Марія Селезенєва, учениця Києво-Печерського ліцею №171 “Лідер”. Катерина Білокур

виконала учениця 9-Б класу Києво-Печерського ліцею № 171 “Лідер”

Селезенєва Марія

Темою роботи було обрано дослідження життєвого шляху, феномену таланту, творчості Катерини Білокур.

Актуальність роботи полягає в спробі всебічно охопити постать Катерини Білокур.

Мета роботи: дослідити життєві обставини, що сприяли становленню Катерини Білокур як художниці, дослідити її картини та творчість в цілому.

Завдання роботи:

1. Дослідити творчість Катерини Білокур;

2. Систематизувати знання про її життя;

3. Підсумувати проведену роботу;

4. Зробити висновки.

У селі Богданівці 7 грудня 1900 р. у день ангела великомучениці Катерини в сім’ї Василя Йосиповича Білокура народилася донька.

За звичаєм назвали її Катериною. Доля виявила до неї небувалу щедрість – обдарувала непересічним талантом художниці і водночас послала тяжке випробовування: не розуміли її рідні й близькі –докоряли, сварили і кпили… В одному з листів Катерина писала “…я в таких обставинах живу, що сам би біс на моєму місці сказився б”.

1. Затято відстоювала свою любов до “святого малярства”, а те, що не отримала дитиною не лише спеціальної, а й загальної освіти, сама за букварем навчилася читати і писати, було її нещастям і , можливо, водночас спасінням для самобутності художника.

2. Катерина Білокур прагнула поєднати малювання та одруження, але жоден претендент на її руку та серце на це не погоджувався.

3. Сім’я Білокурів мала дві з половиною десятини землі, худобу, хату і в Богданівці вважалася заможною.

4. У віці 22 років Катерина Білокур

поїхала до Миргородського технікуму художньої кераміки, але там їй відмовили через відсутність документу про закінчення семирічної школи. Вражена Катерина Білокур поверталася додому пішки.

5. Улюбленим письменником Катерини Білокур був Тарас Шевченко. Якось, у відповідальний для себе час, Катерина кинула все та поїхала на його могилу до Канева.

“Як живому Шевченкові розказувала, що як я хочу стати художником, але на цих доріженьках, як не терен, то

колючки, то камінці гострі! А ті люди, серед яких я живу, не розуміють мене, я між ними чужа…”

6. Більшість матеріалів для малювання Катерина Білокур робила сама. Фарби виготовляла з цибулі, буряка, пензлі – з котячих волосинок чи з вишневих гілочок. Казала: “Від тоненьких пензликів тонкі й ніжні лінії, ними легко робити тони й напівтони”.

7.Катерина Білокур давала уроки малювання. Так, двічі або тричі на тиждень у її хаті збиралися дівчата, вона вчила їх малювати, розповідала про художників.

8.Майже всі гроші від продажу картин вона передавала брату, залишаючи собі лише на фарби і розчинники. “Щоб куди поїхати, в мене на те нема в що ні вбутися, ні вдягнутися, ані запнутися. Старчиха, жебрачка краще вдягається, аніж я, творець тих чудових картин”.

Картина “Квіти за тином” (1935 р.)

Квіти за тином, осяяні вранішньою росою і першими промінчиками, буяють на всю височінь полотна, однаково таємничі і гарні. Тут і городні троянди, і ружі, і скромні ромашки, і травичка. Кожна деталь, кожна квіточка вміло і тонко вписані.

Букет квітів, 1959 рікБукет квітів, 1954 рік

Портрет племінниць, 1937-1939 роки Портрет колгоспниці Тетяни Бахмач, 1932-1933 роки

Колгоспне поле 1948-1949 (справа)

Богданівські яблука, 1958-1959 (знизу)

Колгоспниця, 1949 рік