АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИpsychology-naes-ua.institute/files/pdf/avtoreferat_musaelyan_1524640883.pdf · поведінки студентів

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

МУСАЕЛЯН ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК 159.938.3:378

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАПОБІГАННЯ АУТОАГРЕСИВНІЙ ПОВЕДІНЦІ

СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2018

2

2

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному авіаційному університеті (м. Київ),

кафедра педагогіки та психології професійної освіти

Науковий керівник:

доктор психологічних наук, професор Бондарчук Олена Іванівна, ДВНЗ «Університет

менеджменту освіти», кафедра психології управління, завідувач.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Грись Антоніна Михайлівна, Інститут психології імені

Г. С. Костюка НАПН України, лабораторія психології соціально дезадаптованих неповнолітніх,

завідувач

кандидат психологічних наук, доцент Купрєєва Ольга Іллівна, Національний педагогічний

університет імені М. П. Драгоманова, кафедра педагогіки і психології вищої школи факультету

магістратури, аспірантури та докторантури, доцент.

Захист відбудеться 23 травня 2018 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 26.453.02 в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, м. Київ,

вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН

України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Панківська, 2

Автореферат розісланий 21 квітня 2018 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Я. М. Омельченко

3

3

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У складних соціокультурних умовах економічних і політичних

суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства, що властиві

сьогоденню України, проблема аутоагресивної поведінки молоді набуває особливої гостроти.

Молода людина з характерними для неї емоційною нестійкістю, імпульсивністю дедалі частіше

потрапляє у кризові ситуації, що супроводжуються депресивними переживаннями.

Актуальність дослідження зумовлена й тим, що саме в юнацькому віці загострюється

проблема пошуку смислу життя, адекватного вибору професії, через що може зростати

невпевненість у собі, виникати інтимні, особистісні та міжособистісні негаразди, що посилюють

поведінкові девіації, в тому числі, аутоагресивну поведінку. Особливої ваги набуває розв’язання

зазначених проблем для студентської молоді в контексті підготовки майбутнього фахівця-

професіонала, здатного до самореалізації особистості.

Слід зазначити, що проблема агресивної поведінки загалом і аутоагресивної поведінки

молоді зокрема досліджувалася вітчизняними (О. Ю.Дроздов, О. O. Дьоміна, О. В. Вдовиченко,

О. О. Ільяшенко, С. Д. Максименко, Н. Ю. Максимова, А. В. Олійник, Г. Я. Пілягіна,

Є. М. Харченко та ін.), зарубіжними (В. В. Герасимова, А. С. Калашнікова, В. А. Комлєв,

Г. О. Лобов, А. М. Сисоєв, Д. Вассерман, Дж. Манн, M. Оквендо, Д. Олдридж та ін.) науковцями в

контексті вивчення особистості, факторів формування, критеріїв прогнозування аутоагресивних

дій. При цьому переважно вивчалися окремі аспекти аутоагресивної поведінки – суїцидальної

(А. Г. Амбрумова, О. О. Дьоміна, В. О. Закодиріна, А. С. Калашнікова, А. В. Олійник та ін.),

ризикованої (О. О. Андроннікова, О. В. Вдовиченко, Т. О. Ларіна та ін.); віктимної

(О. О. Андроннікова, О. І. Бондарчук, А. Ю. Кулієв, В. Я. Рибальска, Д. В. Ривман, О. О. Хархан та

ін.). Аналіз наукової літератури засвідчив, що дослідження в цьому напрямку часто зводяться до

аналізу психологічних особливостей осіб, які вже скоїли аутоагресивний акт. Але наскільки вони

можуть бути використані для прогнозування аутоагресивної поведінки, а також, чи не змінилися

ці особливості після першої спроби аутоагресії, докорінно не відомо.

Отже, системне дослідження психологічних особливостей профілактики всіх проявів

аутоагресивної поведінки студентської молоді з урахуванням специфічних чинників її виникнення

в умовах сьогодення, попри всю її актуальність, не виступала предметом спеціального

дослідження.

Актуальність і недостатня розробленість проблеми зумовили вибір теми дисертаційного

дослідження «Психологічні особливості запобігання аутоагресивній поведінці студентської

молоді».

4

4

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота

виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та психології

професійної освіти Навчально-наукового Гуманітарного інституту Національного авіаційного

університету «Моделювання процесу формування ключових компетенцій як основи професійної

підготовки майбутніх авіадиспетчерів», шифр 776-ДБ 12 (державний реєстраційний номер

0112U002045, 2011-2014 рр.) та «Психолого-педагогічні умови реалізації компетентнісної

парадигми освіти у ВТНЗ» (наказ № 24/ 12.02.12, 2013-2015 рр.)

Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Гуманітарного інституту

Національного авіаційного університету (протокол № 1 від 16 січня 2013 р.) та узгоджено у

Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук НАПН

України (протоколом № 5 від 28.05.2013 р.).

Об’єкт дослідження – аутоагресивна поведінка студентської молоді.

Предмет дослідження – психологічні особливості запобігання аутоагресивній поведінці

студентської молоді.

Мета дослідження – дослідити психологічні особливості, чинники та умови запобігання

аутоагресивній поведінці студентської молоді.

Відповідно до поставленої мети визначено завдання наукового дослідження:

1) на основі теоретичного аналізу літератури визначити основні підходи до дослідження

проблеми аутоагресивної поведінки особистості, обґрунтувати зміст і показники аутоагресивної

поведінки студентської молоді;

2) дослідити особливості та чинники аутоагресивної поведінки студентської молоді;

3) визначити соціально-психологічні умови запобігання аутоагресивній поведінці

студентської молоді;

4) розробити та апробувати програму запобігання аутоагресивній поведінці студентської

молоді.

Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження стали загальні

принципи психологічної науки (детермінізму, активності, розвитку, системно-структурного

підходу та ін.). У дослідженні аутоагресивної поведінки ми спиралися на концептуальні

положення гуманістичної психології (А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Фромм, К. Юнг та ін.), наукові

погляди на самотворення і саморозвиток особистості (М. Й. Боришевський, С. Д. Максименко,

Л. З. Сердюк та ін); психологічні теорії, що описують процеси формування смислових утворень

психіки і свідомості (К. О. Абульханова-Славська, Л. І. Анциферова, О. О. Бодальов,

О. М. Леонтьєв, Д. О. Леонтьєв, Н. В. Чепелєва, В. Е. Чудновский та ін.), концептуальні погляди

щодо сутності аутоагресивної поведінки (А. С. Калашнікова, А. В. Ляхович, А. В. Олійник,

В. І. Понамарьов, І. С. Риткіс, В. А. Руженков, А. М. Сисоєв), тощо.

5

5

Основою для вивчення психологічних чинників запобігання аутоагресивній поведінці

студентської молоді стали роботи зарубіжних і вітчизняних авторів (А. Г. Амбрумова,

Д. Вассерман, О. В. Вдовиченко, В. В. Герасимова, О. O. Дьоміна, В. О. Закодиріна,

О. О. Ільяшенко, А. С. Калашнікова, В. А. Комлєв, Г. О. Лобов, Дж. Манн, M. Оквендо,

Д. Олдридж А. В. Олійник, Г. Я. Пілягіна, А. М. Сисоєв та ін.).

Важливе значення для розробки програми запобігання аутоагресивній поведінці

студентської молоді мали праці, що розкривають особливості аутоагресивної поведінки молоді

(О. В. Вдовиченко, В. В. Герасимова, О. O. Дьоміна, В. О. Закодиріна, В. І Лазаренко,

А. В. Олійник, та ін.), а також ті, в яких висвітлено форми активного соціально-психологічного

навчання (О. В. Євтіхова, Г. О. Ковальова, Л. А. Пахальян, Л. А. Петровська, Т. С. Яценко та ін.).

Методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань використано

комплекс взаємопов’язаних методів наукового дослідження:

теоретичні методи: аналіз теоретико-методологічної, науково-методичної літератури для

зіставлення різних поглядів на проблему, індукція, узагальнення, систематизація, моделювання;

емпіричні методи: спостереження за особливостями взаємодії та спілкування студентської

молоді; психодіагностичні методи (опитування, тестування, аналіз документації та ін.): методика

дослідження схильності до віктимної поведінки О. О. Андроннікової, опитувальник Є. П. Ільїна

«Ауто- та гетероагресія»; методика «Визначення рівня схильності до аутоагресивної поведінки»

(авторська розробка), анкета «Форми аутоагресивної поведінки» (авторська розробка), «Тест

смисложиттєвих орієнтацій» Д. О. Леонтьєва, «Методика визначення ригідності» Г. Айзенка, тест-

опитувальник Г. Айзенка «Визначення темпераменту», методика діагностики показників та форм

агресії А. Басса та А. Дарки, тест «Незакінчені речення» Дж. Сакса та С. Лєві для дослідження

схильності до аутоагресивної поведінки та визначення чинників виявлення та попередження

аутоагресивної поведінки у молоді; психолого-педагогічний експеримент (констатувальний і

формувальний етапи);

методи математичної статистики: первинні статистики, критерій χ2 - Пірсона, рангової

кореляції rs – Спірмена, G-критерій знаків, дисперсійний аналіз емпіричних даних (з

використанням комп’ютерної програми SPSS (версія 17.0) із подальшим їх узагальненням та

якісною інтерпретацією.

Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося

впродовж 2012-2017 рр. на базі вищих навчальних закладів України: Національного авіаційного

університету, Київського національного університету культури і мистецтв, Київського

національного університету імені Тараса Шевченка, ДВНЗ «Університет менеджменту освіти»

НАПН України.

6

6

У дослідженні взяли участь 302 студенти 1-4 курсів за спеціальностями: психологія,

культурологія, метрологія та інформаційно-вимірювальні технології, та студенти-психологи

першого курсу, які отримують другу вищу освіту.

На першому етапі дослідження (2012 – перша половина 2013 рр.) здійснено теоретико-

методологічний аналіз проблеми запобігання аутоагресивній поведінці студентської молоді,

теоретично обґрунтовано сутність, складові, показники та чинники аутоагресивної поведінки

студентської молоді.

На другому етапі (друга половина 2013 – 2014 рр.) емпірично досліджено рівні, форми

прояву та чинники схильності до аутоагресії у студентів; виявлено особливості аутоагресивної

поведінки студентів залежно від курсу навчання, віку, профілю навчання, статі та місця

проживання.

На третьому етапі (2015 – перша половина 2017 рр.) теоретично обґрунтовано та

апробовано програму соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на запобігання

аутоагресивній поведінці студентської молоді; здійснено експериментальну перевірку його

ефективності, представлено порівняльний аналіз отриманих даних, окреслено шляхи практичного

впровадження результатів і перспективи подальшого дослідження проблеми.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічною

основою і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, підбором адекватних темі методів

дослідження; репрезентативністю вибірки, використанням комплексу методів кількісної та якісної

обробки одержаних даних, адекватних меті і завданням дослідження, застосуванням сучасного

апарату математичної статистики.

Наукова новизна та теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:

вперше: визначено гендерно-вікові та організаційно-професійні чинники схильності

студентської молоді до аутоагресивної поведінки;

систематизовано умови запобігання аутоагресивній поведінці: на макрорівні (через

створення створення негативної суспільної думки стосовно аутоагресивної поведінки); на

мезорівні (через запровадження спеціальних психологічних програм у вищих навчальних

закладах) та на мікрорівні (через формування позитивного ставлення до себе, зниження ригідності,

почуття провини та образи; через сприяння успішній міжособистістній взаємодії в мікросоціумі,

через вміння виражати свою агресію зовні (у конструктивній формі) та, у кінцевому результаті,

через сприяння прагнення до самотворення власної особистості;

уточнено сутність поняття аутоагресивної поведінки особистості як такої, що спрямована

на заподіяння фізичної чи психологічної шкоди самій собі через втрату смислу життя, невміння

виражати свою агресію зовні, неуспішність міжособистістної взаємодії в мікросоціумі; ригідність,

негативне ставлення до себе, почуття провини та образи;

7

7

набули подальшого розвитку положення про специфіку, чинники та критерії прогнозування

аутоагресивної поведінки студентської молоді; сучасні напрямки психокорекційної роботи з

студентською молоддю, яка схильна до аутоагресивних дій.

Практичне значення роботи полягає у тому, що фактичні матеріали, теоретичні

положення, висновки дисертаційного дослідження, у тому числі програма запобігання

аутоагресивній поведінці, можуть бути використані у практиці роботи психологічних служб

закладів вищої освіти для роботи зі студентською молоддю щодо попередження аутоагресивної

поведінки. Розроблений та апробований у дослідженні методичний інструментарій може стати

складовою моніторингу динаміки схильності до аутоагресивної поведінки студентської молоді.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися у викладанні

навчальних дисциплін «Педагогічна та вікова психологія» «Вікова фізіологія та валеологія»,

«Психологія девіантної поведінки» у процесі підготовки та підвищенні кваліфікації педагогічних

працівників і практичних психологів системи освіти.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації

доповідались та отримали схвалення на: Міжнародних конференціях: II Міжнародній науково-

практичній конференції «Актуальні проблеми вищої професійної освіти», (м. Київ, 20 березня

2014 р.); Міжнарожному науковому конгресі «Global scientificunity», (м. Прага, 26-27 вересня

2014 р.); XXХІІ-й Міжнародній науковій конференції «Перспективні напрямки світової науки».

(м. Запоріжжя, 2-6 травня 2015 р.); XXХІІІ-й Міжнародній науковій конференції «Перспективні

напрямки світової науки», (м. Запоріжжя, 20-25 травня 2015 р.); Всеукраїнських конференціях:

Всеукраїнській ювілейній науковій конференції «Четверті сіверянські соціально-психологічні

читання», присвяченій 20-річчю відкриття університетської кафедри психології (м. Чернігів, 13

листопада 2013 р.); XXIII-й Всеукраїнскій науково-практичній конференції «Іноваційний

потенціал українскої науки – ХХI століття», (м. Запоріжжя, 10-15 грудня 2013 р.); Всеукраїнській

науково-практичній конференції «Соціально психологічні технології розвитку особистості»,

(м. Херсон, 27-28 лютого 2014 р.); XXVI-й Всеукраїнскій науково-практичній конференції

«Іноваційний потенціал української науки – ХХI століття», (м. Запоріжжя, 7-11 квітня 2014 р.); та

на засіданнях кафедри педагогіки та психології професійної освіти «Національного авіаційного

університету» м. Києва, України.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджено в освітній

процес Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького (довідка № 233/03-а від

19.09.2016 р.), Навчально-наукового інституту менеджменту та психології ДВНЗ «Університет

менеджменту освіти» (довідка № 20.05/346 від 30.09.2016 р.), Кам’янець-Подільського

національного університету ім. Івана Огієнка (довідка № 1 від 19.01.2017 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження й висновки

8

8

відображено в 16 одноосібних наукових публікаціях, серед яких: 5 статей у вітчизняних фахових

виданнях, затверджених МОН України, 1 – у зарубіжному виданні, 1 – включеному до

наукометричних баз, 9 – тези та матеріали науково-практичних конференцій.

Структура і об'єм роботи: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до

розділів, висновків, списку використаних джерел, що складає 187 найменувань (з них 17 –

англійською мовою), 5 додатків. Дисертація містить 28 таблиць та 30 рисунків на 28 сторінках.

Основний зміст дисертації викладено на 160 сторінках, загальний – 225 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено мету, завдання

дослідження, об’єкт, предмет, теоретико-методологічну та методичну базу дослідження, наукову

новизну та практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію й впровадження

отриманих результатів і публікації за темою дисертації. Наводяться дані про структуру роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічний аналіз психологічних особливостей

попередження аутоагресивної поведінки студентської молоді» висвітлено стан досліджуваної

проблеми; проаналізовано сутність аутоагресивної поведінки особистості; виокремлено складові,

показники та чинники аутоагресивної поведінки студентів.

Проаналізовано основні підходи до вивчення сутності поняття аутоагресивна поведінка

особистості: психоаналітичний, за яким аутоагресивна поведінка є результатом складної взаємодії

інстинкту життя з інстинктом смерті (З. Фрейд, К. Меннінгер, К. Юнг та ін.), анатомо-

морфологічний, у межах якого вважають, що схильність до аутоагресивної поведінки визначає

конституція тіла (У. Шелдон та ін.), гуманістичний, що акцентує увагу на залежності

аутоагресивної поведінки від форми прояву, спрямованості, свідомості і, відповідно вирішення

екзистенціального протиріччя (А. Маслоу, Р. Мей, К. Роджерс та ін.), феноменологічний, у річищі

якого аутоагресивний акт розглядають як засіб вирішити всі проблеми (Е. Шнейдман, К. Фарбероу

та ін.), когнітивний, що аналізує аутоагресивну поведінку як результат когнітивних спотворень

(А. Бек та ін.), акмеологічний, за яким аутоагресивна поведінка є складним особистісним

комплексом, що утруднює досягнення особистістю «акме» (А. О. Реан та ін.).

Показано, що найбільш доцільним у контексті досліджуваної проблеми є комплексний

підхід, що враховує як особистісні характеристики особистості (такі, як позитивне ставлення до

себе, ригідність та ін.), так і соціальні фактори, насамперед, особливості взаємовідносин із

однолітками. Відповідно аутоагресивну поведінку розглядаємо як таку, що спрямована на

заподіяння особистістю фізичної чи психологічної шкоди самій собі через втрату смислу життя,

невміння виражати свою агресію зовні, неуспішність міжособистістної взаємодії в мікросоціумі;

ригідність, негативне ставлення до себе, почуття провини та образи тощо.

9

9

Визначено, що для студентського віку характерні такі форми аутоагресії, як татуювання,

пирсінг, брендінг, скарифікація (Є. С. Бекетова, Н. А. Польска та ін.); зловживання

алкогольвмісними речовинами, вживання психоактивних речовин (ПАР) наркотичної дії,

тютюнопаління, ризиковані види спорту, синдром Тоада («синдром веселого автоводіння»)

(В. І. Лазаренко, Л. Б. Лазебнік, В. І. Понамарьов та ін.); нерегульований прийом медичних

препаратів, схильність до анорексії та зловживання кількістю медичних втручань заради краси

(А. Є. Брюхін, М. І. Мещеріна та ін.); суїцидальні дії (В. О. Закодиріна, А. В. Олійник та ін.) тощо.

Показано, що протилежним полюсом до аутоагресивної поведінки (саморуйнування) є

самотворення власної особистості (М. Й. Боришевський , Л. З. Сердюк та ін.), яке актуалізується

саме в юнацькому віці і продовжується протягом усього життя людини (табл. 1).

Таблиця 1

Співвідношення сутності феноменів «аутоагресивна поведінка (саморуйнування)» і

«самотворення» особистості

Аутоагресивна поведінка

(саморуйнування)

Асертивна поведінка

(самотворення)

Відсутність цілей у житті Прагнення визначити життєві перспективи з

метою самореалізації

Утрата смислу життя Пошук смислу життя

Неуспішність міжособистістної

взаємодії в мікросоціумі

Орієнтація на встановлення гарних

міжособистісних стосунків з оточуючими

Ригідність Готовність до безперервних змін у структурі

особистості

Переважання почуттів провини та

образи

Досягнення бажаного рівня внутрішнього

задоволення

Негативне ставлення до себе Позитивне ставлення до себе

Саме тому, як випливає з табл. 1, запобіганню аутоагресивній поведінці сприятиме

забезпечення відповідних умов для актуалізації процесу самотворення (вибудовування)

особистості, який відбувається через формування смислу життя людини; покращення

самоставлення та міжособистісних стосунків з навколишніми, потребу у визначенні життєвих

перспектив, самореалізації тощо (М. Й. Боришевський, Л. З. Сердюк та ін.)

Теоретично обґрунтовано соціально-психологічні умови запобігання аутоагресивній

поведінці на макрорівні (рівні суспільства); мезорівні (рівні закладу вищої освіти) та мікрорівні

(рівні особистості).

10

10

На макрорівні профілактична робота з аутоагресивною поведінкою має бути спрямована на

створення негативної суспільної думки щодо будь-яких видів аутоагресивної поведінки, особливо

через засоби масової інформації та соціальну рекламу; формування установок молоді на здоровий

спосіб життя, зокрема, через спеціальні програми виступу кумирів молоді, які пропагують

здоровий спосіб життя тощо (але за відсутністю доступу до засобів масової інформації вплив на

макрорівні не входить у нашу програму).

На мезорівні профілактична робота з аутоагресивною поведінкою передбачає

запровадження спеціальних психологічних програм у закладах вищої освіти (лекції, спрямовані на

формування установок на здоровий спосіб життя; оздоровчо-фізкультурні та спортивні змагання;

організація тренінгів асертивної поведінки, особистісного зростання тощо). Зміст програм

доцільно конкретизувати в кожному випадку, орієнтуючись на специфіку форм аутоагресивної

поведінки студентської молоді, що навчається в певному закладі вищої освіти.

На мікрорівні профілактична робота з аутоагресивною поведінкою має бути спрямована на

сприяння актуалізації в молоді прагнення до самотворення власної особистості через усвідомлення

власних стереотипів мислення та поведінки, розуміння й прийняття себе, своїх інтересів і потреб,

почуттів та емоцій, розвиток навичок асертивної поведінки тощо.

У другому розділі «Емпіричне дослідження психологічних особливостей та чинників

аутоагресивної поведінки студентської молоді» викладено загальну стратегію емпіричного

дослідження, обґрунтовано добір діагностичного інструментарію для вивчення аутоагресивної

поведінки студентської молоді, у тому числі авторської методики «Визначення рівня схильності

до аутоагресивної поведінки», стандартизованої та валідізованої О. І. Бондарчук та

О. М. Мусаелян на вибірці студентів у кількості 160 осіб; подано результати аналізу рівнів, форм

прояву та чинників схильності до аутоагресії у студентів; досліджено особливості аутоагресивної

поведінки студентів залежно від курсу навчання, віку, профілю навчання, статі та місця

проживання.

За результатами емпіричного дослідження встановлено розподіл студентів за рівнями

схильності до аутоагресивної поведінки (табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл досліджуваних студентів за рівнями схильності

до аутоагресивної поведінки

Рівні аутоагресивної поведінки Кількість досліджуваних у %

Низький 45,7

Середній 24,6

11

11

Високий 29,7

З табл. 2 видно, що майже третина студентів (29,2%) характеризуються високим рівнем

аутоагресії, тоді як четверта частина досліджуваних (24,6%) – середнім, а близько половини

студентів – низьким рівнем схильності до аутогресивної поведінки. Це свідчить про те, що

близько половини молодих людей, які проходили тестування, можуть потрапити в «групу ризику»

щодо заподіяння фізичної чи психологічної шкоди самим собі через утрату смислу життя,

невміння виражати свої негативні емоції й агресію зовні, неуспішність міжособистістної взаємодії

в мікросоціумі тощо.

За результатами дисперсійного аналізу виявлено гендерно-вікові та соціально-демографічні

особливості аутоагресивної поведінки студентської молоді. Зокрема, констатовано вищий рівень

схильності до аутоагресивної поведінки у досліджуваних студентів-жінок ніж у чоловіків

(p < 0,05). Виявлено, що у студентської молоді, старшої за віком, схильність до аутоагресивної

поведінки є меншою (на рівні тенденції, р = 0,1). Так, високий рівень схильності до саморуйнівної

поведінки виявлено у 25,5% студентів 18-20 років, натомість як у віковій групі понад 25 років він

установлений лише у 4,8% досліджуваних. Подібні результати було одержано й щодо схильності

студентів до віктимної агресивної поведінки (на рівні тенденції р = 0,1) та схильності до

некритичної поведінки (p < 0,05).

Визначено, що студенти жіночої статі технічного профілю навчання та чоловіки

гуманітарного профілю навчання мають вищі показники схильності до аутоагресивної поведінки

порівняно із жінками гуманітарного профілю навчання та чоловіками технічного профілю

навчання (p < 0,01). Це, на наш погляд, можна пояснити специфікою гендерної соціалізації,

зокрема, відомим ефектом «страх успіху» (Г. В. Турецька, Т. М. Титаренко та ін.) у діяльності, що

вважається непритаманною представникам певної статі. Констатовано, що рівень схильності до

аутоагресивної поведінки у жінок залежить від місця проживання, він вищий у жительок села

(p < 0,01); тоді як у чоловіків даний фактор не впливає на схильність до аутоагресії.

За авторською анкетою «Форми аутоагресивної поведінки» встановлено розподіл

досліджуваних студентів за формами прояву аутоагресивної поведінки (табл. 3).

Таблиця 3

Розподіл досліджуваних студентів за формами

прояву аутоагресивної поведінки

Форми прояву аутоагресивної поведінки Кількість досліджуваних у %

тютюнопаління 52,30

12

12

зловживання прикрашанням свого тіла (татуювання,

брендінг і т.п.) 41,72

ризиковані види спорту 39,07

синдром Тоада («синдром веселого автоводіння») 18,87

нерегульований прийом медичних препаратів 16,89

схильність до анорексії та зловживання кількістю

медичних втручань заради краси 12,91

зловживання алкогольвмісними речовинами 11,92

вживання психоактивних речовин наркотичної дії 8,94

незавершені суїцидальні дії, суїцидальні думки 0,99

З даних табл. 3 випливає, що найбільш характерними для студентської молоді є відносно

«легкі» форми аутоагресії (тютюнопаління – 52,30%, зловживання прикрашанням свого тіла –

41,72%, ризиковані види спорту – 39,07%), але, як відомо, вони є не менш небезпечними. Одним із

ймовірних пояснень доволі легковажного ставлення молоді до таких форм аутоагресії є, на наш

погляд, неадекватність оцінки ризику події, які відтермінована у часі (О. В. Вдовиченко та ін.), у

даному випадку – початку хвороби чи навіть смерті, причиною яких можуть стати «легкі» форми

аутоагресії.

Середньої поширеності набули: синдром Тоада («синдром веселого автоводіння») – 18,87%,

нерегульований прийом медичних препаратів – 16,89%. Дещо менше поширені серед студентів

схильність до анорексії та зловживання кількістю медичних втручань заради краси – 12,91%.

зловживання алкогольвмісними речовинами – 11,92%, вживання психоактивних речовин

наркотичної дії – 8,94%, а також незавершені суїцидальні дії – 0,99%. Це зумовлює специфіку

профілактичної роботи зі студентами, схильними до аутоагресивної поведінки.

За результатами дисперсійного аналізу визначено індивідуально-психологічні (негативне

ставлення до себе, емоційна нестабільність, ригідність, відсутність життєвих цілей) та соціально-

психологічні (невпевненість у міжособистісних стосунках з однолітками (одногрупниками),

ставлення студентської молоді до протилежної статі, задоволеність інтимними стосунками з

близькою людиною тощо) чинники аутоагресивної поведінки студентської молоді.

Зокрема, йдеться про обернений зв’язок між схильністю до аутоагресії і позитивним

ставленням досліджуваних студентів до себе (p < 0,01) їх цілеспрямованістю в житті (p < 0,05) і

прямий зв’язок їх схильності до аутоагресії з емоційною нестабільністю, нейротизмом й

ригідністю (p < 0,01).

Крім того встановлено, що представники студентської молоді, які схильні до

аутоагресивних дій, характеризуються відсутністю адекватних взаємовідносин з ровесниками

13

13

(одногрупниками), підтвердженням чого є від’ємна кореляція між позитивним ставленням

студентів до однолітків (одногрупників) та їх аутоагресивною поведінкою (p < 0,01). Особливо

чітко такий зв’язок виявляється стосовно до осіб протилежної статі: чим більш вираженим є

позитивне ставлення до таких осіб, тим менше схильність у студентів до аутоагресивної поведінки

(p < 0,01).

Оскільки вміння будувати конструктивні стосунки з протилежною статтю являється

віковою особливістю досліджуваної вибірки (Е. Ерікосон та ін), важливого значення у контексті

теми дослідження набуває задоволеність студентів інтимними стосунками з близькою людиною:

чим вище така задоволеність, тим меншою є схильність до аутоагресивної поведінки студентської

молоді (p < 0,01).

Таким чином, результати констатувального етапу емпіричного дослідження свідчать про

схильність доволі великої кількості студентської молоді до аутоагресивної поведінки, і, як

наслідок, про доцільність розроблення та впровадження в освітній процес закладів вищої освіти

відповідної програми щодо її запобігання.

У третьому розділі «Психологічні умови попередження аутоагресивної поведінки

студентської молоді» викладені загальна стратегія, мета й завдання формувального

експерименту, подано авторську програму запобігання аутоагресивній поведінці студентської молоді.

На основі узагальнення теоретичних положень та результатів констатувального етапу

емпіричного дослідження конкретизовано соціально-психологічні умови запобігання аутоагресивній

поведінці студентської молоді у процесі навчання у закладах вищої освіти, що сприятимуть її орієнтації

в бік самотворення. Йдеться про: 1) виокремлення «групи ризику» (студентів, які схильні до

аутоагресії) з метою формування асертивної поведінки; 2) переорієнтацію на конструктивні види

діяльності з метою сприяння осмисленості життя; 3) створення ситуації успіху для формування

позитивного ставлення до себе; 4) застосування спеціальних тренінгових вправ, що ініціюють

спонтанність емоційних і поведінкових проявів і, як наслідок, зниження ригідності; 5) включення

в конструктивну спільну діяльність з одногрупниками для покращення міжособистісних

стосунків з однолітками.

Зазначені умови були враховані в авторський програмі соціально-психологічного тренінгу

запобігання аутоагресивній поведінці студентської молоді, розробленій та апробованій під час

формувального експерименту протягом 2015-2016 рр. у межах психологічного гуртка на базі

Київського Національного університету імені Тараса Шевченко. У дослідженні взяли участь 44

студенти. З них 22 особи утворили експериментальну групу, в межах якої впроваджено авторську

програму запобігання аутоагресивній поведінці у студентської молоді, а інші (22 особи) були

включені до контрольної групи, в якій навчальний процес мав виключно традиційний характер.

14

14

Було забезпечено однорідність експериментальної та контрольної груп за соціально-

демографічними характеристиками та проявами аутоагресивної поведінки.

Програма тренінгу розрахована на 75 годин / 2,5 кредити (з них: 60 години / 2 кредити

аудиторних та 15 годин / 0,5 кредити самостійної роботи) і складається з чотирьох

взаємопов’язаних навчальних модулів.

Перший модуль «Підготовчий. Освоєння технік релаксації» спрямований на створення

сприятливої атмосфери в групі учасників, визначення пріоритетів, зниження тривожності та

емоційної нестабільності, формування позитивного ставлення до себе, опанування прийомами

ауторелаксації. Другий модуль «Адекватні способи вираження агресії» передбачає вивчення

студентами власних мотивів агресивної та аутоагресивної поведінки, зниження відчуття провини

та образи, формування позитивного мислення, що сприяють у подальшому становленню

асертивної поведінки. Третій модуль «Життєві цінності та смисл життя» спрямований на

формування цінностей здорового образу життя, гуманістичних, духовних життєвих цінностей,

визначення свого призначення в житті тощо. У межах четвертого модулю «Навички асертивної

поведінки» забезпечується сприяння формуванню асертивної поведінки, зниженню ригідності

поведінки, оволодінню ефективними прийомами спілкування, розвитку вміння планувати свої дії

та життя в цілому на основі розуміння себе й прагнення до самотворення.

У кожному модулі було передбачено використання як індивідуальних, так і групових форм

роботи. Останні базувалися переважно на інтерактивних методах навчання: вправах-«криголамах»

(«Дифузія», «Комплімент», «Посмішка другу» та ін.), рольових іграх («Острів», «Валіза» та ін.),

ауторелаксації (дихальні вправи, аутотренінг тощо, зокрема: «Привіт сонцю», «Релаксація»,

«Чарівний птах» та ін.), мозкових штурмах («Ієрархія життєвих цінностей», «Мої плани на життя»

та ін.), які було доповнено методами індивідуальної самостійної роботи, зокрема, домашніми

завданнями (написати листа образнику, скласти казку про виконання бажання та ін.) та

індивідуальними завданнями, які студенти виконували упродовж тренінгу: казкотерапія (казка

«Моє життя»), «Малювання мандал», вправ-візуалізацій («Виставка», «Галерея» та ін.).

Аналіз результатів упровадження авторської програми засвідчив її ефективність щодо

запобігання аутоагресивній поведінці у студентської молоді (табл. 4).

Таблиця 4

Порівняльний аналіз рівнів схильності до аутоагресивної поведінки студентів

експериментальної та контрольної груп на початку та після проведення експерименту

Групи

Рівні схильності до аутоагресивної поведінки

(кількість досліджуваних, у %)

До формувального експерименту Після формувального експерименту

15

15

Низький Середній Високий Низький Середній Високий

Контрольна 40,9 27,3 31,8 40,9 31,8 27,3

Експеримен-

тальна 45,4 27,3 27,3 63,7* 31,8* 4,5*

* – відмінності значущі на рівні р<0,05

Це підтверджується тим, що в експериментальній групі між результатами першого та

другого зрізів були зафіксовані статистично значущі відмінності у рівнях схильності до

аутоагресивної поведінки. При цьому за G-критерієм знаків в експериментальній групі виявлені

статистично значущі зміни щодо зменшення досліджуваних з високим рівнем схильності до

аутоагресивної поведінки з 27,3% до 4,5% і збільшення – з низьким з 45,4 % до 63,7% (р<0,05).

Зокрема, це виявилося у зменшенні емоційної нестабільності та ригідності; у формуванні

позитивного ставлення до себе; у розвитку вмінь правильно формувати життєві смисли; будувати

конструктивні взаємовідносини з однолітками. Унаслідок інформації, що була надана в рамках

проведення тренінгу, студенти отримали можливість сформувати свої знання з наступних питань:

сутність асертивної поведінки; значення духовних життєвих орієнтирів у формуванні

гармонійного, здорового способу життя; роль ефективних комунікативних навичок у

взаємовідносинах з однолітками; значення вибору професії згідно власних уподобань та талантів

для реалізації життєвих цілей тощо.

Натомість, у контрольній групі за результатами першого та другого зрізів констатовано

незначну розбіжність, яка не є статично значущою і в цілому не позначається на рівнях схильності

до аутоагресивної поведінки студентської молоді. Так, кількість студентів з високим рівнем

схильності до аутоагресивної поведінки контрольної групи дещо зменшився (з 31,8% до 27,3%),

натомість, кількість досліджуваних з низьким рівнем такої схильності залишилася практично без

змін (40,9 %).

При цьому відмінності у рівнях схильності до аутоагресивної поведінки студентів

експериментальної та контрольної груп після формувального експерименту за критерієм 2 є

статично значущими (р < 0,05).

У цілому можна констатувати, що проведений порівняльний аналіз результатів

формувального експерименту свідчить про суттєве зменшення, студентів експериментальної

групи, схильних до аутоагресії і, відповідно, про ефективність програми запобігання

аутоагресивній поведінці студентської молоді.

ВИСНОВКИ

16

16

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та експериментальне дослідження

проблеми запобігання аутоагресивній поведінці студентської молоді. Розкрито сутність,

специфіку, чинники, форми прояву аутоагресивної поведінки студентської молоді та психологічні

умови її запобігання. Подано програму запобігання аутоагресивній поведінці студентської молоді

та описано результати її впровадження в умовах освітнього процесу в закладах вищої освіти.

Здійснений науково-теоретичний аналіз проблеми й узагальнення результатів емпіричного

дослідження психологічних особливостей запобігання аутоагресивній поведінці студентської

молоді дозволили зробити наступні висновки.

1. За результатами теоретичного аналізу літератури виокремлено основні підходи до

дослідження проблеми аутоагресивної поведінки особистості: психоаналітичний (аутоагресивна

поведінка як результат складної взаємодії інстинкту життя з інстинктом смерті), анатомо-

морфологічний (аутоагресивна поведінка як наслідок своєрідної конституції тіла), гуманістичний

(аутоагресивна поведінка як наслідок екзистенціального протиріччя), феноменологічний

(аутоагресивний акт як феномен, що є засобом вирішення особистісних проблем), акмеологічний

(аутоагресивна поведінка як складний особистісний комплекс), когнітивний (аутоагресивна

поведінка як результат когнітивних спотворень) тощо.

Теоретично обґрунтовано зміст і показники аутоагресивної поведінки особистості як такої,

що спрямована на заподіяння фізичної чи психологічної шкоди самій собі через втрату смислу

життя, невміння виражати свою агресію зовні, неуспішність міжособистістної взаємодії в

мікросоціумі; ригідність, негативне ставлення до себе, почуття провини та образи. Показано, що

протилежним полюсом аутоагресивної поведінки (саморуйнування) є процес самотворення

власної особистості, який передбачає прагнення до осмисленості життя, формування

позитивного ставлення до себе, зниження ригідності, покращення міжособистісних стосунків з

однолітками, формування асертивної поведінки тощо.

2. За результатами емпіричного дослідження виявлено схильність до аутоагресивної

поведінки у значної частини студентської молоді. Майже третина студентів характеризуються

високим рівнем схильності до аутоагресії, тоді як четверта частина досліджуваних – середнім, а

менше половини досліджуваних студентів молоді – низьким рівнем схильності до аутогресивної

поведінки. Визначено, що серед форм прояву аутоагресивної поведінки найбільш поширеними є

відносно «легкі» її форми: тютюнопаління, зловживання прикрашанням свого тіла, ризиковані

види спорту, синдром Тоада («синдром веселого автоводіння»), а найменш поширеними –

зловживання алкогольвмісними речовинами, вживання психоактивних речовин (ПАР) наркотичної

дії, незавершені суїцидальні дії у студентів.

Установлено гендерно-вікові та організаційно-професійні особливості схильності

студентської молоді до аутоагресивної поведінки. Зокрема, виявлено вищий рівень схильності до

17

17

аутоагресивної поведінки у досліджуваних студентів-жінок ніж у чоловіків; при цьому з віком і

курсом навчання схильність до аутоагресивної поведінки є меншою.

Констатовано, що рівень схильності до аутоагресивної поведінки у жінок залежить від

місця проживання, він вищий у жительок села; тоді як у чоловіків даний фактор не впливає на

схильність до аутоагресії (p < 0,01). Виявлено, що студенти жіночої статі технічного профілю

навчання та чоловіки гуманітарного профілю навчання мають вищі показники схильності до

аутоагресивної поведінки порівняно із жінками гуманітарного профілю навчання та чоловіками

технічного профілю навчання (p < 0,01).

Виявлено індивідуально-психологічні (негативне ставлення до себе, емоційна

нестабільність, ригідність, відсутність життєвих цілей) та соціально-психологічні (невпевненість у

міжособистісних стосунках з однолітками (одногрупниками), ставлення студентської молоді до

протилежної статі, задоволеність інтимними стосунками з близькою людиною тощо) чинники

аутоагресивної поведінки студентської молоді.

3. На основі узагальнення теоретичних положень та результатів констатувального етапу

емпіричного дослідження визначено соціально-психологічні умови запобігання аутоагресивній

поведінці студентської молоді на макрорівні (рівні суспільства); мезорівні (рівні ВНЗ) та мікрорівні

(рівні особистості), що сприятимуть її орієнтації в бік самотворення.

На макрорівні профілактична робота у контексті запобігання аутоагресивній поведінці має

бути спрямована на створення негативної суспільної думки щодо будь-яких видів аутоагресивної

поведінки, особливо через засоби масової інформації та соціальну рекламу; формування установок

молоді на здоровий спосіб життя, зокрема, через спеціальні програми виступу кумирів молоді, які

пропагують здоровий спосіб життя тощо.

На мезорівні профілактична робота з особами, схильними до аутоагресивної поведінки, має

бути спрямована на: 1) виокремлення «групи ризику» з метою формування асертивної поведінки;

2) переорієнтацію на конструктивні види діяльності з метою сприяння осмисленості життя;

3) створення ситуації успіху для формування позитивного ставлення до себе; 4) застосування

спеціальних тренінгових вправ, що ініціюють спонтанність емоційних і поведінкових проявів і, як

наслідок, зниження ригідності; 5) включення в конструктивну спільну діяльність з

одногрупниками для покращення міжособистісних стосунків з однолітками

На мікрорівні профілактична робота з аутоагресивною поведінкою передбачає сприяння

розумінню студентською молоддю власних стереотипів мислення та поведінки, інтересів і потреб,

почуттів та емоцій, розвиток навичок асертивної поведінки тощо.

4. Розроблено авторську програму соціально-психологічного тренінгу запобігання

аутоагресивній поведінці студентської молоді, що складається з 4 модулів: 1. «Підготовчий.

Освоєння технік релаксації», 2. «Адекватні способи вираження агресії», 3. «Життєві цінності та

18

18

смисл життя», 4. «Навички асертивної поведінки». Доведено ефективність авторської програми

запобігання аутоагресивній поведінці студентської молоді, що, зокрема, проявляється у зниженні

рівня схильності до такої поведінки, зменшенні емоційної нестабільності й ригідності; формуванні

позитивного ставлення до себе; розвитку вміння формувати життєві смисли та будувати

конструктивні стосунки з однолітками.

Одержані результати дозволяють рекомендувати впровадження цієї програми в освітню

практику закладів вищої освіти з метою запобігання аутоагресивній поведінці студентської

молоді.

Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективним

уявляється дослідження психологічної специфіки та умов запобігання різних форм аутоагресивної

поведінки студентської молоді, вивчення психологічної готовності практичних психологів та

викладачів закладів вищої освіти до запобігання аутоагресивній поведінці студентів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у вітчизняних фахових виданнях, затверджених МОН України:

1. Мусаелян О. М. Аутоагресивна поведінка особистості: основні концептуальні підходи /

О. М. Мусаелян // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології імені

Г С. Костюка НАПН України. – Т. 1; за ред. С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки. – К., 2014. –

С. 140–143.

2. Мусаелян О. М. Теоретико-методичні засади дослідження особливостей аутоагресивної

поведінки студентської молоді / О. М. Мусаелян // Вісник післядипломної освіти : зб. наук. пр.. /

Ун-т менедж. освіти НАПН України ; редкол. : О. Л. Ануфрієва [та ін.]. – К., 2005. – Вип. 15(28). /

голов. ред. В. В. Олійник. – К. : АТОПОЛ ГРУП, 2015. – С.226–235.

3. Мусаелян О. М. Гендерно-вікові та організаційно-професійні особливості схильності

студентської молоді до віктимної поведінки / О. М. Мусаелян // Науковий вісник Херсонського

державного університету. Серія «Психологічні науки» – Т. 2 – Вип. 1. – Херсон : Видавничий дім

«Гельветика», 2016. – С. 51–57.

4. Мусаелян О. М. Смисложиттєві орієнтації та особливості їх впливу на схильність до

аутоагресивної поведінки студентської молоді / О. М. Мусаелян // Науковий вісник Херсонського

державного університету. Серія «Психологічні науки» – Т. 2 – Вип. 3. – Херсон : Видавничий дім

«Гельветика», 2016. – С. 68–75.

5. Мусаелян О. М. Гендерно-вікові та організаційно-професійні особливості схильності

студентської молоді до аутоагресивної поведінки / О. М. Мусаелян // Вісник післядипломної

освіти : зб. наук. пр. / Ун-т менедж. Освіти НАПН України ; редкол. : О. Л. Ануфрієва [та ін.]. –

К., 2005. – Вип. 1(30). / голов. ред. В. В. Олійник. – К. : АТОПОЛ ГРУП, 2016. – С.85–96.

19

19

Статті у наукових виданнях, включених до наукометричних баз:

6. Мусаелян О. М. Актуальні проблеми педагогіки, психології та професійної освіти. –

[Електронне наукове фахове видання]. – К., 2016. – Т. 2, № 2. – С.20–31. – Режим доступу:

http://journals.uran.ua/apppfohttp.pdf

У тому числі, зарубіжних:

7. Мусаелян О. М. Програма запобігання аутоагресивній поведінці студентської молоді

/О. М. Мусаелян // Scientific Researches – Кишиньов : «Scientific Researches», 2017. – №1(5)/2017. –

С. 14–22.

Матеріали конференцій:

8. Мусаелян О. М. Проблема попередження аутоагресивної поведінки студентської молоді /

О. М. Мусаелян // Четверті сіверянські соціально-психологічні читання : Матеріали Всеукр . наук.-

практ. конф., 13 листопада 2013 р. – Чернігів, ЧНПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2013. – 156 с. – С. 107–

108.

9. Мусаелян О. М. Проблема профілактики аутоагресивної поведінки у студентському віці /

О. М. Мусаелян // Перспективні напрямки світової науки : Матеріали XXIII-й Всеукр. наук.-практ.

конф., 10-15 грудня 2013 р. –Запоріжжя, 2013. – 92с. – С. 41–42.

10. Мусаелян О. М. Теоретичні основи поняття аутоагресивна поведінка особистості /

О. М. Мусаелян // Інсайт : Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 27-28 лютого 2014 р. – Херсон,

ХГУ, 2014. – 404с. – С. 254–258.

11. Мусаелян О. М. Важливість визначення причин аутоагресивної поведінки для її

ефективного попередження у студентському віці /О. М. Мусаелян // Актуальні проблеми вищої

професійної освіти України: Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф., 20 березня 2014 р. / За заг.

ред. Е. В. Лузік, О. М. Акмалдінової. – К.: НАУ, 2014. – 214с. – С. 105–106.

12. Мусаелян О. М. Особливості проявів аутоагресивної поведінки у студентському віці та

проблема її попередження / О. М. Мусаелян // Перспективні напрямки світової науки : Матеріали

XXIV-й Всеукр. наук.-практ. конф., 7-11 квітня 2014 . – Запоріжжя, 2014. – 112с. – С. 25–26.

13. Мусаелян О. М. Основні підходи до проблеми аутоагресивної поведінки особистості у

психологічній літературі / О. М. Мусаелян //«Global scientific unity 2014» : Матеріали

Міжнарожного наукового конгресу, 27 вересня 2014 р. – Прага, 2014. – 255с. – С. 12–117.

14. Мусаелян О. М. Роль психолога у формуванні умов для успішного навчання у студентів

ВНЗ схильних до аутоагресивної поведінки / О. М. Мусаелян // Актуальні проблеми вищої

професійної освіти : Матеріали IІI Міжнар. наук.-практ. конф., 19 березня 2015 р. / За заг. ред.

Е. В. Лузік, О. М. Акмалдінової. – К. : НАУ, 2015. – 144с. – С. 66–67.

20

20

15. Мусаелян О. М. До проблеми визначення поняття «аутоагресивна поведінка» /

О. М. Мусаелян // Перспективні напрямки світової науки : Матеріали XXХІІ-й Міжнар. наук.

конф., 2-7 квітня 2015р. – Запоріжжя, 2015. – 66с. – С. 21–23.

16. Мусаелян О. М. Методика та організація дослідження особливостей аутоагресивної

поведінки студентської молоді / О. М. Мусаелян // Перспективні напрямки світової науки :

Матеріали XXХІІІ-й Міжнар. наук. конф., 20-27 травня 2015 р. – Запоріжжя, 2015. –С. 20–21.

АНОТАЦІЇ

Мусаелян О. М. Психологічні особливості запобігання аутоагресивній поведінці

студентської молоді. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН

України. – Київ, 2018.

Дисертацію присвячено дослідженню психологічних особливостей запобігання

аутоагресивній поведінці студентської молоді.

У роботі визначено теоретичні підходи до вивчення проблеми аутоагресивної поведінки

студентської молоді. Уточнено сутність поняття аутоагресивної поведінки особистості, набули

подальшого розвитку положення про специфіку, показники й чинники аутоагресивної поведінки

студентської молоді. Досліджено рівні (високий, середній низький) схильності до аутоагресивної

поведінки студентської молоді, визначено розподіл досліджуваних студентів за формами прояву

аутоагресивної поведінки тощо.

Виявлено гендерно-вікові та соціально-демографічні особливості аутоагресивної поведінки

студентської молоді. Визначено індивідуально-психологічні (негативне ставлення до себе,

емоційна нестабільність, ригідність, відсутність життєвих цілей) та соціально-психологічні

(невпевненість у міжособистісних стосунках з однолітками (одногрупниками), ставлення

студентської молоді до протилежної статі, задоволеність інтимними стосунками з близькою

людиною) чинники аутоагресивної поведінки студентської молоді.

Визначено соціально-психологічні умови запобігання аутоагресивній поведінці.

Обґрунтовано та розроблено програму запобігання аутоагресивній поведінці студентської молоді,

доведено ефективність її використання у освітній практиці закладів вищої освіти з метою

запобігання аутоагресивній поведінці студентської молоді.

Ключові слова: аутоагресивна поведінка, девіантна поведінка, превенція аутоагресивної

поведінки, студентська молодь.

Мусаелян Е. Н. Психологические особенности предупреждения аутоагрессивного

поведения студенческой молодежи. – Рукопись.

21

21

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по

специальности – 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Институт психологи имени

Г. С. Костюка НАПН Украины. – Киев, 2018.

Диссертация посвящена исследованию психологических особенностей предупреждения

аутоагресивного поведения студенческой молодежи высших учебных заведений. На основе

анализа основных подходов к исследованию аутоагресивного поведения студенческой молодежи,

уточнена ее сущность как такой, что направлена на причинение себе физического или

психологического вреда из-за утраты смысла жизни, неумения выражать свою агрессию наружу,

неуспешность межличностного взаимодействия в микросоциуме; ригидность, негативное

отношение к себе, чувство вины и обиды. Показано, что противоположным полюсом

аутоагрессивного поведения (саморазрушения) является процесс самосозидания собственной

личности, который предполагает стремление к осмысленности жизни, формирование

положительного отношения к себе, снижение ригидности, улучшение межличностных отношений

со сверстниками, формирование асертивного поведения и т.д.

Изложена общая стратегия эмпирического исследования, обоснован подбор

диагностического инструментария для изучения аутоагрессивного поведения молодежи. По

результатам анализа и обобщения данных эмпирического исследования определено распределение

студентов по уровням склонности к аутоагрессии. Установлено, что почти третья часть студентов

характеризуется высоким уровнем склонности к аутоагрессии, тогда как четвертая часть

исследуемых – средним, а около половины – низким уровнем склонности к аутоагрессивному

поведению.

Исследованы гендерно-возрастные и организационно-профессиональные особенности

склонности студенческой молодежи к аутоагрессивному поведению: студенты-женщины имеют

более высокий уровень склонности к аутоагрессивному поведению, чем студенты-мужчины, при

этом с возрастом и курсом обучения склонность к аутоагрессивному поведению снижается;

студенты женского пола технического профиля обучения и мужчины гуманитарного профиля

обучения имеют более высокие показатели склонности к аутоагрессивному поведению в

сравнении с женщинами гуманитарного профиля обучения и мужчинами технического профиля

обучения. Выявлено, что уровень склонности к аутоагрессивному поведению у женщин зависит от

места проживания, он выше у жительниц сельской местности; тогда как у мужчин данный фактор

не влияет на склонность к аутоагрессии.

Определены индивидуально-психологические (негативное отношение к себе,

эмоциональная нестабильность, ригидность, отсутствие жизненных целей) и социально-

психологические (неуверенность в межличностных отношениях с ровесниками

(одногруппниками), отношение студенческой молодежи к противоположному полу,

22

22

удовлетворенность интимной жизнью с близким человеком) факторы аутоагрессивного поведения

студенческой молодежи.

На основе обобщения теоретических положений и результатов констатирующего этапа

эмпирического исследования определены социально-психологические условия предотвращения

аутоагрессивного поведения студенческой молодежи, способствующие ее переориентации в

сторону самосозидание на макроуровне (уровне общества) мезоуровне (уровне вузов) и

микроуровне (уровне личности). На макроуровне профилактическая работа с аутоагрессивным

поведением должна быть направлена на создание негативного общественного мнения по любым

видам аутоагрессивного поведения, особенно через средства массовой информации и социальной

рекламы; формирование установок молодежи на здоровый образ жизни, в частности, через

специальные программы выступления кумиров молодежи, которые пропагандируют здоровый

образ жизни и т.д. На мезоуровне профилактическая работа с аутоагрессивным поведением

должна быть направлена на: 1) выделение «группы риска» с целью формирования асертивного

поведения; 2) переориентацию на конструктивные виды деятельности с целью содействия

осмысленности жизни; 3) создание ситуации успеха для формирования положительного

отношения к себе; 4) применение специальных тренинговых упражнений, инициируют

спонтанность эмоциональных и поведенческих проявлений и, как следствие, снижение

ригидности; 5) включение в конструктивную совместную деятельность с одногруппниками для

улучшения межличностных отношений с ними. На микроуровне профилактическая работа с

аутоагрессивным поведением должна быть направлена на содействие молодежи в понимании

собственных стереотипов мышления и поведения, своих интересов и потребностей, чувств и

эмоций, развитие навыков ассертивного поведения .

С учетом выявленных условий разработана и апробирована авторская программа

предотвращения аутоагрессивного поведении студенческой молодежи, состоит из 4 модулей:

1. «Подготовительный. Освоение техник релаксации », 2. «Адекватные способы выражения

агрессии », 3. «Жизненные ценности и смысл жизни », 4.«Навыки ассертивного поведения ». В

процессе формирующего эксперимента доказана эффективность данной программы, что, в

частности, проявляется в снижении уровня склонности студентов из экспериментальной группы к

аутоагрессивному поведению, уменьшении их эмоциональной нестабильности и ригидности;

формировании положительного отношения к себе; развитие умения формировать жизненные

смыслы и строить конструктивные отношения со сверстниками.

Полученные результаты позволяют рекомендовать внедрение этой программы в

образовательную практику учреждений высшего образования с целью предотвращения

аутоагрессивного поведении студенческой молодежи.

23

23

Ключевые слова: аутоагрессивное поведение, девиантное поведение, превенция

аутоагрессивного поведения, студенческая молодежь.

Musayelyan O. M. Psychological peculiaritiesof self-aggressive behavior prevention

students`youth. - Manuscript.

Thesis for Candidate’s degree in Psychological Sciences, specialty 19.00.07 –Pedagogical and

Age Psychology. – G. S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Educational

Sciences of Ukraine.– Kyiv, 2018.

The dissertation is devoted to research of psychological peculiarities of self-aggressive behavior

prevention of students’ youth.

The theoretical approaches to studying the problem of self-aggressive behavior of student youth are

determined. The essence of the concept of self-aggressive behavior of the person, the further development

of the position on the specifics, indicators and factors of the self-aggressive behavior of students` youth

has been specified. The tendency level (high, medium, low) to self-aggressive behavior of students` youth

is studied, the students’ distribution according to the forms of self-aggressive behaviordemonstration is

determined.

The gender-age and socio-demographic features of the students' youth self-aggressive behavior are

revealed. Individual-psychological (negative attitude to oneself, emotional instability, rigidity, lack of life

goals) and socio-psychological (insecurity in interpersonal relations with peers (group mates), attitude of

student youth to the opposite sex, satisfaction with intimate relationships with a close person) are

determined as the factors of self-aggression behavior of student youth.

The socio-psychological conditions of self-aggressive behavior prevention are determined. The

program of prevention of self-aggressive behavior of students` youth is substantiated and developed;

efficiency of its use in educational practice in universities has been proved with the purpose of prevention

of self-aggressive behavior of students` youth.

Keywords: self-aggressive behavior, deviant behavior, prevention of self-aggressive behavior,

students’ youth.