1 Юні гімнастки сподіваються, що Нанкінлеле принесе їм удачу www.lanhua-ua.org #2 (3) Виходить що два місяці У серпні у древній столиці Китаю відбудуться Другі літні Юнацькі Олімпійські ігри. Минуло майже сторіччя, від- коли П’єр де Кубертен удруге “подарував” людству Олімпій- ські ігри. Тепер це важлива подія всесвітнього масштабу. Мільйо- ни людей, затамувавши подих, спостерігають за спортивними баталіями. Втім, не всі знають, що, крім “дорослих” Олімпіад відбуваються ще й Олімпійські ігри серед юних атлетів. Цього- річ Другі літні Юнацькі Олім- пійські ігри прийматиме Китай. Місто Нанкін (Наньцзі ´ н) вибо- роло це почесне право у двобої з польською Познанню. Перші літні Юнацькі Олім- пійські ігри відбулися у Сінгапу- рі 2010 року, зимові – 2012 року в Інсбруці. А цьогоріч понад три з половиною тисячі юних спортсменів з усього світу віком від 14 до 18 років зустрінуться у Нанкіні, де в період від 16 до 28 серпня відбуватимуться зма- гання з 26 видів спорту і розі- грають 184 комплекти нагород. 22 березня оргкомітет Олім- піади представив офіційні емб- лему і факел свята. Факел назва- ли “Дверима до щастя”, оскільки його верхня частина і справді нагадує форму міських воріт – символ того, що Нанкін із ра- дістю чекає гостей. Факел спро- ектувала компанія “Хуанді”. А Співдружність Нещодавно у Львівській обласній бібліотеці для дітей відбулися зустрічі з юними чи- тачами, присвячені культурі й традиціям Китаю. На зустрічі виступив представник міжна- родної організації “Культурно- дослідницький центр Укра- їни та Китаю “Ланьхва” Кай Го, який розповів маленьким слухачам багато цікавого про свою далеку батьківщину. Діти слухали з величезною увагою та щирим зацікавлен- ням, адже жодна книга, жо- ден фільм не здатні настільки правдиво та образно розпові- сти про країну та її звичаї, як людина, яка там народилась і виросла. До того ж оповіда- ча можна запитати про все, що тебе цікавить, наприклад, які мови вивчають китайські школярі, як вони відпочива- ють під час канікул, чи батьки дають їм кишенькові гроші та скільки триває урок у китай- ській школі. Але найцікавішою части- ною зустрічі, без сумніву, став урок китайської мови. Кай Го писав на фліп-чарті ієрогліфи і пояснював їх значення, а діти старанно перемальовували. Звичайно, за один урок нереаль- но оволодіти азами китайської мови. Та, можливо, зернятко, яке посіяв гість, колись пророс- те і дасть багатий урожай. Христина ІВАНКІВ ÌÀËÅÍÜÊÈÉ ÊÐÎÊ ÄÎ ÇÁËÈÆÅÍÍß Увага! Конкурс! Надішліть на адресу редак- ції свої враження від мандрів- ки Китаєм. А може, вам пота- ланило зустрітися з цікавою людиною, що мешкає в цій східній країні, чи з китайцем, який переїхав до України? Або ж ви знаєте унікальні факти про Піднебесну? На- пишіть про це нам. Вимоги конкурсу: цікава і пізнавальна інформація, укра- їнська мова, максимальний обсяг одного матеріалу – дві сто- рінки формату А-4. Листи надсилайте на адресу: п/с 1623, м. Львів, 79016. Або на електронну пошту [email protected]. На конверті чи в темі листа обов’язково зазначте: “Мій Китай”. УВАГА! Участь у кон- курсі можуть узяти лише передплатники газети, а тому обов’язково вкладіть у конверт ксерокопію пе- редплатної квитанції (скан- копію) і зазначте свій кон- тактний номер телефону. Наприкінці 2014 року пе- реможець отримає ЧУДО- ВИЙ ПРИЗ – ПЛАНШЕТ! П’ ятнадцятого дня після весняного рівнодення Китай відзначає свято Цінмін. Цьогоріч воно припало на 5 квітня. Це свято дуже багатогранне, сумне і водночас радісне, печальне і життє- стверджувальне. Нанкінський центр олімпійських видів спорту Свята і традиції Подія ÍÀÍÊ²Í ×ÅÊÀª ÍÀ ÃÎÑÒÅÉ Ö²ÍÌ²Í – ÑÂßÒÎ ÏÀÌ’ßÒ² ² ÍÀIJ¯ ÍÀ ÊÐÀÙÅ ÌÀÉÁÓÒͪ от автором олімпійської ембле- ми став учень середньої щколи Цзи Цзиі. Символом Олімпій- ських ігор він обрав квітку сли- ви муме, оскільки вона схожа і на полум’я, і на фігуру людини. Цікаво, що цьогоріч шлях олімпійського вогню від Афін до Нанкіна буде віртуальним. У Китаї він “матеріалізується”, і вже реальні факелоносці про- несуть вогонь вулицями міста. Талісман Ігор – кумедний чоловічок Нанкінлеле, надзви- чайно схожий на різнокольоро- ві річкові камінці, які є однією із дивовиж міста. До речі, якщо стукнути одним камінцем об інший, утворюється звук, схо- жий на буквосполуку “леле”. А китайською мовою це слово означає радість, щастя. Симпа- тичного Нанкінлеле визнали переможцем конкурсу, в якому брало участь понад 1,2 мільйо- на студентів з 900 навчальних закладів Китаю. Народний банк Піднебесної також долучився до підготов- ки свята. Уже випущено чотири пам’ ятні монети на честь змагань. (Далі – на с. 2) Назв у нього теж декілька: День поминання померлих, Свято чистого світла, Свято чи- стоти і ясності, День справед- ливості та бездоганності, навіть День холодної їжі. Про походження свята Цін- мін можна дізнатися з легенди, яку описано у “Цзо Чжуань”, одному з найдавніших творів з історії Китаю (770–476 рр. до н. е.). Наслідного принца Чун Ера (697–628 рр. до н. е.) вигнала з царства Цзінь Ліцзі, улюблена наложниця його батька. За час 19-річного ви- гнання Чун Ер жив у неймо- вірних злиднях. Вірними йому залишились лише декілька лю- дей, серед них і придворний Цзє Цзитуй. Якось Чун Ер зне- притомнів від голоду. Принц був такий виснажений, що пе- ребував на межі життя і смер- ті. Тоді Цзє відрізав шматок свого стегна і приготував своє- му панові тарілку супу. (Далі – на с. 2) m . а ÒÂÎвÒÜ ² ÂÈÃÐÀÂÀÉÒÅ! ÒÂÎвÒÜ ² ÂÈÃÐÀÂÀÉÒÅ!
8
Embed
ÍÀÍÊ²Í ×ÅÊÀª · 2017-08-27 · Дивовижний Китай 1 Юні гімнастки сподіваються, що Нанкінлеле принесе їм удачу
This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Transcript
1Дивовижний Китай
Юні гімнастки сподіваються, що Нанкінлеле принесе їм уда чу
www.lanhua-ua.org#2 (3) Виходить
що два місяці
У серпні у древній столиці Китаю відбудуться Другі літні Юнацькі Олімпійські ігри.
Минуло майже сторіччя, від-коли П’єр де Кубертен удруге “подарував” людству Олімпій-ські ігри. Тепер це важлива подія всесвітнього масштабу. Мільйо-ни людей, затамувавши подих, спостерігають за спортивними баталіями. Втім, не всі знають, що, крім “дорослих” Олімпіад відбуваються ще й Олімпійські ігри серед юних атлетів. Цього-річ Другі літні Юнацькі Олім-пійські ігри прийматиме Китай. Місто Нанкін (Наньцзін) вибо-роло це почесне право у двобої з польською Познанню. Перші літні Юнацькі Олім-
пійські ігри відбулися у Сінгапу-рі 2010 року, зимові – 2012 року в Інсбруці. А цьогоріч понад три з половиною тисячі юних спортсменів з усього світу віком від 14 до 18 років зустрінуться у Нанкіні, де в період від 16 до 28 серпня відбуватимуться зма-гання з 26 видів спорту і розі-грають 184 комплекти нагород.
22 березня оргкомітет Олім-піади представив офіційні емб-лему і факел свята. Факел назва-ли “Дверима до щастя”, оскільки його верхня частина і справді нагадує форму міських воріт – символ того, що Нанкін із ра-дістю чекає гостей. Факел спро-ектувала компанія “Хуанді”. А
Співдружність
Нещодавно у Львівській обласній бібліотеці для дітей відбулися зустрічі з юними чи-тачами, присвячені культурі й традиціям Китаю. На зустрічі виступив представник міжна-родної організації “Культурно-дослідницький центр Укра-їни та Китаю “Ланьхва” Кай Го, який розповів маленьким слухачам багато цікавого про свою далеку батьківщину. Діти слухали з величезною
увагою та щирим зацікавлен-ням, адже жодна книга, жо-ден фільм не здатні настільки правдиво та образно розпові-сти про країну та її звичаї, як людина, яка там народилась і виросла. До того ж оповіда-
ча можна запитати про все, що тебе цікавить, наприклад, які мови вивчають китайські школярі, як вони відпочива-ють під час канікул, чи батьки дають їм кишенькові гроші та скільки триває урок у китай-ській школі.Але найцікавішою части-
ною зустрічі, без сумніву, став урок китайської мови. Кай Го писав на фліп-чарті ієрогліфи і пояснював їх значення, а діти старанно перемальовували. Зви чайно, за один урок нереаль-но оволодіти азами китайської мови. Та, можливо, зернятко, яке посіяв гість, колись пророс-те і дасть багатий урожай.
Христина ІВАНКІВ
ÌÀËÅÍÜÊÈÉ ÊÐÎÊ ÄÎ ÇÁËÈÆÅÍÍß
Увага! Конкурс!
Надішліть на адресу редак-ції свої враження від мандрів-ки Китаєм. А може, вам пота-ланило зустрітися з цікавою людиною, що мешкає в цій східній країні, чи з китайцем, який переїхав до України? Або ж ви знаєте унікальні факти про Піднебесну? На-пишіть про це нам. Вимоги конкурсу: цікава і
пізнавальна інформація, укра-їнська мова, максимальний
обсяг одного матеріалу – дві сто-рінки формату А-4. Листи надсилайте на адресу:
п/с 1623, м. Львів, 79016. Або на електронну пошту [email protected] . На конверті чи в темі листа обов’язково зазначте: “Мій Китай”.УВАГА! Участь у кон-
курсі можуть узяти лише передплатники газети, а тому обов’язково вкладіть
у конверт ксерокопію пе-редплатної квитанції (скан-копію) і зазначте свій кон-тактний номер телефону.Наприкінці 2014 року пе-
реможець отримає ЧУДО-ВИЙ ПРИЗ – ПЛАНШЕТ!
П’ятнадцятого дня після весняного рівнодення Китай відзначає свято Цінмін. Цьогоріч воно припало на 5 квітня. Це свято дуже багатогранне, сумне і водночас радісне, печальне і життє-стверджувальне.
Нанкінський центр олімпійських видів спорту
Свята і традиціїПодія
ÍÀÍÊ²Í ×ÅÊÀª ÍÀ ÃÎÑÒÅÉ
Ö²ÍÌ²Í – ÑÂßÒÎ ÏÀÌ’ßÒ² ² ÍÀIJ¯ ÍÀ ÊÐÀÙÅ ÌÀÉÁÓÒͪ
от автором олімпійської ембле-ми став учень середньої щколи Цзи Цзиі. Символом Олімпій-ських ігор він обрав квітку сли-ви муме, оскільки вона схожа і на полум’я, і на фігуру людини. Цікаво, що цьогоріч шлях
олімпійського вогню від Афін до Нанкіна буде віртуальним. У Китаї він “матеріалізується”, і вже реальні факелоносці про-несуть вогонь вулицями міста. Талісман Ігор – кумедний
чоловічок Нанкінлеле, надзви-чайно схожий на різнокольоро-ві річкові камінці, які є однією
із дивовиж міста. До речі, якщо стукнути одним камінцем об інший, утворюється звук, схо-жий на буквосполуку “леле”. А китайською мовою це слово означає радість, щастя. Симпа-тичного Нанкінлеле визнали переможцем конкурсу, в якому брало участь понад 1,2 мільйо-на студентів з 900 навчальних закладів Китаю. Народний банк Піднебесної
також долучився до підготов-ки свята. Уже випущено чотири пам’ятні монети на честь змагань.
(Далі – на с. 2)
Назв у нього теж декілька: День поминання померлих, Свято чистого світла, Свято чи-стоти і ясності, День справед-ливості та бездоганності, навіть День холодної їжі. Про походження свята Цін-
мін можна дізнатися з легенди, яку описано у “Цзо Чжуань”, одному з найдавніших творів з історії Китаю (770–476 рр. до н. е.). Наслідного принца Чун Ера (697–628 рр. до н. е.) вигнала з царства Цзінь Ліцзі,
улюб лена наложниця його батька. За час 19-річного ви-гнання Чун Ер жив у неймо-вірних злиднях. Вірними йому залишились лише декілька лю-дей, серед них і придворний Цзє Цзитуй. Якось Чун Ер зне-притомнів від голоду. Принц був такий виснажений, що пе-ребував на межі життя і смер-ті. Тоді Цзє відрізав шматок свого стегна і приготував своє-му панові тарілку супу.
(Далі – на с. 2)
m . а
ÒÂÎвÒÜ ² ÂÈÃÐÀÂÀÉÒÅ!ÒÂÎвÒÜ ² ÂÈÃÐÀÂÀÉÒÅ!
Дивовижний Китай2
(Закінчення. Поч. – на с. 1)Вчинок Цзє вразив Чун Ера й
він пообіцяв у майбутньому ще-дро винагородити свого слугу. Але Цзє відповів, що коли Чун Ер, повернувши собі владу, ста-не бездоганним і справедливим правителем, це буде для нього найкращою винагородою. Сплинув час. Чун Ер таки зій-
шов на престол і щедро винаго-родив не лише тих, хто залишав-ся йому вірним, а й зрадників, які підтримали його тепер. Од-нак володар забув про Цзє. Зго-
дом він таки згадав про свого найвідданішого слугу. Відчувши безмежний жаль і сором, Чун Ер наказав негайно відшукати Цзє і запросити його в палац. Але слу-гу не знайшли. Він зі старенькою матір’ю оселився десь у лісі на схилі гори й не хотів нікого бачи-ти. Тоді правитель сам вирушив на пошуки Цзє, але ліс був дуже густий та великий. Один із рад-ників запропонував підпалити його з трьох боків, щоби вогонь змусив Цзє вийти. Чун Ер послу-хався цієї поради. Пожежа ша-
леніла три дні, а коли вогонь по-гас, слуги знайшли тіло Цзє біля обгорілого стовбура великої вер-би. В дуплі дерева лежав клапоть тканини, на якому кров’ю було написано такі слова: “Я відрізав власну плоть, аби допомогти вам, бажаючи єдиного – щоб мій цар був бездоганним і справедливим. Краще лежати мертвим під вер-бою, ніж бути чиновником поруч із вами. Мій царю, я – у вашому серці. Будь ласка, коли думатиме-те про мене, шукайте в собі недо-ліки. Я вмираю без жалю, бажа-ючи одного – щоб мій правитель дбав про царство і був бездоган-ним і справедливим”. Чун Ер не стримував сліз.
Він заховав записку в кишеню і присягнув бути бездоганним і справедливим правителем сво-го народу. Тіло Цзє поховали під вер-
бою. На знак пам’яті про нього цього дня заборонено розпалю-вати вогонь, тому свято назива-ють ще й Днем холодної їжі.
Наступного року, в річницю смерті Цзє, цар у супроводі чи-новників прийшов на його мо-гилу. На їхній подив, стара верба випустила нове гілля. Здавало-ся, що то Цзє вітає їх і нагадує цареві, що він присягнув бути бездоганним і справедливим правителем. Тому цей день по-чали називати ще й Днем без-доганності та справедливості, або Днем чистоти та ясності, бо в китайській мові ці слова – омоніми. Якщо вірити літопи-сам, все подальше життя Чун Ер був бездоганним та справедли-вим правителем і народ царства Цзінь жив у мирі та злагоді.Також цього дня китайці
приходять на могили рідних: моляться, палять ароматичні палички, приносять у ритуальну жертву рисове вино, фрукти, бу-лочки чи улюблені страви покій-ного. Президент КНР очолює урочисту церемонію пам’яті і вшанування національних ліде-рів, а також здійснює ритуали
на честь співвітчизників, яких поховано далеко від дому. У деяких регіонах Підне-
бесної цього дня ворота і вхідні двері прикрашають вербовими гілочками, щоби відганяти злих духів і привернути небесне бла-гословення. Уважають, що на Цінмін дві
протилежності – ян та інь – перебувають у рівновазі. Небо (ян, чоловіче начало) запліднює землю (інь, жіноче начало), за-роджується нове життя. Тому свято має особливе значення для селян. Існують навіть при-казки: “Зібрав чай на три дні раніше за Цінмін – отримав коштовність, зібрав на три дні пізніше – отримав траву”, “Не варто садити дерева після Цін-мін, а до нього посади хоча па-лички для їжі – проростуть”. Міські жителі разом зі
сім’ями виїжджають на при-роду, гуляють у парках. А ще цього дня у небо злітає безліч паперових повітряних зміїв. Їх запускають навіть у темря-ві, прив’язуючи маленькі різ-нокольорові ліхтарики. Якщо відпустити такого змія у “са-мостійний політ”, то це прине-се щастя і здоров’я на весь рік. Принаймні китайці вірять у це.
Свята і традиції
(Закінчення. Поч. – на с. 1)Юнацькі Олімпійські ігри – це не
лише спортивні змагання, а й реалі-зація культурно-освітньої програми, яка цього разу буде насиченою і взя-ти участь у якій матимуть змогу не лише атлети, як на попередніх Іграх, а й тренери та офіційні особи.Найбільше у підготуванні до Ігор у
Китаї вражають не розмах, не турбо-та про зручність та безпеку учасників та гостей, не суперсучасні спортивні споруди, а те, наскільки китайці перей-нялися духом свята, з якою радістю і нетерпінням вони очікують початку змагань. Кожен мешканець Нанкіна прагне зробити все, що йому до снаги, щоби свято вдалося на славу. Напри-клад, нанкінці відсвяткували 300 днів до старту Других літніх Юнацьких Олімпійських ігор, провівши велозаїзд, у якому, незважаючи на дощову пого-ду, взяло участь 10 тисяч осіб. Велоси-педисти проїхали десятьма районами олімпійської столиці, підтримавши го-ловний юнацький старт світу.
“Юнацькі Олімпійські ігри є най-важливішою подією в Нанкіні. Як жителі цього міста ми повинні мак-симально підтримати цей захід, пе-рейнятися олімпійським духом та неймовірною радістю”, – висловив свою думку один із найстарших учас-ників заходу, 89-річний Вей Ліан. Наразі юні олімпійці виборюють
право стати учасниками Других літніх Юнацьких Олімпійських ігор. Україн-ські спортсмени вже здобули 23 ліцен-зії в 11 видах спорту. Молодим послом від України на Іграх став олімпійський чемпіон, боксер Олександр Усик.
ÍÀÍÊ²Í ×ÅÊÀª ÍÀ ÃÎÑÒÅÉ
Подія Китай недаремно називають країною див. Ну, погодьтеся, хіба ще десь, окрім казкової країни, мешканці села можуть зібрати гроші та збудувати хмародер? А от у Китаї змогли.
328-метровий хмародер звели у селі Хуасі на честь його 50-річчя. Цікаво, що основними спонсорами будівництва стали… самі мешканці села, яке не без-підставно називають найбагатшим або селом № 1 у Китаї. Експерти стверджують, що вартість
будівництва суперсучасного хмародера становить три мільярди юанів, а це по-над 470 мільйонів доларів. Кожна сіль-ська родина зробила свій внесок у бу-дівництво. Тому й не дивно, що споруда стала гордістю селян. На 74 поверхах будівлі розташу-
вали готель на 800 апартаментів, у якому можна розселити 2000 гостей. Окрім того, там є виставкова зала, ресторан, басейн, а на даху росте справжній сад.
На 60-му поверсі вежі відвідувачів ві-тає статуя бика. До речі, її виготовлено з чистого золота, а вартість статуї – при-близно 31 мільйон фунтів.А ще не так давно, у 50-х роках
XX сторіччя, Хуасі було маленьким сіль-цем, де проживало лише 576 осіб. Про-те вже 2003 року ВВП села перевищив півтора мільярда доларів. Кожна родина має хоча б один будинок, дві машини й 250 тисяч доларів на банківському ра-хунку. А 20% від річного доходу всього села ділять порівну між усіма його меш-канцями.Селяни домоглися такого економічно-
го успіху завдяки динамічному розвитку металургійної та текстильної промисло-вості й індустрії послуг. Усі підприємства села обладнано за останнім словом техні-ки. Тканини, одяг та інші товари місце-вого виробництва експортують у понад
40 країн та регіонів світу, зо-крема у США і Японію. Але основна складова успіху – участь в одному з пілотних проектів. 1998 року було випущено акції села, що на-дійшли в продаж на біржі Шеньчженю, а кожен селя-нин став повноправним ак-ціонером.Прибутки рада акці-
онерів вклала у розвиток туристичної галузі. Щоби залучити туристів, у Хуасі збудували копії відомих ар-хітектурних пам’яток. Гості села можуть помилувати-ся копіями Тріумфальної арки, Білого дому, Сідней-
ського оперного театру, знаних воріт на пекінській площі Тяньаньмень, Великої китайської стіни та інших пам’яток і на-віть заночувати в копіях усесвітньо відо-мих готелів. Помилуватися спорудами можна і з висоти пташиного польоту – в селі є декілька вертольотів.Усі селяни мають право на безкоштов-
не житло, навчання та медичне обслугову-вання. Щоправда, є й інший, не такий при-вабливий аспект успіху. Люди працюють без вихідних, сім днів на тиждень, а якщо змінюють місце проживання, то втрача-ють усі пільги й частку від прибутків. Світова економічна криза не омину-
ла й Хуасі. Втім, винахідливі китайці не розгубилися. Щоби підтримати еконо-міку села, вони самі винаймають номе-ри у готелях (щоправда, зі знижкою) та розважаються на атракціонах, аби під-тримувати їх у робочому стані. Й вірять, що добрі часи незабаром повернуться. Сторінку підготував Ігор ПАЛЬКО
Ö²ÍÌ²Í – ÑÂßÒÎ ÏÀÌ’ßÒ² ² ÍÀIJ¯ ÍÀ ÊÐÀÙÅ ÌÀÉÁÓÒͪ
ßÊ ÊÈÒÀÉÑÜʲ ÑÅËßÍÈ ÁÓÄÓÂÀËÈ ÕÌÀÐÎÄÅÐ
Ось в таких котеджах живуть мешканці села
Правитель прийшов на могилу Цзє.
Ілюстрація: Чжіцін Чень
Чудасії
3Дивовижний Китай
Технології
ÁÓÄÈÍÊÈ Â ÊÈÒÀ¯ ÄÐÓÊÓÂÀÒÈÌÓÒÜКитайська компанія Shanghai WinSun Decoration Design
Engineering Co., яка вже багато років розвиває систему 3D-будівництва, спроектувала і звела в Шанхаї 3D-друковані бу-динки площею 200 м2. Щоби спорудити оселю, компанія розро-била величезний, завдовжки 150 метрів, 3D-принтер. Вартість зведення кожної будівлі – лише $ 4800, а надрукував
її принтер за декілька годин. Так-так, таки надрукував! За інфор-мацією інтернет-ресурсу ProfiDOM.com.ua, будматеріали, хоча й не паперові, а з цементу та скловолокна, видавлювали із сопла принтера (так званий метод екструзії). Цікаво, що конструкцію будівель можна змінити, наприклад, додати декілька вікон чи уте-плити стіни. Ще одна перевага нової технології – невисока вартість матері-
алів. Адже будинки зводять, чи то пак друкують, зі шламу, будівель-ного сміття і промислових відходів. Компанія планує побудувати в Китаї 100 переробних заводів, де заготовлятимуть будівельний матеріал. За словами представників Shanghai WinSun Decoration Design Engineering Co., використання нової технології дасть змо-гу знизити вартість будівництва на 50%.
ÑÀÌ ÑÎÁ² ÁÀÒÀÐÅÉÊÀНауковці з Пекінського університету винайшли електро-
генератор, який підзаряджає батарею мобільного пристрою щоразу, коли користувач торкається його. Поверхню телефо-ну покрито спеціальним STEG-матеріалом, а роль електрода виконує людське тіло. Підзарядити батарею смартфону мож-на просто, постукуючи по ньому пальцем. Фахівці планують модернізувати пристрій, навчивши його “вловлювати” енер-гію навіть найменших рухів людини. За планами вчених, такі електрогенератори мали б слугувати резервним джерелом за-ряджання портативної електроніки. Щоправда, ще не йдеться про початок промислового виробництва.
ÒÅÌÍÓ ÌÀÒÅÐ²Þ ØÓÊÀÒÈÌÓÒÜ Ï²Ä ÇÅÌËÅÞ
У Китаї, в провінції Сичу-ань, на глибині 2004 метрів нижче від рівня моря роз-почали готуватися до експе-рименту, мета якого – пе-ревірити існування наразі гіпотетичних частинок най-загадковішої матерії Всесві-ту, яку науковці називають темною. Нагадаємо, темна ма-
терія – це невидима суб-станція, про існування якої свідчить лише її гравітацій-ний вплив і яка становить приблизно 80% густини матерії Всесвіту, звичай-на ж, видима і “знайома” людству матерія становить, відповідно, 20%. Гіпотеза про існування темної ма-терії з’явилась у 30-х роках ХХ сторіччя. А втім, фактів, які б її підтверджували, не-має й досі. Хоча останніми роками Італія, США та ще декілька країн намагаю-ться віднайти їх. Таку саму амбітну мету
поставили перед собою і китайські науковці. Вони хочуть знайти докази існу-вання так званих WIMP-частинок (вімпів), які, ймо-вірно, є основою темної матерії. Нова підземна лабора-
торія в Китаї розташована глибше, ніж інші такі лабо-раторії у світі. Вибір місця проведення експеримен-ту PandaX теж не випад-ковий. Річ у тому, що воно має бути захищеним від космічного випромінюван-ня і джерел інших части-нок, які помилково можна прийняти за вімпи. Товща гірських порід – різнови-ду мармуру, в складі яко-го практично немає радіо-активних елементів, – що оточують приміщення ла-бораторії, надійно захищає датчики та обладнання не тільки від космічних про-менів, а й від інших джерел випромінювання на по-верхні нашої планети.На спорудження PandaX
китайці разом із консорці-умом університетів (туди входять навіть деякі устано-ви США) витратили понад 15 мільйонів доларів. Зби-рати дані почнуть одразу ж після закінчення монтажу, а про перші результати стане відомо, найімовірніше, лише наприкінці року. Залишаєть-ся лише сподіватись, що не-вловима досі темна матерія таки потрапить у пастку, яку приготували для неї китай-ські науковці.
Сторінку підготував Олексій ШЕПТИШИН
Ó ÊÈÒÀ¯ ÑÒÂÎÐÈËÈ ÏÐÈÍÒÅÐ, ßÊÈÉ ÏÐÀÖÞª ÍÀ ÂÎIJЛюдство нарешті усвідомило, що природні ресурси не без-
межні й пора економити їх. А тому винахід групи хіміків із Цзилинського університету (Jilin University), який комусь може видатися безглуздим, насправді дуже вчасний і корис-ний, бо допомагає зберегти ліси. Це принтер, що використовує замість чорнила воду.Друкують на звичайному папері, обробленому спеціальною
невидимою фарбою, яка проступає під впливом води. З часом ця фарба повільно зникає, до того ж що вища температура довкіл-ля, то швидше вона стає непомітною. А тому друк неможливий за температури понад +35 °С. Надрукований текст залишаєть-ся на папері 22 години, а потім аркуші можна використовувати знову. Користь очевидна, якщо взяти до уваги, що, за статисти-кою, близько 40% офісних документів викидають, лише пробіг-ши їх поглядом. Якщо ж текст потрібно зберегти надовго, то но-вий принтер здатен використовувати звичайне чорнило.Собівартість обробленого паперу лише на 5% вища, ніж ви-
робництво звичайного паперу. Та якщо врахувати, що аркуші можна знову використовувати, а також те, що заправляння картриджів коштує недешево, очевидно, що такий спосіб дру-ку економічно вигідний. До того ж цей папір безпечний для здоров’я користувачів. Китайські хіміки обіцяють і далі вести дослідження, щоб
оптимізувати роботу нового принтера. Вони готові співпрацю-вати разом із компаніями-виробниками офісної техніки, щоби запустити новинку в комерційне виробництво.
ÄÅØŲ ÑÌÀÐÒÔÎÍÈ Â²Ä MOZILLAК и т а й -
ський вироб-ник мікрочи-пів Spreadtrum Communications уклав договір із Mozilla на постачання нових смарт-фонів компанії у різні країни світу. Ці ґаджети будуть невеликими і мати-муть низькі технічні харак-теристики. Проте фахівці компанії переконані, що пристрої набудуть попу-лярності, адже коштувати-муть лише 25 доларів.
ÑÌÀÐÒÔÎÍ ²Ç 4 ÃÁ ÎÏÅÐÀÒÈÂÍί ÏÀÌ’ßÒ² Китайська компанія ZTE
на виставці електроніки CES-2014 презентувала смартфон Grand S II. Його творці анонсу-вали, що пристрій матиме два гігабайти оперативної пам’яті. Проте нещодавно на сайті ком-панії з’явилась інформація, що пам’ять збільшено вдвічі.
Основна перевага цього ґаджету – здатність робити якісні 50-мегапіксельні фото. Щоправда, спершу потрібно зробити сім послідовних знімків, кращі чотири з яких смартфон з’єднує в один. Пристрій оснащено 13-мегапіксельним датчиком Sony IMX214 CMOS.
ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ANDROID ÓÆÅ ÍÅ ÍÀÉÊÐÀÙÀ?Китайські програмісти випустили операційну систему Chinese
Operating System (COS). Очікують, що вона стане конкурентом Android, iOS та Windows Phone і, ймовірно, потіснить їх на ки-тайському ринку. COS розробили на базі Linux. Операційну сис-тему можна встановлювати на стаціонарні комп’ютери і порта-тивні ґаджети. Фахівці вважають, що найбільшою перевагою COS є високий рівень локалізації. До речі, поширюються чутки, що компанія HTC є прихильником цього проекту, хоча офіційного підтвердження ще немає.
m
Дивовижний Китай4Заради краси
Піонери прогресу
Дивно, але ім’я винахідника паперу відомо не всім, хоча важко переоцінити значення його винаходу в розвитку сучасної цивілізації. Тож знайомтеся – Цай Лунь, євнух і ремісник, який служив при дворі п’ятьох китайських імператорів династії Східна Хань. Згідно з китайськими хроніками,
Цай Лунь розробив процес виробни-цтва паперу і розповів про нього імпе-раторові приблизно 105 р. н.е., але про життя винахідника відомо не так уже й багато. П’ятнадцятирічним юнаком він став євнухом імператорського га-рему. Згодом виготовляв зброю та ін-струменти для імператорської роди-ни. Із хронік відомо, що імператор був надзвичайно задоволений винаходом Цай Луня, тож наказав надати йому дворянський титул і щедро нагороди-ти. В китайському літописі зазначено: “Всякий високо цінує діяльність Цай
Луня: він винайшов папір, і слава його живе дотепер...”Так за день придворний ремісник
став відомим і багатим. Щоправда, це не принесло йому щастя. Згодом вина-
хідника втягнули у палацові інтриги, його ім’я було заплямоване. Щоби зми-ти з себе ганьбу, “Цай Лунь омив своє тіло, одягнув найкращий одяг і випив отруту”. До винаходу Цай Луня в Китаї вико-
ристовували вузькі бамбукові планки, випалюючи на них знаки розжареною голкою , що було вкрай незручно. Уявіть, скільки важила книга з такого матеріа-лу! Згодом почали писати на лаковано-му шовку, що було дуже дорого. Кажуть, що ідею виробництва паперу Цай Луне-ві “подарували” деревні оси. Ці комахи пережовують і змочують клейкою сли-ною волокна деревини, виробляючи та-ким чином схожий на папір матеріал, з якого будують свої гнізда. Отож китайці використовували кору
дерева, а ще волокна коноплі, залишки риболовних снастей і ганчірки. Все це подрібнювали і надовго замочували у
воді. Коли суміш перетворювалася на м’яку масу, її нагрівали, а потім вили-вали тонким шаром у спеціальні фор-ми і сушили на сонці. Згодом Китай почав торгувати па-
пером з іншими країнами Азії. Звіс-но, його склад і спосіб виготовлення зберігали у таємниці, але арабам уда-лося викрасти декількох китайських робітників, які розповіли ворогам усе, що знали. Тож незадовго папір уже ви-готовляли в Багдаді, а звідти технологія потрапила в Європу. А в Піднебесній виготовлення па-
перу набуло такого розмаху, що на-віть на ринку можна було побачити писаря-ремісника, який зачерпує з відра масу, викладає її на дошку, вису-шує на сонці, а тоді кладе аркуш папе-ру на спину клієнта і пише лист, який той диктує йому.
Олексій ШЕПТИШИН
Маленькі витончені ступні жіночих ніжок були символом краси у всі часи й у всіх народів. Утім, китайці виявились оригінальними. Стопа у формі квітки лотоса завдовжки не більш аніж десять сантиметрів – ось еталон краси по-китайськи. За понад тисячу років декілька мільйонів жінок заплатили за незвичайне естетичне вподобання болем і здоров’ям.
Дослідники стверджують, що звичай бинтувати ноги ви-ник у середовищі танцівниць імператорського гарему. Якось одна з них замовила собі чобіт-ки у вигляді золотих квіток ло-тоса завдовжки лише декілька дюймів (за іншою версією, таке
взуття їй подарував імператор). Щоби взути ці чобітки, дівчина перебинтувала ноги шматками шовкової тканини і танцювала, вигинаючись, як верба або мо-лодий місяць. Красуні-китаян-ки почали наслідувати її, і не-забаром поширилася мода на маленькі ніжки.Ніжка-лотос стала ознакою
аристократизму, адже селянки не могли дозволити собі такої “розкоші” – бинтувати ноги, оскільки на маленьких стопах довго не походиш і не попра-цюєш у полі. Часто красунь із маленькими ніжками носили слуги. А якщо вони й ходили, то опиралися на ціпок і роби-ли дуже короткі кроки. Кожен фактично був падінням, тому
жінка дуже швид-ко робила наступний крок. Щоби втрима-ти рівновагу, їй дово-дилось розмахувати руками і погойдувати тулубом. Утім, того-часні поети оспівува-ла таку ходу в поемах і порівнювали її з ніжним колиханням лілій чи віття верби на вітрі.
Коли йшлося про укладання шлюбу, то батьки нареченого насамперед цікавилися, які ж розмір і форма стопи майбут-ньої невістки, а вже потім брали до уваги вроду і придане. Адже вважали, що “крихітна ступня м’яка, і дотик до неї надзвичай-
но хвилює”, а “малюсінькі ніж-ки дають змогу сповна відчути розмаїття задоволень і любов-них утіх”. Окрім того, “власниці природних ніг незграбні, коли лягають спати, а малюсінькі ступні легко й м’яко проника-ють під покривало...”.Щоби зберегти статус кра-
суні, жінка мусила постійно стежити за своєю ходою, пиль-нувати, щоби “ходити з під-нятими кінчиками пальців, не ворушити спідницею під час сидіння, не рухати ногами під час відпочинку” і дотримува-тися ще низки вимог. Бинтувати ніжки дівчаткам
починали у чотири-сім років, коли стопа ще формувалась, але діти вже були готові терпі-ти сильний біль. Успіх або не-успіх процедури залежав від того, наскільки вміло наклада-ли пов’язку. Один кінець бин-та приблизно п’ять сантиме-трів завширшки і три метри завдовжки закріплювали на внутрішньому боці стопи і тяг-нули до пальців ніг так, щоби підігнути їх до підошви. Вели-кий палець залишали вільним. Пов’язку сильно стягували до-вкола п’яти, щоб вона і пальці були якомога ближче одне до одного. Таким чином перешко-джали росту ноги. Потім стопу горизонтально обмотували сму-гами тканини, щоб вигнути її, як тятиву лука. Так дівчинка і ходила. Кожен
крок спричиняв нестерпний
біль, а мати чи вихователька нещадно карали за спробу зня-ти пов’язку чи відмову ходити. Що два тижні дівчинці давали нове взуття, і кожна наступна пара була на декілька міліме-трів меншою за попередню. Че-рез порушення циркуляції кро-ві в ступнях нерідко виникала гангрена, атрофувались пальці, ноги були вкриті струпами і мозолями, кривавили.Навіть коли стопа переста-
вала рости і мала потрібну фор-му, жінкам доводилось бинту-вати ноги. І більшість із них усе життя відчувала біль, щоправда, згодом уже тупий, який зни-кав лише тоді, коли ноги роз-бинтовували, щоби помити їх і підстригти нігті. Цю процедуру тримали в суворій таємниці й робили її у спеціальному при-міщенні: хтось раз на тиждень, а хтось – раз на рік. Уважали, що вода, в якій мили ноги, має цілющі властивості.Жінок-аристократок, які не
пройшли обряду бинтування ніг, зневажали. Такі китаянки не могли навіть мріяти про за-міжжя. Під час свят проводили спеціальні оглядини – своєрід-ні змагання, під час яких дівчата
демонстрували крихітні ніжки. Вони сиділи на лавах, витягнув-ши ноги, а судді та глядачі хо-дили вздовж рядів красунь і ко-ментували розмір і форму ніг та оздоблення взуття. У такі дні відбирали наложниць до гаре-му імператора та підшукували наречених. Цікаво, що в різних регіонах
Піднебесної були модними різ-ні форми “золотих лілій”. В од-них місцях гарними вважали вужчі ніжки, а в інших – ко-ротші та пухкіші. Красу стопи оцінювали не лише за її розмі-ром і формою, а й за взуттям. Існувало спеціальне взуття, в якому гуляли, спали чи ходи-ли на особливі події – весілля, дні народження, похорони. На-приклад, туфельки, в яких спа-ли, були червоними, оскільки цей колір виділяв білизну шкі-ри тіла і стегон. Дівчина на ви-данні шила придане – дванад-цять пар взуття, по парі вона дарувала свекрові та свекрусі. Мініатюрні туфельки були мі-рилом достатку, статусу і смаку їхніх власниць.Отаких жертв краса і мода
вимагали від китайських жінок. Оксана ПЕТРІВСЬКА
НІЖКИ У ФОРМІ ЛОТОСА, ÀÁÎ ÊÐÀÑÀ ÂÈÌÀÃÀª ÆÅÐÒ ÏÎ-ÊÈÒÀÉÑÜÊÈ
ÖÀÉ ËÓÍÜ –ÂÈÍÀÕ²ÄÍÈÊ ÏÀÏÅÐÓ
5Дивовижний Китай
Китайські рекорди
Подорожі Китаєм
Третій термінал аеропорту споруди-ли 2008 року, напередодні Олімпійських ігор у Китаї. Це найбільший термінал Піднебесної і другий за величиною у сві-ті після третього терміналу аеропорту в Дубаї. Його “батько” – відомий британ-ський архітектор Норман Фостер. Дах третього терміналу аеропорту в Пекі-ні виготовлено зі спеціального скла, що сприяє максимально використовувати денне світло. З висоти пташиного польо-ту споруда нагадує дракона. Якщо ви прилетіли на цей термінал,
вам доведеться не тільки йти, а й їхати електропоїздом! Не хвилюйтеся, ви зна-йдете вихід, тому що всюди є вказівни-ки англійською мовою.Перше враження від аеропорту –
чистота, порядок і спокій. Щойно при-землившись, туристи вже мають змогу ознайомитися з китайською культурою, бо ж на стінах, у вітринах крамниць, у кафе можна побачити картини, макети, плакати із зображеннями туристичних
цікавинок. У залі очікування розбито справжній зимовий сад – копію садів Літнього імператорського палацу в Пе-кіні. Якщо ж ви зголодніли, завітайте в якийсь із 72 ресторанів і кафе, що на другому поверсі споруди. У Пекінському аеропорту є елек-
тронні ворота, які автоматично переві-ряють температуру тіла пасажирів. Їх встановили під час епідемії пташиного грипу, і вони справно “відловлювали” пасажирів із підвищеною температу-рою тіла. Це зовсім не зайва пересторо-га, бо епідемія у країні з понад мільярд-ним населенням – це не жарти. Згодом пристрій “відпочивав”, але під час спала-ху так званого свинячого грипу його по-слуги знову знадобилися. Безпека – перш за все, тому в Пе-
кінському аеропорту використовують не тільки рентгенівське просвічування багажу, а й новітні прилади і технології перевіряння речей.
Аеропорт – це візитна картка будь-якої країни. А візитівка Піднебесної – Пекінський міжнародний аеропорт – вражає! Недаремно за оцінками міжнародної організації Skytrax він посів сьоме місце серед 410 аеропортів світу. 2013 року Пекінський аеропорт прийняв понад 83 мільйони пасажирів.
Чи важко спорудити міст? Зі сучасними технологіями і засобами це здається не надто складним завданням. Але якщо міст найдовший у світі й пролягає не над річкою чи озером, а над морською затокою, на дні якої є родовища газу? І якщо його збудовано у сейсмічно небезпечному районі, де бушують тайфуни і штормові вітри? Погодьтесь, звести таку споруду нелегко.
Утім, китайці зуміли лише за п’ять із половиною років збудувати гарний, міц-ний і надійний трансокеанський міст че-рез затоку Ханчжоу (Східно-Китайське море). Міст вирішили спорудити, щоб на-
лагодити зручне сполучення між двома великими містами Китаю – економіч-ним та фінансовим центром країни – Шанхаєм і другим за величиною пор-том Піднебесної – Нінбо, скоротивши відстань між ними із 400 км до 40-ка. Щоби втілити проект у життя, по-
трібно було чимало коштів. Остаточна вартість будівництва – 1420000000 до-ларів, приблизно 30% із яких – приват-ні інвестиції, а 59% – позики від цен-тральних та регіональних банків Китаю. Але не це було основною проблемою. Міст мали спорудити у місці, яке аж
ніяк не можна назвати сприятливим. Солона вода, часті зливи і густі тумани – чинники, які пришвидшують руйнуван-ня бетону і сталі. А кому потрібен міст, який простоїть десяток-два років?Отож, перш аніж розпочати роботу,
мостобудівники розробили майже ти-сячу різних формул бетону. Остаточного “рецепта” надміцного та щільного, так званого “океанського” бетону, звісно, не розголошують. Відомо лише, що ки-тайці скористалися “підказкою” древ-ніх римлян, які винайшли бетон іще за
ÍÀÉÄÎÂØÈÉ Ì²ÑÒ
декілька сторіч до н.е., і додали до нього сажу, а точніше – особливий вулканіч-ний попіл. Міст почали споруджувати водночас
із південного і північного берегів зато-ки. Оскільки довжина споруди – май-же 36 кілометрів, то, щоби частини зі-йшлися, використовували технологію глобального позиціонування, тобто GPS. Кожна з 6000 тисяч 70-тонних опор отримала індивідуальний ID з широтою і довготою. А це дало змогу встановити їх із точністю до сантиметра. Кожну опору мали забити в осадову
породу на глибину 60 метрів, але пе-ред початком будівництва на дні зато-ки виявили родовище газу. Після чис-ленних досліджень та випробовувань конструктори розв’язали цю проблему, розробивши систему регульованого ви-пускання газу.Ще одним “ворогом” моста був
“срібний дракон” – так у Китаї нази-вають природне диво – Кантонський річковий приплив. Раз на рік гігантська стіна води заввишки майже сім метрів, яка утворюється внаслідок дуже висо-кого припливу і сильної течії в затоці, зі швидкістю до 30 кілометрів за годину
вривається у дельту річки Янцзи і зму-шує її води повернути назад. Щороку сюди приїжджає чимало туристів, щоби поспостерігати за цим неймовірним явищем природи. “Срібний дракон” но-ровистий: за три роки (1999–2001 рр.) він забрав 64 життя. А міст розташова-ний саме на його шляху. Щоби витри-мати натиск “срібного дракона” і вод-ночас не перешкоджати йому (адже це могло би стати природною катастро-фою), міст побудували у формі плавного зиґзаґу. До того ж, їдучи звивис-тою дорогою, водії не втрачають пильності. Задля безпеки, щоби
гладке бетонне шосе “не заколисувало”, че-рез певні проміжки на мості встановили світлові діоди, які змі-нюють свій колір. А ще посередині шляху від Шанхая до Нінбо є відгалуження до чи-маленького (10000 м2) штучного острова, де втомлені водії та паса-
жири мають змогу відпочити у готелях чи ресторанах або помилуватися па-норамою з висоти пташиного польоту, адже окрасою острова є 136-метрова оглядова вежа у формі перлини. Міст завширшки 33 метри і має
шість смуг – по три в кожному на-прямку. Пропускна здатність – 45000–50000 автомобілів на день. Заввишки міст 62 метри, тож під ним проходять навіть контейнеровози. Міст спроектовано відповідно до
сейсмічних особливостей регіону. Як стверджують інженери, він встоїть навіть у разі семибального землетру-су за шкалою Ріхтера, оскільки у бу-дівництві застосували понад 250 тех-нологічних інновацій та інженерних винаходів.Найдовший у світі трансокеанський
міст уже встояв під натиском десятків природних катаклізмів, включно з тай-фунами і землетрусами, штормами і припливами.
Олександр ТІТАРЕНКО
Дивовижний Китай6
(Закінчення. Поч. – на с. 5)Працівники аеропорту дбають ще й
про те, щоби туристи отримували задо-волення від подорожі. Транспортери тут довгі, як ріка Хуанхе. А через величезні ві-кна пасажири мають змогу спостерігати за літаками і злітним полем. Першими вас зустрінуть увічливі прикордонники та однакові, як здається нам, європей-цям, працівники аеропорту в білосніж-них сорочках і темних краватках зі стри-маними усмішками. Після того, як ви пройдете паспортний контроль, вам за-пропонують оцінити якість обслугову-вання, натиснувши на одну із кнопок – “погано”, “добре”, “дуже добре”. Наприкінці 2010 року ураганний вітер
зірвав частину покрівлі аеропорту. Дах від-ремонтували дуже швидко – лише за ніч. Щоправда, представник керівництва авіа-хабу запевнив, що конструкція споруди третього терміналу все ж бездоганна. Якщо ви вирішили скористатися по-
слугами китайських авіаперевізників,
можливо, вас зацікавить інформація про деякі з понад двадцяти авіакомпа-ній Піднебесної, які забезпечують вну-трішні та міжнародні рейси.
Air China – друга за потужністю піс-ля China Southern Airlines, але найбільша державна авіакомпанія. Цей авіапере-візник пишається безпекою польотів – від часу заснування компанії, тобто від 1988 року, трапилась тільки одна ката-строфа, в якій загинули люди, – 2002 року в Південній Кореї через погодні умови.
China Southern Airlines – одна з найбільших компаній Азії за кількіс-тю літаків і пасажирообігу регулярних рейсів. До речі, катастрофи з літака-ми цієї компанії траплялися лише у ХХ сторіччі.
Hainan Airlines Company – четверта за величиною китайська компанія. Сво-го часу планувала стати конкурентом українських перевізників, започатку-вавши рейси з Києва до Пекіна та Саньї й у зворотному напрямку.
Якщо ви хочете помандрувати краї-ною, не хвилюйтеся: на борту вас зустрі-нуть привітні стюардеси, запропонують напої та їжу, дадуть подушку і ковдру, ввічливо пояснять усе англійською мо-вою. У Піднебесній завжди раді гостям. Навіть у літаках не дуже відомих авіа-компаній, які здійснюють лише вну-трішні рейси, привітання пілотів, ого-лошення, побажання, застереження завжди дублюють англійською мовою. Пасажирам подають тістечка, горішки та легкі закуски, а на обід та вечерю – обов’язково гарячі страви. У Китаї дбають про безпеку. Кожен
рейс супроводжує співробітник спец-служб. А стюардеси Сичуанських авіа-ліній не лише вродливі та чудово знають англійську мову, а й володіють кунфу. Хто знає, можливо, з часом інші авіапе-ревізники візьмуть приклад із цієї авіа-компанії, і тоді терористам буде нічого робити у китайських літаках.
КИТАЙСЬКІ ІЄРОГЛІФИ ÓͲÊÀËÜÍÀ ÏÀÌ’ßÒÊÀ ѲÒÎÂί ÊÓËÜÒÓÐÈ Китайське ієрогліфічне письмо – унікальна пам’ятка історії та культури не лише Піднебесної, а й усього світу. Адже китайська культура – це чи не єдина з древніх культур, система письма якої збереглася дотепер.
Ієрогліфічне письмо, на відміну від звичного для нас, алфавітного, мало пов’язане зі самою мовою. Хоча це, на перший погляд, парадоксально, але в китайців немає відповідності буква – звук. Ієрогліфи сприймають образно й асоціативно. Щоби ви краще зрозуміли, про що
йдеться, ознайомимо вас із написанням і трактуванням ієрогліфа “го” (guo), тобто “країна”. Ієрогліф має чотири складові:• огорожа• спис• рот• і земля (схематично).
Давні китайці (втім, хіба лише вони?) вважали, що держава обов’язково повин на мати межі та огорожу – це перша складова ієрогліфа; зброю, щоб захищатися від ворогів, тобто спис – друга складова ієрогліфа; рот символі-зує людей, населення країни; а четверта складова схематично позначає землю, на якій живуть ці люди. Всі ці поняття, об’єднані в одному ієрогліфі, познача-ють країну.Унаслідок реформи ієрогліфів, яка
відбулася після проголошення КНР, іє-рогліф “країна” дещо спростили. Тепер він має три складові:
• огорожа (територія)• цар (володар)• і яшма (коштовність)Отже, в ієрогліфі “країна” об’єднано
три поняття: територію, уряд і яшму, яка символізує народ, багату культуру, ко-рисні копалини та фінансове багатство. У Китаї дотепер використовують па-
ралельно обидва ієрогліфи.За матеріалами
www.epochtimes.com.ua
Унікальна писемність
Подорожі Китаєм
Увага! Конкурс!
ÍÀÂ×ÀÉÒÅÑß ² ÂÈÃÐÀÂÀÉÒÅ!
Запрошуємо всіх читачів узяти участь у конкурсі “Каліграфія”.
Якщо ви хочете вивчити бодай декілька ієрогліфів, навчайтеся разом із нами.
ЗАВДАННЯ ДРУГОГО УРОКУ:
Відтворіть ієрогліф “країна ”.
“Успіхи” своїх каліграфічних вправ надсилайте на адресу: п/с 1623, м. Львів, 79016. На конверті обов’язково зазначте: “Каліграфія”.
Увага! Участь у конкурсі можуть узяти усі охочі, а от очікувати на приз варто лише передплатникам, які виконали і надіслали завдання щонайменше трьох наших уроків!
Наприкінці 2014 року на переможця (а ним може стати лише передплатник видання) очікує чудовий ПРИЗ.
Обов’язково вкладіть у конверт ксе-рокопію передплатної квитанції.
ПЕРЕМОЖЦЕМ ПЕРШОГО ТУРУ конкурсу “Каліграфія” став Віктор ГАЛИЦЬКИЙ, м. Кам’янець-Подільський.
Країна (до реформи)
Огорожа
Спис
Рот
Земля
Яшма
Рятуємо довкілля
ÏÅʲÍÑÜÊÈÉ ÑÌÎà ÐÎÇÃÀÍßÒÈÌÓÒÜ Ë²ÒÀÊÀÌÈВлада Китаю оголосила війну смо-
гу. За останні роки рівень забруднен-ня повітря у промислових регіонах КНР сягнув критичної позначки. На-приклад, в атмосфері над Пекіном рі-вень шкідливих частинок становить 505 мкг/м3 за норми 25 мкг/м3.Фахівці державної компанії
Aviation Industry Corp of China успіш-но випробували новий безпілотник. Літальний апарат здатен розпорошу-вати на відстань майже п’ять кіломе-трів спеціальні хімічні речовини, які очищують повітря, і переносити при-близно 700 кілограмів реагентів. Реа-генти вступають у реакцію з частинка-ми смогу і утворюють сполуки важчі за повітря, які осідають на землю.
Раніше в Пекіні за допомогою без-пілотників уже очищали повітря від смогу перед важливими заходами. Схо-жі літальні апарати використовують, щоб виявити основне джерело забруд-нення повітря. Ці моделі оснащені не-рухомими крилами. Розробники ново-го літального пристрою стверджують, що його використання буде набагато дешевшим. Борець зі смогом має гнуч-кі крила аеродинамічної структури, тому його легше контролювати. Крім того, новий безпілотник здатен перево-зити втричі більше вантажів.
Країна (після реформи) Огорожа Цар
7Дивовижний Китай
Керівник проекту газети “Дивовижний Китай” – Міжнародна громадська організація “Культурно-дослідницький центр України та Китаю “Ланьхва”(www.lanhua-ua.org). Свідоцтво КВ № 20034-8934Р від 28.05.2013. Засновник – Юрій Котик. Видавець: ТОВ “Видавнича група “Життя” (www.glife.com.ua). Шеф-редактор: Богдан Хомин. Редактори: Оксана Герасим, Гуо Кай. Передплатний індекс – 68934. Газета виходитиме 2014 року що два місяці. Тел./факс редакції: (032) 235-77-13. E-mail: [email protected]. Газету надруковано в ТзОВ “Видавничий дім “Молода Галичина”. Тираж – 48 000 прим. Замовлення №____.
ÑÊÀÍÂÎÐÄ 1 2 3 4 5 6
1. Що символізують зірки, зображені на прапорі Китаю?Творцем китайського прапора є еко-
номіст Цзен Ляньсун, який переміг у конкурсі на найкращий ескіз держав-ного символу. П’ять зірок на полотнищі символізують єдність китайського на-роду під керівництвом комуністичної партії – найбільшої зірки на прапорі. За задумом Ляньсуна, чотири менші
зірки мали символізувати чотири кла-си китайського суспільства, які виділив Мао Цзедун, – робітничий клас, селян-ство, дрібну міську буржуазію та націо-нальну буржуазію. З часом стали попу-лярними інші тлумачення. Наприклад, існує версія, що ці зірки символізують робітничий клас, селянство, інтеліген-цію та армію.
2. Кому належить світовий рекорд із запам’ятовування знаків числа π?Офіційний світовий рекорд із
запам’ятовування знаків числа π після коми належить китайцеві Лю Чао, який 2006 року за 24 години і 4 хвилини зу-
мів безпомилково назвати 67890 знаків після коми.
3. Що з перелічених предметів вина-йшли китайці: човен, арбалет, папір, вертоліт, шербет, скальпель?До цього часу китайців офіційно
визнано “авторами” лише паперу і шербету. Щодо арбалета, вчені вважають, що
одночасно з китайцями цю зброю вина-йшли і древні греки. Достовірно не відомо, хто і де пер-
шим створив човен. Декілька років тому в селищі Ліньпін археологи вияви-ли древнє каное, стверджують, що його вік – приблизно 5 000 років. А ще рані-ше в провінції Чжецзян знайшли весла для каное і шість дерев’яних весел, які датують 6000 р. до н. е.
4. Коли було проголошено Китай-ську Народну Республіку?
1 жовтня 1949 року Мао Цзедун на площі Тяньаньмень у Пекіні проголо-сив утворення Китайської Народної Республіки (КНР).
Допитливим і азартним
ÇÀÏÈÒÀÍÍß ÄÐÓÃÎÃÎ ÒÓÐÓ Â²ÊÒÎÐÈÍÈ:1. Звідки походить слово “Китай”?2. Хто і коли відкрив першу приватну школу в Китаї?3. Кому з радянських керівників писав листи імператор Китаю?
Увага! Відповідати на запитання можуть усі охочі, а от очікувати на приз варто лише передплатникам. Відповіді надішліть до редакції не пізні-ше ніж 20 травня. Відбудеться шість турів вікторини. Переможець кожно-го отримає заохочувальний ПРИЗ, а на того, хто набере загалом найбільшу кількість балів, чекатиме головна нагорода. Адреса редакції: п/с 1623, м. Львів, 79016. Елект ронна пошта:
[email protected]. На конверті або в темі листа обов’язково за-значте: “Вікторина”.Не забудьте надіслати копію передплатної квитанції.
ÏÅÐÅÌÎÆÖßÌÈ ÏÅÐØÎÃÎ ÒÓÐÓ Â²ÊÒÎÐÈÍÈ ÑÒÀËÈ:• Ганна ДЖУМБАК, м. Львів;• Світлана КОВАЛЬ, м. Дніпродзержинськ;• Олег СУЛІМА, м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.;• Валентина СТЕБЛОВСЬКА, смт Любашівка, Одеська обл.;• Людмила ЗУБКО, м. Кривий Ріг;• Ксенія БІЛИК, м. Київ.
ВСІ ВОНИ ОТРИМАЮТЬ ВІД РЕДАКЦІЇ ЗАОХОЧУВАЛЬНІ ПРИЗИ ФОТО-АЛЬБОМ “ЛЬВІВ І ЛЬВІВ’ЯНИ”
ÏÐÀÂÈËÜͲ ²ÄÏβIJ ÍÀ ÇÀÏÈÒÀÍÍß ÏÅÐØÎÃÎ ÒÓÐÓ
ÂÈÑÎÊÀ ÑÒ²ÍÀЯкось до учня Конфуція прийшли
селяни і сказали:– Ти такий мудрий, так чудово
навчаєш, не те що завжди сердитий Конфуцій!Чоловік відповів:– Мудрість – як стіна. Моя стіна
низька, і ви бачите все, що відбувається за нею. А стіна Конфуція висока, й вам не видно, що за нею. Якщо ви хочете зазирнути за його стіну, спершу зведіть свою, з якої можна буде дивитися.
ÄÅÂ’ßÒÜ ÂÈÏÐÎÁÓÂÀÍÜКонфуцій сказав:– Проникнути в серце людини важ-
че, ніж пробратися в гірську ущелину. Легше пізнати Небо, ніж серце людини.Небо встановило весну і осінь, літо
і зиму, день і ніч. У людини ж обличчя непроникне, а почуття глибоко захова-ні. Буває, що людина видається доброю, а насправді вона жадібна, начебто зді-бна, а на ділі нікчемна, на вигляд діяль-на, а в душі лінива, зовні добросерда, а всередині жорстока. Ось чому вона то прагне чесноти, як спраглий води, то втікає від неї, як від лісової пожежі.Мудрий правитель відряджає під-
даного в далеку путь, щоби перевірити його відданість; посилає його близько, щоб випробувати його шанобливість; дає важке доручення, щоби дізнатися про його здібності; задає несподіва-ні запитання, щоб випробувати його кмітливість; наказує діяти швидко, щоб випробувати його довіру до себе; довіряє підданому багатство, щоб пе-ревірити його добросовісність; повідо-мляє йому про небезпеку, щоб випро-бувати його холоднокровність; споює його, щоб дізнатися його нахили; са-довить підданого поміж жінок, щоби побачити, чи хтивий він.Такі дев’ять випробувань, за яки-
ми можна судити про людей.
Перлинки мудрості
²ÊÒÎÐÈÍÀ “ÍŲÄÎÌÈÉ ÊÈÒÀÉ”
Дивовижний Китай8
Коли ми чуємо слово “пляж”, в уяві більшості з нас зринає гаря-чий золотий пісочок. Однак у най-північнішій китайській провінції Ляонінь є місце, яке може повніс-тю зруйнувати цей стереотип. Річ у тім, що Червоний пляж, розташова-ний неподалік від міста Паньцзинь, у дельті річки Ляохе, зовсім не схо-жий на картинки в нашій уяві. Там зовсім немає піску, навіть тоненької смужки вздовж берегової лінії, а сам пляж, відповідно до назви, насичено-го червоного кольору!
У квітні на пляжі починають рости специфічні водорості – морська трава су-еда. Ця рослина, яка не потребує жодного догляду, є справді унікальним даром при-роди. Наприкінці весни і на початку літа водорості, схожі на звичайну траву, зеле-ніють, тому здалеку пляж можна прийня-ти за луг. У липні та серпні морська трава починає цвісти, поступово забарвлюється у червоний колір, а в листопаді стає зо-всім багряною. Під час припливів уні-кальна краса пляжу захована під водою, тож його можна прийняти за звичайне болото. Однак згодом, коли вода відсту-
пає, перед очима зачудованого споглядача з’являється оксамитово-червона рівнина... Червоний пляж, розташований на
найбільшому болоті у світі, став домів-кою багатьох тварин і комах. Тут меш-кає понад 260 видів птахів (тридцять з них на межі зникнення) і 399 видів ди-ких тварин. Цей пляж уподобали япон-ські журавлі, яких занесено до Всесвіт-ньої червоної книги. Дехто поетично називає цю місцину Журавлиним до-мом. Тут залюбки зупиняються і пере-літні пташки, що мандрують зі Східної Азії до Австралії.
Щоби зберегти унікальну природу Червоного пляжу, більшість його те-риторії (а це понад 600 тисяч гекта-рів!) закрита для відвідувачів. Туристи можуть відвідати лише невеличкий клаптик цього унікального природ-ного куточка. Щоби люди могли по-милуватись незвичайним видовищем і поспостерігати за життям тварин і птахів, але не зашкодили довкіллю, природозахисники збудували спеці-альний дерев’яний поміст на палях за-вдовжки 680 метрів і загальною пло-щею 2000 м2.
×ÅÐÂÎÍÈÉ ÏËßÆ, ÀÁÎ ÏÐÈÒÓËÎÊ ßÏÎÍÑÜÊÈÕ ÆÓÐÀÂ˲Â
Тисячоріччями скептики заперечують те, що кохання існує, і тисячоріччями закохані власним життям доводять, що це не так. Поміж тих, чиї історії кохання нікого не залишають байдужими, і китайська пара – Лю Цзянь Го та Сюй Чао Цинь.
Усе почалось понад пів-сторіччя тому. Дев’ятнад ця-тирічний Лю Цзянь Го поко-хав красуню Сюй Чао Цинь. Жінка відповіла йому взаєм-ністю. Здавалося, що попе-реду в них щасливе сімейне життя у злагоді та любові. Та, як то часто трапляється, було одне “але”. Сюй була вдовою, до того ж старшою за Лю на десять років і вже мала дітей. У ті часи погляди на шлюб, та ще й у селах, значно відрізня-лися від сучасних. Односельці кепкували із закоханих, знева-
жали і засуджували їх. Особли-во потерпала від насмішок і до-корів Сюй. Лю потішав кохану, говорив, що люди звикнуть і за-спокояться, потрібен лише час. Вони таки одружаться і жити-муть разом. Але спокійно чека-ти і дивитися на сльози та роз-пач коханої чоловік не міг. Тож якось, узявши зі собою лише найпотрібніше, пара подалась у гори й оселилася далеко від людських осель, у печері. Спер-шу було дуже сутужно. Зако-хані пізнали, що таке злидні та голод, іноді на обід були лише трава і їстівні корінці. Але вони подолали всі негаразди. Сюй почувала себе винною в
тому, що вони стали добровіль-ними вигнанцями, і не раз за-питувала Лю, чи не шкодує він про свій вчинок.
– Не хвилюйся, – відпо-відав закоханий чоловік, – ми працьовиті, й скоро все налаго-диться. На другому році життя в
горах Лю почав вирубувати в скелі сходинки, щоб коханій було легше спускатися з гори. І в цьому не було б нічого див-ного, якби тих сходинок не вияви лося аж 6000! Лю і Сюй
Любов по-китайськи
прожили в мирі й злагоді понад 50 років, виховали сімох дітей і не розлучалась ні на день. Аж за 45 років туристи ви-
падково натрапили на кам’яні сходи, а згодом знайшли і жит-ло закоханих. Тоді про цю диво-вижну історію кохання дізнався весь Китай. На жаль, час невбла-ганний, і за декілька років після
цього 72-річний Лю помер на руках у коханої, якій судилося прожити ще п’ять років. Влада вирішила зберег-
ти сходи і печеру-хатинку, де жили закохані, як своєрідний музей-пам’ятник коханню, яке подолало всі випробування.
Сторінку підготувала Галина ГЕРАСИМ
6000 ÑÕÎÄÈÍÎÊ ÊÎÕÀÍÍß, або Хоч ох, та вдвох
ÃÅÐί ÌÀÐÀÔÎÍÑÜÊί ÄÈÑÒÀÍÖ²¯Цьогоріч 30 березня в
місті Чженчжоу (провінція Хенань) відбувся марафон-ський забіг. У центрі ува-ги учасників, журналістів і вболівальників була по-дружня пара – 88-річний Чжан Ляйюн і його дружи-на, 82-річна Ша Дянье, які стали найстарішими учас-никами забігу.Подружжя Чжан вийшло
на старт о п’ятій годині ран-ку. Його супроводжувала чи-мала група підтримки: двоє синів зі своїми сім’ями і дру-зі. Вже за сім годин і три хви-лини вони вітали стареньких на фініші. Пан Чжан Ляйюн бере
участь у марафонському за-бігу вже п’ять років поспіль, однак усю дистанцію (по-над 42 км) подолав уперше. Хоча старенький досягнув успіху, він таки піддався умовлянням рідних і ска-зав, що ані він, ані його дру-жина більше не братимуть участі у забігу.