Учнівська газета середньої школи №2 з поглибленим вивченням англійської мови з першого класу

Учнівська газета середньої школи №2 з поглибленим вивченням англійської мови з першого класу

Будуймо мости від душі до душі, від країни до країни разом! до 90 – річчя школи

Любі колеги, учні, шановні батьки!Нашій великій родині – 90 років. За цей період ми видали 3521 атестат, 6119 свідоцтв, 225 срібних і золотих медалей. Та це тільки статистика, за якою стоять цікаві неповторні людські долі. Школа пройшла цілу історичну епоху... Ні, не пройшла – вона творила історію нашої країни!Тож з днем народження, рідна школо! Успіхів, творчості, наснаги!

Директор школи Довга Наталія Михайлівна

Анкета:П.І.Б. середня загальноосвітня школа № 2 з поглибленим вивченням англійської мови з першого класу Дата народження: 23 березня 1920 рокуЗнак зодіаку: ОвенУлюблений колір: кольори веселкиУлюблені дні тижня: з понеділка по п’ятницю Друзі: діти, вчителі, батькиМені подобається: бачити світ очима дітей Мені не подобається: самотність, байдужість, грубість

ИСТОРИЯ, ДОСТОЙНАЯ ВНИМАНИЯ.

Юбилей школы – это день рождения не одного человека, а нескольких поколений. Это история – достойная внимания. Год рождения средней школы №2 – март 1920. Она находилась в помещении двухэтажной казармы, которая стояла в районе вокзала в 50 метрах от нынешней типографии. Директором был Богородский Анатолий Васильевич. 20 - 30 годы… Голодно. Холодно в классах, но ученики самозабвенно постигают знания. В 1923 году школа была переведена в значительно большее здание нынешней вспомогательной школы-интерната. Это была семилетняя школа. В 1927 году состоялся первый школьный выпуск. Среди первых выпускников был и будущий директор – Гора Николай Емельянович.Вскоре директором был назначен Виноградов Александр Александрович – настоящий интеллигент, умный, талантливый педагог и руководитель, человек большой души. Именно при нем почти на двух гектарах земли был посажен фруктовый сад. Нелегкая, суровая судьба выпала на долю учеников и учителей 30-40 годов. Это им пришлось перенести голодомор и репрессии. Был репрессирован и директор школы Виноградов Александр Александрович.Выпускники 1941 года. Прощальный школьный вальс Не пришлось им познать жизнь, ушли в вечность

недолюбив Вот как пишет в своих воспоминаниях один из выпускников 1941года Николай Григорьевич Портянкин: «На нашу долю выпало немало испытаний. Из нашего класса осталось в живых менее половины: одни погибли в тылу, другие не вернулись с фронта». Не возвратились с суровых дорог войны юные марганчане, которые могли бы еще жить, строить, любить. Они отдали жизнь за нас. В годы войны школа была взорвана фашистами в момент отступления. Но победный Май вернул ее к жизни. Помогали всем миром – укомплектовывали мебелью классы, организовывали бригады по заготовке дров и угля для отопления. Директор Николай Емельянович Гора проехал сотни тысяч километров по стране, добывая для школы наглядные пособия. Снова был посажен фруктовый сад и виноградник. Целая плеяда кадровых работников вели полуторатысячную армию учащихся к заветной цели. Из 15 выпусков половина учеников поступила в вузы, а также школа выпустила 32 золотых и 24 серебряных медалиста. Звенели над школой школьные звонки, отсчитывая года и перелистывая страницы истории. А школа как бы притягивала к себе талантливых, неординарных педагогов. Ярким примером тому есть судьба супругов Прут Виктора Васильевича и Миры Степановны. В 1960 году Виктор Васильевич возглавил школу. Именно он стал куратором строительства нового здания школы. (продолжение на стр.2)

ИСТОРИЯ, ДОСТОЙНАЯ ВНИМАНИЯ.(продолжение)

Всего за один год его руководства в школе-новостройке были созданы прекрасные кабинеты, завезено необходимое оборудование. С его легкой руки школа завоевала авторитет в городе, как школа, дающая глубокие и прочные знания. 60-е годы. Педагогический коллектив возглавил Иван Степанович Кальманов – строгий и требовательный, добрый и чуткий, принципиальный, преданный избранному делу. Он всегда открыто высказывал свое мнение, даже если оно не совпадало с мнением административного аппарата. В это время в школе работает 54 педагога. В городе школа №2 продолжает нести звание «лучшей». 70-е годы приводят в школу добрейшей души человека, неутомимую труженицу Лидию Михайловну Шовкоус. Возглавив школу, она создает одну из лучших в городе кабинетную систему, организовывает школу молодого учителя. В 1978 году с легкой руки Мыскива Владимира Ивановича и благодаря упорству Черной Ирины Артуровны начинает работать английская школа. Пришедшая к руководству в 1982 году Зинаида Алексеевна Песковцева подняла школу еще на более высокий пьедестал. Благодаря энтузиазму, неутомимой энергии, любви и преданности своему делу, она смогла объединить единомышленников, школьных фанатов, с искрой божьей в сердце.В 90-е годы школу возглавили молодые, энергичные, готовые к новым свершениям директора – Бондаренко Анатолий Николаевич, Якименко Николай Иванович. Они сумели сохранить все традиции, сплотить коллектив и продолжить начинания своих предшественников. Новые люди, новая энергия царит в школьных коридорах. Твердой поступью шагает школа по ступеням своей великой истории.С 1997 года Наталья Михайловна Довгая выводит ее на международный уровень. Как

дальновидный руководитель, она стала инициатором внедрения системы гражданского образования в школе, первой в городе наладила отношения с Всеукраинской ассоциацией учителей истории и общественных дисциплин «Доба». Безусловно, наша школа старается идти в ногу со временем. Важную страницу в историю школы вписала английская школа. Учителя английского языка и ученики специализированных классов первыми стали принимать участие в международных проектах и программах.Первой ласточкой, представившей нашу школу за рубежом, была Лена Корчака, которая в 1994 году стала победителем Международного конкурса и в течение учебного года получала образование в американской школе.Английская кафедра – это наша гордость. Справедливо сказано, что писатель живет в своих книгах, художник - в картинах, скульптор – в созданных им скульптурах, а учитель - в мыслях, поступках и достижениях своих учеников.И нам есть чем гордиться, так ученики М.В.Олейник, Е.А.Копейки, В.А.Костюченко, Е.С.Городецкой, И.П.Пименовой, Т.С.Макухи, Н.М.Довгой, Н.Н.Шубалой постоянно занимают призовые места в городских, областных предметных олимпиадах. А Саша Барабаш, ученик 7-Б класса, воспитанник Шубалой Н.М., принимал участие во Всеукраинском этапе Международного конкурса знатоков украинского языка им. П.Яцыка. Учитель находит свое продолжение в своих учениках, а особенно когда эти ученики - учителя. Мы горды тем, что наши ученики возвращаются в школу уже в новом качестве - в качестве учителя. Это Бомбик А.А., Беленцова Л.И., Мархасина Е.Е., Бордюгова Ю.Н., Лебедь И..И., Петровская Е.В., Шаповал Е.В.Наши молодые учителя – красота и будущее школы: Винниченко О.А, Матяж Л.Д., Белая М.А., Малова К.Ю.Успехи школы – это не только успехи учителей и учеников, это терпение и мастерство многих людей, которые работают в школе.

З Днем народження, рідна школо! Берегиня тепла й доброти!Я тебе не забуду ніколи,Хоч в які б не пішла я світи.

Твої світлі і гамірні класи,Твої мудрі й святі вчителіНе зітруться у пам’яті з часом,А залишать свій слід на землі.

Вже весною запахло навколо,І лелеки додому летять,З Днем народження, рідна школо!Хай проляже твій шлях в майбуття!

Скатова Ірина 8-А

Сьогодні день чудовий,Бо рідна школа – матиРічницю дев’яностуВже буде святкувати.

Засяє сонце ясно І засиніє небо, Бо нашу неньку – школу Нам привітати треба!

Навчатись будем краще,Мудрішать і зростати,Щоб наша рідна школаМогла лиш процвітати!

Мізін Олексій 5 клас

З 1971 року працює у нашій школі Басанська Катерина Єгорівна, учитель математики, класний керівник випусків 1975, 1982, 1986, 1993, 1995,2003 років. Має звання «Вчитель-методист», а у 2000 році отримала нагороду – «Відмінник народної освіти». Вона – вимоглива, строга, але водночас вміє і любить жартувати,веселитися.Сьогодні ми звернулися до Катерини Єгорівни з питанням: «Які поради молодим учителям ви б дали?» Такі відповіді отримали:- Щоб учителі любили дітей і працювали не покладаючи рук.- Не ділити дітей на кращих і гірших. Не проявляти своїх симпатій і антипатій.- Кожен учень може вчитися на своєму рівні. Треба знати, що спитати.- На початку вивчення теми зацікавити учнів, а вже потім пояснювати.- Проводити додаткові заняття для дітей, які мають будь-які питання.- Бути «жадним» на оцінки; у відмінників вимагати більше, а слабшим учням давати додаткові бали.

Ковальова А., Сєтракова Н., Шубала Г.учениці 11 класу

«Катерина Єгорівна – дуже хороший учитель. До школи мені про неї розповідав тато. Це були дуже позитивні відгуки. Може, іноді вона буває суворою, але справедливою. Після уроків ми можемо легко робити домашнє завдання, а якщо щось не зрозуміло, вона завжди допоможе! Я дуже рада, що в мене така вчителька!»

Саша Р.

«Катерина Єгорівна – чудовий учитель, тому що знає свій предмет «на відмінно». Хоч вона й сувора, але справедлива»

Оксана Д.

Учні 9-А класу так охарактеризували свою вчительку: хороший учитель, строга, справедлива, весела, завжди допоможе.«За ці два роки мені Катерина Єгорівна дала більше знань, ніж у моїй попередній школі. Вона навчила швидко рахувати, пояснює так, що розуміють всі. Вміє також і пожартувати»

Микола Я.

«Я люблю працювати з дітьми...»

Анкетування Школа – навчально-виховний загальноосвітній заклад, покликаний здійснювати розумове, моральне, фізичне, трудове і естетичне виховання молодого покоління; приміщення, де він розташований. Так пояснює значення слова тлумачний словник української мови. Але для кожного з нас школа – це щось своє, особливе. Учням і випускникам школи запропонували закінчити фразу: «Для мене школа – це...»

2 класБіжко П. В школі я можу спілкуватися з дітьми, дізнаватись щось нове, почути добре слово вчителя.11 класВітько К. Для мене школа – рідний дім, куди я приходжу для того, щоб поспілкуватися з друзями, дізнатись щось нове і цікаве. Кожний день для мене – це загадка. Я переступаю поріг школи з питанням: « А що ж буде сьогодні?»Веремієнко Д. Школа – це рідний дім, де можна почувати себе захищеним і знати, що тут тобі допоможуть у складну хвилину. Школа – це не тільки знайома будівля, але місце, де пройшло дитинство, де ми знайшли друзів.

Бухарова Д. Для мене школа – це місце невичерпних знань і джерело емоцій. Це основна частина мого нинішнього життя – найцікавіша, найяскравіша та найхвилюючіша.Чепа Ю. Закінчуючи школу, я зрозуміла, що дуже люблю її і довго ще буду сумувати. Тут я отримала щось більше, ніж знання з різних наук. Я отримала досвід у спілкуванні з іншими людьми, навчилася відстоювати свою думку й залишатися собою.

спізнення – все було. І все це навіки залишиться в пам’яті, в серці. Незважаючи ні на що, я все-таки люблю школу.

учителів, без шкільних свят і рідних стін, бо саме тут ми проводимо більшу частину нашого часу.

нове, цікаве.

1 класВітович Д. Школа для мене – це дім, де дають знання, де вчать писати і читати, а вчителька – друга мати.Біланова С. Школа наша, як райдуга, що виблискує знаннями. Я її дуже люблю.

Городецька Н., випуск 2009. Школа – одинадцять років мого життя, п’ять днів на тиждень, шість годин на день. І дуже багато хорошого сталося за ці роки, дні, години. Дуже багато гарних людей, добрих друзів. І сміх, і сльози, і тяжка праця, і лінощі, й

Хапайло О., випуск 2009. У школі дуже класно, я обожнюю бути тут. Як добре спілкуватися з однолітками, сміятися, веселитися, дізнаватися щось нове! У школі тепла і затишна атмосфера. Я не знаю, як ми будемо жити без наших улюблених

Фесенко (Бєлєнцова О.І.), випуск 2000. Для мене школа - це частинка життя. Мрія, яка збулася. З дитинства я хотіла бути вчителькою, бо люблю дітей. Люблю спілкуватися з ними, творити, пізнавати щось

Школі 90, а нам – 100 Життя кожної людини – це істроія, яка має минуле, теперішнє і

майбутнє.Час змінює все. Довга життєва дорога людини нелегка й мінлива. Та всім неодмінно світить далеким вогнем зірка з назвою «школа».

Саме зі школою № 2 нашу родину Нікітіних-Литвинів зв’язує цілий вік. А це 100 років.

Що важче – навчатися чи навчати? Мабуть, і те, й інше потребує немалої душевної сили і прагнень до знань.Але професія вчителя потребує ще одного виняткового вміння – відчути кожного учня. Такою і була моя прабабуся Нікітіна К.С., вчитель початкових класів, яка прийшла працювати у мою школу в 1959 році. Протягом 18 років вона була завжди для учнів другом, однодумцем, мудрим наставником. Свою любов до дітей Клавдія Степанівна передала і моїй бабусі – Литвин І.М., яка ось уже майже 31 рік працює в цій школі. Ніжна, добра і щира, вона завжди, як мама, піклується про малюків. І вони віддячують їй своєю любов’ю, ніжною посмішкою, гарною оцінкою.

Моя мама теж навчалась у середній школі № 2 і закінчила її у 1991 році. З вдячністю говорить вона про своїх наставників – директора школи Бондаренка А. М., Макуху Т. С., першу вчительку.

Через декілька місяців закінчиться і моє дитинство останнім дзвоником. Я попрощаюся зі своєю школою. Бо так ведеться, що кожного року

Династії

випускники залишають школу, але їх наслідують молодші. І це моя двоюрідна сестричка Біжко Поліна, яка навчається у 2 класі. Династія продовжується. Болтовський Олексій

Той, хто любить свою школу, хто віддає їй свою енергію, творчі сили, здоров'я і не меншу цінність - час, упевнений, що його школа найкраща. В цьому впевнена і я. Школа – це моя родина. 10 років працював вчителем біології в школі №2 мій тато, Бурлака Олександр Васильович. Вчителем початкових класів працює моя мама. Школа, школа, моє ти щастя і мій неспокій! Тут багато обдарованих учнів, незвичайних учителів. Тут живе творчість. У нашій школі відбуваються цікаві апробації: учителі працюють над розвитком природних позитивних нахилів, здібностей і обдарованості учнів, їх творчого мислення, потреб і вміння самовдосконалюватися, над формуванням громадянської позиції, власної гідності своїх вихованців, готовності їх до трудової діяльності, відповідальності за свої дії, над вихованням морально і фізично здорового покоління, над оновленням змісту освіти, втіленням нових педагогічних технологій, методів і форм навчання та виховання. Наша школа має багато досягнень. За 90 років життя їх стільки, що не перелічиш. Школа є важливішою , ніж всі інші навчальні заклади , бо лише тут ми вчимося дружити і жити в суспільстві .  

Учнівська газета середньої школи №2 м. Марганця “Місток”, березень 2010Над випуском працювали: Аліна Ковальова, Галина Шубала, Анастасія Сєтракова,

Олена Степанівна Городецька

Школа в моєму життіПро місце школи в житті починаєш розуміти лише через деякий час після її закінчення. Коли першого вересня 1980 року я давала перший дзвоник, навіть не думала, як часто, а головне, з якими почуттями буду про цю подію згадувати. Кожного року, приходячи на дзвоники своїх синів, Назара і Данила, я згадувала свій.Назавжди в душі, мов перше кохання, залишилась перша вчителька –

Трайно Ніна Нестерівна. Ця людина з перших днів прищепила мені бажання вчитися. Завдяки їй я зрозуміла, що школа – це рідний дім, а в класі 36 учнів, які мають стати друзями. За десять років навчання уклався вінок гарних вчителів, яких я згадую з повагою та вдячністю. Багато з моїх вчителів навчали і моїх дітей: Басанська К. Є., Піменова І. П., Чіжик А.В., Макуха Т. С., Мельник Н. І., Топольницька Т. А.

Тетяна Єгорова (Хвостенко) (р. н. 1980-1990)Шубала Н.М. і Барабаш О.

переможець конкурсуКопійка О.А і переможці

олімпіади з географії