Грудень 2010 р.

Грудень 2010 р.Б. № 5 Часопис Товариства “ЕФФАТА” церкви Пресвятої Тройці м. Бережани УГКЦ Дата заснування часопису 16 серпня 2010 р.Б.

Наша парафія

«Знаний і не знаний нами о. Микола» У мальовничому карпатському селі Косівська Поляна, що на Рахівщині, Закарпатської обл.,

народився 24 травня 1979 року Габоряк Микола Васильович. Підростав хлопець серед чудової при-роди, яка вчила його шанувати все живе. 1 вересня 1985 року пішов у перший клас в Березівську ВШ. Виростав Микола допитливою дитиною, цікавився природничо-математичними науками. Від

мами навчився доброти та лагідності, а в батька – будівель-ної та столярської праці. Любив молитися: ще малим вдома щодня співав церковні пісні, приходив до церкви, хоча було і заборонено. У школі брав активну участь у різних заходах і виступах: співав у хорі, майже зі всіх шкільних предметів їздив на ра-йонні олімпіади. Закінчив навчання відмінно. Вчителі згаду-ють про Миколу як про слухняного, уважного та спокійного учня. Був трудолюбивою, ввічливою, простою і доброю лю-диною. Улюбленою справою було випасати баранів на поло-нині.

У 1999 році вступив до семінарії ім. Йосипа Сліпого в Березовиці. Пригадую з-поміж ще так різнорідного курсу постать брата Миколи Габоряка: він був високого росту, мав смугляву шкіру, могутні руки освячені працею, його приємна усмішка без слів відкривала доброту його серця та особливий закарпатський акцент.

З першого року я був старостою курсу і мені неодноразово доводилось вирішувати з братами різні організаційні справи. Та за сім років навчання не можу пригадати жодного конфлікту, негати-вної сторони, пов’язаної з братом Миколою. Він вмів якось по-особливому розряджати ситуацію: жартом, посмішкою, не вимушеною безпосередністю, правдивою покорою. В цьому мужньому чоловічому тілі жила дитяча душа. Ми любили пожартувати з нього, просили як буде їхати із Зака-рпаття привести нам копченого ведмедя. Курс його дуже любив і поважав. Його людяність, добро-та, готовність на повсякчасну допомогу, немов, магнітом притягували до себе.

Брат Микола був добрим столярем. Щось символічне та містичне було в тому, що майбутній сівач Божого слова був подібний до Ісуса не тільки в голошені Євангелії, але як і Христос знався на столярській справі. Я особисто питав себе нераз, звідки цей скромний закарпатський юнак черпає силу та натхнення. Відповідь була дуже проста: незважаючи на втому після праці, хворобу, велику кількість справ чи розумового навантаження, брат Микола кожен день спішив у семінарійну капли-цю. Там його чекав Той, хто давав йому силу, Той, якому Микола цілопально посвятив своє життя.

«Святість – це не величаві чуда та помпезні поступки. Святість - це постійне, ретельне вико-нання своїх обов’язків, поєднане з боротьбою проти гріха та зростання у чеснотах», – ці слова св. Хосе Марія Ескріви точно передадуть і опишуть так коротке, але сповнене великої благодаті життя цього скромного, доброго, жертвенного священика. Ми не зауважили його праведності живучи поруч з ним, тож хай його добрий приклад запалить зараз кож-ного з нас до зросту у вірі, святості та любові.

о. Василь Баглей

Перший раз ми побачили о. Миколу Габоряка 21 ли-стопада 2006 р. Б. Не буду лукавити, але ми не були у захваті від цієї зустрічі. Всі насторожились, адже кожен здогадувався, що цей священик може стати парохом села. Священик – це пастир, біля якого гуртуються люди як вівці. Пізніше о. Микола сказав мені: “Я добре знав, що мене тут ніхто не чекає, але це мій хрест, і я його люблю, бо така Божа воля”. З часом його доброта і лагідність завоювали нашу любов. Отець Микола був як те сонечко, яке світить одночасно всюди.

Дещо було дивно для нас, що одна людина поєднувала у собі так багато християнсь-ких чеснот. Він був лагідним і вимогливим. Великою підтримкою у всіх справах була сім’я о. Миколи. Батько допомагав у будівництві, а дружина Люба була добрим порадни-ком щодо краси храму. (продовження на стор. 3)

Бліц новини • Святіший, Отець Бене-дикт XVI, закликає всіх людей доброї волі в часі різдвяного посту моли-тися в наміренні кожно-го зачатого людського життя. • 28 листопада у с. Ко-марівка, повернулися вкрадені церковні дзво-ни. Після тривалих по-шуків правоохонці від-найшли їх у Закарпатті. • 30 листопада у с. Бо-жиків, владика Василій Семенюк, Тернопільсь-ко-Зборівський, освятив камінь під будівництво церкви. • 50-ній ювілей богопос-вяченого життя святку-вав бр. Іван (монах з Бельгії), який працює у с. Рай в колишньому, мисливському будинку графів Синявських, в даний час це дім «Світла Христового». • 10 грудня ми відзнача-ємо пам’ять патріота України, депутата, ди-сидента, політв’язня, засновника Тернопіль-ської філії Української Гельсінської спілки, один зі співорганізато-рів Народного Руху на Тернопіллі Левко Горо-хівський. • У 20-х числах грудня сподіваємося на відві-дини вірменської церк-ви гостей зі Львова, а саме: Архиєпископа Кир Григоріса та о. Та-деуша які є опікунами вірменської громади в Україні.

Святий Миколай в колонії

У серці кожної людини живуть мрії. Найбільше вірять у їх здійснення діти, особливо, у ніч святого Миколая. Цього свята чекають з нетерпінням і доро-слі, і малі. Усі стараються бути чемнішими і добрішими. Вже доброю традицією у Бережанській колонії є написання листів до Чудо-творця. Крім звичайних матеріальних речей, які просять хлопці (зимовий одяг, взуття, солодощі), є дуже цікаві бажання. Ось деякі з них: …я ніколи не писав тобі, бо не знав, що тобі можна писати. Але якщо ти є, прошу тебе, допоможи у житті моїм рідним; … дай здоров`я моїм рідним, і зроби так, щоб вони жили у злагоді; …прошу помолитися за моїх рідних, друзів, за праців-ників колонії , за християн, які приходять до нас, і за всіх, кому ми небайдужі; … щоб Бог дав мені здоров`я, щоб мене не забували і писали мені листи, щоб мої брати не залишилися без подарунків; …щоб я пішов додому здоровим, і щоб ці 3 роки і 2 місяці були для мене доб-рою наукою, і щоб я більше не потрапляв у такі місця; …прошу Біблію, щоб взнати більше про Бога; … батькам побільше здоров`я, яке їм потрібне більше, ніж мені воля, поможи краще їм, а я вже якось обійдуся. Багато-хто з хлопців дякує святому Миколаю за поміч і вітають усіх із цим святом. Життя цього Чудотворця дає нам важливий урок – бути щедрими, лагідними, працьовитими і милосердни-ми. То ж будьмо такими! Бо «милосердя, – як говорила мати Тереза, – це любов у дії».

Підготувала Леся Раєвська

Запитуємо священика

Отче, існує повір`я, що на свято Введеня в храм Пресвятої Богородиці жінці пер-шою не можна заходити до хати. Чи пот-рібно цього дотримуватись?

Священик: Ні, не потрібно такого до-тримуватись – це забобон,тобто гріх.

Отче, що робити з іконами, образами, освяченими речами, які знищені часом?

Священик: Можна за порадою зверну-тися до священика, або ж річ, котра може бути спалена, спалити, а попіл висипати там, де ніхто не ходить.

Хто хотів би задати запитання священику, просимо надсилати свої листи на електронну адре-су e-mail: [email protected], або просто вкину-ти їх у скриньку в церкві Пресвятої Тройці.

Молитва до св. Миколая

Чудотворця

Богообраний чудотворцю і визначний Христовий угоднику, що випрошуєш Боже милосердя для всього світу, з любов’ю щирою Тебе вшановую, святителю Миколаю, і молюся до Тебе. Споглянь на мене ласка-во і вислухай прохання моє. Споглянь на смуток сер-ця мого і почисли його зітхання.

Ти, що маєш сміливість доступити до Господа, випро-си у Всевишнього прощення гріхів моїх: свідомих і несві-домих, словом, ділом чи дум-кою. Допоможи мені доступи-ти до всемилостивого серця Христа Чоловіколюбця, щоби задля Твоїх заслуг Господь простив мої провини і дарував мені ласку (прохання). Амінь.

З краю в край, з краю в край Ходить, ходить Миколай.

І дорослі, і малі. Його люблять всі.

Чарівник веде розмову В ніч святкову і казкову: Хай Бог кожній дитині

Зішле радість нині Хай Матінка Божа Забере все негоже. Хай св. Миколай Обійде і принесе

Подарунки від Бога До кожного в світі порога. Ходить, ходить Миколай

З краю в край, з краю в край, Принесе й тобі нехай Подарунок Миколай.

Готра Сергій Йосипович,

вихованець ВК.

Боже, я не розумію Тебе… Боже, я не розумію Тебе … Не розумію, чому так у світі все влаштовано. Не розумію, чому ти так ставишся до людей. Не розумію твою волю і твої настанови. Не розумію життя та всього, що твориться у ньому. Не розумію себе та тих, які довкола мене. Не розумію, чому я не розумію, та шукаю пояснення. ‒ Деколи знаходжу відповіді на свої запитання ‒ і тоді віднаходжу спокій, але ненадов-го. Боже, дай мені розуміння, щоб серце моє заспокоїлося. – Господь терпеливо слухав і мовчав….– Не розумію, дійсно не розумію… чому мовчиш? Поясни мені… Якщо мене любиш, то дай мені розуміння! – Господь далі терпеливо продовжував мовчати. ‒ Але навіть моєму ангельському терпінню приходить кінець. Як можна бути з То-бою, як можна виконати те, що Ти просиш, як можна служити Тобі, коли я Тебе не розумію? – Сказавши це, я піднявся з місця молитви. В цю мить легкий вітерець доніс – Віруй! – Віруй? І це все? – Ага… це все, що потрібно, щоб бути зі Мною, щоб виконати Мою волю, щоб служити Мені, і щоб любити Мене всім серцем, всією ду-шею і всією силою своєю… – Вірую….– Віруй … Це також допоможе тобі любити

ближнього. – Хотілось відразу пояснити, що я вірую… але за якусь мить у серці з’явились слова: “Поможи моєму невірству…,” – і уста мої прошепотіли. Знову повіяв лагідний вітерець, але цього разу він не приніс жодного слова. Натомість, до серця мого повернувся дивний спокій та відчуття присутності … Його. Господь не хоче від нас розуміння, але хоче віри. Коли буде віра, тоді і прийде мить просвічення, мить, яка дасть нам знання, можливо, навіть без розуміння...

Ксеня Солоденька

Чуть-чуть… і щастя

Чому ми так часто нарікаємо? Похмуро стає на душі, коли поспілкуєшся з людиною, яка звикла на все скаржитись: і це не так, і те погано, і цей дратує, і та смішна. При цьому, коли глянути на зовнішню сторону життя цієї людини, то нібито й нема на що нарікати — має гарну роботу, сім’ю, їздить на власному автомобілі. Та все одно, завжди всім не-задоволена. Задумайтеся, чи зможе така людина віднайти в житті таке бажане для всіх нас щастя? Не зможе… Хоч навіть і цілий світ впав би їй до ніг. Не зможе. І винна в цьому вона сама, а не ті численні люди і обставини, на які во-на постійно нарікає. І на противагу цьому похмурому образові постає образ Людей-Сонечок, на обличчі яких завжди сяє мила приємна усмішка, від яких віє теплом, а в очах чітко можна прочитати про небайдужість до кожного ближ-нього. Ви думаєте, цим людям легше живеться? Ні, але вони в житті по-справжньому щасливі. Тож вибір залишається за нами: чи в наших очах відіб’ється тепле літнє сонце, чи похмуре осіннє небо.

Л. Лещук

(продовження, початок на стор. 1) Церква була основною частиною їхнього життя. Вони доповнювали одне одного, бу-ли для нас живим прикладом християнського подружжя. Коли їхня сім’я збільшилась, то разом із дітками завжди були присутні на богослужіннях, а у церкві немов защебе-тали дві маленькі пташки. Отець Микола часто відвідував учнів у школі, був бажаним гостем на святі першого чи останнього дзвоника. Щоп’ятниці для школярів у церкві служив Службу Божу. Створив вівтарну дружину. Особливою рисою отця було робити приємні дарунки, особливо для хворих парафіян. Завжди усміхнений та привітний. Цікавився життям односельчан, був другом кожної сім’ї, радів та співчував з ними. Для нього було ве-лике щастя служити Богові та людям. Добродій Василь Штогрин, жертвуючи кошти для церкви зауважив, що отець вміє розумно розпорядитися пожертвами. Вражала уважність о.Миколи до кожного і до всього, вмів зауважити маленькі приєм-ності життя і ділився ними з іншими. Особливою любов’ю до України та своїм прик-ладом українця-патріота заохочував інших шанувати український стрій. Небайдужою була для о. Миколи і молодь парафії. Спільні зустрічі, бесіди, прощі до святих місць та відпочинок у Карпатах зблизило молодих людей з Богом та одних з одними. На біблійному читанні отець відкривав для наших сердець доброту та любов

Небесного Творця. Чотири роки о. Микола Габоряк сіяв Божі зерна у людські душі. Непросто засівав, а плекав їх. А ми своїми молитвами і добрими вчинками тепер даваймо поживу цим проросткам. Хай наші молитви будуть рясними доща-ми, а діла милосердя доброю поживою для майбутнього урожаю. І тоді нагородить Бог нашого дорогого та люблячого отця у Царстві Небесному. А наука, яку ніс для нас священик, буде нам дороговказом у житті! Ми всі дякуємо Богу за те, що мали щастя жити поруч і спілкуватися з о. Миколою!

Парафіяни с. Вербів

Видавець: Товариство “ЕФФАТА”. Наша адреса: пл. Ринок, 12, клас-приміщення біля церкви Пресвятої Тройці. Редколегія: Роман Демуш, Люба Лещук, Оксана Гузовата, Оксана Сівко, Марта Адамович, Люда Гах, Леся Раєвська, сестра Герарда. Контактний телефон: 067 705 50 92 e-mail: [email protected] Тираж: 300 примірників.

У нашій газеті ви можете розмістити свою рекла-му, статтю, привітання.

Кава Кава по-турецьки. Додати в окріп цукор (2 чайні ложки на горнятко), довести до кипіння і всипати молоту каву. Розлити по чашках Кава по-арабськи. Це варіант турецької, але з тією різницею, що перед засипан-ням кави у воду кладуть дрібку кориці. Кава по-малайськи. Тут замість кориці

беруть ваніль. Дехто любить каву з молоком (по-варшавськи) із зби-

тими вершками (по-віденськи), з лимоном, морозивом тощо.

Згадайте, що серед ваших гостей є чоловіки, тож поті-ште їх чаркою коньяку чи лікеру – це тільки підкреслить аромат кави.

Як подавати каву? Тільки не в склянках (у спеціальних чашечках). Каву

подають у кофейнику, перед кожним гостем ставлять ча-шку з блюдцем і ложечкою. Цукор, дольки цитрини, гаря-че молоко, ваза з тістечками прикрасить центр стола.

Досить розповідей – кава холоне!

Найщиріші вітання з Новим Роком для усіх читачів нашої газети. Бажаємо на цілий рік радісних подій, цікавих подорожей і незабутніх вражень.

Щиро вітаємо римо-католицьку парафію з вели-чним святом Різдва Христо-вого. Нехай Божий Мир на-повнить Ваші душі добром, а Новонароджене Дитятко ого-рне любов`ю.

З днем народження вітає-мо наших друзів Демуша Романа та Лещук Лю-бов. Будьте завжди веселими і невтомними.

Еффатa

Якщо вам за 20, ви енергійні,ініціативні,

з почуттям гумору, талановиті, прагнете цікаво проводити свій

вільний час, то товариство Еффата саме для вас!!!

Чекаємо щопонеділка о 18.00 год. в класі біля церкви Пресвятої Трійці!

Священик - хлопцеві:

- - Ти читаєш молитву перед їжею? - - Ні. Моя мати добре готує.

- - Вам грибочків покласти?

- Ні, дякую, я гриби тільки збирати люблю. - Як хочете, можу і по підлозі розкидати ...

Москаль у центрі Львова питає у файного

галицького вуйка: - Скажитє пожалуйста,

как папасть в рускає консульства? - А шо там попадати, - каже той,

- береш фузею, цілишся - і попадаєш!

67 шлюбів; 125 хрестин; 99 похоронів. Станом на 22 грудня.

Істина те ж що їжа – для хворого вона несмачна.

Інколи мені здається, що наше життя занадто довге, бо можна наробити бага-то помилок. І занадто коротке, щоб їх потім виправити.

Гнилі слова (матюки)- свідчать про гни-лість душі.