і не вбога,Та талану господь не дав... ‒А може й дав, та хтось укравІ одурив святого Бога.

1849

ПАМ’ЯТНИК Т.Г.ШЕВЧЕНКУ У ВІННИЦІ

ОКСАМИТ49

ÎÊÑÀÌÈÒ 50

Стелять верби над водою зеленії віти, А на вітах гойдаються нехрещені діти, Бо їх батько одцурався,А рідная мати…Не в колиску, а у воду їх поклала спати.Ух! Ух! Солом’яний дух, дух….

Містична строфа з пісні «Солом’яний дух» гурту «Телері», яку солістка Леся Рой напи-сала після того, як їй наснився Тарас Шевченко. Отак, вкотре, ожила та знайшла нове втілення його «Причинна».

– Насправді, я не вірю у сни і надприродні сили, – усміхається Леся Рой, яка вже 16 років є солісткою гурту «Телері» та легендою андегра-ундної сцени. – Інколи вони просто відобража-ють те, що нас бентежить у реальному житті. У таких випадках варто просто розібратися в собі, або не ускладнювати собі життя і насолоджу-ватися кольоровими снами. Їх я сприймаю як доповнення реальності. Хороші сни надихають та часом перетворюються у тексти, як це трапи-лось із Шевченковим віршем. Гарний сон – наче захоплююча книга або фільм. «Найсмачніші» з

них навіть записую, а потім перечитую. Найбільше люблю сни, де перевтілююсь у тварину, якусь містичну істоту, іншу людину, можу літати чи розуміти мову тварин.

«Поганим оком» – супроти ворогів…Любов до містики дівчина мала з дитинства. Після смер-

ті бабусі казки на ніч замість неї почав розповідати тато. То були переважно «жахливчики»: гоголівські «Вій», «Утопле-на», «Страшна помста», турецька казка про відрізану голову тощо. Ще в школі Леся перечитала купу казок народів світу – цікаво було знаходити між ними спільні риси. А потім захо-пилася міфологією. Тому у її піснях багато мавок, потерчат, чугайстрів.

– Усілякі містичні історії вважаю збігом обставин, бо я наскрізь прагматична людина, – розповідає Леся Рой. – Про-те були цікаві випадки, які можна вважати виключеннями. На-приклад, ми двічі грали на Майдані Незалежності в ночі пе-ред «зачисткою» (у листопаді під стелою і в грудні на великій сцені). Коли помітили, що таки наврочили, вирішили «поганим оком» глянути на супротивників – заспівали «Гімн тітушок» і за два дні прибрали Антимайдан. Це нас страшенно надихну-ло і ми заспівали про Азарова, Януковича та Беркут – то теж збіглося.

Гурт «Телері» зараз можна часто зустріти на різних акціях, присвячених останнім подіям у країні. Всі вони вірять у пере-могу світла над темрявою та у незламність українського духу. Саме ця віра спонукає Лесю на створення нових пісень.

– А ще надихає музика народів світу, – розповідає співач-ка. – Іноді я навіть пишу свій текст на якусь народну мелодію, або пісню за мотивами народної музики: угорської, японської, французької. Улюблених виконавців багато – навіть не можу ко-гось виокремити. Хоча зараз, через складну ситуацію в країні, взагалі не можу слухати музику, хіба що якийсь злий панк.

За ці роки «Телері» здобув заслужену популярність, про що свідчить участь у силі-силенній фестивалів: «Crossroad» (2001 р., 2002 р.), «Metal Time» (2004 р.), «Лісова фієста», «День Незалежності з Махном», польський фестиваль «Mikolajki Folkowe» (2007 р.), «Під знаком Водолія» (2008 р.). Гурт ви-боров 1 місце на фестивалі «Срібна підкова» (2007 р.), 2 місце на «Шевченко-фесті» у Львові (2008 р.). Та щодень його висо-ти зростають. Дарма, що з ельфійської мови «квенья» – назва гурту – перекладається як «ті, що йдуть останніми»: Леся Рой зі своїми хлопцями, учасниками гурту Віктором Тімохіним, Во-лодимиром Шолоховим, Миколою Кривоносом, Олександром та Андрієм Сеньковичами є окрасою будь-яких мистецьких за-ходів.

Історія гурту починалася у славному Переяславі-Хмель-ницькому на Київщині. За ці роки його склад змінювався, та й сама Леся Рой, будучи гіперактивною та надзвичайно хариз-матичною особистістю, паралельно грала ще у кількох гуртах. Найвідомішим із них є легенда українського містичного року – гурт «Вій».

– У «Вії» я граю з 2006-го року. Саме там зросла музично, бо його лідер Дмитро Добрий-Вечір – музикант високого рівня.

ÀÐÒ-ÏÀËIÒÐÀ

ЛЕГЕНДА АНДЕГРАУНДНОЇ СЦЕНИ

Власних пісень у

репертуарі Лесі Рой

більше 200, але крім рідної –

української, дівчина

співає ще 16­ма (!) мовами.

ÎÊÑÀÌÈÒ51

Ця людина відкрила для мене чудовий світ босса-нови та свінгу. Я пишаюсь тим, що з Дмитром у нас є співавторські пісні – мої тексти на його музику, наприклад, «Колискова 33».

На життєвому шляху Лесі, за її словами, зустрічалися лише добрі люди. Хоча доброта у своїх філософських сенсах до кож-ного з нас заглядає із дзеркала іншими очима.

– Всі люди здатні на добрі та погані вчинки, – міркує Леся. – Просто інколи більш цінним стане хороший вчинок, здійснений всупереч власному злому бажанню. З огляду на те, що я музи-кант, найбільш помітний для мене вплив людей із музичного середовища. Це – мої старші колеги і друзі з Переяслава, які вимагали цікавіших імпровізацій під час музикування. Це – мій батько, який дуже вимогливо ставився до моїх занять. Та я йому вдячна, бо бачу непоганий результат. А найсвітліший і найдо-бріший з моїх друзів – Вадим Кузьмін («Чорний Лукич»), який помер торік, але наснився мені і, ніби на прощання, подарував пісню.

Сімнадцять мов – не межа…Музикою у родині Лесі займалися всі протягом кількох

поколінь. Дівчина стала гідною продовжувачкою традиції. Вона грає на багатьох інструментах: гітара, скрипка, флей-та, со пілка.

– Найбільше мене слухається сопілка, – усміхається Леся. – Саме її я можу вважати інструментом, освоєним професійно, якраз на ній я граю найкраще, але обожнюю гітару. Не проживу день, якщо не візьму її до рук. Гітара ідеальна як акомпануючий поліфонічний інструмент. Всіма іншими інструментами воло-дію настільки, аби підтримати партію виконавцеві або награти щось для запису. Скрипку, до прикладу, я щиро ненавиділа всі вісім років навчання у музичній школі. Лише коли після закін-

чення школи чотири роки «відпочила» від неї – ми знову зустрі-лися. І тепер нам разом комфортно.

Рідним для Лесі Рой є і місто Іллічівськ, і Крим, де минало її дитинство. Згодом вона з родиною переїжджає до Переясла-ва-Хмельницького, де потроху опановує українську. Власних пісень у репертуарі Лесі Рой більше 200, але крім рідної – укра-їнської, дівчина співає ще 16-ма (!) мовами.

– Я не вивчаю мови з особливим заглибленням, хоча може варто було б. Просто знаходжу пісню, яка мені подобається – байдуже, якою мовою – беру текст, пишу транскрипцію, чи-таю переклад і намагаюсь найточніше відтворити вимову. За-раз у моїй колекції пісень українська, російська, білоруська, польська, чеська, словацька, болгарська, угорська, румунська, англійська, французька, іспанська, португальська, німецька, норвезька, японська та тувинська мови. Крім того, надзвичайно подобаються діалекти – лемківський української та латиноаме-риканські іспанської та португальської.

Проект «Телері» є майже сімейним, оскільки у складі гурту грає (перкусія) чоловік Лесі Рой – Віктор Тимохін. 13-річний син Ельдар із шести років відданий сопілці. Хлопець виступав у складі гурту на фестивалях «Країна мрій», «Острів», «Лісова фієста».

Ось такі вони, «Ті, що йдуть останніми». Самотужки то-рують дорогу до майбутнього, радіють життю та заповідають робити це іншим, не чекаючи щастя, яке мало б стати ме-тою шляху. Щастя – то мить. Спалах. І наше завдання – від-найти і відчути їх якнайбільше. Навіть у цей нелегкий для українців час. ■

Тетяна Землякова

ART-PALETTE

ÎÊÑÀÌÈÒ 52

Валерій Козуб народився на Закарпатті у багатодітній роди-ні. Унікальна природа чудового краю та духовні цінності, які батьки прищеплювали Валерію ще змалечку, сприяли форму-ванню особливого погляду на світ та допомогли розкрити зді-бності, приховані у юнаку. Валерій розповідає, що його мама – архітектор за освітою – дуже хотіла аби хтось із чотирьох синів став митцем. І мамину мрію втілив саме він.

Спочатку Валерій навчався в Ужгородському коледжі мистецтв імені Адальберта Ерделі Закарпатського художнього інституту на відділенні дизайну. Саме такий, більш практичний вибір поради-ли знайомі. Однак скоро Валерій почав виявляти творчу непокору, схиляючись до живопису та графіки. Митець зазначає, що ніколи не мав до дизайну особливої прихильності, а бажання створювати графічні та живописні твори було жагучим і пристрасним.

Невідомо, як би складалася подальша доля Валерія Козуба, але зустріч у стінах коледжу з народним художником України, прези-дентом Академії мистецтв України та ректором НАОМА Андрієм Чебикіним була доленосною. Відомий митець і знаний педагог, який приїхав до коледжу на перегляд дипломних робіт, запримітив самозаглибленого і натхненного юнака. Андрій Чебикін не просто порадив продовжувати навчання в Києві, а всіляко підтримував молодого митця, не залишав поза увагою. Цей невеликий штрих до портрету відомого художника, на перший погляд, може здати-ся несуттєвим. Але саме за цим стоїть величезна відповідальність педагога з великої літери, громадянина і просто людини, щоден-на і наполеглива праця якого допомагає виявляти молоді таланти, відшуковувати їх у найвіддаленіших куточках нашої країни.

Графічні твори Валерія Козуба привертають увагу складним малюнком та насиченими сюжетами. Великі за розміром офорти Валерія Козуба – це рідкість, яка сьогодні не часто трапляється у

виставкових залах. Складна і кропітка техніка, яка вимагає май-стерності та віртуозності мало приваблює митців. Втім опануван-ня мистецтвом офорту – не єдина мета молодого художника. За-вдяки цій техніці він несе у світ власне бачення та переосмислен-ня, надає йому виразності та нового життя. Валерій характеризує свій графічний доробок не інакше, як графіка світосприйняття.

Найперше, що впадає в око – це низка творів на Біблійні сю-жети, які складно сприймати тільки як твори мистецтва тому, що у них вкладено багато почуттів, переживань та відданості. Са-кральні сюжети постають перед глядачем як сповідь, передусім, перед самим собою. І вже потім, кожен із нас порине у прекрас-ний, чистий і відкритий світ віри, надії та любові до Творця, яким насичене життя автора і який він прагне донести поціновувачам прекрасного. Відчувається, що митець підійшов до розкриття цієї теми дуже обережно і піднесено. Відчувається, що Валерій Козуб нестримний у пошуках, а жага до творчості – неперемож-на. Здається, що він і досі не може зупинитися і постійно прагне вдосконалювати сюжети, вносити нові елементи і деталі у зада-валося б і без того насичений простір офортної дошки.

Інша частина творчого графічного доробку Валерія Козу-ба присвячена героям літературних сюжетів. Це пов’язано із дитинством талановитого майстра, який ділиться деталями біографії і зазначає, що змалечку його привчали до української класики і дотепер він багато читає. Його улюблені автори – Ва-силь Стефаник, Михайло Коцюбинський, Леся Українка та Іван Франко. Дивовижно, з огляду на уподобання та прагнення су-часної молоді! Однак молодий митець саме у творах цих авто-рів шукає відповіді на питання, отримує наснагу та насолоду. Більше того, знаходить тотожні його душевним переживанням та сумнівам мотиви. Валерій Козуб згадує, як свого часу,

ГРАФІКА СВІТОСПРИЙНЯТТЯ ВАЛЕРІЯ КОЗУБА

Валерій Козуб належить до тієї когорти молодих митців, доля та творчий шлях яких скла-

даються напрочуд вдало. Нині ху-дожник навчається в аспірантурі графічних майстерень Національ-ної академії образотворчого мис-тецтва та архітектури (НАОМА), але скоро вийде на самостійний мистецький шлях. Його історія – нетипова, адже в ній сплелися во-єдино різні чинники: дивовижні та доленосні випадки, фантастична наполегливість та працездатність, а найголовніше – вірність обраній справі, творчий неспокій, які у су-купності допомагають пошукам та становленню творчої особистості.

ÒÂÎÐ×À ÑÊÐÈÍß

ÎÊÑÀÌÈÒ53

Valery Kozub belongs to the cohort of young artists, fortune and career make up surprisingly well. Now the artist is trained in gradu-ate graphic workshop of the National Academy of Fine Arts and Ar-chitecture (NAAA), but soon come to an independent artistic path. His story – atypical, since it entwined by various factors: the amazing and momentous occasion’s fantastic persistence and hard work, and most importantly – fidelity to the chosen creative restlessness that collectively help to search for and establishment of a creative person.

Valery Kozub was born in Zakarapatye in a large family. The unique nature of the region and superior moral values that parents have instilled Valery from childhood, helped shape the particular view of the world and helped unleash abilities hidden in boy. Valeryi says that his mother – an architect by training – really wanted to one of four sons became an artist. And Mom’s dream embodied by him.

At first, Valery studied in Uzhgorod College of Arts named Adal-bert Erdelyi of Zakarpatye Art Institute in the Department of Design. This is the more practical choice advised familiar. However, soon began to show Valeryi creative disobedience, bending to painting and drawing. The artist says that he never had to design a special commitment and desire to create graphics and paintings were pas-sionate and passionate.

Nobody knows how to shape the fate of Valery Kozub, but meet-ing in College walls of People’s Artist of Ukraine, President of the Academy of Arts of Ukraine and the rector NAFAA Andrew Che-bykin was fateful. Renowned artist and teacher known who came to the college to review theses, spotted and inspired self-absorbed young man. Andrew Chebykin not just advised to continue their education in Kiev, and strongly supported the young artist never left

unattended. This little touch to the portrait of the famous artist, at first glance, may seem inconsequential. But it’s behind a huge re-sponsibility of the teacher to be capitalized, a citizen and a person daily and hard work that helps to identify young talent, they seek out the most remote corners of our country.

Graphic works by Valery Kozub pay attention-grabbing compli-cated pattern and rich stories. Large -sized etchings Valery Kozub it is a rarity, which is not often the case today in the exhibition halls. Com-plex and laborious technique that requires little skill and virtuosity has attracted artists. But acquirement the art of etching – is not only goal of the young artist. With this technique it has its own vision of the world and rethinking, expressiveness and gives it new life. Valery describes a graphical improvement just as» Graphics worldview”.

The first thing that catches your eye – a series works on Biblical subjects that are difficult to perceive only as works of art because they have invested a lot of feelings, emotions and commitment. Re-ligious subjects face before the audience as a confession, above all, to himself. And then, each of us plunged into a beautiful, clean and open world of faith, hope and love of the Creator, which is full of the author’s life and he strives to bring lovers of beauty. It feels that the artist approached the subject disclosure carefully and elevated. It is felt that Valery Kozub rampant in search and thirst for creativity – invincible. It seems that he still cannot stop and constantly seeking to improve stories, make new elements and details to be posed is already saturated space of copperplate.

Another part of the creative graphic works of Valery Kozub is dedicated to the heroes of literary subjects. This is due to childhood talented artists, who shares details of biography and notes that his

GRAPHIC WORLDVIEW OF VALERY KOZUB

«Поєднання долі», офорт 48х76, 2010 р.

CREATIVE CHEST

ÎÊÑÀÌÈÒ 54

коли він залишив домівку і поїхав навчатися у велике місто, йому допомогло «Intermezzo» Михайла Коцюбинського.

– У цьому творі дуже точно описані почуття молодої люди-ни – чутливої, ранимої. Коли я опинився у Києві, почувався так само не захищено і збентежено, як і герой Михайла Коцюбин-ського. А потім, згадавши про цю новелу і перечитавши її ще раз, зрозумів, що всі мої сумніви і побоювання цілком закономірні. Усвідомлення ситуації, в якій я опинився, заспокоїло, додало сил і тепер я не уявляю для себе кращого міста для життя і творчості, аніж Київ, – розповідає Валерій.

Техніка офорту дуже складна, і швидко підійти до неї з тим, аби втілити сміливі творчі рішення у життя – неможливо. Гра-фік, який захопився офортом, окрім того, що має бути прекрасним рисувальником, повинен досконально володіти всіма секретами та тонкощами техніки. І, до речі, різновидів друкованої графіки (офорт – лише один із них) – дуже багато. А відтак, оволодівши всіма, і віднайшовши свій, найбільш придатний і відповідний ду-шевним настроям та ідеям, різновид, лише після численних спроб та наполегливої праці, можна сміливо йти в обраному напрямку. Валерій Козуб вибрав для себе класичний офорт.

Сьогодні молодий митець стоїть на порозі нового періоду в житті. Дуже скоро аспірантура залишиться позаду, і Валерій опи-ниться наодинці не тільки із власними творчими пошуками та прагнення, а й перед цілим світом із усіма принадами та склад-нощами, піднесеннями та падіннями. Однак Валерій Козуб пере-конаний, що його доля – мистецтво, якою б складною та неперед-бачуваною вона не була. Вірить, що так йому судилося, адже до цього лежить його душа і промовляє серце.

Наталія Сухоліт

childhood taught to Ukrainian classics to today, he reads a lot. His fa-vorite authors Vasyl Stefanyk, Mikhail Kotsiubynskyi Lesia Ukrainka, Ivan Franko. Amazingly, given the preferences and aspirations of today’s youth! However, the young artist with the works of these authors looking for answers to the questions receives inspiration and enjoyment. More-over, it is identical with spiritual experiences and motives questioned. Valery Kozub remembers one time when he left home and went to study in the big city, he helped «Intermezzo» of Mikhail Kotsiubynskyi.

– In this work accurately describes the feelings of a young man – sensitive, vulnerable. When I was in Kiev, I felt similarly not protected and embarrass-ment as hero of Mikhail Kotsiubynskyi. Then, remembering this story and af-ter reading it again, I realized that all my doubts and fears quite natural. Aware-ness of the situation in which I found myself relieved, added strength and now I cannot imagine for a better city to live and work than Kyiv – says Valery.

Etching technique is very complicated and fast approach it in order to realize a bold creative decisions in life – is impossible. A schedule ad-mired etching, except that they should be fine draftsman must thoroughly possess all the secrets and subtleties of technique. And, by the way, va-rieties of printed graphics (etchings – only one of them) are very much. Hence, all mastered and found your most suitable and appropriate mental moods and ideas, the kind only after numerous attempts and hard work, we can safely go in this direction. Valery Kozub chose a classic etching.

Today, the young artist is poised for a new period in my life. Soon post-graduate left behind, and Valery will be alone, not only with their own cre-ative pursuits and aspirations, but also to the whole world with all the de-lights and difficulties, the rise and fall. However, Valery Kozub convinced that his destiny – the art, no matter how complicated and unpredictable it is. Believes that so it was destined, because this is his soul and heart says.

Natalia Sukholit

«Відзеркалення часу», офорт 48х76, 2010 р.

ÒÂÎÐ×À ÑÊÐÈÍß

ÎÊÑÀÌÈÒ55

«Тайна вечеря», офорт 60-80

CREATIVE CHEST

ÎÊÑÀÌÈÒ 56ÎÊÑÀÌÈÒ ÎÊÑÀÌÈÒ ÎÊÑÀÌÈÒ 56ÒÂÎÐ×À ÑÊÐÈÍß

СашковіПриходить час – і батькову сорочку Вдягає син. Хоч невидимий і хиткий місточок – Та не впаде. І це не дивно, що минуле хоче Ввійти у сни, І примиритись, і відправить пошту У новий день.

І це не страшно, що весільним фото По тридцять літ. Лиш трохи сумно. Бо трава зелена В моїх думках. І зігріває наш колишній дотик Пітьму століть, Поштову скриньку і чужі знамена На пелюстках.

***Зробити крок назустріч І – завмерти. Зронити слово, погляд – І не більше. Відчути теплу стежку літа – Вперше, Зрадіти ненародженому Віршу, Який росте в мені Маленьким сином І проситься, щоб випустила В простір…Крило твоє відчути Лебедине. Зробити крок – І стати вище зростом.

Світлана СЕРЕДЕНКО

*** Моє левенятко, Далеке і дике, Приручене кимось Чи вільне від пут, Торкаюсь твоїх Загратованих вікон, Де ніжні слова І мотиви живуть. Де чути, як кров Калататиме в скронях, Коли доторкнешся Волосся мого. Мій сонячний запах І теплі долоні Розбудять, розкриють, Розділять вогонь. За три дні щока Наїжачитись встигне І я зрозумію, Ти поряд, ти – є, Мій сонячний день, Недомріяний тижню, Незайманий рік, Левенятко моє…

ÎÊÑÀÌÈÒ57 ÎÊÑÀÌÈÒ57 CREATIVE CHEST

*** Тонке мереживо малюнка Співзвучне сонячному ранку, Де синь в вікні сміється лунко І виривається із рамки За горизонт. Туди, де небо Стовусто землю поцілує… Малюнок – стежечка до тебе. Подивишся – й мене відчуєш.

*** І радісно, і боляче, і легко… У літо, ніби в музику, вслухаюсь: То септакорд, то клацання лелеки, То тиша домінує над світами,

І кличе стежка. Килими із квітів Самі лягають кольором в долоні… Прокинусь ранком – а в кімнаті – літо, Букетом, стиглим яблуком червоним.

*** Час заблукав в кленовій кроні І дав, мов птаху два крила, Дарунок теплої долоні, Яка торкається чола.

Лечу над світом безборонно – В житті простому, а чи в сні, Бо сила рідної долоні Живе і дихає в мені.

Кохання мудре вечорове Цінує дотик – не вогонь – Думок, промовленого Слова, Теплом наповнених долонь.

*** Оголені будинки і сади…Забуті яблука хитаються на вітрі. Листопад – майстер створювати відстань, Наповнюючи сумом кожен вдих.

Але і в ці передзимові дні Буває небо з синіми очима. І паморозь ранкова – не причина Для сумувань. Лиш дотик сивини

До скроні. До зими далеко, Холодні ранки очищають душу. Зірву замерзле яблуко – не вкУшу, Зігрію, ніби пташку – й стане легко.

*** Тільки подумки Легким подихом Доторкнусь до чола, Вітаючись. Підіймаюсь по білих сходинках, Залишаючи слід у них. І свічками займуться Погляди, Від буденності Відриваючись, А слова опадаютьСтишено Сорочками До наших ніг.

ÎÊÑÀÌÈÒ 58

Загальновідомий факт, що українська мова нарівні з фран-цузькою й перською, визнана найкращою, наймилозвучні-шою й найбагатшою мовою світу. На Міжнародному кон-

курсі краси мов у Парижі 1934 року українська мова зайняла друге місце за «мелодійністю» та третє за фонетикою, лекси-кою, фразеологією та структурою речень. Граматичні конструк-ції будови речень в українськiй мовi визнанi одними з найдоско-наліших з-поміж трьох тисяч мов, якими спілкуються народи нашої планети. За поширенням у світі українська мова входить у першу тридцятку.

Було це давно, ще за старої Австрії, у далекому 1916 році. У купе першого класу швидкого потяга «Львів–Відень» їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки точилися навколо різних тем. На-решті заговорили про мови: чия краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився вихваляти рідну мову. Почав англієць:

– Англія – це країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли цілим світом. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Діккенса й інших великих літерато-рів і науковців. Отже, їй належить світове майбутнє.

– Ніколи! – гордо заявив німець. – Німецька – мова двох ве-ликих імперій: Німеччини й Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Ге-геля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, вона має світо-ве значення.

Італієць усміхнувся і тихо промовив:– Панове, ви не правi. Італійська – це мова сонячної Італії,

музики та кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною іта-лійською мовою написані найкращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Українець довго думав, нарешті промовив:– Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім гір-

ко розчарувався. Йдеться про те, яке місце відводять моїй мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що українська – мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, геніального поета Тараса Шевченка. Це лірична мова найкращої з поетес світу – Лесі Українки, нашого філософа-мислителя Івана Фран-ка, який вільно володів 14 мовами, зокрема і похваленими тут. Проте рідною, а отже, найбільш дорогою, Франко вважав укра-їнську. Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажіть, своїми мовами написати невелике оповідання, у якому б усі слова починалися з одна-кової літери?

– Ні. Ні. Це неможливо! – відповіли англієць, німець й іта-лієць.

– Може, вашими мовами це неможливо, а українською – зо-всім просто. Назвіть якусь літеру! – звернувся Костів до німця.

– Хай це буде літера П, – відповів той.– Гаразд. Послухайте оповідання.

Перший поцілунокПопулярному перемишльському поету Павлу Петровичу

Подільчаку прийшло по пошті приємне повідомлення: «При-їздіть, Павле Петровичу, – писав поважний правитель Підго-рецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, – по-гостюєте, повеселитись!». Павло Петрович поспішив, при-бувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів при-вітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів. Посадили Павла Петровича поряд панночки – премилої Поліни Полікарпівни. Поговори-ли про політику, погоду, Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна програла прекрасні по-лонези, прелюдії. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку… Прийшла пора – попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок портвейну, плиски, пшеничної, підігрі-того пуншу, пільзнерського пива. Принесли печених поросят, приправлених перцем півників, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, присмажені пляцки… Потім прислуга подала пресолодкі пря-ники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полу-миски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попро-сила прогулятися по Підгорецькому парку, полюбуватись при-родою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла підхмеленому поету. Походили, погуляли. Порослий папороттю прадавній парк подарував парі приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пасовищами. Посиділи, помрі-яли, позітхали, пошептали, пригорнулися. Прозвучав перший поцілунок. Прощай, парубоче привілля! Прийдеться поету приймакувати.

У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата укра-їнська мова житиме вічно поміж інших мов світу. Але зазнайку-ватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.

– Ну, а коли б я назвав іншу літеру? – заявив він. – Скажімо, літеру С?

– Своєю мовою можу створити не лише оповідання, а на-віть вірш, де всі слова починаються на С і передаватимуть стан природи.

Самотній садСипле, стелить сад самотнійСірий смуток, срібний сніг.Сумно стогне сонний струмінь,Серце слуха скорбний сміх.Серед саду страх сіріє.Сад солодкий спокій снить.Сонно сипляться сніжинки.Струмінь стомлено сичить.Стихли струни, стихли співи,Срібні співи серенад,Срібно стеляться сніжинки,Спить самотній сад...

– Геніально! Незрівнянно! – вигукнули італієць й англієць. Усі замовкли. Говорити не було потреби.

За матеріалами журналу «Я вивчаю українську»

«... БЕЗ УСЯКОЇ ІНШОЇ НАУКИ ЩЕ МОЖНА ОБІЙТИСЯ, БЕЗ ЗНАННЯ РІДНОЇ МОВИ ОБІЙТИСЯ НЕ МОЖНА».

І. Срезневський, український письменник

ÎÊÑÀÌÈÒÎÂÀ ÑÊÀÐÁÍÈÖß

ОКСАМИТ59

ÎÊÑÀÌÈÒ 60ДОБРОГО ЗДОРОВ’Я

Не секрет, що на складову здоро в’я лю-дини впливає

ба гато чинників: спосіб життя, еко-

логія, спадковість, недостат ня профілактика захворювань, рі-вень медичного обслуговування, внутрішня культура тощо.

Проте і саме поняття «здоров’я» варто розглядати не як кон-станту, а як стан організму, який постійно змінюється. Тому кожній людині потрібно стежити за своїм здоров’ям і підтри-мувати його фізичний, духовний та психологічний аспекти.

Сьогодні пропоную поговорити на тему профілактики, ліку-вання та оздоровлення людей із захворюваннями хребта. Існує багато типів розладів, які викликають біль у спині, у тому числі й ті його різновиди, які називаються механічними та компре-сійними болями. Механічні болі зазвичай є наслідком травм або дегенеративних процесів, які зачіпають міжхребцеві диски, суглоби, зв’язки і м’язи, компресійні – викликані стисненням нерва. Захворювання хребта, серед яких основними є остеохон-дроз та радикуліт, широко розповсюджені серед людей різного віку. При несвоєчасному лікуванні вони швидко переходять у хронічні й можуть призвести до гострого больового синдрому і суттєвого обмеження рухливості.

Ще древні ескулапи вважали, що хребет – це основа енергії та життєвих сил людини. Сучасні лікарі знають, що хребет – це ключ до позбавлення хвороб і здоров’я всього організму.

Серед консервативних форм лікування захворювань хреб-та – нестероїдні протизапальні препарати, міорелаксанти, ре-цептурні анальгетики, фізіотерапія. Зважаючи на те, що осо-бливістю опорно-рухової системи людини є пристосування до прямоходіння, у зв’язку з чим сформувались вигини хребта та стопи, я дійшов висновку, що одночасно з цими видами терапії може бути використаний такий метод, як пасивне підводне вер-тикальне витягнення хребта за допомогою ваги власного тіла.

У результаті досліджень, проведених на базі «Клінічного санаторію «Жовтень», що у Конча-Заспі м. Київ, мною запро-понована інноваційна методика пасивного підводного верти-кального витягнення хребта за допомогою аквапоясу «AIREX» (Швейцарія) у вигляді аквагімнастики зі спеціальними впра-вами, що виконуються в терапевтичних басейнах на глибокій воді. Цей винахід запатентовано (Патент № 86729) та включено до Реєстру галузевих нововведень № 114/33/10. Важливо, що

методика разом із розвантаженням та витягненням хребта за-безпечує зміцнення так званого «м’язового корсета хребта», що сприяє стабілізації хребта, протидіє зміщенню міжхребцевих дисків, що в цілому покращує результати лікування, забезпечує стійкий виражений клінічний ефект.

Аквапояс «AIREX» – це спеціальний плаваючий пояс від-повідного розміру, який м’яко, комфортно та надійно фіксує грудний відділ хребта, що дозволяє пацієнту весь час знахо-дитися у вертикальному положенні, з плечима та головою на поверхні, не заважає вільно дихати, гарантує розвантаження та витягнення попереково-крижового відділу хребта. Його успіш-но використовують у медичній реабілітації в Європі та США. Оскільки всі рухи здійснюються немов у стані невагомості, по-вністю знімається навантаження на хребет та суглоби ніг і ри-зик отримання травми знижується до нуля. Не дістаючи до дна басейну, пацієнт виконує спеціальні аквагімнастичні вправи на розвантаження та зміцнення «м’язового корсета хребта».

З аквапоясом «AIREX» метод значно розширює коло паці-єнтів за складністю діагностованих захворювань, віком, дозво-ляє почуватися впевнено на «глибокій воді» навіть тим, хто не вміє плавати. При даному методі не застосовують вантажі або будь-які інші предмети. Витягування і розвантаження хребта відбувається природним шляхом під вагою власного тіла, що виключає ускладнення, а спеціальні вправи аквагімнастики за-безпечують пасивне підводне вертикальне витягнення хребта.

Детальніше розглянемо окремі чинники, що забезпечують лікувальний ефект цього методу. За легендою краса народже-на у воді: з морської піни з’явилась Афродита. У природі не-має сильнішого середовища ніж вода: це моря, річки, басейни, лазні, мінеральні ванни, що допомагають нам зберегти красу та зміцнити здоров’я. Саме вода є фізіологічною основою методу. Вода створює специфічні умови під час проведення лікувальної процедури та додає релаксуючого впливу на організм пацієнта.

Наступною важливою складовою методу є гідростатичний тиск. Гідростатичний тиск – це тиск, що здійснюється масою води на кожну точку зануреного у воду тіла і діє у всіх напря-мах однаково та прямо пропорційно глибині, на яку занурене тіло. Його вплив на периферичні венозні судини має протина-брякову дію, полегшує роботу серця, покращує периферичний кровообіг, лімфодренаж та пришвидшує венозний відтік крові у нижніх кінцівках.

За допомогою механічної дії штучно поєднаних рухів, що виконуються у воді у відповідному положенні, напрямі, з

ЮРІЙ АНДРІЯШЕК

На жаль, деклароване Конституцією України кожному громадянину право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49) не гарантує нам за-хисту від лікарських помилок, неякісних контрафактних ліків, не забезпечує своєчасної

та невідкладної медичної допомоги, доступного для всіх безкоштовного лікування... Сьогодні здоров’я громадян перестало бути надбанням держави. Тож, цілком природно, що кожна

людина дбає про себе та своїх близьких усіма можливими способами: лікується за допо-могою традиційних методів, вивчає бабусині рецепти, загартовується, або вірить екстра-сенсам та рекламі…

Зважаючи на актуальність теми, щиро бажаючи здоров’я своїм читачам, редакція журналу «Оксамит» принагідно вирішила зробити добру справу – познайомити ау-диторію з автором унікальної методики «Пасивного підводного вертикального ви-

тягнення хребта», відомим лікарем-фізіотерапевтом, завідуючим лікувально-діа-гностичним відділенням «Клінічного санаторію «Жовтень», кандидатом медичних наук, доцентом кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини

НМАПО ім. П.Л. Шупика Юрієм Івановичем Андріяшеком.

ХОЧЕШ БУТИ ЗДОРОВИМ — БУДЬ!

ÎÊÑÀÌÈÒ61

It is not a secret, that health of person is influ-enced by a lot of factors: lifestyle, ecology, he-redity, insufficient prevention of diseases, level of medical care, internal culture, etc.

However, the meaning of «health» should be regarded not as the constant, but as a condition of organism, which changes constantly. That’s why every person needs to look after health and maintain its physical, spiritual and psychological aspects.

Today offer to talk about the prevention, treatment and rehabili-tation of people with diseases of the spine. There are many types of disorders, which cause back pain, including its variants, which are called mechanical and compression pains. Mechanical pains are usually results of traumas or degenerative processes affecting the intervertebral discs, joints, ligaments and muscles, compression – caused by compression of the nerve. Diseases of the spine, the main among which are osteochondrosis and radiculitis, are widespread among people of different age. At untimely treatment they quickly pass in chronic and can cause sharp pain syndrome and to essential limitation of mobility.

The ancient Aesculapius believed that the spine – the basis of energy and vital forces of the person. Modern doctors know that spine – is a key for deprivation from diseases health of the whole body.

Among the forms of conservative treatment the spinal diseases – non-steroidal anti-inflammatory drugs, muscle relaxants, prescrip-tion analgesics, physiotherapy. Considering, that the feature of mus-cular-skeletal system of person is adapting to human bipedalism, in connection with which formed curves of the spine and foot were, I came to the conclusion, that simultaneously with these kinds of therapy can be used such method, as passive vertical traction of the spine using the weight of your own body.

As a result of the researches conducted on the base of «Clini-cal health resort «Zhovten»», which is in Koncha-Zaspa in Kyiv, I offered the innovative method of the passive underwater verti-cal extension of the spine with help of aquatic gymnastic «AI-REX» (Switzerland) in the form of aqua gymnastics with special exercises,which are made in the therapeutic swimming pools in deep water. This invention was patented (Patent № 86729) and in-cluded to the he Register of branch innovations № 114/33/10. It is important, that this method together with unloading and extraction

of the spine provides strengthening of so-called «muscular corset of the spine», that encourages strengthening of the spine, counteracts the shift of intervertebral disks, that in whole improves the results of treatment, provides steady shown clinical effect.

Aquatic gymnastic «AIREX» – special swimming belt of appro-priate size, which gently comfortably and reliably captures thoracic spine, that allows the patient to be in the upright position during all time, with shoulders and back on the surface, doesn’t prevent to breath freely, ensures the release and extraction of the lumbosacral spine. It successfully use in medical rehabilitation in Europe and USA. As all movements are carried out as in a state of weightless-ness, the load on the spine and joints of legs is completely removed and the risk of receiving trauma decreases to zero. Without getting to the bottom of the swimming pool, patient carries out special aqua-gymnastical exercises directed on the unloading and strengthening of «a muscular corset of the spine».

With aquatic gymnastic «AIREX» method significantly expands the circle of patients with complexity of the diagnosed diseases, age, allows feeling confident in «deep water» even to those, who can-not swim. This method doesn’t apply freights for any other objects. Pulling and unloading of the spine is happening by the natural way under weight of own body, excludes complications, and special ex-ercises of aqua gymnastics provide passive underwater vertical ex-tension of the spine.

Let’s consider in more details the separate factors, which are providing the medical effect of this method. According to the leg-end, beauty was born in water: Aphrodite emerged from the sea-foam. In nature there is no stronger environment than water: seas, rivers, swimming pools, saunas, mineral baths, helping us to keep beauty and to strengthen health. Water is a physiological basis of the method. Water creates specific conditions during delivery of the treatment and adds relaxing impact on organism of the patient.

KEEP WELL

WANT TO BE IN GOOD HEALTH — KEEP HEALTHY!

Unfortunately, declared by the Constitution of Ukraine to every citizen the right to health protection, medi-cal care and medical insurance (article 49), doesn’t guarantee us protection against medical mistakes, counterfeit drugs of low quality, doesn’t provide timely and the emergency medical aid, free treatment

available for everybody... Today health of citizens stopped being property of the state. Therefore, it is quite natural, that each person cares of himself and the relatives in all possible ways: treats with traditional methods, studies recipes of grandmother, tempers, or believe to psychics or advertising …

Considering relevance of the subject, sincerely wishing health to the readers, staff of magazine «Oksamyt» on this occasion decided to do a good deed – to acquaint the audience with the author of unique methodology of «Pas-sive underwater vertical spine extension», famous physician, physical therapist, head of medical- diagnostic de-partment of «Clinical health resort «Zhovten»», the candidate of medical sciences, the associate professor of medi-cal rehabilitation, physical therapy and sports medicine of P. L. Shupyk NMAPE Yuriy Ivanovych Andrijashek.

ÎÊÑÀÌÈÒ 62ДОБРОГО ЗДОРОВ’Я

відповідною амплітудою та швидкістю, в основу лікувального ефекту витягування хребта закладений механізм зниження тис-ку в середині міжхребцевих дисків. Витягування призводить до декомпресії нервових структур, покращує кровообіг, зменшує набряки, сприяє ліквідації наявних підвивихів міжхребцевих суглобів.

Температура води теж має велике значення і є чинником зменшення больових відчуттів, рефлекторного збудження та спастичності м’язів. Тепла вода 28-30 градусів добре розсла-блює м’язи, зменшує скутість хребта, покращує амплітуду ру-хів, кровообіг і трофіку тканин, сприяє збільшенню діастаза між суглобними поверхнями дисків.

Згідно із законом Архімеда, на будь-яке тіло, занурене в рі-дину, діє виштовхувальна сила, спрямована вгору, яка дорівнює об’єму витісненої даним тілом рідини, що забезпечує втрату ваги тіла у водному середовищі. Так, вага будь-якої частини тіла, зануреної у воду, зменшується до 9/10. Наприклад, людина вагою 100 кг у воді важить тільки 10 кг! Таким чином, навіть літні люди з надлишковою вагою почувають себе легко і ком-фортно у водному середовищі. Ця унікальна властивість води успішно використовується з метою полегшення вільних актив-них рухів хребта, а також суглобів верхніх та нижніх кінцівок.

Опір води, внаслідок тертя з тілом, зростає прямопропор-ційно квадрату швидкості руху при аквагімнастиці, що вико-ристовується як дозований елемент навантаження для зміцнен-ня «м’язового корсета хребта». Так, протягом курсу лікування за даними метода біоімпедансної ліпометрії аналізатором скла-ду тіла «OMRON-BF511» (Японія) зростає процентний вміст м’язів тіла і зменшується вміст жиру. Також значно зміцню-ються м’язи спини, які підтримують хребет, що вимірюється за допомогою поверхневої електроміограми (ЄМГ) апаратом Nexus-10 (Голландія).

Вертикальне витягування хребта у вигляді аквагімнастики з музичним супроводом – це поєднання приємного з корис-ним! Один сеанс триває 40-50 хвилин, тобто довше аналогіч-ної процедури під навантаженням. Але відчуття після сеансу дуже приємні – поєднання легкості і відчуття тіла, так званої «м’язової радості» внаслідок чого у пацієнтів виникає впевне-

ність у своїх власних силах на шляху до здоров’я! Курс лікуван-ня становить 8-12 сеансів. Як правило, вони проводяться через день. Можливе проведення групових занять, але з індивідуаль-ним контролем стану кожного пацієнта. Виконання вправ під керівництвом досвідченого інструктора без найменших зусиль додає настрою, бадьорості, приносить лише задоволення поси-лене завжди позитивним лікувальним ефектом.

Крім того, у терапевтичному басейні санаторію «Жовтень» на глибокій воді проводиться інший лікувальний комплекс – ак-вагімнастика з водоходами «BURDENKO WATER WALKERS» (США) у поєднанні з аквапоясом «AIREX» (Швейцарія). Завдя-ки спеціальним вправам аквагімнастики відбувається зміцнен-ня м’язів ніг, розвиваються координація та баланс тіла, необ-хідні для реабілітації хворих після операцій ендопротезування великих суглобів ніг. Таким чином, поєднання наукового та практичного підходів дає можливість досягти вагомих резуль-татів у відновленні здоров’я та гармонії тіла, значно підвищити ефективність санаторно-курортного лікування.

У сучасному світі все частіше лікарі наголошують на ак-туальності підтримання фізичного здоров’я людини та профі-лактику хвороб, а не їх лікування. Тож і команда «Клінічного санаторію «Жовтень» запрошує всіх бажаючих у зручний для вас час, перебуваючи у санаторії стаціонарно або амбулаторно, відчути на собі ефект від унікальних лікувальних методик, чу-дової природи заповідника «Конча-Заспа», вигідного територі-ального розташування у межах столиці.

Юрій Андріяшек, канд. мед. наук

Віктор (м. Кіровоград). Маючи хронічні проблеми із захворюванням хребта, знаю, які

незручності та фізичний біль провокує ця недуга. На практиці нео-дноразово застосовував різні методи лікування. Під час відпочин-ку у клінічному санаторії «Жовтень» відвідував басейн та займав-ся за методикою пасивного підводного вертикального витягнення хребта. Після другого сеансу відчув реакцію організму – больовий синдром. Перепочив, зробивши одноденну перерву. Пройшов по-вний курс і зараз почуваюся просто чудово. Задоволений результа-том, впевнений, що даний метод лікування дозволяє значно підви-щити ефективність санаторно-курортного лікування в цілому.

Юлія Калина – українська важкоатлетка, володарка брон-зової медалі Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні, третій призер чемпіонату світу 2009 року.

У штангістів, не секрет, великі навантаження на спину та поперек. Після змагань обов’язково потрібен курс, щоб відно-витися для подальших тренувань та участі у змаганнях. Зараз готуюся до чергового турніру з важкої атлетики. Сподіваюся гідно виступити. Я пройшла 8 сеансів за методикою пасивно-го підводного вертикального витягнення хребта за допомогою швейцарського аквапоясу «AIREX». Вже після 3-го сеансу від-чула себе краще. Саме цей курс мені порадив лікар нашої збір-ної команди.

Михайло (Тернопільська обл.) Мені дуже подобалося під час занять виконувати різні аква-

гімнастичні вправи, особливо «велосипед», «ножиці», акваджо-гінг, кругові повороти вправо, вліво тощо. Болі у спині зникли, з’явилася легкість, впевненість у рухах. Задоволений, що прой-шов курс реабілітації за допомогою методу пасивного підвод-ного вертикального витягнення хребта з аквапоясом «AIREX». Думаю, добре було б повторити процедуру через півроку, щоб закріпити ефект. ■

Виконання аквагімнастичних вправ у терапевтичному басейні

ÎÊÑÀÌÈÒ63 KEEP WELL

Another important component of the method is the hydrostatic pressure. Hydrostatic pressure is the pressure, which is created by the weight of water at each point of submerged body and acts in all directions and in the direct ratio to the depth on which the body is submerged. Its impact on peripheral venous vessels has antiedema-tous action, eases the work of heart, improves peripheral circula-tion of blood, lymphatic drainage and accelerates venous outflow of blood in the lower extremities.

With the help of mechanical action of artificially combined movements, performed in water in a suitable position, direction, with appropriate amplitude and speed, to the base of the therapeutic effect of the spine is laid the mechanism to reducing the pressure in the middle of the intervertebral disc. Extension leads to the decom-pression of nervous structures, improves circulation, reduces swell-ing, promotes the elimination of subluxations of the intervertebral joints.

The temperature of water has also the great importance and is a factor in reducing pain, reflexive stimulation and spasticity of the muscles. Warm water of 28-30 degrees well relaxes muscles, reduc-es stiffness of the spine, improves range of motion, blood circulation and trophic of tissues, increases diastase between articular surface. articular surface of disks.

According to Archimedes’ principle, to any body, immersed in a fluid, supporting power is acting, directed upwards, which is equal to the volume of fluid displaced by this body, that provides loss of body weight in the aquatic environment. So, the weight of any part of the body, submerged in the water is reduced to 9 /10. For ex-ample, a person weighing 100 kg in water weights only 10 kg! So, even old people who are overweight feel easy and comfortable in the water environment. This unique property of water has been success-fully used to facilitate the free active movements of the spine and joints of the upper and lower extremities.

Resistance of water, due to the friction with body, increases di-rectly proportionally to the square of the velocity of aquagymnastics when it is used as a loading dose element to promote “muscular cor-set spine”. In such a way, during course of the treatment according to the information connected with body composition monitoring – muscles, body fat, viscera fat by Bioelectrical Impedance method by Body Composition Monitor OMRON-BF511” (Japan) increases the percentage of muscles of body and the content of fat decreases. Also back muscles, which support the spine, become considerably stronger, that is measured with the help of superficial EMG of low back muscles by device Nexus-10 (Holland). As we can see, con-trol of a condition organisms of patients in «Clinical health resort «Zhovten»» is made with usage of modern methods.

The vertical spine traction in the form of aquaticqymnastic with music – combination of pleasant with useful! One session lasts for 40-50 minutes that is longer than the similar procedure under load. But feelings after session are very pleasant – combination of ease and feeling of a body, so called

«Muscular joy», as a result of which patients become confident in their own abilities on the road to health! The course of treatment is 8-12 sessions. As a rule, they are undertaking every other day. Un-dertaking of group sessions is possible, but with individual control of individual condition of each patient. Doing exercises under the guidance of the experienced instructor without the slightest effort adds mood, vitality, brings only pleasure increasing by always posi-tive therapeutic effect.

In addition, in the therapeutic swimming pool of sanatorium «Zhovten» in deep water is conducted another medical complex – aquaticqymnastic with water walkers «BURDENKO WATER WALKERS» (USA) in combination with aquatic gymnastic «AI-

REX» (Switzerland). Thanks to special exercises of aquaticqymnas-tic is going to strengthen leg muscle, to develop coordination and balance of body, necessary for the rehabilitation of patients after operations for replacement of large joints of the feet. In such a way, combination of academic and practical approaches makes it pos-sible to achieve good results in restoring health and harmony of the body, greatly increases the effectiveness of sanatorium-resort treatment.

In the contemporary world doctors stress more often the urgency of maintaining physical health and preventing diseases, rather than curing them. So, the team «Clinical health resort «Zhovten»» invites everyone at convenient time, being in the health resort permanently or on the outpatient basis, feeling effect from unique medical meth-ods, the magnificent nature of the reserve «Koncha – Zaspa», favor-able territorial arrangement within the capital.

Yuriy Andrijashek, Candidate of Medical Sciences

Victor (Kirovograd). Having chronic problems with spine disease, I know, inconve-

niences and physical pain are provoked by this illness. Repeatedly I put various methods of treatment into practice. While resting in the clinical health resort «Zhovten’» visited the swimming pool and used the method of passive underwater vertical spine traction of the spine. After the second session felt response in the body – pain syn-drome. Had a rest, making a one-day break. Completed full course and now I feel great. Pleased with the result, I am sure that this treatment can significantly improve the effectiveness of sanatorium-resort treatment in general.

Yulia Kalyna – Ukrai-nian weight-lifter, the own-er of a bronze medal of the Olympic Games of 2012 in London, the third prize-winner of the World Cup of 2009.

It is not secret, that weig-htlifters have big loads on back and waist. After com-petitions the course is sure-ly necessary to be restored for the subsequent trainings and participation in com-petitions. Now I prepare to the next weightlifting tour-nament. I hope to take part in the competition proper-ly. I passed 8 sessions by the method of passive underwater vertical spine traction with help of original Swiss aquatic gymnastic «AIREX». Already after the third session I felt better. Exactly this course was advised to me by the doctor of our national team.

Mykhailo (Ternopil Region) During session I liked very much to do different aquaticqym-

nastical exercises, especially «bicycle», «scissors», aqua jogging, circle turns to the right, to the left, etc. Back pains disappeared, there was an ease, confidence in the movements. Satisfied, that I passed course of rehabilitation with the help of method of passive underwa-ter vertical spine traction with aquaticqymnastic «AIREX». I think, it would be good to repeat procedure in half a year to consolidate effect.

YULIA KALYNA

ÎÊÑÀÌÈÒ 64

Іпотерапія – сучасний метод лікування за до-помогою коней, широко використовуваний в на-шій країні і за кордоном. З давніх часів люди по-мітили, що верхова їзда благотворно впливає на здоров’я людини і сприяє активному довголіттю.

Чому це відбувається? На це запитання орто-доксальна медицина ще не може дати остаточної відповіді. Однак основні фактори, які здійсню-ють лікувальний та оздоровчий вплив на орга-нізм, добре відомі.

Їзда верхи вимагає постійного тренування базових рефлексів, де активно задієні вели-кі м’язи тіла. Цей фактор найбільш важливий для пацієнтів, які страждають порушеннями функцій опорно-рухового апарату і системи управління рухами (наприклад, при дитячому церебральному паралічі – ДЦП). Людина отри-мує можливість активно рухатися в положенні сидячи, що робить верхову їзду незамінною для людей з хворими ногами. Кінь підлашто-вує свої рухи під вершника, зігріває і масажує його м’язи, нормалізує м’язовий тонус. Осо-бливу роль відіграють ритмічні рухи коня на кроку і рисі, що сприяють нормалізації власних ритмів вершника, що вкрай необхідно при лікуванні мовних розладів у дітей. Крім того, кінь здійснює на вершника потужний емоційний вплив, що дозволяє використовувати верхову їзду для лікування психо-емоційних розладів, фобій та інших порушень психіки. Вер-хова їзда ніколи не викликає у вершника порушень серцевої діяльності, що дозволяє використовувати цей метод для реа-білітації пацієнтів після інфаркту міокарда. Між вершником і його конем встановлюються близькі дружні стосунки, що

дуже важливо для невпевнених у собі та одиноких людей, особливо для дітей, які страждають аутизмом і мають труд-нощі в спілкуванні.

На основі стимуляції реакцій, спрямованих на утримання рівноваги, вирішуються такі завдання: нормалізація м’язового тонусу, координація рухів, зміцнення м’язів, досягнення симе-тричних рухів. Лікування застосовується до пацієнтів з такою симптоматикою: порушення із спастичними і гіпотонічними атаксичними компонентами поряд з порушеннями рухової ак-тивності тулуба, голови, рук і ніг. Координація тулуба в поло-

женні сидячи верхи на коні при його русі вперед здій-снює реабілітаційний вплив на ходу пацієнта. Чудово піддаються лікуванню верховою їздою хвороби, які традиційно прийнято відносити до так званих «хвороб регуляції»: шлунково-кишкові та серцево-судинні за-хворювання, в тому числі постінфарктний стан. Корис-на ЛВЇ при захворюваннях опорно-рухового апарату, сколіозах, остеохондрозах, наслідки поліомієліту, про-статитах, а також розумової відсталості і багатьох інших фізичних і душевних стражданнях.

Регулярні заняття ЛВЇ благотворно впливають на весь організм в цілому, нормалізуючи діяльність цен-тральної нервової, серцево-судинної і травної систем. Показано, що такі заняття знижують поріг судомної готовності мозку, нормалізують рівень цукру в крові у діабетиків тощо. Фахівці в Європі та США використову-ють терапевтичну їзду з 1960 року при лікуванні таких захворювань, як дитячий церебральний параліч, епілеп-сія, розсіяний склероз, м’язова дистрофія, поліомієліт, викривлення хребта та інших порушень. Тобто, іпотера-пія має широке коло показань і корисна як для дітей, так і для дорослих, що мають проблеми зі здоров’ям.

63434, Україна, Харківська обл., Зміївський район, с. Дачне, санаторій «Ялинка», ж/д платформа «Будинок відпочинку», Центр іпотерапії «Лікар-Кінь». ■

ЦЕНТР ІПОТЕРАПІЇ «ЛІКАР-КІНЬ» АСОЦІАЦІЇ «ДІТИ ТА МОЛОДЬ – МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ»

ДОБРОГО ЗДОРОВ’Я

ОКСАМИТ3

ОКСАМИТ 4